Управління Херсонським виноробним заводом у кризовій ситуації

Спостереження показують, що ні одна компанія у світі не спроможна на 100%-ний захват ринку. Покупці відрізняються один від одного потребами, смаками, звичками, віком, статтю, сімейним положенням, освітою, професійними та іншими інтересами, а також різним рівнем доходів, географічним положенням та іншими характеристиками. Кожна з них може стати основою для визначення груп споживачів (сегмента ринку), на потреби та смаки яких слід звернути увагу при розробці товару та його реклами. Сегментування ринку - одна з ключових процедур маркетингу, допомагає підприємцю правильно розподілити свої ресурси при виробництві продукції і організувати ефективне обслуговування найбільш відгукнувшихся на цю продукцію споживацьких груп.

Для здійснення модифікації вже існуючого на ринку товару необхідно забезпечити збір наступної інформації:

1 - загальну оцінку ринкових характеристик товару на визначений період часу для визначення слабких сторін товарів по фазам кривої життєвого циклу;

2 - відношення споживача до товару. Якщо більшість споживачів задоволені товаром і рівень його продажу залишається достатньо високим, нема потреби для проведення модифікації;

3 - практику конкурентів. її необхідно знати, як і загальні тенденції розвитку ринку. Модифікація товару, побудована на усвідомленій спробі визначити зміни товарної стратегії конкурента, може бути успішною, якщо уважно проаналізувати весь необхідний фактичний матеріал.

Вихід на ринок з новими і удосконаленими товарами - запорука росту і виживання підприємства, важлива складова частина стратегії антикризового управління. Виробники, які першими запропонували новинку, на протязі якогось часу володіють усім ринком і можуть налагодити вигідний збут перед тим, як у діло трутяться конкуренти.

Критерій новинки ринкового продукту полягає у тому, щоб внесена новизна служила основою переключення переваг покупців на даний товар.

Поняття "новий виріб" визначає любі серйозні зміни у формі, вмісту або упаковці, які мають значення для споживача. Це можуть бути зовсім нові товари, яких раніше зовсім не було на ринку; або добавлення нових компонентів до вже існуючих, а також зміни в упаковці, здібні суттєво змінити звичну уяву про товар; або його здібності більш ефективно задовольнити платоспроможні потреби покупців.

Для того, щоб достигнути при випуску нового виробу поставленої цілі, потрібна глибока розробка маркетингової програми, яка включає такі конкретні запитання про:

§ місткість ринку;

§ обсяги необхідних капіталовкладень;

§ можливі прибутки виробів;

§ ступінь підприємницького ризику;

§ патентний захист виробу;

§ існуючих і можливих конкурентів;

§ порівняльну характеристику готових до випуску і конкуруємих

§ товарів;

§ імідж фірми і його вплив у якості інструменту в конкурентній битві

§ на ринку;

§ можливу тривалість життєвого циклу даного товару;

§ емоційне сприйняття нового продукту на ринку;

§ вплив сезонних факторів на виробництво при реалізації виробів;

§ можливість засвоєння серійного випуску товару та необхідний для

§ цього час;

§ труднощі, які виникнуть при організації виробництва і реалізації товару;

§ доступ матеріальних ресурсів і безперервному забезпеченні ними процесу виробництва у прогнозованих обсягах, необхідних для повного задоволення попиту покупців по прогнозованих цінам, які дозволяють отримати очікувану норму прибутку на вкладений капітал;

§ зовнішній вид виробу, його пакунок, витрати на рекламу і стимулюванню збуту.

Для перевірки стану ринку обирається визначений його сегмент і на нього направляється створена продукція. У літературі по маркетингу можна зустріти таке правило: випускай те, що можеш продати.

Це значить, що поки у виробника нема впевненості у збуті продукції, не можна приступати до її виробництва. Така впевненість може з'явитись після випробувань новинки на пробних ринках. Підконтрольний пробний ринок дає можливість оцінити успіх або невдачу підприємства, а також вивчити ті специфічні фактори, які у фактичній мірі в змозі сприяти впровадженню виробу на ринок. Пробний продаж допомагає встановити:

* актуальність реальної або потенційної потреби, яку може задовольнити запропонована ринку продукція;

* кількість показників та тенденції розвитку попиту, цін, пропозиції;

* рівень конкуренції на ринку.

Після сумлінного вивчення результатів пробного продажу фірма уточнює стратегію управління проектом, програму кінцевого виходу на ринок і визначає бюджет маркетингу.

Концентрованим вираженням ринкової коньюктури є ціна. Фактори, діючі на ціни, відображені на Рис. 7.

Рис. 7. Схема ієрархічної підпорядкованості ціноутворюючих факторів.

Процес ціноутворення дуже складний, бо він включає масу факторів - і власно цінових, і впливаючих не тільки безпосередньо на ціни. З кола факторів, формуючих попит, у ціні, наприклад, враховується психологія її сприймання покупцями: відмічено, що низькі ціни на послуги деяких фірм "відлякують" клієнтів, підчас справедливо вважаючи, що такі фірми в змозі запропонувати тільки послуги низької якості. З факторів пропозиції ціна обов'язково включає сировину, матеріали, якість продукції та ін.; з факторів сервісу - набір, якість, оперативність і доступність послуг.

Крім цього, фірмі треба вирішити й інші запитання, тісно пов'язані з ціновою політикою, наприклад: як міняти первісну піну, щоб отримати необхідний прибуток і хоч би втримати (а краще розширити) свій сегмент ринку.

Спеціалісти по маркетингу для розрахунків ціни використовують різні підходи, котрі залежать від загальної стратегії ринкової діяльності фірми. Можна виявити деякі загальні принципи в цих підходах. Конкретні якісні розрахунки ціни проводяться в залежності від сегменту ринку, життєвого циклу ринкового продукту, характеру цього продукту, потенційних обсягів товарної пропозиції і попиту, положення конкурентів на ринку, особливостей сервісних послуг, умов організації товаропросування, реклами, збуту. В ціні товару або послуги враховуються, таким чином, вироблені витрати, реалізуємий прибуток, відношення попиту або пропозиції. Ті ж самі фактори і регулюють ціноутворення, діючи через економічні закони: попиту і пропозиції, вартості, вирівнюванню норми прибутку.

Специфічним маркетинговим підходом до формування ціни на товар чи послугу є позиція, при якій споживач твердо орієнтується на "свою" фірму, будучи впевненим, що фірма, торгуюча, скажемо, дешевою продукцією, не буде різко піднімати ціни, а якщо введе на ринок новий товар, то ціна його теж буде в повній мірі прийнятною.

Визначаючи конкретні рівні цін, фірми виходять або з вже існуючого на ринку положення з цінами, або формують їх виходячи із виробничих витрат, або на базі так названої цільової норми прибутку. У першому випадку в якості відправного пункту беруться вже існуючі на ринку ціни. Це найбільш поширений підхід на вільному ринку, коли більш або менш стабільний асортимент товарів, наприклад, це характерно для ринку виробів легкої промисловості, продуктів харчування, деяких видів устаткування, послуг. В таких умовах ціна, як правило, не є визначаючим на ринку фактором. Друге діло ринки автомобілів, чорних і кольорових металів, нафти й продуктів її переробки, де виробництво більш монополізовано. Там використовуються принципи формування цін від витрат і від прибутку, при яких цінова політика фірм є визначаючою. Це зовсім не значить, що лише ціни рухають розвитком ринку. Одночасно приходиться вирішувати запитання про рівень цін і обсяги вироблюваних та реалізуємих товарів. Таким чином, на цінову політику чинить непрямий вплив через товарну пропозицію: обсяги виробництва скорочуються, і товарна пропозиція зменшується (або збільшуються запаси); обсяги виробництва збільшуються (використовуються накопичені запаси), і пропозиція зросте. Перший шлях фірми вибирають, щоб підвищити ціни або не допускати їх зниження, так щоб зберегти прибуток або навіть збільшити його. Другий шлях використовується, коли фірма намагається затвердити пануюче положення на ринку.

Вплив на ціни створює і інший елемент ринку - попит. Чим він вище, тим більше зросте ціна, і навпаки, з зменшенням попиту ціна падає. Однак в останні десятиріччя в країнах з розвинутою ринковою інфраструктурою фірми намагаються регулювати попит не за допомогою цін, а в основному через рекламу і нові методи стимулювання попиту і збуту, удосконалення товарів і послуг.

В цілому реальні пропорції в цінах визначаються все ж за рівнем закріпленої на ринку ціни, яка склалась, виходячи із витрат ведучих постачальників і існуючої конкуренції. При усій різності конкурентних умов бізнесу цінову політику в маркетингових програмах фірми будують на основі наступного загального алгоритму дій:

1- Формування маркетингових задач, які допомагають встановити, задоволенню яких цілей використовуваний ціновий механізм: максимізації прибутку завоюванню лідерства, забезпечення виживанню на ринку і т. п.

2 - Визначення попиту: яку кількість товарів та послуг даної фірми може бути продано по однаковим і різним цінам. Визначення максимальної ціни.

3 - Оцінка витрат: витрати виробництва, розподілення, збуту плюс середня норма прибутку.

4 - Аналіз цін конкурентів.

5 - Вибір конкретної методики ціноутворення.

6 - Встановлення кінцевої ціни з урахуванням психології ціносприйняття.

7 - Встановлення знижок з цін і заліків: прямі знижки з прейскурантної ціни товару, за послуги по продажу, зберіганню і т. п., за передчасні закупки використовуються у комплексі з іншими видами знижок - заліками за заміну старого товару новим, дилерські нагороди, за участь у рекламі і таке інше.

Кожна фірма при розрахунку цін на свою ринкову продукцію змінює приведений вище загальний підхід в залежності від конкретних умов виробничої і торгової діяльності. Зупинимося на деяких найбільш поширених методах визначення цін. Це методи:

* повних витрат;

* орієнтація на узагальнені витрати;

* граничні витрати;

* на базі нормальних (стандартних) витрат виробництва;

* цільової ціни (або цільової норми прибутку), виходячи з прямих витрат.

Метод повних витрат заснований на розрахунковій ціні, визначеній по сукупності усіх прямих і непрямих витрат виробництва товару і його реалізації. До них приєднуються накладні витрати і величина прибутку, скоординованого на норму судного відсотку, середню швидкість обігу капіталу та рівень конкуренції у галузі.

Метод орієнтації на узагальнені витрати. Розрахунки тут ведуться, як і в попередньому випадку. Визначаються середні витрати на виробництво одиниці продукції з розподілом витрат на змінні і постійні. Якщо коньюктура змінюється не суттєво, обсяг виробництва не на багато скоротиться або розшириться, тоді ціни не прив'язуються до рівня повних витрат, і фірма намагається їх визначити, орієнтуючись на середні витрати. Метод середніх витрат частіше всього використовується, коли фірма ставить на протязі довгого періоду підтримати стабільні ціни.

Метод граничних витрат дозволяє враховувати застосування витрат, пов'язаних з розширенням масштабів виробництва або продажу. Він використовується тоді, коли фірма тягнеться до граничного розширення виробництва і збуту. Під граничними витратами розуміється зміна суми загальних витрат на одиницю продукції в результаті збільшення виробництва або продажі. Рівень граничних витрат може бути вище або нижче середніх, що залежить від характеру і масштабів збільшення попиту, терміну його зміни, можливостей задоволення попиту при існуючих виробничих і торгових потужностей і від ряду інших факторів.

Метод, оснований на базі нормальних (стандартних) витрат виробництва - специфічний метод розрахунку ціни не з фактичних, а з запропонованих витрат фірми при існуючих умовах виробництва і продажу тих, що є матеріальних і вартісних нормативах. Всі витрати розраховуються тут до початку виробництва і продажу, а собівартість продукції визначається по встановленим нормативам її калькуляції. В рахунок беруться нормативи сировини і матеріалів, норми витрат на виплату робочій силі та ін., а також накладні витрати. Загрузка потужностей на 80% вважається нормою або стандартом.

Метод цільової ціни (або цільової норми прибутку) виходячи з прямих витрат. Вихідним моментом визначення ціни теж є витрати господарської діяльності при визначному рівні загрузки потужностей, однак підхід до встановлення прибутку інший, тобто: фірма установлює таку ринкову ціну на свій товар або послугу, в якій наперед забезпечувався б бажаний розмір прибутку.

При виборі конкретного методу розрахунку ринкової ціни фірми керуються обсягами господарської діяльності, ступеню захвату і стійкості ринку, яка визначається довготою життєвого циклу ринкового продукту, характером самої ціни; видом продукції, виносячої на ринок і ступеню її взаємозамінності по відношенню до аналогічних продуктів фірм-конкурентів.

В немалій ступені ціна залежить і від фаз життєвого циклу продукту на ринку. Більшість товарів і послуг в період зародження їх життєвого циклу використовується максимальна, але еластична ціна, тоді як проектування нових товарів і послуг, створення пробних баз реалізації і "запуск" їх у серію, реклама та інші методи просування на ринок потребують більш значних витрат, ніж витрати на масове збільшення вже прийнятих ринком традиційних товарів та послуг. Тому на стадіях розвитку і зрілості життєвого циклу нової ринкової продукції ціни, як правило, постійно знижуються, зате у фазі старіння продукції вони стабілізуються, після чого у фазі вмирання застосовується мінімальна ціна.

Відносно і прибуток, закладений у ціні, також міняється по фазам циклу життя ринкового продукту:

* від збитків до мінімальної - у фазі зародження;

* від нижче середньої до середньої - у фазі розвитку;

* максимальна - на етапі зрілості;

* від середньої до нижче середньої - в період старіння;

* мінімальна - у фазі вмирання життєвого циклу.

Ціни враховують стержневі фактори маркетингової стратегії товарної пропозиції: якість і ремонтоспроможність продукції, а також рівень сервісу та ін.

1.5 Заходи по покращенню та підвищенню рівня виробництва.

Стан виробництва в цілому можна судити в першу чергу по стану сировинної бази. А темп росту виробництва вина необхідно зрівняти зі збором та переробкою винограду.

Виноробство - мистецтво по перетворенню виноградного соку у вино.

Данні площі, зайнятій під виноградники, досить суперечні. По різним оцінкам, сьогодні лозою засаджено від 99 до 119 тис.га. І з 1985р. площа постійно скорочується.

Середня врожайність винограду у другій половині 90-х років в Україні не перевищувала 23 ц/га. А економічно вигідніше займатися виноградом при врожайності приблизно 50 ц/га, завіряє більшість суб'єктів галузі. З моменту антиалкогольної кампанії 1985 - 1986рр. валовий збір винограду та обсяги виробництва вина і коньяку, впали більш ніж в 5 разів.

Середній зріст вітчизняних виноградників 12-15 років, це майже старий вік. За останні роки закладається немало нових виноградників але старих розкорчовується ще більше.

Інвестиції у виноградарство вливаються досить в'яло. Гроші вкладаються головним чином в ординарне вторинне виноробство, обіг коштів в якому різко перевищує один рік, а віддача від винограднику наступає не раніше 3-5 років з моменту закладки, і заморожувати кошти на великий строк спонсорів мало.

Зарубіжні інвестори навряд чи стануть вкладати гроші у розвиток української сировинної бази. У Європі зараз перевиробництво; 300 млн. дал виноматеріалів. "Заграниця" більш зацікавлена сьогодні в ринку збуту готової продукції, ніж в відновленні чиєї б то не було виноробної промисловості.

Найбільші серед українських компаній, інвестуючих у виноград: АО "Агропромислова фірма "Таврія" і АГГ "Одеський коньячний завод".

Джерелом винної ріки можна вважати первинну переробку винограду. Переробка винограду та виробництво з нього виноматеріалів, яке ділиться на З основні частини:

1 - саме виноробство, або виноробство тихих вин;

2 - виробництво ігристих вин;

3 - коньячні вироби.

Всього в Україні більше 120 заводів первинного виноробства, але сьогодні роблять не всі по різним обставинам, насамперед це нестача коштів.

У самі найкращі роки в Україні перероблювали 900 тис.т. винограду і виробляли із них 48 млн дал тихих вин. По цим цифрам можна судити про потенціал галузі.

Реально працюючих заводів вторинного виноробства (промислова переробка виноматеріалів в вино, його витримка, зберігання, підготовка до розливу і безпосередньо розлив) більше 50. Серед них 38 "старих бійців", збудованих ще за радянські часи. Всього ж ліцензією на право виробництва вина володіють декілька сотень фірм, але більшість із них або зовсім не роблять на ринку, або роблять якось непомітно. Реально і потенційно більші з них -НПАО "Масандра", "Інкерманський завод марочних вин", АО АПФ "Таврія", СПК "Ізумрудний".

Середній рівень вживання вина на одну душу населення України не перевищує 1,2 л в рік.

Питому вагу у виноробстві вина грають допоміжні матеріали. Щорічна потреба галузі в пляшках для тихих вин в останні роки не перевищувала 90-100 млн шт.

Таж ситуація і з укупоркою. Але саме найбільше Україні не везе з корковою пробкою.

Для ординарних вин коркова пробка виконує скоріше "поштову" функцію. Поліетилен достатньо біохімічно нейтральний, і тільки при довгій витримці в колекції може вступити в реакцію зі змістом пляшки. Ось чому корка життєво необхідна тільки для колекційних вин. Але вона грає неабияку роль в маркетинговій політиці багатьох підприємств, наряду з барвистою етикеткою.

Етикетку винзаводи купляють безпосередньо у виробника. Частіше всього постачальниками наклейок виступають місцеві поліграфічні підприємства і фірми-сусіди заказників. Великі винороби добираються аж до Києва, де їх задовольняє поліграфічний центр ЗАО "Київська поліграфічна фабрика "Заря", ЗАО "Видавництво Бліц-інформ" - "Бліц-прінт", компанія "Новий друк".

Виноградним вином є напій, котрий утворюється внаслідок спиртового зброження соку винограду.

Вина, незалежно від місця походження, діляться по кольору на білі, рожеві та червоні. Білі виготовляються з білих сортів винограду, червоні - з червоних. Рожеві вина виготовляються шляхом збродження сусла (теж саме, що і виноградний сік) із червоних та рожевих сортів винограду, перероблювальних по червоному або білому способах, а також купажування (змішування винограду різних сортів і різних виноматеріалів). По білому способу виноград перероблюється дуже просто: сусло (теж що і виноградний сік) відділяється від мезги (м'якоть винограду з кожицею і кістками) і переброжується. Переробка за червоним способом передбачає попередній настій сусла на мезги; застосовується в основному для червоних сортів винограду.

При виробці виноградних вин забороняється добавка води до сусла або вина.

По складу вина діляться на сортові і купажні. Сортові вина виробляються із одного сорту винограду. Купажні виготовляються із суміші сортів винограду.

По вмісту цукру діляться - на сухі, напівсухі, солодкі, напівсолодкі і лікерні; по спирту - на столові і кріплені. Столові діляться на дві групи -натуральні і купажні.

По віку вина діляться на ординарні, марочні і колекційні. Ординарні вина виготовлюються по уніфікованій технології і реалізуються з 1 січня наступного за врожаєм винограду року. Допускається випуск молодих вин в рік врожаю по спеціальним технологічним умовам.

Марочні вина виготовлюються по індивідуальним для кожної марки технологіям з винограду певних сортів, вирощуваного в суворо регламентованих районах, або спеціально підібраній суміші з обов'язковою витримкою у дубовій тарі не менш ніж півтора року з моменту закладки на витримку.

Колекційні - це марочні вина, які після закінчення витримки у дубовій тарі окремо витриманих у пляшках не менше 3-х років і реалізуються у тій же самій тарі. 80% світового ринку вина представлено ординарними винами, 20% -марочними.

В нашій країні виготовляються різноманітні алкогольні напої: горілка, лікери, наливки, коньяки, виноградні та плодово-ягідні вина і пиво. Серед всіх цих напоїв виноградне вино займає особливе місце.

В порівнянні з горілкою у вині, крім алкоголю, є ряд цінних важливих речовин, необхідних для організму людини. У вині є вуглеводи (глюкоза, фруктоза, сахароза і пентоза, органічні кислоти та інші), азотні речовини, мінеральні речовини, вітаміни, мікроеліменти, радіоактивні речовини, ферменти.

Вино має приємні смакові якості, вважається як дієтичним так і лікарським напоєм. Лікарі в Україні та за кордоном лікують вином окремі хвороби. Використання міцних алкогольних напоїв виноградним вином є засобом боротьби з алкоголізмом. В цьому аспекті слід роздивлятися перспективи розвитку виноробної промисловості, [ ? J

В загальному обсязі виробництво алкогольних напоїв і питома вага виноградного вина буде поступово зростати, витісняючи такі високоалкогольні напої, як горілка та лікери. У виробництві самих же виноградних вин буде зростати випуск натуральних вин - сухих і напівсолодких. Структура вина виноградного на Рис.8.

Рис.8 Структура вина виноградного.

Одним з важливих фрагментів маркетингу виноробної промисловості є досягнення переваги у вживанні алкогольних напоїв. Це необхідно для виготовлення стратегій виробника, спрямованої на збільшення випуску продукту до обсягів, які відповідають рівню платоспроможного попиту населення; активізацію споживацького попиту на вироблювану продукцію, яка користується недостатнім попитом; проведення маркетингових заходів, які обмежують попит на окремі види алкогольної продукції, наприклад горілки; виявлення споживацьких ніш для розміщення нових видів продукції, пошуки об'єктів, які потребують нових технологічних рішень.

Узагальнення даних анкет проведених на Україні показує, що найбільшою перевагою у всіх категорій опитаних користуються міцні напої (горілка, коньяк, самогон, спирт, вино-виноградне міцне, плодоягідне), на перевагу вживання яких вказали 53% опитаних. Перевага вина виноградного столового у 2,7 рази, пива -4,4 рази, шампанського - 4,6 рази менша. Більшим попитом користуються марочні вина у порівнянні з ординарними (у 2,4 рази), причому столові марочні вина переважають міцні в 1,5 рази.

Ефективність заходів визначається показниками підвищення працездатності, зниження собівартості продукції, підвищення ступеня використання виробничих потужностей, основних виробничих фондів і обігових коштів, підвищення рівня рентабельності виробництва.

В модифікацію систем управління, планування і організації виробництва включаються заходу по наступним напрямкам;

1- удосконалення систем управління;

2- спеціалізація виробничих процесів;

3- удосконалення внутрішньозаводської системи планування і економічного стимулювання;

4- удосконалення оперативно-виробничого планування (впровадження системи безперервного планування);

5- удосконалення технічної підготовки виробництва і систем технічного контролю;

6- впровадження механізації, автоматизації планово-обліковних робіт та процесів управління;

7- удосконалення системи обліку, звітності та діловиробництва;

8- удосконалення системи матеріально-технічного постачання.

По кожному заходу визначається його економічна ефективність, а також вказується місце і строки впровадження, загальна вартість, очікуване виповнення на початок плануємого року, планові витрати на плануємий рік і джерела їх фінансування, ефективність до кінця плануємого року (зниження працеємності, скорочення чисельності; економія в грошовому вираженні -всього, в тому числі: фонд заробітної платні, сировини, матеріалів, палива, енергії); приріст потужності; умовно-річна економія; строки відкупівлі.

Головним інструментом підвищення ефективності виробництва є технічний процес. Враховуючи високу ефективність на підприємствах виноробної промисловості заходів по впровадженню передової технології і найбільш прогресивної технології виробництва, які складають основний зміст плану підвищення ефективності виробництва, якісній розробці повинно придатися особливо важливе значення.

В план впровадження нової техніки і передової технології включають не тільки заходи, здійснення котрих необхідне для виповнення затвердженого плану, але і заходу по удосконаленню виробничого процесу, впровадженню більш удосконалених машин і механізмів: електрифікації, хімізації, механізації та автомеханізації виробництва для забезпечення прискореного технічного прогресу підприємства.

Організаційно-технічні заходи виноробного підприємства передбачаються наступні:

1) впровадження нової і модернізація існуючої техніки;

2) покращення використання матеріальних ресурсів;

3) покращення якості продукції і зовнішнього її оформлення;

4) покращення використання виробництва потужностей;

5) впровадження передової технології;

6) раціоналізація і здешевлення транспортування сировини та інше. Розробка плану організаційно-технічних заходів починається на виробничих дільницях. Всі пропозиції по удосконаленню виробництва групуються по основним напрямкам, і зводяться в суспільно-заводський план, обговорюють у колективі робітників підприємства, вносять також і в колективні договори.

В плані організаційно-технічних заходів повинно бути передбачено:

1) суть і ціль заходу;

2) робоче місце, де намічено його здійснення;

3) виконавці;

4) строк початку і закінчення впровадження заходів;

5) розміри витрат по здійсненню заходу, джерела та строки покриття цих витрат;

6) результати впровадження заходів (вплив заходів на роботу заводу окремо в плануючому та окремо в послідуючих роках):

а) зміцнення тривалості роботи заводу на збільшення випуску продукції;

б) економія у витратах праці і заробітної платні;

в) економія у основних та допоміжних матеріалах, пальному і всіх видах енергії;

г) економія у витратах на управління і обслуговування виробництва;

д) відносна економія по умовно-постійним витратам; є) ефект, немаючий грошової економії;

ж) економія у капітальних витратах;

з) строк відкупівлі заходів; і) ефективність витрат.

Розділ 2 Управлінське обстеження Херсонського виноробного

заводу

2.1 Історія створення підприємства

Херсонський виноробний завод є одним з найстарших підприємств на Херсонщині. Дніпровський союз виноградних і садівничих кооперативів "Дніпровинсоюз" у 1924р. організував у центрі міста Херсона приватний винпідвал, котрий у 1932р. було перейменовано у виробничо-збутовий комбінат.

Постановою уряду від 27.06.1945р. винкомбинат був перетворений у Херсонський винзавод з підпорядкуванням Херсонському винтресту Укрголоввино Міністерства смакової промисловості, а пункти первинного виробництва були передані Цюрупинському винзаводоуправлінню.

Херсонський виноробний завод був побудований і введений в експлуатацію в 1960р. Він розташований у східній частині міста Херсона. На новому підприємстві були механізовані процеси обробки вин і виномотериалів, здійснена заміна ручних і напівавтоматичних машин на автоматичні. В наступні роки було побудовано компресорно-холодильне відділення для обробки вин холодом з метою поліпшення якості продукції, що випускається, упроваджені нові види укупорки пляшок і впроваджена газифікація котельні. Для поліпшення техніко-економічних показників і ліквідації наднормативних простоїв вагонів, побудована залізниця. Для поліпшення праці працівників була здійснена реконструкція транспортерів.

Основні цехи на підприємстві: цех виноматеріалів, розливу, готової продукції, склотари, ділянка обслуговування основного виробництва, збереження.

Допоміжні цехи: механічний, транспортний, електроцех.

Відділи: бухгалтерія, планово-економічний відділ, виробнича лабораторія, комерційний відділ.

Основні види діяльності Херсонського виноробного заводу:

-готування, обробка, купажування і промисловий розлив вина в пляшки; - готування купажу і розлив міцних напоїв і горілочної продукції. Основні види продукції, що випускає Херсонський виноробний завод:

1) - виноградні вина: столові ординарні, столові сортові, столові марочні, кріплені ординарні, кріплені десертні, кріплені марочні;

2) - лікеро-горілчана продукція.

Херсонський виноробний завод входить в об'єднання "Херсонсадвинпром".

З 1990 по 2000 року обсяги виробництва лікеро-горілчаних виробів почали скорочуватися. Головною причиною такого скорочення була втрата російського ринку збуту. Виходячи з цієї ситуації, весь залишок горілки виявився на внутрішньому ринку. З іншого боку - постійна зміна нормативно-правової бази (скасування давальницької схеми, посилення контролю над експортом, скасування взаєморозрахунків, зміна ставок акцизного збору).

Крім цього, ціна горшки в Херсоні знизилася через близькість до вільної зони Сиваш, у якій оптовики купують горілку за ціною 2,10грн/бут. Наявність підпільних цехів по виробництву горілки, теж здешевлює продукцію, що випускає винзавод;

2.2 Аналіз факторів зовнішнього середовища підприємства.

Основними постачальниками виноматеріалів і спирту для виробництва вин-горілчаної продукції були: радгосп ім. Чкалова (Кримська обл.); радгосп «Червоний Маяк» (Херсонська обл.); Луганський експериментальний завод (м. Чернівці); Агрофірма (Кримська обл.) За період 2000 року було отримано від цих постачальників і від інших спиртозаводів виноматеріалів і спирту на суму 2076728грн. Закуплено склотари й інших матеріалів на загальну суму 5575668грн.

Основними постачальниками виноматеріалів і спирту для виробництва вино-горілчаної продукції були заводи-виробники:

Попівський експериментальний завод (м. Суми); Івашківський спиртозавод (Харківська обл.); Караванський спиртозавод (Харківська обл.); Гніздичевський спиртозавод (Львівська обл.). За період 2000р. було отримано від цих спиртозаводів виноматеріалів і спирту на суму 5289023грн. Закуплено склотари й інших матеріалів на загальну суму 9495884грн.

Основними покупцями вино-горілчаної продукції були: ДП АТФ ім.Солодухина (м. Нова Каховка); ЗАТ «Енергія-Инвест» (м Київ); МКП «Ника» (м. Херсон); ПП «Азія-Ц» (м. Сімферополь) За період 1998 - 2000рр. було відвантажено основної вино-горілчаної продукції на суму 15516тис грн., у тому числі відвантажено ПП «Азія - Ц» на суму 3079тис грн., що складає 26,7% від загальної суми відвантаженого.

Херсонський виноробний завод: укладає договори консигнації №2 від 12.01.98р. з підприємствами на постачання продукції. Оплата за продукцію згідно договору проводиться шляхом перерахунку засобів на валютний рахунок Херсонського виноробного заводу. З припиненням відвантаження за договором консигнації розрахунки за відвантаження продукції винзавод проводить шляхом товарообмінних операцій, взаємозаліків, що не передбачають розрахунки коштами, у результаті чого виникає недоїмка по платежам у бюджет.

Основними конкурентами Херсонського виноробного заводу є: Союз-Віктан, Шустов, Неміров, Артеміда.

їхні переваги: 1) різноманітний асортимент продукції; 2) більш просунута торгова марка; 3) привабливий зовнішній вигляд продукції; 4) наявність нового

обладнання; 5) розширена програма маркетингових досліджень; 6) збільшення темпів продажу.

їхнім недоліком є те, що все-таки на підприємствах є низька рентабельність виробництва деяких видів продукції.

На Херсонський виноробний завод безпосередній вплив мають безліч законів і державних установ, зокрема з 20 березня дія Закону України "Про внесення змін у деякі закони України відносно державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і ягідного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Таблиця 9

ЗАКОНИ ТА НОРМАТИВНІ АКТИ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ВИРОБНИЦТВО ТА ПРОДАЖ СПИРТНОГО.

Нормативні акти Кабінету міністрів, підлягаючі відміні у зв'язку зі вступом в силу Закону №3032 від 07.02.02р.
Нормативний акт	Суть зауваження
Постанова KM №493 від 13.05.96р. про порядок видачі ліцензій на експорт/імпорт спиртного і сигарет	В Законі передбачений інший перелік дозволяючих документів, вартість ліцензій і порядок и оформлення
Постанова KM №855 від 30.06.96р. про порядок видачі ліцензій на виробництво спиртного і сигарет	В Законі передбачений інший перелік дозволяючих документів і умов отримання (призупинення, анулювання) ліцензій
Постанова №89 від 30.01.97р. про порядок реєстрації оптових складів алкоголю і тютюну	В Законі передбачений інший перелік дозволяючих документів і строків реєстрації складів
Постанова KM №500 від ЗІ.03.99р. про порядок видачі ліцензій на право оптової торгівлі спиртним і сигаретами	В Законі передбачений інший порядок оформлення дозволяючих документів та інші вимоги до матеріально-технічної бази оптовика
Нормативні акти Кабінету міністрів, вступом в силу Закону №3032 від 07.02.02р., в які необхідно внести зміни у зв'язку з
Нормативний акт	Суть зауваження
Постанова KM №1371 від 09.11.96р про вдосконалення контролю за харчовими продуктами	Документ заперечує вимогам до маркування сигарет, встановлених Законом
Постанова №186 від 15.01.99р. про деякі запитання регулювання виробництва спиртного і сигарет	Законом встановлені технічні вимоги до виготовлення алкогольних напоїв та сигарет, порядку ліцензування цих видів діяльності
Постанова №1698 від 14.11.2000р. про перелік органів ліцензування	Законом встановлений орган ліцензування виготовлення та обороту алкоголю і тютюну
Постанова №1755 від 29.11.2000р. про термін дії ліцензій	Законом встановлений окремий порядок ліцензування виготовлення та обороту алкоголю і тютюну
Постанова №940 від 07.08.01р. підсилення контролю за виробництвом і обігом спиртного і сигарет	Законом встановлений орган контролю за цими видами діяльності та перелік можливих заборон на їх здійснення
Постанова №1574 від 26.11.01р. про Екпертно-консультаційні комісії по регулюванню проблем виробництва і обігу спиртного і сигарет	Законом передбачена рівна участь у роботі Комісії держслужбовців та підприємців
"Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі і у розлив, в одному торгівельному приміщені по місцю його фактичного розміщення: для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв торгівельною площею не менш 20 кв.м"	Суб'єкт господарювання повинен мати зачинене приміщення з торгівельним залом площею не менш ніж 20 кв.м (вступить у силу з (17.06.02р.)	Закон закріплює фактично діючу вимогу до розміру торгівельної точки. Вступання в силу Закону не потребує від легальних торговців спиртним додаткових витрат. Вимоги постанови №1669, напроти, фактично ставлять поза законом значну частину діючих торгових точок по реалізації алкогольних напоїв
"Забороняється продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів: лицям які не досягли 18 років; у приміщені і на території дошкільних учбових закладів і закладів охорони здоров'я...; з рук і не у визначених для цього місцях торгівлі..."	Роздрібна торгівля алкогольними напоями забороняється: в міпкороздрїбній мережі, з рук, лотків, на ринках (крім розміщених на них підприємств общепіту) - вступає в силу з 17.06.02р.	Заборона реалізації спиртного на території ринків призводе до росту нелегальної торгівлі алкогольними напоями і змусить теперішніх легальних торговців закрити магазини

Тому підприємству необхідно виписувати періодичні видання, щоб бути в курсі змін на Україні, і не тільки. Це: Стандарти на виноробну продукцію, Гости по виноробству, Голос України, Урядовий кур'єр, Бізнес, Бухгалтерські стандарти, Усе про бухгалтерський облік.

2.3 Фактори внутрішнього середовища винзаводу

До факторів внутрішнього середовища будь-якого підприємства відносяться: цілі, задачі, організаційна структура, технологія та людські ресурси.

Місією винзавода є - задоволення потреб покупців у продуктах переробки.

Кожну організацію потрібно розглядати як засіб досягнення цілей, що дозволяє людям виконувати колективно те, чого вони не могли б виконати індивідуально. У Херсонського виноробного заводу є свої цілі, без рішення яких не могло б функціонувати підприємство:

1) покращення товарного виду упаковки продукції;

2) випуск продукції у сувенірному оформлені;

3) отримання додаткового прибутку;

4) збільшення обсягів поступлення грошових коштів.

Без постановки задач підприємство не змогло б домогтися своїх цілей. Основні задачі Херсонського виноробного заводу:

1) покращити товарний вид упаковки продукції можна за рахунок модернізації лінії по розливу горілки під гвинтову укупорку та придбання нових, більш привабливих видів етикеток на вино-продукцію;

2) випуск продукції у сувенірному оформлені: - Херес столовий; -Херес Український; - горшка Херсонська за рахунок доробки і розливу продукції з виробничих запасів, які є на підприємстві та розлив горілки Херсонська у стандартну пляшку;

3) здача підприємством в оренду 1/2 невикористаних площ території винзаводу та парку автомобілів на 1/3 воно може отримати додатковий прибуток;

4) збільшення обсягів поступлення грошових коштів на підприємстві можна за рахунок реалізації продукції по передоплаті та розширення торгівлі через фірмові магазини Садвинпрому.

Досягненню цілей і задач служить організаційна структура, без побудови якої не можливо нормальне функціонування підприємства. Вона будується в такій формі, що найбільш ефективно дозволить домогтися Херсонським виноробним заводом поставлених цілей. Організаційна структура Херсонського виноробного заводу представлена на Рис. 9.

Рис. 9. Організаційна структура ХВЗ.

Організаційна структура підприємства лінійно-функціонального типу. Вона проста в керуванні, тут чіткий розподіл обов'язків між працівниками відділу. Підприємство працює на поступово зростаючому ринку і захоплює невелике коло споживачів. Тому підприємство вибрало саме цю організаційну структуру. Кожен відділ на заводі виконує задачі, що були йому поставлені, при чому вони повинні вирішуватися в обговорений термін часу. Херсонський виноробний завод здійснює вторинну переробку виноградних та плодово-ягідних вин, розливає вино у пляшку ємністю 0,7 л.

Вторинна переробка вина полягає в обробці вина теплом та холодом, його фільтрації та сульфітації. В технологічний процес також входить миття пляшки, її оформлення, розлив вина в пляшки, закупорка, упаковка в поліетилен.

Всі ці операції проходять в автоматичному режимі. Завантаження та вивантаження тари, готової продукції, наклейка акцизної марки проводиться не автоматизованим шляхом способом.

Горілка виготовляється шляхом змішування спирту етилового з очищеною та пом'якшеною водою з добавленням меду та інших інгредієнтів.

Готова до вживання горілка розливається в нову скляну пляшку. Якість готової продукції та норми витрат на основні та допоміжні матеріали відповідають державним та галузевим стандартам і нормативам:

* горілка - ДГСТ 12782 - 80;

* вино - ДСТУ 202002 - 96. Витрати допоміжних матеріалів відповідають їх нормам.

Відпуск та списання допоміжних матеріалів проходить по лімітно-забірним карткам згідно нормативів, затверджених керівництвом.

Фактичні витрати на допоміжні матеріали зросли у зв'язку з високою закупівельною ціною на такі матеріали, як етикетка, пляшка, клей, пробка.

У таблицях 10 - 11 дана характеристика працюючого персоналу на підприємстві по підрозділах, їхня чисельність, кваліфікація, система заробітної плати на період з 2000 по 2001 роки.

Таблиця 10

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦЮЮЧОГО ПЕРСОНАЛУ НА

ПІДПРИЄМСТВІ ХЕРСОНСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД за 2000 рік

Підрозділ, найменування професій	Кількість чоловік	У тому числі по розрядах	Оклади, тарифи	Ср/міс.зар. плата по тарифу грн-	% допл. за шкідливість	Ср/міс фонд зар. плати усього
		І	П	III	IV	V
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Цех основного виробництва
Ділянка розливу:
Почасовики.
1. Оператор лінії у виробництві	1				1		1-22	203-54		203-54
2. Почасовик здавач	1		1				0-88	146-81		146-81
3. Транспортівальник	1			1			1-05	175-17		175-17
4. Мийник разлив. автоматів і БММ	3		3				0-95	158-49	8	475-47
Разом почасовиків:	6		4	1	1
Підрядники:
1. Машиніст БММ	1			1			1-13	188-52	8	188-52
2. Машиніст ГУМ	4			4			1-05	175-17		700-68
3. Контролер (харчової продукції)	1			1			1-05	175-17		175-17
4. Контролер (порожньої пляшки)	1		1				0-88	146-81		146-81
5. Підсобний робітник	3	3					0-79	131-80		395-40
6. Штампувальник етикетки	1	1					0-79	131-80		131-80
Разом підрядників	11	4	1	6
Усього по ділянці розливу	17	4	5	7	1					2739-37
Ділянка виноматеріалів
Почасовики:
1. Оброблювач виноматеріалів	5				5		1-41	235-23		1176-15
2. Оброблювач виноматеріалів	1		1				0-88	146-81		146-81
3. Оператор лінії у виробництві	1					1	1-41	235-23		235-23

Продовження табл. 10

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
4. Фільтровщик	1			1			1-05	175-17		175-17
5. Купажист	2					2	1-41	235-23		470-46
Усього по ділянці виноматеріалів:	10		1	1	5	3				2203-82
Ділянка готової продукції
Почасовики:
1. Приймальник здавач	2			2			1-05	175-17		357-34
2. Транспортувальник	1		1				0-88	146-81		146-81
Разом почасовиків	3		1	2						504-15
Підрядники:
1. Укладальник-пакувальник	3			3			1-05	175-17		525-51
2. Вантажники	4	4					1-31	218-55		874-20
Разом підрядників	7	4		3						1399-71
Усього по ділянці готової продукції	10	4	1	5						1896-86
Разом по цеху основного виробництва	37									6840-05
Зних:
Почасовиків	19
Підрядників	18
Енерготехнічний цех:
1. Електро-участок
1. Монтажник санітарно-технічних систем устаткування	2					5	1-62	270-26	8	540-52
2. Електрик черговий	2					5	1-50	250-25		500-50
3. Електромонтер по ремонту обмоток і електроустаткування	1					5	1-50	250-25		250-25
4. Слюсар СТОСІВ і А	1				1		1-30	216-88		216-88
5. Слюсар СТОСШ і А	1					1	1-50	250-25		250-25
Усього по злектроучастку	7				1	6				1758-40
2. Механічна ділянка
1. Слюсар ремонтник	2			2			1-12	186-85		373-70
2. Слюсар ремонтник	1				1		1-30	216-88		216-88
3. Токар	1					1	1-67	278-61		278-61
4. Електро-газо зварник	1					1	1-68	280-27	12	280-27
5. Машиніст холодильних установок	1				1		1-43	238-57	10	238-57
Усього по механічній ділянці	6			2	2	2				1388-03

Продовження табл. 10

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
3. Транспортна ділянка
1. Водій легкового автомобіля	1						0-89	148-48		148-48
2. Водій ЛЕК	1						0-95	158-49		158-49
3. Водій вантажного автомобіля (САЗ)	2						1-34	223-55		447-10
4. Водій вантажного автомобіля (ЗШІ)	1						1-34	223-55		223-55
5. Слюсар по ремонті авто	1						1-53	255-25		255-25
Усього по транспортній ділянці	6									1232-87 !
4. Ділянка ремонту основного устаткування
1. Слюсар наладчик	3					3	1-50	250-25		750-75
2. Слюсар ремонтник	3					3	1-50	250-25		750-75
3. Слюсар ремонтник	1				1		1-30	216-88		216-88
Усього по ділянці ремонту основного устаткування	7				1	6				1718-38
5. Госп ділянка
1. Тесляр	1					1	1-50	250-25		250-25
2. Маляр	1				1		1-30	216-88		216-88
3. Прибиральниця	2							120-00		120-00
4. Двірник	2							120-00		120-00
Усього по госп ділянці	6				1	1				703-13
Разом по енерго-технічному цеху	32									6804-81
3 них:
Почасовиків	32
Охорона
1. Охоронець	15							120-00		1800-00
2. Начальник варти	4							142-50		570-00
Усього по охороні	19									2700-00
Не пром персонал:
1. Медсестра	1							168-00		168-00
2. Завідуючий буфетом	1							171-00		171-00
Разом робітників по заводу:	90									32553-86
Зних:
Почасовиків	72
Підрядників	18

Таблиця 11

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦЮЮЧОГО ПЕРСОНАЛУ НА

ПІДПРИЄМСТВІ ХЕРСОНСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД за 2001 рік

Підрозділ, найменування професій	Кількість чоловік	У тому числі по розрядах	Оклади, тарифи	Ср/міс.ззар. плата по тарифу грн-	% допл. за шкідливість	Ср/міс фонд зар. плати усього
		І	II	III	IV	V
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Цех основного виробництва
Ділянка розливу:
Почасовики:
1. Оператор лінії у виробництві	1				1		1-30	216,88		216,88
2. Почасовик здавач	1		1				0-93	155,15		155,15
3. Транспортувальник	1			1			1-12	186,85		186,85
4. Мийник розлив, автоматів і БММ	3		3				1-00	500,49	8	500,49
Разом почасовиків:	6		4	1	1			725,71		1059,37
Підрядники:
1. Машиніст БММ	1			1			1-21	201,86	8	201,86
2. Машиніст ГУМ	6			6			1-12	186,85		1121,10
3. Контролер (харчової продукції)	1			1			1-12	186,85		186,85
4. Контролер	3		3				0-93	155,15		465,46
Разом підрядників	11	4	1	6				1975,2 7		1456,43
Усього по ділянці розливу	17	4	5	7	1			1456,4 3		3034,64
Ділянка виноматеріалів
Почасовики:
1. Оброблювач виноматеріалів	1				1		1-50	250,25		250,25
2. Оброблювач виноматеріалів	5		5				0-93	216,88		867,52
3. Оператор лінії у виробництві	1					1	1-50	250,25		250,25
4. Фільтровщик	1			1			1-12	186,85		186,85
5. Купажист	2					2	1-50	250,25		500,49
Усього по ділянці виноматеріалів:	10		1	1	4	4		1309,6 2		2210,50

Продовження табл. 11

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Ділянка готової продукції
Почасовики:
1. Приймальник здавач	2			2			1-12	186,85		373,70
2. Транспортувальник	2		2				0-93	155,15		310,30
Разом почасовиків	4		2	2				342,00		684,00
Підрядники:
1. Укладальник-пакувальник	3			3			1-12	186,85		560,55
2. Вантажники	4	4					1-39	231,89		927,57
Разом підрядників	7	4		3				418,74		1488,12
Усього по ділянці готової продукції	11	4	2	5				760,74		2172,13
Разом по цеху основного виробництва	38	4	10	15	5	4		3526,7 9		7417,26
3 них:
Почасовиків	20		7	4	5	4		2377,3 3		3953,87
Підрядників	18	4	3	11				1149,4 6		3463,39
Знерготехнічний цех:
1. Злектро-дільниця
1. Монтажник санітарно-технічних систем устаткування	3			3			1-71	248,58	8	497,15
2. Електрик черговий	1					1	1-58	263,59		263,59
3. Електромонтер по ремонту обмоток і електроустаткування	1					1	1-58	263,59		263,59
4. Слюсар СТОСІВ і А	1				1		1-38	230,23		230,23
5. Слюсар СТОСІВ і А	1					1	1-58	263,59		263,59
Усього по злектроучастку	7				3	4		1554,8 6		1803,43
2. Механічна ділянка
1. Слюсар ремонтник	2			2			1-18	196,86		393,72
2. Слюсар ремонтник	1				1		1-38	230,23		230,23
3. Токар	1					1	1-78	296,96		296,96
4. Злектро-газо зварник	1					1	1-77	295,29	12	295,29
5. Машиніст холодильних установок	1				1		1-52	253,58	10	253,58

Продовження табл. 11

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Усього по механічній ділянці	6			2	2	2		1272,9		1469,77
3. Транспортна ділянка
1. Водій легкового автомобіля	1						0-94	1156,8		156,82
2. Водій ЛЗК	1						1-01	168,50		168,50
3. Водій вантажного автомобіля (САЗ)	1						1-42	236,90		236,90
5. Слюсар по ремонті авто	1						1-42	236,90		236,90
Усього по транспортній ділянці	6							1611,5		1611,58
4. Ділянка ремонту основного устаткування
1. Слюсар наладчик	4					4	1-58	263,59		1054,37
2. Слюсар ремонтник	3					3	1-58	263,59		790,77
3. Слюсар ремонтник	1				1		1-38	230,23		230,23
Усього по ділянці ремонту основного устаткування	8				1	7				2075,37
5. Госп ділянка
1. Тесляр	1					1	1-58	263,59		263,59
2. Маляр	2				2		1-38	230,23		230,23
3. Прибиральниця	2							140		280
Усього по госп ділянці	7				2	1				1284,04
Разом по енерго-технічному цеху	35			2	8	14				8210,82
3 них:
Повчасовиків	35			2	8	14				1810,82
Охорона
1. Охоронець	18							140		2520,00
2. Начальник варти	4							166,00		664,00
Усього по охороні	22									3184,00
Не пром персонал:
1. Медсестра	1							195,00		195,00
Разом робітників по заводу:	97		10	17	13	18				19205,0 9
3 них:
Почасовиків	79		7	6	13	18				15741,6
Підрядників	18		3	11						3463,39

Для відновлення основних фондів останнім часом було придбано:

§ пляшкомийна машина;

§ фасовочно-укупорочна машина;

§ укупорочний автомат;

§ етикеровочний автомат;

§ пакувальна машина;

§ електронасосні установки;

§ фільтруюча установка;

§ комплект фільтрів для очищення,

Тобто з придбаного, можна зробити висновок, що якість продукції, яка випускається, покращиться і збільшаться обсяги виробництва при подальшій наявності фінансових засобів і раціональному використанні матеріальних ресурсів.

Рис. 10 Кількість виноматеріалів які є на винзаводі на початку виробництва, дал.

- Братина (120 дал) - 1

- Херес Український (6309,5) - 2;

- Альминська долина (399,6) - 3;

- Гроно Закарпаття рожеве (98,9) - 4;

- Степовий вітерець рожевий (254,7) - 5;

- Фетяска (116,3) - 6;

- Європейське сухокріплене (6131,2) - 7;

- Ркацителі (736,2) - 8;

- Столове изабельне (459,6) - 9;

- Херес Столовий (3469,3) - 10;

- Європейське кріплене (799,6) -11;

- Столове біле (6520,1) - 12;

- Столове рожеве купажне (2880,2) - 13;

- Совиньон (807,8)-14;

- Сік спиртовий зброджений яблучний (3503,8) - 15;

- Сік зброджений яблучний (1566,4) - 16;

- Сік зброджений сливовий (2302,6) - 17;

- Сік зброджений аличевий (4272,4) - 18.

Основна частина цих виноматеріалів некондиційна. Для їхньої доробки необхідно придбати:

цукру - 24т.;

спирту - 3тис. дал;

Наявність склотари: 1

)Пляшка 0,5 закрита - 79537;

2) Пляшка 0,5 обкатана - 101906;

3)Пляшка 0,5 квадратна сувенірна - 36773;

4)Пляшка 0,5 квадратна різьблена - 1496;

5) Пляшка 0,5 коньячна - 147824;

6) Пляшка 0,5 графінчик - 4187;

7) Пляшка 0,5 Леді - 63525;

8) Пляшка 0,5 Артеміда - 10775;

9) Пляшка 0,7 Водолае- і3085;

10) Пляшка 1,0 літра - 83628;

11) Пляшка 0,7 літра - 16432.

Як показав аналіз, виробничі потужності Херсонського виноробного

заводу становлять:

Рис. 11 Загрузка виробничих потужностей ХВЗ у процентному відношенні

1 - по розливу вина (1,5млн дал);

2 - по розливу лікеро-горілчаної продукції (4млн дал);

3 - по одноразовому збереженню виноматеріалів (500тис дал);

4 - по одноразовому збереженню спирту (40тис дал). Херсонський виноробний завод має як слабкі та сильні сторони, так і загрози та можливості, які відображені на рисунку 12.

Слабкі сторони:	Сильні сторони:
- недостатній попит на продукцію;	- достатній досвід роботи у цій галузі;
- велика заборгованість підприємства;	вдале місце розташування
- недостаток фінансових коштів;	підприємства;
- відсутність служби маркетингу, як	- сучасний метод упаковки продукції.
самостійної ланки підприємства.
Загрози:	Можливості:
- високий рівень конкуренції;	- укладання договорів на реалізацію
- високі податки у виноробній галузі;	продукції без посередників;
- низька платоспроможність населення.	- розширення границь ринку.

Рис. 12 SWOT-аналіз діяльності Херсонського виноробного заводу

Розділ 3 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

Херсонський винзавод.

3.1 Аналіз ліквідності

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами по сплаті податків, персоналом підприємства. Всі ці грошові відносини відображені у фінансовому звіті підприємства.

Аналіз фінансової звітності підприємства свідчить про те, як за допомогою даних, відображених у цій звітності можна провести поточний фінансовий стан підприємства. Такий аналіз дозволить оцінити співвідношення між заборгованістю підприємства і його активами, структуру активів, розумність величини матеріально-виробничих запасів, дебіторської заборгованості.

Основною метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка результатів ефективності діяльності підприємства за звітний період та його поточного фінансового положення. В залежності від цілей аналізу фінансової звітності застосовують такі прийоми аналізу:

- використання абсолютних показників, дозволяючи зробити висновки по основним джерелам залучення коштів, напрямках їх використання, розмірах отриманого прибутку;

- використання порівнювальних відсоткових показників для читання фінансової звітності та виявлення відхилень по найважливішим статтям;

- горизонтальний аналіз - характеризує зміни окремих статей фінансової звітності за рік або ряд років;

- аналіз тенденцій (трендовий аналіз) - характеризує зміну показників діяльності підприємства на протязі ряду років по порівнянню з базовим показником, який дорівнює 100;

- порівняльний аналіз - порівнює окремі показники діяльності свого підприємства з іншими аналогічними підприємствами у одній галузі; допомагає виявити стратегію конкурентів та перспективи розвитку;

- порівняння з середньо галузевими показниками, він показує стійкість підприємства на даному ринку;

- аналіз фінансових коефіцієнтів.

Проведемо економічний аналіз підприємства за допомогою коефіцієнтного методу. Цей метод дозволяє вивчити такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства як: ліквідність довгострокова платоспроможність, рентабельність, становище на ринку цінних паперів. Він заснований на оцінці перелічених аспектів, що здійснюють за допомогою фінансових коштів, розрахованих на підставі даних, які наведені у формах фінансової звітності.