Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства (це стосується окремих категорій адміністративних справ, де строк розгляду справи є більш стислим). Судові рішення адміністративного суду викладаються у формі постанови (вирішуються спір по суті) та ухвали (вирішуються всі процесуальні питання) [2, ст. 158].

Отже, адміністративна юстиція являє собою систему спеціалізованих судів, що здійснюють контроль за дотриманням законності в сфері державного управління шляхом розгляду та вирішення адміністративно-правових спорів. Основною організаційною складовою адміністративної юстиції, таким чином, є адміністративний суд, а процесуальною складовою - здійснення правосуддя в формі адміністративного судочинства.

Розгляд адміністративної юстиції з точки зору організаційного (інституційного) підходу уявляється більш доцільним при дослідженні питань становлення та розвитку системи адміністративних судів України, їх структурної побудови та організаційних особливостей, а також особливостей діяльності, взаємодії між собою та іншими органами державної влади, місцевого самоврядування і громадськістю. Розгляд адміністративної юстиції під кутом зору функціонального та процесуального підходів уявляється більш корисним під час аналізу загальних цілей та завдань адміністративної юстиції, з'ясування її місця та функціонального призначення у системі захисту прав і свобод людини, вивчення особливостей адміністративного судочинства, дослідження специфіки розгляду та вирішення адміністративно-правових спорів, що виникають внаслідок рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Розділ 4. Юрисдикція адміністративних судів та підсудність адміністративних справ. Судові рішення

Визначальним для засвоєння завдань діяльності адміністративних судів є поняття справи адміністративної юрисдикції, що розуміється як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень (ст. З КАС України).

Відтак, компетенція системи адміністративних судів поширюється на спори (ст. 17 КАС України):

фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Тому до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зокрема КАС України (п. 2 ст. 17) визначено обмеження компетенції адміністративних судів щодо таких публічно-правових справ:

що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

про накладення адміністративних стягнень;

щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова система України, зокрема й система адміністративних судів, побудована з урахуванням принципів територіальності й спеціалізації.

З урахуванням такої організації судової влади в державі між окремими існуючими судовими адміністративними інстанціями відповідно розподілені повноваження щодо здійснення правосуддя. Тобто обсяг повноважень і завдань місцевих адміністративних, апеляційних адміністративних судів і Вищого адміністративного суду України є суттєво відмінним.

У загальному вигляді повноваження адміністративних судів України закріплені Законом України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якого:

окружні (місцеві) адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції);

апеляційні адміністративні суди:

розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

розглядають по першій інстанції справи, визначені законом;

ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;

надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам;

здійснюють інші повноваження, передбачені законом;

Вищий адміністративний суд України:

розглядає в касаційному порядку справи адміністративної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом;

веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику;

надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики;

дає адміністративним судам нижчого рівня роз'яснення з питань застосування законодавства у справах адміністративної судової юрисдикції;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Ще одним критерієм, який розподіляє всю сукупність виникаючих у державі публічно-правових спорів між судами адміністративної юрисдикції, є інститут підсудності. У залежності від виду адміністративного суду і підсудності ці судові органи згідно з процесуальним законодавством, яке регулює порядок здійснення адміністративного судочинства, наділяються чітко визначеним обсягом повноважень.

Так, за правилами предметної підсудності адміністративних справ:

1. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні (ст. 18 КАС України):

адміністративні справи, де однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

всі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

3) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

Частину першу статті 18 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону № 2748-VI від 02.12.2010}

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті;

Частину першу статті 18 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011}

6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Частину першу статті 18 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 5453-VI від 16.10.2012}

2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:

1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;

2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;

Пункт 2 частини другої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1193-VII від 09.04.2014}

3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частину другу статті 18 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 353-VII від 20.06.2013}

Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законами № 808-VI від 25.12.2008, № 2181-VI від 13.05.2010, № 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону № 2748-VI від 02.12.2010; в редакції Закону № 5404-VI від 02.10.2012}

3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Частина четверта статті 18 в редакції Законів № 1616-VI від 21.08.2009, № 2181-VI від 13.05.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону № 2748-VI від 02.12.2010}

Положення частини четвертої статті 18 стосовно підсудності Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції справ про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності, а також справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 16-рп/2012 від 29.08.2012}

За правилами територіальної підсудності, яка визначена ст. 19 КАС України:

Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Адміністративні справи з приводу:

оскарження нормативно-правових актів, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України;

адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також

адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

4) Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту.

Кодекс доповнено новою частиною згідно із Законом № 1207-VII від 15.04.2014.

У разі невизначеності КАС України територіальної підсудності адміністративної справи вона розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Інстанційна підсудність адміністративних справ (ст. 20 КАС України) передбачає, що:

Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених процесуальним законом (ч. 1 ст. 18 КАС України), вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному ч. 6 ст. 177 КАС України, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму, всі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Судом апеляційної інстанції у вказаних справах є Вищий адміністративний суд України (ст. ст. 172, 177 КАС України).

Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів за винятковими обставинами.

Результатом здійснення правосуддя, тобто наслідком встановлених у справі обставин, є ухвалений відповідно до норм матеріального та процесуального права акт - судове рішення.

Так, М.Г. Авдюков вважав, що сутність судового рішення полягає в тому, що воно є актом правосуддя, який захищає права сторін, правопорядок у державі шляхом вирішення правових спорів між сторонами по суті. Суть судового рішення полягає в захисті прав сторін шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин, взаємних прав та обов'язків сторін і в примусі до відповідної, зазначеної в рішенні поведінки [4, 16].

З цього приводу, Л.В. Левшин висловлював наступне, що судове рішення, з одного боку, базується на конкретній правовій нормі, і є нічим іншим, як розпорядженням певної поведінки конкретним учасникам спірних правовідносин, а з іншого боку - судове рішення надає право на приведення в дію державного апарату примусу, здатного в необхідних випадках виконати це рішення незалежно від бажання зобов'язаної особи [29, 6-9].

У свою чергу, Н.О. Чечіна, визначаючи сутність судового рішення, зробила акцент на тому, що рішення - це акт застосування норми [46, 135]. При цьому на перший план висувається авторитетність норми права, сили закону.

Д.І. Полумордвінов вважав, що сутність судового рішення - це розпорядження певної поведінки для учасників вирішених судом спірних правовідносин [35, 25].

Враховуючи викладене, слід сказати, що судове рішення підтверджує наявність або відсутність між сторонами правовідносин, воно є актом застосування норм матеріального та процесуального права, але зазначені риси підкреслюють лише окремі властивості судового рішення, які не дають повного уявлення про його сутність.

Слід погодитися з О.В. Івановим, що юридична природа судового рішення характеризується сукупністю його основних ознак [22, 104]. О.Ф. Клейнман вважає, що з'ясовуючи сутність судового рішення, необхідно визначити цілі та основні завдання цього процесуального акта, його внутрішню природу [24, 82].

Сутність судового рішення також не може бути зрозуміла поза зв'язком зі змістом, формою та завданнями судової діяльності. Суб'єктом судової влади є суд, який наділений властивими тільки йому повноваженнями. Таким чином, основними моментами, що визначають сутність судового рішення, є природа судової влади і риси, що характеризують правосуддя, як форму реалізації судової влади. У кожній адміністративній справі завдання правосуддя конкретизуються залежно від певної справи й у рішенні - найважливішому акті правосуддя, яким вирішується спір по суті. В судовому рішенні одержують захист права й інтереси сторін та інших осіб, чий спір вирішувався судом. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволене повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти судове рішення - постанову про:

визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

стягнення з відповідача коштів;

тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень [12, 143].

Крім того, адміністративний суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог.

Відповідно до ст. 168 КАС України [2], суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Тому можна констатувати, що судове рішення - акт здійснення державної влади, що ухвалюється від імені держави. Суд при відправленні правосуддя здійснює в специфічних формах державну владу. І якщо закон є загальним волевиявленням держави, то судове рішення є волевиявленням її органу. Судове рішення здійснює волю держави стосовно таких фактів і відносин шляхом застосування до них норми права, визнаючи наявність або відсутність правовідносин, змінюючи чи припиняючи їх.

Варто зазначити, що судове рішення є правозастосовним актом. При цьому судове рішення має певні риси:

ухвалюється лише судом;

має індивідуальний характер та конкретних адресатів;

є юридичним фактом, який спрямований на виникнення, зміну, припинення правовідносин.

Ці риси перебувають у прямому зв'язку з нормою права, яку суд застосував судовим рішенням.

Однак деякі вчені вважають, що судове рішення створює на базі абстрактних норм права нові, індивідуальні, конкретні правила поведінки для суб'єктів спірних правовідносин.

Певною мірою, рішення суду має властивості, подібні з властивостями норм права. Судове рішення також виражає волю держави, як і норма права, воно є юридично обов'язковим і складає частину механізму правого регулювання.

Але якщо припустити, що суд своїм рішенням створює нові, конкретні правила поведінки, то виходить, що рішення суду за своєю силою та змістом, подібне до норм права, оскільки рішенням, як і нормою права, встановлюються правила поведінки. Проте судове рішення діє тільки на підставі юридичних норм. Державно-владне розпорядження, що міститься в рішенні, має індивідуальний характер. Воно не створює особливих правил, придатних для інших випадків. Реалізація правових норм судом являє собою застосування однакового масштабу до різних людей.

Тому судові рішення не можуть встановлювати нові правила поведінки, які замінюють чи доповнюють норми права. Створення правил поведінки для суб'єктів відносин, розглянутих судом, не складає завдання судової діяльності, а, отже, й встановлення цих правил не може бути відбите в змісті рішення. Ніякими іншими правилами, крім тих, що закріплені в нормах права, поведінка суб'єктів не регулюється. Саме рішення ні загальних, ні індивідуальних правил поведінки не встановлює. Будь-яка норма права має силу і підлягає виконанню не тому, що є рішення суду, як підстава до виконання запропонованих нормою обов'язків, а навпаки, сила самого рішення зумовлена силою норми права.

Звернення до здобутків науки цивільного процесу дозволяє зазначити про судове рішення в адміністративному судочинстві як про акт державної влади, завдання якого визначаються завданнями судової діяльності в цілому, і крім того, судове рішення - це перш за все акт із застосуванням права, який має певні особливості:

він має разове значення;

це офіційний документ, який виражає волю держави та ухвалюється компетентним органом;

він викликає певні юридичні наслідки індивідуального характеру;

визнає індивідуально міру можливої й належної поведінки для конкретних учасників адміністративного судочинства;

судове рішення є зовнішнім формальним закріпленням результату правозастосування в кожній адміністративній справі;

це спосіб реального введення в життя державного примусу;

рішення повинно відповідати закріпленим в адміністративному законодавстві вимогам.

Судовим рішенням підсумовується комплекс застосування судом матеріальних та процесуальних норм, причому останні регламентують діяльність суду і забезпечують тим самим правильність застосування норм матеріального права.

Отже, сутність судового рішення в адміністративному судочинстві полягає в тому, що воно є основним і найважливішим актом правосуддя, який вирішує адміністративну справу по суті, містить державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження з застосуванням норм права до встановлених у судовому розгляді фактів і правовідносин, ухвалене у передбаченому законом процесуальному порядку іменем держави й спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Висновки

Отже, важливою умовою реалізації конституційних свобод людини і громадянина є державний контроль за законністю в діяльності органів управління та їх посадових осіб.

Особливими видами контролю з боку держави можна назвати такі: а) судовий контроль, б) адміністративний контроль, в) нагляд прокуратури (крім перелічених в юридичній літературі даються й інші види контролю.

З викладеного випливає, що в системі способів забезпечення законності в державному управлінні суд посідає відповідне місце. Не викликає сумнівів те, що практичне його застосування є також важливим чинником реалізації прав і законних інтересів людини і громадянина.

Судовий контроль щодо реалізації прав громадян в галузі державного управління є особливим видом діяльності судів різних юрисдикцій, який полягає у прямій або опосередкованій перевірці правомірності державно-управлінських рішень, який складає сутність справи або супроводжує розгляд і розв'язання окремих правових спорів і наслідком якого можуть бути відновлення порушеного режиму законності, забезпечення охорони суспільних відносин та поновлення порушених прав суб'єктів різноманітних правовідносин, які виникають у державі.

Головний смисл і завдання адміністративного судочинства - забезпечити дотримання принципу верховенства права у відносинах між публічними органами державної влади та місцевого самоврядування з людиною і громадянином, при цьому враховувати міжнародні зобов'язання України та практику Європейського суду з прав людини. Нормативні положення Конституції України про здійснення судової влади за допомогою адміністративного судочинства є конституційно-правовим базисом, на основі якого відбуватиметься формування адміністративної юстиції в Україні як організаційно-правової форми здійснення права на судовий захист незалежним і неупередженим судом.

Отже, адміністративне судочинство слід визначити як систему принципів та адміністративно-процесуальних норм, які зумовлюють і регламентують порядок розгляду судом справ щодо публічно-правових спорів, котрі виникають у сфері адміністративно-правових відносин між суб'єктами права (фізичні та юридичні особи) у сфері здійснення владних управлінських функцій. З цього випливає, що сучасне адміністративне судочинство стає, у певному розумінні, важливою формою захисту публічних прав та свобод людини і громадянина, а також законних інтересів публічних осіб. Таким чином, законодавець з прийняттям КАС відкрив шлях становленню нового процесуального судочинства у сфері судового контролю за публічним управлінням, втілюючи в життя пріоритет конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Система адміністративних судів побудована наступним чином. Судами першої інстанції є: по-перше, неспеціалізовані місцеві загальні суди. Вони поряд з адміністративними справами розглядають цивільні і кримінальні справи.

Це районні, міські, районні у містах та міськрайонні суди. По-друге, окружні адміністративні суди. Місцеві загальні суди і окружні адміністративні суди є судами першої інстанції та не підпорядковані одні одному. Апеляційною інстанцією (тобто інстанцією, яка переглядає судові рішення, які не набрали законної сили) для місцевих загальних судів та окружних адміністративних судів є апеляційні адміністративні суди. Вони створюються в округах. Вищою судовою інстанцією, касаційною інстанцією (переглядає судові рішення адміністративних судів першої інстанції та апеляційних адміністративних судів) в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд. Законодавством також передбачено можливість перегляду судових рішень у виняткових випадках Верховним Судом України.

Сутність судового рішення в адміністративному судочинстві полягає в тому, що воно є основним і найважливішим актом правосуддя, який вирішує адміністративну справу по суті, містить державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження з застосуванням норм права до встановлених у судовому розгляді фактів і правовідносин, ухвалене у передбаченому законом процесуальному порядку іменем держави й спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

суд адміністративний нагляд юрисдикція

Література

Конституція України // ВВР. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 p. № 2747-IV зі змінами.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" // Відомості Верховної Ради. - 2010. - № 41-42, 43. - ст. 529.

Авдюков М.Г. Судебное решение / М.Г. Авдюков. - М.: Юрид. лит., 1959. - 192 с.

Авер'янов В.Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики: Навч. посіб. / В.Б. Авер'янов [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://pravoznavec.com.ua/books

Адміністративна юстиція України проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / за заг. ред. О.М. Пасенюка. - К.: Істина, 2007. - 608 с

Адміністративна юстиція України: / За загальною редакцією О.М. Пасенюка. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 680 с.

Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: в 2 т. Т. 1 / ред. кол.: В.Б. Авер'янов та ін. - К.: Юрид. думка, 2004. - 584 с

Адміністративне право України: Підруч. / [Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін.]; за ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. - X.: Право, 2010. - 624 с.

Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дяченко та ін.; за ред. Ю.П. Битяка. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 544 с.

Адміністративне право України: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Коломоєць Т.О. та ін.; за заг. ред. Т.О. Коломоєць; Держ. вищ. навч. заклад "Запоріз. нац. ун-т"; МОНУ. - К.: Істина, 2009. - 457 с.

Адміністративне судочинство: Навч. посіб. / [Рябченко О.П., Денисюк С.Ф., Джафарова О.В., Кагановська Т.Є., Новікова Л.В.]; за заг. ред. О.П. Рябченко. - X.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2010. - 232 с.

Бандурка О.М. Адміністративний процес: Підруч. / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. - К.: Літера ЛТД, 2001. - 336 с.

Бевзенко В.М. Адміністративні суди України: Навч. посіб. / В.М. Бевзенко. - К.: Алерта, КНТ, 2006. - 271 с

Большая юридическая энциклопедия / [В.В. Аванесян, С.В. Андреева, Е.В. Белякова и др.]; оформл. А. Мусина. - М.: Изд-во Эксмо, 2007. - 688 с.

Бородін І.Л. Адміністративно-правові засоби захисту прав та свобод людини і громадянина: дис .… доктора юрид. наук: 12.00.07 / Бородін Іван Лук'янович. - Х., 2004. - 405 с

Бородін І.Л. Судовий контроль, його співвідношення з адміністративним контролем та прокурорським наглядом // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 4. - С. 171-176.

Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Видавничий Дім "Ін-Юре", 2002. - 668 с

Георгієвський Ю.В. Адміністративна юстиція: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / Ю.В. Георгієвський; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - X., 2004. - 19 с

Голосніченко І.П. Адміністративний процес: Навч. посіб. / І.П. Голосніченко, М.Ф. Стахурський / За заг. ред. І.П. Голосніченка. - К.: ГАН, 2003. - 256 с.

Демський Е.Ф. Адміністративно-процесуальне право України: Навч. посіб. / Е.Ф. Демський. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 496 с.

Иванов О.В. К вопросу о сущности судебного решения по гражданскому делу / О.В. Иванов // Проблемы гражданского права и процесса. Труды ИГУ им. А.А. Жданова. - 1970. - Т. 78 (Вып. 10). - Ч ІІ. - С. 101-112.

Клейнман А.Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права / А.Ф. Клейнман. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1967. - 119 с.

Коліушко І.Б. Адміністративна юстиція: Європейський досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. - К.: Факт, 2003. - 536 с.

Комзюк А.Т. Адміністративний процес України навч. посіб. / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник. - К.: Прецедент, 2007. - 531 с.

Комзюк А.Т. Сучасна адміністративна юстиція України: особливості організації та здійснення: навч. посіб. для юрид. вузів і фак. / А.Т. Комзюк, Р.С Мельник, В.М. Бевзенко; за заг. ред. А.Т. Комзюка. - К.: Аконіт, 2008. - 234 с

Курс адміністративного права України: Підручник. / Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Пастух І.Д., Сущенко В.Д. (спец. ред.). - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 780 с.

Левшин Л.В. Сущность и значение судебного решения в советском гражданском процессе: автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук / Л.В. Левшин. - М., 1953. - 20 с.

Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: учеб. пособие / А.И. Миколенко. - X.: Одиссей, 2007. - 360 с.

Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.В. Александрової, Р.О. Куйбіди. - К.: Конус-Ю, 2006. - 256 с.

Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / За заг. ред. Куйбіди Р. О., Шишкіна В. І. - К.: Старий світ, 2006. - 576 с

Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції в Україні: Моногр. / Ю.С. Педько. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАЛ України, 2003. - 208 с.

Перепелюк В.Г. Адміністративний процес: загальна частина: Навч. посіб. / В.Г. Перепелюк - Чернівці: Рута, 2003. - 367 с.

Полумордвинов Д.И. Законная сила судебного решения / Д.И. Полумордвинов. - Тбилиси: Изд-во АНГССР, 1964. - 190 с.

Руденко А.В. Адміністративне судочинство: становлення та здійснення: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Руденко Артем Валерійович; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - X., 2006. - 209 с.

Самсін І. Побудова української моделі адміністративного судочинства: теоретико-практичні проблеми // Судоустрій і судочинство в Україні. - 2006. № 1-2. - С. 20.

Севастьянова Л.А. Право граждан на обжалование в суд действий органов и должностных лиц по законодательству стран членов СЗВ: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: 12.00.14 / Л.А. Севастьянова. - М., 1984. - 20 с.

Старилов Ю.Н. Административное право: сущность, проблемы, реформы и новая система / Старилов Ю.Н. // Правоведение. - 2000. - №5. - С. 3-24.

Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления / М.С. Студеникина. - М.: Юридическая литература, 1974. - 160 с.

Сухарев А.С. Административные аспекты судебной реформы / А.С. Сухарев Российский судья. - 2008. - № 5. - С. 12-16.

Тихомиров О.Д. Сучасні підходи до розуміння адміністративної юстиції О.Д. Тихоміров, О.С. Гусарєва Юридичний вісник. - 2009. - №1(10). С. 45 49.

Тихомиров Ю.А. О концепции развития административного права и процесса / Ю.А. Тихомиров // Государство и право. - 1998. - №1. - С. 5-14.

Чечина Н.А. К вопросу о законности судебных решений / Н.А. Чечина // Ученые записки Ленинградского гос. ун-та. - Сер. юрид. наук. - 1958. - №255. - Вып. 10. - С. 131-138.

Юридична енциклопедія: в 6 т. Т. 1. А-Г / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К: Укр. енцикл. ім. М.П. Бажана, 1998. - 672 с.

Размещено на Allbest.ur