Фінансово-правові норми

Велби, Изд-во Проспект, 2003. - 536 с] Жодна фінансово-правова норма не діє ізольовано, без поєднання з іншою або з групою інших норм фінансового права. Фінансово-правові норми перебувають у взаємозв'язку й взаємодії та створю-ють єдину галузь, а саме фінансове право.

Сфера фінансової діяльності держави не може бути належним чином забезпечена без застосування й удосконалення саме норм фінансового права. Загальновідомо, що однією з основних сфер реалізації права є застосування правових норм. Застосування тих або інших норм права залежить від предмета відповідної галузі права і створює нові або впливає на правовідносини, що вже склалися. Треба зауважити, що правозастосовна діяльність найбільш яскраво відображає особливості механізму правового впливу на суспільні відносини. В ній дуже чітко виявляється специфіка правових норм, методів регулювання суспільних відносин. Питання застосування норм права посідають одне з головних місць серед актуальних проблем юридичної науки.

У сучасній юридичній науці щодо питання поняття правового регулювання немає єдності думок. Так, деякі автори під понятям «правове регулювання» мають на увазі всі види впливу права на свідомість і поведінку людей. Цікавою виглядає позиція О.А. Лукашевої щодо поняття правового регулювання як усіх видів впливу права на свідомість і поведінку людей: виховне, мотиваційне та специфічне юридичне - закріплення прав і обов'язків учасників суспільних відносин, встановлення правових заборон, забезпеченість права заходами державного примусу тощо. Саме тому, на думку автора, право впливає на свідомість і поведінку людей через систему правового регулювання. Ця система, на його погляд, складається з певних елементів: правосвідомості, сукупності юридичних норм, що видаються державою; різних способів її реалізації. О.А. Лукашева звертає увагу на те, що безпосереднім елементом системи правового регулювання є правосвідомість, оскільки останнє, як правило, в кінцевому випадку порівнює дії особи з встановленими державою правовими приписами або принципами [Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность / Е.А. Лукашева. - М.: Юридическая литература, 1973. -342 с с. 17].

Деякі вчені вважають, що механізм правового регулювання являє собою систему правових заходів, які організовані найбільш послідовно з метою подолання перешкод на шляху задоволення інтересів суб'єктів права. При цьому автори виділяють такі стадії й елементи процесу правового регулювання:

норму права, юридичний факт або фактич-ний склад з таким вирішальним показником, як організаційно-виконавчий правозастосовний акт, правовідносини, акти реалізації прав і обов'язків, охоронний правозастосовчий акт (як факультативний елемент) [Теория государства и права: курс лекций / [под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько]. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М.:

Юристъ, 2000. - 776 с.с. 728]

Вчений-юрист О.Ф. Черданцев зазначав, що з метою кращого розуміння процесу правового регулювання можна виділити в ньому три стадії (етапи). Перша стадія пов'язана із загальнонормативним регулюванням (тобто фор-муванням нормативного регулятора, тобто норм права шляхом прийняття нормативних актів). На другій стадії на підставі норм пра-ва і юридичних фактів виникають конкретні права і обов'язки в конкретних суб'єктів права, в конкретних відносинах. Заключною стадією є реалізація самих норм права в діях, поведінці, діяльності різних суб'єктів права [Черданцев А.Ф. Теория государства и права: учебник / А.Ф. Черданцев. - М.: Юрайт-М, 2001. - 432 с с. 348].

Фінансово-правове регулювання також здійснюється в певній послідовності. Процес фінансово-правового регу-лювання складається з двох стадій, а саме: встановлення фінансово-правових норм і реалізація норм фінансового права. Перша стадія представлена встановленням норм фінансового права. Ця діяльність полягає в прийнятті норм фінансового права, їх удосконаленні, зміні та відміні, тобто у виданні нормативно-правових актів. Загальновідомо, що правотворчість являє собою певну систему дій: рішення органу про необхідність розробки проекту нормативно-правового акта, підготовка тексту проекту, його попереднє обговорення, прийняття, узгодження, попереднє обговорення проекту відповідним органом, внесення проекту до правотворчого органу, прийняття та затвердження проекту, опублікування прийнятого нормативного ак-та. Відомий учений В.С. Нерсесянц зазначав, що правотворчість є формою державної діяльності, яка спрямована на створення правових норм, а також на їх подальше вдоско-налення, зміну та відміну. Це процес створення й розвитку чинного права як єдиної та внутрішньо узгодженої системи загальнообов'язкових норм, що регулюють суспільні відносини, спеціальна діяльність, що має офіційне значення щодо встановлення правового регулювання. Головне для правотворчості - це вироблення й затвердження нових правових норм [Проблемы общей теории права и госу-дарства: учебник для вузов / [под общ. ред. проф. В.С. Нерсесянца]. - М.: Но-рма, 2006. - 832 с. с. 307]. Однією з форм правотворчості є прийняття нормативних актів органами держави. Ця форма правотворчості є найбільш поширеною в Україні.

Загальновідомо, що розподіл правотворчості на види може здійснюватися за різними підставами. Залежно від суб'єктів видання нормативно-правових актів виділяють правотворчість державних органів, суспільних організацій, трудових колективів, народу в процесі проведення референдуму. Найбільш поширеним видом правотворчості є прийняття нормативних актів органами держави й уповноваженими на те посадовими особами. Це пояснюється необхідністю професійного підходу до формулювання загальнообов'язкових правил поведінки, найбільш повного врахування всіх факторів, що сприяють ефективній реалізації їх у майбутньому, забезпечення внутрішньої уз-годженості системи законодавства. В Україні право прийняття нормативно-правових актів мають: Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Президент, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, міністерства, відомства, державні комітети, місцеві державні адміністрації. До суб'єктів правотворчості можна зарахувати органи місцевого самоврядування, а також адміністрації підприємств і установ (як локальної правотворчості). Повноваження на видання нормативно-правових актів кожного органу визна-чаються Конституцією України й іншими законами залежно від місця, яке посідає орган у системі органів держави.

Стадіями процесу правотворчості є:

- по-перше, виявлення потреб у правово-му регулюванні та наявності об'єктивних умов створення припису, формування юридичного мотиву: прийняття рішення про підготовку проекту акта, попередній розгляд проекту, його обговорення та доопрацювання;

- по-друге, прийняття проекту акта, його підписання та оприлюднення. Готувати проект нормативного акта може як орган правотворчості, інші суб'єкти зако-нодавчої ініціативи, так і спеціально уповноважені суб'єкти. Розробка проектів законів здійснюється за правом, визначеним законом, за дорученням Верховної Ради України на замовлення на договірній основі, а також в ініціативному порядку. Парламент може доручити розробку проекту закону або його частини постійній або тимчасовій спеціальній комісії Парламенту, а також Уряду. Повноваження органів виконавчої влади реалі-зується через їх акти.

Розуміння сутності механізму фінансово-правового регулювання необхідно акцентувати увагу на різноманітності юридичних заходів, за допомогою яких фінансове право справляє свій регу-ляторний вплив. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що упоряд-кувати суспільні відносини за допомогою одного елемента механізму фінансового - правового регулювання неможливо. Це повинна бути певна система, сукупність юри-дичних заходів, що взяті в цілому. На наш погляд, механізм фінансово-правового регулювання обов'язково включає в себе такі традиційні елементи, як норми фінансового права, фінансові правовідносини, акти застосування норм фінансового права. Сутність фінансово-правового регулю-вання полягає в упорядкуванні суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави, встановленні за допомогою норм фінансового права юридичних прав і обов'язків учасників цих відносин. Саме фінансове право визначає, якою повинна бути (може бути) поведінка суб'єктів фінансової діяльності. Фінансово-правове регулювання має державний характер, саме тому виконання, застосування й дотримання правил, визначених нормами фінансового права, гарантуються у випадку необхідності заходами державного примусу. Сама мета фінансово-правової норми передбачає добровільне їх дотримання більшістю суб'єктів фінансового права, а примус застосовується в разі невиконання або порушення вимог фінансово-правової норми. В чому ж полягає зміст фінансово-правового регулювання?

Виходячи із загального розуміння правового регулювання, можна сказати, що зміст фінансово-правового регулювання становлять:

1) закріплення й упорядкування найбільш доцільних суспільних відносин у сфері фінансової діяльності;

2) охорона урегульованих правом фінансово-правових відносин;

3) розвиток нових суспільних відносин, які відповідають вимогам об'єктивних законів сьогодення нашого суспільства.

Норми фінансового права спрямовані на організацію, упорядкування й удосконалення відносин, що складаються у сфері фінансової діяльності держави. За допомогою фінансово-правових норм визначається правове становище, компетенція більшості органів фінансової діяльності, регламенту-ється їх діяльність, її форми і методи, порядок відносин з іншими суб'єктами фінансових правовідносин. Норми фінансового права визначають також правове становище установ, підприємств, суспільних організацій, громадян у сфері фінансової діяльності. Фінансове законодавство містить норми, за допомогою яких забезпечується охорона (захист) фінансових правовідносин від можливих порушень. Охоронні норми передбачають утримання від здійснення протиправних діянь, безпосередньо регулюють відносини, що виникають у зв'язку з порушенням фінансової дисципліни; відносини, що пов'язані із застосуванням заходів фінансового впливу за порушення приписів держави в галузі фінансів. Фінансово-правове регулювання сприяє інтенсифікації й упорядкуванню діяльності органів фінансового контролю

Характер форм впливу на суспільні відносини юридичних норм і осо-бливості їх застосування залежать від предмета й завдань правового регулювання. Для фінансово-правового регулювання характерно застосування приписів до здійснення дій, дозволів і заборон, як окремо, так і в поєднанні. Але вказані форми у фінансово-правовому регулюванні неоднаково використовуються. Найбільш поширеною формою у фінансово-правовому регулюванні є припис, тому що здійснення фінансової діяльності неможливе без владного встановлення належної поведінки, без приписів до дії, що виходить від держави до юридичних осіб, громадян у сфері фінансової діяльності. Стосовно заборон, то вони мають значення, яке прирівнюється до приписів.

У фінансово-правовому регулюванні необхідно мати на увазі те, що сутність дотримання як однієї із самостійних форм реалізації норм права полягає в утриманні суб'єкта від здійснення дій, заборонених нормами, і здійснюється, як правило, без вступу суб'єкта в конкретні фінансово-правові відносини. Тобто дотримання не охоплює таких елементів системи правового регулювання, як фінансово-правові відносини й акти застосування норм фінансового права. Акти застосування норм фінансового права є досить самостійним елементом у механізмі фінансово-правового регулювання, вони доповнюють владність правових норм, конкретизують нормативно-правові приписи. За їх допомогою вирішуються конкретні справи у сфері фінансово-правового регулювання, задовольняються суб'єктивні інтереси фізичних і юридичних осіб. Регулятивні якості актів застосування норм фінансового права не обмежені визначенням обов'язків учасників фінансово-правових відносин. Акти виступають як юридичні факти та сприяють виникненню цілої сукупності фінансово-правових відносин.



Висновки

Норма в перекладі з латинського означає правило, точне розпорядження, зразок. Тобто, норма являє собою відомості про належну поведінку в тих чи інших умовах (норми моралі, технічні норми).

Фінансово-правові норми - це загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади з приводу мобілізації, розподілу й використання фондів коштів, що виражені в категоричній формі й забезпечені силою державного примусу. Це первинні елементи, які включають фінансове право, їм властиві всі загальні риси правової норми, але вони мають і характерні для даної галузі права особливості.

Загальні риси фінансово-правової норми як правової норми:

- міститься в нормативно-правових актах;

- стає обов'язковою для всіх учасників регульованих суспільних відносин, визначає їх права та обов'язки;

- реалізація цієї норми, визнаної державою, забезпечується її примусовою силою.

Головна особливість фінансово-правових норм полягає в тому, що вони носять державно-владний, імперативний характер. Вимоги до учасників фінансово-правових відносин виражаються в категоричній формі. Держава визначає правила поведінки юридичним особам, громадянам в області фінансової діяльності.

Таким чином, під фінансово-правовою нормою необхідно розуміти встановлене державою і забезпечене нормами державного примусу строго визначене правило поведінки в суспільних фінансових відносинах, що виникають в процесі утворення, розподілу і використання державних грошових фондів, з наданням учасникам цих відносин юридичних прав і покладенням на них юридичних обов'язків.

Компоненти норми фінансового права:

Гіпотеза визначає умови, обставини, при яких можуть виникнути фінансові правовідносини і які вказують на учасників цих правовідносин.

Диспозиція - «серцевина» норми, містить розпорядження про те, як повинні діяти учасники фінансових відносин, тобто визначає їх права і обов'язки.

Санкція - це міра відповідальності, що застосовується до порушників фінансово-правових норм.

Фінансово-правовими нормами закріплюється обов'язковий порядок формування бюджетів, використання бюджетних цільових фондів тощо. Але мають місце певні особливості в юридичних властивостях прав і обов'язків, встановлених фінансово-правовими нормами, які пов'язані з участю у фінансових правовідносинах державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, компетенцію яких визначено законами, статутами, положеннями. У більшості випадків їх фінансово-правові обов'язки поєднуються з правами, що знаходить свій прояв у єдиних повноваженнях. Наочно це можна продемонструвати на прикладі норм, що закріплюють права та обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі фінансів. Так, використання бюджетних коштів на соціально-економічні програми відповідної території є одночасно і правом і обов'язком органів місцевого самоврядування. Однак, це не означає, що норми фінансового права не містять відокремлених прав і обов'язків. Передусім, це стосується, наприклад, громадян та підприємств і базується на конституційному праві власності, праві вільного використання майна для здійснення не забороненої законом економічної діяльності.

До особливих (спеціальних) фінансово-процесуальних норм належать не всі техніко-юридичні норми, які опосередковують фінансову діяльність держави, а лише ті з них, які мають пряме відношення до виникнення, зміни й припинення фінансових правовідносин. За цією ознакою можна виділити наступні групи фінансово-правових норм:

- норми, що забезпечують єдність бюджетної класифікації доходів і видатків та здійснення касових операцій по бюджету;

- норми, що забезпечують технічну документацію фінансових операцій: форму й реквізити податкового повідомлення, бюджетної асигнації, лімітного розпорядження по кредитах, страхового посвідчення про обов'язкове державне страхування тощо;

- норми, що забезпечують технічний порядок припинення фінансових правовідносин: порядок оформлення податкових платежів, що надійшли; порядок перерахування податків до державного бюджету; порядок оформлення здійсненого державного видатку; звітна документація по авансах, виданих на відрядження; порядок перерахування сум по державних позиках та інші;

- норми, що забезпечують дотримання формального порядку примусового стягнення недоїмок з податкових та інших обов'язкових платежів: порядок письмового попередження недоїмника, порядок подання фінансового органу до суду про надання йому права на вилучення майна недоїмника в рахунок покриття недоїмки, порядок опису майна і т.д.

У фінансовому праві його підгалузі та інститути вміщують у єдності як матеріальні, так і процесуальні норми. І тільки у бюджетному праві, як підгалузі фінансового, матеріальні норми об'єднуються в інститут бюджетного устрою, а процесуальні - в інститут бюджетного процесу, тобто встановлену законодавством процедуру проходження бюджету. Кращому усвідомленню особливостей і ролі фінансово-правових норм сприяє їх класифікація, яку можна здійснити за різними підставами. Залежно від способу впливу на учасників фінансових правовідносин, що визначає характер їх юридичних прав та обов'язків, фінансово-правові норми поділяються на: зобов'язуючі, забороняючі та уповноважуючі.

Отже, сутність юридичної природи фінансово-правової норми полягає в тому, що це писане, встановлене державою у суворо визначених порядку і формі та забезпечене заходами державного примусу, виражене у категоричній формі правило поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, що виникають з приводу мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, яке закріплює права та обов'язки їх учасників. Змістом усіх фінансово-правових норм є діяльність держави з регулювання фінансових відносин.



Список використаної літератури

1. Конституція України: чинне Законодавство зі змінами та допов. станом на 1 березня 2011 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. - 56 с.;

2. Бюджетний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 10 вересня 2013 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2013. - 176 с.;

3. Податковий кодекс України 2013 р. [Електронний ресурс.] - [Режим доступу]: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17;

4. Відомості Верховної ради України. - 2001. - №37-38. - Ст. 189;

5. Алексеев С.С. Проблемы теории права: [курс лекций в двух томах]. - Свердловск: Сверд. юрид. ин-т, 1972. - Т. 1. - 394 с.;

6. Дмитренко Є.С. Фінансове право України. Загальна частина: навч. посіб. / Е.С. Дмит-ренко. К.: КНТ, 2006. - 289 с.;

7. Иоффе О.С. Вопросы теории права / О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский. - М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1961. - 380 с.;

8. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Спб., 1909. - 417 с.;

9. Лебедев В.А. Финансовое право / В.А. Лебедев. - СПб.: Типо-литография А.М. Вольфа, 1882. - 772 с.;

10. Михайловский И.В. Очерки философии права. - Томск: Изд-е В.М. Полокина, 1914. - 604 с.;

11. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. - М.: Госуд. изд-во юрид. лит-ры, 1960. - 509 с.;

12. Нагребельний В.П. Фінансове право України. Загальна частина: навч. посіб. / В.П. Нагребельний, В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос. Суми: Університетська книга, 2004. - 189 с.

13. Проблемы общей теории права и государства: учебник для вузов / [под общ. ред. проф. В.С. Нерсесянца]. - М.: Норма, 2006. - 832 с.;

14. Пискотин М.И. Советское бюджетное право (Основные проблемы) / М.И. Пискотин. - М.: Юрид. лит-ра, 1971. - 311 с.;

15. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права / Е.А. Ровинский. - М.: Госюридлитиздат, 1960 - 191 с.;

16. Теория государства и права: учебник / [под ред. М.Н. Марченко]. - М.: Зерцало, 2004. - 800 с.;

17. Теория государства и права / [М.П. Карева, С.Ф. Кечекьян, А.С. Федосеев и др.]. - М.: Гос. изд-во юрид. литры, 1955. - 460 с.;

18. Теория государства и права: курс лекций / [под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько]. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М.: Юристъ, 2000. - 776 с.;

19. Финансовое право: учебник / [О.Н. Горбунова, Е.Ю. Грачева и др.]. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. - 536 с.;

20. Финансовое право: ученик / [отв. ред. Н.И. Химичева]. М., 1999. - 367 с.;

21. Фінансове право Мецелик М.О. [Електронний ресурс]. - [Режим доступу]:http://pidruchniki.ws/12461220/pravo/finansovo-pravovi_normi_vidnosini#792;

22. Фінансове право - Роль В.Ф. [Електронний ресурс]. - [Режим доступу]: http://pidruchniki.ws/17810409/pravo/finansove_pravo_-_rol_vf;

23. Фінансове право України - Воронова Л.К. [Електронний ресурс]. - [Режим доступу]: http://pidruchniki.ws/pravo/finansove_pravo_ukrayini_-_voronova_lk;

24. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: учебник / А.Ф. Черданцев. - М.: Юрайт-М, 2001. - 432 с.;

25. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учебник. - М.: Изд-во Юрид. колледж МГУ, 1995. - 456 с.;

26. Явич Л.С. Общая теория права / Л. Явич. - Л.: Изд-во ЛГУ им. А.А. Жданова, 1976. - 285 с.;

Размещено на Allbest.ru