Обгрунтування проекту вдосконалення системи управління якістю продукції

Окремі вітчизняні виробники-експортери вже усвідомили, що наявність сертифікованої системи управління якістю є однією з вимог, яку висувають іноземні партнери до своїх потенційних партнерів. Сьогодні відомі українські підприємства і організації мають впроваджені та сертифіковані системи управління якістю відповідно до вимог стандарту ISO 9001. Продукція або послуги таких підприємств користується попитом як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Серед них:

- у харчовій промисловості - ЗАТ «Оболонь», НВАО «Масандра», «Союз-Віктан», ЗШВ «Новий Світ», ЗАТ «Артемівський завод шампанських вин», ТОВ «Княжий Град», ККЗБН «Росинка»;

- у металургійній промисловості - ДП «Нікопольський трубний завод», КДГМК «Криворіжсталь»;

- у сфері послуг - ВАТ «Готель «Прем'єр - палац», ЗАТ «Київстар GSM»;

- у фармацевтичній промисловості - : ЗАТ «Борщагівський хімфармзавод», ВАТ «Фармак»;

- у легкій промисловості - ВАТ «Київська швейна фабрика «Желань»;
серед закладів освіти: - Університет економіки та права «Крок».

Впровадження та сертифікація систем управління відповідно до вимог національних або міжнародних стандартів у першу чергу дозволить підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняних виробників. Другим позитивним фактором є потенційна можливість активізації залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій у сертифіковане виробництво. Наприклад, за оцінками міжнародних реєстраторів сертифікація системи управління якістю підвищує ринкову вартість підприємства в середньому на 10%. [38, с. 76-81]

В основі усіх систем якості лежить «петля якості». Вона включає 11 етапів, чи стадій, життя продукту (рис. 1.1.), на кожному з яких повинна вироблятися оцінка якості.

Забезпечення якості маркетингу ґрунтується на тому, що маркетинг повинен:

1. Створити систему пошуку, обробки й аналізу інформації про вимоги, запропонованих зовнішнім середовищем (споживачами, суспільством) до продукції й організації. Основними показниками якості маркетингової інформації при цьому повинні виступати її повнота, вірогідність і актуальність.

2. Установити наявність поточної чи перспективної потреби, засобом якої може стати конкретний товар (послуга), і сформулювати вимоги споживачів.

Забезпечення якості продукції складається з процедур забезпечення якості на кожній стадії життєвого циклу продукції (ЖЦП).

Основою для виконання наступного етапу ЖЦП може служити загальний опис продукції, що включає наступні аспекти:

* параметри експлуатації (умови використання, надійність і т.д.);



* споживчі переваги у відношенні дизайну й органолептичних характеристик продукції;

* вимоги до пакування;

* процедури забезпечення якості продукції в процесі експлуатації;

* існуючі законодавчі обмеження і стандарти. [20, с. 141-143]

Належний рівень якості перерахованих вище робіт забезпечується за допомогою:

* розробки системи документованих процедур по збору, обробці й аналізу даних;

* планування робіт з періодичним переглядом планів і їхнім коректуванням (у разі потреби);

* доручення виконання робіт кваліфікованому персоналу, що має у своєму розпорядженні необхідні засоби.

Етап розробки продукції ЖЦП повинен забезпечити переклад попередніх параметрів продукції, що містяться в описі, представленому маркетологами, на мову технічних вимог до матеріалів, конструкції, технологічних процесів. Якість проектування забезпечується шляхом:

* розробки і реалізації програми проектування, що включає контрольні моменти оцінки проекту на кожному етапі програми. Результати оцінки й аналізу підлягають реєстрації і відображенню в технічних умовах і кресленнях;

* залучення до аналізу проекту представників різних підрозділів організації;

* затвердження всієї документації, що складає основу проекту, на відповідних рівнях керівництва, що несуть відповідальність за виробництво продукції.

Покупні сировина, матеріали і комплектуючі вироби безпосередньо впливають на якість продукції.

Якість постачання забезпечується наступними заходами:

1. Розробкою і реалізацією програми постачань, що містить:

* вимоги до замовлень на постачання;

* угода по забезпеченню якості;

* угода по методах перевірки;

* плани приймального контролю;

* процедуру вхідного контролю.

2. Процедурами врегулювання спірних питань, що відносяться до якості постачань.

3. Організацією робіт із прийому, збереженню, видачі, а також по забезпеченню схоронності матеріалів.

Якість виробництва забезпечується наступними заходами:

1. Плануванням виробничих операцій, докладно відображених у робочих інструкціях.

2. Технічним контролем виробничих процесів.

3. Створенням умов, що виключають можливість ушкодження матеріалів, напівфабрикатів і продукції в ході виробництва (відповідним збереженням, захистом і переміщенням).

4. Перевіркою, калібруванням і іспитами устаткування, інструментів і оснащення.

У першу чергу мова йде про пакування, монтаж і технічне обслуговування.

Якість на цих стадіях ЖЦП забезпечують:

1. Планування всіх процесів.

2. Створення умов, що виключають можливість псування продукції до відправлення споживачу або в торгову мережу і при вантажно-розвантажувальних роботах.

3. Грамотно складена супровідна документація на продукцію.

4. Перевірка й тестування контрольно-вимірювального й іншого устаткування, використовуваного при монтажі.

5. Узгодження взаємних зобов'язань продавців і споживачів. [36, с. 59-63]

Спіраль якості являє собою просторову модель якості, у якій кожен виток характеризується новим, більш високим рівнем якості. Такий розвиток обумовлений постійною еволюцією індивідуальних, групових і суспільних потреб.

Модель Демінга описує діяльність по управлінню якістю, реалізовану на кожнім етапі ЖЦП (рис. 1.2.).

Для загального управління якістю передбачається залучення в роботу з забезпечення, підтримки й удосконалення якості всіх структурних підрозділів організації, усього персоналу фірми - від рядового робітника або службовця до голови фірми. Для ефективної роботи організації будуть потрібні не тільки різні ресурси, але і розробка всіляких механізмів взаємодії і процесів. Саме в такий спосіб складається система якості, що являє собою сукупність організаційної структури, ресурсів, процесів і методик, що забезпечують адміністративне (загальне) управління якістю. Ефективна, добре структурована система якості дозволяє організації оптимізувати якість з погляду зменшення різних ризиків, зниження витрат і зростання прибутку.

Усі системи якості, незважаючи на особливості підприємств і організацій, спрямовані на досягнення фундаментальних цілей (рис. 1.3.).

Система менеджменту якості повинна задовольняти наступним групам вимог до системи:

1) управління якістю на всіх стадіях ЖЦП;

2) організації виробництва.

Основним документом при розробці і впровадженні системи якості в організації повинна бути «Настанова з якості», що містить опис системи загального управління якістю і виконує функції постійного довідкового матеріалу при впровадженні і підтримці в робочому стані інформаційних даних системи.

У великих організаціях документація на систему загального управління якістю може бути представлена документами трьох рівнів:

* загальфірмовою «Настановою з якості»;

* окремими «Настановами з якості» для різних структурних підрозділів;

* спеціалізованими по функціональній ознаці «Постановами з якості» (для проектно-конструкторських робіт, матеріально-технічного забезпечення і т.д.).

При розробці нових видів продукції (послуг, процесів) керівництво організації відповідно до положень «Посібника з якості» формує програму якості, що оформляється в писемній формі і визначає:

* цілі в області якості;

* розподіл повноважень і відповідальності в ході проектування;

* визначення використовуваних процедур, методів і робочих інструкцій;

* програми відповідних іспитів, перевірок і контролю на різних етапах ЖЦП;

* процедури внесення змін у програму якості в міру виконання робіт;

* інші заходи, що забезпечують розробку і виробництво нової продукції.

Усі компоненти системи якості повинні бути постійно контрольовані. Систематична перевірка повинна забезпечувати оцінку ефективності функціонування різних елементів системи менеджменту якості. Перевірки необхідно проводити відповідно до плану, розробленого керівництвом фірми, що містить наступні позиції:

* перелік видів діяльності, що підлягають перевірці;

* вимоги до кваліфікації персоналу, що перевіряє;

* причини проведення перевірки (організаційні зміни або що-небудь інше);

* процедури представлення висновків і рекомендацій з результатів перевірки.

Результати аналізу матеріалів перевірки повинні представлятися в документальній формі керівництву організації.

Керівники фірми повинні офіційно оголосити основні цілі і задачі організації в області якості, тобто сформулювати політику фірми в області якості, що є невід'ємним елементом загальної політики фірми. Ця політика може переслідувати, наприклад, наступні цілі:

* розширення цільового ринку організації;

* збільшення прибутку;

* поліпшення найважливіших показників якості продукції;

* виведення на ринок принципово нової продукції;

* зниження рівня дефектності виробленої продукції і т.д.

Політика в області якості реалізується за допомогою забезпечення якості, управління якістю й удосконалювання якості.

Виконавши дослідження, ми можемо запропонувати своє визначення якості - це ступінь досконалості та придатності, яким володіє товар чи послуга як кінцевий продукт бізнес-процесу.

Отже, варто зазначити, що система якості - це не лише чітко викладені у документах правила та регламенти, а цілеспрямована діяльність усього персоналу підприємства, це засіб управління, ведення виробництва та бізнесу.

Впровадження систем управління якістю на підприємствах дали поштовх для постійного поліпшення якості продукції, ефективності виробництва, умов праці. Я вважаю, що саме наявність працюючої СУЯ на підприємстві є гарантом для споживачів, що представлена продукція стабільно якісна.

Найсуворіший контроль і облік на протязі всього циклу виробництва, починаючи з вибору постачальників, вхідного контролю сировини, випуску готової продукції до перевірки умов виготовлення й реалізації виробів у торговельній мережі - все це дозволяє суворо дотримуватись встановлених нормативних показників якості.

Для забезпечення стабільної якості, збереження сталих показників та показників безпеки на підприємствах постійно модернізується виробниче обладнання. Спосіб і висока технологічна культура виробництва дозволяє випускати привабливі якісні вироби.

2. Аналітична оцінка існуючої системи управління якістю на Дп «Зееландія»

2.1 Стисла характеристика і експертна діагностика фінансово-економічного стану підприємства

Дочірнє Підприємство «Зееландія» зареєстровано у 2003. Юридична адреса: 07400, Україна, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського 3б.

Основним видом діяльності компанії є розроблення, виробництво, продаж та дистрибуція сумішей для хліба та кондитерських виробів.

Більше 100 років компанія «Зееландія» має репутацію надійного постачальника високоякісної продукції та ідей, які відображають найважливіші тенденції клієнтів. Всебічне знання ринку в усьому світі служить невичерпним джерелом, яке надихає на створення нової продукції та концепцій, які в свою чергу забезпечують успіхом як пекарів так і кондитерів, а клієнтам приносять задоволення. Саме тому девіз компанії «Зееландія» звучить: «Створюючи можливості».

Якість, інновації, натхнення та послуги були і залишаються основою успіху компанії «Зееландія». Із впливом часу наша діяльність все більше і більше орієнтується на ринок. «Зееландія» - це постійний постачальник продукції на міжнародному ринку, який забезпечує своїх клієнтів новою продукцією та досліджує нові можливості її застосування.

ДП «Зееландія» було засновано в Україні виробником широкого спектру сировини та інгредієнтів для хлібопекарської та кондитерської промисловості. Продукція ДР «Зееландія» включає в себе близько 50 найменувань. Головна мета заснування власного дочірнього підприємства в Україні - це безпосередня співпраця з виробниками продукції, можливість надання оперативної технологічної підтримки, вивчення можливості заснування місцевого виробництва. Продукти компанії «Зееландія» користуються попитом серед хлібопекарських та кондитерських промислових підприємств, підприємств середньої та малої потужності, закладів громадського харчування, мереж супермаркетів. Основна діяльність: розробка, виробництво, продажі та розповсюдження інгредієнтів для хлібопекарської промисловості. Постачання продукції як для приватних пекарень так і для великих промислових хлібозаводів.

Особливості роботи ДП «Зееландія»:

* високоякісний товар від виробника;

* стабільне постачання широкого асортименту інгредієнтів для виробництва хліба та кондитерських виробів;

* маркетингова та технологічна підтримка (пробні випічки, консультації, надання ТУ, РЦ та ТІ).

Вся продукція має гігієнічні висновки МОЗ України та сертифікати відповідності.

На сучасному етапі розвитку суспільства складно уявити собі виробництво будь-якої галузі харчової промисловості без використання інгредієнтів, які використовують для покращення якості продукції та її зовнішнього виду, для збільшення термінів реалізації готової продукції та ін. Безумовно криза внесла свої корективи в застосування добавок.

Ситуація на ринку хлібобулочних та кондитерських виробів виглядає наступним чином: попит на кондитерські вироби на пряму залежать від економічного благополуччя країни, тобто платоспроможності населення. Дані продукти не входять в групу товарів першої необхідності, тому в ситуації економічного спаду попит на кондитерські вироби різко спав аж до повного зникнення продукції преміум-класу. Економічна криза впливає на подальший розвиток кондитерської галузі. Багато виробників переглядають асортимент продукції, що виготовляється, та цінову політику компанії. Крім того зараз особливу увагу приділяють позиціюванню товару на ринку. Експерти прогнозують значний спад попиту на кондитерські вироби преміям-класу, особливо це торкнеться дорогих сортів шоколаду та тортів. Одночасно з цим очікують на збільшення об'ємів споживання таких видів кондитерських виробів як вафлі, печиво, кекси та ін. Економічне виробництво продуктів зі збереженням високої якості - основне питання, яке постало перед підприємствами-виробниками.

З деякими економічними факторами дещо змінився ринок хлібобулочних виробів: збільшився попит на масові сорти хлібу. Основну роль на ринку хлібобулочної промисловості відіграють крупні індустріальні підприємства, яким належить більша частина долі ринку хліба та хлібобулочних виробів, а також торгівельні мережі з відділами власного виробництва, які проявляють більшу гнучкість щодо своєї роботи та біль «відкриті» до інновацій. Поступово пекарні торгових мереж починають складати конкуренцію крупним індустріальним виробникам галузі. Доля ж приватного виробництва хлібобулочних виробів в Україні досить мала. В сегменті ж виробництва кондитерських борошняних виробів все декілька по-іншому. Існує велика кількість, образно кажучи, напів-індустріальних підприємств, міні-цехи та ін., які в свою чергу складають серйозну конкуренцію «гігантам» у даному сегменті.

Тобто на ринку спостерігається одна тенденція: здешевлення продукту. Доля продукту преміум-сегменту скорочується.

ДП «Зееландія» виробляє широкий асортимент хлібобулочних та кондитерських сумішей. Виробничі потужності підприємства дозволяють виробляти майже 50 різних виробів (див. додаток А), які можна об'єднати у такі групи:

· хлібні поліпшувачі;

· хлібні суміші;

· кондитерські суміші;

· кремові наповнювачі.

Відповідно до «Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств», проведення аналізу фінансово-економічної підприємств складається з наступних етапів:

1) оцінка майнового стану підприємства;

2) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

3) аналіз платоспроможності підприємства;

4) аналіз фінансової стійкості підприємства;

5) аналіз ділової активності;

6) аналіз прибутковості підприємства.

Оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції їх зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Актив балансу підприємства дозволяє дати загальну оцінку майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства. Він також дозволяє виділити у складі майна оборотні (мобілізовані) і необоротні (іммобілізовані) засоби. Майно підприємства - це основні засоби, оборотні засоби та інші цінності, вартість яких відображена у балансі. До іммобілізованих активів відноситься основний капітал (статті розділу І активу балансу), а до мобільних активів - поточні активи (статті розділів ІІ та ІІІ активу балансу).

Аналіз майна підприємства розпочнемо з аналізу динаміки складу і структури капіталу ДП «Зееландія» за 2007-2009 роки (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Склад і структура капіталу на ДП «Зееландія» за 2007-2009 рр.

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення
	тис. грн.	Питома вага,	тис. грн.	Питома вага,	тис. грн. (4-2)	За питомою вагою,
		%		%		%
2007 рік
Необоротні активи	716,6	24,49	1558,8	49,54	+842,2	25,05
Оборотні активи	2201,8	75,25	1587,2	50,44	-614,6	-24,8
Усього активів	2926,1	100,0	3146,6	100,0	220,5	-
Запаси	1937,3	87,98	1470,7	92,66	-466,6	4,67
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	217,8	9,89	85,8	5,41	-132,0	-4,49
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	20,4	0,93	-	-	-20,4	-0,93
Інша поточна дебіторська заборгованість	1,2	0,05	2,1	0,13	+0,9	0,08
Грошові кошти та їх еквіваленти	17,0	0,77	11,2	0,71	-5,8	-0,07
Інші оборотні активи	8,1	0,37	17,4	1,09	9,3	0,73
Усього оборотних активів	2201,8	100,0	1587,2	100,0	-614,6	-
2008 рік
Необоротні активи	1558,8	49,54	1513,0	47,8	-45,8	-1,73
Оборотні активи	1587,2	50,44	1651,2	52,2	64,0	1,73
Усього активів	3146,6	100,	3164,6	100,0	+18,0	*
Запаси	1470,7	92,66	1599,2	96,85	+128,5	4,19
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	85,8	5,41	38,7	2,34	-47,1	-3,07
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	-	-	-	-	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	2,1	0,13	0,3	0,02	-1,8	-0,11
Грошові кошти та їх еквіваленти	11,2	0,71	10,8	0,65	-0,4	-0,06
Інші оборотні активи	17,4	1,09	2,2	0,13	-15,2	-0,96
Усього оборотних активів	1587,2	100,0	1651,2	100,0	+64,0	-
2009 рік
Необоротні активи	1513,0	47,8	1450,3	40,74	-62,7	-7,1
Оборотні активи	1651,2	52,2	2109,6	59,3	458,4	7,1
Усього активів	3164,6	100,0	3560,2	100,0	395,6	*
Запаси	1599,2	96,85	1967,3	93,25	+368,1	-3,59
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	38,7	2,34	80,9	3,83	+42,2	1,49
Дебіторська заборгованість за виданими авансами	-	-	19,5	0,92	+19,5	+0,92
Інша поточна дебіторська заборгованість	0,3	0,02	-	-	-0,3	-0,02
Грошові кошти та їх еквіваленти	10,8	0,65	41,6	1,97	+30,8	1,32
Інші оборотні активи	2,2	0,13	0,3	0,01	-1,9	-0,12
Усього оборотних активів	1651,2	100,0	2109,6	100,0	458,4	-

За аналізований період у структурі капіталу ДП «Зееландія» відбувались зміни (рис. 2.1, рис. 2.2 та рис. 2.3). Так, якщо на початок 2007 року необоротні активи у структурі капіталу ДП «Зееландія» становили 24,49%, а оборотні активи - 75,25%, то вже на кінець 2007 року питома вага необоротних активів зросла і склала 49,54%, проте зменшилась питома вага оборотних активів на 24,8% і склала 50,44% у структурі балансу підприємства на кінець 2007 року.



Рис. 2.1 Активи ДП «Зееландія» у 2007 році

Протягом 2008 року питома вага необоротних активів поступово падала і на кінець 2008 року склала 47,8%. Позитивним моментом є зростання питомої ваги оборотних активів протягом 2008 року з 50,44% до 52,2%.

Рис. 2.2 Активи ДП «Зееландія» у 2008 році

Протягом 2009 року питома вага необоротних активів продовжувала знижуватись і на кінець 2009 року склала 40.74%. Позитивним моментом є зростання питомої ваги оборотних активів протягом 2007 року на 7,1%, яка на кінець 2009 року склала 59,3%. Зростання питомої ваги оборотних активів у структурі капіталу ДП «Зееландія» свідчить по досить ефективну структуру капіталу підприємства.



Рис. 2.3 Активи ДП «Зееландія» у 2009 році

Як бачимо частка оборотних активів у структурі капіталу, починаючи з 2008 року поступово зростає, а частка необоротних активів у структурі капіталу - зменшується, що дозволяє підприємству ефективно маневрувати грошовими засобами і підвищує його ліквідність.

Протягом 2009 року загальна сума капіталу підприємства збільшилась на 395,6 тис. грн., протягом 2008 року загальна сума капіталу підприємства збільшилась на 18,0 тис. грн., а протягом 2007 року на 220,5 тис. грн. Протягом 2007 року відбувалось зростання величини необоротних активів і зменшення оборотних активів. Як видно з розрахунків на ДП «Зееландія» спостерігається тенденція до зростання загальної суми капіталу підприємства, що є досить позитивною тенденцією. Якщо збільшення капіталу у 2008 р та було незначним, то його збільшення у 2009 році є досить суттєвим. Таке значне зростання суми капіталу у 2009 році відбулося за рахунок збільшення на 458,4 тис. грн. оборотних активів на фоні зменшення необоротних активів на 62,7 тис. грн. У 2008 році зростання суми капіталу було зумовлене зростанням суми оборотних активів на 64,0 тис. грн., які на кінець 2008 року становили 1651,2 тис. грн. проти 1587,2 тис. грн. на початок 2008 року. Як видно з таблиці 2.3, збільшення оборотного капіталу протягом 2008 року було зумовлене зростанням величини запасів протягом року на 128,5 тис. грн.

Збільшення оборотного капіталу протягом 2009 року відбулося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 42,2 тис. грн. та дебіторської заборгованості з виданими авансами на суму 19,5 тис. грн. Як видно з таблиці 2.3 у 2008 році відбувалось зростання запасів на 128,5 тис. грн., протягом 2009 року величина запасів продовжувала зростати і на кінець 2009 року їх вартість склала 1967,3 тис. грн. проти 1470,7 тис. грн. на кінець 2008 року.

Позитивним моментом у роботі підприємства є підвищення у 2009 році грошових коштів та їх еквівалентів на 30,8 тис. грн. у структурі оборотних активів. Слід зазначити, що протягом 2007 та 2008 років величина грошових коштів та їх еквівалентів зменшувалось. Так, у 2007 році дане зменшення становило 5,8 тис. грн., у 2008 році - 0.4 тис. грн. Незважаючи на це зростання грошових коштів та їх еквівалентів у 2009 році є позитивним моментом в роботі підприємства і свідчить про досить ефективне використання ресурсного потенціалу на підприємстві.

Зниження запасів продукції на складах підприємства до критичної межі може вимусити підприємство працювати на продукції «з коліс», але така ситуація загрозлива для виробництва, оскільки перебої з поставкою продукції можуть призвести до зупинки підприємства. Схема реалізації продукції не дозволяє миттєво зупиняти та запускати підприємство - на це потрібен час, а втрата цього часу означає втрату підприємством коштів і в кінцевому результаті - прибутків. Відбулося зростання величини запасів на підприємстві у 2008 році на 128,5 тис. грн., а вже в 2009 році розмір запасів зріс на 368,1 тис. грн. і на кінець 2009 року становив 1967,3 тис. грн.

У сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції, як невід'ємного елемента ринкової економіки та складнощів збуту продукції, підприємства реалізують свою продукцію, використовуючи часткову оплату. Таким чином, у підприємства з'являється дебіторська заборгованість. Як свідчать дані таблиці 2.3, протягом 2009 року загальна сума дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги підприємства збільшилась на 42,2 тис. грн. Це не дуже позитивний показник роботи підприємства. Частка іншої поточної дебіторської заборгованості у структурі оборотних активів на кінець 2007 та 2008 року невисока (0,13% - на кінець 2007 року та 0,02% - на кінець 2008 року). Слід зазначити, що протягом 2009 року інша поточна дебіторська заборгованість була погашена, проте на кінець 2009 року у підприємства з'явилась дебіторська заборгованість за виданими авансами на суму 19,5 тис. грн.

Значна частка простроченої дебіторської заборгованості, зростання величини довгострокової заборгованості, може погіршувати платоспроможність ДП «Зееландія». В умовах нестабільного економічного стану в країні це підвищує ризик реалізації дебіторської заборгованості та призводить до втрат підприємства від існуючої інфляції.

Зменшення об'ємів виробітки та реалізації основних видів промислової продукції ДП «Зееландія» в 2009 році в порівнянні з 2008 та 2007 роком позначилося і на фінансових результатах діяльності (таблиця 2.2).

Як видно з таблиці 2.3, підприємство у 2008 році зменшило чистий прибуток у порівнянні з 2008 роком на 74,19%. Такі показники як чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), валовий прибуток, фінансовий результат від операційної діяльності мають тенденцію до зростання, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування у порівнянні із 2008 роком зменшується на 133,8 тис. грн. і складає 46,5 тис. грн. у 2009.

Чистий прибуток у 2009 році зменшився на 34,89 тис. грн., що становить 74,19% у порівнянні із попереднім роком. Таке значне падіння прибутку у 2009 році зумовлене досить високими витратами на збут, адміністративними витратами та фінансовими витратами підприємства протягом даного періоду.

Таблиця 2.2. Основні фінансові показники діяльності ДП «Зееландія» у 2007-2009 рр.

Показники	Джерело інформації	2007 рік тис. грн.	2008 рік тис. грн.	2009 рік тис. грн..	Абсолютне відхилення (5-4)	Відносне відхилення, %
1. Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)	Ф. №2 ряд. 010	6761,4	5057,0	5231,8	174,8	3,45
2. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Ф. №2 ряд. 035	5619,8	4194,8	4331,0	136,2	3,24
3. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	Ф. №2 ряд. 040	5095,3	3843,2	3930,2	87,0	2,26
4. Валовий прибуток	Ф. №2 Ряд.050	524,5	351,6	400,8	49,2	13,99
5. Фінансовий результат від операційної діяльності: (прибуток)	Ф. №2 Ряд.100	-	-	34,8	397,6	-
(збиток)	Ф. №2 Ряд.105	219,4	362,8	-	-	-
6. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування: (прибуток)	Ф. №2 Ряд.170	200,8	180,3	46,5	-133,8	-74,21
7. Податок на прибуток від звичайної діяльності	Ф. №2 Ряд.180	50,2	45,1	11,6	-33,5	-74,27
7. Фінансовий результат від звичайної діяльності: (прибуток)	Ф. №2 Ряд.190	150,6	135,2	34,9	-100,3	-74,19
8. Чистий прибуток	Ф. №2 Ряд.220	150,6	135,2	34,9	-100,3	-74,19

Аналіз платоспроможності підприємства.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання. За даними таблиці 2.3 проаналізуємо значення коефіцієнтів ліквідності підприємства - ДП «Зееландія» за 2007-2009 рр. та їх зміну.

Таблиця 2.3. Показники платоспроможності ДП «Зееландія»

Показник	2007 рік	Абсолютне відхи-лення	2008 рік	Абсолютне відхи-лення	2009 рік	Абсо-лю-тне відхилення	Нор-мативне значення
	На по-чаток	На кі-нець		На по-чаток	На кі-нець		На по-чаток	На кі-нець
Коефіцієнт покриття	0,77	0,59	-0,18	0,59	0,73	+0,14	0,73	1,39	0,66	>1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,09	0,04	-0,05	0,04	0,02	-0,02	0,02	0,09	0,07	0,6-0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,005	0,004	-0,01	0,004	0,005	0,001	0,005	0,03	0,025	>0,2

Позитивним моментом є збільшення коефіцієнта покриття як на кінець 2008 року так і протягом 2009 року, що характеризує підвищення обігових коштів для погашення боргів протягом року. Отримані значення коефіцієнта ліквідності не відповідають своєму нормативному значенню, що характеризує недостатність обігових коштів для покриття боргів підприємства. Таким чином протягом 2007 року у разі необхідності, не міг погасити свої зобов'язання напротязі одного року з момент ДП «Зееландія» у виникнення такої необхідності.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності протягом 2007-2008 рр. знижувалося і це не є позитивною тенденцією в роботі підприємства. Так якщо на початок 2007 року підприємство могло погасити за рахунок дебіторської заборгованості лише 9% кредиторської заборгованості, то на кінець року цей показник знизився до 4%. Значення коефіцієнта швидкої ліквідностіпротягом аналізованого періоду не відповідає нормативним значенням, що прийняті у міжнародній практиці. Тобто практично значення коефіцієнта на кінець 2009 року можна вважати негативним. Але в цілому значення цього коефіцієнта можна назвати прогнозним, оскільки підприємство не може точно знати коли і в якій кількості дебітори погасять свої обов'язки перед підприємством.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець 2009 року становить 0,03, при його значенні 0,005 на початок року. Це означає, що тільки 3% (із необхідних 20% - 25%) короткострокових зобов'язань підприємства може бути погашено негайно за рахунок грошових засобів та короткострокових фінансових вкладень. Цей показник практично вище нормативного, але це перевищенння незначне. Динаміка зміни цього показника, починаючи з 2008 року є позитивною. Очевидно, що зміна цього показника відбувалась, в основному, за рахунок підвищення грошових коштів підприємства та зменшення кредиторської заборгованості.

Чистий оборотній капітал на кінець 2009 року відповідає нормативному изначенню. На кінець 2008 року цей показник становив -589,3. Слід зазначити, що протягом 2007 року чистий оборотній капітал знижувався.

На основі вищесказаного можна зробити висновок, що ліквідність ДП «Зееландія» майже не відповідає нормативним значенням.

Аналіз ділової активності ДП «Зееландія».

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Із даних таблиці 2.4 видно, що ефективність роботи ДП «Зееландія» у 2009 році була вищою, ніж у 2007 році. Так, спостерігається зменшення строку погашення кредиторської заборгованості. Зменшення строку погашення дебіторської заборгованості говорить про ефективне управління підприємством дебіторською заборгованістю. Зменшення коефіцієнта оборотності матеріальних запасів свідчить про наявність проблем із збутом продукції, що в кінцевому випадку може призвести до зниження обсягів виробництва, виручки від реалізації продукції, прибутків підприємства. Негативним моментом є збільшення коефіцієнту оборотності власного капіталу, що свідчить про не досить ефективне використання власного капіталу підприємства.

Таблиця 2.4. Показники ділової активності ДП «Зееландія»

Показник	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Нормативне значення
Коефіцієнт оборотності активів	1,85	1,33	1,28	Збільшення показника
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	34,3	66,11	62,14	Збільшення показника
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	2,51	2,3	2,9	Збільшення показника
Термін погашення дебіторської заборгованості	10,6	5,53	5,9	Зменшення показника
Термін погашення кредиторської заборгованості	145,4	158,7	125,9	Зменшення показника
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	2,99	2,5	2,2	Збільшення показника
Коефіцієнт оборотності основних засобів	4,06	2,1	2,06	Збільшення показника
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	19,5	6,1	2,9	Збільшення показника

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) ДП «Зееландія».

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства у ринковій економіці виступає його стійкість.

Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо - торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства. Проведення даного аналізу дозволяє охарактеризувати структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Таблиця 2.5. Показники фінансової стійкості ДП «Зееландія»

Показник	2007 рік	Абсо-лютне відхи-лення	2008 рік	Абсо-лютне відхи-лення	2009 рік	Абсо-лютне відхи-лення	Нор-мативне значення
	На по-чаток	На кіне-ць		На по-чаток	На кі-нець		На початок	На кі-нець
Коефіцієнт фінансової не залежності, «автономії»	0,02	0,14	0,12	0,14	0,29	0,15	0,29	0,57	0,28	>0,5
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами	-0,3	-0,69	-0,39	-0,69	-0,4	0,29	-0,4	0,28	0,68	> 1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-11,3	-2,5	8,8	-2,5	-0,64	1,86	-0,64	0,29	0,93	> 0

Майже всі показники платоспроможності (фінансової стійкості)
ДП «Зееландія» не відповідають нормативним значенням, але починаючи з 2008 року показники починають поступово покращують своє значення.

Аналіз прибутковості підприємства.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Активи підприємства - це різні форми вкладеного в бізнес власного і запозиченого капіталу разом, тому цікаво знати його прибутковість. Рентабельність активів визначає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. Вона показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в активи. Рентабельність активів ДП «Зееландія» в 2008 р. була на 1,0 п.п. нижчою, ніж в 2007 р. і на 3,0 п.п. вищою ніж в 2009 році. Слід зазначити, що цей показник перевищує рекомендоване значення (0), проте має тенденцію до зниження. Отже, можна зробити висновок, що активи ДП «Зееландія» використовуються не досить ефективно.

Таблиця 2.6. Показники прибутковості ДП «Зееландія»

№ п/п	Показники	Значення, %	Абсолютне відхилення, (5-4)
		2007 рік	2008 рік	2009 рік
1	Рентабельність активів	5,0	4,0	1,0	-3,0
2	Рентабельність власного капіталу	59,0	19,0	2,4	-16,6
3	Рентабельність продукції	2,9	3,2	0,8	-2,4

Рентабельність власного капіталу на кінець 2009 р. зменшилась на 16,6 п.п. і показує, що віддача на вкладений власний капітал становить 2,4%. Слід зазначити, що цей показник більше нуля, а це важливо для трудового колективу ДП «Зееландія», оскільки власний капітал підприємства є цілком законною його власністю. Максимізація цього показника - головне завдання управління підприємством і аналіз показує, що ДП «Зееландія» справляється з ним.

Таблиця 2.7. Показники фінансово-економічного стану ДП «Зееландія»

Назва показника	Загальноприйнятий норматив	Значення показника
		На кінець 2007 року	На кінець 2008 року	На кінець 2009 року
1. Показники оцінки платоспроможності
1.1. Коефіцієнт покриття	> 1	0,59	0,73	1,39
1.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6-0,8	0,04	0,02	0,09
1.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	> 0, збільшення	0,004	0,005	0,03
2. Показники оцінки ділової активності
2.1. Коефіцієнт оборотності активів	Збільшення	1,85	1,33	1,28
2.2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Збільшення	34,3	66,11	62,14
2.3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Збільшення	2,51	2,3	2,9
2.4. Термін погашення дебіторської заборгованості, днів	Зменшення	10,6	5,53	5,9
2.5. Термін погашення кредиторської заборгованості, днів	Зменшення	145,4	158,7	125,9
2.6. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	Збільшення	2,99	2,5	2,2
2.7. Коефіцієнт оборотності основних засобів	Збільшення	4,06	2,1	2,06
2.8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Збільшення	19,5	6,1	2,9
3. Показники оцінки фінансової стійкості
3.1. Коефіцієнт фінансової незалежності	> 0,5	0,14	0,29	0,57
3.3. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	> 1	-0,69	-0,4	0,28
3.4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	> 0, збільшення	-2,5	-0,64	0,29
4. Показники оцінки прибутковості
4.1. Рентабельність активів	> 0, збільшення	5,0	4,0	1,0
4.2 Рентабельність власного капіталу	> 0, збільшення	59,0	19,0	2,4
4.3. Рентабельність продукції	> 0, збільшення	2,9	3,2	0,8

Ненабагато, але погіршилось в 2009 році становище із показником рентабельності діяльності. В розвинутих країнах нормальною вважається рентабельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску, як в нашій країні - 15%. Рентабельність діяльності ДП «Зееландія» в 2007 р. становила 2,9%. В 2008 р. цей показник зріс і становив 3,2%. А в 2009 році - лише 0,8%.

Як видно з таблиці 2.7, фінансово-майновий стан ДП «Зееландія» протягом аналізованого періоду є задовільним, підприємство отримало в 2009 році чистий прибуток в розмірі 34,9 тис. грн. Але з кожним роком сума чистого прибутку зменшується, що негативно позначається на всіх показниках прибутковості підприємства.

В цілому, слід зазначити. що керівництву підприємства необхідно вживати заходів по підвищенню рентабельності виробництва та підняти його до рівня вищих прибутків, інакше подальше зниження рентабельності може призвести до зниження конкурентоспроможності, а можливо і до банкрутства підприємства.

2.2 Оцінка діючої на підприємстві системи управління якістю

На ДП «Зееландія» на даний момент функціонує система управління якості, але вона має ряд недоліків, які ми і розглянемо в цьому розділі. Розглядати систему будемо поетапно, за допомогою структури процесів виробництва (рис. 2.4).

Отож, на підприємстві функціонує відділ закупок, який займається вибором, пошуком, замовленням сировини, матеріалів та комплектуючих у постачальників. Відповідно до цього працівники цього відділу, роблячи замовлення, просять разом з сировиною обов'язково передавати сертифікати з якості, такі як: посвідчення про якість, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протокол досліджень про ГМО, сертифікат відповідності, ветеринарне свідоцтво (на молочну продукцію).

Рис. 2.4 Узагальнена структура процесу виробництва промислової продукції

Отож, на підприємстві функціонує відділ закупок, який займається вибором, пошуком, замовленням сировини, матеріалів та комплектуючих у постачальників. Відповідно до цього працівники цього відділу, роблячи замовлення, просять разом з сировиною обов'язково передавати сертифікати з якості, такі як: посвідчення про якість, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протокол досліджень про ГМО, сертифікат відповідності, ветеринарне свідоцтво (на молочну продукцію).

Обов'язково повинні виконуватись такі умови: вся продукція має бути з етикетками, на етикетках маркування без ГМО, вся документи повинні бути з мокрими печатками, протокол з ГМО може надаватись не кожен раз а раз на пів року. Продукція не приймається, якщо до кінця терміну зберігання залишилось менше ніж 2/3 терміну придатності.

На виробництві немає окремо виділеного відділу з якості, що свідчить про недостатнє приділення уваги питанням якості з боку керівництва. Отож, цей працівник проводить контроль за дотриманням всіх вимог, які були представлені відділом поставок для постачальників. Перевірка проходить документальний контроль і наочний якісний контроль (тобто зовнішній вигляд, забрудненість упаковки, наявність цвілості). Якщо продукція не відповідає вимогам, то складається акт про повернення сировини постачальнику, в якому указуються причини, які слугували тому, що цей товар не пройшов контроль якості. Якщо товар відповідає всім вимогам то складається акт прийому сировини. Прийнята сировина відвозиться рохвами або електрокарами на склад сировини та готової продукції.

Якщо розглядати процес входу сировини, то можна виділити ряд недоліків: відсутній відділ контролю якості, відсутня затверджена керівництвом інструкція про порядок прийому сировини та товару, невідокремлений склад готової продукції від складу сировини, відносно мала вмістимість складу, забрудненість приміщення складу, відсутні затвердженні керівництвом правила для відвідувачів.

Процес виробництва починається з доставки сировини від складу до виробничого майданчику. Підприємство використовує для виробництва змішувач німецького виробництва, принцип роботи якого ґрунтується на змішуванні тих інгредієнтів, які були всипані у даний пристрій., що забезпечують ефективне виробництво тих продуктів і у тій кількості, які потрібно. Дане обладнання має конусоподібну форму, конус повернутий донизу. Отож, сировина підвозиться електрокарами до виробничого майданчику, де вигружається вручну і проводиться дозація, якої сировини і скільки потрібно засипати у змішувач. Це все виконує один працівник. Коли всі інгредієнти були всипані, то потім іде процес змішування. Важливим недоліком цього етапу виробництва є великий ступінь людського фактору, тобто велика відповідальність покладена на працівника, який дозує сировину яку потрібно змішувати. Вірогідність помилки є невелика, але для вдалого функціонування системи управління якістю важливо врахувати даний фактор.

Після змішування проводиться процес розсипки продукції в мішковидні упаковки. Все це проводиться вручну, упаковки вмістимістю 25 кг, в які засипається продукція. Упаковка стоїть на вагах, які точно показують скільки продукції було всипано, всі мішки складаються і відвозяться на склад сировини і готової продукції. З кожного замісу беруться зразки для лабораторії. На підприємстві функціонує своя лабораторія, яка проводить аналіз даного замісу, шляхом виготовлення з цієї суміші кінцевий продукт, для якого ця суміш була призначена. Головним показником якості для підприємства є кінцевий продукт, якщо із нього в лабораторії буде зроблений якісний хліб або кондитерський виріб, то і весь заміс вважається якісним, вважають технологи підприємства. Дана постанова визиває великі сумніви щодо доцільності цього критерію як основоположного у проблемі якості. Критерій правильного дозування таким чином нівелюється і контролюється лише людським фактором.

Для виготовлення кінцевого продукту на ДП «Зееландія» використовують рецептури для кожного продукту, якою повинні керуватись робочі виробничого цеху. Після виготовлення товар відвозиться на склад готової продукції, звідки забирають продукцію для доставки покупцям.

Виробничі процеси на ДП «Зееландія» повинні визначатись ринком та попитом, а не залежати (як це є зараз) від наявності сировини або від інших виробничих факторів. Виробник повинен завжди постачати те, що замовляється, а не те, що споживачі повинні були замовити. Завантаження машин виробами, які споживачі не замовляли, є практикою, яка повинна бути ліквідована, якщо підприємство серйозно ставиться до повернення своїх позицій на ринку. Якщо замовлення не може бути виконане повністю, клієнта необхідно поінформувати про це у мінімальний строк та повідомити йому про найближчий час, коли його замовлення може бути доставлено.

Шляхом до задоволення вимог замовників та стимулювання попиту споживачів є впровадження системи управління якістю на підприємстві, яка дозволить сформувати чітку структуру в організаційній діяльності, визначити і відслідковувати всі процеси, швидко реагувати на зміни споживчого ринку, а отже - ефективно реалізовувати свою продукцію і отримувати прибуток.

ДП «Зееландія» необхідно визначити, хто є її найбільш (та менш) важливими клієнтами як за обсягом, та і за вартістю продукції. Також варто знати, хто своєчасно сплачує свої рахунки, та хто регулярно не робить цього. Скоротивши обсяги продажу нестабільним платникам і, відповідно, збільшивши продаж надійним платникам, підприємство матиме змогу збільшити обсяги продажу та скоротити суму дебіторської заборгованості.

На підприємстві працюють висококваліфіковані фахівці з великим досвідом практичної роботи. Однак через невисоку оплату праці підприємство втратило чимало досвідчених спеціалістів. Для своєчасного відновлення особистого складу за рахунок молодих, перспективних фахівців підприємства слід проводити програму підготовки їхнього резерву на базі вищих навчальних закладів. Керівництву необхідно приділяти більшу увагу підготовці кадрів. Завдання, що стоять перед підприємством, вимагають від персоналу високого професіоналізму, уміння працювати в нових умовах ринкової економіки, відповідальності за доручену роботу.

Не меншу роль відіграє рівень технологічної підготовки виробництва, освоєння випуску нових видів продукції з запланованим рівнем якості. Основне завдання - більш ретельне технологічне відпрацювання виробів на період підготовки до їх виробництва за допомогою розвитку дослідницької бази, підвищення технологічної уніфікації. На підвищення рівня організації праці в період розробки та освоєння випуску нових виробів впливає створення робочих груп і складі технологів і робітників, які своєчасно зможуть виявити причини відмов виробів і усунути їх у довиробничий період, щоб вироби відповідали вимогам нормативної та технологічної документації. Це дозволить скоротити терміни випуску виробів, підвищити надійність нової продукції.

На теперішньому ринку прослідковується прискорення змін в середовищі, поява нових запитів і зміна позиції споживача, зростання конкуренції за ресурси, інтернаціоналізація бізнесу, поява нових неочікуваних можливостей для бізнесу, що відкриваються досягненнями науки і техніки, розвиток інформаційних мереж, широка доступність сучасних технологій, зміна ролі людських ресурсів, а також ряд інших причин. Дана інформація при надходженні повинна аналізуватися керівництвом. Після чого приймаються рішення про здійснення заходів на усунення недоліків і виробництва продукції із врахуванням якісно-змінюваних цілей, а не «сліпому» випуску кондитерських виробів, які стали менш привабливими, виготовляються із сировини нижчої якості, або із значними витратами на ресурси.

З огляду на це, для того, щоб підприємствам досягли найкращих результатів на кондитерському ринку та здатності завойовувати більшу долю на ринку, необхідно не лише покращувати техніко - економічні показники ефективності діяльності, але й формувати і обґрунтовувати цільову стратегію діяльності. Так значення вибору стратегії зростає, тому що вона є основоположною ланкою в управлінні підприємством, яка повинна забезпечувати стійке економічне зростання і розвиток підприємства, підвищення конкурентоспроможності продукції і послуг.

Для того, щоб правильно обрати і обґрунтувати стратегію, в умовах нестабільності й мінливості зовнішнього середовища, підприємство має проводити всебічний й постійний аналіз діяльності конкурентів, власного стратегічного потенціалу й оцінки ефективності його використання, а також визначення свого положення на ринку товарів і послуг стосовно конкурентів.

На сьогоднішній день, розвиток кондитерської промисловості багатоаспектне явище, що включає окрім зростання виробництва, фінансові, грошово-кредитні, інноваційні, інвестиційні, управлінські та інші аспекти діяльності підприємства. В умовах конкурентного ринку кондитерської продукції, що сформувався, особливої ролі набуває правильно вибрана стратегія і направлення розвитку, що дозволяють забезпечити довгострокове стійке зростання, а саме виробляти довгострокову стратегію, яка дозволяла б їм встигати за змінами, що відбуваються на даному ринку.

Одними з основних тенденцій при дослідженні виробничої діяльності ДП «Зееландія», є не лише галузеві особливості, але і наявність недосконалих стосунків, що складаються з приводу розвитку інтегрованих формувань і взаємодії між учасниками процесу виробництва, якості переробки, транспортування, реалізації кінцевої продукції.

2.3 Аналіз основних чинників, які обумовлюють існуючий стан управління якістю на підприємстві

Головною причиною незадовільного стану управління якістю на ДП «Зееландія» ми вбачаємо некомпетентність керівництва підприємства у питаннях якості, які не оперують знаннями та навичками управління якістю.

Забезпечення якості означає:

* офіційну задокументовану систему управління якістю;

* попереднє запобігання, ще до моменту виникнення невідповідностей;

* планове, а не реагуюче керівництво;

* забезпечення максимальної впевненості у споживачів;

* економічно ефективну організацію та експлуатацію;

* досягнення необхідного рівня якості щоразу з першого разу.

Основні вимоги до забезпечення якості:

* прийняття необхідних зобов'язань перед замовниками (споживачами) та власним персоналом;

* встановлення ясних та досяжних цілей;

* наявність задокументованої системи управління якістю та задокументованих розроблених процедур та методик реалізації;

* наявність систематичного ефективного аналізу.

Основні переваги, які досягаються при організації системи забезпечення якості, наступні:

* більша довіра замовника до якості послуг;

* більш стабільна постійна якість послуг;

* економічна ефективність виробництва (економія витрат часу, зменшення кількості забракованої продукції чи відповідних послуг);

* зменшення витрат на рекламації споживача, сервісне обслуговування, дотримання термінів поставок та ін.;

* значне поліпшення психологічного клімату в колективі, професійної впевненості працюючих за рахунок відсутності невизначеностей у відповідальності за якість в технології, процесах, методиках і т.д.;

* оптимальне використання ресурсів.

На підприємстві виявлені такі основні проблеми, що стосуються якості:

* незадоволення очікуваних вимог споживача;

* порушення термінів поставки;

* невпевненість в стабільності якості продукції на протязі відносно довгого періоду поставок;

* відсутність відповідальних на виробництві;

* неможливість правильного виконання поставлених завдань у зв'язку з людськими факторами.

Система управління якості базується на засобах реалізації управління видами діяльності, які впливають на досягнення якості і, таким чином, на задоволенні потреб споживачів та на встановленій методології керівництва всіма факторами, що зможуть впливати на якість.

Ця система повинна включати:

* встановлення цілей;

* чітку організаційну структуру;

* чіткий розподіл і затвердження обов'язків;

* розроблені та затверджені процедури (методики) і процеси на всі можливі види діяльності, що реалізуються у виробництві товару чи послуги;

* встановлені вимоги до кваліфікації та періодичної підготовки персоналу;

* розроблені і затверджені стандарти, технічні умови, конструкції і т.д.

Ефективність управління якістю значною мірою залежить від відношень культурного характеру на робочих місцях. Дуже важливо, щоб всі працівники сприймали першочергову потребу досягнення якості.

Керівництво підприємства показує нерозуміння і ігнорування даними положеннями.

Для досягнення поставлених цілей керівництву підприємства важливо знати потенційні можливості, також слабкі сторони діяльності підприємства. Внутрішні сильні сторони дозволяють підприємству використовувати можливості зовнішнього середовища, а слабкі сторони вказують на можливі небезпеки з боку зовнішнього оточення, які можуть виникнути, якщо керівництво не розробить запобіжні заходи.

Як ефективний інструмент аналізу поточного впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність підприємства використовують так званий SWОТ-аналіз. Це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації, що передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації. Здійснюючи аналіз середовища органі слід мати на увазі, що можливості й загрози можуть переходити в свою протилежність: нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає конкурент, або, навпаки, заздалегідь помічена загроза може створити для органі додаткову перевагу тоді, коли конкуренти її не усунули, SWОТ-аналіз витримав перевірку часом, і досі доводячи свою необхідність як важливий елемент раціоналістичного підходу для розробки та реалізації стратегії.