Аналіз складської діяльності підприємства МВК ПП "Енема"

Але все сказане не виправдовує відсутність графічної схеми складу, змодельованої в спеціальній програмі. Це є необхідністю для підтримки порядку і раціональності переміщення по складу.

Однією з характеристик раціональної організації робіт на складі є наявність номенклатури-цінника матеріалів, списку посадових осіб, яким надано право вирішувати відпуск матеріалів і зразків їх підписів, графіку відпуску матеріалів, посадових інструкцій і форм облікової документації.

В процесі відвантаження і приймання матеріалів уникається зайве їх накопичення в місцях прийому і не допускається кількісних і якісних втрати. Майданчики для відвантаження і приймання продукції оснащені приладами для визначення фактичної кількості і контролю якості матеріалів, інструментом для відкриття тари і упаковки. До початку відвантаження до місць відвантаження подається устаткування і пристосування, що використовується при вивантаженні: сполучні містки для проїзду навантажувача із складу у вагон, внутрішньо складська тара, вантажозахватні пристосування. Своєчасне оснащення місць відвантаження скоротить час виконання цієї операції.

Крім того, продукція на складі згрупована з врахуванням об'ємно-вагових характеристик і фізико-хімічних властивостей. Ця робота виконується з метою утворення груп продукції приблизно однакових по вказаних параметрах. Для зберігання кожної групи продукції виділяється окрема ділянка в зоні зберігання, оснащена відповідним устаткуванням для складування і зберігання. Це є ще однією ознакою раціональності організації складського господарства на даному підприємстві.

Для раціонального розміщення різних товарів становлять економічно та технологічно обґрунтовані схеми розміщення. Завдання залежить від визначенні оптимальних місць зберігання кожної товарної групи. Застосування методів вирішення даної задачі (наприклад, проведення АБС-анализу) стримується необхідністю наявності на яких складах відповідного програмного забезпечення та обчислювальної техніки, і навіть підготовлений персонал. Ці обмеження може бути подолані у результаті застосування методу Парето (20/80), за яким 20% об'єктів (у разі групи товарів), з якими зазвичай має справу, дають, зазвичай,80%-ний результат.

На складі застосування методу Парето дозволяє мінімізувати кількість пересувань у вигляді поділу всього асортименту на групи, які швидко обертаються і потребують великої числа переміщень, і групи, яких звертаються нечасто.

У схемах розміщення за товарами певних груп, підгруп і найменувань, зазвичай, закріплюються постійні місця зберігання (адресна система зберігання). Кожному місцеві зберігання привласнюють код (індекс, порядковий номер, умовне позначення тощо), використовуючи різні способи кодування. Коди місць зберігання товарів - необхідні елементи автоматизованої системи пошуку, переміщення і укладання вантажів - заносять до бази даних. Вони запроваджуються на час вступу товару і вказуються при роздруківці аркуша комплектації (маршрутної карти).

«Гаряча» лінія

«Холодна» лінія

Рис. 3.2 Розділення потоків на складі за методом Парето

В даному випадку важливо для правильного розташування враховувати динаміку попиту на ту або іншу продукцію, або хоча б проаналізувати зміну темпів зростання різних видів товарної номенклатури з метою виділення груп, що найбільш потрібні, і тих, що рідко реалізуються. На підприємстві, що розглядається нами, цей принцип не враховується, хоча він міг би зробити складське господарство ще менш витратним і раціональніше організованим.

Отже, на майбутнє можна порадити МВК ПП «ЕНЕМА» орієнтацію розвитку на механізацію і автоматизацію складських робіт, як базовий напрям вдосконалення організації робіт, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей і передачею їх у виробництво.

Рис. 3.3 - Розподіл Парето на графіку

Прикладом в даному випадку може стати система організації складського господарства за принципом вертикально-замкнених складів з програмним управлінням, які займають малі площі, але мають чималу ємність за рахунок вертикального розташування і високий рівень автоматизації. У даному обладнанні реалізований принцип «товар до людини». Комплектувальник знаходиться на робочому місці, не переміщаючись по робочій зоні. Вантажі, що підлягають обробці, транспортуються з місця зберігання в робочу зону автоматично за запитом оператора.

Однак цей принцип втілюється в патерностерах та ліфтових стелажах по-різному. У патерностерах вантаж зберігається на багатофункціональних полицях-контейнерах, які рухаються по замкнутій вертикальній кільцевій траєкторії, тобто при запиті якої-небудь полки вона автоматично переміщається до робочого вікна.

У ліфтових стелажах вантаж зберігається на сталевих піддонах, які переміщуються до робочого вікна спеціальним вертикальним ліфтом. При завантаженні, піддон з вантажем забирається з робочого вікна за допомогою захватного механізму-екстрактора, транспортується та встановлюється на зберігання в стелажі. Стелаж представляє собою металоконструкцію з консольними елементами, крок яких звичайно становить 75 мм. Піддони встановлюються на консольні елементи і розташовуються в безпосередній близькості по вертикалі один від одного. Вимірювальні датчики, розташовані в робочому вікні, дозволяють зробити зазори між сусідніми по висоті піддонами мінімальними і вибрати найбільш оптимальні місця зберігання. Піддони не мають фіксованих місць установки: зі зміною висоти розташованих на них вантажів змінюється і їхнє розташування на стелажі. Зазор між рівнями зберігання - 25 мм. Висота конструкції ліфта може бути при цьому практично будь-якою і обмежується тільки висотою самого приміщення.

Організації буде потрібно багато засобів і часу, для того, щоб перелаштуватися на нову систему управління складом, але це окупить себе надалі, понизивши у декілька разів витрати на утримання складського господарства.

3.4 Розрахунок економічного ефекту від автоматизації складських робіт

Розвиток нових технологій і ріст застосування обчислювальної техніки привели до широкого застосування ЕОМ для вирішення проблем, пов'язаних з обробкою інформації, її контролем і аналізом.

Сьогодні обчислювальна техніка дозволяє вирішувати найрізноманітніші задачі: від звільнення людини від монотонної ручної праці до розробки складних технічних розрахунків, що не під силу виконати одній людині. Сучасні засоби програмування дозволяють вирішувати задачі, що стояли в недавнім минулому перед цілими колективами наукових співробітників.

Впровадження сучасної обчислювальної техніки в управлінні є засобом підвищення ефективності виробництва, оперативності управління і скорочення, зв'язаних з ним витрат.

Обсяг інформації, яку отримує апарат управління, настільки зріс, що для правильного і своєчасного реагування на зміни у виробництві необхідне широке застосування засобів збору, передачі інформації, її обробки й одержання результатів у такому виді, що був би найбільш зручним для підготовки і прийняття управлінських рішень.

Впровадження системи приведе до значної економії, що виражається в наступних показниках:

підвищення продуктивності праці;

вивільнення робочого часу.

Економія від функціонування визначається з урахуванням витрат на її експлуатацію. Відношення цієї економії до витрат характеризує економічну ефективність капітальних вкладень.

Економічні показники визначаються по діючим на момент розрахунку оптовим цінам, тарифам і ставкам заробітної плати.

Розрахунок витрат на створення і впровадження засобів

Загальні витрати визначаються за формулою:

(3.1)

де - витрати на проектування і реалізацію;

- витрати на придбання, модернізацію обчислювальної техніки, периферійних пристроїв, засобів зв'язку, допоміжного устаткування й іншої оргтехніки (з урахуванням витрат на транспортування, монтаж, налагодження і пуск), виробничо-господарського інвентарю;

- витрати на придбання та установку ПЗ, необхідного для розробки;

- витрати на впровадження підсистеми (навчання персоналу і т.п.).

Витрати на проектування і реалізацію розраховуються за формулою:

(3.2)

де - заробітна плата розробників;

- відрахування на соціальні заходи (47,5% від фонду оплати праці);

- вартість машинного часу, необхідного для розробки і налагодження;

- накладні витрати у розмірі 50-150% від витрат на оплату праці (охоплюють оплату праці управлінського персоналу з нарахуваннями; оплату службових відряджень; оплату консультаційно-інформаційних послуг; оплату ремонту і техобслуговування основних фондів, крім ПК).

Вартість машинного часу, необхідного для розробки і налагодження, обчислюється за формулою

(3.3)

де - тривалість машинного часу, необхідного для розробки, год.;

- собівартість 1 машино-години роботи ПК.

(3.4)

де - річні експлуатаційні витрати при обслуговуванні ПК, що охоплюють:

заробітну плату спеціаліста, що обслуговує машину (з поправкою на коефіцієнт зайнятості робітника обслуговуванням ПК);

нарахування на заробітну плату (37,5%);

витрати на електроенергію, які визначаються як добуток вартості 1 кВт за годину електроенергії на обсяг потужності, що споживається ПК, і на ефективний фонд часу ПК (за рік);

накладні витрати - 50 - 150% витрат на оплату праці;

- ефективний фонд часу роботи ПК за рік, що визначається виходячи з календарного річного фонду часу за винятком вихідних та святкових днів.

Вартість технічного забезпечення для всіх варіантів складається з:

вартість термінала збору даних для складу CipherLab CP50 = 12300 грн.;

вартість 10 клієнтських комп'ютерів 10·2750 = 27500 грн.;

вартість мережного кабелю 700 грн.;

вартість встановлення комп'ютерної мережі 1000 грн.

Загалом витрати на технічне забезпечення складуть 41800 грн.

Витрати на придбання програмного забезпечення враховують:

вартість IQSKLAD® складає = 1890 грн.;

вартість 1С «Торгівля + Склад», редакція 9.2 (7.7) = 7920,00 грн.

вартість MS Windows 2000 Professional складає 1690 = 1690 грн.;

Загалом витрати на програмне забезпечення складуть 11500 грн.

Витрати на впровадження системи складаються з оплати інсталяції ПЗ та навчання персоналу і дорівнюють 4000 грн.

Такім чином загальні витрати (на проектування, реалізацію, впровадження в експлуатацію АСУП) складають:

Витрати на створення й експлуатацію програми в перший рік експлуатації обчислюється по наступній формулі:

(3.5)

де - експлуатаційні витрати на технічне забезпечення за рік:

де - амортизаційні відрахування на устаткування;

- витрати на основні і допоміжні матеріали;

- витрати на електроенергію.

Амортизаційні відрахування на устаткування складають 25% балансової вартості в рік:

У масштабах підприємства річні витрати на основні і допоміжні матеріали (гнучкі диски, папір) визначаються в розмірі 5% вартості основного устаткування.

Річний обсяг робіт ПК у нормо-годинах визначається в такий спосіб:

де - середнє місячне завантаження устаткування;

- середня кількість робочих днів у році.

Витрати на електроенергію при 1013 годинах роботи устаткування в рік складуть:

Експлуатаційні витрати на технічне забезпечення за рік складуть:

Отже, у перший рік витрати на створення й експлуатацію системи складуть:

Розрахунок економічної ефективності

Основним показником економічної ефективності функціонування програмно-апаратних засобів є підвищення ефективності керування у виді приросту прибутку, зниження витрат на керування при одночасному збільшенні швидкості і якості одержання потрібного результату.

До числа основних факторів, що визначають приріст прибутку в зв'язку з упровадженням програми, відносяться:

збільшення швидкості одержання вхідної інформації;

збільшення якості обробки вхідної інформації з одержанням достовірних результатів обробки даних;

одержання необхідної для управлінської роботи інформації, зв'язаної з рішенням поставлених задач;

підвищення продуктивності праці робітників, зниження ймовірності виникнення помилок.

Крім того, не піддається прямій грошовій оцінці підвищення оперативності керування, якості прийнятих рішень, поліпшення організації праці і т.д.

Обов'язковою умовою визначення економічної ефективності програми є порівнянність усіх показників у часі, за цінами й іншими нормами, використовуваним для визначення показників, по змісту і колу елементів витрат.

Визначимо пряму економічну ефективність:

Річна заробітна платня вивільнених працівників складає:

Необхідно розрахувати строк окупності впровадження програмно-апаратних засобів.

де - строк окупності.

Таким чином, витрати на впровадження окупляться протягом 0,42 року (5 місяців).

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Охорона праці на МВК ПП «ЕНЕМА»

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатність людини в процесі праці.

З питаннями охорони праці нерозривно пов'язане і вирішення питань охорони природи.

Складність задач, які стоять перед охороною праці, вимагає використання досягнень і висновків багатьох наукових дисциплін, прямо або побічно пов'язаних із задачами створення здорових і безпечних умов праці.

Оскільки головним об'єктом охорони праці є людина в процесі праці, то при розробці вимог виробничої санітарії використовуються результати досліджень ряду медичних і біологічних дисциплін.

Успіх у вирішенні проблем охорони праці здебільшого залежить від якості підготовки фахівців у цій області, від їхнього уміння приймати правильні рішення в складних і мінливих умовах сучасного виробництва.

При організації умов праці необхідно враховувати вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які можуть привести до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я та захворювання або зниження працездатності.

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори (ДСТ 12.0.003-74) підрозділяються по природі дії на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні [16].

До небезпечних фізичних факторів відносяться: машини і механізми, що рухаються; різні підйомно-транспортні пристрої і переміщувані вантажі; незахищені рухливі елементи виробничого устаткування (приводні і передавальні механізми, різальні інструменти, пристосування, що обертаються і переміщуються й ін.); частки оброблюваного матеріалу та інструменту, електричний струм, підвищена температура поверхонь устаткування й оброблюваних матеріалів і т.д.

Шкідливими для здоров'я фізичними факторами є: підвищена чи знижена температура повітря робочої зони; висока вологість і швидкість руху повітря; підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку і різних випромінювань - теплових, іонізуючих, електромагнітних, інфрачервоних і ін. До шкідливих фізичних факторів відносяться також запиленість і загазованість повітря робочої зони; недостатня освітленість робочих місць, проходів і проїздів; підвищена яскравість світла і пульсація світлового потоку.

Хімічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори за характером дії на організм людини підрозділяються на наступні підгрупи: загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі (ті, що викликають алергійні захворювання), канцерогенні (ті, що викликають розвиток пухлин), мутагені (ті, що діють на статеві клітини організму). У цю групу входять численні пари і гази: пари бензолу і толуолу, окис вуглецю, сірчистий ангідрид, окисли азоту, аерозолі свинцю та ін., токсичні пили, що утворюються, наприклад, при обробці різанням берилію, свинцюватих бронз і латуней і деяких пластмас зі шкідливими наповнювачами. До цієї групи відносяться агресивні рідини (кислоти, луги), що можуть заподіяти хімічні опіки шкіряного покриву при зіткненні з ними.

До біологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться мікроорганізми (бактерії, віруси й ін.) та макроорганізми (рослини і тварини), вплив яких на працюючих викликає травми або захворювання.

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться фізичні перевантаження (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумові перенапруги, перенапруга аналізаторів слуху, зору та ін.).

Між шкідливими і небезпечними виробничими факторами спостерігається визначений взаємозв'язок. У багатьох випадках наявність шкідливих факторів сприяє прояву травмонебезпечних факторів. Наприклад, надмірна вологість у виробничому приміщенні і наявність струмопровідного пилу (шкідливі фактори) підвищують небезпеку ураження людини електричним струмом (небезпечний фактор).

Розглянемо шкідливі виробничі фактори, які спостерігаються в приміщеннях.

Правильно спроектоване і виконане виробниче освітлення поліпшує умови зорової роботи, знижує стомлюваність, сприяє підвищенню продуктивності праці, благотворно впливає на виробниче середовище, створюючи позитивний психологічний вплив на працюючого, підвищує безпеку праці і знижує травматизм.

Недостатність освітлення приводить до напруги зору, послабляє увагу, приводить до передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає осліплення, роздратування і різь в очах. Неправильний напрямок світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Усі ці причини можуть привести до нещасливого випадку або профзахворювання, тому настільки важливий правильний розрахунок освітленості.

Існує три види освітлення - природне, штучне і сполучене (природне і штучне разом) [16].

Природне освітлення - освітлення приміщень денним світлом, яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх конструкціях приміщень. Природне освітлення характеризується тим, що міняється в широких межах в залежності від часу дня, пори року, характеру області і низки інших факторів.

Штучне освітлення застосовується при роботі в темний час доби і вдень, коли не вдається забезпечити нормовані значення коефіцієнта природного освітлення (похмура погода, короткий світловий день). Освітлення, при якому недостатнє по нормах природне освітлення доповнюється штучним, називається сполученим освітленням.

У приміщеннях з обчислювальною технікою, як правило, застосовується бічне природне освітлення. Робочі кімнати і кабінети повинні мати природне освітлення. В інших приміщеннях допускається штучне освітлення.

Освітленість на поверхні столу в зоні розміщення робочого документа повинна бути 300-500 лк, також допускається установка світильників місцевого освітлення для підсвічування документів, але з такою умовою, щоб воно не створювало відблисків на поверхні екрана і не збільшувало освітленість екрана більш ніж на 300 лк [20].

В якості джерела світла при штучному висвітленні повинні застосовуватися переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. При порядкуванні відбитого освітлення в адміністративно-суспільних приміщеннях допускається застосування металогалогених ламп потужністю до 250 Вт. Допускається застосування ламп накалювання у світильниках місцевого освітлення.

Для забезпечення нормованих значень освітленості в приміщеннях варто проводити чищення стекол віконних рам і світильників не рідше двох разів у рік і проводити своєчасну заміну перегорілих ламп.

Параметри мікроклімату можуть мінятися в широких межах, в той час як необхідною умовою життєдіяльності людини є підтримка сталості температури тіла завдяки терморегуляції, тобто здатності організму регулювати віддачу тепла в навколишнє середовище. Принцип нормування мікроклімату - створення оптимальних умов для теплообміну тіла людини з навколишнім середовищем.

Нормалізація мікроклімату приміщення може бути досягнута поліпшенням вентиляції приміщення за рахунок витяжних вентиляторів і нормального функціонування вбудованої вентиляції будинку.

Шумом називають усякий несприятливо діючий на людину звук. З фізичної точки зору звук являє собою механічні коливання пружного середовища [16].

Слуховий орган людини сприймає у вигляді чутного звуку коливання пружного середовища, які мають частоту приблизно від 20 до 20000 Гц, але найбільш важливий для слухового сприйняття інтервал від 45 до 10000 Гц.

Сприйняття людиною звуку залежить не тільки від його частоти, але і від інтенсивності і звукового тиску.

Несприятлива дія шуму на людину залежить не тільки від рівня звукового тиску, але і від частотного діапазону шуму, а також від рівномірності впливу протягом робочого часу.

У результаті несприятливого впливу шуму на працюючу людину відбувається зниження продуктивності праці, збільшується брак у роботі, створюються передумови до виникнення нещасливих випадків. Усе це обумовлює велике оздоровче й економічне значення заходів щодо боротьби із шумом.

У таблиці 4.1. зазначені граничні рівні звуку в залежності від категорії ваги і напруженості праці, які є безпечними у відношенні збереження здоров'я і працездатності.

Більшість учених вважає, що як короткочасний, так і тривалий вплив усіх видів випромінювання від екрана монітора не небезпечний для здоров'я персоналу, що обслуговує комп'ютери. Однак вичерпних даних щодо небезпеки впливу випромінювання від моніторів на працюючих з комп'ютерами не існує і дослідження в цьому напрямку продовжуються .

Зниження шуму, створюваного на робочих місцях внутрішніми джерелами, а також шуму проникаючого ззовні, є дуже важливою задачею.

Зниження шуму в джерелі надходження можна забезпечити застосуванням пружних прокладок між підставою машини, приладу й опорною поверхнею. В якості прокладки використовуються гума, повсть, пробка, різної конструкції амортизатори

Таблиця 4.1.

Граничні рівні звуку, дБ, на робочих місцях.

Категорія напруженості праці	Категорія важкості праці
	I Легка	II Середня	III Важка	IV Дуже важка
I Мало напружена	80	80	75	75
II Помірковано напружена	70	70	65	65
III Напружена	60	60	-	-
IV Дуже напружена	50	50	-	-

Під настільні шумливі апарати можна підкладати м'які ковдри із синтетичних матеріалів, а під ніжки столів, на яких вони встановлені, - прокладки з м'якої гуми, повсті, товщиною 6_8 мм. Кріплення прокладок можливе шляхом приклейки їх до опорних частин .

Можливе також застосування звукоізолюючих кожухів, що не заважають технологічному процесу. Не менш важливим для зниження шуму в процесі експлуатації є питання правильного і своєчасного регулювання, змазування і заміни механічних вузлів шумливого устаткування.

Раціональне планування приміщення і розміщення устаткування є важливим чинником, що дозволяє знизити шум при існуючому устаткуванні ЕОМ. Приміщення необхідно розташовувати в далечіні від шумливого і вібруючого устаткування.

Зниження рівня шуму, що проникає у виробниче приміщення ззовні, може бути досягнуте збільшенням звукоізоляції конструкцій, ущільненням по периметру притворів вікон, дверей.

Таким чином для зниження шуму, створюваного на робочих місцях внутрішніми джерелами, а також шуму, що проникає з поза, слід:

послабити шум самих джерел (застосування екранів, звукоізолюючих кожухів);

знизити ефект сумарного впливу відбитих звукових хвиль (звуковбирні поверхні конструкцій);

застосовувати раціональне розташування устаткування;

використовувати архітектурно-планувальні і технологічні рішення ізоляцій джерел шуму.

Головними елементами робочого місця є стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи.

Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення програміста. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і сталість розміщення предметів, засобів праці і документації. Те, що потрібно для виконання робіт частіше, розташовується в зоні легкої досяжності робочого простору.

Для комфортної роботи стіл повинний задовольняти наступним умовам:

висота столу повинна бути обрана з урахуванням можливості сидіти вільно, у зручній позі, при необхідності спираючись на підлокітники;

нижня частина столу повинна бути сконструйована так, щоб програміст міг зручно сидіти, не був змушений підгортати ноги;

поверхня столу повинна мати властивості, що виключають появу відблисків у полі зору програміста;

конструкція столу повинна передбачати наявність висувних шухляд (не менше ніж 3 для збереження документації, канцелярських предметів);

висота робочої поверхні рекомендується в межах 680-760 мм. Висота поверхні, на яку встановлюється клавіатура, повинна бути близько 650 мм.

Велике значення надається характеристикам робочого крісла. Так, рекомендована висота сидіння над рівнем підлоги знаходиться в межах 420-550 мм. Поверхня сидіння м'яка, передній край закруглений, а кут нахилу спинки - регульований.

Велике значення також надається правильній робочій позі користувача. При незручній робочій позі можуть з'явитися болі в м'язах, суглобах і сухожиллях. Вимоги до робочої пози користувача наступні:

голова не повинна бути нахилена більш ніж на 20;

плечі повинні бути розслаблені;

лікті - під кутом 80…100;

передпліччя і кисті рук - у горизонтальному положенні.

Причина неправильної пози користувачів обумовлена наступними факторами: немає гарної підставки для документів, клавіатура знаходиться занадто високо, а документи - низько, нікуди покласти руки і кисті, недостатній простір для ніг.

4.2 Охорона навколишнього середовища

Навколишнє середовище - рівноважна система, у якій процеси обміну енергії і речовин відбуваються, в основному, у результаті життєдіяльності організмів. До визначеного періоду розвитку антропогенний вплив на навколишнє середовище згладжувалося внутрішніми процесами. В останні десятиліття господарська діяльність людини досягла глобальних масштабів. Тому в усім світі широко здійснюються заходи щодо захисту навколишнього середовища, починаються зусилля для раціонального використання землі, водних ресурсів, для збереження в чистоті атмосферного повітря. Необхідність і важливість проведення цих заходів підкреслена в Конституції - основному Законі нашої держави.

У наш час захист навколишнього середовища висувається на перший план. Наслідки недостатньої уваги до проблеми можуть бути катастрофічними. Мова йде не тільки про добробут людства, а про його виживання. Особливо тривожно те, що деградація природного середовища може виявитися необоротною.

Оскільки не була вирішена вчасно задача охорони природи від негативного впливу людини, тепер все частіше постає задача захисту людини від впливу природного середовища. Обидва ці поняття інтегруються в термін «охорона навколишнього (людини) природного середовища».

Охорона навколишнього природного середовища складається з:

правової охорони, що формулює наукові екологічні принципи у вигляді юридичних законів, обов'язкових для виконання;

матеріального стимулювання природоохоронної діяльності, що прагне зробити її економічно вигідною для підприємств;

інженерної охорони, що розробляє природоохоронну і ресурсозбережну технологію та техніку.

У результаті господарської діяльності людини в атмосфері з'являється велика кількість забруднюючих речовин. Взаємодія атмосферного повітря з водою і ґрунтом приводить до якісних і кількісних змін усієї біосфери в цілому, підсилюючи і прискорюючи небажані зміни складу і структури атмосферного повітря, клімату Землі. Найбільш сильні зміни клімату і якості атмосферного повітря спостерігаються у великих містах. Якщо кисень в атмосферному повітрі буде дуже сильно забруднений усілякими речовинами, то поступово у всього живого на Землі буде скорочуватися термін життя, доки не зменшиться до винищення всіх і всього.

В нашій країні добре усвідомлюється небезпека можливих негативних наслідків впливу людини на природу (хоча ми і не розділяємо думки про неминучість настання екологічної кризи) і приймаються дійові заходи по регулюванню взаємодії людини з навколишнім середовищем. Звичайно, рішення цієї проблеми полягає не в обмеженні розвитку людського суспільства, а в оптимізації його відносин із природою, у розумному перетворенні природи, раціональному використанні її ресурсів в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

До мобільних джерел забруднення відносяться автомобілі і транспортні механізми, що пересуваються по землі, по воді і по повітрю. У великих містах до числа основних джерел забруднення атмосферного повітря відноситься автотранспорт. Гази двигунів, що відходять, містять складну суміш, їх більш ніж двісті компонентів, серед яких чимало канцерогенів. Наземні транспортні засоби - це механізми, що пересуваються по шосейним і залізничним дорогам, а також будівельне, сільськогосподарське і військове устаткування [20].

Шкідливі речовини при експлуатації рухливих транспортних засобів надходять у повітря з відпрацьованими газами, випарами з паливних систем і при заправленні, а також з картерними газами. На викиди оксиду вуглецю значний вплив має рельєф дороги і режим руху автомашини. Так, наприклад, при прискоренні і гальмуванні у відпрацьованих газах збільшується зміст оксиду вуглецю майже в 8 разів. Мінімальна кількість оксиду вуглецю виділяється при рівномірній швидкості автомобіля 60 км/г.

У таблиці 4.2. наведені значення концентрації основних домішок карбюраторного двигуна при різних режимах його роботи.

Таблиця 4.2.

Концентрація речовин у залежності від режиму роботи карбюраторного двигуна

Режим роботи двигуна	Оксид вуглецю, % по об'єму	Вуглеводні, мг/л	Оксиди азоту, мг/л
Холостий хід	4-12	2-6	--
Примусовий холостий хід	2-4	8-12	--
Середні навантаження	0-1	0,8-1,5	2,5-4,0
Повні навантаження	2	0,7-0,8	4-8

Викиди оксидів азоту максимальні при відношенні повітря - паливо 16:1. Таким чином, значення викидів шкідливих речовин у відпрацьованих газах автотранспорту залежать від цілого ряду факторів: відношення в суміші повітря і палива, режимів руху автотранспорту, рельєфу і якості доріг, технічного стану автотранспорту й ін. Склад і обсяги викидів залежать також від типу двигуна.

У таблиці 4.3. показані викиди ряду шкідливих речовин карбюраторного і дизельного двигунів .

Таблиця 4.3.

Викиди (% по об'єму) речовин при роботі дизельних і карбюраторних двигунів

РЕЧОВИНА	ДВИГУН
	Карбюраторний	Дизельний
Оксид вуглецю	0,5-12,0	0,01-0,5
Оксид азоту	0,005-0,8	0,002-0,5
Вуглеводні	0,2-0,3	0,009-0,5
Бенз(а)пирен	До 20 мкг/м3	До 10 мкг/м3

Як видно з даних таблиці 4.3., викиди основних забруднюючих речовин значно нижче в дизельних двигунах. Тому прийнято вважати їх більш екологічно чистими. Однак дизельні двигуни відрізняються підвищеними викидами сажі, яка утворюється внаслідок перевантаження палива. Сажа насичена канцерогенними вуглеводнями і мікроелементами; їх викиди в атмосферу неприпустимі.

У зв'язку з тим, що відпрацьовані гази автомобілів надходять у нижній шар атмосфери, а процес їхнього розсіювання значно відрізняється від процесу розсіювання високих стаціонарних джерел, шкідливі речовини знаходяться практично в зоні подиху людини. Тому автомобільний транспорт варто віднести до категорії найбільш небезпечних джерел забруднення атмосферного повітря поблизу автомагістралей.

Відповідно до формули для середнього питомого викиду (коефіцієнта викиду)

(4.1)

Таблиця 4.4.

Середні питомі викиди (коефіцієнти викидів) автотранспорту

Вид забруднюючої речовини	Середній питомий викид (при середній швидкості 32 км/г)
	За годину	На кілометр
Оксид вуглецю	752 г/год	23,7 г/км
Незгорілі вуглеводні	29,4 г/год	0,93 г/км
Оксиди азоту	33,2 г/год	1,05 г/км
Свинець	1,11 г/год	0,035 г/км
Сумарна кількість вихлопних газів (при 0 Со)	28,95 м3/год	0,914 м3/км
Середня витрата палива	2,75 кг/год	0,087 кг/км

Існують два основних напрямки природоохоронної діяльності підприємств.

Перший - очищення шкідливих викидів.

Цей шлях «у чистому вигляді» малоефективний, тому що з його допомогою далеко не завжди вдається цілком припинити надходження шкідливих речовин у біосферу.

До того ж скорочення рівня забруднення одного компонента навколишнього середовища веде до посилення рівня забруднення іншого.

І, наприклад, установка вологих фільтрів при газоочищуванні дозволяє скоротити забруднення повітря, але веде до ще більшого забруднення води. Уловлені з відхідних газів і зливальних вод речовини часто отруюють значні земельні площі.

Піклуючись про удосконалювання інженерної охорони навколишньої природного середовища, треба пам'ятати, що ніякі очисні спорудження і безвідхідні технології не зможуть відновити стійкість біосфери, якщо будуть перевищені припустимі (граничні) значення скорочення природних, не перетворених людиною природних систем, у чому виявляється чинність закону незамінності біосфери.

Таким порогом може виявитися використання більш 1% енергетики біосфери і глибоке перетворення більш 10% природних територій (правила одного і десяти відсотків). Тому технічні досягнення не знімають необхідності рішення проблем зміни пріоритетів суспільного розвитку, стабілізації народонаселення, створення достатнього числа заповідних територій і інших, розглянутих раніше.

Щоб у корені поліпшити стан, знадобляться цілеспрямовані і продумані дії. Відповідальна і діюча політика стосовно навколишнього середовища буде можлива лише в тому випадку, якщо ми нагромадимо надійні дані про сучасний стан середовища, обґрунтовані знання про взаємодію важливих екологічних факторів, якщо розробимо нові методи зменшення і запобігання шкоди, що наноситься природі людиною.

РОЗДІЛ 5. ОЦІНКИ РИЗИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1 Безпека в надзвичайних ситуаціях

Аварії і катастрофи, пов'язані з вибухами і пожежами, відносяться до числа найбільш небезпечних і непередбачених. При таких аваріях можуть утворюватися великі вогнища уражень, у межах яких руйнуються будівлі, споруди, гинуть і дістають різні травми люди, наноситься величезний матеріальний збиток об'єктам економіки.

Щорічно в Україні реєструється більш 40000 пожеж на побутовому рівні, у результаті яких гине близько 2000 чоловік. Орієнтований збиток у цілому по країні становить порядку 35000000 гривень.

У господарському комплексі України діє близько 1200 великих вибухо- і пожежнонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено близько 13,6 млн. тонн твердих, рідких і газоподібних вибухо- і пожежнонебезпечних речовин.

У даній роботі проводиться оцінка пожежної обстановки на господарством МВК ПП «ЕНЕМА» тому що пожежа там є найбільш ймовірною катастрофою.

Під пожежною обстановкою (ПО) розуміють масштаби і характер (вид) пожеж на об'єктах господарчої діяльності (ОГД), у населених пунктах або на територіях, що впливають на безпеку життєдіяльності населення, роботу ОГД і дії сил і служб цивільної оборони (ЦО).

Оцінка пожежної обстановки включає:

визначення масштабу і характеру (виду) пожежі;

визначення напрямку і швидкості поширення пожежі;

аналіз впливу пожежі на стійкість ОГД і життєдіяльність населення;

висновки і рекомендації з підвищення пожежної безпеки, вибору найбільш доцільних дій пожежних підрозділів і формувань ЦО.

Оцінка ПО за даними розвідки проводиться для уточнення прогнозованої оцінки і має ціль: визначення обсягу і часу проведення заходів щодо ліквідації пожежі і його наслідків.

Виникнення і характер пожежі залежать від наступних факторів:

наявності джерела теплового впливу;

вогнестійкості будинків і споруджень;

кількості і виду пожежнонебезпечних матеріалів (категорії пожежнонебезпечних виробництв);

щільності забудови території ОГД;

метеорологічних умов.

На території господарством МВК ПП «ЕНЕМА є 3 склади будівлі:

Складське приміщення №1 - має 2 поверхи, несучі стіни виконані з негорючих матеріалів, а перекриття і перегородки (не несучі) - горючі і важкогорючі, розміри 15х10х7 м, одночасно в приміщеннях знаходяться 30 чоловік, пожежнонебезпечних речовин не містить, відстань до інших складських приміщень 5 м;

Складське приміщення №2- має 1 поверх, всі основні конструкції виконані з негорючих матеріалів, розміри 15х15х5 м, одночасно в приміщенні знаходяться 5 чоловік, містить приблизно 500 кг дизельного палива та 100 кг мастил, являє собою найбільш вірогідним місцем займання пожежі;

Складське приміщення №3 - має 1 поверх, всі основні конструкції виконані з негорючих матеріалів, розміри 10х8х4 м, одночасно в приміщенні знаходяться 5 чоловік, пожежнонебезпечних речовин не містить.

Розрахунки будемо вести для складського приміщення №2, тому що воно являє собою найбільш вірогідним місцем займання пожежі і містить пожежнонебезпечні речовини.

1) Ступень вогнестійкості складського приміщення визначається за таблицею 1 додатку 1 [16]. Складського приміщення має II ступень вогнестійкості - всі основні конструкції виконані з негорючих матеріалів. Негорючі матеріали - це такі, що під впливом вогню або високої температури не запалюються, не жевріють і не обвуглюються. До них належать: цегла, камінь, метали, які застосовуються в будівництві.

2) Визначення межі вогнестійкості будівельних конструкцій здійснюється за таблицею 2 додатку 1. Так як складське приміщення має II ступень вогнестійкості, то її споруди мають наступні межі вогнестійкості:

несучі і власно несучі стіни - 2,5 год.;

заповнення між стінами - 0,25 год.;

сполученні перекриття - 0,25 год.;

міжповерхові і горищні перекриття - 1 год.;

перегородки (ненесучі) - 0,25 год.

Таким чином, межа вогнестійкості складського приміщення складає 0,25 год.

3) Величина пального навантаження () розраховується за формулою:

(5.1)

де - маса пальної рідини (ПР) (кг),

- площа розливу ПР (м2), при вільному розливі може бути визначена по формулі:

(5.2)

де - щільність ПР, г/см3 (таблиця 3 додатка 1 [2]),

д - товщина шару ПР (для рідких нафтопродуктів дорівнює 3 мм).

При покритті що розлилося ПР усієї поверхні підлоги за площу розливу приймається площа приміщення:

(5.3)

де: - площа споруди, приміщення (м2).

Дизельне паливо та мастила мають щільність 800 кг/м3.

Розрахуємо площу розливу:

Але площа складського приміщення складає , що є меншою, ніж розрахована, тому вважаємо, що ПР покрила усе приміщення Величина пального навантаження:

(5.4)

4) Визначення масової швидкості вигоряння матеріалів здійснюється за допомогою таблиці 3 додатку 1. Масова швидкість вигоряння дизельного пального та мастил дорівнює:

(5.5)

5) Температура полум'я у залежності від виду ПР приведена в таблиці 3 додатка 1 [2].

6) Визначення часу з моменту загоряння до повного охоплення вогнем приміщення при розливі ПР по всій площині приміщення:

(5.6)

де - довжина приміщення (м),

- швидкість поширення полум'я (м/с). бензину - 2,5 м/с, інших горючих рідин - 0,5 м/с.

7) Тривалість пожежі () залежить від часу вигоряння спаленних матеріалів і визначається за формулою:

( 5.7)

де - масова швидкість вигоряння матеріалу

8) Визначення середньооб'ємної температури у приміщенні для пальних рідин ведеться за формулою:

(5.8)

9) Визначення температури поверхні стін із внутрішньої сторони складського приміщення виконується за формулою:

(5.9)

Для несучих сталевих конструкцій є критичною й обумовлює руйнування. Тому що отримане значення температури більше критичного, то відбудеться руйнування сталевих конструкцій.

10) Визначення послідовності розвитку пожежі. Під час пожежі не відбулися руйнування конструкцій будівлі

При оцінці ПО необхідно враховувати, що пожежі, незалежно від їхнього виду і місця виникнення, розвиваються по одній і тій самій закономірності і включають 3 фази:

I фаза - розвиток пожежі, триває з моменту загоряння до охоплення полум'ям всього об'єкта горіння. Температура при цьому зростає поступово протягом усієї фази. У цій фазі пожежу можна ліквідувати за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази:

(5.10)

II фаза - стійке горіння, характеризується настанням найбільш небезпечного періоду, при якому температура досягає максимального значення. Фаза закінчується при вигорянні 80% маси спаленних матеріалів. Тривалість фази:

(5.11)

III фаза - догорання, тут швидкість горіння невелика, а температура полум'я різко знижується:

(5.12)

11) Визначення можливості виникнення суцільної пожежі. Здійснюється в залежності від щільності забудови території ОГД будівлями та спорудами і ступені їх вогнестійкості.

Загальна площа територія МВК ПП «ЕНЕМА складає Сумарна площа 3 будівель .

Щільність забудови території МВК ПП «ЕНЕМА

будівлями

Так як щільність більше 30 %, то існує можливість виникнення суцільної пожежі.

Виходячи з проведених вище розрахунків на господарством МВК ПП «ЕНЕМА необхідно прийняти наступні заходи щодо підвищення протипожежної безпеки та обмеження обсягу руйнувань будівель та споруд:

зберігання ПР на відокремленій території у підземних сховищах;

обладнання спеціальних заглиблених ємностей для швидкого спуску в них ПР із технологічних систем та установок;

обладнання приміщень пожежною сигналізацією та автоматичними лініями і засобами гасіння пожеж;

проведення заходів щодо захисту виробничого персоналу та протипожежної безпеки (обладнання запасних виходів, розробка плану евакуації, установлення покажчиків маршруту, визначення місць для паління, розробка правил роботи з відкритим вогнем тощо);

проаналізувати і виключити можливі джерела запалення; збільшити межу вогнестійкості будівлі шляхом підвищення межі вогнестійкості несучих перегородок; знизити пальне навантаження, довівши його до потреб технічного процесу однієї зміни.

Таблиця 5.1.

Підсумкова таблиця по оцінці пожежної обстановки

Час від загоряння до обвалення будівлі, хв.	Тривалість пожежі, хв.	Середнє-об'ємна температура будівлі, єС	Температура стін, єС	Стадії пожежі	Виникнення суцільної пожежі
				І фаза, хв.	II фаза, хв.	III фаза, хв.
150	3,14	614	352	0,5	1,07	1,57	можливо

5.2 Оцінка ризиків на підприємстві від надзвичайної ситуації методом аналізу звітних документів

У різних мовах (італійській, французькій, англійській) значення слова «ризик» є близькими і, як правило, вказують на можливість несприятливої події.

В економічній діяльності під ризиком прийнято розуміти ймовірність чи загрозу втрати підприємствами частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності. Видом ризику є авантюра, що містить значну ймовірність нездійснення мети, сумнівний захід, справа, розпочата без оцінювання реальних сил, умов і можливостей випадкового ризику і в більшості випадків приречена на провал.

Однозначне трактування сутності категорії «ризик» відсутнє, оскільки це складне явище, що має багатоаспектні, а інколи протилежні реальні основи: філологи визначають ризик як можливість чогось небажаного (наприклад, втрата), економісти - як можливість відхилення фактичного результату від запланованого, статистики уточнюють: ймовірність настання визначеної небажаної події. Отже, ризик - це невизначеність щодо можливих втрат, тобто непередбачуваного (ненавмисного) скорочення вартості внаслідок реалізації загрози, що їх спричинила. Ризикованість - умова, яка може створити або збільшити (зменшити) можливість втрат.

Ризику як економічному явищу притаманні такі ознаки:

а) ризик призводить як до негативних, так і позитивних результатів;

б) ризик - це категорія імовірнісна. Він може мати місце або ні. Ця характеристика ризику є принциповою. Заздалегідь визначені і кількісно оцінені господарські ситуації не вважаються на певний момент ризикованими;

в) ризик може мати місце лише в процесі здійснення господарських операцій.

До основних функцій ризику відносять регулятивну і захисну. Аспекти

вияву і різновиди функцій наведено у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Функції ризику

Функція	Аспект вияву	Різновиди функцій
Регулятивна	Конструктивний	Інноваційна
		Аналітична
		Контрольна
		Створення підприємницького доходу
	Деструктивний	Попереджувальна
		Репресивна
Захисна	Історико-генетичний	Стабілізуюча
		Зберігаюча
	Соціально-правовий	Соціально-економічна
		Правова

Функції ризику проявляються через дію ризикових факторів на параметри соціально-економічної системи і її окремі складові. Наявність різноманітних аспектів вияву основних функцій ризику (регулятивної і захисної) засвідчує всеохоплюючий вплив ризику на економіку і суспільство.

Особливе місце в аналізі ризику відводиться його кількісній оцінці.

Якщо рівень ризику досить високий і перевищує визначений допустимий, керівництво підприємства матиме можливість вжити заходів щодо попередження виникнення ризикованих ситуацій, оперативно відреагувати на ситуацію ризику, у випадку настання такої, шляхом здійснення наперед запланованих заходів або свідомо відмовитися від здійснення певного виду діяльності, якщо пов'язаний з цією діяльністю ризик важко контролювати, досить проблематично досягти зменшення його ступеня, не доцільно знижувати рівень ризику.

В будь якому випадку, ризик підприємства повинен бути обґрунтованим та контрольованим. Менеджери підприємства мають свободу вибору своїх рішень.

За досить високого ступеня ризику в альтернативних стратегіях у них є можливість прийняти рішення з меншою економічною ефективністю, але з більшими шансами на своєчасну та успішну реалізацію прийнятого варіанта.

Економічний ризик може визначатися як в абсолютних, так і у відносних величинах. Вимірювання ступеня ризику в абсолютних величинах доцільно застосовувати при характеристиці окремих видів втрат, а у відносних- при порівнянні прогнозованого рівня втрат з реальним рівнем, середньогалузевим, середнім по економіці і т.ін. Сукупність методів аналізу ступеня економічних ризиків показано на рисунку 5.1.

Рис. 5.1. Методи аналізу ступеня ризику

Кількісний аналіз ризику є однією з важливих складових процесу ефективного управління. Мало знати, який точно ризик буде впливати на фірму у випадку вибору нею конкретного напрямку (або декількох напрямків) підприємницької діяльності, проблема також полягає і в тому, що необхідно також кількісно оцінити його. Оцінка ступеня ризику важлива і в контексті того, що при цьому фірма отримує можливість вибору конкретного напрямку, виходячи з власних пріоритетів. Наприклад, більш високий ступінь ризику і можливість отримання більшого прибутку, низький ступінь ризику і більш низький прибуток.

Аналіз економічної літератури, присвячений даній темі, показав, що у теперішній час найбільш розповсюдженими методами кількісної оцінки ступеня ризику є: статистичний метод; метод аналізу доцільності витрат; метод експертних оцінок; аналітичний метод; метод використання аналогів

Основне завдання методики оцінки ризику діяльності підприємства - за умов використання фінансово-економічного стану як критерію оцінки ризику, одержати інтегральний показник ризику діяльності підприємства з розподілом його по зонах ризику.

Інтегральна оцінка ризику діяльності підприємства дозволяє об'єднати в одному показнику багато різних за економічним змістом та вагомістю одиниць виміру і факторів. Це спрощує процедуру оцінки ризику конкретного підприємства, а іноді є єдино можливим варіантом її проведення й надання об'єктивних висновків.

Для реалізації даної методики необхідно вирішити наступні питання:

визначити джерела інформації для здійснення оцінки ризику діяльності підприємства;

визначити групи показників фінансово-економічного;

визначити нормативні значення для обраних коефіцієнтів;

порахувати значення інтегрального показника ризику діяльності;

визначити межі зон ризику й сформулювати їх економічний зміст.

На рис. 5.2. представлений алгоритм проведення оцінки ризику на основі інтегрального показника.

Рис. 5.2. Блок-схема алгоритму методики оцінки ризику діяльності підприємств на основі інтегрального показника

За даним алгоритмом проведемо аналіз ризику МВК ПП «ЕНЕМА»:

1. Визначення джерел інформації.

Звітність підприємства, за умови ретельного її аналізу, дає широкий діапазон інформації для оцінки, а головними її перевагами є: наявність на всіх підприємствах, однакових процедур розрахунку та відносна відкритість. Ці переваги дозволяють використовувати дані звітності для здійснення процедури оцінки ризику діяльності підприємства в динаміці. Широка доступність цих двох форм звітності для всіх споживачів інформації надає можливість провести не тільки внутрішню, але й зовнішню оцінку ризику діяльності підприємства партнера, що дозволяє ухвалити рішення щодо подальшого співробітництва з цим контрагентом.

2. Визначення груп фінансово-економічних показників і переліку конкретних коефіцієнтів, на основі яких буде розраховуватися інтегральний показник ризику діяльності.

Сучасній науці відомо понад 200 відносних фінансово-економічних показників, які можна розрахувати на основі звітності підприємств. Однак аналітикові нема рації намагатися розрахувати всі можливі показники (коефіцієнти). Невелика кількість правильно відібраних коефіцієнтів може відобразити необхідну інформацію.

3. Оцінка значень показників з визначеного переліку:

Група коефіцієнтів майнового стану.

Група коефіцієнтів ліквідності.

Група коефіцієнтів фінансової стійкості.

Група коефіцієнтів ділової активності.

Група коефіцієнтів рентабельності.

Визначення нормативних значень обраних коефіцієнтів.

Визначення бальних значень показників.

Метою визначення бальних значень показників є переведення значення номінальних одиниць виміру різних коефіцієнтів до порівняльного вигляду.

Присвоєння бала, отриманому номінальному значенню коефіцієнта виконують виходячи з відповідності (або невідповідності) отриманого значення коефіцієнта нормативному та його змін в динаміці. Для даного дослідження визначаються такі бальні оцінки: 0, 1, 2, 3. їх вибір обумовлюється тим, що кожний бал, що присвоюється, повинен чітко відрізнятися від наступного за логікою параметру, що оцінюється, та мати рівні інтервали, але допустимим є використання й проміжних значень у компромісних випадках, якщо такі є. Логіка присвоєння балів:

0 балів - значення коефіцієнта у звітному періоді ненормативне та в порівнянні з попереднім періодом стало ще гірше. Тобто можна сказати, що ситуація на підприємстві стосовно параметра, що оцінюється (коефіцієнта), найгірша - мінімальне значення за шкалою;

1 бал - значення коефіцієнта у звітному періоді не є нормативним, але: або є резерв для його поліпшення (значення коефіцієнта в порівнянні з попереднім періодом покращилося); або тенденція на погіршення діяльності підприємства не є закріпленою в динаміці (у попередньому періоді значення коефіцієнта було нормативним);

2 бали - значення коефіцієнта у звітному періоді нормативне, але: або є тенденція до його погіршення (значення коефіцієнта знизилося в порівнянні з попереднім періодом, однак залишилося в межах норми); або тенденція на поліпшення діяльності підприємства не є закріпленою в динаміці (у попередньому періоді значення коефіцієнта було ненормативним);

3 бали - значення коефіцієнта у звітному періоді нормативне та в порівнянні з попереднім періодом змінилося в кращу сторону. Тобто ситуація на підприємстві стосовно параметра, що оцінюється (коефіцієнта), ідеальна - максимальне значення за шкалою.

Тобто між цими балами є чітка логічна градація, та вони мають однаковий інтервал - кожний наступний бал є наступною за логікою ланкою.

4. Розрахунок інтегрального показника ризику.

Визнавши джерела інформації, групи показників фінансово-економічного стану та самі коефіцієнти, їх нормативні значення, маючи бальну шкалу, обчислюють величину інтегрального показника ризику діяльності підприємства.

По-перше необхідно розрахувати середній внутрішньо груповий бал за кожній із груп показників, а для обчислення величини інтегрального показника необхідно здійснити підсумовування отриманих середніх внутрішньо групових бальних значень кожної із груп .