Теоретичні основи організації фінансів торговельного підприємства

Проаналізуємо показники ліквідності, платоспроможності підприємства.

Таблиця 2.4

Динаміка показників оцінки ліквідності, платоспроможності підприємства «Лосинівське споживче товариство» за 2008-2009 роки

Коефіцієнт	Познач.	Розрахункова формула	Норм. знач.	Значення показника	Темп росту,%
				2008	2009
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Кал	ГК + ПФІ/КЗ	0,25-0,3	0,069	0,182	265,46
Коефіцієнт критичної ліквідності	Ккл	ГК + ПФІ+ДЗ/КЗ	?1		0,682	140,2
Коефіцієнт покриття	Кп	ГК+ПФІ+ДЗ+ТМЦ/КЗ	2-2,5	1,427	1,835	128,56
Коефіцієнт покриття проміжний	Кпп	ГК+ДЗ/КЗ	-	1,774	-	-
Коефіцієнт чистої виручки	Кчв	ЗН+ЧП/РП	-	0,77	0,54	70,0
Власний оборотний капітал	ВОК	Ір.П-Ір.А+III р.П	-	70,55	103,5	146,7

Позначення:

НЗ - неліквідні запаси;

БДЗ - безнадійна дебіторська заборгованість;

ОК - оборотний капітал;

ГК - грошові кошти;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції;

КЗ - короткострокова заборгованість;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності;

ЗН - сума зносу;

ЧП - чистий прибуток;

РП - обсяг реалізованої продукції.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш жорстким критерієм ліквідності: показує, яка частина короткострокових боргових зобов'язань при необхідності може бути погашена негайно. Нижня границя показника - 0,25. Доцільно розглядати ці показники в динаміці, доповнюючи порівняльним аналізом доступних даних по аналогічним підприємствам. Знову ж таки споживче товариство не досягло норми, хоча в 2009 році було дуже близьке до граничної поділки й склало 0,182, порівнюючи з 2008 роком це позитивна тенденція.



Рис. 2.1. Динаміка показників оцінки ліквідності, платоспроможності підприємства «Лосинівське споживче товариство» за 2008-2009 роки

Коефіцієнт критичної ліквідності аналогічний коефіцієнту покриття, проте з розрахунку виключена найменш ліквідна частина оборотних активів - виробничі запаси. Нижнє значення показника - 1. Якщо ріст показника пов'язаний з ростом дебіторської заборгованості, то діяльність підприємства можна характеризувати з гіршої сторони. На нашому торгівельному підприємстві «Лосинівське споживче товариство» цей коефіцієнт що в 2008, що в 2009 році не досяг мінімального значення, максимум це 0,682 в 2009 році, але порівняно з 2008 роком має тенденцію до збільшення, темп приросту склав 140%.

Коефіцієнт покриття (загальний) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень оборотних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо оборотні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємства розглядається як успішно функціонуюче. Розмір перевищення й виражається коефіцієнтом покриття. Нижнє значення показника - 2. На нашому торгівельному підприємстві цей коефіцієнт що в 2008, що в 2009 році не досяг мінімального значення, максимум це 1,83 в 2009 році, але порівняно з 2008 роком має тенденцію до збільшення, темп приросту склав 128%.

Коефіцієнт покриття проміжний в 2008 році має значення 1,774, а в 2009 його не можливо визначити.

Коефіцієнт чистої виручки показує скільки чистої виручки на підприємстві або скільки отримаємо з кожної гривні реалізованої продукції. Чим вищий показник, тим краще. На нашому підприємстві він знизився з 0,77 в 2008 році до 0,54 в 2009 році, що є негативним моментом для торгівельного підприємства й впиває на його платоспроможність.

Величина власних оборотних засобів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття оборотних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, який залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. При інших рівних умовах ріст показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Величина власних оборотних засобів дорівнює перевищенню оборотних активів над поточними зобов'язаннями. Можлива така ситуація, коли величина зобов'язань перевищує величину активів (тобто одним з джерел покриття основних засобів і необоротних активів є короткострокова кредиторська заборгованість). Фінансовий стан торгівельного підприємства в цьому випадку нестійкий, потрібні термінові міри по його виправленню. В нашому випадку ми спостерігаємо темп зростання величини власних оборотних засобів 146,7% з 70,55 до 103,5, що є результатом збільшення активів торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство», які мають оборотність менше одного року.

Таблиця 2.5

Динаміка показників фінансової стійкості торгівельного підприємства

Коефіцієнт	Познач.	Розрахункова формула	Норм. знач.	Значення показника	Темп росту,%
				2008	2009
Коефіцієнт зносу	Кз	? Зн/ПОЗ	-	0,76	0,808	106,3
Індекс постійного активу	Іпа	НА/ВК	-		0,76	90,4
Коефіцієнт реальної вартості майна	Крвм	(Ф+ВЗ+НЗВ)/?А	?0,5	0,66	0,40	60,6
Фондовіддача	Кф	РП/Ф	-	4,27	7,86	184,21
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів	Ко/н	ОК/НА	-	0,62	0,64	103,2
Коефіцієнт забезпеченості запасів	Кзз	ВОК/З	0,6-0,8	0,48	0,76	159,6
Коефіцієнт покриття запасів	Кпз	ВОК+КБ+КЗТ/З	-	0,48	0,76	159,3
Коефіцієнт автономії	Ка	ВК/?А	0,5-0,7	0,73	0,79	107,63
Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів	Кп/в	ПК/ВК	?1	0,37	0,27	143,8

Позначення:

ВК - власний капітал;

ВОК- власний оборотний капітал;

Ф - основні засоби;

НЗВ- незавершене виробництво;

ВЗ - виробничі запаси;

НА - необоротні активи;

ОК - оборотний капітал;

З - запаси;

КБ - короткострокові кредити банків;

?А - підсумок балансу;

ВК - позикові кошти;

КЗТ - кредиторська заборгованість перед постачальниками;

РП - обсяг реалізованої продукції;

Зн - сума зносу;

ПОЗ - первісна вартість основних засобів.

Рис. 2.2. Динаміка показників фінансової стійкості та стабільності підприємства «Лосинівське споживче товариство» за 2008-2009 роки

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності в напрямку довгострокової перспективи. Вона пов'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Якщо структура “власний капітал - залучені кошти” має значний зсув в сторону боргів, підприємство може збанкротувати, якщо декілька кредиторів одночасно будуть вимагати свої гроші назад в “незручний” час. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується співвідношенням власних та залучених коштів. Але цей показник дає лише загальну характеристику фінансової стійкості. Не існує єдиних нормативних критеріїв для цих показників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої залежності підприємства, оборотності мобільних засобів та інше. Можна сформулювати тільки одне правило, яке є дієвим для підприємств будь-якого типу: власники підприємства (акціонери, інвестори, які зробили внесок в уставний капітал) віддають перевагу розумному росту в динаміці частки залучених коштів, кредитори ж (постачальники, банки та інші контрагенти), навпаки, віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю.

Проаналізуємо показники фінансової стійкості і стабільності торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство».

Коефіцієнт зносу (нарахованої амортизації) характеризує інтенсивність вивільнення коштів із основного капіталу або характеризує ступінь зносу. Аналізуючи отримані показники, можна зробити висновок, що основні засоби зношені і з кожним роком коефіцієнт зносу збільшується, так в звітному періоді він становив 0,808, що на 0,048 більше в порівнянні з попереднім періодом. Підприємству необхідно прийняти заходи по стримуванню цього процесу шляхом більш інтенсивного оновлення основних фондів.

Індекс постійного активу показує, чим вища доля активів підприємства створена за рахунок власних коштів, тим менший ризик неплатоспроможності підприємства. В 2008 році він становив 0,84, а в 2009 році вже склав 0,76, що становить 90,4% від попереднього року.

Коефіцієнт реальної вартості майна підприємства визначає, яку долю в вартості майна складають основні засоби виробництва. Коефіцієнт розраховується як відношення сумарної величини основних засобів (по залишковій вартості) до вартості майна підприємства за підсумком балансу. Цей коефіцієнт визначає рівень потенціалу підприємства, забезпеченість засобами основної діяльності. Нормальним вважається значення, коли реальна вартість майна складає більш 0,5 від загальної вартості активів, на торгівельному підприємстві він складає 0,40, що є нижчим за норму і демонструє темп росту 60,6% і є меншим ніж в 2008 році. В першу чергу це пов'язано зі зменшенням основних засобів, що може негативно відобразитися на потенціалі підприємства.

Фондовіддача показує ефективність використання основних засобів. Фондовіддача виражає об'єм продукції в розрахунку на одиницю основних фондів. Констатуємо підвищення фондовіддачі з 4,27 до 7,86, що є позитивним фактором і складає 184,21% темпів зростання від попереднього звітного періоду, а також вказує на позитивні зрушення в використанні основних засобів.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів демонструє які активи переважають на підприємстві, за роки дослідження цей коефіцієнт майже не змінився і становить в середньому 0,63. Тобто необоротних активів торгівельне підприємство «Лосинівське споживче товариство» має більше ніж оборотних.

Коефіцієнт забезпеченості запасів характеризує частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами (велике значення має для підприємств торгівлі; нижня границя -- 0,6). «Лосинівське споживче товариство» є підприємством торгівлі й цей показник для нього склав 0,48 в 2008 році і 0,76 в 2009 році, що є позитивним зрушенням порівняно з 2008 роком, коли він взагалі був нижчим, ніж мінімальне значення.

Коефіцієнт покриття запасів розраховується співвідношенням величин “нормативних” джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення показника менше 1, то поточний фінансовий стан підприємства розглядається як нестійкий. Показник для 2009 року становив 0,761, що є поганим результатом, оскільки в 2008 році він був ще меншим - 0,476. «Лосинівське споживче товариство» відповідно не стійке торгівельне підприємство.

Коефіцієнт автономії характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльності. Чим вище значення даного коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне та незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство (нижня границя показника - 0,6). Наше торгівельне підприємство «Лосинівське споживче товариство» має показник 0,73 в попередньому періоді і 0,79 в звітному періоді, спостерігається невеличке зростання, яке вилилося в 107,63% темпів приросту, що є позитивною тенденцією. Коефіцієнт автономії 0,79 характеризує наше торгівельне підприємство як те, що має нормальну фінансову стійкість, раціонально використовує залучені кошти, але цей коефіцієнт недалеко розміщений від нижньої границі цього показника, тому «Лосинівське споживче товариство» повинне проводити заходи для покращення фінансової стійкості.

Коефіцієнт співвідношення власних та залучених засобів рівний 0,36 в 2007 році означає, що на кожну гривню власних коштів, які вкладені в активи підприємства, приходиться по 36 копійок позичених коштів, а вже в 2008 році він склав 0,27, що викликане зменшенням позикових кошт, але в свою чергу воно складає на кінець періоду майже 3 частину від власних коштів, що свідчить про певну невелику залежність від кредиторів.

Оцінимо ділову активність і прибутковості торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство». Активність і прибутковість діяльності характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. Показує оборотність всього капіталу, інвестованого в підприємство. Це показник капіталовіддачі, оскільки відображає обсяги виручки на гривню інвестованих коштів. При аналізі цього показника, ми бачимо, що оборотності активів даного підприємства збільшилася, що позитивно впливає на ділову активність.

Таблиця 2.6

Динаміка показників ділової активності і прибутковості торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство»

Коефіцієнт	Познач.	Розрахункова формула	Значення показника	Темп росту,%
			2008	2009
Коефіцієнт оборотності активів	Коа	ЧРП/? А	2,63	2,74	103,91
Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу	Коок	ЧРП/ОК	6,62	7,08	106,91
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Ковк	ЧРП/ВК	3,47	3,6	103,91
Коефіцієнт оборотності запасів	Коз	ЧРП/З	8,59	8,85	102,95
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Кодз	ЧРП/Дзс	11,62	12,1	103,91
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Кокз	ЧРП/Кзс	13,09	13,6	103,91
Рентабельність продаж	Ррп	П/РП	0,01	0,002	19,77
Рентабельність продукції	Рпрод	П/С	0,01	0,002	19,96
Рентабельність капіталу	Рк	П/? А	0,02	0,01	21,68
Рентабельність власного капіталу	Рвк	П/ВК	0,03	0,01	20,14
Рентабельність необоротних активів	Рна	П/НА	0,04	0,01	22,03

Позначення:

ЧРП - чистий обсяг реалізованої продукції;

З - вартість запасів;

Дзс - середнє значення дебіторської заборгованості (розраховується як середньоарифметичне значення дебіторської заборгованості на початок і кінець звітного періоду);

Кзс - середнє значення кредиторської заборгованості;

П- прибуток (операційний, від звичайної діяльності до оподаткування або чистий);

С - собівартість реалізованої продукції;

НА - необоротні активи.

торговельний ціновий асортимент маркетинговий

Рис. 2.3. Динаміка показників ділової активності і прибутковості підприємства за 2008-2009 роки

Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу відображає швидкість його обороту. Коефіцієнт оборотності зростає з 6,62 до 7,08 в 2009 році порівняно з попереднім періодом, отже підприємство може обійтись без залучення в оборот додаткових коштів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу підприємством. Показує швидкість обороту власного капіталу, що для акціонерних товариств означає активність коштів, яким ризикують акціонери. Різкий зріст цього коефіцієнта відображає підвищення рівня продажів, що повинне в значній мірі забезпечуватися кредитами й, отже, знижувати частку власників у загальному капіталі підприємства. Істотне зниження цього показника відображає тенденцію до бездіяльності частини власних коштів. Як бачимо на нашому підприємстві даний показник майже не змінився й залишився на попередньому рівні - 3,6.

Коефіцієнт оборотності запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Як ми бачимо на нашому торгівельному підприємстві «Лосинівське споживче товариство» він дещо підвищився з 8,59 в 2008 році до 8,85 в 2009 році, тобто товарно-матеріальні запаси стали дещо швидше реалізовуватися на підприємстві.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Зростання цього показника означає скорочення продажів у кредит, а зниження свідчить про збільшення обсягу наданого кредиту. На підприємстві «Лосинівське споживче товариство» спостерігається, хоч і не значне, але все ж таки скорочення продажів у кредит, що є позитивною тенденцією.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Його зростання означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження - зростання покупок у кредит. З розрахунку видно, що коефіцієнт збільшився на кінець звітного періоду й складав 13,6 при темпі приросту 104%, що є позитивною тенденцією для підприємства «Лосинівське споживче товариство». В умовах економічної кризи і особливо кризи неплатежів важливе значення має аналіз оборотності кредиторської і дебіторської заборгованості

Порівнюючи коефіцієнти оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості можна зробити висновок про погіршення фінансового стану підприємства, адже Кокз>Кодз. Проаналізувавши отримані результати, ми бачимо, що всі показники ділової активності в 2009 році дещо зросли. Отже, в 2009 році збільшилось обертання активів підприємства, власного капіталу, запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості.

Рентабельність продажу показує, який прибуток з 1 гривні продажу отримало підприємство, тобто характеризує ефективність продаж підприємства. «Лосинівське споживче товариство» з 1 гривні продажу отримало лише 1копійку і це в 2008 році, в 2009 році ситуація ще гірша і становить 0,2 копійки, що є дуже мізерною сумою.

Рентабельність продукції характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності. Ситуація дуже погана на підприємстві оскільки рентабельність продукції низька - 0,01 в 2008 році, тай ще вона продовжує падати - 0,002 в 2009 році.

Рентабельність капіталу характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства. Становить 0,02 в 2008 році й 0,01 в 2009 році, що обумовлене зниженням вкладення грошей в торгівельне підприємство «Лосинівське споживче товариство».

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність вкладення власних коштів до даного підприємства. Його динаміка впливає на рівень котирування акцій підприємства на фондовій біржі. В порівнянні з рентабельністю капіталу рентабельність власного капіталу дещо більша, але знову ж таки знаходиться на мізерному рівні.

Рентабельність необоротних активів характеризує ефективність використання необоротних активів підприємством. Показує, скільки прибутку від реалізації (від звичайної діяльності) приходиться на 1 грн. необоротних активів підприємства. На нашому торгівельному підприємстві «Лосинівське споживче товариство» рентабельність необоротних активів в 2008 році складала - 0,04 а вже 2009 році - 0,01, що є дуже негативною тенденцією й може призвести до банкрутства підприємства.

Згідно показників прибутковості торгівельного підприємства ми можемо спостерігати її зменшення. Дані зміни показників рентабельності обумовлені зниженням обсягу чистого прибутку у звітному періоді, зниженням прибутку від операційної діяльності та інших операційних доходів. Підприємство несе високі витрати пов'язані із собівартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, збільшення вартості на тару, збільшення виплат на оренду приміщень, все це призводить до погіршання фінансового стану на торгівельному підприємстві «Лосинівське споживче товариство». Якщо розглядати всі показники рентабельності товариства, то ми можемо констатувати, що всі вони знаходяться на дуже низькому рівні і якщо торгівельне підприємство хоче збільшити свої прибутки то воно повинне провести відповідну роботу в даному напрямку.

2.3 Аналіз асортиментної політики та маркетингової стратегії торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство»

Асортимент товарів - це сукупність їх видів, різноманітності і сортів, які об'єднані конкретною ознакою. Торгівельний асортимент є номенклатурою товарів, що підлягають продажу в роздрібній торгівельній мережі. Формування асортименту - це процес підбору груп, видів і різновидів товарів відповідно до попиту населення з метою його повнішого задоволення.

При формуванні асортименту продовольчих товарів магазинами і кафе враховуються деякі особливості попиту на продукти харчування. Попиту на продовольчі товари, в порівнянні з попитом на непродовольчі товари, притаманна висока ступінь стійкості, а в окремих випадках - консервативність. Споживач звикає до конкретних видів продукції, тому важливо досягнути стабільності в формуванні асортименту таких товарів, забезпечуючи їх безперебійний продаж. При формуванні магазинами асортименту продовольчих товарів, враховується фактор взаємної заміни. У випадку відсутності у продажі потрібного товару покупець, як правило, не відкладає покупку, а буде шукати йому заміну.

Роль керівництва полягає в тому, щоб уміло поєднувати фінанси підприємства з асортиментною політикою підприємства, що забезпечує зростання і прибутки. Правильний вибір асортиментної політики підприємства служить свого роду гарантією, що вигідні можливості не будуть упущені. Асортимент підприємства має бути по можливості широким.

Стійкості асортименту сприяє затвердження для кожного магазину асортиментного переліку, який складається на основі даних по вивченню попиту, профілю магазина, об'єму товарообігу, розміру торгових площ. Цей документ затверджується на один рік і знаходиться під постійним контролем керівником підприємства.

Відповідальність за дотримання асортиментного переліку покладається на завідуючих магазинів і кафе. Асортиментна політика - це важлива частина загальної роздрібної стратегії. Торгівельні підприємства прагнуть оптимізувати асортимент шляхом звуження його широти і зменшення глибини, вони торгують популярними і ходовими товарними групами, а в межах груп - найшвидшими товарами, що обертаються. Така політика дозволяє зменшити грошові кошти, вкладені в товарні запаси і прискорити їх товарообіг.

До таких підприємств відноситься і торгівельне підприємство, що описується нами. Логіка такого рішення зрозуміла: не варто вкладати гроші в товари, які дають малий оборот, а краще зосередити зусилля на торгівлі товарами, що швидко обертаються. Я розумію, що це зовсім не єдина можлива комерційна логіка, але хто може засудити голову товариства за такий вибір. Адже ми живемо в умовах жорсткої конкуренції. Часто доводиться дивитись не на те, чи відповідає даний товар загальній цілеспрямованості асортименту, а про те, чи можна торгувати їм рентабельно. Хотілося б, щоб керівництво торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» замислювалося про підвищення рентабельності підприємства, якщо буде ухвалено рішення включити даний товар в асортимент.

Дуже часто рішення про включення в асортимент або виключення того або іншого товару керівники приймають, виходячи із звички, наслідування конкурентам на основі інтуїції. Хотілося б, щоб керівники торгівельного підприємства уникали ухвалення таких рішень. Асортимент - це зброя в конкурентній боротьбі, і вже одне це припускає його безперервну і динамічну зміну.

Детально аналізуючи ширину і глибину асортименту торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство», можемо дійти висновку: що ширина асортименту є невеликою. А щодо глибини асортименту, він не є повним і запропонований малою кількістю видів товарів у кожній підгрупі. Це стосується в більшості непродовольчого асортименту. Щодо продуктів харчування, то асортимент у кожній підгрупі є оптимальний. В більшості асортимент представлений всіма виробами виробників-постачальників. Це стосується хлібобулочних виробів і молочної продукції, що завозяться Лосинівським та Ніжинським хлібокомбінати.

Щодо кондитерських виробів, то тут асортимент обмежений: наявні тільки добре розрекламовані вироби торгових марок "Світоч", "Рошен" "Корона" та "АВК". Асортимент м'ясної та рибної продукції сформований на досвіді багатьох років і вивченні попиту населення. В асортименті представлені недорогі ковбаси, сосиски (молочні і курячі), а також дорогі копчені ковбаси "Черкаська", "Львівська", "Старокиївська", "Махан", "Президентська" та інші. Риба в невеликому асортименті представлена приватними рибним господарствами Ніжинського району - це жива і копчена риба.

Тютюнові і винно-горілчані вироби запропоновані в асортименті від найнижчих і до високих цін відомих торгових марок, які ведуть активну рекламну кампанію. Деякі види алкогольних виробів завозяться безпосередньо від виробника його власним транспортом: горілка "Олімп", "Неміров", "Союз Віктан", "Хортиця", пиво "Оболонь", "Чернігівське", "Рогань" та інші.

Щодо бакалійних виробів, тут асортимент представлений безалкогольними напоями: газованими водами компаній "Кока-Кола", "Біола", "Оболонь", "Росинка", "Нептун", а також соками "Садочок", "Сандора", "Джаффа", "Біола", "Одеський завод дитячого харчування", "Біола", "Наш сік" в асортименті.

На відміну від продовольчих товарів, де асортимент є відносно широким та глибоким, непродовольчі товари в дуже обмеженому асортименті. Це пояснюється наявністю в Ніжинському районі великої кількості спеціалізованих магазинів "Посуд", "Все для дому", "Господарські товари" та інші. Проте асортимент побутової хімії є досить широким - це засоби особистої гігієни, порошки для прання, для миття вікон та посуду.

Відомо, що, відповідно до правила «80/20», 80% прибутку торгівельне підприємство одержує від 20% асортиментного товару, інші 20% прибутку - з 80% асортименту. Якщо цей баланс порушується, то якась частина асортименту не тільки сама стає збитковою (витрати на збереження, заморожування в товарі частини коштів), але і заважає продажам основних 20% асортименту. У першу чергу тим, що фізично займають дороге місце на полках і розсіює увагу покупця.

Я не випадково привів цей приклад. Така ж модель застосовна і для роботи нашого торгівельного підприємства. До кризи торгівельне підприємство, продаючи «незбалансований асортимент» покупцям, ризикувало мати, якщо не проблеми з поверненням грошей, то несприятливі відносини зі значною частиною покупців, що створюють попит. Кризова ситуація неминуче змусила «Лосинівське споживче товариство» сконцентруватися саме на тому асортименті, що користується найбільшим попитом, а виходить, приносить найбільший прибуток.

Що ж стосується аналізу маркетингової стратегії розвитку «Лосинівське споживче товариство», то тут ми можемо виділити лише певні теоретичні напрацювання. Головними функціями маркетингу можуть бути: дослідження існуючих ринків та зовнішнього середовища; визначення потенційних покупців; вивчення діяльності можливих конкурентів; планування цін та визначення можливостей насичення споживчих ринків товарами. Однак, в даний час торгівельне підприємство «Лосинівське споживче товариство» немає маркетингової служби або окремих відповідальних працівників, які б займались питаннями конкретного вивчення попиту споживачів на її товари. Дана робота носить у магазинах нечіткий і несистематичний характер. В основному вона спирається на статистичні матеріали звітів про хід реалізації товарів або дані журналу обліку надходження і реалізації товарів, які ведуться завідуючими магазинів і кафе.

2.4 Оцінка цінової політики торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство»

У системі фінансів торгівельного підприємства одне з центральних понять - ціна. Ціна, як важлива складова ринкової економіки, є еквівалентом обміну товарів. У загальному вигляді - це кількість грошей, за яку продавець бажає продати товар, а покупець - купити його.

Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Ринкова ціна фокусує складні економічні зв'язки між середніми суспільними умовами виробництва товару і можливостями його споживання. Встановлення ціни є найважливішим моментом в процесі реалізації продукції, оскільки від її величини, в більшій мірі, залежить попит, а отже, і обсяг продажу. Об'єм реалізації продукції безпосередньо впливає на фінансові результати підприємства. Уміння правильно розуміти і використовувати цю найважливішу категорію багато в чому визначає комерційний успіх торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» на ринку.

З погляду споживача ціна часто використовується як показник вартості. Відповідно до цього вартість може визначатися як пропорція сприйнятної якості і ціни. Тому зниження цін, яке диктується тією чи іншою маркетинговою ситуацією, не завжди збільшує обсяги збуту. Низькі ціни споживачам здаються наслідком низької якості, а тому вони відмовляються від придбання таких товарів.

На розглянутому торгівельному підприємстві «Лосинівське споживче товариство» формування цін відбувається на основі змішування прямої і опосередкованої цінової політики, тобто на основі безпосереднього розрахунку цін і їх регулювання залежно від змін ринкової кон'юнктури, а також зменшення рівня торгівельної націнки.

Головним елементом цінової політики торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» виступає не ціна товару в цілому, а лише один з її елементів - торгівельна націнка. Тому націнка на товари в магазинах і кафе формується виходячи із середньої націнки (десь 5-35%) на дану категорію товарів, попиту на товар, термінів збереження й ін. Характерно, що не провадиться систематичний аналіз установлених цін у розрізі товарних позицій. Варто враховувати, що націнка на різні види продуктів залежить від самого товару. Габаритний товар, але дешевий, займає на складі більше місця, отже, витрати на збереження вищі. Товар, що вимагає спеціальних умов збереження, наприклад заморожені продукти, вимагають інших витрат на збереження. Деякі товари вимагають спеціальних умов перевезення, і т.д.

«Лосинівське споживче товариство» проводить роботу по дослідженню конкурентних цін на товар, тобто цін на товари пропоновані конкурентами. Виявляє в асортименті ходові товари, що дозволяє установити ціни нижче конкурентних. У результаті чого з'являється інструмент залучення покупців. Ціни на менш ходові товари формуються виходячи з загальної рентабельності підприємства, тобто ціни встановлюються так, щоб компенсувати низький рівень прибутку від товарів основного асортименту. Принцип такої цінової політики «Лосинівське споживче товариство» в тім, що покупець, замовляючи ходові товари, орієнтується на низькі ціни, а ціна інших товарів у меншому ступені впливає на попит.

Торгівельне підприємство «Лосинівське споживче товариство» приймає в увагу правило 20/80, визначають групу найбільш важливих товарів у відношенні низької ціни і товари, до ціни яких покупці відносяться більш лояльно. Також виділяє товари, що купуються постійними покупця, що приносять велику частину виторгу. Можливо, для цих товарів конкурентна ціна відіграє головну роль. Тому варто зберігати її рівень, щоб не втратити постійних покупців. Важливе значення для ухвалення рішення за ціною має аналіз попереднього періоду на предмет рівня ціни і попиту покупців. Виявлення залежності рівня ціни до обсягу продажів вимагає витрат на організацію якісного обліку, але результат того коштує.

«Лосинівське споживче товариство» при формуванні цін передбачає можливі знижки від обсягів закупівель, способу оплати, терміну доставки.

При роботі з конкретним покупцем варіює ціну в залежності від сталості закупівель, надає особливі знижки (бонуси). До дієвих прийомів формування цін торгівельним підприємством «Лосинівське споживче товариство» можна віднести встановлення ціни, не округляючи її до нулів, закреслювати стару ціну і писати нову.

Цінова політика торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» досить сильний інструмент для досягнення успіху, але не єдиний.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСІВ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

На підставі проведеного аналізу й розрахунків показників, що характеризують фінансовий стан торгівельного підприємства й загальної оцінки товарообігу, намагатимемось намітити шляхи щодо його поліпшення за рахунок підвищення ефективності функціонування оборотних активів підприємства, маркетингової стратегії, цінової політики, асортиментної політики.

Торгівельному підприємству «Лосинівське споживче товариство» в умовах ринку необхідно вирішити проблему вибору конкурентної стратегії з метою збереження позиції на ринку, відшкодування витрат і одержання прибутку, достатньої для подальшого розвитку. У зв'язку із цим для стійкого розвитку торгівельного підприємства необхідно велику увагу приділяти проблемі розширення та стимулювання попиту. Метою формування маркетинго-орієнтованої системи управління «Лосинівське споживче товариство» є підвищення конкурентоспроможності та привабливості (як соціальної, так і інвестиційної) досліджуваного підприємства.

Роздрібні торгівельні підприємства повинні прийняти рішення про три основних моменти: товарний асортимент, комплекс послуг і атмосфери магазинів. Оскільки товарний асортимент повинен відповідати купівельним очікуванням цільового ринку. Саме товарний асортимент стає ключовим фактором в конкурентній боротьбі між аналогічними роздрібними підприємствами. Торгівельному підприємству «Лосинівське споживче товариство» належить прийняти рішення про широту товарного асортименту (вузький чи широкий), його глибину (мілкий або глибокий). Ще одна глибина товарного асортименту - якість товарів, що пропонуються в магазинах і кафе. Споживача цікавить не тільки широта вибору, але й якість товару.

Торгівельному підприємству «Лосинівське споживче товариство» належить також вирішити питання про комплекс послуг, які він запропонує покупцям.

Третім важливим елементом будь-якого роздрібного підприємства є атмосфера магазинів і кафе. У кожного торгівельного підприємства своє планування, яке може полегшити або утруднити просування покупців. Кожний магазин чи кафе справляє враження: розкішний або похмурий, чистий, брудний та інше. Магазин чи кафе повинен втілювати в собі атмосферу, яка відповідає смакам споживачів цільового ринку і позитивно впливає на здійснення покупок. Атмосферу створюють творчі працівники, які знають, як поєднати зорові, слухові та інші подразники для досягнення бажаного ефекту.

Ключовим фактором конкуренції і одночасно характеристикою якості товарів являються ціни. Здатність магазину чи кафе робити ретельно продумані закупки - найважливіша складова його успішної діяльності. Крім цього, до встановлення цін слід підходити дуже уважно і по іншим причинам: на деякі товари можна робити низькі націнки з метою перетворення цих товарів в “заманювачів” або “збиткових лідерів” в надії на те, що в пошуках необхідних товарів заодно куплять й інші товари з більш високими націнками. Крім того, керівництву торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» необхідно володіти мистецтвом уцінки товарів уповільненої реалізації, наприклад, магазини, що реалізують взуття, розраховують продати 50 % товарів з націнкою 60 %; 25 % товару - з націнкою 40 %, а решта 25 % - зовсім без націнки. Це зниження цін вже передбачено в їх першопочатковому рівні.

Одним із важливих елементів збільшення купівельної спроможності є так звані POS-матеріали. До них належать плакати різних форматів, наклейки, стенди, прапори, гірлянди. Більшість торгівельних підприємств у виборі POS-матеріалів віддають перевагу дисплеям. Між іншим, якісно оформлені дисплеї спонукують до додаткових покупок.

Для реклами будь-якої продукції найкраще встановити дисплей біля входу до крамниці. При цьому важливо правильно розмістити товар. Так, предмет, розміри якого не перевищують 40 см, буде непомітним в оточенні інших. Написи з інформацією про товар мають легко читатися з відстані не менше, ніж 3 метри. Фахівці вважають, що найкращим місцем є центральна частина полички. Вироби розставляють на рівні очей. Найчастіше імпульсивне рішення щось придбати виникає біля касового апарату. Наприклад, майже 89% відвідувачів крамниць перед виходом з магазину купують жуйку або солодощі. Тому, стверджують фахівці, якщо лоток з жувальними гумками розмістити біля каси, ефективність продажу становитиме 80%.

Також до шляхів оптимізації товарообігу необхідно віднести вирівнювання сезонності продажів (піки продажів приходяться на святкові періоди, а по групі безалкогольних напоїв - на літній сезон), поліпшення структури асортименту. Та головним напрямом оптимізації повинно стати прискорення оборотності товару до нормативних значень, шляхом стимулювання покупців.

Торгівельне підприємство «Лосинівське споживче товариство» повинно сприяти:

- поліпшенню якості обслуговування;

- проведення раціональної асортиментної політики, що враховуватиме сезонні коливання, прогнозування обсягів попиту та ін.;

- раціональне розміщення головного офісу та складських приміщень, що окрім доступності для більшості постачальників, зекономить витрати на доставку товарів;

- впровадження та удосконалення сучасних прогресивних методів продажу товарів (варто впровадити продаж товарів по каталогах, зразках, попередніх замовленнях);

- впровадження прогресивних форм організації та стимулювання праці працівників торговельних підприємств, шляхом введення залежності зарплати від загального результату діяльності підприємства, тобто прибутку;

- проведена реконструкція та технічне переозброєння складів та торгових залів з метою створення сучасних умов зберігання та транспортування (необхідно цілком механізувати працю вантажників), що дозволить скоротити їх кількість, строки вантажно-розвантажувальних робіт та їх якість;

- добитися зростання ефективності праці торгових працівників.

З цією метою привертати на роботу осіб на неповний робочий день. Провести встановлення сучасних касових апаратів, електронних вагів, здійснювати поєднання професій, посад, вести роботу по попередженню прогулів і скороченню втрат робочого часу по хворобі та іншим причинам.

Для покращення фінансової діяльності слід підвищити ефективність функціонування оборотних активів підприємства. А саме: коефіцієнти ліквідності не відповідають нормативним значенням. Тобто оборотні кошти підприємства мають неліквідний характер, тобто більша частина коштів являють собою активи середньої терміновості реалізації (різні види дебіторської заборгованості) і повільно реалізовані активи (запаси товарно-матеріальних цінностей).

Насамперед, варто нормалізувати ситуацію з дебіторською заборгованістю, що становить майже третину всіх оборотних активів і третину необоротних активів. Тобто грошові активи підприємства фактично заморожені в дебіторській заборгованості, вони не можуть бути спрямовані на нормальну діяльність підприємства, наприклад на фінансування оборотних активів, власних коштів для фінансування яких не вистачає й підприємству доводиться прибігати до позикових коштів. Теоретично дебіторська заборгованість може бути зведена до мінімуму, проте, цього не відбувається з багатьох причин, у тому числі й через конкуренцію. Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

8) не співпрацювати з дебіторами з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Також варто вирішити ситуацію із вкладенням великих сум у товари для наступного продажу. Важливим завданням є мінімізація викликаних цим процесом непрямих втрат (які при певних обставинах можуть стати й прямими) з певною часткою умовності чисельно рівних доходу, який можна було б одержати, інвестувавши відповідну суму в якийсь альтернативний проект. Важливо також звернути увагу на стан запасів товарно-матеріальних цінностей у цілому, тому що на даному підприємстві «Лосинівське споживче товариство» вони займають значну частку всіх оборотних активів. Політика керування запасами вимагає відповіді на наступні питання: чи можна в принципі оптимізувати політику керування величинами запасів; який обсяг запасів є мінімально необхідним; коли варто замовляти чергову партію запасів; який повинен бути оптимальний обсяг цієї партії. Варто звернути увагу на забезпечення фінансування оборотних активів готівкою, тобто збільшити суми коштів і їхніх еквівалентів. В умовах ринкової економіки значимість коштів і їхніх еквівалентів визначається наступними причинами: рутинність (необхідність грошового забезпечення поточних операцій); обережність (необхідність погашення непередбачених платежів); спекулятивність (можливість участі в заздалегідь непередбаченому вигідному проекті). Тобто недорахунок коштів істотно обмежує фінансові можливості підприємства. Система ефективного керування коштами має на увазі виділення чотирьох великих блоків процедур, що вимагають певної уваги фінансового менеджера: розрахунок фінансового циклу; аналіз руху грошових коштів; прогнозування грошових потоків; визначення оптимального рівня коштів.

Суми основних джерел фінансування оборотних активів у звітному році дещо знизилися. Але можливо позитивні зрушення по розглянутим вище пунктах нормалізують ситуацію на торгівельному підприємстві «Лосинівське споживче товариство» й по даній проблемі. Показники рентабельності у звітному періоді мають негативну тенденцію до зменшення. Однак варто звернути увагу на негативні тенденції, що намітилися, зниження даних показників у звітному періоді. Дані зміни показників рентабельності обумовлені зниженням обсягу чистого прибутку у звітному періоді. Підприємство несе високі витрати, пов'язані із собівартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.

Також підприємству варто трохи змінити тактику фінансування оборотних активів, з агресивної на помірну, спрямовану на забезпечення повного задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їхніх розмірів на випадок найбільш типових збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику й рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

ВИСНОВКИ

Торгівельне підприємство - основна ланка сфери обігу, що володіє господарською і юридичною самостійністю, що здійснює просування товарів від виробника до споживачів за допомогою купівлі-продажу та реалізації власних інтересів на основі задоволення потреб людей, представлених на ринку. Однак уміння грамотно, а головне, ефективно торгувати це тонке мистецтво, у якому покладатися лише на невеликий практичний досвід, здоровий глузд і інтуїцію зараз уже недостатньо, а потрібно також правильно здійснювати управління фінансами торгівельного підприємства, тобто його фінансовою діяльністю.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування торгівельних підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Фінансова діяльність торгівельного підприємства - економічні відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням необхідних грошових фондів в цілях здійснення безперебійного процесу продажу товарів. Основним завданням торгівельного підприємства є найбільш повне і оптимальне забезпечення товарного асортименту для здійснення торгівельних операцій як з оптовими, так і з роздрібними покупцями. Темпи росту обсягу реалізації продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибуток торгівельного підприємства. Оскільки метою будь-якої діяльності, у тому числі і торгівельної, є отримання прибутку, який є фінансовою базою подальшого розвитку підприємства та показником ефективності даного виду діяльності, то постає необхідність в повному та достовірному його визначенні, тобто достовірному визначенні доходів та витрат, понесених торгівельним підприємством на його отримання. Для поліпшення фінансового результату діяльності торгівельного підприємства необхідно: збільшення товарообігу, об'ємів торгівлі; скорочення часу товарного звернення; підвищення якості товару і розширення асортименту товарів, що реалізовуються.

Управління фінансами торгівельних підприємств базується на об'єктивних та суб'єктивних законах суспільного розвитку, на знанні та використанні закономірностей розподілу готового продукту і валового доходу підприємства. Сутність поняття фінансового управління можна трактувати як інструмент реалізації фінансів та фінансової політики, як сукупність методів впливу на організацію і використання фінансових відносин та фінансових ресурсів, як сукупність управлінських структур і фінансового апарату на всіх рівнях управління торгівельним підприємством.

Сучасна фінансова діяльність підприємства є системою форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей. Основною місією ефективної фінансової діяльності є одержання власниками максимальної економічної вигоди в результаті функціонування підприємства. Реалізації цієї місії сприяють одержання приросту рентабельності власного капіталу, підтримання належного рівня платоспроможності (ліквідності) як на поточну дату, так і на перспективу, забезпечення розширеного відтворення внаслідок ефективного використання фінансових ресурсів тощо.

Тому, аналізуючи показники ділової активності і результатів діяльності торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство», потрібно відмітити, що темпи росту по основним показникам фінансової діяльності знизилися, строки погашення дебіторської заборгованості збільшилися, а кредиторської дещо знизилися, тривалість операційного циклу зменшилась, що говорить про задовільну роботу підприємства. Коефіцієнти прибутковості і рентабельності знизились, що є наслідком нестабільності економічних та політичних процесів, змін пов'язаних зі збільшенням собівартості реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, збільшенні вартості на тару, збільшення виплат на оренду приміщень.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» можна сказати, що підприємство не має залишків по статтям балансу, працює на власному і авансованому капіталі, є платоспроможним (враховуючи показники ліквідності, покриття запасів), співвідношення між сумами власних оборотних засобів, запасами, витратами та джерелами формування засобів свідчить про нормальну фінансову стійкість. Робота підприємства є беззбитковою, але останнім чином іде тенденція до зниження прибутку. Хоча розглянуте нами торгівельне підприємство має дуже низьку рентабельність, але все-таки має величезний потенціал розвитку. На сучасний момент фінансову діяльність підприємства не можна оцінити як оптимальну. Аналізуючи ранні роки роботи торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» можна сказати, що підприємство приносило реальний прибуток. Виходом з цього положення є ряд заходів, спрямованих на повернення старих покупців за рахунок більш якісного асортименту, цінової політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради.- 2003. -№11, 144с.

2. Закон України «Про господарські товариства» : від 19 вересня 1991 року N 1576-XІІ // Відомості Верховної Ради.- 2004. -№19, 123с.

3. Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для сам. вивчення дисципліни. -2-ге видання випр. і доп. / Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко. -К. : Знання-Прес, 2006. - 287 с.

4. Алєксєєв І.В. Фінансовий аналіз: техніка розрахунків та моделювання економічних ситуацій / І.В. Алєксєєв.- Л. : Бескид Біт, 2006. - 152 с.

5. Балабанова Л.В. Цінова політика торгівельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації. Навчальний посібник / Л.В. Балабанова, О.В Сардак. - Донецьк: ДонДУЕТ ім. М.І. Туган-Барановського, 2003. - 156 с.

6. Бєлов М.А. Планування діяльності підприємства / М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова. - К.: КНЕУ, 2005. - 252 с.

7. Біла О.Г. Фінанси організацій і підприємств / О.Г. Біла, Л.М. Галик, М.М. Дрівко. - Л. : Видавництво ЛКА, 2005. - 112 с.

8. Болюх М.А. Економічний аналіз / М.А. Болюх. - К. : КНЕУ, 2006. - 555 с.

9. Вальовіч Р.П. Економіка підприємства торгівлі / Р.П. Вальовіч, Г.А. Давидова. - Мн. : БГЕУ, 2003. - 412 с.

10. Власова Н.О. Фінанси підприємств: Навч. посібник / Н.О. Власова, О.А. Круглова, Л.І. Безгінова. -К.: ЦНЛ, 2007. - 271с.

11. Гриньова В.М. Фінанси підприємств / В.М. Гриньова, В.О. Коюда. - Х. : ВД "ІНЖЕК", 2007. - 432 с.

12. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. - 3-е изд., стереотип / М.В. Гридчина. - К.: МАУП, 2005. - 160 с.

13. Данілова Л.Л. Ціноутворення та маркетингова цінова політика : Навчальний посібник / Л.Л. Данілова, С.В. Петровська. - К.:НЦТУ, 2006. - 130 с.

14. Економіка підприємства / під ред. А.В.Шегди. -К. : Знання, 2006. -614 с.

15. Карпеко О.І. Планування виробничого асортименту продукції / О.І. Карпеко. - Мн. : БГЕУ, 2005. - 343 с.

16. Кислиця О.Я. Економічний аналіз. Курс лекцій / О.Я. Кислиця. - К.: Видавництво Європейського університету, 2006. - 172 с.

17. Кіндрацька Г.І. Економічний аналіз: підручник. -- 3-тє вид., перероб. і доп / Г.І. Кіндрацька, М.С. Білик, А.Г. Загородній. -- К. : Знання, 2008. -- 487с.

18. Ковальчук Т.М. Оперативний економічний аналіз: теорія, методологія, організація / Т.М. Ковальчук. - К. : Академія, 2007. - 40 с.

19. Кодацкий В.П. Финансовый менеджмент / В.П. Кодацкий. - Х. : Харьковское отд-ние издательства "Экономика" при Харьковском н.-и. экономическом ин-те, 2005. - 212 с.

20. Колесніков О.В. Ціноутворення / О.В. Колесніков. - К. - ЦНЛ. - 2006. - 144 с.

21. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія / В.Л. Корінєв. - К. : КНЕУ, 2006. - 417 с.

22. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підпри-ємств,-Навч посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М.Я. Коробов. - К. : Т-во «Знання», 2003. - 294 с.

23. Кравченко Л.І. Аналіз господарської діяльності в торгівлі / Л.І. Кравченко. - М.: Нове знання, 2005. - 512 с.

24. Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент : Підручник / Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна. -К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 518 c.

25. Краснова В.В. Фінансовий менеджмент підприємства : Навч. посібник / В.В. Краснова, Б.О. Жнякін. -Донецьк : Альфа-прес, 2005. - 208 c.

26. Салига С.Я. Фінансовий аналіз : Навч. посібник / С.Я. Салига, Н.В. Дацій, С.О. Корецька. -К.: Центр навчальної літератури, 2006.-210 c.

27. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник для студ. еколномічних спец. вищ. гавч. закладів / Л.С. Ситник. -Донецьк : ДонНУ, 2005. -- 368с.

28. Фінансова діяльність підприємства / О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова. - К. : Либідь, 2006. - 384 с.

29. Фінансовий менеджмент : Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк, Н.Ю. Невмержицька. -К. : КНЕУ, 2005. -536 c.