Мотиви і образи в ліриці Ганни Чубач

Розвиток української поезії в останній третині XX ст. Мотиви і образи в жіночій поезії. Жанрова специфіка поетичного доробку Ганни Чубач. Засоби художньої виразності (поетика, тропіка, колористика). Специфіка художнього світобачення в поезії Ганни Чубач.

Рубрика Литература
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 19.02.2011
Размер файла 105,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У справжність поезії віриться, коли бачиш, що вона не боїться здатися комусь неоригінальною. Приміром, давно вже віддано на поталу пародистам і спогади про "босоноге дитинство", і ностальгію по селу, і бідкання про незвичність міського життя для дитини полів і лісів. Проте зацитькане - живуче. Випростується, мов потоптана трава, то в одного, то в другого поета. Ось і Ганна Чубач, наче й гадки не маючи про таку недоречність, раз у раз вертається у босоноге ж таки дитинство, виливає сум за селом, сповідається у своїй душевній неприжитості у великому місті. І слова її такі щирі, безсумнівні й довірливі, що якось усе саме собою стає на свої місця. І розумієш, що все те є і довго ще буде однією з неминущих і великих тем нашої літератури, бо все те - частка нашого життя, реальність людських доль, яких не обминеш.

Втім, це лиш одна з тем поезії Ганни Чубач, переважно перших збірок, і далеко не головна. Ні ця, ні будь-яка інша не є якимось її спеціальним "амплуа". В одній з ранніх поезій вона так заявила свій діапазон: "Усе, що нині буйно зацвіло, не обминає моя тиха лірика". Не дуже рафіновано сказано, але властиву їй простодушну відкритість до світу характеризує.

Радо поетеса звертається до громадянських мотивів, проте громадянське світовідчуття здебільшого для неї не є чимось виособленим, воно - складник її цілісної поетичної натури.

Ці вірші постають у неї не тільки як соціальна тема, скільки в контексті роздумів про долю свого покоління, досвід народу і свій власний - з пам'яттю тяжкого повоєнного дитинства "Спогад такого дитинства Навіть деревам болить", з болючими думками й роздумами про батька, якого не знала "Я до народження зосталась сиротою.", зі своїми вже материнськими клопотами й уболіваннями про те, щоб діти наші не знали війни.

На такому ж особистісному, автобіографічному "замісі" формуються й інші мотиви її творчості. Відчуття Батьківщини виростає з живого образу рідного краю, подільського села, річки Немії, з пісні, яка скрізь тебе розшукає й не відпустить, зі спогаду, в якому " плаче небо у гніздо лелече", зі сну, в якому "глина ожила" і знов стає "побіленим причілком".

Гострі грані душевного приживання у великому місті:

Вивчаю короткі зупинки.

Купую "щасливі" квитки.

У кінчик легкої косинки

Ховаю рум'янець щоки.

Дівчата у сукнях шовкових

Розказують щось про кіно.

Звикаю до іншої мови.

Тривожно дивлюсь у вікно.

Щодня метушня перехожих,

Розмірений стукіт коліс,

А десь, наче церква порожня,

Стоїть позолочений ліс.

Ці рядки теж мають виразно автобіографічну позначку, не кажучи вже про радощі та гіркоти кохання.

Не тільки обрії, а й емоційний регістр поетичного світу Ганни Чубач прямо, без складних опосередковувань - це ж відчувається - "виводяться з її людської особистості, з її вдачі. А вона, як видно, вразлива, але нестямна, чуттєва, але не бурхлива, щира, але не нав'язлива. Одне слово, в її поезії стверджує себе здорова народна вдача - палка, та з природною згодою душі й глузду, з природною мірою внутрішньої рівноваги. Рівновага ця не є і не може бути спокоєм, погамованістю. Вона - лиш душевна надійність, що гарантує повернення до самої себе в усіх переживаннях, пригодах серця, досвідах почуття.

У 1961 році в газеті "Літературна Україна" з'являється перший вірш поетеси "Ранок".

Ранок очі розкрив.

Ранок коси цілує бентежно,

Ранок знову приплив

З синюватого шляху безмежжя.

І скінчилися сни,

Розлетілись від помаху вій.

Ранок хлопцем приплив

Під вітрилом розгорнутих мрій.

Видрукував його Євген Гуцало за рекомендацією Леоніда Вишеславського. А далі… Далі всі газети і журнали почали друкувати поезії Журавки з подільського жита. Композитори одразу ж помітили мелодійну поезію Ганни Чубач, тож зі сторінок друкованих видань слова злітали піснями.

У 1970 році з'являється "Журавка" - перша книжка поетеси. А в 1971 році Ганну одноголосно приймають до Спілки письменників України. То рідкісний випадок, коли письменник приходить до Спілки з однією книжкою.

Але щодо вступу до СПУ Ганни Чубач - то її книжка була скоріше формальною потребою, адже на той час в періодиці було надруковано більше 200 поезій авторки, що вже отримали широку популяризацію й завоювали прихильність читачів та шанувальників пісенної творчості. Її поезію вже знали, її вже любили. Творчі вечори поетеси проходили при переповнених залах. І хоч збірка "Журавка" упорядкована з поезії особистого характеру, притаманних для початківців, та сам виклад власних переживань є певною мірою оригінальним, власним. Смуток поетеси за покинутим рідним куточком землі, її хвилювання від зустрічі з невідомим досі міським життям не переспівані з поезій попередників, а виспіване власною душею.

Опустила в криницю відерце,

Зачерпнула з пісочком води,

Рідний дім залишається в серці,

Як далеко від нього не йди.

("Вдома")

Та зустрічаємо в цій збірці й чимало поезій на громадянські мотиви, бо авторку цікавить не лише власна душа, а й великий безмежний світ, у якому жити.

Усе, що нині буйно зацвіло,

Не обминає моя тиха лірика.

("Лірика")

Зачаровує й мова поезій: метафори, порівняння, віднайдені образи, яких іще донині не було і які свідчать про справжність поезії.

Присмерки, сутінки, тиша.

Неба густа каламуть.

Ходить під хатою вишня -

Знову мені не заснуть.

("Вишня")

Ночує вітер в клена на плечі,

І зорі снять дівочими піснями.

Пливуть хмаринок сині папірці,

І пахне шлях далекими світами.

("Рідне")

Бабине літо, бабине літо!

Мліє прозориста синь,

Туго натягує вітер

Струни німих павутинь.

("Бабине літо")

Характерними рисами усіх поезій Ганни Чубач є оптимізм, прозорість і чистота.

З ранку до вечора

сонце у мене

гріється в хаті.

Ним я печалюсь,

ним я радію,

ним я у світі багата.

Сльози гіркі

повисушує ревно.

Сум залетить -

пообпалює крила.

Ти мою хату

минаєш даремно -

сонцем тебе пригостила б.

Ставши членом СПУ поетеса відчуває потребу в удосконаленні своїх знань, тож їде до Москви, вступає на Вищі літературні курси Літературного інституту ім. М. Горького, які в 1973 році закінчує з червоним дипломом.

Новий диплом дає змог Ганні Танасівні працювати літературним консультантом в редакції журналу "Дніпро".

У 1974 році виходить друга поетична збірка "Жниця". Тут, окрім любовної лірики, поетеса представляє багато творів громадянського звучання, оспівує культуру різних народів (досвід творчих поїздок по країнах), зачаровується долями людей, переливаючи мудрість людської праці в глибинність поезії.

О хліборобська мудросте,

Не спи,

Коли слова, мов зерна, достигають!

Як перевесла, бережу думки,

Як засторогу, завжди пам'ятаю:

Розгублять зерна пізні колоски,

А ранні -

Також повноти не мають.

("Жниця")

Згодом з'являється збірка "Ожинові береги" (1977 р.). В цій книжці відчутний вплив так званих "галстучних" творів. Радянський період нашої історії характерний тим, що за дозвіл друкувати потрібно було платити оспівуванням комуністичних ідей.

Та навіть у таких творах поетеса знаходить можливість оспівувати і стверджувати не нав'язані ідеї, а власне поезію, уміло відмежовуючи ї від регламентованого партією.

Мій партквиток -

Моя новенька книжка:

Червоний паспорт щирого сумління.

Ним присягаю партії на вірність.

А чуле серце, де гаряча кров,

Дарує людям пісню і любов.

("Партквиток")

Далі були: "Заповіти землі" 1978 р. - збірка, за яку Ганна Чубач стає лауреатом премії імені Павла Усенка, "Срібна шибка" 1981 р., "Святкую день" 1982 р.

Збірка "Житня зоря" (1983 р.) відкриває новий етап творчості Ганни Танасівни - це перший підсумок, перша збірка вибраних творів. Озираючись на пройдений шлях, поетеса вибирає із достиглого збіжжя поезій найповніші зерна. Це поезії, які створені, за висловом Івана Дзюби, на автобіографічному "замісі", і на основі яких розвивалися й інші мотиви її поезій. Період зрілої творчості поетеси продовжують книги "Листя в криниці" (1984 р.), "Літо без осені" (1986 р.), "Відкрию таємницю" (1989 р.).

Збірка вибраних поезій поетеси "Небесна долина" (1993 р.) відкриває третій етап творчості поетеси. У передмові до книги Іван Дзюба вдається до детального аналізу інтимної лірики Ганни Чубач: "Мало не кожен вірш Ганни Чубач про кохання - це своя, особлива ситуація, "пригода серця", особливі вдачі героя і героїні (у таких її віршах завжди живуть двоє; це коротенькі драми на дві діючі особи), особливий малюнок їхніх темпераментів і сюжет стосунків, особлива доля почуття…" [48,16]. Автор аналітичної статті запитує: "Скільки облич, скільки доль у її кохання?" [48,16]. І сам відповідає на запитання, торкаючись ліричних струн поезій різних періодів: "Перше, безоглядне у своїй цнотливості й зворушливій красі безпорадності, дівоче кохання…. Незважливе, сторожке кохання на відстані чужих років, кохання швидше із романтичної заінтригованості далеким ідеалом, ніж з пристрасті… Зболене жіноче кохання, в якому жага бореться з гордістю і в боротьбі почуттів перемагає відданість, у якому так невимовно поєднались і пристрасть, і кривда, і ніжність, і жертовність. Запаморочливе кохання спраглого літа, що лишило по собі тоскне сум'яття душі… Кохання, яке, перебувши розлуки, забуття і прокляття, вертається через роки… Пізнє - смутливе й трохи насторожене, зате і чуйно-вдячливе" [48,9].

"Інтимна лірика такого характеру, як у Ганни Чубач, не ізолює ліричне "Я" від світу, а, навпаки, душевніше пов'язує з ним. бо поетично інтерпретована любов - це протилежність егоїзмові" [48,9]. І справді, у вітчизняній літературі важко знайти ще одну поетесу, яка б отак багатогранно оспівала найсвятіше людське почуття.

У 1996 році з друку виходить книга "Очі матері", а згодом - "Етюди рідного міста" (1999 р.), "Дзвінка ріка" (2000 р.)

Третій період творчості Ганни Танасівни характерний тим, що все більше уваги поетеса надає "публіцистичній поезії" (висловлювання Ганни Чубач), поезії філософського узагальнення. Саме в цей період проявляється характер поетеси, який вона вона визначила ще в ранніх своїх віршах: "Я можу бути непривітна, Я можу вдарити грозою" [48,38]. Деякі її поезії досить різко і засудливо висловлюються з приводу негараздів, з якими нам, українцям, доводиться стикатися на шляху сьогоденному. Ганна Чубач захоплюється прогресивними змінами, що сталися в Україні після здобуття незалежності, вона радіє можливості розбудови рідної держави.

Ми піднімаємось з руїни

І в нашу вимріяну волю

Радім словом "Україна",

Немов дощами спрагле поле.

Та в той же час застерігає не захоплюватися надмірною радістю, втрачаючи дорогоцінний час.

І як поет, і як людина

Дозволю ще раз нагадати:

Не заспіваймо Україну -

Її потрібно будувати!

Долає силу - тільки сила.

Чужі обіцянки - примари.

Це вже було, що нас любили

Лиш за гопак і шаровари.

("Не заспіваймо Україну!")

У своїх творах вона розмірковує про суть сьогодення, пропонуючи вирішення проблем через одвічні людські чесноти: любов, правдивість, щирість, мудрість, доброту. Поетеса застерігає сучасників від помилок минулого, бо легко підняти з трави заіржавілі колеса історії, та важко котити їх через життя.

Підвелися колеса історії -

Покотилися в далеч віків.

Обережно! Можливі повторення!

Бо ніхто їх спинить не посмів.

("Колеса історії")

Від малих поетичних форм поетеса все частіше переходить до поем. Свою першу поему "Срібна шибка" Ганна Чубач видала у 1980 році. Тут авторка змальовує переживання ліричної героїні, що одне за одним вплітаються в вінок її років, стаючи її долею, її життям. Але вже наступні поеми носять зовсім інший характер - вони наповнені громадянськими мотивами. Так, своєрідна трилогія "Очі матері" вміщує три поеми: поему-сповідь, поему-роздум і поему-біль.

Авторка у визначенні жанру зумисне розшифровує зміст кожного твору, цим самим організовуючи читача, який має не прочитати, а відчути до глибини душі кожне слово. В поемі-сповіді "Очі матері" поетеса пропонує осмислити сьогодення через призму власного світобачення, власного досвіду - досвіду ментального, високодуховного. І як зразок подає своє власне осмислення світу, споглядаючи його очима матері (очима попередніх поколінь).

Чуже життя

Ніхто не проживе,

Усіх пісень

Душа не доспіває.

Лише Дніпро

До моря допливе,

І хвиля небо

З вічністю з'єднає.

Оце і все!

На відстані руки:

Листок паперу

Та букет із квітів.

І мамин погляд

Крізь усі роки -

Усе єднає

У любові світлій.

Поема-роздум "Вітри історії" - це філософський аналіз сьогодення, пропозиція не споглядати історію, а творити її мудро, виважено, чесно, не забуваючи озиратися в минуле.

Історія - це день новий і люди.

Були початки і нема кінця…

А час - пливе, минає, а не судить.

З усіх правдива істина - лиш ця.

Поема-біль "Чорний рік" печалиться Чорнобильською бідою і найболючішими втратами: розривом поколінь, болем втраченого кохання, людського непорозуміння. Це молитва за мудрість, що допоможе вижити. Це оптимістичний погляд у завтрашній день.

Воскресає вода,

Воскресає…

А простіше

То - лід розтає.

В світі більшого

Щастя немає,

Як вертати

Прозріння своє.

Для українського книговидання знаменними були дві її збірки поезій, які розпочинали розвиток української книги третього тисячоліття.

І серед них була "Дзвінка ріка" (2001), на першій сторінці якої представлений вірш "Кредо", де сконцентроване все те, в ім'я чого живе і творить поетеса, (пригадуються франківські мотиви "Лупайте сю скалу…"). Про "долю поета - роковану світом" роздумує Ганна Чубач в поезії "Шлях до вершин".

Читаючи її, віриш, що це її муза "зійде на вершину ціною сльози". Надзвичайна увага до начебто непомітних деталей дозволяє поетесі часто осягнути сутність явища, поетичними рядками пояснити його читачеві. З якою гіркотою звучать слова:

Біля могили виступали.

Казали пристрасні слова.

І знов до міста поспішали

Співці села.

(вірш "На Шевченкових святах")

Непідкріплюваність "пристрасних слів" відповідною дією непокоїт поетесу. Цю тему Чубач зримо розвинула у вірші "Не заспіваймо Україну":

І як поет, і як людина

Дозволю, ще раз нагадати:

Не заспіваймо Україну -

Її потрібно будувати!

Здається, після святкування чергової річниці незалежності слова ці могли б стати програмовими для нашого суспільства. Адже так багато Україна може запропонувати світові і не обов'язково щоб

"…нас любили

За гопачок і шаровари"

Хоч в самих шароварах гопакові нічого поганого немає.

Поетеса намагається збагнути сутність української душі, відшукати причини наших проблем та негараздів. Можливо, вони і в тому

"…що маєм доброту

І вмієм трепетно любити"

А, можливо, в тому, що коли

" Не доведи, подує в інший бік,

То в інші двері будуть поспішати"

Нелегко творити в умовах, коли

"Дійсність од вимислів - Гірша".

Діапазон тем надзвичайно широкий, лексичні засоби, здається безмежні:

Гаряче літо вусиком вівса

У комірчині тихо висихає.

Філософські мотиви притаманні її поезії:

На зламі двох натомлених століть

Ця рання осінь просурмить крізь мене.

Незважаючи на всі злигодні, скруту, негаразди, поетеса не втрачає віри в майбутнє України та її народу і закликає своїх читачів слідувати за нею:

Стогне рідна земля. Плаче світ немовлям.

Скрутний часе, так більше не можна!

В цю хвилину сумну маю думку одну:

Синьо-жовтому - небо погоже!

Гідну відповідь дає Ганна Чубач панам К. Гнатенку та О. Бузині, які в "барі котячім" 12 квітня 1998 р. насміхались із творчості Тараса Шевченка.

В своєму розчаруванні та незадоволенні поетеса має право на явне перебільшення:

І всі державники народні

За долар батька продають.

Мета поезії - не абсолютне відтворення дійсності. Але дійсність ця, особливо теперішня українська, настійливо проривається в поезію і поет не може бути весь час поза нею. І багатьом поетам, які пішли в політику, не хочеться "вмирати гордо, жити бідно". До яких же пір буде

"Над Україною -

Волі застій".

Нелегко сьогоднішній поезії бути почутою, не кажучи вже про намагання вплинути на зміну дійсності:

Поети викрикують вірші

У душі поснулі.

Місія поета - місія Божа, місія любові:

І, як поет, болючим словом

Цей світ ніхто ще не любив.

Сильною стороною поезій Ганни Чубач є те, що навіть прості та очевидні істини, перепущені через її поетичний "радар", виблискують чудовими рядками:

Підтвердить факт наївне серце,

Явивши сильні почуття:

Що менше жити зостається,

То більше любиться життя.

Процес зростання, долання труднощів часто набагато важливіший, ніж сам кінцевий результат:

Хай на вершину не піднялась.

Не всім до неба дорости.

Зате, коли я піднімалась,

Відчула радість висоти.

Поетесі віриш, коли вона заявляє:

Поети вірші болем серця пишуть.

А люди кажуть: "Писано пером!"

Релігійна тематика органічно вписується в її лірику. Легкістю та пісенністю виділяються "Весняні хмарини", присвячені пам'яті Юрія Селезньова. Поезія Ганни Чубач розрахована не тільки на високочолих інтелектуалів, вона і для "сільських жінок - кровиночок народу". В поезії "Гербери-квіти" просте житейське питання: " Чому навіть квіти маємо завізні, а не свої власні?"переростає в роздум про "власну вину", "цибуляну упертість", "невміння торгувати". І смішне запитання:

А може, нам ніколи не доперти,

Як в ніжні квіти дротики стромлять?

Звучить уже не так і смішно. Вірш "Люби мене такою, як тепер…" сміливо можна зарахувати до кращих зразків української любовної лірики. Важко рецензувати "Молитву за ненародженого сина", її потрібно читати. Не знаю, чи багато ще хто з сучасних українських поетів володіє такою вибуховою потужністю поетичного слова. Те ж саме можемо сказати і про поезію "Мала сирітка у великім світі". Звернемо увагу на надзвичайну ошатність книги, доречне включення фотографій поетеси. Маючи більш-менш стандартний наклад в тисячу примірників, чи дійшла вона до українського читача і чи ознайомився він з нею? Дуже хотілося б вірити в це.

У збірці "Дзвінка ріка" представлена нова поема авторки "Спіймана світом" - це філософське осмислення ролі і долі жінки, спійманої тенетами сьогодення.

А я живу

У світу на виду.

Город копаю

І обід готую.

Переживаю

Не одну біду.

І світ-пройдисвіт

Вірою рятую.

Поетеса вступає у диспути з філософами, що прагнули реалізувати себе, втікаючи, відсторонюючись від буденності і суєтності людського життя. Цим самим авторка протиставляє чоловічу і жіночу суть, аналізуючи їх несхожість і тим самим шукаючи взаєморозуміння і гармонії.

Благаю в Бога:

Забери всі дні,

Але не дай

Журитися ночами,

Що мій Адам

Противиться мені -

Не визнає

Гармонії між нами.

Ганна Чубач робить спробу започаткувати нові поетичні жанри. Вірш-новела "Нитка Аріадни" й справді в основі своїй відповідає жанру новели. Це коротка історія про життя цілого покоління з яскравим сюжетом і значущою кульмінацією, що звучить ніби вирок, застерігаючи: все у цьому світі нетривке, окрім праотчої мудрості, яка тримається на праці і любові.

2.2 Ритмічно-інтонаційні елементи художньої мови поетки

Відбір і комбінування мовних засобів ґрунтується на диференційованому підході мовця до дійсності. Мовна особистість і стильове творче начало реалізується в мовленні - у своєрідності авторського самовираження. Проникнення у світ поетичних образів митця здійснюється на основі пізнавання його мовного ладу. Оскільки мовна особистість належить до певної етнокультури, то важливим є виявлення особливостей поєднання в аналізованих текстах власне поетичного і народного.

За дослідженням М.Я. Плющ, мовотворення Ганни Чубач характеризується емоційною виразністю, глибокою психологічною напруженістю, багатоплановістю формально-синтаксичних побудов, семантичними нарощеннями в лексичних і граматичних засобах для відображення мовної картини світу у поетичних образах. Особливо виразно своєрідність її мовотворення виявляється у використанні еліпсису.

Еліпсис - (від. гр. Ellcipsis) - опущення, недостатність - це стилістична фігура, яка полягає в тому, що один із компонентів речення опускається з метою надати повідомлюваному більшої виразності, динамічності. Еліпсис грунтується на особливостях розмовного мовлення, де "згортання" тексту за рахунок, головним чином, предикативного компонента компенсується підтекстом, ситуацією.

Категорія розмовності транспортується в художні тексти на різних рівнях мови - фонетичному, орфоепічному, лексико-фразеологічному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному, але в синтаксичних конструкціях, як відомо, всі одиниці мови взаємодіють, що простежується і в аналізі еліптичних речень. Ритм віршів Ганни Чубач, сконденсований з виразних інтонацій, пауз, логічних наголошень слів, які імпліфікують пропуск. Наприклад, у вірші "Над криницями небо голубе", побудованому на основі стилістичної фігури еліпсису:

Над криницями - небо голубе,

Над криницями - журавлі скрипучі.

Таке тривожне світу відчуття:

Сьогодні - цвіт,

А завтра лиш тумани.

Над криницями -

Все моє життя:

Для світу - перше,

Для землі - останнє.

Для еліптичних конструкцій властивий смисловий і синтаксичний паралелізм, який ґрунтується на використанні антонімічних слів, антитезних побудов, зіставно-протиставній інтонації та уведенні протиставних сполучників. Наприклад, вірш "Радість висоти":

Мені шептали:

"Не зірвись!"

А я - все вище,

Вище, вище!

Згорнутість висловлювання, властива уснорозмовному спілкуванню, досягається його ситуативністю, а також уведенням обставинних чи об'єктивних компонентів, які через підтекст передають схвильованість мовлення. Такий текст вірша "Я дочекалася свята", побудований на діалозі дочки з матір'ю:

Як тобі, доню,

Сумно чи гірко?

Інколи радість,

Інколи плачу.

Мати ласкаво:

"Бачу, ой бачу!"

Спогад на спогад.

Слово до слова.

Слухає ранок

Нашу розмову.

Отже, поетичний світ Ганни Чубач моделюється різними мовними засобами, але емоційно-смисловий центр припадає на елігтичні конструкції з опущеним присудком буття, наявності, існування, мислення, мовлення, характеризації, що гармонує з загальною тональністю віршів поетеси - схвильованості, філософського роздуму, задушевністю, ліризму.

Висновок

Досліджуючи творчість Ганни Чубач ми виявили, що її поетику формують образи-домінанти, які створюють в уяві читача певне естетичне поле. Ключові образи позначені антитетичністю і становлять бінарні опозиції: життя-смерть, минуле-майбутнє, біле-чорне. Здатність до організації глибинної поетичної образності мають ключові поняття: небо, світ, вітер, душа, доля. Художнього осмислення і тлумачення набуває у ліриці Ганни Чубач категорія часу. Вона зображає час: історичний, минулий, швидкоплинний і осбистісний, суб'єктивний, що є художньою проекцією авторського світу. Образне поле лексеми часто розширюється у трьох напрямках: власне час, частина доби, життя. Виявлено, що семантичним центром лірики Ганни Чубач є образ днів. Важливим аспектом вивчення творчості поетки є поняття інтертекстуальності. "Чуже слово" в творах має кілька планів вираження: цитати (текстуальні зв'язки), алюзії (метатекстуальні зв'язки). Вплітання в художню канву поезії іншого тексту має на меті поглибити змістове наповнення, увиразнити емоційне забарвлення твору. Аналіз поезії Ганни Чубач засвідчує присутність інтертексту як на формальному, так і змістовому рівні. Це надає тексту виявлення функціональної залежності від мети їх уведення (ілюстративність, підсилення думки, акумуляція, контрастність тощо). У творах Ганни Чубач ремінісценції найчастіше свідомі, оговорені в епіграфі, у самих віршах. Поетеса звертається як до творів українських поетів, так і до світової класики. Ремінісценції вона використовує з різною метою, зокрема для того, щоб підкреслити, осучаснити або ж заперечити думку, висловлену в тих чи інших рядках; створити певний емоційний тон вірша; змоделювати полемічну ситуацію; посередництвом іншого твору висловити власні почуття, переживання й думки тощо. У творчості Ганни Чубач найчастіше знаходимо антично-міфологічні і біблійні алюзії на рівні образів, мотивів. Найчастіше поетка звертається до біблійних образів Адама і Єви. У останніх збірках досить часто постає мотив Страшного Суду як покари за гріхи і образ Каїна. Біблійна алюзія простежується і на жанровому рівні: елементи молитви, звертання до Бога. Особливе місце у творчості Ганни Чубач займають алюзії з античності, особливо образів жінок, наприклад, образ поетеси Матіос, Аріадни, Весталки тощо. Образ Музи - невід'ємний елемент образної системи поетеси. Маркером полісмисловості є додаткові інтертекстуальні відгалуження у її творах - присвяти. Колористика в творах поетеси яскрава і різнобарвна. Кожний колір має своє смислове наповнення: "білим" найчастіше є "світ", у якому живе героїня поезії, а також юність; "чорний" - колір розлуки, печалі, смерті, наближення до старості; "сивий" - символ смутку, зажури, в останніх збірках - "сивий", "сивина" - втілення пізнього кохання; "жовтий", "золотий" з одного боку - яскраві, сонячні кольори, з іншого мають значення розлуки, суму осені; "синій", "зелений" і "червоний" найчастіше використовуються для змалювання зорових картин; "блакитний" - символ спогадів. Особливе значення у творах Ганни Чубач відводиться образу квітки (квітів). Вони набувають різних відтінків залежно від настрою поетки. Через кольористику поетеса конкретизує, ускладнює, переосмислює образні картини. Поетеса використовує у творах значну кількість тропів, особливо різних видів метафор, зокрема, метафоричні епітети, а також розшифровані метафори. За допомогою метафор творяться, увиразнюються образи; "речовинні" метафори в творах втілюють людські переживання, болі, почуття, що досягається за допомогою взаємодії чуттєвого, фізичного з духовним, абстрактним. Важлива роль у творенні образів відводиться порівнянню. У поетичних творах Ганни Чубач суб'єкт - це образ, а об'єкт - основа для його створення, тому аналіз цих компонентів порівняння є дуже важливим не тільки для розуміння системи образів, а й для осмислення творчої манери авторки взагалі. Найпоширеніший суб'єкт порівняння у Ганни Чубач - ліричне "Я". Часто використовує поетка засоби близькі до метафори: метонімію, синекдоху і антономазію; метонімія поширена в значенні "називання лише характерної частини в значенні цілого". В цьому сенсі визначаючи почуття ліричної героїні, авторка переносить ці характеристики на очі, руки, губи, серце, душу. Синекдоха вживається в значенні "заміни означеного числівника неозначеним" для підсилення враження. Визначено, що в збірках останніх років спостерігається широке використання дисфемізмів (для передачі обурення чи неприйняття якогось явища), а також евфемізмів для заміни слова табу "смерть". Гіпербола і літота використовується поетесою для підсилення почуття чи загострення образу, літоту, крім того, для передачі іронічного ставлення до явищ. Оксиморон творить у віршах Г. Чубач нові, оригінальні образи, увиразнює їх; використовується для передачі неоднозначних почуттів ліричної героїні, несе описове значення, аналітичне щодо явищ сьогодення. Найпоширеніші синтаксичні фігури в творах Ганни Чубач - паралелізм, анафора, епіфора, симплоки, градація, ампліфікація, апострофа, парцеляція. Поетичний синтаксис Г. Чубач, як і інші чинники її поетики, послуговує загальним завданням сенсу, художньої ідеї твору, органічно вплітається в цілісність поетичних структур, сприяючи єдності форми й змісту, гармонії їх.

Список літератури та використаних джерел

1. Агеєва В. Поетеса зламу століть. - К.: 1999. - 230 с.

2. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. - К.: Факт. - 2003. - 320 с.

3. Антонюк Є. Лірика Ганни Чубач // Дивослово. - 1995. - №7. - с.43 - 46.

4. Бовуар Сімона де. Друга стать / Перекл. з французької: В 2 т. Том 2. - К.: Основи. - 1995. - 392 с.

5. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884 - 1939. - К.: Либідь. - 1995. - 424 с.

6. Блохіна Н. До проблеми “жіночого письма” у драматургії Любові Яновської // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Вип. ІХ. - Р.: РДГУ, 2000. - С.151 - 156.

7. Вернигора Н. Струна душі в " Озвученій печалі ": [про збірку Г. Чубач, уродженки с. Плоске] // Молодь України. - 2004. - № 10. - с.13 - 15.

8. Вулф В. Власний простір. - К.: Альтернативи, 1999. - 112 с.

9. Вулф В. Жінки та розповідна література // Ї. - 2000. - № 17. - С.78 - 86.

10. Гордасевич Г. Силуети поетес. - К.: 1989. - 223 с.

11. Гнатюк Н. Журавка з подільського жита: [про творчість Г. Чубач] // Вінничина. - 1997. - С.25.

12. Грицько Григоренко. Хаос (уривки спогадів) // Слово і час. - 1997. - №2. - С.15-17.

13. Грушевський М. Новини нашої літератури: “Царівна”, оповідання О. Кобилянської // ЛНВ. - 1898. - Т.1. - Кн.3. - С.174 - 180.

14. Дончик В. Зупинені миті. - К.: 1989 р.

15. Дончик В. Подвижництво // Дивослово. - 1997. - № 1.

16. ДСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. - К.: Держкомінформ України. - 2002. - 18 с.

17. Єфремов С. Історія українського письменства. - К.: Феміна. - 1995. - 688 с.

18. Забияка И. “Остаюсь глубоко преданный. В. Горленко” // Хроника. - 2000. - № 1 - 2 (3 - 4). - С.73 - 82.

19. Зленко.В. Бачити завтра. [про збірку Г. Чубач "Очі матері"] // Освіта. - 1998. - 21 - 28 жовтня. - С.11.

20. Історія української літератури XX ст. / За. ред. В. Дончика. - К.: 1998 р. - Кн.2. - Ч.2.

21. Кобилянська О. Твори: В 5 т. - К.: Державне видавництво художньої літератури, 1962 - 1962. Римською цифрою позначаємо том, арабською - сторінку.

22. Козлова Н. Гендер и вхождение в модерн // Общественные науки и современность. - 1999. - №5. - С.164 - 174.

23. Кравченко Уляна. Наталя Кобринська. До 10-річчя з дня смерті Наталі Кобринської // Слово і час. - 1990. - №3. - С.22 - 27.

24. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. / Авт. Уклад. Ю.І. Ковалів. - Київ: 2007 р. - Т. II.

25. Махінчук М. Ця вічна жінка, почуттям глибока // Уряд. Кур'єр. - 2001.10 січ. - С.12.

26. Міл Джон Стюарт. Про свободу. - К.: Основи. - 2001. - 463 с.

27. Монахова Н. “Підпорядковане" в українському контексті // Сучасність. - 2003. - №4. - С.124 - 142.

28. Огар Е.І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Українська академія друкарства. - Л.: Аз-Арт, 2002. - 160 с.

29. Оришака Ю. Цель творчества - самоотдача: Духов.-культур. Координаты эпохи в творчестве Г. Чубач, Н. Тэффи, Ф. Саган. - Н.: 2006. - 74 с.

30. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. - К.: Либідь. - 1997. - 360 с.

31. Павличко С. Фемінізм. - К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. - 322 с.

32. Передирій В.А., Сидоренко Н.М., Старченко Т.В. Жіноча доля на тлі доби: (Літопис жіночого руху у світлі українських видань). - К.: Дослідницький центр історії української преси, 1998. - 120 с.

33. Поліщук Л. Творчість Надії Кибальчич у контексті української літератури к. ХІХ - п. ХХ ст. // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Вип. VІІІ. - Р.: РДГУ, 2000. - С.1631 - 70.

34. Плющ. М.Я. Стилістична фігура еліпсису в поетичному тексті Ганни Чубач: Збірник наукових праць: Матеріали конференції / МОУ, КДПІ ім. М.П. Драгоманова. - К.: КДПІ, 1993. - 84 - 86 с.

35. Прісовський Є.М. Українська радянська поезія 70-х років. - К.: 1982. - 48с.

36. Рудницька М. Статті, листи, документи. - Л.: 1998.

37. Рудницька М. Статті. Листи. Документи. - Л.: СУА, 1998. - 844 с.

38. Русова С. Наші визначні жінки. Літературні характеристики-силюети. - Коломия, 1934. - 92 с.

39. Савчук Б. Жіноцтво в суспільному житті Західної України (остання третина ХІХ ст. - 1939 р.). - І-Ф.: Лілея-НВ, 1999. - 280 с.

40. Сріблянський М. Боротьба за індивідуальність (З літературного життя р. 1911 на Україні) // Українська хата. - 1912. - № 34. - С.170 - 185.

41. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича.4-те вид., стереотип. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.

42. Українка Леся. Зібрання творів: У 12 тт. - К.: Наукова думка, 1975 - 1979.

43. Улюра Г. Жанр жіночої автобіографії в російській літературі ХVІІІ - поч. ХІХ століття // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. Випуск 3. - К.: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2002. - С.78 - 82.

44. Франко І. Зібрання творів: У 50-ти т. - К.: Наукова думка, 1976 - 1986.

45. Фролова К.П. Морально-етичні пошуки в сучасній українский ліриці. - К.: 1983. - 48 с.

46. Цеглинський Г. Замітки критичні // Зоря. - 1887. - №17. - С.287 - 288; № 18. - С.307 - 308.

47. Шовалтер Е. Феміністична критика у пущі // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. - Л.: Літопис, 1996. - С.512-530.

48. Чубач Г. Небесна долина: передм. І. Дзюби. - К.: Укр. Письменник. - 1993. - 367 с.

49. Чубач Г. Сонце щодня нове: (інтерв'ю) // Березілью - 2003. - № 1 - 2. С.33 - 55.

50. Шовалтер Е. Феміністична критика у пущі // Антологія світової літературно-критичної думки 20 ст. /За ред. М. Зубрицької. Л.: Літопис, 1996. - С.512 - 530.

51. Шумило Н. Сучасні голоси минулого // Слово і час. - 1996. - № 8 - 9. - 33 - 55.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Специфіка літературного руху "Буря і натиск" в німецькій літературі 70-80 рр. XVIII ст. Естетична і культурна основа руху та його видатні представники. Головні мотиви в поетичних творах Й.В. Гете. Образна та жанрова природа поезії Фрідріха Шиллера.

    курсовая работа [47,3 K], добавлен 30.03.2015

  • Творчість Байрона у контексті англійської поезії романтизму. Особливості образів та художньої мови у поезії Байрона. Мотиви мандрування та потойбічної реальності. Відображення бунтарського духу, незадоволення життям, бажання змінити життя на краще.

    курсовая работа [43,2 K], добавлен 19.05.2014

  • Образний світ патріотичної лірики Симоненка, особливості поетики Миколи Вінграновського, сонячні мотиви поезії Івана Драча. Розглядаючи характерні ознаки поетичного процесу 60-х років, С.Крижанівський писав: "У зв'язку з цим розширилась сфера поетичного."

    курсовая работа [27,7 K], добавлен 15.04.2003

  • Поетична творчість Миколи Степановича Гумільова. "Срібна доба" російської поезії. Літературно-критичні позиції М. Гумільова та його сучасників В. Брюсова, В. Іванова, А. Бєлого. Аналіз творчості М. Гумільова відносно пушкінських образів та мотивів.

    курсовая работа [46,8 K], добавлен 11.01.2012

  • Специфіка поетичної мови. Розвиток британського силабо-тонічного віршування. Характеристика поезії британських письменників. Форми і семантика рими у віршах сучасних британських поетів. Концептуальна образність сучасної британської поезії XX - XXI ст.

    дипломная работа [73,7 K], добавлен 07.04.2014

  • Образність, образний лад та емоційність поезії. Представники сучасної поезії. Тенденції, характерні для словесної творчості нинішньої доби. Засоби вираження змісту способом нового поетичного мовлення, спрямованого не до кожного, а до елітарного читача.

    презентация [334,7 K], добавлен 18.01.2014

  • Особливості авторського самовираження відомого українського поета Миколи Вінграновського. Специфіка вираження художньої образності в поезії даного автора. Патріотична лірика, її тональність. Образно-емоційний світ у пейзажних та інтимних творах митця.

    курсовая работа [43,7 K], добавлен 31.01.2014

  • Розвиток української літератури в 17–18 столітті. Короткий нарис історії дослідження вітчизняних латиномовних курсів теорії поетичного та ораторського мистецтва. Поняття поезії в українських латиномовних поетиках. "Поетика" М. Довгалевського.

    курсовая работа [42,6 K], добавлен 19.09.2010

  • Розвиток символізму як літературного напряму в ХІХ ст. Специфіка російського символізму. Числова символіка у творах поетів-символістів ХХ ст. Образи і символи в поемі О. Блока "Дванадцять". "Поема без героя" А. Ахматової: символи і їх інтерпретація.

    курсовая работа [49,5 K], добавлен 27.05.2008

  • Специфіка сучасної української жіночої прози. Феміністичний дискурс в українській літературі. Аналіз проблематики романів Ірен Роздобудько у художньому контексті. Жанрова своєрідність творчості, архетипні образи. Поетика романів Ірен Роздобудько.

    дипломная работа [195,0 K], добавлен 26.09.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.