Розроблення автоматизованого методу оцінювання руйнування композитних матеріалів за даними фрактального аналізу

- соціальний (ідеологічний) тероризм, який має на меті корінну або часткову зміні/ економічного чи політичного устрою власної країни. Прикладами такого тероризму є діяльність народовольців у Російській імперії, метою яких був "протест проти суспільства споживання", італійських "Червоних бригад", що "борються проти господарів і тих, хто їм служить";

- національний тероризм, який здійснюється за етнічною ознакою та включає організації сепаратистського плану, що мають на меті боротьбу протії економічного та політичного диктату національних держав і монополій. Прикладами слугують акції чеченських бойовиків у Москві та Владикавказі;

- релігійний тероризм, який виникає у випадках, коли релігійна самосвідомість стає визначальною в політичному протистоянні. Сюди належить діяльність палестинських терористів;

- світоглядний тероризм, мотивом якого є принципова незгода з панівними нормами та стосунками в суспільстві (наприклад, з будівництвом ядерних об'єктів, вбивством тварин, забрудненням навколишнього середовища, явищами глобалізації). Яскравим прикладом цього виду тероризму є широкомасштабна терористична операція 11 вересня 200І р., коли декілька пасажирських літаків, одночасно захоплених у повітрі терористами, таранили об'єкти, які вважались символами економічної і військово політичної могутності США - Всесвітній торговий центр і Пентагон. Варварська акція призвела до масових жертв серед мирного населення (майже 7 тис.);

- кримінальний тероризм, який має особливий вплив під час проведення суспільно-економічних перетворень, змін у законодавстві. Цей вид тероризму характерний і для України, де є випадки вбивств кримінальними угрупованнями своїх конкурентів.

Оскільки тероризм виявляється у різних формах (від погроз по телефону до вибухів у повітрі авіалайнерів з пасажирами на борту), то розглянемо докладніше такі форми його прояву, жертвою яких найімовірніше може стати кожний з нас.

Часто ми маємо можливість зіткнутися з телефонним тероризмом або його наслідками (повідомляється про нібито мінування вокостів, кінотеатрів, адміністративних будинків, шкіл і т. д). За твердженням працівників міліції, в основному подібними витівками займаються 10-15-літні підлітки, які мають на меті зірвати таким чином контрольну роботу чи батьківські збори. Незважаючи на те, що повідомлення в переважній більшості не підтверджуються, на перевірку кожної заяви відволікається багато людей і техніки (міліція, співробітники спеціальних підрозділів, пожежники, рятувальники, медики) та завдаються матеріальні збитки.

Телефонне хуліганство і телефонний тероризм є злочинами, за які передбачено кримінальну відповідальність. Зокрема, згідно з Кримінальним кодексом України, за такі витівки можна отримати штраф у розмірі 17 тис. гривень або ж обмеження волі на строк до 5 років. За неповнолітніх платити доведеться батькам, про що варто пам'ятати і дорослим, і дітям.

У наш час для вчинення замаху на жертву злочинці іноді вдаються до послуг пошти, що класифікується як поштовий терор (випадки в США, коли поштою надсилались вибухівка або листи, заражені спорами сибірської виразки). Для терористичних актів використовуються бандеролі, посилки і звичайні листи. Якщо ви отримали таке поштове відправлення, то потрібно негайно припинити будь-які маніпуляції з ним, покласти його в місце далі від прямих сонячних променів, джерел тепла або вологи і якомога швидше сповістити про цей випадок правоохоронні органи.

Останніми роками в світі збільшилась кількість випадків захоплення заручників. Такі злочини, як правило, супроводжуються образою честі і гідності захоплених людей, заподіянням їм моральних і фізичних страждань, тілесних ушкоджень і навіть смерті.

Водночас не слід забувати, що головним завданням терористів є не розправа із заручниками, а тиск, під погрозою цієї розправи, на органи влади зробити те, що вони вимагають. Тому, якщо вас захопили злочинці як заручника і ваше життя та здоров'я перебувають у небезпеці, варто пам'ятати ось що:

- намагайтесь бути розважливими, спокійними, якомога миролюбнішими, не піддавайте себе зайвому ризику;

- якщо злочинці перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, то намагайтеся максимально обмежити всілякі контакти з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбаченими;

- не посилюйте агресивність злочинців непокорою, лайкою, зайвим опором, оскільки перевага сил у таких випадках складається не на вашу користь;

- виконуйте вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, запитуйте дозволу переміститись, сходити в туалет, відкрити сумочку і т. д.

- уникайте будь-яких дискусій, особливо політичних, зі злочинцями, будьте насамперед уважними слухачами;

- з першої ж нагоди намагайтесь повідомити про своє місцезнаходження рідним чи в міліцію;

- зберігайте свою гідність і нічого не просіть;

- якщо ви тривалий час перебуваєте разом зі злочинцями, постарайтесь встановити з ними контакт, викликати гуманні почуття і завести розмову, не наводячи їх на думку, що ви хочете щось довідатися;

- намагайтесь запам'ятовувати будь яку інформацію (вік, зріст, голос, манеру розмовляти, звички тощо) про злочинців, яка в майбутньому допоможе встановити їхнє місцезнаходження;

- не дозволяйте собі падати духом, використовуйте будь-яку можливість поговорити з самим собою про свої надії і бажання, проблеми, що трапляються в житті, намагайтесь заспокоюватись і розслаблюватись за допомогою медитації, читайте різні тексти;

- уважно стежте за поведінкою злочинців та їхніми намірами, будьте готові рятуватися втечею, якщо абсолютно впевнені в безпечності такої спроби;

- намагайтесь віднайти найбезпечніше місце у приміщенні, де вас утримують і де можна було б захиститися під час штурму терористів, у разі відсутності такого місця падайте на підлогу при будь якому шумі або стрілянині;

- при застосуванні спеціальними підрозділами сльозоточивого газу дихайте через мокру тканину, швидко і часто моргайте, викликаючи сльози;

- під час штурму в жодному разі не беріть зброї терористів, щоб не постраждати від штурмовиків, які не мають змоги розрізнити, хто терорист, а хто заручник, і стріляють по озброєних людях;

- при звільненні виходьте якомога швидше, речі остишайте там, де вони лежать, оскільки там можливі вибух або пожежа, беззастережно виконуйте команди групи захоплення.

Велика ймовірність реалізації терористичних актів існує на потенційно небезпечних об'єктах, на яких є можливість швидко та порівняно просто ініціювати надзвичайні ситуації, що супроводжуються значними негативними наслідками (і людськими жертвами, і матеріальними збитками, і екологічними наслідками). В Україні до таких об'єктів належать атомні електростанції, транспортні вузли (в тому числі аеропорти, залізничні станції), магістральні трубопроводи, військові склади і арсенали, промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, використовують, зберігають, продають біологічні препарати, високотоксичні і отруйні речовини.

6.2 Обчислення наслідків вибуху газоповітряних сумішей

1. Розрахунок надлишкового тиску вибуху для горючих газів (ГГ), парів легкозаймистих та горючих рідин (ЛЗР і ГР) виконується в такій послідовності.

1.1. Густина газу або пари при розрахунковій температурі кг·м3, визначається :

(7.1)

Де М - молярна маса речовини (M(CxOyHz)=x·MC+y·MO+z·MH), кг·кмоль - 1 (наприклад для С2Н5ОН - M(C2O1H6)=2·12+1·16+6·1=46), вибір речовини здійснюється за завданням;

Vо - мольний об'єм, що дорівнює 22,413 м3·кмоль-1;

tp - розрахункова температура, оС (максимально можлива температура повітря в даному приміщенні);

Сст - стехіометрична концентрація ГГ або парів ЛЗР та ГР,% (об.), що визначається за формулою:

,(7.2)

де - стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції згоряння (при розрахунку в атоми азоту не враховуються), nc, nн, no, nx - число атомів С, Н, О та галогенів у молекулі ГГ або парів ГР; Кн - коефіцієнт, що враховує негерметичність приміщення й неадіабатичність процесу горіння (приймається Кн =3).

Масу m, кг, газу, що потрапив до приміщення під час розрахункової аварії, визначаємо за формулою:

,(7.3)

де Va - об'єм газу, що вийшов з апарата, м³;

Vт - об'єм газу, що вийшов з трубопроводів, м³;

- густина газу при розрахунковій температурі tp, кг·м^-3, що визначається за формулою (2).

При цьому

, (7.4)

де - тиск в апараті, кПа;

V - об'єм апарата, м³;

- атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

, (7.5)

де - об'єм газу, що вийшов з трубопроводу до його перекривання, м³;

- об'єм газу, що вийшов з трубопроводу після його перекривання, м³;

,(7.6)

де q - витрата газу, яку визначають згідно з технологічним регламентом залежно від тиску у трубопроводі, його діаметру, температури газового середовища тощо, м³·с^-1; ф - час перекривання (120 с, якщо у режимі автоматики, 300 с, у разі ручного відключення);

,(7.7)

де - максимальний тиск у трубопроводі за технологічним регламентом, кПа,; r - внутрішній радіус трубопроводів, м;

L - довжина трубопроводів від аварійного апарата до засувок, м;

- атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

1.2. Надлишковий тиск вибуху ?Р для індивідуальних горючих речовин, які складаються з атомів С, Н, О, N, СІ, Вr, І, F визначається за формулою :

(7.8)

де Pmax - максимальний тиск вибуху стехіометричної газоповітряної або пароповітряної суміші у замкнутому об'ємі (приймається 900 кПа); Ро - початковий тиск, кПа (приймається 101 кПа); m - маса ГГ або парів ЛЗР та ГР, що потрапили в результаті розрахункової аварії до приміщення, кг; Z - коефіцієнт участі ГГ або парів у вибуху, який може бути розрахований на підставі характеру розподілення газів і парів в об'ємі приміщення, Vвільн - вільний об'єм приміщення, м³.

2. Розрахунок горизонтальних розмірів зон, що обмежують газо- і пароповітряні суміші з концентрацією горючої речовини вище нижньої концентраційної межі поширення полум'я (далі - СНКМП), у разі аварійного надходження горючих газів і парів легкозаймистих рідин, не нагрітих вище температури оточуючого середовища, до відкритого простору

3. Горизонтальні розміри зони, м, які обмежують область концентрацій, що перевищують нижню концентраційну межу поширення полум'я (Снкмп), обчислюють за формулами (для горючих газів ГГ):

,(7.9)

де - маса ГГ, що надійшли до відкритого простору під час аварійної ситуації, кг; - густина ГГ при розрахунковій температурі й атмосферному тиску, ; Снкмп - нижня концентраційна межа поширення полум'я ГГ 14% (об.).

За початок відліку горизонтального розміру зони приймають зовнішні габаритні розміри апаратів, установок, трубопроводів тощо. У всіх випадках значення Rнкмп повинно бути не менше 0,3 м для ГГ і ЛЗР.

Розрахунок інтенсивності теплового випромінювання внаслідок вибуху:

Інтенсивність теплового випромінювання розраховуємо для пожежі «вогненна куля». Інтенсивність теплового випромінювання q, обчислюємо за формулою:

,(7.10)

де Еf - середньоповерхнева густина теплового потоку випромінювання полум'я, кВт*м^-2, величину Еf приймаємо рівною 450 ; Fq- кутовий коефіцієнт опромінення; ш - коефіцієнт пропускання теплового випромінювання крізь атмосферу.

Значення Fq обчислюємо за формулою:

,(7.11)

де Н - висота центра «вогняної кулі», м; Ds - ефективний діаметр «вогняної кулі», м; r - відстань від об'єкта, що опромінюється, до точки на поверхні землі безпосередньо під центром «вогняної кулі», м.

Ефективний діаметр «вогняної кулі» Ds, м, визначаємо за формулою: Ds=5,33m0,327, де m - маса горючої речовини, кг (див. попередній розрахунок).

Значення Н приймаємо рівним Ds/2.

Час існування «вогняної кулі» ts, с, визначаємо за формулою: ts=0,92m 0,303.

Коефіцієнт пропускання теплового випромінювання крізь атмосферу ш розраховуємо за формулою:

(7.12)

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру можуть виникати в будь-якому місті, населеному пункті, районі, області або регіоні України.

Тероризм став небезпечною хворобою суспільства дуже давно. Терористи повною мірою стали користуватись усіма досягненнями сучасної науки і техніки - від супутникового зв'язку і мережі Інтернет до ракет з тепловою головкою наведення. Причини виникнення тероризму як явища мають соціальний характер і пов'язані з існуванням занадто великих відмінностей між умовами життя людей, а також дотриманням прав і свобод особистості у різних країнах світу.

Велика ймовірність реалізації терористичних актів існує на потенційно небезпечних об'єктах, на яких є можливість швидко та порівняно просто ініціювати надзвичайні ситуації, що супроводжуються значними негативними наслідками (і людськими жертвами, і матеріальними збитками, і екологічними наслідками). В Україні до таких об'єктів належать атомні електростанції, транспортні вузли (в тому числі аеропорти, остізничні станції), магістральні трубопроводи, військові склади і арсенали, промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, використовують, зберігають, продають біологічні препарати, високотоксичні і отруйні речовини.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру з ураженням населення вторинними факторами внаслідок руйнування об'єктів економіки і військової інфраструктури можливі тільки у воєнний час на території держави.

7. Екологія

7.1 Роль матеріалу та ресурсозбереження у вирішенні екологічних проблем

У сучасному світі однією з найважливіших екологічних, соціально-економічних проблем є проблема відходів, особливо тих, що отруюють довкілля, негативно впливають на здоров'я людей, всього живого. Тому важливою є проблема маловідходних технологій.

Вже тепер майже вся суша планети освоєна - ведеться промислова, сільськогосподарська, комунально-побутова діяльність, яка негативно впливає на природні екосистеми. Через це формуються ризики різного рівня і змісту, які не сприяють гармонійному розвитку. Це припускає врахування різних аспектів ризику - наукового, технічного, соціального, законодавчого, політичного, в тому числі екологічного, у будь-якій діяльності, зокрема рекреаційній.

Саме зараз першочерговим завданням є виховання у суспільстві екологічної культури. Ознака екологічної культури - це раціональне, невиснажливе використання природного середовища на основі пізнання законів розвитку природи, з врахуванням найближчих і віддалених наслідків змін навколишнього середовища під впливом людської діяльності.

Нераціональність використання природніх ресурсів людиною завдає збитків природі призводячи до екологічних проблем.

Збитки - це погіршення якості навколишнього середовища внаслідок його забруднення або змін, які не сприяють використанню природного об'єкта за призначенням. Їх оцінюють як втрати суспільства, зв'язані з витратами на відновлення навколишнього природного середовища. Для оцінки таких збитків використовують базові показники: витрати на зниження забруднення; витрати, на відновлення навколишнього природного середовища; додаткові витрати викликані зміною якості навколишнього середовища; витрати на компенсацію ризику погіршення здоров'я людей внаслідок негативних змін довкілля.

Для врахування результатів діяльності суспільства, підприємств використовують різні методи: перший - оцінка суспільної користі природних ресурсів, другий - вартісно-нормативні оцінки (ціни, податки); третій - ліцензії, ринкові ціни. Ці три види оцінок можуть бути визначені для кожного з елементів навколишнього середовища і їх значення можуть бути не однаковими.

Плата за природні ресурси - витрати підприємства, зв'язані з використанням природних ресурсів і розрахованих відповідно до діючої в країні методики розрахунку витрат з використанням такс - розмір плати за певну одиницю природного ресурсу.

Вирізняють плату за спеціальне використання природних ресурсів згідно виділеними лімітами. Це екологічний збір для відновлення природи - екологічні податки.

При понадлімітному використанні ресурсів або понадлімітному забрудненні природного середовища застосовують штрафні санкції, використовуючи вихідні розміри такс (сплат), але в п'ятикратному розмірі.

Кошти за штрафні санкції повинні направлятися на відтворення природи, на будівництво очисних споруд. При цьому, як правило, 80% коштів направляються до держбюджету, а 20 - до місцевих бюджетів.

При використанні ресурсів важливою є екологічна ліцензія (Ел) - дозвіл на викиди або скиди. Це документ, який дає право на викиди конкретної забруднюючої речовини за певний проміжок часу (як правило рік і більше). На одну речовину, що забруднює середовище, вартість за ліцензією змінюється остежно від сезону, часу, доби та екологічного стану в регіоні (нормальний, екстремальний).

Застосування екологічної ліцензії замість податків дозволяє системі державного регулювання перетворитися в систему ринкового управління. Ринок екологічних ліцензій визначає їх ціни, управляє інтересами підприємства до інвестицій, зокрема природоохоронного спрямування і екологічності підприємства, його продукції.

Отже підприємство, яке має ефективні очисні споруди, може торгувати квотами на викиди або скиди, тобто дозволяти іншому підприємству за певну плату списувати певні маси або об'єми на свій баланс.

Торгівля квотами на забруднення є найбільш гнучким із всіх відомих засобів економічного регулювання якості природного середовища. Вона дозволяє поєднати екологічні вимоги із прагненням до економічного зростання, ділової активності, сприяти впровадженню досягнень науково-технічного прогресу.

Доповненням до екологічної ліцензії є страхування екологічної невпевненості. Грошова сума страхувателя умовно депонується на рахунок страхової фірми. Якщо підприємство протягом обумовленого терміну не завдало збитків навколишньому середовищу, то платежі йому повертаються з виплатою процентів. У протилежному випадку наслідки ліквідуються за рахунок страхової суми.

Важлива ліцензія на використання родовища - документ, що дає право на видобуток та продаж корисних копалин. Вартісна оцінка такої ліцензії складається із п'яти складових:

1. Платежі за право використання надр (пошук, розвідка родовищ і видобуток корисних копалин).

2. Відрахування на відтворення природного середовища, зруйнованого в процесі видобутку корисних копалин.

3. Плата за видачу ліцензії (видатки за експертизу заяви, організаційні видатки).

4. Платежі за користування акваторією та ділянками морського дна (шельфом) для розвідки, видобутку корисних копалин і використання дна та надр в інших цілях. Розміри платежів залежать від площі й конфігурації акваторій, потужності водної товщі, мети використання надр.

5. Акцизний збір, який встановлюють в спеціальних випадках для окремих видів мінеральної сировини, яка видобувається з найкращих родовищ, при одержані користувачем надр зверхнормативного прибутку.

Також необхідно враховувати основні екологічно прийнятні умови: темпи зростання добувних галузей повинні бути нижче за темпи зростання обробних галузей, матеріального виробництва; темпи зростання маловідходного виробництв, розробка і впровадження природоохоронних технологій та устаткування повинні бути вищі за темпи зростання галузей, що забруднюють довкілля; темпи зростання природовідновлюючих галузей повинні бути вищими за темпи зростання добувних галузей; темпи зростання капітальних вкладень в збереження та охорону природи повинні бути вище темпів зростання капітальних вкладень у матеріальне виробництво. Наприклад саджанців треба висаджувати більше, ніж кількість вирубаних дерев. Для забезпечення нормативної чистоти довкілля необхідно постійно покращувати технології очистки, збільшуючи витрати на очисні споруди.

Основою економіки раціонального природокористування є закони біосфери, суспільних і природничих наук: біологічних, хімічних, соціологічних, економічних, демографічних, ґрунтознавства, технологій виробництв. Проблеми раціонального природокористування - міжгалузеві, і при їх вирішенні необхідно враховувати всі альтернативні варіанти.

Основу сталої економіки, будь-якої її галузі, як і будь-якого живого організму, повинні складати процеси поновлення природних ресурсів, що забезпечують комфортність життя на даній території - питної води, кисню, флори і фауни в єдності з принципом біорізноманіття. При порушенні процесів самовідновлення автоматично формуються механізми самознищення будь-якої системи - організмової, природної, економічної, політичної, державної.

Для будь-якого виду діяльності важливою є оцінка впливу на навколишнє середовище. Найважливіші її складові (ГДК, ГДУ, ГДЕН, ГДВ, ГДС) - регламентація наявності шкідливих речовин, випромінювань у навколишньому середовищі. Надзвичайно важливим є облік надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище, встановлення нормативів на гранично допустимі скиди (ГДС) та викиди (ГДВ) для промислових підприємств за конкретними речовинами та їхніми джерелами.

Наявність нераціональних структур виробництва і споживання призво­дить до того, що обсяг і види екологічно стійких відходів збільшуються без­прецедентними темпами. Якщо така тенденція збережеться, обсяг відходів може істотно збільшитися, зокрема до 2025 р. зрости в чотири-п'ять разів. Найліпшим засобом, що дасть змогу повернути у зворотному напрямку тен­денцію, яка спостерігається нині, є превентивний підхід до обробки й ви­лучення відходів, що забезпечує зміни в способі життя, а також у структурі виробництва і споживання.

Тому в системах управління екологічною безпекою слід виходити з по­рядку пріоритетності встановлених цілей і приділяти основну увагу таким чотирьом програмам:

- Мінімізація відходів;

- Максимізація екологічно безпечного повторного використання і ре­циркуляції відходів;

- Сприяння екологічно безпечному вилученню та обробці відходів;

- Розширення операцій, пов'язаних із відходами, у життєвому циклі продукції.

Пріоритет слід надати впровадженню програм щодо забезпечення мінімізації обсягу утворюваних відходів та спонукати неурядові організації і групи споживачів до участі в таких програмах. Ці програми повинні, за можливості, формуватися на основі здійснюваних або запланованих заходів і спрямовуватися на:

- Створення і зміцнення національного потенціалу в галузі вивчення й розробки екологічно безпечних технологій, а також застосування заходів щодо зведення до мінімуму обсягу утворюваних відходів;

- Формування стимулів для зміни нераціональних структур вироб­ництва і споживання;

- Розробку цільових планів дій із мінімізації утворення відходів як складових загальнонаціональних планів розвитку народного господдарства;

- Надання особливої уваги чинникам мінімізації відходів у постачаль­ницькій діяльності.

Цілями у сфері управління максимізацією екологічно безпечного по­вторного використання і рециркуляції відходів є такі:

- Забезпечення зміцнення й розширення корпоративних систем утилі­зації і вторинної переробки відходів;

- Розробка програм утилізації і вторинної переробки всіх видів відходів, у тому числі паперу;

- Забезпечення підготовки інформації, розробки методів і відповідних директивних документів, щоб сприяти створенню і впровадженню систем утилізації і вторинної переробки відходів.

Щоб досягти визначених цілей, потрібно:

- Створити і зміцнити національний потенціал для утилізації повторно­го використання постійно зростаючого обсягу відходів;

- Переглянути і реформувати національну політику в галузі відходів для створення стимулів для утилізації і повторного використання відходів;

- Розробити і впровадити національні плани в галузі обробки та вилу­чення відходів, які б ґрунтувалися на концепції утилізації і повторно­го використання відходів та забезпечували її впровадження;

- Змінити існуючі норми або вимоги до продукції, що виробляється, для зменшення обсягів сировинних матеріалів;

- Розробити програми суспільної освіти та інформування в інтересах пропаганди використання продуктів рециркуляції.

Ресурсозбереження відіграє вагому роль у виробничому процесі, піклуючись не тільки про ефективне використання матеріальних та грошових ресурсів, а й про збереження та можливість подальшого відновлення природних ресурсів, збереження навколишнього середовища.

7.2 Комплексна оцінка екологічності виробництва

Еколого-економічний аналіз господарської діяльності - однин з головних інструментів оцінки екологічно стійкого розвитку територій, галузей, підприємств. Він передує прийняттю оптимальних управлінських рішень у сфері природокористування й охорони довкілля, містить екологічну експертизу, діагностику, ситуаційний аналіз, маркетинговий аналіз, аудит.

Основні аспекти природоохоронної діяльності підприємства це: організаційно-технічний рівень екологічної діяльності, еколого-економічний рівень використання виробничих і природних ресурсів, еколого-економічний рівень впливу підприємства на навколишнє середовище й ефективність виробничих витрат, рівень фінансової забезпеченості й платоспроможності екологічної діяльності, а також ступінь впливу виробництва на довкілля у взаємозв'язку з кінцевими його результатами (прибуток, рентабельність, собівартість) є системою показників еколого-економічного рівня виробництва.

Методи комплексної оцінки еколого-економічного рівня виробництва поділяють на описові та розрахункові. Описові методи використовуються для якісної характеристики результатів господарсько-екологічної діяльності, які важко виміряти кількісно, та є важливими для стратегічних екологічних орієнтацій виробництва і можуть широко використовуватися в практиці господарювання (наприклад, у процесі стратегічного планування розширеного відтворення природних ресурсів на екологічній основі). Основними недоліками цих методів є неоднозначність висновків, розпливчастість формулювань, невідповідність при порівняннях. Розрахункові методи ґрунтуються на показниках господарсько-екологічної діяльності. Реалізація методів порівняльної комплексної рейтингової оцінки передбачає наявність бази порівняння. В економічному аналізі використовуються поняття підрозділу - еталона, підприємства-еталона або об'єкта-еталона. Для оцінки еколого-економічного рівня виробництва використовують і метод відстаней (формулу евклідової відстані). При цьому одночасно враховують різноспрямований характер еколого-економічних показників (на відміну від існуючого підходу), коли за умовний еталон беруть об'єкт лише з максимальними або мінімальними значеннями показників еколого-економічного рівня виробництва.

Під комплексною оцінкою екології виробництва розуміють висновок про рівень екологічності господарської діяльності з урахуванням чинника техногенної безпеки у взаємозв'язку з виробничими ресурсами, умовами і фінансово-економічними результатами господарської діяльності. Можна також сказати, що комплексна оцінка екологічності виробництва підприємства являє собою його характеристику, отриману в результаті дослідження, і містить висновки про результати екологічної діяльності підприємства, галузі, регіону.

Комплексна оцінка екологічності виробництва підприємства може бути:

- Інструментом обліку, аналізу, планування і регулювання;

- Показником еколого-економічного стану господарського об'єкта;

- Критерієм порівняльної оцінки екологічності виробництва різних об'єктів;

- Показником ефективності прийнятих управлінських рішень у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища, а також повноти їх реалізації;

- Основою вибору можливих варіантів розвитку екологізації виробництва.

Комплексна оцінка екологічності виробництва має задовольняти такі вимоги:

- Виражати сутність виробничих та еколого-економічних відносин;

- Охоплювати головні сторони виробничо-господарської та екологічної діяльності підприємства;

- Використовувати обмежену кількості узагальнених еколого-економічних показників;

- Бути еластичною - побічно визначати динаміку суспільне необхідних (повних) витрат у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища;

- Забезпечувати порівнянність показників у часі та просторі;

- Вибір показників має визначатися метою регулювання природокористування.

Методологічною основою оцінки складових екологічності виробництва виступає індексний метод. За допомогою індексів (у межах від 0 до 1) характеризується наближення того чи іншого показника до необхідного (оптимального).

Процедура комплексної порівняльної оцінки екологічності виробництва виконується у вигляді таких відносно самостійних етапів:

1. Поставлення цілей і завдань комплексної оцінки екологічності виробництва, включаючи вибір підприємств і видів їх виробничо-економічної діяльності;

2. Обґрунтування та вибір системи еколого-економічних і фінансово-економічних показників;

3. Організація збирання вихідної інформації, розрахунку і оцінки окремих показників і вагових коефіцієнтів;

4. Вибір об'єкта як бази для порівняння;

5. Розроблення алгоритму і розрахунку комплексних показників екологічності виробництва;

6. Перевірка адекватності комплексних узагальнених оцінок еколого-економічної ситуації;

7. Аналіз і використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок у процесі прийняття управлінських рішень щодо екологізації промислового виробництва.

Реалізація методів порівняльної комплексної рейтингової оцінки передбачає наявність бази порівняння. В економічному аналізі використовуються поняття підрозділу-еталона, підприємства-еталона або об'єкта-еталона. Ряд авторів пропонує використовувати як підприємство-еталон так зване абсолютне підприємство, у якому всі розглянуті показники мають найкраще значення серед даної сукупності підприємств галузі. У ряді випадків типовим об'єктом порівняння вважається об'єкт, значення показників якого дорівнюють середнім арифметичним або нормативним величинам досліджуваної сукупності підприємств.

Коефіцієнт відносної вагості (важливості) тих чи інших еколого-економічних показників може визначатися статистичним, математичним методами або методом експертних оцінок і багатократного балотування їх значень.

Обмеженість матеріальних і грошових ресурсів порушує питання регіонального та галузевого регулювання екологічності природокористування та охорони навколишнього середовища на основі застосування економічних важелів.

Ранжирування підприємств на основі порівняльної комплексної рейтингової оцінки їх екологічності виробництва для певної сукупності об'єктів екологічного регулювання дозволяє обґрунтувати послідовність реалізації тих чи інших економічних важелів, основними з яких є:

- Субсидування середовище захисних заходів, встановлення диференційованого обсягу державного фінансування виробництва остежно від еколого-економічного рівня господарювання;

- Субсидування відсоткових ставок, гарантії з банківських позик;

- Пільги з екологічних податків і платежів за природокористування;

- Надання режиму прискореної амортизації очисного устаткування та іншої екотехніки;

- Регламентація прав на викиди і торгівля ними;

- Регулювання обсягу виробництва екологічно небезпечних видів продукції.

Оцінка екологічності виробництва та еколого-економічного рівня господарювання на основі комплексного показника може бути локальною і загальною (повною):

1. При локальному аналізі екологічності виробництва оцінюються окремі складові природоохоронної діяльності.

2. При загальній оцінці екологічності виробництва використовуються показники взаємозв'язку результатів виробничої та природоохоронної діяльності підприємства,

Наприклад, вимірюється лише рівень водоохоронної або атмосферо охоронної діяльності у взаємозв'язку з кінцевими результатами виробництва.

Реалізація методів комплексної оцінки екологічності виробництва. Порівняльну комплексну оцінку екологічності виробництва підприємств доцільно застосовувати:

1. В діяльності екологічних банків (які ще необхідно створити) як інструмент діагностики відносин із підприємствами-забруднювачами. Головною економічною функцією екологічного банку є облік та контроль господарської діяльності суб'єктів природокористування стосовно їх впливу на навколишнє середовище; при цьому здійснюється кредитування найбільш екологічно небезпечних та фінансове стійких підприємств за пільговими відсотковими ставками з метою заохочення заходів щодо зниження забруднення навколишнього середовища, а також фінансування впровадження нових технологій;

2. У сфері приватизації державного майна - реалізація екологічно орієнтованої політики має передбачати створення екологічного реєстру приватизації. Приватизації підприємств, розміщених у зоні або на межах національних парків, заповідників і регіонів, чутливих до деградації навколишнього середовища і скорочення біологічної диверсифікованості, в обов'язковому порядку повинен передувати еколого-економічний аналіз їх діяльності в рамках екологічної експертизи з використанням комплексного показника екологічності виробництва, еколого-економічного рівня господарювання. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка рівня екологічності виробництва може бути основою екологічного реєстру приватизації;

3. В екологічній експертизі - оцінка господарських рішень у рамках державної екологічної експертизи має враховувати всі наслідки діяльності (соціальні, економічні, екологічні), а також інтерпретувати їх із загальноекономічних позицій на екологічній основі. Для вирішення проблеми узгодження економічних, технічних, соціальних та інших аспектів пропонується використовувати показник комплексної оцінки еколого-економічного рівня проекту (за аналогією з оцінкою екологічності виробництва);

4. В екологічному страхуванні - створення обов'язкової та добровільної системи екологічного страхування вимагає використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок рівня екологічності виробництва в напрямку більш повного обґрунтування остучення підприємств до цієї системи. Формування систем еколого-економічного моніторингу спрямоване не тільки на дослідження екологічності виробництва та еколого-економічного рівня господарювання, але й передбачає вибір об'єктів спостереження. В умовах обмеженості фінансових ресурсів на створення екологічних інформаційно-аналітичних систем обґрунтування вибору об'єктів спостереження (підприємств, об'єктів природокористування, техногенних факторів впливу на навколишнє середовище) не зайвим буде використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок;

5. Для обґрунтування відповідних природоохоронних заходів - участь громадськості у вирішенні природоохоронних проблем, інформування населення про виробничо-економічну діяльність підприємств та екобезпечність виробництва передбачає активне використання порівняльних комплексних оцінок екологічності виробництва для обґрунтування відповідних заходів;

6. Для регулювання виробництва - порівняльна комплексна оцінка може використовуватись і для зіставлення результатів господарської діяльності підприємств з урахуванням екологічного фактора. При цьому визначається деяка узагальнена інтегральна оцінка, за допомогою якої здійснюється потрібна кількісна та якісна характеристика динаміки розвитку еколого-економічного рівня об'єкта в часі. Таку інтегральну оцінку доцільно використовувати при оцінюванні рівня відставання окремих підприємств-забруднювачів від підприємств, які працюють оптимально;

7. В стратегічному та маркетинговому плануванні - в умовах становлення ринкових відносин кожне підприємство повинне мати чітку перспективу виробничо-екологічного розвитку та регулювання господарської поведінки на екологічній основі.

Товаровиробники, в процесі вироблення продукції, повинні враховувати вплив низки екологічних чинників мікро- та макросередовища на ефективність їх роботи. Так особливої уваги заслуговує ведення господарства, що забезпечує вироблення екологічно безпечних продуктів, в яких відсутні шкідливі, ненатуральні речовини, що можуть негативно впливати на здоров'я людини; досягнення максимальних виробничих результатів за мінімального негативного впливу на стан довкілля.

Висновки

Фрактальний аналіз є перспективним методом дослідження і, враховуючи його постійний розвиток, скоро застосовуватиметься обширно не тільки у матеріалознавстві, а й інших сферах. Сама теорія фракталів дозволяє говорити про певну прогнозованість розвитку структурних змін.

Пропонований оптико-цифровий аналіз є простим в екслуатації і в той же час дає експрес оцінку стану досліджуваного зразка без використання дороговартісних важкодоступних методів.

Розроблення автоматизованого методу оцінювання стадійності руйнування композитних матеріалів за даними фрактального аналізу значно спрощує, а, отже, і пришвидшує процес аналізу дослідних зразків.

У нашому випадку для дослідження необхідна наявність програми для бінаризації отриманого зображення (CoralDraw) та програми для підрахунку фрактальної розмірності (fractalyse). Досить незручними для проведення досліджень є вимоги різних програм до аналізованого зображення, та переважна більшість вимагає наявності саме бінаризованого зображення. Це й не дивно, адже бінаризація зображення - являє собою процес перетворення кольорової палітри зображення до двох кольорів. Проте така маніпуляція має недолік - в порівнянні з оригіналом, бінарне зображення спотворюється, з'являється шум. У результаті цього виникають порушення цілісності структури об'єктів на бінарному зображенні.

Бінаризація зображення полягає у віднесенні кожного пікселя зображення в один із двох класів. Належність пікселя до певного класу остежить від специфіки розв'язуваної задачі, від характеристики як цього пікселя, так і його сусідів.

Ще однією перешкодою на шляху до появи безсумніних результатів спричинені таким недоліком, як порушення цілісності структури об'єктів внаслідок нерівномірного освітлення зображення, накладання об'єктів та ін.

Провівши дослідження і проаналізувавши отримані за допомогою програми дані можна говорити з впевненістю, що не існує універсального методу, а точність отриманих результатів обов'язково включає в себе похибку. Величина похибки і вибір методів остежить, в основному від завдань аналізу. На щастя, різноманітність методів дає можливість проекспериментувати і порівняти дані отримані різними способами. Чим ближче значення її до 2, тим більш точне значення довжини тріщини чи їх об'ємів.

Результати дослідження можна використати при визначенні взаємозв'язку між фрактально розмірністю та енергоємністю зразків.

Щодо складності обчислень, то варто звернути увагу й на те, що деякі математичні методи аналізу є досить непростими у виконанні і вимагають затрат часу, проте цю проблему можна усунути, автоматизувавши метод за допомогою написання програм для їх обчислення.

Системи автоматизованої мікроскопії постійно вдосконалюються і є причини сподіватись, що скоро не тільки медицина буде гордитись значними здобутками у даній сфері.

Перелік посилань

1. Механика композитов: в 12-ти т. / Под общ. ред. А.Н. Гузя. Т.1. Статика материалов / Под ред. В.Т. Головчана. - К.: Наук. думка, 1993. - 455 с.

1. Bakulin V.N. and oth. Fiber Science and Technology. Editor: V.I.Kostikov. Soviet Advanced Composites Technology Series. Series editors: J.N.Fridlyander, Academician of Russian Academy of Sciences, Russia, I.H. Mar-shall, University of Paisley, Paisley, UK, London, Chapman & Hall, 1995

2. Bolotin V.V. Delamination in composite structures: its origin, buckling, growth and stability - Composites, 1996, Part B 27B, pp. 129-145.

3. Болотин В.В., Новичков Ю.Н. «Механика многослойных кон-струкций» - М.: Машиностроение, 1980 - 375с.

4. Ванин Г.А. «Микромеханика композиционных материалов» - Киев, Наукова думка, 1985 - 302с.

5. Тамуж В.П., Куксенко В.А. «Микромеханика разрушения поли-мерных материалов» - Рига, Зинатне, 1978 - 284с.

6. Фудзии Т., Дзако М. «Механика разрушения композиционных ма-териалов» - М.: Мир, 1982. - 232с.

7. Фудзии Т., Дзако М. Механика разрушения композиционных материалов: Пер. с яп. - М.: Мир, 1982. - 232 с.

8. Божидарник В.В., Андрейків О.Є., Сулим Г.Т. Механіка руйнування, міцність і довговічність неперервно армованих композитів. - Луцьк: Надстир'я, 2007. - 1. - 397 с.

9. Овчинский А.С. «Процессы разрушения композиционных матери-алов: Имитация микро- и макромеханизмов на ЭВМ» - М.: Наука, 1988 - 276с.

10. Бакулин В.Н., Рассоха А.А. "Метод конечных элементов и голо-графическая интерферометрия в механике композитов" - М.: Машиностроение, 1987 - 312с.

11. Дудченко А.А., Елпатьевский А.Н., Лурье С.А., Фирсанов В.В. «Анизотропные панели - плоская задача: Учеб.пособие» - М.: Изд-во МАИ, 1991. - 96с.

12. Дудченко А.А., Елпатьевский А.Н., Лурье С.А., Фирсанов В.В. «Расчет пластин из композиционных материалов: Учебное пособие» - М.: Изд-во МАИ, 1993 - 68 с.

13. Шашкова Л.В., Шевцова М.А. «Определение напряженно-деформированного состояния анизотропной пластины переменной толщины», Авиационно-космическая техника и технология. - 2006. - № 5.

14. Вавилов В.П. «Инфракрасная термография и неразрушающий контроль» - М.: ИД «Спектр», 2009 - 547с.

15. Ермолов И.Н., Алешин Н.П., Потапов А.И. «Неразрушающий контроль. Акустические методы контроля/под ред. Сухорукова В.В.» - М.: Высшая школа, 1991 - 283с.

16. Ермолов И.Н., Останин Ю.Д. «Методы и средства неразрушающего контроля качества» - М.: Высшая школа, 1988 - 368с.

17. Воробей В.В. и др. «Технология неразрушающего контроля деталей и узлов летательных аппаратов: учебное пособие» - М.: Изд-во МАИ, 1996.

18. Гурвич А.К., Ермолов И.Н., Сажин С.Г. «Неразрушающий кон-троль. Контроль проникающими веществами /под ред. Сухорукова В.В.» - М.: Высшая школа, 1992

19. Епифанцев Б.Н., Гусев Е.А., Матвеев В.И., Соснин Ф.Р. «Неразрушающий контроль. В 5-ти кН. Кн. 4. Контроль излучениями: практ. пособие» - М.: Высш. шк., 1992 - 321с.

20. Клюев В.В. «Неразрушающий контроль и диагностика. Издание 3» - М.: Машиностроение, 2007.

21. Клюев В.В. «Приборы для неразрушающего контроля материалов и изделий» - М.: Машиностроение, 1986.

22. Клюев В.В., Соснин Ф.Р. «Теория и практика радиационного кон-троля» - М.: Машиностроение, 1998 - 170с.

23. Потапов А.И. «Контроль качества и прогнозирование надежности конструкций из композиционных материалов» - Ленинград,: Машиностроение, 1980 - 260с.

24. Потапов А.И., Пеккер Ф.П. «Неразрушающий контроль конструкций из композиционных материалов» - Л.: Машиностроение, 1977 - 192с.

25. Победря Б.Е. Механика композиционных материалов. - М.: Изд - во МГУ, 1984. - 336 с.

26. Тарнопольский Ю.М., Кинцис Т.Я. Методы статических испытаний армированных пластиков. - М.: Химия, 1981. - 282 с.

27. Липатов Ю.С. Физическая химия наполненных полимеров. - М.: Химия, 1977. - 304 с.

28. Липатов Ю.С. Физико-химические основы наполнения полимеров. - М.: Химия, 1991. - 260 с.

29. Берлин А.А., Басин В.Е. Основы адгезии полимеров. - М.: Химия, 1974. - 392 с.

30. Дерягин Б.В., Кротова Н.А, Смилга Б.П. Адгезия твердых тел. - М.: Наука, 1973. - 280 с.

31. Белый Б.А, Егоренков П.И., Плескачевский Ю.М. Адгезия полимеров к металлам. - Мн.: Наука и техника, 1971. - 286 с.

32. Многокомпонентные полимерные системы / Под ред. Р. Голда. - М.: Химия, 1974. - 328 с.

33. Гетерогенные полимерные материалы. - Киев: Наук, думка, 1973. - 164 с.

34. Структура и свойства поверхностных слоев полимеров. - Киев: Наук, думка, 1972. - 296 с.

35. ДСТУ 2241-93 Матеріали композитні. Склопластики. Терміни та визначення.

36. Bachur Richard G. Diagnostic Imaging and Negative Appendectomy Rates in Children: Effects of Age and Gender / Bachur Richard G., MDa, Kara Hennelly, MDa, Michael J. Callahan, MDb, Catherine Chen, MD, MPHc, and Michael C. Monuteaux, ScD. - Pediatrics 129 (5): 877-884.

37. Грибан В.Г. Охорона праці [Текст]: навч. посібник. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.Г. Грибан, О.В. Негодченко - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 280 с.

38. Qiang Wu K. C. Microscope Image Processing / K. C. Qiang Wu, Fatima Merchant. - San Diego, California, USA.:Academic Press, 2008. - 576 р.

39. Пантелеев В. Компьютерная микроскопия. [Текст] / Пантелеев В., Егорова О., Клыкова Е. - М.: Техносфера, 2005. -300 с.

40. Беккерт М. Способы металлографического травления [Текст] / Беккерт М., Клемм. Х. - М.: Металлургия, 1988, 400 с.

41. Березький О.М. Інформаційно-аналітична система дослідження та діагностування пухлинних клітин на основі аналізу їх зображень / О.М. Березький, Ю.М. Батько, Г.М. Мельник // Вісник Хмельницького національного університету. - 2008. - №3, Т.1. - С.120-130.

42. Егорова О.В. С микроскопом на "ты". Шаг в ХХІ век. Световые микроскопы для биологии и медицины. [Текст] - М.: Издательство "Репроцентр М", 2006. - 416 с.: ил.

43. Звіт про науково-дослідну роботу на тему: “Інформаційно-аналітична система для дослідження і діагностування пухлинних (ракових) клітин людини на основі аналізу їх зображень” (заключний) /[О.М. Березький, Ю.М. Батько, Г.М. Мельник та ін.] - Тернопіль: ТНЕУ, 2009. - 257 с.

44. Бернштейн М. Металловедение и термическая обработка стали. [Текст]: Справочник в 3 томах / Под ред. М. Бернштейна и А. Рахштадта - Том 1. Методы испытаний и исследования. В двух книгах. - М.: Металлургия, 1991.

45. Пилюшенко В. Справочник по практическому металловедению / В. Пилюшенко и др. - К.:Техника, 1984, 135 с.

46. Шмидт К. Анализ структуры металлических материалов. Справочник / К. Шмидт, Х. Ховен и др. - М.: Металлургия, 1989, 160 с.

47. Сталь и сплавы, методы выявления и определения величины зерна: ГОСТ 5639-82 - Введен 1983-01-01 - М.: Изд-во стандартов, 1983. -21 с.

48. Вашуль Х. Практическая металлография. Методы приготовления образцов [Текст] - М.: Металлургия, 1988. - 320 с.

49. Литовченко С.В. Автоматизация анализа металлографических структур [Текст] / С.В. Литовченко, Т.В. Малыхина, Л.О. Шпагина, В.О. Шпагина // Вісник Харківського національного університету. - 2011. - №960. - С.215-223

50. Image Processing Toolbox For Use with Matlab, User's Guide. Version - The Math Works Inc., (2004). - 775 p.

51. Kvyetnyy R. Basics of Modelling and Computational Methods /R. Kvyetnyy. - Вінниця : ВДТУ, (2007). - 147 с.

52. Mandelbrot B.B. The Fractal Geometry of Natur. - N. - Y., 1982. - 461 p.

53. Федер E.Фракталы. - M.: Mиp, 1991 - 254 c.

54. Смирнов Б.М. Фрактальные кластеры // Успехи физ. наук, 1936. - Т. 149, вып. 2. - С. 177-219.

55. Кокоревич А.Г., Гравитис Я.А., Озоль-Калнин В.Г. Развитие скейлингового подхода при исследовании надмолекулярной структуры лигнина И Химия древесины, 1989. - № 1. - С. 3-24.

56. Мосолов А.Б., Динариев О.Ю. Фракталы, скейлы и геометрия пористых материалов // ЖТФ, 1988. - Т. 58, № 2. - С. 233-238.

57. Бородич Ф.М., Мосолов А.Б. Фрактальная шероховатость в контактных задачах//ПММ, 1992. - Т. 56, вып. 1. - С. 786 - 795.

58. Мосолов А.Б. О неперколяционном поведении механических свойств сверхпроводящих композитов//Письма в ЖТФ, 1990. - Т. 16, вып. 6. - С. 56 - 59.

59. Витязь Л.А., Капцевич В.М, Шелег В.К. Пористые порошковые материалы и изделия из них. - Мн.: Выш. шк., 1987. - 164 с.

60. Наполнители для полимерных композиционных материалов / Под ред. Г.С. Каца, Д.Е. Милевски. - М.: Химия, 1981. - 736 с.

61. Садо Т. Слоистая структура древесностружечных плит и распределение в них пустот//Кёта дайгаку Кога- кубу энсюрин хококу, 1975. - № 47. - С. 159- 169.

62. Grassberger P. Measuring the strangeness of strange attractors / Grassberger P., Procaccia I., Physica D9 (1983) 189-208.

63. Yang J., Y. Zhang, Y. Intelligent fault diagnosis of rolling element bearing based on SVMs and fractal dimension / Yang J., Zhang Y. - Mech. Syst. and Signal Proces, 21 (2007), 2012

64. Lu C.Y. Philosophical Magazine Letter / Lu C.Y., Y.W. Mai, Y. Bai, 85 (2005), 67

65. Yasniy P. Damage and fracture of heat resistance steel under cyclic thermal loading / Yasniy P., Maruschak P., Bishchak R., Hlado V., Pylypenko A. // Theoretical and Applied Fracture Mechanics., 2009 - vol. 52, no. 1. - 22-25 - ISSN 01678442.

66. Фрактальна графіка / Wikipedia. The Free Encyclopedis

67. Волчук В.М. Розробка і дослідження методу визначення якісних характеристик металу на основі аналізу фрактальної розмірності його мікроструктури [Текст] автореф дис... канд. техн. наук: 05.02.01 / Придніпровська держ. академія будівництва та архітектури. - Д., 2004.

68. Digital imaging / Wikipedia. The Free Encyclopedis

69. Computational Intelligence for Engineering and Manufacturing / ComputationalIntelligencefor Engineering and ManufacturingEdited byDiego AndinaTechnical University of Madrid (UPM), SpainDuc Truong PhamManufacturing Engineering Center, Cardiff University, Cardiff.

70. Correlation dimension / Wikipedia. The Free Encyclopedis

71. Ткач Є.І., Загальна теорія статистики [Текст] : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / Ткач Є. І., Сторожук В. П.- [3-тє вид.] - К.: Центр учбової літерату-ри, 2009. - 442 с.

72. Grassberger P. Measuring the strangeness of strange attractors / Grassberger P., Procaccia I., Physica D9 (1983) 189-208.

73. Kґegl B., Intrinsic dimension estimation using packing numbers, in: Advances in Neural Information Processing 15, MIT Press, 2003.

74. Tolle C.R. Suboptimal minimum cluster volume cover-based method for measuring fractal dimension / Tolle C.R., Mc Junkin T.R., Gorisch D.J. - IEEE Transaction on Pattern Analysis and Machine Intelligence 25 (1) (2003) 32 - 41.

75. Camastra F., "Data Dimensionality Estimation Methods: A Survey" Pattern Recognition, vol. 36, pp. 2945-2954, 2003.

76. Стухляк П.Д. Эпоксидные композиты для защитных покрытий. - Тернополь: Збруч, 1994. - 178 с.

77. Б.А. Люкшин, С.В. Панин, С.А. Бочкарева, П.А. Люкшин, Н.Ю. Матолыгина, Ю.В. Осипов. Компьютерное конструирование наполненных полимерных композиций. - Томск, Изд-во ТУСУР, 2007, 250 с.

78. Исследование деформации и разрушения на мезо- и макромасштабном уровнях армированных пластиков при статическом и циклическом растяжении // Клюшниченко А.Б., Панин С.В., Старцев О.В. / Физ. мезомех. - 2002. - №3. - С. 101-116.

79. Макаров П.В., Романова В.А., Балахонов Р.Р. Моделирование неоднородной пластической деформации с учетом зарождения локализированных пластических сдвигов на границах раздела // Физ. мезомех. - 2001. - 4. - №5. -С. 29-39.

80. Вильдеман В.Э., Соколкин Ю.В., Ташкинов А.А. Механика неупругого деформирования и разрушения композиционных материалов / Под ред. Ю.В. Соколкина. - М. : Наука. Физмат-лит, 1997. - 288 с.

81. Семенович Г.Н., Храмова Т.С. ИК и ЯМР-спектроскопия полимеров. Справочник по физической химии полимеров. - К.:Техніка, 1985, Т.3. - 284 с.