Тріада цілей управління економічною безпекою підприємства
Взаємоузгодження інтересів як імперативна мета управління економічною безпекою підприємства. Взаємоузгодження інтересів стейкхолдерів підприємства. Протистояння загрозам як домінуюча мета управління. Формування ресурсного забезпечення підприємства.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | монография |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.10.2017 |
| Размер файла | 3,5 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Перші згадування про загрози в економічній літературі перших років пострадянської економіки належать академіку Л. І. Абалкіну, в наукових працях якого, наприклад в [1], розглядалися питання загроз економічній безпеці Росії. У вітчизняній та зарубіжній літературі дослідження загроз діяльності підприємства є доволі популярними, на доказ чого можна навести продемонстровану в [146] певну статистику змагань щодо кількості досліджуваних характеристик таких загроз: А. В. Кирієнко [124, с. 25] пропонує використання п'яти ознак для визначення 11 загроз діяльності підприємства, В. І. Ярочкін [311, с. 17] сім критеріїв для ідентифікації 18 загроз безпеці підприємства, таку ж кількість ознак класифікації пропонує С.П. Дубецька [84, с. 157-158] для визначення 28 різноманітних видів загроз безпеці підприємства, тоді як А. С. Соснін і П. Я. Пригунов [251, с. 83] пропонують використання дванадцяти ознак для характеристики більш як тридцяти різних видів загроз. Тринадцять критеріїв систематизації загроз безпеці підприємства пропонує Е. І. Нізенко [199, с. 78].
Однак погляди науковців щодо сутності та контексту застосування поняття загроз мають низку розбіжностей. Поняття «небезпека» та «безпека» є юридичними нормами міжнародного та національного права. При цьому поняття «загроза» щодо поняття «небезпека» має залежне значення. «Загроза» - це кінцева стадія несприятливих умов, після яких спричиняється шкода [154]. Однак окремі науковці схильні ототожнювати поняття «загроза», «небезпека» та «ризик», що пояснюється багатоаспектністю та складністю кожного з цих понять. Багато в чому таке ототожнення понять та їх плутанина породжені тлумаченням в словниках [202, 333, 337-339, 361, 375]. Окремі наукові праці утримують достатньо глибокі, проте здійснені під певним кутом зору дослідження поняття та сутності загроз, як, наприклад в [312]. Проте глибоке вивчення загроз економічній безпеці підприємства практично відсутнє.
Для того, щоб визначитися з глибиною та масштабом поняття «загрози» в рамках економічної науки, треба відповісти на серію запитань щодо сутності поняття, наявності взаємозв'язків з іншими поняттями, доцільності вставлення та методів дослідження загроз. Переважну більшість відповідей на ці та інші запитання можна отримати за умов використання підходів, що притаманні семантиці.
Семантика (або семасіологія) - (англ. semantics та франц. sйmantique походить від грецького on^avxiKoз - такий, що означає, рос. - обозначающий). Загальна семан тика - це емпірична дисципліна, яка являє собою систематичну методологію з дослідження того, як люди взаємодіють зі світом, реагують на нього, реагують на власні реакції та реакції інших людей и, відповідно, яким чином вони змінюють власну поведінку. Загальну семантику було засновано Альфредом Коржибски протягом 20-х - 30-х років Хх століття. Загальна семантика і семантика є двома окремими дисциплінами, які не слід плутати [336]. Так, Альфред Коржибски визначав загальну семантику як загальну теорію оцінки фактів, стосунків, відчуттів і т. ін. не з точки зору вербальних визначень того, що люди говорять про значення слів або подій, але з точки зору того, як в дійсності відбуваються оціночні реакції слів або подій [336]. Семантику найбільш часто розглядають як розділ мовознавства та логіки, які досліджують проблеми, пов'язані зі смислом, значенням та інтерпретацією лексичних одиниць, тобто слів. В даному дослідженні використовуються фрагменти як загальної семантики, так і семантики, оскільки смисл поняття «загроза» неможливо дослідити, не апелюючи до суб'єктивних думок окремих дослідників.
Перш за все, об'єктивність виникнення загроз можна пояснити виходячи з концепції енергетичної будови світу, за якою головною причиною суперечностей у світі є дефіцит ресурсів, з одного боку, та бажання їх одержати, з іншого. Кожна зі складових світу (елемент чи система) спрямовує свої зусилля на продовження часу власного існування, обмеженого кількістю енергії, тому і бореться за збереження власної енергії та використання енергії інших складових світу на власні потреби. Оскільки вважається, що кількість енергії у світі жорстко обмежена, то поява кожної нової складової є небажаною для усіх інших. Через це нова складова світу, народжуючись, вступає у природну суперечність з усіма іншими складовими. З урахуванням цього підприємство, як одна з систем, має очікувати виникнення загроз з будь-якої іншої системи і нейтралізувати їх. Таку думку поділяє відомий дослідник економічної безпеки Г. Пастер- нак-Таранушенко [212-215]. Вчені Чиказького університету дещо інакше тлумачать загрозу, а саме - як наслідок невизначеності зовнішнього середовища. Проте обидва погляди не є суперечними та взаємовиключними, крім того, саме таке широке розуміння загрози дає право надати їй статус категорії, тобто найбільш широкого за обсягом поняття, яке не може підлягати подальшому узагальненню.
На відміну від категорії, поняття є думкою, яка відбиває суттєві ознаки й характерні риси досліджуваного предмета. Об'єм поняття характеризується сукупністю знань про коло предметів, суттєві ознаки й характерні риси яких відбито в поняттях. Термін є точним відбиттям змісту поняття, так би мовити його «ім'ям». Інтерпретацію семантики загроз щодо співвідношення категорії та сукупності понять загроз можна представити в такий спосіб: загрози (категорія) ^ загрози підприємству ^ загрози діяльності підприємства ^ загрози безпеці підприємства ^ загрози економічній безпеці підприємства (сукупність понять). Природно, що характеристики кожного поняття загроз не можна досліджувати поза вивченням внутрішніх логічних зв'язків понять «небезпека - загроза - ризик».
Традиційно, обставини, які можуть порушити стан будь-якої системи, визначають термінами У російській мові немає одного узагальнюючого слова для позначення нещас-ного випадку, аварії, катастрофи. У англійській мові таке слово є: accident (<окси- дент»). Під ексидентом розуміється небажана подія, що трапилася незалежно від волі чи бажання будь-кого, тоді як інцидент є також небажаною подією, але такою, що трапилася внаслідок зіткнення інтересів і призвела до втрат. Епідемії, стихійні лиха відносяться до ексидентів, диверсії і відкриті напади - до інцидентів. Загаль-не слово для позначення обох термінів «сидент» (cident). В англомовних джерелах його іноді використовують, хоча і нечасто. «небезпека», «загроза», «ризик». Існує думка, наведена в [5], що «загроза» та «ризик» віддзеркалюють деякі актуальні у теперішньому часі події, тоді як «небезпека» вказує на ймовірні, тобто такі, що можуть не відбутися, події. Однак небезпеку не можна «відривати» від загроз та ризиків, перш за все, тому, що саме цей термін є семантичною парою терміну «безпека» (російською: «опасность - безопасность»; українською «небезпека - безпека»). Не вдаючись до тонкощів словотворення, лише констатуємо, що такі семантичні пари дають змогу пояснити зміст поняття «безпека» й усвідомити, що її досягнення неможливе без розуміння сутності небезпеки (рис. 1). Відповідно до [246], за матеріалами якого складено рис. 4.4, небезпека є одним з основних понять національної безпеки, що посідає найвище місце у щаблі безпекоген- них чинників.
Рис. 4.4. Сутність поняття «небезпека»13.
Як показано на рис. 4.4, сутність небезпеки може розкриватися за допомогою використання таких термінів як можливість, процес, діяльність, явище, дія. І хоча таке різноманіття термінів значною мірою ускладнює розуміння сутності небезпеки, провідним її мотивом слід вважати об'єктивно наявну, але не фатальну можливість нанесення шкоди, проте така можливість може мати ймовірнісний характер, і тому небезпеку пропонується тлумачити як джерело виникнення загрози.
В [5] загроза розглядається як чинник, вплив якого практично однозначно інтерпретується як негативний та такий, що може нанести шкоду безпеці об'єкта. Спектр використання терміну «загроза» є достатньо широким й вибір того чи іншого його тлумачення пов'язаний з концептуальними й практичними задачами. На одному полюсі знаходиться тлумачення загрози як сукупності умов й чинників, які спричиняють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства й держави, що суттєво спрощує її розуміння. На іншому полюсі - активне тлумачення: свідомі наміри або такі негативні дії, що обов'язково мають здійснитися, призводячи до нанесення шкоди та отримання втрат. Більш детально розуміння сутності загроз наведено на рис. 4.5.
Як видно з рис. 4.5, сутність загроз розкривається за допомогою не меншої кількості термінів: ситуація, сукупність умов і факторів, процес, подія тощо. В тому числі, пояснюється загроза й через використання терміну небезпека (як, власне, й навпаки), що також ускладнює розуміння сутності обох термінів - і небезпеки, і загрози. Відправною точкою з числа наведених на рис. 2 тлумачень будемо вважати наступне розуміння загрози - це небезпека на стадії переходу із можливості у дійсність, встановлюючи тим самим такий причинно-наслідковий ланцюжок: небезпека є джерелом загрози.
Дещо складнішим є пояснення семантичних зв'язків термінів «ризик» та «небезпека» й «загроза», оскільки природа категорії «ризик» Вважається, що слово «ризик» своїй появі зобов'язане морякам, які первісно називали ризиками підводні скали та рифи. є дуальною: поняття ризику розглядається і як усвідомлена частина небезпеки (пасивний бік), і як активна дія, спрямована або на усунення небезпеки чи загрози, чи навпаки, на свідоме, (але вірогідне!) отримання шкоди, збитку тощо. Відповідно до [246] ризик (англ. risk) - це функція ймовірності реалізації певної загрози, виду і величини завданих збитків. Узагальненим є розуміння ризику як наявності невизначеності в знаннях про майбутнє, наведене в [38].
Рис. 4.5. Сутність поняття «загроза»15
Є й опосередковані позиції, притаманні поняттю ризику. Так, на думку М. Капустіна [118] оцінки ризиків мають використовуватись при оцінці безпеки будь-якого об'єкта в такий спосіб (4.1):
Р=ВхКн, (4.1)
де Р - ризики;
В - вартість предмета захисту;
Кн - імовірність прояву небезпеки Складено за матеріалами [246]. Методику оцінки прояву небезпеки запозичено зі страхування..
Використовує в якості міри безпеки ризик, розглядаючи його як суму величин можливої шкоди, помноженої на її вірогідність Г. В. Коржов [142, с. 71]. При цьому автор пропонує визначати рівень економічної безпеки як добуток величини потенціалу підприємства в частині протидії загрозам на величину ризику реалізації загроз. Стисло аналізуючи такий підхід до визначення рівня економічної безпеки, маємо зауважити, що його використання може бути ускладнено, щонайменше, двома проблемами: по-перше, труднощами, які можуть виникнути при встановленні величини потенціалу підприємства в частині його протидії загрозам та, по-друге, складнощами вимірювання величини ризику реалізації загроз. Причиною виникнення обох проблем, скоріш за все, стане створення інформаційних масивів обох складових запропонованого визначення рівня економічної безпеки.
Як справедливо зазначає В. М. Ячменьова, дуже часто дослідники ототожнюють поняття «загроза» з поняттям «ризик», хоча практика спростовує це хибним твердженням. За своєю природою, «загроза» є наслідком неконтрольованого збігу обставин, умов та подій зовнішнього середовища, що сприймаються суб'єктами ринкової економіки (підприємствами) як реальність, та безвихідні обставини, які при наявності резервів ресурсів необхідно усунути, або навчитися з ними співіснувати, якщо не можна їм запобігти [312, с. 313]. Проте, в рамках виконуваного дослідження не ставиться за мету глибоке вивчення власне поняття ризику. Дане поняття розглядається лише як один з елементів експлікації понять «небезпека», «загроза», «ризик» (табл. 4.6).
Отже, наведена в табл. 4.6 експлікація понять «небезпека», «загроза», «ризик» дає можливість визначити контексти використання терміну «загроза», але для створення семантичної картини цього не достатньо, оскільки сутність поняття «загроза» неможливо вивчити поза межами системного підходу, який є універсальним інструментом наукової діяльності і тому незамінним в пізнанні будь-якої складної динамічної цілості, до числа яких, безперечно, належить загроза. Але в семантиці використовується широкий спектр дослідницьких методів - від загальнонаукових методів спостереження, моделювання та експерименту до специфічних методів, що можуть використовуватись у суміжних науках, таких як логіка, психологія. Найбільш відомим серед суто семантичних методів є метод компонентного аналізу, який у найширшому розумінні є набором процедур, в результаті використання яких слово зіставляється з його визначенням, що представляє собою той чи інший структурований набір семантичних компонентів, які задають умови застосування даного слова.
Таблиця 4.6
Експлікація понять «небезпека», «загроза», «ризик»
|
Автор, джерело |
Поняття |
Коментарі |
|||
|
небезпека |
загроза |
ризик |
|||
|
Електронний тлумачний словник української мови [375]. |
1. Можливість якогось лиха, нещастя, якоїсь катастрофи, шкоди і т. ін., стан, коли кому-небудь або чому- небудь щось загрожує. 2. Потенційне джерело шкоди. |
1. Можливість або неминучість виникнення чогось небезпечного, прикрого, тяжкого для кого-небудь, чого-небудь. 2. Те, що може заподіювати яке-небудь зло, якусь неприємність. |
1. Усвідомлена можливість небезпеки. 2. Можливість збитків або неуспіху в якійсь справі. |
Досить розмита семантика небезпеки й загрози. Достатньо чітке формулювання ризику. |
|
|
Служба тематичних тлумачних словників Glossary Comander [361]. |
Загроза безпеці в широкому сенсі - небезпека, потенційне порушення безпеки. |
Ризик в широкому сенсі - можливість появи обставин, що зумовлюють невпевненість або неможливість отримання очікуваних результатів від реалізації поставлених цілей. |
Розрізняються поняття ризику та загрози. Чітка межа між загрозою й небезпекою відсутня. |
||
|
Словник С. І., Ожегова [202, с. 388, 716, 591], |
Можлива загроза чогось дуже поганого. |
Можлива небезпека. |
Можлива небезпека або дія, що може мати негативні наслідки. |
Семантика усіх понять є перехресною та дуже розмитою Загалом у словниках значення слів описуються за допомогою словарних дефініцій або тлумачень, які являють собою вислови на тій же мові або на спеціаль-но (чи штучно) створеній семантичній мові, в яких сутність слова, що підлягає тлу-маченню, представлена більш розгорнуто, експліцитно й, в ідеалі, строго.. |
|
|
Федеральний освітній портал «Економіка. Соціологія. Менеджмент» |
Джерело потенційної шкоди або ситуація, що може призвести до виникнення шкоди. |
Сукупність умов і чинни ків, які створюють небезпеку для життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави. |
Ризик (від франц. ^дие - небезпека) - вірогідність настання негативного наслідку або міра очікуваного неблаго- получчя. |
Семантика понять достатньо чітка та найбільш прийнятна для розкриття сутності загроз діяль ності підприємства. |
|
|
0. М. Бандурка, В. Є. Духова, К. Я. Петрова, 1. М. Черв'яков, [16, с. 11], В. А. Ліпкан [162, с. 89-90]. |
Економічна- небезпека - це конкретна і безпосередня, реальна форма прояву загрози, яка має ймовірну математичну інтерпретацію |
Економічна загроза - це потенційна можливість завдання шкоди суб'єктам господарської діяльності з боку окремих чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. |
Можлива небезпека, невдача дій, що вживаються, або самі дії, пов'язані із такою небезпекою. |
Семантика є трохи розмитою, незважаючи на вживання понять в економічному контексті. |
|
|
Є. О. Олейніков [207, с. 10] |
Цілком усвідомлена, але не фатальна імовірність нанесення шкоди комусь, чомусь, що визначається наявністю об'єктивних або суб'єктивних чинників, впливу яких притаманні руйнуючі властивості. |
Найбільш конкретна і безпосередня форма небезпеки або сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку. |
Можливість виникнення несприятливих або небажаних наслідків діяльності суб'єкта. |
За винятком чітко окресленої дієвої ха- рактеристи- ки ризику, семантика небезпеки й загрози є недостатньо прозорою. |
|
|
В. М. Ячменьова [312, с. 313] |
Загроза розглядається як вплив з великою інтенсивністю певного чинника, |
Ризик - це прогнозоване та усвідомле- неприйняття рішення щодо можливих |
Розрізняються поняття загрози й ризику за ознаками їх природи. |
||
|
В. М. Ячменьова [312, с. 313] |
або їх сукупності, що може призвести до виникнення змін негативного характеру у діяльності підприємства, які можуть бути незво- ротними, або на усунення яких потрібні значні кошти, час та ресурси. |
втрат та обмежень, більш того, прийняття жорстких правил гри відносно особливих умов діяльності у незвичному зовнішньому середовищу та вірогідною зміною внутрішнього середовища. |
Розрізняються поняття загрози й ризику за ознаками їх природи. |
||
|
Г. Б. Клейнер [127] |
Такі зміні в зовнішньому середовищі або внутрішньому стані суб'єкта, які призводять до небажаних змін предмету безпеки. |
Трактування ризику відсутні |
Ототожнюється поняття небезпеки і загрози. Контекст використання - безпека підприємства. |
||
|
Ю. Г. Лисенко [165] |
Сукупність умов, процесів, чинників, економічних інтересів суб'єктів господарської діяльності, що перешкоджають реалізації або створюють небезпеку для них. |
||||
|
В. І. Ярочкін [311, с. 16]. |
Можливі чи реальні явища, події і процеси, здатні нанести моральну чи матеріальну шкоду підприємству і підприємницькій діяльності. |
Загроза - це небезпека на стадії переходу із можливості у дійсність. |
Семантика небезпеки й загрози є перехресною. Контекст використання - діяльність підприємства |
||
|
Кравчуки [146] |
Можливі чи реальні умови, явища чи процеси, в результаті дії яких існує імовірність нанесення шкоди підприємству чи перспективному його розвитку. |
Загрози корпоративній безпеці підприємства - це потенційні можливості чи існування ситуації, за яких виникають передумови протидії забезпеченню безпеки та реалізації інтересів підприємства. |
Семантика небезпеки й загрози є не прозорою. Контекст використання - діяльність і безпека підприємства. |
Виходячи з того, що набір семантичних компонентів поняття «загроза» є доволі великим та різноманітним за своєю природою, тому автором пропонується побудова семантичної картини загроз, під якою розуміється експлікація внутрішніх логічних зв'язків між поняттями «загроза», «небезпека» та «ризик». Графічну інтерпретацію семантичної картини загроз наведено на рис. 4.6.
де 1. - небезпека як джерело виникнення загрози;
2. - загроза як наслідок небезпеки (активна небезпека);
2.1. - понятійно-категоріальний апарат загрози;
2.1.1. - загроза як категорія;
2.1.2. - загроза як поняття;
2.1.3. - загроза як термін;
2.2. - загроза як потенційний безпекогенний чинник, вплив якого спрямовано на порушення безпеки на:
2.2.1. - мегарівні;
2.2.2. - макрорівні;
2.2.3. - мезорівні;
2.2.4. - мікрорівні;
2.2.4.1 - загроза підприємству;
2.2.4.2 - загроза діяльності підприємства;
2.2.4.3 - загроза безпеці підприємства;
2.2.4.3Е - загроза економічній безпеці підприємства;
2.2.4.3і - загроза іншим видам безпеки підприємства (екологічній, фізичній, кадровій тощо);
2.3. - ключові компоненти загрози;
2.3.1. - загроза як умова;
2.3.2. - загроза як явище;
2.3.3. - загроза як подія;
2.3.4. - загроза як дія;
3. - ризик;
3.1. - ризик як усвідомлена частина загрози;
3.2. - ризик як свідома дія, що може мати негативні наслідки та стати загрозою.
Отже, наведена в табл. 4.6 експлікація понять «небезпека», «загроза», «ризик» дає можливість визначити контексти використання терміну «загроза», але для створення семантичної картини цього не достатньо, оскільки сутність поняття «загроза» неможливо вивчити поза межами системного підходу, який є універсальним інструментом наукової діяльності і тому незамінним в пізнанні будь-якої складної динамічної цілості, до числа яких, безперечно, належить загроза. Але в семантиці використовується широкий спектр дослідницьких методів - від загальнонаукових методів спостереження, моделювання та експерименту до специфічних методів, що можуть використовуватись у суміжних науках, таких як логіка, психологія. Найбільш відомим серед суто семантичних методів є метод компонентного аналізу, який у найширшому розумінні є набором процедур, в результаті використання яких слово зіставляється з його визначенням, що представляє собою той чи інший структурований набір семантичних компонентів, які задають умови застосування даного слова. Виходячи з того, що набір семантичних компонентів поняття «загроза» є доволі великим та різноманітним за своєю природою, тому автором пропонується побудова семантичної картини загроз, під якою розуміється експлікація внутрішніх логічних зв'язків між поняттями «загроза», «небезпека» та «ризик». Графічну інтерпретацію семантичної картини загроз наведено на рис. 4.6.
Відповідно до системного підходу підприємство розглядається як відкрита динамічна система, кожен з елементів якої має певні параметри. В свою чергу, управління підприємством зводиться до інтеграції та координації таких системоутворюючих елементів. Як свідчать результати досліджень попередників, основними елементами системи управління є керована та керуюча підсистеми, вхід, процес у системі, вихід, зворотний зв'язок і зв'язок із зовнішнім середовищем. Тому доцільно припустити, що підприємству в цілому має бути притаманна ціла низка загроз, вивчення яких має бути достатньо глибоким.
Семантичне поле загроз наведено на рис. 4.7.
Слід розрізняти загрози підприємству та загрози його діяльності. Якщо серед найбільш значущих загроз у сучасній економічній науці розрізняють загрозу рейдерства та загрозу банкрутства, причини виникнення яких можуть бути як пов'язаним між собою, так і абсолютно автономними, то число та різноманіття загроз діяльності підприємства є значно більшим, ніж рейдерство та загроза банкрутства. Наприклад, це можуть бути загрози виробничій (невиробничій, торгівельній тощо) сфері діяльності підприємства, його операційній, фінансовій, маркетинговій, інноваційній, інвестиційній діяльності і т.д.
Рис. 4.7. Семантичне поле загроз
Крім того, (і це стосується будь-якої загрози діяльності підприємства) такі загрози можуть мати абсолютно різні ключові компоненти, які, до речі, за різних умов можуть «мігрувати», що може суттєво ускладнювати їх подальше діагностування. Так, систематизацію загроз підприємства, досліджувану в [167] та складену з використанням матеріалів, викладених в [142], представлено в табл. 4.7.
Таблиця 4.7
Систематизація загроз підприємства
|
Критерій систематизації |
Види загроз |
Деталізовані за: |
|
|
Стосовно підприємства |
Зовнішні Внутрішні |
джерелом виникнення; специфікою впливу; сутнісною ознакою; за масштабом впливу; за ступенем прояву; за мірою комплексності. |
|
|
Термін прояву загрози |
Короткострокові Середньострокові Довгострокові |
Зовнішні загрози впливають на діяльність підприємства, але вони виникають в зовнішньому середовищі і здебільшого їхнє виникнення є неконтрольованим для підприємства. Внутрішні загрози виникають всередині підприємства, вони не завжди є контрольованими, але все ж таки є більш контрольованими, ніж загрози зовнішні. Критерій терміну прояви загрози відображає період часу, у якому вона може реалізуватися. Тому можна вирізнити короткострокові, середньострокові та довгострокові загрози.
Аналізувати загрози можна, застосовуючи різні аналітичні інструменти. Наприклад, застосування ієрархічного аналізу пов'язане з проблемою причинності (причинно-наслідкові зв'язки), дає змогу побудувати, наприклад, таку ієрархію загроз:
• можливі загрози - несуттєві, але такі, що можуть мати руйнівний характер;
• ймовірні - такі, що «матеріалізувати» та встановити як наявні, важко;
• існуючі або наявні - такі, між дією яких та наслідками можна встановити прозорий причинний зв'язок.
Використання компонентного аналізу дає змогу інтерпретувати семантику поняття загроз стосовно діяльності підприємства. За результатами застосування компонентного аналізу у табл. 4.8 наведено експлікацію ключових компонентів поняття загроз діяльності підприємства.
В цілому експлікація зводиться до визначення таких ключових компонентів загроз діяльності підприємства як умова, явище, подія або дія. Безперечно, в разі виникнення загрози діяльності підприємству кожен її компонент заслуговує на ретельне вивчення, однак, особливу увагу слід приділяти тим загрозам діяльності підприємства, ключовим компонентом яких є дія, оскільки характер таких дій може мати вид біфуркацій, а, отже, дії, точніше протидії таким загрозам мають розроблятися з урахуванням високого рівня невизначеності наслідків поведінки таких загроз. Окрім зазначених у табл. 2 трактувань, звернемось також до [89], де в такий спосіб наголошується на дієвій компоненті загроз та значущості їх деталізації. Загрози - це будь-які дії, явища чи процеси, що можуть спричинити негативні наслідки для бізнесу (матеріальні та моральні втрати). При визначенні загроз варто зважати на такі чинники: реальність загроз; сутність причин, що породили загрози; гострота цих причин та термін їх дії; визначення сил і коштів, якими користується супротивник [89].
Експлікація ключових компонентів загроз діяльності підприємства
Таблиця 4.8
|
Автор, джерело |
Авторське розуміння |
Семантика загроз діяльності підприємства |
|
|
Ключовий компонент - умова |
|||
|
В. С. Пономаренко, Т. С. Клебанова, Н. Л. Чернова [225] |
Сукупність умов та факторів, дія яких здійснює дестабілізуючий вплив на функціонування та розвиток економіки регіону. |
2.1.2. - загроза як поняття; 2.2.3. загроза як потенційний безпеко- генний чинник, вплив якого спрямовано на порушення безпеки на мезорівні; 2.3.1. - загроза як умова; |
|
|
Ключовий компонент - явище |
|||
|
Н. М. Внукова, B. А. Смоляк [50], C. П. Дубецька [54, с. 157] |
Явище, що виникає внаслідок певних подій у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, яке може негативно позначитися на його діяльності. |
2.1.2. - загроза як поняття; 2.2.3. загроза як потенційний безпеко- генний чинник, вплив якого спрямовано на порушення безпеки на мікрорівні; 2.3.2. - загроза як явище; |
|
|
Ключовий компонент - подія |
|||
|
С. П. Дубецька [84, с. 157] |
Потенційна чи реальна подія (процес), що здатна порушити стійкість та розвиток підприємства чи призвести до припинення його діяльності. |
2.1.2. - ЗАГРОЗА ЯК ПОНЯТТЯ; 2.2. загроза як потенційний безпекогенний чинник; 2.3.2. - загроза як подія; |
|
|
І. Т. Балабанов [14, 15] |
подія, що може відбутися або не відбитися, наслідки якої (в разі здійснення) можуть бути негативними, нульовими або позитивними. |
2.1.2. - ЗАГРОЗА ЯК ПОНЯТТЯ; 2.2. загроза як потенційний безпекогенний чинник; 2.3.2. - загроза як подія; |
|
|
І. Т. Балабанов [14, 15] |
подія, що може відбутися або не відбитися, наслідки якої (в разі здійснення) можуть бути негативними, нульовими або позитивними. |
2.1.2. - ЗАГРОЗА ЯК ПОНЯТТЯ; 2.2. загроза як потенційний безпекогенний чинник; 2.3.2. - загроза як подія; |
|
|
В. А. Смольков [249] |
подія з негативними та невизначеними наслідками, які ймовірно настануть у майбутньому і матимуть певний розмір |
2.1.2. - ЗАГРОЗА ЯК ПОНЯТТЯ; 2.2. загроза як потенційний безпекогенний чинник; 2.3.2. - загроза як подія; |
|
|
Ключовий компонент - дія В данному випадку акцентується увага на тому, що дія може мати як одномо- ментний (дискретний), так і пролонгований (процесний) характер. |
|||
|
С.Ф. Покровний [303] |
потенційні або реальні дії фізичних або юридичних осіб, що порушують стан суб'єкта підприємницької діяльності і здатні привести до припинення його діяльності або до економічних і інших втрат. |
2.1.2. - ЗАГРОЗА ЯК ПОНЯТТЯ; 2.2.3. загроза як потенційний безпеко- генний чинник, вплив якого спрямовано на порушення безпеки на мікрорівні; 2.3.4. - ЗАГРОЗА ЯК ДІЯ; |
|
|
С. В. Забияко, Є. С. Светлова [96] |
потенційно можлива несанкціонована дія, що може бути реалізована у будь-який момент часу за наявності певних умов |
2.1.2. - ЗАГРОЗА ЯК ПОНЯТТЯ; 2.2.3. загроза як потенційний безпеко- генний чинник, вплив якого спрямовано на порушення безпеки на мікрорівні; 2.3.4. - загроза як дія; |
|
|
А. І. Чужмаров [291] |
негативні дії, що впливають на ефективність функціонування промислових підприємств. |
2.1.2. - ЗАГРОЗА ЯК ПОНЯТТЯ; 2.2.3. загроза як потенційний безпекогенний чинник, вплив якого спрямовано на порушення безпеки на мі- крорівні; 2.3.4. - загроза як дія; |
|
|
В. М. Ячменьова [312] |
вплив з великою інтенсивністю певного чинника, або їх сукупності, що може призвести до виникнення змін негативного характеру у діяльності підприємства, які можуть бути необоротними або на усунення яких потребується значні кошти, час та ресурси. |
2.1.2. - ЗАГРОЗА ЯК ПОНЯТТЯ; 2.2.3. загроза як потенційний безпекогенний чинник, вплив якого спрямовано на порушення безпеки на мі- крорівні; 2.3.4. - ЗАГРОЗА ЯК ДІЯ; |
|
|
Л. Н. Зима [105] |
негативна дія на економічну безпеку підприємства |
2.2.4.3Е - загроза економічній безпеці підприємства. |
Зазначимо, що результати морфологічного аналізу переважної більшості наведених трактувань загроз наведено в монографії В. М. Ячменьової [312, с. 312-330]. Проте, на відміну від морфологічного аналізу, застосування компонентного аналізу дає змогу «препарувати» поняття загроз, одночасно з'ясовуючи її понятійно- категоріальний статус, рівень, на якому загроза виступає як безпекогенний чинник та її ключовий компонент. Застосування компонентного аналізу щодо загроз діяльності підприємства дає змогу встановити, чи є умови для її виникнення, буде загроза мати характер явища, дії чи події, й внаслідок чого здійснювати подальше сепарування, конкретизація та діагностування загрози за певними ознаками. Проведення такого аналізу є особливо важливим з огляду на те, що результати діагностування тієї чи іншої загрози залежать від того, наскільки чіткими є не тільки її основні, але й другорядні ознаки. Власне інколи, другорядні ознаки можуть бути значно важливішими за основні, зважаючи на високий рівень їх деталізації.
Дотепер через нерозвиненість наукового передбачення забезпечувати економічну безпеку підприємства намагалися виключно реактивно, тобто за фактом реалізації внутрішніх або зовнішніх загроз. Іноді били на сполох лише тоді, коли надзвичайна ситуа- 18 ція ставала реальністю, переходила у розряд некерованої, внаслідок чого починала назрівати катастрофа. Але поступово сформувалася інша система поглядів на те, як менеджерам підприємств необхідно діяти для забезпечення економічної безпеки. Зараз діяльність успішних вітчизняних підприємств майже завжди позначена активно впроваджуваною стратегією попередження загроз будь-якого походження й супроводжуючою її тактикою дій випереджального характеру, оскільки набагато розумніше, і, що важливо, дешевше передбачити появу загрози, використовуючи альтернативний управлінський інструментарій, зокрема, систему параметрів випереджального (прогнозного) оцінювання стану як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства, ніж усувати їх руйнівні наслідки.
Формування ресурсного забезпечення як комплементарна мета управління економічною безпекою підприємства
Традиційно діяльність будь-якого підприємства розглядається як складний процес цілеспрямованого перетворення факторів виробництва на готову продукцію (товар, послугу). Найважливішими з таких факторів є ресурси, значущість яких у діяльності підприємства визначається роллю, яку вони відіграють для досягнення цілей підприємства. Однією з головних цілей вітчизняних підприємств на сучасному етапі розвитку економіки є забезпечення їх економічної безпеки. Досягнення такої мети потребує детального вивчення багатьох питань, зокрема, таких як сканування зовнішніх та викриття внутрішніх загроз діяльності підприємства, формування ланцюжка економічних інтересів підприємства за рівнем пріоритетності, які мають узгоджуватися як у його внутрішньому, так й у зовнішньому середовищі, діагностування стану економічної безпеки підприємства, розробка та впровадження способів забезпечення економічної безпеки підприємства тощо. Розв'язання цих та інших питань потребує наявності та інструментів використання різних ресурсів. Точніше кажучи, на підприємстві має бути сформовано ресурсне забезпечення його економічної безпеки, про підходи до якого в економічній науці наразі практично нічого невідомо.
Сучасна економічна наука багата на визначення і трактування поняття «ресурси». Сутність ресурсів розкривається в роботах вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, серед яких І. Т. Балабанов [14], С. А. Бороненкова [37], В. І. Кириленко [123], Л. Г. Окорокова [204], М. А. Комаров, А. Н. Романов [235], І. І. Мазур, В. Д. Шапіро [174] та ін. Продемонструємо основні підходи до розуміння даного поняття.
У найбільш загальному розумінні ресурси Ресурси від франц. ressource - допоміжний засіб. - це кошти, цінності, запаси, можливості, джерела коштів, доходів [20, 339]. З економічної точки зору ресурсами є сукупність факторів, які безпосередньо або опосередковано беруть участь у процесі виробництва або надання послуг. Разом з поняттям «ресурси» в економічній літературі часто як синонім використовується поняття «фактори виробництва». Чинник - це причина, рушійна сила якого-небудь процесу, явища, що визначає його характер або окремі його риси [339]. Не заперечуючи наявності певної смислової спорідненості цих понять, маємо наголосити на різниці між поняттями «ресурси» та «фактори виробництва», яка полягає у такому. По-перше, не кожен ресурс стає фактором виробництва. По-друге, на відміну від факторів, які можуть бути виключно платними, ресурси можуть як платними, так і безплатними (принаймні - умовно безплатними). По-третє, ресурси можуть не мати конкретного власника, тоді як фактори виробництва завжди власника мають [110].
На думку Л. Г. Окорокової [204], ресурси підприємства слід розглядати як сукупність запасів, джерел, засобів і предметів праці, які є в наявності у підприємства і можуть бути мобілізованими і приведеними в дію, а також використаними для досягнення цілей підприємства. Для підприємства наявність достатньої кількості ресурсів відповідної якості означає реалізуємість його нормального функціонування відповідно до поставлених цілей.
В економічній літературі існують різні підходи щодо класифікації видів ресурсів. Так, в економічній теорії ресурси прийнято ділити на чотири групи: природні, матеріальні, трудові та фінансові [204]. Проте деякі автори, зокрема М. А. Комаров [235] додає до існуючої класифікації інформаційні ресурси. Таку авторську позицію слід визнати слушною, оскільки, по-перше, сучасна діяльність підприємств здійснюється в умовах інформаційної економки, а, по-друге, цінність інформації як ресурсу постійно зростає. А. П. Веревченко пропонує під інформаційними ресурсами розуміти всю накопичену інформацію про середовище, в якому дії підприємство, зафіксовану на матеріальних носіях або в будь-якій іншій формі, що забезпечує її передачу в часі і просторі між різними споживачами для вирішення наукових, виробничих, управлінських та інших завдань підприємства [110].
Заслуговує на увагу запропонований в [85] погляд на ресурси підприємства. Отже, в [85] до складу ресурсів підприємства віднесені персонал, капітал і виробничі фонди, нематеріальні ресурси та активи, оборотні кошти, інвестиції. Дещо інакше розглядає ресурси підприємства С. А. Бороненкова - як елемент об'єкту управління, але при цьому класифікує їх за традиціями, започаткованими в економічній теорії: засоби праці; предмети праці; трудові ресурси; фінансові ресурси [37]. І. Т. Балабанов поділяє ресурси підприємства на технічні, технологічні, трудові, просторові (територія, приміщення, комунікації), розрізняючи при цьому фінансові ресурси і фінансові можливості підприємства [14]. До складу ресурсів підприємства автор також відносить організаційну структуру управління. Такий авторський підхід слід визнати правомірним, але, уявляється, що його використання може зіштовхнутися з труднощами, пов'язаними з різнорідністю визначених кількісних та якісних класифікаційних ознак ресурсів підприємства.
В управлінні проектами поняття «ресурси» трактується дещо «тотально» - як все, що має в своєму розпорядженні проект, зокрема, трудові, фінансові і матеріально-технічні ресурси, команда проекту, час, інформація, знання і технології, які використовуються у проекті [259, 275].
За ступенем приналежності підприємству К. С. Борзенкова [35] розрізняє внутрішні ресурси, якими, власне, розпоряджається підприємство, і зовнішні ресурси, якими в конкретний момент часу підприємство ще або вже не розпоряджається. Щодо виробництва ресурси підприємства поділяють на функціонуючі та потенційні. Функціонуючі ресурси є активною частиною загальних ресурсів, використовуваних в господарському обороті. У свою чергу, потенційні ресурси - це виявлені, але ще не залучені до операційної діяльності підприємства ресурси. Л. Г. Окорокова [204] пропонує класифікувати ресурси підприємства залежно від їх альтернативної цінності в такий спосіб: загальні ресурси (альтернативна цінність даних ресурсів однакова як в межах діяльності підприємства, так і поза ними); специфічні ресурси (альтернативна цінність даних ресурсів межах діяльності підприємства є вищою, ніж поза її межами); інтерспецифічні ресурси (не мають, альтернативної цінності поза межами діяльності підприємства). Зазначимо, що виділені Л. Г. Окороковою класифікаційні ознаки ресурсів підприємства можуть мати велике значення при розробці підходів до ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства.
Узагальнюючим слід визнати розуміння ресурсів, подане в [275, с. 71], де під ресурсами розуміються цінності, засоби, можливості, кошти, джерела доходів, які належать до внутрішніх резервів економічного розвитку організації за умови їх ефективного використання, що дозволяє забезпечити не тільки потреби організації, але й потреби суспільства. Для розгляду питань ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства у наведеному розумінні ресурсів найбільше зацікавлення викликає посилання на здатність ресурсів відігравати забезпечувальну функцію, звісно, за умови їх ефективного використання.
На відміну від поняття ресурсів підприємства, поняття ресурсного забезпечення підприємства не знайшло широкого розповсюдження у спеціальній науковій літературі. До найбільш традиційних та типових слід віднести розуміння ресурсного забезпечення підприємства, наведене в [111, с. 93], де ресурсне забезпечення розглядається як процес формування цілеспрямованих впливів на умови та чинники, які визначають використання ресурсів підприємства. В [375] ресурсне забезпечення діяльності підприємства зводиться до процесу закупівлі різних видів ресурсів, необхідних для його безперервної діяльності. В основу такого трактування ресурсного забезпечення діяльності підприємства покладено логістичний підхід. Власне, такий підхід є популярним серед вітчизняних і зарубіжних учених, які зробили внесок у справу розробки наукових засад управління ресурсним забезпеченням виробництва. До їх числа, передусім, належать Д. Д. Бауерсокс [20], А. Г. Кальченко [115], М. В. Кіндій [125], Т. С. Клебанова [126], Л. Г. Шемаєва [299]. Поняття ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства маємо визнати таким, яке у сучасній економічній науці практично не розглянуто.
У найбільш загальному розумінні «забезпечення» (дієслівний іменник - прим. авт.) означає сукупність дій, спрямованих на те, щоб зробити щось можливим, дієвим, здійсненним. Слід розрізняти сутність понять «забезпечення» та «забезпеченість». Так, забезпеченість є похідною від забезпечення, і, певною мірою, є його мірилом, тобто може показувати або характеризувати рівень чи ступінь забезпечення. Крім того, на відміну від забезпечення, забезпеченість має не процесний, а результатуючий характер, тобто характеризує його кінцевий або, принаймні, проміжний результат. Визначення рівня забезпеченості підприємства ресурсами може бути як окремим науковим завданням, так і щільно пов'язаним із іншими науковими завданнями, наприклад, із формуванням ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства.
Зазначимо, що дослідження ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства може проводитися по-різному, залежно від того, який концептуальний підхід обрано для трактування власне економічної безпеки підприємства. Трактування економічної безпеки підприємства можна згрупувати в такий спосіб: ті, що спираються на стан корпоративних ресурсів [109], та ті, що спираються на їх ефективне використання [53, 150, 151]. Але жодне із трактувань не торкається шляхів забезпечення ресурсами процедур та способів досягнення того чи іншого рівня економічної безпеки підприємства.
Відповідно до [246] забезпечення безпеки організації - це комплекс організаційно-технічних заходів (адміністративно- правових, організаційно-управлінських, спеціальних, інженерно- технічних, морально-психологічних, інформаційно-аналітичних і т.п.), спрямованих на захист життєво важливих інтересів організації від внутрішніх і зовнішніх загроз. Під забезпеченням безпеки організації тут розуміється діяльність не тільки держави, але й підприємства й кожного працівника підприємства, спрямована на захист корпоративних інтересів, їхню практичну реалізацію відповідно до політики забезпечення безпеки організації. Такий підхід слід визнати правомірним щодо ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства, але, водночас, і таким, що потребує уточнень та подальшого розвитку.
Під ресурсним забезпеченням економічної безпеки підприємства пропонується розуміти упорядковану сукупність дій щодо пошуку, вибору та використання ресурсів, а також створення адміністративно-правових, організаційно-управлінських, техніко-технологічних, морально-психологічних, інформаційно-аналітичних умов, необхідних для перебування підприємства у тому чи іншому стані економічної безпеки.
Ґрунтовне вивчення ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства потребує, передусім, формування його класифікаційних ознак (рис. 4.8).
Отже, за цілями ресурсне забезпечення економічної безпеки підприємства може бути стратегічним та/або тактичним. Зрозуміло, що одне не може суперечити іншому ані за формою, ані за суттю.
Рис. 4.8. Класифікаційні ознаки ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства
За формою здійснення воно має переважно внутрішній або інтегрований характер, тобто такий процес передбачає на відміну від попереднього, внутрішнього, залучення фахівців чи консультантів ззовні. Зовнішнє ресурсне забезпечення економічної безпеки підприємства може бути притаманне лише державним підприємствам або може частково мати місце у випадках, коли йдеться про виключну державну або іншу зовнішню допомогу підприємству у ході забезпечення його економічної безпеки.
За конфігурацією пропонується розрізняти комплексне ресурсне забезпечення економічної безпеки підприємства, тобто таке, яким передбачається залучення комплексу необхідних ресурсів (найбільш бажаний варіант), та поелементне, якому можна надати статус «ремонтного» або «реставраційного», тобто такого, яким передбачається додаткове залучення ресурсів, яких не вистачає до необхідної їх кількості, якості та/або комплексності.
За видами використовуваних ресурсів ресурсне забезпечення економічної безпеки підприємства може бути змішаним, тобто таким, що спирається як на матеріальні, так і на нематеріальні ресурси приблизно в однакових пропорціях. Домінування тих чи інших ресурсів, відповідно, породжує матеріальноорієнтоване або нематеріальноорієнтоване ресурсне забезпечення економічної безпеки підприємства.
За рівнем достатності таке забезпечення може бути надмірним, достатнім, обмеженим та недостатнім. Усі випадки, окрім достатнього, є такими, що мають вади. Розглядаючи рівень достатності як класифікаційну ознаку ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства, неможна проігнорувати ще один важливий момент, пов'язаний із надмірністю такого забезпечення. Зокрема, спираючись на праці професора Г. А. Пастер- нак-Таранушенко [212-215], можна провести певну аналогію між способами використання ресурсів на макрорівні та макрорівні. Необхідність проведення такої аналогії викликана існуванням задекларованого у дослідженні способу взаємоузгодження інтересів (з числа деструктивних) як економічна зброя, а саме, мова йде про тлумачення Г. А. Пастернак-Таранушенком поняття «війна»: «Війна - це надмірне, надто інтенсивне використання усіх груп ресурсів - матеріальних, фінансових, трудових і часових. Це час найбільшого напруження економіки країни та усіх ресурсів суспільства. Війна завжди призводить до виснаження економіки. Проте закінчення війни несе або докорінні зміни (розпад держави, відокремлення від неї певних частин, сплачування великих репарацій переможцю, зміна державного устрою або ладу тощо), або поступове оновлення і підйом економіки» [213]. Інакше кажучи, досліджуючи ресурсне забезпечення економічної безпеки підприємства, незалежно від того, якою є його класифікаційна ознака, слід пам'ятати про інтенсивність використання тієї чи іншої складової ресурсного забезпечення, оскільки сама по собі надмірна інтенсивність використання того чи іншого ресурсу може бути загрозою економічній безпеці підприємства.
За формою ресурсне забезпечення економічної безпеки підприємства може бути системою, процесом або функцією, за часовим горизонтом - довгостроковим, короткостроковим та оперативним, за альтернативною цінністю - загальноресурсним, специфічним, інтерспецифічним, за ефективністю - високо-, середньо-, низь- коефективним та неефективним. Запропоновані класифікаційні ознаки мають використовуватись у комплексі відповідно будь-якого ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства.
Різновидів конфігурацій ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства, зумовлених розмаїттям складових такого забезпечення, можна створити декілька. Чисельність таких конфігурацій, між іншого, може залежати й від інших чинників, наприклад, від способів забезпечення економічної безпеки підприємства, проте цей аспект, незважаючи на його важливість, лежить поза межами виконуваного дослідження, у форматі якого пропонується розглядати такі складові ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства: трудові ресурси; фінансові ресурси; матеріальні ресурси; організаційні ресурси; інформаційні ресурси; нематеріальні ресурси. Кожен з видів ресурсів розглядається з позиції усталених в економічній науці поглядів, тому позбавлений будь-яких пояснень чи коментарів. Натомість надалі приділено увагу підходу до оцінки ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства.
Отже, оцінку ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства пропонується розглядати в розрізі кількісних та якісних характеристик його складових, які таке забезпечення утворюють (рис. 4.9).
Рис. 4.9. Складові ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства в розрізі кількісних та якісних ознак
Розглянемо детальніше кількісні та якісні характеристики складових ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства. Перш за все, кількісні характеристики трудових ресурсів підприємства традиційно асоціюються з такими показниками, як середньооблікова чисельність працівників. Якщо кількісні характеристики трудових ресурсів підприємства є доволі прозорими і, навіть, не новими, то з якісними характеристиками цієї складової ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства справи є дещо іншими. З приводу якості трудових ресурсів в економічній літературі тривають дискусії, починаючи з першої половини ХХ століття. Традиційно, якість трудових ресурсів підприємства визначається ступенем професійної і кваліфікаційної придатності персоналу, проте дотепер не існує єдиного розуміння якості трудових ресурсів підприємства.
Однак можна виокремити певні ознаки, що характеризують якість трудових ресурсів підприємства. До числа таких ознак належать:
* економічні ознаки (відповідність освітньо-кваліфікаційних характеристик працівника посаді, яку обіймає; кваліфікація працівника; стаж);
• особистісні ознаки (дисциплінованість, здатність до навчання протягом життя, сумлінність, оперативність, творча активність);
• корпоративні ознаки (престижність праці, рівень технологічного оснащення робочих місць, раціональна організація праці);
• соціокультурні ознаки (соціальна відповідальність, соціальна активність, загальнокультурний рівень, рівень корпоративної культури).
В контексті управління економічною безпекою підприємства вкрай важливо здійснювати структуризацію трудових ресурсів, яка має лежати площині створення системи співвідношень кількісних і якісних характеристик трудових ресурсів підприємства.
Кількісні ознаки фінансових ресурсів, звичайно, не можна обмежувати виключно їх фізичною наявністю, зрозуміло, що до числа таких ознак слід віднести значення чисельних коефіцієнтів, які традиційно використовуються в практиці фінансового менеджменту. Дещо менш традиційними, водночас, можуть бути підходи до якісних ознак фінансових ресурсів, досліджуваних з позиції створення важелів управління економічною безпекою підприємства. Зокрема, до числа таких ознак можуть бути віднесені доступність та вартість отримання фінансових ресурсів.
Кількісні та якісні характеристики матеріальних ресурсів є дуже прозорими, проте їх вимірювання та оцінювання в цілому та контексті управління економічною безпекою підприємства зокрема мають певні труднощі, зумовлені багатьма причинами, які можна стисло пояснити таким чином: матеріальні ресурси будь-якого підприємства, як правило, є чисельними і дуже різнорідними, через що оцінка їх властивостей суттєво ускладнюється, а отже комплексна оцінка кількісних і якісних характеристик усієї сукупності матеріальних ресурсів є практично позбавленою сенсу. Тому з метою забезпечення керованості економічної безпеки підприємства, оцінюючи кількісні та якісні характеристики матеріальних ресурсів слід зосереджуватись виключно на тих з них, які можна ідентифікувати як ключові ресурси, тобто такі, зникнення яких чи погіршення їх якості негативно впливає на економічну безпеку підприємства та його діяльність в цілому.
Організаційні ресурси підприємства також мають бути розглянуті в розрізі кількісних та якісних характеристик, причому перші можуть бути доволі легко формалізовані, шляхом, наприклад, оцінювання параметрів організаційної структури підприємства, тоді як дієвість організовування процесів на підприємстві слід оцінювати, застосовуючи якісні характеристики. Останнє стосується неефективного делегування повноважень, нераціонального використання часу управлінцями тощо. Якщо оцінювати якісні характеристики організаційних ресурсів поверхнево, то можна зупинитися на згаданих їх ознаках, однак занурення у глибину питання потребуватиме вивчення причин, через які управлінці підприємства не в змозі якісно організовувати ті чи інші процеси якісно, що є дуже копіткою справою.
Подобные документы
Виявлення тенденцій організації системи економічної безпеки суб’єктів господарювання. Індикаторний та ресурсно-функціональний підходи до її оцінювання. Чинники формування кризи. Стратегічні напрямки управління фінансово-економічної безпекою підприємства.
статья [16,1 K], добавлен 31.08.2017Особливості роботи операційної системи підприємства за наявності ризиків в системі енергозабезпечення. Чинники зовнішнього і внутрішнього середовища. Негативні наслідки нестабільного енергозабезпечення. Управління енергетичною безпекою підприємства.
статья [39,6 K], добавлен 04.09.2008Організаційно-економічна характеристика підприємства. Управління матеріально-технічною, виробничо-технологічною, соціально-психологічною та фінансово-економічною підсистемами. Управління стратегічним розвитком підприємства та його конкурентоспроможністю.
отчет по практике [772,1 K], добавлен 16.11.2014Сутність організації фінансово-економічної безпеки підприємства, її принципи і напрямки за функціональними складовими. Функції з питань безпеки керівників фірм та структура відповідної служби. Схема процесу організації фінансово-економічної безпеки.
курсовая работа [54,7 K], добавлен 20.10.2015Стратегія як мета управління, як філософська концепція. Визначення стратегічного набору, операційної стратегії. Послідовність формування стратегії підприємства. Поняття стратегії як визначення основних довгострокових цілей та задач підприємства.
тест [9,8 K], добавлен 11.02.2011Ефективність управління розвитком як основа забезпечення збалансованого зростання підприємства, методичні підходи до його оцінювання та комплексна система показників. Розробка заходів щодо підвищення ефективності управління розвитком підприємства.
магистерская работа [840,2 K], добавлен 21.04.2013Уточнення економічної сутності потенціалу підприємства, виявлення його специфічних особливостей. Характеристика методів дослідження економічного потенціалу торгівельного підприємства. Інформаційне забезпечення діагностики потенціалу підприємства.
магистерская работа [1,4 M], добавлен 27.04.2014Фінансовий стан та його роль у ефективності господарської діяльності підприємства. Особливості управління фінансами підприємства в умовах кризи. Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства, шляхи удосконалення управління в даній сфері.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 09.01.2015Характеристика загальної системи управління підприємства. Комплексне обстеження підприємства, оцінка ефективності його комунікативної, товарної та цінової політики. Загальна оцінка ефективності і перспектив діяльності підприємства, що вивчається.
отчет по практике [40,8 K], добавлен 28.04.2011Забезпечення функціонування підприємства за умов фінансової кризи та соціально-політичної нестабільності в країні. Оцінка стратегічного потенціалу та загроз грошовій безпеці організації. Визначення механізму управління фінансовою стійкістю підприємства.
статья [344,7 K], добавлен 31.08.2017
