Теоретичні основи організації фінансів торговельного підприємства

Таким чином, під формуванням цінової політики торгівельного підприємства розуміють обґрунтування диференційованих рівнів торгівельних націнок на реалізовані товари, визначення умов та розміру їх оперативного коригування залежно від змін ситуації на споживчому ринку та умов господарювання торгівельного підприємства. [21, 112]

Розробка цінової політики торгівельного підприємства базується на таких принципах (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Основні принципи формування цінової стратегії торгівельного підприємства.

1. Забезпечення взаємозв'язку цінової політики торгівельного підприємства з загальною стратегією торгівельного менеджменту та пріоритетними напрямками розвитку товарообігу. Цінова політика має розглядатися як найважливіша складова стратегії розвитку торгівельного підприємства на окремих етапах її реалізації, а її завдання мають відповідати пріоритетним напрямкам розвитку товарообігу.

2. Врахування стану кон'юнктури споживчого ринку та властивостей обраної ринкової ніші. Такий взаємозв'язок дозволяє врахувати умови формування цін (а відповідно, і торгових націнок) у відповідних сегментах споживчого ринку, характер вимог до цін окремих категорій роздрібних покупців.

3. Врахування затратомісткості реалізації товарів та її диференціації залежно від місця продажу товарів, рівня торгівельного обслуговування та інших факторів. Врахування фактора затратомісткості дозволяє забезпечити отримання доходів не нижчих за мінімальний рівень та, відповідно, -беззбитковість діяльності підприємства в цілому.

4. Здійснення активної цінової політики на ринку. Активні форми цієї політики визначаються такими факторами, як самостійність встановлення розміру роздрібних цін та торгових націнок, диференціація підходів до формування рівнів торгівельних націнок на окремі групи товарів та інше. Здійснення активної цінової політики забезпечує чітко визначене цінове позиціювання даного торгівельного підприємства на споживчому ринку.

5. Забезпечення гнучкості та динамічності цінової політики торгівельного підприємства. Гнучкість та динамічність забезпечується швидкістю реагування розробленої цінової політики на зміни внутрішніх умов розвитку торгівельного підприємства та факторів зовнішнього середовища, тобто шляхом своєчасного перегляду окремих її параметрів в залежності від зміни кон'юнктури споживчого ринку, стадії життєвого циклу підприємства, зміни умов господарювання. [20, 86]

1.4 Інформаційно-правове забезпечення фінансової діяльності торгівельного підприємства

Торгівельна діяльність в Україні регулюється Господарським кодексом України, Законами України "Про захист прав споживачів", "Про споживчу кооперацію", "Про систему оподаткування", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про лікарські засоби", "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", іншими актами законодавства, а також порядками і правилами, що проілюстровано на рис. 1.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5. Регулювання торгівельної діяльності законами України.

Торгівельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгівельно-виробничій (громадське харчування) сфері та обмежується умовами Законів України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Фінансова діяльність торгівельного підприємства базується на підприємницькій діяльності та опосередковує її. Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми своєї діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи суб'єкти цивільно-правових відносин, у тому числі фінансових. Згідно з Цивільним кодексом України юридичними особами визнаються організації, які володіють відокремленим майном і можуть від свого імені набувати майнових прав та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами й відповідачами в суді та господарському суді. У чинному законодавстві закріплені положення, що фіксують наявність у торгівельного підприємства певних організаційно-правових атрибутів, які їм властиві як господарюючим суб'єктам - юридичним особам: самостійний баланс, що визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства, поточний та інші рахунки в банківських установах, печатка зі своїм найменуванням. Як бачимо, всі вони найтіснішим чином пов'язані саме з фінансовою діяльністю торгівельного підприємства.

Інформаційно-правове забезпечення діяльності юридичних осіб у підприємницькій сфері, напрацьоване в Україні за останнє десятиліття, створює умови для ефективної роботи підприємств. У цьому плані насамперед треба мати на увазі, що чинне законодавство оцінює фінансовий аспект діяльності підприємств, визнаючи одержання прибутку як головного стимуляційного фактора організації та функціонування підприємства. Держава, виступаючи, зокрема, як гарант прав суб'єктів підприємництва, в тому числі права власності, обмежує втручання державних органів у фінансову діяльність підприємств (за винятком випадків, які передбачені законодавством, і дій, пов'язаних з реалізацією прав державних органів на здійснення контролю за діяльністю підприємств). Юридичні особи мають право приймати будь-які рішення у сфері управління своїми фінансовими ресурсами, якщо ці рішення не суперечать чинному законодавству.

Якщо за часів планово-адміністративно-командної економіки для підприємств діяв принцип "можна лише те, що дозволено", то тепер дозволено все, що не заборонено законом. Це, звісно, створює суттєво нові умови для діяльності торгівельних підприємств і висуває відповідні вимоги до організації роботи їхніх фінансових і юридичних служб. Із законодавчо затвердженого визначення юридичної особи випливає, що вона повинна відповідати таким ознакам, які проявляються, зокрема, в організації її фінансових відносин із державою, своїми партнерами, банківськими органами, громадянами та іншими суб'єктами фінансових правовідносин.

Статус юридичної особи підприємства насамперед означає, що воно виступає у правових відносинах як одне ціле. Ця організаційна єдність забезпечується тим, що вона, відповідно до Господарського кодексу України, закріплюється в статуті підприємства. У ньому передбачаються мета й завдання, структура, функції, компетенція, органи управління та інші умови, які необхідні для того, щоб підприємство могло виступати у правовідносинах як єдиний, самостійний суб'єкт права.

Щоб вважатися юридичною особою, організація обов'язково повинна мати закріплене за нею майно, яке відокремлене від майна її засновників, громадян, котрі перебувають з цією організацією у трудових або інших відносинах, та держави в цілому.

Організація, якщо вона є юридичною особою, діє у цивільних правовідносинах від свого імені, а не від імені засновників, держави чи організації, до складу якої вона входить. Юридична особа завжди має своє найменування. Найменування юридичної особи включає в себе, назву або номер організації, вказівку на предмет її діяльності, систему, до якої вона входить, та інше. Це має індивідуалізувати кожну організацію у правових відносинах.

Організація, якщо вона є юридичною особою, несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями належним їй на правах власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлене законодавчими актами. Ні засновники, ні держава, ні організація, до складу якої входить юридична особа, не відповідають за її зобов'язаннями, крім випадків, передбачених чинним законодавством або установчими документами юридичної особи. Вказані ознаки мають значення для визнання організації юридичною особою, а наявність усіх цих ознак для визнання організації юридичною особою є необхідним. Залежно від форм власності підприємства поділяються на певні види. За цією ознакою розрізняються юридичні особи, які засновані на власності окремої фізичної особи, на колективній власності, державній (комунальній) власності і на змішаній формі власності. До перших належать підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи; до других - підприємства, засновані на з'єднаному майні декількох юридичних чи фізичних осіб; до третіх - засновані на загальнодержавній чи комунальній власності; до четвертих - спільні підприємства, засновані, наприклад, на базі об'єднаного майна суб'єктів цивільного права України та інших держав.

Підприємства, що належать до юридичних осіб і є, таким чином, суб'єктами підприємницької діяльності, тобто організаціями, які мають своєю основною метою одержання прибутку, діють на свій ризик та покривають свої витрати за рахунок власних доходів. Такими є всі підприємства, засновані на приватній, колективній та змішаній формах власності. До їх числа входять і державні (комунальні) підприємства, оскільки вони також діють на засадах комерційного розрахунку. [1, 324]

Конституція України регулює бюджетні права органів державної влади та управління і права, пов'язані з забезпеченням фінансової політики держави. Конституційні засади фінансової політики держави у сфері оподаткування знаходять конкретний прояв у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств мають закони України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", низка законів України щодо загальнодержавних цільових фондів у сфері соціального страхування і соціального забезпечення, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", Бюджетний кодекс України, кілька Декретів Кабінету Міністрів, зокрема "Про акцизний збір", "Про місцеві податки та збори".

Оскільки фінансова діяльність торгівельного підприємства значною мірою віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Йдеться насамперед про норми цивільного права, зафіксовані в Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про банки і банківську діяльність", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих підприємств" ("малу приватизацію"), "Про заставу", "Про оренду державного майна", "Про оплату праці", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

Протиправні дії посадових осіб, що являють собою адміністративні правопорушення і злочини у сфері торгівлі, знаходять відповідні відображення у Кодексі України про адміністративні правопорушення та у Кримінальному кодексі України. У першому передбачена адміністративна відповідальність, наприклад за незаконні операції з валютою і платіжними документами, приховування від обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат, збитків, ведення бухгалтерського обліку з порушеннями встановленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності й за деякі інші порушення законодавства з фінансових питань торгівельних підприємств.

В Україні передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, за шахрайство з фінансовими ресурсами, за порушення порядку випуску цінних паперів, зговір про фіксування цін, приховування банкрутства, фіктивне банкрутство торгівельних підприємств. [2, 176]

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА «ЛОСИНІВСЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО»

2.1 Фінансово-економічна характеристика діяльності торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство»

Торгівельне підприємство «Лосинівське споживче товариство» створено згідно з Законам України „Про господарські товариства”, Господарським кодексом України. Підприємство створене з метою задоволення потреб суспільства, забезпечення інтересів засновника та отримання прибутку.

«Лосинівське споживче товариство» містить мережу, що складається з 14 магазинів, які займаються реалізацією товарів як промислової, так і продовольчої групи, а також 9 кафе, які займаються послугами громадського харчування. Всі вони розміщені в Ніжинському районі Чернігівської області, на яких працюють 51 кваліфікований працівник. Товариство має ліцензії на право торгівлі алкогольними і тютюновими виробами. Юридична адреса «Лосинівське споживче товариство»: Чернігівська область, Ніжинський район, смт. Лосинівка, вул. Кірова 2.

Товариство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в банківських установах, круглі печатки, штампи, бланки зі своїм найменуванням, реквізитами, фірмовий знак. Товариство керується у своїй діяльності чинним законодавством України та статутом, установчим договором, а також внутрішніми локальними нормативними актами. Товариство створено з метою задоволення суспільних потреб фізичних та юридичних осіб в його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів трудового колективу.

Торгівельне підприємство «Лосинівське споживче товариство» займається роздрібною торгівлею і послугами громадського харчування.

Роздрібна торгівля здійснюється таким чином:

а) продовольчими товарами;

б) товарами народного споживання;

в) предметами особистої гігієни;

г) алкогольними напоями і тютюновими виробами;

д) господарчими товарами;

е) побутовою хімією;

є) канцелярськими предметами.

Загальна площа мережі магазинів і кафе становить 1724 м2, це десь в середньому 74 м2 на кожен магазин чи кафе. Опалювання в магазинах і кафе водне, центральна опалювальна система. Джерелом тепла є батареї. Вентилюються приміщення за рахунок припливно-витяжної циркуляції повітря. Раціональне виконання операцій торгівельно-технологічного процесу в магазині залежить від наявності певних приміщень.

Майно підприємства «Лосинівське споживче товариство» складається з основних засобів і обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в балансі товариства. Прибутком товариства після сплати податків у держбюджет та інших обов'язкових відрахувань згідно діючому законодавству самостійно розпоряджується товариство.

«Лосинівське споживче товариство» формує свій імідж як серед споживачів, так і в ділових колах, і намагається проводити грамотну комунікаційну політику.

Характеризуючи фінансово-економічні показники діяльності торгівельного підприємства, складемо таблицю 2.1, дані для заповнення якої взяті із підпункту 2.2. розділу 2 оцінка ефективності фінансової діяльності підприємства, а також із балансу і звіту про фінансові результати. Обсяг основних фондів спадає від значення 353,2 до 199,5, темпи зростання складають 56,48%. Спад основних фондів викликаний збільшенням зносу з кожним наступним роком й скороченням первісної вартості основних засобів.

Таблиця 2.1

Динаміка фінансово-економічних показники діяльності торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство»

Обсяг оборотних коштів знизився з 224,55 до 216,5 тис.грн, у зв'язку із зменшенням товарних запасів із 112 до 110 тис. грн, що було викликано деяким зменшенням попиту на товари внаслідок їхнього невеликого подорожчання. Чисельність працюючих зменшилася з 53 чоловік до 51, але таке невелике зменшення кількості працівників на 2 чоловіки не відіграло значної ролі.

Продуктивність роботи працівників у досліджуваному періоді підвищилася, темп росту її склав 113,1% за рахунок збільшення виторгу - на 152 тис.грн і зменшення кількості працюючих. Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат проявляє ріст із 1664,8 до 1720 тис. грн, або 103,31%, що одночасно відбулося із збільшенням доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто деяким збільшенням затрат на реалізацію. Прибуток(збиток) від операційної діяльності демонструє зниження з 36 до 17, що складає 46,07% , тобто майже на половину знизився порівняно з попереднім звітним періодом. Прибуток(збиток) до оподаткування за попередній звітний період демонстрував спад з 28 тис. грн в 2008 році до 17 тис. грн в 2009 році.

Фондовіддача показує ефективність використання основних засобів. Фондовіддача виражає об'єм продукції в розрахунку на одиницю основних фондів. Основними шляхами підвищення фондовіддачі є: збільшення часу роботи магазинів, зменшення часу на розвантаження й оформлення товарів, на наклеювання цінника, оптимальна навантаження техніки виробничих площ (збільшення кількості товару в залежності від вільного місця); технічне вдосконалення виробничих основних фондів (використання прогресивних технологічних процесів, нової техніки та інше). Вимушені констатувати підвищення з 4,27 до 7,86, що є позитивним фактором і складає 184,21% темпів зростання від попереднього звітного періоду, а також вказує на позитивні зрушення в використанні основних засобів. Рентабельність продукції практично дорівнює нулю в 2008 - 0,9%, в 2009 - 0,17%, що складає 19,37% від попереднього звітного періоду. Спад цього показника є наслідком збільшення постійних витратах на виробництво реалізованої продукції. Загальна рентабельність також демонструє спад майже в два рази і становить 3% на кінець звітного періоду.

Згідно фінансово-економічних показників діяльності «Лосинівське споживче товариство» за 2009 звітній період демонструє зниження прибутку від операційної діяльності, зниження прибутку(збитку) до оподаткування (тис.грн), обсягів оборотних коштів, рентабельності продукції, загальної рентабельності, при зростанні лише фондовіддачі й продуктивності праці, причинами цьому є збільшення собівартості реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат, витрат на збут, зменшенням грошових запасів й різким скороченням основних фондів.

2.2 Аналіз фінансово-майнового стану торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство»

В цьому пункті роботи ми здійснимо оцінку фінансової діяльності торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» на основі обрахування відповідних коефіцієнтів. Цей метод дозволяє вивчити такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як: ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність, прибутковість, кредитоспроможність, стійкість, стабільність. Для аналізу фінансового стану підприємства використовують офіційні форми річної бухгалтерської звітності: ф. № “Баланс”, ф. №2 “Звіт про фінансові результати”.

Але спочатку здійснимо оцінку складу майна та джерела його формування. Оцінювання майна - це визначення вартості майна з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних. Основним методом проведення оцінки майна є метод балансової вартості. Він базується на використанні відображеної в бухгалтерському балансі інформації про вартість активів. В пасиві балансу відображаються власні джерела фінансування активів, а також зобов`язання підприємства по кредитах, позиках, кредиторській заборгованості. Таким чином, пасив містить інформацію про обсяг коштів, залучених підприємством в обіг з різних джерел.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає змогу встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна та окремих його видів. Проаналізуємо майно торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство».

Таблиця 2.2

Динаміка складу та структура майна торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» за 2008-2009 роки

Проаналізувавши таблицю можна зробити висновок, що протягом 2009 року відбулось зменшення загальної суми майна підприємства, темп якого складає 94,79 %. Найбільшу питому вагу в 2008 році зайняли необоротні активи (61,25%), оборотні (38,18%), найменшу - витрати майбутніх періодів (0,57%). Відповідно в 2009 році необоротні активи (60,27%), оборотні (38,83%), найменшу - витрати майбутніх періодів (0,9%). В той же час змінилася структура майна. Питома вага оборотних активів збільшилась з 38,18% до 38,83%. Одночасно відбулось спадання необоротних активів з 61,25% до 60,27%. Це обумовлено тим, що темпи росту оборотного капіталу (96,4%) перевищували темпи росту необоротного капіталу (93,2%).

Зростання необоротного капіталу повинно відбуватись на фоні зростання вартості основних засобів. Якщо умова порушується тривалий час, підривається виробнича база для нарощування обсягів продукції в майбутньому, що ми можемо спостерігати на нашому торгівельному підприємстві, а саме необоротний капітал збільшився в 2009 році не на основі збільшення основних засобі, а на основі збільшення довгострокової дебіторської заборгованості, що веде до зменшення рентабельності й прибутковості підприємства. В нашому торгівельному підприємстві «Лосинівське споживче товариство» основні засоби зменшилися в абсолютних розмірах з 353,2 до 199,5 тис.грн. Зниження необоротних активів відбулося за рахунок зниження незавершеного будівництва (питома вага складала з 1,01% в 2008 році), кардинального зменшення основних засобів і лише завдяки збільшенню довгострокової дебіторської заборгованості досягло показника - 336 тис.грн, приблизно рівного, що був в 2008 році - 360 тис.грн.

Як свідчить проведений аналіз найвищими темпами за звітній період зросла інша поточна дебіторська заборгованість (300%), в результаті чого їх питома вага зросла з 0,17% до 0,54%. В той же час спостерігається зростання абсолютних показників та темпів росту за такими статтями: грошові кошти (з 2,1% до 5,7%), дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків (з 1,84% до 3,86%), дебіторська заборгованість за товари і послуги (з 1,7% до 1,79%), всі інші показники: незавершене будівництво, основні засоби (з 60,05% до 35,78%), виробничі запаси (з 6,11% до 4,66%), дебіторська заборгованість за товари, послуги (з 9,32% до 8,25%) зменшилися. Найбільше з них знизилися основні засоби в абсолютних розмірах з 353,2 до 199,5 тис.грн, тобто темп приросту склав всього 56,48%. Витрати майбутніх періодів збільшилися в 2009 році порівняно з 2008 роком, темп приросту склав 149,25%. Ці зміни призвели до зменшення всього майна торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство» і як наслідок до зменшення прибутковості даного торгівельного підприємства. Проаналізуємо джерела формування вартості активів підприємства.

Таблиця 2.3

Динаміка аналізу складу і структури джерел формування активів торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство»

Аналізуючи пасив балансу в 2008 році можна відмітити, що власний капітал займає найбільшу частку активів торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство». Це означає, що підприємство функціонує за рахунок власного капіталу а не позикового, що є позитивним явищем, причому їхня частка постійно збільшується. Його частка в загальній структурі пасивів збільшилася з 73,25% до 78,83%, це відбулося за рахунок невеликого збільшення питомої ваги всіх складових власного капіталу: статутного капіталу (з 20,59% до 21,7%), пайового капіталу (з 46,91% до 49,51%), резервного капіталу (з 0,45% до 1,88%), іншого додаткового капіталу (з 3,91% до 4,13%), нерозподіленого прибутку (з 1,39% до 1,61%). Найбільшу частку з власного капіталу займає пайовий капітал, що становить в 2008 році - 46,91%, в 2009 році - 49,51% від всіх джерел формування активів торгівельного підприємства «Лосинівське споживче товариство».

Довгострокові зобов'язання на підприємстві відсутні, а значить фінансові менеджери не ефективно управляють капіталом підприємства. Відповідно IV розділ пасиву зменшився на 25% в порівнянні з минулим роком і це відбулося за рахунок повної ліквідації короткострокових кредитів в банку, зменшення питомої ваги поточних зобов'язання з оплати праці (з 1,9% до 1,88%), поточних зобов'язання із внутрішніх розрахунків (з 0,17% до 0,09%), і невеликого збільшення: питомої ваги кредиторської заборгованість за товари, роботи, послуги (з 14,52% до 15,96%), поточних зобов'язання з бюджетом (з 2,08% до 2,33%), поточних зобов'язання зі страхуванням (з 0,64% до 0,72%), іншими поточними зобов'язаннями (з 0,09% до 0,18%).