Управлінські рішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

на тему: «Управлінські рішення»

Зміст

Вступ

1. Основи прийняття та реалізації ефективних управлінських рішень у менеджменті підприємства

1.1 Сутність управлінських рішень

1.2 Характеристика процесу прийняття та реалізації управлінських рішень

1.3 Методики прийняття управлінських рішень

2. Проблеми прийняття управлінських рішень на сучасному підприємстві України

2.1 Відхилення від раціональної процедури прийняття управлінських рішень

2.2 Деструктивні моделі поведінки, що призводять до комерційного краху

3. Шляхи оптимізації системи прийняття та реалізації управлінських рішень

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Реферат присвячений проблемам, з якими стикаються керівники українських підприємств при прийнятті управлінських рішень. У роботі описані основні ознаки деструктивної поведінки керівництва, розглядаються питання, пов'язані з процесом розробки та прийняття управлінського рішення на підприємстві. Розібрані конкретні етапи процесу розробки і прийняття рішень, яким на українських підприємствах приділяється недостатня увага.

Наявність великої кількості публікацій в галузі дослідження процесу прийняття управлінських рішень підтверджує його актуальність для ефективного управління підприємством. В рефераті представлений підхід до розкриття сутності і поняття терміну «управлінське рішення», проведено змістовний аналіз основних елементів теоретичного аспекту прийняття управлінських рішень.

Посилення конкуренції, пов'язаної з лібералізацією ринків і процесами глобалізації світової економіки, вимагає від вищого менеджменту ефективної системи управління. Відзначається, що для прийняття оптимального рішення, потрібно розрахувати, як відіб'ється його реалізація на вартості підприємства в цілому або розмірі його економічного ефекту.

Метою дослідження є пошук нових шляхів удосконалення реалізації управлінських рішень на українських підприємствах на основі вивчення теоретичних аспектів цієї проблематики.

Для досягнення поставленої мети реферату визначено ряд взаємопов'язаних завдань, основними з яких є:

- визначити сутність управлінських рішень: особливості та класифікації;

- надати характеристику процесу прийняття та реалізації управлінських рішень;

- вказати методи прийняття управлінських рішень;

- провести аналіз процесу прийняття та реалізації управлінських рішень на українських підприємствах;

- оцінити вплив прийнятих рішень на кінцеві показники роботи підприємств

Об'єктом дослідження є управлінські рішення на українських підприємствах.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти прийняття та реалізації управлінських рішень на українському підприємстві.

У роботі використовувались такі методи дослідження: теоретичний - при дослідженні теоретичних аспектів проблеми; аналітичний - при обґрунтуванні суті поняття управлінського рішення; динамічний - при визначенні динаміки явищ, зокрема зміни фінансової стійкості і т.д.

Джерела дослідження. Інформаційною базою дослідження слугували матеріали праць українських і зарубіжних науковців, аналітичні публікації в науковій і спеціалізованій літературі.

1. Основи прийняття та реалізації ефективних управлінських рішень у менеджменті підприємства

1.1 Сутність управлінських рішень

Ухвалення ефективних рішень є одним з найбільш важливих умов ефективного розвитку організації. Важливість процесу прийняття управлінських рішень завжди усвідомлювалася і розумілася усіма учасниками трудової діяльності, як тільки вона набула усвідомлений вигляд [4]. Після виникнення і розвитку теорії управління неминуче з'явилася теорія прийняття управлінських рішень.

Для обґрунтування напрямків удосконалення процесу прийняття управлінських рішень нам необхідно звернути увагу на власне суть поняття «управлінське рішення».

Термін «управлінське рішення» має багатоаспектний характер, оскільки прийняття управлінського рішення на підприємстві можна охарактеризувати як:

- свідому і цілеспрямовану діяльність, здійснювану людиною;

- поведінка, заснована на ціннісних орієнтаціях, світогляді;

- процес взаємодії працівників підприємства;

- вибір альтернатив в рамках соціального, економічного, політичного стану зовнішнього середовища підприємства;

- частина загального процесу управління підприємством;

- неминучу частину щоденної роботи управлінця;

- основу для здійснення інших функцій управління.

У науковій літературі з теми дослідження існує багато визначень [2, 5, 11], що характеризують сутність управлінського рішення. Багато з них заслуговують на позитивну оцінку, однак є чимало визначень, що викликають неоднозначні думки. Аналіз окремих визначень дозволяє зробити висновок, що дати універсальну трактування поняття «управлінське рішення» неможливо, оскільки область його дослідження багатогранна. Можна погодитися з думкою більшості вчених, що управлінське рішення являє собою результат аналізу, виконаного на основі дослідження управлінської ситуації, підсумок вибору суб'єктом управління з усієї сукупності наявних альтернатив конкретного варіанту дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. При цьому утримання управлінського рішення визначається метою управлінського впливу.

Аналіз ознак, взятих за основу класифікацій управлінських рішень, показав, що класифікаційні критерії не можна назвати вичерпними, можна спостерігати їх повтори, невідповідність змісту розглянутих управлінських рішень їх класифікаційними ознаками.

Виділяються найбільш поширені способи класифікації управлінських рішень:

- за суб'єктом прийняття: одноосібні, колективні;

- за сферою охоплення: загальні, часткові;

- за тривалістю дії: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові;

- за психологічними особливостями суб'єкта управління: врівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані, обережні;

- за ступенем складності: складні, середньої складності, прості;

- за рівнем централізації: централізовані, децентралізовані, комбіновані;

- за цілеспрямованістю: стратегічні, тактичні, оперативні;

- за причинами виникнення: ситуаційні, ієрархічні, програмні, ініціативні;

- за ступенем новизни: інноваційні, стандартні;

- за характером: економічні, соціально-психологічні, адміністративні, технологічні;

- за наслідками впливу: негативні, нейтральні, позитивні;

- за рівнем директивності: тверді, спрямувальні, гнучкі, нормативні.

Можна стверджувати, що існує значна кількість типів управлінських рішень. Розуміння суті та типів управлінських рішень дозволить підвищити якість роботи менеджера. [10]

Отже, проаналізовані думки вітчизняних та зарубіжних науковців та сформульоване власне визначення поняття управлінського рішення - це напрямок розвитку та дій у певній сфері роботи підприємства, що обраний з альтернативних, що дозволяє досягти менеджменту підприємства поставлених перед ними цілей. Виділено основні типи управлінських рішень, зокрема в основі їх класифікацій лежать такі ознаки, як методологія взаємодії з об'єктом управління, характер прийняття рішень, ієрархія планування тощо.

1.2 Характеристика процесу прийняття та реалізації управлінських рішень

Визначивши сутність управлінських рішень можемо перейти до вивчення процесу прийняття та реалізації управлінських рішень. У прийнятті управлінських рішень досить важливим питанням є технологія цього процесу, оскільки тільки її наявність дозволяє контролювати процес і керувати ним.

Розробка і прийняття управлінського рішення передбачає складний і систематизований процес, який складається з логічно вибудуваних, послідовних етапів. Експертами в даній області [2, 7, 9, 14] наводяться різноманітні методики прийняття управлінського рішення, розрізняються вони між собою ступенем деталізації окремих стадій.

Найбільш важливі стадії процесу розробки і прийняття управлінського рішення представлені на малюнку 1.

Процес прийняття управлінського рішення здійснюється на підставі системної інформації по конкретній управлінській ситуації. Таким чином, основна умова здійснення процесу прийняття управлінського рішення - рух потоків інформації. При підготовці управлінського рішення потрібна інформація про параметри керованої системи, яка включає пошук, збір, обробку інформації, її інтерпретацію. Це дозволяє на даній стадії виявити і чітко сформулювати проблеми, які потребують рішень.

Малюнок 1 - Основні стадії розробки і прийняття управлінського рішення

Етап вибору і формулювання оптимального рішення виявленої проблеми - одна з найбільш важливих складових процесу прийняття управлінського рішення. Він вимагає від керівника великого досвіду, професіоналізму, майстерності. При виборі управлінського рішення керівник може покладатися на свою інтуїцію або на результати проведеного експерименту, що дозволяє більш об'єктивно визначити можливі результати того чи іншого шляху вирішення.

Наступним етапом є моделювання процесу прийняття управлінського рішення. Воно передбачає наявність альтернативи для вибору і дозволяє більш виважено підійти до вибору найбільш прийнятного варіанту досягнення поставленої мети. Особливістю процесу прийняття управлінського рішення на даному етапі є пошук нестандартних способів виходу з ситуації, що склалася і оцінка результативності застосування кожного з наявних варіантів.

Оцінка ефективності прийнятого управлінського рішення дозволяє визначити його якість. Під якістю управлінського рішення розуміється система умов, яка забезпечує виконання його призначення в моделі управління підприємством: обґрунтованість, своєчасність, несуперечність, оптимальність, стислість, ясність, конкретність у часі, ефективність.

Розширення схеми розробки та прийняття управлінського рішення на підприємстві здійснюється шляхом доповнення, уточнення певних процедур в рамках зазначених стадій. При цьому кількість процедур має бути максимально можливим, а процес прийняття управлінського рішення повинен бути логічний і послідовний. Стадії розробки і прийняття управлінського рішення формують повний цикл процесу прийняття управлінського рішення. При цьому склад і зміст стадій залежать від конкретної управлінської проблеми.

1.3 Методики прийняття управлінських рішень

Ефективність управлінського рішення визначається використовуваними методами в процесі його прийняття і реалізації на підприємстві. Методи являють собою сукупність прийомів і способів дослідження, спрямованих на отримання достовірних результатів в рамках розв'язуваної управлінської проблеми. Для обґрунтування прийняття управлінського рішення, його розробки та реалізації застосовується широкий діапазон методів дослідження [2, 6, 11].

1. Методи, засновані на використанні знань і інтуїції керівників. Дана група методів спирається на аналіз і узагальнення думок експертів в галузі управлінської проблеми, використання їх досвіду і нетрадиційні підходи до обґрунтування, розробки та реалізації управлінських рішень.

2. Формалізовані методи, засновані на попередньо заданих алгоритмах, широко використовують математичний апарат.

3. Неформалізовані методи передбачають опис процедури розробки та прийняття управлінського рішення на логічному рівні.

4. Методи дослідження інформаційних потоків, метою дослідження яких є вивчення та систематизація інформаційних процесів щодо виявленої управлінської проблеми.

Таким чином, в процесі дослідження, обґрунтування і здійснення управлінського рішення на підприємстві істотне значення належить вірному вибору методу, що використовується на конкретній стадії і застосовується до певного виду управлінського рішення. Точність і ефективність підбору прийомів і способів дослідження, їх оптимальне поєднання залежить від знань, досвіду і інтуїції суб'єкта, що приймає конкретне управлінське рішення.

2. Проблеми прийняття управлінських рішень на сучасному підприємстві України

2.1 Відхилення від раціональної процедури прийняття управлінських рішень

Більшість проблем в ухваленні управлінських рішень обумовлено відхиленнями від раціональної процедури прийняття рішень. Статистика показує, що до 60% управлінських рішень приймаються не шляхом раціонального прорахунку альтернатив, а під впливом суб'єктивних факторів. Найзначніші відхилення від процедурної раціональності властиві тим, для кого типово повністю покладатися на стереотипно-інтуїтивне прийняття рішень. Інтуїтивні механізми прийняття рішень виробляються у людей в процесі їх життя в звичному навколишньому середовищі.

Тому лише в даному середовищі «стереотипна» інтуїція може непогано працювати. Як тільки навколишнє середовище різко змінюється, апробований досвід часто не підходить - ситуації влаштовані по новому, засвоєні поведінкові рішення неефективні. У таких випадках рішення, які «підказує» «стереотипна» інтуїція, непридатні. Проблеми виникають, коли рішення, які не є звичайними і повторюваними, зі значним ступенем невизначеності щодо кінцевого результату, розглядаються як звичайні рішення на будь-якому рівні керівництва. Такий підхід є наслідком недооцінки складності даного рішення і важливості його кінцевого результату. Це в свою чергу підвищує ймовірність невдачі при прийнятті та виконанні даного рішення.

Переважна більшість рішень, що призводять компанії до катастрофи, можна віднести до однієї з чотирьох категорій. Всі вони відбуваються або на етапі організації нового проекту, або тоді, коли фірма зіткнулася з необхідністю реагувати на зміну цін і відновлення бізнес-середовища, або в процесі управління злиттями й поглинаннями, або ж в результаті посилення конкурентного тиску.

Все перераховане відноситься до прийняття специфічних рішень для даної компанії зі значним ступенем визначеності. У такі періоди перед фірмами постає безліч непростих і багатоаспектних завдань, вирішення яких вимагає визначеної гнучкості та готовності до змін. Саме на цих стадіях компанії виявляються найбільш вразливими. Замість того щоб виявити приховані резерви організації, подібні випробування найчастіше виявляють непомітні до певного часу слабкі місця [1, 15].

2.2 Деструктивні моделі поведінки, що призводять до комерційного краху

Раптовий комерційний крах є наслідком однієї з чотирьох деструктивних моделей поведінки. Можна виділити чотири небезпечних синдроми:

1) помилкові погляди керівника, які призводять до того, що в компанії складається спотворене уявлення про дійсність;

2) згубні установки, які «консервують» це спотворене уявлення;

3) збій в роботі комунікаційних систем, покликаних забезпечити проходження потенційно важливої інформації;

4) лідерські якості, які заважають керівникам компанії коригувати обраний організацією курс.

Задовго до того, як ознаки катастрофи, що насувається стають очевидними, перераховані синдроми починають впливати на поведінку керівників вищої ланки. Зовні організація виглядає цілком здоровою, проте її внутрішні механізми починають поступово руйнуватися.

Безліч помилок, що викликають некоректні управлінські рішення, допускається ще на етапі постановки проблеми, і це обертається для організації найсерйознішими наслідками. Зокрема, для людей, що сформувалися в українській культурі, характерно нерозуміння того, що таке проблема. Зазвичай, коли українці ведуть мову про проблему, вони мають на увазі або важке становище, з якого потрібно вийти, або ситуацію, в якій треба зробити вибір. В такому випадку ухвалення рішення зводиться до відповіді на питання «що робити?» без його попередньої зав'язки з запитаннями «як бачить проблема і чому?» і «як можна діяти?» [12, 13].

Досить часто керівникам заважає прийняти правильне рішення ненадійність інформації, погана організація комунікацій, перешкоди, що виникають в ході передачі даних. Основна проблема комунікацій між елементами організаційної структури обумовлена невизначеністю у взаєминах між окремими структурними одиницями компанії. При цьому розпорядження керівництва можуть не відповідати ситуації, не розумітися підлеглими, дублюватися, подальше повідомлення може суперечити раніше посланим. Крім того, в разі невизначеності ситуації горизонтальні зв'язки стають ненадійними, інформація надходить хаотично, що викликає інформаційний голод або, навпаки, надлишок суперечливої ??інформації [3]. На етапі генерування варіантів рішення для українських менеджерів характерна відсутність сприйняття множинності варіантів рішення як самоцінності. Особа, яка приймає рішення, «хапається» за перший же, що опинився у нього в розпорядженні варіант рішення, не бажаючи витрачати час, сили і засоби на пошуки і вивчення інших можливих варіантів [1, 8].

Для прийняття правильного рішення важлива оцінка переваг варіантів у всіх важливих аспектах. У той же час в підприємницьких структурах України зустрічається незнання ні методів прогнозу розвитку подій при виборі того або іншого варіанту рішення, ні випадків, коли їх доречно застосовувати, ні того, де і яку інформацію з їх допомогою можна отримати. Найчастіше відбувається так, що менеджери просто нехтують прогнозуванням, маючи звичку приймати рішення «на авось» [12, 13].

Великою помилкою в ухваленні рішень, властивої багатьом менеджерам, є опускання останнього етапу в прийнятті рішень - зворотного зв'язку. Навіть самі дотепні і ефективні рішення містять в собі певну частку похибки. До того ж в сучасному підприємницькому середовищі посилки, на підставі яких було прийнято рішення, швидко стають застарілими. Якщо при перевірці виявляється, що вони не відповідають новим умовам, їх слід переглядати. Як показує досвід, продовження здійснення діяльності, яка себе вичерпала, є наслідком відсутності коштів аналізу та контролю. Таке твердження вірне як відносно підприємств, що займаються виробничою діяльністю, так і по відношенню до рішень, прийнятих на вищому державному рівні.

Безсумнівно, з допущених помилках потрібно здобувати науку. Але в дійсності у багатьох компаній, в яких були прийняті неефективні стратегічні рішення, просто немає можливості отримувати будь-які уроки. Деякі закінчують свій шлях банкрутами, деякі переходять у власність конкурентів, останки інших були викуплені після розорення. Необхідна відповідь на питання: що ж призводить керівників до провалу?

Можна відповісти так: це такі неправильні дії:

1) створення організацій, які неправильно оцінюють навколишній світ і своє становище в цьому світі;

2) порушення механізмів управління;

3) згубні звички керівництва загострюють викликані проблеми.

Те, що з боку виглядає ірраціональним і незрозумілим, менеджерам, що потрапляють в ці пастки, здається цілком природним і розумним. Дослідження цього питання допоможе керівникам вчасно помітити небезпеку, що насувається і уникнути багатьох помилок.

3. Шляхи оптимізації системи прийняття та реалізації управлінських рішень

З метою оптимізації системи прийняття та реалізації управлінських рішень, в чималій кількості наукових робіт, пропонується запровадити таку систему фінансових показників, яка дозволить легше доводити до управлінців цілі підприємства та стимулювати їх до активних дій для досягнення поставленого результату. Відповідно така система корегуватиме процес прийняття та управління рішеннями керівників, мотивуватиме їх до виваженого та ефективного управління сферою, що знаходиться у їх підпорядкуванні.

Тому система обґрунтованих фінансових індикаторів та прив'язаних до них мотиваційних заходів дозволить найкраще регулювати середовище прийняття управлінських рішень.

Первинним показником пропонується зробити показник економічної доданої вартості. Цей коефіцієнт складається із інших показників, а тому якщо його розкласти, а за кожним окремим показником закріпити відповідальну особу, то ефективність управлінських рішень у кожній окремо взятій сфері зросте.

Також пропонується звернути увагу на концепцію контролінгу, що поєднує в собі управлінський облік, автоматичний збір та обробку управлінської інформації, аналіз альтернатив управлінських рішень тощо. Це інформаційно-аналітична основа для прийняття, контролю, коректування та аналізу управлінських рішень.

Система контролінгу -- це принципово нова концепція інформації і управління, яку можна визначити як обліково-аналітичну систему, що реалізує синтез елементів обліку, контролю, планування, яка забезпечує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей і результатів діяльності підприємства.

Як бачимо з рисунку 3.1. контролiнг є компонентом управління, забезпечує його інформацією для координації, організації і регулювання об'єктів.

Рис. 3.1. Місце і роль контролінгу в системі управлінської праці

управлінський рішення контролінг деструктивний

Висновки

Отже, в даному рефераті досліджено теоретичні засади та проблеми технології прийняття і реалізації управлінських рішень в українських підприємствах.

У роботі досліджено теоретичні особливості системи прийняття та реалізації управлінських рішень в організації. Викладений матеріал дозволяє стверджувати, що будь-яке комерційне підприємство має за мету отримати прибуток, що дозволить задовольнити інтереси різних учасників, а саме персоналу, власників, державу тощо. У цьому контексті важливу роль відіграє менеджер як головний учасник реалізації політики управління підприємством.

Основним інструментом впливу та управління є прийняття та реалізація управлінського рішення. Цей процес дозволяє впливати на складові підприємства, його роботу, очікувані результати. Тому для здійснення ефективної роботи суб'єктом господарювання менеджер повинен приймати виважені управлінські рішення, що дозволить досягти поставлених цілей.

Як бачимо, більшість проблем в ухваленні управлінських рішень обумовлено відхиленнями від раціональної процедури прийняття рішень та приймаються під впливом суб'єктивних факторів.

Переважна більшість рішень, що призводять компанії до катастрофи, можна віднести до однієї з чотирьох категорій. Всі вони відбуваються або на етапі організації нового проекту, або тоді, коли фірма зіткнулася з необхідністю реагувати на зміну цін і відновлення бізнес-середовища, або в процесі управління злиттями й поглинаннями, або ж в результаті посилення конкурентного тиску.

Для прийняття правильного рішення важлива оцінка переваг варіантів у всіх важливих аспектах. У той же час в підприємницьких структурах України зустрічається незнання ні методів прогнозу розвитку подій при виборі того або іншого варіанту рішення, ні випадків, коли їх доречно застосовувати, ні того, де і яку інформацію з їх допомогою можна отримати.

Список використаних джерел

1. Акофф Р. Мистецтво рішення проблем. / Пер. з англ. - М.: Мир, 1982 г. - 224 с.

2. Аллахвердов В.М., Богданова С.І., Крилов А.А. Розробка управлінських рішень. М .: Проспект, 2010. 752 с.

3. Балаєва О.Н., Титова Н.Л. Удосконалення процесів розробки і прийняття управлінських рішень у вищих навчальних закладах: схема дослідження. // Університетське управління: практика і аналіз. - 2004. - №5-6.

4. Бражко Є.І., Серебрякова Г.В., Смирнов Е.А. Управлінські рішення. М .: РІОР, 2011. 126 с.

5. Кальницька І.В., Данилов А.Н. Управлінські рішення в моделі управління організацією // Омський науковий вісник. 2014. №3 (129). С. 45-47

6. Карданська Н.Л. Основи прийняття управлінських рішень. М .: Російська ділова література, 2010. 270 с.

7. Кришнан В. Рішення щодо розробки продукту: огляд літератури / В. Кришнан, К.Т. Ульріх // Наука управління. - 2010. - Вип. 47, №1. - С. 1-21

8. Ларічев О.І. Теорія і методи прийняття рішень, а також Хроніка подій у Чарівних Країнах: підручник. - М .: Логос, 2000. - 296 с.

9. Литвак Б.Г. Розробка управлінського рішення. М .: Справа, 2012. 440 c.

10. Накрийко А.Я. Дослідження технології прийняття та реалізації управлінських рішень в організації, на прикладі ТОВ «Компанія ЛАН» [Рукопис]: комплексна дипломна робота на здобуття кваліфікації магістра за спеціальністю 073 «менеджмент» / Анастасія Ярославівна Накрийко; ТНТУ. -- Тернопіль: [б. в.], 2017. -- 148 с.

11. Пирогова Є.В. Управлінські рішення. Ульяновськ: УлГТУ, 2010. 176 с.

12. Савельзон О. Культура прийняття рішень як фактор прогресу Росії. // Питання філософії. - 2003. - № 10. - С. 31-45.

13. Савельзон О. Свобода вибору і процедурна раціональність. // Суспільні науки і сучасність. - 2005. - № 1. - С. 109-121.

14. Хунгуреєва І.П., Шабикова Н.Е., Унгаєва І.Ю. Економіка підприємства. Улан-Уде, Изд-во ВСГТУ, 2011. 240 с.

15. Фінкельштейн С. Помилки топ-менеджерів провідних корпорацій: аналіз та практичні висновки. / Пер. з англ. - М.: Альпіна бізнес букс, 2004. - 394 с.

Размещено на Allbest.ru