Історичні періоди розвитку документних потоків і масивів

Як зазначає В.Попов документний потік в своєму еволюційному розвитку в 2-ій половині XX століття поділяється на дві гілки: «паперову» (традиційну) та електронну [20, с. 192]. Поява СD-RОМ суттєво розширила можливості документного потоку по задоволенню різноманітних інформаційних потреб. Крім того, потужні світові видавництва запроваджують практику створення електронних аналогів своїх публікацій, переважно журналів, а також створення суто електронних журналів, які не копіюють друковану версію.

Першими запропонували видання в електронному вигляді такі видавництва: «Еlsevіеr» (з кінця 1998р. випускає в електронному вигляді близько 1200 назв журналів); «Оvid» (з середини 1998 р. розповсюджує більше 90 назв БД з біомедичних проблем); «Silver Platter» (має понад 230 БД і затвердилася в розвитку технічних інтерфейсів). Зараз цей перелік значно розширений і включає також видавництва «Асаdemіс Рress», «Каrger», «Кluwer», «Springer», «Wilеу» та ін. [19, с. 67].

Впродовж 2-ї половини XX ст. тривали дискусії стосовно долі традиційної книги та електронних видань. Загальновідомо, що з середини 1970-х рр. потік інформації, який виливався на людство, подвоювався кожні п'ять з половиною років, з середини 1980-х -- кожні 20 місяців, у наступні десятиріччя критичний час для подвоєння інформації зменшується з подальшим прискоренням. Подібний «інформаційний вибух» обумовлює повсталу перед суспільством проблему «інформаційної кризи», коли все більша частина добутого людством знання виключалась з обігу і не використовувалась у пізнавальному процесі. Запорукою віднайдення шляхів розв'язання зазначеної проблеми стала інформатизація як цілеспрямоване створення інформаційно-насиченого середовища, що включає сукупність засобів автоматизації в поєднанні з інформаційними ресурсами та технологіями.

Це дало підстави представникам наукових шкіл М.Маклюена, Ф.У.Ланкастера стверджувати про відмирання книги у зв'язку із переважним існуванням документів у машиночитній формі. З такими поглядами не погоджуються чисельні фахівці, що вважають традиційну форму книги, таким документом, що найбільше відповідає можливостям людини по оволодінню знаннями з точки зору комфортності сприйняття, мобільності, повноти бібліографічного обліку.

Еволюція розвитку документного потоку дозволяє зробити висновок про те, що поява нових видів документів не призводить до відмирання існуючих раніше, а спричиняє часткову зміну їх функцій та місця в потоці.

2.4 Історія розвитку нетрадиційних документів

Важливе значення для розвитку документного потоку має виникнення та еволюція нетрадиційних документів, яку пов'язують із впливом об'єктивних потреб суспільства та вдосконаленням способів і засобів закріплення інформації.

В 1780 р. з'являється перша перфокарта, коли Ж.Жакар (Франція) винайшов контрольну картку для ткацьких верстатів, що містила інформацію, необхідну для подальшого відтворення малюнку на тканині [23, с. 29].

У 1848 р. Ч. Бабидж починає використовувати перфокарти зі статистичними цілями після створення ним першої аналітичної машини. В 1880 р. Г. Холлеріт (США) винайшов перфоратор та електричний враховуючий табулятор, які використовували для обробки матеріалів перепису населення. В 1911 р. Холлеріт засновує концерн по виробництву лічильних машин, що сприяє розповсюдженню перфокарт.

Поява перших перфострічок, подібно до появи перфокарт пов'язана із ткацьким виробництвом, коли на початку XX ст. для управління роботою ткацьких верстатів вперше застосовували перфострічку. В другій половині XIX ст. перфострічки набувають застосування в телеграфії.

Наприкінці XIX ст. з'являються перші спроби отримати на екрані рухомі зображення предметів. Одночасно в кількох країнах були винайдені кінодокументи: в США 1984 р. Т. Едісоном, в Англії - Р. Полом, у Франції - братами Люм'єр. У 1989 р. з'являється перший звуковий фільм, винайдений Діксоном [22, с. 216].

В Україні апарат для демонстрування на екрані безпосереднього руху людей і предметів створений у 1893р. І. Тимченко та М. Любимовим. Регулярне виробництво кінофільмів розпочалось в 1907р. у Києві, Одесі, Харкові, Катеринославі.

В 1931р. починається розробка методів отримання кольорових кінофільмів за допомогою безпосередніх зйомок. Відеозапис з'являється одночасно з телебаченням. Перша спроба записати телевізійне зображення механічним способом на диск датується кінцем 1920-х рр. В 1927 р. англієць Берд намагається записати відеосигнал за допомогою частот 375-7550 Гц на диск. Сучасний відеозапис виникає в 1960-ті рр. у США, Німеччині, Японії.

Перші голографічні кінозйомки були виконані американським винахідником М.Леманом у 1966 р. В нашій країні перший голографічний фільм був знятий в 1984р.

Перші досліди створення фотозображень відносяться до XVI ст. Однак лише 1816р. французький винахідник Ж. Н'єкс отримав зображення на папері, покритому світлочутливою сумішшю, а 1826 р. на металевій пластині, покритій сумішшю світлочутливого асфальту. Винахідником фотографії вважають французького художника Л.Ж.М. Дагера, який отримав відповідний патент у 1839 р. В 1841 р. англієць У Г.Ф. Толбот отримав негативне зображення об'єкта, що фотографується, з якого можна було зробити позитив [4, с. 227]. Широкого розповсюдження в документному потоці фотографія набуває в II половині XIX ст., коли з'являються різноманітні посвідчення особи з фото, фотоальбоми, поштові листівки з фотографіями. Кольорове фотозображення вперше отримав у 1861 р. Дж. Максвелл, у 1868-1869 рр. З 1935 р. розповсюджується кольорова фотографія після розробки її фірмою „Кодак". Незабаром з'являється комбінований документ - фоторепортаж, а з 1947 р. в Італії почали друкувати фоторомани.

Найдавнішим і найбільш розповсюдженим видом фотодокументів є грампластинка. Перші спроби зафіксувати звук відносяться до початку XIX ст., коли англійським фізиком Т. Юнгом була здійснена спроба зафіксувати звукові коливання камертону на покритому сажею папері. У 1842 р. німецький фізик В. Вертгейм здійснив такий запис на диску. У 1875 р. француз Л. Скотт конструює перший апарат для запису звукових коливань, що передаються у повітрі. Але суттєвим недоліком таких апаратів була неможливість відтворення запису. У 1877 р. американський винахідник Т.Едісон винайшов фонограф, що відтворює запис на валику, який однак, не можна було тиражувати. У 1887 р. американець Е.Берлінер запропонував використовувати для звукозапису цинковий диск з тонким шаром воску, а для відтворення звуку - прилад під назвою грамофон. В 1925 р. механічний запис звукозапису замінюється електромеханічним і грамофон замінює патефон.

В 1948р. була розроблена нова система запису, коли для збільшення звучання була знижена швидкість обертання грампластинки з 78 до 331/3 об/хв. Одночасно був застосований новий матеріал для диску - замінник шеллаку -- вініліт, що забезпечив усунення основних недоліків грамплатівки - шипіння, передчасне зношення, нестійкість. У 1948 р. в США винайшли довгограючу, а в 1958 р.- стереофонічну грампластинки. В 1990-х рр. почали виходити компакт-диски діаметром 75 мм із лазерним записом і відтворенням звуку, які були більш дешевими та менше зношувалися, ніж звичайні.

У 1940-х рр. з'являється конкурент грамзапису - магнітофонний запис з більш високими якісними показниками.

документ поток масив

ВИСНОВКИ

Найважливішою підсистемою соціальних комунікацій є документна комунікація - процеси і засоби обміну інформацією у суспільстві за допомогою документів. Вона забезпечує рух соціальної інформації у часі і просторі шляхом створення, зберігання та розповсюдження документів.

Документна комунікація виникла на певному етапі соціального прогресу людства і нині охоплює всі сфери суспільного життя. Поширенню середовища функціонування документної комунікації сприяє також інформатизація суспільства, яка охоплює всі сторони сучасного суспільного життя.

Функціонування документної комунікації передбачає постійний рух документів по комунікаційним каналам від комуніканта (творця документованої інформації) до реципієнта (споживача документованої інформації). Рух документів у процесі їх виробництва, розповсюдження та використання у суспільстві створює документний потік.

Документний потік - це сукупність розподілених у часі і просторі документів, які рухаються по комунікаційних каналах від створювачів та виробників до користувачів.

Проходячи через документні системи, документний потік створює там постійні або тимчасові сукупності документів. Тимчасові слабострукторовані сукупності документів, що підлягають подальшому трансформуванню (відбиранню, перерозподілу та транспортуванню) - це документні масиви. Стаціонарні систематизовані, споряджені довідково-пошуковим апаратом сукупності документів, що комплектуються відповідно до завдань документної системи по обслуговуванню користувачів документованою інформацією - це документні фонди.

Масивам документів притаманна така властивість, як пристосованість для вводу та виводу окремих видів документів з метою їх упорядкування та організації розповсюдження. Структура документного потоку у процесі його розповсюдження по різних соціальних інститутах, що відповідальні за кумуляцію та збереження документів, перебудовується відповідно до вимог профілювання, раціональності розміщення, оптимальності використання та ін. Документний потік осідає у фондах, які обмежені простором, що займають. Ця обставина змушує проводити якісний відбір, профілювання, переведення фізично та морально застарілих видань до фондів допоміжного зберігання.

Спільні ознаки документних потоків та масивів:

· множинність документів, з яких складаються документні потоки та масиви;

· доцільність функціонування документ них потоків та масивів, спрямованість їх формування на досягнення кінцевої мети, на забезпечення функціонування документної комунікації, управління, обмін документованою інформацією, створення оптимальної системи документних ресурсів;

· постійне відтворення документних потоків та масивів у процесі соціально-комунікативної діяльності.

Основними параметрами документних потоків та масивів є:

· зміст та функціональна належність - відповідають цільовому призначенню документів установи, що складають потік або масив;

· структура, що має ознаки, відповідно з якими може здійснюватися класифікація документів;

· режим функціонування - визначається змінами, що відбуваються з плином часу в інформаційному навантаженні документних потоків та масивів.

Періодизацію розвитку документних потоків здійснюють відповідно до еволюції документів різних видів та змін у способах, методах і засобах документування. Відповідно до цього розрізняють три періоди розвитку документних потоків і масивів: рукописний, поліграфічний і комп'ютерний.

Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Документні потоки рукописного періоду мають різноманітний репертуар. Книги цього періоду можна диференціювати не лише за змістом, а й за характерними зовнішніми ознаками оформлення. Зовнішній вигляд манускриптів залежав від змісту і призначення книги.

Поліграфічний період розвитку документних потоків почався з поширенням книгодрукування в Європі з кінця ХV ст. тривалий час рукописна книга існувала паралельно з друкованою, хоча почала втрачати широке розповсюдження.

Започатковане в Германії Гутенбергом, друкарство поширилося Європою, а далі й серед слов'янських народів - чехів, українців, білорусів та ін. Перша друкована книжка Європи з'явилася в Майнці, в друкарні Гутенберга, 1450 р.

Комп'ютерний період розвитку документного потоку пов'язаний з особливостями розвитку суспільства ХХ ст., яке перебувало в умовах все більш зростаючого потоку інформації та все більш гостро відчувало дефіцит часу для її переробки та дефіцит місця для її збереження. На фоні цих процесів змінити ситуацію могло використання комп'ютерних методів фіксування, пошуку, переробки, розмноження, видачі та передачі інформації, що призвело до формування на початку 1960-х рр. ринку послуг електронної переробки і передачі даних. Найважливішим видом інформаційних послуг стали бази даних (БД), що містили не лише вторинну, а й фактографічну інформацію. В наступні десятиліття відбувається суттєве збільшення масштабів автоматизованої переробки інформації, перетворення наукової інформації у машиночитну форму, в т.ч. створення електронних аналогів друкованих видань.

Отже, еволюція розвитку документного потоку дозволяє зробити висновок про те, що поява нових видів документів не призводить до відмирання існуючих раніше, а спричиняє часткову зміну їх функцій та місця в потоці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Автократов В.Н. Основные направления развития документоведения/ В.Н. Автократов// Теоретические проблемы документоведения. - М., 2000. - С. 35-46.

2. Акилина М. Книга в системе библиотековедческих понятий/ М.Акилина// Библиотековедение. - 1999. - № 4-6. - С. 16-24.

3. Буканов Ф.Ф. Документоведение/ Ф.Ф. Буканов. - М., 2003. - 256 c.

4. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ/ Г.Г. Воробьев. - М.: Наука, 1999. - 255 с.

5. Вялова Л.М. Организация движения документов/ Л.М. Вялова// Секретарское дело. - 2000. - № 2. - С. 16-20.

6. Гайденко В.П. Западноевропейская наука в средние века. - М.: Наука, 1999. - 352 с.

7. Дубровіна Л. Кодикологія та кодикографія української рукописної книги/ Л.Дубровіна. - К., 2002. - 262 с.

8. Зиновьева Н.Б. Документоведение/ Н.Б. Зиновьева. - М., 2001. - 344 с.

9. Зусьман О.М. Документоведение/ О.М. Зусьман. - М, 2003. - 346 с.

10. Иванова М. История карты Средневековой Европы/ М. Иванов. - М., 1998. - 646 с.

11. Ильюшенко М.П. Документоведение. Документ и системы документации/ М.П. Ильюшенко. - М., 2001. - 132 с.

12. Киселева Л.И. Письмо и книга в Западной Европе в средние века. - К., 2003. - 564 с.

13. Костенко Л.И. Методика определения количественных параметров распределения обращаемости документов в библиотечном фонде/ Л.И. Костенко// Тез. докл. и сообщ. Международ. Науч конф. "Роль библиотек в социальном и культурном развитии общества". - К., 1999. - С. 112-114.

14. Кузнецова Г. Документы и делопроизводство/ Г.Кузнецова. - М., 2001. - 271с.

15. Кулешов С. Документознавство: Історія. Теоретичні основи/ С. Кулешов. - К., 2000. - 162 с.

16. Кулешов С. Новий погляд на структуру документознавства/ С.Кулешов// Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 10. - С. 24-27.

17. Кулешов С.Г. Загальне документознавство/ С.Г. Кулешов. - К., 2002. - С. 8-12.

18. Кушнаренко Н.Н. Документоведение/ Н.Н. Кушнаренко. - К., 2002. - 459 с.

19. Назаров Н.И. Документоведение/ Н.И. Назаров. - М., 2002. - 80 с.

20. Попов В. Чужестранные официальные издания/ В. Попов. - М., 2000. - С. 191-220.

21. Савчук І.М. Документні потоки та масиви/ І.М. Савчук. -- Х., 2000. -- 109 с.

22. Салищев К.А. Картография/ К.А. Салищев. - М., 1999. - С. 206-217.

23. Самохіна Н.Ф. Поява книгодрукування в Європі/ Н.Ф. Самохіна// Бібл. вісн. -- 2003. -- № 2. -- С. 27-29.

24. Солтон Дж. Динамические библиографические системы/ Дж.Солтон. -- М.: Мир, 1999. -- 557 с.

25. Соляник А. Документні потоки та масиви/ А. Соляник. - К., 2000. - 112 с.

26. Тарасов М.А. Газетные публикации как спецыфический обьект библиографии/ М.А. Тарасов. - Л.: ЛГИК, 2001. - 268 с.

27. Терешин В.И. Библиотечный фонд/ В.И. Терешин. -- М., 2000. -- 175 с.

28. Швецова-Водка Г.М. Книга і документ в системі соціальних комунікацій/ Г.М. Швецова-Водка. - К., 2001. - 564 с.

29. Шмидт С.О. Документальные памятники: выявление, учет, использование/ С.О. Шмидт. - М.: Высш. шк., 1999. - 254 с.

Размещено на Allbest.ru