Розгляд справ в суді першої інстанції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Юридичний факультет

Курсова робота

з господарського процесуального права України

на тему:

Розгляд справ в суді першої інстанції

Виконала:

Студентка ІV курсу

45 групи

Вавринович Іванна Валентинівна

Науковий керівник:

ас. Козіброда Алла Анатоліївна

Перевірив:

ас. Козіброда Алла Анатоліївна

Луцьк, 2011



Вступ

Вирішення господарських спорів -- це самостійна стадія господарського процесу, основним завданням якої є розгляд спору по суті. Вирішення господарських спорів відбувається в засіданні господарського суду, де суд досліджує докази та встановлює фактичні обставини, на підставі яких виносить законне та обґрунтоване рішення.

Розгляд справ в господарському суді здійснюється суддею одноособово. Для вирішення складних спорів голова господарського суду або його заступник може вводити до складу господарського суду додатково двох суддів, призначивши одного з трьох суддів головуючим.

Розгляд справи в господарському суді відбувається за досить формалізованими правилами судочинства, які не завжди зрозумілі для сторін конфлікту. Іноді можна програти судову справу, не зважаючи на залізні докази своєї правоти та вагомість правових аргументів. Причина у більшості випадків проста - недотримання процесуальних норм судочинства. Щоб уникнути непорозумінь із судовою гілкою влади, розглянемо відповідні процесуальні правила законодавства. Необхідною передумовою для розгляду справи судом є винесення цим судом ухвали про порушення провадження у справі. В ній вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Дослідженням питань розгляду справ в господарському суді першої інстанції займалися такі вчені, як Т. Мельник-Кириленко, О. Євстигнєєв, І. Саракун, О. Ковалишин, М. Бородін, О. Височина, І. Селіванов, В. Яроцький. Їх праці спрямовані на усунення розбіжностей між трактуванням закону та практичним його застосуванням.

Мета моєї роботи полягає у висвітленні суті розгляду справ в суді першої інстанції на основі аналізу норм Господарського процесуального кодексу.

Головним завданням під час виконання курсової роботи є визначення порядку підготовки та проведення розгляду справи в господарському суді першої інстанції та законність прийняття рішення по справі чи винесення ухвали.

Об'єктом дослідження є ті суспільні відносини, які виникають при розгляді справ в суді першої інстанції між сторонами та судом.

Актуальність даної роботи полягає у необхідності встановлення відповідності законодавства до реалій його застосування та можливість реформування або внесення змін для покращення порядку розгляду справ в суді першої інстанції.



1. Підготовка матеріалів до розгляду в суді першої інстанції

Стадія підготовчого провадження є обов'язковою у кожній господарській справі, у зв'язку з чим підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя господарського суду, який порушив провадження у справі, що є цілком логічним. Ретельно здійснена підготовка справи до розгляду є запорукою успішності всього подальшого господарського процесу. Незалежно від результату розгляду справи (винесення рішення, залишення позову без розгляду, припинення провадження) суддя зобов'язаний здійснити підготовку справи[17, c.93]. Метою підготовчого провадження є створення умов для вжиття всіх необхідних заходів для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи у судовому порядку протягом строку, встановленого ст. 69 ГПК України (див. коментар до вказаної статті). Отже, підготовче провадження покликане забезпечити умови для гармонійного поєднання своєчасності, всебічності, об'єктивності та економічності вирішення справи.

Після прийняття позовної заяви до провадження господарського суду процес переходить в нову стадію -- стадію підготовки справи до судового розгляду. Підготовка будь-якої справи до розгляду є обов'язковою стадією господарського процесу, причому стадією самостійною, в процесі якої закладаються засади для виконання господарським судом головних задач судочинства.

Метою підготовки справи до судового розгляду в господарському суді є створення умов, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору[13, c.191].

Сама підготовка справи складається з певних процесуальних дій судді. Конкретний зміст і послідовність цих дій зумовлені загальними завданнями підготовки, до яких відносяться: уточнення позовних вимог і обставин, які лежать в основі позову; визначення характеру правовідносин сторін і, відповідно, потенційного кола законодавчих актів, які мають бути застосовані при вирішенні спору; визначення можливого кола осіб, які беруть участь у справі; визначення кола доказів, необхідних для вирішення спору по суті, і забезпечення їх подання до моменту початку розгляду; повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду справи.

Необхідно відмітити, що завдання підготовки справи до судового розгляду суддя починає вирішувати вже в ході вивчення матеріалів, що надійшли. Так, вирішуючи питання про підвідомчість, необхідно визначити характер спору, з яких правовідносин він виникає, який суб'єктний склад спору, прав та інтересів яких осіб він торкається, а також з'ясувати наявність доказів дотримання досудового порядку врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством. Всі ці документи в силу ст. 54 ГПК додаються до позовної заяви[2, c.45].

Згідно зі ст. 4-6 ГПК у господарських судах першої інстанції справи розглядаються суддею одноособово. Будь-яка справа, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянута колегіально у складі трьох суддів. В будь-якому випадку питання підготовки справи до судового розгляду вирішується одним суддею, але він діє від імені всього господарського суду[2, c.13].

Спеціальний термін підготовки справи господарським процесуальним законодавством не передбачений. Час підготовки включено в загальний термін розгляду справи. Згідно зі ст. 69 ГПК, справа повинна бути розглянута і рішення прийнято в строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви[2, c.52].

Підготовка справи до судового розгляду -- це діяльність не тільки суду, а й осіб, які беруть участь у справі.

З метою здійснення завдань, які стоять перед стадією підготовки справи до судового розгляду, суддя виконує певні процесуальні дії. Різноманітність дій по підготовці виключає можливість законодавчого встановлення їхнього вичерпного переліку, а визначає лише загальні напрямки дій судді та коло питань, що підлягають з'ясуванню. Суддя не обмежений у виборі дій, які можуть сприяти підготовці судового розгляду й успішному проведенню судового процесу[16, c.128]. Тому в ст. 65 ГПК наведені лише найбільш важливі й ті, які частіше зустрічаються на практиці. Згідно з цією статтею суддя вчиняє в необхідних випадках наступні дії по підготовці справи до розгляду:

-- вирішує питання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача та виключення й заміну неналежного відповідача;

-- виключає з числа відповідачів підприємства й організації, яким не було надіслано пропозицію про досудове врегулювання спору, у випадках, передбачених законодавством;

-- викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться в тому самому населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали можуть бути подані додатково;

-- зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;

-- вирішує питання про призначення судової експертизи;

-- провадить огляд і дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження;

-- вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

-- вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;

-- вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;

-- вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Вибір дій по підготовці, їх зміст і спрямованість зумовлені особливостями кожної конкретної справи, причому як матеріального, так і процесуального характеру.

Перш за все мова іде про правову природу правовідносин, з якою заявник звернувся до господарського суду. Суддя вивчає доводи позивача (заявника), документи, які додані до заяви за наявності заперечень відповідача, які виникли при досудовому врегулюванні спору (за його наявності). Так, суддя визначає обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (підстава позову) і вимоги позивача (предмет позову). Аналіз матеріально-правових особливостей спору, який розглядається, дозволяє вирішити низку питань, що впливають на подальший розгляд та вирішення спору. Зокрема, яким є суб'єктний склад справи, чи є особи, які беруть участь у справі належними сторонами, яке місце в процесі повинна зайняти та чи інша заінтересована особа, яке коло юридичних фактів, за наявності яких настають наслідки, передбачені належною до застосування матеріальною нормою, яке джерело їх інформації містять відомості про ці факти; відповідають чи ні ці джерела вимогам належності й допустимості доказів, від кого і в якому порядку необхідно їх одержати. В свою чергу, висвітлення цих питань дозволяє розробити раціональний план дій по підготовці та з найбільшою ефективністю його виконати[4, c.81].

Зустрічаються випадки, коли суддя змушений залучити до участі у справі іншого відповідача або третю особу, яка не вказана в позовній заяві. Необхідність таких дій формується на основі даних, які містяться в матеріалах, що надійшли разом з позовною заявою. У випадку залучення до участі у справі належного відповідача або третьої особи суддя виносить про це мотивовану ухвалу.

З точки зору забезпечення розгляду справи достатньою доказовою базою важливими є підготовчі дії, які пов'язані із зобов'язанням сторін, інших підприємств, державних та інших органів виконати певні дії, подати певні документи.

В стадії підготовки справи до господарського розгляду суддя має право зобов'язати осіб, які беруть участь у справі, інші організації та посадових осіб виконати певні дії, зокрема звірити розрахунки, надіслати іншій стороні або господарському суду окремі документи, дати висновок з тих чи інших питань тощо[18, c.60].

За необхідністю суддя у стадії підготовки справи до розгляду вирішує питання про призначення експертизи або про участь у процесі судового експерта. Судді також надане право, якщо сторони знаходяться одному й тому самому населеному пункті, що й господарський суд, викликати представників сторін. Доцільність власного опитування сторін виникає тоді, коли потрібно уточнити заявлені вимоги, уяснити можливі заперечення зі сторони відповідача, запропонувати надати додаткові докази, визначитись відносно залучення до участі у справі осіб, які не вказані в позовній заяві, уточнити позицію позивача при зустрічному до нього позові.

Важливе місце серед дій, які виконують у стадії підготовки, займає прийняття заходів по забезпеченню позову. Хоча ст. 66 ГПК допускає прийняття заходів по забезпеченню позову в будь-якій стадії господарського процесу, на практиці найчастіше рішення про це приймається на стадії підготовки справи до судового розгляду.

Суддя виконує й інші дії по підготовці справи до господарського розгляду, що спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору. Підготовчі дії включають також заходи, які спрямовані на створення передумов, що забезпечують явку всіх учасників процесу в першому судовому засіданні з метою недопущення його відкладення з мотивів неприбуття[12, c.207].

Змагальність як складова господарського процесу визначає зміст здійснюваних процесуальних дій, тому підготовка справи до судового розгляду в змагальному процесі зумовлює діяльність не тільки суду, а й осіб, які беруть участь у справі. Загальна роль у цьому належить сторонам -- позивачеві й відповідачеві.

Позивач, за позовною заявою якого порушено судову справу, безумовно, повинен бути готовий до суду ще на стадії підготовки позовної заяви. Але додаткові обставини, які виникають після прийняття позовної заяви, такі як заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, вказівки судді про надання тих чи інших доказів, зміна обставин, що є підставою для подання в господарський суд позовної заяви та інше, спричиняють необхідність ретельної підготовки позивача до процесу. Те саме стосується і відповідача, підготовка якого зводиться до обґрунтування, спираючись на норми матеріального і процесуального права, своїх заперечень, встановлення кола доказів, які спростовують вимоги позивача, механізму і засобу їх наведення. При цьому слід дотримуватися встановлених законодавством прав, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щоб переконати суд у своїй правоті[9, c.45].

Коло доказів визначається сторонами і судом, виходячи із конкретних обставин справи, що розглядається, та застосовуючи певні критерії підбору доказів по категоріях справ, що напрацьовані судовою практикою.

Організації, залучені ухвалою господарського суду як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, теж повинні здійснювати підготовку до судового розгляду, оскільки рішення по справі може безпосередньо торкатися їх прав і обов'язків. Вони мають право ознайомитися з матеріалами справи, що допоможе їм з'ясувати, які можливі наслідки розгляду справи вплинуть на права й обов'язки третьої особи. Підготовка третьої особи до судового розгляду містить також збір доказів, які відсутні в матеріалах справ, і надання їх суду, а також здійснення інших передбачених законодавством дій.

Таким чином, ретельна підготовка до судового розгляду всіх осіб, які беруть участь у справі, має велике значення для правильного і своєчасного вирішення справи.

Прийнявши позовну заяву і здійснивши дії по підготовці справи до судового розгляду, суддя виносить ухвалу. Хоча ухвали про прийняття позовної заяви і підготовку справи до судового розгляду є самостійними судовими актами, Господарський процесуальний кодекс України надає право об'єднати їх в одній. На практиці так і здійснюється: в одній ухвалі про порушення провадження у справі фактично містяться дві ухвали -- про прийняття позовної заяви і про підготовку справи до судового розгляду. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам (сторонам, прокурору), які беруть участь у справі. В ній вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду у засіданні. В необхідних випадках ухвала про порушення провадження у справі надсилається іншим особам (підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду), які беруть участь у справі[10, c.15].

2. Порядок розгляду справи у засіданні господарського суду

Вирішення розгляду справи по суті в засіданні господарського суду -- основна стадія процесу. Її значення полягає в тому, що саме при розгляді й вирішенні спору в судовому засіданні реалізується основне завдання господарського суду -- захист прав і охоронюваних законом інтересів організацій і громадян-підприємців.

Судовий розгляд відбувається в засіданні господарського суду, протягом чого суд безпосередньо досліджує докази і встановлює фактичні обставини, на підставі яких виносить законне й обґрунтоване рішення. На стадії судового розгляду найбільш повно виявляються основні принципи господарського процесу: законності, незалежності господарського суду і його суддів, рівності сторін, змагальності, гласності та інші[6, c.150].

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює жорстких правил ведення засідання господарського суду, а лише визначає певну спрямованість роботи суду і в засіданні суду, зокрема, спори судом першої інстанції вирішуються в засіданні суду у складі одного або трьох суддів. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання. Спір має бути вирішений господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішений господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви[8, c.101].

У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити термін вирішення спору, але не більш як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішений у більш тривалий, ніж два місяці, строк. Про продовження терміну вирішення спору виноситься ухвала.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями -- суддею, головуючим у засіданні. Засідання господарського суду складається з трьох частин: підготовчої, розгляду спору по суті (дослідження, перевірка доказів) і прийняття рішення по справі.

Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам судового процесу їхні права та обов'язки і сприяє у здійсненні належних їм прав. У підготовчій частині засідання суду з участю представників сторін з'ясовується, чи є необхідні умови для розгляду справи по суті в даному засіданні. Для цього вирішується питання про можливість розгляду спору по суті при даному складі суду, за наявності викликаних і заявлених у суд осіб, які беруть участь у справі та мають докази. Для вирішення цих питань здійснюються такі процесуальні дії: перевіряється явка і повноваження осіб, які беруть участь у справі, а також інших учасників процесу, головуючий у судовому засіданні оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам господарського процесу їхні права та обов'язки[13, c.199].

Встановлення осіб, які беруть участь у справі, повноваження посадових осіб і представників здійснюється по документах. Якщо у справі бере участь особа, котра не володіє мовою, якою ведеться судочинство, необхідно вирішити питання про участь у справі перекладача. Розгляд справи за відсутності перекладача в цьому випадку буде грубим порушенням процесуальних норм.

При порушенні справи й підготовці її до судового провадження суддя забезпечує своєчасне повідомлення всіх осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду. Судді надане право стягувати з винної сторони штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ненадіслання витребуваних матеріалів, ухилення від вчинення дій, покладених суддею.

Після перевірки всіх умов, необхідних для вирішення спору в даному засіданні, господарський суд розпочинає розгляд справи по суті. У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні. Розгляд справи по суті, як правило, починається з викладу обставин справи позивачем. В окремих випадках -- залежно від характеру справи і вимог позивача -- обставини спору викладаються відповідачем. У будь-якому випадку кожній стороні повинні бути надані рівні можливості надати необхідні для вирішення спору докази. За відсутності позивача або відповідача розгляд спору починається з перевірки матеріалів справи з метою вияснення, чи є у них відмова позивача від позову (за відсутності представника позивача), або визнання позову відповідачем (за відсутності його представника), оскільки ці документи часто містяться у додаткових матеріалах.

Слід відмітити, що визнання позову або відмова від нього, укладення мирової угоди можливі в будь-якій стадії розгляду спору до винесення рішення. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами/

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову[9, c.47].

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Основними завданнями розгляду справи по суті є забезпечення з'ясування всіх обставин справи. З цією метою суд за участю сторін та інших осіб здійснює дослідження й оцінку доказів. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись діючим законодавством. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Законом передбачено: якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами[5, c.127].

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуга, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Справи в спорах, у яких відповідачем є нерезидент України, що не має представництва на території України, розглядаються за місцезнаходженням позивача[16, c.133].

Отже, розгляд справ в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово або колегіально у складі трьох суддів. Значення судового розгляду полягає в тому, що вирішується головне завдання - захист майнових та інших прав і законних інтересів організацій та підприємств і активний всебічний вплив на поліпшення їх діяльності. В процесі розгляду перевіряється обґрунтованість взаємних вимог і заперечень сторін на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємовідносини, виявляються умови та причини, що породили спір. Значення цієї стадії полягає також і в тому, що на підставі аналізу та узагальнення матеріалів справи, досліджених у ході судового засідання, а також достовірно встановлених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин, господарського законодавства, а також усунення недоліків у діяльності організацій.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішений господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

3. Відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі та залишення позову без розгляду

Відкладення розгляду справи є відстрочкою вирішення спору по суті з призначенням часу наступного засідання по справі. Воно полягає в перенесенні засідання на інший строк з тим, щоб забезпечити необхідні умови вирішення спору.

Господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених для розгляду справи господарським процесуальним законодавством, тобто в межах двох місяців з дня одержання позовної заяви, коли за якихось обставин спір не може бути вирішений в даному засіданні[7, c.234].

Підстави для відкладення розгляду справи досить різноманітні, зокрема: суд інстанція розгляд справа

-- нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників господарського процесу;

-- неподання витребуваних доказів;

-- необхідність витребування нових доказів;

-- залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

-- необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання[2, c.40].

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відкладення розгляду справи та оголошення перерви у засіданні не впливають на перебіг передбаченого законом загального строку розгляду цієї справи.

Іноді при розгляді справи з'ясовуються такі обставини, що перешкоджають подальшому розгляду справи, і час їх усунення не можна точно встановити. В таких випадках провадження у справі зупиняється. Зупиненням провадження у справі є припинення процесуальних дій по справі на невизначений строк. Зупинення провадження у справі відрізняється від відкладення розгляду справи. Перелік підстав для зупинення, передбачених ст. 79 ГПК, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підстави зупинення провадження не можуть бути доповнені на розсуд господарського суду і ними є: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміна однієї з сторін її наступником[2, c.41].

Існують два види зупинення провадження у справі: обов'язковий і необов'язковий. Обов'язковий, який вказаний в законі та за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, а саме в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.

Необов'язковий, коли господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у господарському процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї зі сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації[8, c.110].

Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що спричинили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвала про зупинення провадження може бути оскаржена.

Зупинення провадження у справі означає і зупинення перебігу загального строку розгляду справи. Днем зупинення справи, а також перебігу вказаного строку буде дата відповідної судової ухвали. Поновлення провадження у справі поновлює перебіг загального строку з урахуванням вже витраченого судом часу до виникнення обставин, за яких було зупинено провадження згідно із судовою ухвалою.

При розгляді господарського спору можуть бути виявлені такі обставини, за яких наступне провадження процесу взагалі виключається. З урахуванням цього передбачаються дві форми закінчення справи без винесення рішення по суті спору: припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду[3, c.249].

Припинення провадження по суті означає закінчення діяльності господарського суду по розгляду спору через відсутність у позивача права на захист. У такому випадку виключається можливість повторного звернення до господарського суду по даній справі. Цим відрізняється припинення провадження у справі від залишення позову без розгляду, яке не перешкоджає повторному зверненню позивача до господарського суду з тим самим позовом -- після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.

Підставами припинення провадження у справі є те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; заявник не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством, і можливість такого врегулювання втрачена; позивач відмовився від позову й відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; сторони уклали мирову угоду, і вона затверджена господарським судом. Цей перелік є вичерпним[13, c205].

Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів. Ця ухвала може бути оскаржена.

Почата в господарському суді справа не може бути закінчена прийняттям рішення також у випадку, коли при її розгляді виявлено недотримання позивачем деяких зобов'язань у процесі, а позов залишається без розгляду. Залишення позову без розгляду допускається тільки на підставах, передбачених ст. 81 ГПК, перелік яких є вичерпним. Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

-- позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

-- у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

-- позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством, і можливість такого врегулювання не втрачена;

-- позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

-- позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду, і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

-- громадянин відмовився від позову, який подано в його інтересах прокурором.

Про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій, як і в ухвалі про припинення провадження у справі, можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів. Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржена[16, c.193].

Після усунення обставин, що спричинили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

4. Прийняття законного і обґрунтованого рішення та винесення ухвали по справі

Кожна справа в господарському суді закінчується, як правило, прийняттям рішення негайно після розгляду всіх матеріалів справи. При вирішенні господарського спору по суті господарський суд приймає рішення, яке є важливим судовим актом місцевого господарського суду -- суду першої інстанції. Його значення полягає в тому, що воно є основним актом правосуддя, який приймається після розгляду і вирішення справи по суті (задоволення позову, відмова у позові повністю або частково) (ст. 82 ГПК).

Рішення господарського суду -- це акт суду першої інстанції, яким суд на підставі достовірно встановлених при судовому розгляді фактів в суворій відповідності з нормами процесуального і матеріального права вирішує справу по суті, тобто задовольняє позовні вимоги повністю або відмовляє в їх задоволенні[11, c.382].

Поняття рішення розкривається через низку притаманних йому ознак. Рішення: акт органу судової влади; це акт правозастосування, який містить у собі одночасно наказ і підтвердження. Наказ в рішенні господарського суду є виявленням владного характеру рішення господарського суду, підтвердження в рішенні віддзеркалює усунення господарським судом спору про право і констатації наявності матеріально-правових відносин, суб'єктивних прав і обов'язків. Рішення господарського суду як правозастосовуючий акт виступає в якості акту індивідуального піднормативного регулювання; є процесуальним актом -- документом, оскільки виноситься в певній формі й у визначеному законом порядку, повинен мати вказані у законі зміст і реквізити.

Значення рішення полягає в тому, що воно припиняє спір про право, оскільки він розглянутий по суті і закінчує судочинство по справі, воно відновлює законність, порушену однією зі сторін, впорядковує відносини господарського обороту[10, c.13].

Рішення виноситься після того, як будуть визначені всі обставини й можна дати відповідь на всі питання спору, який розглядається. Головуючий з'ясовує в осіб, які беруть участь у справі, чи є у них додаткові матеріали. За відсутності таких заяв дослідження справи оголошується закінченим. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Зокрема, рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з'ясуванні таких питань: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі? якими доказами вони підтверджуються? чи не виявлено в процесі розгляду справи фактичних обставин, що набули суттєвого значення для вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин? яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи? яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення господарського спору?[17, c 187]

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників господарського процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці знаходження).

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення)[7, c. 231].

Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Прийняття рішень виокремлюється в самостійну частину судового розгляду. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально -- більшістю голосів суддів. Жоден із суддів не має права утримуватися від голосування. Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Прийняте рішення розсилається сторонам, прокурору, який брав участь у господарському процесі, третім особам у п'ятиденний строк після його прийняття або вручається під розписку.

Нормальний перебіг процесу іноді порушується обставинами, які не були або не могли бути враховані при порушенні підготовки справи до господарського розгляду. Наявність цих обставин або перешкоджає винесенню рішення, або виключає можливість розгляду спору по суті, що тягне відповідно відкладення розгляду справи, або зупинення по справі, або залишення позову без розгляду[10, c. 15].

У таких випадках судове засідання по спору закінчується винесенням відповідної ухвали господарського суду. Ухвали господарського суду -- це судові господарські акти, які приймає господарський суд, що не вирішують спір сторін по суті -- на відміну від рішення. Ухвали господарського суду вирішують певні питання, які виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, руху й припинення. Ухвали господарського суду відрізняються за своїм характером і наслідками. Ухвала розсилається у п'ятиденний строк після прийняття. У стадії вирішення справи по суті господарський суд приймає ухвали, які сприяють винесенню законного й обґрунтованого рішення, спрямовані на захист прав і законних інтересів сторін і допомагають ходу процесу і його руху. Це ухвали про відкладення розгляду справи і про зупинення провадження у справі. В ухвалі вказуються питання, по якому вона виноситься, мотиви, за якими суд дійшов своїх висновків, та висновок з питання, яке розглядалось.

Зміст ухвали аналогічний змісту рішення, вона також складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Згідно зі ст. 86 ГПК ухвала має містити: найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їхніх посад); стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; висновок з розглянутого питання; вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом[12, c.273].

Ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у господарському процесі, третім особам у п'ятиденний строк після їх прийняття.

Отже, рішення господарського суду з конкретної справи -- це передусім акт, який владно підтверджує наявність або відсутність спірного правовідношення, його конкретний зміст, і, таким чином, спірне правовідношення перетворюється у безспірне, яке належить примусовому виконанню. Саме з моменту винесення рішення господарського суду і набрання законної сили можливість примусового здійснення суб'єктивного права, яке підтверджується судом, перетворюється в дійсність.

Значення й сутність рішення господарського суду визначаються правовою природою органу, який виносить це рішення. Таким чином, рішення господарського суду є актом захисту порушеного або оспорюваного права сторін.

Ухвали господарського суду -- це судові господарські акти, які приймає господарський суд, що не вирішують спір сторін по суті. У стадії вирішення справи по суті господарський суд приймає ухвали, які сприяють винесенню законного й обґрунтованого рішення, спрямовані на захист прав і законних інтересів сторін і допомагають ходу процесу і його руху. В ухвалі вказуються питання, по якому вона виноситься, мотиви, за якими суд дійшов своїх висновків, та висновок з питання, яке розглядалось.



Висновки

Отже, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіальне у складі трьох суддів.

Значення судового розгляду полягає в тому, що вирішується головне завдання - захист майнових та інших прав і законних інтересів організацій та підприємств і активний всебічний вплив на поліпшення їх діяльності. В процесі розгляду перевіряється обґрунтованість взаємних вимог і заперечень сторін; на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встановлюються їх дійсні права та взаємовідносини, виявляються умови та причини, що породили спір. Значення цієї стадії полягає також і в тому, що на підставі аналізу та узагальнення матеріалів справи, досліджених у ході судового засідання, а також достовірно встановлених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин, господарського законодавства, а також усунення недоліків у діяльності організацій.

Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі. Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у засіданні.

Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам судового процесу їх права та обов'язки і сприяє у здійсненні належних їм прав. У судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. Протокол веде секретар судового засідання. Протокол у триденний строк підписують суддя і секретар судового засідання. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неточностей або неповноти протоколу. При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК.



Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Урядовий кур'єр. - 2011 р. - 8 липня. - 77с.

2. Господарський процесуальний кодекс України. - К.: ПАЛИВОДА.А.В., 2011. - 88с.

3. Пилипенко А.Я., Щербини В.С. Господарське право. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. - 288с.

4. Роїна О.М. Господарський процес: Практичний посібник. (2-ге вид.). - К.: КНТ, 2005. - 208с.

5. Балюк І.А. Господарське процесуальне право. Навч.-мотод. посібник. - К.: КНЕУ, - 2002. - 248 с.

6. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельнии В.П. Господарське процесуальне право: Підручник. - Суми: ВТД «Університетська книга», - 2009 -378 с.

7. Харитонова О.І. Господарське процесуальне право України: Підручник. - К.: Істина, - 2008. - 360 с.

8. Костюк В. Л., Біда К. М., Бонтлаб В. В. Господарське процесуальне право України. Навч. посіб. - К.: Ін Юре, - 2009. - 223с.

9. Чупрун Олександра. Деякі питання укладання мирової угоди в господарському процесі. Юридичний журнал. - 2003. - № 5. - С. 45-47.

10. Кот. О. До питання щодо законної сили судових актів у господарському процесі. Право України. - 2010. - № 4. - С. 13-16.

11. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украиныц : учеб. пособ.-- Х. : Успада, 2004. -- 408 с.

12. Абрамов Н.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное пособие (курс лекций). Издание второе. -- X.: Одиссей, 2003.-- 336 с.

13. Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - Видання третє. --К.: Видавництво «Юстініан», 2008. -- 872 с.

14. Гайворонський В. М., Жушман В. П. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти . - X.: Право, 2005. - 384 с.

15. Степанова Т.В. Місце судових доказів в процесі розгляду господарських спорів // Вісник господарського судочинства.-2001.- №4. - С. 183-186.

16. Харитонова О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. К.; Істина, 2008. - 282с.

17. Шелухін M., Зубатенко O.M. Господарське процесуальне право: навч. посібник у схемах. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 264 с.

18. Стоянов Артем. Початок розгляду справи по суті у господарському процесі. «Юридична газета». - № 43. - 2010. - С. 58-63.

Размещено на Allbest.ru