Оцінка конкурентоспроможності продукції ВАТ "Новоіванівський цукровий завод"

2. На кінець року А 2 > П 2, що надає можливість для позитивної зміни поточної ліквідності в недалекому майбутньому.

3. А3 < П 3. Це співвідношення показує, що перспективна ліквідність підприємства незадовільна.

4. А 4 > П 4. Виконується лише мінімальна умова фінансової стійкості підприємства.

Розрахуємо узагальнюючий коефіцієнт ліквідності балансу (К_уз):

На початок року (2.15)

На кінець року (2.16)

Можна зробити висновок, що баланс є не ліквідним, тому що порушуються співвідношення по групах 1, 3, і на початок року по групі 2. Ті ж висновки можна зробити, порівнявши узагальнюючі коефіцієнти. Незначне підвищення узагальнюючого коефіцієнта на кінець року відбулося за рахунок збільшення таких оборотних активів як готова продукція та незавершене виробництво та зменшенням короткострокових зобов'язань. А збільшення кредиторської заборгованості за товари свідчить про те, що підприємству слід мобілізувати кошти для покриття цієї заборгованості, за рахунок дебіторської заборгованості.

Аналіз прибутковості підприємства

Даний розділ містить у собі аналіз абсолютних і відносних показників прибутковості підприємства. Аналіз виконується за звітний і минулий роки і виявляється динаміка показників

Аналіз абсолютних показників прибутковості проводимо на підставі даних табл. 2.6, яка містить показники по аналізуємому підприємству.

Таблиця 2.6 Аналіз чистого прибутку (збитку)

Найменування показника	За попередній рік, тис. грн.	За звітний рік, тис. грн.	Відхилення від попереднього року
			тис. грн.	%
1. Валовий прибуток (збиток)	-1980	-3530	-1550	-78,3
2. Прибуток (збиток) від операційної діяльності	-3794	-4344	-550	-14,5
3. Прибуток (збиток) від участі в капіталі	3471	-210	-3681	-106,1
4. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	-323	-4554	-4231	-1309,9
5. Податок на прибуток	613	-704	-1317	-214,8
6. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування	-936	-3850	-2914	-311,3
7. Надзвичайний прибуток (збиток) після оподаткування	-	-	-	-
8. Чистий прибуток (збиток)	-936	-3850	-2914	-311,3

Аналіз чистого прибутку показує, що підприємство має тенденцію до підвищення неефективності своєї роботи. Валовий збиток виріс на 78,3% в порівнянні з попереднім роком в основному за рахунок зменшення виручки від реалізації продукції на 85,5%, що є наслідком зменшення випуску готової продукції на 83,6% та зниженням оптової ціни на неї.

При такому критичному становищі підприємство необґрунтовано збільшує адміністративні витрати на 23,16%.

За рахунок зменшення інших операційних витрат на 9,5%, витрат на збут на 144 тис. грн., збільшення інших операційних доходів на 13,88% збільшення збитку від операційної діяльності складає лише 14,5%.

Неефективна діяльність від участі в капіталі (прибуток в минулому році перейшов у збиток у звітному періоді) спричинила за собою збільшення збитку від звичайної діяльності після оподаткування та чистого збитку на 311,3%.

В цілому. посилаючись на аналіз абсолютних показників прибутковості можна сказати, що діяльність підприємства є неефективною.

Аналіз відносних показників прибутковості проводимо за показниками, що наведені нижче.

Оцінка рентабельності підприємства:

Загальна рентабельність підприємства (Р_з):

(2.17)

де _{_}П_зв - прибуток від звичайної діяльності;

?М - середня вартість майна підприємства (валюта балансу)

Чиста рентабельність підприємства (Р_ч):

(2.18)

де П_ч.зв - чистий прибуток підприємства від звичайної діяльності.

Чиста рентабельність власного капіталу (Р_ч.в.к.):

(2.19)

де КВ - середня вартість власного капіталу.

Загальна рентабельність виробничих фондів (Р_в.ф.):

(2.20)

де В_ф - середня вартість виробничих фондів.

Оцінка ефективності управління.

Чистий прибуток на 1 грн. реалізованої продукції (обороту) (Е₁):

(2.21)

де РП - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції.

Прибуток від операційної діяльності на 1 грн. реалізованої продукції (Е₂):

(2.22)

де П_оп - прибуток від операційної діяльності.

Прибуток від звичайної діяльності на 1 грн. реалізованої продукції (Е₃):

(2.23)

Розрахунки рентабельності та ефективності управління заносимо в таблицю 2.7.

Порівнюючи показники чистої рентабельності підприємства і чистої рентабельності власного капіталу можна сказати, що розходження між економічною рентабельністю всього використовуваного капіталу і фінансовою рентабельністю власного капіталу є досить суттєвим.

Слід відзначити негативну тенденцію зниження рентабельності.

У зв'язку з тим, що у звітному році отримано дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності співвідношення між першим і другим показником змінилось в позитивну сторону. Нестабільність відношення другого і третього показників характеризує зміну структури майна відносно власного капіталу. Значно змінилось також співвідношення між четвертим і третім показниками, що відображає зниження в складі власного капіталу виробничих фондів.

Стосовно трьох останніх показників ефективності управління висновок полягає в тому, що незадовільним є рівень чистого прибутку, причиною є негативна діяльність з капіталом і неналежна операційна діяльність.

Таблиця 2.7 Показники рентабельності підприємства

Назва показника	Порядок обчислення	Значення показників,%
	за минулий рік	за звітний рік	за минулий рік	за звітний рік
1. Загальна рентабельність підприємства			-1,3	-14,9
2. Чиста рентабельність підприємства			-3,8	-12,6
3. Чиста рентабельність власного капіталу			-11,8	-38,1
4. Загальна рентабельність виробничих фондів			-1,4	-16,7
5. Чистий прибуток на 1 грн. реалізованої продукції			-7,1	-34,2
6. Прибуток від операційної діяльності на 1 грн. реалізованої продукції			-28,8	-38,7
7. Прибуток від звичайної діяльності на 1 грн. реалізованої продукції			-2,5	-40,4

Оцінка ринкової стійкості підприємства.

Фінансово стійким є підприємство, що за рахунок власних коштів покриває засоби, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості, у термін розплачується за своїми обов`язками. Для оцінки ринкової стійкості підприємства розраховується ряд коефіцієнтів, що відомі як коефіцієнти фінансової стійкості. До них відносять такі коефіцієнти:

Коефіцієнт автономії (К_а):

(2.24)

де КВ - власний капітал.

Коефіцієнт маневреності (К_м):

(2.25)

де ОК_В - власний капітал.

Величина власних оборотних коштів розраховується за наступною формулою:

на початок року

(2.26)

на кінець року

(2.27)

де ОА - оборотні активи;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт фінансової стійкості (К_ф.с.):

(2.28)

де ДЗ - довгострокові зобов'язання.

Коефіцієнт фінансування (К_Ф):

(2.29)

де З_М.В. - забезпечення майбутніх виплат і платежів;

ДМП - доходи майбутніх періодів.

Розрахунки заносимо в таблицю 2.8.

Таблиця 2.8 Коефіцієнти ринкової стійкості підприємства

Назва коефіцієнта	Порядок обчислення	Значення коефіцієнтів
	на початок року	на кінець року	на початок року	на кінець року
1. Автономії			0,39	0,27
2. Маневреності			-1,01	-1,90
3. Фінансової стійкості			0,65	0,37
4. Забезпеченості власними обіговими коштами			-0,40	-0,51
5. Фінансування			1,55	2,70

Висновки за наведеними даними такі:

Коефіцієнт автономії нижче оптимального значення (< 0,4 - 0,6) і має тенденцію до зниження. Це свідчить про недостатність власних засобів для покриття всіх зобов'язань і неможливість працювати автономно, незалежно від зовнішніх джерел фінансування;

Коефіцієнт маневреності менший нуля і має тенденцію до зниження. Це вказує на те, що підприємство не має власних засобів для маневрування;

Коефіцієнт фінансової стійкості відображає перевищення позикових засобів над власними означає, що підприємство немає запасу фінансової стійкості і повністю залежить від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт фінансування має значення більше одиниці і тенденцію до збільшення. Позикові і прирівняні до власних коштів значно перевищують власний капітал підприємства. Має місце негативна зміна всіх коефіцієнтів.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доповнимо аналізом фінансової ситуації. Для цього визначимо платоспроможність підприємства шляхом зіставлення величини запасів з джерелами їхнього формування. Дані розрахунків заносимо в таблицю 2.9.

Таблиця 2.9 Аналіз забезпеченості запасів джерелами

№	Показники	Порядок розрахунку (код рядків балансу чи номер рядків даної таблиці)	На початок року	На кінець року
1	Реальний власний капітал	(380+430+630)	12141	8266
2	Необоротні активи	080	26790	25194
3	Наявність власних обігових коштів	(1-2) табл. 2.13	-14649	-16928
4	Довгострокові зобов'язання	480	2449	1402
5	Наявність довгострокових джерел формування запасів	(3+4) табл. 2.13	-12200	-15526
6	Короткострокові (поточні) зобов'язання	(500+510)	2000	-
7	Загальна величина основних джерел формування запасів	(5+6) табл. 2.13	-10200	-15526
8	Запаси	(з 100 по 140)	1277	1375
9	Надлишок (+) чи недолік (-) власних обігових коштів	(3-8) табл. 2.13	-15926	-18303
10	Надлишок (+) чи недолік (-) довгострокових джерел формування запасів	(5-8) табл. 2.13	-13477	-16901
11	Надлишок (+) чи недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів	(7-8) табл. 2.13	-11477	-16901

За даними розрахунків таблиці 2.9 можна зробити висновок, що підприємство має кризовий фінансовий стан. Підприємство є неплатоспроможним, не має забезпеченості запасів джерелами. Особливу увагу привертає погіршення фінансового стану.

Оцінка ліквідності активів підприємства

У цьому розділі розраховуємо коефіцієнти, що відбивають платоспроможність підприємства, розкриваючи його можливість щодо погашення короткострокової заборгованості.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення активів у гроші і покриття з їхньою допомогою всіх наявних короткострокових зобов'язань, розраховуємо три показники ліквідності:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошового покриття) К_а.л.:

(2.30)

де ГК - грошові кошти і їх еквіваленти;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції.

2. Коефіцієнт критичної ліквідності (фінансового покриття) К_к.л.:

(2.31)

де ДЗ - дебіторська заборгованість;

ГП - готова продукція.

3. Коефіцієнт поточної ліквідності (загального покриття) К_п.л.:

(2.32)

де ОА - оборотні активи підприємства.

Розрахунки заносимо в таблицю 2.10.

Таблиця 2.10 Коефіцієнти ліквідності активів підприємства

Назва коефіцієнта	Порядок обчислення	Значення коефіцієнтів
	на початок року	на кінець року	на початок року	на кінець року
1. Абсолютної ліквідності			0	0,0001
2. Критичної ліквідності			0,11	0,18
3. Поточної ліквідності			0,24	0,25

Виходячи з даних таблиці можна сказати, що найближчим часом підприємство не може погасити короткострокової заборгованості: коефіцієнт абсолютної ліквідності менше оптимального показника, який знаходиться в межах 0,2 - 0,35.

Коефіцієнт критичної ліквідності теж є меншим за оптимальні показники (0,7 - 0,8). Це вказує на те, що підприємство не має можливості погашення короткострокових зобов'язань у перспективі, але просліджується невелика тенденція до збільшення цього показника.

Очікувана платоспроможність підприємства на період тривалості одного обороту оборотних коштів є теж дуже низькою: 0,25 < (1,0 - 2,0).

Виходячи з вищесказаного можна віднести підприємство до третього класу платоспроможності: К_а.л. < 0,15; К_кл. < 0,4; К_п.л. < 0, 5;

Для з'ясування відновлення платоспроможності розраховуємо коефіцієнт відновлення К_від:

(2.33)

де К_п.л.1, К_п.л.2, К_п.л.о. - коефіцієнт поточної ліквідності відповідно на початок, кінець року, оптимальний (нормативний).

Таблиця 2.11 Зведена таблиця показників, що характеризують фінансовий стан підприємства

Найменування показника	Од. вим.	Нормативне значення	Фактичне значення	Зміна у порівнянні з початком року (),%
			на початок року	на кінець року
1	2	3	4	5	6
1. Загальна вартість майна	тис. грн.		30745	30291	-1,48
2. Вартість іммобілізованих активів	-«-		26790	25194	-5,96
3. Вартість оборотних активів	-«-		3955	5097	+28,87
4. Вартість матеріальних оборотних активів	-«-		1277	1375	+7,67
5. Дебіторська заборгованість	-«-		1760	3631	+106,31
6. Сума вільних грошових коштів	-«-		918	91	-90,09
7. Вартість власного капіталу	-«-		12141	8266	-31,92
8. Вартість запозиченого капіталу	-«-		18604	22025	+18,39
9. Вартість довгострокових кредитів	-«-		2449	1402	-42,75
10. Вартість короткострокових кредитів	-«-		2000	-	-100
11. Кредиторська заборгованість	-«-		14155	20623	+45,69
12. Загальна рентабельність підприємства	%		-1,3	-14,9	-11,46
13. Чиста рентабельність підприємства	%		-3,8	-12,6	-3,31
14. Чиста рентабельність власного капіталу	%		-11,8	-38,1	-3,22
15. Загальна рентабельність виробничих фондів	%		-1,4	-16,7	-11,92
16. Чистий прибуток на 1 грн. реалізованої продукції	%		-7,1	-34,2	-4,81
17. Прибуток від операційної діяльності на 1 грн. реалізованої продукції	%		-28,8	-38,7	-1,34
18. Загальний прибуток на 1 грн. реалізованої продукції	%		-2,5	-40,4	-16,16
19. Коефіцієнт автономії	К-т	0,4 - 0,6	0,39	0,27	-30,77
20. Коефіцієнт маневреності	К-т	> 0	-1,01	-1,90	-188,12
21. Коефіцієнт фінансової стійкості	К-т	> 1	0,65	0,37	-56,90
22. Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами	К-т	> 0,1	-0,40	-0,51	-127,50
23. Коефіцієнт фінансування	К-т	< 1	1,55	2,70	-174,19
24. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	К-т	0,2 - 0,35	0	0,0001	-
25. Коефіцієнт критичної ліквідності	К-т	0,7 - 0,8	0,11	0,18	163,64
26. Коефіцієнт поточної ліквідності	К-т	1,0 - 2,0	0,24	0,25	104,17

Коефіцієнт відновлення нижче одиниці, це значить, що підприємство протягом півроку не зможе відновити платоспроможність.

Підсумки розрахунків заносимо в таблицю 2.11, де крім абсолютної величини кожного показника, розраховуємо його зміну.

З даних таблиці можна зробити такі загальні висновки: підприємство є фінансово не стійким, не платоспроможним, не рентабельним. Найгіршим є те, що тенденції зміни показників мають в основному негативний характер. До позитивних сторін можна віднести зростання вартості оборотних активів на 28,87%, зменшення вартості запозиченого капіталу на 18,39%, кредиторської заборгованості на 45,69%, незначний ріст коефіцієнта критичної та поточної ліквідності.

2.3 Аналіз та характеристика цільових споживачів, постачальників, конкурентів та ринків збуту підприємства

2.3.1 Характеристика споживачів

Споживачів внутрішнього ринку цукру можна розділити на дві великі категорії - це населення і промислові підприємства, для яких сировиною є цукор.

Найбільше 60-70% цукру споживається населенням. Решта використовується харчовою промисловістю [вісник №14 ст. 30].

В умовах ринкової економіки ринок збуту цукру визначається не раціональною потребою, а попитом, який залежить від рівня доходів населення, рівня роздрібних цін на цукор, рівня цін на інші продукти харчування і на непродовольчі товари і послуги.

На заводах ще досить багато використовують давальницькі схеми постачання сировини і в результаті цього дуже багато цукру продається на стихійних ринках. В Україні поступово росте культура споживання, і поступово ці ринки будуть відмирати, віддаючи підприємствам свої відсотки продажів. В роздрібній мережі конкуренція почнеться тоді, коли всі товари будуть реалізовуватись через ці мережі. Тоді виробники цукру будуть конкурувати між собою не тільки якістю, а й упакуванням, брендами і т.д.

Зараз велике зацікавлення викликають підприємства, які використовують цукор як сировину адже це третина ринку цукру. Це підприємства кондитерської, молочної, консервної промисловості, виробники напоїв, фармацевтична промисловість, дитячого харчування та ін. З цими підприємствами можна заключати контракти на великі оптові поставки.

Такі компанії як «Kraft Foods Україна» та «Coca Cola Beverages Ukraine», мають підвищені вимоги до якості цукру і тільки окремі підприємства цукрової галузі України можуть їх задовольнити, адже завоювавши прихильність цих компаній до своєї продукції можна забезпечити надійні ринки збуту в довгостроковому періоді.

Можна виділити можливості пошуку додаткових груп споживачі. Так додатковою частиною ринку можуть стати споживачі з незадоволеними потребами в товарному асортименті цукру. Також незадоволеною потребою є відсутність жовтого цукру на ринку, коли частина населення хотіла б мати можливість придбати саме даний вид продукції. Зважаючи на реалії сьогодення в недалекому майбутньому цукор та напівпродукти цукрового виробництва можуть стати сировиною для виробництва біопалива.

2.3.2 Характеристика основних конкурентів

Ще 10 років назад цукрова галузь налічувала 192 заводи, які діяли як окремі суб`єкти господарської діяльності. В 2008 році було пропущено 70 заводів. За останні роки сформувалась група інвесторів, за участю яких в минулому сезоні з цукрових буряків було вироблено близько 45% цукру. Це такі компанії як «Українська продовольча компанія» (УПК), «Astarta Holding N. V.», ВАТ «Цукровий союз Укррос», ЗАТ «Західна компанія «Дакор», «Чорноморська цукрова компанія», «Укрпромінвест». Іншу частку ринку займають в основному заводи, не інтегровані в компанії.

Один з лідерів цукрового ринку «Українська продовольча компанія» (УПК) починає свій вихід з цукрового ринку [Вісник №12 грудень 2008 р і №30].

В сезон цукроваріння у компанії було законсервовано 9 заводів з 18. У 2006 році частка компанії на ринку України складала 14,4%. На при кінці 2008 року компанія продала шість своїх заводів по виробництву цукру в Тернопільській області групі компаній «Мрія» - крупному виробникові сільськогосподарської продукції. Також стало відомо про продаж УПК одного з найбільших цукрових заводів - ВАТ «Оржицький цукровий завод», що дістався цукровому союзу «Укррос». Чи залишиться компанія представленою на цукровому ринку в 2009 році невідомо.

Найбільш стрімко на цукровому ринку розвивається і досягає хороших результатів компанія Astarta Holding N. V.

За даними прес-служби компанії Astarta Holding N. V. за 9 місяців 2008 року компанія збільшила чистий прибуток в порівнянні з 2007 роком на 8% - до 21.5 млн. євро. Прибуток до відрахування витрат за відсотками, сплати податків і амортизаційних відрахувань (EBITDA), зріс на 29% - до 32,7 млн. євро. Компанія збільшила продажі всіх основних видів продукції: зернових на 57%, цукру на 28%, продукції тваринництва на 32% [www.isco-i.ru].

Компанія «Астарта-Київ», що входить до складу холдингу планувала збільшити до 2010 року свою частку на українському ринку цукру до 10%. Але цієї стратегічної мети компанія вже досягла: в 2008 році частка компанії на ринку України склала 15%.

Вже сьогодні компанія має більше 100 тис. га землі в оренді, що дасть змогу виробити більшу кількість цукру. Це дозволить очікувати і збільшення частки компанії на ринку. Цей прогноз заснований саме на наявності власної сировинної бази (в 2006 році заводи компанії були забезпечені власною сировиною на 42%, а в 2008 - на 82%).

Цукрові заводи компанії вже сьогодні мають потенціал забезпечити більше 15% частки ринку. Потужність заводів 18 тис. т цукру. Продовжується робота по модернізації заводів для підвищення їхньої потужності та реконструкції виходячи вже із сучасних вимог, технологій, які дозволяють одержати продукцію більш високої якості. На всіх заводах компанії розпочалася робота по впровадженню Європейської системи управління виробництвом ISO 9000 та системи безпеки харчових продуктів НАССП.

Одночасно зусилля компанії спрямовані на одержання позикових фінансових ресурсів на вигідних умовах для реалізації програм енергозбереження, модернізації заводів і агрофірм. Розглядаються варіанти одержання кредитів у банків зі світової топ-десятки. Це довгострокові кредити з досить хорошими ставками.

Компанія також має позитивний публічний статус, про це свідчить і той факт, що холдинг має 4-х річний аудит, підтверджений дуже авторитетною міжнародною аудиторською компанією KPMG [http://ukrsugar.com].

Компанія «Астарта-Київ» диверсифікує свої ринки збуту цукру, укладаючи контракти з виробниками напоїв підприємствами молочної та фармацевтичної промисловості. Про це говориться у звіті, який компанія обнародувала на Варшавській фондовій біржі. Компанія вже вжила заходів для розширення ринків збуту, уклавши в 2006 році контракти на поставку цукру з компаніями Coca Cola Beverages Ukraine, Київським молочним заводом №3 і Харківським комбінатом молочних продуктів, які належать компанії «Вімм-Біль-Данн Україна». У результаті за підсумками 2007 року частка виробників напоїв у структурі продажу цукру компанії склала 5%. Компанія також відзначила, що утримала своїх найбільших покупців - компанії «Kraft Foods Україна», «АВК» й «Полтавакондитер». На частку цих компаній довелося близько 50% продажу цукру, виробленого холдингом.

Уповільнення зростання виробництва цукру після динамічного 2006 року компанія пояснює необхідністю знизити енергоємність цукрового виробництва (компанії до 2009 р. вдалося знизити на 10% середні витрати газу на одиницю продукції) й удосконалити логістику поставок цукрових буряків для їх переробки.

Для запобігання ризиків, пов`язаних з падінням цін на цукор, «Астарта-Київ» має намір і далі укладати річні контракти на поставку цукру за фіксованими цінами промисловим споживачам [«Економічні вісті», №39 2007 р.].

Крім цього зараз активно розробляється проект по виробництву біоетанолу. В компанії переконані, що цей напрямок є винятково перспективним, беручи до уваги існуючу в Україні проблему енергоресурсів.

Зараз діяльність менеджменту компанії зосереджена на мінімізацію впливу фінансової кризи на діяльність компанії, зокрема максимальне використання можливостей вертикальної інтеграції і синергії усіх секторів бізнесу.

Ще однією великою цукровою компанією є ВАТ «Цукровий союз Укррос», який володіє активами потужного виробника цукру на Україні - групи компаній «Укррос», у структуру якого входять сім заводів з виробництва цукру (в 2008 році Губиниський цукровий завод не працював по причині відсутності сировини), а також сільськогосподарські підприємства, що орендують 40 тис. га землі. Частка на ринку цукру - близько 10%. Оборот компанії в 2006 році склав $154,5 млн., валовий дохід - $140 млн., чистий дохід - $105 млн.

В ході приватного розміщення 20% акцій компанія «Цукровий союз Укррос» залучила $42 млн., що відповідає капіталізації в $210 млн.

У зв'язку з економічною кризою керівництво змушене переглянути свої інвестиційні плани й тимчасово відмовитися від великих витрат на модернізацію.

Плани компанії підтримувати потужності в діючому стані без великих інвестицій. С. Федоренко (голова наглядової ради) уточнив, що в 2008 році підприємство направило на модернізацію своїх цукрових заводів 25 млн. грн. Він пояснив виниклі складності гострим дефіцитом кредитних засобів.

С. Федоренко також відзначив, що компанія достроково виконала план по розширенню земельного банку, сформувавши його в розмірі 107 тис. га при раніше наміченій меті 100 тис. га до 2010 року. В нинішньому році «Укррос» зроблено цукру на 50% із власних цукрових буряків. За його словами собівартість цукру по компанії становить близько 3 грн./кг.

«Укррос» розраховує збільшити свою частку на ринку цукру до 10 - 12%.[www.apk-inform.com].

ЗАТ «Західна компанія «Дакор» - один з найбільших виробників цукру в Україні. У ході підготовки до сезону 2008 року інвестували у свої заводи $10,4 млн. Це вертикально інтегрована аграрна компанія поєднує чотири цукрових заводи, 9 сільськогосподарських підприємств, що орендують більше 122 тис. га, автотранспортне підприємство, завод з виробництва альтернативного палива і елеватор. Заводи, які за своєю сумарною потужністю (переробка близько 18 тис. т цукрових буряків за добу) дозволяють компанії займати лідируючі позиції серед компаній цукрової галузі України. Зокрема, за підсумками сезону 2008 року компанія посіла п'яте місце за кількістю виробленого цукру, зайнявши при цьому майже 6% ринку цукру.

Успішна діяльність цукрових заводів в першу чергу залежить від ефективної заготівлі достатньої кількості цукросировини. ЗАТ "Західна компанія "Дакор" однією з перших цукрових компаній в Україні пішла шляхом забезпечення потужностей заводів цукросировиною власного виробництва, для чого щорічно на правах оренди добираються нові і нові землі, на яких компанія успішно займається вирощуванням сільськогосподарської продукції.

На сьогодні група компаній ЗАТ "Західна компанія "Дакор" поділяє перше-друге місця серед цукрових компаній в Україні за площею орендованих сільськогосподарських земель, і темпи її добору не зменшуються.

За словами голови правління «Західної компанії «Дакор» Мирослава Поліо, виробники, які самі не вирощують цукрові буряки в достатній кількості для своїх підприємств, виробляють цукор практично з нульовою рентабельністю. За матеріалами «Інтерфакс-Україна» в 2007 році дохід компанії від реалізації склав $77 млн. (+22% до 2006 р.), EBITDA - $19.3 млн. (+20%), чистий прибуток - $10,9 млн. (+31 5). Компанія «Дакор» у ході приватного розміщення одержала капіталізацію $105 млн.

«Чорноморська цукрова компанія» зараз планує розвивати саме аграрний напрямок. Це єдина компанія, яка поставляла цукор за межі України. У планах компанії збільшення посівних площ з 10 тис. га до 50 тис. га.

Компанія планувала до 2011 року інвестувати більше $15 млн. у збільшення вдвічі потужностей власних цукрових заводів. Частка на ринку цукру в 2007 році складала 3%

Як повідомляє «Інтерфакс-Україна» з посиланням на фінансовий звіт ТОВ «Чорноморська цукрова компанія» за 2007 рік його чистий дохід від реалізації збільшився в 4,3 рази в порівнянні з 2006 роком - до 82, 815 млн. грн. Необоротні активи компанії збільшилися на 7% і склали 21,8 млн. грн., оборотні - в 17,3 рази, відповідно 74,8 млн. грн.

У виробничий сезон 2008 року цукрові заводи компанії були законсервовані і не працювали по причині відсутності сировини. Наприкінці 2008 року прозвучали наміри компанії залишити ринок цукру через неможливість повноцінно завантажити виробничі потужності своїх заводів [Вісник грудень].

Вважалося, що таким агропромисловим корпораціям, як «Укрпромінвест», до штормів на цукровому ринку буде байдуже, бо вона має замкнутий цикл виробництва за принципом: від поля до столу. У неї бурякові плантації площею 22 тис. га, три цукрових заводи, кондитерські фабрики «Рошен». Та виявляється нинішня ситуація в галузі дошкульно б'є і по таких гігантах.

Виробивши цього року понад 150 тисяч тон цукру (а це 9.5% на ринку цукру України), який змушені реалізувати за ціною набагато нижчою за собівартість, корпорація прогнозовано може втратити понад 50 мільйонів гривень. За словами Олексія Порошенко (генерального директора) це ті кошти, які були заплановані на реконструкцію виробництва, впровадження нових технологій [вісник №12 грудень 2008 ст. 33].

конкурентоспроможність продукція цукор збут

2.3.3 Товари-субститути цукру

Наразі, умови ринкової економіки, вимоги сучасної науки про харчування диктують необхідність розширення асортименту цукристих речовин. Розширення асортименту передбачається в напрямку створення технологій якісно нових цукропродуктів з традиційної і нетрадиційної сировини природного походження з направленою зміною їх хімічного складу, підвищеної харчової і біологічної цінності, а також синтетичного походження. Використання нових продуктів дає можливість збільшити випуск харчових продуктів зниженої калорійності, дієтичного, профілактичного і лікувального призначення.

Використання замінників цукру у харчовій промисловості для виробництва кондитерських виробів, напоїв, консервів, а в медицині - для покращення смаку лікарських препаратів є перспективним напрямом зниження калорійного навантаження на організм людини. Прямими показниками до замінників цукру, безперечно, є ряд захворювань, в т. ч. цукровий діабет.

Загальною класифікацією всіх солодких речовин вважають класифікацію німецького вченого Ф. Рудхарда, згідно з якою всі солодкі речовини поділяються на три групи [Вісник №25 2008 р. ст. 34]:

перша група - цукор і цукропродукти, одержані з сировини вуглеводної природи, що мають калорійність, засвоюються організмом і є харчовими продуктами;

друга група - це солодкі речовини, які одержують із рослинної сировини, або шляхом хімічної чи ферментативної модифікації речовин першої групи. Ця група солодких речовин має калорійність, але для їх засвоєння організм не потребує гормону підшлункової залози - інсуліну. Ці речовини називають цукрозамінниками. Цукрозамінники мають солодкість близьку до солодкості цукру, виконують в продукті роль не лише солодкої речовини, але й наповнювача маси;

третя група - це солодкі речовини природного і синтетичного походження, що не засвоюються організмом, безкалорійні, мають високий цукрозний еквівалент і називаються інтенсивними підсолоджувачами. Інтенсивні підсолоджувач в 10, 100, 1000 разів солодші за цукор. Вони використовуються у малому дозуванні, а для компенсації втрат у масі використовують воду, молоко, фрукти, ягоди та інші наповнювачі. Підсолоджувачі відносять до одного з 23 функціональних класів харчових добавок поряд з ароматизаторами, консервантами, стабілізаторами, емульгаторами та ін.

За останні десятиріччя у світі значно підвищилося виробництво замінників цукру вуглеводної природи, зокрема глюкозно-фруктозних сиропів (ГФС). Отримують ГФС з кукурудзи, рису, пшениці, ячменю, сорго… Світове виробництво ГФС складає 14 - 15 млн. тонн.

Вони знаходять широке застосування як замінники цукру в кондитерській, молочній, консервній галузях, при виробництві безалкогольних напоїв, лікерів, а також при виробництві дієтичного харчування та в фармацевтичній промисловості.

Нажаль, і натуральні замінники можуть бути шкідливими для здоров'я або незручними у використанні. Наприклад, із вживанням фруктози - самої солодкої із природних цукрів - деякі спеціалісти пов'язують епідемію ожиріння, токсичне ураження печінки. Вживання сорбози приводить до розладу травлення, ксиліту може викликати рак сечового міхура.

Останнім часом широкого розповсюдження набули синтетичні інтенсивні підсолоджувачі, використання яких у харчових продуктах дає змогу отримувати виробникам значні прибутки, враховуючи їх високий цукровий еквівалент і малі витрати.

Разом з тим інтенсивні синтетичні підсолоджувачі мають суттєві недоліки - використання їх пов'язане з ризиком для здоров'я людини. Тому їх використання та дозування в харчовій галузі повинно строго регулюватися на державному рівні з залученням незалежних експертів та вивчатись їх вплив на організм людини спеціалістами харчової галузі та медицини.

На світовому ринку, а останнім часом і на ринку України, спостерігається тенденція до зростання використання цукрозамінників в багатьох харчових продуктах і не тільки для продуктів дієтичної і діабетичної групи.

У зв'язку з комерціалізацією та в умовах жорсткої конкуренції виробники харчових продуктів та напоїв, щоб втриматися на ринку, здешевлюють свою продукцію шляхом заміни цукру інтенсивними підсолоджувачами нерідко за рахунок якості готової продукції та її безпеки для здоров'я людини.

Світове річне споживання синтетичних підсолоджувачів складає близько 72, 0 тис. тонн [Вісник №30 2008 р. ст.. 38].

Синтетичні інтенсивні підсолоджувачі потребують ретельного дозування і не рекомендуються для систематичного споживання. Їх використання є можливим лише з дозволу МОЗ України. Синтетичні замінники цукру не рекомендуються дітям віком до 7 років.

Із синтетичних замінників цукру самими розповсюдженими є:

аспартам (майже в 200 разів солодший цукру, але і самий найшкідливіший, вживання якого може викликати головну біль, алергію, депресію, безсоння, ожиріння, а у тварин - навіть рак мозку);

ацесульфам К - приводить до порушення роботи шлунку і алергічних захворювань. З 1969 року заборонений в США, Франції, Великобританії, так як вживання його приводить до захворювання печінки;

сахарин - органічна сполука на основі нафтових продуктів, некалорійний підсолоджувач, має гіркуватий і металевий присмак.

Директивою Європейського Парламенту і Ради 94/35/ЄС від 30 червня 1994 року «Про використання замінників цукру у продуктах харчування» встановлено перелік замінників цукру, які можуть бути використані у виробництві продуктів харчування та максимально використовувані дози в готових продуктах. Синтетичні замінники цукру також не можуть застосовуватись у продуктах харчування для немовлят і маленьких дітей.

За деякими підрахунками [вісник №30 ст. 44] цукрозамінники замінюють приблизно до 300 тис. т. цукру на ринку Украйни. В країні практично немає технічних бар'єрів, які б захищали цукровий ринок. На відміну від західних країн на Україні використовують цукрозамінники, які заборонені до використання в Європі.

При виробництві харчових продуктів в якості часткової або повної заміни цукру, необхідно надавати перевагу натуральним цукропродуктам та цукрозамінникам, які дозволять розширити асортимент харчових продуктів профілактичного призначення та дитячого харчування. При цьому підвищиться їх біологічна та смакова якість, що буде позитивно сприяти реалізації принципів здорового харчування.

2.3.4 Характеристика постачальників

Ринок цукрових буряків в Україні відзначається своєю нестабільністю і залежить від рівня закупівельних цін на цукрові буряки та відсутністю цін рівноваги на інші сільськогосподарські культури. Сьогодні вирощування цукрових буряків стало найменш прибутковим серед сільськогосподарських рослин, малорентабельним (рис. 2.2.). Тому й не дивно, що селяни надають перевагу рапсу, соняшнику, сої, кукурудзі, рівень рентабельності яких значно перевищує рівень рентабельності виробництва цукрових буряків.

Собівартість виробництва цукрових буряків з урахуванням державної підтримки вирощування в розмірі 750 грн. на 1 га посівів прогнозується на рівні 200 - 215 грн. тонна, без отримання дотації 230 - 235 грн. тонна.

Затрати на виробництво і прибуток від вирощування сільськогосподарських рослин в 2008 році (дані представлений згідно з даними ННЦ «Інституту аграрної економіки» УААН) представлені на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 Затрати на виробництво і прибуток від вирощування сільськогосподарських рослин в 2008 році

У 2008 році згідно з даними Державного комітету статистики України, валовий збір цукрових буряків (фабричних) у порівнянні з 2007 роком скоротився на 19,2%. Скорочення відбулося за рахунок зменшення майже на третину площ до збирання під цією культурою.

На даний момент багато цукрових заводів відчувають нестачу сировини. Не виключенням став і ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» Частка підприємства на ринку цукру становить 0.96%, хоча в 2006 році ця частка становила 1,2%. В основному це пов'язано зі скороченням кількості переробленої сировини майже у 2 рази, неналежною роботою із провідними постачальниками сировинної зони.

Основними постачальниками сировини для заводу являються сільгосппідприємства, які вирощують на своїх площах цукрові буряки.

В зону бурякосіяння ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» входять такі райони: Валківський, Коломацький, Краснокутський.

Найбільшими постачальниками сировини є такі господарства:

«Агроном» - 200 га посіяних буряків (Валківський район)

«Маяк» - 145 га (Валківський район)

«Колос» - 360 га (Коломацькій район)

«Мрія» - 400 га (Коломацькій район)

«Лан» - 400 га (Коломацькій район)

«Ватал» - 300 га (Краснокутській район)

Це найбільш сильні та розвинуті господарства сировинної зони заводу. Площа посіву цукрових буряків в таких господарствах як «Мрія» і «Лан» Коломацького району складає майже по 10% від загальної посівної площі. А загальна кількість сировини, яку здають ці господарства складає майже 50% від всієї кількості заготовленої заводом. Середня урожайність цукрових буряків склала 300 ц/га, тоді як у європейських країнах цей показник становить 800 ц/га.

Наявність власної бурякозбиральної техніки на ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» (два комбайни «Holmer») дають змогу в деякій мірі корегувати графіки поставки сировини та привернути додаткові її надходження.

2.3.5 Аналіз ринку цукру

За виробничим потенціалом Украйна відноситься до числа найбільших світових виробників цукру і за сприйнятливих умов здатна виробляти його понад 5 млн. тонн, з них 3 млн. тонн становить експортний потенціал (донедавна український цукор становив 12% світового виробництва). У свій час бурякоцукрова галузь була однією з основних бюджетоформуючих і стратегічних галузей економіки і займала в структурі промисловості держави до 13%.

Проте, сьогодні вітчизняне виробництво через втрату традиційних зовнішніх ринків збуту цукру в Російській Федерації і країнах СНД вимушено працювати лише на обсяги внутрішнього споживання.

За даними [http://ukrsugar.com] запаси цукру на початок маркетингового року (1 вересня 2008 року) склали 930 тис. тонн, із яких 500 тис. тонн знаходилось в обігу на внутрішньому ринку, а 430 тис. тонн склали традиційно не знижувальні запаси.

В Україні із цукрових буряків 2008 року вироблено 1575 тис. тонн цукру (при встановленій Кабінетом Міністрів України квоті поставки його на внутрішній ринок 1985 тис. тонн). З урахуванням перехідних запасів минулих років потреба внутрішнього ринку у цукрі на період 2008/2009 маркетингового року в повному обсязі забезпечена цукром вітчизняного виробництва.

Крім того в Украйну ввозяться цукрозамінники, які в останній час набули широкого використання в харчовій промисловості і зайняли значний сегмент на вітчизняному ринку цукру (щонайменше 300 тис. тонн).

Вступ України до СОТ накладає на державу додаткові зобов'язання щодо пільгового (2% ввізного мита) завезення 260 тис. тонн цукру-сирцю. А це 12% від внутрішнього споживання. При цьому 2% ввізного мита на жовтий цукор зменшують до нуля ставку ввізного мита на білий цукор.

Генеральний директор компанії Astarta Holding N. V. Віктор Іванчик вважає, що рішення про безмитне ввезення 260 тис. тонн цукру-сирцю було ухвалене задля того, аби деякі вітчизняні галузі під час вступу до СОТ дістали певні преваги. Тобто бурякоцукрова галузь виступила такою собі розмінною монетою на торгах.

На протязі 2008 р., попри всі намагання Національної асоціації цукровиків України покращити становище в галузі, ринок цукру залишився «наглухо закоркованим»: не було відкрито жодного експортного каналу, ціни завмерли на рівні минулого року, в той час як вартість усіх технологічних процесів в галузі зросла у кілька разів.

У 2008 році в порівнянні з 2006-2007 роками значно подорожчали матеріально-технічні складові, які використовуються для виробництва цукру.

Таблиця 2.12 Порівняльна характеристика вартості матеріально-технічних ресурсів

Назва ресурсів	Од. виміру	Роки, грн.
		2006	2007	2008	2008 до 2006 у %
Природний газ без транспорту	тис. м3	550	1009	1700	309
Вугілля	тонна	333	523	730	219
Вапнякове каміння без доставки	тонна	26	42	82	315
Дифузійні ножі	к-т	20	26	40	200
Мішки поліетиленові з вкладками	шт.	1,52	1,98	1,98	130
Залізничне перевезення	т/км	41	50	61	149
Автоперевезення	т/км	1,3	1,6	2,0	154
Сірка	кг	0,55	0,75	0,75	136
Фільтрувальна тканина	м2	25	31	36	144
Металопрокат	тонна	1300	1800	3650	281
Кальцинована сода	кг	1,68	1,75	1,90	113

Слід відзначити також відсутність чіткої державної політики стосовно вітчизняної бурякоцукрової галузі, яка б дозволяла не тільки розвивати буряківництво, але й стимулювати створення сучасної конкурентоспроможної цукрової промисловості, орієнтованої на експорт. На початку 2008 року уряд видає ще й ліцензію на імпорт білого цукру, виробленого з тростини в Республіці Білорусь, в обсязі 100 тис. тонн. Це призвело до обвалу цін на цукор на передодні чергового переробного сезону.

Середня собівартість виробництва 1 тонни цукру по галузі у 2007 році становила 3215 гривень. Рівень рентабельності виробництва цукру - мінус 8,4%. У 2008 році, з урахуванням подорожчання вартості сировини та матеріально-технічних ресурсів, середня собівартість цукру склала 3500 грн./тонна, а оптово-відпускна ціна на цукор може скласти понад 4033 грн./тонна [http://ukrsugar.com].

Ситуація на внутрішньому ринку цукру у січні поточного року продовжує характеризуватися сезонним перевиробництвом, надлишковою пропозицією та низьким попитом.

Таблиця 2.13 Оперативна довідка про середні оптові ціни попиту на цукор в січні 2009 року

Ціни на внутрішньому ринку України	На 26.12.2008	На 30.01.2009
Бурякосіючі області, гривень за 1 кг з ПДВ	3,00 - 3,50	3,00 - 3,50
або в дол. США за 1 т у тому числі:	385 - 449	390 - 455
Центральні, гривень за 1 кг з ПДВ	3,00 - 3,50	3,00 - 3,50
Східні та Південні, гривень за 1 кг з ПДВ	3,00 - 3,50	3,05 - 3,50
Західні, гривень за 1 кг з ПДВ	3,00 - 3,50	3,00 - 3,50
	(дол. США за 1 т)
Ціна цукру на внутрішньому ринку:
Російська Федерація	576 - 605	588 - 633
Республіка Білорусь	619	608
Республіка Молдова	735 - 737	692 - 706
Ціни на світових біржах:
Лондон (цукор білий)	308,5	373,3
Нью-Йорк (цукор-сирець з тростини)	242,9	279,3
СІF Ч. Море	244,9	294,3

Примітка. З 1 вересня 2008 року Кабінетом Міністрів України встановлена мінімальна ціна на цукор - 2500 грн. за тонну з ПДВ.

Відсутність обігових коштів та обмеження внутрішнього кредитування призвели до надзвичайно напруженої ситуації щодо роботи цукрових заводів через неможливість своєчасного проведення розрахунків за цукросировину, газ та інші матеріально-технічні ресурси. У зв'язку з цим оптові ціни попиту на цукор коливаються в межах 3000-3500 грн. за тонну з урахуванням ПДВ, що нижче витрат на його виробництво.

За даними [вісник №32 2009 ст. 22] за період 2008 року загальний обсяг імпорту цукру та цукровмісних продуктів в Україну склав 102 тис. 325 тонн, у тому числі цукор-сирець з тростини - 17 тис. 617 тонн; цукор білий 61 тис. 795 тонн з Республіки Білорусь; суміш цукру з вмістом какао - 22 тис. 913 тонн.

Експорт цукру з України за 2008 рік склав 11 тис. 233 тонни (у тому числі до Узбекистану 4 тис. 17 тонн; Молдови - 3 тис. 150 тонн; Киргизії - 1 тис. 884 тонни).

На рис. 2.2 представлена динаміка цін на цукор [Вісник №32].

Рис. 2.2 - Динаміка середніх оптових цін на цукор на внутрішньому ринку України та витрат на його виробництво за період 2007-2008 та 2008-2009 маркетингові роки (ціна 1 кг цукру та його собівартість з урахуванням ПДВ) [вісник №32 2009 ст. 22].

На думку експертів [вісник №31 ст. 33] Україна має непогані шанси вийти зі своїм цукром на зовнішні ринки але для цього слід докласти певних дипломатичних зусиль. Тоді до Росії можна буде експортувати 300-350 тис. тонн цукру, до Середньоазіатських республік - 200-250 тис. тонн адже ємність ринку СНД складає 10 млн. тонн, в той час як виробництво бурякового цукру - близько 5 млн. тонн. Дефіцит ринку цукру СНД зараз компенсується тростинним цукром, але наш Уряд знову втратив можливість залучити цукор в режим вільної торгівлі з Російською федерацією:

Росія подовжила дію мита на імпорт цукру з України ($340 за 1 тонну) до 1 січня 2013 року, хоча термін вилучення цукру з режиму вільної торгівлі з Україною закінчився 1 січня 2009 року. Проте буряковий цукор з Білорусії, Молдови, Азербайджану, Киргизії, Казахстану і Вірменії може ввозитись в Росію з нульовою ставкою мита. На світовому ринку цукру намітилася стабілізація цін. Як повідомляє німецьке Центральне відомство з ринків і цінах (ZMP) [www.apk-inform.com] за оцінками експертів Міністерства сільського господарства США (USDA), при світових обсягах виробництва цукру його глобальне споживання може скласти 162,1 млн. тонн. У 2007-2008 маркетинговому році споживання цукру перевищило його виробництво на 9, 45 млн. тонн. В Індії, де фермери після двох рекордних урожаїв скоротили вирощування цукрової тростини на 16%, скоротили застосування засобів захисту рослин, добрив, а сильні дощі і повені на півночі країни привели до втрати частини врожаю, зменшиться за прогнозами експертів виробництво цукру в поточному сезоні на одну п'яту - до 22,9 млн. тонн. У зв'язку з цим Індія може стати імпортером цукру: експерти говорять про імпорт 1 млн. тонн цукру при одночасному скороченні експорту індійського цукру на 4,6 млн. тонн, або майже на 94%.

Тим часом, всі найбільші виробники цукру на світовому ринку збільшили свої об'єми експорту продукту. Згідно прогнозам USDA, світовий дефіцит цукру збережеться не тільки в 2009 календарному році, але може продовжитись аж до 2010 року.

Таблиця 2.14 Світовий баланс цукру [www.apk-inform.com]

	2007/08, млн. т	2008/09, млн. т
Виробництво	168,647	162,258
Споживання	162,073	165,884
Надлишок/дефіцит	+6,574	-3,626
Імпорт	45,811	47,766
Експорт	47,471	47,781
Перехідні запаси	69,301	65,660

Головними чинниками для таких висновків є: глобальна економічна криза, яка істотно підірвала цукровий бізнес в Південній Америці; зростання світового споживання; проливні дощі в Бразилії, які знищили близько 15% цукрової тростини урожаю 2009 року. Крім того близько 60% урожаю цукрової тростини в Бразилії піде на виробництво біоетанолу, 10% підуть на внутрішні потреби ринку і близько 30% буде експортовано у вигляді білого цукру або цукру-сирцю.

Ці прогнози є втішними для вітчизняних виробників цукру: є надія, що 260 тис. тонн цукру-сирцю не буде завезено до України; відкриються нові експортні канали для вітчизняного цукру.

В минулому році з боку держави не було здійснено в повному обсязі стабілізаційних заходів в частині надання фінансової підтримки підприємствам галузі через механізм пільгового кредитування відповідно до норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» та не здійснено закупівлю цукру для формування Аграрним фондом державного продовольчого резерву в кількості 50 тис. тонн, як це передбачено Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» (в 2006 держрезерв становив 185 тис. тонн).

На сьогодні не задіяні механізми державного регулювання ринку цукру, оптовою торгівлею цукром займаються цукрові заводи, сільгосптоваровиробники, фізичні особи, постачальника матеріально-технічних ресурсів та інші суб'єкти підприємницької діяльності. Майже 50% буряків перероблялося за давальницькою схемою.

Цукровий ринок України до цього часу функціонує без чітких правил регулювання і контролю з великою кількістю посередників. Це викликано, здебільшого, невиконанням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» в частині ліцензування оптової торгівлі цукром, поставок цукру на внутрішній ринок в обсягах місячних та квартальних квот, запровадження обліку руху цукру, створення інтервенційного державного фонду.

2.4 Висновки за розділом 2

Вдале географічне розташування підприємства в бурякосіючій зоні України на чорноземах теоретично надає йому можливості для завантаження сировиною більш ніж на 100 діб роботи.

Сучасні технології переробки цукрових буряків на підприємстві та наявність висококваліфікованого персоналу є базою для отримання готової продукції високої якості та техніко-виробничих показників на рівні кращих підприємств цукрової галузі України.

Але підприємство має не належний рівень енергетичного і технологічного обладнання. Деякі схеми технологічного процесу морально та фізично застаріли, особливо нагально стоїть потреба модернізації теплової схеми заводу. Частина обладнання застаріле і має великий ступінь фізичного зносу. Велике споживання теплової, електричної енергії, води негативно впливає на загальну економічну ефективність виробництва.

Відсутність довгострокових стратегій розвитку підприємства стало причиною неналежної політики у сфері збуту продукції, та налагоджуванням взаємовигідних зв'язків з постачальниками сировини. Підприємство скорочує заготівлю сировини, а також обсяги випуску готової продукції. Тоді як провідні компанії інтегруються назад, намагаючись забезпечити себе власною сировиною в достатніх об'ємах.

На даний момент підприємство в своїй політиці намагається використовувати стратегію зниження витрат, адже фінансовий стан підприємства наближається до кризового становища.

Аналіз фінансового стану підприємства показав, що до позитивних сторін діяльності підприємства можна віднести нормальну для цього типу підприємства структуру активів, збільшення вартості оборотних активів.

Негативним є те, що підприємство має тенденцію до збиткової діяльності і чистий збиток зростає з кожним роком. Це є наслідком скорочення загальної вартості майна за рік; великого зносу основних засобів; зниження ефективності використання основних засобів, оборотних коштів; погіршення оборотності дебіторської заборгованості; не витримуванням належного співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованостями; зниженням власних коштів підприємства і надмірним використанням позикових коштів; погіршенням використання активів, відображених у балансі. Це свідчить про те, що підприємство не має стійкого фінансового становища. Разом з тим, не можна визнати доцільним наявність у підприємства великої частки позикових коштів. Також спостерігається негативна тенденція перевищення темпів зростання використаних ресурсів над темпами росту результатів діяльності.

Відносно аналізу балансу можна зробити висновок, що баланс є неліквідним. Виконується лише мінімальна умова фінансової стійкості підприємства.

В цілому. посилаючись на аналіз абсолютних показників прибутковості можна сказати, що діяльність підприємства є неефективною.

Слід відзначити негативну тенденцію зниження рентабельності. За аналізуємий період, чиста рентабельність підприємства склала - -12,6%. Зниження рівня чистого прибутку є наслідком негативної діяльності з капіталом і неналежна операційна діяльність.

Має місце негативна зміна всіх коефіцієнтів ринкової стійкості.

Підприємство має кризовий фінансовий стан, є неплатоспроможним, не має забезпеченості запасів джерелами. Особливу увагу привертає погіршення фінансового стану.

Виходячи з розрахунків ліквідності активів підприємство можна віднести до третього класу платоспроможності. Коефіцієнт відновлення нижче одиниці свідчить про те, що підприємство протягом півроку не зможе відновити платоспроможність.

На даному ринку підприємство конкурує із великою кількістю підприємств і компаній, які виробляють цукор. Пріоритетним конкурентом на даний момент являється компанія «Астарта-Київ», яка займає 15% ринку цукру. Компанія вкладає значні кошти у реконструкцію та модернізацію своїх заводів, доводячи їх технічний рівень відповідним до кращих підприємств Європи. Також політика керівництва направлена на диверсифікацію ринків збуту цукру, диверсифікацію виробництва, вдосконалення логістичної системи поставки сировини. Компанія також має позитивний публічний статус.

Зараз діяльність менеджменту компанії зосереджена на мінімізацію впливу фінансової кризи на діяльність компанії, зокрема максимальне використання можливостей вертикальної інтеграції і синергії усіх секторів бізнесу.