Сутність, роль та методологічні основи менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту

2. Практичне завдання

Література

1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту

менеджмент маркетинг аналітичний фінансовий

Однією із складових успіху економічно розвинутих країн світу (США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада, Швеція та ін.) є використання менеджменту, тобто науково-обгрунтованої та якісно побудованої системи управління організацією. Менеджмент виступає як результативний засіб формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співвідношення попиту і пропозиції тощо.

В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент активно проникає на українські підприємства. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої побудови організації, знизити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля всіх працівників на досягнення поставлених цілей. В організаціях усе більшого значення набуває діяльність керівників нової формації - менеджерів. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку, успіху у конкурентній боротьбі, втіленню нових ідей та результативних стратегій. Добре підготовлений менеджер, який володіє широкими знаннями у сфері сучасної економіки, основами інформаційних і комп'ютерних технологій, технікою ділового спілкування з вітчизняними та зарубіжними партнерами, може забезпечити успіх організації, її інноваційний розвиток, сприятливий інвестиційний клімат. Побудоване на засадах сучасного менеджменту управління організацією характеризується, з одного боку, стабільністю в отриманні високих економічних, технологічних, соціальних та інших результатів, з іншого - високою динамікою позитивних змін.

Термін „ менеджмент” в Україні почали використовувати на початку 90-х років ХХ ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд з ним застосовується термін „ управління”. Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати.

Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо.

Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).

Менеджмент - цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

На рис. 1 показано співвідношення між поняттями „ управління” та „ менеджмент”.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Співвідношення між поняттями „ управління” і „ менеджмент”

Феномен менеджменту викликав зацікавлення представників багатьох наук і професій. Нині у світі існує понад 50 визначень поняття „ менеджмент”. В його основі лежить англійське дієслово „ to manage” - керувати, яке походить від латинського „ manus” - рука. Парадигми менеджменту дають різнобічне трактування цього поняття ї його ролі у виробничо-господарській діяльності. Наприклад, Оксфордський словник англійської мови дає такі його тлумачення:

1) Менеджмент - спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).

2) Менеджмент - це влада та мистецтво керівництва.

3) Менеджмент - це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату ( служб працівників).

4) Менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

З функціонального погляду менеджмент - це процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій (підприємств, товариств, банків, асоціацій та їх підрозділів).

За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяється на такі види:

- виробничий менеджмент - управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості;

- фінансовий менеджмент - управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;

- маркетинг - управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну у споживчу цінність.

Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менеджеризм (менеджмент) як американська теорія управління зміщує акцент з правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, психофізіології праці, психотехніки, колективної психології.

У менеджменті основними є такі категорії: „ організації”, „ функції управління”, „ рівні управління”, „ методи менеджменту”, „ стилі керівництва”, „ комунікації”, „ управлінські рішення” тощо.

З метою з'ясування тенденцій розвитку, законів і принципів менеджменту застосовують різноманітні методи дослідження.

1. Діалектичний метод. Вивчає явища в розвитку, а саме - взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності.

2. Конкретно-історичний метод. Передбачає вивчення досліджуваного явища в розвитку з урахуванням причин, умов і чинників, які зумовили зміни, тенденції розвитку явища тощо.

3. Системний метод. Постає як сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів, спрямованих на дослідження складних об'єктів з урахуванням усіх наявних взаємозв'язків та динамічних характеристик.

4. Аналітичний метод. Полягає в розчленуванні цілого на частини і розглядання їх як цілого. Використовують стосовно складних явищ та об'єктів.

5. Балансовий метод. Використовують для вимірювання впливу чинників на узагальнюючий показник. У його основі складання балансів, які є аналітичною формою порівняння планових і звітних показників, надходжень і витрат, активів і пасивів. Цей метод дає змогу проаналізувати відповідність показників у вартісних і кількісних величинах, виявити відхилення та причини, які зумовили такий стан речей.

6. Методи моделювання (вербального, фізичного, аналогового, математичного). Застосовують їх за умови, коли неможливо через складність взаємозв'язків дослідити розвиток об'єкта під впливом різноманітних чинників. У таких ситуаціях ефективні імітаційні моделі, які мають бути адекватними та максимально наближеними до особливостей об'єкта і реалій його буття.

7. Експертні методи. Їх використовують за умови, коли неможливо кількісно визначити певні параметри. До них належать органолептичні методи, тобто визначення в кількісній формі результатів суб'єктивного сприйняття спеціалістами (експертами) ознак чи властивостей оцінюваного явища.

8. Економіко-математичні методи. До них відносять методи вивчення випадкових або ймовірнісних явищ. Завдяки їм виявляють закономірності серед випадковостей. До цієї групи належать методи елементарного математики (диференційне, інтегральне та варіаційне обчислення); методи математичного аналізу (вивчення одномірних та багатомірних статистичних залежностей); методи математичної статистики (виробничі функції, міжгалузевий баланс тощо); економетричні методи (лінійне, нелінійне, блочне, динамічне програмування); методи математичного програмування (метод випуклого програмування, сіткове програмування, управління запасами тощо); методи економічної кібернетики (системний аналіз, імітаційні методи); методи теорії ймовірностей та ін.

9. Соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання, тестування). Ґрунтуються на соціологічних опитуваннях вибірки цільових респондентів.

Для розширення пізнавальних, дослідницьких можливостей доцільно інтегрувати всі методи, що сприятиме формуванню комплексного бачення сутності, розвитку взаємозв'язків між основними категоріями менеджменту.

2. Практичне завдання

У власника фірми “Автобусні перевезення” були автобуси та водії. Фірма рекламувала й здійснювала автобусні поїздки з Херсона до Чорного та Азовського морів, в Миколаївський аквапарк і зоопарк та Одесу. Час від часу хтось орендував автобуси для проведення пікніка за містом, та власник не любив цей вид бізнесу через його непередбачуваність. Загалом, власник вирішив слідувати принципу “не міняй нічого”, окрім цін, що з року в рік росли пропорційно інфляції. Через 5 років бізнес “лопнув”.

Складіть список зовнішніх та внутрішніх причин, із яких бізнес розпався, (по 4 причини кожного виду).

Розв'язання

Транспортний бізнес - один з найбільш прибуткових і таких, що динамічно розвиваються, навіть не дивлячись на те, що пов'язаний з певними ризиками. Щодня сотні транспортних компаній здійснюють тисячі перевезень - пасажирських і вантажних; автомобільних, автобусних і залізничних; індивідуальних і групових; перевезення великогабаритних і небезпечних вантажів.

Однак, існує программа-мінімум для бізнес-плану перевезень.

Згідно класичній структурі бізнес-план перевезень повинен починатися з короткої презентації проекту, його основних цілей, нововведень для ринку і перспектив розвитку (резюме проекту).

Переходячи до основної частини бізнес-плану перевезень, слід зупинитися на розгляді транспортної галузі в цілому: аналізі ринку, існуючого попиту і пропозиції на ньому, об'єму вантажних і пасажирських перевезень, їх сезонності; аналізу клієнтів і їх побажань, а також конкурентів і ризиків. Ці дані допоможуть скоректувати концепцію компанії.

У цій же частині бізнес-плану перевезень прораховується бюджет компанії, витрати на оренду приміщень і площ, рекламу, страхування, вирішення юридичних питань і відкриття бізнесу. Ці відомості зіставляються у фінансовому плані з прогнозом щодо майбутніх пасажиропотоків і прибутків.

Прогноз будується мінімум на три роки, протягом яких інвестор вже захоче повернути свої гроші і почати отримувати прибуток. Пункт про повернення вкладень - один з найважливіших в інвестиційному бізнес-плані. Це у своєму роді «цукерочка» для інвестора. Про неї ще раз можна нагадати в завершальної частині Вашого бізнес-плану перевезень, підводячи підсумки і переконуючи партнера у Вашій компетентності і професіоналізмі, які гарантують справі сприятливий результат.

Перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути:

- регулярні;

- регулярні спеціальні;

- нерегулярні.

Умови регулярних та регулярних спеціальних перевезень зазначаються у паспорті маршруту.

Правила організації регулярних перевезень.

Регулярні перевезення організовують відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (замовники регулярних перевезень) згідно з програмами розвитку автомобільного транспорту на відповідній території з метою задоволення потреби населення перевезеннях з урахуванням пропозицій громадян, підприємств, установ, організацій і перевізників.

Припинення перевезень за маршрутом проводиться згідно з рішенням його замовника, яке приймається не пізніше, ніж за 15 днів до припинення перевезень, а у разі настання обставин непереборної сили -- невідкладно.

Правила організації регулярних спеціальних перевезень.

Регулярні спеціальні перевезення організовуються для перевезення працівників підприємств, установ та організацій, учнів, студентів, туристів, екскурсантів та інших організованих груп пасажирів.

Регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.

Перевізник проводить стажування водіїв перед переведенням його на новий маршрут або на відмінну модель автобуса, видає паспорт маршруту із зазначенням схеми маршруту, графіка руху автобуса, графіка роботи та відпочинку водіїв.

Під час здійснення регулярних спеціальних перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.

Правила організації нерегулярних перевезень.

Нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом.

До нерегулярних перевезень належать:

- туристично-екскурсійні;

- весільні та святкові;

- ритуальні;

- одноразові перевезення до місць відпочинку;

- інші перевезення.

У разі здійснення нерегулярних перевезень не дозволяється здійснення перевезень одним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами частіше, ніж два рази на тиждень.

Під час здійснення нерегулярних перевезень водію забороняється проводити посадку та/або висадку пасажирів у не визначених договором місцях.

Передній трафарет автобуса повинен напис червоною фарбою «Нерегулярне перевезення».

У салоні автобуса розміщується інформація про перевізника та страховика із зазначенням найменування, адреси, номера телефону, страхової суми.

Під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору перевізника із замовником транспортних послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Таким чином, виділемо внутрішні причини розпаду бізнесу:

1. Зосередженість власника автомобільної компанії тільки на одному виді перевезень.

2. Відсутність розвитку компанії - збільшення автопарку, напрямків перевезень.

3. Низький рівень менеджменту.

4. Відмова власника в оренді автобусного парку на нерегулярні перевезення.

Зовнішні причини:

1. Сезоність перевезень.

2. Збільшення вартості бензину.

3. Нестабільна економіка.

4. Велике податкове навантаження на власників бізнесу.

Література

1. Афанасьєв М.В., Телишевська Л.І., Рудика В.І. Оцінка ефективності організаційно-технічних заходів: Навчальний посібник. -Х.: Видавничий дім „ІНЖЕК”, 2003.- 288 с.

2. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / Т.С. Клебанова, О.М. Бондар, О.В. Мозенков та ін./ За ред. О.В. Мозенкова.- Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2003.- 272 с.

3. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник.- Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2003.- 240 с.

4. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник.- Х.: Еспада, 2003.- 688 с.

5. Менеджмент організацій: Підручник/ За заг. ред. Л.І. Федулової.- К.: Либідь, 2004.- 448 с.

6. Пономаренко В.С., Тридід О.М., Кизим М.О. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи: Монографія.- Х.: Видавничий Дім „ІНЖЕК”, 2003.- 328 с.

7. Сизоненко В.О. Сучасне підприємство: Довідник.- К.: Знання-Прес, 2003.- 379 с.

Размещено на Allbest.ru