Основи розробки бізнес-плану

Еп = (2 ? 1148 / 9 + 2 ? 2999 / 11 + 2 ? 8568 / 7 + 4842) / 8999 = 0,90; тобто протягом 12 / 0,90 ? 13,3 (мiсяцiв) заходи з охорони працi окупляться.

Такий показних окупності коштів, витрачених на потреби охорони працi, цілком прийнятий, оскільки соцiалъно-економiчний ефект вiд бiльшостi запропонованих заходiв довготермiновий.

Результати обчислення економічної ефективності запропонованих заходiв з охорони працi було зведено у табл. 1.34.

ПРИКЛАД 2

Фінансовий план

Прогноз обсягів реалізації

Прогноз обсягів реалізації по кварталах першого року, а також за другий і третій роки наведені в таблиці 1.35. Оскільки дана продукція, тобто картопля, буде зібрана у вересні то й реалізація її почнеться з IІІ кварталу.

Таблиця 1.35

Прогноз обсягів реалізації, т.

Продукція	Квартали першого року	Роки	За три роки разом
	I	II	III	IV	2	3
Картопля	-	-	1000	1000	3200	4400	9600

Калькуляція собівартості продукції

Калькуляція собівартості складається для кожного виду продукції з урахуванням позавиробничих витрат та ринкових цін.

Повна собівартість містить виробничу собівартість, позавиробничі витрати та податок на землю:

, грн. (1.88)

де С₁₅ - виробнича собівартість вибраного варіанту технології;

С₁₆ - позавиробничі витрати на збут продукції та інші непередбачені статті витрат. Їх розраховують за формулою (90) і розподіляють пропорційно між виробничими собівартостями окремих видів продукції:

, грн. (1.89)

де К_ПОЗ.В. - відсоток від виробничої собівартості. Приймаємо К_ПОЗ.В.=5%.

грн.

С₁₇ = П_З - податок на землю розраховують за формулою, грн.:

, грн. (1.90)

де К_ЗП - ставка фіксованого податку на землю від її вартості. Приймаємо К_ЗП=0,5%

В_ЗМ - вартість землі, грн. /га. В_ЗМ=5000 грн. /га.

грн.

Тоді: грн.

Повна собівартість одиниці продукції дорівнює:

, грн./т (1.91)

де n - загальний обсяг продукції за обліковий період, т.

грн./т.

Баланс грошових витрат та надходжень

Цей документ дозволяє оцінити, скільки грошей необхідно вкласти в проект у розбивці за часом, тобто до початку реалізації проекту і в процесі виробництва.

Задача цього документу - показати, як буде формуватись і змінюватись прибуток.

Прогнозований прибуток - сума виручки від реалізації продукції та інших доходів

, грн. (1.92)

де В - виручка від реалізації продукції, грн.;

Д_інші - доходи від реалізації вибулих основних фондів, доходи по акціях та інші доходи, грн.

Виручка від реалізації продукції дорівнює:

, грн. (1.93)

де Ц_р - ціна реалізації одиниці продукції, грн..;

n - обсяг реалізованої продукції, т.

, (1.94)

де Р - плановий рівень рентабельності, %;

С - розрахункова повна собівартість одиниці виробленої продукції, грн./т;

Ц_min - мінімальна ринкова ціна, грн./т.

грн./т

Приймаємо Ц _р= Ц_min=1000 грн./т

Тоді виручка від реалізації буде складати:

грн.

Прибуток дорівнює:

, грн. (1.95)

де С₁₇ - повна собівартість, грн.;

П_З - податок на землю, грн.

, грн.

Рівень рентабельності виробництва:

, % (1.96)

де С - повна собівартість одиниці продукції.

%.

Термін окупності капіталовкладень:

, (1.97)

де К_К - капіталовкладення, грн. К_К - рівні сум коштів, вкладених на придбання слідуючої техніки К - 701, КамАЗ -55102, 1ПТС - 9Б. Тобто КК = 701711 грн.

Тоді:

року.

Розрахунок рівня беззбитковості

Графік досягнення беззбитковості показує, як впливають на прибуток обсяги виробництва, ціни і витрати на виробництво продукції (з поділом на умовно-змінні і умовно-постійні). За допомогою цього графіка можна знайти так звану зону беззбитковості, тобто той обсяг виробництва, за якого витрати на виробництво будуть рівні, або менші за дохід від продажу товару. Точка перетину лінії, що показує змінювання виручки з лінією, що показує зміну витрати на виробництво, називають точкою беззбитковості.

Розрахунок рівня беззбитковості можна проводити двома методами: математичним та графічним.

Математичний метод

, (1.98)

де Т_Б - точка беззбитковості;

В_n - постійні витрати на весь обсяг - разові затрати групи Б та кредит, грн.;

В_ЗМ - змінні витрати на одиницю продукції, що містять прямі експлуатаційні витрати та витрати технологічних матеріалів. Тобто визначаються рівнянням:

, грн./т (1.99)

де И - урожайність продукції, т/га.

Графічний метод полягає в графічному розміщенні в системі координат наступних показників: обсяг реалізації в одиницях вимірюваної продукції - по осі абсцис, виручка від реалізації та витрати на виробництво - по осі ординат.

На підставі аналізу даних графіку (рис. 1.7) необхідно зробити загальні висновки щодо обсягів виробництва та тенденції їх збільшення (зменшення) -таблиця 32.

ПРИКЛАД 1

Точка беззбитковості

Математичний метод

, (1.100)

де Т_Б - точка беззбитковості;

В_n - постійні витрати на одиницю продукції - разові затрати групи Б та кредит, грн.;

В_ЗМ - змінні витрати на одиницю продукції, що містять прямі експлуатаційні витрати та витрати технологічних матеріалів. Тобто визначаються рівнянням:

, грн./т (1.101)

де И - урожайність продукції, т/га.

грн./т,

Тоді:

т

Графічний метод розрахунку рівня беззбитковості

На підставі аналізу даних графіку з графічної частини, зробимо загальний висновок щодо обсягів виробництва та тенденції їх збільшення (зменшення), результати внесемо в таблицю 1.37.

ПРИКЛАД 2

Точка беззбитковості

Для визначення беззбитковості обороту підприємства виконуємо розрахунки для побудови графіка беззбитковості.

Згідно формули беззбиткового обороту:

.

де В_n - постійні витрати на одиницю продукції, В_n = 4643 грн.;

Ц_В - ціна, що склалася на ринку однієї середньої послуги, становить:

Ц_В = 1119 грн.

В_ЗМ - умовно змінні витрати, на середню послугу: В_ЗМ = 34953/49=713 грн.;

Тоді: Т_Б = 4643 / (1119 - 713) = 12 послуг.

Використовуючи дані розрахунки, побудуємо графік беззбитковості (рис. 1.8).

Можна зробити висновок, що при наданні 12 середньостатистичних послуг в місяць вкладені витрати окупляться.

1.9 Стратегія фінансування

У даному підрозділі необхідно викласти план одержання коштів для створення або розширення сільськогосподарського підприємства, тобто даються відповіді на питання:

1. Де планується одержати кошти на створення або розширення виробництва та у якій формі?

2. Коли очікувати повного повернення вкладених коштів і одержання прибутку?

Що стосується джерел фінансування розробленого бізнес-плану, то існують різноманітні варіанти:

-- власні кошти;

-- кредити;

-- акції.

Оцінка термінів повернення позикових коштів здійснюється на підставі розрахунків термінів окупності вкладень.

Таблиця 1.38.

Заявка на одержання кредиту

Сума кредиту, грн. Бажаний відсоток, (ставка) (10%)	Умови погашення % річних
Термін погашення кредиту	роки
Погашення кредиту	грн., щоквартально
Джерело виплат	Прибуток від реалізації продукції
Гарантії	Особиста гарантія дирекції підприємства

ПРИКЛАД 1

Стратегія фінансування

Для створення підприємства ТОВ „Агро-Союз-Житомир” потрібно коштів в розмірі 660090 грн.

Джерелом фінансування проекту має бути Райфазен банк АВАЛЬ м. Житомира. Сума кредиту 190170 відсоткова ставка кредиту 20 % річних. Термін очікуваного повернення кредитних коштів з відсотками розрахований на 2,55 роки. Після повернення кредиту і відсотків за користування кредитом весь наступний прибуток буде виконувати роль інвестицій для подальшого розвитку підприємства.

В таблиці 1.40 показано операційний графік використання коштів даного підприємства.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕМОНТУ І СТАН РЕМОНТНО-ОБСЛУГОВУЮЧОЇ БАЗИ ГОСПОДАРСТВА

В цьому розділі висвітлюються наступні питання:

які об'єкти РОБ /ЦРМ, ПТО, пересувні засоби, гараж з профілакторієм і інші є в господарстві;

які види ремонту і ТО МТП і обладнання тваринницьких ферм проводяться на ремонтно-обслуговуючих підприємствах районного і обласного рівнів;

коротка характеристика ЦРМ господарства /тип майстерні, її площа, кількість і склад працюючих/, склад і коротка характеристика ремонтно-технологічного обладнання.

Використовуючи зібрані дані та наглядний посібник студент відображає “Сучасну організаційну структуру управління РТП”.

2.1 Визначення загального об'єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні

Існує декілька способів визначення кількості ремонтно-обслуговуючих діянь і об'ємів ремонтних робіт, що відрізняються трудомісткістю і точністю проведення розрахунків.

Помашинний метод розрахунку.

Цим методом визначають кількість ремонтів і технічних обслуговувань по кожній конкретній машині, з урахуванням її фактичного напрацювання від останнього ремонту чи ТО і планового річного напрацювання.

Спочатку визначають кількість капітальних, ПР, ТО для кожної і-тої машини окремо, а потім їх значення сумують для груп машин по кожній марці.

Кількість ремонтно-обслуговуючих діянь за рік для і-тої машини визначають за формулами:

К_кі = (В_рі + В_кі) / М_кі (2.1)

К_пі = (В_рі + В_пі) / М_п - К_кі (2.2)

К_3і = (В_рі + В_3і) / М₃ - К_кі - К_пі (2.3)

К_2і = (В_рі + В_2і) / М₂ - К_кі - К_пі - К_3і (2.4)

К_1і = (В_рі + В_1і) / М₁ - К_кі - К_пі - К_3і - К_2і (2.5)

де К_кі , К_пі ,К_3і , К_2і - відповідно кількість капітальних, ПР, ТО №3, №2, №1;

В_р - річне напрацювання, що планується для тракторів і комбайнів - в мотогодинах, гектарах чи кг використаного палива, для автомобілів в км пробігу;

В_кі, В_пі, В_3і, В_2і, В_1і - напрацювання машини відповідно, від останнього капітального, ПР, ТО №3, №2, №1;

М_к, М_п, М₃, М₂, М₁ - нормативне напрацювання до капітального, ПР, ТО №3, №2, №1;

Потім визначають кількість ТО і Р для всіх машин даної марки:

N N N N N

К_км = ?К_кі; К_пм = ?К_пі; Кзм = ?К_3і; К_2м = ?К_2і; К_1м = ?К_1і (2.6)

і і і і і

де N - кількість машин даної марки.

Сумарну трудомісткість ТО і Р визначають, як добуток числа відповідних видів ремонтів чи обслуговувань на трудомісткість цих видів ремонтів чи обслуговувань. Наприклад, сумарну трудомісткість КР машини певної марки можна визначити за формулою:

Т^с_км = К_км * Т_км (2.7)

Т^с_км - сумарна трудомісткість капітального ремонту і-тої марки, люд.-год;

К_км - кількість КР по машинам і-тої марки. При визначенні кількості ремонтів і ТО враховується тільки ціла частина отриманого числа;

За аналогічними формулами визначаються сумарні трудомісткості планових ПР і ТО.

Груповий метод розрахунку

Цим методом визначають річну кількість і трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської техніки по всій групі машин даної марки на основі нормативів.

Розрахункові формули для визначення кількості і трудомісткості трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської техніки представлені в таблиці 2.1.

Умовні позначення у формулах:

К_км, К_тм, К_зм, К_2м, К_1м, К_сом - кількість, відповідно, капітальних, поточних ремонтів, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань по машинам даної марки;

Т^с_км, Т^с_пр, Т^с_3м, Т^с_2м, Т^с_1м, Т^с_сом - трудомісткість, відповідно, капітальних, ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань, люд-год (додаток 4)

N - кількість машин;

В_р - річне планове напрацювання однієї машини, мото-годин, у.о.га, кг використаного палива, га зібраної площі, км пробігу (додаток 5);

М_п, М₃, М₂, М₁ - нормативне напрацювання, відповідно, до ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1 (одиниці виміру ті ж), (додаток 6);

Q_км - коефіцієнт охоплення капітальним ремонтами (додаток 7);

g^т_кр, g^т_пр, g^т_то - сумарна питома трудомісткість капітального, ПР, і ТО обладнання тваринницьких ферм, люд-год/1000 голів (додаток 8);

П₁ - поправочний коефіцієнт до середнього річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом тракторів, що враховує зональні умови експлуатації (додаток 9);

П₂ - поправочний коефіцієнт, що враховує середній вік машин в парку (додаток 10);

П₃ - поправочний коефіцієнт до нормативів на ТО і ремонт автомобілів, що враховує категорію дорожніх умов експлуатації (додаток 11);

П₄ - поправочний коефіцієнт до нормативів на ТО і ремонт автомобілів, що враховує природнокліматичні умови експлуатації (додаток 12);

П₅ - поправочний коефіцієнт до середнього річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом комбайнів, що враховує зональні умови експлуатації (додаток 13);

П₆ - коефіцієнт, що враховує списання сільськогосподарської техніки (додаток 14).

Нормативні значення періодичності, трудомісткості ТО і Р, коефіцієнти охоплення КР, значення поправочних коефіцієнтів дані в додатках 4…14.

Значення планового річного напрацювання машин беруться з виробничих завдань господарств або задаються викладачем.

Стохастичний метод визначення кількості технічних дій

Розглянувши вище метод планування ремонту основаних на середніх значеннях до ремонтних і міжремонтних напрацювань без врахування розсіювання їх у реальних умовах експлуатації, що призводить до помилок. Правильне планування ремонтних дій набуває особливого значення при заключенні договорів господарств, з технічними центрами, РТП та іншими ремонтними підприємствами.

Воно повинно проводитися на основі фактичних показників надійності об'єктів ремонту в конкретних господарствах при певних умовах експлуатації.

Для зменшення помилки при визначенні кількості ремонтів тракторів рекомендується виконувати розрахунки з урахуванням розсіювання планового річного напрацювання В_р машини і напрацювання (В_к, В_г) машини від останнього ремонту до початку запланованого періоду.

На основі двох розподілень напрацювання (див.мал.) можна отримати композицію законів, яка відбиває випадковий характер зміни напрацювання машини і-тої марки до ремонту.

Ця композиція має, як правило, нормальний закон розподілення з коефіцієнтом варіації V = 0,2…0,3.

Визначення кількості капітальних ремонтів.

Кількість капітальних ремонтів К_км тракторів розраховують за формулою:

К_км = N Р_кі П₁ П₂ (2.41)

де N - кількість тракторів і-тої марки в господарстві, шт.;

Р_кі - ймовірність потреби в капітальному ремонті тракторів і-тої марки.

Ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки визначають за формулою:

Р_кі = 1 - F_о(Х) (2.42)

де F_о - центрована інтегральна функція розподілення;

Х - аргумент інтегральної функції розподілення, яка визначає ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки.

Аргумент Х інтегральної функції розподілення розраховують по формулі:

Х = [М_к - (В_к + В_р)] [(V_{к Вк})² + (V_р В_р)²]^-0,5 (2.43)

де В_к - середнє напрацювання тракторів і-ої марки від останнього ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;

V_к - коефіцієнт варіації розроблення напрацювання трактора і-ої марки від останнього капітального ремонту;

V_р - коефіцієнт варіації розподілення планового річного напрацювання.

При відсутності відомостей про середній ресурс машин можна використати відомості про нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту (табл. 2.2.).

Після визначення аргументу Х знаходять значення інтегральної функції F₀ по таблиці.

Якщо отриманні значення аргументу не співпадають з табличними, інтегральну функцію знаходять з використанням лінійної інтерполяції.

Якщо отримане значення Х знаходять між табличними значеннями Х₁ і Х₂, то інтегральна функція визначається за формулою:

у = у₁ + (х - х₁)(у₂ - у₁)/(х₂ - х₁), (2.44)

де у₁і у₂ - найближчі значення функцій.

Визначення кількості поточних ремонтів.

Кількість поточних ремонтів Q_n розраховують за формулою:

Q_n = N · P_Р · П₁ ? П₂, (2.45)

де Р_п - ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки.

Ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки визначають за формулою:

Р_п = 1 - F_о(Х_п) (2.46)

де Х_п - аргумент інтегральної функції нормального розподілення, який визначає ймовірність потреби в ПР тракторів і-тої марки.

Аргумент Х_п інтегральної функції розподілення визначають формулою:

Х_п = [В_п - (В_фп + В_п)][(V_фп В_фп)² + (V_р В_р)²]^0,5 (2.47)

де В_п - нормативне напрацювання до ПР тракторів і-тої марки, у м.ет.га;

В_фп - середнє напрацювання тракторів і-тої марки від останнього поточного ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;

V_фп - коефіцієнт варіації розподілення напрацювання тракторів і-тої марки від останнього ПР.

Якщо аргумент має від'ємне значення, центрова функція визначається із залежності:

F_о(-Х) = 1 - F_о(Х) (2.48)

В цьому випадку ймовірність потреби в ПР можна визначити із залежності: Р_п = F_о(Х_п)

Значення інтегральної функції знаходять в таблиці 2.3.

Приклад.

Визначити планову кількість капітальних і поточних тракторів ЮМЗ-6Л/М у фірмовому тех. центрі ремонту тракторів ЮМЗ.

Вихідні дані.

Кількість тракторів N =100шт. Вр =1100 у м.ет.га., V_фк=V_фт = 0,3.

Середній строк експлуатації складає 5 років.

Рішення.

Визначення кількості капітальних ремонтів розраховують за формулою. аргумент інтегральної функції розподілення:

Х_к = [3360 - (1600+1100)]·[(0,3·1600)² + (0,3·1100)²]^-0,5 = 1,13.

В знаходять значення інтегральної функції для Х_к = 1,13. F₀(Х_п) = 0,871.

Визначають ймовірність потреби тракторів в капітальному ремонті:

Р_к = 1- 0,871 = 0,129.

Кількість капітальних ремонтів тракторів:

К_к = 100 · 0,129 · 1,07 ·1,25 = 17,25

Приймаємо К_к = 17

Визначення кількості поточних ремонтів.

Визначення аргумент інтегральної функції за формулою:

Х_п = [1120 - (530+1100)]·[(0,3·530)² + (0,3·1100)²]^-0,5 = -1,39.

З таблиці 2.3 знаходимо F₀(1,39) = 0,918.

Р_т = F₀(Х_т) = 0,918.

Кількість поточних ремонтів складає:

Кр = 100 ·0,918 · 1,07 = 98,226

Таблиця 2.2

Нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту, у м.ет.га.

Марка трактора	Напрацювання до ремонту
	Капітального	Поточного
1	2	3
К-700, К-701	12960	4320
Т-150, Т-150К	9510	3170
Т-4М, Т-4А	9120	3040
Т-100М	8640	2880
ДТ-75М	6720	2240
ДТ-75, ДТ-74	6240	2080
ЮМЗ-6Л/М	3360	1120
МТЗ-80, МТЗ-82	4020	1340
Т-40А	2880	960
Т-25	1920	640
Т-16М	1440	480

Після проведення розрахунків об'ємів робіт проводиться їх розподіл між підприємствами різних рівнів, тобто виділяються роботи, які доцільно виконувати на спеціалізованих ремонтних підприємствах обласного або районного рівнів, роботи, які доцільно виконувати в центральній ремонтній майстерні господарства, а також роботи, які слід виконувати в майстернях пунктів технічного обслуговування дільниць, бригад, ферм або пересувними засобами технічного обслуговування і ремонту машин.

При розподіленні ремонтно-обслуговуючих робіт слід враховувати, що:

- на спеціальних ремонтних підприємствах обласного і районного рівнів, як правило, планується проведення капітального ремонту тракторів. Автомобілів, зернозбиральних комбайнів поточних ремонт і складні види технічного обслуговування енергонасичених тракторів типу Т-150К, К-700, МТЗ-100 та інші, ремонт складних сільськогосподарських машин, металообробного і ремонтно-технічного обладнання, пресувальних насосних установок, обладнання тваринницьких ферм, нафтоскладів, електродвигунів; ремонт складної закордонної техніки можуть виконувати машинно-технологічні станції;

- в центральних ремонтних майстернях господарств передбачають проведення капітальних ремонтів деяких тракторів, поточних ремонт і технічне обслуговування тваринницьких ферм;

- на пунктах технічного обслуговування відділків /бригад/ передбачається проведення першого, другого і сезонного технічних обслуговувань тракторів, комбайнів сільськогосподарських машин, поточного ремонту нескладних сільськогосподарських машин. При цьому слід мати на увазі, що ПТО відділків, /бригад/ не являються обов'язковими при формуванні ремонтно-обслуговуючих баз господарств, тобто, в певних умовах такі пункти не передбачаються, проведення вказаних видів ремонтів планується в центральній майстерні. Рекомендації по раціональному розподілу об'ємів робіт між підприємствами різних рівнів наведені у додатку.

Результати розрахунків трудомісткості робіт по ремонту і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку і обладнання тваринницьких ферм зводяться в таблицю 2.4.

Підсумовуючи трудомісткості по всіх видах робіт і типах машин, визначаємо сумарну трудомісткість робіт по ремонту і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку господарства Т_сум, а також трудомісткість робіт Т_м, виконанням яких передбачається проводити в ЦРМ.

_{i j z m n}

Тсум =?Ттр + ?Тк + ?Та + ?Тсх + ?Тф, (2.49)

^{1 1 1 1 1}

де, ?Ттр, ?Тк, ?Та, ?Тсх, ?Тф - сумарна трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт по тракторам, комбайнам, автомобілях, сільськогосподарських машинах, обладнанню тваринницьких ферм, люд.-год;

i, j, z, m, n - кількість типів марок тракторів, комбайнів, автомобілів, с/г машин, обладнання тваринницьких ферм.

В зв'язку з тим, що в ЦРМ, крім вказаних, виконуються додаткові роботи, пов'язані з ремонтом й виготовленням деталей для інших підрозділів господарства, загальна річна трудомісткість робіт ЦРМ визначається із виразу:

Т_мг = К Т_м, люд.-год, (2.50)

де К - коефіцієнт, враховуючий додаткові роботи. він приймається рівним 1,15…1,20.

Виробнича програма ЦРМ виражається в умовах ремонтах і визначається по формулі:

W_y = Tмг/300 ум. рем. (2.51)

2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання

Режим-роботи ремонтної майстерні визначається числом робочих днів на протязі тижня, тривалістю зміни і кількістю змін.

Тривалість зміни, згідно з трудовим законодавством встановлюється із розрахунку роботи 41 час на тиждень для нормальних умов праці.

Кількість змін роботи відділків майстерні встановлюється згідно з виробничими умовами і програмою ремонту.

Під фондом часу розуміється час в годинах. Що затрачується на протязі плануємого періоду року, кварталу, місяця, робочим місцем, робочим станком.

Фонд часу ділиться на номінальний днів за запланований період без врахування можливих затрат. Він визначається за наступними формулами:

номінальний фонд часу робочого місця /майстерні/ Ф_м

Ф_м = [(d_к - d_b - d_n)t - d_nn]n; год (2.52)

номінальний фонд часу робочого Ф_нд

Ф_нд = (d_к - d_b - d_n)t - d_nn; год (2.53)

номінальний фонд часу обладнання Ф_но

Ф_но = [(d_к - d_b - d_n)t - d_nn]n; год (2.54)

де d_к, d_b, d_n - кількість календарних, вихідних і святкових днів за плануємий період;

t - середня тривалість робочої зміни, год. при одному вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;

d_nn - число передсвяткових днів за запланований період;

n - кількість робочих змін.

Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по різних причинах. Він визначається по формулах:

дійсний фонд часу Ф_др

Ф_др = [(d_к - d_b - d_n - d_о)t - d_nn]n_р; год (2.55)

дійсний фонд робочого часу Ф_до

Ф_до = Ф_но n₀; год (2.56)

де d_о - тривалість відпустки робочого за запланований період, днів;

n_р - коефіцієнт, враховуючий втрати робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;

n_о - коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним 0,95-0,98.

2.3 Розрахунок площі майстерні

За своїм функціональним призначенням площа приміщення поділяється на дві основні групи виробнича і допоміжна.

До виробничих відносять площі зайняті технологічним обладнанням і є об'єктами ремонту та ТО, що знаходяться на робочих місцях, а також проходами і проїздами між обладнанням і робочими місцями.

До допоміжних відносять площі, зайняті санітарно-побутовими приміщеннями, складами, приміщеннями для культурного обслуговування, допоміжним і енергетичним обладнанням.

Площу дільниці будемо розраховувати за формулою:

,(2.57)

де - виробнича площа дільниці, м²;

- програма дільниці в умовних ремонтах;

В - питома площа, що припадає на один умовний ремонт, м²;

А - площа, що не залежить від програми дільниці, м².

Допоміжна площа майстерні визначається за формулою:

,(2.58)

де Р_Д - загальна чисельність персоналу дільниці;

- питома площа допоміжних приміщень на одного працюючого, м²/люд.

Значення залежить від кількості працюючих, воно знаходиться в межах = 4,0...8,0 м²/люд. Сумарна площа дільниці визначається за формулою:

,(2.59)

2.4 Енергетична частина

2.4.1 Розрахунок річної потреби в освітлювальній і силовій електроенергії

Для розрахунку сумарної річної потреби силової енергії, необхідної для даної дільниці по відомості устаткування визначити потужність електроприймачів () розрахувати активну потужність по формулі:

(2.60)

де - коефіцієнт попиту, що враховує недовантаження (по потужності) і неодночасності роботи, електроприймачів, втрати в мережі й в електродвигунах, для електросталі =0,10, устаткування для миття деталей =0,25, верстат настільно-свердлильний =0,15, верстат точильно-шліфувальний =0,15.

Річна витрата силової енергії для виробничого підрозділу визначаємо за формулою:

, кВт(2.61)

- дійсний фонд часу обладнання;

- коефіцієнт завантаження устаткування за часом, = 0,75...0,8,

Річну витрату освітлювальної електроенергії на дільниці визначаємо за формулою:

Е_г.ос = (Тг.ос Fуч So)/1000,кВт(2.62)

де - річне число годин використання максимального освітлювального навантаження, для підприємств розташованих в одній географічній широті і працюючих в одну зміну: 40° широти - 650 годин, 50° - 800 годин, 60° - 850 годин; у двох змін відповідно 2300 годин, 2500 годин, 2700 годин;

Fуч - площа ділянки, м²;

So - питома потужність освітлювального навантаження, Вт/м.

2.4.2 Розрахунок річної витрати тепла на опалення і вентиляцію

Джерелами тепла на опалення і вентиляцію виробничих приміщень ремонтного підприємства можуть служити казанові установки і міські теплоцентралі.

,(2.63)

де - обсяг виробничого приміщення по зовнішньому обмірюванню;

q₀ і q_B - питома витрата тепла відповідно на опалення і вентиляцію при різниці внутрішньої і зовнішньої температур у 1°С, ккал/м³; (q₀ =0,45...0,55, q_B=0,15...0,25);

t_в - внутрішня температура приміщень, °С , для виробничих приміщень; t_в = 15 °С;

t_н - мінімальна зовнішня температура під час опалювального періоду.

Річна витрата палива, потрібного для опалення виробничого корпуса визначають по формулі:

(2.64)

де d - число днів опалювального сезону (опалювальний сезон починається 15 жовтня і закінчується 15 квітня наступного року), d=189 днів;

t_сер - середня температура зовнішнього повітря опалювального сезону (визначається по кліматичним таблицям для даного району) t_в= -3⁰С;

- ККД котельної установки ( = 0,6...0,7), приймаємо =0,7;

t_н - температура зовнішнього повітря;

Q_н - нижча теплота згорання палива, 8200 ккал/кг для газу;

2.5 Розрахунок вартості виробничих фондів

Вартість основних виробничих фондів ОВФ (кошторисна вартість) складається як сума вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту і інвентарю.

ОВФ = С_буд + С_об + С_п1(2.65)

де С_буд , С_об , С_п1 - відповідно вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту, інвентарю, які відносяться до основних фондів.

Вартість виробничої будівлі майстерні може бути визначене за наступною формулою:

С_буд = F _буд. • С_F(2.66)

де F _буд. - загальна площа будівлі, м²;

С_F - середня вартість будівельно-монтажних робіт, 2000 грн./м²;

Вартість приладів, пристроїв, інструменту і інвентарю, віднесених до основних фондів, звичайно визначаємо за формулою:

С_п1 = (2.67)

де К_ін - процентне відношення вартості приладів, пристосувань, інструменту та інвентарю до вартості обладнання; К_ін=10...15%

Вартість обладнання можна визначити за формулою:

С_об = ( С_буд · к_о)/ 100(2.68)

2.6 Розрахунок собівартості ремонту

У зв'язку з тим, що в майстернях господарств ремонтується велика номенклатура техніки визначити собівартість ремонту кожного виду машини дуже складно, для дільниці визначимо собівартість умовного ремонту С_у по формулі:

С_у = ЗП + 34 + М + В_зв + В_зг , грн. (2 69)

Заробітна плата за один умовний ремонт визначається за формулою:

ЗП = ЗП₀ + ЗП_д + С_сои; грн, (2.70)

де ЗП₀ - основна заробітна плата виробничих робітників, грн.;

ЗП_д - додаткова заробітна плата виробничих робітників, грн.;

С_соц - відрахування на соціальні заходи (соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування), грн.

Основна заробітна плата виробничих робочих визначається за формулою:

ЗП₀ = Т_ср · С_год · К_т грн. (2.71)

де Т_СР - трудомісткість умовного ремонту рівна 300 люд-год.

С_год - середня година ставка (розцінка) робітників, грн./год., К_Т - коефіцієнт, що враховує доплату до основної заробітної плати за понаднормову і інші роботи, рівний 1,02... 1,03,

Додаткова заробітна плата визначається із співвідношення:

ЗПд = ЗПд · Кд, (2.72)

де К_д - коефіцієнт додаткової оплати, який дорівнює 0,2... 0,3.

Відрахування на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування складає 37% від суми основної і додаткової заробітної плати.

С_соц = (ЗП₀₊ЗП_д) · 0,37 (2.73)

де С_сои -- відрахування на соціальні заходи включає відрахування на соціальне страхування 32% від суми основної і додаткової заробітної плати, відрахування на випадок безробіття - 2,5% від суми основної і додаткової зарплати відрахування на пенсійне страхування - 2,5% від суми основної і додаткової зарплати.

Витрати на запасні частини, що припадають на один умовний ремонт будемо розраховувати за формулою:

ЗЧ = П_р В_р,(2.74)

де В_р - вартість ремонту однієї одиниці (наприклад В_р двигуна = 4500 грн.).

На ремонт одного двигуна в середньому за нормами витрачають 48 люд.-год., звідси виходить, що на один умовний ремонт припадає 6,25 ремонтів двигунів.

П_р = 300/48 = 6,25(2.75)

Витрати на матеріали можна визнати з величини заробітної плати.

М = 0,18 ЗП (2.76)

де ЗП - заробітна плата за один умовний ремонт.

2.7 Розрахунок показників ефективності проектного рішення

Об'єм валової продукції по ремонтній дільниці може бути визначений за формулою:

ВП_у = , грн.(2.77)

де Т_м - сумарна річна трудомісткість робіт дільниці;

Ц_в - вартість одного капітального ремонту (20 % від С_у);

310 - середня трудомісткість ремонту.

Умовні витрати на гривню товарної продукції можу бути визначений за формулою:

грн. /грн.(2.78)

С_у - собівартість одного умовного ремонту;

W_у - програма ремонтної майстерні, W_у = 22.

Умовну продуктивність праці ремонтної майстерні підприємства, визначаємо за формулою:

; грн./грн.(2.79)

де Р_ср - середньорічна списочна кількість виробничих робітників.

Продуктивність праці визначаємо в натуральному виразі: кількість ремонтів у розрахунку на одного робітника:

, ум. рем./люд.(2.80)

Фондоозброєність виробничих робітників дільниці визначаємо за формулою:

; грн./люд.(2.81)

Технічну озброєність виробничих робітників дільниці визначаємо за формулою:

(2.82)

Умовна фондоємкість продукції визначається за формулою:

(2.83)

Умовний прибуток Т_у по дільниці підприємства може бути визначений за формулою:

Т_у = Ц_в · N_МТЗ - С_у · W_у(2.84)

Число умовно проведених до трактора МТЗ-80 ремонтів по майстерні визначається:

N_МТЗ = Т_м /310, ум. рем. (2.85)

Умовна рентабельність виробництва в ремонтній майстерні господарства визначається по собівартості R_с і по фондах R_ф за формулами:

R_с = (2.86)

R_ф = (2.87)

Термін окупності капітальних вкладень визначаємо за формулою:

t = , роки(2.88)

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Для сучасного виробництва характерним є вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних психологічних та інших факторів внаслідок застосування машин і механізмів, енергетики, матеріалів і речовин (пестицидів, мінеральних добрив, лаків, фарб, тощо), значні рівні шуму, вібрації, а також забрудненість повітря тощо. Конституційне право громадян нашої держави на охорону її життя і здоров'я у процесі трудової діяльності відображено у Законі України “Про охорону праці”. Закон відображає державну політику в галузі охорони праці, що базується на таких принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення небезпечних і шкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків потерпілим від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- створення таких умов праці на виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, а організм людини не зазнавав би шкідливої дії різних виробничих факторів.

В даному розділі необхідно висвітлити наступні питання:

яке матеріально-технічне забезпечення підприємства /склад автопарку, тракторного парку/;

забезпеченість господарства (підприємства) трудовими ресурсами і як вони використовуються;

провести аналіз умов праці працівників /захворюваності, травматизму/.

3.1 Матеріально-технічне забезпечення

Навести склад машинно-тракторного та автомобільного парків підприємства чи господарства, на якому проходили виробничу практику, проаналізувати за тяговими класами, типом ходової частини та строками експлуатації та навести все це у таблицях 3.1-3.4.

Проаналізувати склад машинно-тракторного парку за зазначеними показниками та відмітити чи є він достатній для безпечного виконання різноманітних робіт у господарстві.

Аналогічно навести склад автомобільного парку за вантажопідйомністю, строками експлуатації та призначенням, дані занести у таблиці 3.5-3.8.

Провести аналіз автомобілів їх термінів експлуатації та визначити чи могли вони бути причиною виробничого травматизму чи професійного захворювання.

Ремонтно-обслуговуюча база підприємства містить ремонтну майстерню, склад запасних частин, пункт технічного обслуговування, біля них також розташовані тракторна бригада, парк сільськогосподарських машин, пункт зберігання і заправки паливом, санітарно-побутові приміщення.

3.2 Забезпеченість кадрами

Навести дані про трудові ресурси всього підприємства чи господарства, вказати вік, стаж, кількість працівників (службовці, постійні, сезонні чи тимчасові), їх кваліфікацію, дані показники занести до таблиці 3.9.

Таблиця 3.9.

Чисельність працівників

Працівники	2008	2009	2010
Всього працівників
з них постійні
сезонні
тимчасові
Службовці
з них керівники
спеціалісти

Провести аналіз чисельності працівників, як змінювалась їх кількість на протязі трьох років і вказати причини та шляхи вирішення проблеми.

3.3 Стан умов праці на окремих виробничих об'єктах

В даному підрозділі необхідно заповнити картку умов праці (додаток 15), а також:

1. Вказати основні трудомісткі процеси виконання роботи.

2. Відсутня чи присутня необхідна вентиляція чи встановлені витяжні повітропроводи.

3. Як здійснюється опалення приміщень.

4. Вказати рівень санітарно-побутових приміщень.

5. Контакти працівників з речовинами, що створюють небезпеку ураження, збільшують захворюваність органів дихання.

6. Вплив психологічних навантажень з боку керівництва.

7. Яке покриття, майданчиків для регулювання знарядь та робочих органів сільськогосподарських машин.

Вказати причини порушення умов праці та шляхи їх вирішення.

3.4 Аналіз захворюваності

Для порівняння захворюваності використовують різні методи і прийоми. Одним із них є - екстенсивні і інтенсивні показники захворюваності. Екстенсивні показники характеризують склад або структуру якого-небудь явища, але не дають уявлення про збільшення або зменшення явища. До інтенсивних показників захворюваності відносяться показники структури за віком, стажем роботи, професією.

В даному підрозділі необхідно провести аналіз захворюваності за первинними документами - листами часткової непрацездатності. Вказати коли була розпочата робота по аналізу і який період був досліджений.

Для аналізу причин захворюваності всі хвороби потрібно поділити на групи (таблиця 3.10):

А - хвороби, які мають прямий зв'язок з виробництвом;

Б - хвороби, частково пов'язані з виробництвом;

В - захворювання, не пов'язані х виробництвом;

Г - інші хвороби.

Проаналізувати листи тимчасової непрацездатності та вказати на який період припадає найбільша кількість захворювань, а також зазначити причини.

Для кращого аналізу розглянути зміну захворюваності груп А і Б, які пов'язані з виробничими чинниками. Дані для цього аналізу потрібно занести у таблицю 3.11.

Використовуючи дані результатів обробки, побудувати графік зміни захворюваності за виробничими чинниками (групи А і Б) за три роки.

Провести аналіз кількості випадків захворюваності за професіями та побудувати графік зміни захворюваності за три роки (рисунок 3.1).

Навести динаміку зміни професійної захворюваності від виробничих чинників (рис. 3.2.).

Описати причини різкого підвищення захворюваності.

Розглянемо розподілення захворюваності в залежності від віку (таблиця 3.12).

Проаналізувати дані таблиці та зазначити найбільшу частину днів непрацездатності в господарстві за період, що розглядається, які вікові групи, а також, які характерні захворювання для даних груп. Описати захворювання пов'язані із зором, слухом, шлункові хвороби, схильність до застуди та ін.

Окрім аналізу захворюваності за віковими групами потрібно зробити аналіз захворюваності за неперервним стажем роботи (таблиця 3.13).

Примітка: чисельник - кількість випадків захворюваності, знаменник - кількість днів непрацездатності.

Проаналізувати дані таблиці та визначити, яка найбільша кількість днів непрацездатності випадає на робітників зі стажем роботи до 3 років, від 3 до 5, від 5 до 8, від 8 до 10, від 10 до 15, від 15 до 20 років і понад 20 років. Вказати, які припускаються помилки в роботі, можливо це порушення правил техніки безпеки і особистої гігієни, що в кінцевому підсумку призводить до різних захворювань і втрати працездатності на певний час.

За даними таблиці потрібно побудвати графік зміни захворюваності в залежності від стажу роботи (рис. 3.3).

Проаналізувати графік спостерігаємо тенденцію збільшення кількості захворювань у робітників зі стажем роботи від 10 до 20 років з причин, що були зазначені раніше.

Більш важливим для аналізу і порівняння захворюваності є наступні показники (коефіцієнти):

1. Показник середньої кількості випадків захворюваності за один рік на 100 працівників, який визначаємо за формулою: К_с = с 100 ? р (3.1)

де с - кількість випадків захворюваності;

р - середньосписочне число робітників

2. Показник середньої кількості днів непрацездатності на 100 середньосписочних працівників за визначений період часу.

К_з = Д_з 100 ? р (3.2)

де К_з - коефіцієнт захворюваності:

Д_з - число днів непрацездатності;

р - середньосписочна кількість робітників.

3. Показник середньої тривалості одного випадку захворюваності визначаємо за формулою:

К_д = Д ? с ; (3.3)

де Д - число днів непрацездатності;

с - число випадків захворюваності за цей самий період часу.

Дані розрахунків коефіцієнту захворюваності К_з заносимо в таблицю 3.14.

Проаналізувати дані таблиці та описати як змінюється коефіцієнт захворюваності по рокам.

Використовуючи дані результатів обробки листів тимчасової непрацездатності потрібно побудувати графік зміни захворюваності працівників у залежності від груп хвороби (рис. 3.4).

Проаналізувати графік (рис. 3.4) та вказати якими характерними захворюваннями серед робітників є хвороби, частково пов'язані з виробництвом, і хвороби, які мають прямий зв'язок з виробництвом.

3.5 Аналіз травматизму

Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити причини нещасних випадків і „вузькі” з точки зору безпеки місця роботи, помітити і виконати профілактичні заходи по зниженню травматизму.

Розрізняють наступні методи виробничого травматизму: статистичний, груповий, монографічний, топографічний, екологічний та інші.

Проводимо аналіз травматизму статистичними та груповими методами за первинним документом - актом про нещасні випадки на виробництві, складеним за формою Н - 1, а також за листами тимчасової непрацездатності.

Аналіз травматизму проводимо за три останні роки роботи господарства. За період, що досліджується потрібно розглянути акти про нещасні випадки, які відбулися в господарстві чи на підприємстві.

Визначити коефіцієнт травматизму К_ч, коефіцієнт тяжкості травматизму К_т, коефіцієнт втрат від травматизму К_в.

Коефіцієнт чистоти травматизму К_ч - середнє число нещасних випадків, що припадає на 1000 працюючих:

К_ч = Т 1000 ? р ,(3.4)

де Т - кількість потерпілих від нещасних випадків за звітний період, люд.;

р - середня кількість працюючих, люд.

Коефіцієнт тяжкості травматизму К_т - середня кількість днів непрацездатності, що припадають на одного потерпілого:

К_т = Д ? Т' , (3.5)

де Д - кількість робочих днів, втрачених у зв'язку з непрацездатністю в результаті нещасних випадків;

Т' - кількість травмованих робітників за звітний період, за виключенням загиблих.

Коефіцієнт втрат від травматизму К_в визначається за формулою:

К_в = К_ч К_т , (3.6)

де К_ч - коефіцієнт частоти травматизму;

К_т - коефіцієнт тяжкості травматизму.

Умовні показники виробничого травматизму приведені в таблиці 3.15.

Проаналізувати таблицю та вказати причини підвищення тяжких травм.

Використовуючи дані таблиці побудувати графік травматизму за три роки (рис. 3.5).

Провести аналіз графіку (рис. 3.5) та зазначити найбільшу кількість показників травматизму і у якому роц.

Аналізуючи характер травматизму за три роки вказати чи відбулось повторення причин нещасних випадків, пов'язаних з травматизмом на тих чи інших гілках виробничих процесів, дані занести до таблиці 3.16.

Проаналізувати кількість травм з організаційних і технічних причин за три роки, і вказати їх зміни та причини. Приймаючи до уваги дані таблиці потрібно побудувати графік зміни травматизму за основними причинними чинниками (рис. 3.6).

Вказати, які чинники та на яких ділянках впливають на зміну травматизму працівників (незадовільна освітленість, підвищення рівня шуму, висока запиленості повітря, шкідливі виділеннями та випромінюванням).

Наступним кроком проводимо аналіз даних про розподіл нещасних випадків у залежності від стажу роботи працівників господарства за останні три роки (таблиця 3.17).

Проаналізувати дані таблиці та вказати, яка найбільша кількість потерпілих від нещасних випадків припадає на працівників з різним стажем, і як змінюється частота травматизму зі збільшенням стажу роботи.

Далі наводимо дані потерпілих за професією, які заносимо в таблицю 3.18.

Вказати, на яких роботах працівники травмуються через несправний стан техніки, через неуважне керування транспортними засобами, які енергомістких машини створюють підвищений рівень шуму, забруднюють повітря.

Примітка: чисельник - кількість потерпілих; знаменник - кількість днів непрацездатності від травматизму.

Проаналізувати дані таблиці та вказати в якому періоді найбільша кількість нещасних випадків. Зазначити, які відбуваються порушення правил режиму роботи і відпочинку робітників, що спонукає залишати господарство, знижується чутливість, порушується увага, пам'ять працюючих.

Аналіз даних про вік потерпілих проводимо у таблиці 3.20.

Таблиця 3.20.

Розподіл нещасних випадків за віком потерпілих

Роки	Вік потерпілих
	18-30 років	30-40 років	40-50 років	50-60 років	Всього
2008 2009 2010	1 5 3	1 3 3	3 5 4	4 11 10	9 24 20

Вказати, яка найбільша кількість потерпілих від травматизму за досліджуваний період, а також зазначити причини.

3.6 Атестація робочих місць

У даний час атестація робочих місць пов'язана з тим, що в господарствах приходить нова і більш вдосконалена техніка, підвищуються вимоги до праці, підвищується продуктивність праці, також підвищились вимоги до техніки безпеки, організації праці і відпочинку.

Атестація робочих місць являє собою сукупність заходів комплексної оцінки кожного робочого місця на його відповідять передовому науково-технічному і організаційному рівні, який забезпечує підвищення продуктивності праці і високу якість виробленої продукції, збереження здоровя і працездатності працюючих.

Основна мета атестації робочих місць виробленої продукції, збереження здоровя і працездатності працюючих.

Основна мета атестації робочих місць - підвищення ефективності виробництва, якості продукції на сільськогосподарських підприємствах з наступним:

скороченням застосування ручної і важкої праці, підвищення змістовності і привабливості праці;

покращенням використання основних фондів шляхом ліквідації зайвих робочих місць і місць із застарілим обладнанням внаслідок прогресивної техніки;

покращенням умов праці і техніки безпеки на кожному робочому місці.

Оцінка кожного робочого місця проводиться по трьох рівнях: технічному, організаційному, умов праці і техніці безпеки.

Кожне робоче місце атестується за 3 бальною системою (1; 0,5; 0). При цьому один бал ставиться робочому місцю, яке відповідає технічному нормативу і які можуть бути усунені, 0,5 балів - місцю, яке має деякі несуттєві відхилення і які можуть бути усуненні, 0 балів - показник, який має значні відхилення від норми, що має негативний вплив на хід трудового процесу.

Атестованим вважається місце, коли сума набраних балів рівна 14 балів, частково атестованим - 14-12, менше 12 балів - місце вважається не атестованим, але є хоча б один показник з оцінкою в 0 балів, то місце вважається не атестованим.

Приклад. Робоче місце коваля.

Дане робоче місце включає в себе, крім приміщення кузні, шафи з інструментами, ковальський горн, свердлильний верстат, ковадло, заточувальний верста, тобто, все необхідне є, але деяке застаріле, а інше підлягає модернізації, тому КТ1 = ,05 балів. В кузні є чотири робочих місця, але працює 2 людини, що часто призводить до простоювання техніки, КТ2 = 0 балів.

Деяке технічне оснащення, інструмент, вимірювальні прилади не відповідають технічним документам КТ3 = 0,5 балів.

За технічними можливостями обладнання кузні не повністю відповідає вимогам, дуже вузькі проходи між верстаати і горном, КО1 = 0,5 балів.

В кузні відсутня технічна і організаційна документація, КО2 = 0 балів, для робітників не застосовується стимулювання праці, КО3 = 0 балів.