Формування раціональної структури операції при обробці корпусу підшипника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практична робота № 5

з технології машинобудування

Формування раціональної структури операції при обробці корпусу підшипника

Варіант 32

Вихідні дані:

деталь - корпус (рис. 1)

Рис. 1. Корпус підшипника

Таблиця 1

Маршрут обробки деталі “Корпус підшипника” (рис.1)

обробка підшипник технологія

1. Теоретичні відомості

Вибір раціональної послідовності встановлень та переходів операції є багатоваріантною задачею, яка розв'язується послідовно на всіх етапах проектування.

Існує декілька методів вибору структури операцій [1]. Всі вони базуються на розмірно-точнісному аналізі деталі та типових розв'язках, у яких узагальнено досвід, накопичений при обробці деталей кожного класу.

Критеріями оцінки варіантів операцій, що проектуються, можуть бути: оперативний час, штучний час, вартість виконання операції. Всі ці критерії зменшуються за умови скорочення числа переходів та їх одночасного виконання. Число переходів насамперед залежить від числа ступенів обробки кожної елементарної поверхні деталі. Чим менше ступенів обробки необхідно для кожної поверхні і чим вищою є їх технологічна та часова сумісність, тим більше можливостей скорочення часу виконання операції, тим нижча собівартість.

В умовах великосерійного і масового виробництва, де технологічні можливості обладнання досить широкі, виникає питання про таку побудову операцій, яка максимально скорочує штучний час, а в потоковому виробництві - тривалість операцій, що дорівнює або є кратною такту випуску. Для цього часто суміщають елементи основного та допоміжного часу. В даному випадку до складу штучного часу входять лише найбільш тривалі елементи часу з числа всіх, що суміщаються. Можливість такого суміщення залежить від кількості інструменту, який використовують, порядку обробки поверхонь та технологічної сумісності переходів.

За кількістю заготовок, які встановлюють, розрізняють одно- і багатомісні схеми, а за кількістю використаних інструментів - одно- та багатоінструментальні. Поєднання таких ознак дає ряд схем від найменш продуктивних одномісних одноінструментних послідовних до найбільш продуктивних багатомісних багатоінструментних паралельних. Приклади таких варіантів схем обробки наведені в [2].

Вибираючи схеми обробки потрібно пам'ятати, що зі збільшенням числа інструменту в налагодженні продуктивність росте до певної межі, вище якої подальше збільшення його кількості може знизити продуктивність у зв'язку зі збільшенням затрат на зміну і регулювання інструменту. При великій кількості інструменту доводиться також знижувати швидкість різання, зменшувати подачу. Крім того, більш складні налагодження здійснюють на дорожчому технологічному обладнанні, використовуючи більш складне технологічне оснащення.

Можливість суміщення технологічних переходів встановлюють в залежності від жорсткості заготовки, взаємного розташування поверхонь, які обробляються, зручності видалення стружки, технологічної можливості розміщення інструменту в зоні обробки. Обробку поверхонь з високими квалітетами точності виділяють в окрему операцію, застосовуючи одномісні одноінструментні послідовні, а часто й однопереходні схеми. Процес формування структури операцій може бути формалізований [1].

Структуру операцій вибирають паралельно з обладнанням, оскільки, беручи до виконання схему обробки, необхідно чітко знати можливість її реалізації на верстаті. В тому випадку, коли найбільш оптимальна схема не може бути реалізована на жодній з існуючих моделей верстатів, технолог зобов'язаний розробити технічне завдання на проектування спеціального верстата. Таке рішення потрібно обґрунтувати економічним розрахунком. Якщо ж проектування спеціального верстата економічно недоцільне, намічену структуру операції необхідно спростити.

В технологічний процес необхідно також включати допоміжні операції.

До допоміжних операцій відносяться додаткові операції технологічного процесу, які забезпечують необхідну якість готової деталі по її зовнішньому вигляду, естетичних вимогах, зберіганню тощо. Це такі операції, як миття, очищення, фарбування, та ряд інших. Всі допоміжні операції встановлюються в структурі техпроцесу у відповідності до характеру і змісту операцій механообробки.

2. Формування раціональної структури операцій при обробці корпусу

За прийнятим варіантом МОД можна було б розглянути суміщення таких переходів: на операції 10 - одночасну обробку двох отворів 2А10.4 за рахунок застосування універсальної багатошпиндельної свердлильної головки; на операції 15 можна застосувати багатоінструментальне налагодження для розточування отворів, зняття фаски і підрізання торців за рахунок застосування спеціального інструменту; на операції 20 - одночасне свердління отворів під різь М5 за рахунок застосування багатошпиндельної свердлильної головки.

Але всі ці пропозиції потрібно обґрунтувати економічно і перевірити, як буде забезпечуватись точність розмірів.

Дані по формуванню структури операцій заносимо в таблицю. Для наведеного вище корпуса підшипника, пропонуємо наступну послідовність обробки і структуру операцій (табл. 2).

Таблиця 2

Послідовність і структура операцій обробки корпусу

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Комиссаров В.И., Леонтьев В.И. Точность, производительность и надежность в системе проектирования технологических процессов. - М.: Машиностроение, 1985. - 224 с.

2. Руденко П.О. Проектування технологічних процесів. - К.: Вища школа, 1993. - 414 с.

Размещено на Allbest.ru