Літературна творчість епохи Цинь

Проблеми розвитку літературної творчості епохи Цинь. Вплив історії, культури та філософії мислення на образність, сюжетність та стиль написання літературних творів. Використання мовних засобів, стилістичних та лексико-семантичних форм висловлювання.

Рубрика Литература
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 03.10.2014
Размер файла 54,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ І. Літературна творчість епохи цинь: проблеми та процес становлення
  • Розділ ІІ. На прикладі літературних робот цао чжи, виявлення методів та форм творчого висловлювання епохи цинь
  • Висновок
  • Література

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що:

По-перше, мало хто хоче аналізувати літературну творчість епохи Цинь тому, що інформації стосовно цього дуже мало. Причиною тому історичні факти. Але нас зацікавила специфічність літературних образів, тому:

По-друге, форма мислення того часу відрізняється від менталітету нашої епохи в нашій країні. Унікальність мови написання та створення сюжету - це і є самим актуальним, що можна віднести до літератури епохи Цинь.

Мета роботи: довести актуальність, завдяки поставленим завданням:

- Виявити проблеми, які пов'язані із розвитком літературної творчості епохи Цинь,

- Показати процес літературного становлення,

- Показати, як історія, культура та філософія мислення вплинули на образність, сюжетність та стиль написання літературних творів,

- На прикладі творчості одного із самих відомих авторів того часу Цао Чжи показати метод використання мовних засобів, стилістичних та лексико-семантичних форм висловлювання для створення певного емоційного стану у читача,

- На цьому ж прикладі показати специфічність літературної творчості епохи Цинь,

- Виявити принцип бачення картини світу того часу.

Щоб здійснити намічено, потрібно встановити предмет та об'єкт дослідження.

Предмет дослідження: творчість Цао Чжи, історичні та літературні інформаційні джерела.

Об'єкт дослідження: теоретичні вказівки, які збереглися з часів епохи Цинь або розкривають їхню сутність.

літературна творчість епоха цинь

Структура роботи: загальний об'єм роботи складає 27 сторінок. Згідно встановленим стандартам, робота містить в собі: вступ, два розділи, висновок та список використаних джерел.

Перший розділ теоретичний, який має назву: Літературна творчість епохи Цинь: проблеми та процес становлення.

Другий розділ: На прикладі літературних робот Цао Чжи, виявлення методів та форм творчого висловлювання епохи Цинь.

Робота виконувалася самостійно і всі висновки - власні. Але ми під час виконання посилалися на літературні джерела та інформацію з інтернету. Доказом наших посилань є літературні та інші вказівки, які ми зазначили у квадратних дужках.

Розділ І. Літературна творчість епохи цинь: проблеми та процес становлення

Минуло понад двох тисяч років до того, як в 221 р. до н. е. було створено перше в історії Китаю централізовану державу - імперія Цинь, котра грає важливу роль в історії Китаю.

До кінця III сторіччя до н. е. посилилося князівство Цинь (пров. Шаньсі), котре проводило вдалі війни з протилежними князівствами, а після розтрощило династію Чжоу та започаткувало першу централізовану деспотію. Ін Чжен мав тверді політичні об'єднання країни, які були необхідні в силу того, що розвинулося землеробство і торгівля. Довгий час китайці з гунами - кочівниками, які населяли Монголію. Ми говоримо про ці історичні дані тому, що вони вплинули на розвиток китайської літератури у той час. Ця епоха має своєрідний та цікавий характер. Нажаль, літератури тих часів на сьогодні практично немає. Але деякі інформативні літературні джерела існують і сьогодні, та мало того, вони популярні. Повернемося до війни між китайцями та гунами. Гуни мали потужну рухливу кінноту. Набіги кочівників розоряли північні провінції Китаю, та битва із ними набувала важкий характер для китайської армії значні труднощі, адже у китайців кіннота була в мізерній кількості. Як правило гуни легко уникали ударів та порушали в саму Монголії доки китайська армія не відступалася через брак провізії та не поверталася назад. Слідом за цим гуни нові набіги з того місця, звідки їх найменше можна було очікувати. У 221 р. до н. е. Їн Чжен все таки зміг перемогти всіх своїх ворогів та довершити об'єднання країни. Князь циньського князівства Ін Чжен став першим правителем Китаю, проголосивши себе першим імператором, тобто "Цинь Шихуан-ді", що в перекладі означає "перший священний імператор Цинь". Саме завдяки цьому князю ця епоха отримала назву Цинь. [1]

Епоха Цинь відома не тільки славетними війнами, але і мистецтвом, міфологією та літературою. Міфологія та мистецтво тісно спліталися, та вплинули і на формування самої літератури. Втілення міфічних образів, як у поезії, так і в прозі було актуальним на той час. У другому розділі нашої роботи ми роздивимося цей факт на літературних прикладах китайської творчості. А зараз ми хочемо сказати, що мислення того часу можна порівняти з українською письменністю тієї пори. Тобто люди, які жили в ту епоху занадто вірили у надзвичайні речі. І ця віра втілювалася в творчість.

Є і інший важливий внесок до культури після об'єднання Китаю позначилася уніфікація писемності. До династії Цинь різні князівства мали свої письмена. Завдяки цьому фігурували завади в культурному обміні. Услід за об'єднанням під керівництвом Цинь "сяочжуань" (один з видів китайського стародавнього письма) стала загальноприйнятою писемністю. Розвиток китайського ієрогліфа було узаконено, що позначилося у розвитку культури. [4]

Крім того, при династії Цинь була введена єдина система мір і ваг. Перший імператор також запровадив єдиний грошовий обіг з метою створення сприятливих умов для економічного розвитку та зміцнення центральної влади.

Трохи вище ми говорили про те, що до наших часів література того часу практично не дійшла до нас, лише мала крихта того, що насправді відбувалося тоді. Причиною того стало наступне.

У 213 р. до н. е. за наказом Цинь Шихуана були спалені всі стародавні книги, а в 212 р. до н. е. стратили 460 найбільш активних ідеологічних супротивників імператора з середовища конфуціанців. Ще в кінці IV ст. до н. е. для захисту від набігів гунів князівства Інь, Чжоу і Цинь почали будувати велику захисну стіну. Залишки цієї стіни не збереглися. У 214 р. до н. е. китайці почали будівництво стіни Бянь-чен ("прикордонної стіни"). Велика китайська стіна починається біля старої китайської фортеці-митниці Шаньхайгуань і йде в напрямку на захід, по гірських хребтах, по берегах річок і закінчується біля фортеці Дзяюйгуань Ріхгофен. Велика стіна являє собою земляний вал, укріплений або облицьований каменем і цеглою. Через нерівні проміжки на стіні зведені чотирикутні двоповерхові сторожові башти з внутрішніми сходами. Спорудження Великої стіни говорить про високий рівень військово-інженерної справи в стародавньому Китаї. При імперії Цинь будувалися і стратегічні дороги, а також споруджували водну магістраль - Великий канал. [4]

За часів правління династії Цинь збільшилася територія держави; до його складу тепер входила значна частина Китаю. Весь тягар ведення воєн, будівництва Великої стіни, палаців, доріг і т.п. лягала на плечі селян, які зазнавали жорстокої експлуатації. Наслідком цього були великі селянські повстання, під ударами яких і пала династія Цинь.

Для придушення опозиції і утвердження своєї власної влади, перший імператор (Цішіхуан, чия Теракотова армія в Сіані визнана одним з восьми чудес Світу), імператор першої великої китайської імперії Цинь (221-206 рр. До н. е.) наказав, щоб всі релігійні і філософські тексти, крім легізміческіх текстів, а також вся література не відповідна його ідеології була знищена, і заборонив щоб люди писали які-небудь суперечливі його поглядам і переконанням тексти. Він лише дозволив створювати тексти на основі політичної філософії легізму, так як принципи цієї філософії повністю підтримували його модель правління. Він також дозволив щоб деякі види наукових книг були збережені. Це також називалося "Книжне спалювання та захоронення вчених", і це дійсно була літературна катастрофа, так як більшість древніх філософських і релігійних писань і навіть деякі наукові знання інакомислячих філософів були заборонені і знищені. Ті, що збереглися якимось чином - це деякі конфуціанські і даоські тексти і деяка інша література, а також кілька текстів витягнутих з могил. Найбільш важливими роботами, відмінними від конфуціанських творів, які, як вважають, збереглися з часу епохи Хань і колись, є трактати Лао-цзи і Чжуан-цзи, легізміческіе тексти, деякі наукові документи, і стародавні історичні тексти. А ось, літературні твори епохи Цинь постраждали більше всіх. [4]

Конфуцій говорив, що есе є літературним жанром, призначеним для передачі моралі та ідей; щоб добитися цього з найбільшою виразністю, автори на всьому протязі розвитку китайської есеїстики невпинно удосконалювали мистецтво слова і способи викладу. Сучасній людині досить важко зрозуміти мову есе, написаних до епохи Цинь (221 - 206 рр. До н. е.), але викладені в них думки відрізняються великою глибиною. Для сучасних есеїстів осягнення суті висловлених цією мовою думок так само важливо, як знання латини для сучасного західного філософа. [22]

Короткочасне (221-207 до н. е.) існування Циньской імперії відзначено, з одного боку, уніфікацією і спрощенням ієрогліфічній писемності, а з іншого, - нещадним переслідуванням опозиційної ідеології. Кульмінацією цієї політики був едикт про спалення більшої частини попередньої, в першу чергу конфуціанської літератури, в результаті чого безповоротно загинуло багато цінних пам'яток. Багато літераторів-конфуціанці були страчені. [4]

Але не дивлячись на те, що багато літератури того часу було знищено, вона все ж таки, встигла внести свій внесок у розвиток культури. Літературу того часу можна назвати навіть містичною. Проте, все ж таки, хотілося підкреслити один, але суттєвий мінус в написанні літературних текстів, це важка мова самого написання. Складна форма висловлювання здатна донести свою побудову не до кожного читача. Але зміст текстів дуже цікавий і значно відрізняється від сучасного стилю написання літературних текстів, будь-то проза чи поезія.

Основна риса літературних творів епохи Цинь - це уособлення та гіпербола. Причому гіпербола має особливий сенс. Перебільшення в творчості того часу можна сказати "аж занадто". Але саме це і є головною привабливою рисою. Крім того, наявність великої кількості епітетів: "півень розлючений", "скаженою кров'ю" [16], "заспівала чистим голосом" [16]. Тут можна помітити юнацький максималізм, який підкреслюють незвичні епітети та гіперболізація.

Вираз почуттів письменники висловлювали не так, як ми звикли бачити у сучасній літературі. Як ми вже говорили, що використання великої чисельності епітетів - головна особливість, але є і ще один засіб вимовитися - перелік образів. Автори того часу з дитячою наївністю намагалися передати все, що могли побачити, припустимо, в одному абзаці вони можуть розповісти і про небо і про риб у воді і про вітер, який відчувається під час якоїсь події.

Поєднання дитячої наївності, юнацького максималізму та філософських висловлювань - це оригінальна відзнака, яка і притягує своєю ексклюзивністю. Важко уявити, щоб ці три абсолютно різні речі можуть так ідеально поєднатися та, крім того, зробити нову літературну течію, яка і досі викликає повагу.

Підсумовуючи проаналізовані факти стосовно літератури епохи Цинь, зробити такі висновки:

- Процес становлення літератури епохи Цинь був важким, але він зіграв велику роль, не тільки в узькому літературному колі, але і в мистецтві, та у культурі взагалі,

- Не дивлячись на те, що багато літературних творів того часу було знищено, і інформації стосовно творчості часів Цинь мізерна кількість, все ж таки, ми змогли знайти основний критерій, який вказує на індивідуальність та неповторність цих літературних текстів,

- Ми виявили основний метод, стиль та мову написання літературних витворів,

- Дослідженні факти говорять про те, що в ту пору література, мистецтво, філософія, міфологія та засіб людського мислення були поєднанні,

- Несумісні речі можуть гармонічно поєднатися в одному літературному творі,

- Унікальність опису пейзажів, образів - є спонукою для втілення тих реалій (які зараз не використовують в творчості), що здатні перенести читача в світ дитинства та казок,

- Історичні події вплинули на процес розвитку літератури. Ці події були руйнівними для всіх культурних напрямків, не тільки для літератури. Але не дивлячись на це, сам дух того часу зміг вижити і передати сенс буття у літературних залишках, які вдалося врятувати.

Розділ ІІ. На прикладі літературних робот цао чжи, виявлення методів та форм творчого висловлювання епохи цинь

Цао Чжи (друге ім'я-Цзи-цзянь) (192-232). Давньокитайський поет. Один з найбільш відомих поетів свого часу. Автор знаменитої оди "Фея річки Ло" ("Ло шень фу"), вперше перекладеної на російську мову академіком В.М. Алексєєвим і прокоментувати Л.М. Меньшиковим. Поезію Цао Чжи перекладали російською мовою також такі майстри як Л. Є. Черкаський, В.А. Журавльов, А.Е. Адаліс, А. І Гитовіч, І.С. Лисевич. [16] Нажаль, переклади на українську мову було зроблено сучасними шанувальниками його творчості. Отже гарантувати якість перекладу на українську мову складно. Можливо і є переклади зроблені спеціалістами, але нам їх не вдалося знайти. Тому ми використовували російські інформативні джерела та українські (не професіональні).

Цао Чжи (друге ім'я - Цзи-цзянь, відомий також як Чень Си-ван) (192, область Пейго, сучасна провінція Аньхой, - 232), китайський поет. Син Цао Цао. Був гнаний братом Цао Пі, багато років провів у засланні. Лірична поезія Цао Чжи позбавлена придворної помпезності. Оспівував військову доблесть, безсмертя людських справ, любов і дружбу, виступав за "гуманне правління". Цао Чжі широко використовував народні теми й образи, але навіть епічний матеріал подавав в ліричному ключі. [16]

Багато його поезію оповідають про принесені війною лихах, про тлінність буття. Вірші про "подорожах до небожителів" пов'язані із загальним тоді захопленням даоськими магією і медитацією. У нарочитому відсторонення Цао Чжи від земного виразився його протест проти несправедливості. Серед фу Цао Чжи виділяється лірична поема "Фея річки Ло", де Цао Чжі свій ідеал земної жінки висловив у фантастичній формі. Зображуючи любов людини і безсмертної, поет ратував за свободу почуття. Серед багатожанрові спадщини Цао Чжи - оди, вірші (головним чином п'яти словесні), гімни, наслідування народних пісень, славослів'я, епітафії, міркування та інші. [16]

Роздивимося деякі вірші Цао Чжи. "Бенкет" (назва цього віршу на російській мові "Пиршество").

Перші строки цього віршу:

Був привітний спадкоємець

І сповнений до гостей уваги… [15]

- говорять про характер спадкоємця, котрий намагався усіма способами показати свою привітність. Далі автор використовує епітети для опису становища:

Світлої вночі з друзями

На прогулянці знову в Сіюань, -

Балдахіни колясок -

Як летять птахів низка.

Самотні зірки

З небосхилу на землю дивилися,

Блиск нічного світила

Заливав їх, щедрий та пишний,

Довгий схил покривали

Осінні орхідеї,

Ніжних лотосів листя

Прикипіли до воді смарагдовою. [15]

В цьому уривку видно, як поет намагається охопити весь кругозір і охарактеризувати і квіти, і птахів, і небесні світила, і спадкоємця, котрий весело проводить час із друзями. І якщо придивитися, то можна помітити, що не дивлячись на веселощі, "зірки з небосхилу на землю дивилися" були самотніми. Отже автор намагався показати не щирість. Вся ця привітливість лише показуха, фарс, марна трата часу. Бо в світі є люди, які і є "самотні зірки".

Сріблясті риби

Безтурботно пустували в іграх,

І чудові птахи

Щебетали на верхніх гілках… [15]

"Пустували в іграх" - це поєднання не поєднаних речей. Тобто в процесі гри, зазвичай люди можуть відчувати різноманітні емоції та робити різні рече, але "пустувати" - ніяк. Отже автор хотів показати, що гра в даному випадку не мала сенсу, бо вона несла не грайливий характер, а засіб показати гарну, але фальшиву сторону життя. Хоча, птахи, які перебували на верхніх гілках відчували справжню радість. Можливо, Цао Чжи цим зрівнянням хотів поділити людей на ієрархії, і сказати, що люди, які на висоті - можуть по-справжньому відчути всю насолоду життя, а ті хто внизу - спустошені.

І колеса чарівним

Підхоплені були вихором,

І коляски покірні

Подуву довгого вітру.

Одного я бажаю:

Щоб в сяйві чистого світла

Всі осінні ночі

Походили б тільки на цю. [15]

Радість спадкоємця - це веселощі. Його, тобто спадкоємця, бажанням є - повтор тієї ночі. Отже, головне для нього гулянки з друзями. Під час веселощів, навіть колеса можуть бути чарівними, і коляски покірними. Але не дивлячись на те, що людина цікавиться лише шумними гулянками, вона помічає "сяйві чистого світла".

Наступний вірш цього ж поета має назву "У поході". Першими строками цього віршу були такими:

Народження царства -

Батька торжество.

У далеких походах

Ми були вдвох. [15]

Можна одразу ж помітити схожість між першим і другим віршами: "банкет" у минулому випадку, "торжество" - в даній ситуації.

Роса або іній -

Йому нічого,

В дорозі вмивався

Холодним дощем,

Завжди нерозлучний

З списом і мечем,

А панцир і лати -

Одяг його. [15]

Завдяки кінцевій частини вірша, видно, як вдягалися солдати того часу. Для воїна одяг не головне, важливо, щоб тіло було сховано від бойових ударів "а панцир і лати одяг його".

Справжній воїн може вижити в будь яких умовах "роса або іній - йому нічого, в дорозі вмивався холодним дощем".

Спис і меч були його постійними супутниками. Отже, воїн завжди був на готові. Сила і воля духа - основні особливості, якими повинен володіти справжній воїн.

Вірш "У поході" показує на наявність бойових дій на території держави.

Наступний вірш, який привернув нашу увагу "Півнячій бій" (російська назва "Пєтушинний бой").

Вірш починається с таких слів:

Сумний господар

До будь-яких розвагам глухий,

Набридла музика,

Більше не радує слух. [15]

Хотілось би підкреслити наступне: в першому разі вірш починався з привітливого спадкоємця, у якого були гості; в другому варіанті - торжество, то тут "сумний господар", якому набридло все це: і музика і розваги. Можливо, поет показував свій власний емоційний стан саме в той момент.

У неробство так тяжко

Душі перебувати і розуму, -

Веселі гості

Приходять на допомогу йому. [15]

Гулянки і гості - ці основні ідеї зустрічаються не вперше в творчості Цао Чжи.

На довгих циновках

Розсілися, задоволені, в ряд

І в залі просторому

На бій півнячий дивляться. [15]

Тут ми бачимо, що в ті часи був популярний такий вид розваг, як півнячий бій.

Півень розлючений

Б'ється з лютим ворогом,

Їх пух невагомий

Літає-літає кругом.

І скаженою кров'ю

Очі у бійців налиті,

Скуйовджене пір'я,

Сторчма у обох хвости. [15]

В першому розділі нашої роботи ми говорили про використання великої кількості епітетів. В цих куплетах епітети мають неабиякий сенс "півень розлючений", "з лютим ворогом", "пух невагомий", "скаженою кров'ю", "скуйовджене пір'я". Аж шість епітетів були задіяні в цьому невеличкому уривку. Завдяки такому засобу висловлювання своєї думки стосовно півнячого бою, автор впливає на психологічний стан читача. Тут можна сказати про лексико-семантичний метод створення образу персонажу.

Змахнули крилами,

І вітер пронісся струменем,

І дзьобами в битві

Понівечені той і інший. [15]

Метод порівняння також присутній у поезії Цао Чжи. "І вітер пронісся струменем" - в даному випадку лексико-семантичний метод мав задум призвести на читача враження реальної картини. А саме людина в процесі читання цього куплету, відчуває подув вітру від півнячого бою. Автор також хотів показати людям, що вони отримують задоволення від того, що тварина страждає і відчуває біль. Він хотів донести до людей, що біль не повинна приносити радість людям, навіть, якщо біль відчувають всього на всього тварини.

Встромлюють шпори

Змученої жертві в боки,

Переможні крики

Летять далеко в хмари.

І крилами махає,

Героїчно злітаючи, півень,

Поки відваги

Вогонь ще в ньому не погас. [15]

Не дивлячись на біль, яку відчуває півень, він, як справжній воїн "крилами махає, героїчно злітаючи".

Він вимагає жиру

На рвані рани свої,

Щоб витримати з честю

Будь-які інші бої. [15]

Півень, як і всі воїни має сильну волю і прагнення до перемоги. Він герой. А герої не повинні визивати у інших відчуття жалю. Ними можна лише пишатися. Справжній герой повинен довести всім, що в ньому достатньо честі і гордості, щоб прийняти участь і в інших боях. Тут відчувається патріотичність духу Цао Чжи.

На цих прикладах ми побачили, ставлення Цао Чжи до свят, до війни та героїв, то наступний вірш буде доказом інших поглядів авторі. Яких саме, ми дізнаємося в процесі аналізу віршу "Про тлінність".

Немає кінця землі й небу,

Немає межі і межі,

Немає кінця коловороту

Темряви і світла - Інь і Ян. [15]

Тут ми бачимо "Інь і Янь" - жіночий та чоловічий початок. Крім цього, ми бачимо, як автор підкреслює безкрайність землі і неба. І він має на увазі не тільки масштабну нескінченність, а і вікову, тобто земля і небо існують повсюди і завжди.

Лише одне підвладне тліну -

Людське тіло.

Життя, як пил, забирає грізний

Налетів ураган. [15]

Тут ми вже бачимо мотиви смерті. В даному випадку автор порівнює її із тліном, якому підвладне лише людське тіло. І знов ми бачимо використання епітетів, як метод впливу на емоційний стан.

Здійснити бажаю подвиг

І своє прославити ім'я,

Государю я навіки

Відданий тілом і душею. [15]

Але смерть не страшна для автора, головне прожити це життя із героїзмом і прославленим ім'ям. На той час (епоха Цинь) жителів Китаю охоплювала спрага славетності; люди прагнули увіковічити своє ім'я і залишити свій слід в історії світу.

Наступний вірш, який пригорнув нашу увагу, це "Сім кроків". Можливо, з'явилося питання: мм же пригорнув цей вірш нашу увагу? Вірш починається з таких слів:

Горить багаття з стебел бобів,

І варяться на вогні боби,

З приводу гіркої своєї долі. [15]

Автор говорить про гибель бобів. Він відчуває жаль та шкоду стосовно цих рослин.

І плачуть, і плачуть боби в котлі

Один у нас корінь, - стогнуть боби. -

Ми брати вам, стебла, а не раби. [15]

Всі ми розуміємо призначення таких рослин, як боби. Їх люди вирощують для того, щоб потім з'їсти. Але Цао Чжи бачить в них живих істот, які "і плачуть, і плачуть…" Такий зрівняльний підхід зазвичай використовується у байках та казках.

Творчість Цао Чжи дуже цікава своєю несхожістю між собою. Наступний його поетичний твір, який ми хотімо роздивитися "Фея річки Ло". "Фея річки Ло" самий популярний його витвір. Тут ми бачимо міфічність образів. Та, крім того, ми знову бачимо, як автор олюднює тварину, але про це трохи пізніше.

Столицю я залишив. У свій уділ

Через хребет Хуаньюань я повертався.

Пройшовши Тунг, піднявся на Цзіншань,

А за спиною Іцюе височів.

Кренився і пірнав мій екіпаж -

Втомилися коні. Сонце на захід схилилося. [21]

В цьому короткому уривку ми можемо побачити суміш думок, а саме: автор розповідає про те, як він пройшов Тунг, піднявся на Цзіньшань, пірнав його екіпаж, втомилися коні, і сонце на захід схилилося. Тобто автор водночас намагається описати свій напрямок, фізичний стан коней, які везли його аж до заходу сонця.

І відпочинок дав четвірці я своїй

У духмяних травах, серед яких чжи пробилася.

За гаю тополь прогулювався я

І милувався Ло-рікою на заході. [21]

Потім Цао Чжи намагається передати красу природного живопису. І знов ми бачимо епітети та оживлення неживого. "У духмяних травах" - використовуючи епітет "духмяних" автор передає аромат трав. Читач в процесі прочитання цього уривку, бачить реальну картину природи і навіть чує журчання річки Чжи. Але потім читач проникає у казку, в який "тополь прогулювався". "Тополь прогулювався" - це і є засіб оживлення неживого. Тим самим Цао Чжи додає містифікацію і казковий образ тополя.

Але в страху стиснулася раптом душа моя -

Побачив діву я в повітряному білій сукні. [21]

І тут різкий перехід емоційного стану: несподіваності і страху. Страх від побаченої діви не одразу стає зрозумілим, але потім видно, що автор не міг розібрати, чи справжня ця діва, чи примара, чи дух.

І я візника свого закликав.

"Скажи, - запитав його, - що на скелі ти бачиш?

Там дух чи людина? А може бути, міраж?

Розсій тривогу ти мою швидше, чуєш?" [21]

Страх перестає в паніку, від чого емоційний стан читача стає більш напруженим. Читачеві становиться цікавим, хто ж насправді, ця дива? В ті далекі часи, китайці вже могли використовувати образність, створюючи особливий вплив на емоційний стан читача.

І мені візник тихо відповідав:

"Тут часто фею Ло-ріки бачили.

Мі-фей звуть її. Бути може, государ,

Ви саме її сьогодні зустріли?

Як виглядає вона?" І я, не затаївши,

Відповів: "Лебідь з нею не зрівняється.

Осінньої хризантеми в ній спокій -

Таке може лише у сні наснитися. [21]

Далі візник розповідає легенду про існування феї на ім'я Мі-фей, котру часто люди бачили. І виглядає вона (автор знов використовує порівняння)"лебідь з нею не зрівняється. Осінньої хризантеми в ній спокій…" Сучасному українському читачеві не зовсім зрозумілий принцип порівняння, оскільки, теперішній українець має іншу культуру виховання, інше сприйняття світу, інша картина бачення. "Осінньої хризантеми спокій" - такий вислі чужий для менталітету нашого народу, як би автор порівняв її, наприклад, з красою весняної троянди, чи з екзотичністю білого лотоса, то це більше підійшло для української аудиторії. Але саме ця незрозумілість і тягне до себе. Бачення чогось нового (незвичного), не дивлячись на те, що Цао Чжи писав про це задовго до нашої ери, і притягує читача.

Як місяць, але за хмаркою, вона.

Сніжинкою у вітрі кружляє, миготить.

Вона, як сонце ясне, світла,

І світло її туман наскрізь пронизує!

Як виточені плечі краси!

Стан білий і тонкий, ніби згорток шовку.

Прозора шкіра, примарні риси,

Дракону гнучкістю з нею сперечатися - мало толку.

Спокій панує на яшмовому особі,

І жести благородно величаві.

І в образі її все говорить за те,

Що тут вона зовсім не для забави. [21]

Даний фрагмент показує жіночий ідеал автора. Одразу видно, що білосніжна шкіра, стрункий стан, гарні плечі - основні показники жіночої краси. "… жести благородно величаві… Що тут вона зовсім не для забави". Тобто для жінки мало бути просто гарною. Вона повинна знати собі ціну, і своїй поведінкою та жестами показати, що вона не для забави. Крім того, в наступному куплеті можна побачити, що жіночі аксесуари теж мають для Цао Чжи значення.

Взута в туфельки візерункові вона.

Убір з пір'я над її зачіскою.

А шлейф, як серпанок, як туманна хвиля,

За нею стелиться, коло око яскравою блискіткою." [21]

Під час аналізу цього поетичного твору, неможливо не помітити, що автор не тільки злякався, побачивши фею ріки Ло, а відчув захоплення:

Я був полонений небесною красою,

І серце важко затріпотіло.

Завів я дивну розмову з водою,

Ділячись з нею тим, що в душу мені запало. [21]

"І серце важко затріпотіло… що в душу мені запало" - особлива гра слів. Фея і проста людина - не сумісні речі, але Цао Чжи, як звичайна людина тягнеться до неможливого "заборонений плід, завжди жаданий". Саме це ми бачимо і тут, але згідно з китайської форми бачення світу, вислів був трішки інший, але зміст однаковий. Прагнення до красивого та недоторканого завжди приваблювала людей, незалежно від географічних протилежностей та часу (епохи).

Літаючі рибки піднялися

І вартою оточили колісницю.

Шість кучерявих драконів запряглися -

І в небо полетіли, мов птахи. [21]

Цао Чжи жив казкою, як і інші літератори того часу. Але цей творець літературного письма був особливим. Він не просто писав про не існуючих літаючих риб, про кучерявих драконів, він насправді вірив в це. І цю віру вин передав скрізь часове коло своїм шанувальникам.

В кінці творчої роботи "Фея річки Ло", ми бачимо таке:

І хоч мій кінь летів вперед стрілою,

Його я батогом підганяв: "Швидше, милий!"

Адже сам, збурений тугою,

Покинути ті місця я був не в силі. [21]

Кожна казка має свій кінець. Але емоції від казки можуть бути абсолютно різними. Автор, так само, як і читач, не може забути про фею. Навіть, з'явилося бажання пізнати китайську міфологію, щоб більше дізнатися про існування літаючих драконів та фей. Можливо, саме цього автор і намагався? Слід, пам'ятати, що китайці бережуть і досі свою культуру. З покоління до покоління передається народна мудрість. Здається, що автор знав про те, що його творчість увіковічиться. Складається враження, що Цао Чжи навмисно залишив про себе згадку, опираючись на містичність образів.

Підсумовуючи останній розділ, хотілося б сказати, що китайська літературна творчість того часу має особливий характер, який змушує читача замислитися над своїм способом життя. Як саме? Казка та любов до краси створюють в людині певні асоціації, відроджує в дорослій людині дитину. І людина прагне досягти того, про що забув по закінченню дитинства. Отже, Цао Чжи мав наміри, створюючи специфічні образи, вплинути на аудиторію психологічно, нагадати про справжні бажання та поклики людини, скрипіти відчуття патріотичності з усіх боків, показати, що справжній воїн має не тільки сильне тіло, але і потужну силу волю. Поєднання фізичної сили та духовної краси - здатні відродити те, що не відроджується, наприклад, дитинство.

Висновок

Актуальність теми доведена, а саме:

По-перше, не дивлячись на те, що про літературну творчість епохи Цинь тому інформації дуже мало. Причиною тому історичні факти. Але нас зацікавила специфічність літературних образів, тому:

По-друге, форма мислення того часу відрізняється від менталітету нашої епохи в нашій країні. Унікальність мови написання та створення сюжету - це і є самим актуальним, що можна віднести до літератури епохи Цинь.

Мета роботи і завдання виконані:

- Виявили проблеми, які пов'язані із розвитком літературної творчості епохи Цинь,

- Показали процес літературного становлення,

- Показали, як історія, культура та філософія мислення вплинули на образність, сюжетність та стиль написання літературних творів,

- На прикладі творчості одного із самих відомих авторів того часу Цао Чжи показали метод використання мовних засобів, стилістичних та лексико-семантичних форм висловлювання для створення певного емоційного стану у читача,

- На цьому ж прикладі показали специфічність літературної творчості епохи Цинь,

- Виявили принцип бачення картини світу того часу.

Щоб здійснити намічено, було встановлено предмет та об'єкт дослідження.

Предмет дослідження: творчість Цао Чжи, історичні та літературні інформаційні джерела.

Об'єкт дослідження: теоретичні вказівки, які збереглися з часів епохи Цинь або розкривають їхню сутність.

Структура роботи: загальний об'єм роботи складає 27 сторінок. Згідно встановленим стандартам, робота містить в собі: вступ, два розділи, висновок та список використаних джерел.

Робота виконувалася самостійно і всі висновки - власні. Але ми під час виконання посилалися на літературні джерела та інформацію з інтернету. Доказом наших посилань є літературні та інші вказівки, які ми зазначили у квадратних дужках.

Література

1. Желоховцев А.Н., Лисевич І.С., Ріфтін Б.Л., Соколова І.І., Сухоруков В.Т., Черкаський Л. Є., Ейдлін Л.З. Поезія III-VI ст.: [Китайська література] // Історія світової літератури: У 8 томах / АН СРСР; Ін-т світової літ. ім.А.М. Горького. - М.: Наука, 1983-1994. - На титл. л. вид.: Історія всесвітньої літератури: в 9 т.

2. Крижанівський О.П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. - Київ.: Либідь, 2000. - 592 с.

3. "Поховані царства Китаю" / под ред.В. Акатова - М.: "Терра", 1998

4. Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навчальний посібник. - Київ: Либідь, 1997. - 464 с.

5. Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія. - Київ: Либідь, 2000. - 624 с.

6. (Рос.) Кравцова М. Є. Історія культури Китаю. - СПб., 1999.

2. (Рос.) Маслов А.А. Китай: дзвіночка в пилу. Мандри мага і інтелектуала. - М., 2003.

7. Сім печалей. Вірші. М., 1962.

8. Сім печалей.М., Художня література. 1973.

9. Х.Г. Кріл "Становлення ДЕРЖАВНОЇ влади в Китаї" / Кріл Х.Г. - СПб.: "Євразія", 2001

10. Черкаський Л. Є. Поезія Цао Чжі. М., 1963

11. Черкаський Л. Є. Римський вигнанець і блукач з царства Вей: Публій Овідій Назон (43 р. до н.Е. - 17 м. н. Е.) І Цао Чжі (192-232 рр.) // Історико-філологічні дослідження: Збірник статей до 70-річчя академіка М.І. Конрада. М., 1967. - С.407-415.

12. Фея річки Ло. - СПб.: ТОВ "Видавничий Дім "Кристал", 2000. - 256 с.

13. Яншина Е.М. Формування і розвиток старокитайської міфології. М., 1984, с.173 - 174, 197; Юань Ке. Чжунго Шеньхуа чуаньшо цидянь (Словник китайських міфів і переказів). Шанхай, 1985, с.292 - 293.

Интернет-источники:

14. Ли Сао. - СПб.: ООО "Издательский Дом "Кристалл"", 2000. - (Б-ка мировой лит. Восточная серия).

15. http://www.lib.ru/POECHIN/TZAOCHI/tzao_lyrics. txt

16. http://dic. academic.ru/dic. nsf/bse/148362/%D0%A6%D0%B0%D0%BE

17. http://russian. cri. cn/chinaabc/chapter16/chapter160415. htm

18. http://wan-shi-ru-yi.com/istoriya-kitaya/stihi-za-sem-shagov

19. http://www.abirus.ru/content/564/623/625/645/654/11526/11556.html

20. http://www.ljpoisk.ru/archive/9665.html

21. http://www.chitalnya.ru/work/206390/

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Питання проблеми творчості в теоретичних розробках структуралістів. Аналіз специфіки літературної творчості письменників та їх здатність обирати мови у тексті. Дослідження Бартом системи мовних топосів. Освоєння жанрової і стильової техніки літератури.

    практическая работа [14,4 K], добавлен 19.02.2012

  • П.О. Куліш в історії української літературної мови, аналіз його творчої та наукової діяльності. Формування нової української літературної мови, її особливості та проблеми. Категорії народної філософії, психології та естетики українського суспільства.

    курсовая работа [45,7 K], добавлен 09.10.2009

  • Дослідження попередньої творчості Пу Сунлін, переклади його збірки. Художній аспект творчості Пу Сунліна, його авторський стиль та спосіб відображення художніх засобів в творах. Дослідження культури, вірувань, філософії й історії Китаю, переданих автором.

    курсовая работа [60,4 K], добавлен 22.10.2015

  • Основні риси епохи Відродження. Типові особливості творів барокко. Життя та творчість Педро Кальдерона де ла Барки. Системний аналіз драми "Життя це сон" як синтезу філософських ідей, міфологічних сюжетів, асимільованих у відповідності до ідеології епохи.

    курсовая работа [899,1 K], добавлен 02.07.2014

  • Дослідження особливостей психологізму в літературі кінця XIX століття, літературознавчих паралелей творчості А. Тесленка з творами інших авторів цієї епохи. Творчі передумови написання творів "Школяр", "Страчене життя", психологічна майстерність автора.

    курсовая работа [42,3 K], добавлен 04.06.2010

  • Характеристика літературної епохи. Життя та творчість О. Уайльда, літературна спадщина. Історія створення роману "Портрет Доріана Грея", своєрідність жанру та особливості естетизму, ствердження ідеї про безумовну перевагу мистецтва над реальним життям.

    курсовая работа [79,6 K], добавлен 05.09.2011

  • Дослідження особливостей творчості І. Франка (поета, прозаїка, драматурга, перекладача, публіциста, критика) - феноменального явища в історії української та світової культури. Розуміння закономірності історії людства. Національна ідея та її трагедія.

    курсовая работа [107,9 K], добавлен 28.02.2011

  • Поняття та загальні засади романтизму. Життєвий та творчий шлях Людвіга Тіка - видатного німецького поета, письменника, драматурга. Казка як провідний жанр творчості німецьких романтиків. Особливості та специфіка літературних казок Людвіга Тіка.

    курсовая работа [70,0 K], добавлен 04.01.2013

  • Огляд дитячих та юнацьких років, походження Пантелеймона Куліша. Характеристика його трудової діяльності. Арешт, ув'язнення і заслання як члена Кирило-Мефодіївського товариства. Аналіз літературної творчості українського письменника. Видання творів.

    презентация [988,5 K], добавлен 03.09.2016

  • Вільям Шекспір як найбільший трагік епохи Відродження, аналіз його біографії та етапи становлення творчості. Оцінка впливу творів Шекспіра на подальший розвиток культури, їх значення в сучасності. Гамлет як "вічний герой" світової літератури, його образ.

    курсовая работа [37,3 K], добавлен 04.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.