Ефективність управління розвитком підприємства
Ефективність управління розвитком як основа забезпечення збалансованого зростання підприємства, методичні підходи до його оцінювання та комплексна система показників. Розробка заходів щодо підвищення ефективності управління розвитком підприємства.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | магистерская работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.04.2013 |
| Размер файла | 840,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
на тему:
«Ефективність управління розвитком підприємства»
Вступ
Трансформаційні процеси в економіці України суттєво впливають на діяльність усіх господарюючих суб'єктів, на їх економічне, інформаційне та правове середовище. За таких умов нестабільність зовнішніх факторів діяльності і низька адаптивна здатність підприємств до будь-яких ринкових перетворень створюють загрози їх подальшому розвитку. Тому бізнес-процеси на підприємствах зазнають значних змін, які передусім пов'язані зі збереженням або відтворенням їх конкурентоспроможності. Орієнтація на певний конкурентний статус спонукає підприємство до ефективного використання всіх наявних ресурсів, здібностей персоналу, інформаційних, фінансових та інноваційних можливостей. В цьому аспекті ефективність системи управління набуває вагомого значення в контексті підтримання конкурентоспроможності та подальшого ефективного розвитку підприємства.
Актуальність дослідження проблеми ефективності управління розвитком обумовлена наступними факторами:
функціонування підприємств за умов обмеженості економічних ресурсів і нераціональності їх використання;
необхідність дотримання принципу оптимальності;
необхідність забезпечення конкурентоспроможності та якості товарів і послуг для їх відповідності споживчим цінностям клієнтів в умовах посилення інтенсивності конкурентної боротьби;
динамічність та невизначеність зовнішнього середовища.
Окрім загальноекономічних тенденцій та процесів об'єктивною необхідністю дослідження ефективності управління розвитком також залишається майже повна відсутність комплексних наукових розробок, спрямованих на вирішення проблем управління розвитком, що не дозволяє вирішувати проблемні питання на базі накопиченого досвіду, сучасного стану і стратегічних цілей діяльності суб'єктів господарювання.
Теоретичною основою наукових досліджень проблематики розвитку підприємств стали роботи Л. Маслоу, Ф. Герцберга, Д. Макгрегора, Л. Лайкерта, У. Бенніса, Р. Бекхарда, Г. Лінніта, Х. Уорлея, М. Мескона, М. Альберта, Т. Норберта. Однак, необхідно відмітити, що у сучасній науковій літературі практично відсутні вдалі спроби розробки універсальних технологій управління розвитком підприємств, що суттєво перешкоджає впровадженню високоефективних стратегій, раціональних інвестиційних програм, формуванню оптимальної структури капіталу тощо. Теоретичне, методологічне та методичне значення успішного розв'язання вказаних проблем, їх глибока наукова і прикладна розробка обумовлює актуальність обраної теми, логіко-структурну побудову роботи, її мету, завдання та напрями дослідження.
Метою роботи є розробка та обґрунтування теоретико-методологічних підходів та практичних засад створення ефективної системи управління розвитком підприємства в специфічних вітчизняних умовах функціонування.
Для досягнення зазначеної мети встановлено та вирішено наступні завдання:
проведено теоретичне обґрунтування сутності та важливості поняття «розвиток підприємства»;
досліджено параметральні характеристики розвитку з метою з'ясування ключових елементів оцінювання його ефективності;
здійснено визначення сутності поняття «ефективність управління» та його детермінантного характеру при формуванні розвитку підприємства;
сформовано комплексну систему оцінювання ефективності управління розвитком, на основі існуючих підходів до оцінювання, що дає можливість застосовувати її на підприємствах за допомогою програмного забезпечення;
встановлено найважливіші проблемні аспекти та тенденції ринку, на якому функціонує досліджуване підприємство;
проведено дослідження ефективності управління розвитком підприємства на основі запропонованої комплексної системи оцінювання;
здійснено інтегровану оцінку ефективності управління розвитком підприємства, та з'ясовано основні напрямки підвищення ефективності в подальшому;
запропоновано ключові рекомендації для здійснення подальшого стратегічного управління на досліджуваному підприємстві;
проведено моделювання підприємства та спрогнозовано можливий стан за умови виконання запропонованих рекомендацій;
деталізовано та обґрунтовано конкретні заходи для підвищення ефективності управління розвитком.
Об'єктом дослідження є процес розвитку підприємства «Центрумікс Трейд», основною діяльністю якого є виробництво та реалізація ювелірних виробів.
Актуальність вибору підприємства саме ювелірної галузі обумовлено структурними змінами українського ринку ювелірних виробів, які почалися ще з 2004 року. Характерними ознаками цієї галузі є щорічний приріст на рівні 15%, надмірний державний контроль (адміністративні методи контролю якості, ліцензування, сертифікація, обмеження експортно-імпортних операцій та ін.), висока чисельність конкурентів (більше 1 тис.), відносна нестабільність діяльності ювелірних підприємств, яка пов'язана зі зміною законодавчої та податкової політики, суттєвими коливаннями попиту, відчутними кадровими проблемами, ненадійним постачанням сировини. Поступово на ювелірному ринку простежується тенденція зміни засобів конкурентної боротьби. Якість виготовлення, гарантійне обслуговування, маркетингова діяльність висуваються на перший план, що вимагає значного підвищення ефективності управління, оперативності та гнучкості прийняття управлінських рішень.
Предметом дослідження є система управління підприємством, засоби підвищення її ефективності та результативності всього підприємства, методи, механізми, інструменти та технології раціоналізації управління.
Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «Центрумікс Трейд», яке існує на ринку товарів і послуг України з 12 жовтня 1999 року. Його засновниками є фізичні та юридичні особи, що визначені в установчому договорі.
Юридична адреса товариства: Україна, м. Київ, бульвар І. Лепсе 16.
Місією товариства є задоволення потреб населення в якісних ювелірних виробах і надання професійних послуг з лагодження, реставрації та розробки дизайну прикрас.
Відповідно до місії та ухваленого статуту підприємства основними видами діяльності є:
виробництво ювелірних виробів з дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням;
оптова торгівля ювелірними виробами;
оптова торгівля столовим сріблом;
оптова торгівля дорогоцінним, напівдорогоцінним камінням та металами.
Підприємство «Центрумікс Трейд» функціонує на національному ринку ювелірної галузі досить тривалий час. В сучасних умовах основна діяльність підприємства «Центрумікс Трейд» забезпечується шляхом взаємодії з багатьма контрагентами, серед яких:
постачальники сировини (C.A. International, Індія; АППБ «Аваль»; ВАТ «Ва-банк»; ТОВ «Брилиз» м. Київ);
покупці продукції (торгові мережі, ювелірні магазини, приватні покупці);
державні органи (окрім загальних, Державний гемологічний центр України);
За тривалий час діяльності керівництво зарекомендувало підприємство серед партнерів, як досить надійну організацію. Однак, серед покупців продукції ТОВ «Центрумікс Трейд» є маловідомим, що пояснюється невикористанням рекламних заходів.
На сучасному етапі діяльності спеціалісти підприємства намагаються відшукати незайняті ніші ринку. Серед основних планів є формування асортименту дитячих ювелірних прикрас, що майже не представлені на ринку. Керівництво намагається налагодити збут власної продукції в країнах Європи. Навіть вже досягнуті попередні домовленості з підприємствами Естонії. Однак, в організації існують суттєві недоліки: застаріле обладнання, низький рівень виробничих потужностей, неефективне формування іміджу виробника, недостатність кваліфікованих кадрів тощо.
Для дослідження питання ефективності управління розвитком були використані фактичні дані з діяльності ТОВ «Центрумікс Трейд». Статті з періодичних видань ювелірного спрямування слугували інформаційною базою щодо аналізу основних тенденцій та напрямків розвитку ювелірного ринку.
Теоретичну та методологічну базу дослідження склали наукові праці та публікації таких авторів, як Бланк І.А., Бусигін А.В., Галенко В.П., Самочкін В.Н., Довгань Т.Г., Лафта Д.К., Мазур І.І., Шапіро В.Д., Ольдерогге Н.Г., Мауерс Р., Попов Г.Х., Норта К., Баклан О.П., Бережков Г.М., Дубова Д.Г. Іванов В.В. та інші.
Інформаційною базою дослідження слугували також наукові статті в сфері ефективності управління та розвитку підприємства, матеріали преси, електронні джерела Інтернет, внутрішні документи, положення й основні відомості про підприємство, фінансова та статистична звітність, а також результати власних досліджень.
У роботі використано метод узагальнення та порівняння (при з'ясуванні сутності та підходів до визначення категорій); метод угруповань (при розгляді підходів і методів оцінки конкурентоспроможності та безпеки, ефективності та розвитку підприємства); структурно-логічний аналіз (при виборі чинників, які впливають на ефективність діяльності підприємства, та розробці передумов оцінки ефективності діяльності); метод порівняння та інтегрування (при розробці комплексної системи оцінювання); методи експертної оцінки (при визначенні вагомості показників на загальну оцінку); опитування та метод аналізу некількісних показників; метод графічного зображення аналітичних даних - модель конкурентоспроможності; моделювання та прогнозування подальшого розвитку підприємства.
На основі отриманих результатів дослідження було розроблено методичні положення та програмне забезпечення з використанням мови програмування Borland Delphi 7 та табличного процесора MS Office Excel. Дані розробки були апробовані на підприємстві ТОВ «Центрумікс-Трейд», а результати досліджень використані на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт та науковій конференції «Економіко-правові засади розвитку України в контексті глобалізації». Основні положення щодо ефективності управління розвитком, які були використані в дослідженні, опубліковано у Збірнику наукових статей студентів Київського національного торговельно-економічного університету «Менеджмент і адміністрування» за 2009 рік.
Робота містить 179 сторінок тексту, 52 таблиці та 39 рисунків; 15 додатків, список використаних інформаційних джерел нараховує 50 одиниць.
1. Теоретико-методологічні засади формування ефективного управління розвитком підприємства
1.1 Ефективність управління розвитком як основа забезпечення збалансованого зростання підприємства
Зростання конкуренції, швидкі зміни технологій та методів організації виробництва, глобалізація економічних відносин знижують ефективність використання традиційних підходів до управління розвитком підприємств і визначають необхідність пошуку нових концепцій забезпечення довгострокової успішності їх підприємницької діяльності.
На сьогоднішній день більшість підприємств має не просто пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі, але й випереджати їх виникнення. Обов'язковість адаптації підприємства, його випереджаючої керованої еволюції та управління змінами можна розглядати як необхідність розвитку підприємства.
Першоосновою розвитку підприємств слід вважати різноманітні зміни внутрішнього та зовнішнього характеру, які виступають результатом взаємодії економічних об'єктів, їх різних властивостей, рис і параметрів. Так, Є.М. Коротков, розглядаючи розвиток на рівні підприємства, трактує його як «сукупність змін, які ведуть до появи нової якості і зміцнення життєвості системи, її здатність чинити опір руйнівним силам зовнішнього середовища» [40]. В даному визначенні зазначається необхідність проведення змін у відповідь на вплив зовнішнього середовища, але не враховується обов'язковість формування потенціалу підприємства з метою проведення наступних змін, необхідність в яких ще не виникла.
В.А. Забродський та М.О. Кизим дають більш розширене визначення розвитку, конкретизуючи його щодо економіко-виробничої системи. За їхньою точкою зору, розвиток представляє собою процес переходу економіко-виробничої системи у новий, більш якісний стан шляхом нагромадження кількісного потенціалу, зміни структури і складу, результатом чого є підвищення її здатності чинити опір негативному впливу зовнішнього середовища[14]. Недоліком такого визначення залишається те, що кінцевою метою розвитку є лише захищеність від зовнішніх факторів, а зміна внутрішнього середовища виступає тільки способом її досягнення.
Серед багатьох науковців отримали поширення поняття «сталий розвиток підприємства», «керований розвиток підприємства», «організаційний розвиток». Так, А.В. Черних під сталим розвитком підприємства пропонує розуміти процес змін, що обумовлений впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища та такий, що характеризується збільшенням його потенціалу, попиту на продукцію, масштабу діяльності, можливістю забезпечення безперервного процесу виробництва та збереження платоспроможності протягом тривалого періоду часу [9]. При цьому розвиток повиннен бути стійким, тобто стабільним. Так, «стабільність» (від латин. stabilis) означає «міцність, незмінність, приведення в стійкий стан або підтримка цього стану, а також сам стан сталості, стабільності». Сталий розвиток припускає його несумісність із проявами революційних, катастрофічних змін і розрахований на тривалий час у своєму поступальному русі та підтримці цього стану в подальшому.
Під керованим розвитком пропонується розуміти виділену в складі підприємства систему, в якій об'єднані процеси реструктуризації та реінжинірінгу, інноваційні та інвестиційні процеси, що ведуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства, а також контури управління на основі зворотніх зв'язків, де вирішуються завдання стратегічного й тактичного управління [18].
Достатньо поширеним слід визнати поняття організаційного розвитку, концепція якого виникла ще в 60-і роки ХХ століття. Ф.І. Хміль дає поняття організаційного розвитку, трактуючи його як «довготермінову роботу в організації щодо удосконалення процесів вирішення проблем і оновлення» та пов'язуючи із проведенням змін в організації. О.Д. Коршунова пропонує під організаційним розвитком вважати процес формування, накопичення та використання стратегічних здатностей з метою забезпечення зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції підприємства на ринках праці, капіталу та товарів відповідно до інтересів різних груп суб'єктів ринку [16]. Вона підкреслює, що розвиток не є синонімічним зростанню, оскільки розвиток пов'язаний не тільки із кількісними змінами в діяльності підприємства як зростання, а більшою мірою є пов'язаним із якісними змінами. Саме отримання нових якостей та компетенцій є ознакою розвитку організації. Більше того, результатом організаційного розвитку є збільшення потенціалу організації з позиції формування нових здібностей.
Необхідно також додати, що розвиток організації - це не разові перетворення з метою досягнення «найкращого» стану системи, а процес, що не припиняється в часі, плин якого не завжди відбувається постійно й безупинно. Розвиток організації найчастіше йде стрибкоподібно з подоланням різних по глибині й охопленню криз.
Представляється можливим стверджувати, що домінантою понять організаційного, керованого та сталого розвитку є все ж таки єдине поняття розвитку підприємства, яке, зважаючи на різність наведених точок зору, потребує певної конкретизації. За умови значних розбіжностей в існуючих трактуваннях, поняттю «розвиток» характерні чітко визначені елементи:
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Відповідно до наведених елементів поняття «розвиток підприємства» можна зазначити наступне:
перш за все, розвиток передбачає наявність кількісних та якісних змін, які ведуть до певного поліпшення;
розвиток підприємства має процесний характер, тобто є розподіленим у часі, при цьому розвитку, як процесу, властива довготривалість, зважаючи на певну інерційність підприємства як об'єкту розвитку та наявність часового лагу між імпульсом розвитку та відповідними йому змінами;
розвиток підприємства за своїм змістом є сукупністю процесів, які сумарно ведуть до збільшення потенціалу підприємства;
явними формами прояву змін виступають адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня стійкість, підвищення життєздатності підприємства та його спроможності протидіяти негативним впливах зовнішнього середовища.
Отже, розвиток підприємства є достатньо складним поняттям, яке пропонується розуміти як довготривалу сукупність процесів кількісних та якісних змін в діяльності підприємства, які приводять до поліпшення його стану шляхом збільшення потенціалу підприємства, адаптації до зовнішнього середовища та забезпечення внутрішньої стійкості, що сприяє підвищенню життєздатності підприємства та його спроможності протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища.
Формування успішних кількісних та якісних змін здійснюється завдяки ефективному управлінню підприємством. Такі складові розвитку, як збільшення потенціалу та адаптація до зовнішніх умов забезпечуються ефективним управлінням конкурентоспроможності, а внутрішня стійкість та захищеність від зовнішніх загроз є елементами економічної безпеки підприємства. В сучасних умовах саме конкурентоспроможність та економічна безпека підприємства визначаються основними пріоритетами його подальшого функціонування, а їх ефективне забезпечення виступає першоосновою ефективного управління розвитком.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Подальший розвиток підприємства забезпечується постійним посиленням конкурентних переваг, формуванням та захищенням компетенцій підприємства, при цьому ефективність управління залишається основним джерелом їх досягнення.
Необхідно відмітити, що визначення ефективності - складна і багатогранна проблема, що потребує нових рішень і викликає дискусії та розбіжності в її трактуванні. В більшості випадків ефективність розцінюється як поліпшення, тобто ефективною вважається діяльність суб'єкта господарювання, якщо ним досягнуті намічені результати або головна мета.
Проблематика ефективності управління в умовах нестабільного зовнішнього середовища розглянута в наукових працях таких авторів, як Бланк І.А., Бусигін А.В., Галенко В.П., Самочкін В.Н., Довгань Т.Г., Лафта Д.К., Мазур І.І., Шапіро В.Д., Мауерс Р., Попов Г.Х., Норта К., Баклан О.П., Бережков Г.М., Дубова Д.Г. Іванов В.В. та інші. Результати дослідження наукових думок зазначених авторів дає підстави стверджувати, що єдиної думки щодо трактування та оцінювання ефективності управління і досі не сформовано. Разом з тим збільшилась неоднозначність визначення ефективності управління та урізноманітнилися її показники оцінки.
Так, Пройда Н.Н. стверджує, що ефективність управління - це здатність раціонально вирішувати завдання формування необхідного обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та оптимального їх розподілу і використання з метою забезпечення стабільного розвитку та досягнення стратегічних цілей. При цьому автор не враховує ефективність планування обсягу цих ресурсів та ефективність формування стратегічних цілей в залежності від зовнішніх загроз та можливостей підприємства [12].
Лафта Дж.К. також не зазначає вагомості планування і пов'язує ефективність управління лише із досягненням результатів та реалізацією цілей[10].
Деякі автори [11] трактують ефективність як здатність передбачати можливі варіанти поведінки керованої системи в майбутньому з метою усунення негативних наслідків. В такому визначенні ефективності управління має місце умова захищеності від потенційних внутрішніх загроз діяльності, однак не враховано вплив зовнішніх чинників.
Враховуючи існуючі підходи до визначення, Коваленко С.Р. трактує ефективність управління як здатність застосовувати такі рішення і дії, які підтримують стратегічну відповідність між цілями, її потенціальними можливостями і шансами на ринку [38]. Дане визначення найбільш повно характеризує ефективність управління, так як враховує зовнішні фактори діяльності, процес формування цілей, використання потенціалу, однак не визначає вагомості управління в забезпеченні внутрішньої стійкості підприємства та його захищеності від змін зовнішнього середовища.
При досить широкому різноманітті визначень та трактувань поняття ефективності управління можна виокремити такі основні положення, що найповніше охарактеризують даний термін:
оптимальне співставлення результату та витрат, необхідних для його досягнення;
раціональність рішень щодо формування та вибору стратегічних цілей;
використання потенційних можливостей повною мірою;
забезпечення конкурентоспроможності підприємства;
гнучкість та оперативність взаємодії із зовнішнім середовищем;
забезпечення внутрішньої стійкості та захищеності від негативного впливу зовнішніх чинників діяльності підприємства.
В контексті забезпечення сталого розвитку ефективність управління набуває додаткових специфічних особливостей, що зумовлені процесним характером поняття «розвиток». Так, виникає необхідність розглядати ефективне управління як в статичному, так і в динамічному аспекті. На відміну від статичної ефективності управління (порівняння показників одного періоду) динамічна ефективність являє собою співставлення значень різних в часі станів підприємства (рис. 1.1.3).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Ефективність управління розвитком є узагальненим відображенням статичних та динамічних значень ефективності функціонування підприємства, планування діяльності на майбутній період, прогнозування стану зовнішнього середовища та формування компетенцій відповідно до зовнішніх та внутрішніх факторів.
Невід'ємною складовою ефективності управління розвитком також залишається якість управління, яка характеризується відносною складністю до оцінювання. Тим не менше, дає можливість повною мірою усвідомити рівень відповідності розвитку підприємства його можливостям.
На основі наведених ключових положень поняття «розвиток» та «ефективність управління» можна визначити основні елементи ефективності управління розвитком:
наявність кількісних та якісних змін, які ведуть до покращення стану підприємства, за умови оптимальності витрат на їх досягнення;
динамічний характер, що пов'язаний з сутністю розвитку як довготривалого процесу;
раціональне формування та виконання стратегічних цілей з метою покращення сучасного стану підприємства та створення майбутніх потенційних можливостей;
формування нових компетенцій з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства;
гнучкість та оперативність взаємодії із зовнішнім середовищем;
забезпечення внутрішньої стійкості та захищеності від негативного впливу зовнішніх чинників та їх можливого виникнення.
1.2 Методичні підходи до оцінювання ефективності управління розвитком підприємства
управління збалансований розвиток
Управлінська праця відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються різноманітні підходи до оцінювання.
Більше того, процес оцінювання ускладнюється окремими параметральними характеристиками таких понять, як «розвиток», «ефективність», «управління». В контексті розвитку оцінка має містити в собі параметри часу, способу досягнення, необхідних ресурсів та цілей, а ефективність має розглядатися в розрізі сфер та напрямів оцінювання.
Існуючі сьогодні методики оцінки ефективності розвитку підприємств не орієнтовані на процес управління цим складним полісистемним утворенням, а виступають лише інструментом одномоментної фіксації досягнутого рівня ефективності. За умови розгляду статичної складової ефективності управління в залежності від напрямку оцінки можна виокремити три основні підходи:
Селективний підхід передбачає оцінку ефективності управління підприємством з точки зору одного елемента системи управління. Селективність підходу до оцінювання ефективності управління підприємством призводить до розрізненості та різноманітної спрямованості результатів оцінювання, що не дозволяє мати загального уявлення про стан і цілеспрямованість функціонування системи управління підприємством у цілому.
Фрагментарний підхід характеризується епізодичністю (або ситуативністю). Тобто оцінювання ефективності управління підприємством проводиться лише за певних змін: або це прийняте управлінське рішення, або вдосконалення управління, або зміна вартості бізнесу. Саме цим пояснюється складність оцінювання ефективності управління, що веде до втрати актуальності фрагментарного підходу для досягнення мети оцінювання.
Комплексний підхід відрізняється оцінюванням ефективності управління підприємством у межах сукупності окремих елементів системи управління.
В науковій літературі зазначаються також статичні підходи до оцінювання ефективності залежно від сфер та функціональних напрямків оцінювання. Так, на практиці при оцінці ефективності управління широко застосовують поняття «економічна ефективність управлінської праці», однак воно є більш вузьким, тому що має на увазі тільки економію праці. Критерієм оцінки ефективності управлінської праці є також соціальна ефективність, яка через відсутність кількісних вимірників визначається головним чином якісними показниками.
Для визначення як економічної так і соціальної ефективності управління використовують різні способи, а саме:
розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності тощо).
фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).
застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів.
застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.
Необхідно зазначити, що самостійність економічної та соціальної ефективності відносна, оскільки вони знаходяться в тісному взаємозв'язку. Так, в забезпеченні гармонійного функціонування і розвитку підприємства вони не рівнозначні: соціальна виступає як узагальнююча, кінцева та головна, а економічна - як первинна та вхідна.
При розгляді ефективності управління, як довготривалого процесу, використання наведених підходів не забезпечить об'єктивне уявлення про якісний стан підприємства та його подальший розвиток, так як наводить результати оцінювання щодо минулого стану. В такому випадку існує необхідність використання динамічних підходів до оцінювання ефективності управління розвитком.
В науковій літературі існує безліч динамічних методів визначення ефективності, що можна згрупувати в рамках таких основних підходів:
підходу, що визначається шляхом співставлення результату одержаного в процесі діяльності, з витратами, які пов'язані з досягненням даного результату (витратний підхід);
підходу, що визначається шляхом співставлення одержаного результату до встановлених цілей (цільовий підхід).
Ефективність за витратним підходом визначають через різноманітні показники рентабельності. В даному випадку розгляд ефективності здійснюється в динаміці, однак стосується більшою мірою минулого стану.
Цільова ефективність на багатьох підприємствах має дискретний якісний характер «виконано-не виконано», що не дозволяє слідкувати за успішністю роботи підприємства чи підрозділу в плані досягнення поставлених цілей. Саме тому визначення ефективності підприємства обмежується оцінюванням лише витратної ефективності. Для оцінки цільової ефективності необхідно відокремлювати показники виконання кінцевих цілей, стратегічних завдань та інших вагомих проміжних етапів.
Мазур І.І. зазначав такі основні фактори цільової ефективності:
відповідність запланованих цілей вимогам зовнішнього середовища, можливостям підприємства та інтересам персоналу;
сила та спрямованість мотивацій, які стимулюють членів організації до досягнення цілей;
адекватність вибраної стратегії поставленим цілям;
обсяг та якість ресурсів, які використовуються.
Лапигін Ю.Н. підкреслює, що використання цільового та витратного підходів дає змогу визначити лише ефективність поточного функціонування підприємства, а аспект розвитку в умовах конкурентного середовища залишається без розгляду. В зв'язку з цим було запропоновано потребний підхід до визначення ефективності, що являє собою відношення цілей до потреб, ідеалів для підприємства[8].
Отже, серед існуючої сукупності підходів до оцінювання ефективності управління і досі не сформовано підходу, який би враховував основні характерні особливості розвитку, як процесу. З метою формування такого підходу пропонується провести класифікацію існуючих методик для подальшого поєднання їх переваг (Таблиця 1.2.1).
Таблиця 1.2.1 - Існуючі підходи до оцінювання ефективності управління
|
Підхід до оцінювання |
Переваги |
Недоліки |
|
|
За напрямком оцінки селективний фрагментарний комплексний |
Зручність та оперативність оцінювання Простота розрахунків Цільове оцінювання Системний характер, оцінювання всієї діяльності |
Статичний характер, Відсутність системності Статичний характер, епізодичність, втрата актуальності Статичність та складність розрахунків |
|
|
За сферою оцінювання економічний соціальний |
Простота та оперативність розрахунків Вагомість результатів |
Неврахування соціального впливу Якісні вимірники Складність розрахунку |
|
|
За способом оцінювання витратний цільовий потребний |
Динамічний характер Простота розрахунків Динамічний характер Динамічний характер Оцінка майбутнього стану |
Розгляд стану в минулому Неврахування потенціалу Невиправданість цілей Складність розрахунків Необ'єктивність еталону |
На основі досліджених переваг та недоліків різних підходів можна сформувати єдину методику оцінювання ефективності управління розвитком, що найоб'єктивніше відображатиме її рівень. Основними умовами такої методики мають бути:
динамічний характер розрахунків з оцінкою минулого та майбутнього стану підприємства;
системність оцінювання за всіма сферами та напрямами діяльності;
врахування характерних особливостей розвитку, як процесу (часові витрати, спосіб досягнення, напрям та метод виконання).
Для визначення оптимального підходу до оцінювання ефективності управління розвитком з врахуванням існуючих статичних та динамічних методів доцільно застосувати чотиривимірну матрицю «ціль-спосіб-ресурс-час», яка розкриває ключові параметри розвитку підприємства (рис. 1.2.1). За допомогою цієї матриці можна визначити вектор ефективного розвитку підприємства, що полягає в максимізації результатів (цілей), мінімізації часових витрат на їх досягнення, економії ресурсів, а також спрощенні способів досягнення цільових орієнтирів.
Рисунок 1.2.1 Матриця «ціль-спосіб-ресурс-час» управління розвитком підприємства
Концептуальна матриця управління розвитком підприємств «ціль-спосіб-ресурс-час» поглиблена системою двохвимірних матриць типу: ціль-спосіб, ціль-час, спосіб-ресурс, ресурс-час. На основі відповідних значень матриць існує можливість з'ясувати не тільки вектор успішного розвитку, але й ефективність управління окремою запланованою чи проведеною зміною.
Серед вітчизняних науковців поширена думка, що відповідно до вектору розвитку можна визначити ступінь його ефективності. Підхід на основі характеру змін базується на поєднанні інтенсивного та екстенсивного видів розвитку. Найбільш значущою методикою такого підходу можна вважати доробок Петухова Р.М. Автор зазначає, що інтенсивний розвиток характеризується залученням передових технологій, інновацій, оптимізації виробничих процесів, а обсяги діяльності збільшуються за рахунок зростання її ефективності. В свою чергу, екстенсивний розвиток відрізняється збільшенням обсягів діяльності на основі залучення додаткових ресурсів. Пріоритетним визнається інтенсивний тип розвитку підприємств, що забезпечує більш повне задоволення потреб суспільства без зростання обсягів необхідних ресурсів. В моделі Петухова Р.М. основними критеріями оцінки ефективності розвитку є індекси:
Івп, виробництва(реалізації) продукції - співвідношення досягнутого рівня виробництва та його базової величини;
Ісв, сукупних витрат на виробництво(реалізацію) - співвідношення досягнутого рівня витрат та його базової величини;
Іеф, рівень економічної ефективності - співвідношення досягнутих результатів та витрат на їх досягнення;
dеф, співвідношення ефективності та валових витрат.
На основі визначених Петуховим Р.М. критеріїв можуть бути виокремленні такі основні типи інтенсивного та екстенсивного розвитку:
Таблиця 1.2.2 - Можливі моделі розвитку підприємств
|
Тип розвитку підприємства |
Критерії розвитку |
||||
|
Інтенсивний, найбільш прогресивний розвиток |
|||||
|
Івп > 1 |
Ісв < 1 |
Іеф > 1 |
dеф > 1 |
||
|
Інтенсивний (прогресивний) розвиток |
|||||
|
Івп > 1 |
Ісв = 1 |
Іеф > 1 |
dеф > 1 |
||
|
Переважно інтенсивний прогресивний розвиток |
|||||
|
Івп > 1 |
Ісв > 1 |
Іеф > 1 |
dеф > 1 |
||
|
Переважно екстенсивний мало прогресивний розвиток |
|||||
|
Івп > 1 |
Ісв > 1 |
Іеф > 1 |
dеф < 1 |
||
|
Екстенсивний регресивний розвиток |
|||||
|
Івп > 1 |
Ісв > 1 |
Іеф < 1 |
dеф < 1 |
||
Екстенсивний стабільний (регресивний)розвиток |
|||||
|
Івп > 1 |
Ісв > 1 |
Іеф = 1 |
dеф < 1 |
За допомогою наведеної методики існує можливість оцінити ефективність розвитку, але не можливо визначити ефективність управління. Складність полягає в тому, що управління може бути ефективним навіть за умови екстенсивного розвитку в зв'язку з наявними умовами зовнішнього середовища, на які підприємство не спроможне впливати. З іншої сторони при інтенсивному розвитку управління може бути також недостатньо ефективним, так як підприємство не досягає максимального використання власних потенційних можливостей.
Відмітимо, що методика Р.М. Петухова є недосконалою, так як не враховує специфічні особливості функціонування конкретного підприємства, а підходить лише для найпростіших видів діяльності, необтяжених найновітнішими технологіями (агропромисловий комплекс, транспорт, легка промисловість та інші).
Достатньо поширеним слід вважати також підхід на основі вартості бізнесу. Відповідно до даного підходу було створено метод збалансованих оціночних звітів (Balanced Scorecard чи BSC), розроблений у середині 90-х років Р. Капланом та Д. Нортоном. Дана методика призначена для аналізу ефективності функціонування підприємств протягом тривалих проміжків часу та використовує економічні співвідношення у поєднанні з традиційними фінансовими показниками, що дозволяє більш точно прогнозувати довгостроковий успіх підприємства.
Методика BSC визначає чотири перспективи підприємства, які дозволяють більш точно визначити, наскільки ближче підійшла компанія до досягнення своїх цільових орієнтирів:
маркетингова (споживча) перспектива - як споживачі оцінюють діяльність підприємства;
внутрішня перспектива - які бізнес-процеси можуть забезпечити підприємству конкурентні переваги;
фінансова перспектива - як оцінюють бізнес власники;
перспектива розвитку - яким чином досягти подальшого успіху.
Крім того, методика дозволяє оцінювати такі параметри розвитку підприємства, які безпосередньо не пов'язані з його фінансовими результатами, наприклад, рівень професіоналізму співробітників чи гудвіл компанії в очах споживачів.
Можливість та необхідність використання методики BSC оцінюється за наступною матрицею (рис. 1.2.2):
Рисунок 1.2.2 Матриця оцінки господарських ситуацій
На основі наведеної матриці виокремлюються чотири поля, кожне з яких відрізняється рівнем контролю над підприємницькою діяльністю, що визначає вимоги щодо системи управління.
Іншим прикладом аналізу розвитку підприємства на основі його ринкової вартості може слугувати технологія консалтингової групи «МакКінзі». Методика реалізує процесний підхід до вивчення розвитку підприємства, основним критерієм при цьому виступає ринкова вартість бізнесу. Причому, показник вартості бізнесу здобуває різні значення залежно від цільової основи розрахунку - вартість для акціонерів, вартість для інвесторів, вартість для суспільства, вартість для кредиторів тощо. Методичну основу визначення та аналізу вартості бізнесу (підприємства) створює пентаграма оцінки, приведена на рисунку 1.2.3.
Рисунок 1.2.3 Схема визначення можливостей структурної перебудови організації
Для визначення вартості бізнесу використовуються традиційні методики, а саме:
Модель дисконтованого грошового потоку;
Модель економічного прибутку;
Модель оцінки опціонів та інше.
Підсумовуючи вищезазначене, необхідно відмітити, що незважаючи на різноманітність інструментарію управління розвитком, більшість вітчизняних підприємств використовують традиційні фінансові показники та моделі. Звичайно, це не може не позначитися на ефективності управління цим складним соціально-економічними явищем. В основі традиційної технології управління розвитком підприємства лежить формула розрахунку доданої вартості (економічного прибутку) та фінансові коефіцієнти іммобілізації капіталу.
На наш погляд, жодний з існуючих підходів вимірювання не дає можливості найбільш точно та коректно оцінити рівень ефективності управління розвитком підприємства. Існує необхідність формування нової методики оцінювання ефективності управління розвитком, яка включатиме основні елементи наведених підходів в залежності від характерних особливостей понять «розвиток» та «ефективність управління». Базуючись на наведеній чотиривимірній моделі розвитку, в основу методики буде закладено наступне:
Формулювання цілей розвитку на основі потребного підходу та їх оцінювання за допомогою методики Петухова Р.М.;
Оцінювання способу досягнення цілей методиками оцінки ефективності управління (цільовий підхід);
Оцінювання витрат економічних ресурсів на досягнення цілей методиками оцінки загальної ефективності діяльності (витратний підхід);
Оцінювання часових витрат на основі підходу вартості бізнесу.
1.3 Комплексна система оцінювання ефективності управління розвитком підприємства
З метою формування системи показників, яка найбільш повно та коректно оцінюватиме ефективність управління розвитком, необхідно розмежувати оцінювальні критерії в залежності від характерних особливостей поняття «розвиток».
При побудові комплексної системи необхідно застосовувати різні підходи до оцінювання в залежності від напрямку та об'єкту (Таблиця 1.3.1).
Таблиця 1.3.1 - Комплексне оцінювання ефективності управління розвитком
|
Параметр розвитку |
Об'єкт оцінювання |
Підхід до оцінювання |
|
|
Ціль |
Планування, цілеутворення, прогнозування |
Цільовий, потребний підходи методика Петухова Р.М. |
|
|
Спосіб |
Система управління (планування, організація, мотивація, контроль, координація) Потенційні можливості, стійкість та захищеність |
Оцінювання за напрямками |
|
|
Ресурс |
Діяльність підприємства, кінцеві результати (доходи, витрати та ін.) |
Оцінювання за напрямками, Витратний підхід Цільовий підхід |
|
|
Час |
Загальний стан підприємства, вартість бізнесу, грошові потоки |
Підхід на основі вартості бізнесу |
Так, оцінювання ефективності планування дасть можливість об'єктивно застосувати цільовий, потребний підходи та методику Петухова Р.М., а саме з'ясувати:
наскільки встановлені цілі відповідають реальним можливостям підприємства;
наскільки встановлені цілі відрізняються від ідеального стану підприємства;
чи вимагають цілі інтенсивного або екстенсивного напрямку досягнення.
Окрім ефективності цілеутворення існує необхідність з'ясування, наскільки спосіб досягнення поставлених цілей є ефективним. Саме вплив системи управління на наявні можливості, ресурси, сильні та слабкі сторони дає змогу здійснювати будь-які кількісні чи якісні зміни на підприємстві. З метою глибшого оцінювання процес управління доцільно розглядати за окремими складовими: планування, організація, мотивація, контроль та координація.
Безумовно, що функції управління (крім планування) характеризують одномоментний стан підприємства, тому окрім самої системи управління необхідно досліджувати її вплив на формування основних елементів розвитку (див. рис. 1.1.1). В такому контексті оцінювання «способу» розвитку здійснюватиметься наступним чином:
оцінка ефективності управління та впливу системи управління на формування потенційних можливостей, використання конкурентних переваг, забезпечення стійкості та захищеності підприємства;
оцінка рівня економічної безпеки підприємства, його стійкості та захищеності потенційних можливостей до зростання, адаптивності до зовнішніх умов функціонування;
оцінка конкурентоспроможності підприємства, ефективності використання наявних конкурентних переваг, формування потенційних можливостей.
З метою більшої структурованості та узгодженості оцінювання показники ефективності управління, конкурентоспроможності та економічної безпеки доцільно розмежувати за окремими аспектами діяльності підприємства.
Так, формування системи показників конкурентоспроможності підприємства має базуватися на наступних параметрах і індикаторах діяльності:
конкурентоздатність продукту - характеризує набір якісних та кількісних характеристик і властивостей товару (послуги), допоміжних стимулюючих засобів реалізації та обслуговування, які створюють користь для споживача;
імідж компанії - ступінь лояльності покупців, їх відношення до марки та товару (послуги), рівень довіри до якості та обслуговування;
ресурсний потенціал підприємства - сукупність та рівень забезпеченості різноманітними ресурсами, які використовуються в діяльності підприємства;
частка підприємства на ринку - індикатор конкурентоспроможності, який опосередковано регулюється підприємством і визначає склад, структуру, вимоги до інших факторів конкурентоспроможності.
Поняття економічної безпеки підприємства також характеризується різноманітністю підходів до оцінювання, однак ключові аспекти мають досить сформовані визначення. Серед більшості дослідників проблем забезпечення економічної безпеки поширена думка, що основними складовими є:
Фінансова складова, яка характеризує фінансову забезпеченість підприємства. Ефективність управління фінансовою стійкістю створює передумови становлення вагомого фактору конкурентоспроможності - фінансового стану підприємства;
Інтелектуальна складова являє собою інтелектуальний потенціал, що також є фактором конкурентоспроможності. Інтелектуальну безпеку підприємства може забезпечити ефективна мотиваційна система, оцінювання результатів якої характеризує соціальну ефективність управління.
Кадрова складова, яка тісно пов'язана з інтелектуальною і відбиває результати соціальної ефективності управління.
Технологічна складова характеризує технологічний потенціал і ступінь його захищеності.
Правова складова відбиває ступінь захищеності інтересів підприємства в договірній та іншій документації, захисту юридичних прав підприємства та його працівників.
Екологічна складова відображає захист підприємства від шкідливих екологічних загроз для працівників. Важливим аспектом даної складової є екологічні якості продукції та виробництва, що можуть підірвати імідж підприємства та його конкурентоспроможність.
Інформаційна складова визначає частку неповної, неточної чи суперечливої інформації, яка використовується в процесі прийняття управлінських рішень.
Силова складова, яка характеризує фізичний та моральний вплив на конкретних особистостей, можливість заподіяння шкоди власності та ін. [36].
Перелічивши основні складові економічної безпеки, можна простежити їх певну сумісність з факторами конкурентоспроможності. Однак, крім наведених складових можна додати ще ринкову та інтерфейсну, які більш повно характеризуватимуть захищеність підприємства від зовнішніх загроз.
Ринкова складова тісно пов'язана з конкурентоспроможністю, так як характеризує ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які складаються в ринковому середовищі. Про недостатність ринкової безпеки може свідчити скорочення частки ринку, зниження адаптаційних можливостей, відставання від потреб ринку та інші.
Інтерфейсна складова характеризує надійність взаємодії підприємства з економічними контрагентами. Загрозами даного виду безпеки можуть бути непередбачувані зміни умов взаємодії з економічними контрагентами: постачальниками, посередниками, інвесторами, споживачами та ін.
Відповідно до узгодженості факторів конкурентоспроможності та елементів економічної безпеки можна прослідкувати вплив їх ефективного забезпечення на формування відповідного виду розвитку.
Відповідно до такого критеріального параметру розвитку як «ресурс» оцінювання ефективності має здійснюватися на основі співставлення отриманих результатів та понесених витрат (ресурсів) на їх досягнення. В зв'язку зі складністю оцінки впливу системи управління на кінцеві результати діяльності доцільніше використовувати показники оцінки ефективності всієї діяльності підприємства. При цьому необхідно застосовувати як витратний підхід (можливість визначити ресурсомісткість), так і цільовий підхід (можливість оцінки співвідношення цілей та результатів).
Для дотримання узгодженості показників, оцінювання ефективності діяльності також має здійснюватись за функціональними напрямками відповідно до видів розвитку, факторів конкурентоспроможності та елементів економічної безпеки підприємства.
При врахуванні «часу» як критерію розвитку доцільно застосовувати методику консалтингової групи «МакКінзі» на основі вартості бізнесу. При цьому розвиток підприємства слід розглядати, як проведення інвестиційного проекту, основною характеристикою якого є його вартість. Успішність розвитку підприємства оцінюється інвестиційними інструментами на певний проміжок часу. В момент співпадіння в часі реального стану підприємства та прогнозованої вартості оцінюється їх відхилення та визначається ефективність управління розвитком.
Отже, основними цілями формування комплексної системи оцінювання ефективності управління розвитком є:
визначення рівня ефективності розвитку підприємства;
оцінювання ефективності управління, конкурентоспроможності, економічної безпеки та загальної ефективності діяльності;
виявлення причинно-наслідкових зв'язків, що нададуть можливість виміряти ступінь впливу зміни ефективності управління як на окремий аспект діяльності, так і на загальне функціонування;
з'ясування основних умов, причин та факторів розвитку підприємства, та вплив на них системи управління;
дослідження процесу формування нових компетенцій підприємства;
розробка рекомендацій для підвищення ефективності управління розвитком підприємства, що включає в себе всі етапи та складові елементи діяльності.
Загалом комплексна система показників поділена на рівні ефективності розвитку, ефективності діяльності, конкурентоспроможності, економічної безпеки та ефективності управління. При цьому кожен рівень включає в себе показники наступного. Так, оцінювання ефективності діяльності доповнюється визначенням рівня конкурентоспроможності, а конкурентоспроможний стан неможливо оцінити без відомостей про економічну безпеку підприємства. За умови такої побудови системи існує можливість чітко розмежувати оцінку ефективності управління та загальної діяльності, не зменшуючи вагомість впливу управління на функціонування підприємства. Для забезпечення порівнянності показників їх значення необхідно привести до єдиної бази виміру за допомогою бальних оцінок (шкала оцінки - 100 балів). При приведенні значень показників до єдиної бальної шкали оцінок мають враховуватися такі умови. По-перше, кожний показник оцінки повинен мати граничне значення; по-друге, має враховуватися вид показника в залежності від впливу його значення. При визначенні граничних значень показників необхідно використовувати існуючі нормативи, проводити порівняння характеристик з попереднім(запланованим) станом чи з відповідними характеристиками конкурентів. Якісні показники оцінюються експертним методом, використовуючи відповідні градації для кожної групи показників. За необхідності інтегральної оцінки певного рівня системи доцільно визначити коефіцієнт вагомості кожного з показників.
На основі сформованої методики нами побудована система показників оцінювання ефективності підприємства, яка представлена в таблиці 1.3.2:
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Таблиця 1.3.2 - Комплексна багаторівнева система оцінювання ефективності підприємства
|
Рівні |
Фінанси |
Персонал |
Технологія |
Продукт |
Репутація |
Ринок |
Інформація |
||
|
1. |
Ефективність розвитку |
||||||||
|
Вид розвитку |
Фінансовий розвиток |
Трудовий розвиток |
Інноваційний розвиток |
Виробничий розвиток |
Соціальний розвиток |
Маркетинговий розвиток |
Комунікаційний розвиток |
||
|
Характер змін |
Інтенсивний / екстенсивний; прогресивний / стабільний / регресивний; |
||||||||
|
Вартість бізнесу |
Вартість для акціонерів |
Вартість для працівників |
Вартість для партнерів |
Вартість для споживачів |
Вартість для кредиторів |
Вартість для інвесторів |
Вартість для конкурентів |
||
|
2. |
Ефективність діяльності |
||||||||
|
Результат-ціль |
Коефіцієнт рентабельності капіталу |
Продуктивність праці |
Коефіціент ефективності використання основних фондів |
Коефіцієнт рентабельності одиниці реалізованої продукції |
Коефіцієнт зміни лояльності клієнтів за рахунок відомості бренду |
Коефіцієнт рентабельності товарообороту |
Оперативність формування звітності |
||
|
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу |
Коефіцієнт випередження продуктивності праці над індексом зростання заробітної плати |
Коефіцієнт ефективності впровадження технологій |
Коефіцієнт рентабельності витрат на післяпродажне обслуговування |
Рівень зміни інвестиційної привабливості |
Коефіцієнт зміни обсягів товарообороту |
Ефективність здійснення обліку |
|||
|
Результат-витрати |
Рентабельність витрат |
Рентабельність витрат на оплату праці |
Коефіцієнт зміни ринкової вартості майна підприємства |
Ресурсомісткість |
Рентабельність витрат на підтримання позитивного іміджу |
Коефіцієнт рентабельності витрат на рекламу |
Продуктивність інформації |
||
|
Рентабельність ресурсів |
Прибуток на одного працівника |
Рентабельність нематеріальних активів |
Зарплатомісткість одиниці продукції |
||||||
|
3. |
Конкурентоспроможність |
||||||||
|
Формування потенційних можливостей |
Тривалість операційного і фінансового циклів |
Професійна активність персоналу |
Рівень прогресивності впровадження технологій |
Рівень прогресивності продукції |
Рівень відомості бренду |
частка ринку |
Коефіцієнт повноти інформації |
||
|
Кредитовіддача |
Рівень кваліфікації працівників |
Інтегральний коефіцієнт використання основних фондів |
Рівень якості продукції в порівнянні з конкурентами |
Ефективність застосування франчайзингу |
Подобные документы
Теоретично-методичні засади управління розвитком організації, розробка стратегічних напрямів процесу на сьогодні. Аналіз управління розвитком ТОВ "Ветта". Обґрунтування принципових засад та напрямів управління розвитком підприємства, що вивчається.
дипломная работа [257,6 K], добавлен 14.04.2013Концептуальні засади управління соціальним розвитком підприємства, методичні підходи до оцінки його рівня. Аналіз стану соціального розвитку ЗАТ "Фуршет". Ресурсне забезпечення реалізації програми соціального розвитку торговельного підприємства.
дипломная работа [407,7 K], добавлен 19.01.2014Особливості та стадії стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Оцінка рівня нестабільності середовища ТзОВ ТВК "Львівхолод" та вибір методології управління. Побудова поточного господарського портфелю, розробка інноваційної стратегії.
курсовая работа [337,1 K], добавлен 11.01.2013Сутність, фактори та напрями формування якості на підприємстві, критерії та система показників оцінювання. Методичні підходи до управління якістю діяльності торговельного підприємства. Розробка напрямків вдосконалення системи забезпечення якості.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 15.04.2013Сутність системи управління підприємством, основні концептуальні підходи до її формування у готельному бізнесі. Методи оцінювання результатів господарської діяльності підприємства. Пошук шляхів підвищення ефективності управління господарською діяльністю.
курсовая работа [57,0 K], добавлен 09.09.2012Організаційно-економічна характеристика підприємства. Управління матеріально-технічною, виробничо-технологічною, соціально-психологічною та фінансово-економічною підсистемами. Управління стратегічним розвитком підприємства та його конкурентоспроможністю.
отчет по практике [772,1 K], добавлен 16.11.2014Загальна характеристика підприємства та аналіз показників його діяльності. Дослідження ефективності комунікацій ПП "КОМПІК" і визначення їх недоліків. Розробка можливих шляхів та засоби покращення комунікацій на даному підприємстві в сучасних умовах.
курсовая работа [77,7 K], добавлен 14.11.2010Значення, види ефективності. Сутність ефективності управління. Критерії та показники ефективності управління. Аналітична оцінка ефективності господарської діяльності підприємства. Оцінка ефективності діяльності поза виробничих підприємницьких структур.
курсовая работа [107,4 K], добавлен 21.11.2008Характеристика системи планування фірмою. Аналіз управління в організації. Підвищення якості надання туристичних послуг. Активізація маркетингового забезпечення розвитку підприємства. Використання світового досвіду у підвищенні ефективності управління.
дипломная работа [148,6 K], добавлен 15.09.2014Місце оцінювання в системі управління персоналом, його критерії. Аналіз показників, методів і процедури оцінки персоналу в ІП "ГФК Юкрейн". Пропозиції щодо підвищення ефективності організації оцінювання працівників за профілями основних компетенцій.
магистерская работа [4,4 M], добавлен 02.07.2010
