Особливості атопічного статусу хворих на бронхіальну астму дітей шкільного віку залежно від маси тіла при народженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ АТОПІЧНОГО СТАТУСУ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАЛЕЖНО ВІД МАСИ ТІЛА ПРИ НАРОДЖЕННІ

Буринюк-Глов'як Х.П., Ортеменка Є.П.

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»

На підставі результатів алергологічного обстеження 61 пацієнта шкільного віку з переметуючою бронхіальною астмою (БА) встановлено, що хворим, народженим з малою відносно терміну гестації масою тіла, притаманна низька атопічна реактивність, що проявляється невиразною чутливістю шкіри до небактеріальних алергенів, асоційованою з низьким рівнем загального імуноглобуліну Е (IgE) у сироватці крові. Хворим на персистуючу БА школярам, народженим з відповідною гестаційному віку масою тіла, притаманний атопічний астма-фенотип захворювання, що потребує включення до лікувально-профілактичних заходів проведення специфічної алерговакцинації та призначення моноклональних антитіл до IgE або препаратів з групи модифікаторів лейкотрієнових рецепторів.

Ключові слова: бронхіальна астма, діти, маса тіла при народженні, атопія, прік-тести, імуноглобулін Е.

Постановка проблеми. Бронхіальна астма (БА) у дітей залишається актуальною медико-соціальною проблемою. Так, за даними епідеміологічних досліджень її поширеність у світі серед дитячого населення коливається від 5 до 10%, а в окремих країнах -- до 30% [1, с. 197]. Згідно показників офіційної статистики МОЗ України за 2010 рік, поширеність БА серед дітей становила 0,59%, що у 10 разів менше за світові дані [2, с. 39], та свідчить, перш за все, про проблему гіподіагностики даного захворювання у нашій країні. Водночас, БА є найбільш частою хронічною патологією в дітей [2, с. 39; 3, с. 713], а несвоєчасна її верифікація у подальшому визначає несприятливий прогноз із формуванням тяжких форм захворювання та ранньою інвалідизацією.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Бронхіальна астма відноситься до класичних мультифакторіальних захворювань, в розвитку яких мають велике значення фактори зовнішнього середовища і чинники генетичної схильності до розвитку даної патології [4, с. 616]. Сенсибілізація організму переважно до інгаляційних алергенів та їх тригерний вплив відіграють значну роль у розвитку БА та її персистуванні за рахунок хронічного запалення бронхів та їх структурної перебудови [1, с. 197; 4, с. 616].

Реалізація чинників ризику призводить до формування таких фундаментальних взаємопов'язаних подій як хронічне запалення бронхів, їх ремоделяція і підвищена сприйнятливість до специфічних і неспецифічних стимулів [2, с. 40; 5, с. 271]. Співвідношення характеру і виразності даних базисних характеристик БА проявляється різноманітністю клінічних характеристик, що вимагає індивідуалізованого підходу до лікування у тих випадках, коли стандартна терапія виявляється недостатньо ефективною [4, с. 616; 6, с. 69]. Так, з урахуванням епідеміологічних особливостей захворювання, вирізняють транзиторний, неатопічний, атопічний фенотипи,а також БА раннього менархе у дівчаток з надлишковою вагою [6, с. 69; 7, с. 280].

У цілому атопічна БА характеризується початком захворювання після шести років життя, асоціює з надмірною імунною чутливістю, генетичною схильністю до сенсибілізації та зростаючою з віком бронхіальною гіперреактивністю. Наявність позитивних шкірних прік-тестів, надмірна концентрація специфічних IgE в сироватці крові, еозинофілія периферичної крові та/або індукованого мокротиння, як правило у поєднанні з алергічним ринітом і/або екземою, також притаманні атопічній формі БА [8, с. 625]. Ознаками неатопічного фенотипу вважають повторні бронхообструкції, які маніфестували на другому-третьому роках життя та були спровоковані інфекційними захворюваннями респіраторного тракту. На відміну від дорослих, у яких неатопічна астма порівняно з атопічною є більш тяжкою, у дітей неатопічний фенотип характеризується легшим перебігом [9, с. 561].

Сімейний анамнез атопії вважається простим та надійним предиктором розвитку атопічної сенсибілізації у дитини [6, с. 70; 10, с. 214]. Діти, в яких родичі першої лінії споріднення страждають атопічними захворюваннями, мають найбільш високий ризик сенсибілізації та розвитку клінічних проявів астми впродовж перших 10 років життя. При цьому атопічний статус матері є більш сильним предиктором атопії в дитини, ніж атопічний статус батька, а ранні прояви атопічного дерматиту в поєднанні з обтяженим сімейним атопічним анамнезом значно підвищують ризик розвитку астми у дитини [8, с. 626; 10, с. 214]. алергологічний бронхіальний астма атопічний

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Враховуючи те, що діти із затримкою внутрішньоутробного росту відносяться до групи високого ризику розвитку персистуючої БА, що сформувалося у так звану «гіпотезу фетального походження» [5. с. 271; 11, с. 146], та зважаючи на суперечливі літературні дані щодо фенотипових особливостей захворювання у даної когорти хворих, видавалося доцільним вивчити особливості атопічної реактивності за бронхіальної астми у дітей шкільного віку залежно від їх маси тіла при народженні.

Мета статті. Вивчити особливості атопічної реактивності у хворих на бронхіальну астму дітей залежно від маси тіла при народженні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для досягнення мети роботи методом простої випадкової вибірки сформована когорта хворих на персистувальну бронхіальну астму дітей шкільного віку (61 пацієнт), які одержували стаціонарне лікування в Обласній дитячій клінічній лікарні м. Чернівці.

Залежно від маси тіла пацієнтів при народженні сформовано дві клінічні групи спостереження. Першу клінічну групу (І) склали 35 дітей із низькою при народженні масою тіла (< 2500 г), а другу (ІІ) групу спостереження сформували 26 хворих із масою при народженні > 2500 г. [12, с. 1317]. Представники обох груп спостереження відносилися до доношених новонароджених. Так, термін гестації дітей І клінічної групи становив у середньому 39,1±0,3 тижня, а ІІ групи спостереження -- 38,8±0,4 тижня (P>0,05). Масатіла при народженні становила у середньому 2378,6±64,9 гр. у дітей І групи та 3569,2±84,6 гр. у пацієнтів ІІ контрольної групи (P<0,01).

За віком пацієнтів групи спостереження не відрізнялися. Так, середній вік хворих І клінічної групи становив 11,76±0,59 року та 11,81±0,64 року у ІІ групі (P>0,05). За місцем проживання хворих групи спостереження вірогідно не відрізнялися. Так, у І групі 51,4% пацієнтів мешкали у місті, а 48,6% - у сільській місцевості. У ІІ групі порівняння 38,5% хворих (P>0,05) були мешканцями міста, а 61,5% дітей -- сільськими мешканцями (P>0,05).

За ступенем тяжкості захворювання у І групі легкий перебіг спостерігався у 3 хворих (8,6%), БА середньої тяжкості мала місце у 19 дітей (54,3%) і тяжка астма - у 13 хворих (37,1%). У представників групи порівняння легкий перебіг відмічався у 3 дітей (11,5%; P>0,05), середньо- тяжкий і тяжкий перебіг захворювання реєструвався у 12 (46,2%; P>0,05) і 11 (42,3%, P>0,05) хворих відповідно. Таким чином, за основними клінічними характеристиками групи порівняння були зіставленими.

Блок алергологічного обстеження складався з ретельного вивчення сімейного алергологічного аналізу та визначення шкірної чутливості негайного типу до основних груп небактеріальних алергенів (епідермальні, пилкові, харчові) методом прік-тестів, визначення вмісту у крові загального імуноглобуліну Е (IgE) методом імуноферментного аналізу. Атопія визначалася як позитивний шкірний тест до одного чи декількох алергенів та /або виявлення концентрації загального IgE в сироватці крові більше ніж 200 МО/мл [8, с. 625; 10, с. 214].

Отримані дані аналізували з використанням параметричних і непараметричних методів біо- статистики. Вірність нульової гіпотези визначалася з урахуванням рівня значущості „Р» (методом Стьюдента) та ,,Рф» (методом кутового перетворення Фішера).

Слід відзначити, що у хворих обох груп не відмічено випадків обтяженості атопічного сімейного анамнезу у 51,4% випадків у І клінічній групі та у 60% спостережень у ІІ групі порівняння, що непрямо підтверджувало вплив факторів оточуючого середовища на розвиток БА у дітей [3, с. 713; 13. с. 1747], навіть без обтяженої спадковості. Водночас, у хворих, які народилися з низькою масою тіла, втричі частіше (у 34,3% випадків) спостерігалася обтяженість алергологічного анамнезу за материнським родоводом відносно ІІ групи (16% спостережень (Рф<0,05). Проте, у дітей, які народилися з нормальною до гестаційного віку масою тіла, частіше реєструвалася обтяженість сімейного анамнезу за батьківським родоводом (20% хворих) або за обома родоводами (4% пацієнтів) відносно І групи (11,4% та 2,9% випадків відповідно) ^ф>0,05).

Оцінка індивідуального алергологічного анамнезу показала дещо більшу частоту супутньої алергічної патології у пацієнтів, що народилися з нормальною до терміну гестації масою тіла. Так, прояви полівалентної алергії (на харчові, побутові та медикаментозні чинники) зареєстровані лише у третини (27,3%) представників І групи, проте у майже половини (44%) пацієнтів ІІ групи ^ф>0,05).

Слід зазначити, що при аналізі найбільшої чутливості до одного з алергенів із наведених вище груп, а не конкретно до кожного з них, не відмічено вірогідних відмінностей за результатами алергопроб у дітей груп спостереження (рис. 1), хоча хворим на бронхіальну астму дітям, народженим із низькою масою тіла, притаманішою була нижча реактивність шкіри до алергенів.

Рис. 1. Розмір папули (мм) шкірної реакції до основних груп алергенів у дітей клінічних груп порівняння

Варто відмітити, що при оцінці результатів шкірних проб з епідермальними алергенами, максимальні розміри папули та гіперемії відмічалися у відповідь на домашній пил у дітей обох груп спостереження. Проте у хворих із нормальної відносно гестаційного віку масою при народженні реєструвалися вірогідно більші розміри папули (13,3±1,8 мм) та гіперемії (36,0±4,17 мм) у відповідь на пух/пір'я порівняно із результатами у пацієнтів І групи (папула 8,3±0,8 мм; Р<0,05 та гіперемія 23,9±4,02 мм; Р<0,05).

Натомість, у дітей ІІ групи вірогідно частіше реєструвалися гіперергічні реакції (виникнення папули розмірами 14 мм та більше) на введення епідермальних алергенів: на домашній пил -- у 72,7% хворих, а на пух/ пір'я -- у 66,7% осіб, відносно пацієнтів І клінічної групи: 35,7% випадків (Рф<0,05) та жодного (Рф<0,01) відповідно.

Слід відмітити, що у дітей, народжених з нормальною масою відносно гестаційного віку, рівень загального IgE у сироватці крові був вірогідно вищим, що підкреслювало більш значущу атопічну реактивність у даної когорти пацієнтів. Так, середній вміст загального IgE у сироватці крові становив 361,7±84,4 МО/мл у дітей І клінічної групи та 695,6±107,8 МО/мл -- у пацієнтів ІІ групи порівняння (Р<0,05). Водночас, рівень даного імуноглобуліну у сироватці крові нижче популяційної норми (за даними виробника 120 МО/мл) реєструвався у третини (29,4%) дітей з низькою масою тіла при народженні, та лише у 5,9% випадків у ІІ групі (Рф<0,05).

Слід відмітити, що дуже значне підвищення вмісту загального IgE у сироватці крові (> 1000 МО/мл) відмічалося лише у одного пацієнта (5,9% випадків) І клінічної групи спостереження, проте майже у третини хворих (29,4% спостережень) ІІ групи порівняння (Рф<0,05). При цьому, вміст загального IgE у сироватці крові менше ніж 200 МО/мл реєструвався у більшості (52,9% осіб) пацієнтів І групи та лише у 5,9% дітей ІІ контрольної групи (Рф<0,01), що підкреслювало нижчий рівень атопічної реактивності у хворих на БА, які народжені з малою відносно терміну гестації масою тіла.

Висновки і пропозиції. Одержані результати дали підстави вважати, що хворим на БА дітям, народженим з малою відносно терміну гестації масою тіла, притаманна низька атопічна реактивність, що проявлялася невиразною чутливістю шкіри до небактеріальних алергенів, асоційованою з низьким рівнем загального IgE у сироватці крові. Хворим на персистуючу БА школярам, народженим з адекватною відносно гестаційного віку масою тіла, притаманний атопічний астма-фенотип захворювання (з гіперрегічними шкірними реакціями на епідермальні алергени, значущим підвищенням рівня загального IgE у сироватці крові та значною часткою супутньої алергічної коморбідності), що з клінічної точки зору, потребує включення до лікувально-профілактичних заходів проведення специфічної алерговакцинації та препаратів з групи модифікаторів лейкотрієнових рецепторів, або введення моноклональних антитіл до IgE.

Размещено на Allbest.ru