Формування та ідентифікація локальної фінансової кризи підприємства

Проаналізувавши наукову літературу з даної теми, можна зазначити, що найбільш адаптованими до вітчизняних підприємств моделями визначення ймовірності банкрутства, є коефіцієнт У. Бівера, дискримінантна модель О. Терещенка, модель Р. Сайфулліна - Г.Кадикова, модель PAS-коефіцієнта.

Таким чином, сучасний стан економіки вимагає створення загального алгоритму прогнозування банкрутства підприємства з урахуванням як вітчизняного, так і закордонного досвіду.

Для забезпечення більшої об'єктивності результатів аналізу діагностика банкрутства вітчизняних підприємств має базуватися на таких принципах:

· необхідність поєднання в процесі аналізу кількісних та якісних критеріїв, що сигналізують про потенційну загрозу банкрутства суб'єктів господарювання;

· врахування особливостей розвитку економічних циклів у певній галузі при визначенні індикаторів кризових явищ на підприємстві;

· узагальнення світового досвіду в розробці методичного інструментарію діагностики банкрутства і його адаптація до умов діяльності та інформаційного забезпечення вітчизняних підприємств;

· комплексний інтегральний підхід до оцінювання фінансового стану підприємств, що зазнали фінансових ускладнень у своїй діяльності.

Отже, можна зазначити, що найбільш адаптованими до вітчизняних підприємств моделями визначення ймовірності банкрутства, є коефіцієнт У. Бівера, дискримінантна модель О. Терещенка, модель Р. Сайфулліна - Г. Кадикова, модель PAS-коефіцієнта.

Для того, щоб прогноз був більш обґрунтованим, науковці рекомендують комплексно використовувати одночасно кілька методів прогнозування ймовірності банкрутства підприємства, що дозволить значно підвищити ступінь вірогідності отриманих результатів.



3. Напрямки покращення фінансового стану підприємства

Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та

впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої,комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Головним із шляхів покращення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства -- явних та прихованих.

Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовної оцінки всіх складових його діяльності. Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

· збільшення виручки від реалізації;

· продажу частини основних фондів;

· рефінансування дебіторської заборгованості.

Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків, до них належать:

· оплата товарів, робіт, послуг, що належать до валових витрат;

· оплата товарів, робіт, послуг, що не належать до валових витрат;

· здійснення реальних та фінансових інвестицій;

· сплата податків та інших платежів до бюджету;

· повернення капіталу,який був залучений на фінансовому ринку[13].

На обсяги останніх двох напрямків підприємству впливати важко. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від встановленого державою порядку про визначення об'єктів "Оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяги платежів та відсотків визначаються умовами кредитних договорів та умовами випуску облігацій. Можливості впливу підприємства на перші три напрямки є ширшими.

Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, -- головний внутрішній резерв покращення платоспроможності підприємства.

На кожному підприємстві ,залежно від його особливостей, може бути різним набір факторів, які впливають на собівартість:

· Обсяг виробництва;

· Номенклатура та асортимент продукції;

· Технічний рівень виробництва;

· Організація виробництва та умов праці;

· Ціна одиниці продукції, що реалізується[17].

Основним способом зниження собівартості є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у процесі виробництві. Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Наприклад, механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває оптимізація збутової політики підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Для оптимізації обсягів дебіторської заборгованості потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, за фактом відвантаження продукції). Незважаючи на значні обсяги дебіторської заборгованості, на мою думку, доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, адже за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, а разом з тим і прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції). [25].

Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу.

Також одним із важливих напрямів зміцнення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:

· Проведення реструктуризації активів підприємства (сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу);

· Перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

У рамках реструктуризації активів використовуються наступні заходи.

1.Мобілізація прихованих резервів.

Більшість резервів відновлення платоспроможності відносяться до прихованих. Приховані резерви -- частина капіталу, що не відображена в балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю. Виявлення та мобілізація прихованих резервів відбувається на основі наступних методів.

Експертний метод. Базується на визначенні причино-наслідкових зв'язків між станом окремих напрямків діяльності підприємства та обсягом формування чистого грошового потоку підприємства.

Метод зовнішнього порівняльного аналізу. Суть даного методу полягає у співставленні основних показників діяльності досліджуваного підприємства та підприємства-аналога,які працюють в приблизно однакових умовах господарювання, мають однаковий обсяг та склад ресурсів. Якість висновків отриманих за цим методом залежить від коректності проведення порівняльного аналізу, від ступеню точності інформації, від коректності інформаційного забезпечення. Цей метод кількісно оцінює резерви підвищення ефективності та покращення фінансового стану підприємства, але не виявляє яким чином ці результати можуть бути досягнуті. Тому його бажано використовувати як попередній.

Метод внутрішнього порівняльного аналізу. Пошук резервів відновлення платоспроможності здійснюється методом внутрішнього порівняльного аналізу лише на підприємствах які мають структурні підрозділи, що здійснюють однакові види діяльності та можуть порівнюватись між собою.

Метод функціонально-вартісного аналізу. Сутність даного методу полягає у визначенні принципово нових технічних, технологічних, управлінських рішень стосовно діяльності підприємства, які забезпечують раціоналізацію витрат при одночасному збереженні їх якісних характеристик та споживчих властивостей. Цей метод є універсальним інструментом пошуку внутрішніх резервів економії грошових витрат, зростання грошових надходжень за рахунок удосконалення споживчих властивостей товару, удосконалення окремих господарських процесів.

Реінжиніринг бізнес-процесів. Реінжиніринг -- це фундаментальне переосмислення та радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких, стрибкоподібних змін в найсуттєвіших показниках діяльності сучасної компанії, таких як вартість, якість, сервіс, темп[8].

2.Використання зворотного лізингу. Зворотній лізинг -- господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів оперативний або фінансовий лізинг. Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладенням договору про лізинг цього об'єкту нерухомості.

3.Здача в оренду основних фондів, які неповною мірою використовуються у виробничому процесі.

4.Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу-це зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів, сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо. Визначення оптимальної структури та обсягів запасів є завданням контролінгу матеріальних потоків. Спід зазначити, що надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати за їх обслуговуванням, крім того існує ризик втрати якості чи знецінення певних видів сировини та матеріалів.

5.Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

6.Рефінансування дебіторської заборгованості -- це форма реструктуризації активів, що полягає у перетворенні дебіторської заборгованості в інші ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення. Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємства, що опинилось у фінансовій кризі. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є:

1.Факторинг -- операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Наприклад, банк може придбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та послуги, строк сплати за які минув[4].

2.Облік векселів. Зміст цієї операції полягає у тому, що банк, придбавши вексель, терміново його сплачує пред'явнику, а платіж отримує лише в строк, який визначений у векселі. Сутність операції дисконтування така: держатель векселя достроково реалізує його банку, за достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки.

3.Форфейтинг -- операція щодо рефінансування дебіторської заборгованості за комерційним кредитом, яка оформлюється шляхом індосаменту перехідного векселя на користь банку. У результаті цієї операції комерційний кредит перетворюється в банківський. Система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати:

· постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього стану підприємства;

· розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

· розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

· впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

· координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових економічної стійкості підприємств, яка змогла б надати можливість оптимізувати її відповідно до перспектив розвитку.

Для забезпечення задовільного фінансового стану на кожному підприємстві у загальній системі фінансового менеджменту необхідно розробити та забезпечити реалізацію системи аналізу і оцінки фінансового стану, адаптованої до особливостей функціонування даного підприємства на ринку, завдань його фінансової стратегії та політики, фінансової ментальності власників тощо.



3.1 Досвід подолання фінансових на різних ієрархічних рівня

З метою узагальнення та критичного оцінювання практики подолання фінансової кризи підприємств розглянемо найтиповіший для України приклад щодо фінансового оздоровлення підприємства.

СП «АвтоЗаз-Daewoo» є найбільшою одноразовою інвестицією в українську економіку. Для її отримання уряд України надав низку пільг для розвитку автомобілебудівної промисловості (привілеї може отримати будь-яка компанія, що бажає інвестувати понад 150 млн. дол. США в автомобілебудівну промисловість України). Аналізуючи форми та методи державної фінансової підтримки даного підприємства, можна зробити висновок про порушення антимонопольного законодавства та інших законів ринкової економіки. До заходів у рамках державної підтримки стосовно подолання фінансової кризи СП «АвтоЗаз-Daewoo» слід віднести такі:

· нульові ставки податку на додану вартість та акцизу на імпорт виробничого устаткування, матеріалів та деталей для автомобілів;

· звільнення від сплати земельного податку; звільнення реінвестованого прибутку від оподаткування;

· звільнення від сплати ПДВ та акцизів продажу автомобілів, зібраних в Україні;

· заборона імпорту автомобілів, яким більше ніж 5 років.

Надії на успішне стимулювання розвитку вітчизняної автомобілебудівної промисловості не справдилися. У 2008 році з конвеєра зійшли лише 24 тис. автомобілів -- проти запланованих 70 тис. [6, с.386 ] Ситуація ускладнюється відсутністю ринків збуту навіть для цієї кількості автомобілів. Це пояснюється низькою якістю продукції, надмірно високою її собівартістю та неадекватно високими цінами. Керівництво підприємства не змогло подолати причини кризової ситуації також у виробничій та організаційній сферах. Через низький рівень продажу виробництво було тимчасово зупинено.

Наведений приклад з практики проведення фінансового оздоровлення підприємства в Україні є досить суперечливим та дискусійним. Він показує як недосконалість вітчизняного законодавства у сфері санації та банкрутства підприємств, так і відсутність фахівців, кваліфікованих у питаннях фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання. В прикладі заходи подолання фінансової кризи проводилася всупереч законам ринкової економіки, які діють в економічно розвинених країнах.

Розглянемо три різні за своїм характером, принципами та результатами приклади подолання фінансової кризи зарубіжних компаній.

а) заходи подолання фінансової кризи цукрової промисловості колишньої НДР. На мою думку, даний приклад є переконливим підтвердженням тези про можливість проведення радикальних заходів фінансового оздоровлення не лише щодо окремих підприємств, об'єднань, а й стосовно цілих галузей виробництва.

Як відомо, німецький валютний союз істотно вплинув на хід економічних перетворень у східних землях. Миттєво опинилась на межі банкрутства майже вся промисловість НДР, оскільки довелося вимірювати все західними грошима, західними товарами, західними економічними показниками. Не конкурентоспроможність продукції та високий рівень витрат призвели до загрози втрати ліквідності більшість східнонімецьких підприємств. У стадії глибокого занепаду опинилась і цукрова промисловість.

Щоб запобігти тотальному банкрутству східнонімецьких цукрових фабрик, Опікунське відомство, під юрисдикцію якого була передана вся власність НДР, вирішило забезпечити короткострокову ліквідність всіх підприємств. Цього було досягнуто видачею гарантій на суму, що становила 41% [ 32, с.385 ] фінансових потреб кожної господарської одиниці. Мету цієї акції зумовила необхідність у виграші часу, достатнього для приватизації або реконструкції підприємств. Другим важливим заходом щодо забезпечення платоспроможності стало запровадження мораторію на погашення «старих позик» і виплату процентів по них. Компенсація спричинених цим «положенням» збитків банківським установам відбувалася за рахунок державних коштів.

Одночасно зі здійсненням загальнодержавних заходів відповідними міністерствами, відомствами, всіма причетними до функціонування цукрової промисловості в Німеччині вівся активний пошук шляхів реструктуризації та виходу галузі з кризи.

Стратегічна лінія інвесторів (до яких належали: Цукрове об'єднання Норд АТ, Цукрове АТ Уельцен-Брауншвайг, Пфайфер енд Ланген, Зюдцукер АТ) спочатку зводилася до заснування спільного західнонімецького інвестиційного товариства, метою створення якого мало бути фінансування будівництва нових та модернізації кількох старих цукрових підприємств. Наступним кроком передбачалося передати ці підприємства НЦК в оренду з подальшим перетворенням його в акціонера. Така концепція задовольняла всіх учасників переговорів, але суперечила антимонопольному законодавству

З урахуванням вимог законодавства, реального стану цукрової промисловості НДР та інтересів сторін було вироблено такі принципи санації:

· єдиним можливим шляхом санації підприємств галузі є їх приватизація;

· приватизації мають підлягати всі без винятку цілісні майнові комплекси, а не окремі об'єкти цукрової промисловості;

· врахування регіональних інтересів при проведенні санаційних заходів та збереження цукрового виробництва у всіх існуючих бурякоцукрових зонах;

· врахування соціальних аспектів при проведенні заходів фінансового оздоровлення;

· участь у санації та приватизації третіх осіб.

Враховуючи інтереси сільськогосподарських товаровиробників -- постачальників сировини, було прийняте принципове рішення про виділення їм приватизаційної квоти (з правом її викупу протягом 5 років).

Цукрові об'єднання Норд АТ, Уельцен-Брауншвайг АТ, Пфайфер енд Ланген АТ, Зюдцукер АТ та ДАНІСКО, які виступали як санатори, зобов'язались здійснити комплекс санаційних заходів, який забезпечив би вихід цукрової промисловості східних земель з кризи та приведення її у відповідність до ринково економічних стандартів та вимог ЄС. З цією метою, для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характер потрібно було мобілізувати фінансових ресурсів загалом більш як 2 млрд. ДМ. Паралельно у всіх колишніх бурякоцукрових регіонах передбачалось приведення до найвищих вимог Європейського цукрового устрою восьми цукрових заводів (будівництво трьох нових та реконструкція п'яти старих підприємств). Ціну продажу кожної із п'яти груп підприємств визначили в розмірі однієї німецької марки, однак під інвестиційні зобов'язання, в разі невиконання яких на покупців накладались величезні фінансові санкції.

б) приклад заходів фінансового оздоровлення автопідприємства ВМW

У результаті стратегічних прорахунків у виробничій та збутовій політиці замість запланованого обсягу реалізації 25 тис. шт.[6,с.394] автомобілів щорічно, за п'ять років ВМW фактично було продано всього 19,2 тис. шт. легкових автомобілів. Загальна сума збитків від основної діяльності за цей період досягла 70 млн. німецьких марок.

На генеральних зборах акціонерів була обґрунтована необхідність проведення широкомасштабної санації підприємства. До основних слабких місць на підприємстві належали:

· недосконала виробнича та збутова програма;

· дефіцит оборотних засобів.

· Групою фахівців був розроблений альтернативний план санації.

Основні його положення зводилися ось до чого:

· санація балансу. Покриття збитків здійснювалося за рахунок санаційного прибутку та прибутку від іншої реалізації (продаж мопедів). Санаційний прибуток був одержаний у результаті зменшення статутного капіталу з 30 млн. до 22,5 млн. марок. Зменшення основного капіталу здійснювалося за рахунок зменшення номінальної участі в статутному фонді найбільших акціонерів;

· поточна ліквідність та платоспроможність була забезпечена за допомогою платіжних поступок кредиторів, зацікавлених у збереженні підприємства;

· оновлення виробничої та збутової програми здійснювалося на основі проведення масштабної реструктуризації підприємства;

· основним фінансовим джерелом проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру став капітал, мобілізований додатковою емісією акцій, з відповідним збільшенням статутного фонду до 37,5 млн. [6, C.395 ] німецьких марок. Оскільки багато акціонерів не скористались своїми переважними правами на покупку акцій нової емісії, значний пакет акцій придбали нові власники, які внесли ряд раціональних пропозицій щодо змін у керівному складі підприємства;

· зміна вищої ланки менеджменту.

У відповідності з даною програмою санація фінансової сфери повинна здійснюватися одночасно з подоланням причин кризи та слабких місць в організаційній, виробничій та збутовій сферах.

Завдяки успішному втіленню даної програми, радикальним змінам у виробничій та збутовій сферах уже через чотири роки після прийняття рішення про санацію, компанія отримала прибуток, а акціонерам були виплачені дивіденди (6% річних). На генеральних зборах акціонерів був зроблений висновок про успішне завершення санації підприємства.

Вивчення, критичний аналіз та узагальнення результатів розглянутих прикладів подолання фінансової кризи дадуть змогу вітчизняним фахівцям, державним та іншим структурам уникнути типових помилок у ході фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.

Стосовно досвіду подолання фінансової кризи на макрорівні то тут, на мою думку, варто відзначити приклад Чеської республіки у подоланні фінансової кризи 2008-2009 років.

2009 року Уряд ЧР, з метою подолання негативного впливу наслідків світової фінансової кризи та підтримки національного виробника, затвердив антикризові заходи, розроблені Національною економічною радою щодо протидії впливу світової фінансової економічної кризи в ЧР. Передбачено інвестувати в антикризові заходи 75 млрд. чес. крон (2 млрд. 679 млн. євро), майже 2% ВВП. З метою реалізації заходів Парламентом ЧР були внесені зміни до діючого законодавства.

Основні антикризові заходи

· Підтримка підприємництва та інвестицій в економіку країни:

· Боротьба з безробіттям, підтримка транспортної інфраструктури:

· Підтримка екологічних і інфраструктурних проектів,

· Підтримка науки, досліджень та інновацій:

· Підтримка освіти

· Підтримка експорту і збільшення кредитних потоків:

· Підтримка процесу реструктуризації і оголошення банкрутства.

Пріоритетними є проекти, метою яких є підвищення конкурентоспроможності, поліпшення інфраструктури і стану навколишнього середовища.

Програма заходів щодо подолання наслідків економічної кризи передбачає: створення додаткових умов для просування чеської продукції на ринки інших країн; збільшення надходжень іноземних інвестицій; зменшення дефіциту бюджету; надання сприяння розвитку підприємницької діяльності; зменшення безробіття; продовження пенсійної реформи, яка встановлює збільшення пенсійного віку та інші заходи.



Список використаної літератури

Доручення Президента України від 06.03.2006 р. №1-1/200, від 24.05.2006 р. №532, від 25.05.2006 р. №1-1/412, від 15.07.2006 р. №1-1/678

Господарський кодекс України // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - №85. - С. 3-96.

Закон України «Про банкрутство» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №31. - с. 1038-1043.

ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»//ВВР.-- 1992, № 31, ст.440

Андрушко О, Капустяк М. Теоретико - методологічний підхід до ідентифікації кризового стану підприємства // Регіональна економіка. - 2005. - №4. - с. 66 - 72.

Антикризове управління підприємством: Навч. посіб./ З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева; За заг. ред. З.Є. Шершньової. - К.: КНЕУ, 2007. - 680 с.

Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 592 с.

Білошкуровський М.В. Деякі особливості діагностики кризового стану підприємства // Наукові записки. Економічні науки. - 2005. - №44. - с. 85 - 88.

Бланк А.И. Финансовый менеджмент - уч. курс - К.: Ника - Центр, 1999. - 480 с.

Близнюк І.П. Проблеми виходу підприємства з кризового становища // Регіональні перспективи. - 2003. - №2 - 3. - с. 123 - 126.

Буряк П.Ю., Бець М.Т., Римар М.В. та ін.. Фінансово-економічний аналіз: Підручник / Під заг. ред. Буряка П.Ю., Римара М.В. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 528 с.

Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб. - 2-ге вид., виправл. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 504 с.

Діагностика стану підприємства: теорія і практика: Монографія / А.Е. Воронкова. - Х.: ВД ІНЖЕК, - 2006. - 448 с.

Гудзь Т.П. Система раннього виявлення та подолання фінансової кризи підприємств: Монографія. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2007. - 166 с.

Жадько А. О. Aнтикризове управління підприємством: сутність, етапи здійснення та основні антикризові заходи : [Електронний ресурс] / А. О. Жадько. - Режим доступу : http://intkonf.org/zhadko-ao-antikrizove-upravlinnya-pidpriemstvom-sutnist-etapi-zdiysnennya-ta-osnovni-antikrizovi-zahodi/.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. -2 - ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2001. - 152 с.

Ковалев А. Предприятие в финансовом кризисе // Финансовая консультація. - 2006. - №9. - с. 18 - 23.

Коротков Э.М. «Антикризисное управление»: учебн. - М.: ИНФРА - М, 2000. - 432 с.

Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 224 с.

Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико - методологічні засади та практичний інструментарій. - К., 2000. - с. 390

Манойленко О. Теоретичні засади формування ефективного механізму діагностики кризових явищ у процесі розвитку складно структурованих корпоративних систем // Підприємство, господарство, право. - 2006. - №5. - с. 17-20.

Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навч. посібник / М.М. Ільчук, Т.Д. Іщенко, В.К. Збарський та ін.; За ред. М.М. Ільчука. - К.: Вища освіта, 2002 - 398 с

Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С. О., Куліш А. П. Фінанси підприємств: Підручник. - 6.вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

Пушкарь А.И., Тридед А.Н., Колос А.Л. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы. Науч. Изд. - Х.: ООО «Модель вселенной», 2001. - 452 с.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 5-е изд. - Минск: Новое знание, 2001

Салига С.Я. Фінансовий аналіз.: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006 - 210 с.

Свиридов А. К. Антикризисное управление: принятие решений на краю пропасти / А. К. Свиридов // Проблемы теории и практики управления. - 1999. - № 4. - С. 19-26.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. - Львів: «Новий Світ - 2000», 2004. - 344 с.

Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. - М. : Закон и право: ЮНИТИ, 2005. - 469 с.

Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. - К., 2000. - с. 412.

Турчин А. Діагностика кризисна на предприятии: к постановке вопроса // Менеджмент и менеджер. - 2006. - №9. - с. 21 - 26.

Федоренко В.І. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства// Економіка та держава. - 2004, № 1. - С. 26-29.

Чернявский А.Д. Антикризисное управление: Уч.пос. - К.: МАУП, 2000. - с. 208

Швиданенко Г.О., Олесю О.І. - Сучасні технології діагностики фінансово- економічної діяльності підприємства: Монографія - Київ.: КНЕУ, 2002 .

Шершньова З Є. Антикризове управління підприємством : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська ; М-во освіти і науки України ; Київський нац. екон. ун-т . -- К. : КНЕУ, 2004. -- 196 с.

www.finance.ua



Додаток А

Таблиця 1.1.

Наукові підходи щодо визначення поняття «криза»

Автори наукового підходу	Сутність поняття «криза» згідно наукового підходу	Коментар
Р. Попов, К. Кірганов, Л. Грінер	Форма поступального руху, розвитку системи	Криза розглядається як об'єктивна реальність в діяльності підприємства і, що важливо, вона піддається управлінню. Особливістю цього підходу є можливість прогнозування кризових явищ і розробка дієвого механізму нейтралізації їх негативної дії, а також «включення» до масиву антикризових заходів, які в майбутньому будуть попереджувати розвиток кризи на підприємстві.
Дж. Вебстер, А. Градов, Е. Вінер, Дж. Каан	Нестандартна ситуація, переломний момент	У кризовій ситуації провідну роль може відігравати поодинокий випадок, що накладає певний відбиток на детермінізм.
Дж. Кейнс, В. Крутько, В. Василенко, Е. Коротков, Е. Нікбахт, А. Гроппелі	Погіршення параметрів функціонування, реальність банкрутства	Криза як випадкове явище, що виникає в результаті несприятливих(деформаційних, деструктивних, дестабілізаційних та ін.) факторів (обставин, причин та ін.). Як правило, до такої думки схильні практики, оскільки вони займаються «живою» справою і безпосередньо стикаються з кризовими явищами.



Таблиця1.2.

Класифікація кризових явищ і ситуацій

Класифікаційна ознака	Види кризових явищ і ситуацій
Належність до країни функціонування суб'єкта управління	Зовнішні (за межами країни) Внутрішні (у межах країни)
Рівень виникнення	Суб'єкта управління (мікрорівневі) Галузеві (групові) Міжгалузеві Регіональні Державні Світові (глобальні)
Причина виникнення	За невизначеністю щодо майбутнього За браком інформації Суб'єктивні
Ступінь системності	Системні Несистемні (унікальні)
Можливість прогнозування	Прогнозовані Частково прогнозовані
Ступінь реалізації	Реалізовані Частково реалізовані Нереалізовані
Час для прийняття рішення з антикризового управління	З наперед розробленою стратегією управління З прийняттям поточних рішень під час кризи
Вплив на діяльність суб'єкта управління	Такі, що руйнують суб'єкт управління Такі, що частково руйнують суб'єкт управління Такі, що неістотно впливають на суб'єктуправління

Таблиця1.3.

Класифікація різновидів криз на основі застосування комплексного критерію

Вид кризи	Характеристика
Локальна криза*	Охоплює певну підсистему підприємства, а її результати значною мірою відбиваються на роботі всього підприємства. У разі застосування вчасних та адекватних антикризових заходів таку кризу можна ліквідувати. Якщо таких заходів не було вжито, локальна криза може перерости в системну кризу.
Системна криза	Охоплює всі підсистеми підприємства і призупиняє його діяльність, вона утворюється із сукупності кризових ситуацій та локальних криз, розвиток яких вчасно не було зупинено.
Стратегічна криза	Незапланований процес певної тривалості, існують лише обмежені можливості впливу з боку керівників та власників підприємств із важко прогнозованими наслідками, які призводять до вичерпування стратегічного потенціалу та втрати доцільності подальшого існування організації з незмінними місіями, цілями, напрямками діяльності та виробничим потенціалом

* Різновидом локальної кризи є фінансова криза підприємства, яка досліджуються у даній комплексній курсовій роботі.



Додаток Б

Таблиця 1.4

Оцінка типових причинно-наслідкових зв'язків розвитку фінансової кризи*

Фактор	Вид фінансової кризи
	криза ліквідності	криза платоспроможності	криза прибутковості	втрата фінансової стійкості	банкрутство
А	Б	В	Г	Д	Е
Загальні фактори:
- незбалансованість кредитної політики	//	+	//	-	-
- несприятливі зміни у структурі потреб населення	+	//	+	-	//
- недостатній рівень доходів та накопичень населення	//	//	+	//	//
- низький рівень платоспроможного попиту підприємств-споживачів	+	+	//	-	//
- фаза спаду або кризи макроекономічного циклу	//	//	//	//	//
- економічне розбалансування державних фінансів	//	//	//	//	//
- нестабільність податкового законодавства	-	//	//	-	//
- темп та розміри інфляції	//	//	//	//	//
- недостатній рівень науково-технічного та інформаційного розвитку виробничого циклу	+	-	+	-	-
криза окремої галузі	//	//	//	//	//
- міжнародна конкуренція	+	+	+	+	+
Типові фактори:
- неконкурентоспроможна продукція	+	+	+	+	+
- криза неплатежів	+	+	+	+	+
- невиправдано високі витрати по утриманню соціальної інфраструктури	+	-	+	-	-
- нераціональна структура майна та капіталу	+	+	//	+	+
- дискримінаційна політика підприємств-монополістів	+	+	+	+	+
- наявність значних обсягів основних виробничих фондів, незадіяних у господарській діяльності	+	-	+	-	//
- відсутність ефективної системи контролінгу затрат	+	+	+	//	//
- помилкова ринкова філософія підприємства, відсутність чи невірні принципи її дії	//	//	//	//	//
- неефективне використання ресурсів	+	//	+	//	//
- низький рівень організації менеджменту і маркетингу	//	//	//	//	//
- незадовільний стан матеріально-технічної бази	+	//	+	//	//
- втрата ринку збуту продукції	+	+	+	+	+
- диспаритет цін на продукцію та ресурси	+	+	+	//	//
Індивідуальні фактори:
- прорахунки в інвестиційній діяльності	+	+	+	//	//
- дискримінація підприємства органами влади та управління	-	-	-	+	+
- прорахунки у виборі ринкової ніші	+	+	+	+	+
- незадовільна організаційна структура	-	-	+	//	//
- низька частка грошових надходжень у виручці від реалізації у зв'язку з бартерним характером товарних відносин	+	+	//	-	-
- високий рівень ризику підприємницької діяльності	+	+	+	+	+
- нездатність до інновацій	+	//	+	+	+
- неспроможність до адаптації в умовах швидкоплинного розвитку ринкових факторів	+	+	+	+	+
- здійснення незаконних дій (навмисне, фіктивне, приховане банкрутство)	+	+	+	+	+
- форс-мажорні обставини	+	+	+	+	+

Примітка.* Умовні позначення: «+» - має суттєвий вплив; «//» - ускладнює загальний перебіг кризи; «-» - прямий вплив відсутній.



Додаток В

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Процес активного розвитку фінансової кризи



Додаток Д

Таблиця 2.1.

Параметри, які свідчать про кризовий стан на підприємстві

Показник	Передкризовий стан	Криза
Відсутність перспективного стратегічного плану	+	+
Відсутність поточних і оперативних планів	+	-
Відсутність фінансового менеджменту	+	+
Структура організації Традиційна Не упорядкована	+	+ +
Портфель замовлень Наявність на поточний період Наявність на перспективу	+	-
Стиль керівництва Авторитарний Демократичний Популістський Ліберальний	+ +	+ +
Метод вирішення проблем Традиційний Відсутній	+	+ +
Методи ділового спілкування Формальні, ритуальні Випадкові, спорадичні	+	+ +
Наявність інновацій Згідно стратегічного плану Відсутні	+	+
Наявність інвестицій Згідно стратегічного плану Відсутні	+	+
Спеціальна підготовка керівника в галузі антикризового управління Наявна Відсутня	+	+
Наявність страхових запасів, ресурсів Наявні Відсутні	+	+



Рис. 2.1. Аналіз господарської діяльності



Рис. 2.2. Види фінансового аналізу

Размещено на Allbest.ru