Заочний розгляд справ в цивільному процесі

Найбільше заочних рішень було ухвалено при вирішенні спорів: що виникають із договорів - 49,7 тис. або 29% від розглянутих із ухваленням рішення; що виникають із житлових правовідносин -- 27,1 тис., або 27 %; що виникають із сімейних правовідносин -- 35,3 тис., або 12,9 %; щодо відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб -- 5,5 тис. або 10,6 %; що виникають із трудових правовідносин - 4, 2тис. або 9,6%.

На розгляд місцевих судів надійшло 5,4тис. заяв про перегляд заочного рішення, що становить 4% від ухвалених місцевими судами рішень, з яких розглянуто 4,4тис.

Місцеві суди скасували 4,9тис. заочних рішень або 2,2% від ухвалених цими ж судами. Найбільша питома вага скасованих рішень, ухвалених місцевими судами областей: Одеської -- 10,6 %, Житомирської -- 4,6 %, Херсонської -- 4,3 %, Вінницької -- 4,1 %, а також м. Києва -- 4,1 %. Однією з причин скасування заочного рішення є розгляд місцевим судом справи за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про час та місце розгляду справи -- 1,5 тис. заочних рішень, що становить 52,4% від скасованих місцевими судами.

До апеляційних судів надійшло 1,4тис. апеляційних скарг про перегляд заочного рішення, з яких розглянуто 862. Задоволено 503 апеляційні скарги, або 0,4 % від ухвалених місцевими судами і 58,4 % від розглянутих в апеляційному порядку.

В апеляційному порядку скасовано 447 заочних рішень, або 0,3% від ухвалених місцевими судами, змінено 56, або 0,04%.

Не звернено до виконання 2,4тис. заочних рішень, ухвалених місцевими судами в минулому році. Основна причина -- відсутність даних про вручення відповідачу копії заочного рішення. З цієї причини не звернено до виконання 1,7 тис. заочних рішень, або 71,1%. Їх питома вага у кількості розглянутих з ухваленням заочного рішення становила 1,3 %. Однак у деяких місцевих судах цей показник є знач-но більшим -- в областях: Полтавській -- 5,3 % (175 заочних рішень), Чернігівській -- 4,5 % (107), Донецькій -- 2,6 % (649), Вінницькій -- 2,3 % (47), Кіровоградській -- 2,3% (83), а також м. Києва - 2,3% (109).

Аналіз такої процедури як ухвалення заочного рішення дає підстави зробити висновок про наявність ряду проблем і недоліків, які можуть ускладнювати застосування цих норм процесуального права. Разом із тим, наявність одночасного права на ухвалення як звичайного, так і заочного рішень за умови неявки на судове засідання відповідача, практично нівелює значущість процесуального інституту заочного рішення і навряд чи буде сприяти захисту порушених прав та інтересів позивачів, оскільки надає можливість суду, котрий ухвалює заочне рішення, його потім скасувати і продовжити розгляд справи, що може призвести до узаконеної тяганини при її розгляді.

Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.

Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети -- сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №40-41.

2. Цивільний кодекс України. - Голос України. - 12 березня 2003р. №45-46\3045-3046.

3. Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення // Право України. - 2004. - № 5.

4. Пучинский В.К. Заочное производство в английском гражданском процессе // Советское государство и право. -- 1977. -- № 4.

5. Уткина И.В. Заочное решение в гражданском процессе. -- М., 2003.

6. Черных И.И. Заочное производство в гражданском процессе. -- М., 2000.

7. Штефан М.Й. Цивільний процес, підручник. - К., 1997 р.

8. Кілічава Т.М. Цивільно - процесуальне право. Навчальний помібник. - К.: Центр Учбової Літератури, 2007.

9. Андрушко А.В., Білоусов Ю.В., Бондаренко Н.Л. Цивільний процес: Навч. посіб. За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Наукова думка; Прецедент, 2004.

10. Штефан М.Й. Цивільно - процесуальне право України: Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.

11. Безлюдько І.О., Бичкова С.С. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. С.С.Бичкової. - К.: Атіка, 2006.

12. С.Я. Фурса, С.В. Щербак, О.І. Євтушенко. Цивільний процес України. Проблеми і перспективи. Науково - практичний посібник. Видавець Фурса С.Я. - КНТ, К.: 2006.

13. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове рішення. - К., 1970.

14. Штефан М.Й.Цивільний процес: Підручник. - К., 2001.