Образ-символ вогню в українській художній літературі

Гіперболи ("димить димовище під хмару", "палає дуб в мільйони свіч"), персоніфікації ("дуб тріщить, ясний от жару, Зотлілий з серцем до кінця", серце "огнем напоєне до краю"), метафори-протиставлення ("Ти не людина - ти вже птиця І не палаєш, а летиш"), метафори ("я воскресну Цвітком людських ясних надій…"); епітети "ясним", "чистим, палючим","вільними іскрами", порівняння " як добре вино";

картина результату пожежі: "Все забрав вогонь. Не лишилося ні одного будиночка";

метонімія;

епітети до слова "вогонь", - "червоний, веселий, чистий", вогонь як жива лиха істота, "сердитий звір", що "…роззявляє криваву пащу й жере. Рве зубом і лютує";

асоціація "вогонь - кров", кольорова гама ("все ніби облилося кров'ю", "все було залите червоним світом, ніби кров'ю", "червоний світ"), порівняння ("все ніби облилося кров'ю", "все було залите, ніби кров'ю"), гіпербола ("горить усе небо", "запалилася уся земля під її ногами");

зорові образи картини пожежі, слухові образи, уособлення, порівняння;

уособлення - вогонь - жива ворожа, підступна істота, яка "неначе звір-велет трощить щось, жвакає і важко сопить", метафору та гіперболу - вогонь - це "вогняні гори", що "наступали на них, несли усьому смерть", вогнище "…котилось за ними невпинними, непереможними, веселими хвилями, золотом розсипалось по плавнях, жерло очерет, випивало воду, підпалювало небо…";

епітети "досвітні, переможні, урочі";

метафора "вогником світиться дім"

Драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки

Символ очищення, спосіб переходу до іншого фізичного стану, утвердження вічності буття

Палаюча вогнем верба

Повість "Марія" У.Самчука

Заслужене покарання, спокута за гріхи

Пожежа, у якій згорає все нажите добро

Поема "Гайдамаки" Т.Г.Шевченка

Вияв народного гніву, покарання за вчинену кривду, за гноблення, помста

Пожежа, у якій палає значна територія України

Повість "Fata morgana" М.Коцюбинського

Вияв ненависті та помсти панству

Пожежа панського майна (сіна);

внутрішній стан Хоми

Повість "Микола Джеря" І.С.Нечуя-Левицького

Вияв ненависті кріпаків до панів-кровопивців, помсти панству

Пожежа панського майна (току) як страшна картина нічної пожежі, як пекло; відчуття образів-персонажів: Нимидори, матері Миколи Джері, самих утікачів; марення Кавуна як вияв

ненависті кріпаків до панів-кровопивців

Поема "Енеїда" І.Котляревського

Вічна мука, покарання грішників

Вогонь як пекло

Повість "Захар Беркут" І.Франка

Руйнування, нищення, сліпої стихійної й безжальної сили, здатної перетворити все живе на пустку

Пожежа як ненаситна всепоглинаюча жива істота

Кіноповість "Україна в огні" О.Довженка

Війна як безжальне, безглузде нищення, смерть усього живого;

люта ненависть до ворогів-загарбників рідної країни;

класову непримиренність українців

Узагальнений образ велетенської пожежі, якою завжди є війна; Україна, що палає вогнем; "світ у бою" (війні), тобто картини вогню: бої, горіння людей, природи, спалення сіл тощо;

вогонь лютої ненависті до ворогів-загарбників рідної країни; вогонь класової непримиренності українців

Повість "Дорогою ціною" М.Коцюбинського

Смерть, спустошення

Пожежа у плавнях

Драма "Свіччине весілля" І.Кочерги

Воля, прагнення до свободи, боротьба за соціальне та національне визволення

Запалена свічка,

світло палаючої свічки, "зоря світова"

Поезія "Досвітні огні" Лесі Українки

Поклик і символ пробудження національної і соціальної свідомості, заклик до боротьби

Досвітні (вранішні) вогні

Повість "Вогник далеко в степу" Г.Тютюнника

Орієнтир у нелегкій дорозі (як у навчанні, так і в житті), те, що звеселяє, чекає, кличе, підбадьорює, вселяє надію, зігріває людину

Багаття, яке підтримували хлопчаки серед степу, яке зігріває, звеселяє; вогник, який видно здаля

Поезія "Вогник" А.Малишка

Найвищі людські духовні цінності;

заклик повертати до рідних святинь: до рідної домівки, до батьків

Вогник у вікні рідної хатини, у якій зростав

ВИСНОВКИ

У художній літературі поняття "символ" тісно пов'язане з поняттям "художній образ": будь-який символ - є образом; при цьому категорія символу робить акцент на іншому боці тієї ж суті - на виході образу за власні межі, на присутність певного смислу, тісно злитого з образом, але все ж йому не тотожного.

Серед інших образів-символів, наявних в українській літературі, широко використовуваним є образ-символ вогню у творах нової української літератури як ХІХ століття, так і ХХ століття.

Варто зазначити, що смислове навантаження та елементи творення образу-символу вогню в українській літературі є як близькими, тотожними, так й істотно відмінними: вогонь як символ жертовності, беззавітного служіння людям, як основа відновлення, початку нового; вогонь як уособлення помсти, як покарання; вогонь-руйнування, нищення, лихо; вогонь, що уособлює прагнення до волі, заклик до боротьби за кращу долю; багаття, вогник як символ рідної домівки, як орієнтир у дорозі, як підтримка. Відповідно, елементами вогню у цих символах є полум'я, пожежа, вогник запаленої свічки, досвітні (передранішні) вогні, багаття в дорозі, вогник, який видно з вікна будинку.

Художні засоби творення образу-символу вогню у творах українських письменників є різноманітними - епітети, порівняння, гіперболи, метонімія, метафори-протиставлення, метафори, персоніфікація, зорові образи, слухові образи, кольорова гамма тощо. Вважаємо, що використання тих чи інших тропів залежить від символіки, того значення, яке символізує певний образ-символ вогню в художньому творі: наприклад, епітетів - від лагідного, "світлого", "чистого" вогню, що очищає, до страшної пожежі, "страшного огню" , "червоного вогню"; порівнянь ("все ніби облилося кров'ю", "все було залите, ніби кров'ю"), гіпербол ("горить усе небо", "запалилася уся земля під її ногами"), метафор "вогником світиться дім" та інше.

Отже, образ-символ вогню в українській художній літературі має вагоме смислове та ідейно-художнє значення, оскільки за його допомогою митці конкретним явищам надають певний, більш узагальнений зміст; емоційно харатеризують сутність явищ, подій, персонажів, своє ставлення до зображуваного, розкривають ідею твору тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Антична література

Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К.; Ірпінь : Перун, 201. - 1440 с.

Галич, Олександр. Теорія літератури [Текст]: підручник / Галич Олександр, Назарець Віталій, Васильєв Євген / за наук. ред. Олександра Галича. - К. : Либідь, 2001. - 488 с.

Стельмах, М. Гуси-лебеді летять [Текст] / М.Стельмах. - К. :

Літературознавча енциклопедія : У двох томах / авт.-уклад. Ю.І.Ковалів. - К. : Академія, 2007. - Т. 1. - 608 с.

Літературознавча енциклопедія : У двох томах / авт.-уклад. Ю.І.Ковалів. - К. : Академія, 2007. - Т. 2. - 624 с.

Веселовский, А.Н. Поэтика сюжетов [Текст] / А.Н.Веселовский // Историческая поэтика. - М. : Высшая школа, 1989. - С. 300-306.

Веселовский, А.Н. Из введения в историческую поэтику [Текст] / А.Н.Веселовский // Историческая поэтика. - М. : Высшая школа, 1989. - С.58.

Литературный енциклопедический словарь / под общей ред. С.В.Аверинцева. - М. : Наука, 1987. - 567 с.

Джерела пружно б'ють [Текст] : хрестоматія з української літератури для 9 класу / уклав Борис Степанишин. - К. : Освіта, 1995. - 480 с.

Тютюнник, Г.М. Степова казка : Казки, оповідання, повісті [Текст] / Г.М.Тютюнник / упоряд. Л.В.Тютюнник. - 2-ге вид. -К. : Веселка, 1993. - 310 с.

Самчук, Улас. Марія. Хроніка одного життя [Текст] / Улас Самчук. - Львів : Оріяна-Нова, 2004. - 175 с.

Нечуй-Левицький, Микола Джеря : Повісті, оповідання, нариси [Текст] / І.С.Нечуй-Левицький / передмов. та упоряд. М.С.Грицюти. - К. : Веселка, 1998. - 352 с.

Пошуки прекрасного : Твори Михайла Коцюбинського [Текст] : навчальний посібник / упорядн. Шкляра В.І. - К. : Грамота, 2004. - 400 с.

Франко, І.Я. Борислав сміється. Захар Беркут : Повісті [Текст] / І.Я.Франко / вступ. стаття А.І.Скоця. - Львів : Каменяр, 1990. - 352 с.

Малишко, А.С. Вибрані твори [Текст] / А.С.Малишко / вст. ст. та упоряд. В.П.Іванисенка. - К. : Радянський письменник, 1990. - 167 с.

Українка, Леся. Драми [Текст] / передм. Ф.Кислого. - К. : Дніпро, 1986. - 415 с.

Кочерга, І. Твори [Текст] / І.Кочерга / упор., передмова і прим. В.Неділька. - К. : Молодь, 1976. - 422 с.

Довженко, Олександр. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник [Текст] / Олександр Довженко / передм. Миколи Жулинського; післям. і прим. Романа Корогодського. - К. : Веселка, 1995. - 575 с.

ДОДАТОК А

Народна творчість про вогонь

Не клади сіна біля вогню.

З вогнем граєш.

Вогонь мститься, як його не шануєш

Від жару й камінь трісне.

З маленької іскри великий вогонь буває.

Вогонь вогнем не потушиш, а треба води.

Вода як візьме, то другому дасть,а вогонь, - то пропало.

З водою та вогнем не жартуй.

Вогонь з водою ніколи не погодиш.

Вогонь та вода добрі служити, та лихі панувати.

Вогонь палить, вода студить.

ДОДАТОК Б

Смислове навантаження образу-символу вогню у творах української художньої літератури, елементи його та засоби творення

Художній твір, автор твору	Смислове навантаження (символічне значення) образу-символу вогню	Елементи втілення образу	Засоби творення образу
Поема "Прометей" А.Малишка	Жертовність, вогонь, у якому згорають задля збереження життя інших - символ незнищенності людської віри, надії, духовності, продовження кращого життя	Скорботна картина-образ вогню як зловісного димовища; зображення фізичного стану головного героя твору; розкриття внутрішнього стану та нескореності юнака	Гіперболи ("димить димовище під хмару", "палає дуб в мільйони свіч"), персоніфікації ("дуб тріщить, ясний от жару, Зотлілий з серцем до кінця", серце "огнем напоєне до краю"), метафори-протиставлення ("Ти не людина - ти вже птиця І не палаєш, а летиш"), метафори ("я воскресну Цвітком людських ясних надій…"); епітети "ясним", "чистим, палючим","вільними іскрами", порівняння " як добре вино"; картина результату пожежі: "Все забрав вогонь. Не лишилося ні одного будиночка"; метонімія; епітети до слова "вогонь", - "червоний, веселий, чистий", вогонь як жива лиха істота, "сердитий звір", що "…роззявляє криваву пащу й жере. Рве зубом і лютує"; асоціація "вогонь - кров", кольорова гама ("все ніби облилося кров'ю", "все було залите червоним світом, ніби кров'ю", "червоний світ"), порівняння ("все ніби облилося кров'ю", "все було залите, ніби кров'ю"), гіпербола ("горить усе небо", "запалилася уся земля під її ногами"); зорові образи картини пожежі, слухові образи, уособлення, порівняння; уособлення - вогонь - жива ворожа, підступна істота, яка "неначе звір-велет трощить щось, жвакає і важко сопить", метафору та гіперболу - вогонь - це "вогняні гори", що "наступали на них, несли усьому смерть", вогнище "…котилось за ними невпинними, непереможними, веселими хвилями, золотом розсипалось по плавнях, жерло очерет, випивало воду, підпалювало небо…"; епітети "досвітні, переможні, урочі"; метафора "вогником світиться дім"
Драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки	Символ очищення, спосіб переходу до іншого фізичного стану, утвердження вічності буття	Палаюча вогнем верба
Повість "Марія" У.Самчука	Заслужене покарання, спокута за гріхи	Пожежа, у якій згорає все нажите добро
Поема "Гайдамаки" Т.Г.Шевченка	Вияв народного гніву, покарання за вчинену кривду, за гноблення, як помсту	Пожежа, у якій палає значна територія України
Повість "Fata morgana" М.Коцюбинського	Вияв ненависті та помсти панству	Пожежа панського майна (сіна); внутрішній стан Хоми
Повість "Микола Джеря" І.С.Нечуя-Левицького	Вияв ненависті кріпаків до панів-кровопивців помсти панству	Пожежа панського майна (току) як страшна картина нічної пожежі, як пекло; відчуття образів-персонажів: Нимидори, матері Миколи Джері, самих утікачів; марення Кавуна як вияв ненависті кріпаків до панів-кровопивців
Поема "Енеїда" І.Котляревського	Вічна мука, покарання грішників	Вогонь як пекло
Повість "Захар Беркут" І.Франка	Руйнування, нищення, сліпої стихійної й безжальної сили, здатної перетворити все живе на пустку	Пожежа, ненаситна всепоглинаюча жива істота
Кіноповість "Україна в огні" О.Довженка	Війну як безжальне, безглузде нищення, смерть усього живого; люту ненависть до ворогів-загарбників рідної країни; класову непримиренність українців	Узагальнений образ велетенської пожежі, якою завжди є війна; Україна, що палає вогнем; "світ у бою" (війні), тобто картини вогню: бої, горіння людей, природи, спалення сіл тощо; вогонь лютої ненависті до ворогів-загарбників рідної країни; вогонь класової непримиренності українців
Повість "Дорогою ціною" М.Коцюбинського	Смерть, спустошення	Пожежа у плавнях
Драма "Свіччине весілля" І.Кочерги	Воля, прагнення до свободи, боротьба за соціальне та національне визволення	Запалена свічка, світло палаючої свічки, "зоря світова"
Поезія "Досвітні огні" Лесі Українки	Поклик і символ пробудження національної і соціальної свідомості, заклик до боротьби	Досвітні (вранішні) вогні
Повість "Вогник далеко в степу" Г.Тютюнника	Орієнтир у нелегкій дорозі (як у навчанні, так і в житті), те, що звеселяє, чекає, кличе, підбадьорює, вселяє надію, зігріває людину	Багаття, яке підтримували хлопчаки серед степу, яке зігріває, звеселяє; вогник, який видно здаля
Поезія "Вогник" А.Малишка	Найвищі людські духовні цінності; заклик повертати до рідних святинь: до рідної домівки, до батьків	Вогник у вікні рідної хатини, у якій зростав

Размещено на Allbest.ru