Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обґрунтування бізнес-проекту, впровадження новацій на підприємстві

1.1 Сутність інновації та інноваційної діяльності

1.2 Підготовка та розробка бізнес-проекту, впровадження інновацій на підприємстві

1.3 Методичні основи оцінки економічної ефективності та впровадження новацій

2. Аналіз інноваційної діяльності підприємства ВАТ «Азовсуміш»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

2.3 Оцінка інноваційної діяльності підприємства

3. Розробка бізнес-проекту, впровадження новацій на підприємстві ВАТ «Азовсуміш»

3.1 Концепція інноваційного проекту

3.2 Оцінка ефективності проекту

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Під час розробки бізнес-плану здійснюється комплексне планування маркетингових, операційних та фінансових заходів і рішень, які мають бути здійснені для реалізації певної бізнес-ідеї. Відповідно підготовка бізнес-плану є складним, як правило, багатоітераційним процесом. Ще більше ускладнюється цей процес, коли бізнес-ідея передбачає впровадження у виробництво інноваційного товару. У цьому випадку переважно різко зростає варіантність рішень: як маркетингових, так і виробничих (технологічних та/або організаційних). Це може зумовлюватись, зокрема, тим, що вже в процесі розробки бізнес-плану може проявлятись необхідність зміни під впливом широкого спектра зовнішніх та внутрішніх чинників, ступеня інноваційності товару.

Розробка бізнес-плану впровадження інноваційного товару також може супроводжуватись необхідністю врахування специфічних вимог до опрацювання фінансових розділів бізнес-плану.

Якісне і всебічне опрацювання бізнес-ідеї, пов'язаної з виробництвом інноваційного товару, з'ясування її життєздатності і доцільності та оформлення результатів у реалістичному бізнес-плані доволі часто у цій ситуації стає для українських підприємств проблематичним.

Питання розробки бізнес-планів висвітлюються сьогодні в наукових виданнях. Зумовлено це тим, що бізнес-планування є дієвим інструментом підготовки до реалізації нових бізнес-ідей, застосування якого дає змогу всебічно оцінити життєздатність цих ідей та обґрунтувати як доцільність здійснення інвестицій у певний бізнес-проект, так і виправданість здійснення цього бізнес-проекту для компанії.

Об'єктами досліджень при цьому є різні аспекти бізнес-планування. Це і теоретично-методологічні підходи до бізнес-планування [1], і аналіз вітчизняного та закордонного досвіду розробки бізнес-планів, і практично-методичні питання формування бізнес-плану, і різні аспекти фінансування інвестицій для здійснення бізнес-проектів. Тією чи іншою мірою при цьому розглядаються і питання реалізації інноваційних бізнес-проектів, зокрема спрямованих на виробництво інноваційних товарів.

До того ж недостатня увага приділяється специфічним особливостям розробки та впровадження у виробництво інноваційних товарів та врахуванню цієї специфіки під час розроблення бізнес-планів. Крім того, при розгляді методичних підходів до формування бізнес-плану дослідники, як правило, зосереджуються на методах та методиках розроблення окремих розділів бізнес-плану, не розглядаючи питання численних взаємозв'язків між результатами розрахунків у цих розділах, та зумовленої цим багатоітераційності процесу бізнес-планування.

Метою дослідження є з'ясування специфічних моментів у підготовці бізнес-плану виробництва інноваційних товарів та формування алгоритмізованої послідовності робіт з розроблення бізнес-плану з урахуванням ступеня інноваційності товару.

Для досягнення поставленої мети були поставлені і вирішені наступні завдання:

розглянуто сутності «інновацій»;

розкрити особливості інноваційної політики;

проведено економічних показників по підприємству;

розгляд та оцінка інноваційного проекту

Об'єктом дослідження в даній роботі є підприємство ВАТ «Азовсуміш».

Предметом дослідження є процес розробки бізнес-проекту на діючому підприємстві.

Основними теоретичними й методологічними джерелами при написанні даної роботи служили українські й іноземні видання, присвячені інноваційній діяльності підприємства.

Методи дослідження. При дослідженні поставленої теми використовується сукупність різноманітних методів: статистичних; структурно-функціональних; аналізу й прогнозу та ін.

1. Теоретичні основи обґрунтування бізнес-проекту, впровадження новацій на підприємстві

1.1 Сутність інновації та інноваційної діяльності

Термін "інновація " (з англ. - innovation) означає нове науково-технічне досягнення, нововведення як результат впровадження новизни, але в ХІХ ст. його використовували культурологи і воно означало "впровадження деяких елементів однієї культури в іншу" [8, с. 21].

Узагальнивши теоретичні дослідження, розпочаті українським вченим-економістом світового рівня Михайлом Туган-Барановським, австрійський вчений Йозеф Шумпетер на початку ХХ ст. вперше ввів у науку терміни "інновація" та "інноваційний процес". У своїх працях "Теорія економічного розвитку", "Економічні цикли" та ін. він досліджував основні поняття інноваційної теорії.

Зокрема, інновацію він визначає як економічний вплив технічної зміни. "Виробнича функція описує кількісну зміну продукту з урахуванням змін у всій сукупності факторів, що впливають на нього. Якщо в сумі факторів ми змінимо форму функції, то отримаємо інновацію" [12 с. 56]. Й. Шумпетер розглядав інновації як зміни технології та управління, як нові комбінації щодо техніки і технології, використання ресурсів, створення нових товарів тощо [16, с. 13].

Серед економістів, які досліджували проблеми нововведень, важливе місце посідає німецький вчений Г. Менш, який намагався пов'язати темпи економічного зростання та циклічність з появою базових інновацій. На його думку, в моменти, коли базові нововведення вичерпують свій потенціал, виникає ситуація "технологічного пата", яка, своєю чергою, визначає застій в економічному розвитку. Така постановка питання та введення в обіг даного визначення мають вирішальне наукове значення, а, беручи до уваги сучасний стан економіки України - і практичну цінність. Г. Менш вважав, що промисловий розвиток - це перехід від одного "промислового пата" до іншого. Внаслідок появи базових інновацій виникають нові підприємства, цикли розвитку яких виявляються взаємопов'язаними. Виробництво нових товарів на початковій стадії, зазвичай, відстає від попиту і тому характеризується в цей період високими темпами розвитку [4, с. 14].

Український вчений С.Ф. Покропивний під терміном інновація розуміє "упровадження в господарську практику результатів інноваційних процесів" [10, c. 124]. Дуже вдало економічний аспект явища інновації трактує Є.А. Уткін, який вказує, що з економічної точки зору "інновація (нововведення) - це об'єкт, впроваджений у виробництво в результаті використання науково-технічних та інших досягнень (винаходів), котрі якісно відрізняються від існуючих аналогів ", тобто характеризуються новими споживчими якостями [13, c. 10].

На думку П.С. Харіва, інновація - це результат інноваційної діяльності, відображений у вигляді наукових, технічних, організаційних чи соціально-економічних новинок, котрий може бути отриманий на будь-якому етапі інноваційного процесу [15, с. 13]. Роль інновацій у сучасній економіці істотно зросла, бо вони тісно пов'язані з підвищенням продуктивності праці і тому саме вони є домінуючим чинником конкуренції [16, с. 160].

За трактуванням А.А. Пересади, інновація - це процес доведення наукової ідеї або технологічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі [9, с. 160].

На нашу думку, інновації - це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) існуючих товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити "якість життя" людства.

Згідно зі Законом України "Про інноваційну діяльність " інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [5, с. 1].

Освоєння, контроль, підготовка та обґрунтування за впровадженням інновацій є інноваційною діяльністю. Інноваційна діяльність, за Бланком - це процес, спрямований на розроблення і на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи удосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також зв'язані з цим додаткові наукові дослідження і розробки [2, c. 19].

Під інноваційною діяльністю у Р. Фатхутдінова розуміється діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається, (товарів, послуг), удосконалювання технології їхнього виготовлення з наступним впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому і закордонному ринках (це стосується також інноваційно-інвестиційної діяльності) [14 с. 6].

На думку Т.В. Майорової, інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів та послуг. Вона включає в себе:

? випуск та розповсюдження нових видів техніки та технологій;

? прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

? реалізацію довгострокових науково-технічних програм із великими термінами окупності витрат;

? фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані виробничих сил країни;

? розроблення й впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, спрямованих на покращення соціального стану населення, екологічної ситуації тощо [7, с. 128].

Термін "інноваційна діяльність" трактується Законом України "Про інноваційну діяльність" як діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг [5, с. 1].

Інноваційна діяльність включає в себе процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі [3, с. 128].

Отже, інноваційна діяльність - це вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг.

Інноваційна діяльність підприємства повинна враховувати особливості тієї галузі, до якої воно належить.

1.2 Підготовка та розробка бізнес-проекту, впровадження інновацій на підприємстві

інноваційний політика бізнес проект

Інноваційна діяльність формує конкретну інноваційну модель підприємства. В економічній літературі [10, с. 170] виділяють 6 етапів формування інноваційної моделі на підприємстві:

1. Потреба в інноваціях (визнання потреби у інноваціях).

2. Збір інформації (збір початкових відомостей про інновації).

3. Попередній вибір (розроблення нововведення).

4. Ухвалення рішення про запровадження інновацій (прийняття рішення про інновації).

5. Запровадження (пробне запровадження інновації).

6. Інституціоналізація (відбір інновації для підприємства).

Отже, на етапі інституціоналізації відбувається кінцевий відбір і пристосування інновацій до практичної діяльності підприємства.

Під напрямами інноваційної діяльності розуміються інноваційні проекти, спрямовані як на розроблення, так і на освоєння нових продуктів і технологій.

Планування інноваційної діяльності підприємства в межах загальної стратегії охоплює такі етапи: аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку; аналіз внутрішнього середовища підприємства; визначення загальної стратегії підприємства; визначення інноваційних можливостей; формування стратегічних інноваційних завдань; розроблення концепції інноваційної стратегії; формування бізнес-планів і програм інноваційної діяльності; розроблення і реалізація інноваційних проектів [ 5, с. 146].

Бізнес-план є одним з перших узагальню вальних документів обґрунтування інвестицій. Будь-який проект проходить три головні фази свого розвитку, це передінвестиційна фаза, інвестиційна та експлуатаційна або оперативна. Планування проекту здійснюється у передінвестиційній фазі за такою структурою: аналіз інвестиційних можливостей; аналіз альтернатив проекту; бізнес-план.

Бізнес-план - це ефективний інструмент планування проектно-інвестиційних заходів відповідно до потреб ринку в умовах зовнішнього середовища, що змінюється. По-перше, він має важливе значення для управління фірмою, оскільки концентровано виражає стратегію успіху, дозволяє уникнути помилок вже в процесі планування, розкриваючи проблеми, які раніше ігнорувалися. По-друге, бізнес-план дозволяє оцінити матеріальне і фінансове положення підприємства і відповідність трудових й матеріальних ресурсів поставленим цілям. По-третє, бізнес-план є одним з основних документів для залучення коштів, що направляють на розвиток бізнесу [13 с. 25].

Головне достоїнство бізнес планування полягає в тому що правильно складений докладний план дає перспективу розвитку фірми тобто в кінцевому підсумку відповідає на найважливіші запитання чи варто вкладати гроші в цю справу чи принесе вона доходи як окуплять всі витрати сил і засобів

Структура бізнес-плану і міра його деталізації залежать від масштабності запропонованих у ньому змін і сфери їх застосування, від розмірів передбачуваних ринків збуту товарів та послуг, наявності конкурентів, джерел фінансування інвестицій.

Незважаючи на відмінності, у будь-якому бізнес-плані можна виділити наступні основні розділи:

1. Резюме.

2. Товари та послуги.

3. Ринки збуту й конкуренція.

4. План маркетингу.

5. План виробництва.

6. Управління й організація.

7. Оцінка ризиків.

8. Стратегія фінансування.

9. Фінансовий план.

Варто звернути увагу на складання першого розділу бізнес-плану. Резюме - це загальне уявлення про бізнес, що дає можливість зрозуміти, чого хоче добитися підприємство, який його потенціал, скільки коштів потребує проект і який прибуток він принесе. Даний розділ складається після розробки всього плану. Резюме підсумовує прогнози і плани, обґрунтовані і розраховані в подальших розділах. Можна з упевненістю сказати, що бізнес-план не буде прочитаний в повному об'ємі, якщо резюме не зацікавить потенційних інвесторів або партнерів. Необхідно надзвичайно чітко викласти місію (сформульовану глобальну мету підприємства, яка витікає з необхідності задоволення потреб споживачів) і цілі підприємства (прогнозовані результати його діяльності).

Загальновідомо, що однією з основних функцій менеджменту виробничого підприємства є планування асортименту продукції. Купуючи товар, споживач фактично вирішує якусь свою проблему: отримує економію часу або інших ресурсів; створює собі позитивний імідж; нарешті, задовольняє якісь насущні потреби. Аналіз ринкової інформації і можливостей підприємства дозволяє зупинитися на продукції й послугах, що відповідають вимогам і перевагам споживачів.

Інакше кажучи, «виробляй те, що продається, а не продавай те, що виробляєш». Особливу увагу потрібно приділити забезпеченню сталої конкурентоспроможності продукції й послуг. Теорія конкурентоспроможності виділяє три типи конкурентних переваг: нижчі витрати, диференціація, фокусування. Під цим розуміється здатність підприємства виробляти і збувати продукцію при менших витратах, чим конкуренти. Крім того, продукція повинна мати або вищу якість при стандартному наборі параметрів, або наявність нестандартного набору властивостей, що реально зацікавлять споживача.

Виробник повинен орієнтувати свої зусилля на якусь групу споживачів або на обмежену частину асортименту продукції, або на специфічний географічний ринок. Підприємства не зобов'язані весь час слідувати лише одній раніше вибраній стратегії забезпечення конкурентних переваг. Вона може зазнавати зміни під впливом зовнішнього середовища. Безумовно, переорієнтація з однієї стратегії на іншу має бути обґрунтована і підкріплена ресурсами (матеріальними, фінансовими, трудовими)..

Короткий алгоритм складання чергового важливого розділу бізнес-плану - плану маркетингу полягає в наступному:

* аналіз ринку і прогноз ситуації;

* формування загальної мети підприємства з урахуванням місії підприємства;

* вибір вимірюваних цільових показників (об'єми продажів за роками та ін.);

* облік внутрішніх і зовнішніх обмежень;

* складання загального плану маркетингу;

* організація виконання плану маркетингу.

Успішна реалізація плану маркетингу як чинника довготривалого успіху на ринку безпосередньо залежить від ретельності складання даного документа.

При складанні плану виробництва важливо охарактеризувати весь процес виробництва продукції.

План містить опис будівель і споруд, обладнання, потреб в сировині й трудових ресурсах, технологій, виробничих потужностей і програм контролю якості. Для уявлення про розподіл трудових ресурсів в процесі виробництва необхідно розробити і організаційну схему, що відображає структуру підприємства за лініями відповідальності і взаємозв'язків персоналу.

Істотна частина проектів зазнала невдачі в результаті недооцінки проектних ризиків. Дохід і ризики зв'язані між собою як дві сторони однієї медалі. Їх існування - об'єктивна реальність [1 с. 18-22].

Слід визнати, що діяльність українських підприємств зв'язана з таким рівнем ризиків, при якому західні підприємці навряд чи почали б свій бізнес. Всі ризики, що виникають у зв'язку із здійсненням інвестиційних проектів і рухом фінансових потоків, можна розділити таким чином: процентні, валютні, кредитові, бізнес-ризики і інвестиційні.

Процентний ризик виникає через коливання процентних ставок. Отже, це приводить до змін витрат на виплату відсотків або доходів на вкладені інвестиції. Валютний ризик можна охарактеризувати як ризик одержання збитків, що виникає в результаті несприятливих короткострокових і довгострокових коливань курсів валют. Непрямим чином до валютного ризику схильна будь-яка компанія, що стикається з іноземною конкуренцією на внутрішньому ринку.

Кредитний ризик слід диференціювати і розглядати у формі комерційного (торгівельного) і банківського кредитів. Торгівельний кредитний ризик для постачальника товарів або при наданні послуг полягає в нездатності клієнта сплатити їх відповідно до договірних зобов'язань, а для клієнта - в спроможності постачальника надати їх. Суть банківського ризику для підприємства-клієнта полягає в можливій відмові банку надати або продовжити кредит. Бізнес-ризик - це здатність підприємства підтримати рівень доходу на вкладений капітал. В умовах акціонерного суспільства він виражається в можливості підтримувати дохід на акцію на рівні, що не знижується. Бізнес-ризик виникає в тих випадках, коли комерційна і господарська діяльність компанії виявляється менш успішною, чим була раніше або чим очікувалося. Інвестиційний ризик - це ризик втрати всього капіталу, що інвестується, а також очікуваного доходу.

Методи зниження ризиків у вітчизняній економіці стали застосовуватися порівняно недавно і поки, на жаль, вони не так ефективні, як хотілося б. Головними із вживаних методів стали розподіл ризику і його страхування (або резервування). Кожен підприємець встановлює прийнятний для себе ступінь ризику. Для визначення його рівня можливе використання статистичних, експертних, економіко-математичних і комбінованих методів.

Вибираючи проект, необхідно розглядати його у взаємозв'язку з вже існуючими виробництвами підприємства. В цілях зниження ризику вибирають виробництво таких товарів і надання таких послуг, попит на які змінюється в протилежних напрямах, тобто при збільшенні попиту на один товар (послугу) попит на інший товар знижується (диверсифікація вкладень у виробництво). Обов'язковий облік ризиків у плані фінансування, який має бути націлений на вирішення завдань забезпечення своєчасного потоку інвестицій і зниження капітальних витрат, і ризику проекту за рахунок оптимізації структури інвестицій і податкового планування.

При розробці стратегії фінансування проекту враховують, що джерела фінансування інвестиційних проектів можуть бути досить різноманітні як за складом, так і за формами вкладення капіталу. При цьому основними джерелами є:

* власні фінансові кошти підприємства, що реалізовує інвестиційний проект. Наприклад, прибуток, накопичення, амортизаційні відрахування, страхові суми, що виплачуються у вигляді відшкодування збитку і т. п., інші види активів (основні фонди, земля, нематеріальні активи та ін.) і залучених засобів (засоби від продажу акцій, добродійні та інші внески, кошти, що виділяються вищестоящими холдинговими структурами, фінансово-промисловими групами на безвідплатній основі);

* позикові кошти (кредити банків, інвестиційних і пенсійних фондів, векселі, облігаційні позики і т. п.);

* бюджетні асигнування, у тому числі з державного (федерального), республіканського і муніципального (місцевого) бюджетів, фондів підтримки підприємництва, що надаються на безвідплатній або пільговій основі;

* іноземні інвестиції, що надаються у формі фінансової або іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладень в грошовій формі міжнародних організацій, фінансових інститутів, приватних осіб відповідно до чинного в Україні законодавства [5].

Форми і джерела фінансування багато в чому визначають ефективність інвестиційних проектів і повинні враховуватися при їх розробці. Наприклад, різні форми довгострокового і середньострокового кредитування є вигідними лише на первинній стадії реалізації інвестиційного проекту, дозволяючи покрити нестачу фінансових коштів в цей період часу. Проте залучення фінансових коштів за рахунок кредитів може значно понизити ефективність інвестиційного проекту в перші роки його використання. Тому вже на передпроектній стадії розробки проекту необхідно визначити вплив об'ємів і форм кредитування на виробничі витрати, фінансову сталість і платоспроможність підприємства. Величина кредитних зобов'язань також повинна враховуватися при складанні прогнозної фінансової сталості підприємства.

Завершальний і ключовий розділ бізнес-плану - це фінансовий план. Його зміст не повинен розходитися з даними, представленими в інших розділах. Найбільш важливими прогнозованими елементами, на підставі яких підприємства складають фінансовий план, є обсяг продажів і собівартість реалізованої продукції (послуг). На підставі звіту про прибутки і збитки, плану-балансу і звіту про рух грошових потоків проводять аналіз фінансових ресурсів і вибирають схему фінансування інвестиційного проекту.

Витрати і доходи, пов'язані з проектом, повинні вимірюватися на післяналогової основі (після вирахування податку на прибуток), щоб відобразити величину реальних доходів і витрат. У вітчизняній практиці для оцінки ефективності інвестицій частіше використовують три показники: чиста приведена вартість проекту (розмір дисконтованого доходу за проектом), внутрішня норма прибутковості, термін окупності витрат. Не слід зупинятися на якому-небудь одному показнику, оскільки кожен з них має свої переваги й недоліки.

Розрахунок чистої приведеної вартості проекту дозволяє вибрати проекти, які максимізують вартість фірми, а також враховують різну вартість грошей у часі. Проте при використанні цього методу недостатньо чітко виявляються ризики проекту, запаси «міцності» розрахунків [3 с.44].

Обчислення внутрішньої норми прибутковості створює чіткі критерії для ухвалення рішення, враховує грошові потоки протягом всього життєвого циклу проекту, але в даному випадку не завжди можливий вибір проектів, що максимізували вартість фірми. Термін окупності проекту досить легко обчислити і зрозуміти. На жаль, при цьому методі оцінки не враховуються різна вартість грошей у часі, різниця у часі одержання доходів в межах періоду окупності.

Доцільно при фінансовій оцінці проекту провести аналіз беззбитковості, що демонструє, яким має бути об'єм продажів для того, щоб компанія була в змозі без фінансових вливань ззовні виконати своєчасно свої грошові зобов'язання. Іншими словами, точка беззбиткової діяльності (точка нульового прибутку) визначається рівнем реалізації продукції і послуг, при якому дохід до виплати податків і відсотків дорівнює нулю.

1.3 Методичні основи оцінки економічної ефективності та впровадження новацій

Для прийняття рішень щодо інвестування того чи іншого інноваційного проекту необхідною передумовою є оцінка його економічної ефективності. Така оцінка є необхідною як для керівництва підприємства, яке здійснюватиме інноваційний проект (для формування ефективного інвестиційного портфеля), так і для представлення її зовнішньому інвестору з метою довести йому доцільність вкладання коштів в окремий проект. Очевидно, що ймовірність прийняття помилкових інвестиційних рішень з боку керівництва підприємства залежатиме від якості оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів.

Інноваційні проекти повинні піддаватися постійному і детальному аналізу з погляду кінцевих результатів. Відомо, що капітал, вкладений у техніко-економічні проекти разом з частиною отриманої від їхньої реалізації прибутку, реінвестується в активи з метою одержання доходу і прибутку в майбутньому. З цих позицій окремі деталі проектів можуть показатися не настільки істотними. Разом з тим на окремі стандартизовані питання (вони передбачені і бізнес-планом проектів) має бути відповісти на самому початку аналізу (розрахунку ефективності і т.п.).

Критеріями для обґрунтування (визначення) придатності (ефективності) інноваційного проекту можуть бути: прибуток, прибутковість, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін. Украй важливо при цьому розрахувати і простежити напрямку потоку грошей: капітальні витрати на викуп землі і підготовку місця, будівництво будинків і споруджень, придбання (проектування, виготовлення) устаткування і машин, навчання фахівців; поточні витрати -- сировина і матеріали, паливо й енергія, праця і т.д.; дохідні статті -- економія витрат, роялті, урядові позики і т.п.

Інноваційні проекти можуть бути оцінені різними способами, але, очевидно, при кожнім з них (крім екологічних, соціальних і деяких інших) важливо знати рівень доходу, що забезпечать інвестиції і який розмір додаткового прибутку вони принесуть. У довгостроковому плані, коли за його основу приймається життєвий цикл продукції (товару), відповідь на них може дати однакові результати, у короткостроковому -- можливі значні розходження. Це зв'язано з тим, що коли ведеться нове будівництво, здобувається нове чи обладнання розробляється нова продукція, витрата коштів перевищує їхнього надходження.

Критерії, використовувані для оцінки проекту, повинні відображати головні аспекти й умови його реалізації. При всім їхньому різноманітті їх можна об'єднати в наступні групи: фінансово-економічної; нормативні; забезпеченості ресурсами й ін.

До фінансово-економічної відносять традиційний їхній набір для ухвалення рішення щодо будь-якого проекту. Це можуть бути і звичайні фінансово-економічні показники, обумовлені в бізнес-плані, -- вартість проекту, чиста поточна вартість, прибуток і рентабельність (віддача інвестицій), внутрішній коефіцієнт ефективності, період окупності й ін.

До числа нормативних критеріїв відносять: правові (норми національного і міжнародного права); вимоги стандартів, конвенцій і т.п.; екологічні вимоги; патентоспроможність і інші умови дотримання прав інтелектуальної власності. Недотримання кожного з них може зробити ефективний проект нездійсненним.

Ресурсні критерії також визначають потенційну можливість здійснення проекту і включають наступні їхні групи: науково-технічні ресурси (наявність необхідного науково-технічного заділу, фахівців відповідного профілю і кваліфікації й ін.), виробничі (наявність потужностей для виробництва даного продукту), технологічні альтернативи (варто оцінити існуючі конкуруючі технології), обсяги і джерела фінансових ресурсів і ін.

Варто мати на увазі, що окремі інвестиційні проекти (напрямку інноваційної діяльності) можуть оцінюватися також і з позицій прийнятності прогнозованих термінів досягнення тих чи інших результатів -- завершення проектування, вихід на ринок і закріплення на ньому, досягнення наміченої прибутковості (рентабельності), окупності інвестицій і ін.

Визначений інтерес представляє і розрахунок ефекту від прискорення виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, тому що, з одного боку, прискорення процесу досліджень і розробок (проектування, конструювання, будівництва і т.д.) вимагає значних витрат на цій стадії реалізації проекту, з іншого боку -- виникають можливості більш раннього виходу на ринок з новим ефективним продуктом (товаром, виробом), у виробництві якого фірма буде, хоча б і на якомусь не тривалому проміжку часу, монополістом. Кожен потенційний проект повинен оцінюватися і на його. відповідність політичним і соціальним умовам у країні з обліком їхніх можливих змін.

Найбільш розповсюдженими методами оцінки капітальних вкладень є: - метод окупності; метод простої норми прибутку; метод дисконтування коштів; чистої поточний вартості; точка беззбитковості; використання аналізу динамічності й імовірності.

Однак вибір методів і критеріїв оцінки залежить від специфіки проекту, закладених у ньому нововведень (інновацій), типу галузі і ряду інших факторів. Остаточне ж рішення приймається замовником (підприємцем і т.п.), узгоджується з інвестором, партнерами, контрагентами й іншими зацікавленими особами.

Метод окупності -- один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на використанні як критерій періоду часу (кількість років), необхідного для повернення інвестицій, вкладених у проект (розмірів щорічного внеску, що розраховуються як різниця між річними доходами і витратами).

Період окупності -- це час, необхідний для відшкодування вихідних капітальних вкладень за рахунок прибутку від проекту. Під прибутком мається на увазі чистий прибуток, що залишається після відрахування податків плюс амортизація. Визначення строку окупності звичайно починається з періоду будівництва, протягом якого будуть зроблені первісні капітальні вкладення (з обліком і без обліку вартості землі й оборотного капіталу).

Перевага цього методу як критерію добору проекту -- простота розуміння і розрахунків, визначеність суми початкових капітальних вкладень, можливість ранжирування проектів у залежності від строків окупності. Він особливо рекомендується (наприклад, ЮНІДО) для аналізу ступеня ризику, що виконується в політично нестабільних країнах і в технологічно швидко застарілих галузях промисловості.

Його основні недоліки -- метод ігнорує віддачу від вкладеного капіталу (тобто не оцінює його прибутковістю), дає однакову оцінку рівним інвестиціям незалежно від терміну їхньої окупності (тобто 1 млн. грш.о., отриманий через чи рік 10 років, оцінюється однаково). Крім того, цей метод не дозволяє оцінити прибутковість проектного рішення, а основна увага приділяється на його ліквідність.

Метод простої норми прибутку -- один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на критерії, обумовленому відношенням прибутку за звичайний повний рік їх (проектів) експлуатації до вихідних інвестиційних витрат (основному і чистому оборотному капіталу, а також витратам на стадіях, що передують виробництву).

При цьому розрізняють валовий прибуток, що підлягає оподаткуванню, і чистий -- без податків. Щоб показати амортизаційні відрахування окремо, їх віднімають з виробничих витрат, тоді валовий прибуток буде дорівнює сумі виручки від реалізації мінус виробничі витрати без амортизаційних відрахувань. У свою чергу доход, що підлягає оподаткуванню, дорівнює валовому доходу мінус амортизація. Капітал, що інвестується можна визначити як постійний капітал (акціонерний чи капітал акції плюс чи резерви акції плюс довгострокові кредити); чи загальні інвестиційні витрати (основний капітал плюс капітальні витрати на стадії, що передує виробництву, плюс оборотний капітал). Таким чином, величина простої норми прибутку (рентабельності інвестицій) практично залежить від того, як визначені поняття “прибуток” і “капітал”. Вона може бути визначена відношенням (у %) валового або чистого прибутку плюс амортизація до загальних інвестиційних витрат або до акціонерного капіталу. Це залежить від того, як оцінюється реальна прибутковість (рентабельність) загальних інвестиційних чи витрат тільки інвестуємого акціонерного капіталу після виплати податків на доходи і відсотків на позиковий капітал.

Цей метод, незважаючи на свою привабливість, має і серйозні недоліки. Наприклад, виникає питання, який рік приймати в розрахунках, оскільки використовуються щорічні дані, те важко, а іноді і неможливо вибрати рік, найбільш характерний для проекту. Усі вони (роки) можуть розрізнятися за рівнем виробництва, прибутку, процентними ставками і іншими показниками. Крім того, окремі роки можуть бути пільговими по оподатковуванню. Очевидно, що чистий прибуток у тих роки, коли будуть застосовуватися податкові пільги, буде значно відрізнятися від прибутку того років, коли податки стягуються повною мірою. Цей недолік, що є наслідком статичності простої норми прибутку, можна спробувати усунути шляхом розрахунку прибутковості (рентабельності) проекту по кожному року.

Однак і після цього основний недолік залишається, тому що не враховується розподіл у часі чистого припливу і відтоку капіталу протягом терміну експлуатації об'єкта інвестицій. Виникає ситуація, коли прибуток, отриманий у початковий період, більше отриманого в більш пізні роки і тоді важко зробити вибір між двома альтернативними варіантами, якщо вони мають різну рентабельність протягом цілого ряду років. Наприклад, яку з двох альтернатив варто вибрати, якщо обидва проекти мають однакові за п'ять років загальні інвестиційні витрати. У такому випадку недостатньо мати тільки щорічні розрахунки рентабельності. Необхідно також визначати і загальну прибутковість проектів, що можливо лише за допомогою методів дисконтування грошових потоків.

Таким чином, цей метод доцільно використовувати для розрахунку рентабельності загальних інвестиційних витрат у випадках, коли прогнозується, що протягом усього терміну експлуатації інвестиційного проекту валовий прибуток буде приблизно однакової, а податкова і кредитна система не перетерпить істотних змін.

Метод дисконтування коштів -- один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, що базується на припущенні, що кошти, одержувані (що витрачаються) у майбутньому, будуть мати меншу (більшу) вартість, чим у даний момент.

Метод дисконтування коштів не враховує розподіл у часі чистого притоку і відтоку (приходу і витрати) коштів (капіталу) протягом терміну експлуатації об'єкта інвестицій. У цьому випадку переважним може виявитися використання методу, заснованого на чистій поточній вартості чи внутрішній нормі окупності. Варто мати на увазі, що інвестиції, витрачені на створення й освоєння проекту, відволікаються (вилучаються) з обороту підприємства (фірми) до періоду його завершення. Тому чим більше років відокремлюють витрати і результати даного року від початку розрахункового чи чим більше загальна тривалість і значніше витрати приходяться на перші роки освоєння проекту, тим більші втрати може мати підприємство.

Суму _дисконтованих доходів (PV) та чистий зведений ефект (NPV) можна визначити за формулами:

(1.1)

, (1.2)

При цьому індекс рентабельності інвестицій визначається по формулі:

(1.3)

Строк окупності проекту визначається по формулі:

DРР=СІ/ PV серд (1.4)

Метод середнього рівня віддачі - один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів з визначенням їхньої прибутковості і середньої величини віддачі від вкладеного капіталу при очікуваному життєвому циклі продукції.

Переваги цього методу: простота розрахунків і розуміння, можливість порівняння альтернативних варіантів, облік амортизації і життєвого циклу продукції; недоліки -- ігнорує зміни в рівнях доходу й інвестицій у різні періоди (тому що заснований на заздалегідь визначеному рівні виконання), зневажає тим, що грошові доходи, що отримані пізніше, не мають ту ж вартість, що отримані раніше. До того ж немає достатніх обґрунтувань визначення прибутковості амортизації.[3 с.41-46]

2. Аналіз інноваційної діяльності підприємства ВАТ «Азовсуміш»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Маріупольське підприємство ВАТ «Азовсуміш», що працює протягом 5 років, виробляє більше 30 найменувань сухих будівельних сумішей для зовнішніх і внутрішніх робіт. ВАТ «Азовсуміш» - член Асоціації виробників сухих будівельних сумішей Україні, учасник Міжнародних виставок та семінарів з сучасним будівельним і обробним матеріалам. У червні 2003 року ВАТ «Азовсуміш» нагороджена Дипломом лауреата Загальнонаціонального конкурсу "Вища проба".

До складу сухої суміші входить мінеральне в'яжуче (цемент або гіпс), карбонатні наповнювачі (фракційний вапняк) для забезпечення оптимального обсягу та спеціальні добавки, що надають суміші необхідні властивості. Сухі суміші «Азовсуміш» виробляються за найсучаснішою технологією із застосуванням спеціально відібраного і ретельно підготовленого вапняку Кримських кар'єрів.

У рецептурі сумішей торговельної марки «Азовсуміш» використаний досвід і технологічні напрацювання шведсько-естонської фірми «Веронет». Спеціальне обладнання та 20-ти річний досвід застосування вапняків в якості основного наповнювача в полімер-мінеральних сумішах, передані естонськими колегами, дозволили підприємству в найкоротший термін запропонувати покупцям унікальні склади, що відрізняються від традиційних, піску-містять сухих сумішей більшою пластичністю і економним витратою.

Устаткування заводу дозволяє випускати сухі будівельні суміші, які за якістю і техніко-економічними показниками відповідають світовому рівню. ВАТ «Азовсуміш» особливу увагу приділяє розробці шпаклювальних систем, тобто матеріалів, підібраних за міцністю, хімічної сумісності, паропроникності і об'єднаних в єдину систему. Отримана після висихання багатошарова структура утворює ідеальну основу під високоякісне фарбування або будь-яку іншу обробку.

ВАТ «Азовсуміш» виробляє шпаклювальні системи як для фасадних робіт, так і для обробки сухих, вологих і сирих приміщень. Добавки гідрофобних сполук і властивості самого наповнювача роблять фасадні суміші «Азовсуміш» стійкими до впливу вологи і різких змін погоди. Дані склади відмінно зарекомендували себе при обробці і ремонті фасадів будівель, включаючи історичні об'єкти в зоні морського клімату.

Будівельні суміші забезпечують високу якість оздоблювальних робіт при вирівнюванні стін, стель, підлог всередині будь-яких приміщень, вирівнюванні, підготовці до фарбування або декоративного оздоблення фасадів будинків, при будь-яких облицювальних роботах при обов'язковому дотриманні загальних будівельних норм, вимог ДБН В.2.6-22-2001 "Улаштування покриттів із застосуванням сухих будівельних сумішей" та інструкцій ВАТ «Азовсуміш».

Представимо організаційну структуру ВАТ «Азовсуміш» у формі рис. 2.1



Рис. 1.1 - Організаційна структура ВАТ «Азовсуміш»

Проведемо загальний аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства за 2013-2015 рр. в формі табл. 2.1

Таблиця 2.1 Основні економічні показники діяльність ВАТ "Азовсуміш" за 2013-2015 рр.

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	Абсолютне відхилення 2015 р. від:	Темпи зростання 2015 р. у % до :
				2009р.	2010р.	2009р.	2010р.
1	2	3	4	5	6	7	8
Капітал (станом на кінець періоду)
Загальний капітал, тис.грн.	30211,6	40586,9	55798,2	25586,6	15211,3	84,69	37,478
Власний капітал, тис.грн	27746,3	37594,3	52325	24578,7	14730,7	88,58	39,183
- у тому числі: власний оборотний капітал, тис.грн	27625,5	37481,7	52209	24583,5	14727,3	88,99	39,292
нерозподілений прибуток або непокриті збитки, тис.грн	27746,3	37594,3	52325	24578,7	14730,7	88,58	39,183
Позиковий капітал, тис.грн	2465,3	29992,6	3473,2	1007,9	-26519,4	40,88	-88,420
- у тому числі: поточні зобов'язання за розрахунками, тис.грн	1665,3	1992,6	2173,2	507,9	180,6	30,50	9,064
Ресурси:
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.	110,5	108	104	-6,5	-4	-5,88	-3,704
Середньорічна вартість оборотних активів,	26640,1	35282,5	48078,2	21438,1	12795,7	80,47	36,266
Фонд оплати праці, тис.грн.	450	732	771,1	321,1	39,1	71,36	5,342
Економічні показники
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.	60830,9	93746,3	126661,6	65830,7	32915,3	108,22	35,111
Операційні витрати, тис.грн	54760	83898,2	111930,8	57170,8	28032,6	104,40	33,413
Собівартість реалізованої продукції,тис.грн	46231,5	70309,7	93729,6	47498,1	23419,9	102,74	33,310
Валовий прибуток, тис. грн	14599,4	23436,6	32932	18332,6	9495,4	125,57	40,515
Чистий прибуток (збиток), тис.грн	6070,9	9848	14740,7	8669,8	4892,7	142,81	49,682
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	1517,7	2462	3682,7	2165	1220,7	142,65	49,582
Чисельність працівник, осіб	120	126	130	10	4	8,33	3,17

Власні фінансові ресурси представлені власним капіталом. В кінці 2013 р він складав 27746,3 тис. грн., а через 3 роки вже 52325 тис. грн.. За 3 роки відбулось збільшення власного капіталу на 24578,7 тис. грн. або на 88,58 %. Власний капітал складається зі статутного капіталу, додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку. У структурі фінансових ресурсів підприємства власний капітал в 2013 р займав 91,8%, 2014 - 93,6%, на кінець 2015р. - 93,77 %. За 3 роки відбулось зростання фінансової незалежності 0,17 грн/грн.

Позиковий капітал представлено поточними зобов'язаннями. Короткострокові зобов'язання в 2013 р. складали 2465,3 тис. грн 2014 р. підвищилася до 1992,6 тис. грн. , а на кінець 2015 р. відбулося підвищення до 3473,2 тис. грн. за 3 роки відбулось підвищення короткострокових зобов'язань на 30,5% Підприємство за 3 роки збільшило суму короткострокового кредиту у 2,6 рази.

Активи підприємства представлені необоротними та оборотними активами.

Середньорічна вартість основних засобів в 2013р. складали 110,5 тис. грн., в 2014 р - 108тис. грн. , в 2015 р - 104 тис. грн.. за 3 роки відбулось зменшення основних засобів на 5,88%. Вони не оновлюються, а лише нараховується амортизація

Оборотні активи за 3 роки підвищилися з 26640,1 тис. грн. в 2013 р тис. грн., 35282,5 тис. грн. - 2014 р., 48078,2 тис. грн. - на кінець 2015 р. Оборотні активи мають тенденцію до підвищення. За 3 роки вони зросли у 1,8 рази.

Оборотні активи підприємства представлені такими статтями:

Запаси: які за 3 роки зросли у 1,5 рази

Загальний аналіз фінансових результатів показав:

- змінився чистий дохід підприємства за аналізований період на 68530,7 тис. грн.. якщо в 2013 р. він складав 60830,9 тис. грн., то в 2014 р. відбулось підвищення до 93746,3 тис. грн, в 2015 р. - до 126661,6 тис. грн. За 2013-2015 рр. темп приросту склав 108,22%, тобто за 3 роки зростання відбулося у 2,08 рази. Операційні витрати за цей же період зросли у 2,04 рази, а собівартість у202,7 рази. Темп росту доходу більше темпу росту витрат. Це говорить про зростання показника доходів, про зниження матеріалоємності робіт.

Чистий прибуток в 2013 р. складав 6070,9 тис. грн.., в 2014 р. - 9848 тис. грн. в 2015 р. 14740,7 тис. грн.. За 3 роки відбулось значне підвищення чистого прибутку у2,42 рази.

- фінансові результати підприємства складаються з операційної діяльності.

- прибуток до оподаткування отримало підприємство в результаті здійснення операційної діяльності, та в 2013 р. був на рівні 1517,7 тис. грн., в 2014 р. відбулось підвищення на 62,2% % та склав 2462тис. грн.., в 2015 р. відбулось підвищення на 49,58 % та склав 3682,7 тис. грн..

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану проведемо за напрямками:

- Аналіз ліквідності,

- Аналіз фінансової стійкості,

- Аналіз рентабельності

Ліквідність підприємства відзначається його здатністю своєчасно та в повному обсязі розраховуватися своїми активами за довгостроковими та поточними зобов'язаннями. Інформаційним забезпеченням аналізу ліквідності підприємства є форма № 1 «Баланс».

Аналіз проводимо у формі табл.. 2.2 та рис. 2.2

Таблиця 2.2

Аналіз показників ліквідності ВАТ "Азовсімш" за 2013-2015 рр.

Показник	Формула розрахунку	Джерело інформації	2013 р.	2014 р	2015 р
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)			12,21	13,52	16,03
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)			0,58	2,97	2,87
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)			0,29	0,3	0,29
4. Власні оборотні кошти (ВОК)	Власний капітал(ВК) - необоротні активи (НА)	ф.1, р. 380 - ф.1, р.080	27625,5	37481,7	52209
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (Квок)			0,92	0,93	0,94
6. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Кманвок)			0,03	0,02	0,02

Рис 2.2- Динаміка коефіцієнтів ліквідності ВАТ "Азовсуміш" за 2013-2015 рр.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобов'язаннями і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Він показує, що у 2013р. 12,21, в 2014 р. - 13,52 грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань, в 2015 р. вже 16,03 грн на 1 грн поточних зобов'язань. Нормативне значення даного показника - від 1,5 до 2. Підприємство погасить поточні пасиви за рахунок оборотних активів в повному обсязі. Адже оборотних активів у підприємства у 16 рази більше поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності розраховують за більш вузьким колом оборотних активів, коли з їх загальної величини віднімають найменш ліквідну їх частину - запаси. Орієнтовне значення показника - від 0,5 до 1. За 2013-2015 р. цей показник збільшився з 0,58 до 2,87 Тобто за рахунок дебіторської заборгованості та грошових коштів підприємство погасить поточні пасиви на 100%.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань. Він показує, що у 2013-2015 р. підприємство не може за рахунок грошових коштів повністю погасить поточні зобов'язання, а лише 29% в 2013 р., 30 % в 2014 р, та в 2015 р. - 29 %. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах 0,2 - 0,35. Бачимо, що фактичний рівень показника знаходиться у нормативних межах.

Показник власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Він характеризує свободу маневру і фінансову стійкість підприємства з позиції короткострокової перспективи. У підприємства є власні оборотних коштів, котрі за 2013-2014 р. знизилися на 6,83%

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами має значення «+«, показує, що у 2014 р. він складав 0,55, а в 2015 р. зменшився до - 0,52. Зниження показника у динаміці говорить про зниження платоспроможності і кредитоспроможності підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується ступенем його фінансової незалежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства є форма № 1 «Баланс».

Виконання аналізу фінансової стійкості підприємства представимо у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз показників фінансової стійкості ВАТ "Азовсуміг" за 2013-2015 рр.

Показник	Джерело інформації (форма № 1) та формула для розрахунку	2013 р.	2014р	2015 р
1. Постійні пасиви		27746,3	37594,3	52325
2. Активи, що важно реалізуються		120,8	112,6	116
3.Власні обігові кошти		27625,5	37481,7	52209
4.Довгострокові зобов'язання		0	0	0
5.Наявність постійних та довгострокових пасивів для фінансування запасів		27625,5	37481,7	52209
6.Короткострокові кредити банків	р. (500 + 510)	800	1000	1300
7.Загальна сума основних джерел фінансування запасів		28425,5	38481,7	53509
8 Запаси	р. (100 + … + 140)	28670,6	31591,1	45697,9
9. Надлишок (нестача) власних обігових коштів		-1045,1	5890,6	6511,1
10.Надлишок (нестача) власних обігових коштів та довгострокових зобов'язань		-1045,1	5890,6	6511,1
11.Надлишок (нестача) основних джерел фінансування запасів		-245,1	6890,6	7811,1
Тип фінансової стійкості		Фінансові криза	Фінансова стабільність

В 2013 р. спостерігалася фінансова криза підприємства, але протягом 2014-2015 рр. у підприємства спостерігається стійке фінансове положення підприємства.

В табл. 2.4 розрахуємо відносні показники фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Показник фінансової автономії складав у підприємства в 2013 р. - 0,92 2014 р- 0,93, в 2015 р. - 0,94.

Таблиця 2.4

Аналіз відносних показників фінансової стійкості ВАТ "Азовсуміш" за 2013-2015 рр.

Показник	Формула для розрахунку	Джерело інформації, ф. №1	Рекомендоване значення	2013 р.	2014р	2015 р
Коефіцієнт автономії			0,5, збільш.	0,92	0,93	0,94
Коефіцієнт фінансової залежності			2, зменш.	1,09	1,08	1,07
Коефіцієнт фінансового ризику			0,5, крит. - 1	0,09	0,08	0,07
Коефіцієнт маневреності власного капіталу			0, збільш.	0,99	0,99	0,99

Це говорить про те, що майже весь капітал - власний. Підприємства має високе значення фінансової незалежності від позикового капіталу. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином., критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Велике значення показника говорить про те, що власний капітал вище позикового на третину.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. У підприємства в 2013 р. - 0,9грн , в 2014 р на 1 грн власних коштів припадало 0,08 грн. залучених, в 2015 р. відбулося зниження до 0,07 грн. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1.