Функції та сучасні технології менеджменту на ТзОВ "Артеміда"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Задача менеджменту як науки управління складається в підвищенні практичної значимості досліджень, орієнтації на розробку принципів і методів, що дають можливість практично вирішувати в тих чи інших умовах проблеми функціонування організації.

Однією з найголовніших складових успіху діяльності будь-якої організації є використання менеджменту, тобто науково обґрунтованої та якісно побудованої системи управління організацією. Менеджмент виступає як результативний засіб формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співвідношення попиту і пропозиції тощо.

Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої побудови організації, знизити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля всіх працівників на досягненні поставлених цілей. В організаціях усе більшого значення набуває діяльність керівників нової формації -- менеджерів. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку, втіленню нових ідей та результативних стратегій. Добре підготовлений менеджер, який володіє широкими знаннями у сфері сучасної економіки, основами інформаційних і комп'ютерних технологій, технікою ділового спілкування з вітчизняними та зарубіжними партнерами, може забезпечити успіх організації, її інноваційний розвиток, сприятливий інвестиційний клімат. Побудоване на засадах сучасного менеджменту управління організацією характеризується, з одного боку, стабільністю в отриманні високих економічних, технологічних, соціальних та інших результатів, з іншого -- високою динамікою позитивних змін.

Актуальність теми полягає в тому, що дослідження функцій менеджменту на сучасному етапі розвитку дуже важливе для економіки взагалі, а також для працівників цієї галузі. У сучасних умовах широко поширена думка про те, що процес управління є мистецтво, суть якого складається в застосуванні науки до реальності ситуації, а отже, до практики. Без знання технології менеджменту в сучасних умовах неможливо ефективно керувати організацією. Отже, тема актуальна тим, що так як функції менеджменту знаходяться у постійному розвитку, завдяки впровадження новітніх технологій, є сенс розглянути основні з них та продемонструвати їх використання на практиці. Для успішного використання фнкцій менеджменту необхідне знання основ теорії менеджменту, володіння новітніми управлінськими технологіями та здібностями, акцентованими на підготовку до прийняття рішень, стратегічний менеджмент і, насамперед, поглиблену управлінську підготовку.

Мета роботи дослідити функції та сучасні технології менеджменту на сучасному етапі. А також розглянути їх застосування на конкретному підприємстві та знайти шляхи оптимізації, підвищення ефективності управління шляхом впровадження та застосування сучасних технологій менеджменту на підприємстві.

У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту : планування, організація, мотивація і контроль. А також, сутність і зміст функцій, їхній взаємозв'язок, а також функції процесу в системі менеджменту.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування чи організація підприємства.

Функції менеджменту забезпечують основні умови управління будь-якою організацією. Всі процеси тісно пов'язані з функціями менеджменту. Розглянемо їх на прикладі підприємства «Артеміда». Основними видами діяльності компанії "Артеміда" є автосервіс, торгівля банківським обладнанням і будівельними матеріалами. У роботі розглянуто діяльність, розвиток та основні процеси, які відбуваються на підприємстві. Показано основні функції та методи, які використовуються на підприємстві, що сприяє його розвитку.

Розділ I. Теоретичні основи та сутність технології управління та функції менеджменту

1.1 Сутність і зміст функцій менеджменту їх види

Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій - одне з найважливіших завдань теорії менеджменту.

Управління розглядається як процес взаємопов'язаних дій. Ці дії дуже важливі для успіху організації, їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємопов'язаних дій. Процес управління - це загальна сума всіх функцій, а саме:

- планування;

- організація;

- мотивація;

- контроль.

Ці чотири первинні функції об'єднані зв'язуючими процесами комунікації і прийняття рішення.

Функції управління - це конкретний вид управлінської діяльності, що здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація робіт.

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним об'єктом чи видом діяльності - це сукупність функцій, зв'язаних єдиним управлінським циклом. У цьому суть процесу підходу до дослідження функцій менеджменту.

Найбільш повний зміст менеджменту як процесу відбивають основні функції, що виступають загальною умовою управління соціальними і соціально-економічними процесами.

Функції управління мають специфічний характер, особливий зміст і можуть здійснюватися самостійно, бути як не зв'язаними між собою, так і нерозривно зв'язаними.

Розрізняють такі основні функції : функція планування, функція організації, мотивація, контроль.

Функція планування припускає рішення про те, якими повинні бути мета організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. Єдиного методу планування, який би відповідав кожної ситуації, не існує. Тип планування й акцент, що робить менеджер у процесі планування, залежить від його положення в організаційній ієрархії фірми, тобто процес планування здійснюється відповідно рівням організації. Так, стратегічне планування (вищий рівень) - це спроба глянути в довгостроковій перспективі на основні складові організації. На середньому рівні управління займаються тактичним плануванням, тобто визначаються проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і задач. Тактичне планування по своїй суті подібно зі стратегічним. Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно називається оперативним плануванням. Це - основа основ планування. Усі три типи планів складають загальну систему, що називається генеральним, чи загальним, планом, чи бізнес-планом функціонування організації. За допомогою функції планування у визначній мірі зважується проблема невизначеності в організації. Планування допомагає менеджерам краще справитися з невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати.

План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього стану організації. Стадії процесу планування в основному універсальні. Що ж стосується конкретних методів і стратегії, то вони істотно розрізняються. Організація, що має велику кількість різних планів і не має цільної схеми структури перетворення їх у життя, приречена на неуспіх. У деякому змісті планування й організація поєднуються. Планування готує сцену для того, щоб реалізувати мету організації, а організація як функція управління створює робочу структуру, головним компонентом якої виступають люди.

Поведінка людини завжди мотивована. Вона може працювати ретельно, з наснагою й ентузіазмом, а може ухилятися від роботи. Поведінка особистості може мати будь-які інші прояви. В усіх випадках варто шукати мотив поведінки.

Мотивація - це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистісних цілей і цілей організації. Традиційний підхід ґрунтується на вірі в те, що співробітники - усього лише ресурси, активи, якими повинні змусити ефективно працювати. Існують дві групи мотиваційних теорій: змістовні і процесуальні. Метою змістовних теорій мотивації, які визначають структуру потреб людини і виявляють серед них ті, що мають пріоритетне значення, є чітке уявлення потреби працівника. Процесуальні теорії мотивації є більш сучасними і вони ґрунтуються на поведінці людини і враховують її сприйняття та набутий досвід. Сама мотивація розглядається з точки зору того, що ж змушує людину спрямовувати зусилля на досягнення бажаних результатів.

Мотивація є однією з провідних функцій управління, оскільки досягнення основної мети залежить від злагодженості роботи людей. Кожен ефективний керівник намагається переконати співробітників працювати краще, створити у них внутрішні спонуки до активної трудової діяльності, підтримувати зацікавленість у праці, ініціювати переживання задоволення від отриманих результатів. Важливо також, щоб працівники домагалися досягнення цілей організації добровільно і творчо.

Знаючи мотивацію працівників, можна достовірно спрогнозувати їхню реакцію на дії керівництва. Мотивація дає також змогу з'ясувати, чому так, а не інакше чинить людина. Це стосується і конкретного керівника: чим зумовлений його вибір тактики поведінки при розв'язанні управлінського завдання, стилю управління, манери ділового спілкування тощо. Саме тому мотиваційна функція є найважливішою в управлінні, викликає особливий інтерес у керівників.

Мотивація є динамічним процесом, який стимулює й підтримує на певному рівні поведінкову активність індивіда. Вона охоплює систему спонукальних чинників (потреби, мотиви, цілі, наміри тощо), здатних впливати на поведінку людини, сукупність причин психологічних чинників, що стимулюють, підтримують на певному рівні, а також пояснюють поведінку та активність людини, з іншого боку, вона є процесом спонукування себе та інших, активності, досягнення цілей.

Контроль - це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці. Контроль є кінцевою функцією менеджменту. У самому загальному виді контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

Деякі організації створили цілі системи контролю. Їх функції складаються в посередництві між планами і діяльністю, тобто система контролю забезпечує зворотний зв'язок між чеканнями, визначеними первісними планами менеджменту, і реальними показниками діяльності організації. І той, хто має сучасні і поточні системи контролю, має більше шансів вижити.

Усі системи контролю завжди базувалися на ідеї зворотного зв'язку, а саме: вони зіставляють реальні досягнення з прогнозними даними.

Контроль є таким типом діяльності щодо управління, який дає змогу вчасно виявити проблеми, розробити і здійснити заходи, спрямовані на коригування ходу та змісту робіт в організації до того часу, коли проблеми набудуть ознак кризи.

Остаточна мета контролю полягає в тому, щоб обслуговувати різні плани і цілі менеджменту.

Функції управління на сучасному етапі Проблема дослідження функцій управління в сучасних умовах є найбільш актуальною, суперечливою і трудомісткою. Функції управління не є незмінними,раз і назавжди сформованими. Вони постійно модифікуються і поглиблюються.Розвиток і поглиблення кожної з розглянутих функцій управління відбувається нетільки під впливом внутрішніх закономірностей їхнього удосконалювання, але під впливом вимог розвитку інших функцій. Розвиток кожної з функцій управління обумовлюється впливом об'єктивних вимог. Будучи частиною загальної системи управління, кожна з функцій повинна удосконалюватися в напрямку, зумовлюваному загальними цілями і задачами в конкретних умовах. Це приводить до зміни змісту кожної функції. Так, зміст поняття «маркетинг» спочатку було зв'язано зі збором і аналізом усіх факторів, що відносяться до сфери звертання товарів і послуг, забезпечення збуту продукції. Але надалі зміст цього поняття перетерпіло істотні зміни і йому стали додавати принципово нове значення.

Функція планування також придбала якісно нові риси й особливості. Ця функція розвивається і доповнюється нині функцією маркетингу. У зв'язку з цим помітні зміни перетерпіло зміст функції контролю, що тісно зв'язаний зі здійсненням функції планування і сприяє його більш повної реалізації. Концепція маркетингу за багато років свого існування перетерпіла ряд змін.

Сьогодні найбільшу популярність придбала модель “маркетингового управління”,тобто довгострокового планування і прогнозування, що спирається на дослідженняхи ринку, поводження і звичок покупця, використання комплексних методів формування попиту і стимулювання посередників, задоволення потреб конкретних цільових групп покупців. У центрі сучасної концепції маркетингу знаходиться споживач. І якщо до останнього часу можливість одержання його “рентгенівського знімка” представлялася практично не реальною, то зі становленням інтерактивних каналів зв'язку мрії про “ прозорий” покупці стали здобувати реальні форми. Сучасне суспільство надає усе більшій кількості своїх членів право вибору при покупці товарів і послуг. І вибір цей у першу чергу базується на якості обслуговування. Споживач вже оцінив переваги інтерактивного контакту з продавцем, головними з який є швидка реакція на запити, висока швидкість виконання замовлень, зручність одержання майже необмеженої інформації.

Відмінною рисою INTERNET як нової інфраструктури маркетингу і збуту є той факт, що тут поки не діє основний принцип ринкової економіки: попит народжує пропозицію. Досвід багатьох країн свідчить, що не споживач визначає обсяг цифрових послуг. Навпроти, постачальники і виробники дійдуть висновку про необхідність сплигнути на підніжку експресу, що відходить, “INTERNET”. І розуміється це не тільки питаннями престижу, але і побоюванням, що кращі місця на цьому перспективному ринку розхапають інші.

1.2 Сучасні технології менеджменту

Велика частина компаній перебудовує свої системи управління з традиційної виробничої і ринковий на технологічну орієнтацію. Передова технологія є сьогодні ключем до успіху на будь-якому ринку, що з нетерпінням чекає продукцію з новими характеристиками і готовий платити за це високу ціну. Найважливішим фактором успіху кожної компанії стає стратегічне управління технологічним розвитком, чи, іншими словами, технологічний менеджмент.

До питань технологічного менеджменту відносяться управління життєвим циклом продукту й асортиментом продукції, у тому числі управління процесами заміни застарілих технологій і устаткування, формування інноваційної культури персоналу, управління якістю продукції, що випускається, стратегія управління інтелектуальної власності і багато чого іншого.

У цілому ефективний менеджмент технологій повинний поєднувати перспективи створення нової технології і перспективи попиту на неї. Технологія розглядається як найважливіший засіб створення і підтримки конкурентної переваги, що піднімає її до рівня стратегічного капіталу, яким потрібно грамотно керувати на всіх поверхах компанії. Будь-яка діяльність фірми, включаючи стратегічне планування, маркетинг, збут, виробництво, кадри, фінансування може розглядатися, як використання технологій, що здатні збільшити конкурентноздатність фірми. У цілому, стратегічний менеджмент технологій не обмежується рамками галузей зі швидким технологічним розвитком. При широкому погляді на технології і виробництво ніяких «низьких» технологій не існує.

Такі важливі елементи стратегічного технологічного менеджменту, як прогнозування розвитку технологій, включення розвитку технологій у бізнес-план фірми актуальні для стратегії управління підприємством будь-якого масштабу. Відповідні підходи мають цінність для малої технологічної фірми, великого науково-виробничого підприємства, наукової установи, інвестиційного заснування, що орієнтується на прямі інвестиції в економіку. Саме стратегічне управління технологічним середовищем, що змінюється, повинне стати запорукою тривалого успіху виробничих фірм, зв'язаних з

Перетворення потенціалу знань у комерційний успіх - проблема міжнародна, зв'язана з глобалізацією світової економіки. У цьому зіграло ведучу роль розвиток засобів комунікації, що дозволили компаніям на новому рівні координувати діяльність своїх вилучених підрозділів, зв'язувати їх з покупцями і постачальниками. Не менше значення має глобальна масова культура споживання і розваг, керована засобами комунікації.

Головним напрямком перебудови менеджменту і його радикального удосконалення, пристосування до сучасних умов стало масове використання новітньої комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, формування на її основі високоефективних інформаційно-управлінських технологій. Засоби і методи прикладної інформатики використовуються в менеджменті і маркетингу. Нові технології, засновані на комп'ютерній техніці, вимагають радикальних змін організаційних структур менеджменту, його регламенту, кадрового потенціалу, системи документації, фіксування і передачі інформації. Особливе значення має впровадження інформаційного менеджменту, значно розширювальної можливості використання компаніями інформаційних ресурсів. Розвиток інформаційного менеджменту зв'язано з організацією системи обробки даних і знань, послідовного їхнього розвитку до рівня інтегрованих автоматизованих систем управління, що охоплюють по вертикалі і горизонталі всі рівні і ланки виробництва і збуту.

Технологія нерозривно зв'язана з машинізацією виробничого чи невиробничого, насамперед управлінського процесу. Управлінські технології ґрунтуються на застосуванні комп'ютерів і телекомунікаційної техніки.

До сучасних технічних засобів автоматизації інформаційно-управлінської діяльності відносяться:

1. Персональні комп'ютери, об'єднані в мережі.

2. Електронні друкарські машинки.

3.Змістообробні системи ( проблемно-орієнтовані комп'ютерні системи, що мають великі функціональні можливості).

4. Копіювальні машини.

5. Комунікаційні засоби, телефонну техніку.

6. Засоби для автоматизації введення архівних документів і пошуку інформації (до них відносяться нетрадиційні носії інформації: магнітні диски і стрічки, мікрофільми, диски з оптичними записами).

7. Засоби для обміну інформацією -- “електронна пошта”.

8. Відеоінформаційні системи.

9. Локальні комп'ютерні мережі.

10. Інтегровані мережі організацій.

Таким чином, у сучасних умовах винятково важливе значення має перебудова технічної і технологічної баз управління, що забезпечує процеси інформатизації. Однак не слід переоцінювати роль інформаційно-управлінської техніки. Вона виконує насамперед забезпечення функції. Основні напрямки робіт з інформатизації менеджменту лежать в області організаційної, соціальної, кадрової перебудови управлінської діяльності.

Розділ II. Інструментарій методів та моделей управління. Аналіз наукових підходів та моделей менеджменту

2.1 Наукові підходи до менеджменту

Ефективність менеджменту визначається, передусім, обґрунтованістю підходів і методів.

Аналіз теорії і практики управління різними об'єктами дозволяє встановити необхідність застосування до менеджменту 13 наукових підходів (таблиця 2.1): Наукові підходи в менеджменті

Таблиця 2.1

НАЗВА	КОРОТКИЙ ЗМІСТ
Адміністративний	При адміністративному підході регламентуються функції, права, обов'язки, елементи системи менеджменту в нормативних актах.
Відтворювальний	Відтворювальній підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва товару для задоволення потреб ринку з меншими витратами.
Динамічний	При динамічному підході об'єкт управління розглядається в діалектичному розвитку, в причинно-слідчих зв'язках.
Інтеграційний	При інтеграційному підході встановлюються взаємозв'язки між окремими підсистемами і елементами системи менеджменту, рівнями, суб'єктами управління.
Кількісний	Суть кількісного підходу полягає у використанні кількісних оцінок при допомозі математичних, статистичних, інженерних розрахунках і т.д.
Комплексний	При комплексному підході враховуються технічні, економічні, соціальні і інші аспекти
Маркетинговий	Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію керуючої підсистеми на споживача
Нормативний	При нормативному підході встановлюються нормативи в управлінні
Поведінковий	Цей підхід полягає в тому, щоб допомогти працівнику усвідомити власні можливості.
Процесний	При процесному підході управління розглядається як сукупність взаємопов'язаних функцій.
Системний	При системному підході будь-яка система розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів.
Ситуаційний	Ситуаційній підхід передбачає,що застосування різних методів управління визначається конкретною ситуацією.
Функціональний	Суть функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які треба виконувати для її задоволення.

Дані підходи потрібно віднести до головних принципів управління. Уперше термін « принципи управління» ввів інженер - технолог Ф.Тейлор, який в 1911 році опублікував роботу під назвою « Принципи наукового менеджменту».

2.2 Характеристика моделей менеджменту

Основні моделі управління - це японська і американська. На формування японської моделі впливали два чинники:

1. Вивчення зарубіжного досвіду організації і управління;

2. Збереження національних традицій.

Дуже цікаво аналізувати характер японського стилю. Основні риси в ньому - працьовитість, стриманість, дипломатичність і швидке сприйняття нового, ощадливість.

Японія характерна колективної організацією праці. Важливими цінностями японців у роботі є вміння працювати з людьми, досвід і духовний розвиток. У Японії широко використовується «доктрина патерналізму». Патерналізм (від лат. Paternus - батьківський) - доктрина про "батьківському". Тобто лояльне ставлення підприємців до робітників. Так управління набуло форми демократії. Американська система має інші характеристики і поступається японської. І в процесі почала набувати її риси.

Характеризується модель національними особливостями американців: боротьба до кінця, утвердження своєї переваги. Для американців важливо показати свою перевагу, швидше за всіх досягти успіху, стати лідером. Раніше в організації праці практикувалася посилена дисципліна і підпорядкування. Європейський менеджмент дуже схожий на американський. Культури Європи і США мають велику схожість між собою.

Важливу роль в Європі, як і в США, займають дрібні та середні підприємства. Це пов'язано з деякими особливостями європейського менеджменту. Для дрібних організацій дуже важливо оперативне реагування на будь-які зміни, для їх виживання в умовах сучасної економіки. Одним з важливих відмінностей європейського менеджменту від менеджменту американського полягає в тому, що в Європі в великих компаніях дочірні компанії мають значну частку самостійності. Ця самостійність проявляється як у виробничих і фінансових питаннях, також у різних інноваціях. Тому, проблеми організації управління невеликими підприємствами в Європі дуже актуальні.

На японський менеджмент великий вплив має її культура і вихід на світовий ринок після другої світової війни. Перейнявши деякий позитивний досвід у Європи і США, Японія зробила направлення на удосконалення технологій і психологію менеджменту. Головним показником в Японії, на відміну від Європи і США, є досвід. Саме досвід роботи оцінюється вище освіти, тому в Японії керівниками стають тільки люди,які мають досвід. Спочатку в Японії проходять практику, яка потім переходить у знання.

Японці враховують індивідуальні здібності і взаємини між людьми. Використовуючи особисті характеристики, підбирають професію, що відповідає людині. Японці в роботі практикують колективну відповідальність. Важливі дії не окремо взятого робітника, а всього колективу. Головна перевага японському менеджменті - це постійні технологічні нововведення.

Наш менеджмент використовуючи досвід японського, перейняла найкращі сторони з культури бізнесу в Європі та США. У наш час менеджер є однією з популярних і затребуваних професій.

У нашій країні менеджмент активно розвивається під впливом культури нашого суспільства. Індивідуальним є і поведінка нашого споживача. Досвід і традиції наших державних діячів і підприємців минулих століть, ще послужить основою формування для управління.

2.3 Етапи та реалізація ефективного менеджменту

Взагалі говорячи, в ефективному менеджменті застосовуються принаймні 8 засобів винагороди:

1. Гроші- стимулююча роль грошей особливо ефективна, коли підприємства винагороджують своїх співробітників у залежності від виконання роботи й одержання конкретних результатів, а не за відсиджений на робочому місці час. Стимулююча роль грошей знижується, коли уряд вводить прогресивний податок на заробітну плату. Робітники не зацікавлені працювати надурочно і з більшою віддачею, якщо половина прибутку йде в кишеню не до них, а до держави.

Схвалення- схвалення є ще більш потужним засобом винагороди, чим гроші, що, звісно завжди будуть багато значити у світі праці. Майже всі люди позитивно реагують, якщо почувають, що їх цінують і шанують. На думку Мері Кэй Эш, власниця процвітаючої фірми "Мері Кэй Косметікс", є тільки дві речі, котрі люди хочуть більше, чим сексу і грошей - це схвалення і похвала. Система винагороди в її фірмі заснована на оплаті за виконання і на супер схваленні за надввиконання, що приносить їй величезний прибуток (у 1983 році $ 600 млн). Дія- службовці, що придбають акції і стають співвласниками, поводяться як власники. Для того, що б використовувати цей засіб винагороди, підприємство повинно робити конкурентноспроможний товар, використовувати групове прийняття управлінського рішення замість авторитарного і консультативного і мати відкриті канали спілкування між вищим керівництвом і безпосередніми виконавцями. Дослідження Університету штату Мічиган показали, що використання цього засобу винагороди може в 1,5 разу підвищити прибуток фірми. 4. Винагорода вільним часом- це допоможе утримати співробітників від формування навички витрачати час попусту і дозволить співробітнику більше витрачати часу на себе і свою сім'ю, якщо він буде справлятися з роботою раніш відведеного терміну. 5. Порозуміння і прояв інтересу до робітника- цей засіб винагороди найбільш значимий для ефективних співробітників-професіоналів, і жадає від топ менеджерів гарного неформального контакту зі своїми підлеглими, а також знання того, що хвилює і цікавить підлеглих. 6. Просування по службовій драбині і особистий ріст- цей засіб винагороди потребує серйозних фінансових витрат вищого керівництва, але саме він дозволяє в даний час таким компаніям, як "IBM", "Digital equipment corp.", "General Motors", зберігати лідируюче положення на ринку в США.

7. Надання самостійності і улюбленої роботи- цей засіб особливо вдалий тоді, коли робітники ппрагнуть стати ефективними співробітниками-професіоналами, але відчувають над собою прес контролю і регламентації або почувають, що іншу роботу вони виконували б набагато професійніше, із більшою віддачею і кращими результатами. 8. Призи- цей засіб винагороди залежить від уяви і комерційних спроможностей керівництва компанії й ефективний тоді, коли треба зміцнити згуртованість, "почуття плеча до плеча" на вашій фірмі, що співробітники вважали б своїм другим будинком, а також у ті періоди спаду в економіці, коли існує дефіцит яких-небудь товарів.

Для того, щоб домогтися найкращих результатів у менеджменті, необхідно чітко сформулювати основну ціль, визначити стратегію її досягнення, визначити і використовувати засоби винагороди для досягнення цілі. Визначення цілі, стратегії досягнення і засобу винагороди є трьома етапами ефективного менеджменту.

Отже, Реалізація ефективного менеджменту передбачає виконання

наступних етапів:

I ЕТАП : Постановка цілей, що:

-орієнтовані на досягнення результатів;

-сумісне досягнення однієї цілі, не перешкоджаючи досягненню іншій;

-виміруються і мають свої критерії оцінки;

-потребують зусиль, але досяжних;

II ЕТАП: Визначення стратегії досягнення:

-стратегія обгрунтованих рішень;

-стратегія ризику;

-стратегія ідей менеджменту;

-стратегія дієвості;

-стратегія ефективних співробітників-професіоналів;

-стратегія якості;

-стратегія лояльності і відданості;

-стратегія співробітництва ;

III ЕТАП: Визначення і реалізація системи винагороди по результатах: -грошей; -схвалення; -дія;

-вільний час і самостійність;

-порозуміння й особистий інтерес;

-просування по службовій драбині й особистий ріст;

-самостійність ;

-призи;

Розділ III. Аналітично-розрахункова частина на прикладі підприємства «Артеміда». Дослідження функцій та методів

3.1 Реалізація функцій менеджменту на підприємтві «Артеміда»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артеміда», надалі - товариство, засноване на приватній власності. Створене з метою задоволення потреб підприємств, установ, організацій та населення у товарах та послугах з високими споживчими якостями та технічним рівнем, отримання законного прибутку.

ТзОВ «Артеміда» створено 26.09.2003 р. Основні види діяльності: автосервіс, торгівля банківським обладнанням і будівельними матеріалами. З 2006 року прийнято рішення розвивати виключно торгівельний напрямок. У 2007 році, у зв'язку з неспроможністю постачальників задовольнити потреби торгівельного відділу, було розпочато власне виробництво легких сейфів. В 2008 році, після придбання і реконструкції додаткових виробничих потужностей, фірма розпочала виробництво власних металічних шаф, важких сейфів, архівних і складських стелажів.

Після проведеної в 2008-2009 роках модернізації виробництва, закупівлі нового цифрового обладнання, ТзОВ «Артеміда» отримало можливість атестувати своє виробництво і розпочати серійний випуск сертифікованих сейфів. Завдяки потужному конструкторському і технологічному потенціалу, висококваліфікованому персоналу компанія змогла в короткі строки сертифікувати власні розробки - сейфи І, II, III, V, VII, VIII класів опору. Причому оригінальність конструкторських рішень і якість виготовлення дозволило продукції ТзОВ «Артеміда» пройти випробування в кращій випробувальній лабораторії країни - «Науково-інженерному центрі випробувань виробів і матеріалів захисту» Української Системи сертифікації (УкрСЕРПО). Замовниками підприємства в основному виступають комерційні банки (80 % клієнтів). В стратегічних планах компанії - зайняти одне з провідних місць виробників і постачальників банківського обладнання, розпочати власне виробництво замків, розширити асортимент виготовлюваної продукції за рахунок модульних сховищ, створити торгівельну сітку. На даний час ТзОВ " Артеміда " має три філіали, але підприємство має намір відкрити свої представництва в кожній області України. На ТзОВ «Артеміда» виконуються наступні функції: Планування

Планування являє собою важливу функцію менеджменту. Воно здійснюється на основі економічних законів, наукового аналізу сучасного стану виробництва, прогнозів його розвитку і попиту на продукцію, економічних обґрунтувань ефективності кожного технічного й організаційного рішення.

На товаристві “Артеміда” застосовуються як довгострокові, так і короткострокові цілі. Довгострокові цілі служать вирішенню двох задач. По-перше, планування виробничих показників на п'ять і більше років вперед, це дає уяву про те, які міри треба застосувати зараз, щоб досягнути запланованих на довгострокову перспективу показників. Крім того, компанія не може очікувати закінчення третього або четвертого року свого п'ятирічного стратегічного плану, щоб почати завойовувати конкурентноздатну ринкову позицію, яку вона хоче зайняти через п'ять років. По-друге, чітко визначені цілі на довгострокову перспективу будуть спонукати менеджерів зважувати вплив сьогоднішніх рішень на довгострокові показники. Без оцінки пливу сьогоднішніх дій на досягнення запланованих показників цілком природнім для людини буде прийняття рішень на основі того, що потрібно робити в даний момент часу і не турбуватися про майбутнє. Короткострокові цілі докладно пояснюють результати, які потрібно досягти в близькому майбутньому. Вони визначають як швидкість, з якою компанія буде розвиватися, так і рівень показників діяльності, який запланований на найближчий час.

Наступним кроком після визначення перспективи і майбутніх параметрів діяльності організації є її побудова, яка закріплює повноваження, завдання та обов'язки працівників у різних підрозділах і на різних рівнях управління.

Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших для діяльності організації управлінських рішень. До таких керівників відносять директор, генеральний директор, президент, віце-президент, голова (об'єднання, акціонерного товариства, корпорації, концерну й ін.).

ТзОВ “Артеміда” має лінійно-функціональний тип організаційної структури . В цій організаційній структурі лінійні керівники приймають рішення, здійснюють розпорядження щодо основного виду діяльності підприємства. А функціональні підрозділи здійснюють інформування, координацію і планування діяльності в межах своєї компетенції і згідно певної функції. Лінійно-функціональні підрозділи самі мають право давати розпорядження нижчестоящим ланкам управління, проте в обмеженому колі питань, яке визначається їх функціональною спеціалізацією.мунікація менед

Контроль

Для забезпечення ефективної діяльності працівників недостатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізовується такий управлінський процес, як контролювання, який дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення.

Контроль -- це функція управління спрямована на оцінку результативності діяльності організації, шляхом встановлення стандартів і порівняння з ними фактичного встановленення результатів Контроль на ТзОВ “Артеміда” дає змогу порівнювати реальні результати з бажаними. Функція контролю є засобом спостереження за виконанням робіт і коригування для гарантованого досягнення відповідних результатів, а також допомагає в регулюванні курсу організації. Мотивація та стимулювання

Після визначення перспектив організації та завершення її побудови особливого значення набувають питання створення максимальної зацікавленості працівників у результатах діяльності організації, тобто мотивування.

Мотивування -- вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників до діяльності, що спрямована на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Мотив - активні рушійні сили, які визначають поведінку людей, що обумовлені їх прагненнями і добровільними бажаннями діяти певним чином.

Стимул - рушійні сили, які змушують людину діяти згідно певних обставин через реалізацію системи певних матеріальних чи моральних заохочень, або не застосуванні системи покарань.

технологія управління функція менеджмент

3.2 Використання методів менеджменту на ТзОВ «Артеміда»

В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту. У загальноприйнятому розумінні методи -- це сукупність способів і засобів впливу суб'єкта управління на об'єкт з метою досягнення поставлених цілей. Методи менеджменту на підприємстві орієнтовані насамперед на високу продуктивність і ефективність діяльності персоналу, на злагоджену роботу підрозділів, на чітку організацію діяльності. Їх можна поділити на методи економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні.

Застосування методів менеджменту на ТзОВ «Артеміда» Наведено в табл.3.1 Методи менеджменту на ТзОВ «Артеміда»

Таблиця 3.1

Групи методів	Види методів	Приклади застосування прикладів в організації	Характеристика взаємозв'язку і взаємодії методів менеджменту в організації
Економіч-ні методи	Економічні стимули	Використовуються матеріальні стимули у вигляді доплат і надбавок.	Взаємозв'язок та взаємодія економічних методів із соціально-психологічними відображається у тому, що при заохоченні працівників різними видами нагороджень, премій, надбавок їх продуктивність праці значно зростає, що в свою чергу досить важливо для підприємства.
	Кредит	Застосовується як засіб тимчасової передачі грошових засобів, та інших цінностей, які належать Підприємству, на умовах повернення та платності
	Податки	Застосовуються, як певний регулятор взаємовідносин держави та ТзОВ “Артеміда”
	Бюджет	Застосовуються для оцінки результатів загалом та її підрозділів, що дає змогу прогнозувати майбутні потреби у ресурсах, розподіл прибутків, покриття збитків, тощо.
	Господарський розрахунок	Виступає механізмом, що регулює систему економічних взаємовідносин на рівні окремих підприємств, організацій і галузей
	Ціноутво-рення	Механізм формування ціни на товари і послуги, що є результат-том виробничо-господарської діяльності ТзОВ “Артеміда” з урахуванням впливу ринкових факторів
Соціально-Психологічні методи		Моральні стимули	Соціально психологічні методи пов'язані із адміністративними тим, що працюючі у товаристві не можуть піти у відпустку, коли їм забажається. Все це повинно узгоджуватися з начальством шляхом написання заяв
	Соціальні плани	На даному підприємстві кожному працівнику створюються належні умови праці, забезпечується відпочинок, організація побуту, медичного обслуговування, охорони праці.
	Способи формування колективів	Здійснюється при наборі та розташуванні кадрів на відповідних робочих місцях за особливостями характеру, стажем роботи і розташуванням їх на відповідних робочих місцях.
Організаційно-розпорядчі методи	Організаційні	У даному товаристві застосовуються у вигляді певних правил, інструкцій, планів, які не суперечать чинному законодавству і допомагають як найефективніше здійснювати виробничу діяльність.	Взаємозв'язок організаційно-розпорядчих методів із економічними, наприклад, чітко виражений у тому, що премії, надбавки, доплати бухгалтер не може нарахувати без наказу начальника.
	Розпорядчі	Використання актів одноособового управління у відповідності з принципом єдиноначальства, вираження вимог до підлеглих з вирішенням питань короткострокового характеру, використання усних вказівок.
	Дисциплінарні	Обов'язкова для кожного працівника ТзОВ “Артеміда” норма дотримання законодавчих актів, правил, регламенту, договірних відносин і зобов'язань.

3.3 Напрямки вдосконалення системи менеджменту на ТзОВ «Артеміда»

Для удосконалення системи менеджменту на ТзОВ «Артеміда»

Ми можемо запропонувати такі методи: У межах методів (концепцій) менеджменту передбачається ефективне використання "людського фактора", тому основним із них вважають "менеджмент людських ресурсів". Цілі і зміст методів менеджменту частково збігаються з цілями та змістом управлінських стилів, так само передбачають певні правила поведінки та настанови щодо цілеспрямованого управління персоналом, хоча спочатку методи менеджменту розроблялись як організаційні засоби управління. У методах менеджменту містяться окремі елементи концепції управління організацією та управління персоналом. Розглянемо основні методи (концепції) менеджменту.

Визначення виняткових ситуацій - ця концепція виходить з того, що кожний відділ або підрозділ отримує певний комплекс завдань і самостійно виконує їх. Тільки у виняткових випадках, коли виявляються відхилення в досягненні поставленої мети, передбачається втручання вищої інстанції у процес прийняття рішення та перебіг подій.

Мета цього принципу полягає в тому, щоб звільнити керівництво організації від рутинної роботи; передбачає чітке визначення цілей і компетенцій, а також ознак надзвичайних ситуацій (так званих критичних значень).

Проблематичним у цьому зв'язку є те, що іноді важко розмежувати звичайні та надзвичайні ситуації.

Визначення цілей - відповідно до цієї концепції в основі управління лежить система цілей, їх структура та дія. Керівництво організації і керівники нижчих рівнів управління разом розробляють чітку й завершену концепцію цілей, яка не повинна містити несумісних субцілей, аж до найнижчих інстанцій. Проміжні цілі й субцілі мають бути так взаємопов'язані, щоб кожний співробітник, виконуючи завдання, водночас брав участь у досягненні основної мети організації.

Мета цього методу менеджменту полягає в тому, щоб "розвантажити" керівництво організації, вилучивши його з процесу реалізації (але не формування) цілей. Свобода дій, яка існує за такого методу, має підвищувати мотивацію співробітників і розвивати їхню ініціативу.

Проблеми можуть виникнути переважно тоді, коли керівники втручаються в дії нижчих підрозділів і в авторитарному порядку визначають цілі, а також у разі виникнення конфліктів. Делегування - за такого методу менеджменту виконання завдань, повноваження і відповідальність за виконувану роботу делегуються на нижчий рівень. Мета цього методу полягає в розвитку почуття відповідальності співробітників і максимальній реалізації їх здібностей. Завдання керівника -- визначати цілі і здійснювати контроль.

Делегування звільняє керівництво від рутинної роботи та прийняття простих рішень. Керівник може присвятити свій робочий час власне управлінню, тому що певні повноваження він передає підлеглим.

Проте делегувати можна тільки відповідальність за певні дії. А відповідальність за управління й надалі лежить на керівникові, у зв'язку з чим він завжди може втрутитись у сферу повноважень підлеглих. Вірогідна небезпека бюрократизації, якщо опис посад і директиви занадто деталізовані. Тому слід завжди підтримувати гнучкість системи, що уможливить швидке реагування на зміни (наприклад, тимчасові рішення; створення проектних

Мотивація - ця концепція ґрунтується на тому, що мотивовані співробітники, які мають можливість самореалізуватися в межах своєї організації, ідентифікують себе з нею і прагнуть досягти її цілей. У межах методу мотивації для задоволення потреби в почутті власної відповідальності й самореалізації потрібна свобода маневру. Перед співробітниками ставлять серйозні завдання і заохочують їх за позитивні розв'язки цих завдань.

Для мотивації в організації існує система стимулів, яка передбачає грошові заохочення, здійснення надійної соціальної політики та відповідне обладнування робочих місць. Проаналізовані методи мають загальний характер і самі по собі ще не утворюють єдиної управлінської концепції. Окремі методи мають деякі спільні ознаки. Наприклад, ефективне делегування повноважень можливе тільки за чіткої постановки завдань. Менеджмент визначення виняткових ситуацій можливий тільки тоді, коли делеговано певні повноваження.

Принципи управління мають роз'яснювати цілі. Вони визначають загальні межі організаційної поведінки керівників і управлінських відносин керівників і підлеглих, закріплюють управлінські позиції керівництва організації щодо ставлення до людської праці.

Для здійснення управління персоналом керівництво організації застосовує певні засоби управління. Ті з них, які безпосередньо використовуються для управління, називаються прямими. До них належать делегування повноважень і завдань, обговорення в колективі й бесіди зі співробітниками, критика та заохочення, службовий нагляд і контроль за результатами роботи, інформація та комунікація, директиви та вказівки.

До непрямих засобів управління належать характеристика посади, оцінки робочого місця та співробітника. Вони мають організаційний характер, проте впливають на процес управління персоналом. На управління впливають також неформальні групи і робоча атмосфера.

Управлінський стиль визначає відносини керівника та підлеглих. При цьому за основу береться певний континуум стилів управління, до якого належать, зокрема, авторитарний і кооперативний стилі. Методи менеджменту відображають частину спектра всієї проблематики управління -- постановку цілей, делегування повноважень, мотивацію та управління в екстремальних умовах. Часто вони близькі за змістом і потребують доцільної комбінації. Важливою щодо ефективності здійснення управління є оптимальна комбінація його окремих частин. Цілі управління й обраний стиль визначають застосування певних засобів управління та методів менеджменту.

Для обгрунтованого вибору того чи іншого варіанту внутрішньої структури необхідно проаналізувати організаційно-технічні умови та кількість структурних одиниць , що входять до його складу. Штатний розклад наведено у таблиці 3.2.

Таблиця.3.2 Штатний розклад

№ п/п	Назва підрозділів	Всього Чол.
1	Управління технічного розвитку та якості	70
2	Управління маркетингу	35
3	Управління матеріально-технічним забезпеченням	12
4	Фінансово-бухгалтерське управління	20
5	Юридично-претензійний відділ	5
6	Штаб ЦО	10
7	Відділ охорони праці і навколишнього середовища	2
8	2 відділ	6
9	Диспетчарське бюро	20
	Всього	180

При детальному розгляді кількості працюючих в кожному відділі ми можемо зробити висновок , що за розрахунковими даними нам необхідно скорочувати кількість виконавців . Після детального аналізу організаційної структури управління виробництвом ми повинні скоротити одного заступника начальника відділу у фінансово-бухгалтерському управлінні . Також необхідно скоротити 21 виконавця з числа управлінського персоналу . При скороченні цих робітників ми отримаємо економію на заробітній платі . Для знаходження кількості з економлених коштів за рік ми візьмемо посадові оклади даних робітників за 12 місяців + нарахування на заробітну плату в розмірі 37,5 % . Кз = 120 грн * 12 + 37,5 % = 1440 + 540 = 1980 * 21 = 41580 грн Отже , при скороченні даних виконавців ми за рік зекономимо 41580 грн. Удосконалення системи оперативного управління на підприємстві . Покращення оперативного управління на підприємстві потребує від нас :

- по-перше покращення календарно-планових нормативів ( скорочення тривалості виробничного циклу );

по-друге удосконалення самої системи оперативного управління на підприємстві . Розглянемо ці питання більш конкретно .

При визначенні тривалості виробничого циклу в цеху № 1 ми розраховували тривалість технологічного циклу виходячи з того що деталі обробляються послідовно . Тепер буде доцільно визначити тривалість технологічного циклу при паралельному русі . Вона визначається за формулою: Т m(пар) = (10+18+20)+20(100-1) / 1,15*60*7*2 = 2,09 роб.днів Отже , після заміни послідовного виду руху на паралельний ми маємо зменшення тривалості технологічного циклу на 2,88 роб. дні . При цьому також зменшиться тривалість виробничого часу Тмо = 2,09 + 0,33 = 2,42 роб. днів Для покращення самого управління на підприємстві нам потрібно ввести посаду “ Менеджер з оперативного управління “.

Менеджер з оперативного управління повинен очолювати відділ оперативного планування і диспетчерське бюро і підпорядковуватись безпосередньо заступнику генерального директора з економіки . Ввівши цю посаду на підприємстві нам потрібно розробити посадову інструкцію , яка б регулювала і вказувала права , обов'язки та функції менеджера з оперативного управління .(ДОДАТОК А) Така посадова інструкція розроблена .

Ситуаційний підхід визначає, що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв`язку між лідером і ситуацією. ВИСНОВКИ

У цій курсовій роботі досліджено функції та сучасні технології менеджменту на ТзОВ «Артеміда», визначити особливість його функціонування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артеміда» спеціалізується на виробництві металевого обладнання: сейфи, депозитарії, двері металеві, шафи та стелажі і т.д. та наданні послуг по монтажу обладнання. Усе виробляється із високоякісних видів сировини, що дає змогу випускати конкурентоспроможну продукцію. Завдяки потужному конструкторському і технологічному потенціалу компанія сертифікувала власні розробки і достойно пройшла випробування в кращій випробувальній лабораторії країни. Обладнання обслуговують висококваліфіковані кадри, з якими постійно проводиться навчання і переатестації. Ведеться робота по дотриманню технологічної та трудової дисципліни, по регламенту виробництва, що дало змогу досягнути хороших результатів по виготовленню продукції серед підприємств галузі.

В результаті ретельно проведеного аналізу виробничої та фінансової діяльності ТзОВ “Артеміда” можна зробити висновок, що загальне та фінансове положення Товариства є стабільним і стійким, є можливість самофінансування.

Проаналізувавши діяльність Товариства, можна сказати, що на даному підприємстві добре побудована система функцій менеджменту. А саме, контроль за продукцією, яка виготовляється, здійснюється постійно протягом усього процесу виробництва, що дозволяє підприємству випускати якісну продукцію і на рівних конкурувати з національними виробниками металевого обладнання. Про ефективну діяльність ТзОВ “Артеміда” свідчать не тільки визнання його на ринку, а й нагороди, які підприємство отримало за високу якість продукції.

Провівши аналіз діяльності підприємства, ТзОВ «Артеміда», можна сказати, що на даному підприємстві добре побудована система комунікацій, що сприяє швидкій реакції на зміну різноманітних факторів впливу. Крім того, на підприємстві розвинуте мотивування працівників. Діяльність товариства «Артеміда»спрямована на задоволення потреб усіх працівників, застосування різноманітних методів матеріального та морального стимулювання.

На ТзОВ «Артеміда» було введено в дію нові методи менеджменту,це такі методи як (визначення виняткових ситуацій,визначення цілей,делегування та мотивація).Які зосереджувалися не тільки на матеріальному стимулюванні працівників, а й просування по службі. Стимулювання значно підвищило продуктивність праці, що дозволяє нарощувати більші обсяги виробництва. Підвищення кваліфікації управлінської праці за рахунок стажування за кордоном, а також спеціальна література та курси вдосконалення менеджерів, курси іноземної мови і комп'ютерів.

За допомогою оперативного управління на підприємстві ми можемо:

- по-перше покращити календарно-плановий норматив ( скорочення тривалості виробничного циклу );

- по-друге удосконалити саму систему оперативного управління на підприємстві .

Отже, стає зрозумілим, що в сучасних умовах неможливе здійснення ефективної підприємницької діяльності без широкого застосування менеджменту, який в комплексі надає можливість підвищити конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому, та зміцнити його становище серед конкурентів.

Список використаної літератури

1. Автоматизовані інформаціоні технології в економіці. Під. ред. Г.А.Титоренко - М. Комп'ютер ЮНІТІ, 2007, - 336 с.