Більше того, як свідчить аналіз, проведений ДПА, найбільш характерним видом правопорушень, що скоювалися такими суб'єктами, було незаконне конвертування безготівкових грошових коштів, перерахованих легальними платниками за нібито виконані роботи. За допомогою розрахункових рахунків відкритих у банківських установах здійснювався відтік грошових коштів за межі держави, які не повертаються із-за кордону (за даними МЕ, сума неповернутих коштів, яка пройшла через розрахунки тільки 30 банківських установ складає 4 млрд.грн.). Але якщо проаналізувати надані ДПА пропозиції, можна дійти висновку: задекларований Президентом України і законодавче реалізований заявочний принцип державної реєстрації суб'єктів господарювання може перетворитися на дозвільний, процедура реєстрації стане механізмом поліцейського нагляду за вся і всім, а органи державної реєстрації стають придатком ДПА, точніше, державної податкової міліції.

За даними НБУ на рахунки типу “ЛОРО” тільки Латвійських банків перераховано більше 1600 млн.$, аналогічна картина і по рахункам типу “ЛОРО” Російських банків. Практика роботи показує, що практично 98% всіх надходжень на ЛОРО рахунки здійснюються з рахунків так званих “фіктивних фірм”. Враховуючи те, що сплата на ЛОРО рахунок іде без ПДВ така фірма практично не має податкового кредиту і в зв'язку з великим обсягом податкових зобов'язань не сплачує податки, внаслідок чого держава потерпає величезних збитків. Яскравим прикладом того, що ЛОРО рахунки наших банків використовуються для незаконного відмивання коштів, являється те, що до 1994 року на Україні поряд з ЛОРО рахунками Латвійських банків діяли рахунки банків Литви, але з введенням в цій республіці кримінальної відповідальності за відмивання тіньових грошей всі рахунки Литовських банків в грошовій одиниці України були закриті. В основ-ному через фіктивні фірми і ЛОРО рахунки Російських і Латвійських банків здійснюються платежі по схемі:

· гривня - ЛОРО - гривня міжбанк - валюта - клієнт за кордоном чи готівка в Україні;

· гривня - ЛОРО - гривня міжбанк - рубль міжбанк Росії - валюта - клієнт за кордоном чи готівка.

По даній схемі надходить практично весь контрабандний товар, здійснюється транзит грошових коштів в любий кінець світу і з будь яким призначенням, в тому числі і на особисті рахунки фізичних осіб за кордоном. Підприємство контрагент працюючи по схемі “Діюча фірма” - “фіктивна фірма” - “ЛОРО рахунок” втрачає не 20%, а лише 4-5%, з яких 0,25-0,5 % ідуть на оплату “тіньових” послуг банкірів, а решта на оплату послуг конвертаційного центру та офіційну оплату банківських переказів.

Основною ланкою в даній системі є комерційний банк, який на основі наданих суб'єкт господарювання документів приймає рішення про перерахування чи неперерахування коштів за кордон. Фактично, на банк покладено основні контрольні функції по перевірці пакету наданих підприємством та завірених реєстраційних документів для відкриття рахунків; по перевірці наданих документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної діяльності ( контракти, вантажно-митні декларації та інше). Таким чином, в умовах, які склались нині, тільки банк, в силу наведеного вище, може здійснювати ефективний контроль за здійсненням операцій даного виду. Тому, доцільно, на банк покласти основну відповідальність за порушення суб'єкт господарювання чинного валютного законодавства. Враховуючи теперішню ситуацію, відповідальні особи банку, які приймають рішення по даним питанням повинні нести кримінальну відповідальність за свої дії.

Фіктивне підприємство - це не тільки довірчі товариства і різноманітні фонди, які будували свою діяльність за принципом “піраміди”, а, як показує практика, набагато ширша злочинна діяльність, що набуватиме все більшого впливу на підприємницьку діяльність і активно впливатиме на економічну ситуацію в державі. Дослідження криміногенної обстановки, аналіз рівня та динаміки злочинності у сфері підприємницької діяльності свідчать, що ця злочинність стала більш організованою. Злочини, вчинені підприємцями, впливають на фінансово-кредитну і банківську діяльність, сферу зовнішньоекономічної діяльності та приватизації.

Проблема фіктивного підприємництва має багатофакторний характер. Вивчення судово-слідчої практики, опитування спеціалістів свідчать про те, що правоохоронні органи в боротьбі з фіктивним підприємництвом відчувають серйозні труднощі, пов'язані з недосконалістю законодавчих конструкцій, окремих понять, протиріччями у тлумаченні закону, відсутністю узагальнення правової та судової практики, а також науково обґрунтованих рекомендацій щодо кваліфікації діянь даної категорії. Незважаючи на невелику питому вагу фіктивного підприємництва у загальній структурі злочинів, збитки, які воно наносить, настільки великі, що постійне удосконалення форм і методів боротьби з цим видом злочинів залишається дуже актуальним завданням. Введення в КК України статті 1484 “Фіктивне підприємництво” було обумовлено кримінальною практикою у 1991-95 р.р. отримання банківських кредитів без наміру їх використання відповідно до умов укладеної кредитної угоди. При цьому кредити в більшості випадків протиправно привласнювалися і розкрадалися особами, які їх отримували, і, які в цих випадках часто йшли на створення “фірм-одноденок”, що реєструвалися спеціально для отримання кредиту. Однак, в останній час серед окремих підприємців склалася кримінальна за своєю суттю практика створення фіктивного підприємства для короткочасного (від одного тижня до двох-трьох місяців) здійснення реальної підприємницької діяльності без наміру сплати при цьому будь-яких податків. Таким чином, в новій кримінальній практиці основна мета - не розкрадання кредитних коштів, а ухилення від сплати податків, здійснення інших порушень податкового законодавства під час проведення реальних господарських операцій. При цьому на таких фіктивних підприємствах, як правило, не ведеться відповідна бухгалтерія і фінансова звітність.

Виявити на практиці фіктивні підприємства в більшості випадків можна лише тільки на стадії безпосереднього здійснення реальних протиправних дій (не повернення кредитів, відсутність бухгалтерського обліку та фінансової звітності, протиправний трансферт грошових коштів тощо). На стадії державної реєстрації можна лише виявити окремі оперативні ознаки наміру здійснити правопорушення (реєстрація фіктивного підприємства на підставну особу, або особу з “проблемним” соціальним статусом тощо). Однак виявлення цих ознак не входить і не повинно входити до компетенції органів реєстрації. Механізм вчинення злочинних дій при фіктивному підприємництві зводиться до однієї схеми, за якої кошти “перекачуються” з одного рахунку на іншій, від однієї фірми до іншої і на одному з етапів вилучаються злочинцями, після чого фірма або припиняє існування, або повідомляє про банкрутство.

Існування фіктивного підприємства виявляється, як правило, за такими ознаками:

· здійснення реальної підприємницької діяльності супроводжується несплатою встановлених податків та платежів та порушенням порядку звітності;

· отримання грошових коштів за предметом договору, що не відповідає дійсності або суттєве надходження коштів у значних сумах як правило від юридичних осіб під виглядом оплати значної кількості товарів, послуг тощо за короткий строк існування фірми (наприклад, так звані “конвертаційні центри”);

· використання кореспондентських рахунків для взаєморозрахунків з іноземними комерційними структурами здебільшого під виглядом оплати великих партій паливно-енергетичних матеріалів і техніки.

· перерахування сум коштів через так звані рахунки типу “Лоро” за короткий термін існування фірми;

· назви фіктивних підприємств можуть співпадати з назвами державних підприємств;

· фіктивні підприємства, як правило, мають однакову юридичну адресу для кількох підприємств або неіснуючу адресу;

· відсутність в реєстраційній справі даних про службові та домашні телефони працівників фірми або вказується тільки один номер.

Крім того, “фіктивним” можливо назвати юридичні особи, які створені чи (або) діє із використанням фіктивних документів:

· загублених паспортів громадян чи паспортів померлих громадян, а також на осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі;

· загублених свідоцтв про державну реєстрацію.

Виходячи з вищевикладеного, можна класифікувати два різновиди фіктивного підприємництва:

· фіктивне підприємство, яке пройшло державну реєстрацію, але створене без наміру здійснювати будь-яку реальну підприємницьку діяльність, і яке не здійснює реальних господарських операцій;

· фіктивне підприємство, яке пройшло державну реєстрацію, створене для реальної підприємницької діяльності, однак без наміру сплачувати податки.

При цьому створення фіктивного підприємства на даний час має на меті:

· розкрадання грошових коштів, матеріальних цінностей без здійснення підприємницької діяльності;

· ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів в бюджет, здійснення інших порушень фінансового законодавства при проведенні підприємницької діяльності.

Висновок

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, -- караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, -- караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Головними механізмами боротьби з фіктивними підприємствами, що утворюються на основі недостовірних даних, повинні бути такі заходи:

· відповідна перевірка достовірності даних на дореєстраційному етапі, тобто в органах нотаріату (з введенням кримінальної відповідальності нотаріусів);

· надання вищих пріоритетів у розробці відповідних автоматизованих баз даних, в першу чергу, Єдиної державної автоматизованої паспортної системи та доступу до них;

· боротьба з так званими “дутими” статутними фондами суб'єктів господарювання, для чого необхідно запровадити інститут оцінювачів майна та майнових прав.

Список використаної літератури

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30. -- Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.

3. Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №20.

Монографічна, наукова та інша література

1. Дудоров О.О. Проект КК України про відповідальність за "відмивання" доходів одержаних злочинним шляхом: здобутки і недоліки // Міжнародний круглий стіл, присвячений пам'яті проф. Федорова К.Г. (12 травня 2000 р.) / Наукові статті. - Запоріжжя, 2000. - С. 236-244

2. Змістовне дослідження адміністративного примусу у публічному праві України // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 1. - С. 149 (у співавторстві з Мельником М.І.)

3. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права. - К., 1999.

4. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К., Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.

5. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. - К.: Атіка, 2001.

6. Кримінальне право. Особлива частина. Підручник. (Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та інші). Відпов.редактор Шакун В.І. - К.: НАВСУ -- Правові джерела, 1999.

7. Кримінально-правова характеристика фіктивного підприємництва як злочинного посягання на систему оподаткування // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - 2005. - № 4. - С.43-91

8. Кримінально-правовий компроміс у сфері оподаткування: зарубіжний досвід // Право України. - 2005. - № 3. - С.139-143

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -- К.: Каннон, 2001.

10. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів // Юридична енциклопедія. 6 том. Т.-Я / Шемшученко Ю.С. (голова редколегії). - К.: Вид-во "Укр. енциклопедія імені М.П.Бажана", 2004. - С. 239-240

11. Фіктивне управління суб'єктом господарювання у механізмі злочинного ухилення від оподаткування: проблеми кримінально-правової кваліфікації // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5. - С. 127-132