Анекдот як жанр усної народної творчості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирське територіальне відділення МАН

Малинське наукове товариство

Відділення: літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства

Секція:фольклористика

Анекдот як жанр усної народної творчості

Базова дисципліна: українська мова і література

Автор: Петровська Вікторія Аркадіївна

Педагогічний керівник: Білошицька Лариса Миколаївна

Зміст

Вступ

Розділ I. З історії питання

1. Жанрове визначення анекдоту

2. Походження сучасного анекдоту

Розділ II. Тематика анекдотів

1. Функціонування анекдоту в сучасних умовах

Висновок

Список літератури

Додатки

Вступ

Ні для кого не секрет,що для здоров'я організму сміх дуже корисний. Він сприяє гарному настрою і допомагає зняти напругу у важкі хвилини, а іноді й допомагає впоратися з хворобою. Одним із найпростіших способів розсмішити людину є гуморески,жарти, небилиці, анекдоти та інше. Але сучасну молодь, на жаль, не дуже цікавить усна народна творчість, художня література, звідки можна було б почерпати твори цих жанрів. Серед моїх однокласників мало знайдеться таких, хто останнім часом прочитав би хоч один позапрограмовий художній твір. Я поцікавилась:що ж все-таки вони читають. Невже взагалі нічого? Але як вияснилося,то все-таки читають періодичну пресу, де є і анекдоти, і жарти. Звичайно, для покращення здоров'я та підняття настрою це дуже добре, але як же бути з розвитком інтелекту, всебічних інтересів моїх ровесників, бо читання одних анекдотів для цього недостатньо. Тому в мене було досить упереджене ставлення до анекдотів, але разом з тим з'явилася цікавість: що ж це за такий жанр літератури, як він виник, коли саме, яке його місце в фольклорі чи художній літературі? Тому мета моєї роботи і полягала в тому,щоб дослідити всі вище названі аспекти та дізнатися більше про цей літературний та фольклорний жанр.

З перших днів народження кожен з нас прилучається до народної творчості. Спочатку це колискові пісні, пізніше казки, загадки, прислів'я, приказки, скоромовки і т.д. У старших класах школи йде вивчення пісень, дум, балад.

Але в суспільстві інтерес до жанрів фольклору далеко не однаковий. У народі та в дослідників народної творчості завжди були популярні, викликали найбільший інтерес пісні, казки, загадки. Вони вважалися ціннішими і художнішими жанрами народної творчості. У них дуже яскраво виражений талант і моральні багатства, самобутність і колорит певного народу. Все це правомірно. Але на рівних правах з цими загальновизнаними і цікавими жанрами живуть і розвиваються не менш цікаві і популярні в народі коломийки, небилиці, анекдоти. Довгий час вони залишалися поза полем зору фольклористів,хоч ці жанри дуже широко побутують в народі, постійно розвиваються. Особливо популярним жанром усної народної творчості є анекдот. Гортаючи сторінки періодичних видань, можна побачити, що майже у кожному номері газети чи журналу обов'язково є анекдоти.

І більшість людей в першу чергу читають сторінку гумору з анекдотами. Жодне родинне свято не обходиться без анекдотів і завжди в центрі уваги та людина, яка володіє мистецтвом їх розповіді. Раніше до анекдотів було досить негативне ставлення,тому що в них висміювалися всі вади суспільства і вони побутували в основному, в народі, і був час, коли вони взагалі були заборонені.

Можливо тому теоретичних відомостей про цей жанр фольклору досить мало, хоча потрібно зауважити, що вже накопичено достатньо матеріалу, дуже цікавого і різноманітного, що дозволяє сучасній фольклористиці перейти від приватних характеристик побутування і особливостей анекдоту в тій чи іншій місцевості, до дослідження поетики жанру, до встановлення якихось загальних закономірностей у його розвитку.

Протягом століть народ відповідав анекдотами на всі явища дійсності, які суперечили поняттям народної етики і справедливості. Він виникав як реакція на директиви, що не йдуть з глибин народних, а нав'язані йому миттєвою політикою зверху. Критичне ставлення народу до навколишнього світу, його розуміння недоліків суспільства проявлялося у фольклорі дуже давно. Багато приказок, загадок, пісень носять яскраво виражений гумористичний чи сатиричний відтінок, але найбільш виразно сатира, критичне ставлення до дійсності проявляються в анекдоті.

Ми живемо в суспільстві, яке тільки стало на шлях демократичних перетворень, відмовившись від тоталітаризму, який домінував протягом майже 70 років. Але цілком природно, що в суспільстві не стало менше проблем і вад, які стають предметом осміювання в анекдотах.

У своїй роботі я намагалась дослідити місце і роль анекдоту у житті моїх однокласників та односельчан, довести рівноправність анекдоту з іншими жанрами усної народної творчості. У тому і полягає актуальність дослідження.

Метою даної роботи було довести, що анекдот є живим, таким що постійно розвивається, жанром усної народної творчості, безпосередньо пов'язаним з розвитком суспільства і народу, і у ньому знаходять відображення його погляди на події всередині країни (і не тільки), суспільно - політичні, соціальні процеси.

Об'єктом дослідження у моїй роботі є процес розвитку анекдоту як жанру усної народної творчості.

Предметом дослідження є анекдот, що побутує в наш час або побутував колись.

В ході дослідження я спробувала вирішити наступні завдання:

- розглянути питання походження сучасного анекдоту;

- дати визначення поняттю «анекдот», з'ясувати його характерні особливості;

- простежити зміни в типології анекдоту, що відбуваються у зв'язку зі зміною суспільно - політичних і соціальних реалій суспільства;

- з'ясувати особливості функціонування анекдоту серед населення с.Йосипівки та серед учнів Йосипівського НВК;

Ця робота передбачала вивчення літератури, в якій висвітлюється історія питання (див. список використаної літератури). Крім того, було проведено анкетування, за результатами якого я постаралася з'ясувати, як часто розповідають анекдоти, чи існують сучасні анекдоти, чи розповідаються анекдоти на політичні теми, які теми анекдотів є найбільш популярними. Протягом місяця збиралися анекдоти, які побутують серед населення нашого села та школи. Отримані матеріали були проаналізовані, класифіковані й знайшли відображення у висновках нашої роботи.

Розділ I. З історії питання

1. Жанрове визначення анекдоту

Перш ніж почати дослідження, потрібно з'ясувати значення терміна «анекдот».

Для цього скористаємося різними видами словників. У словнику Головної редакції УРЕ сказано: « Анекдот ( від грецьк.- неопублікований,невідомий)-у античній літературі старий твір,що свого часу не був відомий; коротка,здебільшого сатирична,жартівлива розповідь про якусь подію, випадок,часто вигаданий». У новому тлумачному словнику української мови дано таке визначення : «Анекдот. Побрехенька. Коротке жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну подію.//Вигадка, жарт. Кумедний випадок,подія або пригода,вигадка». Але не в усі часи цей термін мав однакове значення. Зробимо невеликий екскурс в історію.

2. Походження анекдоту

Вперше терміном «анекдот» скористувався у своїй «Таємній історії» візантійський історик VІ ст.. Прокопій Кесарійський,який назвав включені до історії оповіді анекдотами,на противагу офіційним хронікам часів Юстиніана. Це були події з життя відомих людей,що знайшли відображення в документах,бо мали дискредиційний або скандальний характер. Ці події стали джерелом створення перших анекдотів. Таким чином,у первісному значенні анекдот-це малий розповідний жанр,що передає власні спогади оповідача про події,свідком яких він був.

З розвитком жанру правдивість оповіді,документальність поступово втрачалися. Згодом інтерес виявляється не до самої події, що трапилася з конкретною особою, а до події як такої, до сюжету. Вже тоді анекдоти користувалися популярністю і були складені перші збірки. Вершинами ранньої анекдотичної літератури стали: в Європі - «Римські діяння»,а на Сході - «Смішні оповідки Абу-ль-Фараджа». Збірки складалися з жартів,приповідок і т.д.

Абу-ль-Фарадж писав: «Анекдот-втіха для страждальця,цілющий бальзам для людей з розбитим серцем,путівник для любителів настанов і кращий друг для шанувальників жарту та анекдоту».

У європейській літературі ХV-ХVІ ст.. поширюються збірники оповідань,що увібрали сюжети багатьох анекдотів. Збірка італійця Браччоліні,1440 року,багато перевидавалась,настільки великий був інтерес до такого роду літератури та фольклору. Хоча історична й художня правда у літературі та фольклорі Середньовіччя не розмежовувались. Анекдотичні історії, які супроводжували середньовічні тексти,сприймались як реальні. Укладачі збірок вигадували історії і термін «анекдот» дедалі частіше вживався на означення коротких розповідей про вигадані, цікаві факти, які виконували розважальну функцію.

Говорячи про походження анекдоту, мені здається, не можна його розглядати ізольовано від історичного розвитку побутової новелістичної казки.

Сама назва «побутова казка» свідчить про те, що вона відтворює картини буденного життя і побуту, причому не умовно, а прямо, не вдаючись до алегорій. Цей термін говорить лише про теми казок, і ця неясність, що міститься в понятті «побутова оповідь», змусила дослідників шукати інше визначення, і воно було знайдено - новелістична казка. Нова назва вказує на близькість побутової казки до новели, що виникла як літературний жанр у європейських літературах в середині ХІV століття. Новела - це коротка розповідь про цікаву та незвичайну побутовому подію. Виникла вона в Італії у XIII-XIV ст. і набула поширення в Німеччині, де її називали шванки, а також у Франції - фабліо. Специфічні особливості національної новели ґрунтувалися на переробці фольклорних оповідей та елементах і традиціях національної поетичної культури. Найпростіший вид новели ґрунтувався на випадковій комічній ситуації і своїм грубуватим сміхом служив лише для відпочинку і розваги. Новела пронизана соціальною сатирою на заможні міські кола. В ній всіляко висміюються жадібність, ненажерливість, душевна черствість іменитих городян, лицемірство і порочність служителів церкви. Є ряд новел, в яких висміюється нерозторопність, простакувата хитрість селян. «Творці новел виявили нове ставлення до життя: заперечуючи релігійний аскетизм, вони дивилися на навколишній світ весело і життєрадісно. Коріння новели - в гущі народній. На народне походження вказують швидкість дії, жвавість діалогу, сила і точність висловлювань, велика кількість народних зворотів мови, прислів'їв і приказок. Новела взяла з фольклору ті сатиричні анекдоти та повісті, які давно жили в народі,» пише у вступній статті до «Декамерону» Г.Кочур. Народна творчість, фольклор завжди первинні, вони так само стародавні, як і сам народ. Література, поетичне мистецтво зросли на основі фольклору. У свою чергу, останній відчуває на собі вплив літератури, оскільки вони не існують відокремлено, а взаємодоповнюються. Таким чином, новелістична казка поєднала в собі риси народної побутової казки і літературної новели. Виходячи з усього вище сказаного, правомірно зробити висновок, що анекдот, що бере початок в побутовій новелістичній казці, на сучасному етапі розійшовся з нею, ставши самостійним жанром усної народної творчості. Але разом з тим сюжети анекдотів використовували письменники для створення своїх творів. Науково доведено,що Джованні Боккаччо при створенні свого «Декамерона» брав за основу кількох новел анекдоти.

Друга половина XVII століття в історії літератури характеризується пишним розквітом анекдоту з певним новелістичним забарвленням. Але вже з середини XVIII століття поняття анекдоту придбало інший зміст. Коротка літературна енциклопедія дає наступне визначення: «Анекдот - це невелика усна жартівлива розповідь різного змісту з несподіваною й дотепною кінцівкою». Вона також зазначає, що в цей час анекдот був значно поширений у міському фольклорі. Словник літературознавчих термінів дає приблизно таке ж визначення, тобто згадує і стислість форми, і дотепну кінцівку, і сатиричне або жартівливе забарвлення.

Літературознавці розглядали анекдоти переважно літературного походження, а фольклористи збирають і аналізують народні жартівливі оповідки,які існували у фольклорі задовго до виникнення терміна «анекдот». У широкому розумінні жанр анекдоту охоплює різні види дрібних жартівливих фольклорних творів:лаконічні оповідання,вигадки,жарти з коротеньким сюжетом,нісенітниці,дитячі смішинки,жартівливі й нескінченні діалоги. Поряд з назвою «анекдот» у побуті та фольклорі існували,особливо в ХІХ ст.., інші терміни для цих народно-поетичних творів: можебилиця, брехенька, небилиця, нісенітниці.

З українських діячів культури вперше термін «анекдот» вжив і опублікував українською мовою «Анекдоти про татар,Наполеона та чумаків» Г.Квітка-Основ'яненко(1882). А вже у 1859 вийшла «Маленька книжка малоросійських анекдотів». Б.Грінченко видав книжку «Веселий оповідач» у 1889 році у Чернігові. Збірка «Галицько-Руські анекдоти» видалася у Львові у 1889 році.

Тексти анекдотів активно видавалися в Україні протягом ХХ ст.. Тобто, анекдоти в українському фольклорі та літературі були відомі давно і формувалися:

1)через відображення реальних життєвих випадків;

2)у результаті взаємодії різних фольклорних жанрів;

3)шляхом запозичення з усних і літературних джерел інших народів.

Розділ II. Тематика анекдотів

анекдот соціальний суспільство реалія

Українські анекдоти,як і анекдоти інших народів, відображали суспільне життя народу в усі часи,але можна виділити основні теми цього жанру.

Виділяють такі тематичні групи анекдотів:

1)пов'язані з певними соціальними категоріями (пани, попи, селяни);

2)національного та місцевого характеру(цигани, євреї, москалі);

3)історичні та політичні;

4)про подружні взаємини;

5)про тварин.

Всі сюжетні лінії анекдотів зводяться до двох основних психологічних типів-про дурнів(обдурених) та хитрунів. Дурень і хитрун присутні у анекдотах будь-якої тематики. У анекдотах соціально-побутового характеру в ролі обдурених-пан, піп. У ролі хитрунів-селяни, жебраки, цигани. Жид («єврей») вічний герой українських анекдотів,тому що українці були селянами, а євреї-ремісниками та лихварями, і не викликали в українців особливої поваги. Щодо анекдотів про подружні взаємини, то чоловік і жінка могли бути в різних ролях:і хитрунів,і дурнів.

Як було сказано вище, одним із завдань роботи було з'ясувати, як з плином часу змінюється тематика анекдоту. На шляху свого нелегкого розвитку людство пережило безліч подій. Одна подія змінювалася на іншу, впливаючи на економічну, соціальну, політичну і, звичайно ж, на духовну сфери життя суспільства. Залежно від ступеня значущості подій, люди по-різному реагували на них: чи ця подія забувалося і з часом зовсім зникала з історії, або ця подія так зачіпала людей, що надалі з'являлися книги, наукові роботи, фільми про те, що ж відбулося насправді. Однією з головних відмінних рис українського народу є та, що він вміє ставитися до проблем або подій, що відбуваються навколо нього, з гумором. Щоб не трапилося, українські люди вміють пожартувати, і це допомагає пережити найскладніші періоди життя, а анекдот часто стає відповіддю на всі проблеми, які нас оточують. В анекдоті відбилося багато подій історії нашої країни. Він був не тільки реакцією народу на навколишню дійсність, але і своєрідною зброєю, особливо в сталінський час. Коли диктатурою Сталіна майже на все було накладено найсуворішу заборону, анекдот також потрапив у число заборонених речей. Чоловік, який розповів анекдот, в якому висміювалися політика того часу, міг отримати від 10 до 20 років виправних робіт. У той час спостерігався спад популярності анекдоту і його побутування серед населення.

Сплеск розвитку анекдоту,як жанру,збігся з періодом «застою». Це час коли Генеральним секретарем КПРС був Брежнєв Л.І. Саме в цей період найбільший розвиток отримав політичний анекдот, героями якого були керівники партії та уряду. У ній висміювалися реалії соціалістичного суспільства, керівники капіталістичних держав, з якими у СРСР були дуже непрості стосунки, особливо в часи політики «залізної завіси».

В анекдотах фігурували також легендарні Чапаєв і Петька, в уста яких вкладалася оцінка подій, що відбуваються. Їдко і нещадно народ висміював у них негативні явища: незаслужене нагородження керівників усіх рангів, включаючи самого Брежнєва, лакування дійсності у засобах масової інформації, пияцтво на робочих місцях, дефіцит товарів навіть першої необхідності, прорахунки в плануванні народного господарства, формальна відсутність безробіття як наслідок виконання непотрібної, часом недолугої роботи, низький рівень життя основного населення.

Після розпаду СРСР і в період становлення демократії актуальність політичного анекдоту дещо знизилася, хоча і Єльцин, і Горбачов, Кучма і Лукашенко, Путін, Жириновський залишаються популярними героями анекдотів.

Популярність анекдоту, частота його побутування безпосередньо пов'язана з подіями, що відбуваються в країні і суспільстві. Так, наприклад, після виходу фільму «17 миттєвостей весни» були популярні анекдоти про Штірліца; після виходу фільму «Пригоди Шерлока Холмса» про Шерлока Холмса. Появі анекдотів про євреїв передував масовий виїзд радянських євреїв в Ізраїль. Слідом за розвінчанням культу Сталіна, Хрущова, Брежнєва ці керівники теж стали героями анекдотів. Після появи організації «Грін піс» з'явилися анекдоти про тварин. Після оголошення інформації керівництва СРСР про національну політику з'явилися анекдоти про чукчу. Анекдоти про вірменське радіо носили форму питання і несподіваної відповіді, у них народ відстоював право на оригінальність рішень життєвих ситуацій проти стандартних правил поведінки. Одвічні проблеми взаємовідносин невірних дружин і чоловіків, лікарів і пацієнтів, студентів і викладачів також знайшли своє відображення в анекдотах.

З розвитком техніки і появою комп'ютерів з'являються всілякі анекдоти і на цю тему. В даний час велике поширення одержали анекдоти про наркоманів, сексуальні меншини, героями анекдотів стають персонажі «мильних опер» та популярних кінофільмів. Поширення стільникового зв'язку сприяло появі SMS-анекдотів.

Розглядаючи тематику анекдоту, я прийшла до висновку, що вона постійно змінюється відповідно до реальності. Історія не стоїть на місці, одні події змінюють інші, і теми анекдотів змінюються у відповідності з часом. Можливо, я у своїй роботі вказала не всі теми, які висвітлені в анекдотах,бо при спробі систематизувати анекдоти за темами, я зіткнулася з труднощами виконання цієї задачі у зв'язку з величезною кількістю анекдотів. Воно і зрозуміло. Тематика настільки багатогранна, наскільки багатогранне життя людей в сучасному суспільстві.

1. Функціонування анекдоту в сучасних умовах

Ще одне завдання цієї роботи полягало в тому, щоб простежити функціонування анекдотів в Йосипівському НВК та с.Йосипівка. Для цього було проведено анкетування серед учнів та працівників школи, віком від 12 до 55 років. А також анкетувались жителі с.Йосипівки віком від 12 до 75 років.

Аналізуючи результати анкети можна сказати, що люди люблять анекдоти, і сучасні анекдоти знають більше половини опитаних. Треба зауважити, що люди з радістю і посмішкою заповнювали анкети, хоча переважна кількість опитаних рідко розповідає анекдоти - 50%, а 24% взагалі не розповідають. Активних оповідачів досить багато - 26%. На питання: « Чи розповідаєте ви анекдоти на політичні теми?» -46% опитаних дали позитивну відповідь, 54%- негативну. Якщо врахувати, що у відповіді на попереднє запитання було 24%,тобто тих, хто не розповідає анекдотів взагалі, то цифру 54 треба взяти під сумнів. Тут треба врахувати делікатність теми питання, і можна припускати нещирість респондентів, враховуючи заборону теми у недавньому минулому,бо серед опитаних було багато літніх людей,які пережили часи «застою»,коли політичні анекдоти були заборонені.. Також потрібно врахувати, що серед опитаних були підлітки, які не цікавляться політикою, а воліють ігри та розваги. Найбільший відсоток на запитання: «На які теми віддаєте перевагу розповідати анекдоти?» - припав на відповідь «інші». І це закономірно, бо у цю відповідь потрапила велика кількість анекдотів, не охоплених темами, визначеними в анкеті. З відповідей видно, що теми «Великий нишпорка Шерлок Холмс», «Про Вовочку» і «Вірменське радіо» переживають не найкращі для них часи (24%, 25% і 24% відповідно). Лідируюче місце зайняла тема -«Євреї» 34%. Напевно, це все-таки через те, що дотепність, нестандартність мислення, підприємливість і інші якості здавна приписувалися цьому народу. На другому місці опинилися анекдоти «Про Росію та Путіна» (33%)

Протягом місяця збиралися анекдоти, що побутують серед жителів нашого села. Розглянувши та проаналізувавши тематику Йосипівського анекдоту, можна зробити наступні висновки.

Теми розказаних анекдотів найрізноманітніші. Але все - таки можна виділити кілька тем, на які люди частіше розповідають анекдоти. Серед опитаних у віці від 12 до 17 років домінуючою темою виявилася вічна проблема стосунків чоловіка і дружини. Можна припустити, що підлітків нашого села турбують відносини батьків, дружин і чоловіків взагалі. І це правильно. Їм скоро входити у доросле життя, і вони багато чому вчаться у батьків. Друге місце розподілили теми про тварин, студентів і професорів, блондинок і комп'ютерні анекдоти, а також анекдоти про народних депутатів,керівників уряду,про Росію та Путіна. Напевно, це найактуальніші теми сьогодення. Зараз майже в кожному будинку є комп'ютер, і тому комп'ютерна тема в анекдотах займає почесне друге місце.

Серед опитаних у віці від 25 до 55 років домінуючими темами анекдотів виявилися: проблема лікарів та пацієнтів і політична тема. Так як ця частина опитаних - люди дорослі, можна зрозуміти, чому саме ці теми домінують. Їм, напевно, все частіше доводиться відвідувати лікаря, і ця тема стає для них дуже злободенною. Майже всі дорослі дуже цікавляться політикою, тому політичний анекдот займає перше місце.

На основі всього цього можна зробити висновок, що переважна кількість людей люблять і розповідають анекдоти. Люди нашого села знають сучасні анекдоти. Це цілком зрозуміло: зараз є різні книги, періодичні видання, звичайно ж, Інтернет, в яких опублікована величезна кількість анекдотів. Саме звідти мої односельчани і ровесники дізнаються сучасні анекдоти, і життя без них було б нецікаве, бо анекдоти - одна з тих нечисленних позитивних речей у сучасному світі, наповненого негативом, яка допомагає нам ставитися до реальності з гумором.

Висновок

Працюючи над цією роботою та проводячи анкетування учнів Йосипівського НВК та жителів с.Йосипівки, я прийшла до висновку,що анекдоти є найулюбленішим жанром фольклору, який широко побутує в народі. Частота його вживання в усному мовленні людей набагато більша,ніж інших жанрів фольклору, і це дає можливість зробити висновок про те,що він є рівноправним серед інших фольклорних творів. Я багато дізналася про анекдот як жанр і прийшла до наступних висновків:

1) анекдот виник дуже давно, складався протягом багатьох десятків років; його походження і розвиток не можна розглядати окремо від розвитку інших жанрів фольклору та літератури;

2) короткий, зазвичай злободенний анекдот, спрямований на те, щоб розсмішити слухача, переслідуючи мету розваги або критики, що має несподівану дотепну кінцівку, розкриває його зміст, по праву може вважатися самостійним жанром усної народної творчості.

3) анекдот не є застиглим жанром усної народної творчості: він змінюється в залежності від реалій сучасного суспільства. Зміни в житті суспільства безпосередньо пов'язані із змінами в тематиці анекдоту, а побутування анекдоту, частота його використання також залежать від суспільно-політичних і соціальних умов життя суспільства.

4) анекдоти брали за основу своїх творів видатні письменники : Г.Квітка-Основ'яненко, Є.Гребінка, С.Руданський, М.Гоголь, О.Вишня. Творчість Павла Глазового - сучасне продовження анекдоту.

5)серед науковців,які вивчали становлення і розвиток українського анекдоту, слід відмітити відомого мовознавця О.Білецького.

Виконуючи цю роботу, я отримала не тільки нові знання по певній темі,але і отримала задоволення від спілкування з тими людьми,з якими я проводила анкетування.

Список літератури

1. Білецький О.І.Від давнини до сучасності. Збірник праць з питань української літератури у 2-х томах,т.1, «Київ»,1960,ст.79

2.Головна редакція УРЕ,Київ,1977р.за редакцією О.Мельничука,ст.51

3.Джованні Боккаччо, «Декамерон», Передмова Г.Кочура,Київ,1969,ст.11

4.Новий тлумачний словник української мови.т.1,А-К, Київ, «Аконіт»,2007,ст.32

5.А.Тахо-Годі. Антична література. М., «Просвіта»,1986,ст.103

6.Українські анекдоти. Київ.,1967

7.Чижевський С. Історія української літератури. Тернопіль,1994

Додатки

Додаток 1

Анкета

1.Чи знаєте Ви сучасні анекдоти?

o ТАК o НІ

2. Як часто Ви розповідаєте анекдот?

o на кожну життєву ситуацію o раз в тиждень

o дуже рідко o взагалі не розповідаю

3. Розповідаєте Ви анекдоти на політичні теми?

o ТАК o НІ

4. На яку тему віддаєте перевагу розповідати анекдоти?

o великий нишпорка Шерлок Холмс

o про Штірліца

o про євреїв

o про Вовочку

o «брати наші менші»

o про чукчу

o про вірменське радіо

о про Росію та Путіна

o інші

Кількість опитаних людей -100, віком від 12 до 17; від 25 до 75.

Чи знаєте ви сучасні анекдоти?	так	ні
	57	43
Як часто ви розповідаєте анекдоти?	на кожну життєву ситуацію	19
	раз в тиждень	7
	дуже рідко	50
	взагалі не розповідаю	24
Чи розповідаєте ви анекдоти на політичну тему?	так	ні
	46	54

Размещено на http://www.allbest.ru/

Великий нишпорка	4
	Про Штірліца	7
	Евреї	34
	Про Вовочку	25
	Брати менші	8
	Про Росію та Путіна	33
	Вірменські	14
	Інші	44

Додаток 2

Період «застою» Леонід Ілліч Брежнєв

Брежнєв на пленумі ЦК говорить:

- За останній час серед членів ЦК спостерігаються ознаки склерозу. Ось, наприклад, вчора на похоронах Гречко (до речі, щось я його сьогодні не бачу), коли заграла музика, я один здогадався запросити даму на танець.

Про Чапаєва і Петьку

На іспиті з історії Василь Іванович просить у Петьки підказку:

- Хто взяв Бастилію?

- Ну от, як щось пропаде, так відразу Петька!

Політика «залізної завіси»

Радянські мікросхеми - найбільші мікросхеми в світі.

Американський і радянський керівники запитують у Бога.

Американський керівник:

- Коли всі американці стануть мільйонерами?- Через 200 років.

Американський керівник заплакав: - Не доживу.

Радянський керівник запитує:

- Коли в Радянському союзі буде побудований комунізм?

Боженька заплакав: - Не доживу.

Розпад СРСР і становлення демократії

У Лукашенка дзвонить телефон. Взявши трубку, він каже :

- Годиться, годиться, ця не годиться, годиться, ця не годиться,...

Кладе трубку:- От народ. Без батька картоплю перебрати не можуть

Вихід фільму «17 миттєвостей весни»

У бункері Гітлера йде нарада. Заходить Штірліц, відкриває сейф, фотографує, підходить до столу, бере яблуко і йде.

- Хто це?

- Це радянський розвідник полковник Ісаєв.

- Що ж ви його не схопите?

- Відбрешеться, скаже, що приходив по фрукти.

Вихід фільму «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона»

Шерлок Холмс і доктор Ватсон Шерлок Холмс із доктором Ватсоном лежать в лісі на галявині.

- Ватсон про що вам говорять зірки, які ми бачимо?

- Про нескінченність світів!

- Ні, Ватсон. Вони кажуть, що у нас вкрали намет!

Масовий виїзд радянських євреїв в Ізраїль

- Хлопчик, як тебе звуть?- Абраша.

- Такий маленький, а вже єврей!

Вічна проблема невірних дружин та чоловіків

Дружина каже чоловікові:

- Чому ти вчора прийшов додому о 5 годині ранку?

- А куди ще в цьому місті можна піти о 5 годині ранку?!

Поява малого і середнього бізнесу

Зустрічає «новий» українець свого однокласника:

- Як у тебе життя? Ти ж у нас був відмінником!

- Та я вже три дні нічого не їв.

- Ну ти даєш, старий! Слухай, треба себе змусити!

Організація різноманітних конкурсів краси, про блондинок

Блондинка заходить в магазин, довго стоїть у черзі.

- Мені два кілограми яблук.

- Ми блондинкам яблука не продаємо!

- А чому? - ображено.

- А тому, що це аптека!

Розвиток сучасної техніки і комп'ютерів

Windows: Ви впевнені, що хочете вилучити вибрані файли?

Користувач: Ні.

Windоws: Пізно...

Додаток 3

Анекдоти зібрані серед однокласників і ровесників(12-17 років):

Гроші - це зло. Ось учора митницю проходили. Зла не вистачило...

Летять два комара, один комар впав:

- Ти чого впав? - сказав комар.

- Та-а, муха в око потрапила, - сказав інший комар.

Якщо ви хочете дізнатися, що про вас думають знайомі і близькі, зателефонуйте

у їх присутності з мобільного і послухайте, яка мелодія на вашому виклику стоїть.

Будете здивовані.

Отримавши диплом, одна частина студентів починає розуміти, що не можна було довіряти вибору своєї професії батькам. Інша частина - що батьки були праві, але не дуже наполегливі. І тільки сироти розуміють, що звинувачувати їм, власне, нікого.

- Мамо, мамо, від кого я мізки взяв?

- Від тата.

- Звідки ти знаєш?

- Мої у мене залишилися.

- Його вбили тупим предметом...

- Природознавством????

- А ти яку-небудь книгу читаєш?

- Читаю.

- А дочитаєш - даси почитати?

- Ні... Не дочитаю...

- Ну і брудні ж у вас ноги, Василю Івановичу, брудніші ніж мої!

- А я старіший від тебе, Петько!

Приходить П'ятачок до Кролика і скаржиться на те, що розмовляє сам з собою.

- Ну і що? - відповідає Кролик. - Ти один живеш, нікому не заважаєш. Розмовляй на здоров'я.

- Якби ти знав, Кролик, ЯКИЙ Я НУДНИЙ!

Бабуся приходить до лікаря:

- Синку, допоможи! Спина болить!

- Ану нагнись, бабусю. Болить?

- Болить.

- Ще нагнись. Болить?

- Болить.

- А ще нижче. Болить?

- Болить.

- Ну а ще нижче. Болить?

- Та не болить!

- Ось так і ходи!

Всі світові виробники створюють автомобілі для водіїв, а російський ВАЗ - для працівників автосервісу.

Американцям байдуже, як живе сусід, аби вони жили краще.

Росіянам байдуже, як живуть вони, аби сусід жив гірше.

Чим нижче падає рівень життя населення,тим вище піднімається рейтинг президента…Розумом Росію не збагнути.

До двох старих бід Росії:дурнів і доріг, додалася третя -Путін!

Размещено на Allbest.ru