Організаційна структура та функціональні повноваження Міністерства фінансів України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ - ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Місце Міністерства фінансів України в системі органів державної влади у сфері фінансової діяльності

1.2 Структура Міністерства фінансів України

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

2.1 Функції та завдання Міністерства фінансів України

2.2 Права та обовязки міністерства фінансів України

РОЗДІЛ 3. МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ

3.1 Міністерство фінансів як контролер руху фінансових ресурсів держави

3.2 Міністерство фінансів як суб'єкт головної стадії бюджетного процесу

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

міністерство фінанси влада бюджетний

Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, який забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Міністерство фінансів відіграє провідну роль у системі органів оперативного управління бюджетом.

Головними напрямами його діяльності є розроблення та реалізація фінансової політики держави, забезпечення бюджетного процесу, регулювання фінансового ринку й організація випуску державних цінних паперів, забезпечення міжнародних фінансових відносин держави, організація фінансових відносин у суспільстві, матеріальному виробництві, сфері послуг. У цій діяльності стрижневою основою є бюджет. З одного боку, всі напрями діяльності Міністерства фінансів так чи інакше відображаються в бюджеті, з іншого - саме через бюджет значною мірою реалізуються поставлені завдання та функції.

РОЗДІЛ І. МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ - ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Місце Міністерства фінансів України в системі органів державної влади у сфері фінансової діяльності

Держава керує і направляє фінансову діяльність через свої органи, які наділені для цього спеціальною компетенцією. Особливістю фінансової діяльності є те, що її здійснюють всі органи державної влади, однак масштаби і міра такої участі неоднакові.

Представницькі органи та органи державної виконавчої влади забезпечують регулювання та управління державними фінансами в межах, визначених чинним законодавством, в першу чергу Конституцією України. У сферу безпосередньо державного управління входять лише відносини у сфері державних фінансів, тобто відносини у сфері мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів, виключно якими можуть оперувати органи державної влади.

Однак зменшувати значення державного регулювання фінансовими потоками не можна. В сучасних розвинутих країнах держава міцно посіла місце одного з чинників процесу суспільного відтворення та суспільно-економічного прогресу загалом [2, с. 55]. Важливою умовою для формування ринкової економіки є легітимність державної політики, яка не викликає серед учасників активної або прихованої протидії. У сучасній економіці така система підтримується в ринковому середовищі, на яке впливає чимало чинників, пов'язаних з проведенням державної політики.

Враховуючи те, що до сфери управління Міністерства фінансів України належать певні підприємства, установи, організації, воно безпосередньо здійснює у них внутрішній фінансовий контроль та аудит.

Слід виділити організаційну функцію Міністерства фінансів України. Вона створює для Міністерства фінансів умови для здійснення завдань, передбачає їх встановлення, здійснення певних дій, які спрямовані на забезпечення виконання контрольної функції. Організаційна функція полягає у проведенні Міністерством фінансів України певних організаційних дій, що в подальшому сприятимуть здійсненню контролю [2, с. 333].

З метою забезпечення належного виконання Державного бюджету Міністерство фінансів здійснює функцію регулювання. Так, якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів, Міністр фінансів України) керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету).

Наступною є функцію прогнозування. Міністерство фінансів, як передбачає Бюджетний кодекс України, здійснює прогнозування доходів бюджету, показників зведеного бюджету України. І якщо ці запрограмовані показники будуть найбільш точними, то це в подальшому приведе до повного виконання бюджету. Крім цього, Міністерство прогнозує на поточний період і на перспективу податкові надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат [2, с. 335].

Аналітична функція Міністерства фінансів України полягає в тому, що Міністерство фінансів здійснює аналіз виконання бюджету, на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України, проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів. Крім цього, відповідно до покладених на нього завдань воно проводить аналітичні дослідження впливу державної податкової політики на податкову систему в частині економічного зростання.

1.2 Структура Міністерства фінансів України

Структура центрального апарату Міністерства фінансів визначається основними завданнями і функціями, які покладені на дане відомство.

Міністр фінансів є керівником Міністерства та членом Кабінету Міністрів України. Він призначається та звільняється з посади Президентом України. До основних функцій Міністерства належать:

- відповідає за якість і терміни складання проекту Державного бюджету України;

- визначає організаційно-методичні засади бюджетного планування, які покладені в основу підготовки бюджетних запитів;

- приймає рішення щодо обсягу доходів і видатків проекту Державного бюджету України;

- представляє проект Закону «Про Державний бюджет» на пленарному засіданні Верховної Ради України;

- затверджує розпис Державного бюджету України і забезпечує його відповідність установленим бюджетним призначенням;

- є головним розпорядником коштів Міністерства фінансів України;

- представляє звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону «Про Державний бюджет України» перед Верховною Радою України. [6, п. 8]

Граничну чисельність працівників Міністерства фінансів затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру центрального апарату Міністерства затверджує Міністр за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України.

Затвердження Положення про структурні підрозділи центрального апарату Міністерства є одним з повноважень Міністра.

Штатний розпис та кошторис Міністерства фінансів затверджує Міністр фінансів.

Через міністра фінансів Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Головного контрольно-ревізійного управління та Державного казначейства України. Координує діяльність центральних органів виконавчої влади в частині розроблення та опрацювання ними проектів актів фінансового, бюджетного, податкового і митного законодавства та законодавства у сфері державного внутрішнього фінансового контролю.

Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції Міністерства фінансів, створюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра та інших керівних працівників Міністерства.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також представники відповідних громадських організацій (з правом дорадчого голосу).

Членів колегії затверджує та звільняє від виконання обов'язків Кабінет Міністрів України за поданням міністра.

Міністерство фінансів поділяється на департаменти, які, у свою чергу, - на управління, відділи.

Кожний департамент так чи інакше бере участь у виконанні всіх функцій Міністерства фінансів. Водночас кожен із них має свою специфічну сферу діяльності.

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

2.1 Функції та завдання Міністерства фінансів України

Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Мінфін України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Мінфіну України є:

розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики;

здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;

розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу;

розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання Державного бюджету України та зведеного бюджету України;

забезпечення. концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю;

удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;

розроблення і проведення державної політики у сфері виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння;

забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);

інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань виконує наступні функції:

1) бере участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період та перспективу;

2) розробляє проект Державного бюджету України, прогнозні показники зведеного бюджету України, визначає порядок і строк подання центральними органами виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету України;

3) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин міждержавним бюджетом України та республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами;

4) у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;

5) удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері;

6) бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки;

7) бере участь у підготовці загальнодержавних національних програм, забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування;

8) бере участь у розробленні заходів, спрямованих на формування і реалізацію активної інвестиційної політики, розробленні та фінансуванні державних інвестиційних програм і програм економічного розвитку України;

9) координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

10) погоджує в установленому порядку призначення на посаду та звільнення з посади керівників фінансових управлінь обласних. Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій;

11) розробляє пропозиції щодо формування державної податкової політики, визначає порядок подання центральними та місцевими органами виконавчої влади необхідних матеріалів для проведення аналізу ефективності діючої податкової системи та пропозицій щодо її удосконалення;

12) проводить аналітичні дослідження впливу податкової політики на економічне зростання та ефективність дії системи оподаткування;

13) прогнозує і моделює на поточний період і на перспективу податкові надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат;

14) бере участь у підготовці пропозицій щодо основних засад грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і платежів;

15) здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України в установленому порядку випуск державних цінних паперів, визначає обсяги емісії облігацій внутрішньої державної позики за строками погашення у межах загального обсягу емісії, виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються;

16) організовує в межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;

17) співпрацює відповідно до визначених повноважень з міжнародними фінансовими організаціями та за дорученням Кабінету Міністрів України проводить з ними переговори і консультації з питань фінансової політики та укладення кредитних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

18) готує пропозиції щодо удосконалення валютних, фінансових, кредитних, податкових і митних відносин з іншими державами, бере участь у підготовці заходів, спрямованих на збільшення валютних ресурсів України, і забезпеченні економного витрачання іноземної валюти, під час укладання міжнародних договорів готує висновки щодо фінансових умов і передбачуваних наслідків їх реалізації, за дорученням Кабінету Міністрів України проводить переговори з іншими державами щодо укладення угод з питань оподаткування;

19) розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних зовнішніх запозичань, бере участь в організації роботи, пов'язаної із залученням в економіку України іноземних кредитів, відповідно до законодавства;

20) бере участь у підготовці пропозицій до засідань Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав, Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав, Президії Міждержавного економічного комітету, а також в опрацюванні директив, пропозицій та інших матеріалів, розгляді проектів багатосторонніх угод, протоколів і рішень про взаємовідносини України з країнами Співдружності Незалежних Держав;

21) бере участь у підготовці пропозицій щодо удосконалення системи органів виконавчої влади та їх структури, а також системи оплати праці працівників бюджетних установ і організацій, готує пропозиції про граничну чисельність та розміри асигнувань на утримання апарату зазначених органів;

22) розробляє та реалізує заходи з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);

23) затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах);

24) здійснює у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

25) здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів, бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства;

26) вживає в установленому порядку заходів щодо обмеження або припинення фінансування з державного бюджету підприємств, установ і організацій за наявності фактів нецільового витрачання ними коштів, а також у разі неподання звітів про витрачання раніше виділених коштів та іншої встановленої звітності й утримує в установленому порядку з підприємств, установ і організацій кошти державного бюджету, використані ними не за цільовим призначенням;

27) надає з Державного бюджету України в установленому порядку позички в разі виникнення тимчасових касових розривів під час виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які мають бути погашені в установлені строки у межах поточного бюджетного року;

28) надає відповідно до законодавства відстрочку та розстрочку за платежами Державного бюджету України;

29) проводить у Міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержує пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки;

30) здійснює у межах своїх повноважень контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

31) здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

32) забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на їх проведення;

33) розробляє разом з іншими органами виконавчої влади пропозиції щодо державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

34) забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

35) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

2.2 Права та обовязки міністерства фінансів України

Мінфін України має право:

1) одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України, прогнозних розрахунків зведеного бюджету України, складання звіту про виконання зведеного бюджету України та аналізу бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України;

2) одержувати в установленому порядку матеріали щодо надходження та використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів, їх кошториси та звіти про їх виконання;

3) одержувати від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, що виділяються з бюджету;

4) одержувати в установленому порядку від установ банків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що використовують кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів;

5) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням підчас розгляду питань про надання кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України у межах розміру державного боргу, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Мінфін України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав.

Мінфін України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Мінфін України в разі потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти.

Нормативно-правові акти Мінфіну України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінфіну України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.

Мінфін України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку.

Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства. Міністр розподіляє обов'язки між заступниками Міністра, визначає ступінь їх відповідальності та ступінь відповідальності керівників структурних підрозділів Міністерства.

Міністр фінансів України:

- здійснює керівництво Міністерством, несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань;

- визначає право підпису документів від імені Мінфіну України;

- погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників Головного управління Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції Мінфіну України, обговорення напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівних працівників Міністерства.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також представники відповідних громадських організацій (з правом дорадчого голосу).

Членів колегії затверджує та увільняє від виконання обов'язків Кабінет Міністрів України за поданням Міністра.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністерства.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку сфери фінансів, обговорення найважливіших програм та інших питань у Мінфіні України можуть утворюватися наукова та методологічна ради з висококваліфікованих фахівців і вчених.

Склад наукової та методологічної рад і положення про них затверджує Міністр.

У Мінфіні України з урахуванням специфіки його діяльності можуть утворюватися інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр.

Граничну чисельність працівників центрального апарату Мінфіну України затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру центрального апарату Мінфіну України затверджує Прем'єр-міністр України.

Штатний розпис центрального апарату Міністерства та положення про його структурні підрозділи затверджує Міністр.

Через Мінфін України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Мінфіну України підпорядковуються Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна пробірна палата.

Мінфін України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

РОЗДІЛ 3. МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ

3.1 Міністерство фінансів як контролер руху фінансових ресурсів держави

Досвід багатьох країн світу переконує, що неможливо досягти макроекономічної стабільності без сильної ланки із уряді, якою повинно бути Міністерство фінансів. Саме це міністерство в умовах ринкової економіки має відігравати пріоритетну роль у фінансовій сфері й стати головним інститутом із вироблення та реалізації бюджетної, податкової і фінансової політики держави.

Насамперед Міністерство фінансів повинно стати центром макроекономічного планування й прогнозування розвитку економіки держави на період від 1,5 до 2 років, а також здійснювати економічну експертизу можливих наслідків від рішень, прийнятих Верховною Радою та урядом України. За таких обставин деякі функції сьогоднішнього Міністерства економіки поглинаються. [10; с. 47]

Іншою сферою діяльності Міністерства фінансів має стати податкова політика. Вже на сьогодні надзвичайно актуальне завдання щодо збільшення частки коштів, які акумулюються у державному бюджеті, причому не за рахунок запровадження нових податків чи підвищення ставок діючих, а саме в результат раціоналізації податкової системи, розширення кола платників податків і бази оподаткування. Для цього необхідно постійно вести роботу з удосконалення податкового законодавства. Тому створення повноцінного, структурного підрозділу в Міністерстві фінансів є вимогою часу. Функціями такого підрозділу мають також стати розробка й реалізація митної політики.

У разі подолання спаду промислового виробництва, зменшення до мінімуму інфляції створюються передумови для економічного зростання, однією із характерних рис якого повинна стати оновлена бюджетна політика.

Враховуючи те, що обсяги фінансування видатків бюджету жорстко обмежені рамками можливого залучення дохідних джерел і граничного рівня дефіциту бюджету, бюджетна політика у сфері видатків повністю залежатиме від того, наскільки ефективно вдасться реалізувати стратегічну лінію на здійснення фінансової стабілізації. А це можна забезпечити тільки за жорсткої системи контролю за державними витратами та постатей ним їх обліком.

Для забезпечення чіткого контролю за витрачанням коштів держави слід насамперед розмежувати, спираючись на Конституцію України, Закони України "Про місцеве самоврядування та "Про Кабінет Міністрів України", функції, які мають загальнодержавний характер і є інструментами реалізації політики держави у тій чи іншій галузі, й функції чисто місцевого значення між рівнями управлінських структур у системі органів влади.

Наступним кроком має стати закріплення прямих податків чи їх окремих видів та визначення власних доходів бюджетів місцевого самоврядування, а також законодавче врегулювання питання про приналежність усіх не прямих податків державного бюджету України. Усі ці завдання повинні вирішуватися блоками: бюджетним, фінансів соціальної сфери і сфери матеріального виробництва Міністерства фінансів.

Надалі необхідно прискорити роботу щодо становлення в Україні системи казначейства, зміцнення її матеріально-технічної бази, включення до складу Головного управління Державного казначейства місцевих фінансових органів, переходу не лише на виконання державного бюджету казначейством та оплату рахунків розпорядників асигнувань, а й виконання місцевих бюджетів.

Такий крок дасть можливість за умов дефіциту фінансових ресурсів держави забезпечити попередній та поточний контроль за постатейним використанням бюджетних коштів розпорядниками асигнувань на місцевому рів ні. Це аж ніяк не суперечить Конституції України та хартії про місцеве самоврядування, а навпаки -- сприяє їх розвитку. Органи місцевого самоврядування самі формуватимуть свої бюджети, визначатимуть спрямованість коштів. Перехід на казначейське виконання бюджетів дасть можливість забезпечити контроль за рухом фінансових ресурсів та бездефіцитністю місцевих бюджетів.

Розмежування функцій між органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування значно посилює роль центральних міністерств, які отримують кошти із бюджету для реалізації політики Президента й уряду у тій чи іншій галузі, а також підвищує відповідальність за їх витрачання.

З метою посилення попереднього контролю за дотриманням фінансової дисципліни Міністерствами й відомствами України (тільки на центральному рівні) доцільно при Міністерствах увести інститут представників Міністерства фінансів (фінансових контролерів), які б забезпечували контроль за цільовим і ефективним використанням коштів бюджету та об'єктивністю розподілу між підлеглими органами, а також відповідали б за правильність формування розрахунків за кошторисами витрат до проекту державного бюджету у певній галузі.

Слід зауважити, що функція методичного й методологічного керівництва фінансовими потоками у цих галузях є безпосередньою функцією Міністерства фінансів, особливо щодо розробки для цих галузей фінансових і економічних норм та нормативів.

Без сумніву, необхідно також сконцентрувати у Міністерстві фінансів України питання розробки методики й методології нормативних та законодавчих актів, бухгалтерського обліку як у виробничій, так і в невиробничій сферах. Розробку і визначення державної політики у галузі страхування май на й особи теж повинне здійснювати Міністерство фінансів.

Відомо; що Міністерство фінансів виконує таку функцію, як покриття дефіциту бюджету, управляє державним боргом і розміщує цінні папери. Та для ефективного здійснення цих функцій слід підпорядкувати (можливо, увести в штат Міністерства фінансів) економічних радників у посольствах і представництвах України за кордоном. Крім того, треба покласти на Міністерство фінансів функцію управління майном держави й часткою держави в різного роду товариствах і компаніях.

До функцій Міністерства фінансів слід віднести й державне регулювання цін і тарифів, адже це є складовою бюджетного процесу і відповідним регулятором фінансової політики держави.

На сучасному етапі Міністерство фінансів повинно мати підрозділ, який співпрацюватиме з органами місцевого самоврядування, надаватиме їм підтримку, а також відповідатиме за реформування відносин держави і місцево го самоврядування у фінансовій сфері.

Щоб усунути дублювання функцій різними органами у системі виконавчої влади, у Міністерстві фінансів слід сконцентрувати й питання валютне і кредитної політики.

Становище, яке склалося в економіці, процеси поширення організованої і економічної злочинності потребують посилення подальшого контролю за витрачанням бюджетних і позабюджетних коштів як у центральних органах виконавчої влади, так і в органах місцевого самоврядування, а також у юридично самостійних центральних фінансових і економічних інститутах влади. Назріла потреба давати експертну оцінку й аудиторським перевіркам.

На наш погляд, потребує змін організаційна система контролю за дотриманням правил ціноутворення. Усі ці функції може виконувати Головне контрольно-ревізійне управління при відповідній реорганізації Державної ін спекції з контролю за цінами і зміцненні Головного КРУ України.

3.2 Міністерство фінансів як суб'єкт головної стадії бюджетного процесу

Важливою ланкою бюджетного процесу є виконання бюджетів.

Виконати бюджет - це зібрати доходи, мінімальна сума яких встановлена в Законі про Державний чи місцевий бюджет (перевиконати встановлений об'єм - це добре, а недовиконання - це збільшення дефіциту), та профінансувати видатки (покривати видатки можна, не перевищуючи їх граничний об'єм, бо фінансування понад встановлену межу - це збільшення дефіциту, підвищення розміру видатків на певні заходи - це неодмінно зменшувати витрати на будь-які інші видатки, але ж в бюджет внесені першочергові, пріоритетні витрати).

Раніше, до створення Державного казначейства, розпорядником бюджетних коштів (перераховувало їх) було Управління по виконанню Державного бюджету Міністерства фінансів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року за №590 створено Державне Казначейство та одночасно ліквідовано Управління по виконанню Державного бюджету та Головне управління обслуговування державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів України. Цією ж Постановою затверджено Положення про Державне Казначейство.

Виконання Державного бюджету провадиться за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів відповідно до показників цього бюджету. Аналогічно складаються фінансовими управліннями розписи доходів і видатків з поквартальним розподілом бюджетів місцевих рад [9, с. 146].

Усі бюджети бюджетної системи України виконуються по видатках у тих пропорціях щодо загальної суми видатків бюджетів, які затверджені відповідно Верховною Радою України і місцевими радами. Контроль за пропорційним фінансування здійснюється щоквартально.

Виконання бюджету - це та стадія бюджетного процесу, яка забезпечується діяльністю законодавчих та виконавчих органів, які виробили і затвердили багато нормативних актів з планування доходів і видатків.

Але слід підкреслити, що багато юридичних осіб (недержавної і не муніципальної форми власності) безпосередньої участі у бюджетних правовідносинах не беруть, їх стосунки з бюджетом опосередковуються через податкові відносини (сплата податків комерційними підприємствами), цивільно-правові (продаж товарів або надання послуги бюджетній установі), трудові (одержання зарплати громадянином, що працює у бюджетній установі) тощо [8, с. 169].

Виконання бюджетів здійснюється на підставі законодавства та нормативно-правових актів про бюджет на певний бюджетний період згідно з розписом доходів і видатків бюджету, який затверджується фінансовими органами.

Виконання бюджету повинно починатися з 1 січня бюджетного періоду, на який затверджено Закон про Державний бюджет або рішення про місцевий бюджет. Повноваження щодо забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України ст. 116 п. 6 Конституції України покладається на Кабінет Міністрів України. Під час виконання бюджету найважливіше - це забезпечити повне і своєчасне надходження обов'язкових (податкових та інших) платежів і доходів за всіма джерелами фінансування заходів у межах затверджених у бюджетах сум протягом усього бюджетного періоду. Необхідно правильно і економічно обґрунтовано розподілити всі надходження й асигнування, які провадитимуться за бюджетним розписом [8, с. 169].

Згідно зі ст. 47 Бюджетного кодексу Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни.

Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням [2, ст. 49].

Комплексна стратегія розвитку повинна визначати підхід, що допомагає країнам більш ефективно управляти економікою. У рамках підходу підкреслюється взаємозалежність усіх аспектів розвитку - соціального, структурного, людського, управлінського, екологічного, економічного й фінансового - і формуються:

- цілісна довгострокова стратегія;

- країна в ролі лідера при розробці стратегії;

- міцні партнерські відносини між урядами, донорами, громадянським суспільством, приватним сектором й іншими зацікавленими в розвитку учасниками;

- транспарентна зосередженість на результатах розвитку для забезпечення більшого практичного успіху в економіці.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Варіант № 2

ЗАДАЧА

Студенту необхідно розрахувати суму податкових надходжень до бюджету в 2014 році від підприємств регіону від трьох податків (податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість і податку на доходи фізичних осіб) за вихідних наведених даних в табл.1, табл.2 та табл.3.

Вихідні дані для розрахунку суми податкових надходжень від податку на прибуток підприємств

Таблиця 1

№ п/п	Умови	Вихідні дані
1.1	Прибуток підприємств у 2013 році, млн.грн.
	- в промисловості	800
	- в сільському господарстві	450
	- в будівельній галузі	330
	- на транспорті	220
	- в сфері освіти	100
	- в сфері охорони здоров'я	80
	- в торгівельній сфері	180
	- в сфері послуг	135
1.2	Надані пільги із сплати податку у 2013 році, млн.грн.
	- в промисловості	40
	- в будівельній галузі	12
1.3	Сплачували фіксований сільськогосподарський податок у 2013 році
	- % підприємств	30
1.4	Сплачували єдиний податок у 2013 році
	- % торгівельних підприємств	16
	- % підприємств у сфері послуг	30
1.5	Реструктуризована недоїмка, млн.грн.	15
1.6	Очікувана недоїмка, млн.грн.	16
1.7	Індекс-дефлятор у 2014 році	115

У загальному вигляді суму надходжень від податкових платежів до бюджету в плановому році визначають за формулою 1:

, грн., (1.1)

де - очікувана сума надходжень від податку в плановому році;

- база оподаткування поточного року;

- ставка податку у плановому році;

- сума пільг з податку поточного року, що будуть діяти у плановому фінансовому році;

- індекс-дефлятор, що враховує інфляційний дохід;

- сума реструктуризованої недоїмки відповідно до чинного законодавства, термін погашення якої припадає на плановий рік;

- очікувана сума недоїмки податку на кінець планового року.

1. Визначимо податкову базу, яка оподатковується цим податком. Для цього «витягнемо» з бази оподаткування % підприємств сільського господарства, які вже сплатили фіксований сільськогосподарський податок, а також відсоток підприємств в торгівлі та у сфері послуг, що сплатили єдиний податок.

Отже, база оподаткування дорівнює 2090,7 млн.грн.

2. Ставка податку на прибуток в 2014 році становить 18 %.

3. Підставимо значення у формулу і визначимо суму податкових надходжень від податку на прибуток підприємств:

млн.грн. = 371974900грн.

Отже, сума податкових надходжень від податку на прибуток підприємств в 2014 році становитиме 371 974 900 гривень.

Вихідні дані для розрахунку суми податкових надходжень від податку на додану вартість

Таблиця 2

№ п/п	Умови	Вихідні дані
2.1	Податкові зобов'язання і податковий кредит у 2013 році, млн.грн.
	- в промисловості	500/400
	- в сільському господарстві	120/100
	- в будівельній галузі	80/75
	- на транспорті	45/48
	- в сфері освіти	18/16
	- в сфері охорони здоров'я	14/10
	- в торгівельній сфері	14/12
	- в сфері послуг	15/14
2.2	Пільги із сплати ПДВ надані у 2013 році, млн.грн.
	- в промисловості	35
	- в сільському господарстві	45
2.3	Реструктуризована недоїмка, млн.грн.	14
2.4	Очікувана недоїмка, млн.грн.	18
2.5	Індекс-дефлятор у 2014 році	115

Щоб розрахувати суму податкових надходжень від податку на додану вартість потрібно скористатись формулою 1.1 з врахуванням особливостей визначення податкової бази для цього податку, а саме:

, грн.., (2.1),

де - податкова база з податку на додану вартість;

- податкові зобов'язання з податку на додану вартість;

- податковий кредит з податку на додану вартість.

1. Визначимо податкову базу з податку на додану вартість:

2. Підставимо значення у формулу 1.1 і визначимо суму податкових надходжень від податку на додану вартість:

млн.грн. = 54 650 000грн.

Отже, сума податкових надходжень від податку на додану вартість в 2014 році становитиме 54 650 000 гривень.

Вихідні дані для розрахунку суми податкових надходжень від податку на доходи фізичних осіб

Таблиця 3

№ п/п	Умови	Вихідні дані
3.1	Кількість працюючих в 2013 році	15000
3.2	Середньомісячна зарплата в 2013 році	1800
3.3	Працівники, які мали соціальну пільгу в розмірі 150% в 2013 році, %	22
3.4	Працівники, які мали соціальну пільгу в розмірі 200% в 2013 році, %	4
3.5	Прожитковий мінімум в 2013 році	1180
3.6	Кількість працівників зарплата яких не вкладалася в обмежуючу суму	1200
3.7	Реструктуризована недоїмка, млн.грн.	8
3.8	Очікувана недоїмка, млн.грн.	17
3.9	Індекс-дефлятор у 2014 році	115

Щоб розрахувати суму податкових надходжень від податку на доходи фізичних осіб потрібно скористатись формулою 1.1 з врахуванням особливостей визначення податкової бази для цього податку, а саме:

, грн.., (3.1),

де - податкова база податку з доходів фізичних осіб;

- сума доходів фізичних осіб платників податку;

- сума соціальних пільг, наданих платникам податку з доходів фізичних осіб;

- сума соціальних утримань вирахуваних з зарплати працівників.

1. Визначимо суму доходів фізичних осіб в 2013 році:

(грн.)

2. Обчислимо суму наданих соціальних пільг працівникам:

грн.

3. Обчислимо суму соціальних утримань. Розмір єдиного соціального внеску становить 3,6%, отже:

(грн.)

4. Визначимо податкову базу податку з доходів фізичних осіб:

грн.

5. Підставимо значення у формулу 1.1, враховуючи що ставка податку з доходів фізичних осіб дорівнює 15% і визначимо суму податкових надходжень від податку з доходів фізичних осіб:

грн.

Отже, сума податкових надходжень від податку з доходів фізичних осіб в 2014 році становитиме 29 855 970 гривень.

Визначимо загальну суму податкових надходжень:

грн.

Отже, загальна сума податкових надходжень у 2014 році від податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість і податку з доходів фізичних осіб становитиме 456,5 млн.грн.

ВИСНОВКИ

Міністерство фінансів - це один із провідних органів у системі державної виконавчої влади. Воно створене у більшості зарубіжних країн (ФРН, Канада, Японія, Швеція, Польща, Росія та ін.).

На Міністерство фінансів (Мінфін) покладено обов'язки із забезпечення реалізації державної фінансової політики та здійснення керівництва розвитком державних фінансів. За цією провідною структурою у складі апарату державного управління КМУ закріплено вирішення таких основних завдань:

- забезпечення розробки та реалізації основних напрямів державної фінансової політики;

- складання і забезпечення виконання державного бюджету України;

- забезпечення концентрації фінансових ресурсів та їх використання у пріоритетних напрямах розвитку країни;

- надання державних гарантій щодо соціального захисту населення та створення і використання державних фінансових резервів;

- удосконалення фінансових відносин з іншими країнами та міжнародними фінансовими організаціями;

- удосконалення фінансового механізму та способів фінансового планування.

Міністерство фінансів України має за мету забезпечувати стабільний поступальний розвиток країни, створювати умови для досягнення повної зайнятості, розвитку підприємницької діяльності, формування раціональної структури економіки та ін. Функції Міністерства фінансів України наведено на рис. 16.3, а структуру докладно розглянуто на рис. 16.4. З метою реалізації таких цілей Мінфін здійснює управління фінансами держави спільно з іншими органами державного управління: Національним банком України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України та ін. Чимало напрямів координується одразу декількома суб'єктами. Загальні напрями фінансової політики держави визначаються Верховною Радою України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 №245-к/95-ВР // Відомості Верховної ради України. - 1996. - №30.

2. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т., Кравченко В. І. Фінансове право: Підруч. для студ. юрид. вищих навч. закл. / Л.К. Воронова (ред.). - 2 вид., випр. та допов. - Х.: Консум, 1999. - 495 с.

3. Антошкіна В.К., Сирота А.І. Фінансове право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - Донецьк: Юго-Восток, 2005. - 367 с.

4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

5. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України. // Фінанси України. - 1998. - №1.

6. Бех Г.В., Дмитрик О.О., Криницький І. Є., Кучерявенко М.П., Лукашев О.А. Фінансове право України: Підручник / М.П. Кучерявенко (ред.). - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 319 с.

4. Бюджетний процес в України: збірник нормативно-інструктивних матеріалів /Упорядники: С.І. Мельник, З.М. Луценко, І.Ф. Щербина, А.В. Данілова. К.:Мінфін, 2002. - 295 с.

5. Бюджетний процес в Україні: Збірник нормативно-інструктивних матеріалів. - К.: ПЕФР. - 2003. - С. 76-81.

8. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 448 с.

9. Гай-Нижник П.П. Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки (березень 1917 р. - квітень 1918 р.). // Автореферат дис….д.і.н. - К., 2008. - 35 с.

10. Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української держави гетьмана П. Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.) // Автореферат дис….к.і.н. - К., 2000. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru