Умови праці та способи їх оптимізації, нормування й оплата праці в АПК

Загальну суму заробітної плати, обчислену на плановий обсяг виробництва продукції, виплачують, коли виконано своєчасно і високоякісно визначений технологією виробництва комплекс робіт і отримано кінцеву продукцію. Якщо за технологією для виробництва продукції потрібно багато часу, то за поточний період робітникам виплачують заробітну плату у вигляді авансу. Розмір заробітної плати (авансу) визначають за фактично виконану роботу або відпрацьований час за прямими відрядними розцінками чи тарифними ставками.

Наприкінці виробничого, або технологічного, циклу, коли продукція отримана, початкова сума заробітної плати коригується з урахуванням фактично отриманого обсягу продукції, визначається різниця між коригованою сумою заробітної плати і сумою заробітної плати, нарахованою і виплаченою робітникам за виконаний обсяг роботи або відпрацьований час за прямими відрядними розцінками і тарифними ставками, яка потім і розподіляється між робітниками пропорційно попередньому їх заробітку (авансу).

Акордна система оплати праці може бути простою акордною і акордно-преміальною. У сучасних умовах більш прогресивною є акордно-преміальна система оплати праці. Сутність полягає в тому, що робітникові або бригаді в цілому на початку виробничого періоду (технологічного циклу) визначається планове завдання з виробництва продукції, витрат праці, матеріальних засобів та початкова планова сума заробітної плати, яка буде виплачена робітникам, котрі беруть участь у процесі виробництва продукції.

Колективна відрядна (бригадна) оплата праці - відрядна форма оплати праці по результатах роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади методом коефіцієнто-годин або методом коефіцієнта виконання норм. Головна перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників даної бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку в них почуття відповідальності і взаємодопомоги.

Проста почасова система. За цією системою заробіток нараховується за присвоєною тарифною ставкою чи окладом за фактично відпрацьований час.

За способом нарахування заробітної плати дана система поділяється на три види: погодинну; поденну; помісячну.

За погодинної оплати праці розрахунок заробітної плати виконується виходячи з годинної тарифної ставки робітника та фактичної кількості відпрацьованих ним годин за розрахунковий період:

,

де Зпог - загальний заробіток робітника-погодинника за розрахунковий період; Тг - годинна тарифна ставка, що відповідає розряду робітника; Вг - час, фактично відпрацьований за розрахунковий період.

За поденної оплати зарплату робітника розраховують на основі денної тарифної ставки робітника з урахуванням кількості відпрацьованих днів (змін):

,

де Тд - денна тарифна ставка, що відповідає розряду робітника; Вф -- фактично відпрацьований час за розрахунковий період, днів (змін).

За помісячної оплати праці розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи з твердих місячних окладів(ставок), кількості робочих днів, передбачених графіком роботи на даний місяць, і кількості робочих днів, фактично відпрацьованих у даному місяці:

,

де Тм - місячний оклад (ставка) робітника; Вгр - час роботи за графіком за даний місяць; Вф - час, фактично відпрацьований у даному місяці (робочих днів).

Проста почасова система оплати праці, доповнена преміюванням за виконання конкретних кількісних і якісних показників роботи, називається почасово-преміальною системою. Сутність її полягає в тому, що до зарплати робітника понад тариф за фактично відпрацьований час нараховується премія за конкретні досягнення в роботі за попередньо встановленими показниками.

При застосуванні цієї системи кожному робітникові визначають конкретне змінне або місячне завдання і результати враховують під час нарахування премій за конкретний період. Уведення цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів чисельності.

Окрім цього, розробляються заходи для поліпшення організації і обслуговування робочих місць, умов праці, удосконалення трудових процесів тощо. [8, с. 166-178]

2.4 Організація оплати праці в рослинництві й тваринництві

Технологічні процеси в рослинництві потребують оптимальних агротехнічних строків і відповідної якості (обробка ґрунту, сівба, збирання врожаю), бо це визначатиме долю майбутнього врожаю. Такі особливості умов праці вимагають застосування поточного преміювання, інших заохочень.

У тваринництві праця організується таким чином: поголів'я худоби закріплюється за окремими тваринниками або за відповідною бригадою, ланкою чи фермою. Залежно від форми організації праці застосовуються індивідуальна або колективна оплата праці, преміювання. Нараховується оплата за натуральними показниками, тобто за живою вагою худоби, за одержання приплоду, а також одержання яєць птахофермами, меду пасіками, надою молока на фермах і т. ін. Норми обслуговування визначаються згідно з «Правилами нормування праці». При цьому повинно враховуватися раціональне використання кормів, конкретні умови праці, добросовісне ставлення до виконання своїх обов'язків, безперервний стаж роботи.

Механізованим роботам належить провідне місце в усіх сільськогосподарських процесах. У зв'язку з цим приділяється більше уваги удосконаленню оплати праці трактористів-машиністів.

На механізованих роботах оплата праці в сільськогосподарських підприємствах проводиться за виконаний обсяг робіт або відпрацьований час за встановленими тарифними ставками. Всім механізаторам залежно від знань, досвіду роботи, згідно з «Положенням про атестацію трактористів-машиністів», надається кваліфікація -- тракторист-машиніст І, II, Ш класу з виплатою надбавок: трактористам-машиністам І класу - 20 відсотків, II класу -- 10 відсотків до заробітку на механізованих роботах. Надбавки виплачуються також за збирання врожаю з урахуванням якісних показників, за економію паливно-мастильних матеріалів, за звання «Майстер», за безперервний стаж роботи, за роботу на тракторі, комбайні упродовж певного часу без капітального ремонту і т. ін.

Праця осіб управлінсько-обслуговуючого персоналу винагороджується на основі посадових окладів або відповідно до умов контракту.

У зв'язку з реструктуризацією сільськогосподарського виробництва виникають нові форми сільськогосподарських підприємств, які свою роботу будують на госпрозрахункових і ринкових засадах. Відповідно до цього і повинні застосовуватися форми та системи оплати праці в сільському господарстві.[11]

Висновки

Охорона праці є тією галуззю держави, де найвищі досягнення не можуть бути достатніми для забезпечення повної безпеки і захищеності працівників від професійних захворювань, виробничого травматизму, зменшення факторів шкідливого впливу.

Важливість створення системи управління охороною праці встановлюється міжнародними актами і договорами. Конвенція № 155 МОП про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище, яка набула чинності 11 серпня 1983 року визначила систему організації охорони праці на національному та виробничому рівні на роботодавців покладається обов'язок надавати робоче місце, механізми обладнання та організовувати виробничі процеси, які відповідають встановленим нормативам і не загрожують здоров'ю працюючи. Важливим напрямком у сфері охорони праці є створення відповідних служб, на які покладають комплексні функції управління охороною праці, співпрацювати з представниками працівників, шляхом надання необхідної інформації, проведення консультацій, попереджувати виникнення виробничого травматизму та проводити розслідування й облік нещасних випадків і професійних захворювань; проводити навчання працівників з питань охорони праці та ін.

Законодавство України відображає значну частину міжнародних стандартів з організації управління охороною праці на різних рівнях.

Водночас на побутовому рівні, коли мова йде про звичайного працівника, то він часто-густо залишається поза межами законодавчого поля, не захищений Законами держави, в одному випадку через незнання їх в іншому через недотримання з боку роботодавця. Особливо це стосується всіх, хто змушений за сьогоднішніх економічних реалій працювати за наймом у приватних фірмах. Там, на жаль трудовим законодавством не врегульовано такі життєво необхідні терміни як охорона праці, безпека праці, соціально-правовий захист в лексиці роботодавця, власника відсутні, а ще гірше - в його свідомості, оскільки ця область науки йому не відома. А коли працевлаштована людина, незалежно від того тимчасом чи постійно, за контрактом чи угодою постраждає від нещасного випадку, знайде законодавче поле зобов'яже роботодавця хазяїн відповідатиме за законом. Тоді настане гірка розплата за вчорашній правий нігілізм, на такого роботодавця чекає передбачена законодавством відповідальність, іноді й кримінальна. Тому потрібно створювати для підприємців своєрідний центр підготовки, навчально-методичні курси, університет. Такі заклади можуть створюватись на різноманітних засадах - кооперації, громадських, в тому числі під егідою асоціації підприємців міста, району, області, із залученням до навчання консультацій провідних фахівців з питань охорони праці, спеціалістів Держнагляду, фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, юристів та ін.

Там підприємці-початківці змогли б одержати початкову освіту з питань безпечного виробництва, це стане своєрідного запорукою захисту перед законом та захисту життя і здоров'я їхніх працівників.

На роботодавців покладено обов'язок провести лабораторій дослідження провести лабораторій дослідження умов праці на робочих місцях, на яких існують шкідливі і важкі умови праці, та зробити заходи що забезпечують усунення причин виникнення нещасних випадків і професійних захворювань, встановити пільги і гарантії для працівників, що працюють в цих умовах.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про оплату праці»//Закони України. - К.: Ін-т законодавства, 1997.- Т.8.-800 с.

2. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці й соціально-економічні відносини: Навчальний посібник: - Київ: центр навчальної літератури, 2004.- 440с.

3. Дієсперов В.С. Економіка сільськогосподарської праці. - К.: ІАЕ УААН, 2004. - 488с.

4. Калина А.В.Економіка праці та соціально-трудові відносини:Навч.посіб. для студ. Вищ. Навч. Закл. - К.:МАУП,2004. - 272 с.

5. Конспекти лекцій курсу «Економіка праці та соціально - трудові відносини»]

6. Ланченко Є.О., Тимошенко М.М. Л22 Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. - Житомир: «Полісся», 2010. - 280с.

7. Основи ринкової економіки / За ред. В.М. Петюха. -- К.: Урожай, 2001. - 236 с.

8. Пилипенко С.Н. Економіка праці. Навч.посіб. - Харків, ХДЕУ, 2001. - 225 с.

9. Шкільова О.В., Барабан С.С., Ярославський В.А., Гаврилюк І.П., Балан О.Д., Ткачук В.А., Ланченко Є.О., Ібатуллін М.І., Гапоненко Н.В., Мельянкова Л.В. Економіка праці і соціально-трудові відносини: За ред. д-ра екон. наук, проф. Шкільова О.В. - К.: Четверта хвиля, 2008. - 472с.

Размещено на Allbest.ru