Тріада цілей управління економічною безпекою підприємства

Вплив людського чинника неможна не простежити й при вивченні кількісних та якісних ознак інформаційних ресурсів. В епоху економіки знань процес новелізації інформаційних ресурсів відбувається не лише із карколомною швидкістю, а й у нерозривному зв'язку з особистісними характеристиками людей, що розпоряджаються такими ресурсами. Саме тому під інформаційними слід розуміти такі ресурси, що утворені професіоналами певного фаху з сукупності корисних відомостей, яким притаманні властивості нескінченності, здатності накопичуватися, реалізуватися, поновлюватися, придатності для колективного використання та збереження своїх якостей у процесі використання. Виходячи саме з такого розуміння інформаційних ресурсів можна стверджувати, що їх кількісні ознаки можуть бути охарактеризовані кількістю джерел інформації та її обсягами, тоді як якісні - ознаками реальності інформації та її визначеності. Інформацію щодо якості традиційно класифікувати на реальну (буває істинною та хибною), нереальну (буває псевдореальною й ірреальною) та невизначену (її сентенції можуть бути суперечливими чи несуперечливими). Останній вид інформації є найнебезпечнішим для досягнення будь-яких цілей управління економічною безпекою підприємства, оскільки легко вводить в оману стейкхолдерів, спричиняючи плутанину цілей, посилюючи вже існуючі та породжуючи нові загрози.

До нематеріальних ресурсів належать цінності, що мають вартісну оцінку і при цьому не є фізичними об'єктами. До таких ресурсів належать об'єкти інтелектуальної власності та нематеріальні активи, тобто винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, матеріальним вираженням прав на який є документи виключного права, патенти і свідоцтва про реєстрацію. Нематеріальними активами є також права на ноу-хау, а також права, отримані в результаті покупки ліцензій у патентовласників, програмні продукти і бази даних. Майже усі види нематеріальних активів, крім хіба що прав на користування земельними ділянками і природними ресурсами й орендними правами, є різновидами об'єктів інтелектуальної власності. Особливої уваги серед нематеріальних ресурсів заслуговує вивчення репутації підприємства, вплив змін якої на рівень економічної безпеки в цілому та стан її керованості зокрема може бути доволі суттєвим.

Традиційно під репутацією Від лат. криШІв - обдумування, споглядання. підприємства розуміють комплекс заходів, спрямованих на збільшення його прибутку без відповідного збільшення активів, тобто таке збільшення є наслідком використання кращих управлінських здібностей, домінуючої позиції підприємства на ринку продукції (робіт, послуг), нових технологій тощо. Протягом останніх 20 років інтерес до репутації підприємства почав зростати з карколомною швидкістю, одним із доказів чого є існування 49 оригінальних формулювань репутації підприємства, опублікованих у наукових виданнях, що вийшли з друку лише за період з 2000 по 2003 роки. Проте різноманіття тлумачень поняття репутації підприємства здебільшого є штучним, оскільки жодне з них, на жаль, не є вичерпним. Усю сукупність тлумачень можна згрупувати в такий спосіб: загальна об'єктивна та суб'єктивно-емоційна оцінка діяльності підприємства різними цільовими аудиторіями; нематеріальний актив, що має вартісний вимір;когнітивне уявлення про можливості підприємства задовольняти потреби та вимоги зацікавлених сторін.

Репутацію підприємства в рамках даного монографічного дослідження пропонується розглядати як неліквідний нематеріальний актив довготривалого багатоцільового характеру експлуатації, що має споглядально-вартісну природу та виступає важелем і мультиплікатором взаємоузгодження інтересів підприємства в управлінні його економічною безпекою. В такому розумінні репутація підприємства представлена ендогенним та екзогенним полями, якими, відповідно, є репутаційний капітал та імідж. Репутаційний капітал, що утворює ендогенне поле репутації підприємства, має вартісний вимір, хоча визначення його загальної величини може викликати певні труднощі через необхідність використання не тільки прямих розрахунків, передбачених П(с)БО України, а й опосередкованих, наприклад, при визначеннівартості інтелектуального потенціалу менеджерів підприємства. Екзогенне поле репутації підприємства представлене іміджем, природа якого відповідає за набір її споглядальних характеристик, а отже таких, що важко піддаються формалізації.

Споглядально-вартісна природа є головною причиною труднощів, що виникають в ході дослідження репутації підприємства, оскільки через абсолютно різні підходи до вимірювання екзогенного та ендогенного полів важко отримати однорідну загальну оцінку репутації. Процедуру отримання такої оцінки також можуть ускладнювати зміни, що відбуваються у співвідношенні екзогенного та ендогенного полів репутації: як при достатньо великому репутаційному капіталі імідж підприємства може бути доволі обмеженим, так і навпаки. Крім того, обидва поля репутації підприємства перебувають під постійним «обстрілом» загроз, дія яких може бити спровокована я к зовнішніми, так і внутрішніми стейкхолдерами.

Звичайно, змістовні складові репутації підприємства заслуговують на більш докладне вивчення, але перемістимо акценти в площину наведення аргументів щодо необхідності й значущості вивчення впливу репутації підприємства на керованість його економічною безпекою. По-перше, переваги підприємств, що ґрунтуються на використанні матеріальних ресурсів, є майже вичерпаними. Можливість економити такі ресурси, використовуючи ефект масштабу, підприємства вже практично втратили. По-друге, посилення внаслідок глобалізації інтенсивності конкуренції, домінування інформаційних технологій, розширення інтелектуальних можливостей суспільства зумовлюють потребу підприємств в ідентифікації, вимірюванні (в т.ч. визначенні вартісної оцінки) та управлінні нематеріальними активами, які можуть бути джерелом надприбутків.

Розвиваючи надалі тематику дослідження ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства, маємо дослідити його найголовніші властивості, до яких, передусе, належать такі пари як «кількість - якість» та «значущість - доступність». Отже, визначимо характер ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства щодо стану кількісних та якісних ознак його складових. Однак, визначенню такого характеру має передувати важливе зауваження: кількісні та якісні ознаки складових ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства, будучи взаємопов'язаними між собою, не є взаємозамінними. Інакше кажучи, велика кількість того чи іншого ресурсу низької якості не може розглядатися як еквівалент кількості ресурсу прийнятної якості. Таке замінювання, навіть - підміна, є неможливим ані в межах одного виду ресурсу, ані, тим більше, між різними видами ресурсів. Отже, характер ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства може бути різним залежно від того, яким є стан кількісних та якісних ознак його складових (рис. 4.10).

Рис. 4.10. Матриця визначення характеру ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства залежно від стану кількісних та якісних ознак його складових

Отже, характер ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства може бути представлений «лінійкою» станів від руйнівного до перфеційного Перфекційний (від фр. perfection -- удосконалення) -- тут означає вимогу до-сягнення виключно якнайкращого результату ресурсного забезпечення економіч-ної безпеки підприємства. Руйнівний характер такого забезпечення формується за умов низької якості його складових та їх недостатності за кількістю. Такий характер ресурсного забезпечення не здатен акумулювати найнижчий рівень забезпечення економічної безпеки підприємства. Зростання якості складових ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства за умов недостатньої їх кількості сприяє зміні характеру від обмежуючого до стримуючого, відмінність між якими полягає не лише в тому, що обмежуючий характер є результатом середньої якості складових за умов недостатньої їх кількості, тоді як стримуючий - результатом високої якості складових за такої ж їх кількості. Обмежуючий характер означає наявність суттєвих перешкод для забезпечення хоча б низького рівня економічної безпеки підприємства, тоді як стримуючий характер унеможливлює перехід від низького до більш високого рівня економічної безпеки підприємства.

Майже аналогічними є тенденції змін характеру ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства за умов достатньої кількості його складових та зростання їх якості, проте загальна оптимістичність тенденції, звичайно, є іншою. Зокрема, граничний характер ресурсного забезпечення (низька якість складових за достатньої їх кількості) може асоціюватися із низьким, проте усталеним рівнем економічної безпеки підприємства; усталений характер ресурсного забезпечення (середня якість складових за достатньої їх кількості) є вагомою ознакою середнього, або навіть, достатнього Така ситуація може бути характерна для тих випадків, коли, наприклад, під-приємство не веде активну боротьбу за лідер сов на ринку, або тимчасово дотри-мується принципів виживання. рівня економічної безпеки підприємства; ідеальний характер ресурсного забезпечення (висока якість складових за достатньої їх кількості) є необхідною передумовою досягнення й тривалого забезпечення високого рівня економічної безпеки підприємства, однак, слід пам'ятати, що вартість такого забезпечення може бути доволі суттєвою.

Деформуючий, надлишковий та перфекційний характери ресурсного забезпечення, сформовані відповідно внаслідок збігу низької, середньої та високої якості складових такого забезпечення за надмірної їх кількості загалом можуть бути охарактеризовані як обтяжливі як задля забезпечення певного рівня економічної безпеки підприємства, так і задля управління нею. Такий загальний висновок обґрунтовано тим, що, по-перше, надмірність ресурсів жодним чином не трансформується в їх якість, по-друге, невиправдано надмірно здорожує вартість забезпечення економічної безпеки підприємства. Суттєво знижуючи при цьому рівень її керованості.

Вивчення властивостей ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства було б неповним без розгляду таких понять як значущість складових ресурсного забезпечення та імовірність їх недоступності. Графічне зображення відповідної матриці ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства подано на рис. 4.11.

Значущість ресурсного забезпечення визначається роллю, яку відіграє та чи інша його складова для досягнення цілей економічної безпеки підприємства. Водночас доступність складових ресурсного забезпечення корелює як з їх унікальністю, так й зі складністю постачання. Досліджуючи ресурсне забезпечення економічної безпеки підприємства, доцільно скористатися підходом до пояснення доступності його складових «від зворотного», тобто встановлюючи доступність через імовірність недоступності. Таку імовірність, в свою чергу, має бути розглянуто крізь призму того,

яким є вплив підприємств-споживачів на своїх постачальників: чим суттєвішим є такий вплив, тим менше ускладнень виникає у постачанні ти чи інших складових ресурсного забезпечення.

Умовні позначки:

З - загрозливий; С - сигнальний; У - убезпечуючий.

Рис. 4.11. Матриця типів ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства за ознаками «значущість - доступність»

Нарешті встановимо вплив досліджених пар властивостей ресурсного забезпечення («кількість - якість» та «значущість - доступність») на керованість економічної безпеки підприємства (рис. 4.12).

За результатами дослідження впливу пар властивостей ресурсного забезпечення на керованість економічної безпеки підприємства можна зробити наступні висновки. Комплементарні декомпозиції видів характеру ресурсного забезпечення за ознаками «кількість - якість» в розрізі його складових та типів ресурсного забезпечення за ознаками «значущість - доступність» зумовлюють ту чи іншу міру керованості економічної безпеки підприємства. Так, декомпозиція руйнівного або деформуючого характеру (в розрізі всіх складових) та загрозливого типу ресурсного забезпечення є причиною какофонічної міри керованості економічної безпеки підприємства.

Абсолютно протилежною, тобто гармонічною мірою керованості економічної безпеки підприємства, є декомпозиція ідеального характеру та убезпечуючого типу ресурсного забезпечення. Таку міру керованості економічної безпеки підприємства як золота середина утворюють усталений характер та убезпечуючий тип ресурсного забезпечення.

Умовні позначки:

характер ресурсного забезпечення залежно від стану кількісних та якісних ознак його складових:

Р -- руйнівний; Г -- граничний; Д -- деформуючий;

О -- обмежуючий; Ус -- усталений; Н -- надлишковий;

Ст -- стримуючий; І -- ідеальний; П -- перфекційний;

тип ресурсного забезпечення за ознаками “значущість -- доступність”:

З -- загрозливий; С -- сигнальний; У -- убезпечуючий.

Рис. 4.12. Матриця впливу ресурсного забезпечення на керованість економічної безпеки підприємства Розроблено автором.

Декомпозиція обмежуючого характеру трудових, фінансових і матеріальних складових ресурсного забезпечення, доповнених стримуючим характером організаційних, інформаційних і нематеріальних складових у поєднанні із загрозливим типом трудових, організаційних і нематеріальних складових ресурсного забезпечення, доповнених загрозливим або сигнальним типом фінансових, матеріальних та інформаційних його складових, формує ентропію менеджменту. Штучна самодостатність, як міра керованості економічної безпеки підприємства, формується як результат сукупного впливу надлишкового або перфекційного характеру трудових, фінансових і матеріальних складових ресурсного забезпечення, доповнених граничним характером організаційних, інформаційних і нематеріальних складових у поєднанні із загрозливим або сигнальним типом трудових, організаційних і нематеріальних складових ресурсного забезпечення, доповнених сигнальним типом фінансових, матеріальних та інформаційних його складових.

Досліджуючи ресурсне забезпечення та розглядаючи його як комплементарну ціль управління економічною безпекою підприємства, неможна обминути питання економія ресурсів та її впливу на керованість економічної безпеки.

Як правило, раціональна Від лат. rationalis - рахунковий, обліковий; розумний, доцільний, оптималь-ний; похідна від ratio (rationem) - рахунок, сума; обгрунтування. Тут мається на- увазі така економія ресурсів, що є набільш доцільною чи найоптимальноішою за конкретних умов, що склалися на підприємстві. економія ресурсів здебільшого позитивно впливає на діяльність підприємства, проте якщо мова йде про керованість його економічною безпекою та, навіть, про стан його економічної безпеки в цілому, вплив економії ресурсів може спричинити уповільнення або призупинення процесів, перебіг яких безпосередньо пов'язаний із тріадою цілей управління економічно. безпекою підприємства.

Управління економічною безпекою підприємств має на меті освоєння та інтеграцію різних видів ресурсів, використання яких потребує певних витрат. З іншого боку, зрозуміло, що витрати підприємства та управління ними безпосереднім чином впливають на економічну безпеку підприємства, оскільки обмежують його прибуток, впливають на рентабельність та певним чином - на ліквідність підприємства.

Незважаючи на висвітлення проблематики управління витратами в сучасних наукових працях [7, 42, 66, 78, 121, 145, 276, 282, 287, 288], сфера управління витратами, зазвичай, не пов'язується з проблематикою економічної безпеки підприємства. Дотепер через нерозвиненість наукового передбачення забезпечувати економічну безпеку підприємства намагалися виключно реактивно, тобто за фактом реалізації внутрішніх або зовнішніх загроз. Іноді били на сполох лише тоді, коли надзвичайна ситуація ставала реальністю, переходила у розряд некерованої, внаслідок чого починала назрівати катастрофа. Але поступово сформувалася інша система поглядів на те, як менеджерам підприємств необхідно діяти для забезпечення економічної безпеки.

Сучасна діяльність успішних вітчизняних підприємств майже завжди позначена активно впроваджуваною стратегією попередження загроз будь-якого походження й супроводжуючою її тактикою дій випереджального характеру. Адже дійсно, набагато розумніше, і, що важливо, дешевше передбачити появу загрози, використовуючи альтернативний управлінський інструментарій, зокрема, систему параметрів випереджального (прогнозного) оцінювання стану як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства, ніж усувати їх руйнівні наслідки. З огляду на це, розрізняють превентивні витрати (prevention cost) - витрати на розробку і реалізацію заходів щодо запобігання загроз; постви- трати (elimination cost) - витрати на ліквідацію наслідків загроз; загальні витрати (total cost) - витрати на забезпечення економічної безпеки підприємства, що є сумою превентивних і постви- трат. Однак, незважаючи на очевидність та логічнічність такого поділу витрат, його неможна не піддавати критиці. Превентивні міри покликані підвищити рівень безпеки. Практика показує, що співвідношення превентивних і поствитрат дорівнює 1:15. начебто очевидно, що роль превентивніих витра в управілінні економічною безпекою є провідною, але при цьому відкритим залишається питання, якою має бути натуральна ємність цих витрат в розрізі складових ресурсвного забезпечення економічної безпеки підприємства. Проблема полягає ще й в тому, що превентивні витрати відносяться до поточного періоду і легко піддаються оцінці; тоді як поствитрати є витратами майбутніх періодів, тобто мають ймовірний характер, оскільки залежать від частоти виникнення, інтенсивності і масштабу загроз, а також розміру понесених збитків. Крім того, інколи витрати важко однозначно кваліфікувати як превентивні, або як поствитрати. Таким чином, превентивні і поствитрати витрат важко піддаються зіставленню, через що й заслуговують на критику.

При розгляді питань управління економічною безпекою підприємства автор вважає, що підприємство має робити тільки ті витрати, які або дозволяють одержати дохід, або зменшити можливі витрати в майбутньому. Наприклад, витрати на дослідження ринку, витрати на рекламу, витрати на закупівлю нового обладнання і т.д. традиційно вважаються продуктивними, тобто здатними принести прибуток; а витрати на сплату штрафів, ліквідацію аварій і катастроф - непродуктивними, котрих варто уникати.

У загальній системі управління підприємством підсистема забезпечення економічної безпеки тісно пов'язана з підсистемою управління витратами. Можна навести численні докази цьому твердженню. З одного боку, для підтримки рівня безпеки підприємство вимушено нести певні витрати, які часто є трансакцій- ними за своєю суттю. З іншого боку, від стану витрат підприємства значною мірою залежить рівень його економічної безпеки, оскільки саме витрати обмежують прибуток підприємства, тобто джерело його подальшого розвитку.

Процес управління економічною безпекою підприємств супроводжується виникненням відповідних витрат [166, 167].

Першою й основною сферою виникнення витрат на забезпечення економічної безпеки підприємств є, перш за все, інформаційне забезпечення, тобто витрати на пошук інформації про загрози зовнішнього та внутрішнього характеру. Традиційно такі витрати відносять до категорії трансакційних. Планування заходів щодо забезпечення економічної безпеки, реалізація превентивних, пріоритетних та оперативних заходів потребують певних і в цілому передбачуваних витрат.

На відміну від цих витрат необхідні витрати на усунення наслідків реалізації загроз економічній безпеці та виправлення помилок при плануванні заходів щодо її забезпечення є практично непрогнозованими. Адже існує така закономірність: виправлення помилок, допущених на етапі планування заходів, потребує на етапах їхньої реалізації залучення додаткових коштів, які істотно перевищують витрати, що пов'язані із розробкою програм. Тому першочерговими завданнями в управлінні витратами з позицій економічної безпеки є розрахунок величини коштів, що є необхідними для забезпечення економічної безпеки підприємств при мінімально необхідних витратах, та величини коштів, що необхідні для забезпечення такої безпеки при існуючих фінансових можливостях. При цьому для вирішення найважливішого завдання - фінансування заходів, необхідних для здійснення пріоритетних заходів із забезпечення економічної безпеки, мають визначатися потенційні джерела фінансування з можливими сценаріями окупності витрат. Крім того, слід зазначити, що на кожній стадії життєвого циклу підприємства реалізація будь-яких заходів із забезпечення економічної безпеки підприємств може супроводжуватися витратами різної величини.

Після реалізації пріоритетних заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства слід реалізувати оперативні заходи поточного характеру, але варто зазначити, що реалізація таких заходів має бути економічно обґрунтованою, тобто економічна вигода має бути більшою за понесені витрати. Нарешті останньою сферою виникнення витрат є усунення загроз економічній безпеці та виправлення помилок при плануванні заходів щодо її забезпечення.

Зв'язок витрат із економічною безпекою підприємства не викликає сумнівів, але більший інтерес представляє зв'язок зворотній - між витратами та поточним станом економічної безпеки. Такий зв'язок пропонується розглядати у розрізі впливу окремих загроз на стан економічної безпеки підприємства та подальшого кількісного оцінювання таких загроз із використанням інформації щодо витрат підприємства.

За результатами запропонованої систематизації загроз підприємства представляється можливим вирізнити основні загрози для підприємства, що можуть виникати в сфері управління витратами. Список та класифікація таких загроз подані в табл. 4.9 [166, 167].

Після визначення характеру кожної загрози в сфері витрат, яка негативним чином може вплинути на стан економічної безпеки підприємства, представляється доцільним кількісно оцінити такі загрози з метою отримання кількісної оцінки кожної загрози та формування певної узагальнюючої оцінки економічної безпеки підприємства на підставі використання інформації про його витрати.

Запропоновані показники для кількісної оцінки кожної з виділених загроз економічній безпеці підприємства представлені в табл. 3. Слід зазначити, що для певних показників діапазон складає 0...1, а для деяких показників діапазон значень заздалегідь визначити досить складно, що ускладнює інтерпретацію отриманих оцінок та формування певного узагальнюючого показника.

Для певних показників діапазон зміни можна визначити із використанням логічних обмежень, які існують для тієї чи іншої формули, за допомогою якої визначено показник. Інші показники мають галузеву прив'язку і заздалегідь визначити діапазон їхніх значень досить важко.

Використовуючи запропоновані формули, можна отримати кількісну оцінку наслідків реалізації тієї чи іншої загрози, що виникає в сфері управління витратами підприємства і на підставі такого кількісного виразу прийняти необхідне управлінське рішення щодо протидії загрозам економічній безпеці підприємства.

Отже, те, що й витрати підприємства, й управління ними безпосередньо впливають на стан економічної безпеки підприємства, є очевидним і доведеним фактом. Зокрема, роль витрат в управлінні економічною безпекою підприємства простежується в таких діях як одержання та верифікація сукупності релевантних даних щодо загроз зовнішнього та внутрішнього характеру; оцінювання результатів реалізації управлінських функцій, що потребує як передбачуваних, так і непрогнозованих витрат, наприклад, на виправлення помилок при плануванні заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства. Дослідження ролі витрат в управлінні економічною безпекою підприємства може мати достатньо розгалужену мережу напрямів, до числа яких належать визначення величини затрат на реалізацію превентивних, пріоритетних та оперативних заходів управління економічною безпекою підприємства на різних стадіях його життєвого циклу, формування єдиного узагальнюючого показника економічної безпеки підприємства з використанням показників витрат тощо.

Таким чином, на управління економічною безпекою підприємства та міру її керованості впливають не лише кількісні і якісні ознаки ресурсного забезпечення, але й співвідношення значущості і доступності його складових. Такий вплив може бути високим, середнім або низьким, що, в свою чергу, залежить від багатьох чинників, серед яких чільне місце посідають ступінь узгодженості інтересів та суттєвість загроз економічній безпеці підприємства. Саме цей факт є причинно-наслідковою формулою компліментарності ресурсного забезпечення як однієї з цілей управління економічною безпекою підприємства. Слід зазначити, що способи досягнення такої цілі можуть бути різними. Одним зі способів може бути створення відповідної моделі, яка, окрім рівня узгодженості інтересів, кількісно-якісних ознак й співвідношення значущості і доступності складових ресурсного забезпечення та суттєвості загроз, враховувала б роль людського чинника в управлінні економічною безпекою підприємства. Останнє, зокрема, стосується «перезавантаження» мислення осіб, які мають приймати рішення щодо управління економічною безпекою підприємства, з режиму «реагування» в режим «випередження», що неможливо без формування відповідної культури такого управління.

Размещено на Allbest.ru