Правові засади процесуальної діяльності суду та інших суб’єктів цивільних процесуальних відносин щодо підготовки цивільних справ до судового розгляду

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СТАДІЯ ПІДГОТОВКИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СТРУКТУРІ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1.1 Поняття стадії підготовки справи до судового розгляду

1.2 Мета та завдання стадії підготовки справи до судового розгляду

РОЗДІЛ ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА ПІДГОТОВКИ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

2.1 Одноособові та колегіальні дії суду як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду

2.2 Попереднє судове засідання як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду та порядок його проведення

РОЗДІЛ ІІІ. ЗМІСТ СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Українська держава, яка чітко визначила свій проєвропейський напрямок розвитку, повинна забезпечити відповідність національної правової системи стандартам європейської спільноти. З огляду на це одним з пріоритетних напрямків стратегічного розвитку України стало створення ефективного механізму судового захисту прав та свобод людини і громадянина, який би функціонував на засадах законності, змагальності, доступності та оперативності.

У контексті цього вагомим внеском у процесі удосконалення національного законодавства України стало прийняття у 2004 році Цивільного процесуального кодексу України, який концептуально по-новому підійшов до регулювання переважної більшості питань, пов'язаних із здійсненням судочинства в цивільних справах. Найбільшим досягненням цього кодифікованого правового акту стало запровадження правових інститутів, покликаних спростити процедуру здійснення правосуддя, зробити його більш дієвим та ефективним (фіксування судового процесу технічним засобами, участь у процесі особи, яка надає правову допомогу, попереднє судове засідання тощо).

В процесі реформування судової системи України, вдосконалення механізмів здійснення правосуддя, підвищення ефективності і оперативності розгляду справ судами як основного гаранту захисту прав і законних інтересів громадян, особливого значення набуває питання переосмислення і вдосконалення підготовки цивільних справ до судового розгляду. Адже в цій частині цивільного процесу закладаються основи для повного і своєчасного розгляду та вирішення цивільних справ. Саме від рівня проведення підготовчих дій по конкретних цивільних справах значною мірою залежить законність і обґрунтованість кінцевих актів правосуддя.

Питанням підготовки цивільних справ до судового розгляду завжди приділялась значна увага. Зокрема їй присвячені дослідження Г.А. Жиліна, Г.О. Світличної, С.А. Ташназарова, В.Ф. Ковша, монографії В.К. Пучинського, П.В. Логінова. Окремі питання пов'язані з підготовкою цивільних справ до судового розгляду досліджували у своїх працях Л.Є. Гузь, С.В. Бирдіна, М.Й. Штефан, М.К. Треушніков. Але незважаючи на значну кількість досліджень присвячених підготовці цивільних справ до судового розгляду, багато питань залишаються досить дискусійними і проблемними. Крім того, значні реформи, які відбуваються у сфері здійснення правосуддя, призвели до виникнення нових проблем, які потребують глибокого теоретичного дослідження.

Тому, дослідження підготовки цивільних справ до судового розгляду в умовах сьогодення набуває виключного значення.

Метою курсової роботи є розкриття правових засад процесуальної діяльності суду та інших суб'єктів цивільних процесуальних відносин щодо підготовки цивільних справ до судового розгляду.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

з'ясувати сутність підготовки цивільних справ до судового розгляду, її мету, завдання, зміст;

виявити характерні ознаки та визначити поняття стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду;

визначити процесуальну форму підготовки справи до судового розгляду;

дослідити процесуальний порядок підготовки справ до судового розгляду;

з'ясувати процесуальні особливості попереднього судового засідання.

Об'єктом курсової роботи є цивільні процесуальні правовідносини, що виникають при підготовці цивільних справ до судового розгляду, та їх процесуальна форма, а предметом - норми цивільного процесуального права України, які регулюють порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду.

У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Структура курсової роботи складається із вступу, трьох розділів, які у свою чергу структуровані на підрозділи, висновків та списку використаної літератури

РОЗДІЛ І. СТАДІЯ ПІДГОТОВКИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СТРУКТУРІ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

справа цивільній судове засідання

1.1 Поняття стадії підготовки справи до судового розгляду

У процесі реформування судової системи України одним з пріоритетних напрямків удосконалення цивільного судочинства стало підвищення якості процесуально-правової регламентації підготовки цивільних справ до судового розгляду, оскільки на цій стадії цивільного процесу закладаються основи для повного і своєчасного розгляду та вирішення цивільних справ. Саме від рівня проведення підготовчих дій значною мірою залежить законність і обґрунтованість кінцевих актів правосуддя.

Прийняття Верховною Радою України 18 березня 2004 року Цивільного процесуального кодексу України [2] ознаменувало важливий крок на шляху удосконалення існуючих та створення нових процедур, інститутів й механізмів, покликаних забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів фізичних, юридичних осіб, державних а громадських інтересів. Так, зокрема, з метою забезпечення ефективної підготовки цивільних справ до судового розгляду було запроваджено ряд нових правових інститутів: попереднє судове засідання, процесуальну фіксацію підготовчих дій тощо.

Цивільний процес як вид врегульованої нормами цивільного процесуального права юридичної діяльності є системою дій щодо здійснення правосуддя у цивільних справах, яка охоплює процесуальні дії суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, і здійснюється в межах чіткої цивільної процесуальної форми. Тобто рух цивільної справи в межах цивільного судочинства відбувається в результаті врегульованих нормами цивільного процесуального права послідовних процесуальних дій учасників процесу. [29, c. 51]

Вся сукупність цих процесуальних дій та процесуальні правовідносини, їх взаємопов'язаність та сувора послідовність складають систему цивільного процесу. [8, c. 36]

В науці цивільного процесуального права наразі немає єдиного підходу щодо розуміння правової природи підготовки цивільної справи до судового розгляду, її місця в структурі цивільного процесу. Слід відмітити, що дискусії щодо цього тривають ще з часів радянського періоду. В цей час підготовка цивільних справ до судового розгляду здійснювали виключно судді, й у зв'язку з необхідністю підвищення її ефективності питання про сутність цього етапу цивільного судочинства стояло досить гостро.

Поступово наукою цивільного процесуального права було розроблено доктрину підготовки справи. В ній знайшли своє обґрунтування твердження про те, що підготовка цивільної справи до судового розгляду - це самостійна стадія цивільного процесу, яка є обов'язковою для будь-якої категорії цивільних справ.

З моменту набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України 2004 року, яким було запроваджено низку новел цивільного судочинства, в т.ч. новий процесуальний інститут - попереднє судове засідання - питання про сутність підготовки цивільних справ до судового розгляду знову набуло дискусійного характеру. Так, серед юристів почали висловлюватись точки зору про те, що Цивільним процесуальним кодексом України фактично започатковано нову стадію цивільного процесу, яка в сучасній науці цивільного процесуального права отримала різні назви: підстадія попереднього судового засідання, стадія попереднього судового засідання, провадження з підготовки справи до судового розгляду, провадження у справі до судового розгляду. Предметом чисельних дискусій стало і питання про те, чи є підготовка винятково процесуальною діяльністю в суді першої інстанції та чи вона є обов'язковою в усіх процесуальних провадженнях цивільного судочинства. [14, c. 11]

Необхідно зазначити, що для з'ясування поняття та сутності підготовки цивільних справ до судового розгляду та її місця в структурі цивільного процесу слід насамперед чітко визначити його структурні елементи.

Так, наприклад, в Цивільному процесуальному кодексі України знаходить своє формальне закріплення можливість врегулювання справи вже на стадії підготовки справи до судового розгляду в, так званому попередньому судовому засіданні. Тобто, якщо сторони виявлять бажання примиритися (відмовитись від позову, укласти мирову угоду тощо), вони можуть це зробити на даному етапі провадження, не доводячи вже по суті вирішену, справу до судового розгляду. Прогресивними є також такі новели, як наказне провадження та заочний розгляд, спрямовані на спрощення процедури розгляду та вирішення справ.

Правильне уявлення про мету та завдання стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду має суттєве теоретичне та практичне значення, оскільки дозволяє не тільки виокремити цю стадію серед інших, визначити її зміст, межі, а й сформувати у суду та учасників процесу розуміння способів забезпечення захисту прав та законних інтересів на цьому етапі цивільного процесу, мотивувати їх поведінку. [9]

Отже, провадження у справі до судового розгляду регулюється главою 3 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, у якій визначені процесуальні дії суду з підготовки справи до судового розгляду та проведення попереднього судового засідання. Здійснення учасниками цивільного процесу та судом на цій стадії процесу сукупності процесуальних дій, визначених процесуальним законом, є обов'язковим, оскільки вона є самостійною і важливою та створює необхідні умови для правильного і своєчасного вирішення справи, ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Підготовка справи до судового розгляду розпочинається з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, після чого суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копію відповідної ухвали, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, які згідно з частиною першою статті 120 Цивільного процесуального кодексу України позивач повинен подати суду.

1.2 Мета стадії підготовки справи до судового розгляду

Чинний Цивільний процесуальний кодекс України не закріплює мети стадії підготовки, що створює на практиці певні труднощі, пов'язані, в першу чергу, з тим, що учасники процесу по-різному її трактують. У чинному Цивільному процесуальному кодексі України закріплено мету не стадії підготовки, а попереднього судового засідання. Так, відповідно до ст. 130 кодексу, попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

В юридичній літературі можна знайти різні висловлювання щодо того, якою є мета стадії підготовки. Зокрема, у своєму науковому дослідженні П. В. Логінов виділяв три мети стадії підготовки, які полягали: перша - в обов'язкові суду та сторін забезпечити судовий розгляд усіма необхідними доказами для встановлення істини у справі, для визначення дійсних правовідносин сторін; друга - в забезпеченні можливості розгляду справи в одному судовому засіданні з постановлениям законного і обґрунтованого рішення; третя - у вирішенні справи з найменшими затратами коштів, часу суду та сторін. [4, c. 44]

На нашу думку, для з'ясування мети стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду необхідно в першу чергу проаналізувати причини та передумови виникнення цієї стадії. Так, у цивільному процесі дореволюційної Росії не було самостійної й обов'язкової стадії підготовки, проте вже тоді постало питання про створення процедури, яка б дозволила сторонам та суду ще до початку розгляду справи по суті визначити ключові моменти справи та усувати можливі недоліки. [24, c. 196]

Разом з тим необхідно врахувати, що мета будь-якої процесуальної стадії є способом досягнення кінцевої мети цивільного судочинства. Навіть якщо цього зв'язку не можна помітити одразу, він є, адже процесуальна мета окремої стадії не може суперечити кінцевій меті всього цивільного процесу. Це означає для визначення мети стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду потрібно проаналізувати не тільки причини та передумови виникнення цієї стадії, а й орієнтуватися на кінцеву мету цивільного судочинства.

Відповідно до Конституції України [1], людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість як держави в цілому, так і правосуддя як виду державної діяльності щодо розгляду та вирішення судових справ. Ця діяльність має встановлену законом процесуальну форму. З урахуванням цього основна мета правосуддя як головний орієнтир процесуальної діяльності спрямована, в першу чергу, на охорону прав та свобод людини.

Таким чином, можна констатувати, що мета стадії підготовки, з однієї сторони, пов'язана із забезпеченням можливості подальшого розгляду та вирішення справи, а з іншої - охорони прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави.

Таким чином, мета стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду не може полягати лише у забезпеченні справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ, а має бути спрямована на створення всіх необхідних умов для правильного та своєчасного розгляду справи.

У зв'язку з цим, важко погодитись з позицією тих авторів, які метою стадії підготовки вважають забезпечення правильного вирішення справи в першому ж судовому засіданні. Спірною видається і висловлена О. О. Якименком думка про те, що система дій щодо підготовки справи спрямована на забезпечення постановления правильного і обґрунтованого рішення в першому ж судовому засіданні з дотриманням установлених законом процесуальних строків розгляду цивільних справ та його реального виконання. Необхідно зазначити, що оскільки більшість рішень не потребують примусового виконання, включення до мети стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду питання про забезпечення виконання рішення є недоцільним. [26, c. 118]

Не можна вважати метою стадії підготовки і закріплену ч. 1 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України мету попереднього судового засідання: з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду. По-перше, процесуальна мета стадії - це той кінцевий результат, на досягнення якого зорієнтована процесуальна діяльність учасників процесу на відповідній стадії. По-друге, з'ясування можливості врегулювання спору - це процес, а не результат процесуальної діяльності. [5, c. 104]

Процесуальні дії щодо підготовки цивільних справ до судового розгляду, з однієї сторони, в усіх інстанціях спрямовані передусім на забезпечення правильного, справедливого та своєчасного розгляду справи, що є їх спільною рисою, а з іншої - мають свою специфіку. Наприклад, щодо суду першої інстанції це означає, що тут на стадії підготовки створюються основи для правильного розгляду цивільної справи та вирішення її по суті, постановления законного та обґрунтованого рішення і, відповідно, вирішення матеріально-правового спору або питання про юридичний факт. На стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду в апеляційному провадженні діяльність суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу спрямована на перевірку самого рішення, ухвали суду першої інстанції щодо його законності та обґрунтованості. Значення цієї стадії в касаційному провадженні не обмежується створенням умов для перевірки законності судових рішень, які набрали законної сили, підготовка тут також покликана забезпечити виявлення та усунення факторів, що сприяють виникненню судових помилок. [23, c.108]

Таким чином, мету стадії підготовки справи до судового розгляду можна визначити як забезпечення судом та іншими учасниками процесу умов для правильного та своєчасного розгляду справи у відповідному провадженні.

Стадія підготовки цивільної справи до судового розгляду має не тільки власну мету, а й комплекс специфічних завдань, виконання яких забезпечує досягнення цієї мети. Тільки правильне розуміння завдань стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду дозволяє чітко визначити конкретний обсяг необхідних у справі підготовчих дій, забезпечити правильне та своєчасне вирішення правового спору.

Наразі цивільне процесуальне законодавство України не містить переліку завдань підготовки цивільних справ до судового розгляду, що не дозволяє контролювати їх виконання, тому на практиці непоодинокими є випадки неналежного проведення підготовки, що в свою чергу, призводить до скасування судових рішень.

Водночас в науці цивільного процесуального права вже кілька десятиліть триває дискусія щодо розуміння завдань стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду. Так, наприклад, основними завданнями стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду Б. Н. Лапін називав: 1) правильне визначення предмета судової діяльності то кола осіб, що беруть участь у справі; 2) створення умов для реалізації кожним суб'єктом його процесуальних прав та обов'язків; 3) витребування доказового матеріалу. [17, c. 48]

На думку Г. О. Світличної, завдання стадії підготовки справи до судового розгляду полягають у визначенні: 1) предмета доказування; 2) кола необхідних доказів та способів забезпечення своєчасного формування доказового матеріалу; 3) складу учасників процесу, їх процесуального становища та способів забезпечення своєчасної явки цих суб'єктів у судове засідання; 4) підготовчих дій, здійснення яких обумовлено специфікою процесуального регулювання деяких категорій справ. Якименко О. О., окрім цих, до завдань стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду відносить призначення справи до судового розгляду, повідомлення та виклики. [27, c. 54]

З огляду на це перше завдання стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду можна сформулювати як визначення предмета доказування (тобто встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи).

Необхідно зазначити, що ціла низка процесуальних дій на стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду спрямована на збір належних та допустимих доказів. Підставою для визначення кола необхідних доказів є правильне визначення суддею предмета доказування, тому що саме предмет доказування є критерієм належності доказів. Основою цього правила, як зазначає Г. О. Світлична, є об'єктивний зв'язок між доказами та юридичними фактами, що їх потрібно довести. [4, c. 67]

Отже, після прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі розпочинається підготовка цивільної справи до судового розгляду - одна із обов'язкових стадій цивільного процесу. Мета цієї стадії полягає у сприянні охороні прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом створення умов для забезпечення правильного та своєчасного вирішення справи й ухвалення у ній законного і обґрунтованого рішення.

Завданнями підготовки є: створення можливостей для врегулювання спору до судового розгляду, в тому числі примирення сторін; визначення характеру спірного правовідношення та матеріальної норми права, яка підлягає застосуванню; визначення предмета доказування, тобто фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; визначення складу учасників процесу у справі, їх процесуального становища та способів забезпечення своєчасної явки цих суб'єктів в судове засідання; з'ясування кола доказів, необхідних для вирішення справи та забезпечення їх своєчасного надання. Виконання цих завдань досягається шляхом вчинення комплексу процесуальних дій судді та інших учасників процесу, які складають зміст стадії підготовки справи до судового розгляду. [10]

Таким чином, підготовка справ до судового розгляду - обов'язкова стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій учасників процесу, спрямованих на з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду та на забезпечення своєчасного та правильного розгляду та вирішення цивільної справи.

РОЗДІЛ ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА ПІДГОТОВКИ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

2.1 Одноособові та колегіальні дії суду як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду

На всіх стадіях цивільного процесу є процесуальна форма, тобто встановлений нормами цивільного процесуального права порядок здійснення правосуддя, який характеризується системністю, відповідністю цивільним процесуальним принципам та наданням процесуальних гарантій учасникам цивільного процесу.

Відсутність послідовного та детального нормативно-правового регулювання підготовки у цивільному процесуальному законодавстві та певні специфічні особливості цієї стадії не можна вважати підставою для твердження, що стадія підготовки знаходиться поза процесуальною формою. Як і будь-яка інша процесуальна стадія цивільного процесу, підготовка справ до судового розгляду має визначену процесуальну форму. [7, c. 101]

У юридичній літературі неодноразово наголошувалось на необхідності створення зручної та ефективної процедури підготовки цивільних справ до судового розгляду, яка б повною мірою забезпечувала реалізацію процесуальних прав учасників процесу на цьому етапі судочинства, стимулювала активність сторін і змагальність процесу, сприяла справедливому, неупередженому, своєчасному розгляду та вирішенню цивільних справ і створювала б реальну можливість врегулювати спір до судового розгляду. [6, c. 29]

Комплекс процесуальних дій, що їх повинен вчинити суддя щодо підготовки справи до судового розгляду, передбачено главою 3 розділу III чинного Цивільного процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до чинного цивільного процесуального закону в порядку підготовки справи до судового розгляду суддя в першу чергу з'ясовує можливість врегулювання спору на стадії підготовки. Виконання цього завдання не можливе без правильного визначення складу осіб, які беруть участь у справі, оскільки мирова угода між неналежними сторонами буде недійсною. Це в свою чергу потребує попереднього визначення предмета доказування та правової кваліфікації спірного правовідношення. [10]

Попереднє судове засідання проводиться суддею одноособово за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, з додержанням загальних правил, установлених нормами Цивільного процесуального кодексу України для судового розгляду, з винятками, встановленими главою 3 розділу III Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, обов'язковими є повідомлення осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання технічними засобами, роз'яснення учасникам процесу їхніх прав та обов'язків на цій стадії процесу, наприклад, про право заявлення відводу, обов'язок подання доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень і наслідків невиконання цього процесуального обов'язку. При проведенні попереднього судового засідання сторони та свідки не допитуються (проте сторони дають пояснення з приводу того, чи підтримують свої вимоги та заперечення, чи є підстави для примирення), вирішуються питання щодо прийняття доказів, але вони не досліджуються та не оцінюються, судові дебати не проводяться тощо.

Процесуальна діяльність суду на стадії підготовки повинна бути, в першу чергу, спрямована на визначення характеру спірних правовідносин і змісту правової вимоги ще й тому, що вона є важливою для вирішення питання про те, за якими правилами слід розглядати в майбутньому цю справу: за загальними правилами позовного провадження, окремого чи наказного проваджень.

Для забезпечення найбільш повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи суддя на попередньому судовому засіданні зобов'язаний роз'яснити сторонам і третім особам їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України (в т.ч. право укласти мирову угоду, визнати позов або відмовитись від нього, а також обов'язок довести обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень), та попередити про наслідки вчинення або не вчинення тих чи інших процесуальних дій. [11, c. 96]

Прийняття суддею процесуальних заходів щодо підготовки справи до слухання оформлюється ухвалою суду.

До них відносяться наступні заходи:

визначення місця, дати та часу проведення судового засідання (попереднього судового засідання);

визначення складу суду, за необхідністю запрошення народних засідателів;

прийняття рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні;

витребування доказів;

визначення переліку осіб, які будуть приймати участь в судовому засіданні, та своєчасний виклик їх в судове засідання тощо.

Суддя вирішує питання про виклик свідків за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка клопоче про виклик свідка, зобов'язана вказати, які обставини, що мають значення для справи, може повідомити свідок, і назвати суду його ім'я, по батькові, прізвище і місце проживання.

З урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, суд вирішує питання про проведення експертизи, якщо це необхідно для з'ясування обставин справи, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла. Призначаючи експертизу, суддя керується статтями 143-145 Цивільного процесуального кодексу України, положеннями Закону України „Про судову експертизу”, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, а також постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” [3], причому особам, які беруть участь у справі, суд повинен роз'яснити їх право поставити перед експертом запитання, щодо яких буде зроблено висновок.

Для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи учасники процесу повинні також вирішити питання про можливість об'єднання чи необхідність роз'єднання позовних вимог.

Необхідно також зазначити, що справу не може бути призначено до розгляду, якщо не подано всі докази, необхідні для підтвердження фактів, які потрібно установити. [23, c. 88]

Готуючи справу до судового розгляду, суддя у невідкладних випадках провадить після відповідного повідомлення осіб, які беруть участь у справі, місцевий огляд (ст. 140 Цивільного процесуального кодексу України) письмових, речових доказів і предмета спору. При цьому неявка попереджених осіб не перешкоджає проведенню огляду. Так, наприклад, закон вимагає негайно оглядати продукти та інші речі, що швидко псуються (ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України). Про результати огляду складається протокол. [25, c. 124]

За необхідності в період підготовки справи до судового розгляду суддя має право вжити заходів щодо забезпечення позову, а також щодо забезпечення доказів, постановляючи про це необхідні ухвали. Це створює реальні гарантії для подальшого вирішення справи і виконання судових рішень (ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України). Коло доказів, які потрібно забезпечити в таких випадках, законом не обмежено.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його вартість тощо. Рішення щодо забезпечення позову приймається за наявності обставин, які свідчать про можливе подальше утруднення чи неможливість виконання рішення суду.

Після призначення справи до судового розгляду суддя вживає заходів щодо забезпечення своєчасної явки в судове засідання всіх учасників процесу, що є обов'язковою умовою правильного і швидкого розгляду та вирішення цивільних справ. Розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання, є безумовною підставою для скасування рішення суду. Час розгляду справи суддя призначає з урахуванням встановленого законом для цієї категорії справ строку їх розгляду.

Щодо того, в якій все ж таки формі повинні проводитись процесуальні дії щодо підготовки справ окремого провадження до судового розгляду, то для відповіді на це питання доцільно звернутись до статей 248 та 253 Цивільного процесуального кодексу України, які закріплюють особливості підготовки справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також щодо справ про усиновлення. Аналіз цих норм дозволяє зробити висновок, що у зазначених справах підготовка здійснюється у формі одноосібної діяльності судді суду першої інстанції. На відміну від попереднього судового засідання, хід якого фіксується технічними засобами та в журналі судового засідання, здійснення підготовки у формі одноосібної діяльності суду не передбачає подібної фіксації. І це деякі науковці вважають суттєвим недоліком такої процесуальної форми. Так, наприклад, О. О. Якименко вважає, що відсутність процесуальної фіксації призводить до того, що дії судді не можна вважати процесуально-правовими. [28, c. 51]

На відміну від попереднього судового засідання, здійснення підготовки у формі одноособової діяльності суду не передбачає такої фіксації, як в ході попереднього судового розгляду. Це вважається суттєвим недоліком даної процесуальної форми, адже відсутність процесуальної фіксації призводить до того, що дії судді не можуть бути процесуально-правовими.

Таким чином, досить важко передбачити повний набір конкретних одноособових та колегіальних процесуальних дій щодо будь-якої категорії цивільних справ. З огляду на це суддя повинен мати можливість у кожній справі вчиняти процесуальні дії, що дозволили б виконати завдання, які стоять перед судом на цій стадії процесу, у зв'язку з чим розширюються можливості суддівського розсуду.

2.2 Попереднє судове засідання як процесуальна форма підготовки справи до судового розгляду та порядок його проведення

Попереднє судове засідання є основною, але не єдиною процесуальною формою підготовки цивільних справ до судового розгляду, оскільки значний обсяг процесуальних дій щодо підготовки може вчинятися поза судовим засіданням: огляд на місці, огляд письмових і речових доказів за їх місцезнаходженням (ст. 140 Цивільного процесуального кодексу України), розгляд заяви і вжиття заходів для забезпечення позову (ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України) тощо. Крім того, у справах наказного та в більшості справ окремого провадження підготовку потрібно здійснювати в іншій процесуальній формі.

Справи окремого провадження посідають значне місце в судовій практиці. При підготовці таких справ до судового розгляду суди досить часто мають певні труднощі щодо застосування процесуального законодавства, оскільки здійснення функцій правосуддя на цій стадії при захисті охоронюваних законом інтересів має свої особливості. Це пов'язано, в першу чергу, з відсутністю спору про право в цій категорії справ. [16, c. 113]

Запровадження попереднього судового засідання як процесуальної форми підготовки цивільних справ до судового розгляду значною мірою було обумовлене практичною необхідністю забезпечення процесуального закріплення дій та волі сторін, в тому числі й їх бажання піти на примирення шляхом укладення мирової угоди, визнання позову або відмови від останнього вже на цій стадії цивільного процесу. Окреме ж провадження характеризується відсутністю спору про право та сторін з протилежними інтересами, тому тут не застосовуються зазначені правові інститути. Таким чином, як зазначає В. І. Тертишніков, на попередньому судовому засіданні у справах окремого провадження не можуть бути здійснені два повноваження суду. Більше того, з формальних підстав суд не може закрити провадження у справах окремого провадження чи винести рішення, оскільки підставами для цього, як зазначено в ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України, є відмова позивача від позову та його визнання позивачем. З огляду на це предметом попереднього судового засідання у справах окремого провадження можуть бути лише питання, зазначені в ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України. [15, c. 59]

Відповідно до ст. 129 Цивільного процесуального кодексу України протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі потрібно провести попереднє судове засідання, за результатами якого вирішується питання про готовність справи до судового розгляду.

Попереднє судове засідання є новелою цивільного процесуального права України, яка вперше застосовується в практиці України. [13, c. 8] У зв'язку з цим, в науці цивільного процесуального права ще не виробилось єдиного розуміння його сутності. Аналіз чинного цивільного процесуального законодавства свідчить, що попереднє судове засідання за своєю сутністю відповідає ознакам процесуальної форми, оскільки є встановленим чинним цивільним процесуальним законодавством порядком вчинення та процесуального закріплення дій суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу щодо підготовки цивільної справи до судового розгляду. [4, c. 90]

Попереднє судове засідання має багато спільного з судовим засіданням, про що також свідчить зміст ч. 11 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої попереднє судове засідання проводиться з дотриманням загальних правил, встановлених для судового розгляду, з винятками, передбаченими главою 3 Розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Судове засідання і попереднє судове засідання - не тотожні поняття хоча б тому, що останнє характеризується такими особливостями: якщо судове засідання охоплює всі дії, що складають зміст судового розгляду, то на стадії підготовки можливі процесуальні дії, що можуть здійснюватись поза попереднім судовим засіданням; діяльність учасників процесу на попередньому судовому засіданні спрямована не на вирішення справи по суті, а на врегулювання спору до судового розгляду або підготовку майбутнього судового розгляду; різними є наслідки неявки осіб на судове та попереднє судове засідання; тільки на попередньому судовому засіданні вирішуються питання про можливість спільного розгляду первинного та зустрічного позовів, про судові доручення; попереднє судове засідання є засобом процесуальної економії в ході правосуддя, оскільки дозволяє досягати врегулювати спору до судового розгляду з меншими затратами здоров'я, коштів та часу, ніж цього потребує судове засідання в ході судового розгляду. [12, c. 48]

Разом з тим необхідно зазначити, що відповідно до ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України момент постановлення ухвали про процесуальні дії, які необхідно провести у справі, має значення з огляду на необхідність закінчення попереднього судового засідання та виникнення потреби в проведенні відповідних підготовчих дій. Саме цим процесуальним документом, на нашу думку, можна оформити закінчення попереднього судового засідання. [4, c. 104] Отже, аналіз чинного законодавства дозволяє стверджувати, що попереднє судове засідання - це процесуальна форма підготовки цивільних справ до судового розгляду, встановлений чинним процесуальним законодавством порядок вчинення та процесуального закріплення дій суду та інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин щодо підготовки цивільної справи до судового розгляду.

У зв'язку з тим, що попереднє судове засідання є процесуальною формою стадії підготовки справи до судового розгляду, в нього не може бути самостійної процесуальної мети. Більше того, врегулювання спору до судового розгляду є складовою завдання стадії підготовки - сприяння примиренню сторін. При чому завданням, що стоїть перед судом на стадії підготовки є сприяння врегулюванню спору до судового розгляду, а не з'ясування можливості такого. Якби воно було метою, то вся діяльність учасників процесу була б спрямована не на створення умов для правильного та своєчасного розгляду а вирішення справи, а тільки на з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду.

Ще одне суперечливе положення містить ч. 3 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає обсяг питань, що їх суд вирішує, перш ніж перейти до безпосередньої підготовки конкретного судового розгляду: це питання про наявність відмови від позову, визнання позову, бажання сторін укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.

Новий Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає яких-небудь особливих правил щодо фіксації ходу підготовки. Більше того, він поширює на дану стадії всі процесуальні гарантії судового розгляду (ч. 11 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України). Разом із тим, вбачається, що на даному етапі цивільне судочинство має свою специфіку. Так основною формою підготовки є попереднє судове засідання в ході якого не здійснюється повної оцінки доказів, не вирішується питання по суті. Діяльність сторін та інших осіб, які беруть участь у підготовці зводиться до висловлення власного волевиявлення щодо руху справи, а також різного роду клопотань: про забезпечення позову, про витребування доказів, про виклик свідків тощо. Тому викликає сумніви необхідність повної фіксації технічними засобами ходу попереднього судового засідання, адже остання потребує додаткових засобів (аудіо, відео носіїв і комп'ютерної техніки тощо), часу та коштів. А тому фіксування підготовки справи до судового розгляду повинно здійснюватись у журналі судового засідання, а питання про повну технічну фіксацію процесу, повинно вирішуватись тільки у випадку висловлення такого бажання учасниками процесу (наприклад, за заявою особи, яка бере участь у справі або за власною ініціативою суду).

Отже, між стадіями підготовки справи та судового розгляду не існує будь-якого часового розриву: завершення першої стадії гармонійно переходить у початок наступної. Тому підготовка справи закінчується в момент початку наступної процесуальної стадії - судового розгляду. В даному випадку доцільно говорити про готовність справи до розгляду, тому виносити ухвалу про закінчення підготовки на даному етапі вбачається передчасним.

РОЗДІЛ ІІІ. ЗМІСТ СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Засобом реалізації процесуальних завдань стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду є вчинення судом та суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин процесуальних дій, орієнтовний перелік яких передбачено у главі 3 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Тривалий час у науці цивільного процесуального права домінувала і продовжує залишатись актуальною точка зору про те, що суд є основним суб'єктом проведення підготовки цивільних справ до судового розгляду. Свою реалізацію вона отримала в чинному Цивільного процесуального кодексу України, який передбачає дії тільки судді щодо підготовки справи до судового розгляду. [22, c. 158]

Водночас в умовах посилення змагальних засад у цивільному судочинстві при підготовці цивільних справ до судового розгляду суттєво зросла роль різних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Це обумовлює залежність досягнення процесуальної мети стадії від діяльності різних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Це пов'язано з тим, що не можливо забезпечити своєчасний та правильний розгляд справи без попереднього встановлення кола доказів у справі та забезпечення їх своєчасного надання. Докази надають саме сторони, і від того, наскільки повно і якісно вони нададуть докази у справі, залежатиме можливість досягнення процесуальної мети стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду. У випадку порушення справи особою або щодо особи, яка не володіє мовою судочинства або є глухонімою, при підготовці справи також не обійтися без участі перекладача.

При підготовці справи до судового розгляду роль кожного з учасників процесу та наслідки його дій неоднакові. Наприклад, у зв'язку з тим, що суддя діє в межах повноважень, наданих йому законом, неналежне проведення ним підготовки може призвести до скасування рішення у справі вищестоящою інстанцією. Натомість нездійснення окремих процесуальних дій особами, які беруть участь у справі, як правило, тягне за собою накладення судових стягнень та/або постановлення рішення не на її користь.

Отже, при вчиненні дій щодо підготовки справи суддя не може не взаємодіяти із сторонами, іншими особами, які беруть участь в справі, їх представниками, а в деяких випадках і з іншими учасниками процесу: перекладачем, експертом, спеціалістом тощо. Це означає, що процесуальна мета стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду досягається діяльністю не тільки суду, а й інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин.

З огляду на це закріплення цивільним процесуальним законодавством дій осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу дозволило б їх впорядкувати і реально забезпечити реалізацію принципу змагальності на цьому етапі цивільного судочинства [4, c. 106]

Комплекс процесуальних дій, що їх повинен вчинити суддя щодо підготовки справи до судового розгляду, передбачено главою 3 розділу III чинного Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до чинного цивільного процесуального закону в порядку підготовки справи до судового розгляду суддя в першу чергу з'ясовує можливість врегулювання спору на стадії підготовки. [18, c. 201]

Врегулювання спору до судового розгляду - це лише один із засобів досягнення мети стадії підготовки. Завдання щодо примирення сторін дійсно постає перед судом одразу ж після прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі. При цьому його виконання, як зазначає Г. О. Жилін, потребує не тільки визначення сутності правового конфлікту, але й розуміння мотивації поведінки позивача та відповідача, особливостей особистості обох, їх внутрішнього психологічного налаштування. Врахування всіх цих факторів необхідне для обрання суддею конкретних способів впливу на свідомість конфліктуючих сторін і формування в останніх спільного бажання врегулювати правовий конфлікт мировою угодою. [4, c. 107]

Виконання цього завдання не можливе без правильного визначення складу осіб, які беруть участь у справі, оскільки мирова угода між неналежними сторонами буде недійсною. Це в свою чергу потребує попереднього визначення предмета доказування та правової кваліфікації спірного правовідношення.

Зокрема, суд не зможе правильно визначити характер спірного правовідношення та норму права, яку потрібно застосувати, тільки на підставі позовної заяви. Оскільки через суб'єктивні фактори позивач не завжди правдиво повно та правильно відображає фактичні обставини справи, суд повинен мати інформацію про суть спору також з позиції відповідача. [21, c. 155]

Відсутність відомостей про правову позицію відповідача, його можливих заперечень створює прогалину, яка буде заповнюватись в судовому засіданні шляхом неодноразового відкладення слухання справи. Це означає, що для створення необхідних умов для всебічного і повного установлення фактичних обставин справи й правильного застосування законодавства потрібно, щоб при підготовці справи суд і сторони були добре інформовані про суть позовних вимог і заперечень проти позову, про їх фактичне обґрунтування.

Таким чином, процесуальні дії сторін на стадії підготовки в першу чергу повинні бути спрямовані на уточнення власних позицій. Для цього сторони повинні вже на стадії підготовки дати правдиві й повні пояснення щодо суті заявлених ними вимог чи заперечень.

За загальним правилом суддя уточнює позовні вимоги та заперечення проти позову (п. 1ч. 6 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України). Однак на стадії підготовки знання судді про обставини справи мають вірогідний характер, тому поза увагою суду можуть залишитися багато моментів, які необхідно з'ясувати для правильного та своєчасного вирішення справи. Водночас сторони, як безпосередні учасники спірних правовідносин, краще за суд поінформовані про справжні обставини справи і можуть звернути увагу суду на обставини, що мають значення для справи. [20, c. 81]

Також важливо, щоб сторони у справі доводили ті обставини, на які вони посилаються як на підстави своїх на вимог і заперечень. У той же час необхідною умовою для належного проведення підготовки є подання ними своїх доказів або повідомлень про них суду вже на цій стадії.

Вчинення процесуальних дій має виняткове значення саме на стадії підготовки, оскільки дозволяє суду своєчасно (до початку розгляду справи по суті) вжити заходів щодо забезпечення надання всіх необхідних доказів у справі, а сторонам - вже на цьому етапі процесу реально оцінити можливість виграти справу та розглянути можливість вирішення спору шляхом примирення (на основі компромісу). [19, c. 49]

Необхідно зауважити, що законодавець не послідовний у регулюванні порядку подання доказів сторонами на цій стадії процесу. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справах позовного провадження, зобов'язані надати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Ч. 1 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України частково дублює це положення, закріплюючи відповідний обов'язок сторін.

Значення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій в цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства - захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством. Тобто не обсяг, а зміст обумовлюють визнання тієї чи іншої сукупності процесуальних дій самостійною процесуальною стадією. Головним, на нашу думку, тут має виступати критерій достатності даних дій для досягнення найближчої процесуальної мети.

Таким чином, зміст стадії підготовки справи до судового розгляду складають процесуальні дії суду та інших учасників цивільних процесуальних правовідносин, спрямовані на забезпечення умов для правильного та своєчасного розгляду і вирішення справи у відповідному провадженні.

ВИСНОВКИ

Підготовка цивільної справи до судового розгляду - це обов'язкова стадія цивільного процесу, яка охоплює комплекс процесуальних дій суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного розгляду та вирішення цивільної справи в порядку будь-якого процесуального провадження.

Неоднозначність у розумінні правової природи підготовки цивільної справи до судового розгляду значною мірою обумовлена відсутністю єдиного підходу до розуміння структури цивільного процесу.

Цивільний процес як вид врегульованої нормами цивільного процесуального права юридичної діяльності є системою дій щодо здійснення правосуддя у цивільних справах, він охоплює процесуальні дії суду, осіб, які беруть участь у справі, та сприяють здійсненню правосуддя, і здійснюється в межах чіткої цивільної процесуальної форми. Цивільний процес - це динамічна система, вихідними компонентами якої є процесуальні дії, що складають його зміст. Комплекси процесуальних дій, об'єднані найближчою процесуальною метою, утворюють процесуальні стадії, які, в свою чергу, за предметною ознакою входять до інших системних утворень - процесуальних проваджень.

Складовими структури цивільного процесу є: провадження в суді першої інстанції; апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження у зв'язку з винятковими обставинами, провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами, кожне з яких містить стадію підготовки справи до судового розгляду.

Аналіз чинного цивільного процесуального законодавства, передумов виникнення стадії підготовки в цивільному процесі та кінцевої мети правосуддя дозволив зробити висновок, що стадія підготовки цивільної справи до судового розгляду починається з моменту постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та закінчується в момент відкриття першого судового засідання в справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України пріоритетним напрямком діяльності судді на стадії підготовки є врегулювання спору до судового розгляду. Правильне уявлення про мету та завдання стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду має суттєве теоретичне та практичне значення, оскільки дозволяє не тільки виокремити цю стадію серед інших, визначити її зміст, межі, а й сформувати у суду та учасників процесу розуміння способів забезпечення захисту прав та законних інтересів на цьому етапі цивільного процесу, мотивувати їх поведінку. З огляду на це вбачається доцільним закріпити ці положення на законодавчому рівні

Як і будь-яка інша стадія цивільного процесу, підготовка цивільної справи до судового розгляду має свою процесуальну форму. Попереднє судове засідання як встановлений чинним цивільним процесуальним законодавством порядок вчинення та процесуального закріплення дій суду та інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин щодо підготовки цивільної справи до судового розгляду є основною, але не єдиною процесуальною формою підготовки цивільних справ до судового розгляду.

Доцільно наголосити на необхідності законодавчого закріплення процесуальних переліку дій судді щодо підготовки справи до судового розгляду окремою статтею Цивільного процесуального кодексу України, до змісту якого віднести наступні дії:

роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків;

опитування позивача по суті заявлених ним вимог, з'ясування можливих заперечень з боку відповідача (якщо відповідач не присутній при проведенні підготовки);

опитування відповідача щодо наявних у нього заперечень проти позову та обставин, що їх обґрунтовують;

вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, перевірка належності сторін у справі, заміна неналежної сторони, перевірка наявності процесуальної співучасті, про правонаступництво в справі;

визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору, тих з них, що визнаються кожною стороною, і тих, що підлягають доказуванню;

з'ясування, кола доказів, якими кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлення строків їх подання;

вжиття заходів щодо сприяння примиренню сторін;

вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів, про забезпечення доказів;