Роль і значення системи технічного регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Роль і значення системи технічного регулювання

План

1 Захист внутрішніх ринків

2 Нова концепція технічної гармонізації та нормування

Література

1. Захист внутрішніх ринків

Сучасну ситуацію на світовому ринку оцінюють неоднозначно. Більшість фахівців відзначають жорсткість конкуренції й посилення протекціоністських заходів з боку національних урядів, що захищають вітчизняних товаровиробників. Це позначається в застосуванні країнами-імпортерами заходів тарифного й нетарифного регулювання, що дозволене міжнародними домовленостями.

Західні країни протягом багатьох років успішно застосовують для захисту своїх ринків тарифне регулювання (ріст вартості імпортної продукції за рахунок установлення ввізних компенсаційних, антидемпінгових цін). У перспективі слід очікувати їхнє зменшення до розумного рівня відповідно до головного принципу діяльності WTO. Незважаючи на те, що вступ в WTO приносить як плюси, так і мінуси для економіки України, рішення на вищому рівні була прийнята давно й ця подія відбулася в 2008 році. Аналіз свідчить, що членами WTO рано чи пізно стануть усі основні торговельні партнери України. Серйозною перешкодою на шляху товарів є такий бар'єр як нетарифне регулювання, що включає квотування, ліцензування й технічне регулювання.

Квотування (встановлення обсягів поставок на внутрішній ринок будь-якої продукції, продаж квот на аукціонах) і ліцензування (встановлення вимог до постачальників і допуск їх на ринок при наявності спеціального дозволу-ліцензії) - чисто адміністративні інструменти, які вводяться або скасовуються урядом. Тобто, досить підготувати відповідне рішення на відповідному рівні - і бар'єр на шляху товару миттєво виростає або навпаки - зникає. Правила WTO передбачають, що члени WTO і новачки (такі, як України) зобов'язуються не підсилювати режими квотування й ліцензування, які існували на момент вступу в WTO, а у перспективі квотування й ліцензування буде заборонено.

З технічним регулюванням набагато складніше. Технічне регулювання (стандартизація, підтвердження відповідності, акредитація органів з оцінки відповідності, випробувальних лабораторій і персоналу) складалося десятиліттями в кожній країні по-різному. Тому жодне адміністративне рішення не має можливості миттєво змінити ситуацію. Потрібен тривалий час на зближення національних стандартів, норм і правил.

При цьому ряд стандартів гармонізувати дуже важко через витрату значних коштів та час, і це не є необхідним для життя. Наприклад, до "вічних" стандартів, які будуть існувати паралельно, відносяться частота струму в США (60 Гц) і Європі (50 Гц), лівосторонній дорожній рух у Великобританії й Австралії, ширина залізничної колії в Європі й країнах СНД.

Функцію розробки міжнародних стандартів, прийнятних для всіх, взяли на себе міжнародні організації із стандартизації.

Ситуація з технічного регулювання, у якій перебуває світове співтовариство в цей час, можна порівняти із такою, у якій знаходився Європейський Союз до 80-тих років, до початку здійснення «нової концепції».

Як результат діяльності WTO, поступово усуваються бар'єри в торгівлі промисловою продукцією, а також бар'єри, пов'язані з митними тарифами й обсягами реалізованої продукції. Усунення технічних бар'єрів у торгівлі є пріоритетним завданням. Міжнародне співтовариство бере на озброєння ті методи, за допомогою яких вирішувалися аналогічні завдання на європейському рівні.

Зокрема, в основі Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (ТБТ), значення якої підсилюється тим, що воно підписане в рамках WTO, лежать два провідних принципи європейської системи, адаптованих до міжнародного рівня:

- технічні регламенти, що містять стандарти;

- переважне значення набувають міжнародні стандарти.

ЄС активно підтримує прийняття таких зобов'язань на міжнародному рівні, тим більше, що вони розроблені з урахуванням європейської практики, а також ще й тому, що між європейськими й міжнародними організаціями по стандартизації укладені договори про співробітництво. Це має безпосереднє значення для США і Японії, яким, очевидно, прийдеться переглянути діючі системи стандартизації.

І цей процес уже йде. Так, у березні 1996 року в США прийнято Акт про прогрес і розвиток національних технологій (NTTA). У рамках Акту федеральним адміністраціям офіційно запропоновано при розробці своїх вимог дотримуватися стандартів, розроблених приватними організаціями. Національному інституту стандартів і технологій (NIST) і Агенції при департаменті торгівлі доручено координувати цю діяльність разом з різними федеральними агентствами для попередження дублювання робіт і з метою спрощення американської системи стандартизації. Поки передчасно говорити, але вже немає сумнівів у тому, що американська система стала на шлях певної раціоналізації.

Краще з досвіду міжнародної системи стандартизації запозичає і Японія. В 1995 році в Японії розроблена трирічна програма приведення у відповідність вимогам міжнародних стандартів ( близько 1000 національних стандартів з 8000 наявних).

В 1997 році Закон Японії 1949 року про стандартизацію був змінений для того, щоб сприяти введенню в практику Кодексу сумлінної практики, що стосується розробки, затвердження й використання стандартів відповідно до Угоди про технічні бар'єри в торгівлі WTO, а також участі держави в процесі розробки стандартів. Нарешті, японські органи влади реорганізували Японський комітет промислових стандартів (JISC), зробивши його самостійною організацією, незалежної від Міністерства економіки, фінансів і промисловості. Такі зміни спрямовані на зближення з європейською моделлю стандартизації.

Аналогічні дії проведені й на міжнародному рівні. Європейська Економічна Комісія ООН, до складу якої входять західноєвропейські країни й країни з колишньої плановою економікою, припускає розробити «нову концепцію» для вирішення проблем міжнародного рівня, результат якого можна буде оцінити тільки через кілька років.

Таким чином, економічно розвинені країни, з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції й збереження ринків збуту активно впроваджують міжнародні стандарти й перебудовують свої системи стандартизації відповідно до принципів незалежності й співробітництва учасників процесу нормативного діловодства, тобто визнають переваги європейського підходу до вирішення питань технічного регулювання.

Європа розробила свою систему стандартизації, засновану на власних цінностях. Європейські країни, які б вони не були різними, підтримують загальну для всіх концепцію розвиненої держави, покликану погоджувати демократичні, соціальні, культурні інтереси суспільства з діяльністю ринкової економіки.

2. Нова концепція технічної гармонізації й нормування

світовий ринок квота міжнародний

Європейський Союз прагне одночасно поліпшити ринок і зменшити, навіть усунути, негативні для суспільства наслідки функціонування ринку.

У політичному плані домінує парламентаризм, заснований на розподілі законодавчої, виконавчої й судової гілок влади. Незалежність і співробітництво з органами влади становлять два основні принципах європейської стандартизації.

У рамках цього принципового підходу розподілу повноважень створені й успішно працюють три європейські організації із стандартизації - Європейський комітет із стандартизації (CEN), Європейський комітет із стандартизації в області електротехніки (CENELEC) і Європейський інститут із стандартизації в області телекомунікацій (ETSI), які є неурядовими організаціями.

У своїй діяльності вони опираються на прийняту в 1985 році Радою Європейського Союзу «нову концепцію технічної гармонізації й нормування» або «новий підхід».

Новизна цієї концепції полягає в тому, що технічні бар'єри в торгівлі пропонувалося усунути шляхом створення довіри у відношенні:

· якості й надійності продукції;

· сумлінності й компетентності виробника;

· сумлінності й компетентності органів, що проводять нагляд, сертифікацію персоналу й акредитацію випробувальних лабораторій.

Ця концепція передбачає гармонізацію стандартів окремих країн із взаємним визнанням результатів випробувань і сертифікації. Концепція базується на наступних принципах:

· директиви ЄС, рекомендації з гармонізації встановлюють основні вимоги й повинні відповідати продукції для їхнього вільного обігу в країнах ЄС;

· технічні умови виготовлення й поширення продукції, що відповідає директивам, установлюються європейськими та міжнародними організаціями із стандартизації в європейських стандартах;

· використання стандартів є добровільним;

· продукція, виготовлена відповідно до гармонізованих європейських стандартів, визнається такою, що відповідає основним вимогам.

Щодо нової концепції законодавчий орган Європейського Союзу (Європейська Економічна Комісія -ЄЕК) розробляє загальноєвропейські директиви, що встановлюють основні вимоги по охороні здоров'я й безпеки, які мають обов'язковий характер при постачання на ринок товарів. Ці директиви є обов'язковими технічними регламентами (технічний регламент - термін, узятий з угоди ТБТ -WTO).

Організації із стандартизації розробляють добровільні європейські стандарти, що спрямовані на вирішення технічних питань, що забезпечують зазначені в директивах обов'язкові вимоги. Продукція, що відповідає до таких стандартів, вважається відповідною технічним регламентам.

Для втілення цих принципів у життя, в 1984 році ЄЕК підписала з європейськими організаціями по стандартизації Меморандум про взаєморозуміння. У меморандумі ЄЕК зобов'язалася не розробляти власних технічних вимог, альтернативних європейським стандартам.

Таким чином, загальноєвропейська система характеризується поділом ролей у рамках офіційного співробітництва між органами влади і європейськими організаціями із стандартизації.

Крім виконання функцій внутрішнього характеру, європейська система стандартизації виконує й зовнішні функції, представляючи собою успішно діючу модель лібералізації міждержавної торгівлі. Нова концепція розроблялася для забезпечення дійсно вільного товарообміну в рамках Єдиного ринку, для розвитку існуючого Загального ринку без тарифних бар'єрів і квотування. Метою розробки такого підходу було усунення технічних бар'єрів у торгівлі в межах Європи.

Багаторічна практика використання такого підходу є доказом його гнучкості й ефективності. За двадцять років за цією схемою прийнято більш 20 директив. Згідно з аналізом, проведеним Європейською комісією, до 1995 року ці директиви охоплювали більш 17% європейських промислових виробів. Проведені дослідження показали майже повну відсутність технічних бар'єрів у торгівлі, а також незначне збільшення кількості нещасних випадків, пов'язаних з цією продукцією.

Такий успіх пояснюється не тільки адекватністю принципів, що лежать в основі такого підходу, але й дотриманням національними організаціями із стандартизації загальноєвропейської дисципліни в порівнянні з національною: національна організація зобов'язана втримуватися від розробки національних стандартів, якщо в цій області проводяться роботи на загальноєвропейському рівні.

Крім того, усі національні організації із стандартизації ЄС ухвалюють європейські стандарти як національні й скасовують розроблені раніше національні стандарти, якщо вони відрізняються від європейських. У цей час близько 70% фондів стандартів національних інститутів ЄС є ідентичними, а третина входить у європейське типове законодавство.

Визначення регулювання

В організації економічного співиробництва і розвитку, під державним регулюванням розуміють різноманітну кількість інструментів за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Таке регулювання охоплює закони формальні і неформальні приписи і допоміжні правила що встановлює держава, а також недержавні організації та органи саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження.

Під терміном «технічне регулювання» розуміють наступне: правове регулювання відносин в сфері встановлення, застосування і виконання обов'язкових вимог до продукції, процесам виробництва, експлуатації, зберігання, транспортування, реалізації та утилізації, а також в сфері встановлення і застосування на добровільній основі вимог до продукції процесів виробництва, експлуатації, зберігання, транспортування, реалізації та утилізації, виконання робіт, або надання послуг і правове регулювання відносин в галузі оцінки відповідності. Спрощено цей термін можна пояснити так: технічне регулювання - це обов'язкові вимоги не фінансового характеру для підприємницької діяльності, які встановлює держава. Очевидно, що характеристики продукції, процеси виробництва, зберігання, транспортування, реалізації та утилізації повинні мати загальні вимоги. Це саме відноситься і до виконання різноманітних робіт та послуг.

В термін «технічне регулювання» входить також і оцінка відповідності продукції, процесів, робіт і послуг встановленим нормам, а також контроль за іх дотриманням. Окрім обов'язкових постулатів даний термін включає в себе додержання добровільних правил в тій галузі діяльності де працює підприємець.

Технічний регламент встановлює обов'язкові для виконання і застосування вимоги до об'єктів технічного регулювання (продукції, у тому числі спорудам та будівлям, процесам виробництва, експлуатації, зберігання, транспортування, реалізації та утилізації).

Застосування технічних регламентів спрямоване на захист громадян, їх майна, навколишнього середовища, а також на попередження неправильних дій, які можуть привести до небажаних наслідків для споживачів продукції.

Технічні регламенти повинні встановлювати мінімальні вимоги, що гарантують безпеку. Під безпекою розуміють відсутність недопустимого ризику пов'язаного з можливістю нанесення збитків , а також стан захищеності життєво важливих інтересів особистості суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх загроз.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1.Основний внесок в розбудову міжнародного технічного регулювання роблять наступні організації:

а) ООН, ISO, HATO;

б) WTO, ЄEС ;

в) ФІФА, ФІДЕ.

1. Перешкодами в міжнародній торгівлі є:

а) конкурентна боротьба між підприємствами;

б) відсутність єдиної світової валюти;

в) тарифні і не тарифні бар'єри в торгівлі.

2. Міжнародне технічне регулювання почало складатися:

а) в кінці XIX століття;

б) в другій половині XX століття;

в) в кінці XX століття.

3. Технічне регулювання:

а) регулювання з метою забезпечення якісної продукції;

б) вид державного регулювання спрямований на досягнення результатів соціально-економічної політики країни;

в) звід норм та правил спрямований на виготовлення та введення в обіг продукції.

Список використаної літератури

1.Димов Ю.В. Метрология, стандартизация и сертификация. Учебник для вузов. 2-е изд. - СПб.: Питер, 2009. - 432 с.

2.Допуски и посадки: Справочник в 2-х ч. - 7-е изд., перераб. и доп. - Л.: Политехника, 2007.

3.Кузнецов В.А., Ялунина Г.В. Основы метрологии: Учебное пособие - М.: Изд-во стандартов, 2008, - 280 с.

4.Сергеев А.Г., Латышев М.В., Терегеря В.В. Метрология, стандартизация и сертификация. Учеб. пособие. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Логос, 2008. - 560 с. ил.

5.Федеральный закон РФ «О техническом регулировании» от 27.12.2002 № 184-ФЗ.

6.Закон РФ «Об обеспечении единства измерений» от 27.04.93 №4871-1 (в редакции 2003 г.)

7.ГОСТ 25346-89. Основные нормы взаимозаменяемости. ЕСДП. Общие положения, ряды допусков и основные отклонения.

8.Тартаковский Д.Ф. Ястребов А.С. Метрология, стандартизация и технические средства измерений: Учебник для вузов -.М.: Высш. шк., 2009

9.Нефедов В.И Метрология и радиоизмерения. М: Высш. шк., 2008

Размещено на Allbest.ru