Додрукарська обробка текстової та графічної інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Поліграфія - це технічні засоби, необхідні для масового виробництва книжок, газет, журналів, плакатів та іншої друкованої продукції. Поліграфія або поліграфічна промисловість, є матеріально-технічною базою видавничої справи.

Поліграфія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Її технічною основою є винайдення близько 1440 р. Й. Гутенбергом книгодрукування. Уже в 16 ст. поліграфія набула характеру розвиненої мануфактури. В 19 ст. з винаходом друкарської машини в поліграфії відбувається промислова революція, що ознаменована створенням поліграфічного машинобудування. У середині 20 ст. у ході науково-технічної революції поліграфія розвивається за такими напрямками [6]:

- перехід до електронних способів виготовлення друкарських форм для всіх способів друку (використання комп'ютера для кольороподілу та фотонабору);

- широке застосування рольового офсетного друку на високошвидкісних машинах;

- створення автоматичних потокових ліній в оздоблювальних цехах;

- комплексна механізація й автоматизація всього виробництва;

- використання локальних та глобальних комп'ютерних мереж для передачі даних.

Поліграфічний процес - це регламентована послідовність технологічних операцій, проведених з використанням технічних засобів, призначених для виготовлення друкованої продукції. Сутність поліграфічного процесу полягає у формуванні відповідно до оригіналу зображення з кольорового шару і у його передачі на поверхню, що задруковується, з наступною обробкою отриманих відбитків відповідно до вимог замовника.

Поліграфічний процес складається з трьох частин:

- додрукарський (підготовчий);

- друкарський (сам процес друку);

- післядрукарські (оздоблювальні) процеси.

Додрукарські процеси спрямовані на виготовлення оригінал-макету, друкарської форми. Завдання друкарських процесів - отримання тиражних відбитків, що відтворюють оригінал. Оздоблювальні процеси завершують виготовлення друкованої продукції [3,6].

Мета курсового проекту - це відтворення оригінал-макета книги.

Головне завдання нашої роботи є опис додрукарського процесу. А саме як за допомогою різних програмних продуктів створюємо оригінал-макет, який потім можна переносити на друкарську форму. Додрукарський процес включає виконання таких завдань:

1. Аналіз отриманого оригіналу.

2. Визначення способу друку.

3. Введення та обробка текстової та графічної інформації.

4. Верстка макету видання.

5. Кольороподіл готового макету видання.

1. Технологічна схема процесу обробки текстової та образотворчої інформації

2. Характеристика оригіналу

Видання, вибране для курсового проекту для поліграфічного відтворення - є книжка, яка являє собою листову продукцію, встановленого формату, збережена в цифровому форматі.

В роботі використовується листівка (Рис.) розмір якої складає 210 х 297 мм (А4), 1280 сторінок, розмір файлу 308,59 мегабайт, версія PDF - 1,4 (Acrobat 5.x), виробник AcrobatDistiller 5.0, створений - 27,08,2003 року, остаточно змінений 1,09,2003 року.

В даному виданні присутній текст. Його верстка здійснена в 2 стовпчики також присутні растрові зображення формату jpg.

Рис. 1. Зображення цифрового оригіналу



Рис. 2. Зображення цифрового оригіналу з зображенням

3. Обґрунтування вибору способу друку

Підчас вибору способу друку було вибрано - офсетний друк. Даний друк найбільш підходить для друку друкованих видань з текстом і зображеннями.

Офсемтний друмк - спосіб непрямого плоского друку, при якому фарба з друкарської форми передається на папір через проміжний, офсетний циліндр.

Офсетний друк - найрозповсюдженіший вид виробництва типографської продукції. Технологія офсетного друку дозволяє здійснити якісний повнокольоровий друк великих тиражів буклетів, брошур та інших видів поліграфії. Якісні вихідні матеріали та високий рівень автоматизації дозволяють виконати навіть найскладніші поліграфічні роботи за короткі терміни, зберігаючи при цьому рівень якості офсетного друку. Офсет застосовують для друкування і на грубих сортах паперу. М'яка гума краще прилягає до паперу і краще передає фарбу, більш якісно відтворює зображення і штрихово-текстові відбитки, що дає високу роздільну здатність і в результаті високу якість відрукованої продукції за порівняно не високу вартість.

4. Аналіз оригіналу і вироблення стратегії обробки

4.1 Оригінал

Оригінал - плоске стаціонарне в часі зображення, виготовлене різними способами.

За способом створення образотворчі оригінали діляться на:

- Рисовані оригінали, виконані на непрозорій основі з застосуванням художньої техніки (тушшю, гуашшю, аквареллю);

- Фотографічні аналогові оригінали, виконані на непрозорій (фотографії) і прозорій основі (слайди, негативи, діапозитиви);

- Оригінали, виготовлені поліграфічним способом;

- Фотографічні цифрові оригінали (цифрові фотографії);

- Оригінали, створені методом сканування, і вступники, наприклад, з бази даних або з цифрового носія.

Залежно від виконання і призначення:

- Оригінали, призначені спеціально для поліграфічного відтворення з урахуванням вибору певного технологічного процесу та обладнання (форзаци, фронтиспис, обкладинки, внутрішньосмугової зображення і т.д.);

- Оригінали, виконані без урахування їх поліграфічного відтворення (твори живопису, документи, поліграфічні відбитки та ін.)

Перша група оригіналів є основною, вони широко застосовуються в поліграфічному виробництві. Залежно від числа градацій оригінали діляться на двухградаційні, що мають два рівня оптичної щільності (яскравості) - штрихові оригінали, тонові оригінали, які мають нескінченне число безліч оптичної щільності, і багатоградаційні оригінали, що мають більше двох, але не містять нескінченної кількості оптичної щільності.

Залежно від кольоровості оригінали можуть бути одноколірні, багатокольорові і повнокольорові.

Зростання числа застосовуваних форм представлення інформації і типів носіїв інформації дозволив використовувати для відтворення цифрові зображення, що вимагають спеціальних технічних засобів візуалізації і спеціальних носіїв інформації.

Різні типи оригіналів можуть бути відтворені тими чи іншими способами в системах одночасної форматної і послідовної поелементної обробки зображення [4].

У даному проекті оригінал являє собою багатоколірне видання представлене в цифровому виді. Інформація представлена в текстовому вигляді з шрифтами HeliosCond і HeliosCond-Italic кеглем 10 пунктів.

Растрові зображення представлені в форматі jpg, 72 точки\дюйм, глибину кольору - 8 біт/канал і знаходиться в колірному просторі RGB.

4.1.1 Аналіз оригіналу

Зважаючи на те, що оригінал видання в нас представлений в цифровому вигляді то текстова частина оригіналу виконана в векторні графіці (шрифти) і якість такого представлення інформації має високу якість, в той же час як растрові зображення мають недостатню якість для відтворення даного видання. (рис)

Гістограма є стовпчастою діаграмою з графічним відображенням розподілу півтонів в зображенні. По горизонталі такого графіка розташовується шкала яскравості від абсолютно чорного (0) до абсолютно білого (255), а по вертикалі - відносна кількість пікселів з конкретної яскравістю. Діапазон відтінків кожного зображення представлений на гістограмі у вигляді послідовних вертикальних ліній, розтягнутих зліва направо - від самого темного до самого світлого. Відповідно, висота кожної лінії дає можливість зрозуміти, скільки точок певного відтінку є в цьому зображенні.



Рис. 3. Оригінал растрового зображення

Рис. 4. Оригінал растрового зображення з багатоколірною гамою

Для повністю чорного зображення чи фотографії гістограма буде виглядати як вертикальний стовпчик ліворуч, для повністю білого - стовпчик праворуч, для малюнка чи знімка з повністю сірим відтінком - стовпчик строго посередині.

В даному випадку гістограма представлена у вигляді кривої.

Рис. 5. Гістограма №1 Рис. 6. Гістограма №2

4.1.2 Вироблення стратегії обробки

Складні по градації, кольоровості, з наявністю дрібних деталей зображення оригінали обробляються в системах поелементної обробки різних типів [2].

Стратегія обробки: використання СПОЗ - комп'ютерної видавничої системи (КВС), тобто системи, що має модульну побудову. У таких системах можливе введення інформації у вигляді готових файлів, наприклад, з цифрових фотокамер, сканерів або з баз даних.

5. Обробка текстової інформації

При розміщенні тексту важливо враховувати хоча б основні правила типографіки: дотриматися кернінгу і трекінгу - обидва параметри впливають на пробільний простір, але кернінг відноситься тільки до виділених параметрів літер, в той час як трекінг - до виділеного фрагменту тексту або до всього документу; використовувати не більше двох, а краще одну гарнітуру - для створення відчуття цілісності, більше того, для нормального відтворення при флексодруці ця гарнітура повинна бути брусковою. Перенесення потрібно відключити. Важливо також правильно оформити виключку і не забути про правильну розстановку розділових знаків - використовувати поліграфічне тире (em dash), поліграфічний дефіс (en dash), «правильні» трикрапки тощо.

Системи обробки текстової інформації

Сучасний текстовий редактор являє собою програмний продукт, який забезпечує користувача ПК засобами створювання, опрацювання та збереження документів будь-якої природи та ступеня складності.

Різноманіття типів документів викликало різноманіття текстових редакторів.

За класифікуючу ознаку, за допомогою якої можна розділити всю множину текстових редакторів на декілька груп, візьмемо тип об'єктів, які обробляються.

Редактори простих текстів призначені для утворення та редагування текстів, наприклад текстів програм (MultiEdit, Brief, Norton Editor, QuickEditor).

Редактори документів призначені для роботи з документами. У структуру документа можуть уходити таблиці, графічні образи, які можуть створюватись в інших програмах. Серед редакторів, призначених для роботи з текстовими документами, можна виділити Лексикон, Ami Pro, MultiEdit, Microsoft Word.

Видавничі системи використовуються для підготовки великих складних документів (книг, альбомів, журналів, газет). Прикладами видавничих систем є Corel Ventura Publisher, Adobe PageMaker, QuarkXPress. Робота з видавничими системами передбачає використання редакторів документів на етапі попередньої підготовки матеріалів. Видавничі системи потрібні для верстки тексту, яка полягає в розміщенні тексту документа за сторінками, вставлянні малюнків, використанні різних шрифтів у документах, уже створених за допомогою редакторів текстів.

Редактори наукових текстів забезпечують підготовку та редагування наукових текстів, які містять велику кількість формул, графіків тощо (наприклад, TgX, MathOr).

Введення і редагування тексту

Створення документа передбачає введення тексту - тобто процес його набору за допомогою клавіатури комп'ютера. При цьому текст заноситься у відео пам'ять та відображається на екрані монітора. Курсор указує позицію на екрані, де буде відображатися символ.

Основний стандарт редагування передбачає такі операції:

* уведення символьної інформації (за допомогою алфавітно-цифрової клавіатури);

* переміщення набраним текстом (за допомогою клавіш управління курсором);

* вилучення та вставка символів (за допомогою клавіш Dеlеte, BackSpace, Insert).

У текстових редакторах реалізована можливість роботи з рядками: розділення рядка на два, об'єднання рядків, вилучення рядка та вставка порожнього рядка.

Більшість текстових редакторів дозволяє працювати з блоками (фрагментами) тексту: виділяти блок, копіювати, знищувати, переміщати в інше місце тексту або в спеціальний буфер («кишеню») і т.д.

У багатьох текстових процесорах редагування дозволяє здійснювати контекстний пошук та заміну символів, друк усього файлу або його частини і т.д.

5.1 Обробка графічної інформації

Обробка ілюстративної інформації відбувається за допомогою спеціалізованих програм - графічних редакторів.

Графічний редактор - прикладна програма (або пакет програм), що дозволяє створювати і редагувати зображення за допомогою комп'ютера.

Типи графічних редакторів:

1) растрові графічні редактори. Найпопулярніші: Adobe Photoshop для операційних систем Microsoft Windows і Mac OS X, GIMP для GNU/Linux;

2) векторні графічні редактори. Найпопулярніші: Adobe Illustrator, Corel Draw, Macromedia Free Hand - для Windows, Inkscape - для всіх ОС;

3) гібридні графічні редактори. Найпопулярніші: RasterDesk для AutoCAD, Spotlight для операційних систем Microsoft Windows;

4) тривимірні графічні редактори. Найпопулярніші: 3D Studio Max та Maya.

Для виконання завдань даної курсової роботи використовувався графічний редактор Adobe Photoshop.

Adobe Photoshop - графічний редактор, розроблений і поширюваний фірмою Adobe Systems. Цей продукт є лідером ринку в області комерційних засобів редагування растрових зображень, і найбільш відомим продуктом фірми Adobe. Незважаючи на те, що спочатку програма була розроблена як редактор зображень для поліграфії, в даний час вона широко використовується і у веб-дизайні. У більш ранній версії була включена спеціальна програма для цих цілей - Adobe ImageReady, яка була виключена з версії CS3 за рахунок інтеграції її функцій в сам Photoshop, а також включення в лінійку програмних продуктів Adobe Fireworks, що перейшло у власність Adobe після придбання компанії Macromedia.

Photoshop тісно пов'язаний з іншими програмами для обробки медіа файлів, анімації та іншої творчості. Спільно з такими програмами, як Adobe ImageReady, Adobe Illustrator, Adobe Premiere, Adobe After Effects і Adobe Encore DVD, він може використовуватися для створення професійних DVD, забезпечує засоби нелінійного монтажу і створення таких спецефектів, як фони, текстури і т.д. для телебачення, кінематографу і всесвітньої павутини. Основний формат Photoshop, PSD, може бути експортований і імпортований всіма програмними продуктами, переліченими вище.

Для підвищення якості зображень, використовуваних у виданні, доцільніше деякі з них створити у самому графічному редакторі. Для прикладу візерунки, що використовуються у рекламному проспекті, створені засобами програми Photoshop. Вони сформовані необхідними інструментами програми, певним чином оброблені і заповнені визначеними кольоровими відтінками, що відтворюють гаму кольорів оригіналу видання.

Інші зображення оригіналу, в цифровому форматі, доцільніше вставити в програму графічного редактора і в подальшому обробити їх. Такі зображення є фотографічними та ексклюзивними і їх відтворення засобами графічного редактора є дуже складною задачею.

Вказані ілюстрації вставляються в програму Photoshop (способом звичайної вставки, відкриттям збереженого файлу чи методом імпортування з іншої програми).

Першим етапом обробки імпортованих зображень є визначення їх розмірів та кольорових схем. При необхідності, для зміни розмірів зображень можна використати методи обрізки непотрібних частин ілюстрації, кадрування зображення, чи зміни полотна, на якому розміщене зображення.

Також у програмі Photoshop можна вибрати режим зображення, що визначає кольорову схему, за якою відображається ілюстративний матеріал видання. У даному випадку робота велась із кольоровою системою RGB.

RGB (скорочено від англ. Red, Green, Blue - червоний, зелений, синій) - адитивна колірна модель, що описує спосіб синтезу кольору, за якого червоне, зелене та синє світло накладаються разом, змішуючись у різноманітні кольори. Широко застосовується в техніці для відображення зображення за допомогою випромінювання світла.

Графічний редактор Photoshop передбачає роботу індивідуальну роботу із кожним кольоровим каналом обраної системи кольорів.

Наступним етапом обробки графічної частини видання є тонова корекція зображень.

Погрішності в освітленні і контрасті зображень називають тоновими, а процес їх виправлення - тоновою корекцією. Photoshop дозволяє коректувати тони зображення з достатньо великою точністю.

Тон комп'ютерного зображення - це яскравість пікселів, з яких воно складається. Пікселі зображення мають різну яскравість. Та частина повного діапазону яскравості, яка використана в зображенні, носить назву тонового діапазону. Чим ширше тоновий діапазон зображення, тим «глибше» колір і краще опрацьовування деталей. Саме цю задачу вирішує корекція світла і тіней. В ідеалі в зображенні повинні бути використаний всі значення яскравості (тони). Якщо розбити весь тоновий діапазон на три нерівні умовні частини, то найтемніша частина називатиметься тінями, найсвітліша - підсвічуванням, а між тінями і підсвічуванням розташується великий діапазон середніх тонів.

Вказану модель розподілу тонів зображень у програмі Photoshop можна спостерігати у вікні гістограм (рисунки 13, 14).

На гістограмі тіні розташовуються зліва, підсвічування - справа. Тоновий діапазон зображення можна представити як графік розподілу пікселів по градаціях яскравості. Чим більше пікселів розташовано в даному інтервалі тонів, тим більше відтінків містить цей інтервал.



Рис. 7. Гістограма обробленого цифрового оригіналу

Для зміни тонового діапазону зображення у програмі Photoshop використовується діалогове вікно Levels(Рівні).

В діалоговому вікні Levels (рисунок 15) представлена гістограма розподілу пікселів по градаціях яскравості - така ж, як у вікні Histogram(Гістограма).

Рис. 8. Вигляд діалогового вікна Levels(Рівні)

Також для корекції тонових рівнів зображень можна використовувати таку функцію програми Photoshop, як Curves(Криві).

За допомогою діалогового вікна Curves(Криві) можна здійснювати будь-яку тонову корекцію, описану вище. Проте оригінали зображень можуть мати найвитонченіші погрішності. Тонові криві дають можливість виправити навіть дуже складні дефекти оригіналу.

Основну частину вікна займає графік розподілу пік селів (рисунок 16). На відміну від гістограми, що представляє абсолютні значення розподілу, графік кривих будується як відносний. По осі Х розташовані градації яскравості на вході (Input (Вхідні)), тобто поточні яскравості пікселів, а по осі У - значення на виході (Output (Вихідні)), тобто результат корекції. Стан тонів при відкритті вікна зображається як лінія під кутом 45°, тобто відсутність корекції.

Рис. 9. Вигляд діалогового вікна Curves (Криві)

Після виконання тонової корекції зображень видання слідує етап кольорової (колірної) корекції ілюстрацій.

Складність корекції полягає в тому, що зміна одного кольору спричиняє за собою зміну і інших кольорів. При цьому об'єктивні критерії відсутні. Принципи тонової корекції достатньо прості із тієї причини, що можна робити вплив тільки на певну ділянку, наприклад тільки на світло, або на півтони, не зачіпаючи решту частини діапазону. Специфіка ж роботи з кольором полягає в тому, що вплив, що надається на окремий колірний компонент, наприклад, тільки на червону складову, обов'язково відобразиться і на інших. Тому слід мати на увазі, що в основі будь-якої колірної корекції лежить налаштування неокремих кольорів, а налаштування балансу кольорів загалом.

Здійснення колірної корекції у програмі Photoshop можливе за допомогою функції ColorBalance (Колірний баланс).

Діалогове вікно цієї команди (рисунок 17) дозволяє змінити колірний баланс у всьому зображенні, для вибіркового управління кольором слід користуватися іншими командами

Колірний баланс встановлюється роздільно для світлих тонів (перемикач Highlights), середніх тонів (перемикач Midtones) і тіней (перемикач Shadows).

При роботі із зображеннями в колірній моделі RGB корисно включити прапорець Preserve Luminosity (Зберегти яскравість тонів), який перешкоджає зміні діапазону яскравості при зміні колірного балансу це дозволяє зберегти початковий тоновий діапазон зображення.

Рис. 10. Вигляд діалогового вікна ColorBalance (Колірний баланс)

Також у графічному редакторі Photoshop, за допомогою різноманітних команд, фільтрів та функцій можна суттєво змінювати характеристики та вигляд оброблюваних ілюстрацій в цілому.

Для цього слугують команди корекції зображень, що надають дуже широкі можливості по роботі із корегуванням тонових, яскравих, контрастних, кольорових та інших характеристик оригіналів.

Засобами фільтрів програми Photoshop можна докорінно змінити зовнішній вигляд ілюстрацій, додаючи різноманітних ефектів та деталей зображенню і виконуючи із ілюстраціями різноманітні додаткові функції.

Після обробки у графічному редакторі отримані зображення необхідно експортувати для подальшого їх опрацювання та розташування у видавничу систему. Саме у програмі верстки і визначиться кінцевий розмір та місце положення кожної ілюстрації.

6. Верстка

Верстка - один з основних процесів поліграфічного виробництва, в ході якого друкований твір набуває остаточного вигляду. Від якості її виконання прямо залежить якість готової книги, журналу, упаковки або газети.

Комп'ютерна верстка (англ. Desktoppublishing або DTP) - поєднання персонального комп'ютера та спеціального програмного забезпечення для створення макету для друку в типографії або на принтері [5].

Користувач створює макет сторінки, що містить текст, графіку, фотографії та інші візуальні елементи. В залежності від необхідної кількості та якості матеріалів друк може відбуватися на принтері, ризографі або в спеціалізованих типографіях.

Для комп'ютерної верстки частіше за все використовуються програми QuarkXPress, AdobeInDesign, також можуть використовуватися Scribus, Microsoft Publisher, ApplePages та інші.

При виконанні даного проекту, верстка була виконана в текстовому редакторі MicrosoftWord. Було переведено на українську мову 20 сторінок текстово-графічної інформації, шрифт репродукції - Arial, 14 пунктів, міжрядковий інтервал - 1,5.

7. Кольоропроба

Колір на екрані та при друці формуються по-різному. Для контролю дотримання відповідності кольорів на екрані і на відбитку використовується кольоропроба, яка повинна служити еталонним зображенням в процесі друку тиражу. При цьому має бути враховано якість паперу і спосіб друку.

Кольоропроба - це зображення, що служить зразком для відтворення кольору при тиражуванні друкованого матеріалу. Є одним з важливих інструментів для забезпечення якості кольоровідтворення в поліграфії поряд з денситометричним і колориметричним контролем.

У більш широкому сенсі кольоропробою можна назвати будь-яке зображення, яке замовник друку вважає зразком кольору: відбиток на принтері або оригінал фотографії, навіть зразок товару для каталогу, однак, друкар рідко зможе «потрапити» в запропоноване зображення, якщо при його підготовці не були враховані реалії друкованого процесу: використовується папір та фарба, особливості друкарської машини та додрукарської підготовки. У вузькому сенсі кольоропроба - спеціально підготовлене зображення, отримане з використанням спеціалізованого кольоропробного обладнання. Це може бути продрукарський верстат, аналогова кольоропроба, цифрова кольоропроба або екранна кольоропроба. Кожен з них має свої переваги і недоліки, але в більшості випадків сьогодні оптимальну визнають цифрову кольоропробу.

7.1 Аналогова кольоропроба

Виконується на спеціальному (і вельми дорогому) обладнанні. Вихідні матеріали - кольороподілені плівки. При цьому на спеціальний носій по черзі наносяться фарби кольорів CMYK. Цей спосіб також дозволяє виявити проблеми з муаром, тому що відтворює растрову структуру. Теоретично, аналогова кольоропроба є менш гнучкою, ніж цифрова. Однак, на практиці, це забезпечує її більшу надійність і стійкість. Аналогова кольоропроба кардинальним чином залежить від уміння налаштовувати її конкретної людини, правильності його дій і точності приладів.

Аналогова кольоропроба ділиться на «суху» і «мокру».

«Мокра» кольоропроба. У мокрій технології листові тонерні плівки експонуються в копіювальній рамі через фотоформи й обробляються в рідких реактивах (звідси й назва процесу - мокрий).

«Суха» кольоропроба. У сухій технології так само використаються листові тонерні плівки, які перед експонуванням накочуються в ламінаторі на основу, насвітлюються й розділяються. Неекспоновані місця віддаляються, а експоновані - прилипають до основи. Процес повторюється для кожного колірного шару.

І «мокрий» й «сухий» процес мають варіації в технологіях, але основна ідея така як було описано вище.

7.2 Цифрова кольоропроба

Виробляється з використанням друкувальних пристроїв як спеціально виготовлених для цієї мети в складі кольоропробних комплексів, так і з використанням якісних струменевих принтерів. На базі таких пристроїв, як принтери серії Epson Stylus Pro, виробляють навіть комерційні кольоропробні системи.

Головна перевага таких систем - відносно невисока ціна, хоча вони й не забезпечують якості друку, необхідного для відтворення растрової точки. Виготовлення цифрової кольоропроби передбачає побудову профілю друкованого процесу та профілю друкованого пристрою для виготовлення кольоропроби. Для розрахунку профілів застосовується спеціальне програмне забезпечення, який аналізує масив даних колориметричних вимірювань тестових відбитків, створений спектрофотометр (найбільш поширені спектрофотометри тих самих фірм).

Цифрова кольоропроба - найбільш гнучкий інструмент, тому що може враховувати будь-які особливості конкретного друку поліграфічного виробництва. Головними умовами її застосування втакому випадку стає висока повторюваність результату на друкарській машині і незмінність результату з часом.

7.3 Екранна кольоропроба

У даному випадку зразком зображення служить «картинка» на екрані комп'ютерного монітора. Це може бути звичайний професійний відкалібрований монітор або спеціалізована комерційна система для екранної кольоропроби.

Головна перевага - оперативність і невисока ціна за кожне використання. Недолік полягає з тому, що психологічно зображення на відбитку (у відбитому світлі) і самосвітним зображення на моніторі сприймаються людиною по-різному. Для використання таких систем друкар повинен володіти спеціальними навичками.

При виконанні даного проекту була здійснена екранна кольоропроба створеного видання. Сучасні засоби дають змогу точно передати інформацію про кольори від етапу верстки до етапу друку за допомогою збереження електронного виду макету видання у вигляді PostScript-файлу. Такі файли зберігають всю необхідну інформацію про шрифти, кольорові схеми, розміри видання в цілому, що дає змогу точно відтворити вигляд оригіналу на іншому пристрої, який підтримує зчитування файлів такого типу.

За допомогою Adobe Photoshop CS5 було зроблено процес кольороподілу для відтворення оригіналу з використанням кольорової системи CMYK.

8. Виготовлення друкарських форм (огляд методик)

Друкарська форма - скомплектований типографський набір, пластина, циліндр тощо форми, поверхня яких містить друкуючі та пробільні елементи. Призначена для багаторазового одержання друкарських відбитків. Взаємне розташування друкуючих і пробільних елементів визначає спосіб друку.

Залежно від способу друку, виду друкованих машин, характеру матеріалів, що використовуються, розрізняють такі друкарські форми:

- при високому друці - набір, кліше, стереотип;

- при плоскому друці - форма на монометалі (алюміній, цинк), біметалі й поліметалі (наприклад, сталь, мідь, хром);

- на склі - фототипія;

- при глибокому друці - мідні або хромовані циліндри.

За характером графічних елементів і виду друкованої продукції виділяють текстові, ілюстраційні та змішані друкарські форми.

Якість продукції надрукованої будь-яким способом, зокрема і флексографським способом друку, яким надрукована наша листівка, прямо залежить від якості друкарських форм.

В основі технології виготовлення флексографічних форм лежить таке хімічне явище, як полімеризація. Його суть полягає в тому, що під впливом УФ-світла вільні мономери, що утримуються в чуттєвому шарі пластини, групуються й утворюють стійкі полімери.

Розглянемо аналогову та цифрову технології виготовлення фотополімерних друкарських форм.

8.1 Аналогова технологія виготовлення друкарських форм

1. Попереднє експонування (засвітка зворотної сторони пластини) - це рівномірна засвітка пластини УФ-світлом через поліефірну підкладку без негативної фотоформи. Засвітка зворотної сторони пластини визначає глибину рельєфу фотополімерної форми і стабілізує адгезію між шаром фотополімеру і підкладкою. Крім того, підвищується світлочутливість пластини. При недостатньому експонуванні зворотної сторони пластини неможливо забезпечити достатню товщину основи для друкарських елементів форми. Іншим негативним результатом недостатнього експонування зворотної сторони пластини може бути різнотовщинність основи.

2. Основне експонування формує зображення рельєфу. Під час цієї операції відбувається засвітка пластини через негативну фотоформу під вакуумом, у результаті чого шляхом полімеризації формується друкарські елементи. Формування рельєфу починається від поверхні і продовжується при подальшому експонуванні конусоподібно всередину полімерного шару. Достатнім вважається час експонування, протягом якого всі елементи зображення виявляються міцно прикріпленими до основи рельєфу, утвореного в ході попереднього експонування.

3. Вимивання усуває неекспонований фотополімер до фіксованої глибини, при цьому ділянки зображення, які пройшли полімеризацію залишаються напластині. Правильно обраний час вимивання формує чіткі і глибокі пробільні ділянки. При недостатньому вимиванні наоснові пластини залишається невимитий мономер. Занадто інтенсивне вимивання призводить до набрякання пластини, а отже до необхідності більш тривалого сушіння.

4. Сушіння.Під час процесу вимивання пластина вбирає вимивний розчин, тому створений у результаті полімеризації рельєф зображення якийсь час залишається м'яким. Процес сушіння забезпечує випаровування абсорбованого вимивного розчину і повертає пластину до її первісної товщини. Під час сушіння за рахунок обдуву гарячим повітрям розчинник випаровується. Температура сушіння не повинна перевищувати 65°С.

5. Фінішинг.Після завершення процесу сушіння, форми піддаються операції фінішингу. Фінішинг являє собою короткочасне опромінення висохшої пластини УФ-випроміненням з довжиною хвилі близько 254 нм (діапазон З). Час фінішингу залежить від кількості вимивного розчину, що залишився в матеріалі після його сушіння. Якщо фінішинг був недостатнім, то пластина залишається липкою, основа пластини буде забруднюватися. Зайвий фінішинг веде до розтріскування основи і друкарських елементів.

6. Остаточне експонування завершує процес повної полімеризації пластини і забезпечує її довговічність і високі експлуатаційні якості. Ця операція необхідна для здійснення полімеризації і поперечної зшивки всіх полімерів пластини, що не були засвічені. Для остаточного експонування, так само як для попереднього й основного, використовують УФ-випромінення діапазону А. Під час остаточного експонування форма отримує остаточну твердість і більш високу стійкість до розчинників фарб і промивних розчинів. Для завершення полімеризації остаточне експонування рекомендується проводити протягом 10-15 хв. Недостатній час остаточного експонування скорочує термін служби друкарської форми.

8.2 Цифрова технологія виготовлення друкарських форм

Головна відмінність «цифрової» пластини від традиційної - наявність спеціального маскуючого шару. Застосування маскованих фотополімерів дозволяє ліквідувати стадію виготовлення фотоформ. Етапи наступної обробки цифрових пластин принципово не відрізняються від описаних вище.

У порівнянні з аналоговою технологією, computer-to-plate дозволяє відтворювати елементи зображення менших розмірів, що значно збільшує кількість градацій. Поліпшується відтворення і дрібні негативні елементи: при великому тиску не відбувається заповнення пробілів на формі фарбою.

Істотною перевагою використання цифрової технології є можливість одержання друкарських елементів з гіперболічною формою бічних граней (на відміну від трапеції подібного профілю на аналогових пластинах). Завдяки цьому стабілізується величина розтискування під час друку. Загальне зниження розтискування в півтонах при відтворенні растрових зображень досягає 10%. Застосування цифрової технології дає можливість більш якісно відтворювати складні зображення.

Висновки

В ході виконання даного курсового проекту було здійснено додрукарський процес відтворення книжкового видання. Детально розглянуто та описано етапи по створенню заданої продукції. Розроблено технологічну схему підготовки видань у додрукарському процесі.

У відповідності до поставлених завдань:

1) проведено аналіз отриманого оригіналу;

2) реалізовано введення текстової частини видання, за допомогою програми Microsoft Word та введення ілюстративної частини видання за допомогою програми Adobe Photoshop і необхідних технічних засобів;

3) оброблено введену текстову інформацію за допомогою видавничої системи Adobe InDesign, здійснено обробку введеної графічної інформації та створення необхідних графічних елементів за допомогою програми Adobe Photoshop;

4) здійснено процес верстки;

5) додано всі необхідні елементи до готового макету видання, проведено процес растрування та кольороподілу, створено PostScript-файл із готовим до друку виданням.

Вдалося виконати та реалізувати поставлені цілі та завдання. Досягнуто основної мети даного курсового проекту.

Список джерел

друкарський кольоропроба верстка текстовий

1. Айриг С., Айриг Э. «Сканирование - профессиональный подход» [Текст]. Издательство «Попурри», 1997. - 156 с.

2. Айсман Кэтрин «Ретуширование и обработка изображений в Photoshop CS. Второе издание» [Текст]. Издательство «Вильямс», 2004. - 174.

3. Дурняк Б.В. Видавнича справа та поліграфічна діяльність[Текст]: моногр. / Б.В. Дурняк, А.М. Штангрет, О.В. Мельников, Я.М. Угрин. - Львів: Укр. акад. друкарства, 2009. - 149 с.

4. Поліграфія та видавнича справа [Текст]: рос.-укр. тлумачний слов. / уклад.: Б.В. Дурняк, О.В. Мельников, О.М. Василишин, О.Г. Дячок; [Авт.] перед. сл. Г.І. Миронюк; М-во освіти і науки України; рец.: А.К. Дорош, Р.Г. Іванченко, Е.Т. Лазаренко, Я.І. Чехман. - Львів: Аіфша, 2002. - 456 с.

5. Технологія набору та верстки [Текст]: навч. посіб. / Д.В. Василишин, О.М. Василишин; за ред. О.В. Мельникова; рец.: О.М. Величко, М.С. Антоник, Ю.Ц. Жидецький. - Львів: Укр. акад. друкарства, 2011. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru