Учасники господарського процесу, поняття та склад

Поняття та класифікація учасників господарського процесу. Сторони та треті особи в судовому процесі. Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів. Участь прокурора та судового експерта.

Рубрика Государство и право
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 23.12.2015
Размер файла 39,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Учасники господарського процесу, поняття та склад"

План

1. Поняття та класифікація учасників господарського процесу

2. Сторони в судовому процесі

3. Треті особи в судовому господарському процесі

3.1 Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору

3.2 Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору

4. Інші учасники судового господарського процесу

4.1 Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів

4.2 Участь в судовому процесі судового експерта

5. Участь прокурора у господарському процесі

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Тема даної роботи є досить актуальною, адже дослідженням поняття "учасник процесу" присвятили свої праці багато відомих вчених різних галузей правової науки. У філософії права вказану дефініцію досліджував B.C. Нерсесянц, у теорії держави і права - С.С. Алексєєв, О.В. Малько, М.І. Матузов, О.Ф. Скакун, P.O. Халфіна, Л.С. Явич, у кримінальному процесі - М.І. Бажанов, Ю.М. Грошевий, К.Б. Калиновський, О.Б. Муравін, В.М. Тертишник, в адміністративному праві - A.M. Бандурка, О.В. Крикун, О.В. Кузьменко, Н.Г. Салищева, A.B. Шалагінова, у цивільному процесі - Н.О. Артебякіна, С.С. Бичкова, у господарському (арбітражному) процесі - I.A. Балюк, Г.М. Ву- лах, В.М. Дем'як, Д.М. Притика, М.І. Тітов, О.М. Чапля, B.C. Щербина та інші дослідники.

При цьому єдності позиції дотепер до знайдено. На жаль, у чинному Господарському процесуальному кодексі України також не надається поняття "учасник господарського процесу", у зв'язку з чим актуальність теми зберігається.

Переоцінити значення цього інституту неможливо. Без визначення становища учасника в процесі - позивач або відповідач, експерт або прокурор - неможливо визначитися з його правовим становищем (правами, обов'язками та відповідальністю за невиконання цих обов'язків). Кожна особа має право знати повний обсяг своїх повноважень у процесі з метою відповідного їх використання, захисту прав і законних інтересів.

Об'єктом дослідження виступають учасники судового процесу. З урахуванням вищевказаного, метою роботи є систематизація та критичний аналіз різноманітних думок науковців щодо визначення поняття "учасник процесу", відмежування цього поняття від інших суміжних понять для визначення дефініції "учасник господарського процесу".

Для вирішення поставленої мети в роботі ставляться наступні завдання:

- дати загальну характеристику учасників судового процесу;

- охарактеризувати поняття сторін в судовому господарському процесі, їх права та обов'язки;

- охарактеризовано поняття третіх осіб у судовому господарському процесі та інших учасників судового господарського процесу.

Методологічна основа: Зауважимо, що методологічною основою даної роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань. Для цього у роботі було використано такі методи: порівняльно-правовий; діалектичний; формально-логічний; формально-догматичний (юридичний) - при здійсненні тлумачення окремих термінів та понять.

Структура роботи та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

1. Поняття та класифікація учасників господарського процесу

Розгляд даної теми варто розпочати саме з визначення поняття учасників господарського процесу. Зазначимо, що це особи, які здійснюють при вирішенні господарських спорів господарським судом передбачені законом процесуальні дії. [15, с. 63]

До складу учасників судового процесу належать сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК України, зокрема судові експерти, перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Учасники господарського процесу - це суб'єкти, дії яких можуть сприяти правильному й швидкому розгляду спору, захисту прав і інтересів, що охороняються законом, суб'єктів господарювання. За змістом господарського процесуального права особами, які беруть участь у справі, вважаються ті учасники процесу, що безпосередньо зацікавлені в результаті розгляду справи, беруть участь у процесі від свого імені, здатні впливати на його перебіг, оскільки наділені комплексом прав, які надають їм таку можливість. [11, с. 44]

Інші автори визначають учасників як таких осіб, що мають у справі юридичну зацікавленість і внаслідок зазначеного наділені правом впливати на рух господарського процесу. Їхній інтерес у процесі може бути спрямований на захист своїх прав чи охоронюваних законом інтересів або на захист прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб у передбачених законом випадках. За цим критерієм виділяють матеріально-правовий інтерес та суспільний інтерес (державний, службовий, функціональний). [8, с. 66]

Інтерес кожного учасника в справі є юридичним, тобто таким, що є підставою для участі в справі, і в той самий час відрізняється від інтересу інших учасників, що передбачає наділення особи специфічним комплексом процесуальних прав і обов'язків. І цю обставину необхідно враховувати при вирішенні питання про місце в процесі тієї чи іншої особи.

Матеріально-правовий інтерес до процесу існує об'єктивно й означає можливість впливу судового рішення на права, обов'язки учасників. Відсутність можливості такого впливу свідчить про те, що особа не має юридичного інтересу до процесу і, відповідно, не може в ньому брати участь.

З усіх учасників судового процесу лише сторони, треті особи і прокурор, який бере участь у процесі, наділені правом заявити відвід судді за наявності підстав та в порядку, зазначених у ст. 20 ГПК України, у тому числі у випадках, коли суддя бере участь у перегляді в апеляційному чи в касаційному порядку рішення, ухвали, прийнятих ним або за його участю, а також у новому розгляді справи в разі скасування рішення, ухвали, прийнятих ним чи за його участю.

Склад учасників судового процесу визначено розділом ІV ГПК України. Залежно від виконуваних у судовому процесі функцій і мети вступу або залучення до процесу учасників можна поділити на три групи:

1) особи, які вступають у процес із метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів (сторони, треті особи);

2) особи, які вступають у процес із метою захисту державних і суспільних інтересів (прокурор, державні та інші органи);

3) особи, які залучаються до процесу для надання пояснень і висновків (посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, експерт). [15, с. 63]

У юридичній літературі залежно від правового стану учасників господарського процесу поділяють також на три групи. Перша група - господарські суди (судді), які безпосередньо вирішують господарську справу. Друга - учасники господарського процесу, яких закон визнає особами, що беруть участь у справі: сторони (позивач і відповідач), треті особи, які заявляють самостійні вимоги до предмета спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору, прокурор, державні та інші органи, які виступають на захист чужих інтересів у силу покладених на них законом функцій. Третя група - особи, які сприяють здійсненню правосуддя, вони не є учасниками господарського процесу, і закон визначає їх як інших осіб, які беруть участь у справі. Це посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, судові експерти, перекладачі, представники та інші особи. [11, с. 44]

В.В. Ярков поділяє учасників на чотири групи: господарський суд як орган, що вирішує господарський спір; особи, які беруть участь у справі, захищаючи свої або інших осіб права та законні інтереси, і мають юридичну заінтересованість у судовому процесі; представники, які забезпечують особам, що беруть участь у справі, можливість їх участі у справі, представляючи їх інтереси; особи, які сприяють діяльності господарського суду внаслідок обов'язків щодо надання доказової інформації та в інших випадках (судові експерти, перекладачі тощо). [9, с. 86]

Існують і інші підходи до класифікації учасників судового процесу, наприклад: сторони, треті особи, прокурор, державні та інші органи, які беруть участь у справі в силу покладених на них обов'язків, заявники та інші заінтересовані особи, що беруть участь у справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення, а також у справах про банкрутство. [8, с. 67]

Наведені підходи щодо класифікації учасників судового процесу не суперечать один одному, вони відображають одне й те саме правове явище, але відрізняються внаслідок різних підходів авторів. Кожен учасник господарського процесу наділений правами і обов'язками відповідно до мети його участі в процесі. Серед учасників виокремлюються особи, без яких процес у конкретній господарській справі неможливий. Обов'язковими учасниками господарського процесу є господарський суд (суддя), який здійснює судову владу, і сторони. Саме наявність двох сторін, між якими виник спір щодо оспорюваного чи порушеного права, є характерною і визначальною ознакою судового провадження. Сторонами є особи, між якими виник спір з матеріальних господарських правовідносин. Як зазначалося вище, важливою ознакою сторін є юридична заінтересованість. Так, відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Але законодавець не визначає, у чому може полягати цей інтерес. Досліджуючи категорію інтересу в праві, багато авторів доходять висновку про існування матеріально_правового інтересу і зумовленого ним процесуального інтересу [7, с. 62], які у своїй єдності визначають юридичну заінтересованість особи в процесі. [12, с. 30]

Юридичну заінтересованість у процесі має не лише позивач, для якого вона полягає в отриманні того блага, яке принесе йому рішення господарського суду про задоволення позову (матеріально-правовий інтерес) і у винесенні господарським судом відповідного рішення про задоволення позову (процесуальний інтерес). Так само юридичну заінтересованість, але протилежну за змістом, має відповідач, для якого матеріально_правовий інтерес полягає у встановленні рішенням господарського суду відсутності будь_яких правових обов'язків перед позивачем, а процесуальний - у винесенні господарським судом рішення про відмову в позові. Стосовно правосуддя в господарських відносинах юридичну заінтересованість підприємств та організацій необхідно розглядати як об'єктивно існуюче явище, за яким права й обов'язки сторін залежать від рішення господарського суду. Саме в поширенні дії рішення господарського суду на права й обов'язки сторін і полягає сутність юридичної заінтересованості.

Для ефективної реалізації своїх функцій особи, які беруть участь у справі, наділені процесуальними правами, якими вони зобов'язані користуватися належним чином. Крім того, Господарським процесуальним кодексом України на них покладаються процесуальні обов'язки.

2. Сторони в судовому процесі, їх права та обов'язки

Сторонами в господарському процесі є особи, між якими виник спір з матеріального правовідношення. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ГПК.

Згідно ст.1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Сторонами судового процесу є учасники спірного матеріального правовідношення, тобто особа, яка має право вимоги (кредитор) та особа, на яку покладається обов'язок виконати зобов'язання (боржник). У судовому процесі кредитор стає позивачем, а боржник - відповідачем. [9, с. 93]

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Відповідач - це особа, яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано оспорює його права, вона внаслідок цього притягується до відповідальності за позовом і проти неї порушено справу. Чинне законодавство також передбачає, що відповідачами в господарському суді можуть бути, зокрема, державні та інші органи в разі подання заяви про визнання недійсними виданих ними актів.

Як зазначає Вищий господарський суд України у п.2 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" ліквідаційна комісія не може бути учасником судового процесу й виступати в ньому від власного імені. Ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені. [4]

За приписом ч.3 ст.105 ЦК України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і названа комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст.111 ЦК).

Відтак у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Таким чином, підприємство чи організація до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі. Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами; зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.

Позивач і відповідач виступають як суб'єкти спірних матеріальних господарських правовідносин, але поки не прийнято рішення з приводу їх прав і обов'язків, господарський суд виходить з наявності спірного права в однієї сторони та обов'язків у іншої сторони. Тому сторони є тільки передбачуваними суб'єктами спірних матеріальних господарських правовідносин, які будуть предметом розгляду в господарському суді.

З метою захисту своїх матеріальних прав та законних інтересів сторони наділяються рівними процесуальними правами, які поділяються на дві групи. По-перше, це загальні процесуальні права, які, крім сторін, мають і інші учасники судового процесу. По-друге, це процесуальні права, які мають лише сторони судового процесу. [14, с. 96]

3. Треті особи в судовому господарському процесі

3.1 Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору

У судовому процесі участь третіх осіб зумовлена багато-суб'єктністю матеріальних правовідносин та необхідністю участі у справі різних суб'єктів із метою захисту їх прав та законних інтересів. Процесуальною формою такої участі буде вступ у процес третьої особи. Господарський процесуальний кодекс України передбачає участь у процесі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ст. 26 ГПК України) і які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ст. 27 ГПК України).

Предметом спору є матеріальний об'єкт, з приводу якого існує спір. Критерієм допуску третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, є правовий зв'язок зі спірним матеріальним правовідношенням, з предметом спору. [9, с. 100]

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, із заявою про вступ у справу як третя особа із самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження справи в господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи в справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (ст. 26 ГПК України). [14, с. 98-99]

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

3.2 Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору

Зазначимо, що третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, характеризує більш опосередкований зв'язок з позивачем або відповідачем. [9, с. 100]

Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї зі сторін (ст. 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Відповідно до ст. 27 ГПК України така третя особа може бути притягнута до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується ухвалою до прийняття господарським судом рішення з урахуванням того, чи є в цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Якщо треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору користуються всіма правами і несуть обов'язки позивача, то треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Такий процесуальний порядок вважається виправданим, оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не є позивачем і не може розпоряджатися предметом спору, здійснюючи відповідні повноваження позивача. На підставі ст. 106 і 111-13 ГПК України ухвали про залучення до участі в справі третіх осіб або їх вступ у справу перегляду в апеляційному та в касаційному порядку не підлягають. [14, с. 99]

Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується ухвалою до прийняття господарським судом рішення з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Так, Вищий господарський суд України у своєму узагальненні судової практики вiд 01.01.2009р. "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища" звертає увагу на те, що при розгляді справ про відшкодування шкоди (збитків), спричиненої навколишньому природному середовищу за позовами органів місцевого самоврядування доцільно залучати як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідні органи, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, виходячи з такого. [5]

4. Інші учасники судового господарського процесу

4.1 Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів

В судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі (ст.30 ГПК).

Господарський суд вправі викликати зазначених осіб як у процесі попередньої підготовки справи до розгляду (п.8 ст.65 ГПК), так і під час її розгляду (п.1 ч. 1 та ч.3 ст.77 ГПК).

4.2 Участь в судовому процесі судового експерта

В судовому процесі може також брати участь судовий експерт. Стаття 31 ГПК України визначає правовий статус експерта як учасника судового процесу. Але при встановленні його статусу слід також керуватись і Законом України "Про судову експертизу". Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути особи, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче ніж спеціаліст, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта. Частина 3 цієї статті передбачає можливість залучення на визначених цією нормою умовах до проведення судових експертиз також судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ. [14, с. 100]

За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 9 і ч. 4 ст. 7 Закону для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, суд може доручити проведення судової експертизи іншим, крім атестованих судових експертів, фахівцям з відповідних галузей знань, але з обов'язковим дотриманням вимог законодавства щодо призначення судової експертизи.

Суд зобов'язаний перевірити повноваження експерта, наявність у підприємця ліцензії на право здійснювати експертну діяльність та свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціалізацією в безпосереднього виконавця експертизи.

Судовий експерт має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;

6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Судовий експерт зобов'язаний:

1) провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок;

2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку;

3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. [14, с. 101]

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу в справі. Тому не можуть розглядатися як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатися первинною.

5. Участь прокурора у господарському процесі

Відповідно до ст.29 ГПК прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. При цьому слід підкреслити, що ця функція є конституційною. [17, с. 10]

Відповідно до ст.13 Закону України "Про прокуратуру" систему органів прокуратури крім Генеральної прокуратури України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних прокуратур, становлять і інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. Тому прокурори та заступники прокурорів спеціалізованих прокуратур мають право звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави на загальних підставах.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі п.1 ч.1 ст. 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст. 81 ГПК.

За змістом ч.2 п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді включає не лише подання прокурором позовної заяви, але й розгляд будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора. Такою іншою справою може бути справа про банкрутство, порушена господарським судом за заявою прокурора із зазначенням кредитора - державного органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, наприклад, органу державної податкової служби як органу стягнення обов'язкових платежів6. [6]

Право прокурора подати позов в інтересах держави не пов'язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене правопорушення.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Отже, відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з п.4 ч.1 ст. 80 ГПК, з урахуванням вимог ч.6 ст.22 ГПК.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті (ч.6 ст.29 ГПК).

Згідно з ч.4 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Статтею 29 ГПК передбачено представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді у формі участі прокурора у розгляді вже порушеної справи.

Прокурор може взяти участь у вже порушеній справі про банкрутство і представляти інтереси держави як кредитора, наприклад, у зв'язку із стягнення заборгованості за обов'язковими платежами до бюджетів. У цих випадках прокурор несе обов'язки і користується правами кредитора, крім прав і обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Такі ж повноваження прокурор має у справі про банкрутство, порушеної за його заявою. господарський судовий прокурор експерт

Згідно з ч.3 ст. 29 ГПК про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Відповідно до статей 29, 91, 107, 111-14 і 113 ГПК, статей 36-1 і 37 Закону України "Про прокуратуру" формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути внесення прокурором апеляційного, касаційного подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб.

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" право принесення апеляційного, касаційного подання на рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні подання тільки зі справ, у розгляді яких вони брали участь.

Відповідно до ч.4 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", з метою вирішення питання про наявність підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитись з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Оскільки прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи, він має право принесення подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в межах своєї компетенції незалежно від його участі у справі на попередніх стадіях її розгляду, тобто у першій, апеляційній чи касаційній інстанціях.

Отже, у відповідної інстанції господарського суду немає правових підстав для повернення апеляційного, касаційного подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами лише тому, що прокурор не звертався з позовною заявою у цій справі.

Відповідно до визначеної законом компетенції прокурор вправі внести апеляційне, касаційне подання лише у справах зі спорів про захист інтересів держави або у справах про банкрутство, де кредитором є держава в особі уповноваженого органу державної влади. У разі внесення прокурором відповідного подання у справах інших категорій господарський суд повинен відмовити у його прийнятті і винести з цього приводу ухвалу.

Прокурор користується певними процесуальними правами також на стадії виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду.

Відповідно до ст. 121 ГПК прокурор чи його заступник має право внести подання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, яке підлягає розгляду господарським судом на загальних підставах.

Прокурор вправі оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК.

Що ж до укладення мирової угоди у процесі виконання судового рішення, то відповідне право прокурору не надано.

Висновок

На закінчення роботи, можемо зробити наступні висновки:

До учасників господарського процесу належать підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на статтю 22 ГПК України особи, які беруть участь у справі, наділені великими процесуальними правами і обов'язками, виконання яких впливає на хід і розвиток процесу.

Треті особи в господарському процесі - це особи, що вступають або залучаються в процес, який вже ведеться між позивачем і відповідачем для захисту самостійних прав на предмет спору або для захисту свого охоронюваного законом інтересу без заяви самостійних претензій на предмет спору. Громадяни можуть вести свої справи в суді особисто або через спеціально залучених осіб, названих представниками.

Дана робота широко і повністю розкриває питання учасників судового господарського процесу, їх права та обов'язки.

Відповідно до чинного законодавства України правосуддя у господарських відносинах здійснюється на засадах рівності перед законом і господарським судом усіх підприємств та організацій незалежно від організаційної форми, форми власності майна, місцезнаходження тощо. Сутність процесуальної рівності сторін полягає в тому, що сторони в господарському процесі наділяються рівними можливостями щодо відстоювання своєї позиції у господарському суді. Поряд з принципами диспозитивності та змагальності і досягається рівність сторін у господарському процесі.

Сторони належать до кола осіб, які беруть участь у справі, у зв'язку з чим вони наділяються тими самими правами. Однак на підставі свого особливого стану у справі закон наділяє їх додатковими правами щодо впливу на хід розгляду справи.

Список використаних джерел

1. Конституція України - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141

2. Господарський процесуальний кодекс України - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56

3. Закон України "Про прокуратуру" - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 2-3, ст.12

4. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права"

5. Узагальнення Вищого господарського суду України від 01.01.2009 року "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища"

6. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/570 від 22.05.2002р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам"

7. Абова Т.Е., Тадевосян В.С. Разрешение хозяйственных споров. - М., 1968. - С. 17; Зайцев И.М. Арбитражное рассмотрение преддоговорных споров. - Саратов, 1973

8. Арбитражный процесс: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. - М.: Юридическая литература, 1996.

9. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Юристъ, 2002

10. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Юристъ, 2002.

11. Балюк І.А. Господарське процесуальне право: Навч._метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2002.

12. Викут М.А. Стороны - основные лица искового производства. - Саратов. 1968. - С. 6; Чечот Д.М. Участники гражданского процесса. - М., 1960

13. В.Щербина "Деякі питання виконання рішень господарського суду", "Вісник господарського судочинства", № І - 2002.

14. Господарське процесуальне право: Підручник / В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос (ст.), В.П. Нагребельний, Д.М. Лук'янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. - 2_ге вид., перероб. і доп. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. - 378 с.

15. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. - Х.: Консум, 2001. - Ч. ІІ.

16. Степанова Тетяна / Поняття учасника господарського процесу // Національний юридичний журнал:теорія і практика - УДК 346.9

17. Руденко М.В. Прокурор у господарському судочинстві: Навч. посібник. - К.: Ін Юре, 2003

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Поняття сторін в судовому господарському процесі, їх права та обов’язки. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, їх представники. Інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених громадянсько-процесуальним кодексом.

    реферат [28,9 K], добавлен 22.03.2014

  • Класифікація та загальна характеристика суб’єктів кримінального процесу. Особи, які ведуть кримінально-процесуальне провадження. Особи, які мають та відстоюють у кримінальному процесі свої інтереси. Учасники процесу, які відстоюють інтереси інших осіб.

    курсовая работа [48,0 K], добавлен 24.07.2009

  • Принцип диспозитивності цивільного судочинства у цивільному процесуальному законодавстві. Права та обов’язки позивача. Мета, підстави та форми участі у цивільному процесі. Класифікація суб’єктів в залежності від підстав участі у цивільному процесі.

    реферат [24,6 K], добавлен 29.03.2011

  • Учасники адміністративного процесу. Ознаки громадянина України як позивача у судовому процесі. Особливості процесуального статусу законних представників України. Норми України, які регулюють процесуальне представництво. Функції адміністративного права.

    реферат [33,0 K], добавлен 13.05.2011

  • Експерт, як учасник кримінального процесу, поняття «експерт» та його права і обов'язки. Експертне дослідження як процес пізнання, класифікація экспертиз, висновок експерта. Спеціаліст, як учасник кримінального процесу. Поняття "спеціаліст", його обов’язки

    реферат [45,2 K], добавлен 12.09.2007

  • Участь прокурора у судових процесах є необхідною для дотримання законності. Правові підстави представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді. Форми представництва прокурора у цивільному, адміністративному, господарському судочинстві.

    реферат [34,3 K], добавлен 24.02.2009

  • Цивільні процесуальні відносини. Захист своїх суб'єктивних прав. Поняття та види третіх осіб у цивільному процесі. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

    реферат [30,8 K], добавлен 14.12.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.