Правове положення Міністерства фінансів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове положення Міністерства фінансів України

ЗМІСТ

міністерство фінанси правовий

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ (або НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ)

1.1 Сутність та роль Міністерства фінансів України, його завдання

1.2. Права та обов'язки Міністерства фінансів України

1.3 Організаційно-правові основи діяльності

1.4. Структура Міністерства фінансів України

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РОЗВИТКУ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

міністерство фінансів україна правовий

Вступ

У кожній державі реалізується певна економічна політика, яка впливає на всі стадії суспільного відтворення. Важливою складовою економічної політики є фінансова політика. Відповідно, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що займається забезпеченням реалізації єдиної державної фінансової політики.

В останні роки відбулися корінні зміни в соціальному, політичному й економічному житті країни, що, безсумнівно, торкнулися багато найважливіших соціальних інститутів суспільства, у тому числі і такі, як інститути фінансового контролю.

Аналіз сформованою ситуації на сьогоднішній день і розгляд діючих законодавчих і нормативних актів в Україні дозволяє зробити висновок про актуальність теми представленої у курсовій роботі, а саме "Правове положення Міністерства фінансів України».

При написанні курсової роботи я ставив перед собою задачу всебічно ознайомитися з повноваженнями Міністерства фінансів в галузі здійсненні фінансового контролю, його обов'язками, правами та функціями.

Аналізом сутності та діяльності Міністерства фінансів України займалися багато науковців: В.Д. Базилевич, Б.І. Гаврилишин, М.М.Єрмоленко, В.І.Білоус, В.О.Паламарчук, Л.К.Воронова, Н.В.Павлюк, Л.І.Савченко і багато інших.

Інформаційну базу курсової роботи становлять джерела і література авторів і вчених в галузі фінансового права. Також були використані нормативно-правові акти, а саме: Положення про Міністерство фінансів України, Конституція України та інші.

У першому розділі висвітлені нормативно-правові основи діяльності Міністерства фінансів України.

У другому розділі йдеться про основні напрямки покращення діяльності та розвитку Міністерства фінансів України.

РОЗДІЛ 1.ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

1.1 Сутність та роль Міністерства фінансів України, його завдання.

Найбільш чітке та лаконічне визначення сутності Міністерства фінансів викладено в Положенні про Міністерство фінансів України. Згідно нього Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів .

Мінфін у своїй діяльності керується конституцією та законами України, а також постановами Верховної Ради України та указами Президента України, а саме «Положенням про Міністерство фінансів України»,що затверджене Указом Президента України від 26.08.1999 р.№1081/99, а також Указом Президента України від 15.12.1999 р.№1573/99 «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» [9].

Мінфін організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Положенням про Міністерство фінансів України передбачені основні завдання, які покладаються на Міністерство фінансів. Серед них найголовнішими є:

Основними завданнями Мінфіну України є [8].:

забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку;

підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

удосконалення міжбюджетних відносин;

здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб - підприємців;

реалізація державної політики у сфері випуску та проведення лотерей;

реалізація державної політики у сфері розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснення державного контролю і координація діяльності державних органів у цій сфері; участь у розробленні разом з іншими органами виконавчої влади державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння; інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

Завдання Міністерства фінансів України розкриваються та реалізуються в його функціях. Отже до таких функцій ми можемо віднести: контрольну, організаційну, функцію регулювання, прогнозування, аналітичну, експертну, нормотворчу, координаційну, інформаційну та правозастосовну.

Контрольна функція полягає в тому, що відповідно до Бюджетного кодексу України Мінфін України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Здійснення суто контрольної функції у сфері фінансів неможливе без виконання, здійснення інших функцій. Якщо ми будемо вважати функцію контролю основною, то інші функції, які сприяють її виконанню або обслуговують її, називатимуться допоміжними.

Такий поділ функцій на основні та другорядні в даному випадку, звичайно, є умовним, оскільки Міністерство фінансів є центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади з управління фінансами, а не суто органом фінансового контролю [2].

Проте, якщо ми будемо розглядати функції Міністерства фінансів із загальних позицій як органу управління, то ця функція не є основною. Тому поряд із контрольною функцією слід відмітити організаційну функцію. Вона створює умови для здійснення Мінфіном України покладених на нього завдань, передбачає їх встановлення, здійснення певних дій, які спрямовані на забезпечення виконання контрольної функції, тобто організаційна функція полягає у здійсненні Міністерством фінансів певних організаційних дій, що в подальшому сприятиме здійсненню контролю.

Мінфін України, здійснюючи організаційну функцію, бере участь у розробці, підготовці різноманітних заходів, пропозицій, зокрема: подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин між Державним бюджетом України, поліпшенню стану розрахунків і місцевими бюджетами;бере участь у підготовці пропозицій щодо основних засад грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і платежів тощо.

З метою забезпечення належного виконання Державного бюджету, що в подальшому сприятиме і належному здійсненню контролю, Міністерство фінансів здійснює функцію регулювання.

Функція прогнозування передбачає, що Міністерство фінансів України здійснює прогнозування доходів бюджету, показників зведеного бюджету України [2].

Аналітична функція або передує вчиненню контрольних дій, тобто спочатку проводиться аналіз, а потім при виявленні порушень, здійснюється контроль, або, навпаки, має місце контроль, а за його результатами проводиться аналіз. У певних випадках аналіз є методом контролю.

Із аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про існування експертної функції, яка полягає у тому, що Міністерство фінансів дає експертні висновки щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на дохідну чи видаткову частини бюджетів та пропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів у двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів, передає комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняття Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності.

Нормотворча функція є однією із основних функцій Міністерства фінансів України, оскільки саме цей орган формулює певні правила поведінки, які в подальшому набувають загальнообов'язкового значення. З метою виконання таких завдань, як удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності(крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських та кредитних установах),міністерство фінансів виконує нормотворчу функцію. На основі аналізу бюджетних запитів, що подають головні розпорядники бюджетних коштів Міністерству фінансів, останнє готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів розробляє Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів, тобто встановлює певні вимоги до них, яких повинні дотримуватись головні розпорядники бюджетних коштів. Міністерство фінансів визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України [3].

Крім цього, Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування;бере участь у розробці та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки; затверджує нормативно-технічну документалізацію з питань виготовлення бланків цінних паперів і документів сурового обліку;розробляє програми державних зовнішніх запозичень за дорученням Кабінету Міністрів України;затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності(крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських та кредитних установах).

Координаційна функція полягає у здійсненні Міністерством фінансів України координації діяльності бюджетного процесу з питань виконання бюджету, розробці та реалізації заходів з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій(крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських та кредитних установах) [2].

Інформаційна функція відіграє важливу роль. Виконуючи завдання-інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави відповідно до положень Бюджетного кодексу, - Міністр фінансів інформує Кабінет Міністрів України, якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі про Державний бюджет України на таку мету;оприлюднює інформацію про бюджет;забезпечує доступність для публікації проекту закону про державний бюджет, закону про Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід'ємною частиною, інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року, інформації про показники виконання зведеного бюджету України, іншої інформації про виконання Державного бюджету України [14] .

Правозастосовна функція має місце після здійснення відповідних контрольних дій і тому безпосередньо пов'язана із попередньою. Бюджетний кодекс України на законодавчому рівні закріпив поняття бюджетного правопорушення-це недотримання учасником бюджетного процесу, встановленого нормативно-правовими актами, порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Міністерство фінансів України може призупиняти бюджетні асигнування у разі: несвоєчасного та неповного подання звітності про виконання бюджету, невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів, подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету, порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань, нецільового використання бюджетних коштів.

Крім того, правозастосовна функція полягає у тому, що Міністерство фінансів у разі виявлення бюджетного правопорушення в межах своєї компетенції може застосувати адміністративні стягнення до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону, а також зупиняти операції з бюджетними коштами [2].

Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань [9]:

1) бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку України;

2) визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, загальний рівень доходів і видатків бюджету, обсяг його фінансування для підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету України;

3) готує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік разом із пропозиціями щодо визначення строку і порядку його розгляду в Кабінеті Міністрів України;

4) готує та подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України;

5) розробляє та доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, визначає порядок і строк їх подання;

6) здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством;

7) здійснює методичне керівництво з питань складення та виконання бюджету;

8) регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом та державними цільовими фондами;

9) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення міжбюджетних відносин;

10) коригує показники фінансової бази пенсійної системи, забезпечує її збалансованість та стабільність;

11) забезпечує у межах своїх повноважень організацію та здійснення контролю за інвестуванням пенсійних коштів і виконанням пенсійних програм;

12) координує у межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (обов'язкових платежів) до державного та місцевих бюджетів;

13) проводить аналітичні дослідження впливу державної податкової політики на податкову систему в частині економічного зростання;

14) розробляє пропозиції щодо формування державної податкової політики, визначає порядок подання центральними та місцевими органами виконавчої влади матеріалів для проведення аналізу ефективності податкової системи і пропозицій щодо її удосконалення;

15) прогнозує на поточний період і на перспективу податкові надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат;

16) розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних запозичень, бере участь в організації роботи, пов'язаної із залученням фінансових ресурсів в економіку України відповідно до законодавства;

17) здійснює у межах своїх повноважень операції з державним боргом з метою погашення та обслуговування державних боргових зобов'язань;

18) подає в установленому порядку висновки про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень до місцевих бюджетів чи іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, забезпечує ведення загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів;

19) визначає порядок отримання короткотермінових позичок Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету;

20) здійснює в установленому порядку випуск облігацій внутрішньої і зовнішньої державної позики, казначейських зобов'язань та інших державних цінних паперів, передбачених законодавством, визначає обсяг їх емісії за строком погашення у межах загального обсягу емісії;

21) бере участь у:

- проведенні державної експертизи проектів, фінансування яких здійснюється за рахунок кредитів, що залучаються державою або під державні гарантії;

- розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки;

- підготовці пропозицій щодо основних засад грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і платежів;

- розробленні заходів, спрямованих на формування та реалізацію інвестиційної політики;

22) співпрацює у межах своїх повноважень з міжнародними фінансовими організаціями, укладає з ними за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів України міжнародні договори про отримання позик та надання гарантій, укладає інші договори у межах спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів;

23) розробляє у межах своїх повноважень пропозиції щодо удосконалення валютних, фінансових, кредитних, податкових і митних відносин з іншими державами, забезпечує підготовку та реалізацію спільних проектів з цих питань;

24) бере участь у підготовці заходів, спрямованих на збільшення валютних ресурсів України і забезпечення економного витрачання іноземної валюти. Під час укладання міжнародних договорів готує висновки про фінансові умови і можливі наслідки їх виконання, розробляє разом з Державною податковою адміністрацією відповідно до законодавства проекти міжнародних договорів з питань оподаткування та проводить за дорученням Кабінету Міністрів України у межах своїх повноважень переговори з відповідними органами іноземних держав стосовно їх укладення;

25) розробляє проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

26) опрацьовує та погоджує проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

27) готує експертні висновки стосовно визначення вартісної величини впливу законопроектів на дохідну чи видаткову частину бюджетів і пропозиції щодо доцільності їх прийняття, можливості та строку набрання ними чинності;

28) бере участь у розробленні та виконанні державних цільових програм;

29) надає відповідно до законодавства за поданням органів стягнення відстрочку у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів);

30) проводить експертизу та погоджує кошториси, а також штатні розписи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

31) вживає в установленому законодавством порядку заходів до зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі їх нецільового використання та застосування безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету;

32) погоджує проект плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби;

33) визначає основні організаційно-методичні засади державного внутрішнього фінансового контролю, дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;

34) здійснює перевірки правильності складення і затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджетів, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів;

35) забезпечує розроблення та впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ);

36) забезпечує розроблення та затверджує в установленому порядку:

- національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

- плани рахунків та інструкції про їх застосування підприємствами, установами і організаціями (крім банків і бюджетних установ);

- типові форми регістрів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, методичні рекомендації та інші нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємств, установ і організацій (крім банків і бюджетних установ);

- нормативно-правові акти з питань регулювання облікової політики суб'єктів державного сектору економіки;

37) координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади щодо розроблення та виконання нормативно-правових актів з питань обліку суб'єктів державного сектору економіки, що належать до сфери їх управління;

38) проводить моніторинг розроблення та виконання галузевих методичних рекомендацій, підготовлених на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

39) формує та поповнює Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

40) здійснює державний контроль за обігом та обліком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

41) організовує у межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;

42) забезпечує реалізацію державної політики у сфері розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснює державний контроль і координує діяльність державних органів у цій сфері, встановлює порядок виробництва, обліку та проведення сертифікаційних випробувань зазначених елементів, їх закупівлі для державних потреб;

43) забезпечує у межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням у центральному апараті Міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

44) здійснює ліцензування:

- виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

- виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

- випуску та проведення лотерей;

- організації діяльності, пов'язаної з проведенням азартних ігор;

- розроблення, виробництва і проведення сертифікаційних випробувань голографічних захисних елементів;

- інших видів господарської діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Затверджує в установленому законодавством порядку за зазначеними видами діяльності ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням;

45) проводить перевірку додержання ліцензійних умов суб'єктами господарювання, яким видано ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної з:

- виробництвом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виготовленням виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, торгівлею виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, збиранням, первинною обробкою відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

- виготовленням бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

- випуском та проведенням лотерей;

- організацією діяльності, пов'язаної з проведенням азартних ігор;

- розробленням, виробництвом і проведенням сертифікаційних випробувань голографічних захисних елементів;

46) бере участь у підготовці пропозицій щодо удосконалення системи органів виконавчої влади та їх структури, а також умов оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, готує пропозиції щодо граничної чисельності і розмірів асигнувань на утримання апарату зазначених органів;

47) співпрацює з Мінекономіки, МЗС, Мін'юстом та іншими центральними органами виконавчої влади з питань здійснення заходів, спрямованих на вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та розвиток співробітництва України з ЄС. Забезпечує у межах своїх повноважень виконання Україною зобов'язань згідно з Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, проводить роботу з адаптації податкового законодавства України до законодавства ЄС та норм договорів СОТ;

48) бере участь у підготовці пропозицій до засідань Ради глав держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД), Ради глав урядів держав - учасниць СНД, Економічної ради СНД, а також в опрацюванні директив, пропозицій та інших матеріалів, розгляді проектів багатосторонніх договорів, протоколів і рішень про співробітництво України з державами - учасницями СНД, державами - учасницями ГУАМ та іншими об'єднаннями держав - учасниць СНД;

49) визначає та забезпечує впровадження єдиних методологічних засад інформаційно-аналітичного забезпечення управління державними фінансами;

50) встановлює порядок обліку, оброблення і збереження електронної інформації відповідно до законодавства, необхідної для розроблення та реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової та митної політики;

51) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки, цивільної оборони у центральному апараті Міністерства, здійснює контроль за їх виконанням на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

52) здійснює функції постійного органу управління функціональної підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

53) здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

54) погоджує фінансові плани державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств;

55) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників головних фінансових управлінь обласних, Київської та фінансового управління Севастопольської міських держадміністрацій;

56) взаємодіє із засобами масової інформації та громадськістю з метою дотримання принципів відкритості, прозорості та гласності під час провадження своєї діяльності;

57) здійснює на основі та на виконання Конституції та законів України, а також указів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції і законів України, актів Кабінету Міністрів України інші функції.

1.2 Права та обов'язки Міністерства фінансів України

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань і повноважень має право [8]. :

1) одержувати:

- в установленому порядку від головних розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для складення проекту Державного бюджету України, прогнозних показників зведеного бюджету України та аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави;

- в установленому порядку матеріали з питань надходження і використання коштів державних цільових фондів, їх кошториси та звіти;

- від центральних і місцевих органів виконавчої влади, розпорядників бюджетних коштів інформацію про здійснення внутрішнього фінансового контролю і внутрішнього аудиту;

- від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим використанням бюджетних коштів;

- в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

- щомісяця в установленому порядку від Голови КРУ звіти про проведення контрольних заходів;

- від органів місцевого самоврядування, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій інформацію про здійснені запозичення, в тому числі надходження від розміщення облігацій місцевих позик та надходжень від укладених договорів про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах;

- від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про реєстрацію випуску облігацій місцевих позик та надходження від їх розміщення, а також про погашення;

- в установленому порядку від суб'єктів господарювання, яким надані ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із випуском та проведенням лотерей, інформацію, необхідну для здійснення контролю за їх діяльністю;

- в установленому порядку від суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, інформацію, необхідну для здійснення контролю за їх діяльністю;

2) зупиняти у межах своїх повноважень здійснення бюджетних асигнувань у випадках, передбачених законодавством;

3) зупиняти в установленому законодавством порядку здійснення операцій з бюджетними коштами у разі виявлення бюджетного правопорушення;

4) здійснювати внутрішній фінансовий контроль та аудит на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління.

Мінфін під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, підприємствами, установами і організаціями, а також з відповідними органами іноземних держав.

Мінфін у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Мінфін у разі потреби видає разом з іншими органами виконавчої влади спільні акти.

Нормативно-правові акти Міністерства підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Рішення Мінфіну, прийняті у межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Через Мінфін України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Міністерство фінансів України як фінансовий інститут регулювання економіки відіграє важливу роль в управлінні фінансово-кредитною сферою країни. Воно не лише розробляє і здійснює фінансову політику держави, а й безпосередньо контролює її здійснення.

1.3 Організаційно-правові основи діяльності

Міністерство фінансів України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням [8].

Проаналізувавши Положення про Міністерство фінансів України ми змогли виокремити основні особливості організації діяльності міністерства, наведені нижче.

До безпосереднього керівництва міністерством відносять Міністра фінансів, першого заступника міністра фінансів та п'ять заступників міністра. Як показує зарубіжний досвід, міністр фінансів - це ключова фігура в уряді, через те, що він забезпечує координацію інших міністерств в сфері фінансової діяльності.

Міністерство фінансів очолює Міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням Прем'єр -міністра України.

Міністр:

1) керує Міністерством, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань;

2) визначає на виконання вимог законодавства у межах наданих йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Мінфіну, шляхи досягнення поставлених цілей;

3) бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та вносить пропозиції щодо порядку денного таких засідань;

4) відповідає за складення проекту Державного бюджету України, визначає методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій до проекту Державного бюджету України;

5) визначає загальний рівень доходів і видатків, дає оцінку обсягу фінансування державного бюджету для розроблення пропозицій до проекту Державного бюджету України;

6) приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозицій проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України;

7) представляє проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік на пленарному засіданні Верховної Ради України;

8) затверджує бюджетний розпис у місячний строк після набрання чинності Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік;

9) забезпечує протягом бюджетного періоду відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням;

10) приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство, та бюджетних коштів, передбачених для утримання центрального апарату Мінфіну, забезпечує та контролює виконання таких рішень;

11) представляє звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України про виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік;

12) за дорученням Кабінету Міністрів України здійснює державні внутрішні та зовнішні запозичення у межах і на умовах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік;

13) за дорученням Кабінету Міністрів України надає гарантії забезпечення виконання зобов'язань резидентів України за кредитами виключно у межах повноважень, установлених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік;

14) проводить у межах повноважень, наданих актами Президента України та Кабінету Міністрів України, переговори і підписує міжнародні договори з міжнародними фінансовими організаціями про одержання позик та надання гарантій;

15) погоджує проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції Мінфіну;

16) підписує накази Міністерства;

17) вносить в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законодавчих та інших актів з питань, що належать до компетенції Мінфіну;

18) приймає рішення про накладення стягнень, передбачених бюджетним законодавством, за бюджетні правопорушення;

19) приймає в установленому порядку рішення про зменшення бюджетних призначень головному розпоряднику бюджетних коштів;

20) приймає в установленому порядку рішення про зупинення здійснення операцій з бюджетними коштами;

21) затверджує програми і плани роботи Міністерства, звіти про їх виконання;

22) приймає рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінфіну, затверджує їх положення (статути);

23) забезпечує вирішення питань, що виникають під час взаємовідносин між центральним апаратом Мінфіну, Апаратом Верховної Ради України, Секретаріатом Президента України і Секретаріатом Кабінету Міністрів України, а також співпраці Мінфіну з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування в процесі виконання завдань, покладених на Міністерство;

24) або за його рішенням перший заступник Міністра фінансів спрямовує і координує діяльність Державної податкової адміністрації, Держмитслужби, ГоловКРУ;

25) координує діяльність центральних органів виконавчої влади в частині розроблення та опрацювання ними проектів актів фінансового, бюджетного, податкового і митного законодавства та законодавства у сфері державного внутрішнього фінансового контролю;

26) призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Мінфіну;

27) розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

28) укладає та розриває за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України контракти з керівниками підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

29) вносить в установленому порядку Кабінетові Міністрів України подання про призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників урядових органів державного управління, що діють у складі Мінфіну;

30) призначає на посади та звільняє з посад в установленому порядку керівників територіальних органів урядових органів державного управління, що діють у складі Міністерства, якщо інше не передбачено законодавством;

31) розглядає в установленому порядку питання щодо присвоєння працівникам центрального апарату Мінфіну відповідного рангу державного службовця, заохочення та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

32) порушує в установленому порядку питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступників Міністра у разі неналежного виконання ними своїх обов'язків;

33) представляє в установленому порядку працівників центрального апарату Міністерства, керівників урядових органів державного управління, що діють у складі Мінфіну, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства, до відзначення державними нагородами України;

34) затверджує за поданням керівників урядових органів державного управління, що діють у складі Мінфіну, та за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України граничну чисельність працівників, а також погоджує структуру, штатний розпис та кошторис зазначених органів;

35) затверджує кадровий резерв Мінфіну, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників центрального апарату Міністерства, керівників урядових органів державного управління, що діють у складі Мінфіну, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

36) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінфіну, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Мінфіні утворюється колегія. До складу колегії входять Міністр (голова колегії), заступники Міністра, керівники урядових органів державного управління, що діють у складі Мінфіну, Голова КРУ, Голова Державної податкової адміністрації, Голова Держмитслужби, керівники підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінфіну. У разі потреби до складу колегії Мінфіну можуть бути включені в установленому порядку інші особи.

Членів колегії затверджує та увільняє Міністр.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністерства.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо основних напрямів розвитку сфери фінансів у Мінфіні можуть утворюватися наукова та методологічна ради, інші дорадчі та консультативні органи.

Склад цих органів та положення про них затверджує Міністр.

У складі Мінфіну за рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути утворені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Граничну чисельність працівників Мінфіну затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру центрального апарату Міністерства затверджує Міністр за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України.

Положення про структурні підрозділи центрального апарату Міністерства затверджує Міністр.

Штатний розпис та кошторис Мінфіну затверджує Міністр.

1.4 Структура Міністерства фінансів України

Структура Міністерства фінансів України [7]:

- Міністр фінансів України ;

- Департамент роботи з персоналом;

- Департамент забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба);

- Відділ мобілізаційної роботи;

- Режимно-секретний відділ;

- Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення;

- Перший заступник Міністра фінансів;

- Чотири заступника міністра фінансів (Додаток 1).

Мінфін має також розгалужену регіональну структуру.

До складу Мінфіну входять два відокремлених підрозділи: контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство.

Державна контрольна-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю: є органом відомчого контролю в системі Міністерства фінансів, здійснюючи ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету;є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів;проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора.

Рисунок 1 - Регіональна структура Міністерства фінансів України [3]

Державне казначейство - створене з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету, оскільки об'єкти фінансування з централізованого бюджету держави розташовані на всій території країни, то здійснювати їх обслуговування з єдиного центру - Міністерства фінансів, украй складно. Казначейство має таку ж регіональну структуру, як і Міністерство фінансів .

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РОЗВИТКУ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Сьогодні Мінфін не відіграє провідної ролі в управлінні фінансово-кредитною сферою держави, у визначенні та здійсненні фінансової політики. Значні сфери економіки і фінансів не контролюються Міністерством. Це насамперед стосується розробки макроекономічної стратегії та макроекономічного прогнозування, формування та розвитку фінансової інфраструктури ринку, забезпечення стабільності державних фінансів, розробки і здійснення митної політики, політики страхування, у тому числі державного, сприяння місцевому самоврядуванню та реформуванню між бюджетних відносин, як це прийнято у розвинутих країнах, таких як США, Австрії, Швеції, Німеччині і т.д.

Мінфін України значною мірою втратив вплив на реалізацію податкової політики, хоча за ним і залишено функцію розроблення цієї політики. Це пов'язано з тим, що податкову інспекцію, яка свого часу була підрозділом Мінфіну, перетворено на самостійну структуру .

Функції ведення страхової справи поки що не закріплено за Міністерством фінансів у Положенні про нього, хоча система державного страхування в інших країнах є функцією саме міністерства фінансів.

Мінфін України не займається політикою й у сфері фінансових ринків, за винятком ОВДП. Ці функції покладені на Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР).

Між іншим, ринок цінних паперів істотно впливає на фінансове становище країни, її фінансово-кредитну сферу.

Міністерство фінансів України забезпечує лише реалізацію державної політики у сфері митної справи, а за розроблення цієї політики не відповідає жодна державна установа. На нашу думку, це не є раціональним, бо податки та збори (обов'язкові платежі),які справляє Держмитслужба, становлять істотну частку у державному бюджеті України .

На сьогоднішній день, по суті, Мінфіном не контролюються і фінанси державного сектора.

Істотною проблемою, на нашу думку, є те, що досі відсутній законодавчо закріплений правовий статус Міністерства фінансів як головного державного інституту регулювання фінансово-кредитної сфери країни. Ми вважаємо, що регламентування правового статусу Мінфіну лише Указом Президента України вже недостатньо.

Виходячи з переліку і змісту основних завдань Міністерство фінансів не спроможне виконувати їх повною мірою, оскільки у нього не вистачає компетенції і прав. Відтак без питань формування і функціонування ринку цінних паперів, які є складовими фінансової політики держави, проведення останньої буде некомплексним і не оптимально ефективним. Формуванням та забезпеченням реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їхніх похідних займається Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, підпорядкована Президентові України. Тобто вона навіть не входить до складу Кабінету Міністрів України [4].

За Міністерством фінансів закріплене проведення єдиної державної політики. Але воно неможливе без підпорядкування відповідних центральних органів (державної податкової адміністрації, Державного казначейства і Державної контрольно-ревізійної служби) Міністерству фінансів. Міністерство фінансів не спроможне забезпечувати і виконання державного бюджету України, якщо ця функція закріплена за Державним казначейством.

Між іншим, окремі функції Мінфіну у зарубіжних країнах значно ширші, ніж в Україні, за рахунок таких:

- організація перспективних фінансово-економічних досліджень, як підґрунтя для розробки засад фінансової політики держави;

- забезпечення контролю за стягненням податків;

- розробка митної політики та організація митної справи;

- розробка політики страхової справи для всіх форм власності та організація державного страхування;

- координація іноземних інвестицій та управління вітчизняними державними інвестиціями у зарубіжних країнах;

- розробка політики заробітної плати у бюджетних організаціях;

- забезпечення фінансової безпеки держави, національних фінансових інтересів та захист фінансових інтересів національних підприємств за кордоном [5].

Ці питання поки що залишаються поза межами діяльності Міністерства фінансів України.

Таким чином, шляхи удосконалення роботи Міністерства фінансів України полягають у наступному:

- правовий статус Мінфіну має визначатися низкою законодавчих актів і насамперед бюджетним, фінансовим, податковим, митним та страховим законодавством та законодавством про фінансовий контроль. Головним фінансовим органом у системі виконавчої влади має бути Міністерство фінансів України, правовий статус якого слід значно підвищити, наприклад, шляхом ухвалення Закону України «Про Міністерство фінансів України», а функції міністерства розширити [6].

На нашу думку, саме створення нового законодавчого поля має стати вагомим внеском у посилення координаційної ролі Мінфіну у системі державних фінансових органів. Виходячи з цього, ми вважаємо, що буде доцільно розробити та ухвалити Закон України «Про систему фінансових органів України». Тобто можна зробити висновок, що Мінфін має стати головним координатором реформ у фінансово-кредитній сфері, а також діяльності усіх міністерств і відомств у сфері проведення єдиної державної бюджетної, податкової, фінансової, страхової та митної політики.

- потрібно вирішення принципово важливої концептуальної проблеми-визначення ролі Міністерства фінансів в сфері розробки та реалізації державної економічної політики, макроекономічного прогнозування. Ми вважаємо, що доцільно покласти на Мінфін довгострокове і середньострокове фінансове планування та безпосередню участь (разом із Міністерством економіки) у макроекономічному прогнозуванні (показники розвитку фінансово-кредитної сфери). На нашу думку, до функцій Мінфіну слід також віднести розробку прогнозів ситуацій у фінансово-кредитній сфері країни [4].

- розробка та ухвалення окремого законодавчого акту, який би регулював систему фінансового контролю в Україні, визначав би функції парламентського фінансового контролю, функції фінансового контролю в системі виконавчої влади та управління державним майном, функції фінансового контролю в системі місцевого самоврядування. Все це має бути зведене в єдину систему фінансового контролю, в якій були б чітко розподілені права і обов'язки перелічених систем фінансового контролю .

Ми вважаємо, що з метою посилення попереднього контролю за дотримання фінансової дисципліни міністерствами та відомствами України (на центральному рівні), доцільно при міністерствах та відомствах ввести інститут фінансових контролерів Мінфіну, які забезпечували б контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів та об'єктивністю їхнього розподілу між відповідними нижче ще стоячими органами, а також несли відповідальність за правильністю формування розрахунків відповідно до кошторису витрат згідно з проектом Державного бюджету з певних галузей або функцій.

- на Мінфін необхідно покласти функції регулювання страхової діяльності всіх форм власності та безпосереднє управління системою державного страхування. На нашу думку, теж саме стосується управління державною часткою у банках.

- ми вважаємо, що державній комісії з цінних паперів і фондового ринку доцільно надати статус центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовувалась та координувалась Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України, а Державне казначейство, Державну контрольно-ревізійну службу, державну податкову адміністрацію, Державну митну службу ввести до складу Мінфіну зі статусом державних департаментів. Цей орган має стати потужним державним центром, котрий буде формувати і реалізовувати державну фінансову політику [4].

Це, в свою чергу, дасть можливість:

а) зосередити в одних руках формування, виконання і контроль бюджетів всіх рівнів та інших фінансових коштів;