Жінки в новелах Стефана Цвейга
Обґрунтування причин та умов, які змусили Цвейга описувати долі різних жінок. Становлення Цвейга як письменника, особистості, його перші творчі спроби. Порівняння образів трьох різних жінок з новел Цвейга. Вплив Фрейда на світогляд і творчість Цвейга.
| Рубрика | Литература |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.11.2011 |
| Размер файла | 50,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Всесвітньовідомі новели великого австрійського письменника Стефана Цвейга навічно закарбували його ім'я в історії літератури. Вони вражають психологізмом, захоплюють незвичайним розгортанням сюжетів і наштовхують на міркування про мінливість людських доль і драматичність життя. Цвейг невтомно досліджує пориви почуттів і описує у своїх творах на скільки беззахисне є насправді людське серце перед суворою буденністю, буржуазним суспільством і на які подвиги, а, часом і злочини штовхає людину пристрасть.
Цвейг створив і детально розробив свою власну модель новели, на відмінну від творів загальновизнаних майстрів короткого жанру. У так званій психологічній новелі він описує пригоду душі, глибоке переживання героя, часто викладене в монолозі цього самого героя. Героїнями його найвідоміших новел є жінки. Тому у своїй роботі я розглядатиму саме образи жінок
Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що тема психологізму в новелах творчості Стефана Цвейга під кутом зору описання жіночих почуттів і жіночої сутності є малодослідженою. Дослідивши це питання, а саме проаналізувавши місце і роль жінок в житті Цвейга, ми можемо зробити висновок про те як вони вплинули на його творчість, особливості художнього стилю.
Метою роботи є обґрунтування причин та умов, які змусили Цвейга описувати долі різних жінок.
Для досягнення мети було визначено наступні завдання:
1. Прослідкувати становлення Цвейга, як письменника, особистості, та його перші творчі спроби;
2. Порівняти образи трьох різних жінок з новел Цвейга;
3. Проаналізувати вплив Фрейда на світогляд Цвейга і на його творчість;
4. Визначити значення жінок в житті Цвейга і їх вплив на його творчість;
Об'єкт курсової роботи: доля жінок в новелах Стефана Цвейга
Предмет роботи: творчість Цвейга.
цвейг жінка новела фрейд
1. Життя та творчість Стефана Цвейга
Доля Цвейга набула символічного характеру. Його духовна драма відображала значне суспільне явище сучасності: ідейний крах буржуазного лібералізму, що не витримав випробування історією. Дух буржуазного лібералізму в творчості письменника виявився перш за все в характері його світосприйняття. Цвейг був свідком значних політичних катаклізмів сучасності, що корінним чином змінили вигляд світу і долю того покоління європейської інтелігенції до якого він належав. Цвейг схилявся до малої епічної форми в своїй творчості - новели і повісті. Проте його творчість на відміну від таких великих майстрів новели, як Мопассан і Чехов, не відбивала суцільної картини світу і тих процесів, що в ньому відбувались. Але і на те були свої причини. Найвідоміші представники класичного реалізму - Бальзак, Стендаль, Діккенс, Теккерей, величні реалісти, усвідомлюючи, що світ і люди підвладні змінам, шукали першопричину соціальних явищ в матеріальних передумовах і інтересах самого життя. Вони творили так званий великий реалізм. Цвейг - щирий і вдумливий художник з болем відчував, що він і його сучасники вже майже втратили цю здатність створювати життєво повноцінну картину світу. Розірваність світу зображена в його новелах, сама наклала помітний відбиток на його власну свідомість. Цвейг ніколи не описував життя бідних прошарків суспільства. Він погано знав умови їх проживання, адже сам походив із забезпеченої родини. Сюжети для своїх творів він здобував в іншій сфері - в житті багатих людей, матеріально забезпечених, тих, що не знають, що таке постійна боротьба за шматок хліба. Проти і вони відчувають непостійність свого суспільного положення. Це відчуття хиткості життєвих основ, властиве Цвейгові, надало його новелам напруженість і нервовість, що виявляються і в змалюванні образів, діючих осіб і в стрімкому розгортанні сюжету з його драматичною кінцівкою. Там, де письменник наближався до правди життя з його контрастами бідності та багатства, виступаючи як реаліст, він створив значні творі, що витримали випробування часом і є відомі й знані й до сьогодні. Там, де він намагався філософські осмислити хвороби сторіччя (як на приклад в романі «Нетерпіння серця) і пропонував способи їх лікування, там він часто зазнавав поразки. Духовний розвиток Стефана Цвейга і формування його манери письма відбувалися за різних історичних і соціальних умов. Він народився в заможній і культурній буржуазній родини у Відні - столиці Австро-Угорської імперії, в країні, де найсильніше за інші європейські країни відчувалось руйнування панівного устрою. Роздерта національними протиріччями держава, що представляє конгломерат насильно об'єднаних народів, Австро-Угорщина була хворою людиною Європи. За плечима австрійської монархії вже були найтяжчі поразки у війнах з бісмарковою Пруссією, що призвели Австро-Угорщину до положення другорядної держави і молодшого партнера Німеччини. Національна угорська і чеська буржуазія загострювала і без того хиткий фундамент імперії всередині країни. Наприкінці 19 - початку 20 ст. Відень став центром «нового» мистецтва, але відображало печальні і декаданські настрої. Згодом воно було названо модернізмом. Молодий Цвейг, що тільки-но почав свою творчу діяльність відчув досить сильний вплив цієї течії. Дуже рано Цвейг почав відчувати літературу своїм життєвим покликанням. Але як письменник він знайшов себе не відразу. Йому не вистачало головного, без чого не може скластися жодний літературний талант: усталеного світосприйняття і знання реального життя. Цвейг доволі швидко зрозумів, що канони «нового мистецтва» зв'язують і гальмують його, як письменника.
Трохи пізніше Цвейг, шукаючи самого себе, познайомився з російською літературою, що значною мірою визначила його подальший творчий розвиток. Він ознайомився з творчістю Достоєвського і став одним з найвідоміших його послідовників на заході. Деякі з новел Цвейга, як на приклад «Вулиця у місячному світлі» і «Фантастична ніч» написані під впливом художньої манери Достоєвського. Гуманізм Цвейга вже з самого початку творчого шляху письменника набув рис споглядальності, тобто Цвейг не критикував конкретні хвороби суспільства, конкретний суспільний лад, а лише за загальне «добро» проти загального «зла». Проте він не знав як відобразити боротьбу добра та зла в житті, але невдовзі після подорожей по Європі, Індії, Індокитаю, набравшись досвіду він публікує свою першу збірку новел в 1911 році «Перші переживання», куди ввійшли твори, головні герої яких були діти (Жагуча таємниця, В сутінках, Гувернантка).
1.1 Якою людиною був Стефан Цвейг?
В останньому листі, звертаючись до світу, він ще раз сказав про те, що було його метою. Він хотів побудувати «нове життя». Його головною радістю була інтелектуальна праця. А вищим благом він вважав особисту свободу… Він був оригінальною, складною людиною, цікавою і хитрою. Вдумливою та сентиментальною. Завжди радою допомогти і - водночас холодною, глузливою і повною протиріч. «Комедіант і трудівник, він завжди був повен бурхливої енергії і психологічних тонкощів. По-жіночому сентиментальний і по-хлоп'ячому легкий на задоволення. Він був балакучим і вірним другом. Успіх його був неминучий. Він сам був справжньою скарбницею літературних історій. По суті, дуже скромна людина, що сприймав себе і весь світ надто трагічно…».
Для багатьох інших Цвейг був простий і без особливих психологічних нюансів. «Він багатий, має успіх. Він улюбленець долі» - така поширена думка про письменника. Але не всі багаті були щедрими і співчутливими. А саме таким був Цвейг, який завжди допомагав колегам, деяким навіть виплачував щомісячну ренту. Багатьом буквально врятував життя. У Відні він збирав навколо себе молодих поетів, вислуховував, давав поради і пригощав в модних кафе «Грінштайдль» і «Бетховен». На себе Цвейг витрачав не так вже й багато, уникав розкоші, навіть не придбав автомобіля. Вдень любив спілкуватися з друзями та знайомими, а працювати вночі, коли ніщо не заважало.
1.2 Жінки в долі Стефана Цвейга
На одному з музичних вечорів влітку 1908 року 26-річний Стефан Цвейг зустрів свою однолітку Фридеріку Марію фон Вінтерніц, привабливу заміжню даму. При другій зустрічі Фридеріка вже знала, хто такий незнайомець, що їй сподобався - вона з захватом читала «Гімни життя» Верлена в перекладі Цвейга. Фридеріка наважилася написати Цвейгу про те, що «звуки його сонетів переслідують її». Вони стали листуватися, передзвонюватися, зустрічатися. В порівнянні з пересічним чоловіком-чиновником Стефан був для Фредеріки особливим чоловіком, але і Фредеріка виявилася для Цвейга незвичайною жінкою, в ній він відчував споріднену душу.
Після довгих коливань Фредеріка отримала розлучення і стала дружиною Стефана Цвейга. Це був щасливий шлюб і союз двох творчих натур: Фридеріка теж виявилася здатною письменницею. Найщасливіші роки пройшли в старовинному будинку, купленому Цвейгом у Зальцбурзі, на горі Капуцінерберг. Протягом 25 років Цвейг і Фредеріка були практично нерозлучні, а якщо і розлучалися на кілька днів, то неодмінно обмінювалися ніжними листами…
У листопаді 1931 року Цвейгу виповнюється 50 років. Він на вершині літературної слави, у нього улюблена дружина - і раптом він впадає в страшну депресію. Своєму другу Віктору Фляшеру Стефан пише: «Я не боюся нічого - провалу, забуття, втрати грошей, навіть смерті. Але я боюся хвороб, старості і залежності». Типова криза середнього віку. Саме в цей момент Фридеріка, занадто захоплена власною літературною роботою, знайшла «вихід» - запросила в будинок секретаря і друкарку для Стефана. 26-річна польська єврейка Шарлотта Альтманн, скромна, боязка і до того ж неприваблива, в ній Фридеріка ніяк не вбачала суперницю - така собі сіра мишка. Але життя, як виявилося було багате на несподівані повороти…
Фатальний 1937 рік: Стефан Цвейг одружується на Шарлотті Альтман. Але Цвейг не порвав стосунків з Фрідерікою, 12 травня 37-го року написав їй: «Дорога Фрід!. У серці у мене нічого, окрім печалі від цього розриву, який є лише ззовні, але зовсім не внутрішній… Я знаю, тобі буде гірко без мене. Але ти втрачаєш небагато. Я став іншим, втомився від людей, і радує мене тільки робота. Кращі часи безповоротно пройшли, і їх ми пережили разом…»
Крах сім'ї співпав із нашестям фашизму на Європу. З 1934 року Цвейг жив переважно в Лондоні, а з 1940-го - в Нью-Йорку. У 1942 році Цвейг і Лотта перебралися до Бразилії, в курортне містечко Петрополіс. І тут Цвейг далеко від улюбленої Європи, від друзів остаточно зламався. Його листи до Фрідеріки сповнені гіркоти: «Я продовжую свою роботу, але лише в 1 / 4 моїх сил. Це всього лише стара звичка без будь-якого творчості…» І в останньому листі, датованому 22 лютого 1942:» Я втомився від усього…»
У цей день, опівночі, Стефан і Лотта добровільно пішли з життя, прийнявши велику дозу вероналу. Вранці їх знайшли сплячими, а на письмовому столі - прощальні листи.
Стефан Цвейг прожив трохи більше 60 років. Світ виявився для нього занадто жорстоким і незатишним. Над труною письменника президент Академії наук Бразилії сказав про останнє рішення Цвейга: «Цей світ, не приваблював його ні грошима, ні почестями - з цього світу він втік, знайшовши порятунок у смерті».
Цвейга ховали в Ріо-де-Жанейро. Всі магазини були закриті. Попрощатися з письменником прийшло все іудейське духовенство. Бразилія і весь світ сумували.
2. Стефан Цвейг - майстер психологічної новели
У своїй творчості Цвейг невтомно досліджував психологію і дух людини, вимірюючи, подібно Достоєвському (до речі, це його улюблений письменник), глибини душі. Він умів захопити читача з першої сторінки і не відпускати до кінця, водячи по інтригуючих стежках людських доль. Стефан Цвейг любив не тільки заглибитись в біографії відомих людей, але й вивернути їх навиворіт, щоб оголилися найпотаємніші риси характеру. Цим оповідям присвячений цикл «Зоряні часи людства», але в цьому розділі я говоритиму про жанр, який вдався письменнику найкраще - про психологічну новелу. Саме психологічну, адже історія знає багато відомих новелістів, але кажуть, що саме Стефан Цвейг винайшов свій, окремий жанр. Що ж, давайте спочатку дамо визначення самої новели. Отже, новела це - «невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією». Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів і т.д.), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.
Але в чому ж відмінність новел Цвейга, в чому полягає їх психологізм?
Персонажі новелістики Цвейга не зайняті світом, людством, прогресом, але лише самими собою або тими людьми, з якими зводить життя, його дороги, події, пристрасті. У «Жагучій таємниці» - перед нами дитина, що вперше зіткнулася з чужим, себелюбним світом дорослих. У «Літній новелі» - це літній чоловік, що пише юній дівчині загадкові листи і несподівано в неї закохується. У «Амок» - відлюдний лікар, до якого звертається пацієнтка, прекрасна колоніальна леді, наділена волею і гордістю, він погано зрозумів свою роль і свій обов'язок, так що все закінчується її смертю і його самогубством. У «Фантастичної ночі» - такий собі барон-фланер, який через власні дурні жарти раптом починає бачити світ по-іншому, заглядає в його млосні глибини і сам стає іншим. У «Занепаді одного серця» - старий комерсант, який побачив як єдина дочка виходить під ранок з номера сусіда; перш раб сім'ї, він втрачає смак до заробітку грошей і смак до життя. У «Лепорелло» - потворна служниця, настільки віддана легковажному господареві, що отруїла господарку й кинулася з моста, коли зляканий вдівець звільнив її. У своїй роботі ж я буду розглядати найбільш вражаючі на мій погляд новели Цвейга: «Страх», «Лист незнайомки» і «Двадцять чотири години з життя жінки». [9,201]
Цвейг - майстер малого жанру. Романи йому не вдалися. Ні «Нетерпіння серця» (1938), ні той, недописаний, що був виданий лише в 1982 році під назвою «Дурман перетворення» (у нас перекладено як «Христина Хофленер»). Але новели його по-своєму досконалі, класичні у традиційній своїй чистоті, у вірності правилам, і в той же час на них лежить відбиток XX століття. Кожна з них має чіткий початок і такий же чіткий кінець. Основу сюжету становить одна подія, цікаве, хвилююче, нерідко надзвичайне - як у «Страху», в «Амок», в «Фантастичної ночі». Воно спрямовує і організовує весь хід дії. Тут все одне з одним погоджено, все вдало стикується і прекрасно функціонує. Але Цвейг не пропускае жодної важливої деталі, так, на приклад, руки азартних гравців з казино з новели «24 години з життя жінки» змальовані на стільки добре, що були навіть екранізовані. Так і бачиш у «Двадцяти чотирьох годинах з життя жінки» руки грають у рулетку - «безліч рук, світлих, рухливих, насторожених рук, ніби з нір, визирають з рукавів…». [27,5]
Однак, на відміну від старої новели - якою вона була у Боккаччо, у Клейста - в новелі цвейгівскій ми найчастіше маємо справу не з зовнішніми, авантюрними подіями, а, так би мовити, з «пригодою душі». Або, точніше кажучи, з перетворенням авантюри в таку внутрішню пригоду. У тих же «Двадцяти чотирьох годинах з життя жінки» важлива не стільки доля молодого поляка, фанатичного гравця, назавжди отруєного повітрям Монте-Карло, скільки відображення цієї та її власної долі в оповіданні місіс К., нині вже літньої англійки «з білосніжними волоссям». Вона аналізує його пристрасть до рулетки і свою, готову зректися всіх норм і пристойності пристрасть до нього - до цієї загубленої вівці, до цієї вкрай втраченої людини. Але не холодно, не відчужено, а з мудрим, трохи сумним розумінням. І це знімає занадто гострі кути тієї давньої, дивної історії. Майже всі кращі новели Цвейга - і «В сутінках», та «Літня новела», і «Жінка і природа», і «Фантастична ніч», і «Вулиця в місячному світлі» - це або розповідь від першої особи, або, ще частіше, розповідь в оповіданні, насиченому психологічно, що тримається на нюансах почуттів, на їх непримітному переживанні. [35,21]
«Лист незнайомки» - справжній цвейгівскій шедевр. Тут надзвичайно точно знайдена інтонація для люблячої і тому безмежно поблажливої героїні, інтонація, з якою вона розповідає «відомому белетристу Р.» невідому йому історію їх дивовижних відносин. «Ти не впізнав мене ні тоді, ні після, і ти ніколи не впізнавав мене», - пише вона тому, якому присвятила все своє життя і всю себе. [39,3]
Новела «Страх» своєю віденською атмосферою, і тематикою нагадує новелу Шніцлера «Мертві мовчать» де автор малює нам жінку, яка кидає вбитого (а може бути, лише тяжко пораненого) коханця, в перекинутій кареті щоб не викрилася її зрада, не підірвалось її життєве благополуччя. Шніцлер - критик австрійського міщанського себелюбства і бездушності. І в його новелах практично немає позитивних персонажів. А в новелах Цвейга практично немає персонажів негативних. У тому числі і в «Страху». Навіть шантажистка виявилася не шантажисткою, а простою акторкою, яку найняв чоловік героїні, щоб налякати її і повернути в лоно сім'ї. Але і чоловіка, що повів себе не цілком порядно по відношенню до дружини, не засуджено. Все закінчується щасливим примиренням. [35,21]
Цвейг далеко не ідеалістичний. В новелах безліч смертей, ще більше трагедій, грішників, бентежних душ, що заблукали. Але злодіїв немає - всі там люди зі своїми почуттями.
Правда, оповідач в новелі «Двадцять чотири години з життя жінки» (тобто як з вуст самого автора) говорить: «…я відмовляюся судити чи засуджувати». Але це сказано з абсолютно конкретного приводу. Дружина фабриканта втекла з першим зустрічним, і весь пансіон її ображає. А оповідач переконує місіс К., яка, як незабаром з'ясується, цього зовсім не потребує, «що лише страх перед власними бажаннями, перед демонічним началом у нас змушує заперечувати той очевидний факт, що в інші години свого життя жінка, перебуваючи у владі таємничих сил, втрачає свободу волі і розсудливість… і що… набагато більш чесно поводить себе жінка, яка вільно і пристрасно віддається своїм бажанням, замість того щоб з закритими очима обманювати чоловіка в його ж обіймах». Тут виразно проглядає Зиґмунд Фрейд з його критикою придушення сексуальних інстинктів, Фрейд, якого Цвейг високо цінував [45,5].
Його персонажами часто володіє пристрасть.
У людях, що населяють його новели, Цвейга приваблює живий початок, все, що в них чинить опір усталеним нормам, все, що ламає узаконені правила, піднімається над буденністю. Тим йому і милий навіть дрібний кишеньковий злодюжка, описаний в «Несподіване знайомство з новою професією». Але ще, звичайно, миліше героїня «Листів незнайомки», вільна у своєму почутті, моральна у своїх падіннях, бо відбувалися вони в ім'я любові. [47,240]
Новели Цвейг писав протягом усього життя (остання, антифашистська за духом «Шахова новела» була опублікована ним у 1941 році). У своїй курсовій я працюватиму з трьома найвідомішими новелами Стефана Цвейга: 24 години із життя жінки, Лист незнайомки, Страх.
3. Образ пристрасної жінки в новелі С. Цвейга «24 години з життя жінки»
Для змалювання образу жінки з новели «24 години з життя жінки» можна підібрати багато епітетів: співчутлива жінка, закохана жінка, відчайдушна жінка, авантюрна жінка - всі вони будуть правильними, стосовно місіс К. адже вона і справді переживає всі ці почуття за одну божевільну ніч: вона йде за нещасним, розгубленим, шаленим гравцем з казино, через щире співчуття, боячись, що він заподіє собі шкоди, бо вона відчуває, що юнак охоплений своєю хворобливо пристрастю знаходиться на краю прірви; з щирого співчуття вона дає йому гроші. Принаймні сама вона впевнює свого співрозмовника і читача в тому, що її дії продиктовані цілковито жіночим співчуттям і самопожертвою, саме тому вона дозволяє втягнути себе в цей ризикований вир в готелі, вночі, з незнайомцем: «…я была вовлечена в эту трагическую авантюру только из-за какого-то исступленного желания помочь; ни о каких личных чувствах или побуждениях и речи быть не могло.» (С. Цвейг «Звездные часы человечества», стр. 209,1987). Відчайдушна жінка зважується на цю авантюрну подорож до Монте - Карло через почуття гіркого відчаю після втрати так довго і гаряче любого їй чоловіка, з яким місіс К. прожила все своє свідоме життя. Так, всі ці «жінки» були присутні в образі жінки цієї новели С. Цвейга, але всі вони викривають перш за все неймовірно пристрасну натуру, жінку, що може на 24 години поринути у інше життя і жити лише пристрастями. І автор в жодному разі її не засуджує. Сама новела Цвейга, написана в характерному йому дусі напруженого психологізму, сповнена пристрасних почуттів: Всі гравці видають свою запеклу пристрасть судомно зціпленими руками, що наче хижаки готові до стрибка, тягнуться за виграшем, судомно затискаються, а бо ж поривчасто кидають фішки на зелений стіл. На протязі декількох сторінок автор в усіх деталях описує почуття гравців, які виказували їх руки. Ця картина змальована настільки яскраво, що потім навіть була екранізована. Такою є і місіс К. в «24 годинах з життя жінки». Вона - пристрасна жінка, що готова полишити 42 роки порядного життя і на 24 години цілковито зануритись у пристрасті. Але чому? Мабуть, тому, що все своє життя вона жила за строгими нормами вищого суспільства, ховаючи свою пристрасну натуру якнайглибше, що не дозволяло їй відчувати себе повноцінною жінкою. Сам оповідач притримуючись думки, що «гораздо более честно поступает женщина, которая свободно и страстно отдается своему желанию, вместо того чтобы с закрытыми глазами обманывать мужа в его же объятиях» (С. Цвейг «Звездные часы человечества», 1987/186) визнає пристрасть сильним почуттям, що може всебічно володіти людиною. Ця позиція самого оповідача спонукає місіс К. довіряти йому, розкрити йому власну душу, адже вчинок мадам Анріет такий самий безрозсудний як і вчинок місіс К. багато років тому - вона впізнала саму себе в цій жінці. Вона так само зрадила усім моральним нормам, соціальному статусові, своєму чоловікові. І той факт, що оповідач так запекло захищає мадам Анріет за обідньою бесідою заставляє місіс К. відкрити йому свою душу, довіритись. Вона доволі заможна жінка, що піклується про своє становище у суспільстві. Її ображає і обурює, коли азартний гравець сприймає її за жінку легкої поведінки, ще більшого приниження вона зазнає після ночі в жахливому, дешевому готелі. Все її єство охоплює панічний страх, вона боїться, що юнак прокинеться і заговорить з нею, що запам'ятає її обличчя, тоді ганьбу буде нічим не змити, але коли вона дивиться на лице юнака, таке змучене, ще вчора сповнене стражданнями судомно напружене лице, вона бачить зовсім іншу картину: «…у этого юноши было совсем другое, совсем детское, мальчишеское лицо, сиявшее ясностью и чистотой. Губы, вчера закушенные и стиснутые, были мягко мечтательно раскрыты и почти улыбались; волнистые белокурые пряди мягко падали на разгладившийся лоб. И ровное дыхание легкими волнами вздымало грудь…» (С. Цвейг «Звездные часы человечества», 1987/211). В ту саму мить жінка більше не відчувала ні ганьби ні страху ні хвилювань, навпаки - вона навіть відчула радість і гордість за цього юнака, за те, що врятувала йому життя, в ній прокинулись материнські почуття. Наступного дня вона знов зустрілася з юнаком в денному світлі і побачила в його поведінці легкість і неймовірну подяку. Це спонукало її змінити жалобне плаття, що вона носила вже довгий час на більш світле, місіс К. побачила світ по-іншому, ніби прокинулась, знов відчула себе жінкою, бажаною, комусь потрібною - адже її діти давно пороз'їжджалися, а чоловік покинув її навіки, а вона ще доволі молода жінка. Але я все задавала собі питання, чому доля звела саме ці дві одинокі душі разом? Мені здається тут знов таки головною причиною є пристрасть: бідний поляк, що програв усе і, народившись в інтелігентній родини, скотився аж до самих низів, до злодійства, злиднів під тягарем своєї ігорної пристрасті, азарту. Місіс К., що все життя прожила добропорядно, але в душі зажди лишалася пристрасною жінкою потягнуло ніби магнітом до цього авантюрного гравця, до подібного до неї, що своєю пагубною пристрастю заповнив порожнечу в її душі, ледве не згубив її саму втягнувши у цей небезпечний вир. [7,443]
Добре, що все закінчується трагічно лише глибоко в душі місіс К. і вона спокійно доживає свого віку до старості. Але це і була «пригода душі» що її дуже вразила і змінила її життя. Коли вона, бажаючи допомогти і спасти нещасного юнака, перетерпіла приниження і ганьбу. Але це саме те що і було на меті у Стефана Цвейга, змалювати нам пригоду душі.
4. Віддане кохання в образі жінки в новелі С. Цвейга «Лист незнайомки»
У жінки цієї новели на відміну від місіс К. взагалі відсутнє почуття гордості. Принаймні перед об'єктом свого кохання, белетристом Р. Ця жінка не живе своїм життям, в неї його просто нема, із самого дитинства коли вона вперше почула про відомого письменника, що переїхав до їх будинку «еще раньше чем ты вошел в мою жизнь, вокруг тебя уже создался какой-то нимб, ореол богатства, необычайности и тайны; все мы, в нашем маленьком домике на окраине, нетерпеливо ждали твоего приезда(…) и вот еще не зная тебя, я весь вечер думала о тебе» (Стефан Цвейг, Выбранные новеллы, М., 1978,299). Стефан Цвейг малює протягом новели етапи зростання і перетворення почуття: від підліткового маніакального захоплення до палаючого кохання, як зрілого і сформованого почуття у дорослої жінки. Він майстерно, як ніхто інший описує внутрішній світ жінки, її душу. Ця жінка ніби приречена усе своє життя рабськи любити одного чоловіка, що її навіть не помічав «все, все люди любили меня, все были ко мне добры, только ты, только ты один не помнил меня, только ты один ни разу не узнал меня!» (Стефан Цвейг, Избранные новеллы, М., 1978,329).
Здавалося б, просто сумна історія, яких сотні і тисячі відбуваються в нашому самому дивному зі світів. Начебто б прості слова, проза, не багата ні яскравими образами, ні стилістичними прийомами. А вважається одним з найбільших шедеврів Цвейга і до сьогодні. [39,3]
Цей текст я читала не як філолог, хоча не могла не помітити стрункої, до дрібниць продуманої автором композиції, частини якої розділені найтрагічнішим для жінки визнаннями: «Моя дитина вчора померла». Це лейтмотив прощальної пісні незнайомки, який, розпочавшись сумними спокійними нотами безнадії, через поступове нагнітання («Моя дитина вчора померла, це була і твоя дитина») завершується, обриваючись на шалено високій ноті: «Моя дитина померла, наша дитина, тепер мені нема кого любити на всьому світі, окрім тебе…»
Дівчинка-підліток, без пам'яті закохалася, в образ чоловіка своєї мрії, тільки-тільки прокидаючись для любові. Незнайомка стояла під дверима квартири любої людини, прислухалася до звуку його кроків, ловила його погляд, намагалася вивчити його звички та уподобання. Переживала і занурювалась в себе, закриваючись від усього світу, вважаючи за краще залишатися наодинці зі своїми почуттями, зі своїм ідеалом, ніж спілкуватись з однолітками.
Мене вразило те завзяття, з яким героїня Цвейга йшла до своєї мети - з'єднатися з коханим - і та жертовність - «пройти хоча б раз по краєчку його долі».
Мені здається, що у якому б віці жінка не відкрила б цю новелу, вона, безсумнівно, знайде якісь переживання близькі собі.
Важко повірити, що це написав чоловік. Як він зміг так відчути переживання жінки? Гадаю, що на це вплинула жінка з його біографії, його єдине кохання Фридеріка.
Зворушливий образ дівчинки в залатаному фартуху, що не зважується підняти очі на предмет свого обожнювання, що живе в своєму маленькому світі, де є тільки він. Скільки дівчаток відчували подібне, вперше закохуючись?
Через декілька років романтична дівчина, яка стояла під вікнами коханого чоловіка, чий світ пронизаний мріями і схожий на замок із піску. Вона тяжко працює прачкою, перебивається з хліба на воду, дуже бідує, але все одно кожного вечора вірно чатує біля його будинку. Лише одного разу в ній прокинулась справжня жіноча гордість, коли вона побачила його з іншою прекрасною дамою. Почуття образи і ревнощі утримали її від того щоб прийти і знов простояти на морозі під світлом його вікна, але це лише на один вечір. Вона знов незмінно поверталася, під його вікна наче вірний пес.
Ще трохи пізніше прекрасна дама, готова забути себе і своє життя заради єдиного чоловіка, і нехай її тіло продається іншим, але душа і серце віддано лише одній людині. («Те воля неба! Я - твоя!»). Маючи вже достатньо багато впливових друзів і прихильників, живучи доволі забезпечено, вона вже могла б забути своє юнацьке кохання, до того ж вона отримувала освідчення і пропозиції одруження від людей, які б кохали її до кінця життя і забезпечували б її і дитину усім необхідним. Але вона все відхиляла. Вона перенесла усю свою невитрачену любов на дитину, єдине створіння, яке нагадувало про її кохання без взаємності, і яке справді її потребувало, її опіки, любові.
Мати, готова заради щастя дитини на все, вона продавала себе, щоб забезпечити дитину усім, але коли і її не стало, останній промінь надії в її житті зник. [19,22]
В образі незнайомки - відгомони багатьох доль.
Приголомшливий монолог, написаний без сентиментальності і слізливості, без надривності, без єдиного докору в бік того, хто так і не впізнав незнайомку, не зірвав вуаль з її прекрасної постаті, не розгадав великої любові в її серці.
Ця, новела є справжнім прикладом відданої, вірної любові, адже яка жінка в нашому сьогоденні пішла б на такі кроки, на таку самопожертву, заради людини, яка її навіть не впізнає, сучасні жінки занадто гордовиті.
«Он вздрогнул; ему почудилось, что внезапно распахнулась невидимая дверь и холодный ветер из другого мира ворвался в его тихую комнату. Он ощутил дыхание смерти и дыхание бессмертной любви; что-то раскрылось в его душе, и он подумал об ушедшей жизни, как о бесплотном видении, как о далекой страстной музыке».
5. Боягузлива жінка в образі Фрау Ірени (на прикладі новели С. Цвейга «Страх»)
Чому треба вважати фрау Ірену сааме боягузливою жінкою?
Життя фрау Ірени завжди протікало у розміреному тихому ритмі. Вона - доволі молода і ще приваблива жінка, забезпечена і соціально благополучна «…Она была так избалована судьбой и заласкана близкими, так привикла благодаря богатству почти не иметь желаний, что первое же затруднение оказалось ей не под силу.» (Стефан Цвейг, Избранные новеллы, М., 1978,152) Тобто вона була ладна пожертвувати своїм коханим заради рятування своєї пристойності. І ось де ми вбачаємо різницю між місіс К. з «24 годин з життя жінки» і Ірени - обидві походять з вищого світу, але якщо місіс К. глибоко переживає свій необдуманий вчинок, глибоко сприймає все і аналізує, то фрау Ірена - навпаки випещена і поверхова, несерйозна жінка, тим не менш автор не засуджує і її. Місіс К. ладна пожертвувати своєю пристойністю, своїм положенням в суспільстві заради почуття (байдуже, що то було не кохання, а співчуття) до юнака. Героїня «Страху» навпаки - жертвує почуттям (хоча це теж не було справжнє кохання) заради свого благополуччя і стабільного положення в суспільстві. [20,54]
Але одного дня вона, вирішивши, що її життя занадто спокійне і розмірене, зважується на авантюрну пригоду. Тоді і з'явився в її житті він. Піаніст з ім'ям, молодий і цікавий, так не схожий на її чоловіка, він привертав увагу Ірени. Між ними не було істинної любові, це була швидше втеча від порожнечі, і незабаром фрау Вагнер відвела коханцеві певні години і навіть дні тижня. Вона поводить себе, як справжня жінка, емоційна, боязка, легко підвладна впливам страху. Незабаром вона починає помічати, що часто відчуває безпідставний страх. Тобто для страху звичайно ж є підстави, адже вона зраджує, обманює свого чоловіка. Зазвичай це відчуття виникає, коли вона виходить з квартири коханця. Автор дуже чітко створює атмосферу страху, коли жінка знає, що вона винувата і поки ніхто її не викрив, але почуття постійної тривоги, нервової напруги не дає їй спокою. Це переростає у фобію Ірена щойно вийшла від нього, але чомусь злякано смикнулась і натягнула густу шаль. Вона вже збиралася прослизнути в прочинені двері під'їзду, як раптом її зупинили. Перед нею стояла зовсім незнайома особа зі злісним і нахабним поглядом. Ірена спробувала вийти, але незнайомка загородила собою двері і стала кричати: «Вот я вас и накрыла! Ну, ясно, из порядочных! У нее и муж есть, и деньги, и всего вдоволь. Так нет, ей еще пожадобилось сманить любовника у бедной девушки…» (Стефан Цвейг, Избранные новеллы, М., 1978,146)
Ірена затряслася від страху, від думки, що їх хтось міг почути. Незнайомка ще щось кричала про те, що вона з голоду здихає, але Ірена нічого не чула - вона мовчки витягла з гаманця всі паперові гроші й віддала їх незнайомці. Ірені здавалося, що це випадкове спів падіння і більше не повториться. Кілька днів Ірена не бачилася зі своїм закоханим, але серце її стискала туга і вона призначила йому побачення в одному з кафе. Однак про істину причину своєї відсутності протягом кількох днів вона не обмовилася. Їй здавалося, що це - недомовки, раптова неприступність, ще більше зацікавили молодого піаніста. Можливо фрау Вагнер можна було б назвати авантюрною жінкою, але персонажі усіх новел Цвейга є в душі авантюрними особистостями, саме ця новела називається Страх, бо страх керує героїнею на протязі всієї оповіді. Коли Ірена йшла додому, біля одного з магазинів її хтось торкнув за плече. Вона обернулася - перед нею стояла та сама огидна незнайомка. Шантажистка заявила, що знає й ім'я її чоловіка, і те, де живе фрау Ірена, і знову зажадала грошей. Молода жінка покірно віддала їй усі наявні при собі гроші і срібну сумочку, в якій вони зберігалися. На мою думку це був переломний момент в новелі, коли фрау Ірена втратила будь-яку гордість і показала справжнє боягузтво. Вона не дала відпір, адже знала, що була неправа. З тих пір страх міцно оселяється в душі Ірени. Крім того, вона починає помічати, що чоловік іноді якось дивно дивиться на неї. Ні хвилини Ірена не відчуває тепер спокою - всі її думки зайняті шантажисткою. Сама ж шантажистка отримує моральне задоволення від того, що вона жахає Ірену, її цікавлять не стільки гроші скільки приниження жіночої і людської гідності Ірени.
Іноді жінці здається, що її чоловік все знає, їй хочеться розкрити перед ним душу, але вона зупиняє себе. Одна думка про те, якою може бути його лють, лякає її. Тим часом Ірена починає отримувати листи. Вміст їх зазвичай короткий, складається з одного прохання: Прошу негайно вручити стільки-то тому-то… Необхідні суми збільшуються з кожним днем.
Одного разу шантажистка приходить і в будинок. У Ірени вже немає грошей і вона віддає обручку. Увечері чоловік цікавиться куди зникла обручка, Ірена злякано ховає руку і бреше, що віддала його почистити. У цей же вечір вона зважується на небезпечний крок. В аптеці Ірена купляє собі отруту. Раптом хтось розплачується за неї і перехоплює пляшечку, Ірена піднімає очі - перед нею стоїть чоловік. Вони йдуть додому, і як тільки Ірена сідає на ліжко, її тіло пронизують довгі приглушені ридання. Її чоловік виливає вміст пляшечки, а потім обіймає дружину і заспокоює. З'ясовується, що жінка, що весь цей час переслідувала Ірену була усього лише невдалою акторкою. Чоловік Ірени, дізнавшись про її стосунки з піаністом, попросив акторку йому допомогти. Здавалося, що це підштовхне Ірену, змусить зізнатися, і в будинку запанує спокій і любов. Чоловік проявляє неймовірну доброту і просить вибачення, за те, що змусив жінку так хвилюватися, хоча це вона повинна була просити пробачення. Новела має щасливу кінцівку, але є вдалим прикладом того, як Цвейг описує найсильніші почуття і пориви людської душі. [23,5]
Висновок
Стефан Цвейг - справжній майстер психологічної новели. В своїй курсовій я працювала з трьома найвідомішими новелами Цвейга: 24 години з життя жінки, Лист незнайомки і Страх. Вони не раз ставали об'єктами наукових літературознавчих досліджень (Нечипорук Е.І., Сардико Г.І.). Але тема жіночої долі, образу жінки в новелах Цвейга ще мало досліджувалась. Описуючу окрему жінку Цвейг вмів дуже влучно описати її внутрішні почуття і переживання так наче й не видно, що твір написаний чоловіком. Використовуючи метод аналогії, порівняння і узагальнення я визначила внутрішню сутність кожної жінки одним словом. Так, на приклад, героїня «24 годин з життя однієї жінки» місіс К. - пристрасна жінка, особа з «Листа незнайомки» - по рабські віддана своєму коханню жінка, а заможна дамочка зі «Страху» - справжня боягузлива жінка. В них усіх є спільні риси - вони справжні жінки, що підвладні справжнім жіночим пристрастям, коханню, самопожертві, необдуманим вчинкам, страху, сум'яттю почуттів, ревнощам, жалю, співчуттю, материнським інстинктам, ярості і розпачу. Але в них є і багато різного. Так, місіс К. - пристрасна жінка, що готова полишити 42 роки порядного життя і на 24 години цілковито зануритись у пристрасті, бо все своє життя вона жила за строгими нормами вищого суспільства, ховаючи свою пристрасну натуру якнайглибше, що не дозволяло їй відчувати себе повноцінною жінкою.
Таємнича незнайомка з «Листа незнайомки» - все своє життя простояла під закритими дверима квартири коханої людини, прислухалася до звуку його кроків, ловила його погляд, намагалася вивчити його звички та уподобання, переживала і занурювалась в себе, закриваючись від усього світу, вважаючи за краще залишатися наодинці зі своїми почуттями, зі своїм ідеалом, прагнула пройти хоча б по краєчку долі коханого, але так і закінчила своє життя не будучи впізнаною, як і сотні інших жінок з життя белетриста Р. На відміну від місіс К. вона не мала почуття гордості перед коханим і ніколи б не звинуватила його ні в чому. Незнайомка і фрау Ірена - взагалі різні жінки, одна настільки закохана, що і білого світу не бачить, друга ж не бачить кохання з-за власного егоїзму. Але вона навіть на смертному ложі не винила його, залишалася відданою своєму коханню.
Багата, розбещена положенням і чоловіком, випещена і поверхова, несерйозна, ще доволі молода жінка фрау Ірена з «Страху» заплуталася в брехні і нервова напруга, що її можуть викрити породжує справжній страх. Вона ніби й щаслива у шлюбі, кохана, на відміну від Незнайомки, не одинока, на відміну від місіс К. їй просто не вистачає авантюри, інтриги в житті от і розважається вона з коханцем, але коли доходить до справжньої загрози її положенню, почуттям до чоловіка, вона виявляє себе як справжня боягузка, бо ж одразу ладна пожертвувати молодим піаністом-коханцем заради збереження відносин з чоловіком і лише тоді розуміє наскільки сильно вона його любить.
Отже, Стефан Цвейг описує кожну жінку, майстерно змальовуючи характери, йому вдається проникнути як в глибини душі кожної героїні і з точністю математика описати почуття, що їх обурюють. Листування з любою до кінця життя дружиною Фредерікою, допомогло йому краще розібратися в почуттях жінки і написати такі шедеври світової літератури, як «24 з життя жінки», «Лист незнайомки» та «Страх».
Список літератури
1. Цвейг С. Мимолетный взгляд в зеркало моей жизни?. - Огонек, 1928, Я 31, с4; 10-11'.
2. «Цвейг СТ. Против фашизма и войны1. Ответы на анкету журнала «Норд-ост»: «Европа и война»; - Иностр. лит, 1959, №6, с. 213-216;
3. Цвейг С. Страх царит над Европой - Правда, 1937, 7 ноября, в. 308, с. 5. 4. Цвейг. О германской антифашистской литературе! - Литературное обозрение, 1939, №9-10, с. 127'. 5. Цвейг С. Последние письма». - Литературная газета, 1966, 24 ноября, №139, с. 4.
6. Переписка Горького и С. Цвейга. В кн.: Переписка
7. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. - Д.: ИХЛ, 1977». -443 с.
8. Днепров В.Д. О фрейдистской психологии и реалистическом романе - Иностранная литература, 1961, с. 185-204;
9. Горбунов A.M. и Давыдов М.И.С. Цвейг В кн.: Зарубежные писатели XX в.
10. Архипов Ю. Триумф и трагедия С. Цвейга. - В кн.: Цвейг С. Нетерпение сердца. Исторические миниатюры. - М.: Правда, 198I, с. 410-415.
11. Браудо Е. «Амок» С. Цвейга. - Печать и революция, 1926, 3. 12. Буняев B.C. С. Цвейг. - В кн.: Курс лекций по истории зарубежной литературы XX в. - М.: Высшая школа, 1965, с. 483-492. - Вестник иностр. лит., 1928, №7, с. 143-145.
13. Глан Я.С. Цвейг. - В кн.: Современные писатели Запада. - М.: 1928, с. 54.
14. Горбов Д. Памяти Цвейга. - Интернациональная литература, 1941, №11-12, с. 332-342.
15. Горький A.M. Предисловие. - В кн.: С. Цвейг. Собрание сочинений, т. 1. - Л.: Время, 1929. 16. Ежерец Л.А. Трагедия С. Цвейга. Кандидатская диссертация. М.: 1946.c. 5 17. Куллэ Р. Рецензия на книгу С. Цвейга «Смятение чувств». Печать и революция, 1926, с. 211. 18. Луначарский А.В. Предисловие. В кн.: С. Цвейг. Борьба с безумием. - Л.: Время, 1932. 19. Лукач Г. Новеллы С. Цвейга. - Литературное обозрение, 1937, №8, с. 22.
20. Львов С. Предисловие. В кн.: С. Цвейг. Двадцать четыре часа из жизни женщины. - М.: 1955, с. 3-6 21. Мотылева Т.Л. Достижения современного реализма. - М.: 1973, с. 357.29. Майфет Г. Горький и Стефан Цвейг. Радуга, 1967, Л 7, с. 164-168. 22. Муравьева Н. Предисловие. В кн.: С. Цвейг. Бальзак. - М.:
23. Нечепорук Е.И. «Шахматная новелла» С. Цвейга. Ученые записки, т. 220. Зарубежная литература, выпуск II, - М.: 1968, с. 61-69.
24. Нечепорук Е.И. Стефан Цвейг и русская литература. Ученые записки, т. 220. Зарубежная литература, вып.II. - М.: 1968, с. 70-82.
25. Нечепорук Е.И. О некоторых особенностях исповедей героев в новеллах С. Цвейга, В кн.: Вопросы русской и зарубежной литературы. Пермь, 1974, с. 94-104.
Подобные документы
Анализ влияния политических факторов на творчество С. Цвейга, внеисторичность его произведений. "Жизнеописание Марии Стюарт" как романтическая биография, характеристика и политические взгляды его основных образов. Сравнение королевы Елизаветы и М. Стюарт.
реферат [24,4 K], добавлен 12.03.2010Оскар Фінгал О'Флаерті Віллс Уайльд — відомий англійський письменник, автор поезій, казок, комедій, гостросюжетних новел. Перші поетичні спроби. Жанр літературної казки. Імпресіоністські мотиви в творчості літератора. Останні роки життя письменника.
реферат [23,8 K], добавлен 17.02.2009Життєвий і творчий шлях письменника Дж. Д. Селінджера. Герой Селінджера. Перші спроби Селінджера в індійській поетиці. Оповідання "Перегорнутий ліс". Загадка Селінджера: символіка чисел та прихований (сугестивний) зміст "Дев'яти оповідань". "Тедді".
реферат [37,6 K], добавлен 09.02.2008Імена жінок, які полонили серце Тараса. Жінки і почуття до них та їх роль в житті і творчості Т.Г. Шевченка. Дитяче кохання до Оксани Коваленко. Кохання до Ядвіги Гусиківської. Теплі спогади про Закревську Ганну Іванівну. Захоплення Амалією Клоберг.
презентация [4,1 M], добавлен 17.03.2014Біографічні відомості про французьского письменника Гі де Мопассана, дитячі роки і творча діяльність. Літературне виховання, світоглядні та літературні позиції письменника. Основа твору "Любий друг", роль жінки як такої в житті головного героя роману.
реферат [22,8 K], добавлен 14.11.2011Короткий біографічний нарис життя та творчості відомого українського письменника М.В. Гоголя, етапи та обставини його особистісного становлення. Джерела натхнення автора та аналіз його найяскравіших творів. "Мертві душі" в житті та долі письменника.
презентация [2,2 M], добавлен 13.05.2011Своєрідність стилю Е.М. Ремарка, його творчий шлях. Мовні засоби художніх творів, експресивні засоби вираження образу жінки у його творах. Жінки у особистому житті письменника і їх прототипи у жіночих образах романів, використання експресивних засобів.
реферат [30,4 K], добавлен 15.09.2012Новела як прозовий жанр. Специфіка творення художнього образу в новелістиці. Становлення літературних та естетичних поглядів П. Меріме, поетика його новел. Перша збірка новел "Мозаїка". Образ Кармен як зразок сильної вольової жінки в світовій літературі.
дипломная работа [123,0 K], добавлен 19.10.2010Біографія Максима Рильського, його дитинство та перші літературні спроби. Становлення поета як особистості, філософські роздуми про вічні цінності буття: працю, красу, добро і гуманізм. Творче надбання Рильського та увіковічення пам'яті по нього.
презентация [15,2 M], добавлен 05.10.2012Ознайомлення з біографією Стендаля. Опрацювання твору "Червоне і чорне". Дослідження поведінки персонажів у певних обставинах. Визначення ролі жінок в житті головного героя. Порівняльна характеристика жіночих образів. Аналіз місця жінок у творі.
курсовая работа [600,1 K], добавлен 06.11.2014
