Технологія виробництва туалетного мила безперервним способом на обладнанні фірми "ALFA-LA VAL"

156

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка про дипломний проект містить 144 стор., 25 табл, 5 рис, 41 джерел інформації.

Об'єктом дослідження є технологія виробництва туалетного мила безперервним способом на обладнанні фірми «ALFA-LA VAL».

Метою проекту є розробка раціональної схеми відбілки жирової суміші, одержання мильної основи й механічної обробки мильної основи для виробництва туалетного мила високої якості.

Пояснювальна записка містить аналітичний огляд, вибір і обґрунтування застосованого технологічного рішення. У проекті виконані розрахунки матеріального й теплового балансів, основного й допоміжного обладнання, енергоресурсів. Освітлено питання цивільної оборони й охорони праці, навколишнього середовища. Показано економічну ефективність запропонованого технологічного рішення.

мило, жирова сировина, луг, відбілка, омилення, колона омилення, мильна основа, сушіння, мильна стружка, механічна обробка, рецептура туалетного мила, технологічні розрахунки, схеми технологічні, автоматизація, цивільна оборона, оцінка економічна, охорона праці.



РЕФЕРАТ

Пояснительная записка о дипломном проекте содержит 144 стр., 25 табл, 5 рис, 41 источников информации.

Объектом исследования является технология производства туалетного мыла непрерывным способом на оборудовании фирмы «ALFA-LAVAL».

Целью проекта является разработка рациональной схемы отбелки жировой смеси, получения мыльной основы и механической обработки мыльной основы для производства туалетного мыла высокого качества.

Пояснительная записка содержит аналитический обзор, выбор и обоснования примененного технологического решения. В проекте выполнены расчеты материального и теплового балансов, основного и вспомогательного оборудования, энергоресурсов. Освещены вопросы гражданской обороны и охраны труда окружающей среды. Показана экономическая эффективность предложенного технологического решения.

мыло, жировое сырье, щелочь, отбелка, омыленние, колонна омиленния, мыльная основа, сушка, мыльная стружка, механическая обработка, рецептура туалетного мыла, технологические расчеты, схемы технологические, автоматизация, гражданская оборона, оценка экономическая, охрана труда.



ЗМІСТ

Вступ

1. Техніко-економічне і соціальне обґрунтування проекту

2. Огляд вітчизняного та закордонного досвіду вирішення проблеми

2.1 Історія виникнення мила

2.2 Теоретичні основи миловаріння

Класифікація мил

Теоретичні уявлення про механізм омилення та реологічні характеристики продуктів омилення

Методи отримання мил

2.3 Характеристика рецептури туалетного мила. Сировина і матеріали при виробництві туалетного мила

2.3.1 Складання рецептури туалетного мила

Жирова основа туалетного мила

Допоміжні матеріали

2.3.2 Сучасні технології і обладнання у виробництві мила

Вибір і обґрунтування обраного технологічного рішення

3. опис схеми технологічних процесів та її характеристик

3.1 Відбілка жиру

3.2 Секція готування розчинів

З.З Секція омилення

Секція промивання

Секція шліфування

Секція добавок

Сушіння мила на вакуум-сушильній установці

Механічна обробка мильної стружки

Схема технохімконтролю технологічного процесу і готової продукції у виробництві туалетного мила

4. Державні стандарти на сировину, матеріали та готову продукцію

Вимоги до сировини

Вимоги до матеріалів

Вимоги до готового туалетного мила

5. Технологічні розрахунки

Початкові дані для розрахунку

Матеріальний баланс

Продуктовий баланс

Матеріальні розрахунки стадії відбілки50

Матеріальний баланс стадії омилення

Матеріальний баланс стадії першої висолки

Матеріальний баланс стадії другої висолки

Матеріальний баланс стадії промивки (шліфовки)

Матеріальний баланс стадії сушіння

Розрахунок теплового балансу

Розрахунок основного й допоміжного обладнання

Розрахунок витрат пари, води, електроенергії

6. Автоматизація виробничих процесів

6.1 Загальні положення

Контроль рівня в апаратах

Контур регулювання температури в апаратах

Контур контролю тиску в апаратах

Контур регулювання витрат в апаратах

7. Охорона праці та захист навколишнього середовища

7.1 Загальні питання охорони праці

7.2 Організація управління охорони праці на підприємстві

7.2.1 Схема управління охороною праці на підприємстві виробництва туалетного мила

7.2.2 3адачі й функції відділу охорони праці на підприємстві

7.3 Промислова санітарія

7.3.1 Шкідливі речовини

7.3.2 Метеорологічні умови

7.3.3 Вентиляція

7.3.4 Освітлення

7.3.5 Шум

7.4 Водопостачання і каналізація

7.5 Міри безпеки

Електробезпека

Пожежна безпека

7.6 Охорона навколишнього середовища

8. Економічні розрахунки

8.1 Техніко-економічне обґрунтування проекту виробництва туалетного мила

Визначення обсягу продажу 78% туалетного мила

Визначення витрат на виробництво

Визначення капітальних вкладень (вартість проекту)

Техніко-економічні показники процесу:

9. Цивільна оборона

Загальні положення

Організація цивільної оборони на виробництві туалетного мила

Висновки

Перелік джерел інформації



ВСТУП

Виробництво миючих засобів, яке включає традиційні види мила - господарське і туалетне, розвивається за умов постійно зростаючих вимог споживачів, проблем з сировиною, а також загальних тенденції сучасного розвитку суспільства: забезпечення екологічної безпеки, енерго- та ресурсозаощадження.

Тривалий період збільшення об'ємів виробництва господарського і туалетного мила забезпечувалось без реконструкції і технічного переоснащення миловарних заводів, тому що дослідницькі, конструкторські та пошукові роботи в галузі удосконалення технології та апаратури для безперервного виготовлення мила у країнах СНД майже не проводились.

Отже, буде доцільно впровадження нових енерго- та ресурсозберігаючих технологічних рішень, зокрема таких, що передбачають скорочення витрат сировини, зменшення відходів.

Проект передбачає використання сучасного обладнання для безперервного виробництва туалетного мила на обладнанні фірми «ALFA- LAVAL» та «MAZZONI».



1. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ І СОЦІАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ

Мило являє собою невід'ємну частину життя кожної сучасної людини. Воно володіє прекрасною миючою дією, гарними санітарно-гігієнічними і ароматичними якостями.

Середньо статистична потреба туалетного мила на одну людину в рік становить близько 1,5 кг/рік (~ 75 тис. т/рік на населення України). Показники випуску туалетного мила українськими виробниками за 2008 рік становить приблизно 40 тис. тонн. Звідси слідує, що виробництво туалетного мила українськими виробниками не вистачає для повного забезпечення України. Тобто виробництво туалетного мила на ринку України буде доречно [4].

У теперішній час економіка України знаходиться у стані структурного та якісного перетворення. Змінення принципів підприємств в умовах сучасної економічної ситуації, падіння об'ємів сільськогосподарської продукції пред'являють більш високі вимоги до технічного та технологічного удосконалення підприємств.

Для забезпечення конкурентоздатності українських підприємств необхідно вирішити комплекс питань, які зв'язані з підвищенням ефективності виробництв, а також зі зниженням собівартості кінцевого товару за рахунок введення у процес виробництва нових технологічних рішень та застування нових джерел.

Суть технологічного рішення полягає у проектуванні виробництва туалетного мила на обладнанні фірми «ALFA-LAVAL» та «MAZZONI» потужністю 10,875 тис. т/рік.

Місце будівництва буде здійснювати на околиці м. Харків. Миловарне виробництво призначене для випуску основи туалетного й господарського мила (мильної стружки), із суміші нейтральних жирів різного складу (по різних рецептурах).

2. ОГЛЯД ВІТЧИЗНЯНОГО ТА ЗАКОРДОНОГО ДОСВІДУ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

2.1 Історія виникнення мила

Виникнення виробництва -і застосування мила відноситься до найдавніших часів. Спочатку мило являло собою суміш тваринного пряженого жиру деревної золи. У ньому було багато неомиленого жиру і тому його миюча дія не могла бути значною [1].

У III столітті миловарні заводи були вже в Іспанії та Італії. У Франції, за одними свідченнями, вони з'явились в кінці XII ст., за іншими, миловаріння було започатковано у Марселі вже в IX ст. У Германії миловарні цехи в різних містах з'явились у XIV ст.; до того часу, мабуть, існувало тільки домашнє виготовлення мила [2].

Більш масштабним миловаріння стало після запровадження виробництва бавовняних тканин. Подальший поштовх для розвитку миловаріння - видобування соди за способом Леблана, щ спростило одержання гідроксиду натрію.

У ЗО -х роках XIX ст. у Гамбурзі Дуглагом було вперше зварено кокосове мило. Це привело до винайдення напівядрового, або ешвегерського, мила, дешевшого, ніж ядрове. Проте запровадження кокосового мила значно погіршило якість миловарної продукції, оскільки дешевизна була наслідком уведення до складу мила води та інших наповнювачів.

Подальшому здешевленню й удосконаленню миловарного виробництва сприяло запровадження парового нагрівання, різальних машин, металевих форм та ін [2].

У середині XIX ст. стали готувати мило з олеїнової кислоти. Це започаткував Біллі (Millie), який вважається засновником стеаринового виробництва. Пітман (Pittmann) запропонував виготовляти олеїнове мило нагріванням олеїнової кислоти з кристалами соди [1].

З часом змінювались матеріали, які використовувались у Західній Європі для виробництва мила. До XIX ст. його варили виключено з сала та маслинової олії, у XIX ст. до них додались інші жири. Особливо значення набули кокосове масло та олія з пальмового насіння.

У дореволюційній Росії виробництво і споживання мило було на порівняно низькому рівні і не перевищувало 200 тис. т на рік, з них туалетного мила -12 тис. т.

Близько 60 % жирової сировини для миловаріння імпортувалося. У значних кількостях випускалися низькоякісні,так звані наповнені мила, що містили 20-30% жирних кислот [1].

Освоєння промислової гідрогенізації жирів значно розширило сировинну базу миловарного виробництва відкривши можливість використовувати для виготовлення твердих мил гідровані рослинні олії.

З кожним роком обсяги виробництва мила збільшується. Розширюється перелік сировини для миловаріння асортимент барвників віддушок,ефірних олій і екстрактів,що в свою чергу впливає на зростання асортименту різних видів мила. Велика конкуренція між підприємствами змушує виробників мила поліпшувати якість,споживчі характеристики,строк збереження та інші показники продукції.

2.1 Теоретичні основи миловаріння

Омилення - це реакція взаємодії ацилгліцеринів з гідроксидами лужних металів, кінцевими продуктами якої є гліцерин і мило.

CH2OCOR - CHOR - CH2OCOR + 3 NaOH СН2ОН - СНОН - СН2ОН +

+ 3RCOONa

Вітчизняна технологія виробництва господарського і туалетного мила передбачала двостадійну схему омилення розщеплених жирів (жирних кислот): перша стадія - нейтралізація жирних кислот карбонатом натрію, друга - доомилення карбонатної маси гідроксидом натрію [2].

Найбільш вивченою та описаною в літературі є стадія нейтралізації жирних кислот карбонатом натрію. Карбонатне омилення - складний процес, який включає велику кількість кінетичних та дифузійних стадій. Головна реакція процесу проходить з великою швидкістю; її описують таким сумарним рівнянням:

2RCOOH +Na2C03 2RC00Na+H20+C02;

Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, механізм цієї реакції остаточно не з'ясовано. Один з найбільш вірогідних варіантів цього механізму передбачає деяку сукупність паралельних та послідовних реакцій [2; 3;]. У водному розчині карбонат натрію за температури вище 70°С схильний до гідролізу:

Na2C03+H20->2Na+ +ОН +НС03

Далі гідроксид натрію взаємодіє з жирними кислотами, утворюючи мило:

RC00H+Na0H RC00Na+H20

Виявлено, що нейтральний жир дуже повільно омилюється водним розчином карбонату натрію. Причина цього - невелика концентрація гідроксильних іонів, яка значною мірою знижується в зоні реакції (тобто у гідрофільній частині пластинчатих асоціатів), утвореній негативно зарядженими карбоксильними групами молекул кислот триацилгліцеринів.

Реакція омилення водними розчинами гідроксидів протікає через стадію гідроліза і здійснюється сходоподібно.При цьому в першій його утворяться діацилгліцерини, що залишаються в ацилгліцериновій масі, а жирні кислоти, що виділяються, нейтралізуються гідроксидом, даючи мила, що розчиняються у воді [3].

Виведення жирних кислот з ацилгліцеринової маси у виді мил зрушує рівновага, і гідроліз продовжується [3].

Реакція омилення жирів широко застосовується в аналітичній практиці й у техніці при виробництві мила.

В аналітичній практиці для забезпечення повноти (придушення гідролізу мил) реакцію проводять з гідроксидом натрію чи калію в спиртовому розчині, найчастіше етанольному. При цьому реакція протікає через стадію алкоголізу з наступним омиленням складних ефірів жирних кислот.

CH2OCOR - CHOCOR - CH2OCOR + ЗС2Н5ОН СН2ОН - снон -

CH2OH + 3RCOOC2H5

3RCOOC2H5 + ЗКОН 3RCOOK + ЗС2Н5ОН

Ефіри добре розчинені в етанолі, тому реакція протікає в гомогенному середовищі з великою швидкістю (ЗО хвилин).

Проведення омилення в цих умовах використовуються при аналізі Індивідуальних ацилгліцеринів і жирів, для визначення їхнього числа омилення (40) і ефірного числа (ЕЧ) [1].

40 індивідуальних ацилгліцеринів - кількість міліграмів гідроксиду калію, необхідного для омилення 1 мг ацилгліцеринів.

При виробництві мила жири омилюють водяниими розчинами гідроксидів, переважно гідроксидом натрію. Процес ускладнюється наявністю двухфазної системи: жир-водяний розчин гідроксиду.

Спочатку через малу поверхню контакту фаз швидкість реакції невелика. Нейтралізація жирних кислот протікає швидко, гідроксид натрію насамперед реагує з вільними жирними кислотами. Утворення розчинного у воді мила, що є поверхнево-активною речовиною (ПАР), сприяє емульгуванню ацилгліцеринів.

Унаслідок цього поверхня контакту фаз збільшується. В міру нагромадження мила емульгується усе більша кількість ацилгліцеринів, і при змісті в реакційній масі 29 % мас. мила швидкість реакції багаторазово зростає. Під цим мається на увазі утворення пластинчастих місцел мила. Таким чином створюються сприятливі умови для солюбілізації ацилгліцеринів. При солюбілізації досягається більш тісний контакт реагуючих речовин, ніж при емульгуванні, а звідси велика швидкість омиленню жиру [1].

На початку омилення утворюється біла непрозора емульсія, що до кінця омилення перетворюється в однорідну, клеєобразну масу, що просвічується, названу в технології мильним клеєм.

На швидкість процесу впливає як сполука і структура арилів жирних кислот, так і зовнішні фактори, а саме інтенсивність перемішування, температура, концентрація і кількість застосованого гідроксиду натрію.

Швидкість омилення знижується зі збільшенням молекулярної маси ацилів жирних кислот, але вище в ацилгліцеринів, ацили яких містять ненасичені вуглеводневі ланцюги, у порівнянні з насиченими.

У процесі омилєнрія повинне бути гарне перемішування для забезпечення контакту реагуючих речовин і утворення при цьому стійкої емульсії.

Швидкість омилення ацилгліцеригів збільшується при нагріванні реакційної маси. Однак омилення водними розчинами гідроксидів лужних металів на практиці ведуть спочатку при порівняно невисокій температурі (близько 60-80°С). Це обумовлено тим, що при більш високій температурі емульсія, що утвориться на початку омилення в розведених мильних розчинах, нестійка і при сильному нагріванні легко розшаровується, через що процес омилення сповільнюється. Температуру нагрівання реакційної маси підвищують лише після утворення досить концентрованого мильного розчину, що забезпечує стабільність емульсії при температурі 100-105°С.

Великий вплив концентрації розчину лугу, підвищення якої збільшує швидкість омилення. Однак і тут мається обмеження, пов'язане з впливом концентрованих розчинів лугу на стабільність емульсій, що утворюються.

Концентровані розчини лугів викликають висалювання мила - виділення його з розчину у вигляді так званого ядра, що волоче за собою руйнування емульсій.

Омилення ацилгліцеринів ведуть, регулюючи концентрацію гідроксиду натрію в реакційній масі в межах, при яких не відбувається відсолки мила, і в той же час прагнучі наприкінці процесу одержати досить концентрований мильний клей.

Для придушення гідролізу мила, що утвориться, процес омилення жиру проводять так, щоб у реакційній масі знаходився невеликий надлишок гідроксиду натрію. У мильному клеї, що містить 50% мила, звичайно знаходиться близько 0,5 % гідроксиду натрію [3].

2.2 Методи отримання мил

Відомо декілька методів отримання мил [5]:

Нейтралізація жирних (природних і синтетичних), смоляних і нафтенових кислот вуглекислим натром (кальцинованою содою):

2ROOH + Na2C03->2RCOONa + С02 + Н,0

Нейтралізація жирних (природних та синтетичних), смоляних і нафтенових кислот гідроксидом натрію (каустичною содою):

RCOOH + Na ОН RCOONa - Н20

Омилення нейтрального жиру гідроксидом натру:

СН2-COOR CH2OH

CH2-COOR + 3NaOH> CH-OH+3RCOONa

СН2-COOR CH2-OH

При виробництві рідких мил використовується калій та гідроксид калію.

При будь-якому методі отримання мил процес омилення проводять при надлишку лугу, для того, щоб не утворювалися кислі мила [1].

При варці мила з нейтральних жирів омилення ведеться їдкими лугами, нейтральні жири не омилюються карбонатами у звичайних умовах.

При омиленні нейтральних жирів розчинами їдких лугів одночасно перебігають дві хімічні реакції гідроліз тригліцерідів і нейтралізація лугом жирних кислот, які виділяються.

Жир розчин лугу - система гетерогенна, швидкість хімічної реакції в якій залежить від поверхні контакту фаз. Для покращення контакту жиру з лугом необхідно інтенсивне перемішування систем, а також наявність емульгатора. У якості останнього виступає мило, яке утворюється у початковий період омилення, або яке спеціально вводиться в апарат.

Присутність в системі мила як поверхнево-активної емульсії, що призводить до прискорення процесу омилення.

Різко підвищується швидкість реакції омилення тригліцеридів у процесі накопичення у мильній масі мила у кількості 20 % та більше, що зумовлено колоїдним розчиненням жиру у пластинчатих міцелах, які утворюються у мильних розчинах при цих концентраціях.

Реакція взаємодії тригліцеридів з лугом є екзотермічною: тепловий ефект дорівнює 315 кДж / кг жиру [2].

Омилення нейтральних жирів проводять при обов'язковому надлишку у мильній масі лугу (не менш ніж 0,03% NaOH).

При варці мила з жирних кислот їх нейтралізацію можна здійснювати не тільки лугами, але і вуглекислими солями. Процес нейтралізації жирних кислот розчинами карбонатів називається карбонатним омиленням.

Процес карбонатного омилення з підвищенням температури прискорюється. Є теоретична можливість використовувати вуглекислі солі для омилення тригліцеридів в умовах високих Температур (160-200°С), тобто під тиском.

Вуглекислота, яка утворюється при карбонатному омиленні може частково розкладати мило з видаленням жирних кислот. Ця небезпека зростає при низьких температурах, при яких розчинність диоксиду вуглецю у воді збільшується. У зв'язку з цим нейтралізацію жирних кислот карбонатом слід проводити при підвищеній температурі, і як можливо більшій концентрації розчину.

Зазвичай не менше за 70% жирних кислот нейтралізують карбонатом натрію (калію),а інші, переважно високомолекулярні жирні кислоти і нейтральний жир (4-8%), що міститься в них, обробляють розчином їдкого лугу (NaOH або КОН). Цей процес у миловарінні називають каустичним доомиленням [2].

2.3 Характеристика рецептури туалетного мила. Сировина і матеріали при виробництві туалетного мила

2.3.1 Рецептури туалетних мил

Складання рецептури жирової суміші для виробництва мильної основи твердого туалетного мила являє собою більше складне завдання, чим при варінні господарських мил.

Рецептура повинна забезпечувати гарну миючу дію мила в процесі користування їм як у холодної, так й у теплій і помірковано гарячій воді. Мило при цьому повинне нормально стиратися, образуя гарну піну, не повинне розкисати й розпливатися. Ці властивості воно здобуває за рахунок уведення в жирову суміш різних жирних кислот (переважно фракцій С12-С18) у певнім співвідношенні між собою. Туалетне мило повинне мати привабливий товарний вид-світле тло й приємний аромат, що досягається уведенням у рецептуру світлих і прояснених жирів, що не мають неприємного запаху. Істотною умовою готування мильної основи є застосування такої рецептури, що забезпечує гарну пластичність одержуваного після висушування мила й нормальну механічну обробку й штампування [1,5].

У світовій практиці еталоном для гарного твердого туалетного мила вважається рецептура, що містить 80--85% світлих сортів яловичого топленого жиру (з титром жирних кислот 41-- 43°С) і 15--20% кокосового масла. Ця сполука забезпечує наявність у жировій суміші 20-22% стеаринової, 23-25% пальмітинової, 11-15% миристиновой і лауриновой й 35-37% олеїнової кислот, що поліпшує фізико-хімічні й споживчі властивості мила й забезпечує сприятливі умови для його механічної обробки.

Готовий шматок мила відрізняється великою твердістю, при користуванні їм утвориться рясна кремоподібна стійка піна. На мильниці мило швидко висихає, на його поверхні не утвориться тріщин до повного використання шматка.

Тому на вибір і підготовку сировини треба звертати найбільше серйозну увагу. Нижче приводиться перелік основної сировини, допоміжних матеріалів і вимог до них, що забезпечують одержання туалетних мил високої якості [5].

2.3.2 Жирова основа туалетного мила

а) Жири тваринні. Вони є найкращою сировиною для виробництва мил, особливо туалетних. До тваринних жирів відносять яловичий, баранячий, свинячий та кістковий жири. В них міститься від 40 до 60% насичених жирних кислот, з них близько 50% пальмітинової і 36-55% олеїнової кислот. Пальми тат натрію, що утворюється при омиленні тваринного жиру, є цінним компонентом твердого туалетного мила. Він додає милам пластичність, однорідність і поліпшує розчинність їх у воді. Більше всього при виробництві мила використовують яловичий жир.

При температурі 15-20°С колір яловичого жиру повинний бути від блідо-жовтого до жовтого, він повинний бути прозорий у розплавленому стані і вміст вологи не повинний перевищувати 0,2-0,3%.

Свинячий жир, що містить до 8 % линолевої і деяку кількість арахідонової кислот, через порівняно швидке окислювання і прогорання, застосовується в миловарінні обмежено. У гідрованому виді (до титру 40-43°С) його можна застосовувати в миловарному виробництві нарівні з яловичим жиром [8].

б) Жири морських тварин і риб. У миловарінні жири морських тварин і риб використовуються тільки після гідрогенізації, тому що стійкий рибний запах властивий сирим жирам, передається милу і довгий час утримується випраною тканиною. У деяких жирах цієї групи міститься значна кількість мірістинової і пальмітинової кислот.

Додавання в жировий набір китового жиру дозволяє одержати пластичну мильну основу, що легко піддається обробці - бруски зі шнек-преса виходять із гладкою рівною поверхнею, без тріщин і смуг, а шматки мила мають гарний зовнішній вигляд. У той же час при значному вмісті жирних кислот з числом атомів вуглецю в молекулі 20 і більше знижується можливість використання китового й інших подібних йому жирів для виробництва мила, тому що при цьому виходять мила важко розчинні в помірно гарячій воді, легко висалюються і швидко реагують із солями твердості.

Жирні кислоти кашалотового жиру можна використовувати при виробництві 78-80%-ного туалетного мила для зниження титру жирової суміші [6].

в) Рослинні олії. Рідкі рослинні олії (сонячна, соєва) не вводять в склад твердих туалетних мил через наявність в них значної кількості високо ненасичених жирних кислот.

До твердих рослинних олій відносять кокосову, пальмоядрову і пальмову олії. Група пальмових з високим вмістом насичених і обмеженим вмістом ненасичених жирних кислот, представлених в основному олеїновою кислотою, є цінною сировиною для виробництва твердих туалетних мил.

Кокосова олія добувається з плодів кокосових пальм. Підсушена і подрібнена на шматки м'якоть цих плодів, так звана копра, містить близько 70% олії, що виходить з неї пресованим чи екстракційним способом [1].

Жирно кислотний склад кокосової олії відрізняється великим вмістом середньо- і низькомолекулярних кислот (85-90%>), тому вона є головним представником клейових жирів, що характеризуються великою стійкістю до електролітів.

Добавка кокосової олії до ядрових жирів (мила яких чутливі до електролітів і дуже легко висалюються)сприяє одержанню цілком однорідних, пластичних і твердих туалетних мил, що утворюють густу піну навіть у холодній воді.

Пальмоядрову олію добувають з насіння (кісточок) іншої олійної пальми (пальмісти).

За органолептичними, фізико-хімічними показниками і жирно кислотному складу пальмоядрова олія близька до кокосової і використовується і виробництві туалетного мила.

Пальмову олію добувають з м'ясистого шару плоду тієї ж пальми, що і пальмоядрову олію. Вона має приємний запах, що нагадує запах фіалки, і забарвлена каротином від темно-жовтого до темно-червоного кольору, що не зникає при омиленні від дії каустичної соди, тому пальмову олію попередньо піддають відбілюванню при використанні її у виробництві туалетного мила. Невідбілену олію уводять до жирового складу сировини, що переробляють на жовті сорти мила.

Пальмова олія різко відрізняється від пальмоядрової (і кокосової) відсутністю низькомолекулярних кислот і високим вмістом олеїнової кислоти (40-50%). За жирно кислотним складом ця олія наближається до тваринних жирів, відрізняючись від них значно меншим вмістом стеаринової кислоти (2- 6%) і більш високим - пальмітинової (до 45%). Отже, за жирно кислотним складом пальмова олія є цінною сировиною для використання її у виробництві туалетних мил

Недоліком цієї групи олії як сировини для туалетного мила є вміст в них низькомолекулярних кислот (Сб-С8). Це є причиною граничного використання кокосової олії в рецептурах туалетних мил (не більш 25%).

Тверді рослинні олії виготовляють з іноземної сировини і тому використовуються вони у виробництві тільки туалетних мил. Зазвичай їх замінюють добре відчищеним синтетичними жирами кислотами фракції C10-C16 [3].

г) Жирозамінники. Синтетичні жирні кислоти (СЖК) можно використовуються в миловарінні для заміни природних жирів. Фракція Сш-Сіб (С12-С,б) (кокосову) використовують в рецептурах мил в заміну кокосової олії, фракцію С17-С20 (саломасу) - в заміну твердих жирів.

д) Гідровані жири й олії. їх застосовують для отримання різноманітних твердих мил. На відміну від природних жирів гідровані жири містять тверді ізоолеїнові кислоти, що утворилися у процесі гідрогенізації. Як компонент жирно кислотного складу мила ізокислоти, наприклад, тверді ізоолеїнові кислоти, вважаються небажаними, тому що вони утворюють мила неоптимальної кристалічної структури, гірше піняться і мають меншу миючу здатність у порівнянні з милами нормальних жирних кислот, що містять рівну кількість атомів вуглецю.

З гідрованих рослинних олій для виробництва туалетного мила переважно використовують бавовняний, містить 20-25% пальмітинової кислоти. Гарною сировиною для виробництва мил, особливо туалетних, є гідрований бавовняний пальмітин, містить до 45% пальмітинової кислоти [5]

2.3.3 Допоміжні матеріали

а) їдкі луги. Ці луги відрізняються високою реакційною здатністю. При взаємодії з нейтральними жирами вони легко і достатньо швидко омилюють тригліцериди і зв'язують жирні кислоти, що вивільнююця при цьому, утворюючи відповідні мила. При обробці їдкими лугами жирних кислот вони нейтралізують їх і також утворюють мила [8].

Їдкий натр (гідроксид натрію) - товарна назва каустична сода, хімічна формула NaOH, молекулярна маса 40. Застосовують його при виробництві всіх видів твердих мил.їдкий натр випускають в твердому і рідкому виді декількох марок і сортів. Твердий продукт являє собою білу непрозору масу,упаковану в металічні барабани масою до 200 кг. Рідкий їдкий натр - не кольорова або злегка скрашена рідина - поступає на миловаренні заводи в цистернах у вигляді концентрованих розчинів. Твердий їдкий натр в залежності від сорту містить від 92 до 96% NaOH, а рідкий- 42-46%.

б) Сіль поварена. Хлористий натр (NaCl, хлорид натрію) поступає на заводи у твердому вигляді з вмістом 98,4-97 % NaCl. Його використовують у виробництві господарських і туалетних мил для очищення жирової сировини, для висалювання мильного клею з ціллю одержання більш концентрованого і чистого ядра, для надання мильній масі більшої рухливості і твердості готовому милу [1].

в) Силікат натрію. Кремнекислий натрій - продукт непостійного хімічного складу Na20nSi02. Число груп NaO, зв'язаних з Sі02 до Na20 від 2,6 до 3,4.

Силікат натрію поступає на заводи у вигляді розчинів з концентрацією 38,5-45%. Введення його в туалетні і господарче мило в кількості 0,1-0,5% замідляє потемніння і прогорання продукту. Крім цього, він підсилює дію антиокислювачів, що додаються до мила.

г) Барвники. їх застосовують для забарвлення туалетних мил. Барвники використовують трьох типів - водорозчинні, жиророзчинні і пігментні [1,5].

В якості водорозчинних анілінових барвників використовують родам ін (червоний), метаніл (жовтий), бірюзовий, (блакитний) та ін. Для забарвлення туалетних мил в різні тони застосовують суміші двох-трьох барвників.

До позитивних якостей барвників відносять і те,що вони не забарвлють мильної піни, яка зазвичай буває забарвлена в найрізноманітніші кольори.

В залежності від кольору введеного в мило водорозчинного барвника. Виходячи з цих якостей найкраще використовувати жиророзчинні барвники і водорозчинні пігменти [6].

Для того, щоб убрати прозорість при виробництві туалетного білого мила і покращення кольорового фону забарвлених мил в них додають білила, цинкові і титанові.

Цинкові білила являють собою практично чистий окис цинку (ZnO). У виробництві туалетного мила повинні використовуватись цинкові білила тільки вищої марки.

Титанові білила являють собою двоокис титана (Ті02). Рекомендовано застосовувати для туалетного мила марку А-01 або Р-01, оброблені сполуками кремнія і аліменія.

д) Ароматизатори (віддушки). Вони являють собою парфумерні композиції різних душистих речовин, натуральних (ефірні олії) і синтетичних, що утворюють букет, який відтворює запах квітів або рослин (троянди, хвої та ін.) або утворює інший аромат.

Ароматизатори повинні бути стійкими до лугів і різних добавок, до туалетного мила (Пластифікаторів, антиоксидантів, барвників та ін.) Вони повинні мати приємний, тонкий і стійкий запах, що не змінюється і не зникає впродовж гарантійного терміну збереження ароматизованого мила (протягом року), не повинні подразнювати шкіри при митті.

є) Антиоксиданти. Це речовини, що затримують процеси окислювання і прогорання мила, наслідком яких є потемніння, зміна кольору і запаху мила з появою на ньому плям та інших дефектів. Основна вимога, пропонована до них, це відсутність запаху і кольору, ефективність у малих дозах, незмінювані

ж) Пластифікатори. Це речовини, що вводяться до складу мила з метою усунення крихкості і забезпечення мила пластичних і пружних властивостей. Особливо необхідне введення пластифікаторів у такі туалетні мила,у жирову сполуку яких входить значна кількість високотитрових ядрових жирів і порівняно невелика кількість клейових.

з) Стабілізатори. Вони збільшують стійкість ароматизатору, введеного в мило, а також стійкість піни, утвореної розчинами мила різних концентрацій.

Препарати, що виробляють сьогодні, часто мають різнобічний характер, виконуючи одночасно роль пластифікаторів (на 25%) і антиоксидантів (на 75%о). До їх складу входять доіб і більше різних компонентів.

і) Пережирюючі речовини. Туалетне мило, що навіть не містить вільного лугу, у водневому розчині має лужну реакцію і при митті знежирює шкіру. При частому використанні мила викликає сухість шкіри. Для запобігання пересушуванню шкіри в деякі сорти мила вводять від 1 до 25% пережирюючих речовин. Дія їх полягає в тому, що вони при митті адсорбуються шкірою, і для мила, що знежирює, зменшується [7].

к) Дезинфікуючи речовини. їх додають щоб посилити і пришвидшити антисептичні властивості водних розчинів мил.

2.4 Технології виробництва туалетних мил

Для виробництва туалетного мила використають, як правило, туалетну основу (ядрове мило), одержувану в результаті часткової висолки мильного клею або шліфуванням ядра.

По діючих технологічних інструкціях готова мильна основа повинна містити: жирних кислот не менш 61,5%, хлористого натрію не більше 0,4%, неомиленого жиру не більше 0,2% від маси жирних кислот; зміст вільного їдкого лугу повинне бути не більше 0,15% при наступному сушінні у вакуум - камері й 0,15-0,25%) при сушінні на стрічкових сушарках.

Туалетну основу одержують тільки непрямим методом як періодично - у котлах, так і безупинно - в апаратах безперервної дії.

У виробництві мила, яке є одним з найстаріших промислових процесів у хімічній галузі, спостерігається явно виражена тенденція переходу на безперервні технології варіння мила. Реалізація безперервного методу варіння мильної основи у промисловості, в свою чергу, стала стимулом подальшої розробки нових способів омилення та удосконалення технологічного обладнання як у країнах СНДдак і за кордоном. Однак на наших заводах у цей час ще багато застосовується варіння в апаратах періодичної дії (у котлах) [2].

У більшості випадків за кордоном омиленню гідроксидом натрію піддають нейтральні жири з наступним вилученням гліцерину з підмильних щолоків. Відомо більше ніж 20 типів установок, які працюють під високим або атмосферним тиском, з використанням сепараторів або відстійників безперервної дії для розділення омиленої маси на ядро, підмильний щолок і підмильний клей. Технологія омилення на таких установках, як і котловим способом, здійснюється непрямим методом з одержанням основи мила з вмістом жирних кислот від 62 до 63 %. З великої кількості установок, які с працездатними і добре рекламуються, подібними за способом омилення є установки фірм "Маццоні", "Монсавон", "Альфа-Лаваль", "Шарплес", ТерМан-9", Тофман-Констапца", "Альбрехт", "Вебер і Зеєлсндер" та ін. [2,7].

В установці фірм и "Альфа-Лаваль" колонного типу з використанням сепараторів милення нейтральних жирів здійснюється у чотирисекційній колоні з рециркуляцією частини омиленої маси. Час омилення становигь 20 хв. Процеси висолювання і шліфування мила, відповідно, розчином хлориду натрію та гарячою водою проводять у колонах у безперервному потоці з розділенням фаз на сепараторах [2].

Досить досконалими щодо апаратурного оформлення є установки фірми "Маццоні", які призначені для приготування основи туалетного мила прямим безперервним способом.

Слід відзначити, що фірма '"Маццоні" (Італія) є визнаним світовим лідером у виготовленні технологічного обладнання для миловаріння. Вона випускає досить широкий спектр установок, продуктивність яких коливається від

500 до 15000 кг/год мильної основи і сягає 7-8т/год готового мила.

У 132 країнах світу експлуатуються 2400 миловарних поточних ліній фірми "Маццоні", що становить 47 % світового ринку обладнання для мила [2,7 ].

Таким чином, установки іноземного виробництва призначено для омилення виключно нейтральних жирів, тільки деякі з них працюють з використанням жирних кислот або їх метилових ефірів. Необхідність вилучення гліцерину з підмильних щолоків призводять до ускладнення (технологічних схем) внаслідок проведення численних промивань, лужних та соляних висолювань. Це зумовлює застосування складного та дорогого обладнання, виникає потреба також у складній системі автоматичного контролю і дозування реагентів на всіх стадіях технологічного процесу.

В основу роботи вітчизняних установок покладено двскладійну схему омилення суміші жирних кислот. За цим принципом розроблено та експлуатується декілька установок, у яких здійснюється карбонатне омилення і каустичне доомилення [2,1,15].

Технологічний процес варіння на цих установках складається з декількох послідовних операцій:

підготовка жирової сировини; -дозування жирових і лужних компонентів;

нейтралізація жирних кислот водним розчином карбонату натрію і вилучення діоксиду вуглецю;

обробка карбонатної маси водним розчином гідроксиду натрію:

коригування мильного клею із забезпеченням фізико-хімічних показників мила, які передбачено нормативною документацією.

Слід зазначити, що за період експлуатації згадані установки (ТНБ-1, ТНБ- 2, "Дон", БШМ) використовувались виключно для варіння основи господарського мила. Розроблені ще у 50-х роках минулого століття, вони вже морально і фізично застаріли.

До загальних недоліків вітчизняних установок слід віднести відсутність надійних систем автоматичного дозування початкових реагентів та автоматичного регулювання кінцевих параметрів мильної основи вмісту жирних кислот і вільного гідроксиду натрію, а також тривалість процесу та труднощі його здійснення за температур 95-105С до глибини карбонатного омилення близької 80%. У зазначених установках цей показник не перевищує 60-70% [2].

2.5 Вибір і обгрунтування обраного технологічного рішення

Прийнята в дипломному проекті схема технологічних процесів відплвідає способу виробництва туалетного мила непрямим безперервним способом і забезпечується роботою обладнання поточної лінії фірми «ALFA-LAVAL» та лінії «MAZZONI» потужністю до 3 т/годину.

Також лінія додатково укомплектована для поліпшення якості туалетного мила, безперервною лінією відбілки жирової сировини (лінія фірми «ALFA-LAVAL»). Toмy що при переробці темних жирів готове мило виходить сіруватого відтінку, що значно знижує його органолептичну оцінку й товарний вид. Відбілювання проводитися відбільними глинами й наступним фільтруванням. Після чого жири надходять до омилення в установці фірми "Альфа-Лаваль" колонного типу з використанням сепараторів.

Наступним етапом є сушка та подальша механічна обробка мильної основи. Для ведення цієї технологічної операції обрано схему сушки і механічної обробки мильної основи з використанням лінії «Мацоні», тому що ця лінія високотехнологічна, забезпечує виготовлення високоякісного обгорнутого туалетного мила, є зручною для експлуатації.

Такий метод забезпечує велику продуктивність і гарну якість продукту, він є економічно вигідніший для підприємства і достатньо простий щодо ведення процесу.

Основними перевагами цього процесу омилення є:

1. Безперервні процеси миловаріння дозволяють швидше й простіше одержати продукцію високої стабільної якості, оскільки всі операції обробки ґрунтуються на автоматизованому виробництві, а не залежать від завантажень, виконуваної миловаром.

При проведенні безперервного процесу миловаріння не існує т.зв. «підмильного клея», що накопичується при використанні періодичних процесів, і який необхідно спеціально обробляти й використати в більше дешевих мильних основах після проведення певної кількості циклів коректування в мильних котлах.

Скороченнячасу, періодичні процеси передбачають понад 40 годин, а для безперервного близько 4 годин.

Витяг додаткової кількості гліцерину (який не залишається в підмильному лузі) і більше високий зміст гліцерину у відпрацьованому лузі.

Основною сировиною для виготовлення туалетного мила є нейтральні жири.

Для забезпечення високої якості мила було обрано суміш жирів, до складу якого входять: тваринний жир та кокосова рафінована дезодорована олія, тому що тваринні жири є найбільш цінною сировиною, бо містить від 10 до 60% насичених жирних кислот, з яких приблизно 50%о пальмітинової і 36,5% олеїнової кислот. Мила, виготовлені з цих жирів володіють достатньою твердістю, доброю розчинністю в теплій воді і високою миючою дією. Кокосова олія містить 52%о лауринової і до 19% міристинової кислот, введення в жирову рецептуру мила цієї олії забезпечує необхідну пластичність при його механічній обробці [1].

В цілому обрані технологічні лінії і сировина дозволяють отримати туалетне мило з вмістом 78%> жирних кислот належної якості.



3. ОПИС СХЕМИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА її ХАРАКТЕРИСТИК

3.1 Відбілка жиру

При процесі відбілювання тваринні жири із проміжної ємності Б1 зберігання надходить у пластинчатий теплообмінник ТОЇ, де підігрівається парою до температури 90-100°. Потім жири надходить у реактор для відбіжи KB 1, де відбувається сам процес відбілки. У реакторі створюється вакуум пароежекторним блоком ПЕБ1 (40-50 мм.рт.ст.) для відсмоктування води й повітря з масла й вибільної глини.

Вибільна глина в необхідній кількості надходить із бункера БГ1, що змонтований над реактором. Після додавання глини суміш жиру й глини витримувається в реакторі 20 хв. для адсорбції перед тим, як відфільтрувати масло від глини.

З реактора жирова суспензія подається на фільтр ДФ, де відфільтровується від глини. Відфільтрований жир зливається в ємність Б2.

Далі виконується регенерація фільтра: припиняється подача масла у фільтр, він розвантажується, а фільтрувальні аркуші (із шаром осаду) продуваються пором 10-20 хв., при цьому вміст жиру у використаних глинах зменшується до 25%.

Після продувки фільтр очищається шляхом струшування фільтрувальних аркушів, одночасно відбувається розвантаження плит і скидання осаду через клапан спуска.

Відфільтроване жир далі насосом НЗ подається в теплообмінник, де охолоджується до температури зберігання 50-60 0 [11,13].

3.2 Секція готування розчинів

Їдкий натрій 46%)

Їдкий натрій 46%. накачується із площадки зберігання сировини в ємність БЛ1. Ємність розрахований на 6-ти годинний запас роботи. З БЛ1 насосом Н4 через фільтр Ф2 і паровий пластинчатий підігрівник Т4 подається в колону омилення КОІ.

Розчин солі 26%

Суха сіль зі складу в мішках завозиться в цех, піднімається підйомником на обслуговуючу площадку й засипається в бункер. Бункер постачений вібратором. Поступово висипаючи з нижньої частини бункера (величина проходу регулюється шляхом відкриття шибера) в ємність для розчинення БС1 сіль розчиняється в холодній (t=20-25°) зм'якшеній воді, що розприскує через зрошувач, встановлений у верхній частині БС1.

Розчин електроліту

Електроліт 9-11 % розчин солі виготовляється в ємності БС2, пластинчастому підігрівнику Т6 електроліт підігрівається до потрібної (розрахункової) температури.

З.З Секція омилення

Сировина - жир і їдкий натр пропускається через фільтри Ф1 й Ф2, нагрівається в підігрівниках ТЗ і Т4, а потім подається в колону КОІ за допомогою дозуючих насосів НД1 і НД2.

Їдкий натр подається через нижній отвір колони й змішується із уже утвореним милом. Жир, що надходить у колону в лужне середовище, розчиняється в милі й негайно омилюється. Уже сформоване мило діє як каталізатор для того, щоб омилення жиру проходило дуже швидко.

3.4 Секція промивання

У секції промивання з омиленої маси витягається гліцерин за принципом противотока.

Омилена маса надходить у екстрактор Е1, куди, також повертається підмильний щолок відділений в сепараторах. У екстрактор Е2 дозуючим насосом НДЗ подається свіжий розчин розведеного й підігрітого в підігрівнику Т5 електроліту.

Мило й електроліт змішуються, і суміш розділяється на сепараторі С на мило й підмильний щолок. Підмильний щолок відводиться в ємність для підмильного щолоку. Мильна основа після сепаратора С надходить у збірники ЗОЇ та302.

Ступінь висалювання регулюється вручну за допомогою додавання в розчин електроліту великої або меншої кількості води. Контроль - візуально по виду мила й підмильного лугу в оглядових ліхтарях на виході із сепараторів.

3.5 Секція шліфування

Шліфування основи мила виконується в колоні ПІК. Електроліт для шліфування вводиться за допомогою дозуючого насоса НД4 і концентрація електроліту автоматично регулюється системою постійного составу. При цьому електроліт з концентрацією 6%, підігрівається в пластинчатому підігрівнику Т6 до температури 60-80°. Витрата води регулюється залежно від в'язкості в колоні шліфування (орієнтовна концентрація електроліту після розведення 6%). Температура в колоні шліфування регулюється подачею пари

З колони шліфування суміш мила - підмильного клею подається на сепаратори С, де вона розділяється на відшліфоване чисте мило й підмильний клей. Підмильний клей повертається в екстрактор Б2 [11].

3.6 Секція добавок

Після секції шліфування чисте мило переходить на етап введення добавок. На цьому етапі за допомогою дозуючих насоса можна вводити різні добавки. Використання змішувача дозволяє одержувати гомогенне змішування добавок. Відкоректоване рідке мило збирається в ємкості.

3.7 Сушіння мила на вакуум-сушильній установці

Ядрове мило з одного з буферних ємності Єї насосом НШ9 подається на фільтр КФ1 для мила й далі насосом НІШО в ємність ЄЗ, з якої живильним насосом НШ11, з регульованою продуктивністю, подається послідовно у два кожухотрубчатих теплообмінника Т7 та Т8.

У теплообміннику виконується нагрівання мила паром з 80 - 90°С до необхідної температури (не більше 150°С) перед подачею у вакуумну сушилку. Випарювання води починається вже в теплообміннику. Тиск пари підбирається залежно від продуктивності по милу й коливається в межах від 0,6 до 0,8 МПа (6 -8 кгс/см).

Підігріте мило подається в сушильну установку А1, де воно розпорошується через форсунки, миттєво губить частину вологи, що втримується в ньому, за рахунок випару.

При цьому одночасно знижується температура мила, опускаючись до температури варки при тиску в камері (близько 40мм рт. ст.).

У центрі розпилювальної камери проходить вертикальний вал, на якому знаходяться фігурні лопати, за допомогою яких знімається мило, що налипнуло на внутрішніх стінках камери.

Циліндрична частина апарата постачена сорочкою, у яку подається гаряча вода для розігріву при запуску.

Підсушене мило подається в проміжний конічний бункер і далі попадає на подвійний шнек прес ЕК. У ЕК мило спресовується в щільну масу, що продавлюється через пристрій, що гранулює, і залишає прес у вигляді стружки.

Водяний пар з вакуум-сушильної камери разом із захопленим мильним пилом проходить у циклон - сепаратор ЦІ і далі в циклон - сепаратор Ц2, де пил, відокремлюючись від парів води, осідає в конічних бункерах циклонів, звідки виводиться за допомогою спеціальних шнекових транспортерів для вивантаження мильного пилу.

Водяний пар, що покинув циклон сепаратор Ц2 конденсується в барометричному конденсаторі ПК1.

На охолодження барометричного конденсатора подається оборотна охолоджуюча вода з температурою 20-25°.

Кількістю охолоджуючої води регулюється величина вакууму.

Вода з барометричного конденсатора зливається в барометричний колодязь БК2. Пароповітряна суміш із Ц2 відсмоктується вакуум-насосом ВН1 [11,15].

3.8 Механічна обробка мильної стружки

Мильна стружка за із бункера БМС1 подається на шнекову змішувальну машину ЗМ1.

У ЗМ1 відбувається змішання мильної стружки з добавками.

У верхньому бункері попередньо змішана з добавками мильна стружка перемішується, пластифікуєтся, продавлюється через решітку із круглими отворами. Потім вермішель подається в нижній бункер і знову перемішується, пластифікується, продавлюється через решітку із круглими отворами.

Вихідна з решітки мильна маса розріжеться ножами й надходить на похилий стрічковий транспортер СТ1.

Транспортером СТ1 мильну стружку подають на 3-вальцевую машину BJI1, де відбувається гомогенізація мильної маси. Зазори між валами становлять 0,3-0,15 мм.

Після механічної обробки на вальцевій машині BJI1 мильна маса по транспортері СТ2 надходить у подвійну дуплекс-пелотезу Е4.

Дуплекс - пелотеза Е4 складається з верхнього шнек-преса, проміжної вакуум-камери (з підігрівом), нижнього шнек-преса з конічною голівкою. Шнеки преса гладкі й виконані із силуміну, зазори між шнеками й стінками преса не перевищують 1 мм. Нижній шнек оснащений регулятором швидкості. У цьому агрегаті відбувається більше тривала інтенсивна обробка мила.

Температура обігріву голівки підтримується терморегулятором і контролюється показаннями термометра. Обігрів конічної голівки здійснюється за допомогою гліцерину, що заливається в її сорочку.

Вихідне з каліброваної голівки дуплекс-пелотези мило надходить на транспортер милорізальної машини РМ1, де розріжеться на шматки потрібної маси й розміру з урахуванням відповідності якісному числу й одержання мінімальної кількості відходів при штампуванні. Кількість відходів не повинне перевищувати 25%. Довжина бруска на різні види мила: 96- 105 мм.

Після проходження РМ шматки мила надходять по стрічковому транспортері ТРЗ на двухручьевой штамп-прес ШП1. Штамп-прес призначен для додання шматкам мила потрібної форми й нанесення маркіровочних реквізитів на них. Контрольованим параметром є маса шматка мила.

Штамп-прес ШП1 комплектується холодильним агрегатом, що створює охолодження на пластинах до -20°С. Температура пластин підтримується автоматично.Пластини штампа виконані

Відштамповане мило далі надходить на пакувальні машини, а потім до складу готової продукції [11,8].

3.9 Схема технохімконтролю технологічного процесу і готової продукції у виробництві туалетного мила

Схема технохімконтролю технологічного процесу і готової продукції у виробництві туалетного мила наведена в таблиці 3.1 [10].



Таблиця 3.1

Схема технохімконтролю технологічного процесу і готової продукції у виробництві туалетного мила

№ п/п	Об'єкт контролю	Місце контролю або відбору проб	Метод відбору або спосіб контролю	Періодичність Контролю або аналізу	Що визначається	Хто виконує аналіз
1	2	3	. 4	5	6	7
1	Жири тваринні, кокосова олія	Ж/д цистерни, автоцистерни	3 ж/д цистерн при зливі - штуцерним пробовідбірником, 3 автоцистерн - перетинанням струменя, щупом 3 бочок 3 10 місць	Кожна партія жиру по прийому	Показники якості відповідно до ДСТУ, ТУ	Лабораторія
2	їдкий натр (рідкий)	-II-	3 ж/д цистерн при зливі - штуцерним пробовідбірником, 3 автоцистерн - перетинанням струменя	-II-	-II-	-II-
3	Поварена сіль	Вагони, автомашини, мішки	Щупом 3 кожного вагона з 6 різних місць; з 5% мішків, занурюючи його на 2/3 глибини	-II-	-II-	-II-
4	Титанові білила	Мішки	Щупом з кожного	-II-	-II-	-11-
			мішка з 10°Л загальної кількості різних місць з 5%о мішків занурюючи його на 2/3 глибини
5	Барвники	Бідони, бочки, барабани.	Щупом з дна 3 10%) місць	-II-	-II-	-и-
6	Запашники	Бочки	Трубчастим скляним пробовідбірником з 10% місць	-II-	-II-	-іі-
7	Пластифіка-тори	Пляшки, бідони, бочки	Трубчастим скляним пробовідбірником з 10% місць	-II-	-II-	-и-
8	ПАВ, сульфат натрію, оптичний відбілювач	Мішки, ящики, цистерни й інша тара	Щупом з 3% місць	-II-	-II-	-II-
9	Відбілений жир	Ємність 3відбіленим жиром	Пробовідбірником	Кожна партія по заповненню ємності	-II-	-II-
10	NaOH 46%, NaOH 28%, NaOH 6%	Теплообміни ик ТО 4, трубопровід перед надходженням в колону омилення й колону шліфування відповідно	Термометром с автоматичним записом показаний	Безупинно	Температура	Цех
11	NaOH	Колона омилення	За допомогою відкаліброваного ареометра. Реальне Концентрація на даний момент визначається по таблиці для гидроксиду натрію залежно від обмірюваної щільності і температури	По необхідності в і процесі роботи, 1 рідше 4HIV через f годин.	Концентрація 1	Цех*
12	Мильна маса-	Колона омилення

Подобные документы

• Розрахунок та проектування парофазного конвертора метану в установці отримання азотно-водневої суміші

  Отримання азотно-водневої суміші для виробництва синтетичного аміаку. Фізико-хімічні основи процесу та його кінетика. Вибір технологічної схеми агрегату синтезу аміаку. Проект парофазного конвертора метану. Охорона навколишнього середовища та праці.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 22.02.2012
  

• Технологія виробництва двоокису титану сульфатним методом

  Опис основних стадій процесу одержання двоокису титану сульфатним методом. Порівняння методів виробництва, характеристика сировини. Розрахунок матеріального балансу. Заходи з охорони праці і захисту довкілля. Техніко-економічне обґрунтування виробництва.
  
  дипломная работа [1,9 M], добавлен 29.06.2012
  

• Контактне окиснення аміаку

  Аналіз головної стадії виробництва нітратної кислоти - окиснення аміаку киснем повітря. Розрахунок матеріального і теплового балансів конвертора, обґрунтування та вибір його конструкції. Екологічна оцінка виробництва розведеної нітратної кислоти.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 14.06.2011
  

• Технологія пива та обладнання для його виробництва

  Етапи виробництва пива: приготування сусла, бродіння, доброджування, фільтрація, стабілізація, розлив напою. Умови проведення та розрахунки технологічних процесів, особливості роботи обладнання. Технохімічний контроль і компоновка бродильного відділення.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 11.08.2011
  

• Технологія виробництва збагаченого хліба

  Створення і запуск нової лінії виробництва збагаченого хліба. Основна сировина та компоненти для виробництва хлібобулочних виробів. Органолептичні показники борошна. Ескізно-технологічна та апаратурно-технологічна схеми. Підбір технологічного обладнання.
  
  курсовая работа [270,9 K], добавлен 25.11.2014
  

• Обладнання підготовчого виробництва

  Поняття та призначення підготовчого цеху підприємства, його структура та елементи, принципи та обґрунтування вибору схеми комплексної механізації. Обладнання складського виробництва, для зберігання матеріалів. Промірювально-розбракувальне обладнання.
  
  лекция [401,8 K], добавлен 01.10.2013
  

• Проект установки для виробництва А-амілцинамонатного альдегіду потужністю 150 т/рік

  Проектування відділення виробництва А-амілцинамонатного альдегіду потужністю 150т/рік. Матеріальні розрахунки усіх стадій процесу в перерахунку на 1 т готового 100%-го продукту. Розробка технологічної схеми для виробництва А-амілцинамонатного альдегіду.
  
  курсовая работа [174,7 K], добавлен 01.03.2013
  

• Сучасна керамічна промисловість

  Удосконалення технологічних процесів, заміна обладнання, комплексна автоматизація керамічного виробництва. Технологічні і швидкісні режими сушіння і випалу на обладнанні безперервної дії. Зневоднювання керамічних суспензій і одержання прес-порошку.
  
  курсовая работа [245,8 K], добавлен 12.09.2014
  

• Процес виробництва рафінованої вибіленої соєвої олії

  Розробка високотехнологічного та економічного виробництва рафінованої вибіленої олії. Теоретичні основи процесу адсорбційного очищення. Нормативна документація на сировину, матеріали, готову продукцію та корисні відходи. Розрахунок теплових балансів.
  
  дипломная работа [195,6 K], добавлен 15.12.2015
  

• Автоматизація виробництва полівінілацетату безперервним способом

  Фізико-хімічні особливості процесу виробництва полівінілацетату у двоступеневому реакторі-полімеризаторі. Принципова електрична схема дистанційного керування електродвигунами у виробництві. Якість перехідних процесів в аналоговій та дискретній системі.
  
  курсовая работа [965,7 K], добавлен 07.02.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам