Удосконалення протипожежного захисту ВАТ "Старобільський елеватор" м. Старобільська Луганської області

Параметри оперативного стану та профілактичної роботи по попередженню надзвичайних ситуацій. Методика проведення перевірки об’єкту та експертиза проектних матеріалів. Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі, обґрунтування запропонованих рішень.

Рубрика Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 22.06.2011
Размер файла 218,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

1.1 Соціально-економічна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

1.2 Пожежно-технічна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

1.3 Пожежна небезпека зернохранилищ

Розділ 2. Аналіз основних параметрів оперативної обстановки та профілактичної роботи по попередженню надзвичайних ситуацій

2.1 Організація роботи та аналіз особового складу пожежно-технічної комісії ВАТ «Старобільський елеватор»

2.2 Організація роботи та аналіз особового складу добровільної пожежної дружини ВАТ «Старобільський елеватор»

2.3 Агітаційно-масова робота органів ДПН

Розділ 3. Методика проведення перевірки об'єкту

3.1 Аналіз адміністративно-правової діяльності ДПН

3.2 Застосування запобіжних заходів за виявленими фактами порушень правил пожежної безпеки органами ДПН

3.3 Аналіз кількості пожеж та збитків від них

3.4 Аналіз кількості загиблих та травмованих на пожежі

3.5 Аналіз основних причин виникнення пожеж

3.6 Аналіз місць виникнення пожеж

3.7 Аналіз стану з надзвичайних ситуацій

Розділ 4. Експертиза проектних матеріалів

4.1. Експертиза генерального плану

4.2 Експертиза будівельних конструкцій

4.3 Експертиза об'ємно-планувальних рішень

4.4 Експертиза шляхів евакуації

4.5 Експертиза протипожежного водопостачання

4.6 Експертиза відповідності ступеня вогнестійкості будинку

4.7 Розробка інженерних заходів щодо виявлення порушень

Розділ 5. Запропонування й обґрунтування заходів з удосконалення протипожежного захисту

5.1 Заходи щодо попередження виникнення пожеж

5.2 Запропоновані заходи щодо підвищення рівня пожежної безпеки

Розділ 6. Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі

6.1 Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі

6.2 Рекомендації НШ

6.3 Рекомендації НТ

6.4 Рекомендації РТП

Розділ 7. Економічне обґрунтування запропонованих рішень на ВАТ «Старобільський елеватор»

Розділ 8. Екологічна безпека об'єкта, охорона праці та безпека життєдіяльності

8.1 Забруднення навколишнього середовища під час пожежі або аварії

8.2 Безпека життєдіяльності людей, охорона праці та екологічний захист

8.3 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях та при проведенні робіт з ліквідації пожеж у силосах

Висновок

Список літератури

Вступ

За 12 місяців 2006 року в Луганській області загальна кількість пожеж у порівнянні з аналогічним періодом минулого року зменшилась з 3334 у 2005 році до 2849 у 2006 році, зниження складає 14,5%. Не допущено зростання показника загибелі людей на пожежах - 313 у 2006 році проти 333 у 2005 році (-6%). При загальному зниженні числа пожеж в окремих підрозділах допущений їх зріст, а саме в Новопсковському районі +29,4%, Ровеньках +14%, Брянка +7,5%, допущений ріст числа пожеж в 3 рази на Сєверодонецькому об'єднанні «Азот», охороняємому на договірних основах ЗДПО-1.

Проведена робота дозволила зменшити кількість пожеж на виробничих об'єктах на - 2%, торгівельних об'єктах -23,8%, побутового обслуговування населення -40%, об'єктах освіти та культури -20%, в житловому секторі -15,8%, на новобудовах в 2 рази.

Однак, на кінець 2006 року в області відзначається збільшення кількості пожеж в будівлях адміністративно-громадського призначення в 2 рази, на транспорті +19,7%. Водночас на 4,1% збільшилось кількість пожеж з причини порушення правил монтажу та використання електрообладнання.

Найбільше збільшення числа пожеж в адміністративно-громадських будинках спостерігається по місту Луганську і складає 9 у 2006 році проти 1 у 2005, більша кількість яких відбулося в Ленінському районі (3), Артемівському районі (3), Кам'янобродському районі (2). Також, значне збільшення числа пожеж на об'єктах даної категорії відзначається в Краснодонському районі (4 у 2006 у 2005 пожеж допущено не було).

При цьому, проведені заходи дозволили знизити кількість пожеж по основних причинах виникнення пожеж, несправності виробничого обладнання на -20%, порушення правил пожежної безпеки під час проведення електро-газозварювальних робот -25,6%, порушення правил монтажу та експлуатації газових приладів в 2 рази, необережне поводження з вогнем -22,9%, пустощі дітей з вогнем -30%, підпалів на -12,5%.

На 54,1% зросла сума матеріального збитку від пожеж (у 2005 році - 9618,7 проти 14819,5 у 2006 році).

Слід відзначити, що кількість пожеж за 12 місяців на 10 тис. населення і загибель на 100 тис. чоловік значно перевищують середній показник по Україні:

Пожеж на 10 тис. населення

Область 11,9

Україна 10,3

Загибель на 100 тис. чоловік

Область 13,1

Україна 8,6

По місцю виникнення пожежі розподілилися в такий спосіб:

Житловий сектор - 2456

Адміністративні будинки - 20

Об'єкти з масовим перебуванням людей - 37

Об'єкти торгівлі - 61

Виробничі - 49

Сільськогосподарські об'єкти - 15

Інші - 36

Найбільша кількість загибелі на 100 тис. населення відбулася в Перевальському районі (Сулім Р.О.) - (37,7), Троїцькому (Білодід Г.В.) - (33,8), Слов'яносербському (Дригін В.В.) - (32,4), Кіровську (Ремезюк В.М.) - (29,3), Ново псковському районі (Вакуленко В.М.) - (24,2), Кам'янобродському районі (Дубровський В.А.) - (20,7), Лисичанську (Загородній С.М.) - (20,4), Біловодському районі (Курас И.Ю.) - (18,9), Лутугинському районі (Великохатський Д.С.) - (18,3), Кремінському районі (Уразовський О.І.) - (16,8), Краснодонському районі (Антонов В.Ю.) - (16,8), Брянці (Іванченко В.С.) - (15,6).

Більш глибокий аналіз причин і умов, що сприяють загибелі людей свідчить про те, що найчастіше жертвами пожеж стають особи, що зловживають спиртними напоями, і на момент пожежі знаходились в нетверезому стані. З цієї причини за 12 місяців 2006 року загинуло 196 чоловік, що складає 62,6% від загальної кількості загиблих.

У містах і селищах міського типу в результаті пожеж загинуло 228 чоловік, що складає 72,8% від загальної кількості загиблих. У сільській місцевості внаслідок пожеж загинули 80 чоловік або 25,5%, від загального числа, за межами населених пунктів загинуло 5 чоловік або 1,6%.

Основною категорією загиблих є люди без визначеного роду занять - 124 або 39,6%, а також самотні похилого віку громадяни - 139 або 44,4%.

Найчастіше трагічні випадки відбувалися в житловому секторі - 290 (92,6%), з них у державному загинуло 48 чоловік (16,5%), і в приватних домоволодіннях 242 або (83,4 % ).

Гостро стоїть у 2006 році проблема групової загибелі людей на пожежах, що склала 32 випадки (2005 - 34 випадки), де загинуло 75 чоловік (2005- 72 чоловіка).

За годиною доби число загиблих розподілилося таким чином:

Ранок з 06-00 до 10-00 - 33 чи 10,5% від загальної кількості

День з 10-00 до 18-00 - 48 чи 15,3% -------«---------

Вечір з 18-00 до 22-00 - 53 чи 16,9% ------«---------

Ніч з 22-00 до 06-00 - 96 чи 30,7% ------«---------

За заявою громадян, повідомленням УМВСУ або довідок з лікарень - 83 чи 26,5% від загальної кількості.

Причини пожеж, що стали причиною загибелі людей розподілилися в такий спосіб:

Необережне поводження з вогнем - 204 (65,2% від загальної кількості)

Порушення правил експлуатації електроприладів - 68 (21,7%)

Несправність пічного опалення - 22 (7,1 %)

Інші - 14 (4,5%)

Вибух -2 (0,6%)

Несправність побутового, газового обладнання - 1 (0,3%)

Дитячі пустощі з вогнем - 1(0,3%)

Порушення технічного регламенту - 1(0,3%)

По місяцях року число загиблих розподілилося в такий спосіб:

Місяця

2006

2005

% від загальної кількості

+;- %

Січень

61

41

19,5

48,8

Лютий

36

46

11,5

-21,7

Березень

30

40

9,6

-25,0

4. Квітень

14

30

4,5

-53,3

5. Травень

12

11

3,8

9,1

6. Червень

5

9

1,6

-44,4

7. Липень

7

6

2,2

16,7

8. Август

14

11

4,5

27,3

9. Вересень

23

20

7,3

15,0

10. Жовтень

23

18

7,3

27,8

11. Листопад

47

45

15,0

4,4

12. Грудень

41

56

13,1

-26,8

Всього

313

333

-6

На підставі проведеного аналізу можна виділити наступні тенденції:

зростання кількості пожеж з загибеллю на них людей з причини порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (28,3%).

зростання кількості загиблих з настанням зимового періоду (листопад 15%, грудень 13%), в вечірній (16,9%)та нічний часи доби (30,7%).

Разом з цим, органами держпожнагляду області приймалися заходи для стабілізації обстановки з загибеллю людей на пожежах. Так за 12 місяців поточного року проведено 1632 спільних рейди зі службами соцзахисту та червоного хреста по перевірці місць проживання самотніх старих громадян, а також 790 рейдів з органами внутрішніх справ по перевірці неблагополучних родин і кубел. У ході проведення рейдів перевірено 9887 місць проживання самотніх громадянина та 1892 неблагополучні родини і 912 кубел. За результатами рейдів спрямовано 532 інформації у відділи соцзахисту, 452 у Червоний хрест і 185 в ОВС.

Проведена робота дала свої позитивні результати й у більшості підрозділів обстановка з загибеллю людей на пожежах стабілізувалася і не перевищує показників минулого року.

На сьогодення місто Старобільськ Луганської області має значимий промисловий потенціал та особливо значний потенціал в переробній промисловості. Завод замінника незбираного молока, відновлюється плодоконсервний завод, завод продовольчих товарів, комбікормовий завод, елеватор, хлібокомбінат в змозі переробляти значні обсяги сільськогосподарської продукції та виробляти багато найменувань високоякісних продовольчих товарів. Нові економічні умови сприяють появі багатьох невеликих млинів, молокозаводів, крупорушок. Старобільщина залишається значним районом по виробництву зерна, м'яса, молока.

Безперечно, так як темою дипломного проекту є «Удосконалення протипожежного захисту ВАТ "Старобільський елеватор" м. Старобільська Луганської області» та виходячи з вище сказаного ця тема особлива, важлива та актуальна. Адже боротьба з причинами виникнення пожеж та надзвичайних ситуацій на об'єктах сільського господарства - це актуальна проблема. Велику вибухопожежонебезпеку являють собою технологічні процеси, що пов'язані з прийомом та переробкою, зберіганням горючих речовин.

Щоб повністю, всебічно, проаналізувати стан об'єкту потрібно вирішити такі завдання як, по-перше, проаналізувати соціально-технічну та пожежно-технічну характеристики ВАТ «Старобільський елеватор», зокрема, проаналізувати технологічну небезпеку об'єкту.

По-друге вивчити та висвітити основні показники оперативної обстановки та пожежно-профілактичної роботи на об'єкті.

По-третє розрахувати необхідну кількість сил та засобів для ліквідації умовної пожежі. Скласти оперативний план для визначення кількості підрозділі, особливого складу, пожежної техніки, вирішального напрямку, завдання особовому складу караулу, взаємодії з персоналом об'єкту.

По-четверте потрібно визначити організаційно-технічні заходи щодо підвищення рівня пожежної безпеки на об'єкті.

По-п'яте виконати графічну частину роботи яка повинна відображати суть усіх аспектів, що розглядались під час розробки дипломного проекту.

Розділ 1. Загальна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

1.1 Соціально-економічна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

Відкрите акціонерне товариство «Старобільський елеватор» (виробничі ділянки №1, №2, №3) розташований у північно-східній частині м. Старобільська Луганської області, по вул. 1 Травня, 4. Засноване у 1959 році. ВАТ займає територію 18-ть га. Уздовж східної сторони ділянки №1, №2 проходить Луганська залізниця міжнародного значення. Рік введення в експлуатацію елеватору 1972.

ВАТ «Старобільський елеватор» складається з 3-х основних виробничих ділянок: ділянки №1, №2 - елеватор; ділянка №3 - потокова лінія; ділянка №4 - хлібоприймальний пункт.

Елеваторний комплекс складається з таких структурних підрозділів як, пристрою для прийому зерна з автомобільного й залізничного транспорту, робочого будинку (вежі), трьох силових корпусів для зберігання зерна, двох сушарок, семи складів для зберігання зерна, двох складів ГСМ, адміністративного корпусу, будинку лабораторії, ремонтних майстерень автогаражів й інших допоміжних приміщень забезпечуючих технологічний процес.

Робочий будинок найбільш висока частина елеватора - 45 м висоти. У ньому зосереджене основне обладнання: вертикальні ковшові зернопід'ємники - норії, сепаратори для очищення зерні, автоматичні ваги для зважування зерна, аспераціоне обладнання для відсосу пилу з тих місць де вона інтенсивно виділяється зерновою масою.

Безперечно, так як в Старобільському районі налічується близько 15 сільськогосподарських підприємств то велика численність населення зайнята в сільському господарстві. Винятком з цієї закономірності не є і елеватор, адже це одне з найбільших підприємств м. Старобільська, там працює 180 чоловік. Важко переоцінити значення цього підприємства для Старобільського району. По-перше величезна кількість зерна яка повинна бути добре збереженою, по-друге величезні кошти які обертаються при роботі елеватора адже для зберігання зерна потрібно сплачувати певний відсоток, по-третє це сотні робочих місць які можуть постраждати у разі аварії, пожежі, іншого.

Площа будівель елеватора - 2000 м. кв. (загальна), площа відсіків 660 м. кв. Загальна ємність завантаження - 33 тис. тонн зерна, прийомна здатність 1500 тонн у добу. Робота здійснюється в три зміни.

Вагове господарство заготівельної дільниці складається з залізничних, автомобільних, бункерних вагів. Вантажопідйомністю відповідно 30, 150 та 2000 тонн.

В заготівельному елеваторі знаходяться 68 вентиляторів, в складському господарстві - 14.

Виробничо-технічна лабораторія елеватору займає загальну площу 173 м2, штат лабораторії - 7 працівників. Великий автотранспортний парк підприємства: вантажівка, причепи, автобуси, трактори, легкові та ін. автомобілі.

На території ділянки №3 розташовано 9 зерноскладів (максимальне завантаження складів: 1 на 5 тис. тонн зерна, 8 на 3,5 тис. тонн зерна), дві стаціонарні зерносушарки, один склад ГСМ.

1.2 Пожежно-технічна характеристика ВАТ «Старобільський елеватор»

Будівля елеватора складається з трьох основних частин: підсилосне приміщення, приміщення силосу й надсилосне приміщення. Розміри в плані 100 х 20 м. Всі конструкції будівлі виконані зі збірних залізобетонних плит, внутрішня сходова клітка, що веде в надсилосне приміщення, виконана з металоконструкцій. Будинок обладнаний вантажним ліфтом для підйому в надсилосне приміщення, освітлення електричне, опалення - центральне водяне. Покрівля виконана з легкоскидних конструкцій покритих зверху руберойдом по бітуму.

Підсилосне приміщення розбите на три відсіки перегородками в яких є переходи. Через всі приміщення проходять два стрічкових транспортери. У кожному відсіку є дверний проріз ведучий назовні.

Вхід у надсилосне приміщення здійснюється через внутрішню, металеву сходову клітку, другий вхід розташований з південної сторони будівлі елеватора через зовнішні пожежні сходи. Тут проходять голівки норій і два стрічкових транспортери.

При необхідності силову й освітлювальну електромережу відключає від електроживлення черговий енергетик у розподільних щитків або електротрансформаторі.

Приміщення будівлі елеватора обладнані автоматичними установками пожежної сигналізації. Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється за допомогою установки 4-х пожежних кранів обладнаних напівгайками типу «Богданова» діаметром 51 мм. Пожежні крани розташовані: 1 у підсилосному приміщенні у вантажного ліфта, 3 у надсилосному з обох сторони сходової клітки, 1 на площадці, де розміщені голівки норій. За допомогою насосів-підвищувачів створюється необхідний тиск. Будівля елеватора обладнана блискавкозахистом, електроустаткування застосовується в пило-вологонепроникному виконанні.

Для шляхів евакуації можливо використовувати входи та виходи, крокові драбини, а також 5 зовнішніх пожежних драбин, що розміщені по периметру елеватора.

Пожежна безпека зернохранилищ характеризується наявністю великої кількості горючих матеріалів, різних механізмів, робота яких здійснюється від електромережі, та можливістю швидкого розповсюдження пожежі.

Горючим завантаженням в зерноскладах є зерно в великій кількості, зерновий пил, горючі конструкції будівель, транспортні стрічки та інше.

Найбільшу небезпеку являють собою зерновий пил що виділяється в великих розмірах при очистці, транспортирові, загрузці та вигрузці зерна.

Зерновий пил - легкогорючий матеріал. В звішеному стані вибухонебезпечна. Нижня межа вибуху пилу зерна елеваторів багато в чому залежить від обладнання, в якому зберігаються.

Так, для зразків пшеничного пилу, СНМВ = 12,6 - 30,2, максимальний тиск вибуху для пшеничного елеватора, вибуху пилу 0,735 мПа, мінімальна енергія запалювання 50 мДж.

Таким чином основними факторами, що обумовлюють вірогідність розвитку та розповсюдженню пилового вибуху, локальних та одиночних вибухів в серію вибухів являються:

підвищена запиленість виробничих та допоміжних приміщень;

наявність зв'язку між окремими технологічними апаратами;

наявність дисперсного продукту чи пилу в магістралях та комунікаціях.

Склади зерна, елеватори, за вибухопожежонебезпекою відносяться до категорії В. Разом з цим необхідно мати на увазі і те, що вибухи зернових елеваторів інколи виникають і супроводжуються пожежами, руйнуваннями. Для зниження рівня шкідників зерна в зерноскладах застосовують такі легкозаймисті речовини як сірководень, дихлоретан.

Зерносклади, як правило, розміщені в роздільних будівлях, розподілених на секції протипожежними стінами. Двірні отвори в протипожежних стінах будівель зерноскладів захищені протипожежними дверима, а ворота зерноскладів відчиняються назовні і не захаращуються.

Висота насипу зерна в складах біля стін досягає 2 м, в середній частині складу - до 5 м, відстань від верху насипу до згораємих конструкцій, електропроводки - 1 м. Ворота в зерносклади встановлені через кожні 18 м по фронту будівлі.

Зберігання в зерноскладах разом з зерном якихось інших пожежонебезпечних матеріалів, робота несправних механізмів, залишення без нагляду працюючі механізми не дозволяється.

Зерносклади без природного освітлення.

Підлога зерноскладу виготовлена асфальтобетонною. Виконується дезінсекція приміщень.

Нормальну експлуатацію приміщень дозволяють тільки після провітрювання (відкриванням дверей, вікон, шахт, сушилок для провітрювання). Несучі конструкції над силосних транспортних галерей виконують негорючими.

Відходи та пил з циклонів транспортерів в спеціальні склади відходів, що розміщені на відстані 50 м від будівлі елеватору. Вентиляційна система та повітропровід виготовляється з негорючих матеріалів. Вентилятори розміщені в виробничих приміщеннях елеватора.

Будівлі зерноскладів 3-й ступеня вогнестійкості, розмірами 60х20х7 м. (одноповерхові), стіни кам'яні, крівля виконана шифером по дерев'яному решетуванню, освітлення електричне. Будівлі складів обладнані пристроєм захисту від прямих влучень грозових розрядів а також від вторинних їхніх проявів. Горючі конструкції складських приміщень дороблені вогнезахисним складом (антипіреном). Максимальне завантаження складу - 3,5 тис. тонн зерна.

Біля кожного зерноскладу встановлені пожежні щити які укомплектовані первинними засобами пожежогасіння. Електрична мережа в складських приміщеннях виконана в сталевих трубах, а також на ізоляторах у розбіг, світильники виконані в пило-вологонепроникному виконанні. Крім вимикачів для окремих ділянок мережі передбачені рубильники для загального відключення напруги. Ці рубильники із запобіжним захистом встановлені зовні на вогнестійких стінах складів.

Зерносушилка - пристрій, дія якого пов'язана із згоранням палева, виділенням іскор та нагрітих продуктів горіння. Тому споруди для розміщення сушили не повинні бути нижче 2 ступеня вогнестійкості.

Окрім запалення зерна в шахті пожежа може виникнути від запалення палива, від іскор, що вилітають з димової труби сушили, від сильного тертя ковшів норії, від загорання електродвигунів транспортерів та вентиляторів. Безпечна робота зерносушилок залежить в основному від правильності обладнання та експлуатації печей.

З метою забезпечення протипожежного захисту необхідно виконувати суворий контроль за температурою теплоносія та виключення попадання перегрітого теплоносія в шахту. Температура теплоносія приймається 70-1100С. Вона залежить від виду зерна, початкової вологості та конструкції зерносушилки. Саме зерно нагрівається відповідно до 40 та 550С.

Шахту сушилки необхідно повністю заповнювати зерном, залишки зерна з бункеру повертаються в засипний ківш.

Дерев'яні конструкції сушилки необхідно обробити вогнезахисною пропиткою.

Охолодження зерна виконується продувкою його холодним повітрям 20 хвилин.

Сушилки під час роботи повинні знаходитися постійно під наглядом. Обслуговування зерносушилок доручається кваліфікованим працівникам.

На території ділянок №1, №2 встановлені дві стаціонарні зерносушарки типу ДСП-32 (пропускна здатність - 32 т/година). Зерносушарки розташовані в цегельних вежах і працюють на рідкому паливі. Для розпалення рідкого палива використається електрозаплювання. Вся система паливоподача (паливопроводи, засувки, манометри, термометри, клапани-отсікачі й інші пристрої) герметичного виконання, з автоматичним відключенням подачі палива при виникненні аварійної ситуації (загасання факела, підвищення температури, падіння тиску повітря перед форсункою). Під час роботи сушарки через кожні друга година перевіряється температура зерна шляхом відбору проб. При нагріванні зерна вище граничних значень, щоб уникнути його самозаймання, знижують температуру теплоносія. Щодоби сушильні агрегати очищаються від пилу й залишків зерна, перевіряється справність тертьових кутів і механізмів.

На території ВАТ " Старобільський елеватор" розміщені два склади паливно-мастильних матеріалів, які являють собою значну пожежонебезпеку.

Ці склади відкриті, мають за периметром обвалування, перешкоджає розтіканню рідини у разі аварії. Склад захищений блискавкозахистом, заземлюючим пристроєм, ємності пофарбовані білою фарбою для запобігання дії сонячного проміння, на кожному резервуарі є технологічна карта. Відсутній прямий телефонний зв'язок з ДПД підприємства. На відстані 20 м від складу знаходиться пожежне водоймище місткістю 150 м3, що у разі пожежі забезпечить необхідний запас води для гасіння.

Найближчі вододжерела розташовані:

на території овочевої бази ПВ місткістю 100 м.куб.;

на території залізничного селища ПГ-3 ДО 150.

Для попередження й гасіння пожежі на території ВАТ « Старобільський елеватор» ділянок №1, №2 й №3 створена постійно діюча добровільна пожежна дружина в складі 23 чоловік, що несе цілодобове чергування при пожежному депо на АЦ-40 (130) 63-Б.

На ВАТ «Старобільський елеватор» працює людей: удень 172 чоловік; уночі 6 чоловік ВОХР.

Протипожежне водопостачання території ділянки №3 здійснюється за допомогою 2 пожежних водойм місткістю по 150 м.куб.

У нічний час на території ділянки №3 охорону несуть - 2 чоловік (ВОХР).

Зовнішнє протипожежне водопостачання здійснюється від чотирьох пожежних водойм місткістю 50, 150, 150, 125 метрів кубічних, розташованих від будівлі елеватора на відстанях 100, 130, 70, 120 м відповідно. Між старим будинком елеватора й складським приміщенням №2 є пожежний гідрант з установленою колонкою. Відстань від пожежного гідранта до будівлі «нового» елеватора 60 м.

Внутрішнє протипожежне водопостачання - у будівлі елеватора встановлено 4 пожежних крана з напівгайками типу "Богданова" діаметром 51 мм. Пожежні крани розташовані: 1 у подсилосному приміщенні біля вантажного ліфта, 3 у надсилосному з обох сторін сходової клітки, один на площадці, де розміщені головки норій. Насоси-повишувачі створюють необхідний тиск.

Найближчі джерела води розташовані:

- на території овочевої бази ПВ ємністю 100м.куб.

- на території залізничного селища ПГ-3 К Д-150мм.

1.3 Пожежна небезпека зернохранилищ

Пожежна небезпека зернохранилищ характеризується наявністю великої кількості горючих матеріалів, різних механізмів, робота яких здійснюється від електромережі, та можливістю швидкого розповсюдження пожежі.

Дуже часто процеси самонагрівання є джерелом виникнення пожеж та вибухів. Під самонагріванням розуміють самовільне підвищення температури рослинної маси в результаті протікання в ній біохімічних процесів. Вході самонагрівання змінюється білковий ліпідний та вуглеводний состави сировини. Суттєво погіршуються його харчові та фуражні якості, знижуються, а іноді, повністю губиться схожість насіння.

Процес самонагрівання змінюється, як правило, починається в деякій частині масиву продукту, що зберігається. В ній створюються сприятливі для життєдіяльності мікроорганізмів, комах та кліщів виникає локалізований осередок. На протязі деякого проміжку часу він розвивається, збільшує свої розміри та поступово охоплює все більшу частину насипу. При наявності сприятливих умов процес самонагрівання переходить в біологічне самоспалахування. Біологічним називають самоспалахування в результаті самонагрівання, що виникло під дією життєдіяльності мікроорганізмів в масиві речовини. К біологічному самоспалахуванню схильні багато рослинних матеріалів, одним з яких є зерно. Особливо легко самозаймаються недосушені матеріали.

Як відмічалося раніше, біологічному самоспалахуванню передує самонагрівання. Воно характеризується відносно плавною зміною параметрів та протікає протягом тривалого проміжку часу. Самоспалахуванню характерна висока динамічність фізичних і хімічних процесів.

Причиною початку локального самонагрівання сировини може бути зволоження любої частини масиву зерна, виникнення зон з підвищеним складом домішок, накопиченням мікроорганізмів, комах та кліщів.

В ході самонагрівання, викликаного диханням рослинної сировини, термічною активністю мікроорганізмів та грибків, може бути досягнута температура порядку 70 0С. При цьому мікроорганізми гинуть, але процес підвищення температури може продовжуватися. Деякі органічні сполуки обвуглюються при температурі 70 0С. Пористий вугіль, що утворився може адсорбувати пари та гази. Процес адсорбції супроводжується виділенням тепла і у випадку малої теплопровідності вугілля нагрівається до початку процесу окислення. В результаті цього температура рослинних матеріалів підвищується і досягає 200 0С. При 200 0С починає розкладатися клітковина, що входить до складу рослинних матеріалів, що веде до обвуглювання та подальшій інтенсифікації окислення. В процесі піролізу починається виділення горючих газів: окису вуглецю, метану, водню та ін. Розпочинається процес самоспалахування. Мікроосередки горіння зливаються і складають фронт. Підвищується температура, з`являється дим та їдкі гази - основні ознаки горіння.

Особливістю горіння масиву зерна є те, що осередок, який виникає ізольований шаром продукту, має низьку теплопровідність. Саме це і ускладнює виявлення місця дислокації та розмірів термоджерела.

Фізіологічною основою процесу самонагрівання є належність зерна до складної біологічної системи. Біосистема характеризується диханням усіх живих компонентів, ферментативної активності клітин, яка інтенсифікується при підвищенні вологості рослинної сировини.

Біологічне окислення в клітинах рослин частіше проходить шляхом дегідрогенізації. Перенос електрону водню від окислювача до акцептору здійснюється різними окислювальними ферментами. В залежності від кінцевого акцептору водню окислення може бути аеробним та анаеробним.

При аеробному процесі окислення рослинної сировини здійснюється киснем повітря із утворенням в якості кінцевих продуктів води та діоксиду вуглеводню:

С6Н12О6 + 6О2 = 6СО2 +6Н2О + 2,8 кДж (1.1)

При аеробному процесі дихання окислення проходить без розходу кисню повітря, а кінцевим акцептором водню служать органічні та неорганічні з`єднання. Для цього процесу характерне значна затримка гідролітичного розпаду ліпідних фракцій, виникає не тільки спиртове але й молочнокисле бродіння:

С6Н12О6 = 2 С2Н5ОН + 2СО2 + 0,1 кДж; (1.2)

С6Н12О6 = 2 СН3СНОНСООН + 0,75 кДж; (1.3)

але і масляно - кисле, з перетворенням глюкози в масляну кислоту, водень та диоксид вуглецю:

С6Н12О6 = С3Н7СООН + 2СО2 +2Н2 +0,063 кДж. (1.4)

Масив зерна можливо уявити як батарею паливних елементів, що об`єднані в короткозамкнену систему, де протікають наступні реакції:

на катоді: Ѕ О2 + Н2О + 2е --- 2 ОН-- (1.5)

Н2 + Ѕ О2 --- Н2О; (1.6)

на аноді: Н2 + 2 ОН --- 2Н2О + 2е (1.7)

Тепловий ефект цієї реакції за нормальних умов Q = 273,3 кДж/моль, що може бути достатнім для теплового самозаймання зернопродуктів.

З цього можна зробити висновок, що для попередження самонагрівання зерна слід уникати підвищену вологість продукту та виключати температур, при яких воно найбільше окислюється. Тобто, процес зберігання зерна вимагає постійного процесу підтримання його в сухому стані та запобіганню нагріву сировини. Через це елеватори уявляють собою складний технологічні комплекси, на яких контролюється температура зерна, а воно за допомогою норій та транспортерів постійно рухається.

На ВАТ «Старобільський елеватор» для сушки зерна використовують зерносушарня СЗС-8. Це сушарня безперервної дії з однобічною подачею теплоносія, яким є суміш топочних газів з повітрям. Сушарня складається із топки, 2 паралельно працюючих шах, 2 вентиляторів, 4 норій. Принцип роботи зерносушарні заснований на переносі тепла димовими газами із топки в шахту, яка наповнена зерном. Швидкість руху зерна регулюється випускним механізмом, що закриває низ шахти.

В цих конструкціях сушарок швидкість агенту сушки крізь шар зерна складає 0.1- 0.5 м/с; товщина шару зерна в сушарках від 60 до 300 мм.

Пожежна небезпека зерносушарня характеризується горючістю зерна, деяких елементів сушарня та споруди, в якій вона розташована, а також наявністю горючого палива та подачею нагрітих продуктів горіння в масу зерна.

Пожежна небезпека зерна залежить від того, наскільки воно очищене від сорних домішок. Сорні домішки в порівнянні з чистим зерном мають більш низьку температуру самоспалахування зерна 350 - 400оС, а домішок соломи 310 оС.

Сорні домішки спалахують від незначної іскри, а при довготривалому підігріві до температури 140-160оС обвуглюються. Зерно необхідно ретельно очищувати перед сушінням.

В сушарній камері зерно може займатися внаслідок наступних причин:

1) потрапляння в шахту іскри при відсутності чи несправності іскровловлюючих та іскрогасячих пристроїв, а також при невірному запуску сушарні.

В перерві 20-30 хв. горіння, коли паливо ще не розпалилося, а паливник не розжарився, проходить неповне горіння із інтенсивним викидом іскор. Якщо подібні продукти горіння направити для сушіння зерна, то іскровловлюючі пристрої пропустять частину іскор до шахти;

2) подачі в шахту перегрітого теплоносія чи димових газів, не розбавлених холодним повітрям.

При температурі 270-300оС проходить інтенсивний процес обвуглення зерна, а при температурі 350-400оС - самоспалахування.

Топочні гази на виході із топки нагріті до температури 600-800оС. В цьому випадку може виникнути не тільки самоспалахування зерна, але й самоспалахування зернового пилу. Зерновий пил осідає на нерівностях стінок шахти, в місцях з`єднання коробів із стінками, на жалюзійних коробах. Температура самонагрівання зернового пилу 140-160 оС.

Перегрів теплоносія виникає при інтенсифікації режиму горіння палива, недостатньому відкриванні засувок холодного повітрекамери змішування та відсутності температурного контролю теплоносія;

3) порушення та припинення подачі зерна в бункер, а також зменшення швидкості вертикального просування зерна в шахті чи повної його зупинки.

Металева шахта, що не повністю завантажена зерном, швидше прогрівається у верхній частині, де відсутнє зерно, тому що тут тепло не витрачається на його прогрів та випаровування вологи. Як наслідок, солом`яні домішки та зерновий пил можуть самоспалахувати.

Несправність чи невірне регулювання випускного механізму затримують зерно в шахті, від чого також виникає його перегрів. Затримці зерна в шахті сприяє неякісна очистка його від сору та домішок.

Крім загоряння зерна в шахті пожежа на зерносушарці може виникнути від загоряння палива, іскор, що вилітають із димоходу сушарні, від тертя ковшів норій об їх корпуса, від загоряння електродвигунів транспортерів та вентиляторів. Безпека роботи зерносушарок залежить в основному від вірної експлуатації топок, очистки зерна від домішок, справності механізмів та електрообладнання.

Найкрупніше із зерносховищ - елеватор. В елеваторі зерно засипають у вежі, які називаються силосами. Силосні корпуси складаються з окремих силосів круглої, квадратної або іншої форми. Їх завантажують через верхні люки за допомогою стрічкових транспортерів, розташованих у над силосній галереї, яка з`єднається з робочою вежею. Розвантаження силосів здійснюється через випускні отвори, розташовані у днищі кожного силосу та обладнані засувною арматурою. Зерно із силосів самопливом надходить на стрічні транспортери, що розташовані, в під силосному приміщенні, та подається у нижні головки робочої башти, а потім безпосередньо на відвантаження або на зернопереробне підприємство.

На елеваторі поряд зі зберіганням зерна проводить його зважування, очистку, сортування, сушку, вентиляцію, вертикальне та горизонтальне пересування.

Для виконання перелічених робіт в комплекс елеватора входить робоча вежа, в якій розміщені норії, самопливні труби, ваги, сепаратори, аспіраційні системи, шахтні сушарні, пасажирський ліфт. До складу елеватора також відносяться споруди та пристрої для прийому та вигрузки зерна, цехи та склади відходів та пилу.

Горизонтальне переміщення зерна проводиться за допомогою стрічкових транспортерів, що встановлені в нижній та верхній робочій галереї.

Зерносклад хлібоприймального пункту являє собою безгорищну споруду великої площі із декількома воротами. Внутрішній об`єм споруд зерноскладів конструктивно не ділиться, за виключенням випадків, при яких необхідне будування протипожежних стін.

На зерноскладах операції по зберіганню та переробці зерна виконуються за допомогою багатьох механізмів: пересувних зерносушарок, сушарно-очисних веж, зернопультів, самотасок, механічних лопат, стрічкових транспортерів.

Відомо чотири способи зберігання зерна на складах: напільний, розсипом, напільний в тарі, в закромах. В мішках перевозять та зберігають лише селекційне зерно, муку та крупу. Для зберігання сім'яного зерна олійних культур, бобів, кукурудзи в початках будують спеціальні сховища. На Старобільському елеваторі зерно зберігають в закромах.

На елеваторі вибухонебезпечні концентрації пилу можуть бути лише місцевими, так як нижня концентраційна межа поширення полум`я зернового пилу - 40-50 г/м3 і не може досягати по всьому об`єму приміщення. Виходячи з цього елеватори, склади зерна по пожежній небезпеці відносяться до категорії В, а цехи та склади відходів та пилу - до категорії Б.

Основним спалимим навантаженням є зерно, зерновий пил, транспортні стрічки та спалимі елементи обладнання і окремі конструкції будинків. Зерно за нормальних умов займається та горить погано. Вогонь масою зерна розповсюджується повільно і тільки тоді, коли у ньому є залишки соломи. Швидкість горіння зерна у потоці повітря під час роботи технологічного обладнання значно зростає.

У середині будинку елеватора на поверхні конструкцій накопичується велика кількість зернового пилу, який створює велику пожежну небезпеку. Зерновий пил - легкозаймистий матеріал. Пил, що осів (аерогель) займається легко, але горить повільно і тільки на поверхні. Розпушений пил може утворювати з повітрям вибухові суміші.

Практика свідчить, що під час нормальної роботи цих підприємств у силосах для зерна та у середині норій, систем вентиляції та в інших апаратах і комунікаціях пил знаходиться у межах вибухових концентрацій. Температура займання пилу - 600-800оС, а температура самозаймання - 250-300оС.

На елеваторі можливе швидке розповсюдження вогню вентиляційними, аспераційними системами транспортування зерна через прорізи у перекриттях та стінах, а також спалимим обладнанням (норіями, потоками повітря) в одному місці та переміщенні на інше обладнання або інші поверхи будинків.

Розділ 2. Аналіз основних параметрів оперативної обстановки та профілактичної роботи по попередженню надзвичайних ситуацій

2.1 Організація роботи та аналіз особового складу пожежно-технічної комісії ВАТ «Старобільський елеватор»

Пожежно-технічні комісії проводять свою роботу відповідно «Типового положення про пожежно-технічну комісію», затвердженого Наказом МНС України 11.02.2004 р. № 70, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 р. за № 222/8821. На підставі цього Типового положення розробляється Положення про пожежно-технічну комісію підприємства, яке затверджується його керівником та погоджується з керівником місцевого органу ДПН.

Пожежно-технічні комісії (ПТК) створюються відповідно до ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993 р. на підприємствах (у тому числі сільськогосподарських), в установах та організаціях незалежно від форм власності з кількістю працюючих 50 і більше осіб, а на об'єктах підвищеної небезпеки незалежно від кількості працюючих.

Метою створення ПТК є залучення інженерно-технічних працівників, службовців тощо до активної участі у роботі щодо попередження пожеж, і посилення протипожежного захисту підприємств.

ПТК створюється за рішенням трудового колективу підприємства. На підставі цього рішення наказом керівника підприємства встановлюється персональний склад ПТК та порядок її роботи.

До складу ПТК включаються інженерно-технічні працівники, діяльність яких пов'язана з організацією та проведенням технологічних процесів, експлуатацією та обслуговуванням електроустановок, систем водопостачання, зв'язку, виробничої автоматики, автоматичного протипожежного захисту тощо, а також керівники штатних або добровільних протипожежних формувань і фахівці з пожежної безпеки підприємства, уповноважені трудовим колективом з питань охорони праці, представники профспілок.

Голова ПТК, заступник голови та секретар ПТК обираються на її засіданні. На посаду голови ПТК обирається головний інженер або один із заступників керівника підприємства, установи та організації, а на посаду секретаря - фахівець підприємства з питань пожежної безпеки.

ПТК здійснює свою діяльність на підставі планів, що розробляються на квартал або півріччя і затверджуються головою ПТК.

ПТК проводить засідання щокварталу. Рішення ПТК оформлюються протоколами і впроваджуються у життя наказами керівника.

Заходи, намічені за результатами перевірок протипожежного стану приміщень та споруд підприємства, оформлюються актом, який затверджується керівником підприємства. Копія акта направляється до територіального органу ДПН.

ПТК не має права скасовувати або заміняти іншими заходами ті, які були запропоновані приписами органів державного пожежного нагляду (за наявності) та затверджені керівником підприємства. У разі, коли, на думку комісії, виникає необхідність часткової заміни або повного скасування цих заходів, вона подає свої пропозиції керівникові підприємства, який узгоджує їх з органами державного пожежного нагляду. У випадку невиконання заходів, голова ПТК повинен надавати (письмово) пропозиції керівнику щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності.

Комісія щороку звітує про проведену нею роботу на загальних зборах (конференціях) трудового колективу. Цей звіт може проводитися спільно з комісією з питань охорони праці.

У разі залучення до протипожежних обстежень та перевірок, проведення навчання або інших протипожежних заходів члени ПТК звільняються від основної роботи зі збереженням за ними середньомісячного заробітку.

ПТК повинна підтримувати постійні зв'язки з органами державного пожежного нагляду, профспілковими організаціями, комісією та службою з питань охорони праці.

Основними завданнями ПТК є: сприяння адміністрації підприємства у проведенні пожежно-профілактичної роботи та здійсненні контролю за дотриманням вимог стандартів, норм, правил, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, а також приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; брати участь при прийнятті рішень щодо комплексних заходів для забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки, техніки та позитивного досвіду в протипожежному захисті підприємства і використання коштів на їх реалізацію, а також включення питань з пожежної безпеки до колективного договору (угоди); підготовка на підставі аналізу стану пожежної безпеки пропозицій (рекомендацій) адміністрації підприємства (органу самоврядування трудового колективу) щодо удосконалення протипожежного захисту; проведення серед працівників підприємства масової роз'яснювальної роботи та пропаганди заходів щодо забезпечення пожежної і техногенної безпеки. Проведення занять з евакуації робітників та службовців під час пожежі або надзвичайної ситуації; спільно з працівниками ДПН члени комісії беруть участь у роботі з перевірки новобудов, об'єктів і приміщень, де проводиться реконструкція або технічне переоснащення з метою виявлення порушень пожежної і техногенної безпеки.

Пожежно-технічна комісія з метою виконання покладених на неї завдань здійснює свою роботу у таких напрямах:

щокварталу проводить протипожежне обстеження усіх виробничих будівель, споруд, складів, лабораторій та інших приміщень підприємства з метою виявлення недоліків у технологічних процесах, роботі агрегатів, установок, в електрогосподарстві, опалювальних системах, у вентиляції, несправностей у системах протипожежного захисту, водопостачання, зв'язку, порушень в утриманні та використанні пожежної техніки, обладнання та інвентарю з оформленням акта;

під час обстеження перевіряє дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, виконання приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

за результатами перевірок визначає шляхи, способи та терміни усунення виявлених порушень і несправностей.

ПТК має право вносити пропозиції щодо протипожежного стану підприємства на обговорення адміністрації підприємства, виробничих нарад, зборів трудового колективу та громадських організацій. Пропонує проект заходів з усунення наявних недоліків. Бере участь у розробці з адміністрацією підприємства положень, правил, інструкцій, інших локальних нормативних актів з питань пожежної і техногенної безпеки, що діють у межах підприємства і є обов'язковими до виконання, та у здійсненні контролю за їх додержанням. Надає допомогу адміністрації підприємства в організації навчання працівників правилам пожежної безпеки та діям на випадок пожежі, а також у пропаганді протипожежних заходів (шляхом організації відповідних оглядів, конкурсів, семінарів, навчань, лекцій тощо). Подає пропозиції щодо розроблення адміністрацією комплексних заходів забезпечення пожежної безпеки на підприємстві та про обов'язкове включення цих питань у колективні договори (угоди). Бере участь у службовому розслідуванні причин пожеж та розробці необхідних заходів щодо запобігання їм. Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних пожежобезпечних технологій, сучасних автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж, використанню для їх попередження виробничої автоматики. Готує пропозиції щодо проведення раціоналізаторської і винахідницької роботи, спрямованої на посилення протипожежного і техногенного захисту підприємства. Щокварталу перевіряє боєздатність добровільної пожежної дружини, здійснює контроль за справністю та цільовим використанням пожежної техніки та пожежно-технічного озброєння. Керівник підприємства може доручати ПТК проведення інших заходів, пов'язаних із забезпеченням пожежної і техногенної безпеки підприємства.

2.2 Організація роботи та аналіз особового складу добровільної пожежної дружини ВАТ «Старобільський елеватор»

Добровільні пожежні дружини створюються відповідно до ст. 28 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 р. на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та наявності підрозділів державної чи відомчої пожежної охорони з кількістю працюючих від 25 осіб і більше, а на об'єктах підвищеної небезпеки - незалежно від кількості працюючих.

Добровільна пожежна дружина (ДПД) створюється з метою здійснення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння, здійснення громадського контролю за додержанням установлених законодавством вимог пожежної безпеки, сприяння і надання допомоги пожежно-рятувальним підрозділам, проведення роз'яснювальної роботи серед працівників підприємства.

У разі потреби в цехах, на складах та в інших структурних підрозділах підприємства можуть створюватися відділення ДПД (бойова обслуга) відповідно до кількості робочих змін. Бойова обслуга утворюється також за наявності пожежної техніки (автомобілів, мотопомп).

На підприємствах, де є виїзна пожежна техніка (пожежні автомобілі або причіпні мотопомпи з відповідними засобами для їх транспортування), з числа членів ДПД організовуються добровільні пожежні команди (ДПК), які забезпечують цілодобове чергування бойової обслуги.

Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, причіпні мотопомпи, що знаходяться на озброєнні ДПК) має утримуватись в опалювальних (у зимовий період) пожежних депо або спеціально призначених гаражах, приміщеннях (боксах), котрі повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов праці.

Пересувна пожежна техніка має бути справною, мати повний комплект пожежно-технічного озброєння, заправлена пально-мастильними матеріалами, вогнегасними речовинами.

Добровільні пожежні команди залучаються для ліквідації пожеж або інших надзвичайних ситуацій за межами підприємства згідно з планом залучення сил і засобів та інструкції взаємодії між підприємством і підрозділами МНС.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993р., підприємства, які мають або утримують ДПК з виїзною пожежною технікою, частково звільняються від сплати податків на прибуток (50 відсотків коштів, що витрачаються на утримання команд).

Створення ДПД (ДПК) та організація їх діяльності покладається на власників підприємств або уповноважені ними органи.

Добровільна пожежна дружина (команда) створюється на добровільних засадах з числа працівників підприємства, які досягли 18 років та здатні за своїми здібностями, станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки. Начальник ДПД призначається з інженерно-технічних працівників і підпорядковується керівникові підприємства.

Добровільна пожежна команда організовується з членів ДПД.

Чисельний склад ДПД і ДПК визначається керівником підприємства з урахуванням пожежної небезпеки виробництва за погодженням з місцевим органом державного пожежного нагляду. Комплектування ДПД слід проводити таким чином, щоб у кожному підрозділі та кожній зміні підприємства були члени ДПД. Табель з обов'язками членів ДПД щодо запобігання пожежі та на випадок її виникнення вивішується в приміщеннях підприємства на дошці оголошень. З членами ДПД (ДПК) мають проводитися учбові заняття згідно з розробленою програмою, що затверджується керівником підприємства та погоджується з місцевим органом державного пожежного нагляду. Заняття проводяться під керівництвом начальника ДПД у визначений керівництвом час (не менше 4 годин на місяць). Керівники підприємств повинні щороку організовувати проведення змагань бойової обслуги ДПД (ДПК) з метою відпрацювання навичок гасіння пожеж.

Водіями пожежних автомобілів допускається призначати шоферів 3-го класу, що мають практичний стаж безупинної роботи водієм не менш одного року, що пройшли спеціальні збори (курси) і які мають спеціальне посвідчення.

Виключення з членів ДПД (ДПК) проводиться: за порушення правил пожежної безпеки; за невиконання своїх обов'язків; за власним бажанням шляхом подання про це заяви керівникові підприємства; у разі звільнення з роботи.

Щороку керівництвом підприємства здійснюється розрахунок потреби коштів на утримання ДПД (ДПК), пожежної техніки, на соціальні гарантії та заохочення членів ДПД. Указані кошти вносяться окремою графою до кошторису підприємства на наступний рік.

У своїй діяльності ДПД (ДПК), а також з питань організації гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварії та підготовки членів ДПД (бойової обслуги) керуються Законом України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 р., "Положенням про добровільні пожежні дружини (команди)", затвердженого Наказом МНС України 11.02.2004 р. № 70, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 р. за № 222/8821, іншими нормативно-правовими актами МНС України.

Контроль за діяльністю ДПД (ДПК) здійснюють керівники підприємств, на яких вони створені, та посадові особи, на яких безпосередньо покладені функції контролю за станом пожежної безпеки на підприємстві, служби пожежної безпеки відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань підприємств, а також органи державного пожежного нагляду.

Посадові особи, на яких покладено контроль за діяльністю ДПД (ДПК), зобов'язані щомісяця перевіряти їх готовність до дій з ліквідації пожеж. Результати перевірки реєструються в спеціальному журналі. Результати перевірки ДПД (ДПК) місцевим органом державного пожежного нагляду відображаються в спеціальному журналі або оформляються відповідним актом.

На добровільну пожежну дружину покладається:

здійснення контролю за виконанням (дотриманням) установлених на підприємстві правил пожежної безпеки (протипожежного режиму);

проведення роз'яснювальної роботи серед працівників підприємства щодо дотримання вимог правил пожежної безпеки (шляхом організації семінарів, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо);

здійснення щоденного нагляду за утриманням у справному стані засобів протипожежного захисту, зв'язку, пожежної техніки, обладнання та інвентарю;

вжиття у разі виникнення пожежі невідкладних заходів до виклику пожежно-рятувальних підрозділів: рятування людей, майна та її ліквідація наявними засобами.

На добровільну пожежну команду покладається:

здійснення цілодобового чергування на пожежних автомобілях та причіпних мотопомпах;

нагляд за технічним станом пожежних автомобілів та причіпних мотопомп, обслуговування й утримання їх у постійній бойовій готовності;

участь у гасінні пожеж у разі їх виникнення.

Оплата праці членів добровільних пожежних дружин (команд) за час їхньої участі в ліквідації пожежі або наслідків аварій, проведення пожежно-профілактичних заходів, а також навчальної підготовки та чергувань здійснюється з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем роботи.

Членам добровільних пожежних дружин (команд), які беруть активну участь у забезпеченні пожежної безпеки на підприємстві та у гасінні пожеж, надаються додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю до десяти робочих днів на рік, а також грошові премії та цінні подарунки. Механізм надання додаткових пільг, їх види та розміри регулюються колективним договором.


Подобные документы

  • Пожежно-технічна характеристика, аналіз основних параметрів оперативної обстановки та профілактичної роботи по попередженню надзвичайних ситуацій. Склад добровільної пожежної дружини. Застосування запобіжних заходів порушень правил пожежної безпеки.

    дипломная работа [429,0 K], добавлен 15.08.2011

  • Оцінка протипожежного режиму підприємства на прикладі ВАТ "Близнюківський КХП". Порядок проведення позапланової перевірки об'єкта, уточнення категорій його приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Розрахунок засобів при гасінні умовної пожежі.

    курсовая работа [277,9 K], добавлен 20.11.2013

  • Визначення категорій приміщень за вибухопожежною небезпекою. Встановлення відповідності ступені вогнестійкості будівельних конструкцій протипожежним вимогам. Розрахунок сил та засобів для ліквідації надзвичайної ситуації на борошномельному цехові.

    дипломная работа [400,3 K], добавлен 13.09.2010

  • Оперативно-тактична характеристика об’єкту, конструктивні елементи будівлі, розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі у лікарні; охорона праці. Рекомендації КГП начальнику оперативного штабу, представнику адміністрації, начальнику бойової дільниці.

    курсовая работа [110,6 K], добавлен 25.11.2011

  • Час вільного розвитку пожежі до введення на гасіння стволів. Визначення необхідного числа відділень для здійснення умов локалізації пожежі. Забезпеченість об’єкта водою. Гранична відстань подачі стволів. Організація гасіння пожежі, оперативний план.

    курсовая работа [3,2 M], добавлен 12.03.2013

  • Стан первинних засобів пожежегасіння на ТОВ "Чугуїв-продукт". Аналіз пожежної небезпеки при використанні аміаку як холодоагенту. Можливість виникненні пожежі в аміачно-компресорному цеху. Класифікація індивідуальних засобів захисту органів дихання людини.

    дипломная работа [333,1 K], добавлен 14.09.2013

  • Поняття та значення пожежної безпеки, комплекс заходів для її забезпечення. Напрямки протипожежного захисту об’єкта; засоби, способи та умови для гасіння пожежі. Організація безпечної евакуації людей та майна. Профілактична робота щодо запобігання пожеж.

    реферат [23,7 K], добавлен 05.04.2014

  • Розрахунок сил та засобів для гасіння пожеж на промислових резервуарах. Забезпеченість об’єкту вогнегасними речовинами для їх охолодження. Необхідна кількість особового складу та пожежно-рятувальної техніки. Визначення загального потрібного об`єму води.

    контрольная работа [265,4 K], добавлен 14.03.2012

  • Чим визначається економічна шкода від нещасних випадків. Державна політика в галузі охорони праці. Автоматичні системи гасіння пожежі. Устрій дренчерної установки. Газові та закачні вогнегасники. Відповідальність за оснащення об'єктів вогнегасниками.

    дипломная работа [32,0 K], добавлен 03.03.2009

  • Поняття та визначення безпеки життєдіяльності. Характеристика аналізаторів людини та вплив їх на предметну діяльність. Номенклатура небезпек для спеціальності інженер. Поняття ризику, прийнятого ризику. Класифікація надзвичайних ситуацій.

    контрольная работа [60,0 K], добавлен 01.12.2006

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.