Технологія виробництва медичного скла

ГОСТ 12.1.005-88 [20],

ДСН 3.3.6.042-99 [32]

Піч відпалу, формувальні машини

Токсикологічна характеристика речовин та матеріалів, до яких звертаємось у проектному виробництві, приведена у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Характеристика речовин та матеріалів, що застосовують у виробництві

Назва матеріалу	Клас небез-пеки, ГОСТ 12.1.007-88 [33]	ГДК у повітрі робочої зони, мг/м3, ГОСТ 12.1.005-88 [20]	Характер дії речовин на організм людини	Перша медична допомога і заходи безпеки
Пісок	3	1	Пил, що з'являєть-ся в процесі вироб-ництва, не токсич-ний, але при вели-ких концентраціях при вдиханні ви-кликає силікоз, по-дразнення верхніх дихальних шляхів, слизистої носа. Вражає шкіряні покрови з утворен-ням наривів	Захист органів ди-хання: респіратор ШБ-1 типу „Ле-песток”, захисні окуляри та спец-одяг, місцева ви-тяжка, вентиляція, зволоження ших-ти, герметизація обладнання, засто-сування пнемо-транспорту
Крейда	4	6
Каолін	4	6
Сульфат натрію	3	2
Сода	3	2
Борна кислота	3	10
Титанові білила	4	4

Характеристика пожежовибухонебезпечних властивостей речовин та матеріалів наведена в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 - Характеристика пожежовибухової та пожежної безпеки речовин та матеріалів, які обертаються у виробництві

Назва речовини	Характе-ристика пожежо-вибухової небезпеки	Показники пожежо-вибухової небезпеки, ГОСТ 12.1.044-89* [31]	Категорія та групи вибухонебезпечної суміші, ГОСТ 12.1.011-78* [34]
		tс.зм, 0С	НКМР, г/м3	ВКМР, г/м3
Природний газ (СН4)	ГГ	537	5	15	IIА, ТI
Вугілля	ГП	505	50		Гр.А, клас II

Згідно НАПБ Б.03.002-2007 [35] приміщення цехів заводу по виробництву скла по вибухопожежній і пожежній небезпеці відповідають наступним категоріям:

- приміщення складів сировини та готової продукції, а також складовий цех відносяться до категорії Д, бо в них утворюються негорючі речовини в холодному стані;

- пічне відділення відноситься до категорії Г, тому що в ньому утворюються негорючі речовини в горючому стані і процес випалу зв'язаний з виділенням променевого тепла, використовується пальний газ.

Згідно ДБН В1.1-7-02 [36] ступінь вогнестійкості приміщення цехів заводу: складового цеху - IV, скловарного - III.

По ступеню небезпеки враження людини електричним струмом приміщення заводу, згідно ПУЭ-87 [18], відносяться:

- складовий цех відноситься до приміщення з підвищеною небезпекою, тому що є можливість одночасного доторкання до маючих з'єднання із землею металоконструкцій будівель, технологічним апаратам й інше з одного боку та металевим корпусом електрообладнання з іншого боку;

- пічне відділення відноситься до особливо небезпечних приміщень, тому що крім вище вказаного фактору, температура повітря у приміщенні висока. Клас зон у приміщенні згідно з НПАОП 4.01-1.32-01 [37] - П-IIа, П-II, 1.2, 21.

Ширина санітарно-захисної зони згідно з ДНАОП 0.03-3.01-71 [38] - 100 м.

5.2 Промислова санітарія

Згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88 [20] та ДСН 3.3.6.042-99 [32], з урахуванням категорії робіт по енерговитратам і періодам року, вибираємо допустимі параметри мікроклімату, які приведені у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 - Допустимі параметри метеорологічних умов

Категорія робіт по енерговитратам	Період року	Допустима температура, 0С	Допустима відносна вологість, %, не більше	Допустима швидкість руху повітря, м/с, не більше
Середньої важкості IIа	Холодний	17 - 23	75	0,3
	Теплий	18 - 27	65 (при 26 0С)	0,2 - 0,4

Щоб нормалізувати параметри мікроклімату в проекті передбачені наступні заходи:

- згідно із СНиП 2.04.05-91* [39] використовувати теплоізоляцію печей та опалення в холодний період року і вентиляцію;

- механізацію процесу завантаження і розвантаження сировини і готової продукції;

- автоматизація процесу варіння;

- герметизація обладнання (змішувачі, млини).

Розрахунок теплоізоляції. Захист від теплового випромінювання здійснюють використанням теплоізоляційних матеріалів, установкою екранів, водяних завіс. Теплоізоляційні матеріали повинні мати низьку теплопровідність л₀, Вт/(м²·К), що показує, яка кількість тепла передається в одиницю часу через одиницю площі стінки при різниці температур між поверхнями стінки 1 ⁰К.

Для ізоляції обладнання з температурою теплоносія вище 100 ⁰С теплоізоляційні матеріали повинні бути неорганічними.

Теплопровідність ізоляційного матеріалу:

л_із = л₀ + b (Т + Т_н - 546) / 2,

де b - температурний коефіцієнт; Т, Т_н - температура теплоносія і нормативна, ⁰К.

У відповідності з нормами температура нагрітих поверхонь обладнання та огороджень на робочих місцях не повинна перевищувати 45 ⁰С, а для обладнання, у середині якого температура дорівнює або нижче 100 ⁰С, температура на поверхні не повинна перевищувати 35 ⁰С.

При облаштуванні теплоізоляції важливо розраховувати загальну товщину ізоляційного шару, д_із:

д_із = л_із (Т - Т_н) / б (Т_н - Т₀),

де Т₀ - температура оточуючого повітря, ⁰К; б - коефіцієнт тепловіддачі, Вт/(м²·К).

б = 8,4 + 0,06 (Т_н - Т₀)

Для визначення категорії приміщення слід розраховувати кількість тепла q (Вт/м³), яке виділяється в 1 м³ виробничого приміщення:

q = q_п S k / W,

де S - площа поверхні, яка віддає тепло, м²; k - коефіцієнт тепловитрат; q_п - витрати тепла з 1 м² ізольованої поверхні, Вт/м²; W - об'єм приміщення, м³.

q_п = б (Т_н - Т₀)

у тому випадку, коли теплоізоляція не дозволяє досягти нормативної температури 45 ⁰С на поверхні обладнання, здійснюють його екранування.

Визначаємо теплопровідність динасу:

л₀ = 0,0709 Вт/(м²·К); b = 0,0007

л_із = 0,0709 + 0,0007·(1273 + 318 - 546) / 2 = 0,44 Вт/(м²·К)

б = 8,4 + 0,06·(318 - 293) = 9,9 Вт/(м²·К)

Визначаємо товщину шару ізоляції:

д_із = 0,44·(1273 - 318) / 9,9·(318 - 293) = 1,7 см

Витрати тепла при прийнятих умовах:

q_п = 9,9·(318 - 293) = 247,5 Вт/м²

Для захисту робітників від впливу шкідливих речовин і для забезпечення чистоти повітря робочої зони застосовують такі заходи, як:

- герметизація обладнання;

- застосування прогресивних технологій: циклонів, пиловловлювачів тощо;

- застосування пневмотранспорту;

- зволоження шихти;

- застосування засобів індивідуального захисту.

На ділянках передбачена природна (аерація) та штучна вентиляція (загально обмінна припливно-витяжна, аварійна та місцева витяжна). В якості місцевої витяжної вентиляції використовують витяжні зонти, шафи.

Застосовується в приміщеннях цехів заводу центральне водяне опалення. У відділенні варіння застосування опалення не передбачене.

В приміщенні цеху по виробництву скла в денний час використовують природне освітлення, двостороннє бокове, крізь світлові прорізи у зовнішніх стінах будівель, а також сполучене освітлення. У машинованному цеху - комбіноване освітлення (крізь світлові прозорі та аераційні фонарі). У вечірній час використовують штучне загальне освітлення і комбіноване. Нормоване мінімальне значення освітленості для IV розряду зорових робіт, згідно з ДБН В.2.5-28-2006 [40], складає E_min = 200 лк для загального, E_min = 400 лк для комбінованого (під розряд - в).

Норми мінімального та середнього значення коефіцієнту природної освітленості для W розряду зорових робіт згідно з ДБН В.2.5-28-2006 [40] складає е_н^ІІІ=1,5% для бічного освітлення, е_н^ІІІ=0,9% для суміщеного освітлення, е_н^ІІІ=4,0% та е_н^ІІІ=2,4% для комбінованого освітлення. Так як завод розташований в IV смузі світлового поясу, то:

е_N^ІV= е_н^ІІІ m N,

де m - коефіцієнт світового клімату дорівнює 0,9 (вікна на північ); N - номер групи забезпеченості природним світлом.

е₂ = 15·0,9 = 1,35% - для бічного освітлення;

е₂ = 0,9·0,9 = 0,81% - для сполученого освітлення;

е₂ = 4,0·0,9 = 3,6% - для комбінованого освітлення;

е₂ = 2,4·0,9 = 2,16% - для суміщеного освітлення.

Джерелом шуму і вібрації на заводі є електродвигуни, млинове обладнання, змішувачі та інше технічне устаткування.

Рівень звуку згідно з ГОСТ 12.1.003-83* [22], ДСН 3.3.6.037-99 [23] не перевищує L_A = 80 дБА, рівень віброшвидкості згідно ГОСТ 12.1.012-90 [24], ДСН 3.3.6.039-99* [25] - L_V = 92 дБ.

Згідно з ГОСТ 12.1.029-80 [41] основні заходи для зниження шуму та вібрації:

- розміщення помельної ділянки в окремому приміщенні, використання звукоізоляції (кожухи);

- використання вібропоглинаючих матеріалів для облицювання вібруючої поверхні;

- використання віброізоляції між машинами та підлогою, наприклад, резини.

Виходячи із санітарної класифікації виробничого процесу згідно з СНиП 2.09.04-87 [42] група технологічного процесу - 11б. Санітарно-побутові приміщення: гардеробна, душові, умивальники, туалети. Кількість шаф - 100 штук. Кількість робітників, працюючих у найбільшій зміні:

100 / 3 + 3=36 чол.

Кількість сіток - 12 шт., кількість кранів - 5 шт.

Характер системи проектуємого водопроводу - це виробничий, пожежний та господарсько-побутовий; джерела постачання води - міський водопровід; вид проектуємої каналізації - господарсько-побутова, виробнича для умовно чистих і стічних вод, виробнича для брудних вод; внутрішньоцехові каналізаційні мережі - відстійники, гідравлічні затвори, витяжні вентиляційні стояки.

5.3 Заходи безпеки

Для забезпечення безпеки технологічного процесу та обслуговування обладнання у проекті передбачені такі заходи, що забезпечують безпечність процесу, згідно з ГОСТ 12.2.003-91* [26]:

- механізація процесів приготування шихти і виробництва скла (використання пневмотранспорту, зволоження шихти);

- дистанційне керування процесу відпалу;

- використання вентиляції;

- теплоізоляція печі;

- герметизація обладнання (дробарки, змішувачі);

- використання 3І3 (спецодяг, респіратор ШБ-1 „Пелюстка”, захисні окуляри, рукавички);

- електробезпека.

Характеристика електроенергії, що використовується:

- струм змінний;

- частота 50 Гц;

- напруга 380 В;

- мережа трьохфазна трьохпровідна з ізольованою нейтраллю.

Для забезпечення електробезпеки в проекті передбачені заходи:

- ізоляція струмоведучих частин та її контроль;

- захисне заземлення обладнання, захисне відключення;

- застосування малих напруг (до 12, 36 В);

- двигуни закритого типу, без засобів вибухозахисту. Оболонки зі ступенем захисту не нижче ІР54;

- використання електрозахисних засобів (гумові килимки, діелектричні рукавиці, ізолюючі підставки).

5.4 Пожежна безпека

Згідно з ГОСТ 12.1.004-91* [30], ДСТУ 2272-2006 [43] та НАПБ А.01-1.01-2004 [44] забезпечується системами попередження та протипожежного захисту і організаційно-технічними заходами, вибухонебезпека згідно з рекомендаціями ГОСТ 12.1.010-76* [45].

Реалізація вимог системи запобіганням пожежі і вибуху досягається запобіганням умов утворення пожежовибухонебезпечного середовища (автоматичний контроль повітряного середовища у виробничому приміщені та герметизація апаратів тощо) і виникнення джерел запалювання в пожежонебезпечному середовищі (вимоги до виконання і застосування електрообладнання, захист від статичної електрики, блискавкозахист).

Для запобігання виникнення пожежонебезпечних сумішей застосовується газосигналізатори СТХ-7, СДК-3.

Захист від статичної електрики (заземлення технологічного обладнання) і зменшення електризації в процесі виробництва (зменшення швидкості подачі матеріалів), зволоження матеріалу згідно з НПАОП 0.00-1.29-97 [29], ГОСТ 12.1.018-93 [29], ГОСТ 12.4.124-83 [46].

Згідно з вимогами РД 34.21.122-87 [47] категорія блискавкозахисту об'єкту, що проектується - ІІІ, ІІ. Для захисту від прямих ударів блискавки передбачені стержневі блискавковідводи, для захисту від її вторинних появ та занесення високих потенціалів по наземним та підземним комунікаціям, електростатичної та електромагнітної індукції, заземлення металоконструкцій, вводів комунікації в будівлі, накладення перемичок в місцях зближення трубопроводів, затяжка не менше 4 болтів на кожному фланці.

Заходи системи протипожежного захисту передбачає наявність заходів оповіщення про пожежу (електрична пожежна сигналізація, телефонний зв'язок), застосування заходів пожежегасіння (зовнішній водопровід, внутрішній водопровід), первинні заходи пожежегасіння, вогнегасники типу ВВП-10 - 4 шт., ВВК-5 - 1 шт., ящик з піском, войлок.

Таблиця 5.4.6 Розміщення засобів пожежегасіння.

Приміщення	Площа, м2	Первинні засоби вогнетушіння, (найменування, тип)	Кількість, шт	Вогнегасячий ефект М2
Цех №1 Виробництва склодроту Цех №2 Формувальний -ділянка упаковки Цех №3 Компресорна станція Склад готової продукції Адміністративне приміщення	500 500 30 200 300 600	ОУ-10 ОУ-10 ОУ-3 ОУ-10 ОУ-10 ОУ-3	3 3 1 3 2 7	55В(1,75) 55В(1,75) 34В(1,10) 55В(1,75) 55В(1,75) 34В(1,10)

Висновки:

1. У загальній характеристиці умов виконання технологічного процесу приведені:

- аналіз шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які знаходяться в умовах технологічного процесу;

- характеристика речовин і матеріалів, які застосовуються у виробництві та їх пожежовибухова і пожежна безпека;

- характеристика приміщень цехів заводу по виробництву скла, складів сировини та готової продукції.

2. Згідно з вимогами нормативних документів щодо промислової санітарії виробничого процесу були виконані:

- розрахунок теплоізоляції обладнання;

- розглянуті питання захисту робітників від впливу шкідливих речовин та наявності вентиляції;

- передбачено застосування опалення та освітлення приміщень цехів заводу;

- заходи по зниженню рівнів шуму та вібрації на працюючих тощо.

3. Розглянуті заходи безпеки технологічного процесу та обслуговування обладнання, питання пожежовибухобезпеки.

6. Цивільна оборона

Цивільна оборона України -- це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. [51]

У данному розділі дипломної роботи розглянуто проведення рятівних та інших невідкладних робіт у надзвичайних ситуаціях.

Надзвичайна ситуація -- це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосовуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат.

Основи проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій -- це проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також локалізацію надзвичайних ситуацій. [52]

Аварійно-рятувальні роботи -- це роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей, в тому числі надання їм невідкладної медичної допомоги, захист матеріальних і культурних цінностей та довкілля при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Рятувальні роботи з метою врятування людей і надання їм допомоги включають: розвідку району лиха і осередку ураження, маршруту висування формувань та проведення робіт; локалізацію і ліквідацію пожеж на шляху введення рятувальних формувань і об'єктах рятувальних робіт (розшуку і рятування людей, які знаходяться в завалених сховищах, підвалах, завалах, палаючих, загазованих, задимлених або затоплених будинках і виробничих приміщеннях), розкриття розвалених, пошкоджених, завалених захисних споруд і рятування людей, які знаходяться в них; надання першої медичної допомоги потерпілим; винесення потерпілих і евакуація з осередку ураження, небезпечних зон у безпечний район; санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, знезаражування території, будівель, споруд, продовольства, води, техніки, сировини.

Одночасно або перед рятувальними роботами необхідно виконати інші невідкладні аварійні роботи. Наприклад, для того щоб підвезти людей і техніку, необхідно розчистити завалені проїзди, навести переправи, подати воду для гасіння пожеж тощо.

За організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт відповідає керівник ЦЗ об'єкта чи населеного пункту. Він особисто керує підпорядкованими формуваннями через служби ЦЗ.

Безпосередньо на місці проведення рятувальних робіт особовим складом керує командир формування. Він стежить за ходом роботи, за встановленим режимом роботи, за зміною обстановки, проведенням перегрупування чи перестановки сили і засобів на місці роботи, контролює суворе дотримання заходів захисту і безпеки особового складу.

До невідкладних робіт належать: прокладання колонних шляхів і влаштування проїзду, проходів у завалах і зонах забруднення РР, зараження ОР і СДЯР, локалізація і ліквідація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах з метою створення умов для проведення рятувальних робіт: укріплення або обвалення пошкоджених і з загрозою обвалу конструкцій будівель і споруд на шляхах руху формувань і в місцях роботи: ремонт і відновлення пошкоджених та зруйнованих ліній зв'язку і комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних робіт, потреб населення й особового складу формувань, які працюють у районах стихійного лиха, аварії чи осередку ураження, а також для протипожежних заходів. [52]

Для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт рішенням керівника ЦЗ створюються угруповання ЦЗ. Склад угруповання визначається з врахуванням сил і засобів, характеру й обсягу робіт, які треба виконати.

Рятувальні й невідкладні роботи неможливо провести в короткі строки без використання техніки. Наявну техніку залежно від виду робіт можна розділити на групи: екскаватори, трактори, бульдозери, крани, самоскиди, домкрати, лебідки -- для розчищення завалів, піднімання і переміщення вантажів, конструкції будівель і споруд; пневматичні машини -- відбійні молотки, бурильні інструменти для подрібнення завалених конструкцій будівель, пробивання отворів, з метою надання повітря або виведення потерпілих; бензорізи, електро- і газозварювальні апарати для розрізання металевих конструкцій; авторемонтні майстерні, станції обслуговування, заправщики паливом, агрегати для освітлення -- для ремонту і обслуговування техніки, залученої для проведення рятувальних робіт; насоси, мотопилки, пожежні машини, поливальні машини -- для гасіння пожеж і відкачування води; автомобілі вантажні, автобуси, інші транспортні засоби, кінний транспорт -- для евакуації потерпілих і тварин із небезпечної зони.

Успішне проведення рятувальних робіт досягається своєчасною організацією і безперервним веденням розвідки, добуванням достовірних даних на встановлений час; високою технічною, морально-психологічною підготовкою, умінням ведення робіт, знанням і суворим дотриманням правил безпеки.

Насамперед потрібно організувати розвідку району лиха надзвичайної ситуації ланками розвідувальної групи, щоб у коротші строки з'ясувати характер і межі руйнування та пожеж і їх ступінь. Висуваючи сили і засоби для проведення робіт, необхідно перш за все влаштувати проїзди і проходи до об'єктів проведення робіт. Для цього застосовують бульдозери, автокрани, грейдери. Ширина проїздів має бути 3,5--4,0 м для одностороннього і 7,0--8,0 м для двостороннього руху, через 150--200 м мають бути роз'їзди довжиною 10,0--20,0 м.

В організації і веденні рятувальних робіт особливе значення мають пошуки потерпілих. Необхідно встановити, де і в яких умовах вони перебувають. Потрібно ретельно обстежити завали, підвальні приміщення, порожнини завалів будівель.

Звільнення людей з-під завалів є найважливішим і найскладнішим видом рятувальних робіт. Якщо потерпілі знаходяться поблизу поверхні або завалені невеликими уламками одноповерхових будівель, то розбирають завали вручну. Потерпілих, які знаходяться в глибині завалів (під завалом), дістають через вузькі проходи (висотою 0,7--0,9 м, шириною 0,6--0,7 м), зроблені з боку завалів. Для прокладання проходів використовують пустоти і щілини, що виникли в завалі від падіння великих елементів будівель. Виносити уражених через зроблений прохід можна на руках, у плащах, брезенті, ковдрі, ношах, волоком.

При руйнуванні великих будівель для розбирання завалів необхідні потужні піднімальні крани, великі екскаватори, пересувні електростанції і ліхтарі для роботи вночі.

Землетруси останніх років показують, що люди під руїнами можуть залишатися живими, якщо вони не поранені, до двох-трьох тижнів.

Для рятування людей із пошкоджених дво-, три- (і більше) поверхових будинків зі зруйновними виходами і сходами споруджують трапи, настил із дощок товщиною не менше 5 см з прибитими впоперек дощок дерев'яними брусками на відстані 25--30 см один від одного, а також роблять отвори в сусідні (суміжні) приміщення, які мають виходи. У ряді випадків для рятування потерпілих з верхніх поверхів напівзруйнованих будинків, коли немає безпосередньої загрози обвалу, застосовують переносні приставні драбини, канати, механічні драбини, підвісні колиски, вишкові машини.

Нестійкі конструкції, падіння яких може викликати небажані наслідки, обвалюють. Конструкції, намічені до обвалювання, тимчасово укріпляють підкосами, розпірками, стояками і огороджують. [52]

Перед відкопуванням завалених сховищ і укриттів треба спробувати встановити зв'язок з потерпілими, з'ясувати їх стан. Для цього використовують телефон і радіо, а якщо це неможливо, то перемовляються з людьми, що знаходяться в укриттях, через повітрозабірні отвори, відкриті двері, віконниці, люки, а також вдаються до перестукування по стояках водопостачання чи опалення, які ведуть у підвал. Після встановлення зв'язку з'ясовють забезпеченість людей, що знаходяться в укритті (підвалі), повітрям.

Якщо необхідно подати у сховище, укриття повітря, слід відшукати повітрозабірні отвори, що збереглися, розчистити і через них подавати повітря. При зруйнуванні повітрозабірних каналів, треба відкрити двері чи вікониці аварійного виходу, а якщо і це зробити неможливо, в перекритті чи стінах прорубати отвори, через які за допомогою вентилятора або компресора подати повітря, а також воду, їжу і медикаменти. При загрозі сховищу затоплення чи проникнення газу треба негайно відключити пошкодженні ділянки мереж водопроводу, теплофікації чи газопроводу. Із затоплених приміщень відкачують воду.

Способи відкопування завалених сховищ є різні: розчищають завали над входом або аварійним виходом, пробивають отвори у стінах чи перекриттях, прокладають підземну галерею до стін сховища або пробивають у цій стіні отвори. У підвалах і погребах можна розчищати тільки входи. Потерпілим необхідно надати першу медичну допомогу. Допомога надається медичними формуваннями. Після надання першої медичної допомоги потерпілих направляють на медичні пункти чи в лікарні для надання їм лікарської допомоги. [52]

Із небезпечної території людей необхідно терміново евакуювати в безпечні райони -- пішки, а також з допомогою всього наявного транспорту.

Забруднених радіоактивними речовинами або заражених хімічними і біологічними засобами необхідно направити на санітарну обробку.

При руйнуванні водопровідних мереж найбільше пошкоджуються стояки, це може призвести до затоплення сховищ, підвалів або місць, де проводять рятувальні роботи. Слід негайно відключити зруйновані ділянки труб, забивши отвори в трубах дерев'яними пробками, або перекрити засувки (забірні гвинти). У першу чергу відключають засувку з боку насосної станції, яка живить водою, а потім засувку, розташовану з іншого боку пошкодженої ділянки. Перекривати засувку треба повільно, бо гідравлічний удар, що виникає при різкій зупинці руху води, може зруйнувати інші ділянки водопроводу.

Перш ніж спуститись у колодязь необхідно перевірити загазованість бензиновою лампою. Якщо в колодязі є метан або сірководень, полум'я в лампі зменшується, від присутності вуглекислоти, потухне полум'я збільшиться в разі наявності парів ефіру або бензину.

Звільнити колодязі й камери від загазованості можна природним провітрюванням, з допомогою вентилятора або заповненням водою. Якщо неможливо повністю звільнити колодязь від загазованості, роботи можна продовжувати тільки в ізолюючих протигазах.

При гасінні пожеж або в інших випадках аварії на водопровідних мережах необхідно спорудити тимчасові обвідні лінії, поставивши на найближчі пожежні гідранти, стендери з приєднаними до них прядивними рукавами.

Зруйнована газова мережа дуже небезпечна для проведення рятувальних робіт, тому її необхідно негайно відключити, заповнивши водою гідрозатвори та сифони, а також поставивши заглушки на кінці пошкодженого газопроводу. Якщо на зруйнованій мережі газопостачання утворюється вогняний факел, слід обережно перекрити кран газопроводу, зменшуючи поступово тиск у мережі, так щоб полум'я не втягувалося в трубу. Потім мокрими ганчірками або піском збити полум'я, щоб полум'я не втягнулося в трубу, і вже тоді остаточно відключити пошкоджену ділянку.

Якщо будинок пошкоджений, перш за все вимикають всі ділянки електромережі. Потім, якщо можливо, відновлюють лінії, що йдуть у сховище, і влаштовують тимчасове освітлення шляхів евакуації населення з місць роботи формувань.

З метою захисту людей, забезпечення електроенергією важливих споживачів при пошкодженні джерел електроживлення і ліній електропередач, подання електроенергії в осередки ураження і попередження виникнення пожеж у місцях проведення рятувальних робіт проводяться аварійні роботи для відключення або відновлення пошкоджених ліній і ділянок мережі електропостачання. [52]

Для забезпечення живлення електрифікованих інструментів, електродвигунів, машин і механізмів, що застосовуються при проведенні рятувальних робіт для забезпечення електроенергією медичних установ, найбільш доцільно подавати електроенергію електролініями, що збереглися, з невеликим обсягом відновних робіт або тимчасовою кабельною мережею з живленням її від джерел, що знаходяться поблизу.

Щоб не допустити ураження електричним струмом, всі невідкладні роботи на мережі та об'єктах енергопостачання мають проводитись після повного знеструмлення й з суворим дотриманням правил техніки безпеки.

Знезаражування. [52]

Проводячи знезаражування, потрібно пам'ятати: територія для проведення знезаражування має бути достатньою, щоб забезпечити необхідні дії людей і техніки, розміщення тварин і всього, що підлягає знезараженню; людей, техніку, тварин необхідно розміщувати з підвітряної сторони від місця аварії; знезаражування необхідно починати за принципом від простого до складного; спочатку виділити велику забруднену масу для попередження небажаних контактів із зоною високої концентрації; суворо контролювати перебування в індивідуальних засобах захисту; в холодну пору дії людей скуті, є труднощі в їх обслуговуванні, у разі замерзання заражених ділянок з'являються додаткові труднощі в ліквідації наслідків; готуючи й застосовуючи розчини для знезаражування, для знезаражування техніки, апаратури, приладів та ін. можна застосувати пар під низьким і високим тиском, але потрібно пам'ятати, що при високому тиску може утворюватися заражений аерозоль, здатний поширюватися за межі осередку зараження.

Дезактивація -- це видалення РР з поверхні різних об'єктів, а також із продуктів харчування, фуражу, сировини і води. Для визначення необхідності в дезактивації проводять дозиметричний контроль радіоактивного забруднення. Дезактивацію можна проводити часткову або повну.

Дегазація -- це заходи, спрямовані на знезаражування або видалення отруйних і сильнодіючих ядучих речовин. Дегазацію можна проводити хімічним, фізичним і механічним способом.

Висновки. Таким чином в проєкті розглянуто питання дії населення при надзвичайних ситуаціях, це важливо і актуально для збереження життя робітників., швидкого реагування в складниз\х умовах паніки, швидке проведення рятувальніх робіт.

Висновок

В дипломному проекті були проведені:

- аналітичний огляд джерел інформації, в якому розглянуті перспективи виробництва медичної тари. Розглянуті особливості використання сучасного технологічного обладнання. Важливі особливості сучасного обладнання - це прагнення знизити викиди шкідливих речовин до атмосфери та раціонально використовувати теплову енергію. Були розглянуті особливості використання нових техногенних матеріалів у виробництві медичної тари.

- технологічні розрахунки і повний опис виробництва світлозахисної медичної тари. Була розроблена функціональна схема скловарної печі.

- аналіз небезпечних та шкідливих факторів при здійсненні технологічних операцій, а також опис заходів, що забезпечують безпечні та нешкідливі умови праці при виробництві скла.

- розрахунки економічних показників підприємства.

- опис впливу аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин.

Скляна промисловість розвивається у різних напрямках: знаходиться і розробляється нова дешева сировина (техногенні матеріали, різноманітні замінювачі основної сировини), розробляється нове екологічно чисте обладнання, всі процеси автоматизуються, розробляються заходи по оздоровленню умов праці на всіх технологічних лініях.

Розвиток і впровадження цих напрямків дозволяє покращити умови і знизити собівартість продукції, за рахунок більш компактного розташування обладнання і використання ефективної синтезованої сировини, котра дозволяє знизити затрати на її добування та транспортування, а також скоротити час технологічних процесів скловаріння та покращити фізико-хімічні властивості скла.

Список використанних джерел

1. Коцик И., Фандерлик И., Небрженский И., Окрашивание стекла. - М.: Стройиздат, 1983. - 210 с.

2. Технология стекла и ситалов. Под ред. Н.М. Павлушкина. - Стройиздат, 1983. - 430 с.

3. Виды брака в производстве стекла. Под ред. Иебесна-Маведеля и Р. Брюкнера. - М.: Стройиздат, 1986. - 647 с.

4. Пантус Д.Е., Окрашивание силикатных стекол железо-и марганец содержащими отходами металлургических производств. - Авторед. на соиск. степени канд. техн. наук. - Харьков, 2003. - 163 с.

5. The challenge of conventional fornace design Lindiy Matthias Glass 2004, 81 №9, c. 294 - 296.

6. Печь для варки стекломассы без выброса тепла и вредных веществ в атмосферу: Пат. 2217390, Россия, МПК 7с.03135104, Кузнецов Г.П., № 2002 101421/03; заявл. 11.01.2002; опубл. 27.11.2003.

7. Ванна скловарної печі: Пат. 71784, Україна, МПК 7 с.03В5/04, Котельник О. В., Селіхов Ю.А., Довженко О.Ю., № 2312. 2003; опубл. 15.12.2004.

8. Ящищин Й. М., Жеплинський Т.Б., Технологія скла у трьох частинах: ч. II - Технологія скляної маси, навчальний підручник. - Львів: Бескіз Біт, 2004. - 250 с.

9. Мел для стекляной промышленности, Лебедев Л., Стекло мира 2003, № 4, с. 61.

10. Статьи об использовании заменителя кальцинированной соды в стекловарении, Стекло мира 2003, № 1.

11. Гулоян Ю.Л., Казаков В.Д., Смирнов В.Ф., Производство стеклянной тары. - М.: Легкая индустрия, 1979. - 256 с.

12. Волгина Ю.М., Теплотехническое оборудование стекольных заводов. - М.: Стройиздат, 1982. - 276 с.

13. Зубанов В.А., Механическое оборудование стекольных и ситаловых заводов. - М.: Машиностроение, 1975. - 408 с.

14. Методичні вказівки до виконання курсових робіт за дисципліною „Основи технології тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів” для студентів спеціальності 091606 усіх форм навчання / Укл. Щукіна Л.П., Федоренко О.Ю., Проскурняк О.М., Лісачук Г.В. - Харків: НТУ „ХПІ”, 2005. - 48 с.

15. Методичні вказівки до курсового і дипломного проектування для студентів IV - V курсів спеціальності 7.091609 „Хімічна технологія тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів” спеціалізації „Технологія скла” денної та заочної форм навчання / Максимович С.І. - Дніпропетровськ: УДХТУ, 1997. - 41 с.

16. Методические указания к самостоятельной работе и практическим заняттям по курсу „Оборудование заводов и основы проектирования” для студентов IV курса специальности 25.08 / Сост. Сардак Э.М., Максимович С.И., Савченко В.Д. - Днепропетровск: ДХТИ, 1992. - 48 с.

17. ГОСТ 12.0.003-74*. ССБТ Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введен 01.01.76.

18. ПУЭ-87. Правила и устройство електроустановок. - М.: Энергоатомиздат, 1987.

19. ГОСТ 121.030-81*. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. - Введен 01.01.82.

20. ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введен 01.01.89.

21. ГОСТ 12.1.007-88. ССБТ. Вредные вещества. Классификация. - Введен 01.01.89.

22. ГОСТ 12.1.003-83*. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введен 01.07.89.

23. ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. Державні санітарні норми. - Діє з 01.12.99.

24. ГОСТ 12.1.012-90. ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования. - Введен 01.07.91.

25. ДСН 3.3.6.039-99. Санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації. Державні санітарні норми. - Діє з 01.12.99.

26. ГОСТ 12.2.003-91*. ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности. - Введен 01.01.92.

27. ГОСТ 12.3.002-75*. ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности. - Введен 01.07.76.

28. ГОСТ 12.1.018-93. ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования. - Введен 01.01.95.

29. НПАОП 0.001.29-97. Правила захисту від статичної електрики. - Діє з 31.05.02.

30. ГОСТ 12.1.004-91*. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введен 01.07.95.

31. ГОСТ 12.1.044-89*. ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения. - Введен 01.01.91.

32. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. - Діє з 01.12.99.

33. ГОСТ 12.1.007-88. ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности.

34. ГОСТ 12.1.011-78*. ССБТ. Смеси взрывоопасные. Классификация и методы испытаний. - Введен 01.07.79.

35. НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будівель та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. - Діє з 01.01.08.

36. ДБН В1.1-7-02. Пожежна безпека об'єктів будівництва. - Діє з 01.01.03.

37. НПАОП 40.-1.32-01. Правила устройства электроустановок. Электрооборудование специальных установок. - К.: Укрархстройинформация, 2001.

38. ДНАОП 0.03-3.01-71. Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий. - Действует с 01.01.72

39. СНиП 2.04.05-91*. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1992. - 64 с.

40. ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. - К.: Мінбуд, 2006.

41. ГОСТ 12.1.029-80. ССБТ. Методы и средства защиты от шума. - Введен 01.01.81.

42. СНиП 2.09.04-87. Административные и бытовые здания. - М.: Стройиздат, 1988. - 30 с.

43. ДСТУ 2272-2006. ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення. - Діє з 01.01.07.

44. НАПБ А.01-1.01-2004. Правила пожежної безпеки в Україні. - Діє з 22.06.05.

45. ГОСТ 12.1.010-76*. ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования. - Введен 01.01.78.

46. ГОСТ 12.4.124-83*. ССБТ. Средства защиты от статического электричества. - Введен 01.01.84.

47. РД 34.21.122-87. Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений. - М.: Энергоатомиздат, 1989. - 50 с.

48. Закон України «Про цивільну оборону України», ВРУ №297-XII. - К., 1993.

49. Шоботов В.М., Цивільна оборона. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 438 с.

50. ГОСТ 12.0.003-74*. ССБТ Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введен 01.01.76.

51. Закон України «Про цивільну оборону України», ВРУ, № 2974- Х. К 1993.

52. Стеблюк М.І. «Цивільна оборона», підручник. -- К. :Знання, 2006.