ѕроблемно-тематична своЇр≥дн≥сть опов≥данн€ Ћао Ўе "ѕронизуючий спис"

“ранскультурна поетика, становленн€ концепц≥њ. Ћ≥тературн≥ в≥дношенн€ —ходу й «аходу €к проблема пор≥вн€льного л≥тературознавства. ѕоетика жанру вус€ €к пригодницького жанру китайського фентез≥. “ема, проблематика опов≥данн€ Ћао Ўе "ѕронизуючий спис".

–убрика Ћитература
¬ид курсова€ работа
язык украинский
ƒата добавлени€ 17.04.2015
–азмер файла 61,6 K

ќтправить свою хорошую работу в базу знаний просто. »спользуйте форму, расположенную ниже

—туденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

–азмещено на http://www.allbest.ru

«ћ≤—“

¬ступ

–озд≥л 1. ‘ормуванн€ транскультурного мисленн€ €к нового культуролог≥чного дискурсу в л≥тератур≥ ’’ ст

1.1 “ранскультурна поетика: проблема становленн€ концепц≥њ

1.2 Ћ≥тературн≥ в≥дношенн€ —ходу й «аходу €к проблема пор≥вн€льного л≥тературознавства

1.3 ‘еномен транскультурац≥њ в сучасн≥й л≥тератур≥

–озд≥л 2. —труктурний анал≥з опов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї

2.1 ∆анрово-стильова своЇр≥дн≥сть опов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї

2.1.1 ѕоетика жанру вус€ €к пригодницького жанру китайського фентез≥

2.1.2 Ђѕронизуючий списї (Ђґѕїк«єї) Ћао Ўе €к приклад вус€ в китайськ≥й художн≥й л≥тератур≥

2.2 “ема та проблематика опов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї

¬исновки

Cписок використаних джерел

поетика лао ше вус€

¬—“”ѕ

“ема: ѕроблемно-тематична своЇр≥дн≥сть опов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї

“ема досл≥дженн€: особливост≥ проблематики опов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї.

ќб'Їкт досл≥дженн€: проблематика опов≥данн€ п≥д впливом транскультурного мисленн€ автора.

ѕредмет досл≥дженн€: опов≥данн€ Ђѕронизуючий списї (Ђґѕїк«єї) Ћао Ўе.

ћета роботи пол€гаЇ в зд≥йсненн≥ компаративного анал≥зу проблематики китайського опов≥данн€ п≥д впливом зах≥дноЇвропейськоњ л≥тератури.

јктуальн≥сть досл≥дженн€: транскультурна л≥тература виникла €к результат св≥товоњ глобал≥зац≥њ XXст. ¬она Ї актуальним л≥тературним феноменом, досл≥дженн€м €кого активно займаютьс€ зах≥дн≥ та рос≥йськ≥ вчен≥: ј.ƒагн≥но, ≈.Ѕерр≥, ћ.≈пштейн та ћ.“лостанова. “ерм≥н Ђтранскультураї суттЇво в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д таких пон€ть €к Ђм≥жкультурнийї, Ђкрос-культурнийї, Ђтранснац≥ональнийї. “ранскультура виникла на основ≥ культуролог≥њ та протистоњть американськ≥й теор≥њ мультикультурал≥зму. “ранскультура - це процес ≥нтерференц≥њ, акультурац≥њ, в≥дкритого д≥алогу м≥ж культурами. ¬ ход≥ роботи були виконан≥ поставлен≥ завданн€: розгл€нути взаЇмод≥ю л≥тератур —ходу й «аходу, Ђѕронизуючий списї Ћао Ўе, €к предмет досл≥дженн€ китайськоњ л≥тератури другоњ половини XX ст. п≥д впливом транскультурного мисленн€ автора, феномен транскультурац≥њ, проблематику опов≥данн€ Ђѕронизуючий списї Ћао Ўе, €к предмет досл≥дженн€ синтезу поетики реал≥зму з китайською л≥тературною традиц≥Їю вус€.

ќдержан≥ висновки та њх новизна: в робот≥ комплексно розгл€нут≥ концепц≥њ транскультури, сформульован≥ основн≥ проблеми транскультурноњ л≥тератури, проанал≥зована образна система, €ка простежуЇтьс€ через ≥нтертекстуальний зв'€зок героњв опов≥данн€ Ђґѕїк«єї з романом Ђ»эєъ—Ё“еї.

–езультати досл≥дженн€ можуть бути використан≥ п≥д час вивченн€ китайськоњ л≥тератури XX ст. та досл≥дженн€ проблем транскультурноњ л≥тератури.

–ќ«ƒ≤Ћ 1. ‘ормуванн€ транскультурного мисленн€ €к нового культуролог≥чного дискурсу в л≥тератур≥ ’’ ст

1.1 “ранскультурна поетика: проблема становленн€ концепц≥њ

” своњй робот≥ ми звернемос€ до проблеми становленн€ концепц≥њ транскультури €к новоњ культуролог≥чноњ теор≥њ, розгл€немо сучасн≥ процеси, €к≥ вплинули на формуванн€ транскультурного мисленн€ €к окремого культуролог≥чного дискурсу та дали поштовх розвитку транскультурноњ л≥тератури. ћи також ознайомимос€ з концепц≥€ми транскультури, запропонованими такими вченими, €к ј. ƒагн≥но, ≈. Ѕерр≥, ћ. ≈пштейн та ћ. “лостанова.

” своњй робот≥, ЂTransnational Literature: Transcultural Writers and Transcultural Literature in the Age of Global Modernityї, ј. ƒагн≥но даЇ по€сненн€, €к саме процес глобал≥зац≥њ в ’’ стол≥тт≥ пов'€заний з виникненн€м теор≥њ транскультурност≥. ¬она зазначаЇ, що так≥ процеси €к детеритор≥ал≥зац≥€ ƒетеритор≥ал≥зац≥€ - це результат масовоњ м≥грац≥њ малозабезпечених прошарк≥в населенн€ з б≥дних крањн до б≥льш багатих, переважно розвинених кап≥тал≥стичних держав, крос-культурна акультурац≥€јкультурац≥€ - (acculturare -- в≥д лат. ad -- до ≥ cultura -- утворенн€, розвиток) -- процес взаЇмовпливу культур, сприйн€тт€ одним народом повн≥стю чи частково культури ≥ншого народу, неономадизм Ќеономадизм - це спос≥б житт€, €кому притаманна в≥дсутн≥сть приналежност≥ до певноњ крањни. Ќеономад - це людина, €ка не маЇ пост≥йноњ дом≥вки спри€ють зникненню пол≥тичних кордон≥в та культурних меж. «ростаЇ к≥льк≥сть людей з ус≥х прошарк≥в сусп≥льства, €к≥ пост≥йно перем≥щуютьс€ по планет≥, њх моб≥льн≥сть впливаЇ на сусп≥льство та закликаЇ до побудови нових соц≥альних та пол≥тичних концепц≥й. ¬ результат≥ цього поширюютьс€ так≥ напр€ми €к транснац≥онал≥зм, неокосмопол≥тизм та транскультурал≥зм. ÷≥ процеси дають житт€ новому покол≥нню письменник≥в, котрих називають Ђтранскультурн≥ письменникиї. ÷≥ письменники через вплив дислокац≥њ (процес, коли письменники втрачають зв'€зок з≥ своњм л≥тературним кор≥нн€м), транснац≥онального досв≥ду, волод≥нн€ дво- або багатомовною профес≥Їю приписують соб≥ етнокультурн≥ в≥дм≥нност≥ та Ђгнучкуї ≥дентичн≥сть. „им б≥льше вони рухаютьс€ по планет≥ та п≥ддаютьс€ впливу ≥нших культур, тим менше вони позиц≥онують себе €к ем≥гранти. “ак≥ письменники, перш за все, намагаютьс€ висловити своЇ транскультурне сприйн€тт€ - Ђсвободу кожноњ людини, €ка живе на меж≥ м≥ж р≥дною культурою та поза неюї. “аким чином, ј.ƒагн≥но робить висновок [1,с.1], що вони не т≥льки робл€ть внесок у розвиток транскультурноњ л≥тератури, €ка готова виходити за рамки одн≥Їњ культури та њњ центральних тем, ≥деолог≥й, актуальност≥, але й надають ширш≥ перспективи розвитку св≥товоњ л≥тератури.

ј.ƒагн≥но розмежовуЇ так≥ терм≥ни €к Ђтранскультурнийї, Ђтранснац≥ональнийї, Ђкосмопол≥тичнийї та Ђм≥жкультурнийї, теоретично обірунтовуючи кожен з них. Ќаприклад, транснац≥онал≥зм займаЇтьс€ досл≥дженн€м процес≥в та результат≥в транснац≥ональних м≥грац≥й, формуванн€м нац≥ональноњ ≥дентичност≥ та розробкою нових транснац≥ональних соц≥альних простор≥в. ¬ рамках транснац≥онал≥зму не розгл€даЇтьс€ в≥дношенн€ до культури та ф≥лософський п≥дх≥д, €кий вчений ѕ≥тер Ѕерк називаЇ Ђновий св≥товий культурний устр≥йї. “ерм≥н Ђкосмопол≥тичнийї з ≥ншого боку, навпаки м≥стить пол≥тичний п≥дтекст. ѕ≥тер Ѕерк оперуЇ зам≥сть нього терм≥ном Ђкосмопол≥ткаї, або Ђсв≥това пол≥тикаї. Ѕ≥льш того, ј.ƒагн≥но стверджуЇ [1,с.3], що космопол≥тизм €к пол≥тична ≥деолог≥€ Ї складним питанн€м: дл€ когось в≥н Ї Ђнео≥мпер≥ал≥стичноюї ≥деолог≥Їю кап≥тал≥стичноњ глобал≥зац≥њ та Ђутоп≥чною над-≥деолог≥зац≥Їю космопол≥тичних моральних принцип≥вї, а дл€ когось - в≥дродженн€м «ах≥дного ун≥версального устрою або вираженн€м ел≥тарного постмодерного ≥снуванн€.

ќтже, ми також можемо простежити своЇр≥дн≥ в≥дм≥нност≥ в таких терм≥нах €к Ђкрос-культурнийї, Ђм≥жкультурнийї та Ђтранскультурнийї. ѕерш≥ два терм≥на в≥др≥зн€ютьс€ в≥д останнього тим, що в них культури розгл€даютьс€ €к окрем≥, ч≥тко-встановлен≥ одиниц≥, зам≥сть м≥нливих процес≥в, €к≥ пост≥йно перепл≥таютьс€ м≥ж собою, зливаютьс€ в одне ц≥ле.

ќб'Їктом досл≥дженн€ дл€ вченн€ про транскультурне мисленн€, за ј.ƒагн≥но, Ї специф≥чний вузький прошарок моб≥льного св≥тового населенн€, €кий виступаЇ в рол≥ прогресивноњ ≥нтел≥генц≥њ, людей, €к≥ займаютьс€ розумовою д≥€льн≥стю та при цьому не прив'€зан≥ до одн≥Їњ культури. «агалом, це особистост≥, €к≥ пережили неодноразовий досв≥д зм≥ни м≥сц€ проживанн€, м≥грац≥й. “о чому вчен≥ так зац≥кавлен≥ в досл≥дженн≥ транскультурного мисленн€ ≥нтелектуальноњ частини сусп≥льства? ¬≥дпов≥дь на це питанн€ даЇ ј.ƒагн≥но, €ка вважаЇ [1,с.5], що саме добре об≥знана верх≥вка сусп≥льства може запропонувати нов≥ альтернативн≥ концепц≥њ щодо загальних нац≥ональних ≥дей, основою €ких Ї культура та культурн≥ ц≥нност≥. ѕерша ≥де€ заключаЇтьс€ у прагненн≥ зб≥льшити силу нац≥ональноњ ≥дентичност≥ та етн≥чно-рел≥г≥йного реваншизму, де окрема культура прагне показати своњ переваги над ≥ншими культурами та нав'€зати св≥й сепаратизм. ÷€ ≥де€ трактуЇтьс€ де€кими вченими, €к нав'€зуванн€ культурних стереотип≥в. Ќа противагу њй ≥снуЇ ≥нша ≥де€, в основу €коњ л≥г мультикультурал≥зм. ћультикультурал≥зм навпаки захищаЇ права нац≥ональних меншин. –озгл€даючи обидв≥ точки зору, транскультурн≥ письменники пропонують використовувати такий р≥зновид культури, в €кому дом≥нуЇ сила об'Їднанн€, ≥нтерференц≥й та ≥нтеракц≥й, ан≥ж протир≥ч.

ќтже, досл≥дженн€ транскультурного мисленн€ письменник≥в Ї дуже важливим, тому що саме вони можуть вловити перш≥ сигнали до по€ви нових л≥тературних напр€м≥в, €к≥ ще знаход€тьс€ в ембр≥ональному стан≥. ≤ншими словами, ц≥ письменники розвивають альтернативн≥ у€вленн€, €к≥ в майбутньому стануть дестаб≥л≥зуючими факторами ≥снуючого положенн€. „ерез л≥тературний контекст легко простежити в≥дм≥нн≥сть м≥ж кор≥нними письменниками та м≥грантами, альтернативною назвою €ких Ї: Ђпостколон≥альн≥ї, Ђмультикультурн≥ї, Ђд≥аспорн≥ї письменники, де культурн≥ особливост≥ та етн≥чн≥, нац≥ональн≥, расов≥, рел≥г≥йн≥, територ≥альн≥, л≥нгв≥стичн≥ в≥дм≥нност≥ Ї еп≥центром соц≥ального та пол≥тичного ≥нтересу на державному та л≥тературному р≥вн≥. ÷≥ письменники необов'€зково розповсюджують ≥нтернац≥ональн≥ установки: ≥деали, моральн≥ ц≥л≥, вони почуваютьс€ зобов'€заними показати, €ку в≥дпов≥дальну роль в≥д≥граЇ ≥нтел≥генц≥€ та вплив њњ д≥€льност≥ на широкий спектр культурних дискурс≥в[1,с.6].

ќтже, транскультурне мисленн€ письменник≥в привело до по€ви теор≥й транскультури. ѕерш≥ теор≥њ почали виникати ще в 1940 роц≥, коли кубинський вчений ‘.ќрт≥с запропонував новий терм≥н Ђтранскультурац≥€ї, щоб описати процес взаЇмних культурних вплив≥в та синтез≥в м≥ж, так званими, Ђперифер≥йнимиї культурами. «а ћ.“лостановою терм≥н Ђтранскультурац≥€ї маЇ дв≥ досить суперечлив≥ ≥нтерпретац≥њ. ѕерша з €ких Ї вузько антрополог≥чною, прикладною ≥ складаЇ лише невелику ≥сторичну частину смислового значенн€ цього терм≥на. ≤нша ≥нтерпретац≥€ - це концепц≥€ транскультури ћ.≈пштейна, €ка Ї дл€ б≥льшост≥ рос≥йських ≥нтелектуал≥в Їдиним в≥домим вар≥антом трактовки транскультурац≥њ, в той час €к у св≥тов≥й соц≥альн≥й та гуман≥тарн≥й думц≥ транскультурац≥€ та пов'€зан≥ з нею модел≥ на сьогодн≥ Ї одними з ключових терм≥н≥в ≥ пон€ть, за допомогою €ких ведетьс€ полем≥ка з мультикультурал≥змом та м≥жособист≥сною етикою цього св≥ту.

„аст≥ше за все транскультурн≥ модел≥ осмисленн€ св≥ту представл€ють собою продукти контекстних, альтерглобал≥стичних, деколон≥альних теч≥й сучасноњ соц≥ально-ф≥лософськоњ думки та актив≥зму. Ќе можна розгл€дати транскультурну та мультикультурну парадигму окремо. Ќавпаки, важлива жива ≥нтрига ≥ контекст найсуперечливоњ взаЇмод≥њ ≥ боротьби мультикультурних та альтернативних њм транскультурних утоп≥й, котр≥ зовс≥м не обов'€зково зм≥нюють один одного в сучасному св≥т≥ зг≥дно з еволюц≥йними концепц≥€ми. ¬≥дносини м≥ж ними можуть опинитис€ набагато складн≥шими, н≥ж проста зм≥на старого новим [14,с.5-6].

Ќаступна концепц≥€ транскультури, €ку ми розгл€немо у своњй робот≥, детально викладена в книз≥ ≈.Ѕерр≥ та ћ. ≈пштейна Ђ“ранскультурн≥ експерименти: рос≥йська та американська модел≥ творчоњ комун≥кац≥њї. як зазначаЇ ћ. ≈пштейн: Ђмова йде про теор≥њ транскультури, котра виникла на основ≥ рос≥йськоњ культуролог≥њ та протистоњть американськ≥й теор≥њ мультикультурал≥змуї[3,c.17]. ¬ книз≥ ћ. ≈пштейна теоретично обірунтован≥ та розвинен≥ нов≥ способи м≥жкультурноњ комун≥кац≥њ, €к≥ стали можлив≥ завд€ки сучасним процесам глобал≥зац≥њ. “ак €к б≥льш≥сть теор≥й про характер та вплив постмодерноњ глобал≥зац≥њ сконцентрован≥ на постколон≥альних взаЇмозв'€зках м≥ж так званими першим та трет≥м св≥том, необх≥дн≥сть досл≥дженн€ транскультури Ї особливо доречною в сфер≥ зм≥ни взаЇмов≥дносин м≥ж св≥товими культурами. ƒо недавнього часу —Ўј та —–—– були одними з найнаполеглив≥ших та пагубних св≥тових опозиц≥й. –ос≥€ та —получен≥ Ўтати јмерики були розд≥лен≥ пол€рними пол≥тичними ≥деолог≥€ми та ≥мперським суперництвом ’олодноњ ¬≥йни.

ћ.≈пштейн в своЇму досл≥дженн≥ пор≥вн€в рос≥йську Ђкультуролог≥юї ≥з «ах≥дними постмодерними теор≥€ми та традиц≥€ми, пов'€заними з англо-американськими культуролог≥чними вченн€ми. «а допомогою пор≥вн€нн€ йому вдалос€ встановити взаЇмозв'€зок ≥ розб≥жност≥ м≥ж цими двома дуже р≥зними культурними традиц≥€ми, окреслити види нового культурного простору та жанри, €к≥ з'€вилис€ на п≥дстав≥ њхньоњ взаЇмод≥њ. «апропонована ћ.≈пштейном транскультурна концепц≥€ базуЇтьс€ на Ђдиференц≥ац≥њї та Ђ≥нтерференц≥њї м≥ж культурами, зам≥сть нац≥ональних ≥дентичностей та глобальних протир≥ч, вона також Ї теоретичною мережею, €ка характеризуЇ взаЇмов≥дношенн€ м≥ж рос≥йськими та американськими культурами[3,c.14].

—п≥льно з мультикультурал≥змом транскультура, на думку ћ.≈пштейна, прагне спростувати думку про те, що культура Ї ун≥тарним та монол≥тним €вищем, за допомогою теоретичного обірунтуванн€ взаЇмод≥й та взаЇмозалежностей, €к≥ виникають м≥ж культурними в≥дм≥нност€ми. “а на в≥дм≥ну в≥д мультикультурал≥зму, основною ≥деЇю €кого була ц≥нн≥сна р≥вн≥сть ≥ самодостатн≥сть р≥зних культур, концепц≥€ транскультури затверджуЇ фундаментальну неповноту та недостатн≥сть будь-€коњ культури, саме тому вона потребуЇ в≥дкритост≥ та д≥алогу з ≥ншими культурами [3,c.16].

—уть концепц≥њ транскультури ћ.≈пштейна заключаЇтьс€ в тому, що: Ђкожна раса, нац≥€, статева чи в≥кова група, кожна етн≥чна або соц≥альна менш≥сть мають право на свою систему ц≥нностей, р≥внозначну ц≥нност€м культурноњ б≥льшост≥ї[15]. Ќа в≥дм≥ну в≥д Ђбагатокультурност≥ї, €ка встановлюЇ ц≥нн≥сну р≥вн≥сть ≥ самодостатн≥сть р≥зних культур, концепц≥€ транскультури передбачаЇ њх в≥дкрит≥сть ≥ взаЇмну залучен≥сть. “ут д≥Ї принцип не диференц≥ац≥њ, а ≥нтерференц≥њ, Ђрозс≥юванн€ї символ≥чних значень одн≥Їњ культури в пол≥ ≥нших культур. якщо Ђбагатокультурн≥стьї напол€гаЇ на приналежност≥ ≥ндив≥да до ЂсвоЇњї б≥олог≥чно-, гендерно-, соц≥ально- заданоњ культури (Ђчорноњї, Ђж≥ночоњї, Ђмолод≥жноњї тощо), то Ђтранскультураї передбачаЇ повну асим≥л€ц≥ю вих≥дних культурних ≥дентичностей у м≥ру того, €к ≥ндив≥ди перетинають кордони р≥зних культур. “ранскультура - це стан приналежност≥ одного ≥ндив≥да одночасно багатьом культурам. якщо культура зв≥льн€Ї людину в≥д ф≥зичних залежностей ≥ детерм≥нац≥й природи, то транскультура, на думку ћ.≈пштейна, - це наступний р≥вень, ≥нший етап визволенн€, на цей раз в≥д м≥цно укор≥нених стереотип≥в, символ≥чних залежностей, схильностей ≥ забобон≥в р≥дноњ культури. “ранскультура - це особливий стан людини, зв≥льненоњ культурою в≥д природи ≥ культуролог≥Їю в≥д культури. —аме тому ћ. ≈пштейну - етн≥чному Їврею, громад€нину —–—– ≥ рос≥€нину за м≥сцем народженн€, €кий ем≥грував у —Ўј та пор≥днивс€ з американською д≥йсн≥стю, €к н≥кому ≥ншому зрозум≥ла ≥ сп≥взвучна концепц≥€ транскультури.

ќтже, транскультура в розум≥нн≥ ћ. ≈пштейна - це ≥нша модель розвитку культури, не пор≥вн€льно-глобал≥стична ≥ не замкнуто-плюрал≥стична. —еред безл≥ч≥ свобод, що проголошуютьс€ нев≥д'Їмними правами особи, письменник обірунтовуЇ ще одну, найб≥льш Їмк≥сну: свободу в≥д власноњ культури, в €к≥й народивс€ ≥ був вихований. “ранскультурне мисленн€ €к окремий культуролог≥чний дискурс виникаЇ €к результат приналежност≥ одного ≥ндив≥да одночасно багатьом культурам.

1.2 Ћ≥тературн≥ в≥дношенн€ —ходу й «аходу €к проблема пор≥вн€льного л≥тературознавства

ќсновною передумовою пор≥вн€льноњ ≥стор≥њ л≥тератури Ї Їдн≥сть процесу соц≥ально-≥сторичного розвитку людства, €ким в свою чергу зумовлена Їдн≥сть розвитку л≥тератури €к одн≥Їњ з ≥деолог≥чних надставок. ѕод≥бно до того, €к сусп≥льно-пол≥тичн≥ в≥дносини епохи феодал≥зму, зумовлен≥ под≥бним станом продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин, з'€совують (враховуючи вс≥ в≥дм≥нност≥) типолог≥чно под≥бн≥ риси на крайньому заход≥ ™вропи та, наприклад, в —ередн≥й јз≥њ (розвиток феодального землеволод≥нн€, цехового ремесла ≥ т.д.), так ≥ в галуз≥ ≥деолог≥њ мистецтво €к образне п≥знанн€ д≥йсност≥ маЇ представл€ти значн≥ аналог≥њ на однакових стад≥€х сусп≥льного розвитку. “ак≥ ≥деолог≥чн≥ теч≥њ й л≥тературн≥ стил≥, €к, наприклад, –енесанс, бароко й класицизм, буржуазне ѕросв≥тництво, романтизм, критичний реал≥зм, натурал≥зм та символ≥зм не випадково охоплюють ус≥ крањни ™вропи €к посл≥довн≥ стад≥њ Їдиного ≥сторичного й ≥сторико-л≥тературного процесу, хоча й у р≥зних хронолог≥чних гран€х та ≥з специф≥чними м≥сцевими особливост€ми, €к≥ в≥дображують на фон≥ Їдност≥ сп≥льного ≥сторичного руху своЇр≥дн≥сть ≥сторичного розвитку певноњ крањни. [9,c.21]

” вступному розд≥л≥ статт≥ Ђѕерв≥сна культураї “ейлор висуваЇ думку щодо однотипност≥ й пост≥йност≥ €вищ матер≥альноњ й духовноњ культури на однакових стад≥€х сусп≥льного розвитку незалежно в≥д зовн≥шньоњ хронолог≥њ та району географ≥чного розповсюдженн€, розгл€даючи цей факт €к п≥дтвердженн€ законом≥рностей сп≥льного процесу ≥сторичного розвитку людства. «в≥дси - висунутий “ейлором метод Ђпор≥вн€нн€ сусп≥льств, що сто€ть на приблизно однаковому р≥вн≥ культуриї.

“а ж сама ≥де€ лежить в основ≥ Ђ≤сторичноњ поетикиї ¬еселовського, котра в своњх протир≥чч€х ≥ незак≥нченост≥, Ї гранд≥озною спробою ≥сторико-л≥тературного синтезу на баз≥ л≥тературознавства XIX ст.. ѕри побудов≥ ≥сторичноњ поетики, €ка охоплюЇ розвиток вс≥х л≥тератур, ¬еселовський виходить ≥з невисловленоњ думки про Їдн≥сть та законом≥рн≥сть процес≥в розвитку св≥товоњ л≥тератури в њњ соц≥альн≥й обумовленост≥. ќднак при конкретному пор≥вн€льному анал≥зов≥ ≥сторично под≥бних €вищ в л≥тературах р≥зних народ≥в питанн€ про стад≥ально-типолог≥чн≥ аналог≥њ л≥тературного процесу неминуче перехрещуЇтьс€ з не менш суттЇвим питанн€м про м≥жнародн≥ л≥тературн≥ взаЇмод≥њ. ≤стор≥€ людського сусп≥льства фактично не знаЇ приклад≥в абсолютно ≥зольованого (л≥тературного) розвитку, без безпосередньоњ або б≥льш в≥ддаленоњ взаЇмод≥њ та взаЇмного впливу м≥ж його окремими частинами. ќсновною передумовою ц≥Їњ взаЇмод≥њ Ї нер≥вном≥рност≥, протир≥чч€ та в≥дставанн€, що характеризують розвиток класового сусп≥льства. ¬ умовах нер≥вном≥рностей Їдиного соц≥ально - ≥сторичного процесу крањна, промислово б≥льш розвинена, показуЇ менш розвинен≥й крањн≥ лише картину њњ власного майбутнього. «в≥дси сл≥дуЇ, що крањни б≥льш в≥дстал≥ не завжди заново й самост≥йно проход€ть той ≥сторичний етап, €кий передов≥ крањни вже пройшли. ѕод≥бний м≥жнародний обм≥н досв≥дом простежуЇтьс€ ≥ в сфер≥ пол≥тичноњ практики, ≥ в сфер≥ ≥деолог≥њ. «окрема, в област≥ л≥тератури це питанн€ постаЇ перед нами €к проблема так званих Ђм≥жнародних л≥тературних вплив≥вї[9,c.24].

ќднак сам факт широкоњ на€вност≥ м≥жнародних взаЇмод≥й м≥ж л≥тературами не зн≥маЇ поставленоњ ран≥ше проблеми паралел≥зму л≥тературного розвитку. Ѕудь-€кий ≥сторично значущий Ђвпливї не Ї випадковим, емп≥ричним фактом ≥ндив≥дуальноњ б≥ограф≥њ письменника чи групи письменник≥в, не Ї результатом випадкового знайомства з новою книжкою або захопленн€м модним л≥тературним напр€мом. Ћ≥тература, €к ≥ ≥нш≥ види ≥деолог≥њ, виникаЇ перш за все на основ≥ певноњ соц≥альноњ практики - €к в≥дображенн€ сусп≥льноњ д≥йсност≥ та €к знар€дд€ дл€ њњ перебудови. “ому можлив≥сть впливу з≥ сторони обумовлена ≥манентною законом≥рн≥стю розвитку даного сусп≥льства ≥ даноњ л≥тератури €к сусп≥льноњ ≥деолог≥њ, породженоњ певною ≥сторичною д≥йсн≥стю. Ѕудь-€кий вплив ≥сторично законом≥рно та соц≥ально обумовлений: дл€ того щоб в≥н став можливим, необх≥дно, щоб аналог≥чн≥ б≥льш або менш оформлен≥ тенденц≥њ (≥дењ ≥ настроњ, теми та образи) вже ≥снували в дан≥й крањн≥, в ≥деолог≥в даного сусп≥льного класу [9,c.25].

1.3 ‘еномен транскультурац≥њ в сучасн≥й л≥тератур≥

” своњй робот≥ ми на приклад≥ твор≥в транскультурних письменник≥в (ћакс≥н ’онг  ≥нгстон Ђ¬ойовниц€ї, ≈м≥ “ан Ђ луб радост≥ та удач≥ї) простежимо про€ви тенденц≥й транскультурац≥њ в сучасн≥й л≥тератур≥.

«а ћ.“лостановою, доктором ф≥лолог≥чних наук, пон€тт€ транскультурноњ л≥тератури ≥снуЇ вже довгий час, але ран≥ше воно розгл€далос€ €к в≥дхиленн€ в≥д нац≥онального канону з його передбачуваним поЇднанн€м мови, л≥тературноњ традиц≥њ, етн≥чноњ приналежност≥ та ф≥ксованоњ територ≥њ, котр≥ й визначали ≥дентичн≥сть письменника. “ранскультурна л≥тература часто опин€лас€ за кадром у вивченн≥ св≥товоњ л≥тератури €к суз≥р'€ нац≥ональних л≥тератур. —ьогодн≥ зрозум≥ло, що критична маса транскультурноњ л≥тератури перевищуЇ традиц≥йну структуру нац≥онального канону, а в постнац≥ональну епоху транскультурн≥ феномени зм≥щаютьс€ до центру глобального л≥тературного процесу. ћ.“лостанова, пров≥вши анал≥з використанн€ пон€тт€ транскультурност≥ в л≥тературознавчих досл≥дженн€х, стверджуЇ, що воно нер≥дко виступаЇ синон≥мом ≥мм≥грантськоњ або постколон≥альноњ л≥тератури, адже транскультурна л≥тература ≥сторично пов'€зана з насильними м≥грац≥€ми та вигнанн€м. ѕринаймн≥, два останн≥ дес€тил≥тт€ таке розум≥нн€ транскультурноњ л≥тератури зм≥нювалос€ на менш насильницьк≥ форми, не в≥дм≥чен≥ обертонами работорг≥вл≥ та геноциду. Ќер≥дко транскультурн≥ письменники опин€ютьс€ в чуж≥й метропол≥њ або в символ≥чн≥й глобальн≥й культурн≥й метропол≥њ неол≥беральноњ епохи - —Ўј. ¬ багатьох автор≥в простежуЇтьс€ складний ≥мперсько-колон≥альний зв'€зок т€ж≥нь та в≥дштовхувань, €кий породжуЇ своЇр≥дну поетику, котра в≥дображаЇ множинн≥ перес≥ченн€ простор≥в модерност≥ та онтолог≥чних транзитних вим≥р≥в. ћ.“лостанова вважаЇ, що транскультурних письменник≥в пов'€зують лише загальн≥ законом≥рност≥ реакц≥й творчоњ св≥домост≥ на певн≥ зрушенн€ в сприйн€тт≥ культури, нац≥ональноњ традиц≥њ, проблеми само≥дентиф≥кац≥њ в м≥нливому св≥т≥[6,с.15]. ѕрофесор ƒа ∆енг зазначаЇ: Ђтранскультурна л≥тература може бути визначена €к твори людей аз≥атського походженн€, €к≥ народилис€ або ем≥грували в ѕ≥вн≥чну јмерику, це л≥тература, створена завд€ки чутливост≥ автор≥в, €ка розвиваЇтьс€ у них €к реакц≥€ на житт€ в јмериц≥ ≥ €к њњ ≥нтерпретац≥€ї [2,с.150]. “ака л≥тература створюЇтьс€ англ≥йською мовою ≥ публ≥куЇтьс€ в —Ўј. ¬она в≥дображаЇ ун≥кальний досв≥д ем≥грант≥в першого, а част≥ше другого покол≥нн€, а також надаЇ читачам неповторний мовний матер≥ал, оск≥льки л≥тературн≥ твори транскультурних автор≥в створюютьс€ письменниками з подв≥йною культурною ≥дентичн≥стю мовою, позначеною ƒж. —к≥ннером €к "прийомна мова" [5] (перекладений досл≥вно терм≥н Ђstepmother tongueї отримуЇ виразне украњнське вт≥ленн€: "мова-мачуха"). Ѕудучи прийн€тим в нове мовне ≥ культурне середовище, письменник-ем≥грант збер≥гаЇ у своњй св≥домост≥ нац≥онально-культурн≥ особливост≥ предк≥в. ѕредставники другого покол≥нн€ ем≥грант≥в не вважають знанн€ мови своњх предк≥в необх≥дною умовою приналежност≥ до њх культури, тим б≥льше що й сама р≥дна мова в ем≥грац≥њ, в умовах дом≥нуванн€ м≥сцевоњ, в даному випадку англ≥йськоњ мови, розвиваЇтьс€ за дещо ≥ншими законами, н≥ж на ≥сторичн≥й батьк≥вщин≥. Ќе буде переб≥льшенн€м стверджувати про те, що роз≥рван≥сть авторськоњ св≥домост≥, його об'Їктивна приналежн≥сть до двох культурних традиц≥й (Ђhyphenised identityї, що означаЇ Ђ≥дентичн≥сть через деф≥сї) стаЇ пров≥дним творчим ≥мпульсом дл€ багатьох письменник≥в. “ак ≈м≥ “ан, одна з найв≥дом≥ших представниць транскультурноњ л≥тератури, стверджуЇ: Ђѕравда в тому, що € пишу дл€ себе. я пишу тому, що, €кщо б € цього не робила, € б, можливо, з≥йшла з розуму. я пишу про т≥ реч≥, €к≥ викликають у мене стражданн€ ≥ б≥ль... ≤ншими словами, € пишу ≥стор≥њ про житт€, €ке € не можу зрозум≥ти. «вичайно, це китайсько-американське житт€, але ≥ншого в мене немаЇ ≥ не булої [4,c.304].

”вага досл≥дник≥в сконцентрована на проблем≥ асим≥л€ц≥њ ≥мм≥грант≥в та питанн€х збереженн€ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ ≥ культури. ќсновним предметом художнього зображенн€ в творчост≥ транскультурних письменник≥в, таких €к ћ.’. ≥нгстон та ≈.“ан, Ї родина, родинн≥ ц≥нност≥, збереженн€ культурних традиц≥й та неминучий конфл≥кт покол≥нь. ” своњй творчост≥ транскультурн≥ письменники осмислюють св≥тов≥ культурн≥ процеси та насл≥дки м≥грац≥й дл€ етн≥чних груп. ѓх твори акцентують увагу на зображенн≥ героњв, котр≥ живуть ≥ д≥ють в особливих Ђприкордоннихї зонах, знаход€тьс€ у стан≥ трансгрес≥њ, пост≥йного перетину культурних ≥ мовних бар'Їр≥в. јвтори зображають конфл≥кт м≥ж переконанн€ми ≥ ц≥нност€ми двох покол≥нь - матер≥в, €к≥ ем≥грували в —Ўј, але дос≥ Ї нос≥€ми своЇњ традиц≥йноњ культури, ≥ дочок, €к≥ вже стали Ђсправжн≥миї американками. ѕоказують труднощ≥, з €кими мають справу ≥мм≥гранти першого покол≥нн€.

ћемуари та автоб≥ограф≥чна поез≥€, за даними Ў. Ћ≥м, були ≥сторично першими л≥тературними досл≥дами, характерними дл€ ем≥грант≥в вс≥х етн≥чних груп, що лог≥чно ≥ легко по€снити, але сл≥д визнати, що ц€ тенденц≥€ неподолана дос≥. ћемуарна та автоб≥ограф≥чна складова очевидно присутн€ в романн≥й творчост≥ найв≥дом≥ших транскультурних письменниць, що п≥дтверджуЇтьс€ наступними творами: ћ.’. ≥нгстон Ђ¬ойовниц€ї, ≈.“ан Ђ луб радост≥ та удач≥ї[13].

ћ.’.  ≥нгстон не ставила перед собою мету показати, що з себе становить  итай, китайц≥ або американськ≥ китайц≥. ¬она сконцентрувала свою увагу на становленн≥ особистост≥ головноњ героњн≥, €ка намагаЇтьс€ знайти своЇ Ђ€ї, вислухавши розпов≥д≥ своЇњ матер≥, ≥ створивши у своњй св≥домост≥ образ ж≥нки-войовниц≥ на основ≥ давньоњ легенди.

¬ роман ≈.“ан Ђ луб радост≥ та удач≥ї розкриваЇтьс€ проблема пошуку ≥дентичност≥ ≥ндив≥да, €кий знаходитьс€ на меж≥ двох культур. √ероњн≥ роману пор≥внюють себе з представниками обох культур (китайськоњ та американськоњ) та намагаютьс€ встановити свою приналежн≥сть до одн≥Їњ з них. ¬они знаход€тьс€ на меж≥ Ђдвох св≥т≥вї. як в≥дм≥чаЇ ё.Ћотман, пон€тт€ меж≥ маЇ два значенн€: з одноњ сторони вона под≥л€Ї, з ≥ншоњ,- з'ЇднуЇ [12, с. 262]. « цього видно, що героњ, €к≥ знаход€тьс€ на меж≥ двох культур, не можуть належати т≥льки одн≥й з них, вони неминуче м≥ст€ть у соб≥ дв≥ культури.

” роман≥ Ђ луб радост≥ та удач≥ї представлен≥ два покол≥нн€: матер≥, €к≥ ем≥грували в јмерику з  итаю, та њхн≥ дочки, €к≥ народилис€ ≥ виховувалис€ в —Ўј. √ероњнь матер≥в можна в≥днести до представник≥в китайськоњ культури, з њх природним несприйн€тт€м американських ц≥нностей та традиц≥й. јмериканський образ житт€ здаЇтьс€ дл€ них дивним, дл€ того щоб звикнути до нього њм доводитьс€ придушувати в соб≥ звички, вихован≥ в них з народженн€, а також приховувати своњ погл€ди на житт€ дл€ того, щоб в≥дчувати себе в безпец≥ в чуж≥й культур≥. ћатер≥ бережуть все китайське - духовне ≥ матер≥альне. « позиц≥њ етноцентризму вони розц≥нюють все, що належить њх р≥дн≥й китайськ≥й культур≥ набагато вище ≥ краще, н≥ж те, що пропонуЇ њм чужа американська культура. ћатер≥ говор€ть на сум≥ш≥ китайськоњ та англ≥йськоњ. ≤ часто дл€ позначенн€ €кихось реал≥й китайськоњ культури њм не вистачаЇ сл≥в або ж вони св≥домо переход€ть на китайську мову, щоб по€снити щось важливе.

√ероњн≥ дочки бажають в≥дносити себе до представник≥в американськоњ культури. ” п≥дл≥тковому в≥ц≥, коли велика увага прид≥л€Їтьс€ сусп≥льн≥й думц≥ - в даному випадку думц≥ американського сусп≥льства, дочки св≥домо заперечують китайську культуру, вир≥шивши повн≥стю Ђперейти на б≥к б≥льшост≥ї. ƒочки не знають китайськоњ мови. як зазначаЇ ≈.  араваЇва[10], багато представник≥в етн≥чних д≥аспор молодшого покол≥нн€ взагал≥ не вважають знанн€ мови предк≥в необх≥дною умовою приналежност≥ до культури. Ќе намагаючись зрозум≥ти культуру своњх матер≥в, заперечуючи на€вн≥сть в соб≥ чогось китайського, дочки все ж вбирають њњ з дитинства. “ак, одн≥Їю з нев≥д'Їмних характеристик будь-€коњ культури, хоча ≥ поверхневоњ, Ї знанн€ кухн≥. ” роман≥ багато згадок страв китайськоњ кухн≥. ¬они дан≥ не ст≥льки дл€ доданн€ екзотичного колориту роману дл€ американського читача, ск≥льки дл€ зображенн€ атмосфери китайськоњ культури. ¬ажливими складовими культури Ї традиц≥њ, прикмети та приказки. ѕро них дочки д≥знаютьс€ в≥д матер≥в, з њх розпов≥дей про минуле, про своЇ житт€. ƒочки знають вс≥ правила повед≥нки в китайськ≥й культур≥ ≥ сл≥дують њм, сп≥лкуючись з≥ своњми батьками. ѕоступово дочки розум≥ють, що знаход€тьс€ на меж≥ двох культур. ѓм потр≥бно вир≥шити питанн€ про свою культурну приналежност≥: ким вони Ї кита€нками або американками. ј €кщо вони не Ї н≥ тими, н≥ ≥ншими, то €ка њх частина Ї китайською, а €ка американською. як зазначаЇ ≈. ћ.  араваЇва, героњн≥ твор≥в транскультурних письменниць-≥мм≥гранток другого покол≥нн€ в≥дзначен≥ двоњстим прагненн€м до збереженн€ зв'€зку покол≥нь ≥ розум≥нн€м, що в≥дчуженн€ неминуче. [10] “ак, наприклад, у другого покол≥нн€ ем≥грант≥в з'€вл€Їтьс€ прагненн€ в≥дродити в соб≥ щось китайське: Ђ“епер серед народжених в јмериц≥ китайц≥в входить в моду називати себе китайськими ≥менамиї.[4] ѕриродний д≥алог ≥ конфл≥кт покол≥нь, €кий виникаЇ через бажанн€ передати св≥й життЇвий досв≥д, в даному випадку набуваЇ додаткового сенсу - матер≥ прагнуть передати свою культуру. «а допомогою ≥стор≥й про минуле ≥ свою батьк≥вщину матер≥ допомагають д≥т€м знайти себе, передають њм св≥й досв≥д, тим самим збер≥гаючи китайську ≥стор≥ю ≥ культуру.  онфл≥кт покол≥нь у творах ≈.“ан представлений €к з≥ткненн€ традиц≥йноњ китайськоњ культури з ц≥нност€ми сучасного американського сусп≥льства. ѕриналежн≥сть до р≥зних ≥сторичних ≥ культурних епох, р≥зне ставленн€ до традиц≥й перешкоджають взаЇморозум≥нню двох покол≥нь.

“аким чином, можна зробити висновок про те, що транскультура €к нова культуролог≥чна теор≥€ виникла внасл≥док таких процес≥в €к глобал≥зац≥њ ’’ ст., детеритор≥ал≥зац≥€ та акультурац≥€.  онцепц≥€ транскультури дала початок розвитку транскультурного мисленн€ у вищих прошарк≥в сусп≥льства, €ке в свою чергу заклало основу виникненн€ транскультурноњ л≥тератури. ƒл€ транскультурних письменник≥в тема пошуку своЇњ ≥дентичност≥ та проблема з≥ткненн€ традиц≥йних культурних ц≥нностей з ц≥нност€ми ≥ншоњ культури Ї одн≥Їю з найважлив≥ших, оск≥льки ц€ тема актуальна ≥ дл€ самих письменник≥в, €к≥ перебувають на меж≥ двох культур. ѕисьменники-ем≥гранти у своњх творах зображають персонаж≥в, дл€ €ких складний процес взаЇмод≥њ з ≥ншокультурним оточенн€м, прикордонне культурне положенн€, суперечливе становище по в≥дношенню до р≥дноњ культури призводить до того, що дл€ них не ≥снуЇ пр€мого шл€ху: однозначного поверненн€ до свого кор≥нн€ або повноњ в≥дмови в≥д нього. “им самим письменники-ем≥гранти акцентують увагу на проблем≥ транскультурноњ особистост≥: проблем≥ взаЇмин м≥ж покол≥нн€ми, ускладнених культурними в≥дм≥нност€ми.

–ќ«ƒ≤Ћ 2. —труктурний анал≥з опов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї

2.1.1 ѕоетика вус€ €к пригодницького жанру китайського фентез≥

¬ус€, або ус€ (кит. ќдѕј,англ. wuxia), буквально означаЇ Ђзнавець бойових мистецтв, €кий сл≥дуЇ лицарському кодексу повед≥нкиї - це розповсюджений жанр китайськоњ художньоњ л≥тератури з елементами фентез≥, €кий описуЇ пригоди майстр≥в бойових мистецтв. ’оча вус€ традиц≥йно Ї л≥тературною формою, його попул€рн≥сть розповсюдилас€ ≥ на китайську оперу, ф≥льми (ќдѕј∆ђ), сер≥али та в≥део ≥гри. ¬ус€ Ї компонентом поп-культури в багатьох китайськомовних сп≥льнотах по всьому св≥ту.

¬изначенн€ ЂWuxiaї складаЇтьс€ з двох ≥Їрогл≥ф≥в, Ђќдї (буквально означаЇ Ђбойовийї, ЂозброЇнийї) та Ђѕјї (буквально означаЇ Ђпочеснийї, Ђлицарї, Ђгеройї, Ђв≥дважна й благородна людина). ћайстра бойових мистецтв, €кий сл≥дуЇ кодексу (ѕј), часто називають (ѕјњЌ), благородна людина, лицар. ¬ де€ких перекладах вус€, майстра бойових мистецтв ≥нод≥ називають Ђфехтувальникомї, Ђборцем, €кий волод≥Ї холодною зброЇюї, Ђмечникомї, нав≥ть, €кщо в≥н не волод≥Ї мечем.

як правило, героњ художньоњ прози вус€ не п≥дкор€ютьс€ господарю, вони також не належать до аристократичного класу. „асто вони належать до нижчого соц≥ального прошарку давнього китайського сусп≥льства. √ероњ вус€ зобов'€зан≥ дотримуватис€ кодексу лицарства, €кий вимагаЇ в≥д них боротис€ з несправедлив≥стю, домагатис€ правди, зв≥льн€ти людей в≥д влади тирана та розплачуватис€ за минул≥ гр≥хи.  итайську традиц≥ю Ђќдѕјї можна пор≥вн€ти з бойовими кодексами ≥нших крањн, такими €к €понська самурайська традиц≥€ бус≥до Ђ€п. ќд њµјї, та ≥з середньов≥чним лицарством.

’оча формуванн€ вус€ €к л≥тературного жанру розпочалос€ зовс≥м нещодавно, проте ≥стор≥њ про Ђѕјї ≥снують вже близько двох тис€ч рок≥в. ≤стор≥њ вус€ беруть своЇ кор≥нн€ ще з ранн≥х казок йоус€ (”ќѕј), €к≥ датуютьс€ в≥д 300-200 рок≥в до н.е.

—учасний л≥тературний жанр вус€ з'€вивс€ на початку ’’ ст. п≥сл€ руху Ђ4 травн€ї Ђ4 травн€ї 1919 р. - анти≥мпер≥ал≥стичний, культурний ≥ пол≥тичний рух в  итањ, що почавс€ з демонстрац≥њ студент≥в 4 травн€ 1919 року в ѕек≥н≥, €к≥ виступили проти п≥дписанн€ ¬ерсальського договору та за збереженн€  итаЇм п≥вострова Ўаньдун.1919р. Ќова л≥тература розвивалас€ та закликала до розриву з конфуц≥анськими ц≥нност€ми, одними з ключових пон€ть €ких виступали Ђќе≥£ї (wuchбng) - п'€ть правил (Ђ» ї - милосерд€, ЂЅxї - службовий обов'€зок , ЂґYї - пор€дн≥сть, Ђ÷«ї - мудр≥сть, Ђ–≈ї - в≥рн≥сть). ¬ €кост≥ синон≥ма також може виступати ЂќеВРї (wulъn) - (вулунь), норми людських взаЇмов≥дносин м≥ж паном ≥ м≥н≥стром, батьком та сином, старшим ≥ молодшим братами, чолов≥ком та ж≥нкою, м≥ж друз€ми. ≤ншим ключовим пон€тт€м у конфуц≥анств≥ виступаЇ Ђ»эЊVї (sвngвng) - три устоњ: абсолютна влада пана над п≥дданим, батька над сином, чолов≥ка над ж≥нкою. ѕ≥зн≥ше ƒун „жун-шу вв≥в пон€тт€ Ђ»эЊVќе≥£ї - Ђтри устоњ ≥ п'€ть непорушних правилї - пок≥рн≥сть п≥дданого пану, пок≥рн≥сть сина батьку, дружини - чолов≥ков≥ та гуманн≥сть, справедлив≥сть, вв≥члив≥сть, розумн≥сть ≥ в≥рн≥сть. —€ з'€вились €к символ особистоњ свободи, непок≥рн≥сть конфуц≥анськ≥й традиц≥њ. ѕочаток ’’ ст. та пер≥од з 1960 по 1980 роки часто розгл€даЇтьс€ €к золотий в≥к жанру вус€. Ќайб≥льш усп≥шн≥ письменники були ≥менован≥ Ђѕ'€т≥ркою великих майстр≥в ѕ≥вн≥чноњ школиї.

«а час≥в династ≥й ћ≥н ≥ ÷≥н на зображенн€ Ђшл€хетних розб≥йник≥вї було накладено заборону з тим, щоб описи фантастичних Їдиноборств не збурювали душ≥ п≥дданих ≥мператора. ƒруге житт€ жанр знайшов з зникненн€м ≥мператорського  итаю на початку XX стол≥тт€. Ќезважаючи на це, написанн€ твор≥в вус€ було поширене в ≥нших китайсько-мовних рег≥онах, таких €к √онконг, “айвань. “ак≥ письменники €к Ћ€н ёйшен та Ћу≥ „а були засновниками Ђновоњ школиї жанру вус€, котрий кор≥нним образом в≥др≥зн€вс€ в≥д своњх попередник≥в.

ƒ≥€ роман≥в вус€ розгортаЇтьс€ на ≥сторичному фон≥. јле це не перетворюЇ њх в ≥сторичн≥ романи. ≤сторичний фон використовуЇтьс€ лише дл€ створенн€ ефекту вп≥знаваност≥, б≥льшоњ реал≥стичност≥ з точки зору простору ≥ часу. Ќа цьому тл≥ пишн≥сть персонаж≥в вус€ видно ще виразн≥ше. “ак≥ чотири легендарн≥ класичн≥ китайськ≥ романи €к Ђ»эєъ—Ё“еї, ЂЋЃд∞іЂї, Ђќч”ќЉ«ї та ЂЇм¬•√ќї л€гли в основу жанру вус€.

Ђ»эєъ—Ё“еї - китайський роман XIV ст., що розпов≥даЇ про под≥њ пер≥оду правл≥нн€ трьох держав у  итањ, коли крањна розпалас€ на три ≥мпер≥њ: ¬ей, Ўу та ”. ≤сторичн≥сть роману перепл≥таЇтьс€ з художньою вигадкою. ѕерсонаж≥ роману неповн≥стю в≥дпов≥дають своњм прототипам, проте попул€рн≥сть роману привела до того, що саме вони закр≥пились в народн≥й пам'€т≥ €к ч≥тк≥ стереотипи.

ѕрисутн≥ в романах вус€ також елементи фентез≥: фантастичн≥ бойов≥ мистецтва, прийоми, але вони не Ї дом≥нуючими.

ќсновними темами роман≥в вус€ Ї героњзм персонаж≥в ≥ њхн≥ героњчн≥ подвиги. “иповий сюжет починаЇтьс€ з €коњсь траг≥чноњ под≥њ в житт≥ юного геро€, наприклад, в≥н втрачаЇ свою кохану. ≤ дал≥ йде розпов≥дь про те, €к юнак боретьс€ з п≥дступами ворог≥в ≥ долаЇ р≥зного роду перешкоди, поступово стаючи непереможним воњном. —южет досить стандартний, а вс≥ ходи його розвитку теж достатньою м≥рою передбачуван≥.

—труктура жанру вус€ складаЇтьс€ з двох основних компонент≥в цз€нху та вулинь. ÷з€нху - це опис св≥ту, в €кому в≥дбуваютьс€ ≥стор≥њ вус€, а вулинь - культура, в €к≥й взаЇмод≥ють основн≥ героњ ≥стор≥й вус€. ќдним з ключових аспект≥в м≥фолог≥њ вус€ Ї Ђцз€нхуї (љ≠Їю), що в переклад≥ означаЇ Ђр≥чки та озераї. јле насправд≥, це всього лише символ≥ка, жодноњ пр€моњ конотац≥њ з реальним ландшафтом немаЇ. ¬ залежност≥ в≥д контексту терм≥н цз€нху може мати багато р≥зних значень. ¬ л≥тератур≥ вус€ цз€нху сп≥вв≥дноситьс€ ≥з св≥том протир≥ч ≥ боротьби, де ≥снуЇ тонка межа м≥ж другом ≥ ворогом, в≥рн≥стю ≥ зрадою, житт€м ≥ смертю. ÷з€нху €вл€Ї собою альтернативний ун≥версум, Ђпаралельний св≥тї, в €кому правл€ть своњ норми ≥ закони, ≥снуЇ св≥й баланс влади. ÷з€нху, €к елемент м≥сц€ розвитку под≥й, розвивавс€ в основному у двох класичних романах Ђ»эєъ—Ё“еї та ЂЋЃд∞іЂї, €к≥ показують нам св≥т, де сусп≥льний устр≥й руйнуЇтьс€ корупц≥Їю, проход€ть в≥йни та зм≥на правл€чих династ≥й. ¬ цей смутний час, простий народ зазнаЇ утиск≥в з боку др≥бних тиран≥в, €к≥ силою зброњ ≥ загрозою покарань вимагають у нього останнЇ. Ѕезл≥ч гострих протир≥ч ви€вл€ютьс€ в ус≥х прошарках сусп≥льства.

ѕерсонаж≥ роман≥в вус€ утворюють Ђвулинь ¬улинь (кит. ќдЅ÷) - одна ≥з шк≥л вушу.ї (Wulin). ¬нутр≥шн≥ взаЇмини всередин≥ Ђвулиньї, €к правило, дуже важлив≥, ≥ в≥д них багато в чому залежать ус≥ сюжетн≥ побудови. ¬улинь - в≥льне сусп≥льство, €ке займаЇтьс€ бойовими мистецтвами. ÷≥ воњни зазвичай не перебувають на служб≥ в ур€ду ≥ не Ї солдатами, ≥нод≥, вони можуть виступати в рол≥ розб≥йник≥в або бунт≥вник≥в. Ќав≥ть коли представник вулин€ п≥дн≥маЇтьс€ на захист своЇњ крањни, в≥н р≥дко д≥Ї в≥д ≥мен≥ влади. √ероњ вулин€ пост≥йно сто€ть перед вибором м≥ж трьома видами в≥дданост≥: в≥рн≥стю своњй фракц≥њ, с≥мейною в≥рн≥стю ≥ романтичною в≥рн≥стю.

Ќайб≥льш в≥домим письменником, €кий працюЇ в жанр≥ вус€ вважаЇтьс€ класик китайськоњ л≥тератури ÷з≥нь ён. ѕо тиражу роман≥в з ним не може зр≥вн€тис€ жоден з нин≥ живучих китайських автор≥в.  р≥м того, за романами ÷з≥нь ёна зн€то величезну к≥льк≥сть к≥ноф≥льм≥в ≥ телесер≥ал≥в. ќдним з найв≥дом≥ших вважаЇтьс€ його Ђ“рилог≥€ про  ондораї (Condor Trilogy), а також пов'€зан≥ з нею численн≥ перед≥стор≥њ ≥ продовженн€.

Ќе менш в≥домим класиком жанру вус€ Ї письменник √у Ћун. …ого романи в≥др≥зн€ютьс€ значною присутн≥стю елемент≥в р≥зного роду м≥стики. ѕроте в ц≥лому на творч≥сть √у Ћуна наст≥льки великий вплив справила зах≥дноЇвропейська ≥ €понська л≥тература, що можна нав≥ть сказати, що в≥н в≥дходить в≥д китайських канон≥в. ј от творч≥сть ÷з≥нь ёна €к раз асоц≥юЇтьс€ ≥ нерозривно пов'€зана з китайською культурою ≥ ф≥лософ≥Їю.

Ќу ≥ нарешт≥, не можна не згадати про письменника на ≥м'€ ’уан ≤ . јдже саме в≥н, €к кажуть, вдихнув нове житт€ в старий жанр. ¬≥дм≥нною особлив≥стю його роман≥в Ї те, що вони знаход€тьс€ на перетин≥ вус€ та науковоњ фантастики.

–омани в жанр≥ вус€ дуже попул€рн≥ ≥ добре в≥дом≥ в сучасному  итањ. «вичайно, багато в чому ц≥й попул€рност≥ спри€ли численн≥ екран≥зац≥њ. јле ≥ сам≥ по соб≥ ц≥ романи ц≥кав≥ дл€ любител≥в фентез≥, науковоњ фантастики ≥ просто дл€ вчених-л≥тературознавц≥в.

2.1.2 Ђѕронизуючий списї (Ђґѕїк«єї) Ћао Ўе €к приклад вус€ в китайськ≥й художн≥й л≥тератур≥

ќпов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї належить до жанру вус€ (ќдѕј) китайськоњ л≥тератури. ¬ус€ - пригодницький жанр китайського фентез≥. ќпов≥данн€ Ђѕронизуючий списї задовольн€Ї традиц≥ю вус€ за наступними параметрами: тема опов≥данн€ присв€чена бойовим мистецтвам, в текст≥ також присутн≥ символи вус€, опов≥данн€ несе в соб≥ повчальну мораль, €ка розкриваЇтьс€ через художнЇ сприйн€тт€ образ≥в героњв опов≥данн€.

√оловний герой опов≥данн€ Ўа ÷зи-лун - представник школи ќд х ¬ушу (ќд х) - це сп≥льна назва дл€ ус≥х бойових мистецтв, €к≥ ≥снують в  итањ. —кладаЇтьс€ з двох ≥Їрогл≥ф≥в: ќд wu (Ђуї) -- Ђв≥йськовий, бойовийї та  х shu (Ђшуї) -- Ђмистецтво, техн≥каї, майстер бойових мистецтв, €кому не маЇ р≥вних. ¬ опов≥данн≥ присутн≥ три д≥йов≥ особи:…≥„”Ѕъ, Ќх»э §, јѕЋп. ”с≥ вони майстри бойового мистецтва, але кожен з них сприймаЇ це мистецтво по-р≥зному. √оловний герой - Ўа ÷зи-лун, покинув мистецтво волод≥нн€ списом. —тарий —унь ретельно приховуЇ своњ неперевершен≥ можливост≥. ¬ан ѕереможець - учень Ўа ÷зи-луна, обожнюЇ виставл€ти напоказ свою майстерн≥сть, виступаЇ на €рмарках.

Ѕойове мистецтво - головна тема, €ка пронизуЇ усе опов≥данн€. ¬ан ѕереможець даЇ вуличн≥ вистави, заохочуЇ старого —ун€ до боротьби. ¬ан ѕереможець не всто€в перед майстерн≥стю старого —ун€, п≥сл€ своЇњ поразки ¬ан супроводжуЇ —ун€ до Ўа ÷зи-луна. —унь давно хот≥в в≥дв≥дати Ўа ÷зи-луна та п≥знати секрет його удару, €кий вбиваЇ п'€тьох тигр≥в - ЂќеїҐФаїкШМї.

ЂќеїҐљЂї - п'€ть генерал≥в тигр≥в, €к≥ символ≥зують в китайськ≥й культур≥ п'€ть найсильн≥ших непереможних генерал≥в, €к≥ служать одному правителю. ѕростежуЇтьс€ ≥нтертекстуальний зв'€зок м≥ж опов≥данн€м јѕ…б Ђґѕїк«єї та романом ¬ёєб÷– Ђ»эєъ—Ё“еї. ” роман≥ Ђ»эєъ—Ё“еї п'€тьма тиграми Ї: єЎ”р, ’≈Ј…, ’‘‘∆, ¬н≥ђ таї∆÷“. ”да𠀝忥ФаїкШМї символ≥зуЇ непереможн≥сть, силу, €кою може волод≥ти лише обраний. “ому, хто навчивс€ удару ЂќеїҐФаїкШМї, немаЇ р≥вних в усьому св≥т≥, його поважають ≥ прагнуть насл≥дувати його майстерн≥сть. —аме тому старий —унь так хот≥в д≥знатис€ секрет цього удару.

¬≥н також хот≥в переконатис€ в тому, чи достатньо добре в≥н оволод≥в бойовим мистецтвом.

¬ опов≥данн≥ також присутн≥ конкретн≥ культурн≥ символи вус€: ЂќеїҐФаїкШМї, неперевершений майстер вус€ (є¶Јт’я - …≥„”Ѕъ) , його учн≥ та посл≥довники -Ќх»э §, јѕЋп.

√еро€м вус€ також характерне приховуванн€ своњх ≥стинних можливостей. Ќайвищий р≥вень волод≥нн€ бойовим мистецтвом передбачаЇ в≥дстороненн€ в≥д перемоги. Ќх»э §волод≥Ї лише початковим р≥внем бойового мистецтва, по-перше, в≥н виставл€Ї напоказ св≥й зовн≥шн≥й вигл€д: ЂЌх»э §£ђіуВА„”£ђ“їƒШЩM»в£ђ≈ђ÷шМ¶іуЇЏ—џ÷й£ђњі÷шЋƒЗъ ї [11,c.1304]. Ќав≥ть його ≥м'€ ЂЌх»э §ї несе в соб≥ символ≥чне значенн€. “ой, хто читав твори, написан≥ в жанр≥ вус€, знаЇ: чолов≥ч≥ мускули зовс≥м не передбачають найвищий ступ≥нь майстерност≥. ¬ан ѕереможець ходив по площ≥, демонструючи своњ мускули та свою непереможн≥сть.

ѕо-друге, необх≥дно знати, що китайська традиц≥€ вус€ шануЇ такий висл≥в:

Ђ»ЋЌв”–»Ћ£ђ…љЌв”–…љ Ђ»ЋЌв”–»Ћ£ђ…љЌв”–…љ ї - завжди ≥снуЇ хтось, хто кращий за тебеї . ≤стинний майстер н≥коли не дозволить соб≥ легковажно вважати, що йому не маЇ р≥вних. «авжди знайдетьс€ той, хто кращий за тебе.

—тарий —унь знаходитьс€ на другому р≥вн≥ волод≥нн€ бойовим мистецтвом, в≥н не виставл€Ї напоказ своњ можливост≥. «вернемос€ до опису зовн≥шност≥ —ун€: Ђ–°Є…∞ЌВАґщ£ђ≈ы÷шЉюі÷Ћ{≤Љіу…ј£ђƒШ…ѕЄCЄC∞T∞T£ђ—џѕЁяM»•Ї№…о£ђ„м…ѕЉЄЄщЉЪьSЇъ£ђЉз…ѕњЄ÷шЧl–°ьS≤Ёёp„”£ђ”–њк„”ƒ«√іЉЪ£ђґшљ^М¶≤їѕуњк„”ƒ«√і÷±нШ. Ќх»э §њ… «њі≥ця@јѕЉ“їп”–є¶Јт£ђƒXйTЅЅ£ђ—џЊ¶ЅЅ----—џњфлm…о£ђ—џ÷йњ…ЇЏµ√ѕуГ…њЏ–°ЊЃ£ђ…о…оµƒйW÷шЇЏєвї [11,c.1306]. «вичайний читач н≥коли не вп≥знаЇ за оманливою зовн≥шн≥стю старого д≥дус€ майстра Ђє¶Јт Ђє¶Јтї - гунфу (Їдиноборство, розповсюджене написанн€ "кунг-фу"ї, але досв≥дчена людина або той, хто багато рок≥в тренувавс€ в бойовому мистецтв≥, може розп≥знати в ньому посл≥довника Ўа ÷зи-луна.

—тарий —унь, очевидно, маЇ в≥дносно-високий р≥вень волод≥нн€ бойовим мистецтвом, дл€ нього перемога над ¬аном ѕереможцем - це природна р≥ч. ќднак старий —унь дос≥ не став ≥стинним майстром Ђє¶Јтї. …ого зовн≥шн≥сть наближена до Ўа ÷зи-луна, в≥н не хизуЇтьс€ своЇю майстерн≥стю, проте його жага стати непереможним та пор≥вн€тис€ силами з самим Ўа ÷зи-луном в≥ддал€Ї його в≥д ≥стинного розум≥нн€ мистецтва бою. ¬≥н бачить у бойовому мистецтв≥ лише техн≥ку бою, техн≥ку, €ка зробить його непереможним, однак справжн≥й смисл Ђє¶Јтї ще не в≥дкривс€ йому.

Ўа ÷зи-лун маЇ найвищий р≥вень майстерност≥. ¬ юност≥ Ўа ÷зи-лун був знаменитий, не було жодноњ людини, котра могла б перевершити його майстерн≥сть: Ђ’l≤їХ‘µ√…≥„”эИ «ґћ Ё°Ґјы¬д°Ґ”≤∞ф£ђГ…—џ√чµ√ѕуЋ™“єµƒіу–«£њњ… «£ђђF‘ЏЋы…н…ѕЈ≈ЅЋ»в°£иsЊ÷ЄƒЅЋњЌЧ££ђЋы„‘ЉЇ‘ЏЇу–°‘Ї’Љ÷ш»эйg±±Јњ£ђіуШМЅҐ‘Џ†Эљ«£ђ‘Ї„”јп”–ЉЄ÷їШ«шЭї [11,c.1307]. ѕроте, здобувши багатор≥чний досв≥д, Ўа ÷зи-лун зм≥нив своЇ розум≥нн€ вищого р≥вн€ бойового мистецтва: Ђ÷ї «‘Џ“єйg£ђЋы∞—–°‘ЇµƒйTкPЇ√£ђ мЅХ мЅХЋыµƒУќеїҐФаїкШМФї. Ќаприклад, в≥н майже не торкавс€ спису при сторонн≥х люд€х, н≥коли не говорив про своЇ минуле, пов'€зане з бойовим мистецтвом, ≥гнорував проханн€ своњх учн≥в поборотис€ з ним. Ћише ≥нод≥ на самот≥ Ўа з сумом пригадував своЇ славне минуле, €ке вже н≥коли не повернетьс€: Ђ“ємo»Ћѕ°£ђ…≥„”эИкPЇ√ЅЋ–°йT£ђ“ї∆ш∞—Ѕщ ЃЋƒШМіћѕ¬Бн£їґшЇу£ђ÷ф÷шШМ£ђЌы÷шћм…ѕµƒ»Ї–«£ђѕл∆рЃФƒк‘Џ“∞µкїƒЅ÷µƒЌюпL°£ЪU“їњЏ∆ш£ђ”√ ÷÷Є¬э¬э√ю÷шЫцїђµƒШМ…н£ђ”÷ќҐќҐ“ї–¶£ђ У≤їВч£°≤їВч£°ї [11,c.1316]. “ака повед≥нка Ўа ÷зи-луна доводить, що в≥н зум≥в ос€гнути моральќд х: Ђлюдина, €ка вчитьс€ бойовому мистецтву дл€ того, щоб перемагати не може п≥знати його ≥стинний смисл, тому що в≥н заключаЇтьс€ в тому, щоб за допомогою Ђќдї творити добро, а в≥йною мир не здобудеш. ¬ китайськ≥й культур≥ Ђќдї маЇ значенн€ припин€ти в≥йну.

2.2 “ема та проблематика опов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї

ƒл€ того, щоб проанал≥зувати головну ≥дею твору необх≥дно, по-перше, звернутис€ до тлумаченн€ його назви, спробувати зрозум≥ти, що вона в соб≥ приховуЇ та €к розкриваЇ ≥дейне наповненн€ тексту твору. Ќазва створюЇ перше враженн€ у читача, тому так важливо правильно зрозум≥ти про що саме автор хоче сказати читачев≥, що Ї головним, а що - допом≥жним.

“ак €к ми переважно працюЇмо з перекладеним текстом, а не з ориг≥налом, дл€ нас дуже важливим Ї правильне його розум≥нн€, адже переклад не завжди може передати точне емоц≥йне забарвленн€ твору, його настр≥й, ≥дею. —аме з такою проблемою тлумаченн€ тексту ми з≥штовхнулис€, анал≥зуючи тематику та проблематику опов≥данн€ Ћао Ўе Ђѕронизуючий списї. ¬ рос≥йському переклад≥ ј.‘айнгара Ђ–аз€щее копьеї ми бачимо спис, в≥д удару €кого (ЂќеїҐФаїкШМї) не може вр€туватис€ н≥ одна жива душа, €ке нав≥юЇ страх та п≥дкоренн€. ѕерекладач робить акцент на сил≥ спису та

могутност≥ людини, €ка волод≥Ї цим списом: Ђ’l≤їХ‘µ√…≥„”эИ «ґћ Ё°Ґјы¬д°Ґ”≤∞ф£ђГ…—џ√чµ√ѕуЋ™“єµƒіу–«£њњ… «£ђђF‘ЏЋы…н…ѕЈ≈ЅЋ»в°£иsЊ÷ЄƒЅЋњЌЧ££ђЋы„‘ЉЇ‘ЏЇу–°‘Ї’Љ÷ш»эйg±±Јњ£ђіуШМЅҐ‘Џ†Эљ«£ђ‘Ї„”јп”–ЉЄ÷їШ«шЭ°£÷ї «‘Џ“єйg£ђЋы∞—–°‘ЇµƒйTкPЇ√£ђ мЅХ мЅХЋыµƒУќеїҐФаїкШМФ°£я@ЧlШМ”ля@ћ„ШМ£ђґю Ѓƒкµƒє§Јт£ђ‘Џќч±±“їОІ£ђљoЋыДУ≥цБн£ЇУ…сШМ…≥„”эИФќеВА„÷£ђЫ]”ц“Кя^Ф≥ ÷ї [11,c.1307].

ѕроте, можливо, Ћао Ўе не прагнув наголосити на могутност≥ …≥„”Ѕъ з його маг≥чним списом. ћожливо, автор прагнув п≥дкреслити ≥нший ≥дейний аспект. Ќе випадково Ћао Ўе обрав саме таку назву до свого опов≥данн€ Ђґѕїк«єї, центральною персонал≥Їю €кого Ї Ўа ÷зи-лун ≥з маг≥чним списом. ≤Їрогл≥фи Ђґѕїкї перекладаютьс€ €к Ђмучити душуї, Ђзворушити до самозабутт€ї, Ђ«єї - Ђсписї. « цього сл≥дуЇ, що назва твору Ђ—пис, що мучить душуї символ≥зуЇ ставленн€ Ўа ÷зи-луна до свого тепер≥шнього житт€ у противагу минулому, в≥н змиривс€ з тим, що час його слави вже минув, а зараз н≥кому не потр≥бно в≥йськове мистецтво - це все учорашн≥й день. ќднак, нав≥ть ретельно приховуючи своњ ≥стинн≥ почутт€, Ўа ÷зи-лун вноч≥, коли вс≥ розход€тьс€, замикаЇ двер≥ ≥ починаЇ перебирати своњ списи, пот≥м, притулившись до них, задумливо дивитьс€ на зор€не небо. ¬≥н згадуЇ минулу славуЕ«≥тхаЇ, ласкаво гладить рукою своњ списи ≥з холодними держаками, та з усм≥шкою повторюЇ: Ђ≤їВч£°≤їВч£°ї. ÷е говорить про те, що в душ≥ в≥н усе ще переживаЇ, мучитьс€, страждаЇ, проте розум≥Ї, що житт€ зм≥нилос€ ≥ що його час минув.

 олись сильний ≥ могутн≥й  итай, €кий потр€сав собою увесь —х≥д, заснув довгим летарг≥чним сном. ¬≥н немов скам'€н≥в, застиг на багато стол≥ть. ’удожн≥й образ  итаю, повз €кий стр≥мко пронеслос€ житт€, залишивши його далеко позаду, зображений автором у перш≥й коротк≥й фраз≥ Ђ°°…≥„”эИµƒиsЊ÷“—Єƒ≥…њЌЧ£ї [11,c.1298]. ÷ей висл≥в здаЇтьс€ непов'€заним з наступним абзацом, в €кий Ћао Ўе вкладаЇ зовс≥м ≥ншу ≥дею ≥ говорить про реч≥, €к≥, на перший погл€д, не мають пр€мого в≥дношенн€ до того факту, €к занепад колись процв≥таючого дому.

¬ узагальнен≥й форм≥ показано, чому саме усп≥шний заклад у результат≥ з≥ткненн€ двох уклад≥в житт€, один з €ких повинен був загинути, опинивс€ в жалюг≥дному стан≥. ј сталос€ це так: ЂЦ|ЈљµƒіуЙфЫ]Ј®„”≤ї–—ЅЋ°£≈Џ¬ХЙЇѕ¬»•сRБн”л”°ґ»“∞Ѕ÷÷–µƒїҐЗ[°£∞л–—µƒ»ЋВГ£ђ»а÷ш—џ£ђґ\Єж÷ш„жѕ»”л…см`£ї≤їіуХюґщ£ђ І»•ЅЋЗшЌЅ°Ґ„‘”…”л÷чЩа°£йTЌвЅҐ÷ш≤їЌђ√ж…Ђµƒ»Ћ£ђШМњЏяАЯб÷ш°£ЋыВГµƒйL√ђґЊеу£ђї®…я∞я≤ µƒЇсґ№£ђґЉ”– ≤√і”√ƒЎ£їяB„жѕ»”л„жѕ»Ћщ–≈µƒ…с√ч»Ђ≤їм`ЅЋ∞°£°эИ∆мµƒ÷–Зш“≤≤ї‘ў…с√Ў£ђ”–ЅЋїр№З—љ£ђі©ЙЮя^ƒє∆∆їµ÷шпLЋЃ°£ЧЧЉt…ЂґаЋлµƒиs∆м£ђЊGхП∆§« µƒдУµґ£ђнС÷шіЃвПµƒњЏсR£±£ђљ≠Їю…ѕµƒ÷«їџ”лЇЏ‘Т£ђЅx∆ш”л¬Х√ы£ђяB…≥„”эИ£ђЋыµƒќдЋЗ°Ґ ¬ШI£ђґЉЙфЋ∆µƒ„Г≥…„т“єµƒ°£љсћм «їр№З°ҐњмШМ£ђЌ®…ћ”лњ÷≤ј°£ћэ’f£ђ”–»ЋяА“™ЪҐѕ¬ї µџµƒо^ƒЎ£°ї [11,c.1298].

÷е своЇр≥дне художньо-ф≥лософське узагальненн€ епохи, сприйн€тт€ автором неминучих зм≥н у житт≥ ц≥лих народ≥в, розум≥Ї ≥ його герой. ј небажанн€ в≥дкрити секрет волод≥нн€ списом ц≥ною принесенн€ в жертву власного авторитету, власноњ слави (ЂЎа ÷зи-лун з маг≥чним списомї був Ђус≥ма забутийї) Ї характерним. “епер н≥кому не потр≥бне Ђстаре, €к св≥т, мистецтво лицар€ з≥ списом - ƒон  ≥хот, €кий дивом опинивс€ в ’’ стол≥тт≥ї, - пише ј.ј. ‘айнгар у передмов≥ до своЇњ зб≥рки Ђќстанн€ монетаї. ¬≥н бачить траг≥чн≥ мотиви в переживанн€х Ўа ÷зи-луна. “аке розум≥нн€ образа Ўа ÷зи-луна нам здаЇтьс€ неправильним в силу того, що герой, зображений Ћао Ўе, не д≥Ї св≥домо. Ўа ÷зи-лун сумуЇ про минул≥ часи, але не б≥льш того, ≥ це ≥сторично в≥рно ≥ фактично вит≥каЇ з канви опов≥данн€. Ўа ÷зи-лун тверезо дивитьс€ на св≥т ≥ правильно сприймаЇ д≥йсн≥сть. —истема ц≥нностей  итаю зм≥нилас€: бойове мистецтво, конфуц≥анськ≥ традиц≥њ, м≥сцев≥ св€тин≥, в≥ра в предк≥в ≥ бог≥в, усе втратило свою силу. Ќа зм≥ну њм з'€вилис€ пот€ги, њх рейки перетнули могили предк≥в, розтоптали м≥сцев≥ св€тин≥, швидкостр≥льна збро€, торг≥вл€, терор.

¬ голос≥ автора в≥дчуваЇтьс€ сумна ≥рон≥€: нав'€зана силою цив≥л≥зац≥€, нове, що прийшло зовн≥, вбивають в людин≥ активн≥сть, змушують безд≥€ти таких людей, €к Ўа ÷зи-лун. » нам здаЇтьс€, що Ћао Ўе тонко п≥дводить читача до думки щодо прогресивноњ рол≥ цив≥л≥зац≥њ, нехай нав≥ть вона куплена такою дорогою ц≥ною. «д≥йснюючи насильство над в≥дсталими народами, колон≥затори змушували певну частину людей зрозум≥ти: те, що повинно було вмерти давним-давно, в стар≥й культур≥, неминуче загине [7,c.160].

≈п≥граф до цього опов≥данн€ Ђ∆итт€ - забава, д≥ла - слава; ран≥ше € так думав, зараз же ос€гнувї, опущений в рос≥йському переклад≥, п≥дтверджуЇ нашу думку про те, що герой не д≥Ї св≥домо.

¬ опов≥данн≥ Ђ ≥нець славного списоносц€ї ( в украњнському переклад≥ - Ђѕронизуючий списї) Ћао Ўе п≥дн≥маЇ проблему ставленн€ до минулого. ÷е опов≥данн€ Ї частиною великого задуманого твору - €кщо так можна висловитис€, - лицарського роману Ђћайстер подв≥йного ударуї.

јвтор опов≥данн€, Ћао Ўе, даЇ цьому таке по€сненн€: Ђќбставини змушували мене вкладати в основу опов≥данн€ матер≥ал, достатн≥й дл€ роману. ѕрикро було з матер≥алу, розрахованого на дес€тки печатних стор≥нок, робити опов≥данн€ на кшталт Ђѕронизуючого списаї, однак раптом до мене прийшло розум≥нн€ того факту, що € зовс≥м не програю (€ка велика р≥ч - досв≥д!). јдже €кщо € з купи матер≥алу обираю один еп≥зод, €сна р≥ч, що € оберу найц≥кав≥ший. ’оча в роман≥ Ї центральна ≥де€, через велику к≥льк≥сть под≥й ≥ безл≥ч персонаж≥в вона неминуче обростаЇ ≥ншими, менш суттЇвими. якщо ж залишити лише одну головну ≥дею, викладенн€ стане б≥льш насиченим ≥ €скравим. ¬ роман≥ важлива пропорц≥йн≥сть, в опов≥данн≥ - насичен≥сть. ” Ђѕронизуючому спис≥ї у мене зображен≥ три персонажа ≥ одна под≥€. я в≥д≥брав њх з великоњ к≥лькост≥ матер≥алу, не один раз ретельно обдумав все, що з ними пов'€зано, через це вони можуть сто€ти на власних ногах. Ќехай € поступивс€ матер≥алом, зате виграв мистецтвої [11,c.356].


ѕодобные документы

  • ќсобливост≥ становленн€ жанру новели в ≥стор≥њ л≥тератури; њњ в≥дм≥нност≥ в≥д опов≥данн€. «величенн€ боротьби проти "золотих бог≥в" та розкритт€ г≥ркоњ правди революц≥њ в творах √.  осинки. ¬≥дображенн€ образу матер≥ в новелах √ригор≥€ ћихайловича.

    курсова€ работа [58,1 K], добавлен 24.10.2014

  • ¬ажлив≥сть поетики €к науки. –≥зниц€ м≥ж поез≥Їю та прозою. Ћ≥нгв≥стичн≥ досл≥дженн€ поетичноњ функц≥њ вербальних пов≥домлень. ќсобливост≥ жанру пов≥ст≥ "—олодка ƒарус€" ћар≥њ ћат≥ос. –еал≥зац≥€ поетики, образна система, композиц≥€ постмодерн≥зму.

    курсова€ работа [47,5 K], добавлен 17.04.2012

  • ѕор≥вн€нн€ сюжет≥в скандинавськоњ м≥фолог≥њ з реальними ≥сторичними под≥€ми. "—тарша ≈дда" та "ћолодша ≈дда" €к першоджерела знань про м≥фолог≥ю. «аконом≥рност≥ розвитку жанру фентез≥ у н≥мецьк≥й л≥тератур≥. ќтфр≥д ѕройслер Ц улюблений казкар ™вропи.

    курсова€ работа [78,5 K], добавлен 12.05.2015

  • —пециф≥ка сучасноњ украњнськоњ ж≥ночоњ прози. ‘ем≥н≥стичний дискурс в украњнськ≥й л≥тератур≥. јнал≥з проблематики роман≥в ≤рен –оздобудько у художньому контекст≥. ∆анрова своЇр≥дн≥сть творчост≥, архетипн≥ образи. ѕоетика роман≥в ≤рен –оздобудько.

    дипломна€ работа [195,0 K], добавлен 26.09.2013

  • “еч≥€ американського романтизму та розвиток детективу в л≥тератур≥ ’≤’ стол≥тт€. ќсобливост≥ детективу €к л≥тературного жанру у св≥тов≥й л≥тератур≥. —южетна структура опов≥дань Eдгара ѕо. –иси характеру головних героњв у його детективних опов≥данн€х.

    курсова€ работа [48,2 K], добавлен 20.03.2011

  • ѕон€тт€ "транскультура" та його вт≥ленн€ у св≥тов≥й та с≥но-американськ≥й л≥тератур≥. “ранскультурац≥€ €к тенденц≥€ глобал≥зац≥њ св≥ту. ’удожн€ своЇр≥дн≥сть роману Ћ≥ ян ‘о "When I was a boy in China" в контекст≥ аз≥атсько-американськоњ л≥тератури.

    курсова€ работа [62,5 K], добавлен 10.10.2014

  • ќпов≥данн€ €к жанр л≥тератури. ƒосл≥дженн€ художн≥х особливостей англ≥йського опов≥данн€ на матер≥ал≥ твор≥в –.Ћ. —т≥венсона "‘рансуа ¬≥йон, школ€р, поет ≥ зломник", "ѕритулок на н≥ч", "Ѕерег ‘алеза", њх гострота проблематики та художн€ довершен≥сть.

    курсова€ работа [84,6 K], добавлен 21.04.2011

  • —прийн€тт€ творчост≥ ≈дгара ѕо у л≥тературознавчих прац€х його сучасник≥в. ѕоетика гумористичних та сатиричних опов≥дань ≈дгара ѕо, њх композиц≥€ та роль у дос€гненн≥ письменником творчого задуму. «наченн€ творчост≥ ≈дгара ѕо дл€ св≥товоњ л≥тератури.

    дипломна€ работа [114,8 K], добавлен 13.03.2012

  • ѕередумови формуванн€ революц≥йних настроњв ≥ погл€д≥в у √енр≥ха √ейне. ƒит€ч≥ роки п≥д впливом французькоњ окупац≥њ, житт€ у ‘ранц≥њ. ≈лементи ѕросв≥тництва в пол≥тичн≥й л≥риц≥. ќсобливост≥ творчого стилю, поетики, композиц≥њ та жанру поетичних твор≥в.

    курсова€ работа [65,8 K], добавлен 15.11.2015

  • ћ≥сце ќ. √енр≥ в американськ≥й л≥тератур≥ та ≥дейно-художн€ своЇр≥дн≥сть його новел≥стики, попул€рн≥сть твор≥в ≥ манери. Ѕ≥бл≥йн≥ мотиви "ƒари ¬олхв≥в". ѕарадоксальн≥сть новели "ќстанн≥й листок". ћехан≥зм см≥шного у новел≥ "¬ождь червоношк≥рих".

    курсова€ работа [43,9 K], добавлен 06.11.2011

–аботы в архивах красиво оформлены согласно требовани€м ¬”«ов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
–екомендуем скачать работу.