Релігійна проблематика у філософській творчості Клайва Льюїса

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Клайв Льюїс - класик англійської християнської літератури

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 2. Релігійні твори Клайва Стейплза Льюїса

2.1"Листи Баламута" - найцікавіша "богословська" фантастика Льюїса

2.2 Теологічний трактат Клайва Льюїса "Диво"

2.3 Розв'язання проблеми теодицеї в праці «Страждання»

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 3. Фентезі та наукова фантастика Льюїса

3.1"Хроніки Нарнії" як переказ Біблії для дітей

3.2 Філософський підтекст «Космічної трилогії»

ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

льюїс філософська фантастика релігійна

Філософська творчість Клайва Льюїса і сьогодні користується великою популярність серед своїх читачів. Проблеми, які висвітлює автор у своїх книгах мають безпосередній зв'язок з духовністю, релігією, християнством, Святим Письмом, поняттям людського буття, осмисленням призначення і діяльності людини на землі, позаприроднім світом. Тому літературна спадщина письменника є актуальною і на даний час та корисною для дітей і дорослих. Адже твори надзвичайно цікаві, вони мають глибоке філософське підгрунтя.

Релігійна проблематика творів Льюїса вже досліджувалась у всьому світі дослідниками його творчості. Наприклад, православний публіцист, дослідник творчості Льюїса священик Яків Кротов виявив християнську підоснову його творчого доробку. Серед дослідників його книг можна віднести такі імена: Трауберг Н., Маслюх А., Гопман В., Бірюкова М., Єфімова Л. та ін. У їхніх дослідженнях певною мірою виражена богословська проблематика, яка наявна навіть у фентезійних чи науково-фантастичних творах англійського письменника. Звісно є і теологічна література, яка майже виключає фантастику як таку, зате в ній головним чином автор порушує філософські питання та проблеми на релігійну тематику. Зокрема до творів релігійного змісту належать: "Диво", "Досліджуючи скорботу", "Розірвання шлюбу", "Роздуми про псалми", "Чотири любові" та ін.

Метою дослідження є творчість письменника, основне завдання - виявити якою мірою книги Льюїса пронизані релігійним змістом, філософським підтекстом, в яких книгах поєднується фантастика, релігія та філософія, і, власне, виявити які саме релігійні проблеми порушує автор у своїх роботах.

Об'єкт дослідження - твори англійського філософа і письменника. Предмет дослідження - релігійна проблематика у працях Льюїса. Основними методами дослідження є прочитання фантастичних і теологічних творів Льюїса та аналіз критичних матеріалів, статей, публікацій про релігійну та філософську творчість письменника на основі книг, журналів та за допомогою електронних ресурсів.

Під час роботи я виявила, що доведена залежність між релігігією, християнством та фантастикою у семикнижжі "Хроніки Нарнії", між філософією та фантастикою у "Космічній трилогії" а також те, що практично весь літературний доробок Клайва Льюїса має безпосередній зв'язок з теологією - у філософських міркуваннях про людське буття та його основи, про розвиток цивілізації, про природній світ та про позаземне існування речей, предметів, явищ та істот. Яскравим прикладом богословської фантастики є "Листи Баламута", в якій головним чином йдеться про проблему вибору життєвого шляху - праведного або грішного. Окрім того серед питань та проблем на релігійну тематику є такі: віра, гріх, любов, милосердя, духовність, першооснови людського буття, а також проблеми світобудови та проблеми розвитку сучасної цивілізації.

Таким чином, творчість класика християнської літератури має глибокий релігійний, фантастичний та філософський зміст. Це не лише теологія, а література, яка пробуджує до думки та розвиває уяву.

Вважаю, що його твори будуть корисними, цікавими та пізнавальними для читачів будь-якого віку, особливо для дітей. І оскільки у творах проглядається релігійний (християнський) та філософський підтексти, які часто приховує автор за майстерною фантастичною вигадкою, то, думаю, такі книги є і будуть корисними для суспільства в цілому. Адже спочатку людина мріє, думає, а потім реалізовує те, що уявила у реальному житті. Ось чому богословська фантастика Льюїса буде мати свого читача і надалі.

РОЗДІЛ 1. Клайв Льюїс - класик англійської християнської літератури

Народився видатний фантаст, теолог та філософ 29 листопада 1898 року в Белфасті (Північна Ірландія), у родині адвоката Альберта Джеймса Льюїса. Перші десять років його життя були доволі щасливими. У Льюїса був старший брат, Воррен Гамільтон Льюїс.

З дитинства Клайв захоплювався казковими тваринами і любив читати оповідання Беатріс Потер, нерідко пишучи свої власні оповідання про тварин та створюючи до них ілюстрації. Разом зі своїм братом Уорні вони створюють казковий світ Боксен, де живуть і правлять звірі.

Льюїс любив читати, і цьому сприяв той факт, що будинок його батька був переповнений книгами, де неважко було щось вибрати.

"Я мріяв споруджувати речі своїми руками: кораблі, будинки, мотори, - але замість цього довелося писати оповідання". - Клайв Стейплз Льюїс.

Клайв Стейплз Льюїс - англійський та ірландський письменник, учений та богослов. Відомий своїми роботами по середньовічній літературі і християнській апологетиці, а також художніми творами в жанрі фентезі.

Напередодні Трійці 1929 року тридцятирічний оксфордський викладач англійської мови і літератури Клайв Стейплз Льюїс став на коліна у своєму кабінеті і визнав, що Бог є Бог. Тієї ночі народився один з найвидатніших фантастів 20 віків, класик англійської християнської літератури, автор всесвітньо відомих "Хронік Нарнії". Правда, християнином Льюїс став тільки через два роки, під впливом Джона Р. Р. Толкіна, а літературою став займатися дещо раніше, - проте поза сумнівом, що добровільне і усвідомлене прийняття віри зіграло в житті письменника вирішальну роль. Він ніколи не писав фантастику заради фантастики, не займався літературою заради літератури: книги для Льюїса стали можливістю поділитися з кожним набутою ним Радістю. Втім, йому вдається чітко розмежувати в собі дві особи: письменника і проповідника. Головні твори Льюїса виходять за релігійні або ідеологічні рамки, нехай людина, що створила їх, була переконаним християнином. [13]

"Зовні він нагадував швидше фермера, ніж професора, філософа і поета. Недбало одягнений, з великим, червоним обличчям, він любив голосно сміятися за кухлем пива серед друзів. Але за цією прозаїчною зовнішністю ховалася людина рицарського благородства і глибокої духовності, що уміла проникати в таємниці душі". Таким побачив Клайва Стейплза Льюїса його колега по Оксфорду, російський емігрант Микола Зернов. Зараз ім'я письменника міцно пов'язується з його семикнижжям про Нарнії, проте цим шедевром дитячого фентезі спадщина Льюїса не вичерпується.

До творів на релігійну тематику належать такі: "Страждання" (The Problem of Pain, 1940), "Листи Баламута" (The Screwtape Letters, 1942), "Розірвання шлюбу" (Great Divorce, 1945), "Диво" (Miracles: A Preliminary Study, 1947), "Баламут пропонує тост" (Screwtape Proposes a років), "Поки ми не набули облич" (Till We Have Faces, 1956), "Роздуми про псалми" (Reflections on the Psalms, 1958), "Чотири любові" (The Four Loves, 1960, про види любові і християнське її розуміння), "Досліджуючи скорботу" (A Grief Observed, 1961).

Цікавими фактами біографії письменника, як на мене, є такі - предками Льюїса зі сторони матері був знатний шотландський рід Гамільтонів: прадід -- єпископ, дід -- священик, до того ж лютий ворог католиків, служив капеланом в Кримській війні. Зі сторони батька рід ішов від уельських фермерів, останнім з яких був прадід (прадід -- методистський пастор, чудовий проповідник; дід -- інженер-кораблебудівник, співвласник компанії; батько -- відомий юрист). У Льюїса при цьому не було і краплі англійської крові і (хоча він народився в Ірландії) -- ірландської. Гамільтони -- шотландський рід, Льюїси -- з Уельсу. Думаю, не даремно уся його літературна спадщина має безпосередній зв'язок з релігією, з християнством.

Льюїса вважають англійським та ірландським письменником, та зважаючи на його славу письменника у Європі та поза її межами, гадаю варто віднести його до видатних світових прозаїків 20 століття.

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ

Постать Клайва Стейплза Льюїса у світовому літературному просторі займає чільне місце і має важливе значення для суспільства і сьогодні. Адже творчий доробок Льюїса складає близько сорока книг, які дійсно цікаво читати. Сам письменник згадував, що його сюжети народжувалися так само спонтанно, як відбулося його навернення до християнства: спочатку під натхненням з'являвся окремий образ, а потім він обростав деталями й оформлювалася історія. Кожна з історій, народжених уявою цього колишнього безбожника, неминуче знаходила свого читача - сотні тисяч людей у всьому світі стали християнами завдяки казкам, розказаним Люїсом.

Таким чином, я вважаю, що письменник заслуговує на увагу своїх майбутніх читачів і впевнена, що його твори і далі будуть досліджуватись, вивчатись і будуть корисними для людей різного віку, особливо для дітей. Його твори пронизані філософським змістом, в них багато мудрості, а не лише релігійна спрямованість, хоча і вона дуже важлива у творчості теолога і фантаста. Унікальність його творів полягає ще й у тому, що якимось дивним чином в них поєднуються фантастика, релігія і філософія, які викликають інтерес, бажання пізнавати і досліджувати щось нове, а також дискутувати з приводу тих проблем, які наявні у книгах видатного англійського автора.

РОЗДІЛ 2. Релігійні твори Клайва Стейплза Льюїса

Після того, як письменник звернувся до християнства, він намагався використати будь-яку можливість, щоб розповісти про віру. У роки війни його запросили виступати на Бі-бі-сі з лекціями про християнство, і протягом декількох років (з 1941 по 1944) його голос звучав для воєнних службовців британської армії ( як наслідок ці бесіди склали книгу "Просто християнство" (Mere Christianity, 1952)). Філософ та богослов, чи, радше, апологет християнства: його “Просто християнство” американське періодичне видання Christianity today оголосило у 2000 р. найкращою книгою ХХ століття. Його передачі слухали також в Америці, де він мав велику популярність. Льюїс отримував багато листів з проханнями духовної допомоги.[3]

Звернувшись в кінці 20-х рр. спочатку до теїзму, а потім до християнства, Льюїс визначав себе як "теїста-емпірика", який прийшов до усвідомлення того, що Бог є, шляхом індукції. У двох своїх автобіографічних працях, "Кружний шлях" (The Pilgrim's Regress, 1933) і "Наздогнаний радістю" (Surprised by Joy, 1955), він розробляє концепцію sehnsucht - туги по нескінченному як мотивації релігійного звернення. Ця концепція зайняла центральне місце в його апологетиці. [11]

Ортодоксальні теологічні переконання і апологетика, що розробляється за допомогою індукції, зближують Льюїса з євангеліками, хоча богодухновенність Біблії він розуміє дещо більш приземлено, ніж вони (Льюїс розглядав Біблію як літературний твір, що зафіксував слово Боже).Окрім того, він не виступав проти ідеї еволюції теїста. На творчість Льюїса значний вплив здійснив Дж. Макдональд.

Релігійні проповіді, філософські і богословські роботи - мабуть, найвагоміша частина літературного багажу Клайва Льюїса - і разом з тим має менше всього відношення до фантастики. У цих творах письменник продовжує літературну традицію 17-18 століття: "вдягати" ідеї і міркування в частенько фантастичний одяг алегорій і метафор. Ось, наприклад, перша робота Льюїса після звернення до християнства - "Повернення паломника" (назва повертає читача до алегоричного роману Джона Беньяна "Шлях паломника", найвідомішої християнської книги у британській історії). Головний герой льюїсівського роману, Джон, мандрує у пошуках зачарованого острова. Йому належить познайомитися з паном Багатством, матір'ю Церквою і містером Просвітою, пройти через місто Трепету і долину Приниження. За фентезійной оболонкою ховаються душевні шукання самого Льюїса.

Теологічні роботи Льюїса здобули широку популярність завдяки поєднанню блискучого стилю і переконливої логіки. У його теологічних побудовах переважає романтична налаштованість. "Диво" (Miracles: a Preliminary Study, 1947) і "Страждання" (The Problem of Pain, 1940) - найбільш відомі з власне теологічних праць Льюїса. Філософський трактат "Людина відміняється"(The Abolition of Man, 1943) обгрунтовує існування дао, об'єктивного морального і природного закону.

Книги "Листи Баламута" (The Screwtape Letters, 1943), мільйонний наклад якої був розпроданий за короткий час, і "Розірвання шлюбу" (The Great Divorce, 1946) є художнім дослідженням природи спокуси і спокутування.

Важкі переживання, викликані смертю дружини, відбилися в записках "Досліджуючи скорботу" (A Grief Observed, 1961; під псевдонімом Н.У. Клерк). Останньою роботою Льюїса стали "Листи до Малкольма" (Letters to Malcolm: Chiefly on Prayer, 1965). [11]

Найцікавіший твір-представник "богословської" фантастики Льюїса має назву "Листи Баламута" (The Screwtape Letters, 1942), тридцять одне послання високопоставленого біса своєму племінникові Гнусику, приставленому до християнина, який щойно таким став. За винятком самого факту "пекельної пошти" і одного згаданого перетворення Баламута у велику стоногу, тут немає нічого фантастичного. Зате детально розібрані спокуси, що підстерігають сучасного християнина на кожному кроці його духовного життя. Незважаючи на поради досвідченого наставника і співпрацю з іншими спокусниками, Гнусик терпить поразку - душу його підопічного, загиблого під час бомбардування, забирають ангели.

Цікавим є твір за назвою "Розірвання шлюбу" (Great Divorce, 1945), що перекликається з дантівскою "Божественною комедією" - екскурсія по Пеклу і Раю. Втім, Льюїса, на відміну від великого італійця, цікавить не фізичне облаштування цих місцевостей, а те, як знаходитися в Пеклі або в Раю. Цікаво, що льюїсівске Пекло незмірно менше за Рай. Саме тому можливий Порятунок: грішникові можна звеличиться до праведника, але праведник не може зменшитися на стільки, щоб уміщатися в Пеклі. [13]

Окрім творів, які вже згадувались у цьому розділі, до релігійної літератури Клайва Льюїса відносять і такі: "Баламут пропонує тост" (Screwtape Proposes a Toast, 1961, як продовження "Листів Баламута"), "Поки ми не набули облич" (Till We Have Faces, 1956, філософський роман про спокутування Любов'ю і спокутування Любові. Деякі дослідники вважають що це міфопоетичний роман, проте в ньому мова йде про духовний фундамент також.), "Роздуми про псалми" (Reflections on the Psalms, 1958), "Чотири любові" (The Four Loves, 1960, про види любові і її християнське розуміння).

2.1 "Листи Баламута" - найцікавіша "богословська" фантастика Льюїса

"Листи Баламута"(англ. The Screwtape Letters) - повість Клайва Льюїса, написана в 1942 році в традиціях епістолярного жанру, де зовні потішне оповідання приховує в собі серйозну духовну проблематику. [2]

Коли почалася Друга світова війна, Льюїс записався в ополчення. І якщо ставлення у нього до Першої світової війни було як до чогось абсолютно безглуздого, то тепер війна розглядалася ним як ще одна битва в нескінченному ланцюзі битв між вселенськими силами добра і зла. Льюїса запрошували виступати, то до льотчиків, то на радіо (не як філолога, а як проповідника) і саме тоді йому прийшло в голову описати звичайнісінькі спокуси від особи і імені біса. Задумані як проповіді і покликані підняти військовий дух, листи Баламута (спочатку названі "Від біса до біса" або "Як біс бісові") були опубліковані в газеті The Manchester Guardian в 1941 році. Проте популярність до Льюїса прийшла тільки після 1943 року, коли "Листи Баламута" були перевидані в Америці. [26]

Твір має вигляд серії листів, написаних старим бісом Баламутом (англ. Screwtape) своєму юному племінникові, бісові-спокусникові - Гнусику (англ. Wormwood - гіркий полин, джерело гіркоти). Баламут обіймає адміністративну посаду у бюрократії Пекла, але діє швидше як наставник, чим керівник Гнусика, закінчуючи кожен лист зворушливим підписом "Твій люблячий дядько Баламут"(англ. Your affectionate uncle, Screwtape).

Всього в книзі представлений тридцять один лист, в яких Баламут дає детальні рекомендації по підриванню віри і заохоченню гріха в людині.

Коротка розповідь "Баламут пропонує тост", що написана в 1958 році і є продовженням "Листів", уперше була видана в 1959 році. Як згодом писав Льюїс, він не збирався продовжувати історію Баламута, навпаки, було б непогано написати урівноважуючу настанову архангела, але коли журнал "The Saturday Evening Post" попросив його що-небудь написати, ідея сказати "важливі речі через біса" сформувалася в "Баламут пропонує тост". [22]

По суті, цей нарис є критикою Льюїса державної освіти. В якості жахливого прикладу розглядається система утворення США (про це писав сам Льюїс в передмові до американського видання), де гостро стоїть проблема протистояння "уявному" ворогові (якраз йде Холодна війна), а серед працівників активно процвітає членство в профспілках і так звана рівність.

Сюжет зводиться до того, що в якості почесного гостя Баламут проголошує тост на Випускному банкеті бісів-спокусників.

Загалом книга "Листи Баламута" змушує задуматись, навіть якщо читач не віруюча людина. В ній старший чорт Баламут пише листи молодшому чорту Гнусику, котрий працює «в полі», тобто з людьми, навертаючи їх до темної сторони. В своїх листах він пише не тільки що робити чортику, але й чому і який ефект та дія буде мати. Не думаю, що негативні думки і настанови Баламута можуть нанести шкоду читачеві. Цьому, як на мене, є пояснення автора у вступі, а звучить воно так: "Є дві рівносильні і протилежні помилки відносно бісів. Одні не вірять в них, інші вірять і мають до них непотрібний і нездоровий інтерес. Самі біси раді обом помилкам і з однаковим захватом вітають і матеріаліста, і любителя чорної магії.Раджу моїм читачам пам'ятати, що диявол - батько брехні і не все, що говорить Баламут, слід вважати правдою, навіть з його власної точки зору".[15]

Цитати з твору, які викликали особисто в мене інтерес: " Колись вони знали, що деякі зміни - на краще, інші - на гірше, а треті неважливі. Ми сильно це спотворили. Описову характеристику "без змін" ми замінили емоційним словом "застій". Ми навчили їх думати про майбутнє як про обітовану землю, на яку вступлять лише привілейовані щасливці, а не як про місце, куди кожен з них рухається зі швидкістю шістдесят хвилин на годину, що б він не робив і де б він не був (Лист двадцять п'ятий); "Головна проблема - самовідданість. Зверни ще раз увагу на дивовижну роботу нашого філологічного відділу, що замінив позитивне Враже слово "милосердя" негативним "самовідданість". Завдяки цьому ми привчаємо людину відмовлятися від різних вигод не на благо і користь кому-небудь, а для того, щоб "нехтувати собою" без всякої користі для ближніх"(Лист двадцять шостий); Одна розумна людина одного разу сказала: "Якби люди знали, скільки злих почуттів викликає самовідданість, вони б не проповідували її так палко". І ще: "Вона з жінок, які живуть для інших. Це видно по тому, як інші загнані". (Лист двадцять шостий).[15]

Отже, автор гостро порушує у своєму творі проблеми віри і гріха, вибору особистого шляху, проблеми людства вцілому, окремих людей. Я б назвала цю книгу філософською, в ній багато роздумів та міркувань, хоча ці роздуми та міркування звичайнісінького чорта.

2.2 Теологічний трактат Клайва Льюїса "Диво"

Клайв Льюїс у трактаті "Диво" намагається пояснити поняття дива, зважити усі аргументи "за і проти". Слід сказати, що "Диво" - остання робота, написана у формі трактату. На публічному диспуті в університеті, апологія дива, запропонована Льюїсом провалилося. Але в усякому разі, "Диво" Льюїса - все ж цінна спроба розумно мислити саме поняття дива.[27] Книга містить філософські роздуми людини, яка шукала себе через віру. Ця книга була написана в 1987 році. "Диво" - остання робота Льюїса з певною перевагою раціональної аргументації над емоційною чи чуттєвою.

Про мету трактату "Диво" Клайв Льюїс пише: "... Ось приклад того, що буває, коли ми, полишивши філософію, звертаємося до історії. У одному популярному коментарі до Біблії ви знайдете суперечки про те, коли написано четверте Євангеліє. Автор вважає, що воно написане після страти Петра, тому що Христос цю страту передбачає; а книга "не може бути написана до подій, про які в ній говориться". Не може, звичайно, якщо пророцтв не буває. Якщо ж вони бувають, аргумент цей безглуздий. Але автор навіть не поставив такого питання. Він вважає безперечним(нехай підсвідомо), що їх немає. Можливо, він правий; проте не історія допомогла йому це відкрити. Він просто приніс свою невіру до історичної праці. Тим самим, праця його абсолютно даремна для тих, кому треба знати, чи бувають пророцтва.

Я задумав цю книгу як введення до історичного дослідження. Сам я не історик і не стану досліджувати свідчення про християнські чудеса; але я хотів би підготувати до цього читача. Безглуздо звертатися до текстів, поки ми нічого не думаємо про можливість і вірогідність чудес. Ті, хто в чудеса не вірить, витрачають даремно час, дивлячись в тексти, - можна сказати заздалегідь, що вони там знайдуть."[12]

Під дивом автор розуміє втручання в природу надприродної сили. Якщо окрім природи немає нічого, диво неможливе. Багато хто так і думає. Інші вважають, що природа - ще не все. Тому виникає питання - хто ж з них правий? Багато теологів визначають диво інакше. Письменник не збирається виправляти їх; він просто бере просте,"звичайне" розуміння дива, бо так простіше говоритиме про те, про що, напевно, і думає "звичайний читач", коли бере книгу про чудеса.

Мене зацікавила одна фраза з тексту: " Наявність позаприродного ще нічого не говорить про можливість чудес. Бог, Начало начал, може і не втручатися у Своє творіння: а якщо їх декілька, може і не зіштовхувати їх".[12] Тут, роздуми письменника про природу і Бога, чи правильні вони - важко дати відповідь, але все ж раціональне зерно в цих словах можна знайти. Та і взагалі книга сладна для однозначного трактування проблем, які в ній порушує автор. Є вибір між природою і того, що поза природою. Диво породжує сама природа, а можливо те, що ми називаємо надприроднім? Льюїс намагається дати відповіді на питання, які сам порушує, аналізує, обгрунтовує не з позиції теолога, а з позиції власне розумної людини, так мені здалося. Складається враження, що письменник сам знаходиться в пошуку істини справжнього дива, а не достовірно знає все про чудеса, їх природу і місце виникнення. Цим і цінна ця книга - вона не переконує у своїх доводах, вона швидше наштовхує на роздуми самих читачів про диво, як таке і про те, що воно можливе.

Книга містить в собі міркування про 1) природу і її противника, 2) складність віри у природнє, 3) природу і неприроднє, 4) чудеса і природу, 5) диво і закони природи, 6) християнство і релігійність, 7) доцільність чудес, 8) ймовірність дива, 9) диво з див, 10) диво першотворення, 11) чудеса перетворення, 12) що таке "дух" і "духовний", 13) промисел Божий.

"Диво" - це твір, в якому порушуються проблеми віри і гріха, науки і філософії, історії і природи, духовності і духу, природнього і надприроднього, законів природи і дива, релігії та християнства, дива і його різновидів. Цю книгу можна вважати фундаментальною працею раціонально-мислячого письменника, в якій присутні судження, доводи і умовиводи, що мають все ж суб'єктивну підоснову. Але разом з тим багато з чим читач може погодитись, і звісно дещо заперечити. Кожен з розділів (глав) містить фрази поетів, філософіф (таких як: Чарльз Уільямс, Арістотель, Д. Юм, К. Патром), а також фрази зі Святого Письма.

На мою думку, трактат - складна для прочитання і розуміння праця, доволі об'ємна, і для того, щоб її зрозуміти має бути підготовка - читання Біблії, філософських праць, історії, науки, релігії. Вважаю, що автор розуміє диво як те, що існує поза природою, оскільки, як на мене, він намагається розрізняти диво і природу. І як людина віруюча, як християнин, він не заперечує Дива Божого, про що можна зробити висновок на основі прочитання розділу про християнство і релігійність, а також на основі прочитаного у додатках - про промисел Божий, про поняття "дух" і "духовний".

2.3 Розв'язання проблеми теодицеї в праці «Страждання»

"Страждання" (The Problem of Pain, 1940) - найбільш відома з власне теологічних праць Льюїса. [11] У цій праці автор порушує проблему теодицеї (з лат. theodicea) -- релігійно-філософське вчення, що узгоджує існування Бога як творця і правителя світу поряд з існуванням темних сторін буття та узгоджує наявність зла й несправедливості з ідеєю мудрості, благості та всемогутності Бога. До слова, цей термін був введений В. Ляйбніцем 1710 року.

Твір має таку побудову - окрім змісту, передмови та додатків праця складається з 10-ти розділів, а саме: I. Вступний розділ; II. Всемогутність Божа; III. Благість Божа; IV. Скверна людська; V. Гріхопадіння людини; VI. Страждання людини; VII. Страждання людини (продовження); VIII. Пекло; IX. Страждання тварин;Х.Рай. [17] З назв розділів стає зрозумілим те, що письменник описує своє розуміння Бога, гріх, пекло і рай, страждання живих істот на землі.

Мене зацікавили міркування Льюїса про фізичний та душевний біль:«Болю на світі багато, і розпізнати його неважко.Фізичний біль кидає людині виклик, і більшість упізнає його і приймає. Звичайно, дуже довга хвороба і без болю вимотує душу. Хворий відмовляється від боротьби і занурюється у відчай, жаліє себе. Проте і тут деякі зберігають ясність духу і пам'ять про інших. Це буває рідко, але завжди безмежно зачіпає.

Душевний біль не такий явний, як фізичний, але зустрічається він частіше і винести його, по суті, важче. До того ж його зазвичай приховують, а це саме по собі нелегко. У всій медицині немає нічого страшнішого, як хронічна меланхолія. Та все ж божевільні далеко не завжди похмурі (я говорю, звичайно, про інші види божевілля, не про меланхолію). Видужавши ж, вони не пам'ятають своєї хвороби. Біль привертає до героїзму, і цим дуже часто користуються.» [16]

Отже, в наведених роздумах можна знайти шуканна причини і наслідку болю як такого, особливо тоді коли людина перебуває у складному фізичному або душевному стані. Власне кажучи, це той стан, коли вона страждає і намагається боротись з цим стражданням.

Попри те, що Льюїс одного разу висловився так: «Я був сердитий на Бога за те, що Його не існує. Так само я був сердитий на Нього за те, що Він створив цей світ», він зумів навернути своїми творами до християнства більше людей, ніж будь-який проповідник. [4] У передмові праці "Страждання" Льюїс так і написав: «Справжній богослов легко побачить, що писав цю книгу богослов несправжній. Скрізь, окрім двох останніх глав, де я навмисно пропоную власні гіпотези, я, наскільки мені відомо, просто переказую старі і ортодоксальні доктрини. А будь-яке нововведення, якщо воно є, прокралося сюди окрім моєї волі, по моєму невіданню. Я всіляко намагався не сказати нічого, в що не вірять усі християни.

Оскільки це - не вчена праця, я не завжди даю посилання і пояснення до цитат. Будь-який богослов зрозуміє і так, як мало я читав і що саме.» [16]

На скільки мені стало зрозуміло з прочитаних розділів книги - Льюїс не слідує канонам, він самостійно власним серцем і розумом намагається знайти відповіді на питання про Бога і про диявола, про добро і зло, про темний бік буття і про його світлу сторону, про віру і гріх, про диво і про те, яким чином добро і зло існує у світі та відображається на людському суспільстві в історії та сучасності. Зокрема письменник наводить цитати відомих людей і пояснює їх зі своєї точки зору. Наприклад, «Жоден автор канонічних книг не скористався природою для доказу існування Бога.»( Паскаль. Думки); "Любов Господня може терпіти, вона може прощати... але вона не примириться з негідними любові... Господь не примириться з твоїм гріхом, бо гріх не змінюється до кращого; але примириться з тобою, бо тебе можна виправити."(Томас Трахерн. Сотниці споглядань, II, 30)

«Любов має право заподіювати страждання тому, кого любить, якщо його потрібно змінити, зробити гідним любові». Так розуміє любов Льюїс. Крім перечислених вище питань і проблем у книзі автор порушує і осмислює ще й такі: смирення, священний страх, гординя, розумна душа, дух, життя у Христі, природа самості, вічні закони, біль, молитва, Божа милість, диво, життя, смерть, добро, радість, людське буття.

Отже, теологічна праця Льюїса має релігійно-філософський зміст. Оскільки порушені письменником у творі проблеми мають безпосередній зв'язок з християнством і розглядаються вони з позиції людини, яка намагається знайти істину у питаннях віри. А філософський зміст проглядається у роздумах та міркуваннях автора про буття людини у багатьох аспектах її життя. Проблема теодицеї у творі розв'язується шляхом логічних доводів Льюїса і власне його трактувань про всемогутність Бога, не як проповідника, а з позиції розумної людини, якій не байдужа мудрість Бога.

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

Релігійна тематика творів Льюїса надзвичайно різноманітна, в ній автор торкається багатьох проблем, які стосуються віри, християнства, моралі і намагається їх розв'язати. Принаймні, пошуки Льюїса як людини, а не проповідника наявні у багатьох теологічних творіннях, які належать його перу. Такий висновок я зробила на основі двох його праць «Страждання» та «Диво». В них, як на мене, є шукання правильних відповідей через філософію, пошуки істини через пережитий досвід і прочитані теологічні та філософські книги інших авторів. У цих працях також є міркування самого Льюїса, і вони є найцікавішими як для дослідників його творчості, так і для небайдужих читачів, для яких раціональна думка багато важить у житті.

Льюїс не бере на себе відповідальність проповідника, але цінність його релігійних творів полягає не у сліпому слідуванні канонічним обрядам, а у роз'ясненні для себе що таке віра, позаприродній світ, людина і її гріховність, власне розуміння Бога. Це виключно суб'єктивний погляд автора на проблеми суспільства і кожної людини зокрема.

Льюїс також не береться повчати у своїх книгах. Це я зрозуміла, коли ознайомилась з його «Листами Баламута». Він просто пропонує сюжет, а читач самостійно дає оцінку тому чи іншому герою. Таким чином дуже добре починає працювати логічна думка з пізнавальними процесами читача. Власне в цьому, мені здається, і полягає висока письменницька майстерність, завдяки якій читачі самі можуть віднайти власну суб'єктивну істину. Тому теологічні праці Льюїса такі глибокі за змістом і мудрі за своєю суттю.

РОЗДІЛ 3. Фентезі та наукова фантастика Льюїса

Сам Льюїс писав: “Що ти побачиш і почуєш, залежить від того, що ти за людина і звідки дивишся”. [1] Надзвичайна проникливість і далекоглядність, здатність не тільки дивитися, але й бачити - саме тут, на мою думку, криється один із головних секретів творчості Льюїса. Читаючи і перечитуючи знамениті “Хроніки Нарнії” чи “Космічну трилогію”, неодмінно ловиш себе на тому, що фактично щоразу відкриваєш щось нове, не помічене раніше… причому не помічене не через брак уваги, а власне через питому глибину цих творів, через хитромудре й химерне плетиво найрізноманітніших думок та ідей (розкиданих у часі від далекої античності та середньовіччя до сучасних авторові). Ось чому його справедливо називають видатним письменником фантастом 20 століття і навіть сьогодні його фантастика дивує, заворожує.

До фентезійних творав автора належать такі: "Кружний шлях, або Блукання паломника" (англ. The Pilgrim's Regress, 1933 - автобіографічна праця про мотивацію релігійного звернення з використанням елементів фантастики у творі.), цикл "Хроніки Нарнії" ( про цю серію книг мова буде йти більш детально у наступному підрозділі, оскільки твір фантастичний, але має християнське підгрунтя). І звісно перу автора належить також і наукова фантастика, а саме - цикл "Космічна трилогія": "За межі Мовчазної планети" (англ. Out of the Silent Planet, 1938); "Переландра" (англ. Perelandra, 1943); "Мерзенна сила" (англ. That Hideous Strength, 1946). Любителі класичної наукової фантастики “Космічну трилогію” іноді критикують, адже автор не ставив собі за мету наукову достовірність і не звертав особливої уваги на технічні деталі. Натомість поціновувачі літератури з філософським підтекстом над романами трилогії просто розкошують - небагато знайдеться книг, де перед читачем розгортається така грандіозна картина світобудови, заторкується стільки болючих питань, пов'язаних із розвитком сучасної цивілізації, і стільки питань власне філософських, які зачіпають першооснови людського буття. [14]. Оскільки вказаний цикл книг має глибокий філософський зміст, то варто зупинитись на книгах більш глибоко, що я намагатимусь зробити в одному з підрозділів про "Космічну трилогію".

3.1 "Хроніки Нарнії" як переказ Біблії для дітей

Хроніки Нарнії -- цикл із семи дитячих фентезійних книг, написаних Клайвом Стейплзом Льюїсом. В них розповідається про пригоди дітей у казковій країні під назвою Нарнія, де тварини можуть говорити, магія нікого не дивує, а добро бореться зі злом. Хроніки Нарнії вміщують багато натяків на християнські ідеї в доступному для юного читача вигляді. На додаток до християнських тем, Льюїс брав персонажів з грецької і римської міфології і традиційних британських та ірландських казок. Ця серія книг користується великою популярністю.

Говорять, коли Клайв С. Льюїс писав свої "Хроніки Нарнії", він замислював переказати для дітей Біблію. Якоюсь мірою так воно і вийшло - але, окрім основного завдання, письменник створив цікавий, незвичайний і мудрий світ фентезі.

Клайв Стейплз Льюїс писав "Хроніки Нарнії" не згідно внутрішньої хронології книг. Рекомендований порядок читання семикнижия виглядає так: 1. Племінник чарівника (The Magician's Nephew, 1955). 2. Лев, чаклунка й платтяна шафа (The Lion, the Witch and the Wardrobe, 1950). 3. Кінь і його хлопчик (The Horse and his Boy, 1954). 4. Принц Каспіан: Повернення в Нарнію (Prince Caspian, 1951). 5. Підкорювач зорі, або Плавання на край світу (The Voyage of the Dawn Treader, 1952). 6. Срібне крісло (The Silver Chair, 1953). 7. Остання битва (The Last Battle, 1956).

Найпрекрасніше в Нарнії - вона сама. Нарнія народжується у нас на очах із мороку і пустоти, із пісні Лева по імені Аслан. Добрий Лев не може співати погано, значить і світ, створений ним, не знайомий зі злом. Проте автор створює такого ворога, який є надзвичайно підступним, хитрим, таким, що вміє забиратися в душі, а тому є особливо небезпечним. Ось тут і розпочинається одвічна боротьба добра зі злом. Подорожувати по Нарнії можна безкінечно довго, деякі навіть встигають пройти там шлях від звичайних нарнійців до королів. Більше того - там чекає радість неймовірного відкриття: не світ змінився, а ми стали іншими! Мені здається, цей твір для дітей більш дорослого віку, оскільки щоб осмислити увесь підтекст книги, у якій до речі ще і зачіпаються питання мораль та релігії, хоч і не явно, треба мислення не зовсім малої дитини, малого читача. У творі існує співвідношення і боротьба добра і зла. Автор не навчає доброті, як, скажімо, Діккенс. Але найголовніше те, що він робить, - допомагає розпізнати добро від сірого і тьмяного зла. Аслан - сліпуче-золотий, Нарнія - яскраво-зелена, завжди весняна, ніби її малювала талановита дитина. Військо Аслана теж величне і красиве - єдинорог, кентаври, орли та леопарди. А на противагу цьому - брудно-коричневі "проміжні" світи, бридкий гігантський восьминіг, жахливий Острів Мороку, який поглинає колір і радість, світло і час.[20]

У завершальній книзі "Хронік", "Останній битві" хитрістю і зрадою тархістанці захоплюють Нарнію, що відцвітає, по спустошених лісах і полях бродить страхітлива Таш. Останній король Тіріан і діти, що прибули йому на допомогу, опиняються в полоні завойовників. Але усе це - суєта суєт, бо сурмить в ріг Батько Час, і ніч падає на Нарнію. А вірним Леву дістається інша, справжня Нарнія, - і інша, справжня Англія, де можливі найнеймовірніші зустрічі і де нарешті перебуває Радість. Той єдиний існуючий всесвіт, ім'я якого - Рай.

Уся історія Нарнії від створення до кінця світу займає дві з половиною тисячі років. В той же час у нашому світі проходить усього півстоліття - менше одного людського життя. Нарнія живе на очах головних героїв, і Льюїсу вдається умістити воістину епічне оповідання в рамки неповних п'яти десятків років - і одного не найтовщого тому. "Хроніки Нарнії" - це прекрасні казки і прекрасні пригодницькі історії, але в той же час вони куди більше, ніж просто казки і просто пригоди. Льюїс писав передусім історію про Бога і людину, про Творця і Створення - і зробив це куди доступніше, ніж тисячі і тисячі християнських проповідників. "Хроніки Нарнії" - про любов, про Радості, про божественний промисел, про благу звістку.

Нескладно знайти біблійські символи, розсіяні по семикнижжю. Ось, наприклад, сам Аслан, золотогривий Лев. "Апокаліпсис" називає Лева з коліна Ісуса Іуди Христа, а потім у середньовічних містиків золотогрива тварина виступає символом Спасителя. Не приховував цього і сам Льюїс: "Уявіть собі, що існує земля, подібна Нарнії, і що син Бога, що став людиною у нашому світі, став левом там". Недивно, що в другій книзі "Хронік" Аслан приносить себе в жертву, щоб врятувати Нарнію. З'являється тут і Дерево Пізнання - яблуня, що росте в саду далеко на заході. Прилетівши до неї, Поллі і Дігорі зривають один плід, щоб дерево, що виросло з нього, зберігало Нарнію від ворогів, - і зустрічають там чаклунку Джедіс, яка з'їдає яблуко для особистої могутності.

На мій погляд, історія Нарнії - метафоричний переказ історії земного християнства. Перша книга, "Племінник чародія", - про Бога, про Творіння, про появу Зла. У другій частині, "Лев, чаклунка і шафа", Бог приносить себе в жертву, щоб звільнити смертних від морозних оков язичництва. Третя повість, "Кінь і його хлопчик", відображає період, коли християнство виявилося під загрозою ісламу. Четверта, "Принц Каспіан", розповідає про морок пізнього середньовіччя. У п'ятій книзі, "Завойовник Зорі" або плавання на край світу", ми бачимо епоху Великих географічних відкриттів і спокуси, з якими стикалися тоді мореплавці. Шоста, "Срібне крісло" - про містичне мудрування і про новомодні культи, які відволікають думки людини від Господа. Нарешті, сьома, "Остання битва" - про кінець світу, страшний суд(який, виявляється, зовсім не страшний) і надбання Царства Небесного.

Православний публіцист, дослідник творчості Льюїса священик Яків Кротов бачить християнську підоснову "Хронік Нарнії" таким чином: "Казки Льюїса написані не в тому порядку, в якому рекомендовані ним самим до читання. Писалися вони, як бачилися, а бачилися вони, напевно, в порядку важливості. Найперша, опублікована в 1950 році, - "Лев, чаклунка і шафа" - це саме Євангеліє, розповідь про Спокутування через Розп'яття і про Воскресіння. Другою з'являється казка "Принц Каспіан" - про віру в невидимого Христа і довіру до чужої віри, на якій грунтується Церква. Третьою пишеться "Завойовник Зорі" - про життя в Церкві і про її центр - Євхаристію, літургію. Четверта казка "Срібне крісло" - про необхідність дотримуватися Божої заповіді, церковного канону незалежно від міри їх розуміння.[23]

Отже, семикнижжя "Хроніки Нарнії", це не лише фантастика, і аж ніяк не безпідставна вигадка автора, а твір, який побудований на християнських цінностях, але крізь призму фантастичних персонажів, неймовірних місць, і здавалося б нереальних подій, які насправді відбувалися з героями твору. Релігійна проблематика у книгах порушується через осмислення фантастичних образів, через їхні слова та дії. Не дарма цю книгу багато хто вважає Біблією для дітей.

3.2 Філософський підтекст «Космічної трилогії»

Космічна трилогія - цикл філософських романів К. С. Льюїса, написаний в 1939-1945 роках. Є. Н. Ковтун в книзі "Художня вигадка в літературі 20 століття" на прикладі космічної трилогії розглядає взаємопроникнення наукової фантастики і фентезі. Космічна трилогія починається у рамках наукової фантастики стилю Жюль Верна і Герберта Уеллса. У міру розвитку сюжету від першої книги трилогії до третьої з'являються і посилюються елементи фентезі. Проте "чарівні" елементи розвиваються у рамках раціонально-фантастичної гіпотези (подорож на інші планети, штучне продовження життя та інше). У останній частині трилогії відбувається з'єднання наукової і християнсько-міфологічної картини світу в авторську концепцію буття. [18]

Перший роман, “За межі Мовчазної планети”, можна вважати своєрідним прологом до всієї історії. Він найкоротший за обсягом і написаний, як на Льюїса, доволі простою, невибагливою мовою. Тут читач знайомиться з головним героєм перших двох романів і одним із героїв роману третього - кембриджським філологом Елвіном Ренсомом. Літературознавці досі сперечаються, хто послужив авторові прототипом: дехто твердить, що він зобразив тут самого себе, інші ж вважають, що головного героя трилогії змальовано з Дж. Р. Р. Толкіна - колеги і друга Льюїса по Оксфордському університету і літературному гуртку “інклінгів”. За сюжетом, Ренсом потрапляє до рук зловмисників, які викрадають його і вивозять на далеку планету Малакандра. Тільки згодом він дізнається, що так у Глибоких Небесах іменують планету, відому на Землі як Марс (земляни називають Глибокі Небеса космосом, який вважають - цілком даремно - холодною й безживною пусткою). На Малакандрі Ренсом зустрічає кілька видів розумних істот, а також елділів - під цією назвою Льюїс вивів у своїй трилогії ангелів, хоч і відступив при цьому від постулатів традиційної християнської ангелології. Верховний елділ (Оярса) Малакандри розкриває йому очі на багато речей, про які він раніше і не здогадувався, зокрема, на безупинну боротьбу сил добра і зла, що справіку точиться у Всесвіті. Цікаво, що змальована у “Космічній трилогії” картина Всесвіту у багатьох аспектах нагадує середньовічну космологію - недарма Льюїс був одним із найавторитетніших медієвістів свого часу.

Другий роман трилогії, “Переландра”, цілком справедливо вважається однією з вершин творчості Льюїса. Цього разу головний герой, той-таки Елвін Ренсом із Кембриджа, опиняється на планеті Переландра, яку ми знаємо під назвою Венера. Письменник дає тут повну волю своїй уяві - і створює неймовірні за красою описи фантастичних переландрійських краєвидів. Перед читачем ніби наяву постає “м'який, по-материнськи ласкавий, тендітно-яскравий світ - чарівний, як світанок, теплий, як полудень, і лагідний, як надвечір'я”. На планеті панує первозданна ідилія, а на плавучих островах, що гойдаються на хвилях безмежного океану, живе тільки двоє людей - Владар із Владаркою чи Тор із Тінідріл, тамтешні Адам із Євою. Проте і туди проникає зло; історія, що трапилася з праматір'ю людського роду, може повторитися і на Переландрі - й завадити цьому до снаги тільки Ренсомові, якого, виявляється, й послано туди саме з такою метою. Та спочатку треба прийняти непросте рішення… Адже “один камінь може змінити течію цілої ріки, а цієї страшної миті таким каменем, що опинився у центрі уваги цілого всесвіту, був він, і елділи всіх світів - безгрішні, осяяні вічним світлом створіння - завмерли у Глибоких Небесах, очікуючи, яке ж рішення прийме Елвін Ренсом із Кембриджа…” Саме у “Переландрі” Льюїс образно й вельми проникливо говорить про такі складні філософські питання як природа спокуси і справжнє значення насолоди, саме у цьому романі задум “Космічної трилогії” набуває найбільшої повноти і виразності.[14]

Дія третього роману, “Мерзенної сили”, відбувається в Англії, у звичному для Льюїса університетському середовищі. У передмові автор пише: “У цій книзі нагромаджено чимало різних небилиць та чортовиння… Мені залежало на тому, щоб показати, як те чортовиння стикається з представниками якоїсь звичайної, всіма шанованої професії, тож із-поміж усіх професій я обрав свою - не тому, звісно, що університетські працівники легше піддаються на підступи всілякої нечисті, а тільки через те, що це єдина професія, яку я знаю достатньо добре, аби про неї писати.” Ренсому в цьому романі відведено дещо другорядну роль, натомість на перший план виходять Джейн і Марк Стадоки - типові представники того ж таки університетського середовища, молоде подружжя, яке опиняється в самій гущі доволі моторошних подій. Як і в перших двох романах, перед нами - протистояння сил добра (очолювана Ренсомом спільнота із Сент-Ен) і зла (Національний інститут координованих експериментів), майстерно зображене на тлі вигадливого переплетіння легенд артурівського циклу, античної міфології і навіть натяків на ще не опубліковані на той час рукописи Толкіна. Врешті-решт добро бере гору, проте війна триває і далі.

Таким чином, філософський підтест трилогії полягає у грандіозній картині світобудови, яку майстерно малює словом автор, у питаннях розвитку сучасної цивілізації і питаннях філософських, які мають зв'язок з першоосновами людського буття.

ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ

Фантастичні твори Льюїса відомі у всьому світі. Казкові та добрі персонажі зачіпають найтонші струни людської душі. Звісно найвідомішими його творами є 7 казкових повістей «Хроніки Нарнії». Семикнижжя викликає захоплення не лише у дітей, а й у дорослого населення планети. Як на мене, Льюїс - це автор, який створив фантастичний світ, своєрідну Біблію для дітей, оскільки фантастика у творі основана на християнському підґрунті.

Інший твір Льюїса не менш цікавий - «Космічна трилогія», однак він не фентезійний, проте належить до наукової фантастики. Ця праця відрізняється від «Хронік» тим, що вона має філософську основу. Усі романи трилогії об'єднують в собі фантастику та філософію.

Отже, письменнику-фантасту вдалось створити такий світ, в якому хотіла б побувати кожна дитина. У ньому усе зовсім не таке, як в реальності, - інші герої, загадкові місця і міста, незвичайні предмети. Але все це має безпосередній зв'язок з людською добротою, милосердям, боротьбою зі злом, внутрішнім світлом, позитивними думками, героїчними вчинками, врятуванням чистого, доброго і вічного. Все це не є чужим людям, які живуть в реальному світі, і тому можуть його змінити, якщо будуть читати твори таких письменників як Льюїс. Це мабуть і доводить те, що між реальним і фантастичним світом існує зв'язок, варто лише в нього повірити.

ВИСНОВКИ

Отже, постать письменника Клайва Стейплза Льюїса багатогранна. Його твори фантастичні, філософські, теологічні, де часто переплітаються фантастика з теологією (("Хроніки Нарнії"), чи філософія з фантастикою ( "Космічна трилогія"). Льюїс створив у своїх книгах дивовижний світ, який пронизаний Євангельським світлом.

На основі релігійних праць англійського майстра слова, таких як "Диво", "Листи Баламута", я переконалася в тому, що книги з таким релігійним змістом цікаві, наштовхують на філософськіі міркування про світ, про людське життя, про добро і зло, про існування Бога, про надприроднє, про буття як таке. "Листи Баламута" - книга, в якій вміщено 31 лист старшого чорта до меншого Гнусика. Думаю, повчання, як такого, тут нема, проте є питання та проблеми, над якими може серйозно замислитись читач - віра, гріх, правильний і неправильний життєвий вибір. Автор не дає настанов, а порушує проблему вибору людини в житті. Теологічні праці свідчать про надзвичайну глибину філософських міркувань автора, який пише про те, що цікавить першочергово самого Льюїса, а саме - питання релігійні, християнські з позиції розумної освіченої людини, якою і був письменник. Як на мене, такі книги сприяють розвитку доброго, мудрого і вічного, тому і не дивно, що ім'я фантаста і теолога популярне і нині, а його книги цікаві не лише для дітей, а й для дорослої аудиторії читачів. Причому це стосується і фентезійних книг, і наукової фантастики, і теологічних праць. Його релігійні твори не несуть якийсь, скажімо, проповідницький повчальний характер, проте вони цікаві як для людей віруючих, так і для тих, хто такими не є. Тому що його роздуми про віру, гріх, Вищу Силу, дух, духовність, Божий промисел, буття людей на землі, диво та його доцільність у світі природи справді зацікавлюють, захоплюють. Такий висновок я зробила на основі трактату "Диво".

Створені митцем образи (позитивні та негативні), фантастичні події, неймовірної краси місця, описані майстерним словом автора викликають особливий інтерес. Враження таке, ніби з'являється відчуття реальності тієї фантастики, яка є у книзі. Насамперед я маю на увазі семикнижжя "Хроніки Нарнії" та "Космічну трилогію". В семи книгах "Хронік" дивовижна фантастика, за якою проглядається релігійний зміст. Недарма "Хроніки Нарнії" ще називають Біблією для дітей, оскільки книга має християнську підоснову. Тобто це не просто майстерна вигадка Льюїса, а фантастика, яка має релігійне підгрунтя, з цим погоджуються і дослідники його творчості, наприклад, православний публіцист Яків Кротов та ін."Космічна трилогія" - твір, який належить до наукової фантастики, проте вже розкритикована за наукову недостовірність. Справді акценту на технічні деталі Льюїс не робить, проте багатий філософією сам підтекст книги - це і проблеми світобудови та проблеми розвитку сучасної цивілізації, і філософські питання про першооснови буття людини.

Таким чином, релігійна проблематика філософа та фантаста Клайва Льюїса займає чи не перше місце у його творчості. Такий висновок я зробила на основі його теологічних та фантастичних творів. Впевнена, що його книги мають і будуть мати популярність у сучасних читачів та в майбутніх поколінь також.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрій Маслюх: Клайв С. Льюїс дивує світ ще й досі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litakcent.com/2011/04/15/klajv-s-ljujis-dyvuje-svit-sche-j-dosi/

2. Бирюкова М. Осознайте: вы -- подопечный Гнуса // «Православие и современность»: Журнал. -- 2009. -- № 11.

3. Гопман В. Л. Рыцарь Радости [ К. С. Льюис - фантаст ( 1898 - 1963 ) ] //Библиография. - 2000. - №2. - С. 152 - 159/ Гопман В. Л.

4.«Друг читача»(Україна): «Клайв Люїс - набожний безбожник» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/node/19273

5. Ефимова Л.Н. Сказочный мир Клайва Стейплза Льюиса («Хроники Нарнии») // Вестник МГОУ. Серия «Русская филология». - М.: Изд-во МГОУ, 2007, № 2. С. 257-260.

6. Ефимова Л.Н. «Письма Баламута» в творческом наследии К.С. Льюиса: человеческая жизнь в символическом освещении // Вестник МГОУ. Серия «Русская филология». - М.: Изд. МГОУ, 2009, № 4. С. 186-188.

7. Ефимова Л.Н. Современные исследования философско-религиозной и художественной прозы английского писателя Клайва Стейплза Льюиса // Актуальные проблемы изучения зарубежной литературы. Материалы VII Международной конференции. - М.: МГПУ., 2004. С. 34-44.