Оптимізація виробничої програми підприємства

Менеджери не зважаючи на рівень, можуть працювати в різних підрозділах усередині організації. Менеджери в організації працюють у сфері пов'язаній із функцією маркетингу - переконання споживачів і клієнтів купувати товари і послуги організації. Менеджери людських ресурсів відповідальні за наймання та підвищення кваліфікації робітників. Процес прийняття рішення ВАТ „Екватор” передбачає виявлення і визначення, яке потребує прийняття, розгляд варіантів, вибір найкращого з них та втілення його в життя. Усі рішення поділяються на дві категорії: програмовані та непрограмовані.

Кожна модель ухвалення рішення на підприємстві - це сукупність підходів якими керується менеджер у процесі ухвалення рішення. Вони ґрунтуються на припущенні, що менеджери повинні діяти логічно й раціонально приймати рішення, що дадуть користь підприємству.

Виробничий процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи ,потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці. Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес - сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці. На ВАТ „Екватор” здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг в часі, ступінь автоматизації. Основні процеси в низці виробництва поділяються на стадії: заготівельну, обробну, випускну.

Допоміжні процеси групуються забезпечують (нормальні умови здійснення) за їхнім призначенням, утворюючи такі допоміжні виробництва як ремонтне, інструментальне, енергетичне та інші. Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних. До них належать складські, транспортні процеси.

На ВАТ „Екватор” робітниками, на власних площах і обладнанні виготовляється така продукція :

- Світильники для зовнішнього освітлення: ККУ 01-20000-01; ККУ 01-10000-01;

- Вимикач високовольтний вакуумний ВВЕЛ-10-5/630 У2.

- Вимикач високовольтний вакуумний ВВВ-10-4/400 У2.

- Апарат запалюючий імпульсний АЗІ ІХ 10000/20000;

- Шафи управління електродвигунами БК-1;БК-2 ;

- Вимикач навантаження ВНВ-10;

- Викатний пристрій К-37;

- ТНВ;

Виготовлення вищевказаної продукції проводиться по наступній технології:

- Деталі із пруткового металу виготовляються на токарних, фрезерних і інших станках методом різання металу.

- Деталі із листового металу проходять розкрій на гілетинних ножицях з подальшою штамповою на кривошипних або гідравлічних пресах.

- Деталі складної форми проходять зварювання електродуговою зваркою, зваркою в середовищі аргону або газозваркою. Виготовлені деталі перед складальними роботами проходять покриття емальованими фарбами з послідуючим висушуванням в спеціальних шафах, окремі деталі проходять процес цементації, закалки та гальванічного покриття.

- Деталі із пласмаз виготовляються методом литва на термопластавтоматах або пресуванням на пресах гарячого пресування.

- Складання приладів проводиться на складальній дільниці методом поточного складання.

- На електромонтажній дільниці проводиться електромонтаж приладів згідно існуючих електросхем і існуючої технології.

Випробування приладів проводиться на випробувальній дільниці згідно існуючої технологічної документації на кожний виріб.

Сировину для виготовлення продукції ВАТ „Екватор” одержує з таких підприємств:

Труба О 15 - Запорізький завод „Феросплав”.

Лампа 10000Вт Краматорський з/д „Альфа”

Лампа 20000Вт / /-//-//-

Лист Ст. 2; Ст=3 Запоріжжя „Запоріжсталь”

Електроди Електродний з-д м Запоріжжя

Метізи з -д „Метиз” м. Дніпропетровськ

Розчинник „Галлак” м. Борислав

Ґрунтовка „Галлак” м. Борислав

Лист алюмін=0,8 Запорізький алюмінієвий з/д

Склотекстоліт ВАТ „КРТ” м Коломия

Камери КДВ ВО „Полярон” з/д Левконт

Швелер, кутник, Дніпропетровський металургійний комбінат

прутки. м. Дзержинськ .

Мідь м. Дніпропетровськ ТОВ „Рубікон ”

Окреслюючи цілі та напрямки розвитку діяльності ВАТ „Екватор” керівництво визначає необхідні для їхньої реалізації ресурси, у тім числі трудові. Планування трудових ресурсів на ВАТ „Екватор” починається з оцінки їхньої наявності. Аналіз і дальші розрахунки проводяться за категоріями працівників (робітники, керівники, спеціалісти, службовці), а для кожної з них - за професіями, спеціальностями, розрядами.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємства та їхніх структурних підрозділів. До них належать голова правління, його заступники, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний інженер, головний механік, головний бухгалтер). Спеціалісти вважаються працівники, що виконують спеціально інженерно технічні, економічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, юрисконсульти.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (зокрема: діловоди, обліковці, креслярі, секретарі-друкарки).

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, наданням матеріальних послуг.

На початку року підприємство складає штатний розпис під виробничу програму в якому передбачено посади, кількість посад, посадовий оклад.

Важливим інструментом управління фінансами ВАТ „Екватор” є фінансовий план. Основна мета складання фінансового плану - узгодження доходів із витратами в плановому періоді. У перспективному фінансовому плані вирішуються принципові питання фінансування діяльності та розвитку ВАТ „Екватор”. До цих питань належить передусім фінансування капітальних вкладень, повернення боргів, сплата відсотків за борговими зобов'язаннями. Поточні фінансові плани на рік (квартал, місяць) опрацьовуються детальніше за видами доходів і витрат. Копія фінансового плану додається. (Додаток 1). Фінансово-економічний стан ВАТ „Екватор” характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування здатності розрахуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану ВАТ „Екватор” за сучасних умов господарювання вкрай необхідна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

2.1 Планування та облік витрат виробництва на підприємстві

У плануванні та обліку поточні витрати діяльності ВАТ „Екватор” класифікують за видами діяльності, економічними елементами та галузях виробництва. В управлінні поточними витратами виробництва ,крім зазначених класифікаційних ознак, можна застосовувати додаткові ознаки класифікації - за ступенем реагування на зміну обсягів діяльності, за періодами, за центрами відповідальності чи місцем виникнення, за ступенем однорідності, за можливістю контролю в конкретному структурному підрозділі ,за принципами організації управління.

Поточні витрати виробництва за видами діяльності класифікуються за такими групами:

- витрати операційної діяльності;

- витрати фінансової діяльності;

- витрати інвестиційної діяльності ;

- інші витрати звичайної діяльності;

- надзвичайні витрати.

Витрати операційної діяльності поділяються на :

- витрати ,які включаються до собівартості реалізованої продукції;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати.

Витрати операційної діяльності за їх економічним змістом групують за економічними елементами та статтями витрат.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами (це групування дозволяє відповісти на запитання, що витрачено за даний звітний період).

Статті калькуляції характеризують склад використаних ресурсів залежно від напрямків діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна діяльність) та об'єкта витрат. Статті калькуляції показують, як формуються усі витрати з метою їх аналізу та контролю - одні витрати показують за їх видами (елементами), інші - за комплексними статтями (включаючи декілька елементів). При цьому один економічний елемент витрат може бути присутнім у декількох статтях калькуляції. За ступенем реагування на зміну обсягів діяльності витрати діяльності поділяють на умовно-постійні та зміні. За періодами витрати діяльності ВАТ „Екватор” поділяють на витрати поточного періоду та витрати майбутніх періодів.

Витрати поточного періоду - це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати ,які належать до того періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати майбутніх періодів - це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів. Віднесення витрат майбутніх періодів до витрат певного періоду здійснюється в повному обсязі або на основі їх розподілу між декількома звітними періодами.

Калькулювання собівартості ВАТ „Екватор” в широкому розумінні цього терміна - це обраний спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість виробленої продукції. А точніше, калькулювання - це обчислення в грошовому вираженні витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт і послуг за встановленими статтями витрат.

Калькулювання собівартості продукції обумовлюється специфікою, обґрунтованою особливостями технології виробництва, його організації і видам продукції, що випускається. Складність цієї роботи пов'язана з різноманітністю господарських процесів, ускладнених необхідністю розмежування витрат між завершеною і незавершеною стадіями виробництва і необхідністю достовірної оцінки браку, побічної продукції і відходів виробництва. Методологія обліку витрат і способи визначення собівартості продукції ВАТ „Екватор” відображені в наказі про облікову політику підприємства, яка протягом звітного року є незмінною.

Калькулювання собівартості та облік витрат займає центральне місце в системі управління витратами ВАТ „Екватор”. Черговість робіт у цій системі подається на рис. 2.2.1 .

Размещено на http://www.allbest.ru/

Продукція що виробляється ВАТ „Екватор” відзначається значною матеріаломісткістю та складністю; вона складається з великої кількості деталей і вузлів, що створює певні труднощі при визначенні планові і фактичної собівартості готового продукту. Саме тому найбільш прийнятним методом обліку витрат для ВАТ „Екватор” є нормативний метод.

Нормативні калькуляції можуть складатися:

- на всі види виробів ,які випускає підприємство; при цьому витрати на матеріали розшифровують за видами матеріалів;

- на кожний технологічний варіант виготовлення окремих видів виробів;

- на вузли ,складальні з'єднання або комплект деталей.

Під час складання нормативних, планових і звітних калькуляцій застосовують єдиний перелік витрат. Фактична собівартість продукції обчислюється шляхом додавання до нормативної собівартості або віднімання від неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм або змін, які з тих чи інших причин могли відбутися протягом місяця. Про зміни норм технологічні служби повідомляють спеціальним сповіщенням (Актами заміни).

Змінювати чинні норми слід станом на початок місяця. Якщо виникає ситуація, коли норми переглядаються протягом звітного місяця, то різниця між старими та новими нормами протягом звітного місяця виявляється окремими розрахунками й обліковується, тобто всі зміни норм вносяться до нормативних калькуляцій на перше число наступного місяця.

Об'єктом калькулювання собівартості продукції ВАТ „Екватор” є вироби, що належать до однорідної групи. Під однорідною групою виробів мається на увазі ряд окремих видів виробів, близьких між собою за конструкцією, що виготовляються за однаковою технологією і з однорідних матеріалів та мають значну питому вагу однакових деталей. Калькуляційні одиниці беруть натуральні, умовно-натуральні і вартісні.

Перелік статей витрат на виробництво продукції ВАТ „Екватор”:

- Сировина і матеріали - вартість витрачених на виробництво продукції основних і допоміжних матеріалів, купованих комплектуючих виробів.

- Півфабрикати власного виробництва - деталі ,вузли виготовлені в процесі виробництва.

- Основна заробітна плата - витрати на заробітну плату працівникам, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва.

- Допоміжна заробітна плата - доплата працівникам (відпускні, індексація гірські та інші), що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва.

- Відрахування на соціальне страхування - витрати на соціальне страхування працівників, що нараховуються одночасно з нарахуванням заробітної плати.

- Загальновиробничі витрати - витрати матеріалів, необхідні для поточного обслуговування машин і обладнання, амортизація, заробітна плата і відрахування на соціальне страхування працівників зайнятих обслуговуванням виробничого обладнання, вартість спожитої таким обладнанням енергії, інші витрати, пов'язані з його ремонтом та обслуговуванням, вартість малоцінного та швидкозношуваного інвентарю.

- Транспортні витрати - це витрати на доставку матеріалів від постачальників.

- Внутрівиробничі витрати - це витрати на виготовлення тари по упаковці готової продукції.

- Адміністративні витрати - відображаються загальногосподарські витрати звітного періоду пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління підприємством; витрати на всі види відрядження працівників управління; інші витрати по управлінню (канцелярські, типографські поштово-телефонні витрати заводоуправління) цехів основного та допоміжного виробництв; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського призначення, в т.ч. відрахування амортизації будівель і приміщень, касове та розрахункове обслуговування банку.

- Витрати на збут - витрати на тару й упаковку, навантаження й інші витрати, пов'язані із збутом продукції.

- Інші операційні витрати - витрати, що не знайшли відображення в інших статтях, а саме: витрати від знецінення запасів; нестачі і витрати від псування цінностей; визнані штрафи ,пеня, неустойки; витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально - культурного призначення;інші витрати операційної діяльності.

Витрати виробничої діяльності ВАТ „Екватор” що згруповані за статями калькуляції для складання фінансової звітності та аналізу витрат на виробництво з метою пошуку резервів зниження собівартості групують за такими економічними елементами:

- Матеріальні витрати.

- Витрати на оплату праці .

- Відрахування на соціальні заходи.

- Амортизація.

- Інші операційні витрати .

До складу елементу „Матеріальні витрати” ВАТ „Екватор” включає вартість витрачених у процесі операційної діяльності :

- матеріалів та комплектуючих виробів, що використані в процесі виробництва продукції, для господарських потреб, технічних цілей та для гарантійного ремонту;

- сировини та купівельних напівфабрикатів;

- паливно-мастильних матеріалів усіх видів, які придбані на технологічні та інші операційні цілі, у тому числі для належної експлуатації транспортних засобів, опалення та освітлення приміщень тощо;

- будівельних матеріалів та запасних частин для проведення поточного ремонту основних засобів та інших позаоборотних матеріальних активів, у тому числі взятих у тимчасове використання згідно з угодами про операційну оренду (лізинг), а також малоцінних та швидкозношуваних предметів;

- тара й тарних матеріалів, що використані в операційній діяльності;

- малоцінних та швидкозношуваних предметів, які використовують в операційній діяльності підприємства протягом одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року зокрема: інструментів, господарського інвентарю, спеціального оснащення; санітарного, спеціального одягу, взуття, захисних пристроїв; мила та інших миючих та знешкоджуючих засобів; молока і лікувально-профілактичного харчування; відшкодування витрат працівникам за придбання ними спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією;

- інші матеріальні витрати;

До складу елементу „Витрати на оплату праці” включають основну заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

До складу витрат на виплати основної заробітної плати належить:

- заробітна плата, яка нарахована за виконану роботу (відпроцьваний час) відповідно до встановлених норм праці;

До витрат на виплату додаткової заробітної плати належать :

- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;

- премії та заохочення керівникам, спеціалістам, іншим службовцям та робітникам за виробничі результати;

- гарантійні та компенсаційні виплати;

- оплата відпусток;

- оплата іншого невідпрацьованого часу ;

- інші витрати на оплату праці.

До складу елементу „Відрахування на соціальні заходи” включаються:

- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елементу „Амортизація” включаються суми нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. Основні засоби є об'єктами амортизації. Нарахування амортизації здійснюють протягом терміну корисного використання об'єкта, який встановлює підприємство при визнанні цього об'єкта активом і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” рекомендовано здійснювати нарахування амортизації основних засобів за такими методами:

- прямолінійним;

- зменшенням залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості ;

- кумулятивним ;

- виробничим ;

- податковим законодавством;

Нарахування амортизації основних засобів ВАТ „ Екватор” здійснює прямолінійним методом, за яким річну суму амортизації визначають діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. При використанні цього методу вартості об'єкта основних засобів списують однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. ВАТ „Екватор” самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод обирає метод амортизації нематеріального активу.

До складу елементу „Інші операційні витрати” включають витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу собівартості виробництва наведених вище, зокрема:

- сума податків, зборів, обов'язкових платежів (плата за землю, комунальний податок, митні збори);

- витрати на розрахункове - касове обслуговування в установах банків;

- витрати, пов'язані з веденням касового господарства (плата стороннім організаціям за обслуговування, технічний нагляд і догляд за РРО, витрати на контрольно-касові стрічки, вартість фарби для друкарського механізму);

- витрати, пов'язані з забезпеченням нормальних умов праці і техніки безпеки;

- витрати пов'язані з управлінням виробничої діяльності, у тому числі: витрати на службові відрядження; вартість послуг сторонніх підприємств з транспортного обслуговування, пов'язаного з управлінням виробничою діяльністю;вартість поштово-телеграфних послуг;

- інші операційні витрати.

Така класифікація має велике значення, насамперед для визначення шляхів зниження витрат виробництва.

Собівартість - це величина, що розподіляється на кожну одиницю виробленої (або такої, що реалізується) продукції. Собівартість в старому її розумінні включає в себе три рівні витрат на одиницю: цехова (виробнича) собівартість, фактично - заводська собівартість і, якщо до фабрично- заводської собівартості додати витрати постачальницько-збутових організацій з доставки товарів до торговельної мережі, повна собівартість.

Звідси випливає висновок проте, що методу калькулювання з включенням всіх витрат немає в міжнародній практиці. Це не так, оскільки такий підхід до калькулювання тісно пов'язаний з ціноутворенням. Калькулювання і ціноутворення - це питання обліку управлінського, а не фінансового.

Питання про те, чому з впровадженням в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ми повинні забути про повну собівартість, пояснюється дуже просто: міжнародні стандарти стосуються тільки фінансового обліку, а ціноутворення - справа обліку управлінського.

Отже, облік витрат ВАТ „Екватор” передує процесу калькулювання собівартості продукції, але не завжди за обліком витрат відбувається калькулювання. Між обліком і калькулюванням завжди є часовий розрив. Облік витрат виробництва ВАТ „Екватор” ведуть щомісячно, а калькулювання виконують за потребою.

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності управління виробництвом ВАТ „Екватор”

3.1 Побудова економіко-математичної моделі

Загальним поняттям, що об'єднує всі різновиди отримання інформації про майбутнє є передбачення, яке поділяється на наукове (засноване на знанні закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення) та інтуїтивне (засноване на передчуттях людини, життєвому досвіді, аналогіях тощо). На його основі здійснюється планування та управління всім процесом діяльності людини, орієнтуванням її в навколишньому середовищі.

Прогнозування (від грецького - знання наперед) - це вид пізнавальної діяльності людини, спрямованої на формування прогнозів розвитку об'єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку. Воно має дати відповідь на запитання: чого найбільш імовірно слід очікувати у майбутньому; яким чином необхідно змінити умови, щоб досягти бажаного стану об'єкта у майбутньому? Прогнозування є з'єднувальною ланкою між теорією і практикою у всіх сферах життя суспільства.

Прогнозувати можна лише те, що змінюється або в часі, або в просторі і лише окремих постійних величин, які не змінюються в просторі і часі. Для того, щоб цей процес був надійним, мають бути наявними такі чинники:

· необхідна і достатньо повна інформація за обсягом, змістом, структурою;

· достатньо високий рівень вірогідності інформації;

· порівнянність даних, тобто можливість зіставляти їх у часі за кількісними і якісними показниками;

· наявність незалежних каналів надходження найважливішої інформації;

· своєчасність надходження і видачі інформації.

Завдання прогнозування полягає у тому, щоб з окремих явищ та фактів, які лежать на поверхні, скласти картину їх внутрішньої взаємодії та руху. Отже, всі види прогнозування можна розглядати як додаток до методів аналізу об'єктивних процесів і дослідження тенденцій їх розвитку.

Економічне прогнозування тісно пов'язане з економічним аналізом. Дослідження розвитку прогнозованого об'єкта (процесу, явища) незмінне і здійснюється за допомогою економічного аналізу, тобто аналіз є початковим пунктом складання прогнозу. За його допомогою розкриваються причинно-наслідкові відносини, формуються загальні гіпотези і концепції розвитку майбутнього, дається оцінка характеру впливу основних складових на процеси, що прогнозуються.

Динамічні процеси, що відбуваються в економіці найчастіше проявляється у вигляді ряду послідовних, розташованих у хронологічному порядку, значень того чи іншого показника, котрий, змінюючись, відображає хід розвитку економічних явищ. Ці значення можуть бути використані для обґрунтування (або спростування) різних моделей соціально-економічних систем. На їх основі розробляють прогнозуючі моделі.

Прості парні лінійні регресійні моделі встановлюють лінійну залежність між двома змінними, наприклад, витратами на рекламу та обсягом продукції, що виробляється; витратами на споживання та валовим національним продуктом (ВНП) і т. ін. При цьому одна із змінних вважається залежною змінною y та розглядається як функція від незалежної змінної x. Незалежну змінну ще називають фактором, а залежну - показником.

У загальному вигляді проста вибіркова регресійна модель записується таким чином (формула 3.1):

(3.1)

де y - вектор спостережень за залежною змінною;



x - вектор спостереження за незалежною змінною;

a, b - невідомі параметри регресійної моделі;

e - вектор випадкових величин (помилок);

Регресійна модель називається лінійною, якщо вона лінійна за своїми параметрами. Отже, модель (3.1) є лінійною регресійною моделлю. Її ще можна трактувати як пряму на площині, де а - перетин з віссю ординат, а b - нахил (звичайно, якщо абстрагуватися від випадкової величини е).

Щоб мати явний вигляд залежності (3.1), необхідно знайти (оцінити) невідомі параметри а і b - цієї моделі. Для цього розглянемо пряму . Взагалі, існує необмежена кількість прямих , які можна провести через множину спостережуваних точок. Яку ж із них вибрати? Щоб це визначити, потрібно мати у розпорядженні певний критерій, який би дозволяв вибрати з множини можливих прямих “найкращу” з точки зору даного критерію. Найбільш поширеним критерієм є критерій мінімізації суми квадратів відхилень. Відхилення (помилки) теоретичних значень від практичних можна виразити формулою (3.2):

(3.2)

де уі - і-та точка на прямій, яка відповідає значенню хі.

Відхилення або помилки інколи називають залишками. Логічно, що треба проводити пряму таким чином, щоб сума квадратів помилок була мінімальною. У цьому й полягає критерій найменших квадратів: невідомі параметри a і b знаходяться таким чином, щоб мінімізувати .

Справді, за ним маємо формулу (3.3):

(3.3)

Мінімізація функції (3.3), яка є функцією від двох невідомих a і b дає таку формулу 3.4 для параметра b (нахилу):

, (3.4)

де ,

Вираз (3.4) можна переписати формулою 3.5:

. (3.5)

При цьому параметр а (перетин) знаходиться за формулою 3.6:

(3.6)

Далі необхідно провести кореляційний аналіз, який дозволяє знайти щільність зв'язку між залежною величиною у і незалежною х. Тобто визначити, наскільки значним є вплив змінної х на у, чи існує якийсь критерій, що допомагає отримати кількісну оцінку цього впливу. Таким критерієм є коефіцієнт кореляції, який обчислюється за формулою 3.7:

(3.7)

Коефіцієнт кореляції є відносною мірою зв'язку між двома факторами, він визначає тісноту (щільність) між х та у. Величина коефіцієнта кореляції змінюється в межах від -1 до 1.(-1?Rxy?1). Додатне значення коефіцієнта кореляції свідчить про прямий зв'язок, а від'ємне - про зворотний зв'язок між змінними. Коли коефіцієнт кореляції прямує за абсолютною величиною до 1 (Rxy>±1), то це свідчить про наявність тісної лінійної функціональної залежності між х та у, в протилежному випадку, коли коефіцієнт кореляції прямує до нуля (Rxy>0) - зв'язок між змінними відсутній.

Частина дисперсії, що пояснює регресію, називається коефіцієнтом детермінації і позначається R2. Коефіцієнт детермінації використовується як критерій адекватності моделі, бо є мірою пояснювальної сили незалежної змінної х.

Таким чином, коефіцієнт детермінації можна записати у вигляді формули 3.8:

(3.8)

Далі необхідно дослідити статистичну значущість коефіцієнта детермінації за допомогою F- критерію Фішера адекватності моделі за формулою 3.9:

(3.9)

де n - кількість спостережень;

m - кількість факторів (параметрів), що входять в рівняння регресійної кривої.

Порівнюємо обчислене значення FR із табличним значенням Fтабл.. Табличне значення Fтабл. знаходять в таблиці F-критерію для рівня значущості б=0,05 і ступенів вільності k1=m=1, k2=n-m-1=n-2. Якщо FR>Fтабл., то коефіцієнт детермінації статистично значимий і включені в регресію фактори достатньо повно пояснюють стохастичну залежність змінних. У протилежному випадку коефіцієнт детермінації статистично не значимий.

Далі обчислюємо залишкову дисперсію (відхилення між фактичними та розрахунковими значеннями функції) за формулою 3.10:

(3.10)

Залишкова дисперсія показує, на скільки розрахункові значення залежної змінної близькі до фактичних.

Квадрат дисперсії залежної змінної знаходимо за формулою 3.11:

(3.11)

Гіпотеза про рівень значущості зв'язку між залежною і незалежною змінними перевіряється за допомогою F-критерію за формулою 3.12:

(3.12)

Знову перевіряємо отримане значення F-критерію із табличним значенням Fтабл. для рівня значущості б=0,05 і ступенів вільності k1=m=1, k2=n-m-1=n-2. Якщо FR>Fтабл., то гіпотеза про істотність зв'язку між залежною і незалежною змінними розглядуваної моделі підтверджується і можна зробити висновок про адекватність побудованої моделі.

3.2 Логіко-графічний аналіз вихідних даних

Протягом 2006-2008 років витрати зростали, зокрема, у 2007 році витрати підприємства склали 7870,2 тис. грн., що на 2855,9 тис. грн. або на 36,29% більше ніж у 2006 році. У 2008 році витрати підприємства склали 12275,0 тис. грн., тобто вони перевищили надходження у 2007 році на 4404,8 тис. грн. або 35,88%. Як бачимо, є досить стабільна тенденція зростання обсягів витрат підприємства, що пов'язане із зростанням обсягів виробництва, реалізації товарів, а також інфляції. Це дає можливість припускати на майбутнє подальший ріст витрат.

Рис. 3.2. Динаміка мобілізації витрат ВАТ „Екватор”

3.3 Аналіз результатів дослідження

Зібравши та провівши логіко-графічний аналіз статистичних даних по обсягах фактичних витрат, за період з 1-го кварталу 2006 року по 4-й квартал 2008 року, було помічено існування залежності між показниками величин витрат і кількістю видів витрат. Тому, будемо досліджувати вплив кількості видів витрат (х) на їх величину (у).

Оскільки, показники, потрібні для побудови економіко-математичної моделі, були визначені, то проводимо комп'ютерні розрахунки параметрів регресійної залежності між обраними показниками (додаток 19). Економетричний аналіз набору статичних даних, які використовувались для дослідження динаміки залежності обсягів мобілізації витрат від кількості видів витрат дав наступні результати (таблиця 3.2.).

Таблиця 3.2.

Характеристики економетричної моделі

Коефіцієнт кореляції (Rху)	0,28
Статистична значущість R2, F-критерій	0,86
Табличне знач. Fтаб.=F(5%;1;16-2)	4,60
Квадрат дисперсії залишків, уu2	858329,38
Квадрат дисперсії залежної змінної, уy2	847389,67
Рівень значущості, F-критерій	-0,01

Кореляційний аналіз дає змогу кількісно оцінити тісноту зв'язку між показником і фактором. Обчислений коефіцієнт кореляції, Rху=0,94, має додатне значення, а це свідчить про те, що існує прямий зв'язок між даними, тобто при збільшенні кількості видів витрат, величина витрат зростатиме прямопропорційно. Оскільки коефіцієнт кореляції наближається до нуля то має місце слабка лінійна функціональна залежність між х та у.

Отже, далі знаходимо невідомі параметри а і b рівняння регресії за допомогою методу найменших квадратів і будуємо лінійне рівняння регресії . Коефіцієнти рівняння регресії дорівнюють: a=1317,75, b=105,2.

Рис. 3.3. Лінія регресії витрат

Як бачимо з графіку знайдені розрахункові дані дещо відрізняються від фактичних даних, але все ж дозволяють достатньо дослідити залежність між вибраними показниками.

Значення коефіцієнта детермінації (R2=0,08) показує значний вклад помилок (92%) у побудові економетричної моделі. Статистичну значущість коефіцієнта детермінації перевіряємо за допомогою F- критерію (FR=0,86 при n=12, m=1), що поряд з табличним значенням критерію Фішера F(б,k1,k2)=F(0,05;1;16-1-1)=4,60 є значно більшим. Тобто такий фактор як кількість видів витрат достатньо повно пояснює стохастичну залежність. Отже, коефіцієнт детермінації статистично значимий і включені в регресію фактори достатньо повно пояснюють стохастичну залежність змінних, а це визначає дану модель як неадекватну.

Обчисливши квадрат дисперсії залишків і квадрат дисперсії залежної змінної , я перевірила гіпотезу про рівень значущості зв'язку між залежною і незалежною змінними за допомогою F-критерію, шляхом порівняння отриманого значення F- критерію із табличним значенням для рівня значущості б=0,05 і ступенів вільності k1=m=1, k2=n-m-1=12-1-1=10.

У даному випадку F=-0,01 є меншим за Fтабл.=4,60, тому ще раз підтверджується гіпотеза про істотність зв'язку між залежною х та незалежною у змінними розглядуваної економіко-математичної моделі. Звідси можна зробити висновок про адекватність побудованої економетричної моделі.

3.4 Постановка задачі оптимізації виробничої програми

Використання даної моделі є актуальною впродовж у сього життєвого циклу діяльності фірми, оскільки оптимальний випуск продукції і максимізація прибутку - це основна мета будь-якого підприємства .

Для цілей побудови моделі використані умови, коли підприємство відмовляється від виробництва одних видів продукції і збільшує виробництво інших.

Використання даної моделі дає можливість розрахувати оптимальну схему реалізації проекту оптимізації випуску продукції, оцінити ефект від реалізації проекту.

Модель перепрофілювання виробництва будується шляхом включення обмежень (2.2), (2.3) у модель оптимального випуску продукції.

У загальному вигляді дана модель може бути сформована наступним чином:

(2.1)

цільова функція максимізації прибутку;

при обмеженнях:

(2.2)

обмеження на виробництво продукції;

(2.3)

обмеження на об'єм матеріально-сировинних ресурсів;

(2.4)

обмеження для звіту попиту на продукцію

(2.5)

обмеження на невід'ємність:

(2.6)

Позначення до моделі перепрофілювання виробництва на випуск нових видів продукції:

Lj - запаси j-го виду сировини; - вартість одиниці обладнання виду j; - вартість одиниці матеріально-сировинних ресурсів виду j; - ефективний час використання одиниці обладнання виду j; 1,…,k - види використовуваного обладнання; 1,…,m - види використовуваних матеріально-сировинних ресурсів; 1, …,n - види продукції; Di- попит на продукцію виду і; kj- число одиниць обладнання виду j; - кількість сировини виду j для виробництва одиниці продукції виду і; Рі- замовлення на продукцію виду і; sj- площа, необхідна для установки одиниці обладнання виду j; - час обробки одиниці продукції виду і на обладнанні виду j; xi- об'єм випуску продукції виду і; Tv - загальні операційні витрати фірми; Tz - ціна одиниці продукції фірми; Pi - прямі витрати на=одиницю=продукції.

Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції фірми повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію (ситуація, коли фірма не отримує прибутків, але не має і збитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції має продати фірма, щоб її витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме фірмі прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що фірма нестиме збитки.

Для визначення точки беззбитковості необхідно знати:

* ціну продажу одиниці продукції фірми;

* прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції;

* загальні операційні витрати.

Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою:

(2.7)

Точку беззбитковості можна визначити і графічним методом (рис.3 ). У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різні ситуації (змінювати ціну одиниці продукції, рівень прямих та операційних витрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансового планування.

3.5 Прогнозування прибутку підприємства за допомогою методу Гольта

Дані спостережень можуть мати помітний тренд, тобто включають інформацію, яка дозволить враховувати можливі майбутні підвищення. В подібній ситуації необхідна функція прогнозування лінійного тренду. Оскільки в економіці або бізнесі часові ряди рідко характеризуються фіксованим лінійним трендом, слід розглянути можливість обліку локального лінійного тренда, змінного з часом. В 1957 році Гольт (Holt) розробив метод експоненціального згладжування, що отримав назву двохпараметричного методу Гольта. В цьому методі враховується локальний лінійний тренд, присутній в часових рядах.

Якщо в часових рядах є тенденція до зростання, то разом з оцінкою поточного рівня необхідна і оцінка нахилу. В методиці Гольта значення рівня і нахилу згладжуються безпосередньо, при цьому використовуються різні постійні згладжування для кожного з них. Ці постійні згладжування дозволяють оцінити поточний рівень і нахил, уточнюючи їх всякий раз, коли з'являються нові спостереження. Однією з переваг методики Гольта є її гнучкість, що дозволяє вибирати співвідношення, в якому відстежуються рівень і нахил.

Нижче наведено три рівняння, складові методу Гольта.

1. Експоненціально згладжений ряд або оцінка поточного рівня.

(2.8)

2. Оцінка тренду.

(2.8.1)

3. Прогноз на р періодів вперед.

(2.8.2)

де Lt - нова згладжена величина;

- постійна згладжування для даних (0 < < 1);

Yt - нове спостереження або реальне значення ряду в період t;

- постійна згладжування для оцінки тренда (0 < < 1);

Тt - власне оцінка тренду;

р - кількість періодів вперед, на який робиться прогноз;

- прогноз на p періодів вперед.

Рівняння (2.8) дуже схоже на початкове рівняння для простого експоненціального згладжування, за винятком члена, що враховує тренд. Тренд оцінюється при підрахунку різниці між двома послідовними експоненціально згладженими значеннями рівня (Lt - Lt-1). Оскільки послідовні величини згладжуються випадково, їх різниця враховує весь тренд в даних.

Постійна потрібна для згладжування оцінки тренда. В рівнянні (2.8.1) оцінка тренда, (Lt - Lt-1), множиться на і підсумовується із старою оцінкою тренду, помноженої на (1 - ). Рівняння (2.8.1) дуже схоже на рівняння (2.8), проте в ньому згладжуванню в першу чергу піддається тренд, а вже потім дані. В результаті рівняння (2.8.1) дає згладжений тренд, що виключає всяку випадковість.

Рівняння (2.8.2) описує прогноз на p періодів вперед. Оцінка тренда множиться на число періодів р, на яке будується прогноз, а потім цей добуток додається до поточного рівня згладжених даних.

Як і при звичайному експоненціальному згладжуванні, постійні і вибираються суб'єктивно або шляхом мінімізації помилки прогнозування, наприклад значення середньоквадратичного відхилення. Чим більші значення ваг будуть узяті, тим швидший відгук на зміни, що відбуваються, матиме місце. І навпаки, якщо вага буде невелика, то і реакція моделі на зміни в даних буде слабшою. Тому чим більша вага задіюється, тим більшому згладжуванню піддаються дані. Менша вага робить структуру згладжених значень менш рівною.

Для мінімізації значення середньоквадратичного відхилення потрібно створити сітку значень і (тобто всі комбінації = 0,1, 0,2 ..., 0,9 і = 0,l, 0,2 ..., 0,9) і вибрати ту комбінацію, яка дасть менше значення середньоквадратичного відхилення. Особливий випадок має місце, коли = , оскільки тут в однаковій мірі проводиться згладжування як поточного рівня значень, так і тренду. Такий варіант називається подвійним експоненціальним згладжуванням Брауна (Brown).

Для того, щоб скористатися алгоритмом рівняння (2.8), потрібно мати набір з початкових величин і тренда. Одне з можливих вирішень полягає в тому, щоб першу оцінку покласти рівній першому спостереженню. При цьому тренд буде рівний нулю. Інше рішення - це визначити початкове значення як середнє для перших п'яти або шести спостережень. Тоді тренд можна оцінити нахилом лінії, утвореної цими п'ятьма або шістьма точками.

Нам відомо такі дані, на основі яких ми будемо робити прогноз (подано в таблиці 2.1). Щоб почати обчислення, необхідно зробити дві оцінки, а саме - задати початкове значення тренду і початкову згладжувану величину. У даному випадку початкова згладжувана оцінка тренду прирівнюється до нуля, а оцінці початкової величини відповідає перше спостереження. При розрахунку результатів. Наведених у таблиці 2.1, використовується значення і .

Призначення постійної згладжування відповідає її ролі в моделі простого експоненціального згладження (рівнянні полягає) в усуненні випадковостей у значенні даних. Призначення постійної згладжування подібне призначенню постійної , але відноситься до згладжування тренда. Обидві постійні усувають флуктуації шляхом зважування даних минулих спостережень. Для прогнозу на період 3 проводяться наступні обчислення:

1. Коректування згладженого ряду або обчислення поточного рівня.

2. Коректування оцінки тренду.

3. Прогноз на один період вперед.

4. Визначення помилки прогнозування.

Таблиця 2.1.

Прибуток підприємства

№	Рік	Y	LT	Tt	?t+p	ut	|ut|	(Y-?)2
1	1999	32342	32342	0	32342	0	0	0,00
2	2000	37555	33905,90	156,39	33905,90	3649,10	3649,1	13315930,81
3	2001	39667	35524,76	302,64	35681,15	3985,85	3985,853	15887024,14
4	2002	41355	37061,98	426,10	37364,62	3990,38	3990,37909	15923125,28
5	2003	44564	39014,32	578,72	39440,42	5123,58	5123,582328	26251095,87
6	2004	47565	41174,42	736,86	41753,14	5811,86	5811,858671	33777701,21
7	2005	51677	43809,39	926,67	44546,25	7130,75	7130,747663	50847562,23
8	2006	51544	45481,11	1001,17	46407,78	5136,22	5136,223069	26380787,41
9	2007	53456	47172,75	1070,22	48173,93	5282,07	5282,072604	27900290,99
10	2008	53478	48315,17	1077,44	49385,39	4092,61	4092,606165	16749425,23
					49392,61			227032943,17
					50470,05
					51547,50

Фактичні та розраховані методом Гольта дані щодо прибутку підприємства у досліджуваному періоді відображена на рисунку 2.1.

Рис.2.1.Прогноз прибутку підприємства

Середньоквадратичне відхилення фактичних та змодельованих значень становить 5022,54 грн.

3.6 Напрямки і перспективи підвищення ефективності виробничої програми

Підприємницька діяльність господарюючих суб`єктів спрямована на одержання прибутку. Саме наявність прибутку або можливість його одержання спонукає підприємства входити в певну сферу діяльності, а за відсуткості прибутку або загрози збитковості - покидати певний сегмент ринку.

Підприємство орієнтуючись при виборі рішення на мінімально можливий рівень витрат, як правило, розглядає цю задачу як засіб досягнення загальної мети - максимізації прибутку. Дана мета є головною для будь-якого підприємства, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву діяльності. В окремих випадках підприємства можуть ставити за мету не максимізацію прибутку, а якісь інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і заради них „жертвувати” певною частиною прибутку, задовольнившись його мінімальним рівнем, проте у такому випадку неможливо обійтись без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, у довгостроковому періоді, поскільки за такою умовою створюється можливість раціонального розподілу ресурсів, забезпечення високої ефективності, а отже, успішної реалізації обраної цілі.

Дослідження свідчать, що ухилення від сплати податків є старим методом максимізації прибутку, який безпосередньо пов`язаний із порушенням правил проведення бухгалтерського обліку та складання звітності, що є певною проблемою, яка досліджується в багатьох країнах. В Україні спроба дати визначення цьому поняттю були зроблені вітчизняними вченими Є.В. Мнихом, Н.П. Шморгуном, П.Ю. Буряком, М.В. Римаром, Б.С. Івасівою та інші [1].

Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається малодослідженою проблемою.

На формування прибутку як фінансового показника роботи суб`єктів господарювання впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Прибуток - це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької діяльності, який є основою усього фінансового потенціалу суб`єкта господарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства, тому наукове обгрунтування розподілу прибутку підприємств на державному рівні є важливим й об`єктивно необхідним.

Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні в умовах трансформації економіки України, тому актуальним є науково обґрунтоване адаптування досвіду функціонування зарубіжних фірм і дослідження та впровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування й використання прибутку підприємства.

Прибуток є на сьогодні єдиним потенційним джерелом коштів для українських підприємтсв, що за кращих умов могло б забезпечити реальне поповнення капіталу.

Виникнення такого поняття як „максимізація прибутку” пов`язано з бажанням підприємців отримати якомога більше грошей, і тому це явище, скоріш за все, не зникне, але середовище його існування можна звузити шляхом удосконалення законодавства та контролю.

При стягненні податку на прибуток підприємств доцільно запровадити регресивну податкову шкалу, коли ставки податків зменшуються разом із підвищенням величини отриманого підприємством прибутку. Окрім цього варто ввести в Україні вищий за чинний рівень податок на прибуток для підприємств-монополій, що практикується в ринково розвинених країнах і який сприятиме встановленню належної податкової справедливості і компенсує достатньою мірою бюджетні доходи. Завдяки таким заходам зросте кінцевий фінансовий результат підприємств після оподаткування - чистий прибуток, що стимулюватиме здійснення податкових інвестицій. Водночас це сприятиме надходженню коштів до бюджету.

Якщо у країнах з розвиненою ринковою економікою завдяки цілеспрямованим заходам уряду скорочується частина корпоративного податку в доходах бюджету, то в Україні зменшення частини податку на прибуток спричинене зниженням прибутковості підприємств.

Фінансовий стан суб`єктів господарювання прямо пропорційно впливає і на стан державних фінансів фінансове забезпечення населення, тобто є найвагомішим індикатором фінансово-економічного станув державі.

В інтересах держави враховувати фінансові потреби суб`єктів господарювання, тому що доходи підприємств є її основою.

Зазначені пропозиції слід включити у список реформ податкової системи України. Ці рішення сприятимуть усуненню певних вад у чинному законодавстві, а також необхідності постійно вносити у великій кількості зміни до нормативних актів з питань оподаткування прибутку підприємств.

Висновок

Підприємницька діяльність господарюючих суб`єктів спрямована на одержання прибутку. Саме наявність прибутку або можливість його одержання спонукає підприємства входити в певну сферу діяльності, а за відсутності прибутку або загрози збитковості покидати певний сегмент ринку.

Метою даної курсової роботи є оптимізація виробничої програми підприємства. Для цього використовували метод Гольта і вбудовану функцію табличного процесора Excel «Поиск решения». Відповідно до всіх послідовних кроків розв'язку задачі ми отримали такі значення оптимальних обсягів виробництва по 9 видах товару: 0; 728; 0; 3685; 293; 31; 354; 838;Ж0.

Отже, прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. Поміж факторів, які впливають на величину прибутку від реалізації товарної продукції і які знаходяться в компетенції підприємства, найважливішим є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Істотним фактором, що впливає на величину прибутку від продажу товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції.

Отже, прибуток - це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької діяльності, який є основою усього фінансового потенціалу суб`єкта господарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства, тому наукове обгрунтування розподілу прибутку підприємств на державному рівні є важливим й об`єктивно необхідним.

У сучасному господарському житті підприємства, спрямованого на довготривалу роботу на ринку, тільки задоволення потреб цільових споживачів промислового ринку та населення, як учасників споживчого ринку, є остаточною метою, а одержання прибутку хоча і є необхідним, але лише одним із факторів на шляху до цієї мети. За ринкової форми господарювання одержання прибутку приведене до кінцевої мети, а задоволення потреб підприємств-споживачів або людини на споживчому ринку використовується лише як засіб для цього.

Прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. Поміж факторів, які впливають на величину прибутку від реалізації товарної продукції і які знаходяться в компетенції підприємства, найважливішим є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Істотним фактором, що впливає на величину прибутку від продажу товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції. Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства. У практиці господарювання розраховуються такі показники рентабельності: рентабельність продукції; рентабельність виробництва; рентабельність виробничих фондів та ін.

Размещено на Allbest.ru