Зовнішня реклама як засіб комунікації

Дорожні рекламні покажчики. Дорожні рекламні покажчики (ДП) представляють собою щитові носії інформації прямокутної форми, на який нанесена кольорова аплікація з транслюцентною плівкою. Розмір дорожнього покажчика складає 1200 х 1800 мм, при цьому розмір поля для розміщення піктограми дорівнює 1000 х 800 мм.

Наприклад: 1) "Шостий елемент" меблевий центр - стела світлова двостороння з прорізними елементами на композитної панелі. Габаритні розміри 4,5х 1,3м. Матеріали виготовлення: композит, металокаркас з профільної квадратної труби 100х 100мм, плівка Oracal, світлотехніка Philips. 2) "Дача" - покажчики не світлові з аплікацією з плівки оракал, "автомобіль" - габаритні розміри 1х 0,85м, "сім'я" - 1х 1,2м. Висота ноги 1,5м Матеріали виготовлення: пластик ПВХ, металокаркас, плівка оракул (див. Додаток 16).

Великий вибір легко пізнаваних піктограм дозволить підібрати ДП практично для будь-якого об'єкта сервісу.

На ДП допускається вказівка:

- Стрілкою напрямок руху та відстані до об'єкта;

- Номери телефону та адреси;

- Логотипів і торгових марок зазначених вище об'єкта;

- Логотипів і торгових марок фірм, продукція яких представлена у вказаному об'єкті або здійснюється її сервісне обслуговування [16, с.175].

Дорожній знак - можливість мати ефективну рекламу - залучає підвищену увагу потенційних споживачів своєю унікальною яскравістю і барвистістю та працює 24 години на добу. Термін розміщення рекламної інформації на інформаційно-вказівних знаках індивідуального проектування від одного року і більше [6, с.95].

Скролери. Скролери або ролерні дисплеї - один з нових видів реклами, що нестримно набирають популярність у всіх містах України.

Скролери з'єднали в собі переваги беклайтів, також мають заднє підсвічування, але при цьому динамічно міняють своє зображення чим залучають до себе пішоходів, що йдуть, або людей, що їдуть в транспорті.

Ролерні дисплеї - скролери знаходяться в місцях великого скупчення людей - недалеко від зупинок, транспортних розв'язок, торгівельних центрів тощо.

Реклама на скролерах завдяки зміні зображень може динамічно покадрово розкривати рекламний сюжет, що в рази збільшує ефект від рекламної компанії (див. Додаток 17).

Правильне використання скролерів допомагає провести нестандартну рекламну компанію, що запам'ятовується.

Скролери - міські жителі, що стали буденним предметом сучасного рекламного ландшафту будь-якого міста [5, с.48].

Лайтбокс. Лайтбокс або лайт-бокс (англ. Lightbox) переводиться як світлова коробка або короб. У лайт-боксі є двостороннє зображення на зразок сітілайта, яке в темний час доби підсвічується зсередини.

Зовнішні конструкції типу лайтбокса можуть вивішуватись на опорних стовпах, тих, що подають електрику для громадського транспорту: трамваїв або тролейбусів, а також в інших жвавих місцях де є можливість підключення електрики безпосередньо до носія. Лайтбокси можуть встановлюватися на мостах, причому по декілька штук поряд, з одним рекламним сюжетом, що підвищує ефективність рекламної кампанії.

Лайтбокси з'явилися в містах відносно недавно, але швидко завоювали популярність у рекламодавців, оскільки є недорогою і при цьому дуже ефективною рекламою та встановлюються в найжвавіших місцях з великим потоком транспорту і людей і є добре видимими здалека, мають гарний зовнішній вигляд дорогого рекламного носія, тим самим піднімаючи планку рекламованого товару/послуги в очах потенційного споживача [11, с.204].

Лайтбокси (Lightbox) - це іміджева реклама, яка працює цілу добу і особливо ефективна вечірньої пори доби.

Наприклад: 1) "Званий обід" - лайтбокс складної криволінійної форми, габаритні розміри 1х 0,86м. Матеріали виготовлення: акрил, пластик ПВХ плівка Оракал, металокаркас, світлотехніка Philips; 2) "Піцаленд" - лайт-бокс складної форми, підсвічування світлотехніка Philips. Габаритні розміри 1,4х 0,8м. Матеріали виготовлення: молочний акрил, пластик ПВХ, повнокольоровий друк на плівці оracal, метало каркас (див. Додаток 18).

Рекламні установки на дахах будівель. Установка на даху - це рекламна конструкція, встановлена на даху (див. Додаток 19).

Найбільш дорогим, але найпрестижнішим і елітним видом зовнішньої реклами, вважаються світлові дахові установки. Іміджева реклама на дахових установках свідчить про процвітання, стабільність та фінансове благополуччя фірми. Видимі за декілька кілометрів, домінуючі над головними і центральними магістралями і проспектами, такі рекламні установки є візитною карткою будь-якої фірми, підкреслюючи її присутність у місті й успішну діяльність.

Габарити установки визначаються вимогами конкретного замовлення. Висота установки, як правило, не менше 1 м, але задля запобігання парусності не повинна перевищувати 5 м. Довжина установки на даху залежить від змісту реклами і розмірів даху.

Для створення таких установок застосовуються різні види технологій, найбільш поширена з яких включає виготовлення окремих світлових букв. Об'ємні світлові літери виготовляються з кольорового акрилового скла (30 відтінків) або білого акрилового скла з наклеєною на ньому кольоровою вініловою плівкою. Завдяки широкому колірному спектру (близько 450 відтінків), перевага віддається самоклеючим вініловим плівкам, хоча при використанні плівок відбувається додаткове світлове поглинання. Для підсвічування літер зазвичай застосовують люмінесцентні лампи або неонові трубки. Установка люмінесцентних ламп більш доцільна завдяки їх високої стандартизації, легкості експлуатації, простоті заміни і коротким термінам поставок.

Термін служби світлових букв з люмінесцентним підсвічуванням - 5 років.

Технологія "закритого неону" передбачається заповненням об'ємних світлових букв білими або кольоровими неоновими трубками. Така технологія дозволяє добитися майже точного відтворення фірмових кольорів компаній.

Технологія "відкритого неону" дозволяє збільшувати інтенсивність світіння в 1,5 - 2 рази. У цьому випадку установка виготовляється тільки з неонових трубок різного кольору. Неон має ширший спектр колірних відтінків (до 563), ніж вінілові плівки і акрилове скло. Середній термін служби - від 7 до 10 років [36, с.179-180].

Реклама на міських мебляхі. Людство завжди прагнуло упорядкувати свій побут і середовище проживання, тому поява перших предметів міської меблів на вулицях європейських міст було сприйнято жителями з великим натхненням.

Легкі павільйони в очікуванні міського транспорту, оригінальні годинники і тумби, барвисті кабіни і лави вирішили не тільки функціональні завдання, а й прикрасили вулиці Одеси, вдало вписавшись в навколишній міський ландшафт. Разом з тим, вся ця вулична пишність розглядається його власниками, в першу чергу, як рекламоносії, але на відміну від інших видів рекламоносіїв, меблі сприймаються міськими жителями цілком природно, як частина їх повсякденного життя. Це робить рекламу, розміщену на ній, більш близькою і зрозумілою споживачеві (див. Додаток 20).

Велику роль у сприйнятті реклами відіграє досить тривалий контакт з такого роду рекламоносіями. Щоб якось зайняти час в очікуванні транспорту, пасажири розглядають яскраві кольорові картинки на вбудованих лайтпостерах. У вечірні години підсвічування не тільки підсилює і подовжує вплив реклами, а й створює особливу святкову атмосферу.

Важливе значення має також фактор повторюваності, оскільки багато людей день у день користуються одним і тим же маршрутом, що забезпечує неодноразовий контакт споживача з певним носієм реклами.

Невеликі габарити зупинок, лайтпостерів і годинників дозволяють розміщувати їх в старих, найбільш відвідуваних районах міста на вузьких тротуарах, де простір обмежений, витончені форми і дизайн таких рекламоносіїв не утворюють дисонансу з пам'ятниками архітектури, що знаходяться поблизу. Використання нових технологій друку дозволяє зробити плакат більш яскравим, насиченим і об'ємним. Для таких рекламоносіїв використовується гартоване тоноване скло, ударостійкий прозорий макролоновий лист або гнучкий лексан. Опори робляться з пластифікованої суміші або полегшених алюмінієвих конструкцій [54, с.87].

Загалом, як показав аналіз зовнішньої реклами, у м. Одеса розповсюджена комплексна реклама, зокрема, магазинів. Наприклад, магазин "Канцтовари" - основа рекламно-інформаційний світловий козирок з декоративним неоновим підсвічуванням. Матеріали виготовлення: акрил, композит, пластик ПВХ плівка ORACAL, габаритні розміри 8м. Світлові об'ємні букви "Канцтовари", підсвічування лампи Philips, висота букв 65 см, матеріали виготовлення: кольоровий акрил, пластик ПВХ плівка ORACAL. "Подарунки" - два лайт-бокси прямокутної форми, розміри 1,5х 0,3м. "Банти" - декоративні світлові колони складної форми, матеріали виготовлення: молочний акрил, повнокольоровий друк на плівці Oracal, пластик ПВХ, габаритні розміри 1,5х 0,3х 0,4м. Підсвічування - світлотехніка Philips (див. Додаток 21).

Крім того, в місті поширені такі види зовнішньої реклами, як: штендери. Штендер (тимчасово виноситься) - переносний рекламний щит з максимальною рекламної поверхнею з одного боку 1.5 м. кв. Штендер встановлюється поблизу торгових та виставкових павільйонів в години їх роботи. Штендер - вид зовнішньої реклами, який може розташовуватися в межах пішохідної зони навпроти будинку, в якому знаходиться організація. Штендери вуличні і інтер'єрні, виносні і т.п. (складні щити) - найбільш мобільні та оперативні рекламні засоби.

Існують стандартні форми штендерів: овальні і прямокутні, проте за бажанням замовника форми і розміри можуть коригуватися. Конструкцію можна виконати у вигляді будь-якої геометричної фігури, або задати унікальну форму, при цьому значення і сенс вказівника не буде втрачений, навпаки значно підвищиться рекламний ефект. Наприклад, "Ніко" - мимохід (штендер) складної форми, габаритні розміри 1,5х 1,05м. Матеріали виготовлення: композит, плівка оракал, метало каркас (див. Додаток 22).

Стела є ефективним рекламним, або інформативним елементом в залежності від призначення. Такі конструкції можуть бути переностными (мобільними), або стаціонарними, як правило великих розмірів з бетонною основою.

Мобільні стели як правило мають невеликий розмір і використовуються в якості рекламних конструкцій в торгових залах, виставкових центрах. Динамічні стели, у яких використовуються різні елементи підсвічування працюють від звичайного побутового джерела електроживлення 220 Вольт.

Стаціонарні стели забезпечені міцною основою і призначені для довгого терміну використання. Їх розмір, як правило, від 1,2 метрів і вище. Найбільш часто вони використовуються як інформаційно-рекламні носії на під'їздах до автозаправочних станцій, ресторанів, автосалонів, торгових центрів. Рекламна стела такого типу може бути технічно складним елементом з розташованою всередині конструкції запрограмованою електронікою, прикладом чого є стели АЗС.

Останнім часом стають все більш популярними оригінальні, нестандартні конструкції рекламних стел, які є сукупністю світлових логотипів, покажчиків та інших цікавих форм. Такі конструкції дозволяють підвищити інтерес і результативність рекламної кампанії. Наприклад, стела, що складається з двох частин, не світлова "нога" і світловий "фірмовий логотип", габаритні розміри 5х 1,2м. Матеріали виготовлення: металокаркас, пластик ПВХ плівка Oracal, акрил, світлотехніка Philips (див. Додаток 23).

Рекламні засоби мають розміщуватися з дотриманням законів "Про рекламу", "Про дорожній рух", постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 "Про затверждення Типових правил розміщення зовнішньої реклами", Державних будівельних норм і правил та інших нормативних актів України.

Узагальнемо вимоги до розміщення рекламних засобів (згідно з класифікаційним переліком):

1) великоформатні щити - біллборди - площею 1,2 кв.м і більше у разі розташування в одному напрямі - тип, габарити та інтервали між конструкціями повинні бути ідентичними (не менш, ніж сто метрів, крім розміщення, передбаченого проектно-дозвільною документацією, що визначає можливість зменшення відстані);

2) інтервали між сітілайтами, розміщеними в одному напрямі, мають бути не менше 40 метрів;

3) об'ємно-просторові конструкці (установки) виконуються виключно за індивідуальним проектом, виходячи з містобудівних особливостей середовища:

4) рекламні конструкції на опорах електромереж, опорах освітлення тощо можуть мати внутрішнє освітлення і нижній край конструкції повинен розміщуватися не менше 5-ти метрів від дорожнього покриття, якщо рекламна поверхня виходить за межі проїжджої частини та на висоті не менше 30-х метрів - якщо рекламна поверхня не виходить за межі краю проїжджої частини;

5) транспаранти, перетяжки, троли також розміщуються на відстані не менше 5-ти метрів від поверхні проїжджої частини дороги;

6) рекламний засіб повинен маркуватися на каркасі або на окремій табличці, що розміщується на його каркасі, а за відсутності спеціальної конструкції - на поверхні рекламного засобу та містити найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, телефон, номер дозволу та термін його дії.

Таким чином, проаналізувавши види зовнішньої реклами м. Одеса, можемо акцентувати увагу на тому, що не завжди розміщення різних рекламних конструкцій відповідає усім нормам та вимогам, що висуваються до них. Найбільш вагомими є порушення умов і правил технічної експлуатації відповідних мереж та розташування не на належній відстані на пішохідних доріжках, алеях (коли заважають руху пішоходів) та не на безпечній відстані поблизу проїжджої частини доріг. Саме ці порушення спричиняють важкі наслідки та завдають шкоди як людям, так і навколишньому середовищу.

2.2 Особливості зовнішньої реклами міста та пропозиції з її удосконалення

Нами був проведений аналіз зовнішньої реклами в різних районах м. Одеса. Було проаналізовано 250 одиниц зовнішньої реклами.

Проаналізувавши рекламу, можна виділити такі найбільш рекламовані товари / послуги:

· реклама продуктів харчування - 12,5% ;

· реклама магазинів-12,06 % ;

· реклама побутової техніки, товарів для дому - 9,91 % ;

· реклама телекомунікація, зв'язок (мобільні оператори, Інтернет - провайдери) - 9,05 % ;

· реклама концертів, шоу в Одесі - 7,75 % ;

· соціальна реклама - 7,32 % ;

· реклама одягу, взуття, аксесуарів - 5,6 % ;

· реклама розважальних закладів - 5,17 % ;

· реклама банків - 3,87 % ;

· реклама нерухомості, будівельних фірм - 3,87 % ;

· політична реклама - 3,01 % ;

· реклама ресторанів, кафе Одеси - 2,58 % ;

· реклама автомобілів - 2,58 % ;

· реклама засобів з догляду - 2,15 % ;

· реклама мобільних телефонів - 1,72 % ;

· реклама спортивних клубів - 1, 29 % ;

· реклама медичних клінік, центрів здоров'я - 1,29 % ;

· реклама готелів - 1,29 % ;

· інша реклама - 6,99 % .

Розглянемо більш детально найбільші сегменти.

Щодо реклами продуктів харчування, то можна сказати, що реклама дуже повторюється. Найбільш рекламовані товари: сік "Наш сок", "Садочок", чіпси "Люкс", сир "Комо", солодощі, такі як "Амур" та "Бонжур" та ін.)

Наприклад:

Дана реклама спрямована на масове споживання. Реклама нагадує пачку пельменів, що привертає увагу у споживачів, робить її оригінальною. Мінусом є те, що в сонячний день погано читається текст, слабко відображається логотип і зображення, через що запам'ятовуваність логотипу не дуже велика. Деяких слів зовсім не видно, бо дуже маленький кегль. Контактів не має, оскільки це товар масового споживання і продається в багатьох продуктових магазинах. Зручність огляду висока, як для пішоходів, так і для людей, які їдуть в транспорті.

Щодо реклами магазинів, то це: Епіцентр, ОВІ, Нова лінія, Комфі, Рів'єра, Шостий елемент, Ельдорадо, Метро, Технополіс та ін.

Наприклад:



Для реклами взятий стиль та зображення з жувальних гумок, які були дуже популярними у 90-і роки ХХ ст. Зображення викликає відчуття ностальгії, спогад. Реклама проста, зрозуміла. Кольори яскраві, реклама звертає на себе увагу. Читабельність шрифту висока. Контактів (адреси магазину) немає, але вони й не потрібні, бо реклама нам нагадує про такий магазин, як Рів'єра. Зручність огляду реклами дуже висока, але недоліком є те, що білборд "зливається" з небом, через що менш помітний, але це компенсується іншими яскравими кольорами в цій рекламі.

Щодо реклами побутової техніки, в том числі реклами товарів для дому, то це: Lenovo, Nikon, UFO, Philips, Bosch, Samsung, Panasonic,Asus.

Щодо реклами телекомунікації, зв'язоку (мобільних операторів, Інтернет- провайдерів) то це: Київстар, МТС, Life:), Інтертелеком, ICN.



Проаналізувавши рекламу, можна також зробити висновок про те, що в основному реклама не розташовується біля місць найбільш рекламованих продуктів/послуг, винятками лише є реклама супермаркетів та знижок на їх продукти. Велика кількість зовнішньої реклами на перехрестях доріг, бо там добра видимість.

Також деяка реклама не дуже в гарному вигляді (чи то через погодні умови, які її пошкодили, чи то через погану роботу працівників, які ії розміщували).

Деяка реклама розміщується в невдалому місці (не дуже вдалий огляд, наприклад, через дерева; деяку рекламу погано видно через інші будівлі, які з певних кутів, можуть закривати рекламу; негарне оточення біля реклами, через що руйнується позитивне враження від рекламованого товару/ послуги.

Наприклад:

Недоліком можна назвати перенасиченість інформацією: описана якість обслуговування, всі номери телефонів таксі (яких аж 7), подано адресу сайту фірми таксі, вуказано й те, що дана служба таксі потребує водіїв тощо. Не доречно розміщувати так низько від поверхні тротуару.

Серед недоліків можна назвати й те, що є реклама, де не дуже великий шрифт, через що погана видимість; немає, або дуже мало контактної інформації (там де вона є дуже важливою); багато однотипної реклами; в деякій рекламі зовсім не зрозуміло, що рекламують. Це не допустимо і не ефективно для зовнішньої реклами, тому що люди повинні за дуже короткий час (поки проходять, чи проїжджають повз рекламу) зрозуміти, про що вона.

Велика кількість реклами дуже відволікає водіїв, що теж є великим недоліком зовнішньої реклами в м. Одеса. Також велика кількість однотипної реклами викликає певне не сприйняття реклами людьми.

Серед недоліків можно назвати й те, що деякі конструкції встановлюються без дотримання елементарної техніки безпеки, деяка реклама порушує моральні і етичні норми.

Серед плюсів в зовнішній рекламі можна назвати те, що все ж таки зовнішня реклама яскрава, в більшості випадків зрозуміла, проста, чітка, має гарні зображення, які привертають увагу.

Нововведенням в зовнішній рекламі можна назвати те, що зараз для привернення уваги до реклами, наприклад білборду, роблять різні прорізи і в борді, і в рекламі, і, коли їдеш повз, то не можна не звернути на це уваги.

Є кілька підходів до розміщення реклами

Павутина: щити розташовуються навколо рекламованого об'єкта. При цьому їх кількість збільшується з наближенням. Не рекомендується, якщо об'єкт знаходиться в передмісті.

Магістраль: носії розташовуються уздовж жвавих міських вулиць. Щит може бути звернений в одну або обидві сторони руху машин.

Гнізда: носії реклами розміщуються по кілька штук в найбільш відвідуваних місцях міста, поблизу площ, перетину доріг.

Ситуаційний - зазвичай ним користуються, коли не вдалося забронювати певні місця. Тому навряд чи від нього можна чекати підвищеної ефективності.

Найчастіше використовуються в розміщенні рекламних щитів: навісні елементи - елементи, що заходять за краю "рамки"; об'ємні каркаси - конструкція з об'ємним макетом продукту та ін.; рухомі елементи - елементи, які роблять певні дії у визначений момент часу. Наприклад, пляшка лимонаду, що нахиляється тощо; додаткова декорація рамки - наприклад, розірвані "бинти" або мотузки, що звисають з усіх боків; прийом "відстрочка" або календар - "відраховуються дні до події - показу реклами, що підігріває інтерес.

Загальне враження, яке склалося під час спостереження та аналізу зовнішньої реклами м. Одеса: реклама всюди створює сприятливу психологічну атмосферу, атмосферу свята, заряджає нас оптимізмом. Зовнішня реклама прикрашає Одесу і створює особливий стиль міста - сучасний, динамічний, такий, що запам'ятовується.

Проте деякі носії зовнішньої реклами в місті, на жаль, досить посередні, як за дизайном, так і за розташуванням згідно вимог. У деяких районах, особливо спальних, частотність розташування конструкцій із зовнішньою рекламою не відповідає вимогам відповідної регламентуючої документації. Така ситуація у більшості міст України і її можна поліпшити на державному рівні за домогою законодавчих актів. Покращити якість конструкцій і порядок їх розміщення в Одесі (та загалом в Україні) можна лише за допомогою контролю відповідних органів (демонтажу підлягають усі конструкції, що не відповідають вимогам) та завдяки відповідальності усіх учасників розташування рекламних засобів: рекламодавця, того, хто розміщує, того, хто виготовляє тощо.

При розміщенні зовнішньої реклами також необхідно врахувати ряд факторів.

Рекламна конструкція розташовується в місцях, де її може побачити максимальна кількість пішоходів і водіїв. Тому позитивним фактором є розташування в області видимості рекламного щита місць скупчення людей: транспортних зупинок, пішохідних переходів, кіосків, міських визначних пам'яток, а також наявність факторів, обмежують швидкість автотранспорту: світлофорів, постів ДАІ, частих автомобільних пробок. Виключно важливі такі параметри, як "точка огляду" і "кут зору". Точки огляду необхідно враховувати при виборі місць з максимальною кількістю точок огляду. Кут зору пішохода, що йде в натовпі, і одиночного пішохода будуть різними. Кут зору необхідно враховувати при проектуванні висоти опор щитів чи висоти розташування щита.

Важливо враховувати і всі інші джерела інформації, на фоні яких розташовується і сприймається реклама, посилюють чи послаблює її вплив на споживача (візуальні комунікації, сусідня реклама і навіть пам'ятки архітектури). Щит або інша рекламна конструкція повинні виділятися на фоні іншої реклами і навколишньої місцевості, а також естетично відповідати міському пейзажу.

Стосовно зовнішньої реклами у Законі України "Про рекламу" (розділ ІІ, стаття 16) сказано:

1. Розміщення зовнішньої реклами в населених пунктах здійснюється на підставі дозволів, які надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Зовнішня реклама на територіях, будинках і спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об'єктах поза населених пунктів здійснюється лише за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Встановлення плати за видачу дозволів забороняється.

2. Зовнішня реклама повинна відповідати наступним вимогам:

· розміщуватися з дотриманням вимог техніки безпеки і з забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування і не імітувати зображення дорожніх знаків;

· освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не має висвітлювати квартири житлових будинків;

· фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступає над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

· опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світловідбиваючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

· нижній край зовнішньої реклами, розміщений над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;

· в місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколем будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

3.Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:

· на пішохідних доріжках і алеях;

· у населених пунктах на висоті менш, ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини;

· поза населеними пунктами на відстані менше, ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

4. Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятних місцях і в межах зон охорони пам'ятних місць національного або місцевого значення, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

5. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним [4].

Розміщення зовнішньої реклами безпосередньо в м. Одесі регулюється Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції" від 22 квітня 2008 року № 434 (надалі по тексту - Рішення 434). Вимоги вище вказаного Рішення 434 є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси. Згідно п.6.26. Рішення 434, інформація про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування приміщення, а також біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою та розміщується відповідно до встановленого порядку розміщення вивісок на території міста Одеси.

Основні порушення на одеському ринку зовнішньої реклами такі: відсутність договору на оренду місця під рекламу; невідповідність дизайну проекту рекламної конструкції з узгодженим з Рішенням 434; порушення правил утримання та експлуатації рекламних установок.

Також численними порушеннями є: пошкодження фасадів будинків, тротуарів, газонів, порушення безпеки дорожнього руху, непривабливий вигляд рекламної конструкцій, порушення в роботі світлових вивісок, механічні пошкодження рекламного щита, вивіска іноземною мовою.

Також одне з порушень Закону "Про рекламу", що найчастіше зустрічається в зовнішній рекламі - розміщення неетичної реклами. У законі немає чітких вказівок на обмеження використання в рекламі фривольної лексики, а також жіночих і чоловічих образів у сексуальному контексті.

Наприклад:

Зображення в даній рекламі повністю не відповідає рекламованому магазину - магазину кераміки і кафеля, що викликає негативне ставлення до реклами. Крім того, кольорова гама більш-менш прийнятна, але все ж таки вивіска "зливається" з фоном будівлі. Також вивіска розташована в невдалому місці, з багатьох ракурсів її зовсім не видно.

Вид зовнішньої рекламної інформації залежить і від типу міського середовища.

Для м. Одеси характерні три типи культурно-територіальних одиниць міського середовища:

1. Перший тип сучасного міського середовища - центр міста - його частіше називають історичним центром. Центр як частина старого міста володіє сумою символічних значень, накопичених у різні періоди історії.

2. Другий тип, який протистоїть центру міста як в географічному, так і в соціокультурному відношенні, - це окраїна, або так звані "спальні" райони.

3. Третій тип - околиця, або під'їзди до міста з боку Миколаївського, Київського, Ізмаїльського напрямків тощо.

Можемо запропонувати такі вимоги до розміщення зовнішньої реклами у місті.

· Зовнішня реклама не повинна заважати руху транспорту, спотворювати архітектурне обличчя міста, порушувати вимоги закону про охорону пам'яток культури та історії.

· Конструкції зовнішньої реклами треба вписувати в історичну забудову, стверджуючи проекти конструкцій у міськраді.

· У межах історичного центру не варто розміщувати щитові рекламні конструкції на дахах будівель, а телеекрани можна ставити тільки так, щоб зберегти силует забудови з урахуванням сформованої і планованої системи містобудівних домінант.

· Великоформатні об'єкти зовнішньої реклами, у тому числі перетяжки, повинні вписуватися в архітектурний ландшафт. У зонах історичної забудови, а також зонах, які представляють архітектурно-художню цінність для міського середовища, установка таких рекламоносіїв має заборонятися, якщо їх розміщення веде до порушення візуального сприйняття об'єктів охорони, архітектурних комплексів або порушення візуальних перспектив сприйняття.

· Варто скоротити кількість рекламних конструкцій в центрі міста, повністю звільнивши деякі території від них.

· Слід навести порядок у надмірному розміщенні рекламних носіїв уздовж магістралей та, загалом, незаконної реклами.

· Повинен змінитися концептуальний підхід - головний архітектор має формувати рекламно-художній вигляд міста, під який буде підлаштовуватися увесь рекламний ринок.

Інтеграція сучасної архітектури (у тому числі і інформаційно-рекламних об'єктів) в історичну забудову - одна з важливих складових стратегії збереження культурної спадщини. Нові об'єкти повинні служити реставрації містобудівної тканини, відновлення втрачених елементів міського ландшафту, планувальної структури, масштабу, членувань, ритму, силуету, візуальних зв'язків, просторових відносин забудови. Види з вікон в наш час стали ціннісним параметром. Видові крапки, візуальні зв'язки міські панорами стають предметом середовищної та містобудівної охорони. Тому використання рекламних конструкцій і розміщення їх у міському середовищі потрібно робити таким чином, щоб не порушувався загальний архітектурно-художній образ міста.

Висновки до другого розділу

Зовнішня реклама - відмінний спосіб задоволення потреби потенційного покупця в інформації щодо різних товарів і послуг. Адже вона поєднує в собі яскравий дизайн, що привертає увагу, зрозумілість і доступність образу, високий ступінь ефективності. Встановивши зовнішню рекламу в місцях продажу певних товарів, і забезпечивши її дизайн цікавою та креативною ідеєю, можна автоматично впливати на кожну людину, що проходить повз, як на потенційного покупця.

Сьогодні на ринку зовнішньої реклами величезна конкуренція. Вулиці сучасних міст давно перетворилися на поле бою, на якому ведеться запекла боротьба за увагу кожного перехожого. Для того, щоб вийти переможцем з цієї битви, потрібен креативний підхід до дизайну зовнішньої реклами, тобто дизайн має бути лаконічним, що запам'ятовується, легко сприйматися споживачем і мати чітку орієнтацію на цільову аудиторію.

Зовнішню рекламу найчастіше використовують торгові будинки і магазини, кафе і ресторани, фірми - оптовики, організатори виставок та ін. Краще, щоб зовнішня реклама оформлялася яскраво і помітно, сяяла у вечірні та нічні години, була гранично проста, швидко і легко прочитана, не провокувала дорожньо-транспортні пригоди. Для забезпечення швидкості та легкості сприйняття вся рекламна композиція повинна містити не більше 3 - 4 елементів оформлення (назва фірми, слоган, напрямок діяльності або вид рекламованого товару, адресна частина). Написи, їх формат повинні забезпечувати правильне і швидке прочитання. Це, як правило, легко запам'ятовується фраза з малою кількістю слів (деякі вважають, що має бути максимум 7 слів). Зовнішня реклама розрахована на пішоходів, може бути більш широкою, а в місцях довготривалого скупчення людей (вокзали, зупинки, універмаги) містити ще більший обсяг інформації.

Рекламно-художній образ сучасних міст дуже сильно залежить від світлового дизайну. Зорове сприйняття архітектурного або дизайнерської форми у всіх його категоріях (простір, обсяг, пластику, колір) залежить не тільки від її особливостей, але і від якості її освітлення, а в темряві - вирішальною мірою саме від нього. Штучний світ стає все більш ємним і мобільним носієм інформації, без якого неможливо уявити прогрес людської цивілізації в новому тисячолітті.

3. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

3.1 Аналіз нормативно-правових документів, що регламентують дотримання вимог охорони праці

Дотримання вимог охорони праці регламентується нормативно-правовими документами, що прийняті для виконання на всіх підприємствах України і є обов'язковими для всіх фізичних та юридичних осіб. Такими документами є:

1. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. (нова редакція від 21 листопада 2002 р. з останніми поправками та доповненнями від 29 червня 2010 р.), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні [2].

2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. з останніми поправками та доповненнями від 20 травня 2010 р., який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

3. Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. з останніми поправками та доповненнями від 01 червня 2010 р., який відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

4. "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р. з останніми поправками та доповненнями від 12 лютого 2008 р., які гарантують, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

5. Закон України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 р. з останніми поправками та доповненнями від 18 вересня 2003 р., який вказує на те, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності [3].

6. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р. з останніми поправками та доповненнями від 29 червня 2010 р., що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

7. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. з останніми поправками та доповненнями від 14 квітня 2009 р., який визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок

8. Нормативно-правові акти з охорони праці. Міжгалузеві та галузеві ДНАОП, стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП), Державні стандарти України з питань безпеки праці (ДСТУ), санітарні норми (СН), державні санітарні правила і норми (Дсан ПіН), будівельні норми і правила (ДБН) та ін.

9. Накази, розпорядження, положення, інструкції, інші розпорядчі документи, що розроблюються адміністрацією будь-якого товариства і є обов'язковими до виконання робітниками, щодо охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки.

У зв'язку з тим, що більшість сучаних працівників виконують роботу із використанням персональних комп'ютерів, наведемо ряд нормативних документів, що регламентують роботу з офісною технікою, а саме: ВСН 4559-88 Тимчасові санітарні норми і правила для працівників обчислювальних центрів, ДСТУ ISO 9241-3:2001, ДСТУ ISO 9241-2:2004, ДСТУ ISO 9241-5:2004, ДСТУ ISO 9241-6:2004, ДСТУ ISO 9241-7:2004, ДСТУ ISO 9241-9:2004(2006) Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі, ДСанПІН 3.3.2-007-98 Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджені наказом № 65 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26 березня 2010 р.

3.2 Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НШВФ) і дії в надзвичайних ситуаціях

Охорона праці - це система правил, яка включає в себе правові, соціально-економічні, організаційні, санітарні способи і засоби, які спрямовані на здоров'я, працездатність і збереження життя співробітників в організації в процесі трудової діяльності.

Охорона праці робітників у різних установах - це сфера державного управління, мета якої полягає в реалізації права людини на життя і здоров'я в процесі його трудової діяльності. Охорона праці в Україні забезпечується за рахунок розроблених нормативно-правових актів і організованих згідно з ними органів управління, які здійснюють відповідні наглядові і контрольні функції. Норми права спрямовані також на регулювання відносин у сфері охорони праці між роботодавцем і працівником.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці [2].

Важливою умовою життєдіяльності людей є праця, тобто діяльність, спрямована на створення матеріальних цінностей. Праця становить єдність двох функцій: засобу до життя і сферу ствердження особи. Перша з цих функцій знаходить своє відображення в орієнтуванні працівника на зміст праці, її відповідність його внутрішнім запитам, моральне задоволення роботою. Наука про охорону праці тісно пов'язана з іншими науками. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо. Важливе місце в розробці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ергономіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика. Але завжди слід знати ті фактори і чинники, які впливають на здоров'я і самопочуття персоналу організації, підприємства, установи, тощо. Під час роботи на працівників впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Шкідливі фактори за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

Небезпечними та шкідливими називають фактори, що призводять до раптового погіршення здоров'я людини, або навіть смерті, під час її трудової діяльності.

Згідно з класифікацією ГОСТ 12.1.003-74 до числа небезпечних та шкідливих факторів, що виникають при проведенні дослідження слід віднести: нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження);фізичне перевантаження; невідповідність параметрів мікроклімату робочої зони санітарним нормам; недостатнє або надмірне освітлення робочої зони; несприятливе забарвлення стін та підлоги, віддзеркалення; робота з комп'ютером.

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники викликають перевантаження, що по характері дії підрозділяються на фізичні і нервово-психічні. Фізичні перевантаження підрозділяються на статичні, гіподинамічні, динамічні. Причинами нервово-психічних перевантажень можуть бути розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Відхилення від норм мікроклімату на робочому місці негативно впливає на організм людини, що в свою чергу веде до погіршення стану здоров'я та часткової або повної втрати працездатності. Величини показників мікроклімату у приміщеннях повинні відповідати нормам, зазначеним у ГОСТ 12.1.005-88 і ДСН 3.3.6.042-99.

Правильно організоване освітлення позитивно впливає на діяльність центральної нервової системи, знижує енерговитрати організму на виконання певної роботи, що сприяє підвищенню працездатності людини, продуктивності праці і якості продукції, зниженню виробничого травматизму тощо. При недостатньому чи надмірному освітленні робочої зони очі сильно напружуються, знижується темп роботи, збільшується стомлюваність. З часом у працівників можливий розвиток захворювань очей, таких як короткозорість чи інших, тому освітлення робочих приміщень повинно відповідати нормам СниП ІІ.4-79.

Колір приміщень і меблів повинен сприяти створенню сприятливих умов для зорового сприйняття та гарного настрою. Джерела світла, такі як світильники і вікна, які дають віддзеркалення від поверхні екрану, значно погіршують точність сприйняття знаків на екрані монітору чи клавіатури і спричиняють за собою перешкоди фізіологічного характеру, які можуть виразитися в значній напрузі, особливо при тривалій роботі. Віддзеркалення, включаючи віддзеркалення від вторинних джерел світла, повинне бути зведено до мінімуму. Для захисту від надмірної яскравості вікон можуть бути застосовані штори і екрани.

Робота з комп'ютером характеризується значною розумовою напругою і нервово-емоційним навантаженням операторів, високою напруженістю зорової роботи і достатньо великим навантаженням на м'язи рук при роботі з клавіатурою ЕОМ. Велике значення має раціональна конструкція і розташовує елементів робочого місця, що важливе для підтримки оптимальної робочої пози людини-оператора. В процесі роботи з комп'ютером необхідно дотримувати правильний режим праці і відпочинку.

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

Спецодяг і спецвзуття повинні зберігати свої гігієнічні та експлуатаційні властивості протягом усього часу експлуатації при дотриманні умов їх використання та догляду за ними.

Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах, в установах і організаціях (навчання на виробництві) та населення, не зайнятого у сфері виробництва та обслуговування (самостійне вивчення відомостей щодо дій в умовах надзвичайних ситуаціях та отримання консультацій за місцем проживання) підготовлено Інститутом державного управління у сфері цивільного захисту та призначені для навчання персоналу підприємств, установ та організацій захисту і діям у разі загрози та виникнення на об'єкті або території аварії, катастрофи, стихійного лиха, епідемії, епізоотії, епіфітотії, великої пожежі та іншої небезпечної події, а також розвитку свідомості щодо власної та колективної безпеки у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру серед населення, не зайнятого у сфері виробництва та обслуговування [24, с.61].

На базі Типових програм та з врахуванням організаційно-методичних вказівок щодо навчання населення діям у НС на календарний рік на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форми власності але з врахуванням особливостей їх діяльності, характеру виробництва, видів техногенних небезпек, що можуть на них створюватись, а також природних небезпек регіону розробляються відповідні навчальні програми підготовки працюючого персоналу до дій в умовах надзвичайних ситуацій і перелік тем інструктажів з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях, техногенної та пожежної безпеки, а в органах місцевого самоврядування - перелік питань щодо проведення просвітницько-інформаційної роботи з населенням, не зайнятим у сфері виробництва та обслуговування.

Навчальні програми підготовки працюючого населення безпосередньо на виробництві та переліки питань щодо навчання населення, не зайнятого у сфері виробництва і обслуговування, узгоджуються з відповідними структурними підрозділами з питань цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади і затверджуються керівниками підприємств, установ, організацій та відповідних органів місцевого самоврядування.

1. Законодавчими та іншими нормативно-правовими актами України визначено обов'язковість навчання всіх категорій населення діям у надзвичайних ситуаціях, дотримання заходів загальної, екологічної безпеки, виконання відповідних вимог у разі виникнення надзвичайних ситуацій, а також вивчення основних способів захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги потерпілим, правил користування засобами захисту.

2. Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з цим порядком підготовка працюючого населення безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється у формах теоретичного, практичного навчання та інструктажів з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях, техногенної та пожежної безпеки.

3. Теоретичне навчання на виробництві проходять працівники підприємств, установ та організацій, яких не внесено до переліку осіб керівного складу, управлінських кадрів і фахівців цивільного захисту, що проходять курсове навчання у мережі курсів, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту.

Теоретичне навчання на виробництві здійснюється за програмами: спеціальної підготовки працівників, які увійшли до складу позаштатних органів управління, спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту; загальної підготовки працівників підприємств, установ та організацій; додаткової підготовки працівників потенційно-небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки з питань техногенної безпеки; прискореної підготовки населення до дій в особливий період та; за переліком тем інструктажів з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях, техногенної та пожежної безпеки.

4. Програми загальної та спеціальної підготовки працівників розраховані на трьох річний термін навчання і призначені для навчання відповідних категорій та груп населення захисту та діям в умовах надзвичайних ситуацій.

Програми додаткової підготовки мають на меті поглиблення та розширення знань стосовно нормативних актів з питань техногенної безпеки, джерел небезпеки (споруда, обладнання, технологічний процес тощо), що за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС на потенційно-небезпечному об'єкті чи об'єкті підвищеної небезпеки та небезпечних речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території [24, с.152].

5. Навчання за програмами організується керівниками підприємств, установ, організацій відповідно до вимог нормативно-правових актів про професійне навчання кадрів на виробництві та здійснюється за груповою або індивідуальною формами.

Для забезпечення належного проведення групової форми навчання персоналу безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях наказами (розпорядженнями) їх керівників всі працівники розподіляються за навчальними групами, які утворюються у структурних підрозділах підприємств, установ, організацій та створених ними позаштатних органів управління, спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту, призначаються керівники навчальних груп та затверджуються план-графіки проведення на виробництві теоретичних занять, календарні плани підготовки та проведення спеціальних об`єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту та перелік навчально-матеріальної бази відповідно до визначених форм навчання.

Призначені керівники навчальних груп проходять попереднє курсове навчання у мережі курсів, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту з набуття методичних навичок у проведенні занять за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, ознайомлення з технологіями навчання в умовах виробництва, кращим досвідом його організації та проведення.

При проведенні класно-групових занять враховується вид діяльності та відповідальність кожного працівника з цивільного захисту та техногенної безпеки. З окремих тем до проведення занять повинні залучатися члени об'єктових комісій з евакуації та з питань надзвичайних ситуацій.

До проведення занять з додаткової підготовки можуть залучатися працівники професійної аварійно-рятувальної служби, які за угодами обслуговують конкретні потенційно-небезпечні об'єкти чи об'єкти підвищеної небезпеки.

За необхідності заняття у навчальних групах можуть проводитися працівниками курсів навчально-методичного центру сфери цивільного захисту.