Структура адміністративно-правової норми

В.Д. Ткаченко та І.В. Яковюк наголошують, що на відміну від класичного правила поведінки спеціалізовані (нетипові) норми права: а) виконують субсидіарну (додаткову) функцію у правовому регулюванні суспільних відносин; б) позбавлені традиційної логічної структури, що характерна для норм права як класичного приписання; в) виступають як зразок, еталон поведінки, зміст якого визначається змістом виконуваної функції [19, с.10].

Як відмічає М.Й. Байтін, питання структури норм, які не являються правилами поведінки, до недавнього часу не тільки не розглядалося, але навіть і не порушувалося. Дослідник позитивно оцінює підхід, що був запропонований В.К. Бабаєвим щодо аналізу структури відправних норм права [19, с.11]. На думку останнього, немає потреби шукати у відправних нормах гіпотезу, диспозицію або санкцію, оскільки вони мають інші структурні елементи. Водночас В.К. Бабаєв зазначає, що ці норми досить неоднорідні та відрізняються один від одного ступенем загальності, функціональним призначенням, діапазоном дії, загальноправовою та галузевою приналежністю. Але всім їм притаманна загальна властивість - вони законодавчо закріплюють яке-небудь правове положення матеріального або процесуального характеру. Це здійснюється шляхом або його словесного позначення, або зазначенням однієї чи декількох суттєвих ознак, або повного визначення. Ці ознаки правового поняття, явища, принципу, суспільно-політичної ситуації виступають у якості структурних елементів відправних норм права [19, с.13].

В правовій науці до таких норм, на думку О.Ф. Скакун, Б.В. Малишева, Ю.В. Кривицького слід відносити такі нетипові норми: норми - дефініції, норми - декларації, колізійні норми, норми - принципи, оперативні норми, норми - цілі тощо[16., 18, 24].

Науковець О.Ф. Скакун [24, с.1448]спеціалізовані норми права визначає як додаткові, оскільки вони самі не регулюють суспільні відносини і приєднуються до регулятивних і охоронних норм, створюючи разом з ними єдиний регулятор.

Виходячи із загальних положень про державу і право, можна констатувати, що адміністративно - правові норми-принципи -- норми, у яких сформульовані незаперечні вимоги загального характеру, що стосуються усіх або більшості інститутів або норм адміністративного права. Прикладом такої норми є норма- принцип законності, відповідно до якої провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення) [2].

Серед спеціалізованих адміністративно-правових норм варто приділити увагу нормам- дефініціям та оперативним нормам. Дефінітивні адміністративно - правові норми, або норми-дефініції (визначення) -- норми, які містять визначення правових категорій і понять. Наприклад, ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення [2] встановлює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Оперативні адміністративно - правові норми, або норми-інструменти -- норми, роль яких виражається у встановленні дати вступу (зміни, припинення) нормативно-правового акта в силу, у його поширенні на нове коло суспільних відносин, на новий строк. Вони мають назву «оперативних», тому що забезпечують регулювання суспільних відносин оперативним шляхом: не через видання нових регулятивних норм, а через прийняття нормативно-правових актів, їх зміну, доповнення, скасування, поширення сфери і строку дії, тобто регулюють їх рух. Наприклад, п. 1 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» [4] встановлює, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ утворюється з 1 жовтня 2010 року та розпочинає свою діяльність з 1 листопада 2010 року. Даною нормою законодавець встановив порядок і строк, з настанням якого застосовуються норми Закону щодо регулювання діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Таким чином, хоча спеціалізовані адміністративно - правові норми не мають логічної тричленної структури та не виступають регулютором суспільних відносн у сфері державного управління, проте мають істотне значення для практичного застосування адміністративно-правових норм та об'єктивної інтерпретації суспільних відносин у сфері управління.

ВИСНОВКИ

адміністративний правовий норма

Аналіз правової природи поняття норм адміністративного права, визначення їх специфіки та галузевих особливостей та порівняння із сучасними тенденціями загальнотеоретичних правових досліджень дали змогу дійти висновку про те, що адміністративно-правові норми -- це встановлені, санкціоновані або ратифіковані державою, формально визначені, юридично обов'язкові, охоронювані засобами державного примусу правила поведінки учасників суспільних відносин у сфері реалізації виконавчої влади та управлінської діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, які забезпечують умови реалізації цими учасниками своїх прав та виконання покладених на них обов'язків.

До того ж, на підставі проведеного аналізу наукових концепцій та поглядів було визначено, що дослідження, знання, аналіз структури адміністративно - правової норми, розмежування її елементів за ступенем визначеності має як теоретичне, так і практичне значення для правильного розуміння, а відповідно, реалізації і застосування адміністративно-правових норм. Аналітичний огляд доктринальних доробок дав змогу дійти висновку щодо особливості структури адміністративно-правових норм та запропонувати таке визначення: структура або склад адміністративно - правової норми - це об'єктивно зумовлена потребами правового регулювання внутрішня організація норм адміністративного права, яка виражається в їх поділі на складові елементи (гіпотезу, диспозицію та санкцію) та у певних зв'язках між цими елементами. Автор переконана, що усі основні структурні елементи (гіпотезу, диспозицію та санкцію) адміністративно - правової норми необхідно розглядати у їх взаємозв'язку та взаємодії.

Аналіз чинного законодавства України у сфері адміністративно-правових відносин дає підстави стверджувати, що не в усіх адміністративно-правових нормах структура має класичний тричленний характер, оскільки переважають структурні варіації між диспозицією та санкцією, гіпотезою та диспозицією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно - правові джерела:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року. - Х.: ТОВ “ Одиссей ”, 2012. - 64 с.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення// Відомості Верховної Ради Української РСР. -1984. - додаток до N 51. - ст.1122

3. Митний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39. - ст.288

4. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року// Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2010. - № 41-42, 43, - ст.529

5. Про контрольну - ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 року// Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1993. - № 13, 43, - ст.110

6. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року// Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - № 4, - ст.20

7. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року// Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1993. - № 52, - ст.490

Спеціальна література:

8. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред. Колегія: В.Б. Авер'янов (голова) та інші. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. - 592 с.

9. Административное право Украины: Учебник /Под общей редакцией С.В.Кивалова. - Х.: «Одиссей», 2006. - 880 с.

10. Административное право: учебник [Ю.А. Дмитрієв, И.А. Полянский, Е.В. Трофимов]. - М.: Эксмо, 2009. - 928 с.

11. Алексеев С. С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. Т. 2 / Алексеев С. С. - М. : Юрид. лит., 1982. - 360 c.

12. В. Бондаренко. Філософсько - правові підходи щодо визначення адміністративно-правової норми// Митна справа. - 2011. - №5(77), час. 2. - С.59-69.

13. Заморська Л. І. Категорія «структура норми права» як основа його нормативності //Держава і право . - Випуск № 50. - С19 - 25.

14. Заморська Л. І. Поняття функцій правових норм: матеріали четвертої наук.-практ. конф. [„Науковий потенціал України - 2008”], (Севастополь, 26-28 берез. 2008 р.). - Севастополь, 2008. - С. 36-38.

15. Заморська Л. І. Гіпотеза як елемент відносно визначеної норми права : матеріали третьої наук.-практ. конф. [„Українська наука в мережі Інтернет”] (Севастополь, 26-28 лют. 2008 р.). - Севастополь, 2008. - С. 70-73.

16. Малишев Б. В. Телеологічна природа структури норми права / Б. В. Малишев // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 557-563 [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11mbvcnp.pdf

17. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен / Національна академія внутрішніх справ України / Валерій Костянтинович Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 528 с.

18. Костенко О.І. Адміністративно-правова норма як об'єкт тлумачення: загальнотеоретичний аналіз// Вісник Запорізького національного університету. - 2010. -№2. -С. 103- 107.

19. Кривицький Ю.В. Спеціалізовані норми права: поняття та структура// Наше право. - 2010. - №2 ч.1. -с.9-14.

20. Орєхов В.Ю. Санкції в праві як елемент правового регулювання та охорони суспільних відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юр. наук: спец. 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / В.Ю. Орєхов -Київ, 2008. - 22 с.

21. Перевалов В.Д. Структура нормы права/ // ХХVІ съезд КПСС и развитие права: Межвуз. сб. науч. труд. - Свердловск,1982. - С. 110-114.

22. Пиголкин А. С. Теоретические проблемы правотворческой деятельности в СССР : автореф. дис. … д-ра. юрид. наук / А. С. Пиголкин. - М., 1972. - 20 с.

23. Рабінович П. Сутність праворозуміння // Право України. - 2007. № 9. - С. 3 - 6.

24. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): Учебник.- Харьков: Эспада, 2007. -840с.

25. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юр. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О.І. Харитонова. - Одеса, 2004. - 38 с.

26. Шемелін Д.А. Диспозитивність в адміністративному праві - нові ознаки методу правового регулювання // Форум права. -2008. -№ 1. -С.453-458 [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08sdampr.pdf

Размещено на Allbest.ru