Бюджетний процес в Україні

Законодавство передбачає й деякі інші права органів місцевого самоврядування в галузі бюджету. Проте багато з них залишаються лише декларацією. Це, зокрема, стосується самостійності місцевих бюджетів, достатності їх власної доходної бази та іншого. Вказані права можуть бути реалізовані лише за умови радикальної реформи фінансово-бюджетної системи та адміністративної реформи в Україні.

Ще одна сфера, де органи місцевого самоврядування мають певне коло прав і повноважень - це позабюджетні, валютні та інші цільові фонди.

Згідно зі статтею 68 Закону України “Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування отримали право мати позабюджетні цільові, у тому числі валютні, кошти. Ці кошти перебувають на спеціальних рахунках в установах банків.

Органи місцевого самоврядування мають право самостійно затверджувати положення, якими визначається порядок формування та використання позабюджетних коштів. Такі положення затверджуються відповідними місцевими Радами.

Утворення окремих позабюджетних цільових фондів на місцевому рівні передбачене законодавством про зайнятість, про приватизацію, про фінансування шляхових робіт.

Так, ст. 22 Закону України “Про зайнятість населення”, ухваленого у березні 1991 р., із внесеними до нього змінами передбачає формування як на центральному, так і на місцевому рівнях Державного фонду сприяння зайнятості населення. У складі джерел його формування визначені також і асигнування державного та місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України.

Ст. 23 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992 р. передбачає утворення позабюджетного Державного фонду приватизації та позабюджетних фондів приватизації Автономної Республіки Крим та інших адміністративно-територіальних одиниць України. Кошти зазначених фондів спрямовуються на погашення внутрішнього державного боргу України, а також на відшкодування витрат, пов'язаних з приватизацією, на кредитування технічного переозброєння приватизованих підприємств, розвиток підприємництва та створення нових робочих місць у межах, що визначаються Державною програмою приватизації. Щорічними законами “Про Державний бюджет України” визначається порядок використання коштів, одержаних від приватизації майна державних підприємств.

Створення окремих позабюджетних рахунків місцевих Рад передбачене і в процесі приватизації державного житлового фонду. Ст. 9 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 23 червня 1992 р. встановлює, що кошти, одержані від приватизації державного житлового фонду, зараховуються у спеціально створені позабюджетні приватизаційні житлові фонди місцевих Рад або відповідні фонди підприємств, на балансі яких є відомче житло. Ці кошти використовуються на житлове будівництво та на ремонт житла з метою забезпечення житлом громадян, які перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Згідно цього ж Закону 20% коштів вказаних фондів перераховується до Державного приватизаційного житлового фонду, який створюється для фінансування житлового будівництва в регіонах з низьким рівнем забезпеченості громадян житлом та утворення резерву коштів для забезпечення гарантії прав новонароджених громадян України на безкоштовне державне житло.

До 1997 р. Законодавство України передбачало формування позабюджетних фондів місцевих Рад для фінансування шляхових робіт. Так, ст. 4 Закону “Про джерела фінансування шляхового господарства України” від 18 вересня 1991 р. встановлює, що промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства, колгоспи, радгоспи, кооперативи і господарські організації незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності відраховують кошти на шляхові роботи у розмірі від 0,4 до 0,8 % обсягу виробництва продукції та виконуваних робіт (послуг), а заготівельні, торговельні (у тому числі оптові) та постачальницько-збутові організації - у розмірі від 0,03 до 0,06 % річного обороту (без обороту по громадському харчуванню). Згідно із законом конкретний розмір відрахувань, що надходять до цієї статті, на розвиток шляхів загального користування в Автономній Республіці Крим і областях, а також напрямки їх використання визначаються Верховною Радою Кримської автономії та обласними Радами.

Відповідно до змін, передбачених Законом України від 19 квітня 1997 р. “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування” та Закони України “Про Державний бюджет України на 1997 рік” вказані кошти концентруються у держбюджеті України. 85 відсотків цих коштів передаються до місцевих бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до законодавства України місцеві Ради утворюють також цільові позабюджетні фонди охорони навколишнього середовища. Ст. 46 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. із наступними змінами встановила надходження платежів за забруднення навколишнього природного середовища до позабюджетних фондів його охорони місцевих Рад базового рівня, Автономної Республіки Крим та обласних Рад. У розмірі 70% ці платежі надходять до Рад базового рівня, 20% - Автономної Республіки Крим і обласних Рад, 10% - до Державного позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Законом України “Про бюджетну систему України” від 1995 р. встановлено порядок, згідно якого усі позабюджетні фонди можуть утворюватися лише за рахунок надходжень від необов'язкових платежів.

Це свідчить про те, що правова база, яка регламентує діяльність численних позабюджетних цільових фондів, потребує систематизації та уточнення. Слід також чітко визначити й розмежувати компетенцію місцевих Рад різних рівнів і держави в сфері управління територіальними відділеннями державних позабюджетних фондів та місцевими позабюджетними фондами.

Порядок утворення валютних фондів органів місцевого самоврядування регламентується Декретом Кабінету Міністрів України № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р.

Ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів запроваджено порядок, відповідно до якого Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих Рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) і місцеві валютні фонди шляхом купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів в межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими Радами. Згідно з Декретом збережені й інші джерела формування валютних фондів місцевих Рад, передбачені законодавством України.

Важливою сферою, в якій органи місцевого самоврядування мають ряд повноважень, є оподаткування. Ці повноваження стосуються встановлення місцевих податків і зборів.

Це право передбачено статтею 143 Конституції України. Згідно зі статтею 69 Закону України “Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування можуть встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян за місцем їх проживання можуть запроваджуватись місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування.

Спеціальним законодавством, що регламентує види, ставки місцевих податків і зборів, об'єктів і суб'єктів оподаткування, є Декрет Кабінету Міністрів “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 р., Закон України “Про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 17 червня 1993 р., Закон “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р. із наступними змінами.

Відповідно до законодавства в Україні справляється 2 місцевих податки: податок з реклами та комунальний податок, а також 14 зборів. Це готельний збір; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у забігах на іподромі; збір за виграш на забігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу лотерей; збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак.

Місцеві податки і збори встановлюються міськими, сільськими та селищними Радами, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, що встановлюється відповідними обласними Радами.

Окремі з місцевих податків і зборів визначені як обов'язкові. Так, відповідно до статті 15 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язковими для встановлення міськими, селищними та сільськими Радами за наявності об'єктів оподаткування, або умов з якими пов'язане запровадження цих податків, є збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак.

Органи місцевого самоврядування мають певні повноваження в галузі комунального кредиту. Відповідно до статті 70 Закону України “Про місцеве самоврядування” місцева Рада, або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування, можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах.

Органи місцевого самоврядування, крім того, можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи. Вони мають право виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. Ці органи мають право розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів згідно з законом із зарахуванням їх до доходної частини відповідно місцевого бюджету.

Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері комунального кредиту регламентуються також спеціальним законодавством. Так, згідно із Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” від 1991 року (стаття 11) місцеві Ради отримали право на випуск внутрішніх місцевих позик. Статтею 14 Закону було встановлено, що кошти одержані від реалізації місцевих позик направляються до місцевих бюджетів та позабюджетних фондів місцевих Рад. Визначено, що ці кошти спрямовуються на цілі, визначені при випуску облігацій. Згідно із законом порядок реєстрації випуску місцевих позик встановлюється Кабінетом Міністрів України або за його дорученням Міністерством фінансів України.

Відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 грудня 1996 року функції регулювання реєстрації цінних паперів, включаючи місцеві цінні папери, покладені на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик врегульований відповідним положенням затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 48 від 13 жовтня 1997 року, а також Указом Президента України “Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичень, що проводяться органами місцевого самоврядування” від 18 червня 1998 року.

Згідно з Указом розмір місцевих позик, а також розміри кредитів, що отримують органи місцевого самоврядування в банках мають погоджуватися з Міністерством фінансів України.

Органи місцевого самоврядування України мають і ряд інших прав в галузі місцевих фінансів. Проте вказана сфера діяльності місцевого самоврядування все ще залишається недостатньо врегульованою законодавством. Існує нагальна потреба прийняття таких законів, як закон України про фінанси місцевого самоврядування, про місцеві податки і збори, про комунальний кредит, про фінансове вирівнювання та інших.

Размещено на Allbest.ru