Правовий статус міста обласного значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕФЕРАТ

на тему:

ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСТА ОБЛАСНОГО ЗНАЧЕННЯ

УЖГОРОД

2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІСТА - САМОСТІЙНИЙ СУБ'ЄКТ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

РОЗДІЛ ІІ. ПРЕДСТАВНИЦБКІ ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

РОЗДІЛ ІІІ. ВИВКОНАВЧІ ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В МІСТАХ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Територіальна громада - основа місцевого самоврядування в Україні. Вона відіграє важливу роль у формуванні громадянського суспільства, зміцнення демократії на місцях. Протягом століть територіальна громада саме з цих мотивів привертала увагу науковців, фахівців які вивчали аспекти життєдіяльності громад. Її органів та керівників. Територіальна громада як самостійний суб'єкт конституційних правовідносин є одним з показників демократичної держави так як ключовою ознакою демократії є наявність у державі ефективної моделі місцевого самоврядування.

Метою даної роботи є дослідження правового статусу територіальної громади міст обласного значення, її становлення та формування, правосуб'єктності, формування органів які представляють її інтереси, зокрема представницьких та виконавчих.

Для досягнення поставленої мети автор ставить перед собою ряд завдань.

По-перше, провести загальний аналіз правового статусу територіальної громади як спільноти міста обласного значення.

По-друге, дослідити представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування в містах, їх структуру, функції, повноваження та форми діяльності.

Останнє, на основі проведеного дослідження провести певні узагальнюючі висновки.

Структура даної роботи включає до себе вступ, три розділи та висновки, які логічно завершують роботу. В процесі дослідження автор використовував метод аналізу, синтезу, дедукції, індукції, порівняльно-правовий метод, історичний та інші. При дослідженні зазначених питань автор вдався до використання ряду спеціальної літератури по даній темі. Отже, на основі визначених нами орієнтирів, перейдемо до безпосереднього дослідження поставлених перед нами проблем.

РОЗДІЛ І. ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІСТА - САМОСТІЙНИЙ СУБ'ЄКТ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Поняття «територіальна громада» є відносно новим. Конституювання громади, як важливого суб'єкта місцевого самоврядування в Україні відбулося з прийняттям Конституції України 1996 pоку, коли законодавець уперше серед численної кількості споріднених дефініцій (як, наприклад, «територіальна самоорганізація громадян», «громадяни, які проживають на території», «населення адміністративно-територіальних одиниць», «територіальний колектив громадян» обрав поняття територіальна громада, під якою розуміють сукупність жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Таке визначення є нормативно закріпленим, але водночас недосконалим. На цьому, зокрема, наголошують ряд науковців М. Баймуратов, О. Батанов та ін. Вони вважають, що за такого трактування терміна «територіальна громада» акцент робиться лише на її територіальній ознаці, що не відображає всього розмаїття даного соціального та правового явища. Таке спрощене ставлення до територіальної громади втрачає соціально-правову сутність цього феномена, який містить в собі поняття населення як спільноти жителів (місцевої спільноти), що об'єднані спільною діяльністю, інтересами та цілями щодо задоволення потреб, пов'язаних з побутом, середовищем проживання, відпочинком, навчанням, спілкуванням. Територіальна громада міста як суб'єкт конституційно-правових правовідносин є досить складним соціальним організмом. Інтеграція людей у територіальну громаду з метою спілкування, виробництва, виховання має природний характер, відбувається на добровільній, свідомій основі, з урахуванням побажань, прагнень кожної людини або більшості людей.

Визначення територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування в Україні стало важливим кроком на шляху утвердження демократичної правової держави. Водночас Конституція України пішла дещо далі від європейської демократичної державно-правової традиції, яка в Європейській хартії про місцеве самоврядування його трактує як право і реальну здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і керувати нею, діючи в межах закону, під власну відповідальність і в інтересах місцевого населення. На відміну від Хартії, Конституція України на перше місце ставить не органи місцевого самоврядування, а територіальну громаду. Це свідчить, що наш Основний Закон регулює питання місцевого самоврядування, спираючись в основному на концептуальні положення громадівської доктрини місцевого самоврядування, що й обумовлює певну специфіку конституційної концепції. Підсумовуючи напрацювання сучасної науки у сфері дослідження територіальної громади, О. Мороз пропонує такий перелік основних ознак останньої: спільна територія існування (що може включати проживання, роботу, володіння нерухомим майном); спільні інтереси у вирішенні питань життєдіяльності; соціальна взаємодія в процесі реалізації цих інтересів; психологічна самоідентифікація кожного члена з громадою; спільна комунальна власність; сплачування комунальних податків. Інший дослідник, правознавець М. Баймуратов, наводить такі ознаки територіальної як: територіальна - спільне проживання осіб (жителів), які входять у громаду на певній території (у межах певної адміністративно-територіальної одиниці - село, селище, місто, ч. 1 ст. 140 Конституції України); інтегративна - територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, що проживають на певній території незалежно від того, чи є вони громадянами даної держави. Тобто членами територіальної громади можуть бути громадяни даної держави, а також іноземні громадяни, особи без громадянства, які постійно проживають на певній території. Можливе включення в територіальну громаду біженців і переміщених осіб (за змістом ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.); інтелектуальна - основою конституювання територіальної громади є спільні інтереси жителів, які мають специфічний характер і виявляються у вигляді широкого спектру системних індивідуально-територіальних зв'язків, що виникають між ними (основний об'єкт діяльності територіальної громади - питання місцевого значення - ч. 1 ст. 140 Конституції України); майнова - територіальна громада є суб'єктом права комунальної власності (їй належать рухоме й нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші кошті, земля, природні ресурси, які є власністю відповідних територіальних громад, ч. 1 ст. 142 Конституції України); фіскальна - члени територіальної громади є платниками місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; ст. 4, 6, 15 Закону України «Про внесення змін у Закон України "Про систему оподатковування”» від 18 лютого 1997 р.).

Утворення територіальних громад є процесом створення самостійних або внутрішньо поселенських територіальних одиниць. Даний процес регулюється Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування» та супроводжується набуттям обов'язкових для громади ознак - самостійних органів, власності, бюджету тощо. Утворення територіальних громад може відбуватися різними шляхами. Перш за все, нова територіальна громада може з'явитися внаслідок добровільного об'єднання двох або більше територіальних громад в єдину громаду. На таку можливість вказує саме визначення інституту місцевого самоврядування, що зафіксовано в Конституції України, де під територіальною громадою розуміють, крім іншого, добровільне об'єднання мешканців кількох поселень.

Крім об'єднання, утворення нових територіальних громад можливе також унаслідок розділення існуючої територіальної громади на дві або більше в результаті тих чи інших соціально-економічних або політичних процесів. Пов'язаною з вищеназваною формою утворення територіальної громади є виділення однієї територіальної громади з іншої зі збереженням раніше існуючої. Незважаючи на обмеження таких дій, що міститься у п. 7 Перехідних положень до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якому зазначено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду шляхом місцевого референдуму, можуть прийняти рішення про вихід із цієї громади лише за умов наявності фінансово-матеріальної бази, достатньої для забезпечення виконання кожною з цих громад функцій і повноважень місцевого самоврядування відповідно до цього закону. Останнім часом така форма набула значного поширення. Саме внаслідок такої форми за роки, що пройшли з часу прийняття вищезазначеного закону, відбулося утворення понад 200 територіальних громад (переважно внаслідок виділення села із сільських рад).

Головним критерієм належності людини до територіальної громади є місце проживання особи на даній території. Але існують різні думки щодо бачення цього питання. У ст. 38 Основного Закону України та ст. З Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» брати участь у місцевих референдумах, вільно обиратися та бути обраними до органів місцевого самоврядування мають право громадяни України. Важливим аспектом функціонування територіальної громади є взаємодії людей усередині громади, пов'язані з громадським життям, що є результатом усвідомлення себе як єдиного колективу, об'єднаного спільною долею і, як наслідок, спільними інтересами.

Територіальна громада має певні функції - основні напрями та види муніципальної діяльності, які виражають волю та інтереси місцевих жителів та забезпечують здійснення ними відносин з державою, її органами. Обсяг функцій територіальних громад збігається з обсягом функцій системи місцевого самоврядування. Це пояснюється тим, що система місцевого самоврядування являє собою побудовану на легальних засадах цілісну, структурно і функціонально впорядковану сукупність суб'єктів (територіальна громада, представницькі органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи і посадові особи, органи самоорганізації населення), у процесі функціонування і взаємодії яких реалізуються принципи місцевого самоврядування.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування може здійснюватися територіальною громадою як самостійно, так і через органи місцевого самоврядування. Саме тому основне призначення територіальної громади полягає в забезпеченні життєдіяльності певної території або прямо (самостійно), або опосередковано (через органи місцевого самоврядування).

Повноваження територіальної громади визначаються ст. 143 Конституції України. До них належать управління майном, що є в комунальній власності територіальної громади; затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку та контроль за їх виконанням; затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контроль за їх виконанням; визначення місцевих податків та зборів, передбачених законом; забезпечення проведення місцевих референдумів та реалізація їх результатів; утворення, реорганізація та ліквідація комунальних підприємств, організацій та установ, контроль за ними; здійснення інших повноважень, визначене чинними законодавством. Таким чином, можна виокремити такі функції територіальних громад: планування й програмування розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, бюджетно-фінансова, матеріально-технічна функції та функція соціального контролю.

Окремо слід звернути увагу на нормотворчу та інформаційну функції територіальної громади. Наприклад, нормотворча функція громади реалізується не лише через прийняття відповідних нормативних актів, що регламентують життєдіяльність території, але й через створення статутів територіальних громад як документа нормативно-процедурного характеру, який відображає особливості взаємовідносин усередині територіальної спільноти. Статут територіальної громади визначає механізм здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою, порядок створення органів самоорганізації населення, гарантує всім членам територіальної громади право участі в місцевому самоврядуванні, установлює регламентні правила й процедури реалізації цього права.

Функціонування і розвиток місцевого самоврядування є визначальним для будь-якої демократичної держави. Форми місцевого самоврядування у кожній державі зумовлюються її політичним, територіальним устроєм, історичними, національними, економічними та іншими ознаками.

Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1 Конституції України). Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина Друга статті 5 Конституції України). В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України). Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140

Конституції України).

Ці конституційні положення свідчать про те, що Конституція України не тільки закріплює гарантії місцевого самоврядування для територіальних громад міст обласного значення в Конституції, а й визнає їх як одну з фундаментальних засад демократичного устрою держави і суспільства. А система місцевого самоврядування у своїй основі визначається адміністративно-територіальним устроєм України.

Обсяг повноважень міських рад встановлюється Конституцією України (частина шоста статті 140), базовим Законом, Законом про столицю та іншими законами України.

За своєю структурою повноваження включають: а) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню; б) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади, надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях. Але під час виконання функцій і повноважень, якими володіє територіальна громада та створені нею органи, виникає чимало проблем. Перш за все, це питання фінансування, управління розвитком території, створення умов для надання населенню управлінських послуг, вирішення питань соціальної забезпеченості, управління комунальною власністю. Крім того, існують проблеми у взаємовідносинах між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, у взаємовідносинах між територіальними громадами.

Саме тому територіальна громада безпосередньо вирішує питання, віднесені до відання місцевого самоврядування, використовуючи різні форми прямої демократії. Збори громадян розглядаються як елемент безпосередньої участі жителів села/міста в управлінні. При цьому інститут загальних зборів зустрічається досить часто і є ефективним у невеликих територіальних громадах, наприклад, сільських.

РОЗДІЛ ІІ. ПРЕДСТАВНИЦБКІ ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

В ст. 140 Конституції України зазначається, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади -- жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста -- самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В законі «Про місцеве самоврядування» вказується, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Представницькі органи місцевого самоврядування, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених законами.

Оскільки територіальна громада не в змозі здійснювати більшість функцій з управління місцевими справами безпосередньо, вони виконуються представницьким органом -- радою, яка є єдиним органом, що уособлює територіальну громаду та може виступати від її імені.

Положення вітчизняного законодавства про здійснення місцевого самоврядування в Україні як безпосередньо територіальними громадами, так і через органи місцевого самоврядування, тобто шляхом використання інститутів безпосередньої і представницької демократії, погоджується з вимогами Європейської хартії про місцеве самоврядування, адже наявність виборних представницьких органів на місцевому рівні - безумовна організаційна умова реальності й ефективності місцевого самоврядування.

Дворівнева система представницьких органів місцевого самоврядування закріплена ч.3, 4 ст.140 Конституції України з урахуванням адміністративно-територіального устрою. Представницький орган що представляє територіальні громади міст обласного значення та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування належить до першого рівня. Строк повноважень представницького органу міста обласного значення - 5 років. Загальний склад цих представницьких органів місцевого самоврядування залежить від кількості населення адміністративно-територіальної одиниці (від 12 до 150 депутатів). Відповідно до ч. 1 ст. 16 закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» рішення про загальний склад (кількість депутатів) міської (крім міст в Автономній Республіці Крим, міст Києва, Севастополя) ради приймається відповідною обласною радою поточного скликання не пізніш як за 50 днів до дня місцевих виборів.

Депутатом місцевої ради може бути обраний громадянин України, що має право голосу і на день виборів досяг віку 18 років. Структура місцевих рад обумовлена їх представницьким, колегіальним характером, необхідністю вироблення рішень шляхом відкритого, вільного обговорення проблем, досягнення компромісу і консенсусу між депутатами, які належать до різних соціальних груп і політичних напрямів. Визначальний вплив на структуру цих рад має також їх предметна підвідомчість. Оскільки місцеві ради є органами загальної компетенції, об'єктивно виникає необхідність поєднання глибокої, фахової попередньої підготовки різнорідних питань з їх остаточним вирішенням шляхом загального голосування всіх депутатів. Крім того, значний персональний склад представницьких органів вимагає чіткої координації діяльності депутатів і оперативного вирішення поточних організаційних питань. Означені чинники обумовлюють наявність у структурі місцевих рад таких основних елементів, як голова, постійні і тимчасові комісії, депутатські групи і фракції.

Міський голова - очолює представницький орган і є головною посадовою особою відповідної територіальної громади міста обласного значення, обирається її членами на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному Законом «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Він здійснює свої повноваження на постійній основі. Вибори голови проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по єдиному одномандатному виборчому округу, межі якого збігаються з межами міста. Завдяки поєднанню в особі голови властивостей керівника виконавчого органу ради та спікера ради має досягатися розумна гармонія в роботі ради та її виконавчих органів.

Депутатські групи і фракції є добровільними об'єднаннями депутатів, які створюються за їх взаємною згодою для спільної роботи щодо здійснення депутатських повноважень. Депутатська група може бути створена в будь-який час у період строку повноважень ради за рішенням зборів депутатів, що входять до її складу. На зборах обирається керівник депутатської групи, за поданням якого вона реєструється радою. Можливість формування депутатських фракцій закріплена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні». Засідання фракції веде її голова, на ньому обговорюються питання порядку денного пленарного засідання. З кожного питання проводиться дискусія, депутати висловлюють свою думку. Як правило, з усіх питань проводиться голосування і шляхом консенсусу фракція визначає, як голосувати з цього питання під час пленарного засідання. Також на засіданні фракції депутати визначають, кому доручити виступ з кожного питання. Під час засідання ведеться протокол, в якому фіксуються прізвища депутатів, що виступали в обговоренні, результати голосування, рішення, які були прийняті, кому з депутатів доручено виступ з кожного питання. У практиці роботи парламентських фракцій зарубіжних країн використовуються “французька” та “американська” моделі взаємовідносин всередині фракцій. Французька характеризується жорсткою дисципліною і недопустимістю “вільного” голосування, окрім питань, що не мають широкого резонансу. “Американська” ж модель є ліберальною і депутати голосують на власний розсуд.

Постійні комісії ради є її робочими органами, що утворюються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету. Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та «Положенням про постійні комісії», що затверджується радою.

Постійні комісії обираються радою на першій сесії на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. До складу постійних комісій не можуть бути обрані, міський голова, секретар міської ради, їх заступники. Всі інші питання структури комісії вирішуються самою комісією на її засіданні. Зокрема, таким чином обираються заступник голови і секретар постійної комісії, утворюються підкомісії і робочі групи.

Тимчасові контрольні комісії є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше 1/3 депутатів від загального складу ради. Контрольні комісії подають звіти й пропозиції на розгляд ради. Повноваження тимчасової контрольної комісії припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів її роботи, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

Секретар міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради у випадках передбачених законом. Він не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи в позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом. Повноваження секретаря міської ради визначені в законі «Про місцеве самоврядування» і можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Місцеві ради усіх рівнів, виконуючи функції представницьких органів місцевого самоврядування, спрямовують визначені законом і набуті практикою різноманітні форми та засоби своєї діяльності на забезпечення належного вирішення питань місцевого значення в межах Конституції та законів України. Постійне вдосконалення організації діяльності рад обумовлюється тими повноваженнями, які згідно з чинним законодавством має здійснювати кожна рада, та реаліями відповідного етапу розвитку країни, необхідністю розв'язання повсякденних проблем конкретного регіону, населеного пункту. Серед правових форм діяльності ради міста обласного значення можна виділити нормотворчу, установчу, правозастосовчу, контрольну та інтерпретаційну. Нормотворча форма діяльності здійснюється шляхом прийняття рішень нормативного характеру, затвердження регламенту ради, статуту територіальної громади, положень про символіку територіальної громади, про постійні комісії ради, про відділи, управління та інші виконавчі органи ради та інших. Установча форма діяльності отримує свій прояв у формуванні власної структури та визначення кількісного складу ради, структури виконавчих органів ради, чисельності апарату ради і виконкому тощо. Правозастосовча форма реалізується через прийняття радою рішень індивідуального характеру, висновків і рекомендацій постійними комісіями ради. Основними організаційними формами діяльності місцевих рад є: сесії; окремі та спільні засідання постійних комісій, підкомісій і робочих груп; участь депутатів в засіданнях органів самоорганізації населення; звіти міського голови перед територіальною громадою, депутатів перед виборцями.

РОЗДІЛ ІІІ. ВИВКОНАВЧІ ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В МІСТАХ

самоврядування місто повноваження виконавчий

Виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міської ради є підконтрольним і підзвітним їй, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Виконавчим органом міської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно міського голови, заступника (заступників) міського голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури. До складу виконавчого комітету міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради. Очолює виконавчий комітет міської ради відповідно міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради.

Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені для міського голови.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. До складу виконавчого комітету міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.

Власні й делеговані повноваження виконкомів закріплені в розділі 2 ст.52 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Під час здійснення делегованих повноважень виконкоми підконтрольні органам виконавчої влади. На засіданнях більшістю голосів приймаються рішення, що підписуються головою. У випадку незгоди голови з рішенням виконкому, він може призупинити його дію своїм розпорядженням і внести це питання на розгляд ради. Виконавчий комітет ради попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради міським головою в межах повноважень, наданих Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам міських рад.

Основною формою роботи виконавчого комітету є його засідання, які скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою, а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Правовими формами діяльності виконкому є нормотворча, правозастосовча і контрольна. Нормотворча форма реалізується шляхом прийняття рішень, що носять нормативний характер. Нормотворчу ініціативу у виконкомі мають міський голова та заступники міського голови. Правозастосовча форма здійснюється шляхом прийняття рішень з питань організаційної й поточної роботи, а також діяльності щодо виконання законодавства України та рішень місцевих рад. Контрольна форма виявляється у контролі за ефективністю діяльності підприємств, установ, організацій, що перебувають у в комунальній власності, з боку відділів, управлінь та інших виконавчих органів рад і їх керівників, апарату виконкому, а також у контролі з боку самого виконкому за законністю актів відділів, управлінь та їх керівників з правом їх зміни або відміни.

Основними функціями виконавчих органів рад є виконавча (організація виконання рішень відповідної ради) та розпорядча (самостійний розгляд та вирішення питань, віднесених до відання місцевого самоврядування).

Повноваження виконавчого органу міської ради передбачені главою закону України «Про місцеве самоврядування». Повноваження виконавчих органів міських рад, по-перше, визначаються стосовно окремих галузей місцевого господарського та соціально-культурного розвитку і, по-друге, поділяються на власні (самоврядні) та делеговані. Власні (самоврядні) це повноваження здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню. Делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади, надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях. Необхідність делегування окремих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування випливає з принципу субсидіарності і повністю узгоджується з положеннями статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Регламентуючи питання делегування органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади, Конституція України (ст. 143) виходить з того, що: таке делегування здійснюється законом; одночасно органам місцевого самоврядування державою мають бути передані необхідні для здійснення цих повноважень фінансові та матеріальні засоби; стан реалізації делегованих повноважень контролюється державою. Самоврядні (власні) повноваження визнаються державою за органами місцевого самоврядування як такі, що забезпечують самостійне вирішення питань місцевого значення. Що стосується делегованих повноважень, то вони заслуговують на окрему тему для обговорення й окремого теоретичного осмислення. Потрібно чітко розібратися в термінах, що використовуються в Конституції та чинному законодавстві України. Так, ст.143 Конституції України передбачає, що органам місцевого самоврядування можуть «надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади», а цей термін, на думку багатьох авторів, тотожний терміну «надані повноваження». Водночас у законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» застосовується термін «делеговані повноваження». Така підміна понять є не зовсім коректною, оскільки «надання повноважень» має більш загальне значення і може здійснюватися як у формі делегування, так і у формі передачі повноважень.

Принципова відмінність між передачею повноважень та їх делегуванням полягає у тому, що у разі передачі відповідне повноваження вилучається з компетенції органу виконавчої влади і включається до компетенції органу місцевого самоврядування, тоді, як делегування - це надання органом виконавчої влади належного йому за законом права вирішувати те чи інше питання органу місцевого самоврядування за згодою останнього. При цьому делегування повноважень може здійснюватися протягом певного часу або безстрокове (на невизначений строк). Також слід вирішити питання щодо критеріїв розмежування власних та делегованих повноважень. Це може мати принципове значення з огляду на можливість здійснення адміністративного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. На жаль, у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» такі критерії не були використані, унаслідок чого виникла ситуація, коли суттєво важливі для життєдіяльності територіальних громад питання були віднесені до делегованих повноважень. Це, наприклад, стосується питань забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Неадекватне, з точки зору потреб забезпечення балансу загальнодержавних і місцевих інтересів, розмежування самоврядних та делегованих повноважень певною мірою нівелює принцип організаційної автономності місцевого самоврядування (підстави для такого висновку дає простий підрахунок кількості делегованих повноважень -- їх більше, ніж самоврядних). Структурний вигляд будь-якого органу формується насамперед з урахуванням доцільності. Повноваження повинні бути так розподілені між ланками, щоб забезпечити оптимальне розв'язання покладених на них завдань.

Організаційні методи роботи виконкомів місцевих рад є багатоманітними і спрямовані на найбільш ефективне виконання їх завдань і функцій. Серед них можна виділити методи планування, координації та інформаційного забезпечення. Ефективне виконання повноважень виконкому вимагає налагодження стійкого інформаційного обміну з територіальною громадою та підприємствами, установами, організаціями, що розташовані на відповідній території. В юридичній літературі слушно зазначається, що нині інформаційне забезпечення місцевого самоврядування набуває самостійного значення - зі специфічними відносинами, суб'єктами (об'єктами) цих відносин, їх правами і обов'язками.

ВИСНОВКИ

Територіальна громада в Україні є первинним елементом системи місцевого самоврядування і поряд з іншими її елементами, як то представницькі органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи і посадові особи, органи самоорганізації населення тощо, покликана забезпечити захист інтересів жителів певної адміністративно-територіальної одиниці. Місцеве самоврядування не запроваджується згори, а виникає знизу. В його основі - усвідомлена потреба людей до самоорганізації, відчуття відповідальності жителів села, селища, міста за вирішення питань свого повсякденного життя.

Питання правового статусу територіальної громади зокрема та організації та функціонування місцевого самоврядування загалом отримали досить детальну регламентацію в Конституції України та законах. При цьому Конституція України розглядає місцеве самоврядування як багатогранне і комплексне політико-правове явище, що характеризується з різних сторін.

Конституція України, про що свідчить детальний аналіз її положень, регулює питання місцевого самоврядування виходячи переважно з концептуальних положень громадівської теорії, хоч і з використанням окремих позицій державницької теорії.

Під функціями місцевого самоврядування розуміють основні напрямки діяльності територіальних громад, органів місцевого самоврядування з вирішення завдань місцевого самоврядування (муніципальної діяльності). Основними з них є: залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та загальнодержавного значення; володіння, використання та управління комунальною власністю; забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території; надання соціальних послуг населенню; забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян; соціальний захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян; захист прав місцевого самоврядування.

Конституція України передбачає, що право територіальної громади на місцеве самоврядування здійснюється громадою як безпосередньо через різноманітні форми прямої демократії, так і через діяльність виборних та інших органів місцевого самоврядування, тобто шляхом представницької демократії. Цим забезпечується поєднання прямої та представницької демократії. Інститути місцевої демократії забезпечують тісний зв'язок населення, територіальної громади в цілому з органами і посадовими особами місцевого самоврядування та гарантують вирішення всіх питань місцевого значення в інтересах територіальної громади. Сукупність різних організаційних форм та інститутів місцевої демократії, через які здійснюються функції та повноваження місцевого самоврядування, утворює систему місцевого самоврядування.

Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 6) система місцевого самоврядування міста обласного статусу охоплює: територіальну громаду; міську раду; міського голову; виконавчі органи міської ради; органи самоорганізації населення.

Крім того, в містах із районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Слід зазначити, що конституційний статус територіальної громади ще не отримав належної законодавчої деталізації, не визначено порядку створення, реорганізації та ліквідації територіальних громад, їхнього статусу юридичної особи тощо.

Представницькі органи місцевого самоврядування виборні органи (ради), які складаються з депутатів і відповідно до закону наділяються правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Наявність представницького органу, що обирається членами територіальної громади,- необхідна ознака місцевого самоврядування.

Представницьким органом міста обласного значення згідно з Конституцією та законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» є міська рада - вона представляє міську громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України

Виконавчим органом міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їхні виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Виконавчий комітет міської ради утворюється відповідною радою на строк її повноважень у складі відповідно міського голови, районної в місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників)

міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До складу виконавчого комітету міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради. Очолює виконавчий комітет міський голова, а районної в місті ради - голова відповідної ради.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барвіцький В.Ю. Формування дієздатних територіальних громад з позицій верховенства права // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія. - 2010. - № 1. - С. 25-27

2. Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право).- К.: Атіка, 2002. - 304 с.

3. Гураль П. Ф. Генезис і становлення територіальної громади в Україні // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 2. - С. 57-61

4. Голуб В. Управління власністю територіальних громад в Україні з урахуванням світового досвіду // Державне управління та місцеве самоврядування. - 2009. - № 3. - С. 23-28

5. Колодій A.M., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьева. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 365 с.

6. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України. - К.: Атіка, 2003. - 450 с.

7. Кравченко В.В. Конституційне право України. - К.: Атіка, 2002. - С. 175

8. Лазор, О. Д. Еволюція сутності територіальної громади // Держава та регіони. - 2010. - № 3. - С. 179-187

9. Мороз. О. територіальна громада: сутність, становлення та сучасні українські реалії // Демократичне врядування. - 2008. - № 2. - с.

10. Муркович Л. Територіальна громада як суб'єкт місцевого самоврядування в Україні: теоретичні аспекти // Державне управління та місцеве самоврядування. - 2010. - № 2. - С. 41-45

11. Погорілко В.Ф. Муніципальне право України. - К.: юрінком інтер, 2006. - 592 с.

12. Погорілко В.Ф., Фрицький О.Ф. Муніципальне право України. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 548 с.

13. Русанова С. Ю. Муніципальні права членів територіальної громади: поняття та класифікація // Форум права. - 2009. - № 2. - С. 369-374

14. Семко С.О. Правовий статус депутатських фракцій у міських, обласних, районних радах та організаційні форми їх роботи // Актуальні проблеми державного управління. - 2009. - № 2. - С. 56-59

15. Тацій В.Я., Погоріло В.Ф., Тодика Ю.М. Конституційне право України. - К.: Український центр правничих студій, 1999. - 236 с.

16. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. - Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002 - с.

17. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141

18. Закон України «Про Місцеве самоврядування» // Відомості Верховної Ради України.- 1997. - № 24. - ст. 170

19. Рішення конституційного суду вiд 13.07.2001 № 11-рп/2001 // Офіційний вісник України. - 2001.- № 29 стор. 162, ст.

Размещено на Allbest.ru