Організація управління виробництвом і його вдосконалення у Державному підприємстві дослідному господарству "Агрономія" Арбузинського району Миколаївської області

27

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Організація управління виробництвом і його вдосконалення у Державному Підприємстві дослідному господарству «Агрономія» Арбузинського району Миколаївської області

Вступ

Державне підприємство дослідне господарство «Агрономія» це досить велике за розмірами сільськогосподарське підприємство, до складу якого входять: цехи, відділення, бригади, загони, тваринницькі ферми, центральна ремонтна майстерня, відділки, пересувні ремонтні засоби для технічного обслуговування; автогараж, нафтобаза тощо. Отже, головною функцією директора з головними спеціалістами є вміла та чітка організація процесу управління виробництвом.

Нині виробничою підприємницькою діяльністю зайнято багато організаційних формувань, Держстандарт України розробив класифікацію ' організаційно-правових форм господарювання, яка набула чинності з початку 1995 р. Суб'єкти підприємницької діяльності об'єднуються в три групи: а) підприємства - державні, колективні, Індивідуальні, сімейні, приватні, спільні підприємства, кооперативи, орендні підприємства, селянські (фермерські) господарства; б) господарські товариства, акціонерні товариства (відкриті і закриті), товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні і командитні товариства; в) об'єднання підприємств - асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші формування.

Державне підприємство дослідне господарство «Агрономія» за своєю організаційно-правовою формою господарювання належить до першої групи, тобто є підприємством державної форми власності.

Держгоспи - це державні сільськогосподарські підприємства, які відокремлені економічно, мають у своєму розпорядженні виділені основні й оборотні засоби і відшкодовують свої витрати за рахунок власного прибутку в результаті виробничо-фінансової діяльності. Основою їх діяльності є принцип повного господарського розрахунку і самофінансування.

Держгоспи користуються правами юридичної особи, виконують обов'язки, пов'язані з їх діяльністю, мають свої баланси і самостійно вступають у господарські відносини з іншими підприємствами (об'єднаннями) та організаціями, з власної ініціативи приймають рішення, якщо вони не суперечать чинному законодавству.

Держгосп складається з виробничих підрозділів: цехів, відділків, ферм, бригад, механізованих загонів, орендних колективів тощо. Вони діють на засадах внутрішньогосподарського розрахунку, колективного або орендного підряду. Організаційну структуру радгосп визначає самостійно. «Найкраща» структура - це та, яка найкращим чином дозволяє організації ефективно взаємодіяти із» зовнішнім середовищем, продуктивно і цілеспрямовано розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників, і таким чином, досягати своїх цілей з високою ефективністю.

За умов ринкової економіки підприємствам і організаціям необхідно швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища і адаптувати ці організаційні структури до цих змін.

Основною метою курсової роботи по вищевказаній темі є всебічний, глибинний аналіз досвіду організації управління на сільськогосподарському підприємстві, наукове узагальнення цього досвіду і розробка пропозицій по раціоналізації системи управління в ДПДГ «Агрономія» Миколаївського району, а також проаналізувати ефективність управлінської структури, запропонувати шляхи підвищення оперативності управління та внести пропозиції щодо удосконалення організаційної структури.

1. Загальна управлінська характеристика державного підприємства дослідне господарство «Аргономія» Арбузинського району

1.1 Розміщення господарства, його природні та економічні умови

Державне підприємство дослідне господарство «Агрономія» знаходиться в с. Агрономія Арбузинського району, Миколаївської області в 120 км. від обласного центру м. Миколаєва.

Рельєф території господарства рівнинний. Природнокліматичні умови досить сприятливі для виробництва продукції рослинництва, зокрема для вирощування зернових та технічних культур.

Клімат на території господарства помірно-континентальний з довгим І засушливим літом, весна рання і тепла, осінь - пізня, частіше суха та довга. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути 20-25 градусів нижче нуля, а влітку 40-45 градусів тепла. Ці перепади негативно впливають на розвиток рослинництва. Середньорічна температура приблизно 10-15 градусів тепла. За рік випадає опадів близько 360 мм., переважно у вигляді дощів.

В зв'язку з тим, що клімат даного регіону засушливий є необхідність використовувати зрошувальні канали, проводити всі необхідні умови для збереження вологи в ґрунті.

Згідно даних агрономічної служби можна навести таку, характеристику. Ґрунти на території господарства - це чорноземи звичайні, їх характерною особливістю є остаточна солонцюватість, ґрунти мають слабку структуру, внаслідок чого при висиханні на поверхні такого ґрунту утворюється кірка, а при зволоженні - вони запливають.

Ґрунти в своєму складі мають гумусу біля 1,5% - 2%. По механічному стану ці ґрунти середньо- і важко-суглинисті. Загальною умовою підвищення родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив, застосовуючи правильні сівозміни.

Так як господарство розміщене в посушливій зоні, в умовах

незрошуваного землекористування, велике значення має накопичення і збереження вологи в ґрунті.

Отже, головною задачею господарства є збільшення виробництва зерна, а також підвищення його якості.

Транспортна мережа на території господарства представлена в основному профільованими дорогами місцевого значення, які забезпечують зв'язок між виробничими ділянками, фермами і полями сівозмін.

На території господарства існує автопарк, який забезпечує зв'язок між м. Миколаїв і даним господарством.

Загальна земельна площа складає 6785 га. Середня чисельність працівників залучених у господарство становить 276 чоловік.

Таблиця 1.1. Місце розташування ДПДГ «Агрономія»

Пункти	Назва	Відстань, км	Стан доріг
Відстань від центральної садиби до:
Обласного центру	м. Миколаїв	120	асфальт
Районного центру	смт Абузинка	25	асфальт
Залізничної станції	Трикрати	15	асфальт
Пункту реалізації:			асфальт
- зерна	Трикратський елеватор	20	асфальт

На території ДПДГ «Агрономія» знаходяться дві польові бригади, молочно - товарна ферма та одна свиноферма, ремонтна майстерня, пункт технічного обслуговування, гараж і ангар для зберігання техніки, тік та нафтобаза.

1.2 Розміри Державного підприємства дослідне господарство «Агрономія» та його спеціалізація

Для того, щоб провести аналіз економічних умов потрібно визначити, яке за розмірами є досліджуване господарство (велике, середнє, мале), для цього необхідно розрахувати показники розміру виробництва.

Таблиця 1.2. Показники розміру виробництва в ДПДГ «Агрономія»

Показники	Роки	Господарство в 2006 р. у% до
	2004	2005	2006	2004 р.	2005 р.
Валова продукція в порівняльних цінах 2000 р.	2392,47	5464,23	3209,53	134,15	58,74
Грошова виручка від реалізації с/г продукції, тис. грн.	5373	5620	5398	100,46	96,05
Площа сільськогосподарських угідь, га.	5001	5001	5001	100	100
Середньорічна чисельність працівників, чол.	286	247	276	96,5	111,74
в т. ч. - в рослинництві	146	149	198	135,6	132,89
- в тваринництві	140	98	78	55,71	79,6

Таким чином, аналізуючи данні розраховані в таблиці 1.2 можна зробити висновок про те, що ДПДГ «Агрономія» відноситься до середніх господарств. Про це свідчать показники: середньорічної чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві 276 чол., площа сільськогосподарських угідь, що в середньому складає 5001 га. А також аналізуючи розраховані вище данні можна відмітити, що 2006 рік для даного господарства був дещо гірший ніж 2004 р.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того як розвинуті й інші галузі,

що мають товарних характер.

До факторів виробничо-економічної характеристики господарства відносять спеціалізацію, що представляє собою переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції.

Найбільш раціональною для господарства є та, яка дозволяє за даних умов виробити більшу кількість продукції з найменшими витратами коштів і праці.

За допомогою розрахункової таблиці 1.3 можна визначити спеціалізацію досліджуваного підприємства. В цій таблиці наведені дані про склад та структуру грошової виручки окремих галузей видів продукції, а також робіт і послуг.

Таблиця 1.3. Склад та структура грошової виручки у Державному підприємстві дослідне господарства «Агрономія» Арбузинського району

Галузі та види продукції	Товарна продукція, тис. грн.,	В середньому за три роки, тис. грн.,	Структура грошових надходжень, %
	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Зернові	2406	3568	2554	2842,6	42,4
Соняшник	679	322	574	858,3	12,7
Інша продукція	145	43	12	66,6	0,9
Разом по рослинництву	4307	3994	3233	3844,6	57,3
Скотарство ВРХ	220	254	610	361,3	5,3
Молоко	652	789	984	808,6	12,0
Свинарство	152	497	545	398	5,8
Інша продукція	42	86	-	42,6	0,63
Разом по тваринництву	1066	1626	2165	1619	24,1
Всього по с/г виробництву	5373	5620	6398	5797	86,3
Промислова продукція	608,3	393	346	449,1	6,69
Реалізація іншої продукції	321	845	121	429	6,4
Всього по господарству	6302,3	6858	6978	6712,7	100

господарство управління керівник оперативність

Виходячи з даних таблиці 1.3 можна зробити такий висновок, що головною галуззю в Державному підприємстві дослідне господарства «Агрономія» є рослинництво. Про це свідчить питома вага грошової виручки рослинництва в підприємстві, вона становить 57,3%, а це 3844,6 тис. грн. в середньому за 3 роки. Допоміжною галуззю являється тваринництво так як займає 24,1% від загальної виручки. Тому зрозуміло, що рослинництво є пріоритетною галуззю і з кожним роком розвивається, збільшуючи обсяги виробництва саме рослинницької продукції. Найбільші грошові надходження підприємство отримує від реалізації зернових культур, а також соняшнику, тому що відсоток грошової виручки у виробництві с/г продукції займає 62,0% та 13,8% відповідно. Тому в наступному році підприємство планує збільшувати посівні площі зернових культур. Тваринництво займає лише 13,5% с/г виробництва, що пояснюється великою капіталомісткістю і великими строками окупності, що робить цю галузь не дуже привабливою для господарства.

1.3 Показники економічної ефективності підприємства

На сьогодні ефективність виробництва сільськогосподарських підприємств у значно залежить від результативності і економічності роботи управлінських кадрів. Тому є необхідність в аналізі рівня загальної ефективності системи менеджменту персоналу (таб. 1.3).

Рівень ефективності управління персоналом на сільськогосподарському підприємстві характеризується за такими показниками:

1. Одержано валової продукції на 1 працівника управління, тис. грн.

2. Одержано валової продукції на 1 грн. витрат в управлінні, грн.

3. Одержано валової продукції на 1 люд. год. в управлінні, грн.

12. Одержано валової продукції на 1 грн. заробітної плати управлінських кадрів, грн.

Таблиця 1.1. Ефективність системи управління персоналом В СТОВ «Дружба»

Показники	2004	2005	2006	2006 рік до 2004
Загальні показники
Середньорічна чисельність працівників, чол. в т.ч..працівники апарату	100 18	108 18	101 18	101 100
Управлінські витрати, тис. грн.	128,6	151,3	132,7	103,7
Загальний фонд оплати праці, тис. грн. - в т.ч. працівників апарату управління.	420,0 75,6	453,6 75,6	424,2 75,6	101 100
Показники результативності діяльності персоналу управління
Одержано валової продукції на 1 працівника управління, тис. грн.	93,8	176,5	161,7	172,4
Одержано валової продукції на 1 грн. витрат в управлінні, грн.	13,1	21,0	21,9	167,2
Одержано валової продукції на 1 грн. заробітної плати управлінських кадрів, грн.	22,3	42,0	38,5	172,5
Показники економічності діяльності персоналу управління
Питома вага управлінських працівників у загальній кількості працюючих, %.	18,0	16,7	17,8	-0,2
Питома вага витрат на управління у загальній собівартості продукції.%.	7,3	4,4	4,0	-3,3
Питома вага заробітної плати у загальній собівартості продукції.%.	23,8	13,1	12,6	-11,2

2. Аналіз організації управління в державному підприємстві дослідне господарство «Аргономія» Арбузинського району

2.1 Організаційна структура і структура управління виробничої системи

Важливим елементом механізму господарювання є організаційний механізм на різних ієрархічних рівнях системи управління агропромислового комплексу. На практиці кожен, навіть невеликий колектив створює свій організаційний механізм господарювання, який є передумовою для реалізації функцій підприємства (виробництво, комерційна діяльність, маркетинг, фінанси та інше) і досягнення поставлених цілей.

Центральним елементом організаційного механізму є структура організації або організаційна структура.

Структура - спосіб поєднання складових (компонентів) системи для найкращого виконання головної мети системи. Найчастіше сучасний менеджер має справу з виробничою, організаційною структурою і структурою управління.

Організаційна структура підприємства - сукупність відділків та служб, які займаються побудовою та координацією функціонування системи менеджменту, розробкою та реалізацією управлінських рішень по виконанню плану (програми).

Виробнича, соціальна, технологічна, управлінська структури взаємопов'язані і визначають різні сторони діяльності підприємства (технічна, економічна, виробнича, соціальна). За їх допомогою регламентуються внутрішньовиробничі зв'язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління. Отже, від структури управління значною мірою залежить дієвість усього господарського механізму.

Суттєвою класифікаційною ознакою є ієрархічність управляючої системи (ступінчастість управління), яка відображає послідовність підпорядкування органів управління знизу догори.

Ієрархічність структури означає, що управляюча система складається з субсистем (підсистем), а субсистеми - з елементів нижчого порядку (субсубсистем) і т. ін.

На даному підприємстві перевагає «Лінійна організаційна структура», яка являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов'язаних із його управлінням.

Переваги цієї структури:

· чіткість і простота взаємодії;

· надійний контроль та дисципліна;

· оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

· економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки:

· потреба у керівниках універсальної кваліфікації;

· обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

· перевантаження вищого керівництва;

· можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

2.2 Органи управління. Діяльність лінійних і функціональних керівників

Держава впливає на вибір напрямів діяльності підприємства та використання прибутку за допомогою економічних методів (проценти на вклади і позички, доходи від цінних паперів, ціни і податки, податкові пільги і економічні санкції, цільові дотації і субсидії, валютний курс, норми амортизаційних відрахувань, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи).

Управління підприємством організовують відповідно до його

Статуту. За Статутом Державне підприємство дослідне господарство «Агрономія» очолює директор, наймання директора здійснюється Органом управління майном (Міністерство аграрної політики України) за поданням кандидатури керівництвом університету. З директором укладається контракт. Він розв'язує самостійно всі питання діяльності підприємства, крім тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном або компетенції Миколаївського державного аграрного університету.

Загальні збори (конференція) трудового колективу вирішують основні питання виробничо-фінансової діяльності та соціального розвитку підприємства (про викуп майна підприємства, укладання з адміністрацією колективного договору угоди, обрання, відкликання представників до ради підприємства), заслуховують звіти про їхню діяльність. Основні питання організації щоденної діяльності трудового колективу регламентується типовими правилами внутрішнього розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ і організацій.

Коло обов'язків директора державного підприємства визначає Основами законодавства України про працю, Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також спеціальними положеннями і службовими інструкціями.

Директор є одночасно керівником і організатором усієї виробничої, соціально-економічної і фінансово-господарської діяльності. Він керує апаратом управління і закріпленими за ним виробничими підрозділами. Його рішення є обов'язковими для виконання кожним працівником підприємства. Директор відповідає перед державою за правильне ведення господарства, зобов'язання по продажу продукції, раціональне використання землі, техніки, трудових ресурсів. Він повинен всіляко розвивати госпрозрахункові принципи ведення підприємства, сприяти вдосконаленню технології, організації праці, виробництва і управління, добиватися неухильного зростання виробництва, зниження собівартості продукції, досягнення самофінансування на підставі високорентабельності роботи господарства.

Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторються і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах цього немає, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосування формальних правил і процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто, вищого ешелону управління.

Недолік лінійно-функціональної структури управління на практиці посилюються за рахунок таких умов господарювання, при яких допускається невідповідність між відповідальністю і повноваженнями, у керівників різних рівнів і підрозділів: перевищуються норми управління, особливо у директорів і їхніх заступників; формуються нераціональні інформаційні потоки: надмірно централізується оперативне управління виробництвом; не враховується специфіка роботи різноманітних підрозділів; будуть відсутні необхідні при цьому типі структури нормативні документи, що це регламентують.

2.3 Аналіз виконання функцій управління

У своїй діяльності директор ДПДГ «Агрономія» господарства спирається на групу спеціалістів: головного агронома, зоотехніка, інженера-механіка, ветеринарного лікаря, головного економіста, головного бухгалтера, яким дано право здійснювати функціональне керівництво у відповідних галузях господарства. Керівники юридичної і бухгалтерських служб призначаються на посаду і звільняються його керівником в установленому порядку.

Головний агроном є заступником керівника по виробництву і очолює всю агрономічну роботу в господарстві. В його завдання входить розробка ефективної системи управління природокористуванням, впровадження Індустріальної технології виробництва продуктів землеробства і постійне її удосконалення; турбота про правильну організацію використання землі, впровадження раціональних сівозмін, проведення протиерозійних заходів, розробка і впровадження науково обґрунтованої системи добрив, насінництва, захисту рослин від шкідників і хвороби; постійний контроль за своєчасним і якісним веденням роботи в господарстві. У його підлеглості знаходяться усі агрономи центрального апарату управління підприємства. Крім того, він направляє і координує роботу агрономів відділків і бригад, а також інших підрозділів.

Головний інженер-механік є керівником і організатором всієї роботи по механізації, електрифікації, автоматизації виробництва, своєчасному ремонту і технічному обслуговуванню тракторів, сільськогосподарських машин, електрообладнання, силового та іншого обладнання. Разом з відділом по реалізації і постачанню головний інженер організує безперервне постачання сільськогосподарської техніки запасними частинами, ремонтними матеріалами і інструментом. В безпосередній підлеглості у головного Інженера знаходяться: завідувач ремонтної майстерні, інженер-механік по механізації процесів у тваринництві, інженер-електрик, завідувач автогаража, нафтового господарства і матеріальної комори. Крім того, головний інженер направляє і контролює роботу механіків відділень (бригад).

Головний зоотехнік призначається заступником керівника по виробництву в господарствах тваринницької спеціалізації. Він є керівником і організатором усієї зоотехнічної роботи в тваринницьких галузях господарства. В коло обов'язків головного зоотехніка входить: розробка системи ведення тваринництва, участь у складанні плану соціально-економічного розвитку, бізнес-плану господарства і госпрозрахункових завдань тваринницьким фермам, проведення племінної роботи, бонітування тварин і організація правильного ведення зоотехнічного обліку і звітності, розробка кормових раціонів, організація правильної годівлі, удосконалення і поглиблення господарського розрахунку, дотримання суворого режиму економії затрат, регулярне підведення підсумків роботи тваринницьких ферм, впровадження досягнень науки і передового досвіду, контроль за якістю продукції яку виробляють, дотримання санітарно-профілактичних заходів і зоотехнічних правил, керівництво зоотехнічним навчанням та ін.

Головний ветеринарний лікар організовує і проводить ветеринарно-профілактичні і оздоровчі заходи на тваринницьких фермах підприємства. На початку року він складає загальний план ветеринарних заходів, а також плани по ліквідації виявлених захворювань. Протягом року здійснює систему спостереження за санітарним станом тваринницьких приміщень, пасовищ і водойм; щомісячно проводить загальний огляд тварин і контролює виконання зоогігієни; лікує тварин; керує діяльністю ветеринарного персоналу.

Головний економіст є керівником і організатором усієї економічної і планової роботи в господарстві. Разом із галузевими спеціалістами він розробляє перспективні, поточні і робочі плани, технологічні карти і госпрозрахункові завдання (виробничі програми) бригадам, фермам, іншим виробничим одиницям та орендним колективам. Організує розробку з питань інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва та інших конкретних заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, підвищення її конкурентоспроможності, раціональне використання землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів. Він дає економічне обґрунтування ефективності капітальних вкладень і черговості їх здійснення, застосування нових машин і механізмів, проводить економічну оцінку основних організаційних, агрономічних і зоотехнічних заходів. Економіст аналізує стан і розвиток господарства і його підрозділів, постійно працює над удосконаленням форм оплати праці, розвитком і поглибленням госпрозрахункових відносин, впровадженням підрядних форм організації і оплати праці.

Головний бухгалтер здійснює керівництво І контроль за станом бухгалтерського обліку і звітності у всіх галузях виробництва. В його обов'язки входить складання фінансового плану і контроль за його виконанням, а також за суворим дотриманням фінансової дисципліни, здійсненням режиму економи на всіх ділянках виробництва, за правильністю реалізації і використання продукції, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей, за виконанням договорів і зобов'язань господарства. Разом з економістами та іншими спеціалістами господарства головний бухгалтер розробляє і аналізує заходи, спрямовані на забезпечення високої конкурентоспроможності підприємства і всієї вироблюваної продукції, слідкує за здійсненням намічених заходів, турбується про дієвість комерційного господарського розрахунку, впровадження прогресивних форм ведення обліку, вдосконалення системи нормування і оплати праці. Разом з керівником господарства головний бухгалтер підписує річний звіт підприємства, всі фінансові та інші документи, що пов'язані з витрачанням коштів і матеріальних цінностей.

3. Пропозиції щодо удосконалення управління сільськогосподарською виробничою системою в державному підприємстві дослідне господарство «Аргономія» Арбузинського району.

3.1 Удосконалення організаційної структури і структури управління підприємством

Ефективна структура управління підприємством передбачає: відповідність цілям, що стоять перед організацією; раціональне співвідношення управляючої системи і системи, якою управляють; досягнення оптимального співвідношення централізації функцій управління: підвищення ролі децентралізованого вирішення питань; відповідність форм прямого і зворотного зв'язку в системі управління характеру взаємовідносин між її підсистемами; створення мінімально необхідної кількості ступенів управління; дотримання норм управління; доведення до мінімуму чисельності апарату управління.

Забезпечення ефективної діяльності підприємства можливе при чіткому розподілі обов'язків і відповідальності між структурними підрозділами підприємства та використанні системи показників для оцінки результативності їх роботи.

Для узгодженої діяльності всіх відділів та служб підприємства необхідне застосування принципу комплексного управління діяльністю, створення відповідної організаційної структури, яка об'єднає існуючі відділи підприємства у функціональні підрозділи з окремих питань, керівники яких будуть підпорядковані безпосередньо директору підприємства. Поділ всіх підрозділів підприємства за ознакою участі в управлінні витратами підприємства та в управлінні забезпеченням результатів діяльності підприємства.

На основі проведених досліджень, пропонується застосувати конкретні заходи по вдосконаленню організаційної структури управління ДПДГ «Агрономія». На даному етапі підприємству важливо зберігати

структуру ієрархічного типу, якій притаманні високий ступінь формалізації і низький рівень всього управлінського персоналу в прийнятті рішень, так як директор несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства і самостійно вирішує всі організаційні питання, а також організовує роботу з визначення напрямів цінової політики, ведення обліку фінансово-господарської діяльності.

Доцільним для даного підприємства було б створення такого структурного підрозділу, як маркетинговий, оскільки основними задачами даного підрозділу є: досліджень ринку; узгодження можливостей виробництва з вимогами ринку; розробка оптимального асортименту продукції; просування продукції підприємства на ринку; розробка цінової стратегії підприємства; розробка системи знижок при реалізації продукції; підготовка і укладення договорів по збуту продукції. А це передбачає дослідження можливостей виробництва продукції і узгодження їх з потребами ринку. Тому від рішень, які приймає даний підрозділ залежать і обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить і витрати, і просування продукції на ринок.

На підприємстві існують непромислові об'єкти, до них можна віднести будинок культури, школу, дитячий садок, гуртожиток, то доцільно було б відокремити підвідділ з загальних питань, завданнями якого є: планування і здійснення заходів по розвитку і забезпеченню діяльності непромислових об'єктів; організація охорони майна підприємства; господарське забезпечення і обслуговування підрозділів управління підприємством.

Оцінити ефективність діяльності даного підрозділу можна з допомогою наступних показників: витрати на утримання непромислових об'єктів, надлишки або нестачі, виявлені при інвентаризації непромислових об'єктів. Оскільки витрати на утримання непромислових об'єктів відносяться до інших операційних витрат, то інформацію про них можна знайти у відповідній статті «Розшифрування інших операційних витрат».

Інформацію про результати інвентаризації можна отримати з Акта інвентаризації.

Останній підрозділ безпосередньої участі в управлінні витратами не бере, хоча від його діяльності і залежить розмір витрат підприємства, тому вважаємо за доцільне віднести його до управління забезпеченням результатів діяльності підприємства.

Для забезпечення ефективної операційної діяльності підприємства необхідно, щоб між структурними підрозділами було чітко розподілені обов'язки та відповідальність за вирішення питань і формування показників, від яких залежать результати діяльності підприємства.

3.2 Шляхи підвищення оперативності управління

Організаційно-економічні перетворення в аграрному комплексі супроводжуються диверсифікацією виробництва, розширенням самостійності підприємств та їх підрозділів.

Досить велика кількість тракторів комбайнів та інших сільськогосподарських машин, що працюють на полях і фермах, перетворюють кожне господарство на складну інженерно-технічну і соціально-економічну систему, що ґрунтується на тісній взаємодії великої кількості людей, машин та механізмів. Складність управління визначається й іншими факторами. Це, насамперед, властива сільському господарству сезонність, яка не дозволяє рівномірно протягом року використовувати наявну техніку, робочу силу і вимагає виконання у стислі строки великого об'єму робіт.

Крім того, механізовані агрегати, загони та бригади розміщенні на великій території господарства, і для попередження та усунення різних організаційних непогодженостей директор господарства завжди повинен мати своєчасну і повну оперативну інформацію. Ця інформація має поступати відповідно до ритму виробничого процесу і тим самим створювати передумови для своєчасної координації і регулювання діяльності людей. Рішення по виявлених відхиленнях і збоях у виробництві повинні негайно доводитись до конкретних виконавців.

Під оперативним управлінням розуміють координуючий і регулюючий вплив на керований об'єкт зі строком дії рішень, що приймаються, не більше одного місяця. Оперативне управління передбачає здійснення по суті всіх функцій управління, пов'язаних із поточною діяльністю підприємства та його виробничих підрозділів: розробка та доведення до виконавців короткострокових (оперативних) планів та завдань; забезпечення виконавців необхідними матеріально-технічними ресурсами та розміщення їх на робочих місцях; організація взаємодії і координація діяльності спеціалістів та безпосередніх виконавців; надання їм допомоги в усуненні збоїв у роботі; здійснення оперативного розпорядництва, контролю і обліку виконання робіт.

Велику допомогу у своєчасному зборові інформації та оперативному управлінні може надати диспетчерська служба або, як її ще називають інформаційно-диспетчерська служба підприємства.

Ця служба являє собою організаційну форму оперативного управління, що базується на сучасних технічних засобах зв'язку, збору, обробки інформації і контролю за ходом робіт. Добре організована диспетчерська служба підвищує оперативність управління виробництвом, скорочує витрати робочого часу через організаційні причини, своєчасно усуває виробничі труднощі, знижує простої тракторів, автомобілів та інших технічних засобів, полегшує і удосконалює працю керівників і спеціалістів, які звільняються від багатьох розпорядницьких і контрольних операцій, підвищує якість управлінських рішень, завдяки використанню необхідної оперативної інформації. Врешті-решт все це веде до покращення використання землі, робочої сили, технічних засобів та підвищення результативних показників виробничо-фінансової діяльності трудових колективів.

Об'єктами диспетчерської управління на підприємстві є: цехи, відділення, бригади, загони, тваринницькі ферми, центральна ремонтна майстерня, відділки, машинні подвір'я і пересувні ремонтні засоби для технічного обслуговування; автогаражі, нафтобази, склади запасних частин і матеріалів, зерноочисні і сушильні пункти, зерносклади; різні служби центральної садиби і відділень (водокачки, електростанції, котельня тощо); різні служби. Невеликі об'єкти - агрегати, загони і орендні колективи - можуть входити в єдину систему диспетчерського управління через диспетчерські пости підрозділів, виробничих дільниць.

Диспетчерській службі доручається виконання таких завдань оперативного управління: організація складання оперативних планів і завдань, доведення до виконавців і контроль за їхнім виконанням; прийом, обробка і систематизація оперативних звітів про хід виконання робіт, виробництво і реалізацію продукції, стан ресурсів; своєчасне забезпечення оперативною інформацією директора і спеціалістів господарства; проведення разом зі спеціалістами господарства оперативного аналізу ходу виконання робіт; своєчасне усунення причин, що порушують встановлений режим роботи на усіх ділянках виробництва шляхом маневрування трудовими, технічними та іншими ресурсами господарства; прийом заявок, запитів, вимог від підрозділів господарства і окремих виконавців, організація і контроль за їхнім виконанням; організація централізованого використання технологічного транспорту і спецтехніки (мобільні рем засоби, автокрани, бензовози, бульдозери і т.д.); забезпечення внутрігосподарського зв'язку; ведення спеціальної оперативної документації.

При своєчасному і якісному виконані перелічених завдань диспетчерська служба здійснює регулярний інтегруючий вплив на виконання виробничих процесів і наближення їх до оптимально завершального стану.

3.3 Оптимізація чисельності працівників та удосконалення системи стимулювання праці в Державному підприємстві дослідне господарство «Агрономія»

При розвитку ринкових відносин на селі можливе породження проблеми безробіття, викликане певним скороченням найманого персоналу в новостворених підприємствах. Основною причиною нестачі робочих місць є низька мінімальна заробітна плата, яка здебільшого складає лише половину мінімального прожиткового мінімуму. Сільгосппідприємствам доводиться утримувати більше працівників, ніж їх потрібно для виконання технологічних робіт в оптимальні строки. Скоротились сфера застосування вузькопрофільних спеціалістів у сільгосппідприємствах, перехід їх до сервісних організацій, пов'язаних з обслуговуванням сільськогосподарського виробництва.

Аналіз використання персоналу в ДПДГ «Агрономія» Арбузинського району свідчить про його недостатню зайнятість протягом року. В той же час у тваринництві зайнятість перевищує нормативну, а в підрозділах рослинництва фактична зайнятість неквалїфікованих робітників далеко не повна і становить 180-200 днів, механізаторів - 220-250 днів. У господарстві поки що відсутні додаткові й допоміжні галузі виробництва, в яких можна було б використати вільну робочу силу.

З метою економії витрат на оплату праці й забезпечення працівників роботою відповідно до їх кваліфікації, віку, стану здоров'я і враховуючи сезонність виробництва, на підприємстві здійснено оптимізацію складу всіх працівників шляхом їх розподілу на чотири категорії. В першу категорію входять всі працівники, зайняті на виконанні постійних видів діяльності - спеціалісти, тваринники, механізатори, водії - 234 чол. До другої категорії віднесені переважно працівники рослинницької галузі, праця яких здебільшого використовується протягом року сезонно, до 6 місяців - 96 чол. В разі переведення працівників з безстрокового трудового договору на сезонний договір у трудовій книжці роблять запис «Переведено на сезонний трудовий договір». Третю категорію працівників складають тимчасові робітники із зайнятістю до двох місяців - 9 чол. Четверта категорія включає працюючих з використанням погодинної системи оплати праці.

Застосування погодинної оплати праці забезпечує працею жінок з малолітніми дітьми, молодь, що навчається, інвалідів та літніх людей. Чинним законодавством передбачено при застосуванні погодинної оплати встановлення працівникам нормованих завдань. При цьому важливо дотримуватись умови, при якій мінімальний розмір погодинної тарифної ставки не повинен бути меншим, ніж при умові відпрацювання місячної норми часу при установленій мінімальній заробітній платі.

Оптимізація складу персоналу в ДПДГ «Агрономія» створила умови для впровадження нової системи стимулювання праці, в якій усунуті недоліки раніше застосовуваних систем. У сільгосппідприємствах найбільш поширені такі види економного стимулювання праці: відрядна оплата за обсяги виконаних робіт за тарифними ставками; погодинна оплата праці; підвищена оплата на збиранні врожаю; надлишки за роботу у святкові і вихідні дні; за кваліфікацію; за стаж; додаткова оплата за виконання плану; за досягнутий рівень виробництва; за збільшення рівня рентабельності і зменшення витрат.

Практика розвитку сільськогосподарського виробництва в більшості країн світу свідчить, що фактори підвищення рівня концентрації і поділу праці не є вирішальними для росту ефективності галузі. Успіх переважно визначає фактор персональної відповідальності за виробничий процес.

Завдання внутрішньогосподарського розподільного механізму полягає у забезпеченні прямої залежності розміру оплати праці (частки в доході) кожного працівника первинного трудового колективу від результативності його трудового внеску в кінцеві результати діяльності підприємства.

На практиці поки що не вироблений більш ефективний протизатратний механізм, при якому як економія, так і перевитрата ресурсів прямо позначається на рівні доходів працівників. В умовах динамічності економіки важливо позначити область допустимих значень, що не залежать від внутрішньогосподарських госпрозрахункових колективів.

В ДПДГ «Агрономія» розроблена система стимулювання праці, яка основана на таких основних положеннях: заінтересованості кожного працівника підприємства в підвищенні ефективності використання виробничих ресурсів; збільшенні прибутковості; відповідності між особистими інтелектуальними і фізичними зусиллями працівників і розміром індивідуального отриманого доходу (оплати праці); обґрунтованості співвідношень в оплаті праці різних груп і категорій працівників виходячи з кваліфікації, досвіду та складності виконуваних робіт і функцій.

Ці положення реалізуються в агрофірмі у процесі застосування основних принципів, за яких: прибуток (оплата праці) працівників первинних підрозділів визначається шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції (послуг) матеріальних і прирівняних до них витрат, тобто за результативно-залишковим принципом; комбінування індивідуальних і колективних форм стимулювання праці із спрямованістю зусиль працівників підрозділу на отримання максимального прибутку; встановлення надбавок і доплат у загальному обсязі особистих доходів працівників, що мають стимулюючий вплив, на рівні не менше 50%; здійснення моменту оплати праці наближено до часу виконання робіт, по можливості за технологічними циклами; при реалізації права підприємства на самостійне визначення системи стимулювання праці враховується обов'язковість державного і договірного регулювання оплати праці; система оплати праці повинна бути своєчасно доведена до працівників у простій і доступній формі при укладенні колективного договору між власниками та трудовим колективом підприємства; широке застосування погодинної оплати праці при установленні нормованих завдань для населення, незайнятого на постійній роботі в підприємстві.

На рівні підприємства форми і системи оплати праці визначаються в колективному договорі. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-квалїфікаційні характеристики. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації.

Основою системи стимулювання праці начальників цехів і головних функціональних спеціалістів є контракт, що укладається з ними власниками. Базовий посадовий оклад директора визначається в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Базові посадові оклади керівників вищевказаної категорії визначаються директором в мінімальних заробітних платах в діапазоні 50-90% по відношенню до його окладу. Додаткові виплати працівникам вищевказаної категорії нараховуються по таких показниках: частина чистого прибутку; виплати за високу прибутковість (рентабельність) підприємства: одноразові премії за виконання завдань керівника підприємства, що збільшують прибутковість виробництва.

Функціональні загальногосподарські спеціалісти отримують доплати до базового окладу по результатах роботи підприємства в цілому, галузі - за результатами роботи підпорядкованих їм галузей (цехів). За високі особисті досягнення в роботі, вагомий особистий внесок у кінцевий результат цій категорії керівників окремим рішенням директора (зборів учасників) може проводитись за рахунок підприємства оплата комунальних послуг, санаторних путівок, навчання дітей у вищих навчальних закладах тощо. Також може бути надана безпроцентна грошова позика для будівництва індивідуального житла, придбання транспортних засобів, домашнього майна тощо.

Висновки

В ході дослідження діяльності та організаційної структури управління ДПДГ «Агрономія» було розглянуто наступні питання:

- структура управління організацією;

- взаємодія організації з зовнішнім світом;

- вдосконалення організаційної структури ДПДГ «Агрономія».

Для узгодженої діяльності всіх відділів та служб підприємства

необхідне застосування принципу комплексного управління діяльністю, створення відповідної організаційної структури, яка об'єднає існуючі відділи підприємства у функціональні підрозділи з окремих питань, керівники яких будуть підпорядковані безпосередньо директору підприємства. Поділ всіх підрозділів підприємства за ознакою участі в управлінні витратами підприємства та в управлінні забезпеченням результатів діяльності підприємства.

На основі проведених досліджень, пропонується застосувати конкретні заходи по вдосконаленню організаційної структури управління ДПДГ «Агрономія». На даному етапі підприємству важливо зберігати структуру ієрархічного типу, якій притаманні високий ступінь формалізації і низький рівень всього управлінського персоналу в прийнятті рішень, так як директор несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства і самостійно вирішує всі організаційні питання, а також організовує роботу з визначення напрямів цінової політики, ведення обліку фінансово-господарської діяльності.

Доцільним для даного підприємства було б створення такого структурного підрозділу, як маркетинговий, оскільки основними задачами даного підрозділу є: досліджень ринку; узгодження можливостей виробництва з вимогами ринку; розробка оптимального асортименту продукції; просування продукції підприємства на ринку; розробка цінової стратегії підприємства; розробка системи знижок при реалізації продукції; підготовка і укладання договорів по збуту продукції. А це передбачає дослідження можливостей виробництва продукції і узгодження їх з потребами ринку. Тому від рішень, які приймає даний підрозділ залежать і обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить і витрати, і просування продукції на ринок.

На підприємстві існують непромислові об'єкти, до них можна віднести будинок культури, школу, дитячий садок, гуртожиток, то доцільно було б відокремити підвідділ з загальних питань, завданнями якого є: планування І здійснення заходів по розвитку і забезпеченню діяльності непромислових об'єктів; організація охорони майна підприємства; господарське забезпечення і обслуговування підрозділів управління підприємством.

Забезпечення ефективної діяльності підприємства можливе при чіткому розподілі обов'язків і відповідальності між структурними підрозділами підприємства та використанні системи показників для оцінки результативності їх роботи.

Для узгодженої діяльності всіх відділів та служб підприємства необхідне застосування принципу комплексного управління діяльністю, створення відповідної організаційної структури, яка об'єднає існуючі відділи підприємства у функціональні підрозділи з окремих питань, керівники яких будуть підпорядковані безпосередньо директору підприємства. Поділ всіх підрозділів підприємства за ознакою участі в управлінні витратами підприємства та в управлінні забезпеченням результатів діяльності підприємства.

Список використаної літератури

1. Филиппов Г.С. «Робота с кадрами, психологический аспект» 1999 р. 120 с.

2. Соціально-трудові відносини в умовах реформування промислового комплексу: Запитання і відповіді. За ред. екон. наук.

3. Большаков А. Менеджмент. 2000 р. 255 с.

4. Виноградский М.Д. Менеджмент організації. 2004 р. 215 с.

5. Буряк П.Ю. та ін. Економіка праці й соціально-трудові відносини. 2004 р. 305 с.

6. Герчикова И.Н. Менеджмент. 1997 р. 318 с.

7. Гудзинський О.Д. «Развитие механизма управления сельскохозяйственным производством» 1992 р. 235 с.

8. Зиновьев Ф.В. Управление сельскохозяйственным производством. Практиком. 1997 р. 210 с.

9. Завадський Й.С. Проектуваня системи управління та менеджмену. 1994 р. 205 с.

Размещено на Allbest.ru