Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра економіки АПК

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Менеджмент аграрних підприємств»

на тему: «Функції та побудова системи управління витратами»

Виконала:

студентка 4 курсу

ФЕАПК 6504/1,

група №1, заочної ф.н.

Завалій Анна

Перевірив: проф. Дем'яненко С. І.

Київ КНЕУ - 2013

Зміст

Вступ

1. Система управління витратами

2. Побудова системи управління витратами

3. Функції системи управління витратами

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

В сучасних умовах результати роботи кожного підприємства значною мірою залежать від системи управління, яка забезпечує економічну самостійність підприємства, його конкурентоспроможність та стійке фінансове становище на ринку. Також дуже важливою задачею стає максимізація прибутку. Вирішення проблеми розвитку та економічного зростання підприємств Донецького регіону можливе завдяки удосконаленню управління витратами. Перед керівниками і персоналом встає проблема пошуку такої системи, яка б відповідала принципам єдності підходів на різних рівнях управління, можливості управління витратами на різних стадіях життєвого циклу виробів; поєднання зниження витрат з досягненням високої якості продукції.

Проблеми, пов'язанні з економічною категорією управління витратами, висвітлені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів: М.І. Баканов, A.M. Фрідман, Ю.В. Ніколенко, Редькіна Т.М., Мескон М. Х., Ф.Ф. Бутинця, А.М. Турило, А.А. Турило, Партин Г.О., та інші. Предметом управління витратами є спожиті ресурси підприємства у процесі кругообігу господарських засобів з точки зору іx мінімізації. При цьому необхідно знижувати спожиті ресурси на одиницю продукції як у речово-натуральному виразі, так i у вартісному. Суб'єктами управління витратами виступають керівники i спеціалісти підприємства i виробничих підрозділів (виробництв, цехів, дільниць тощо). Об'єктами управління є затрати на розробку, виробництво, реалізацію, експлуатацію (використання) i утилізацію продукції (робіт, послуг).

1. СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

Поняття «управляння» розглядається з декількох аспектів. Якщо управління являє собою мистецтво - це здатність ефективно застосовувати дані науки управління в конкретній ситуації; управління - процес - це сукупність управлінських дій, які забезпечують досягнення поставлених цілей шляхом перетворення ресурсів на "вході" в продукцію на "виході"; управлянні - наука - система упорядкованих знань у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів і форм управління; управління - як функція - це цілеспрямоване інформаційний вплив на людей і економічні об'єкти, що здійснюється з метою направити їх дії та отримати бажані результати. Тому управляння можна трактувати, як діяльність підприємства (організації), спрямована на реалізацію цілей об'єкту управління за умови раціонального використання наявних ресурсів. Управління має декілька функцій: планування, організація, мотивація і контроль. Взаємозв'язок між загальними функціями управління організації зображено на рис. 1, який ілюструє процес управління. Стрілки на рисунку показують, що рух від стадії планування до стадії контролю можливий лише шляхом виконання робіт з організації та мотивації працівників при загальній координації всіх функцій.

Рис. 1 - Взаємозв'язок функцій управління

Витрати - це вартісне вираження абсолютної величини застосовано-споживаних ресурсів, необхідних для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства і досягнення ним поставленої мети; це поняття, яке характерне для діяльності будь-якого підприємства чи організації, юридичної чи фізичної особи. Проте стосовно виробничої діяльності їхня суть і зміст істотно відрізняються від невиробничого споживання. Динаміка витрат характеризує споживання усіх видів ресурсів, які використовує підприємство для досягнення своїх цілей. У процесі управління витратами здійснюється вибір між альтернативними варіантами управлінських рішень щодо номенклатури товарів та послуг, виробництва та реалізації продукції.

Відповідно до чинного законодавства і методологічних підходів до формування виробничих витрат на виготовлення продукції (надання послуг чи виконання робіт) конкретного підприємства визначають витрати звичайної діяльності і надзвичайної. До витратам звичайної діяльності відносять «Операційні витрати».

Операційні витрати включать такі економічні елементи: -- витрати на оплату праці; -- відрахування на соціальні заходи; -- матеріальні затрати; -- амортизація; -- інші операційні витрати.

За даними Держкомстату по Україні проведено аналіз стану показника операційних витрат, завдяки якого було виявлено, що за період 2008-2012 рр. спостерігалась тенденція до збільшення витрат у 2010 р. порівняно з 2008 и становила 45 % приросту, а вже у 2011 р. приріст в 2011 р. мав позитивну тенденцію - 52 %.

Процес управління витратами за функціональним підходом показаний за допомогою схеми, представленої на рис. 1.

На рис. 2 представлена структура операційних витрат за 2012 р.

Рис. 2 - Структура операційних витрат по елементам

Саму високу питому вагу займають матеріальні затрати, їх показник перевищують 50 % загальних операційних витрат і більш за всього приходиться на оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі (92,8 %), а також на торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (91,4 %).

Управління витратами представляє собою як взаємопов'язаний комплекс робіт, які впливають на здійснення витрат під час господарської діяльності це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Це взаємопов'язаний комплекс робіт, які впливають на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства та направлений на досягнення оптимального рівня витрат на виконання будь-яких робіт в усіх підсистемах підприємства.

Складність процесу управління витратами підприємства зумовлена серед іншого тим, що на розмір витрат впливає значна кількість різноманітних чинників, спрогнозувати міру впливу деяких з них, особливо у довгостроковому періоді, досить важко. Можна виокремити декілька основних груп чинників, які справляють вплив на розмір витрат підприємства, а саме:

- внутрішні, на які підприємство може безпосередньо впливати, а саме: продуктові (натуральні обсяги виготовлення продукції підприємством, її номенклатура та асортимент); ресурсні (наявні на підприємстві обсяги трудових, технічних, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів); техніко-технологічні (норми витрачання матеріальних ресурсів на одиницю продукції, продуктивність обладнання, трудомісткість продукції тощо); організаційно-управлінські (рівень організації виробництва та праці, постачання матеріалів та збуту продукції, заохочення працівників тощо);

- зовнішні, вплив підприємства на які є неможливим або суттєво обмеженим, зокрема: цінові (ціни на ресурси, які купує та використовує підприємство); науково-технічні (покращення якості виробничих ресурсів, які використовуються у даній галузі економіки); правові (законодавчо встановлені рівні деяких видів витрат підприємства, зокрема витрат, пов'язаних із соціальним страхуванням та додержанням екологічних, протипожежних, санітарних та інших нормативів).

Управління витратами є важливим складником управлінського обліку, тому управління витратами повинно означати створення єдиної системи з певними установками та інструментами. Більшість систем управління мають певні вади, а саме:

- не визначена структура управління витратами на виріб, під час визначення якості продукції майже не враховують економічних параметрів;

- управління реалізовується через план, сформований за базовими витратами;

- здійснюється управління комплексом витрат за господарськими одиницями, а не за виробами.

2. ПОБУДОВА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

Запорукою фінансової стійкості підприємства, стабільності та ефективності його діяльності є надійно організоване управління витратами. Всі визначення категорії «управління витратами» можна умовно розподілити на дві групи: суб'єктно-орієнтовані та об'єктно-орієнтовані. За суб'єктно-орієнтованим підходом управління витратами визначається як управлінські дії та набір методів управління витратами задля реалізації функцій управління. Частіше за все суб'єктно-орієнтовані визначення ґрунтуються на системно-функціональній моделі, відповідно до якої функції управління витратами виступають елементами системи управління. Виходячи з визначення поняття «витрати», під яким слід розуміти частину затрат підприємства, які беруть участь у формуванні та визначенні фінансового результату звітного періоду, та сутності кожної з функцій управління витратами, із загального їхнього переліку необхідно обрати такі функції, системна та послідовна реалізація яких у повному обсязі буде складати цикл взаємодії керуючої підсистеми (суб'єкт управління) на керовану підсистему (об'єкт управління). До таких функцій слід віднести: планування, нормування, облік, калькулювання собівартості, аналіз, стимулювання зменшення та контроль. А отже, суб'єкт управління витратами підприємства в загальному його вигляді можна подати через функції управління, що самі по собі формують певну систему, реалізація яких здійснюється управлінським персоналом за допомогою методів управління витратами, що виявляється у відповідному управлінському впливі на об'єкт управління та отриманні інформації відносно цього об'єкта.

Переходячи до об'єктно-орієнтованих визначень поняття «управління витратами», слід зазначити, що у якості об'єкта управління різними авторами вирізняються, по-перше, самі безпосередньо витрати, розмір яких має бути або мінімізований, або оптимізований, відповідно до чинників витрат, процеси (бізнес-процеси, види діяльності), що становлять операційну (господарську) діяльність підприємства та здійснення яких приводить до формування витрат підприємства. Слід погодитися з авторами, які пропонують оптимізувати структуру та розміри витрат у відповідності до чинників шляхом встановлення тісної залежності та проведення регулярного аналізу між витратами та чинниками, що їх визначають. Мінімізація витрат без врахування чинників може привести до негативних результатів, як то втрата персоналу (мінімізація витрат на оплату праці), зниження обсягів

реалізації продукції через падіння її якості (мінімізація матеріальних витрат), втрата постачальників (мінімізація витрат на збут) та ін. А отже, до складу об'єкта управління слід віднести витрати підприємства, чинники, що їх визначають, та бізнес-процеси операційної діяльності підприємства.

Під чинниками, які формують витрати, слід розуміти причини (рушійні сили), які формують та безпосередньо впливають на розмір та структуру витрат. Умовно чинники витрат можна розподілити на внутрішні та зовнішні. Зовнішні чинники відбивають загальний рівень розвитку економіки країни і не залежать від діяльності підприємства. Вплив цієї групи чинників виявляється на рівні цін на сировину, матеріали, обладнання, енергоносії, у тарифах на воду, транспорт та інші матеріальні послуги, в ставках орендної плати, відрахувань до державних фондів, в ставках податкових відрахувань та ін. Внутрішні чинники безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, з його підприємницькою активністю. До них належать: обсяг виробництва і реалізації продукції, форми і системи оплати праці, інтенсивність використання основних виробничих засобів, оборотних засобів, нових технологій та ін. Оскільки вплинути на зовнішні чинники під час управління витратами практично неможливо, вони не розглядаються у подальшому дослідженні. Управлінський вплив здійснюється на внутрішні чинники. Важливе значення для промислових підприємств має розподіл внутрішніх чинників на ті, що впливають на прямі витрати, та на ті, що впливають на накладні витрати підприємства. Одним із найбільш розповсюджених чинників, які впливають на розмір та структуру прямих витрат, є обсяг виробництва (діяльності) підприємства. Оскільки прямі витрати є одночасно й змінними, то існує певна пропорціональна залежність між чинником (обсягом виробництва або діяльності) та розміром прямих витрат.

Кількість чинників, які мають вплив на накладні витрати, є набагато більшою. Влучний приклад таких чинників наведено у праці С.Ф. Голова, який групує чинники накладних витрат відповідно до видів діяльності: діяльність на рівні одиниці продукції (машино-години, людино - години, кількість продукції); діяльність на рівні партії виробів (вага матеріалів, кількість технологічних стадій, кількість налагоджень); діяльності на рівні виду продукції (кількість (або час) перевірок, час проектування); діяльності на рівні підприємства (площа, час навчання).

Витрати, як прямі, так і накладні, виникають у результаті діяльності, що здійснюється на підприємстві. Діяльність підприємства, в свою чергу, складається із сукупності послідовних процесів (бізнес-процесів), які приводять до отримання певних фінансових результатів. Бізнес-процеси - це види діяльності, що існують на підприємстві, які в комплексі дають результат, що має цінність для споживача, клієнта або замовника.

Виділяють також дві категорії бізнес-процесів: основні та допоміжні. Основні бізнес-процеси пов'язані безпосередньо зі створенням продукції (робіт або послуг), їхньою реалізацією і доставкою споживачу (забезпечення постачань сировини і інших матеріальних ресурсів, виробництво різних видів продукції, забезпечення вивозу продукції, маркетинг і збут продукції, гарантійне і після реалізаційне обслуговування). Допоміжні бізнес-процеси виконують завдання підтримки як основних бізнес-процесів, так і один одного (розвиток виробництва, управління людськими ресурсами, планування, фінанси, облік та ін.). Серед основних бізнес-процесів слід вирізняти основні виробничі, які призводять до формування основних виробничих прямих витрат; основні обслуговуючі, які беруть участь у формуванні виробничих накладних витрат. Серед допоміжних бізнес-процесів, при здійсненні яких виникають накладні операційні витрати, доцільно вирізняти: управляючі, які відповідають за адміністрування діяльності підприємства (організація управління підприємством, утримання та навчання персоналу, бухгалтерський облік та ін.), та підтримуючі, які обслуговують основні бізнес-процеси та забезпечують отримання основного доходу (постачання, маркетинг, збут, підтримка операційної діяльності та ін.).

Оскільки суб'єкт будь-якого управління не може існувати у відриві від об'єкта, і навпаки, то об'єднавши визначення обох підходів, отримуємо узагальнене визначення управління витратами, під яким слід розуміти систему, керований блок (суб'єкт управління) якої

спрямовано на послідовну реалізацію функцій управління витратами за допомогою певних методів, що дозволяє регулювати чинники та управляти процесами формування витрат з метою оптимізації їхньої структури та рівня. Пропоновану схему системи управління витратами подано на рис. 3.

Рис. 3 Загальна схема системи управління витратами підприємства

3. ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

Управління витратами на підприємстві передбачає виконання всіх функцій, які властиві управлінню будь-яким об'єктом, тобто розробку (прийняття) і реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням. Функції управління витратами реалізуються через елементи управлінського циклу: прогнозування і планування, організацію, координацію і регулювання, активізацію і стимулювання виконання, облік і аналіз.

Виконання функцій управління у повному обсязі по всіх елементах складає цикл взаємодії керуючої (управляючої) підсистеми (суб'єкт управління) на керовану підсистему (об'єкт управління).

Суб'єктами управління витратами виступають керівники і спеціалісти підприємства і виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділів, дільниць тощо). Окремі функції і елементи управління витратами виконуються службовцями підприємства безпосередньо або при їх активній участі. Наприклад, диспетчер впливає на координацію і регулювання виробничого процесу, а отже, на виробничі затрати; бухгалтер здійснює облік затрат тощо.

Об'єктами управління є затрати на розробку, виробництво, реалізацію, експлуатацію (використання) і утилізацію продукції (робіт, послуг).

Управління витратами не є самоціллю, проте конче необхідне для досягнення підприємством певного економічного результату, підвищення ефективності роботи.

Функції управління витратами первинні стосовно виробництва, тобто для досягнення певного виробничого, економічного, технічного чи іншого результату перш за все необхідно здійснити затрати. Ось тому-то мета управління витратами полягає у досягненні накреслених результатів діяльності підприємства найбільш економічним чином.

Зупинимось дещо ширше на характеристиці функцій управління витратами.

Прогнозування і планування затрат здійснюють на стадії розробки (прийняття) управлінського рішення. Розрізняють перспективне (на стадії довгострокового планування) і поточне (на стадії короткотермінового планування) прогнозування і планування затрат.

Завданням довгострокового планування є підготовка інформації щодо очікуваних затрат під час освоєння нових ринків збуту, організації розробки і випуску нової продукції (робіт, послуг), збільшенні (нарощуванні) потужності підприємства. Це можуть бути затрати на маркетингові дослідження і науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, капітальні вкладення. Поточні плани конкретизують реалізацію довгострокових цілей підприємства.

Якщо точність довгострокового планування затрат невелика і піддається впливу інфляційного процесу, поведінки конкурентів, політики держави в галузі економічного управління підприємствами, а деколи й форс-мажорних обставин, то короткострокове планування затрат, що відображає потреби найближчого майбутнього, більш точніше, оскільки воно обгрунтоване річними, квартальними розрахунками.

Планування витрат здійснюється з метою визначення необхідного рівня витрат для забезпечення ефективної роботи підприємства, а також обчислення прибутку, який буде отримано за певного рівня і структури витрат.

На стадії реалізації управлінського рішення найважливіша роль відводиться таким функціям, як організація, координація і регулювання, активізація і стимулювання.

Організація -- один із найбільш важливих елементів ефективного управління. Вона встановлює, яким чином на підприємстві здійснюють управління затратами, тобто хто це робить, у які строки, з використанням якої інформації і документів, якими способами. Визначаються місця виникнення затрат, центри затрат і центри відповідальності за їх дотримання. Розробляється ієрархічна система лінійних і функціональних зв'язків керівників і спеціалістів, які беруть участь в управлінні витратами, яка повинна бути сумісною з організаційно-виробничою структурою підприємства.

Координація і регулювання затрат передбачають порівняння фактичних затрат із запланованими, вияв відхилень і прийняття оперативних заходів щодо їх ліквідації. Якщо з'ясовується, що змінились умови виконання плану, то затрати, які заплановані на його реалізацію, коригуються. Своєчасна координація і регулювання затрат дають змогу підприємству уникнути серйозного зриву у виконанні запланованого економічного результату діяльності.

Активізація і стимулювання (мотивація) -- це пошук таких способів взаємодії на учасників виробництва, які б спонукали дотримувати встановлені планом затрати і знаходити можливості їх зниження. Подібні дії можуть мотивуватися як матеріальними, так і моральними факторами. Не можна стимули щодо дотримання і економії затрат підміняти покараннями за перевитрати. У цьому разі робітники основні зусилля будуть прикладати для того, щоб оскаржити рівень планових затрат, завищити його. Тоді досягнення основної мети підприємства -- отримання максимально можливого прибутку за рахунок зниження затрат -- стане завданням, яке важко виконати.

Для контрольної стадії характерними функціями є облік та аналіз.

Функція обліку витрат полягає у спостереженні, ідентифікації, вимірюванні та реєстрації фактів витрачання ресурсів у процесі господарської діяльності підприємства. На підприємствах облік організується за економічними елементами витрат, за статтями калькуляції, за місцями виникнення витрат та центрами відповідальності.

Облік, як елемент управління затратами необхідний для підготовки інформації з метою прийняття правильних, господарських рішень. Наприклад, при оцінці вартості матеріальних виробничих запасів, здійснені витрати встановлюють шляхом виробничого обліку, а інформацію щодо фактичних результатів діяльності підприємства і всіх його витрат на виробництво поставляє бухгалтерський облік. Виробничий облік входить у систему управлінського обліку, який дає змогу контролювати затрати і приймати рішення щодо їх доцільності. Основною метою організації обліку затрат є створення інформаційної бази для здійснення аналізу витрат та прийняття відповідних управлінських рішень.

Аналіз затрат, складовий елемент функції контролю, допомагає оцінити ефективність використання всіх ресурсів підприємства, тобто визначити ступінь раціональності витрат та оцінки впливу факторів на їх обсяг, виявити резерви зниження затрат на виробництво та причини перевитрат, зібрати інформацію для підготовки планів і прийняття ефективних управлінських рішень у сфері затрат. Результати аналізу є базою для планування витрат.

Розрізняють проміжний аналіз і підсумковий. Проміжний аналіз спрямований на поточне регулювання процесу виконання плану витрат. Досягнуті результати порівнюються з планом, фіксуються відхилення, на які слід звернути увагу, робляться певні висновки з прийняттям за ними відповідних заходів. Підсумковий аналіз пов'язаний з оцінюванням реалізації планових завдань у цілому. За його результатами розробляються глобальні заходи з удосконалення системи управління витратами.

Функція контролю (моніторингу) в системі управління витратами забезпечує зворотній зв'язок, порівняння запланованих і фактичних затрат. Ефективність контролю зумовлюється коригуючими управлінськими діями, які направлені на приведення фактичних затрат у відповідність до запланованих або на уточнення планів, якщо вони не можуть бути виконані внаслідок об'єктивної зміни виробничих умов.

ВИСНОВКИ

витрата управління фінансовий планування

Управління витратами повинно вирішувати проблеми, пов'язані зі зниженням величини витрат, тому що здійснення виробничо-господарської та інших видів діяльності підприємства потребує наявності різноманітних ресурсів - матеріальних, трудових, технічних тощо, розміри яких повинні знаходитися у певному співвідношенні. Придбання та експлуатація ресурсів підприємства передбачає понесення ним певних витрат, що об'єктивно зумовлені специфікою та обсягами господарських операцій, які здійснює дане підприємство. Витрати тісно зв'язані з прибутком, тому їх оптимізація дозволяє максимізувати прибуток, який в сучасних умовах являє собою мету діяльності багатьох підприємств різних галузей національної економіки.

Визначившись зі складом і специфікою суб'єкта та об'єкта систем управління витратами, стає можливим досягнення мети цієї галузі управління, яка полягає в регулюванні та досягненні оптимального рівня витрат з урахуванням певних умов, що має забезпечити економію ресурсів та максимізувати віддачу від їхнього використання задля отримання прибутку операційної діяльності. У рамках цієї мети необхідно розглядати два напрями роботи з витратами: мінімізація витрат при заданому обсязі діяльності та максимізація економічної віддачі при заданому рівні витрат. Мета управління витратами може коректуватися в залежності від особливостей об'єкта та цілей суб'єкта управління.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318., зі змінами і доповненнями

2. Фроленко Р.В. Інтегрована система стратегічного управління витратами промислових підприємств / Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал . - 2010. - № 15 (1). - с. 22 - 26.

3. Витрати в системі виробничо-господарської діяльності автомобілебудівного підприємства. Щорічний науково-виробничий журнал. Проектування, виробництво та експлуатація автотранспортних засобів і поїздів. - ВМС Львів-Чернівці: В-во “Логос”, № 11/2004.

4. Побудова системи управління витратами підприємства http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2011_3_2/Hristenko.pdf

5. Концептуальні підходи до управління витратами на сучасному промисловому підприємстві http://dspace.nbuv.gov.ua:8080/dspace/handle/123456789/10291

6. Грещак М. Г., Гребешкова О. М., Коцюба О. С. Внутрішній економічний механізм підприємства. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 228 с.

7. БІЗНЕС ІНФОРМ №1-2011 Пилипенко А. А., Пилипенко Д. Р. Бухгалтерський облік у циклі стратегічного управління логістичними й трансакційними витратами інтегрованих структур бізнесу

Размещено на Allbest.ru