Творчість українських поетів
Самобутність міфотворчої поезії Б.-І. Антонича. Множинність змістів поезії та багатовимірність її світів. Новаторство у драматургії І. Кочерги ("Свіччине весілля"). Життєвий і творчий шлях П. Филиповича. Український футуризм: М. Семенко та Ш. Гео.
| Рубрика | Литература |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.07.2009 |
| Размер файла | 129,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1922 р. він проголошує панфутуристичну теорію, за якою класичне "академічне" мистецтво, досягнувши вершини розвитку, починає агонізувати. А тому, каже Семенко, не треба чекати, поки воно відімре, треба деструктувати його, аби з уламків сконструювати нове - метамистецтво (надмистецтво).
1924 року виходить ще одна збірка - "Кобзар", в якій були зібрані твори поета 1910-1922 рр. У протиставленні Шевченковому "Кобзареві" - намагання показати суть різниці між літературами ХІХ і XX ст. Нові книги М. Семенка мають назви "Степ" (1927), "Маруся Богуславка" (1927), "Малий Кобзар і нові вірші" (1928) - поет і далі вперто дратує колег-опонентів по творчій ниві, знову і знову презентуючи свої супре-, футуро- і кубо-поези, хоча поруч з ними знаходимо й традиційні віршові форми ("Оксанія", "Туга", "Атлантида" тощо).
Кінець двадцятих років. Комуністична машина все більше й більше тисне на творчу свободу поета, примушуючи виконувати замовлення на соціальну тематику. Як і В. Маяковський, М. Семенко змушений вдатися до створення функціональної поезії (збірник "З радянського щоденника"), що по суті є схематичним переказом газетного тексту, віршованими лозунгами та агітками: "Писать про активність я мушу, забувши про людську душу" (Семенко М. З радянського щоденника. К., 1932, С.86).
У цей час футуризм як літературний напрямок зникає. Він вичерпав себе як система ідейно-естетичних настанов, а цікаві елементи його поетики були відкинуті задекларованими пролетарською літературою естетичними принципами, як шкідливі та антирадянські. Примушений ідеолого-політичною системою "зректися" футуризму, М. Семенко поступово відходить від літературного процесу. Аби якось засвідчити свою приналежність до поетів, він ще пише принизливий вірш "Починаю рядовим", який був сприйнятий критикою як свідоцтво остаточного краху футуризму, що і засвідчив сам лідер цього напрямку.
Частково вихід із скрутного становища М. Семенко знаходить у звертанні до жанру памфлету та віршів гострого соціального звучання, що імпонувало його гострослів'ю й дотепності. 1930 року виходить збірник памфлетів та віршів М. Семенка "Європа і ми", в якій іронія автора межує з сарказмом. Збірка публіцистичних віршів "Міжнародні діла" (1933) за ідейно-тематичним наповненням вже нічим не відрізняється від літератури колег: "як усі" М. Семенко прославляє СРСР та викриває націоналістичний світ. Єдиним твором, що заслуговує на більш пильну увагу є поема "Німеччина" (1936), у якій автор у гостро сатиричній формі піднімає проблему загрози фашизму. Ідейні та художні цінності поеми свого часу відзначив Ю. Смолич: "Таку річ, на такій висоті поетичного слова і образу, міг дати письменник високої загальної культури, широкої ерудиції і багатого життєвого досвіду".
23 квітня 1937 року у Києві відбувся творчий вечір М. Семенка. А через три дні його заарештували. В зв'язку з тим, що поет мешкав у Харкові, а до Києва часто навідувався, було навіть підготовлено два ордери на його арешт. Семенка звинуватили в "активній контрреволюційній діяльності", і, надломлений морально і фізично письменник, як свідчать протоколи допитів від 4, 7, 8 травня 1937 року, "зізнається" в усіх пред'явлених обвинуваченнях: спроба скинути Радянську владу в Україні за допомогою німецьких фашистів та ін. Зізнання він написав під диктовку уповноваженого Акімова на ім'я Начальника НКВД УРСР Леплевського 4 вересня 1937 року.
23 жовтня 1937 року було винесено вирок - розстріл. Того самого дня вирок було виконано.
Про український футуризм почали згадувати порівняно недавно. Проте не слід забувати, що у 10-30 роки XX століття це була потужна авангардна течія у нашій літературі. Очолював групу футуристів Михайло Семенко. Людина-блискавка, людина, яка вміла робити мертві петлі у поетичному небі; людина, яка стверджувалась і вдосконалювалась, розробляючи власний неповторний стиль. Разом із тим поет мав вразливу душу, яку можна порівняти зі злетом "несмілого" білого метелика (вірш "Метелик").
Провідним поетичним образом у поезії М. Семенка є місто. Його він оспівував у кількох поезіях із назвою "Місто", ці твори мають другу назву за першим рядком: "Вдихаю я тонку отруту... ", "Блимно і крапно", "Сонце освітлювало... ", "Зойкно вилітали... ", "Вечір подощовий... ", "Місто мокре", "Ось те сте... ". А також у віршах із надзвичайно промовистими назвами, що відображують міську атрибутику: "Будинки", "Тротуар", "Улиці", "Асфальт", "В кафе". Михайло Семенко захоплюється міськими пейзажами, із задоволенням вдихає запах бензину, обожнює швидкий рух, який він називає "життєрухом", любить посидіти з друзями в кав'ярні, сходити в кіно, яке входило тоді в моду. У поезії він головним критерієм вартісності вважає оригінальність думки і словесну гру. Навіть із назв творів Михайла Семенка можна здогадатись, що він є прихильником неологізмів. Про значення багатьох таких слів читач легко здогадується, а над деякими доводиться задуматись. Твори М. Семенка тримають читацьку думку у постійному напруженні, тому їх цікаво читати і аналізувати.
Візьмімо, наприклад, вірш "Бажання". Тільки такий оригінальний митець, як Михайло Семенко, міг поставити таке безглузде, на перший погляд, запитання:
Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами?
Виявляється, що подібне "бажання" М. Семенко може здійснити сам і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він стягує місяця й дає йому "березової каші", роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька. Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку. Його не влаштовує навіть сама природа, він називає її "балаганом" і прагне, щоб її "чорти вхопили", адже його "бажання" неможливо виконати.
Вірш "Запрошення" - це звернення до прийдешніх поколінь. Поет усім тим, хто хоче його "духа визвать" обіцяє показати безліч світів "оригінальних і капризних", безліч шляхів, а також відчинити замкнуті двері. Михайлові Семенку вдалося перемогти "всі стихії й дощі", тому, звичайно, прогулятися з ним вночі було б цікаво.
Таку ж цікаву прогулянку обіцяє поет і у другому вірші з аналогічною назвою "Запрошення". Цього разу він пропонує піднятися на Батиєву гору, бо там "гарно", "симпатично й різнобарвно". Поет знає, що дехто дивиться на футуристів "як на звірів", проте він хоче подолати таке несправедливе ставлення з боку суспільства до нього і його друзів, прагне довіри й доброзичливості з боку читачів, він пише:
Люди ми сильні, молоді, сміливі - Не боїмось нікого й бажаємо усім добра.
Незважаючи на екзотичність мислення Михайла Семенка, непримиренність його натури, його твори мають посісти належне їм місце в літературному процесі, повернутися до читачів і стати предметом широких дискусій, адже цей поет став провідною зіркою авангардного руху в Україні, зробив гідний внесок у її відродження, яке згодом назвали "розстріляним".
6.Шкурупій Гео (1903-1937)
“…Люди майбутнього всі будуть героями, бо вони нічого не боятимуться…”- Ґ.Ш.
Народився Гео (Георгій) Данилович Шкурупій 20 квітня 1903 року в місті Бендерах. Дитинство провів на Поділлі. Мати вчителювала, батько був залізничним машиністом. Закінчивши Другу Київську класичну гімназію (1920), вступив на медичний факультет Київського університету, де провчився лише рік. Згодом 2 місяці провів в Інституті зовнішніх зносин. Служив на залізниці, працював редактором і сценаристом кінофабрики, співпрацював з редакцією газети “Більшовик".
1920 р. Гео Шкурупій дебютував у літературно-мистецькому альманаху “Гроно” прозовим твором “Ми”. Захоплений авангардним мистецтвом, письменник виступає з теоретичними статтями про футуризм, бере участь у літературних дискусіях.
Перші збірки його поезій - “Психотези. Вітрина третя" (1922) та “Барабан. Вітрина друга" (1923), написані в стилістиці футуристичної поетики. У них переважає суспільно-політична тематика, що в добу революційної романтики позитивно сприймалося читачами. Проте захоплення футуризмом минуло у Шкурупія досить швидко. Вже 1924 року він висловлюється за об'єднання своєї організації з “Гартом”, підтримує групи М. Ялового та О. Слісаренка, які відійшли від угрупування М. Семенка.
1925 року виходить його збірка “Жарини слів”, яка засвідчила, що “футуристична бравада дедалі більше обертається неоромантизмом - з його дивною сумішшю лірики, сарказму та відблиском трагічного”. Того ж року Г. Шкурупій дебютує як прозаїк. Його книгу гостросюжетних оповідань “Переможець дракона" О. Білецький назвав цікавим явищем в нашій белетристиці: “збірник розмаїтий, талановитий", хоча надміру залітературений. Інші збірки оповідань: “Пригоди машиніста Хорна" (1925), “Монгольські оповідання” (1930). Збірки віршів: “Море" (1927), “Для друзів-поетів - сучасників вічності” (1929), поема “Зима 1930 року” (1934); романи: “Двері в день” (1929), “Жанна-Батальйонерка” (1930), “Міс Андрієна” (1934).
Розрив Шкурупія з футуризмом виявився нетривалим. У 1927 році він повертається до авангардного футуризму ще “запеклішим футуристом", аніж колись був. 1930 року Г. Шкурупій очолює київську філію “Нової Генерації" та стає редактором її друкованого органу - “Авангарду-альманаху пролетарських митців Н.Г. ” (вийшло два числа). На сторінках цього журналу вперше було надруковано кіносценарій О. Довженка “Земля”, репортаж О. Влизька “Поїзди їдуть на Берлін”, вірші І. Маловічка, П. Мельника, Ю. Палійчука, статті К. Малевича, М. Умакова та ін.
У творах Шкурупія виразно видно прихильність до генеральної лінії партії, але… це твори не так лівого письменника, як патріота України, у душі якого живе гордість і біль за свою вітчизну, якийсь непереможний дух модернізації і прагнення наблизити українську літературу до “західноєвропейського і американського” рівня.
Саме цього йому й не подарували.3 грудня 1934 року його заарештовано за звинуваченням у приналежності до “київської терористичної організації ОУН". По справі Г. Шкурупія було проведено два судових засідання військового трибуналу на яких він категорично заперечував висунуті звинувачення, також подав судові письмову заяву-скаргу на неправомірні методи слідства. Після першого суду справу було повернуто на додаткове розслідування. На другому судовому засіданні військового трибуналу Шкурупій знову доводить свою невинність і конкретними аргументами намагається спростувати звинувачення. Проте радянський “найсправедливіший у світі суд" виніс вирок: 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з подальшим трирічним ураженням у політичних правах і конфіскація майна. Дружину Варвару Базлс із сином Георгієм як родину ворога народу виселили з Києва.Г. Шкурупій відбував покарання в Соловецькій тюрмі.
25 листопада 1937 р. “особлива трійка” його справу переглянула й винесла новий вирок: розстріл. Вирок виконано 8 грудня 1937 р., що засвідчено відповідним актом. У 1957 році Шкурупія посмертно реабілітували.
“Навал прозаїзмів у поезії, безоглядне ламання звичної строфіки, епатації читача всіма способами… Так, але за всім цим почувається також i талант, що ловить нові звуки, нові теми та віддзеркалює світанок нового українського дня".
“Шкурупій, зрозуміла річ, орієнтується на Європу. Молодість, пожадлива на всякі враження, разом із тим i літературні, зробила його збірник [“Переможець дракона”] надміру літературним: майже кожне оповідання викликає книжкові спогади… але згодьмося, що в цілому збірник Шкурупія - цікаве явище в нашій молодій белетристиці… В літературі, яка по суті тільки тепер зіп'ялася на ноги i виходить у “великий світ”, такі явища потрібні й допомагають їй іти вперед”.
Список використаної літератури
1. Андрухович Ю.І. Богдан-Ігор Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: рукопис. - 167 с.
2. Богдан Ігор Антонич: покажчик друкованих матеріалів та автографів до 80-річчя з дня народження / Укладачі Т.Ю. Кульчицька, Н.І. Грайцер; наук. ред і вступ. стаття М.М. Ільницького / Академія Наук Української РСР. Львівська наукова бібліотека ім.В. Стефаника. - Львів, 1989. - 140 с.
3. Весни розспіваної князь. Слово про Антонича: Статті, есе, спогади, листи, поезії / Упоряд.М. М. Ільницький, Р.М. Лубківський; Передм.Л.М. Новиченка. - Львів: Каменяр, 1989. - 430 с.
4. Гординський С. Богдан Ігор Антонич: його життя і творчість // Антонич Б.І. Зібрані твори / Зредаґували С. Гординський і Б. Рубчак. - Нью-Йорк, Вінніпеґ: Слово. Об'єднання Українських Письменників в Екзилі, 1967. - C.7-26.
5. Ільницький Д. Літературознавчі погляди Богдана-Ігоря Антонича // Слово і Час. - 2006. - № 12. - С.35-43.
6. Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич: Нарис життя і творчості. - Київ: Радянський письменник, 1991. - 207 с. - (Серія "Час і доля").
7. Новикова М. Міфосвіт Антонича // Сучасність. - 1992. - № 9. - С.83-93.
8. Старовойт І. Богдан-Ігор Антонич. УСЕ для школи. Українська література.10 клас. Випуск 8. - Київ-Львів, 2001. - 62 с.
9. Стефановська Л. Антонич. Антиномії. - Київ: Критика, 2006. - 312 с. - (Критич. студії).
10. Енциклопедія Українознавства. в 10 т. / Гол. pед.В. Кубiйович. - Париж; Ню-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989. - 4016 с.
11. Ніковський А. Поезія-будуччини. У кн. Vita Nova. K. 1920.
12. Лейтес А. і Яшек М. Десять pp. укр. літератури (1917 - 27). І - II. - К, 1928.
13. Качанюк М. Матеріали до іст. футуризму в Україні. У ж. Літ. Архів, І - IV. - X, 1930.
14. Неврлі М. Михайль Семенко, укр. футуризм і словацькі давісти. - Пряшів, 1966.
15. Полторацький О. Михайль Семенко та "Нова Ґенерація". - К, 1966.
16. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917 - 1933. - К, 1966 - С.242.
17. Білецький О. Про прозу взагалi та про нашу прозу 1925 р. // Червоний шлях. - 1926. - № 3, С.154.
18. Антологія української поезії - Київ, 1957.
19. Олег Ільницький. Український футуризм 1914 - 1930 рр. - Львів, 2003.
20. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. - К.: Либідь, 1999. - С.183.
21. Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917-1927). - Харків: ДВУ, 1930. - Т.2. - С.116-117.
22. Жадан С. Філософські особливості кверо-футуризму // Слобожанщина. - Харків, 1998. - С. 193-196.
23. Жадан С. Особливості поетики Михайля Семенка періоду 1918 - 1919 р.р. // Слобожанщина. - Харків, 1999. - С.83-87.
24. Жадан С. Деякі аспекти характеристики панфутуризму // Вісник Харківського університету. - № 473. - Харків, 2000. - С.311-314.
25. Жадан С. Теоретичні розробки панфутуризму // Слобожанщина. - Харків, 2000. - С.174-177.
26. Адельгейм Є.П. Два драматурги. - К.: Держлітвидав, 1938.
27. Андріанова Н. М.І. Кочерга: Літературний портрет. - К.: Держлітвидав, 1963.
28. Голубєва З.С. Іван Кочерга: Літературний портрет. - К.: дніпро, 1981.
29. Дробош П.М. Вивчення творчості Івана Кочерги. - К.: Радянська школа, 1981.
30. Кузякіна Н.М. Драматург Іван Кочерга. - К.: Радянський письменник, 1968.
31. Мар`яненко О.О. Минуле українського театру. - К.: Мистецтво, 1958.
32. Старинкевич Є.Г. Драматургія Івана Кочерги. - К.: Мистецтво, 1947.
33. Кузякіна Н.М. Нариси української радянської драматургії. - К.: Радянський письменник, 1958.
34. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. - Париж, 1959;
35. Безсмертні, зб. за ред. М. Ореста. - Мюнхен, 1963;
36. Шерех Ю. Не для дітей. - Нью-Йорк, 1964.
37. Казьмирчук Г.Д., Латиш Ю.В. Українське декабристознавство. - Київ, 2002. С.163-171.
Подобные документы
Аналіз складових художнього світу драматичної поеми І. Кочерги "Свіччине весілля". Характеристика головних дійових осіб драми. Дослідження особливостей творення автором інших персонажів. Опис світу природи, речей, інтер’єру, художнього часу і простору.
курсовая работа [83,4 K], добавлен 20.08.2015Життєвий і творчий шлях Ліни Костенко, філософська часоплинність її поезії. Історичний час у творчості поетесси. Хронотоп в поемах "Скіфська одіссея" та "Дума про братів неазовських" як культурно оброблена стійка позиція, з якої людина освоює простір.
контрольная работа [45,0 K], добавлен 31.05.2012Представники футуризму в Россії: "Гілея", "Асоціація егофутуристів", "Мезонін поезії", "Центрифуга". Творчість Маяковського як сполучна ланка між "срібним століттям" російської поезії та радянською епохою. Вихід альманаху "Ляпас громадському смакові".
презентация [7,3 M], добавлен 13.02.2014Життєвий шлях Лесі Українки. Біблійні легенди та їх співзвучність сучасності в творах поетесси. "Голос світового звучання" - це новаторство поетеси, ідея подвижництва, самопожертви заради утвердження людяності й справедливості, любові до батьківщини.
реферат [47,2 K], добавлен 05.06.2009Сергій Жадан: персона ґрата української поезії сьогодення. Естетика ідіостилю Сергія Жадана та його вплив на молодих поетів. Павло Коробчук та його пошук власного голосу. Геокультурний контраст та співзвуччя атмосфери художнього світу Юхима Дишканта.
дипломная работа [96,9 K], добавлен 15.10.2015Відомості про життєвий та творчий шлях Марка Кропивницького. Основні здобутки української драматургії другої половини ХІХ–початку ХХ ст. Дослідження творчої еволюції Кропивницького-драматурга. Аналіз домінантних тем, мотивів, проблем творчості митця.
курсовая работа [57,5 K], добавлен 08.10.2014Специфіка поетичної мови. Розвиток британського силабо-тонічного віршування. Характеристика поезії британських письменників. Форми і семантика рими у віршах сучасних британських поетів. Концептуальна образність сучасної британської поезії XX - XXI ст.
дипломная работа [73,7 K], добавлен 07.04.2014Загальні риси європейського символізму. Творчий шлях французького поета-символіста Поля Верлена. Визначення музичності як найхарактернішої риси його поезії. Естетичні погляди Артюра Рембо, особливості його поезії в ранній та зрілий періоди творчості.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 19.10.2010Історія життя та творчого шляху українського письменника Богдана-Ігора Антонича. Шокуюча для письменницької спільноти промова Антонича. Тип світосприймання Антонича - мистецький плюралізм. Апатріотична слава письменника. Аналіз поетичної творчості.
реферат [16,4 K], добавлен 15.02.2009Дослідження особливостей розвитку української поезії та прози у 20-ті рр. ХХ ст. Характерні риси та поєднання розмаїтих стильових течій в літературі. Втручання компартії у творчий процес. "Неокласики" - неформальне товариство вільних поетів-інтелектуалів.
реферат [34,6 K], добавлен 23.01.2011
