Операційний менеджмент підприємства: практика здійснення та напрямки модернізації на сучасному етапі господарювання (за матеріалами ВАТ "Володарка")

За рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні Товариства:

- виплачуються дивіденди;

- створюється та поповнюється резервний фонд (капітал);

- накопичується нерозподілений прибуток (покриваються збитки).

Напрями використання додаткових фінансових ресурсів Товариства, отриманих за рахунок накопичення нерозподіленого прибутку, затверджуються загальними зборами акціонерів.

Резервний фонд (капітал) створюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше п'яти відсотків від чистого прибутку Товариства. Щорічні відрахування у резервний фонд (капітал) здійснюються до досягнення ним 30 відсотків від розміру статутного капіталу Товариства. Але не менше 25 відсотків статутного капіталу.

Загальний обсяг та розмір дивідендів на одну акцію затверджуються загальними зборами за пропозицією наглядової ради. Загальні збори приймають рішення про форму та порядок виплати дивідендів відповідно до чинного законодавства України та статуту ВАТ «Володарка». На кожну просту акцію Товариства нараховується однаковий розмір дивідендів.

Виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться їх власникам у першу чергу порівняно з акціонерами - власниками простих акцій. Виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться у заздалегідь визначеному розмірі, незалежно від розміру одержаного Товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться за рахунок резервного фонду.

Дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі. Дивіденди виплачуються протягом 3 місяців з дати прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок акціонера або іншим чином за рішенням загальних зборів акціонерів. За прострочення виплати дивідендів Товариство виплачує акціонерам дивіденди з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 відсотків річних з простроченої суми.

Право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами на дату початку строку виплати дивідендів. Дивіденди нараховуються тільки на повністю оплачені акції.

Загальні збори мають право приймати рішення про недоцільність нарахування дивідендів на прості акції за підсумками роботи Товариства за рік.

Товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

- до повної сплати всього статутного капіталу;

- при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

- в інших випадках, встановлених законом.

Товариство покриває збитки відповідно до вимог чинного законодавства України.

Органами управління Товариства є:

- загальні збори акціонерів;

- наглядова рада;

- правління;

- ревізійна комісія.

Загальні збори є вищим органом Товариства.

У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який час відкликати чи замінити свого представника у вищому органі Товариства, повідомивши про це правління Товариства.

Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління Товариства.

Наглядова рада є органом Товариства, який здійснює контроль за діяльністю правління та захист прав акціонерів Товариства.

Наглядова рада обирається загальними зборами з числа акціонерів у кількості 7 членів строком на три роки.

Порядок формування наглядової ради, а також вимоги до кандидатів та членів наглядової ради встановлюються у Положенні про наглядову раду.

До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених законом та Статутом Товариства, а також переданих для вирішення наглядовою радою загальними зборами.

Організаційною формою роботи наглядової ради є чергові та позачергові засідання. Засідання наглядової ради проводяться за необхідністю, але не менше одного разу на три місяці. Засідання наглядової ради вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 від загальної кількості її членів. Рішення на засіданні наглядової ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів наглядової ради, які беруть участь у її засіданні. Члени наглядової ради не мають права передавати свої повноваження іншій особі.

Порядок скликання та проведення чергових та позачергових засідань наглядової ради регулюється Положенням про наглядову раду.

Ревізійна комісія є органом Товариства, який контролює фінансово-господарську діяльність правління Товариства.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами з числа акціонерів у кількості 3 членів строком на 5 років.

Порядок формування ревізійної комісії, а також вимоги до кандидатів та членів ревізійної комісії встановлюються у Положенні про ревізійну комісію Товариства.

Голова та члени наглядової ради, голова та члени правління, голова ревізійної комісії є посадовими особами органів управління Товариства.

Посадові особи органів Товариства повинні добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах Товариства. Посадові особи органів Товариства повинні розкривати інформацію про наявність у них заінтересованості в укладенні будь-якого правочину стосовно товариства (конфлікту інтересів).

Посадова особа органів управління вважається заінтересованою в укладенні відповідного правочину у разі якщо:

1) ця особа є однією із сторін такого правочину;

2) бере участь у правочині як представник або посередник;

3) отримує комісійну винагороду від Товариства або від особи, яка є однією із сторін правочину;

4) внаслідок такого правочину придбає майно;

5) є пов'язаною особою юридичної особи, яка є стороною правочину, або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує комісійну винагороду від Товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно.

Посадові особи органів управління Товариства зобов'язані повідомляти наглядову раду про правочини, що укладаються, або якщо передбачається таке укладення, в яких вони можуть визнаватися заінтересованими особами. Зазначена інформація надається протягом десяти днів з дати виникнення обставин, щодо яких має бути зроблено повідомлення.

Рішення про укладення Товариством правочину, щодо якого є заінтересованість, приймається наглядовою радою.

У разі прийняття наглядовою радою рішення про укладення Товариством правочину, щодо якого є заінтересованість, члени наглядової ради, які є заінтересованими особами, не мають права голосу.

Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими в укладенні Товариством правочину, він має укладатися згідно з рішенням загальних зборів за поданням наглядової ради. Рішення про подання приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні, незалежно від їх заінтересованості в укладенні правочину.

Приховування посадовою особою інформації або неповідомлення про особисту заінтересованість є підставою для притягнення цієї особи до цивільної, матеріальної або дисциплінарної відповідальності та дострокового припинення її повноважень.

Товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків Товариства до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (Додаток А).

Для більш повної характеристики Відкритого акціонерного товариства «Володарка» розглянемо його основні економічні показники та їх динаміку на протязі 2007-2009 рр. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Рівень та динаміка основних економічних показників ВАТ «Володарка» 2007-2009 рр.

№ п/п	Показники	Роки	Відносне відхилення звітного року від, %
		2007 р.	2008 р.	2009 р.	2007 р. 2007	2008 р.
1	2	3	4	5	6	7
1	Обсяг продукції (робіт, послуг), у порівняльних оптових цінах, тис. грн.	32502	35604,4	41504	21,7	14,21
2	Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) у порівняльних цінах, тис. грн.	31804	34942	40542	21,55	13,8
3	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.	6,9	1,0	-	-	-
4	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	25715	28363	31691	18,85	10,5
5	Середньооблікова чисельність працівників основного виду діяльності, осіб.	1559	1423	1183	-31,8	-20,3
6	Фонд оплати праці, тис. грн.	16384	17127	19841	17,42	13,67
7	Середня продуктивність праці, грн. на особу	20,84	25,02	35,08	40,68	28,74
8	Рентабельність капіталу	1,42	1,54	1,61	11,26	10,4
9	Середньорічна заробітна плата	10,5	12,01	16,77	37,38	28,4

Показники діяльності ВАТ «Володарка» наведені в таблиці 2.1 свідчать про досить високий рівень росту прибутків підприємства, що відображається на кількості робочих місць, чистому прибутку підприємства, заробітній платі, фонду оплати праці, рентабельності, продуктивності праці та інших показниках, які характеризують фінансовий стан підприємства, його економічний потенціал.

Так, у порівнянні 2007-2009 рр. обсяг продукції збільшився на 21,7%, що свідчить про збільшення обороту продукції, запровадженні системі знижок, що дозволяють користуватися послугами та товарами саме цього підприємства; урізноманітненні товарів, що знаходяться на реалізації; збільшенні експорту товарів.

Чистий дохід від реалізації на протязі 2007-2009 рр. збільшився на 21,55%. Даний показник свідчить, що ВАТ «Володарка» на протязі аналізованого періоду збільшило свій чистий дохід за рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції, а не за рахунок безпідставного підняття цін.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на протязі 2007-2009 рр. поступово зменшувалась і досягла 0.

На 31,8% зменшилась кількість працівників на протязі 2007-2009 рр., що свідчить про те, що на підприємстві проводиться модернізація та переоснащення виробництва. Оскільки обсяг продукції та чистий дохід на ВАТ «Володарка» зростають, а кількість працівників зменшується, що свідчить про модернізацію і технічне удосконалення виробничого процесу.

Фонд оплати праці зріс на 17,42%, що свідчить про зростання заробітних плат на ВАТ «Володарка».

Зросла середня продуктивність праці на 40,68%, що свідчить про впровадження новітніх методик удосконалення організації праці, модернізації виробництва та комп'ютеризації процесу виробництва.

Середньорічна заробітна плата зросла на 37,38%, як наслідок зростання фонду оплати праці та продуктивності праці на ВАТ «Володарка».

З кожним роком зростає рентабельність підприємства.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити за допомогою системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище ВАТ «Володарка».

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану ВАТ «Володарка» є дані:

- баланс (форма №1) [Б, Д, Ж];

- звіт про фінансові результати (форма №2) [В, Е, З].

Розрахуємо показники оцінки майнового стану ВАТ «Володарка».

Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства. ВАТ «Володарка» на кінець 2007 року мало баланс в розмірі 30906,3 тис. грн., на кінець 2008 року - 31115,5 тис. грн., а на кінець 2009 року - 31240 тис. грн., тобто за період 2007-2009 років сума господарських коштів, що їх ВАТ «Володарка» має у розпорядженні зростає, що свідчить про позитивну тенденцію в діяльності ВАТ «Володарка».

Показник коефіцієнту зносу основних засобів характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Знос основних засобів у 2007 році складав 53,3%, у 2008 році - 54,4%, у 2009 році - 61,4%, тобто спостерігається тенденція до зростання зносу основних засобів за аналізований період, що є позитивною тенденцією для ВАТ «Володарка». Окрім того спостерігається значна тенденція зносу основних засобів, тому ВАТ «Володарка» потребує модернізації основних засобів та їх повного оновлення.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби. Для ВАТ «Володарка» коефіцієнт оновлення основних засобів в 2007 році складав 0,53%, в 2008 році - 0,54%, в 2009 році - 0,61%, що показує динаміку постійного зростання оновлення основних засобів.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин. ВАТ «Володарка» коефіцієнт вибуття основних засобів у 2007 році складав 0,60%, в 2008 році - 0,56%, в 2009 році - 0,58%, що показує динаміку зменшення вибуття основних засобів за період 2007-2009 роки. Невисоку частку вибуття основних засобів у 2009 році пояснюється незначним зношенням основних засобів ВАТ «Володарка».

Дані стосовно майнового стану ВАТ «Володарка» наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Оцінка майнового стану ВАТ «Володарка» період 2007-2009 років

Показник	Роки	Відхилення (+/-)
	2007 р.	2008 р.	2009 р.
				2007	2008
Коефіцієнт зносу основних засобів, %	0,53	0,54	0,61	13,11	11,47
Коефіцієнт придатності, %	0,47	0,46	0,39	-20,5	-17,94
Коефіцієнт оновлення основних засобів, %	1,87	1,8	1,62	-15,4	-11,11
Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,60	0,56	0,58	-3,44	3,44

Таким чином, можна зробити висновки, що за аналізований період спостерігається зростання суми господарських коштів, що їх ВАТ «Володарка» має у розпорядженні. Позитивною тенденцією господарської діяльності ВАТ «Володарка» є значна модернізація виробництва та ведення нового обладнання у виробничий процес.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань.

Аналізуючи ліквідність підприємства, використовують такі показники:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності;

- коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності й ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Для ВАТ «Володарка» коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) складав у 2007 році складає 0,004%, у 2008 році - 0,006%, у 2009 році - 0,022%, даний показник є вищим нормативного рівня та має тенденцію до збільшення і показує, що у разі звернення всіх кредиторів по короткостроковим зобов'язанням підприємство зможе погасити значну частину поточної заборгованості.

Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у разі його критичного стану [2, с. 54]. Теоретичне найнижче значення цього показника - 1, найвище - 2. Для ВАТ «Володарка» коефіцієнт швидкої ліквідності складав у 2007 році складає 0,99%, у 2008 році - 1,07%, у 2009 році - 1,62%, що має позитивну тенденцію до зростання.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності) вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника -- 1,5-2,5. Для ВАТ «Володарка» коефіцієнт покриття загальний складав у 2007 році складає 1,24%, у 2008 році - 1,34%, у 2009 році - 1,88% та мав постійну тенденцію до збільшення та вказував на позитивну тенденцію забезпечення поточних зобов'язань підприємства оборотними активами ВАТ «Володарка». Дані фінансового стану ВАТ «Володарка» показники вказані в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Оцінка ліквідності ВАТ «Володарка» за період 2007-2009 років

Показник	Роки	Відхилення (+/-)
	2007	2008	2009
				2007	2008
Коефіцієнт покриття загальний, %	1,24	1,34	1,88	34,04	28,72
Коефіцієнт швидкої ліквідності, %	0,99	1,07	1,62	38,88	33,95
Коефіцієнт абсолютної ліквідності, %	0,004	0,006	0,022	81,8	72,72

Таким чином, спостерігається стабільна тенденція до зниження ліквідності активів ТОВ «Бріктон», значна їх частина не відповідає встановленим нормативам, що свідчить про недостатній запас товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, що пов'язано зі специфікою галузі та діяльністю підприємства.

Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. Коли підприємство має добрий фінансовий стан, воно стійко платоспроможне, у противному разі воно періодично або постійно неплатоспроможне.

Маневреність грошових коштів ВАТ «Володарка» у 2007 році складає 0,1%, у 2008 році - 0,2%, у 2009 році - 0,8%, даний показник є нижчим нормативного, що зумовлено специфікою діяльності ВАТ «Володарка» та структурою активів підприємства.

Частина власних оборотних коштів у покритті запасів - це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%, для ВАТ «Володарка» частина власних оборотних коштів у покритті запасів складає у 2007 році - 47%, у 2008 році - 57%, у 2009 році - 137% та має тенденцію до збільшення.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Для ВАТ «Володарка» коефіцієнт концентрації власного капіталу складає у 2007 році - 64%, у 2008 році - 64%, у 2009 році - 63%, тому даний показник має негативну тенденцію до спаду.

Коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу) відповідно складає 35%, 35% та 36%.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Для ВАТ «Володарка» коефіцієнт фінансової залежності складає у 2007 році - 153%, у 2008 році - 155%, у 2008 році - 156%, що показує значну фінансову залежність підприємства, оскільки його діяльність фінансується за рахунок запозичених коштів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Для ВАТ «Володарка» коефіцієнт маневреності власного капіталу складає у 2007 році - 8%, у 2008 році - 13%, у 2009 році - 33%, що показує позитивну тенденцію маневреності власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Для ВАТ «Володарка» коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів складає у 2007 році - 15%, у 2008 році - 13,6%, у 2009 році - 16%, що за аналізований період підприємство залучало довгострокові вкладення.

Дані стосовно фінансового стану підприємства занесемо до табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Оцінка майнового стану ВАТ «Володарка» за період 2007-2009 років

Показник	Роки	Відхилення (+/-)
	2007	2008	2009
				2007	2008
Маневреність грошових коштів, %	0,001	0,002	0,008	87,5	75,0
Частина власних оборотних коштів у покритті запасів, %	0,47	0,57	1,37	65,7	58,4
Коефіцієнт концентрації власного капіталу, %	0,64	0,64	0,63	-1,6	-1,6
Коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу), %	0,35	0,35	0,36	2,8	2,8
Коефіцієнт фінансової залежності, %	1,53	1,55	1,56	1,92	0,64
Коефіцієнт маневреності власного капіталу, %	0,08	0,13	0,33	75,7	60,6
Коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів, %	0,15	0,13	0,16	6,2	18,7

Таким чином, проаналізувавши фінансову стійкість та залежність підприємства можна зробити висновки, що підприємство є фінансово стійким та майже не залежить від короткострокових позичальників.

2.2 Дослідження стану операційного менеджменту підприємства: практика здійснення та напрямки модернізації на сучасному етапі господарювання

Підвищення ефективності діяльності ВАТ “Володарка» ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передового, вітчизняного і зарубіжного досвіду. Наскільки цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні - це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва та кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

НТП можна тлумачити також як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему “наука-техніка-виробництво”, що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного періоду; техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками.

Планування організаційно-технічного розвитку та модернізації повинне базуватись на наступних принципах:

- цілеспрямованість;

- високий науковий рівень;

- комплексність;

- безперервність.

Перший принцип означає, що план підприємства повинний бути направлений на досягнення високих кінцевих результатів, тобто на максимізацію прибутку в довгостроковій перспективі. Він зобов'язує концентрувати прибуток ресурсів на найважливіших інноваційних проектах.

Принцип високого наукового рівня вимагає включати в план ті заходи, що відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки перевищують його, забезпечують різке підвищення ефективності виробництва.

Принцип комплексності означає охоплення всіх підрозділів підприємства та всіх направлень розвитку науки і техніки, впровадження нових і підвищення якості випускаючих видів продукції, комплексної механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва, праці і управління та ін. Він передбачає узгодженість в часі та просторі всіх стадій процесу: науки-виробництва-збуту.

Принцип безперервності обумовлює обов'язкове забезпечення стратегічних та поточних планів, їх взаємозв'язок.

Система планування технічного розвитку на ВАТ «Володарка» включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один з одним та спрямовані на здійснення за цілями, предметом, рівнями, змістом та періодом планування. Важливо виділити фактори, які визначають склад та зміст цього комплексу:

- організаційна структура та профіль інноваційної діяльності підприємства;

- склад інноваційних процесів, які здійснюються;

- рівень кооперації при їх проведенні, масштаби та постійність інноваційної діяльності.

Основним завданням технічного розвитку є забезпечення прискорення впровадження перерахованих вище елементів у діяльність ВАТ «Володарка» в рамках стратегічних та поточних планів. Комплексне планування розвитку і підвищення ефективності діяльності повинне знаходити висвітлення в плані технічного розвитку підприємства, показниках ефективності виробництва та планах капітальних вкладень і капітального будівництва (інвестицій).

План технічного розвитку та організації виробництва ВАТ «Володарка» охоплює наступні основні питання:

- створення й освоєння нових видів продукції та підвищення якості продукції, що випускається;

- впровадження прогресивної технології, механізації й автоматизації виробництва;

- вдосконалення планування, організації, контролю та управління в цілому;

- впровадження прогресивної організації праці;

- капітальний ремонт та модернізація основних засобів;

- заходи щодо економії сировини, матеріалів та всіх енергетичних ресурсів;

- науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- основні техніко-економічні показники рівня виробництва та продукції, що випускається;

- соціальний розвиток підприємства.

Створення нових видів продукції та підвищення якості продукції, що випускається, забезпечують заходи щодо створення й освоєння випуску нових видів продукції, зняття з виробництва застарілих та підвищення якості продукції, що випускається, її модернізації, та підготовка продукції до сертифікації, розробка і впровадження нових прогресивних стандартів і технічних умов [16, 143].

Впровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва на ВАТ «Володарка» включає заходи щодо впровадження прогресивних технологічних процесів, нового високорозвинутого устаткування, комплексної механізації й автоматизації виробництва, модернізації діючого устаткування.

Впровадження прогресивної організації праці включає заходи щодо вдосконалення поділу та кооперації праці, організації й обслуговуванню робочих місць, впровадженню передових методів та прийомів праці, вдосконалення нормування й оплати праці. Під організацією праці заведено розуміти певне поєднання працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов конкретно застосовуваної технології та організації виробництва. Поєднання учасників трудового процесу в часі забезпечується різними формами поділу й кооперації праці, організацією обслуговування робочих місць, установленням раціональних режимів праці. Просторове поєднання працівників на виробництві знаходить втілення в різних формах побудови бригад та інших виробничих ланок підприємства, у варіантному закріпленні персоналу за відповідними робочими місцями.

Вдосконалення планування, організації, контролю та управління в цілому передбачає проведення комплексу заходів щодо вдосконалення проведення організації та управління. При цьому розробляються заходи, спрямовані на підвищення рівня концентрації та спеціалізації виробництва, вдосконалення організаційних структур, механізації та автоматизації управління на основі застосування комп'ютерних технологій, ЕОМ.

Капітальний ремонт та модернізація основних засобів на ВАТ «Володарка» планується з метою їхнього ефективного використання на основі прийнятої періодичності ремонту по системі ППР, відомостей дефектів та відповідних змін з урахуванням нормативів ремонтно-експлуатаційних витрат і наявних джерел фінансування.

Заходи щодо економії сировини, матеріалів, палива, енергії досягаються як у результаті освоєння нових, менш матеріаломістких видів продукції, так і в результаті впровадження прогресивної технології виробництва.

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи плануються в зв'язку з розробкою нових машин, устаткування, високоефективних засобів механізації й автоматизації виробництва, технологічних процесів, форм організації виробництва та праці, а також нових видів продукції.

Основні техніко-економічні показники рівня виробництва та продукції, що випускається, відбивають рівень продукції, стан знарядь праці, ступінь досконалості застосовуваної технології, рівень механізації й автоматизації виробництва та ефективність заходів плану технічного розвитку.

Загалом планування технічного розвитку ВАТ «Володарка» проводиться в декілька етапів:

перший етап - визначаються головні завдання підприємства на плановий період, проводиться комплексний аналіз технічного й організаційного рівня виробництва й економічних показників, уточнюються ресурси, які характеризують технічний розвиток;

другий етап - виходячи з вивчення досвіду інших підприємств, результатів кінцевих науково-дослідних робіт та першого етапу, виявляються можливості розширення, впровадження основних напрямів науково-технічного прогресу: вдосконалення технології та продукції, яка випускається, застосування нових технологічних процесів й прогресивних матеріалів, механізація й автоматизація виробництва та ін. На цьому етапі визначається кількісні завдання підрозділами підприємства по технічному й організаційному розвитку;

третій етап - проводяться інженерні та економічні розрахунки, організовуються конкурси та огляди пропозицій працівників підприємства, проводиться відбір і техніко-економічна оцінка заходів;

на заключному етапі плани ВАТ «Володарка» та його підрозділів взаємопов'язуються, документально оформляються, затверджуються й доводяться до виконання.

Технічний розвиток розглядаються як напрями єдиного процесу, де технічний розвиток виступає визначальним та безпосереднім чинником зростання ефективності виробництва - він визначає динамічну основу розвитку ВАТ «Володарка», а організаційний розвиток забезпечує реалізацію створених технічно-потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів, тобто веде до зміни форми процесу розвитку.

Планування організаційно-технічного розвитку здійснюється за допомогою таких методів:

- науково-технічне програмування;

- продуктово-тематичне планування інновацій;

- об'єктивно-календарне планування;

- виробниче планування інновацій.

Технічний розвиток виробництва відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази ВАТ «Володарка», що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як суб'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення необоротних активів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-техно-логічної бази підприємства, а з іншого - її безпосередній розвиток через вдосконалення й нарощування виробництва. Основні показники технологічного рівня підприємства групуються за слідуючими ознаками:

1) ступінь технічної оснащеності праці (фондоозброєність праці, енергоозброєність праці);

2) рівень прогресивності технології (структура технологічних процесів за трудомісткістю, частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції, середній вік застосовуваних технологічних процесів, коефіцієнт використання сировини і матеріалів);

3) технічний рівень устаткування (продуктивність (потужність), надійність, довговічність, питома металомісткість, середній строк експлуатації, частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості, частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку);

4) рівень механізації та автоматизації виробництва (ступінь охоплення робіт механізованою працею, частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці).

Для поглиблення аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведені котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, потрібно застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

- механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні);

- коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

- коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);

- рівень утилізації відходів виробництва;

- рівень забруднення природного середовища;

- ріст екологічно-чистої продукції.

Процес економічного управління технічним розвитком ВАТ «Володарка» зазвичай включає такі основні етапи:

1) встановлення цілей - визначення, ранжування, виокремлення пріоритетів;

2) підготовчий етап - аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

3) варіантний вибір рішень - розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;

4) програмування (планування) робіт - узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

5) супроводження реалізації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програм.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією ВАТ «Володарка» на тому чи іншому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрями технічного розвитку можуть бути пов'язані з вирішенням наступних проблем:

- підвищення якості виготовлення продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;

- розробка й широке впровадження ресурсозберігаючих (насамперед енергозберігаючих) технологій;

- скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

- здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища.

У процесі економічного управління технічним розвитком ВАТ «Володарка» головними є завдання якісної розробки й коригування, забезпечення необхідними ресурсами, постійного відстежування здійснення програм (планів). Зміст плану технічного розвитку ВАТ «Володарка» включати наступні розділи:

Розділ І. Науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи.

Даний розділ включає дослідження і розробку за певною тематикою з визначенням для кожної теми:

1) мети дослідження (розробки);

2) місця впровадження результатів;

3) головних виконавців і співвиконавців в строки початку та закінчення роботи;

5) кошторисної вартості;

6) очікуваних результатів.

Розділ ІІ. Створення, освоєння нових і підвищення якості тих, що виготовляються, видів продукції. Основний зміст цього розділу:

1) створення та освоєння випуску нових видів продукції;

2) організація виробництва за ліцензіями або продукції, створеної іншими організаціями;

3) розробка нових стандартів карт технічного рівня;

4) сертифікація продукції;

5) зняття з виробництва застарілих видів продукції.

Розділ ІІІ. Запровадження прогресивної технології, модернізація та автоматизація виробничих процесів. Даний розділ включає:

1) розробку та застосування нових технологій;

2) запровадження нових видів устаткування та інструменту;

3) капітальний ремонт і модернізація устаткування;

4) механізація ручної праці;

5) автоматизація виробництва і процесів управління.

Розділ ІV. Зведені результати здійснення заходів технічного розвитку. Планування зведених результатів здійснюється:

а) за окремими напрямками технічного розвитку:

1) зниження матеріальних витрат і собівартості товарної продукції;

2) приріст виробничої потужності підприємства;

3) відносне вивільнення працівників.

б) для всієї сукупності заходів:

1) загальні витрати та результати;

2) динаміка основних техніко-економічних показників.

Зміст програм (планів) технічного розвитку підприємства визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього складу. Як правило, такі програми (плани) охоплюють кілька розділів, а кожен з останніх - певну групу цілеспрямованих заходів.

Головним недоліком діючого нині в Україні порядку розробки програми (планів) технічного розвитку підприємства є механічне “підсумовування” різних пропозицій, брак їхньої реальної інтеграції в єдиний цілеспрямований комплекс заходів. Подолати цей недолік дає змогу попереднє опрацювання програми (плану) технічного розвитку в так званому, режимі групової роботи. Мета такої роботи полягає в реальному перегляді та узгодженні пропозицій, що рекомендуються для включення до проекту програми (плану). Саму роботу на ВАТ «Володарка» проводять у вигляді проблемної наради, учасниками якої можуть бути керівники підприємства і група експертів, включаючи незалежних. Це певною мірою забезпечує здійснення конкурсного відбору конкретних об'єктів і напрямків технічного розвитку підприємства.

Технічний розвиток є визначальним чинником розвитку підприємств, його змістом, визначає його динамічну основу.

Загалом для технічного переоснащення та модернізації виробництва на ВАТ «Володарка» з кожним роком виділяються кошти. Їх розмір визначається потребами та прибутками підприємства (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Амортизаційні відрахування ВАТ «Володарка» на протязі 2007-2009 рр.

№ п/п	Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення, %
					2007 р.	2008 р.
1	Амортизаційні відрахування, тис. грн.	6140,8	2776,0	2697,0	-127,6	-2,9

Як свідчать дані таблиці 2.5 підприємство ВАТ «Володарка» у 2007 році провело досить масштабну модернізацію виробництва та відновлення застарілого обладнання. Так у 2007 році підприємством було закуплено нове обладнання та проведено ремонтно-модернізаційні роботи на суму 6140,8 тис. грн.

За наступних два роки 2008-2009 рр. підприємство ВАТ «Володарка» витратило відповідно 2776,0 та 2697,0 тис. грн.

За загальним порівнянням на протязі 2007-2009 років витрати ВАТ «Володарка» зменшились на 127,6%.

Зменшення амортизаційних відрахувань, які проводились на протязі 2007-2009 рр. свідчать про досить істотне відновлення виробничих потужностей, яке відбулося в 2007 році і яке дозволить певний період користуватися тим же обладнанням.

На протязі 2007 року на ВАТ «Володарка» була здійсненна масштабна модернізація за результатами якої підприємством було закуплено нове обладнання для крою та пошиття швейних виробів (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Закуплене обладнання ВАТ «Володарка» на протязі 2007 року

№ п/п	Назва обладнання	І півріччя	ІІ півріччя
		кількість, шт.	вартість, тис. грн	кількість, шт.	вартість, тис. грн
1	2	3	4	5	6
1	Закрійний станок	2	60,0	2	60,0
2	Гладильна машина	1	80,5	2	161,0
3	Швейна машина	15	150,0	18	180,0
4	Швейна машина для міцних тканин	10	120,0	11	132,0

Заголом ВАТ «Володарка» досить на високому рівні відновила виробничі потужності. Так, загалом від вищеперерахованих досить багато було зроблено для ремонту приміщень, встановлення безперебійних блоків живлення нового покоління, які дозволяють на більш високомі рівні використовувати нове обладнання. Адже, при збої в живлення, невідповідності проводки для роботи обладнання має досить важливе значення. При порушенні вимог необхідних для роботи обладнання можливе його збій чи вихід із робочого стану.

На ВАТ «Володарка» для більш повної та ефективної роботи нового обладнання, яке відповідає сучасним вимогам технологічного виробництва. Доцільним є використання комп'ютерних технологій та систем на які на протязі 2007 року було витрачено із коштів ВАТ «Володарка» 200,8 тис.грн.

Дані витрати уже в 2008 році стали причиною того, що при зменшенні числа робітників збільшилась продуктивність праці як підприємства загалом, так і кожного робітника окремо, збільшився чистий дохід підприємства та кількість виготовлених швейних виробів.

Підприємство ВАТ «Володарка» досить активно запозичує та реалізує у виробничому процесі виробничі технології, що застосовуються за кордоном. Цей проце є можливим через співпрацю та експортом швейних виробів за кордон.

На протязі 2008-2009 років підприємство зменшило кількість амортизаційних відрахувань, але не зменшило їх зовсім. Так, з кожним роком підприємство здійснює ремонтні та амортизаційні роботи, але не на досить кардинальному рівні.

Як показують дані, підприємство кожні 5 років здійснює масштабну модернізацію усіх виробничих потужностей. Дана стратегія пов'язана з тим, що даний термін є таким, що дозволяє новому обладнанню зноситись і зменшити свою продуктивність. Зміна обладнання, яка полягає в одночасній зміні досить великої кількості обладнання пов'язане з тим, що часткова зміна обладнання може стати причиною некоректної чи не досить ефективної роботи. Так, наприклад, встановлення новітніх закрійних станків дає можливість швидше й точніше виконувати даний вид операції, а при роботі старих швейних машинок, які є повільнішими, простій закрійного стану буде досить частий і не відповідатиме продуктивності самого станка.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА: ПРАКТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ТА НАПРЯМКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення операційного менеджменту підприємства: практика здійснення та напрямки модернізації на сучасному етапі господарювання

Вдосконалення операційного менеджменту підприємства через модернізацію підприємства. Дане вдосконалення є обов'язковим для кожного підприємства в тому числі і ВАТ «Володарка». Обов'язковість даного вдосконалення передбачається і нормами чинного законодавства України, в якому чітко зазначається норма в обов'язковості амортизаційних відрахувань.

Завдання будь-якої операції - зробити ресурси продуктивними.

Продуктивність - це комплексна характеристика діяльності організації, яка включає всі зусилля, що вкладаються підприємством у виробництво. Продуктивність підприємства означає баланс між всіма факторами виробництва, який дає максимальне виробництво продукції при мінімальних затратах. Продуктивність - це ринкова вартість виходів, поділена на ринкову вартість входів.

Чейз визначив продуктивність як співвідношення дієвості та економічності організації, або це ж співвідношення цінності для споживача до витрат виробника.

Єдиної методики оцінки продуктивності організації, а отже, діяльності її операційних менеджерів не існує, але є різні метоли ви значення продуктивності.

Одним з основних показників, від яких залежить продуктивність організації, є конкурентноздатність. Конкурентноздатність - це виражена компетентність організації, її вміння роботи щось краще від конкурентів.

Інші показники, від яких залежить продуктивність організації, є операційна ефективність та стратегія - дві важливі компоненти для досягнення найкращих результатів, що, зрештою, є головною метою багатьох компаній.

Операційна ефективність (operational effectiveness) означає ведення виробничої діяльності у спосіб, більш ефективний, ніж той, що використовують конкуренти. Операційна ефективність включає продуктивність, однак не обмежується нею. Про операційну ефективність можна говорити, коли компанія, скажімо, ефективніше використовує свої ресурси, зменшує відсоток браку або частіше викидає на ринок новинки. І навпаки, стратегічне позиціонування (strategic positioning) означає ведення виробничої діяльності, відмінної від тієї, яку використовують конкуренти, або ведення подібної виробничої діяльності у принципово інший спосіб.

Відмінності в операційній ефективності компаній є дуже глибокими. Деякі компанії можуть використовувати свої ресурси ефективніше, ніж інші, оскільки не роблять зайвих операцій, деякі вдаються до прогресивніших технологій, краще мотивують своїх працівників чи оптимізують окремі ланки виробничого процесу. Такі відмінності в операційній діяльності є чи не основною причиною відмінностей у рентабельності компаній-конкурентів, тому що вони безпосередньо впливають на рівень витрат, а відтак визначають рівень рентабельності.

Постійне покращення операційної діяльності є необхідним для досягнення вищої рентабельності. Однак це не завжди є достатнім. Приклади компаній, що успішно конкурували, засновуючись на операційній ефективності впродовж тривалого часу і залишаючись попереду своїх конкурентів, є нечисленними. Це пояснюється тим, що конкуренти можуть досить швидко копіювати управлінські техніки, нові технології, перебирати вдосконалені фактори виробництва та прогресивні прийоми задоволення споживчих потреб. Найзагальніші рішення - ті, які можуть бути використані в ординарних ситуаціях - копіюються найшвидше. Процес копіювання новітніх операційних технік прискорюють радники-консультанти.

Крива продуктивних можливостей являє собою сукупність усіх можливих комбінацій варіантів виробничої діяльності в окремо взятий час - це максимальна вартість, яку підприємство може отримати, виробляючи якийсь товар чи пропонуючи якусь послугу за певного рівня витрат, використовуючи найкращі доступні технології, навички, управлінські техніки та фактори виробництва. Ця крива трансформації може бути застосована як до окремої, так і до групи пов'язаних між собою виробничих діяльностей. Наприклад, це може бути виконання замовлень та власне виробництво. Це може стосуватися й усієї виробничої діяльності компанії. Коли підприємство вдосконалює свою операційну діяльність, воно рухається в напрямку до кривої. Це може вимагати капітальних інвестицій, іншого персоналу чи просто нових управлінських підходів.

Крива продуктивних можливостей може зсуватися від центру в міру того, як з'являються нові технології та управлінські підходи, як стають доступними нові фактори виробництва. Комп'ютери типу лаптоп, мобільний зв'язок, Інтернет, такі комп'ютерні програми, як, наприклад, Lotus Notes, визначили нове положення кривої трансформаційних можливостей для торговельних операцій і створили можливості для поєднання продажів з такими видами комерційної діяльності, як виконання замовлень та гарантійна підтримка. Подібним чином можливими стали численні додаткові вдосконалення у виробничому процесі, який включає декілька видів діяльності.

У міру того, як підприємство рухається в напрямку до кривої, воно часто може на порядок покращувати ефективність своєї виробничої діяльності одночасно за багатьма позиціями. Наприклад, виробники, які прийняли японську практику швидких переключень у 80-х роках, отримали можливість знизити витрати й одночасно урізноманітнити асортимент.

Можливим фундаментом для стратегічного позиціонування є задоволення всіх або майже всіх потреб окремого ринкового сегмента даного підприємства. Це сегментне позиціонування ставить за мету цілком завоювати окремий сегмент ринку. Воно має місце, коли є групи споживачів з різними потребами, коли кожна така група вимагає окремого набору послуг. Деякі групи споживачів є чутливішими до цін, ніж інші, деякі потребують відмінних рис продукції, деякі відчувають потребу у детальнішій інформації, сервісній підтримці, окремих послугах тощо.

Сегментне позиціонування є доречним і тоді, коли клієнт має різні потреби залежно від ситуації. Компанії, що купують пляшки, наприклад пивоварні, очевидно, матимуть різні вимоги до своїх безпосередніх постачальників і до постачальників із вторинного ринку посуду.

Розширення, реконструкція і модернізація підприємств мають низку переваг, оскільки вимагають менших капіталовкладень на одиницю додаткової потужності завдяки зниженню частки (або повної відсутності) будівельно-монтажних робіт, скороченню витрат на підготовчі роботи (дорожне будівництво, освоєння території тощо). Важливо також і те, що значно швидше вводяться в дію додаткові потужності. Це скорочує строки окупності капіталовкладень, тобто забезпечується їх раціональніше використання.

Розрізняють три види структури капіталовкладень: відтворювальну, технологічну і галузеву.

Відтворювальна структура капіталовкладень характеризується процентним співвідношенням окремих напрямків виробничих капіталовкладень (на придбання тракторів та іншої техніки, будівництво й обладнання тваринницьких приміщень, на електрифікацію виробництва, закладання садів, виноградників, на меліорацію тощо) в їх загальній сумі. Вона повинна відповідати потребам виробництва і забезпечувати пропорційний розвиток галузей на кожному підприємстві, раціональне співвідношення між структурними елементами основних виробничих фондів.

У капітальному будівництві важливе значення має технологічна структура вкладень як процентне співвідношення вартості будівельно-монтажних робіт, устаткування, інвентаря і проектно-пошукових робіт у загальній сумі цих витрат. За інших однакових умов ефективнішими є ті проекти, в яких більша частка активних капіталовкладень - устаткування, інструментів та інвентаря. Вдосконалення технологічної структури в цьому напрямі істотно впливає на скорочення строку окупності капіталовкладень і фондовіддачу основних виробничих фондів.

Важливо витримати раціональну технологічну структуру капіталовкладень у модернізацію, яка представлена відсотковим співвідношенням вкладень у будівництво, придбання меліоративної техніки і на реконструкцію діючих меліоративних систем. Упродовж багатьох років левова частка капіталовкладень у модернізацію (у межах 75-80 %) використовувалася на їх якісне поліпшення і реконструкцію.

Розрізняють також галузеву структуру капіталовкладень. Вона визначається як частка від ділення капіталовкладень, що спрямовуються в певну галузь, на весь їх обсяг. Цей показник може визначатися в цілому за галузями народного господарства, за сферами і галузями. Він має велике значення для оцінки пропорцій розвитку суспільного виробництва в цілому і виробництва зокрема. На рівні окремих підприємств показник галузевої структури капіталовкладень також є досить важливим, але цінність його в аналізі внутрішньогосподарських пропорцій дещо знижується через досить високу частку універсальних основних виробничих фондів, що формуються завдяки капіталовкладенням.

В ринкових умовах потрібна адекватна її вимогам інвестиційна політика, покликана забезпечувати високу віддачу капіталовкладень. Для цього необхідно збільшувати частку і розмір вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію виробництва за одночасного зменшення їх частки на нове капітальне будівництво, не допускати розпорошення капіталовкладень і затягування строків введення в дію нових об'єктів, орієнтуватися не на кількісні, а на якісні показники капітальних проектів, що забезпечують впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, більший вихід продукції і прибутку на кожну одиницю вкладень.

У концепції реформування підприємств та інших комерційних організацій реформа підприємств трактується як «зміна принципів їх дій, спрямована на їх реструктуризацію...», тобто фактично реструктуризація проголошується метою реформування.

М.Д. Аістова також стверджує, що «реструктуризація є лише частиною загального розвитку реформування підприємства і, отже, її можна розглядати як один з ключових механізмів реформування, що призводить до збільшення ефективності діяльності підприємства».